首页 > 最新文献

Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки最新文献

英文 中文
ЛІМІНАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТА ЯК ВІДКРИТА ПРОБЛЕМА В ПСИХОЛОГІЇ ДОРОСЛОГО
Єгор Кучеренко
В статті здійснено теоретичне дослідження лімінальності як здатності суб’єкта до порогового самопізнання та самозміни в дорослому віці. На основі порівняльного аналізу наукових джерел встановлено, що в сучасній психології лімінальність досліджено переважно як соціально-культурне явище. Автор зауважує, що в українській психології не розроблено теорію розвитку лімінальності, зокрема, в психології дорослого. Обґрунтовано деякі вихідні положення психосинтетичної концепції лімінальності та етапів розвитку цього явища на рівні особистості (як закономірного процесу) та на рівні суб’єкта (як довільно організованого засобами самотерапії та фахової допомоги). Вихідним є припущення про те, що лімінальність особистості – це перехідний стан порогового самоусвідомлення, який характеризується невизначеністю та дезорієнтацією і спричиняється вичерпним домінуванням різноспрямованих субособистостей: одна з яких – хибно негативна (травмована ідентифікація), а друга – хибно позитивна (захисна ідентифікація). Лімінальні стани мають місце на долімінальному етапі розвитку лімінальності, який збігається з періодом ранньої дорослості і не залежить безпосередньо від зміни соціальних ролей, статусу чи соціально-економічних потрясінь. Ознаками лімінальності особистості є ностальгічні переживання та незадоволена потреба в самоототожненні (парадокс «втрати невтраченого»). Висувається припущення, що лімінальність суб’єкта розвивається на власне лімінальному етапі (в середині життя дорослого) як здатність до порогового самопізнання та самозміни на основі розототожнення з домінуючими субособистостями з метою їх трансформації. На постлімінальному етапі лімінальність може стати новоутворенням, завдяки якому здійснюється подальша трансформація особистості з метою самоототожнення на базі ідеальних моделей. В концепції враховано невротичний тип розвитку лімінальності у разі «застрягання» дорослого на межі долімінального та лімінального етапів, яке супроводжується компенсаторним механізмом захисту – лімінальною паузою. Література Касьянова, О.М., & Разумна, А.Г. (2022). Актуалізація екзистенціального аспекту професійної ідентичності як чининк виховання особистості майбутніх лікарів в умовах воєнного стану в Україні. Грааль науки, 17, 301–307. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.22.07.2022.055 Кауфман, С. (2021). За межами піраміди потреб. Новий погляд на самореалізацію. (А. Марковська, пер. з англ.). Київ : Лабораторія. Курганська, Л.О. (2013). Лімінальні стани як етап становлення професійної ідентичності: до постановки проблеми. Горизонты образования, 3(39), 149–154. Кучеренко, Є. (2018). Психосинтез: теорія і практика психотерапії : навчально-методичний посібник. Вінниця : ТОВ «ТВОРИ». Лушин, П.В. (2007). О психологии человека в переходный период: как выжить, когда все рушится? (2-е изд.). Київ : Науковий світ. Andrews, H., & Roberts, L. (2015). Liminality. International Encyclopedia of the Social & Behavioral Sciences (Second Edition). Editor : James D. Wright (p.131
成人仪式。劳特利奇和基根保罗。
{"title":"ЛІМІНАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТА ЯК ВІДКРИТА ПРОБЛЕМА В ПСИХОЛОГІЇ ДОРОСЛОГО","authors":"Єгор Кучеренко","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).05","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).05","url":null,"abstract":"В статті здійснено теоретичне дослідження лімінальності як здатності суб’єкта до порогового самопізнання та самозміни в дорослому віці. На основі порівняльного аналізу наукових джерел встановлено, що в сучасній психології лімінальність досліджено переважно як соціально-культурне явище. Автор зауважує, що в українській психології не розроблено теорію розвитку лімінальності, зокрема, в психології дорослого. Обґрунтовано деякі вихідні положення психосинтетичної концепції лімінальності та етапів розвитку цього явища на рівні особистості (як закономірного процесу) та на рівні суб’єкта (як довільно організованого засобами самотерапії та фахової допомоги). Вихідним є припущення про те, що лімінальність особистості – це перехідний стан порогового самоусвідомлення, який характеризується