Pub Date : 2022-12-23DOI: 10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).05
Єгор Кучеренко
В статті здійснено теоретичне дослідження лімінальності як здатності суб’єкта до порогового самопізнання та самозміни в дорослому віці. На основі порівняльного аналізу наукових джерел встановлено, що в сучасній психології лімінальність досліджено переважно як соціально-культурне явище. Автор зауважує, що в українській психології не розроблено теорію розвитку лімінальності, зокрема, в психології дорослого. Обґрунтовано деякі вихідні положення психосинтетичної концепції лімінальності та етапів розвитку цього явища на рівні особистості (як закономірного процесу) та на рівні суб’єкта (як довільно організованого засобами самотерапії та фахової допомоги). Вихідним є припущення про те, що лімінальність особистості – це перехідний стан порогового самоусвідомлення, який характеризується невизначеністю та дезорієнтацією і спричиняється вичерпним домінуванням різноспрямованих субособистостей: одна з яких – хибно негативна (травмована ідентифікація), а друга – хибно позитивна (захисна ідентифікація). Лімінальні стани мають місце на долімінальному етапі розвитку лімінальності, який збігається з періодом ранньої дорослості і не залежить безпосередньо від зміни соціальних ролей, статусу чи соціально-економічних потрясінь. Ознаками лімінальності особистості є ностальгічні переживання та незадоволена потреба в самоототожненні (парадокс «втрати невтраченого»). Висувається припущення, що лімінальність суб’єкта розвивається на власне лімінальному етапі (в середині життя дорослого) як здатність до порогового самопізнання та самозміни на основі розототожнення з домінуючими субособистостями з метою їх трансформації. На постлімінальному етапі лімінальність може стати новоутворенням, завдяки якому здійснюється подальша трансформація особистості з метою самоототожнення на базі ідеальних моделей. В концепції враховано невротичний тип розвитку лімінальності у разі «застрягання» дорослого на межі долімінального та лімінального етапів, яке супроводжується компенсаторним механізмом захисту – лімінальною паузою. Література Касьянова, О.М., & Разумна, А.Г. (2022). Актуалізація екзистенціального аспекту професійної ідентичності як чининк виховання особистості майбутніх лікарів в умовах воєнного стану в Україні. Грааль науки, 17, 301–307. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.22.07.2022.055 Кауфман, С. (2021). За межами піраміди потреб. Новий погляд на самореалізацію. (А. Марковська, пер. з англ.). Київ : Лабораторія. Курганська, Л.О. (2013). Лімінальні стани як етап становлення професійної ідентичності: до постановки проблеми. Горизонты образования, 3(39), 149–154. Кучеренко, Є. (2018). Психосинтез: теорія і практика психотерапії : навчально-методичний посібник. Вінниця : ТОВ «ТВОРИ». Лушин, П.В. (2007). О психологии человека в переходный период: как выжить, когда все рушится? (2-е изд.). Київ : Науковий світ. Andrews, H., & Roberts, L. (2015). Liminality. International Encyclopedia of the Social & Behavioral Sciences (Second Edition). Editor : James D. Wright (p.131
成人仪式。劳特利奇和基根保罗。
{"title":"ЛІМІНАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТА ЯК ВІДКРИТА ПРОБЛЕМА В ПСИХОЛОГІЇ ДОРОСЛОГО","authors":"Єгор Кучеренко","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).05","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).05","url":null,"abstract":"В статті здійснено теоретичне дослідження лімінальності як здатності суб’єкта до порогового самопізнання та самозміни в дорослому віці. На основі порівняльного аналізу наукових джерел встановлено, що в сучасній психології лімінальність досліджено переважно як соціально-культурне явище. Автор зауважує, що в українській психології не розроблено теорію розвитку лімінальності, зокрема, в психології дорослого. Обґрунтовано деякі вихідні положення психосинтетичної концепції лімінальності та етапів розвитку цього явища на рівні особистості (як закономірного процесу) та на рівні суб’єкта (як довільно організованого засобами самотерапії та фахової допомоги). Вихідним є припущення про те, що лімінальність особистості – це перехідний стан порогового самоусвідомлення, який характеризується невизначеністю та дезорієнтацією і спричиняється вичерпним домінуванням різноспрямованих субособистостей: одна з яких – хибно негативна (травмована ідентифікація), а друга – хибно позитивна (захисна ідентифікація). Лімінальні стани мають місце на долімінальному етапі розвитку лімінальності, який збігається з періодом ранньої дорослості і не залежить безпосередньо від зміни соціальних ролей, статусу чи соціально-економічних потрясінь. Ознаками лімінальності особистості є ностальгічні переживання та незадоволена потреба в самоототожненні (парадокс «втрати невтраченого»). Висувається припущення, що лімінальність суб’єкта розвивається на власне лімінальному етапі (в середині життя дорослого) як здатність до порогового самопізнання та самозміни на основі розототожнення з домінуючими субособистостями з метою їх трансформації. На постлімінальному етапі лімінальність може стати новоутворенням, завдяки якому здійснюється подальша трансформація особистості з метою самоототожнення на базі ідеальних моделей. В концепції враховано невротичний тип розвитку лімінальності у разі «застрягання» дорослого на межі долімінального та лімінального етапів, яке супроводжується компенсаторним механізмом захисту – лімінальною паузою. \u0000Література \u0000 \u0000Касьянова, О.М., & Разумна, А.Г. (2022). Актуалізація екзистенціального аспекту професійної ідентичності як чининк виховання особистості майбутніх лікарів в умовах воєнного стану в Україні. Грааль науки, 17, 301–307. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.22.07.2022.055 \u0000Кауфман, С. (2021). За межами піраміди потреб. Новий погляд на самореалізацію. (А. Марковська, пер. з англ.). Київ : Лабораторія. \u0000Курганська, Л.О. (2013). Лімінальні стани як етап становлення професійної ідентичності: до постановки проблеми. Горизонты образования, 3(39), 149–154. \u0000Кучеренко, Є. (2018). Психосинтез: теорія і практика психотерапії : навчально-методичний посібник. Вінниця : ТОВ «ТВОРИ». \u0000Лушин, П.В. (2007). О психологии человека в переходный период: как выжить, когда все рушится? (2-е изд.). Київ : Науковий світ. \u0000Andrews, H., & Roberts, L. (2015). Liminality. International Encyclopedia of the Social & Behavioral Sciences (Second Edition). Editor : James D. Wright (p.131","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"48 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121349046","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-23DOI: 10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).02
Уляна Гуляк
Статтю присвячено висвітленню психологічних особливостей формування та функціонування організаційної культури військової організації, її впливу на мотивацію бойової діяльності військовослужбовців. Застосовані методи аналізу, синтезу, порівняння та систематизації наукових джерел для визначення сутності основних понять дослідження, узагальнення теоретичних підходів до проблеми мотивації військовослужбовців. На підставі аналізу сучасних теорій ділових культур виокремлено основні їх характеристики та обґрунтовано модель формування мотивації досягнення цілей організації. Визначено систему факторів функціонування організаційної культури військових організацій, на рівні функціонального середовища, організаційному та особистісному, що визначальним чином впливають на рівень професійної мотивації військовослужбовців. Презентовано авторське розуміння поняття організаційної культури, як сукупності норм, неусвідомлюваних переконань, стандартних процедур, стратегій та способів поведінки, які є спільними для великих груп людей у межах окремої організації. Встановлено, що поведінковими детермінантами в організації, які визначають тип організаційної культури і, як наслідок напрям та рівень поведінкової активності персоналу є: постать лідера й управлінський стиль керівника; набутий актуальний колективний досвід, який закріплений у звичаях, традиціях, ритуалах, доктринах, організаційних структурах; позитивний психологічний клімат, схвалення та підтримка колег, авторитетів; загальний контекст, місце організації в глобальному вимірі, залученість до розв’язання значущих суспільних проблем. Дослідження організаційної культури як чинника професійної мотивації військовослужбовців дало можливість встановити організаційний вплив на формування та активність поведінки військовослужбовців як визначальний. Визначена характеристика притаманної військовим організаціям ділової культури вказує на досить високий потенціал формування належного рівня професійної мотивації військовослужбовців. Водночас вона має широкий простір для вдосконалення шляхом формування (запозичення) кращих управлінських та професійних практик. Література Дмитренко, М. (2014). Корпоративна культура та її функціональний потенціал. Науковий вісник, 88, 244–249. Осьодло, В., Катаєв, Є., & Позивайлова, О. (2015). Психологія організації: навчальний посібник. Київ : НУОУ ім. Івана Черняховського. Armstrong, M. (2006). Strategic human resource management: a guide to action (3-nd ed). 14‒18. London and Philadelphia : Kogan Page. Bannikova, K., & Mykhaylyova, K. (2017). Organizational Memory as a Mechanism of Formation and Development of Organizational Culture. IOSR Journal Of Humanities and Social Science (IOSR-JHSS), 22(4), 9–15. Brown, A. (1995, 1998). Organisational Culture (2-nd ed). Pitman Publishing. Deal, T., & Kennedy, A. (1982). Corporate Cultures: The Rites and Rituals of Corporate Life. Reading, MA : Addison-Wesley Publishing Co. Osodlo, V., Rybchuk, O., & Krykun, V. (2021). Organizational Cultur
文章旨在强调军事组织的组织文化形成和运作的心理特征及其对军事人员战斗活动积极性的影响。文章采用了分析、综合、比较和系统化科学资料的方法,以确定研究的主要概念的本质,归纳出解决军事人员积极性问题的理论方法。在对现代企业文化理论进行分析的基础上,确定了企业文化的主要特征,并证实了为实现组织目标而形成激励的模式。在职能环境、组织和个人层面上,界定了对军事人员职业激励水平有决定性影响的军事组织组织文化运行因素体系。作者对组织文化这一概念的理解是,组织文化是特定组织内一大群人所共有的一系列规范、无意识信念、标准程序、策略和行为方式。现已确定,组织中决定组织文化类型并进而决定员工行为活动的方向和水平的行为决定因素有领导者的个性和管理风格;在习俗、传统、仪式、教义、组织结构中体现的相关集体经验;积极的心理氛围、同事和领导的认可和支持;总体环境、组织在全球范围内的地位以及参与解决重大社会问题。将组织文化作为军人职业动机的一个因素进行研究,可以确定组织对军人行为的形成和活动的影响是一个决定性因素。军事组织中固有的企业文化的既定特征表明,形成适当水平的军人职业动机具有相当大的潜力。同时,通过形成(借鉴)最佳管理和专业实践,它还有很大的改进空间。参考文献 Dmitrenko, M. (2014).企业文化及其功能潜力。Scientific Bulletin, 88, 244-249.Osodlo, V., Kataev, E., & Pozivailova, O. (2015).组织心理学:教科书》。基辅:伊万-切尔尼亚霍夫斯基国立大学。Armstrong, M. (2006).战略人力资源管理:行动指南》(第 3 版)。14-18.伦敦和费城:London and Philadelphia: Kogan Page.Bannikova, K., & Mykhaylyova, K. (2017).Organisational Memory as a Mechanism of Formation and Development of Organisational Culture.IOSR Journal Of Humanities and Social Science(IOSR-JHSS),22(4),9-15。Brown, A. (1995, 1998).Organisational Culture (2nd ed).Pitman Publishing.Deal, T., & Kennedy, A. (1982).Corporate Cultures:The Rites and Rituals of Corporate Life.马萨诸塞州雷丁市:Addison-Wesley Publishing Co. Osodlo, V., Rybchuk, O., & Krykun, V. (2021).组织文化是组织高效发展的基础》。管理与商业研究季刊》,17,18-30。https://doi.org/10.32038/mbrq.2021.17.02 Schein, E. (1999).企业文化生存指南》。加利福尼亚州旧金山:Jossey-Bass.Schein, E. (2004).组织文化与领导力》。美国印刷》,3,35-43。
{"title":"ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ","authors":"Уляна Гуляк","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).02","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).02","url":null,"abstract":"Статтю присвячено висвітленню психологічних особливостей формування та функціонування організаційної культури військової організації, її впливу на мотивацію бойової діяльності військовослужбовців. Застосовані методи аналізу, синтезу, порівняння та систематизації наукових джерел для визначення сутності основних понять дослідження, узагальнення теоретичних підходів до проблеми мотивації військовослужбовців. На підставі аналізу сучасних теорій ділових культур виокремлено основні їх характеристики та обґрунтовано модель формування мотивації досягнення цілей організації. Визначено систему факторів функціонування організаційної культури військових організацій, на рівні функціонального середовища, організаційному та особистісному, що визначальним чином впливають на рівень професійної мотивації військовослужбовців. Презентовано авторське розуміння поняття організаційної культури, як сукупності норм, неусвідомлюваних переконань, стандартних процедур, стратегій та способів поведінки, які є спільними для великих груп людей у межах окремої організації. Встановлено, що поведінковими детермінантами в організації, які визначають тип організаційної культури і, як наслідок напрям та рівень поведінкової активності персоналу є: постать лідера й управлінський стиль керівника; набутий актуальний колективний досвід, який закріплений у звичаях, традиціях, ритуалах, доктринах, організаційних структурах; позитивний психологічний клімат, схвалення та підтримка колег, авторитетів; загальний контекст, місце організації в глобальному вимірі, залученість до розв’язання значущих суспільних проблем. Дослідження організаційної культури як чинника професійної мотивації військовослужбовців дало можливість встановити організаційний вплив на формування та активність поведінки військовослужбовців як визначальний. Визначена характеристика притаманної військовим організаціям ділової культури вказує на досить високий потенціал формування належного рівня професійної мотивації військовослужбовців. Водночас вона має широкий простір для вдосконалення шляхом формування (запозичення) кращих управлінських та професійних практик. \u0000Література \u0000 \u0000Дмитренко, М. (2014). Корпоративна культура та її функціональний потенціал. Науковий вісник, 88, 244–249. \u0000Осьодло, В., Катаєв, Є., & Позивайлова, О. (2015). Психологія організації: навчальний посібник. Київ : НУОУ ім. Івана Черняховського. \u0000Armstrong, M. (2006). Strategic human resource management: a guide to action (3-nd ed). 14‒18. London and Philadelphia : Kogan Page. \u0000Bannikova, K., & Mykhaylyova, K. (2017). Organizational Memory as a Mechanism of Formation and Development of Organizational Culture. IOSR Journal Of Humanities and Social Science (IOSR-JHSS), 22(4), 9–15. \u0000Brown, A. (1995, 1998). Organisational Culture (2-nd ed). Pitman Publishing. \u0000Deal, T., & Kennedy, A. (1982). Corporate Cultures: The Rites and Rituals of Corporate Life. Reading, MA : Addison-Wesley Publishing Co. \u0000Osodlo, V., Rybchuk, O., & Krykun, V. (2021). Organizational Cultur","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"11 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128670293","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-23DOI: 10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).03
Іван Клименко, Олександр Конев
У статті проведено аналіз психологічних чинників та видів насилля, їх впливу на стосунки у сім’ях військовослужбовців. Теоретичний аналіз джерел показав, що найбільш типовими відстроченими реакціями на протидію стресу є: дратівливість, агресивність, нервозність, нездатність розслабитися, тремор, підвищена реактивність, тривожність, апатія, депресія та песимізм, порушення сну, кошмари, втрата пам’яті, погана концентрація, заклопотаність спогадами про війну, страх, підозрілість, деструктивні зміни особистості. Презентовано результати опитування інтимних партнерів військовослужбовців, визначено види насилля, з якими вони зустрічались та їх суб’єктивну інтенсивність. На основі отриманих результатів були проведені бесіди з інтимними партнерами, які зустрічались з насиллям. Основна мета бесід полягала у визначенні імовірності збільшення суб’єктивної інтенсивності насилля після початку повномасштабної війни в Україні. Результати. Емпірично визначено, що 38,1% людей, які були або є у стосунках з військовослужбовцями, зустрічались з насильством з боку інтимного партнера. Встановлено, що з відомих видів насилля найчастіше виявляється психологічне насильство (38,1%), а його жертвами в більшій мірі стають жінки (33,33% з 38,1%). Результати бесід з респондентами, які зустрічались з насиллям показали, що 23,8% людей відмітили зростання інтенсивності насилля, вчиненого щодо них, з початку повномасштабної війни. Висновки. Встановлено, що в українських сім’ях можна говорити про насильство як про одну з найбільш поширених соціальних проблем, адже його зазнавали більше третини респондентів. Відповідно до отриманих даних опитування та бесід було розроблено рекомендації щодо профілактики насилля. Водночас надані рекомендації можуть бути використані в якості самодопомоги в ситуаціях скоєного або можливого насилля та у випадках, коли особистість не має можливості звернутись за кваліфікованою допомогою. Література Герман, Д. (2015). Психологічна травма та шляхи до видужання: наслідки насильства – від знущань у сім’ї до політичного терору. Львів : Вид-во Старого Лева. Павлиш, С.