невизначеністю та дезорієнтацією і спричиняється вичерпним домінуванням різноспрямованих субособистостей: одна з яких – хибно негативна (травмована ідентифікація), а друга – хибно позитивна (захисна ідентифікація). Лімінальні стани мають місце на долімінальному етапі розвитку лімінальності, який збігається з періодом ранньої дорослості і не залежить безпосередньо від зміни соціальних ролей, статусу чи соціально-економічних потрясінь. Ознаками лімінальності особистості є ностальгічні переживання та незадоволена потреба в самоототожненні (парадокс «втрати невтраченого»). Висувається припущення, що лімінальність суб’єкта розвивається на власне лімінальному етапі (в середині життя дорослого) як здатність до порогового самопізнання та самозміни на основі розототожнення з домінуючими субособистостями з метою їх трансформації. На постлімінальному етапі лімінальність може стати новоутворенням, завдяки якому здійснюється подальша трансформація особистості з метою самоототожнення на базі ідеальних моделей. В концепції враховано невротичний тип розвитку лімінальності у разі «застрягання» дорослого на межі долімінального та лімінального етапів, яке супроводжується компенсаторним механізмом захисту – лімінальною паузою. \u0000Література \u0000 \u0000Касьянова, О.М., & Разумна, А.Г. (2022). Актуалізація екзистенціального аспекту професійної ідентичності як чининк виховання особистості майбутніх лікарів в умовах воєнного стану в Україні. Грааль науки, 17, 301–307. https://doi.org/10.36074/grail-of-science.22.07.2022.055 \u0000Кауфман, С. (2021). За межами піраміди потреб. Новий погляд на самореалізацію. (А. Марковська, пер. з англ.). Київ : Лабораторія. \u0000Курганська, Л.О. (2013). Лімінальні стани як етап становлення професійної ідентичності: до постановки проблеми. Горизонты образования, 3(39), 149–154. \u0000Кучеренко, Є. (2018). Психосинтез: теорія і практика психотерапії : навчально-методичний посібник. Вінниця : ТОВ «ТВОРИ». \u0000Лушин, П.В. (2007). О психологии человека в переходный период: как выжить, когда все рушится? (2-е изд.). Київ : Науковий світ. \u0000Andrews, H., & Roberts, L. (2015). Liminality. International Encyclopedia of the Social & Behavioral Sciences (Second Edition). Editor : James D. Wright (p.131","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"48 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121349046","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Уляна Гуляк
Статтю присвячено висвітленню психологічних особливостей формування та функціонування організаційної культури військової організації, її впливу на мотивацію бойової діяльності військовослужбовців. Застосовані методи аналізу, синтезу, порівняння та систематизації наукових джерел для визначення сутності основних понять дослідження, узагальнення теоретичних підходів до проблеми мотивації військовослужбовців. На підставі аналізу сучасних теорій ділових культур виокремлено основні їх характеристики та обґрунтовано модель формування мотивації досягнення цілей організації. Визначено систему факторів функціонування організаційної культури військових організацій, на рівні функціонального середовища, організаційному та особистісному, що визначальним чином впливають на рівень професійної мотивації військовослужбовців. Презентовано авторське розуміння поняття організаційної культури, як сукупності норм, неусвідомлюваних переконань, стандартних процедур, стратегій та способів поведінки, які є спільними для великих груп людей у межах окремої організації. Встановлено, що поведінковими детермінантами в організації, які визначають тип організаційної культури і, як наслідок напрям та рівень поведінкової активності персоналу є: постать лідера й управлінський стиль керівника; набутий актуальний колективний досвід, який закріплений у звичаях, традиціях, ритуалах, доктринах, організаційних структурах; позитивний психологічний клімат, схвалення та підтримка колег, авторитетів; загальний контекст, місце організації в глобальному вимірі, залученість до розв’язання значущих суспільних проблем. Дослідження організаційної культури як чинника професійної мотивації військовослужбовців дало можливість встановити організаційний вплив на формування та активність поведінки військовослужбовців як визначальний. Визначена характеристика притаманної військовим організаціям ділової культури вказує на досить високий потенціал формування належного рівня професійної мотивації військовослужбовців. Водночас вона має широкий простір для вдосконалення шляхом формування (запозичення) кращих управлінських та професійних практик. Література Дмитренко, М. (2014). Корпоративна культура та її функціональний потенціал. Науковий вісник, 88, 244–249. Осьодло, В., Катаєв, Є., & Позивайлова, О. (2015). Психологія організації: навчальний посібник. Київ : НУОУ ім. Івана Черняховського. Armstrong, M. (2006). Strategic human resource management: a guide to action (3-nd ed). 