О. (2010). (Ред.). Проблема насильства в українських сім’ях. Соціологічне опитування. С.О. Павлиш (Ред.). Запоріжжя : Вид-во Друкарський світ. Предместніков, О.Г. (2008). Насильство в сім’ї як злочин: причини, виявлення і розслідування. Тактикопсихологічні основи (Монографія). Херсон : Вид-во Айлант. Garcia-Moreno, Henrika, J., Ellsberg, M., Heise, L. & Watts, C. (2006). Prevalence of intimate partner violence. Findings from the WHO multi-country study on women’s health and domestic violence. Lancet, 368(9543), 1260–1269. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(06)69523-8 Marshall, A.D., Panuzio, J., & Taft, C.T. (2005). Intimate partner violence among military veterans and active duty servicemen. Clinical Psychology Review, 25(7), 862–876. Plümper, T., & Eric, N. (2006). The unequal burden of war: The effect of armed conflict on the gender gap in life expectancy. International Organizat
{"title":"ВИВЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ТА ВИДІВ НАСИЛЛЯ У СІМ’ЯХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ","authors":"Іван Клименко, Олександр Конев","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).03","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).03","url":null,"abstract":"У статті проведено аналіз психологічних чинників та видів насилля, їх впливу на стосунки у сім’ях військовослужбовців. Теоретичний аналіз джерел показав, що найбільш типовими відстроченими реакціями на протидію стресу є: дратівливість, агресивність, нервозність, нездатність розслабитися, тремор, підвищена реактивність, тривожність, апатія, депресія та песимізм, порушення сну, кошмари, втрата пам’яті, погана концентрація, заклопотаність спогадами про війну, страх, підозрілість, деструктивні зміни особистості. Презентовано результати опитування інтимних партнерів військовослужбовців, визначено види насилля, з якими вони зустрічались та їх суб’єктивну інтенсивність. На основі отриманих результатів були проведені бесіди з інтимними партнерами, які зустрічались з насиллям. Основна мета бесід полягала у визначенні імовірності збільшення суб’єктивної інтенсивності насилля після початку повномасштабної війни в Україні. Результати. Емпірично визначено, що 38,1% людей, які були або є у стосунках з військовослужбовцями, зустрічались з насильством з боку інтимного партнера. Встановлено, що з відомих видів насилля найчастіше виявляється психологічне насильство (38,1%), а його жертвами в більшій мірі стають жінки (33,33% з 38,1%). Результати бесід з респондентами, які зустрічались з насиллям показали, що 23,8% людей відмітили зростання інтенсивності насилля, вчиненого щодо них, з початку повномасштабної війни. Висновки. Встановлено, що в українських сім’ях можна говорити про насильство як про одну з найбільш поширених соціальних проблем, адже його зазнавали більше третини респондентів. Відповідно до отриманих даних опитування та бесід було розроблено рекомендації щодо профілактики насилля. Водночас надані рекомендації можуть бути використані в якості самодопомоги в ситуаціях скоєного або можливого насилля та у випадках, коли особистість не має можливості звернутись за кваліфікованою допомогою. \u0000Література \u0000 \u0000Герман, Д. (2015). Психологічна травма та шляхи до видужання: наслідки насильства – від знущань у сім’ї до політичного терору. Львів : Вид-во Старого Лева. \u0000Павлиш, С.О. (2010). (Ред.). Проблема насильства в українських сім’ях. Соціологічне опитування. С.О. Павлиш (Ред.). Запоріжжя : Вид-во Друкарський світ. \u0000Предместніков, О.Г. (2008). Насильство в сім’ї як злочин: причини, виявлення і розслідування. Тактикопсихологічні основи (Монографія). Херсон : Вид-во Айлант. \u0000Garcia-Moreno, Henrika, J., Ellsberg, M., Heise, L. & Watts, C. (2006). Prevalence of intimate partner violence. Findings from the WHO multi-country study on women’s health and domestic violence. Lancet, 368(9543), 1260–1269. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(06)69523-8 \u0000Marshall, A.D., Panuzio, J., & Taft, C.T. (2005). Intimate partner violence among military veterans and active duty servicemen. Clinical Psychology Review, 25(7), 862–876. \u0000Plümper, T., & Eric, N. (2006). The unequal burden of war: The effect of armed conflict on the gender gap in life expectancy. International Organizat","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"61 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116985890","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).07
Ростислав Чайка
У статті розглянуто актуальні запити щодо індивідуальної кар’єри та організаційного розвитку. Презентовано бібліометричний аналіз для проведення огляду української та світової наукової літератури щодо розвитку кар’єри і організаційного розвитку за останні сім років. Систематично проаналізовано 640 статей в «Journal of Vocational Behavior» (JVB) – провідному науковому журналі в світовому кар’єрному домені та 250 статей журналу «Організаційна психологія. Економічна психологія» (ОПЕП) – єдиному українському журналі з організаційної психології, опублікованих з 2015 року до 2022 року. Розкрито поняття адаптивності кар’єри і пов’язані з цим поняттям терміни. Виявлено ключові теми статей, котрі проявились в обидвох журналах в цей період. З’ясовано ключові тенденції досліджень в організаційній та кар’єрній психології в Україні та світі протягом цього часу. За результатами контент-аналізу показано, що найбільш актуальні теми в світовій науковій літературі протягом останніх семи років були в основному зосереджені на адаптивності кар’єри (15,31%), побудові кар’єри (30,15%), відповідності кар’єри і організації індивіду, задоволеності кар’єрою, задоволеності роботою і благополуччі, конфлікті між робочими та сімейними ролями. В українській же професійній літературі в основному досліджували теми, пов’язані з освітніми організаціями (30%), організаційною культурою (11,6%), психологічним здоров’ям та благополуччям (17,2%), соціальною напруженістю, особистим розвитком керівників організацій та лідерстві. Констатовано, що спільними темами в українській та світовій науковій літературі протягом останніх семи років були статті, пов’язані з задоволеністю роботою та благополуччям. Цей огляд супроводжується двома парами таблиць: 1) рейтингові таблиці цитування обидвох журналів, котрі покривають 20 ключових робіт, на які посилаються статті JVB та 20 ключових робіт, на котрі посилаються статті ОПЕП; 2) рейтингові таблиці ключових слів обидвох журналів. Зазначено доцільність врахування міжнародного досвіду для більш широкого дослідження тем, пов’язаних з кар’єрою в українських реаліях. Література Akkermans, J., & Kubasch, S. (2017). Trending topics in careers: a review and future research agenda. Career Development International, 22(6), 586–627. https://doi.org/10.1108/CDI-08-2017-0143 Arnold, J., & Cohen, L. (2008). The psychology of careers in industrial and organizational settings: A critical but appreciative analysis. In G.P. Hodgkinson, & J.K. Ford (Eds.), International review of industrial and organizational psychology ( 23, pp. 1–44). London : Wiley Arthur, M.B. (2008). Examining contemporary careers: A call for interdisciplinary inquiry. Human Relations, 61, 163–186. https://doi.org/10.1177/0018726707087783 Bandura, A. (1986). Social Foundations of Thought and Action: A Social Cognitive Theory. Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice-Hall. Bailey, K.D. (1994). Typologies and taxonomies: An introduction to classification techniques. Thousand Oaks, California : SAGE.