14‒18. London and Philadelphia : Kogan Page. Bannikova, K., & Mykhaylyova, K. (2017). Organizational Memory as a Mechanism of Formation and Development of Organizational Culture. IOSR Journal Of Humanities and Social Science (IOSR-JHSS), 22(4), 9–15. Brown, A. (1995, 1998). Organisational Culture (2-nd ed). Pitman Publishing. Deal, T., & Kennedy, A. (1982). Corporate Cultures: The Rites and Rituals of Corporate Life. Reading, MA : Addison-Wesley Publishing Co. Osodlo, V., Rybchuk, O., & Krykun, V. (2021). Organizational Cultur
文章旨在强调军事组织的组织文化形成和运作的心理特征及其对军事人员战斗活动积极性的影响。文章采用了分析、综合、比较和系统化科学资料的方法,以确定研究的主要概念的本质,归纳出解决军事人员积极性问题的理论方法。在对现代企业文化理论进行分析的基础上,确定了企业文化的主要特征,并证实了为实现组织目标而形成激励的模式。在职能环境、组织和个人层面上,界定了对军事人员职业激励水平有决定性影响的军事组织组织文化运行因素体系。作者对组织文化这一概念的理解是,组织文化是特定组织内一大群人所共有的一系列规范、无意识信念、标准程序、策略和行为方式。现已确定,组织中决定组织文化类型并进而决定员工行为活动的方向和水平的行为决定因素有领导者的个性和管理风格;在习俗、传统、仪式、教义、组织结构中体现的相关集体经验;积极的心理氛围、同事和领导的认可和支持;总体环境、组织在全球范围内的地位以及参与解决重大社会问题。将组织文化作为军人职业动机的一个因素进行研究,可以确定组织对军人行为的形成和活动的影响是一个决定性因素。军事组织中固有的企业文化的既定特征表明,形成适当水平的军人职业动机具有相当大的潜力。同时,通过形成(借鉴)最佳管理和专业实践,它还有很大的改进空间。参考文献 Dmitrenko, M. (2014).企业文化及其功能潜力。Scientific Bulletin, 88, 244-249.Osodlo, V., Kataev, E., & Pozivailova, O. (2015).组织心理学:教科书》。基辅:伊万-切尔尼亚霍夫斯基国立大学。Armstrong, M. (2006).战略人力资源管理:行动指南》(第 3 版)。14-18.伦敦和费城:London and Philadelphia: Kogan Page.Bannikova, K., & Mykhaylyova, K. (2017).Organisational Memory as a Mechanism of Formation and Development of Organisational Culture.IOSR Journal Of Humanities and Social Science(IOSR-JHSS),22(4),9-15。Brown, A. (1995, 1998).Organisational Culture (2nd ed).Pitman Publishing.Deal, T., & Kennedy, A. (1982).Corporate Cultures:The Rites and Rituals of Corporate Life.马萨诸塞州雷丁市:Addison-Wesley Publishing Co. Osodlo, V., Rybchuk, O., & Krykun, V. (2021).组织文化是组织高效发展的基础》。管理与商业研究季刊》,17,18-30。https://doi.org/10.32038/mbrq.2021.17.02 Schein, E. (1999).企业文化生存指南》。加利福尼亚州旧金山:Jossey-Bass.Schein, E. (2004).组织文化与领导力》。美国印刷》,3,35-43。
{"title":"ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ","authors":"Уляна Гуляк","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).02","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).02","url":null,"abstract":"Статтю присвячено висвітленню психологічних особливостей формування та функціонування організаційної культури військової організації, її впливу на мотивацію бойової діяльності військовослужбовців. Застосовані методи аналізу, синтезу, порівняння та систематизації наукових джерел для визначення сутності основних понять дослідження, узагальнення теоретичних підходів до проблеми мотивації військовослужбовців. На підставі аналізу сучасних теорій ділових культур виокремлено основні їх характеристики та обґрунтовано модель формування мотивації досягнення цілей організації. Визначено систему факторів функціонування організаційної культури військових організацій, на рівні функціонального середовища, організаційному та особистісному, що визначальним чином впливають на рівень професійної мотивації військовослужбовців. Презентовано авторське розуміння поняття організаційної культури, як сукупності норм, неусвідомлюваних переконань, стандартних процедур, стратегій та способів поведінки, які є спільними для великих груп людей у межах окремої організації. Встановлено, що поведінковими детермінантами в організації, які визначають тип організаційної культури і, як наслідок напрям та рівень поведінкової активності персоналу є: постать лідера й управлінський стиль керівника; набутий актуальний колективний досвід, який закріплений у звичаях, традиціях, ритуалах, доктринах, організаційних структурах; позитивний психологічний клімат, схвалення та підтримка колег, авторитетів; загальний контекст, місце організації в глобальному вимірі, залученість до розв’язання значущих суспільних проблем. Дослідження організаційної культури як чинника професійної мотивації військовослужбовців дало можливість встановити організаційний вплив на формування та активність поведінки військовослужбовців як визначальний. Визначена характеристика притаманної військовим організаціям ділової культури вказує на досить високий потенціал формування належного рівня професійної мотивації військовослужбовців. Водночас вона має широкий простір для вдосконалення шляхом формування (запозичення) кращих управлінських та професійних практик. \u0000Література \u0000 \u0000Дмитренко, М. (2014). Корпоративна культура та її функціональний потенціал. Науковий вісник, 88, 244–249. \u0000Осьодло, В., Катаєв, Є., & Позивайлова, О. (2015). Психологія організації: навчальний посібник. Київ : НУОУ ім. Івана Черняховського. \u0000Armstrong, M. (2006). Strategic human resource management: a guide to action (3-nd ed). 14‒18. London and Philadelphia : Kogan Page. \u0000Bannikova, K., & Mykhaylyova, K. (2017). Organizational Memory as a Mechanism of Formation and Development of Organizational Culture. IOSR Journal Of Humanities and Social Science (IOSR-JHSS), 22(4), 9–15. \u0000Brown, A. (1995, 1998). Organisational Culture (2-nd ed). Pitman Publishing. \u0000Deal, T., & Kennedy, A. (1982). Corporate Cultures: The Rites and Rituals of Corporate Life. Reading, MA : Addison-Wesley Publishing Co. \u0000Osodlo, V., Rybchuk, O., & Krykun, V. (2021). Organizational Cultur","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"11 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128670293","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ВИВЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ТА ВИДІВ НАСИЛЛЯ У СІМ’ЯХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Іван Клименко, Олександр Конев
У статті проведено аналіз психологічних чинників та видів насилля, їх впливу на стосунки у сім’ях військовослужбовців. Теоретичний аналіз джерел показав, що найбільш типовими відстроченими реакціями на протидію стресу є: дратівливість, агресивність, нервозність, нездатність розслабитися, тремор, підвищена реактивність, тривожність, апатія, депресія та песимізм, порушення сну, кошмари, втрата пам’яті, погана концентрація, заклопотаність спогадами про війну, страх, підозрілість, деструктивні зміни особистості. Презентовано результати опитування інтимних партнерів військовослужбовців, визначено види насилля, з якими вони зустрічались та їх суб’єктивну інтенсивність. На основі отриманих результатів були проведені бесіди з інтимними партнерами, які зустрічались з насиллям. Основна мета бесід полягала у визначенні імовірності збільшення суб’єктивної інтенсивності насилля після початку повномасштабної війни в Україні. Результати. Емпірично визначено, що 38,1% людей, які були або є у стосунках з військовослужбовцями, зустрічались з насильством з боку інтимного партнера. Встановлено, що з відомих видів насилля найчастіше виявляється психологічне насильство (38,1%), а його жертвами в більшій мірі стають жінки (33,33% з 38,1%). Результати бесід з респондентами, які зустрічались з насиллям показали, що 23,8% людей відмітили зростання інтенсивності насилля, вчиненого щодо них, з початку повномасштабної війни. Висновки. Встановлено, що в українських сім’ях можна говорити про насильство як про одну з найбільш поширених соціальних проблем, адже його зазнавали більше третини респондентів. Відповідно до отриманих даних опитування та бесід було розроблено рекомендації щодо профілактики насилля. Водночас надані рекомендації можуть бути використані в якості самодопомоги в ситуаціях скоєного або можливого насилля та у випадках, коли особистість не має можливості звернутись за кваліфікованою допомогою. Література Герман, Д. (2015). Психологічна травма та шляхи до видужання: наслідки насильства – від знущань у сім’ї до політичного терору. Львів : Вид-во Старого Лева. Павлиш, С.О. (2010). (Ред.). Проблема насильства в українських сім’ях. Соціологічне опитування. С.О. Павлиш (Ред.). Запоріжжя : Вид-во Друкарський світ. Предместніков, О.Г. (2008). Насильство в сім’ї як злочин: причини, виявлення і розслідування. Тактикопсихологічні основи (Монографія). Херсон : Вид-во Айлант. Garcia-Moreno, Henrika, J., Ellsberg, M., Heise, L. & Watts, C. (2006). Prevalence of intimate partner violence. Findings from the WHO multi-country study on women’s health and domestic violence. Lancet, 368(9543), 1260–1269. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(06)69523-8 Marshall, A.D., Panuzio, J., & Taft, C.T. (2005). Intimate partner violence among military veterans and active duty servicemen. Clinical Psychology Review, 25(7), 862–876. Plümper, T., & Eric, N. (2006). The unequal burden of war: The effect of armed conflict on the gender gap in life expectancy. International Organizat