{"title":"ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ТА СВІТОВОЇ НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В 2015-2022 РОКАХ","authors":"Ростислав Чайка","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).07","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).07","url":null,"abstract":"У статті розглянуто актуальні запити щодо індивідуальної кар’єри та організаційного розвитку. Презентовано бібліометричний аналіз для проведення огляду української та світової наукової літератури щодо розвитку кар’єри і організаційного розвитку за останні сім років. Систематично проаналізовано 640 статей в «Journal of Vocational Behavior» (JVB) – провідному науковому журналі в світовому кар’єрному домені та 250 статей журналу «Організаційна психологія. Економічна психологія» (ОПЕП) – єдиному українському журналі з організаційної психології, опублікованих з 2015 року до 2022 року. Розкрито поняття адаптивності кар’єри і пов’язані з цим поняттям терміни. Виявлено ключові теми статей, котрі проявились в обидвох журналах в цей період. З’ясовано ключові тенденції досліджень в організаційній та кар’єрній психології в Україні та світі протягом цього часу. За результатами контент-аналізу показано, що найбільш актуальні теми в світовій науковій літературі протягом останніх семи років були в основному зосереджені на адаптивності кар’єри (15,31%), побудові кар’єри (30,15%), відповідності кар’єри і організації індивіду, задоволеності кар’єрою, задоволеності роботою і благополуччі, конфлікті між робочими та сімейними ролями. В українській же професійній літературі в основному досліджували теми, пов’язані з освітніми організаціями (30%), організаційною культурою (11,6%), психологічним здоров’ям та благополуччям (17,2%), соціальною напруженістю, особистим розвитком керівників організацій та лідерстві. Констатовано, що спільними темами в українській та світовій науковій літературі протягом останніх семи років були статті, пов’язані з задоволеністю роботою та благополуччям. Цей огляд супроводжується двома парами таблиць: 1) рейтингові таблиці цитування обидвох журналів, котрі покривають 20 ключових робіт, на які посилаються статті JVB та 20 ключових робіт, на котрі посилаються статті ОПЕП; 2) рейтингові таблиці ключових слів обидвох журналів. Зазначено доцільність врахування міжнародного досвіду для більш широкого дослідження тем, пов’язаних з кар’єрою в українських реаліях.\u0000Література \u0000\u0000Akkermans, J., & Kubasch, S. (2017). Trending topics in careers: a review and future research agenda. Career Development International, 22(6), 586–627. https://doi.org/10.1108/CDI-08-2017-0143\u0000Arnold, J., & Cohen, L. (2008). The psychology of careers in industrial and organizational settings: A critical but appreciative analysis. In G.P. Hodgkinson, & J.K. Ford (Eds.), International review of industrial and organizational psychology ( 23, pp. 1–44). London : Wiley\u0000Arthur, M.B. (2008). Examining contemporary careers: A call for interdisciplinary inquiry. Human Relations, 61, 163–186. https://doi.org/10.1177/0018726707087783\u0000Bandura, A. (1986). Social Foundations of Thought and Action: A Social Cognitive Theory. Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice-Hall.\u0000Bailey, K.D. (1994). Typologies and taxonomies: An introduction to classification techniques. Thousand Oaks, California : SAGE.","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"30 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122160590","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).03
Ірина Ковчина, Маргарита Панченко
В статті розкривається формування наукової світової та національної думки щодо психології людини та особливостей зародження, перебігу та встановлення причинно-наслідкових зв’язків конфліктів при міжнародних взаємодіях. При виконанні ситуативних розборів на освітніх компонентах зі студентами-міжнародниками, висвітлюються практичні методики засвоєння психологічних навичок через аналіз особистостей. Поєднуються ключові компетентності двох важливих та актуальних спеціальностей: «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» та «Психологія», показується застосування їх на практичних заняттях студентів. Висвітлюється головне завдання – продовжити поповнювати інтелектуальний склад нації, готувати молодь до майбутнього нашої країни з перспективою входження до ЄС. Уточнюється, що заявленій проблемі приділялося достатньо уваги у працях українських та зарубіжних учених, а саме професійній підготовці здобувачів до майбутньої фахової діяльності, підготовці студентів засобами самостійної роботи, питанням особистісного зростання, психологічних особливостей уникнення конфліктів під час переговорного процесу, питанням миру та вирішенню конфліктів, етнічним конфліктам, що відбуваються у світі, глобальним проблемам та проблемам всередині окремо взятої країни. Встановлюється, що світова політика рухається саме завдяки конфліктам, конфліктній поведінці окремо взятої людини або конфліктній поведінці групи людей, особливо, якщо ці люди очолюють державу. З проаналізованої бази джерел було досягнуто висновку, що в усіх працях йде мова про поведінку людини під час комунікацій, переговорів та отримання інформації, що є основою викладання освітніх компонентів «Конфліктологія і теорія переговорів», «Вступ до спеціальності та права фахівця», «Міжнародна інформація» здобувачам-міжнародникам, оскільки фахова діяльність передбачає не тільки знання світової політики, а й розуміння поведінки людини та попередження конфліктів у міжнародних взаємовідносинах. Ці дисципліни є обов’язковими у циклі професійної підготовки. Література Андрущенко, Т.В. (Ред.). (2021). Основи політичної психології: навчальний посібник для студентів спеціальності 053 «психологія». Київ : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова. Андрущенко, Т.В., Ковчина, І.М., Панченко, М.В., & Пасічніченко, С.В. (2017). Актуальні проблеми формування компетентностей у студентів – майбутніх фахівців з міжнародних відносин. Наукові записки. Cерія педагогічні науки, СХХXVI(136), 5–13. Булах, І.С. (2016). Психологія особистісного зростання підлітків: реалії та перспективи. (Монографія). Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД». Волошина, В.В. (2016). Психологіяні технології підготовки майбутніх психологів. (Монографія). Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД». Ковчина, І.М., & Панченко, М.В. (2018). До проблеми організації самостійної роботи студентів-міжнародників. Наукові записки. Серія педагогічні науки, СХХXVІІI(138), 106–118. Abrams, (2022). The role of psychological warfare in the battle for Ukraine, American psychological association
{"title":"ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УНИКНЕННЯ ПАРТНЕРАМИ КОНФЛІКТІВ У МІЖНАРОДНИХ ВЗАЄМОДІЯХ","authors":"Ірина Ковчина, Маргарита Панченко","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).03","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).03","url":null,"abstract":"В статті розкривається формування наукової світової та національної думки щодо психології людини та особливостей зародження, перебігу та встановлення причинно-наслідкових зв’язків конфліктів при міжнародних взаємодіях. При виконанні ситуативних розборів на освітніх компонентах зі студентами-міжнародниками, висвітлюються практичні методики засвоєння психологічних навичок через аналіз особистостей. Поєднуються ключові компетентності двох важливих та актуальних спеціальностей: «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» та «Психологія», показується застосування їх на практичних заняттях студентів. Висвітлюється головне завдання – продовжити поповнювати інтелектуальний склад нації, готувати молодь до майбутнього нашої країни з перспективою входження до ЄС. Уточнюється, що заявленій проблемі приділялося достатньо уваги у працях українських та зарубіжних учених, а саме професійній підготовці здобувачів до майбутньої фахової діяльності, підготовці студентів засобами самостійної роботи, питанням особистісного зростання, психологічних особливостей уникнення конфліктів під час переговорного процесу, питанням миру та вирішенню конфліктів, етнічним конфліктам, що відбуваються у світі, глобальним проблемам та проблемам всередині окремо взятої країни. Встановлюється, що світова політика рухається саме завдяки конфліктам, конфліктній поведінці окремо взятої людини або конфліктній поведінці групи людей, особливо, якщо ці люди очолюють державу. З проаналізованої бази джерел було досягнуто висновку, що в усіх працях йде мова про поведінку людини під час комунікацій, переговорів та отримання інформації, що є основою викладання освітніх компонентів «Конфліктологія і теорія переговорів», «Вступ до спеціальності та права фахівця», «Міжнародна інформація» здобувачам-міжнародникам, оскільки фахова діяльність передбачає не тільки знання світової політики, а й розуміння поведінки людини та попередження конфліктів у міжнародних взаємовідносинах. Ці дисципліни є обов’язковими у циклі професійної підготовки.\u0000Література\u0000\u0000Андрущенко, Т.В. (Ред.). (2021). Основи політичної психології: навчальний посібник для студентів спеціальності 053 «психологія». Київ : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова.\u0000Андрущенко, Т.В., Ковчина, І.М., Панченко, М.В., & Пасічніченко, С.В. (2017). Актуальні проблеми формування компетентностей у студентів – майбутніх фахівців з міжнародних відносин. Наукові записки. Cерія педагогічні науки, СХХXVI(136), 5–13.\u0000Булах, І.С. (2016). Психологія особистісного зростання підлітків: реалії та перспективи. (Монографія). Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД».\u0000Волошина, В.В. (2016). Психологіяні технології підготовки майбутніх психологів. (Монографія). Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД».\u0000Ковчина, І.М., & Панченко, М.В. (2018). До проблеми організації самостійної роботи студентів-міжнародників. Наукові записки. Серія педагогічні науки, СХХXVІІI(138), 106–118.\u0000Abrams, (2022). The role of psychological warfare in the battle for Ukraine, American psychological association","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"3 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121210199","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).04
Iryna Kocherhina, Khrystyna Stelmashchuk
The aim is to present the study results of features of individual behaviour self-regulation among the students who combine study and work. Methods. Theoretical – analysis, comparison, systematization and generalization of scientific literature on the problem researched; empirical – surveys and psychodiagnostic methods, such sociodemographic characteristics as gender, age, education, year and form of study at the university, employment, marital status, presence of children, sibling position, income level, etc. were also taken into account. Results. It has been established that there are some divergences in the level of self-regulation among both employed and unemployed students, manifested, in particular, in such indicators as flexibility of behavior and activity as well as decision-making ability. Employed students have a better-manifested striving for planning their own activity, tend to be more independent, flexible, and organized in their academic and labor activity. They are characterized by a higher level of self-acceptance and goal-setting capacity. It has been established that with growing self-regulation, students’ satisfaction with their life and relations with other people goes up, efficiency of planning and organization of own activity and flexibility in behavior improves. Conclusions. Self-regulation is a specific form of human interaction with the surrounding world, a means of consciously setting tasks, mobilizing mental and physical potentials to achieve defined goals. The self-regulation indicator of students’ behavior measured in the work involves studying the processes of planning, modeling, programming one's behavior and activities, evaluating its results, as well as its flexibility and independence, which, in turn, can lead to more effective activities and the ability to solve various kinds of problems tasks that arise in everyday activities, increasing its success. Undoubtedly, self-regulation is an important element in the process of setting and achieving goals, contributes to achieving success in all types of activities in the course of a person’s life. Self-regulatory skills are important in building relationships and solving life tasks, they are especially important in educational activities. References Balashov, E.M. (2017). Psykholohichni osoblyvosti ta mekhanizmy samorehuliatsii v navchalnii diialnosti studentiv [Psychological features and mechanisms of self-regulation in the educational activities of students]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Serija: Psichologija – Scientific Notes of The National University of Ostroh Academy.Series: Psychology, 5, 5–13 [in Ukrainian]. Fomenko,I., & Kuznetsov,O.I. (2014). Motyvatsiini osoblyvosti akademichnoi samorehuliatsii studentiv [Motivational features of the students' academic self-regulation]. The Collection of research papers «Problems of Modern Psychology», 25, 582–596. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2014-25.%25p [in Ukrainian]. Furs, O.Y.
{"title":"PECULIARITIES OF BEHAVIOUR SELF-REGULATION IN STUDENTS WHO COMBINE STUDY AND WORK","authors":"Iryna Kocherhina, Khrystyna Stelmashchuk","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).04","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).04","url":null,"abstract":"The aim is to present the study results of features of individual behaviour self-regulation among the students who combine study and work. Methods. Theoretical – analysis, comparison, systematization and generalization of scientific literature on the problem researched; empirical – surveys and psychodiagnostic methods, such sociodemographic characteristics as gender, age, education, year and form of study at the university, employment, marital status, presence of children, sibling position, income level, etc. were also taken into account. Results. It has been established that there are some divergences in the level of self-regulation among both employed and unemployed students, manifested, in particular, in such indicators as flexibility of behavior and activity as well as decision-making ability. Employed students have a better-manifested striving for planning their own activity, tend to be more independent, flexible, and organized in their academic and labor activity. They are characterized by a higher level of self-acceptance and goal-setting capacity. It has been established that with growing self-regulation, students’ satisfaction with their life and relations with other people goes up, efficiency of planning and organization of own activity and flexibility in behavior improves. Conclusions. Self-regulation is a specific form of human interaction with the surrounding world, a means of consciously setting tasks, mobilizing mental and physical potentials to achieve defined goals. The self-regulation indicator of students’ behavior measured in the work involves studying the processes of planning, modeling, programming one's behavior and activities, evaluating its results, as well as its flexibility and independence, which, in turn, can lead to more effective activities and the ability to solve various kinds of problems tasks that arise in everyday activities, increasing its success. Undoubtedly, self-regulation is an important element in the process of setting and achieving goals, contributes to achieving success in all types of activities in the course of a person’s life. Self-regulatory skills are important in building relationships and solving life tasks, they are especially important in educational activities.\u0000References\u0000\u0000Balashov, E.M. (2017). Psykholohichni osoblyvosti ta mekhanizmy samorehuliatsii v navchalnii diialnosti studentiv [Psychological features and mechanisms of self-regulation in the educational activities of students]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Serija: Psichologija – Scientific Notes of The National University of Ostroh Academy.Series: Psychology, 5, 5–13 [in Ukrainian].\u0000Fomenko,I., & Kuznetsov,O.I. (2014). Motyvatsiini osoblyvosti akademichnoi samorehuliatsii studentiv [Motivational features of the students' academic self-regulation]. The Collection of research papers «Problems of Modern Psychology», 25, 582–596. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2014-25.%25p [in Ukrainian].\u0000Furs, O.Y.","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"3 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114455142","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).05
Єгор Кучеренко, Галина Хомич
У статті здійснено теоретико-методологічне дослідження проблеми екзистенційної ситуації клієнта в практиці психосинтезу. Встановлено, що екзистенціальна ситуація клієнта презентована в психосинтезі як процес структурування його життєвого досвіду внаслідок суб’єктно-орієнтованої психотерапевтичної співпраці. За одинадцятьма критеріями авторами запропоновано змістові компоненти екзистенційної ситуації, які виявляються та змінюються в процесі психотерапії. Наголошено, що в основі початкування психосинтезу лежить орієнтація клієнта на його свідоме Я, екзистенція якого постає завдяки розототожненню з будь-яким змістом свідомості. Особливе значення надається синтетичній функції свідомого Я як проєкції Вищого Я. Поняттям Вищого Я в психосинтезі описується проблема духовних запитів клієнта загалом та самореалізації зокрема. Зазначено, що в практиці психосинтезу робота фахівця вимагає систематичного самопсихосинтезу. Уточнено психологічний зміст явища подвійності як основного суб’єктивного чинника, що блокує співпрацю обох учасників психотерапії. Натомість фахівцю пропонується розвивати неподвійне ставлення як переважно особистісну, а не лише професійну властивість. Встановлено, що спеціальна методологія психосинтезу представлена чотирма його етапами, що відповідають завданням психотерапії. Зміна екзистенційних ситуацій клієнта відображається в свідомості клієнта як можливість змінити власну особистість, що базується на розототожненні та передбачає два рівні психосинтезу – особистісний та духовний. Духовний психосинтез проводиться на основі вивчення духовних переживань клієнта, з урахуванням кризових етапів його духовного розвитку та лише після досягнення ним особистісного психосинтезу. Констатовано, що в конкретній методології обох рівнів психосинтезу психотерапевту варто спиратись на вибір найбільш доцільних технік та прийомів з урахуванням актуальних запитів клієнта. Цей вибір органічно включається в екзистенційну ситуацію безпосередньої роботи з клієнтом «тут і зараз». Література Кучеренко, Є. (2018). Психосинтез: теорія і практика психотерапії : навчально-методичний посібник. Вінниця : ТОВ «ТВОРИ». Максименко, К. (2015). Сопоставительный анализ личностно-ориентированных психотерапевтических подходов. Проблеми сучасної психології, 29, 397–409. Маслоу, A. (1999). Новые рубежи человеческой природы. (Г. Балл & А. Попогребский перекл. з англ.). Москва : Смысл Режим доступа: http://psylib.org.ua/books/masla03/txt11.htm Шапар, В.Б. (Ред.). (2009). Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів. Харків : Прапор. A Conversation about Subpersonalities with Assagioli (2020). ( Symons, Trans.).Режим доступу: https://kennethsorensen.dk/en/a-conversation-about-subpersonalities-with-assagioli Assagioli, (1974). Psychosynthesis. A Manual of Principles and Techniques (A Collection of Basic Writings) (An Esalen Book). New York : Viking Compass Edition. Assagioli, (2021). Psychosynthesis and Parapsychology. In K. Sørenthen (Ed.). Kentaur Publishing.