{"title":"ВИВЧЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ТА ВИДІВ НАСИЛЛЯ У СІМ’ЯХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ","authors":"Іван Клименко, Олександр Конев","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).03","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.20(65).03","url":null,"abstract":"У статті проведено аналіз психологічних чинників та видів насилля, їх впливу на стосунки у сім’ях військовослужбовців. Теоретичний аналіз джерел показав, що найбільш типовими відстроченими реакціями на протидію стресу є: дратівливість, агресивність, нервозність, нездатність розслабитися, тремор, підвищена реактивність, тривожність, апатія, депресія та песимізм, порушення сну, кошмари, втрата пам’яті, погана концентрація, заклопотаність спогадами про війну, страх, підозрілість, деструктивні зміни особистості. Презентовано результати опитування інтимних партнерів військовослужбовців, визначено види насилля, з якими вони зустрічались та їх суб’єктивну інтенсивність. На основі отриманих результатів були проведені бесіди з інтимними партнерами, які зустрічались з насиллям. Основна мета бесід полягала у визначенні імовірності збільшення суб’єктивної інтенсивності насилля після початку повномасштабної війни в Україні. Результати. Емпірично визначено, що 38,1% людей, які були або є у стосунках з військовослужбовцями, зустрічались з насильством з боку інтимного партнера. Встановлено, що з відомих видів насилля найчастіше виявляється психологічне насильство (38,1%), а його жертвами в більшій мірі стають жінки (33,33% з 38,1%). Результати бесід з респондентами, які зустрічались з насиллям показали, що 23,8% людей відмітили зростання інтенсивності насилля, вчиненого щодо них, з початку повномасштабної війни. Висновки. Встановлено, що в українських сім’ях можна говорити про насильство як про одну з найбільш поширених соціальних проблем, адже його зазнавали більше третини респондентів. Відповідно до отриманих даних опитування та бесід було розроблено рекомендації щодо профілактики насилля. Водночас надані рекомендації можуть бути використані в якості самодопомоги в ситуаціях скоєного або можливого насилля та у випадках, коли особистість не має можливості звернутись за кваліфікованою допомогою. \u0000Література \u0000 \u0000Герман, Д. (2015). Психологічна травма та шляхи до видужання: наслідки насильства – від знущань у сім’ї до політичного терору. Львів : Вид-во Старого Лева. \u0000Павлиш, С.О. (2010). (Ред.). Проблема насильства в українських сім’ях. Соціологічне опитування. С.О. Павлиш (Ред.). Запоріжжя : Вид-во Друкарський світ. \u0000Предместніков, О.Г. (2008). Насильство в сім’ї як злочин: причини, виявлення і розслідування. Тактикопсихологічні основи (Монографія). Херсон : Вид-во Айлант. \u0000Garcia-Moreno, Henrika, J., Ellsberg, M., Heise, L. & Watts, C. (2006). Prevalence of intimate partner violence. Findings from the WHO multi-country study on women’s health and domestic violence. Lancet, 368(9543), 1260–1269. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(06)69523-8 \u0000Marshall, A.D., Panuzio, J., & Taft, C.T. (2005). Intimate partner violence among military veterans and active duty servicemen. Clinical Psychology Review, 25(7), 862–876. \u0000Plümper, T., & Eric, N. (2006). The unequal burden of war: The effect of armed conflict on the gender gap in life expectancy. International Organizat","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"61 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116985890","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 1
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ТА СВІТОВОЇ НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В 2015-2022 РОКАХ
Ростислав Чайка