{"title":"ЕКЗИСТЕНЦІЙНА СИТУАЦІЯ КЛІЄНТА ЯК ПІДМУРОК У ПРОВАДЖЕННІ ПСИХОСИНТЕЗУ","authors":"Єгор Кучеренко, Галина Хомич","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).05","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).05","url":null,"abstract":"У статті здійснено теоретико-методологічне дослідження проблеми екзистенційної ситуації клієнта в практиці психосинтезу. Встановлено, що екзистенціальна ситуація клієнта презентована в психосинтезі як процес структурування його життєвого досвіду внаслідок суб’єктно-орієнтованої психотерапевтичної співпраці. За одинадцятьма критеріями авторами запропоновано змістові компоненти екзистенційної ситуації, які виявляються та змінюються в процесі психотерапії. Наголошено, що в основі початкування психосинтезу лежить орієнтація клієнта на його свідоме Я, екзистенція якого постає завдяки розототожненню з будь-яким змістом свідомості. Особливе значення надається синтетичній функції свідомого Я як проєкції Вищого Я. Поняттям Вищого Я в психосинтезі описується проблема духовних запитів клієнта загалом та самореалізації зокрема. Зазначено, що в практиці психосинтезу робота фахівця вимагає систематичного самопсихосинтезу. Уточнено психологічний зміст явища подвійності як основного суб’єктивного чинника, що блокує співпрацю обох учасників психотерапії. Натомість фахівцю пропонується розвивати неподвійне ставлення як переважно особистісну, а не лише професійну властивість. Встановлено, що спеціальна методологія психосинтезу представлена чотирма його етапами, що відповідають завданням психотерапії. Зміна екзистенційних ситуацій клієнта відображається в свідомості клієнта як можливість змінити власну особистість, що базується на розототожненні та передбачає два рівні психосинтезу – особистісний та духовний. Духовний психосинтез проводиться на основі вивчення духовних переживань клієнта, з урахуванням кризових етапів його духовного розвитку та лише після досягнення ним особистісного психосинтезу. Констатовано, що в конкретній методології обох рівнів психосинтезу психотерапевту варто спиратись на вибір найбільш доцільних технік та прийомів з урахуванням актуальних запитів клієнта. Цей вибір органічно включається в екзистенційну ситуацію безпосередньої роботи з клієнтом «тут і зараз». \u0000Література \u0000 \u0000Кучеренко, Є. (2018). Психосинтез: теорія і практика психотерапії : навчально-методичний посібник. Вінниця : ТОВ «ТВОРИ». \u0000Максименко, К. (2015). Сопоставительный анализ личностно-ориентированных психотерапевтических подходов. Проблеми сучасної психології, 29, 397–409. \u0000Маслоу, A. (1999). Новые рубежи человеческой природы. (Г. Балл & А. Попогребский перекл. з англ.). Москва : Смысл Режим доступа: http://psylib.org.ua/books/masla03/txt11.htm \u0000Шапар, В.Б. (Ред.). (2009). Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів. Харків : Прапор. \u0000A Conversation about Subpersonalities with Assagioli (2020). ( Symons, Trans.).Режим доступу: https://kennethsorensen.dk/en/a-conversation-about-subpersonalities-with-assagioli \u0000Assagioli, (1974). Psychosynthesis. A Manual of Principles and Techniques (A Collection of Basic Writings) (An Esalen Book). New York : Viking Compass Edition. \u0000Assagioli, (2021). Psychosynthesis and Parapsychology. In K. Sørenthen (Ed.). Kentaur Publishing. ","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"09 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127171247","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).01
Юлія Бакка
Мета. Статтю присвячено дослідженню ціннісно-смислових корелятів самостійності особистості юнацького віку. Методи дослідження: застосовано авторську методику «Судження про самостійність» (СПС). За допомогою цієї методики і на підставі результатів контент-аналізу відповідей досліджуваних визначено важливі характеристики самостійності/несамостійності особистості юнацького віку. Процедурою дослідження за методикою СПС передбачалося виявлення семантичних одиниць, еквівалентних поняттям «самостійність» і «несамостійність». Порядком виконання опитування передбачалося надання учасниками дослідження необмеженої кількості дефініцій, що описують поняття «самостійність/несамостійність» особистості. Результати. Визначено низку ознак, характерних для самостійної і несамостійної особистості. Розкрито особливості ціннісно-смислової сфери особистості, тобто таку її динамічну і функціональну систему, що формує смисли, цілі життєдіяльності і регулює способи їх досягнення. Висновки. Встановлено, що ціннісну-смислову структуру самостійності особистості в юнацькому віці складають такі смислові категорії, як: (1) відповідальність, (2) уміння/здатність ухвалювати рішення самому, (3) незалежність, (4) уміння/здатність вирішувати проблеми, (5) здатність/можливість дбати про себе, забезпечувати себе, (6) уміння/здатність здійснювати дії самому, (7) самореалізація, (8) свобода вибору, (9) самоконтроль, (10) упевненість в собі, (11) цілеспрямованість, (12) вміння визнавати і виправляти помилки, (13) дорослість, (14) вміння оцінювати ситуацію, (15) спокій. На відміну від цього, ціннісно-смислова структура несамостійності особистості в юнацькому поєднує такі змістові категорії, як: (1) залежність, (2) безпорадність, (3) неможливість ухвалювати рішення самому, (4) нездатність діяти самому, (5) невпевненість, (6) безвідповідальність, (7) нездатність дбати про себе, забезпечувати себе, (8) недостатній самоконтроль або зовнішній контроль, (9) безініціативність, байдужість, (10) слабкість, інфантилізм, (11) нездатність робити вибір, (12) некритичне сприйняття інших. Література Волошина, В. (2015). Психологічні технології підготовки майбутніх психологів. Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД». Долинська, Л.В., & Пенькова, О.І. (2016). Самореалізація особистості як соціально-психологічний феномен. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 3(48), 18–25. Павлюк, М. (2018). Теорія і практика розвитку самостійності майбутнього фахівця. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка. Титаренко, Т.М. (Ред.). (2005). Особистісний вибір: психологія відчаю та надії (Монографія). Київ : Міленіум. Широка, А. (2019). Спроба інтеграції концепції сепарації-індивідуації у вітчизняну психологію. Проблеми сучасної психології, 21, 770–781. Режим доступу: http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/159691
{"title":"ВИВЧЕННЯ ЦІННІСНО-СМИСЛОВИХ КОРЕЛЯТІВ САМОСТІЙНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ","authors":"Юлія Бакка","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).01","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).01","url":null,"abstract":"Мета. Статтю присвячено дослідженню ціннісно-смислових корелятів самостійності особистості юнацького віку. Методи дослідження: застосовано авторську методику «Судження про самостійність» (СПС). За допомогою цієї методики і на підставі результатів контент-аналізу відповідей досліджуваних визначено важливі характеристики самостійності/несамостійності особистості юнацького віку. Процедурою дослідження за методикою СПС передбачалося виявлення семантичних одиниць, еквівалентних поняттям «самостійність» і «несамостійність». Порядком виконання опитування передбачалося надання учасниками дослідження необмеженої кількості дефініцій, що описують поняття «самостійність/несамостійність» особистості. Результати. Визначено низку ознак, характерних для самостійної і несамостійної особистості. Розкрито особливості ціннісно-смислової сфери особистості, тобто таку її динамічну і функціональну систему, що формує смисли, цілі життєдіяльності і регулює способи їх досягнення. Висновки. Встановлено, що ціннісну-смислову структуру самостійності особистості в юнацькому віці складають такі смислові категорії, як: (1) відповідальність, (2) уміння/здатність ухвалювати рішення самому, (3) незалежність, (4) уміння/здатність вирішувати проблеми, (5) здатність/можливість дбати про себе, забезпечувати себе, (6) уміння/здатність здійснювати дії самому, (7) самореалізація, (8) свобода вибору, (9) самоконтроль, (10) упевненість в собі, (11) цілеспрямованість, (12) вміння визнавати і виправляти помилки, (13) дорослість, (14) вміння оцінювати ситуацію, (15) спокій. На відміну від цього, ціннісно-смислова структура несамостійності особистості в юнацькому поєднує такі змістові категорії, як: (1) залежність, (2) безпорадність, (3) неможливість ухвалювати рішення самому, (4) нездатність діяти самому, (5) невпевненість, (6) безвідповідальність, (7) нездатність дбати про себе, забезпечувати себе, (8) недостатній самоконтроль або зовнішній контроль, (9) безініціативність, байдужість, (10) слабкість, інфантилізм, (11) нездатність робити вибір, (12) некритичне сприйняття інших. \u0000Література \u0000 \u0000Волошина, В. (2015). Психологічні технології підготовки майбутніх психологів. Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД». \u0000Долинська, Л.В., & Пенькова, О.І. (2016). Самореалізація особистості як соціально-психологічний феномен. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 3(48), 18–25. \u0000Павлюк, М. (2018). Теорія і практика розвитку самостійності майбутнього фахівця. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка. \u0000Титаренко, Т.М. (Ред.). (2005). Особистісний вибір: психологія відчаю та надії (Монографія). Київ : Міленіум. \u0000Широка, А. (2019). Спроба інтеграції концепції сепарації-індивідуації у вітчизняну психологію. Проблеми сучасної психології, 21, 770–781. Режим доступу: http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/159691 \u0000 \u0000 ","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131083778","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).02
Людмила Лупійко, Ольга Закаблуковська
У статті здійснено теоретичний аналіз досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених щодо розвитку мислення та мисленнєвих операцій, а також зосереджено увагу на особливостях їх формування в особистості. На сьогоднішній день існує багато досліджень зазначеного процесу, його видів, форм та операцій. Але важливо усвідомлювати, що соціальні, економічні, політичні чи культурні зміни у суспільстві передбачають зміни у формуванні та розвитку особистості, у активності її пізнавальних процесів, а, отже, постає необхідність їх теоретичного вивчення та емпіричного дослідження. У статті презентовано огляд сучасних досліджень процесу мислення та особливостей його розвитку у молодших школярів. Зосереджено увагу на особливостях розвитку їх мисленнєвих операцій, які відіграють важливу роль в інтелектуальній діяльності учнів. Разом з тим, обґрунтовано важливість та необхідність розвитку пізнавальних процесів сучасних молодших школярів. Учні молодшого шкільного віку вчаться аналізувати інформацію, знаходити серед різних частин і властивостей предметів головне. Поступово аналіз пов’язується з синтезом, таким чином, підвищується рівень аналітико-синтетичної діяльності, що означає поступове заглиблення в суть предмета або явища, вивчення усіх його сторін та властивостей і об’єднання їх для подальшого пізнання. Також важливим компонентом мислительної діяльності учнів є абстрагування, яке пов’язане з узагальненням і формуванням понять. У процесі навчальної діяльності поступово вдосконалюються способи узагальнення та змінюються його результати. Завдяки класифікації учні вчаться здійснювати пошук спільних чи істотних ознак для певної групи. Поступово буде розвиватися вміння систематизувати та об’єднувати предмети чи об’єкти у групи. Зазначено, що розвиток мисленнєвих операцій сприяє розвитку інтелектуальної активності школярів, продуктивній навчальній діяльності, а також позитивному загальному розвитку. Також наголошено, що розвивати мислення потрібно з молодшого віку, оскільки саме в цьому віці зростає роль мислення у діяльності молодших школярів, змінюються його різновиди та основні властивості. Література Латиш, Н.М. (2019). Психологічні аспекти становлення творчого мислення учнів молодшого шкільного віку. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, ХІІ(26), 148–157. Лисянська, Т.М. (2013). Психологічне забезпечення розвитку когнітивних процесів учнів молодшого шкільного віку. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 41(65), 142–150. Режим доступу: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/22815/Lysianska.pdf?sequence=1 Лисянська, Т.М. (2014). Функції та структура знань у спрямованому мисленні. Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету : збірник наукових праць звітно-наукової конференції викладачів університету за 2013 рік (4-6 лютого 2014 року). Укл. Г.І. Волинка, О.В. Уваркіна, О.П. Ємельяно
{"title":"ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЄВИХ ОПЕРАЦІЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ","authors":"Людмила Лупійко, Ольга Закаблуковська","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).02","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).02","url":null,"abstract":"У статті здійснено теоретичний аналіз досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених щодо розвитку мислення та мисленнєвих операцій, а також зосереджено увагу на особливостях їх формування в особистості. На сьогоднішній день існує багато досліджень зазначеного процесу, його видів, форм та операцій. Але важливо усвідомлювати, що соціальні, економічні, політичні чи культурні зміни у суспільстві передбачають зміни у формуванні та розвитку особистості, у активності її пізнавальних процесів, а, отже, постає необхідність їх теоретичного вивчення та емпіричного дослідження. У статті презентовано огляд сучасних досліджень процесу мислення та особливостей його розвитку у молодших школярів. Зосереджено увагу на особливостях розвитку їх мисленнєвих операцій, які відіграють важливу роль в інтелектуальній діяльності учнів. Разом з тим, обґрунтовано важливість та необхідність розвитку пізнавальних процесів сучасних молодших школярів. Учні молодшого шкільного віку вчаться аналізувати інформацію, знаходити серед різних частин і властивостей предметів головне. Поступово аналіз пов’язується з синтезом, таким чином, підвищується рівень аналітико-синтетичної діяльності, що означає поступове заглиблення в суть предмета або явища, вивчення усіх його сторін та властивостей і об’єднання їх для подальшого пізнання. Також важливим компонентом мислительної діяльності учнів є абстрагування, яке пов’язане з узагальненням і формуванням понять. У процесі навчальної діяльності поступово вдосконалюються способи узагальнення та змінюються його результати. Завдяки класифікації учні вчаться здійснювати пошук спільних чи істотних ознак для певної групи. Поступово буде розвиватися вміння систематизувати та об’єднувати предмети чи об’єкти у групи. Зазначено, що розвиток мисленнєвих операцій сприяє розвитку інтелектуальної активності школярів, продуктивній навчальній діяльності, а також позитивному загальному розвитку. Також наголошено, що розвивати мислення потрібно з молодшого віку, оскільки саме в цьому віці зростає роль мислення у діяльності молодших школярів, змінюються його різновиди та основні властивості. \u0000Література \u0000 \u0000Латиш, Н.М. (2019). Психологічні аспекти становлення творчого мислення учнів молодшого шкільного віку. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, ХІІ(26), 148–157. \u0000Лисянська, Т.М. (2013). Психологічне забезпечення розвитку когнітивних процесів учнів молодшого шкільного віку. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 41(65), 142–150. Режим доступу: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/22815/Lysianska.pdf?sequence=1 \u0000Лисянська, Т.М. (2014). Функції та структура знань у спрямованому мисленні. Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету : збірник наукових праць звітно-наукової конференції викладачів університету за 2013 рік (4-6 лютого 2014 року). Укл. Г.І. Волинка, О.В. Уваркіна, О.П. Ємельяно","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123286558","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).06
Анатолій Сорока, Ольга Гмирь
Мета. Статтю присвячено визначенню психологічних особливостей особистісних якостей педагогів різної професійної спрямованості з емоційним вигоранням. Методи дослідження: теоретичні (аналіз, порівняння, узагальнення, інтерпретація теоретичних підходів та емпіричних досліджень); емпіричні (тестування); методи математичної статистики (для виявлення відмінностей психологічних особливостей особистісних властивостей педагогів з емоційним вигоранням використовувався U-критерій Манна-Уітні). Обчислення проводилися за допомогою програмного забезпечення SPSS v.17. Результати. Визначено, що для загальної вибірки педагогів домінуючим компонентом синдрому емоційного вигорання є редукція особистих досягнень, а емоційне виснаження, навпаки, має досить низький ступінь вираженості. Висновки: 1. Встановлено, що у загальній вибірці досліджуваних, синдром емоційного вигорання знаходиться на етапі формування. Фаза резистенції є більш сформованою у порівнянні з фазами напруги та виснаження. Домінуючими компонентами синдрому емоційного вигорання є симптоми неадекватного виборчого емоційного реагування та редукції професійних обов’язків. Також важливо зазначити, що для загальної вибірки педагогів найбільш характерним компонентом синдрому емоційного вигорання є редукція особистих досягнень, а емоційне виснаження, навпаки, має досить низький ступінь вираженості. У більшої педагогів природничо-математичного циклу емоційне виснаження виявляється на високому рівні сформованості в порівнянні з педагогами суспільно-гуманітарного циклу. 2. Майже всі змінні особистісних властивостей досліджуваних мають середній рівень сформованості. А ось показники комунікативної швидкості та психомоторної пластичності мають високий рівень сформованості у вибірці педагогів природничо-математичного циклу. У педагогів суспільно-гуманітарного циклу виявлені такі змінні як комунікативна швидкість й інтелектуальна емоційність високого рівня сформованості. Визначено, що високі рівні сформованості, за такими змінними особистісних властивостей досліджуваних як психомоторна пластичність, комунікативна швидкість, інтелектуальна емоційність більш чутливі з приводу виявлення емоційного вигорання педагогів різної професійної спрямованості. Література Бещук-Венгерська, Н.В. (2015). Профілактика синдрому професійного вигорання у педагогів. (Методичний посібник). Вінниця : ММК. Режим доступу: https://dorobok.edu.vn.ua/article/pdf/1257 Кірєєва, Л.Р. (2011). Теоретичний аналіз проблеми емоційного вигорання вчителя в процесі його професійного становлення. Вісник національного університету оборони України, 5, 135–140. Перепелюк, Т.Д., & Куделя, І.С. (2019). Психологічні особливості професійного вигорання вчителя середньої школи. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, ХІ(19), 381–395. Цимбаляк, І.М. (2005). Психологічне консультування та корекція. Модульно-рейтинговий курс. (Навчальний посібник). Київ : ВД «Професіонал». Шпичак, І.П. (2017)
{"title":"ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ ПЕДАГОГІВ З ЕМОЦІЙНИМ ВИГОРАННЯМ","authors":"Анатолій Сорока, Ольга Гмирь","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).06","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).06","url":null,"abstract":"Мета. Статтю присвячено визначенню психологічних особливостей особистісних якостей педагогів різної професійної спрямованості з емоційним вигоранням. Методи дослідження: теоретичні (аналіз, порівняння, узагальнення, інтерпретація теоретичних підходів та емпіричних досліджень); емпіричні (тестування); методи математичної статистики (для виявлення відмінностей психологічних особливостей особистісних властивостей педагогів з емоційним вигоранням використовувався U-критерій Манна-Уітні). Обчислення проводилися за допомогою програмного забезпечення SPSS v.17. Результати. Визначено, що для загальної вибірки педагогів домінуючим компонентом синдрому емоційного вигорання є редукція особистих досягнень, а емоційне виснаження, навпаки, має досить низький ступінь вираженості. Висновки: 1. Встановлено, що у загальній вибірці досліджуваних, синдром емоційного вигорання знаходиться на етапі формування. Фаза резистенції є більш сформованою у порівнянні з фазами напруги та виснаження. Домінуючими компонентами синдрому емоційного вигорання є симптоми неадекватного виборчого емоційного реагування та редукції професійних обов’язків. Також важливо зазначити, що для загальної вибірки педагогів найбільш характерним компонентом синдрому емоційного вигорання є редукція особистих досягнень, а емоційне виснаження, навпаки, має досить низький ступінь вираженості. У більшої педагогів природничо-математичного циклу емоційне виснаження виявляється на високому рівні сформованості в порівнянні з педагогами суспільно-гуманітарного циклу. 2. Майже всі змінні особистісних властивостей досліджуваних мають середній рівень сформованості. А ось показники комунікативної швидкості та психомоторної пластичності мають високий рівень сформованості у вибірці педагогів природничо-математичного циклу. У педагогів суспільно-гуманітарного циклу виявлені такі змінні як комунікативна швидкість й інтелектуальна емоційність високого рівня сформованості. Визначено, що високі рівні сформованості, за такими змінними особистісних властивостей досліджуваних як психомоторна пластичність, комунікативна швидкість, інтелектуальна емоційність більш чутливі з приводу виявлення емоційного вигорання педагогів різної професійної спрямованості. \u0000Література \u0000 \u0000Бещук-Венгерська, Н.В. (2015). Профілактика синдрому професійного вигорання у педагогів. (Методичний посібник). Вінниця : ММК. Режим доступу: https://dorobok.edu.vn.ua/article/pdf/1257 \u0000Кірєєва, Л.Р. (2011). Теоретичний аналіз проблеми емоційного вигорання вчителя в процесі його професійного становлення. Вісник національного університету оборони України, 5, 135–140. \u0000Перепелюк, Т.Д., & Куделя, І.С. (2019). Психологічні особливості професійного вигорання вчителя середньої школи. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, ХІ(19), 381–395. \u0000Цимбаляк, І.М. (2005). Психологічне консультування та корекція. Модульно-рейтинговий курс. (Навчальний посібник). Київ : ВД «Професіонал». \u0000Шпичак, І.П. (2017)","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122075661","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}