У статті розглянуто актуальні запити щодо індивідуальної кар’єри та організаційного розвитку. Презентовано бібліометричний аналіз для проведення огляду української та світової наукової літератури щодо розвитку кар’єри і організаційного розвитку за останні сім років. Систематично проаналізовано 640 статей в «Journal of Vocational Behavior» (JVB) – провідному науковому журналі в світовому кар’єрному домені та 250 статей журналу «Організаційна психологія. Економічна психологія» (ОПЕП) – єдиному українському журналі з організаційної психології, опублікованих з 2015 року до 2022 року. Розкрито поняття адаптивності кар’єри і пов’язані з цим поняттям терміни. Виявлено ключові теми статей, котрі проявились в обидвох журналах в цей період. З’ясовано ключові тенденції досліджень в організаційній та кар’єрній психології в Україні та світі протягом цього часу. За результатами контент-аналізу показано, що найбільш актуальні теми в світовій науковій літературі протягом останніх семи років були в основному зосереджені на адаптивності кар’єри (15,31%), побудові кар’єри (30,15%), відповідності кар’єри і організації індивіду, задоволеності кар’єрою, задоволеності роботою і благополуччі, конфлікті між робочими та сімейними ролями. В українській же професійній літературі в основному досліджували теми, пов’язані з освітніми організаціями (30%), організаційною культурою (11,6%), психологічним здоров’ям та благополуччям (17,2%), соціальною напруженістю, особистим розвитком керівників організацій та лідерстві. Констатовано, що спільними темами в українській та світовій науковій літературі протягом останніх семи років були статті, пов’язані з задоволеністю роботою та благополуччям. Цей огляд супроводжується двома парами таблиць: 1) рейтингові таблиці цитування обидвох журналів, котрі покривають 20 ключових робіт, на які посилаються статті JVB та 20 ключових робіт, на котрі посилаються статті ОПЕП; 2) рейтингові таблиці ключових слів обидвох журналів. Зазначено доцільність врахування міжнародного досвіду для більш широкого дослідження тем, пов’язаних з кар’єрою в українських реаліях.Література Akkermans, J., & Kubasch, S. (2017). Trending topics in careers: a review and future research agenda. Career Development International, 22(6), 586–627. https://doi.org/10.1108/CDI-08-2017-0143Arnold, J., & Cohen, L. (2008). The psychology of careers in industrial and organizational settings: A critical but appreciative analysis. In G.P. Hodgkinson, & J.K. Ford (Eds.), International review of industrial and organizational psychology ( 23, pp. 1–44). London : WileyArthur, M.B. (2008). Examining contemporary careers: A call for interdisciplinary inquiry. Human Relations, 61, 163–186. https://doi.org/10.1177/0018726707087783Bandura, A. (1986). Social Foundations of Thought and Action: A Social Cognitive Theory. Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice-Hall.Bailey, K.D. (1994). Typologies and taxonomies: An introduction to classification techniques. Thousand Oaks, California : SAGE.
布朗和伦特主编。职业发展与咨询:将理论与研究应用于工作(页42-70)。新泽西州霍博肯:约翰威利父子公司。Savickas, m.l.和Porfeli, E.J.(2012)。职业适应能力量表:13个国家的构建、可靠性和测量等效性。心理科学学报,2009(3),344 - 344。https://doi.org/10.1016/j.jvb.2012.01.011Super d.e., & kn赛尔等(1981)。成年期的职业发展:一些理论问题和可能的解决方案。心理咨询学报,9(2),194-201。https://doi.org/10.1080/03069888108258214Sullivan, S.E.(1999)。职业性质的变化:回顾和研究议程。管理学报,25(3),457-484。https://doi.org/10.1016/s0149 - 2063 (99) 00009 - 4 布朗和伦特主编。职业发展与咨询:将理论与研究应用于工作(页42-70)。新泽西州霍博肯:约翰威利父子公司。Savickas, m.l.和Porfeli, E.J.(2012)。职业适应能力量表:13个国家的构建、可靠性和测量等效性。心理科学学报,2009(3),344 - 344。https://doi.org/10.1016/j.jvb.2012.01.011Super d.e., & kn赛尔等(1981)。成年期的职业发展:一些理论问题和可能的解决方案。心理咨询学报,9(2),194-201。https://doi.org/10.1080/03069888108258214Sullivan, S.E.(1999)。职业性质的变化:回顾和研究议程。管理学报,25(3),457-484。https://doi.org/10.1016/s0149 - 2063 (99) 00009 - 4
{"title":"ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОЇ ТА СВІТОВОЇ НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В 2015-2022 РОКАХ","authors":"Ростислав Чайка","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).07","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).07","url":null,"abstract":"У статті розглянуто актуальні запити щодо індивідуальної кар’єри та організаційного розвитку. Презентовано бібліометричний аналіз для проведення огляду української та світової наукової літератури щодо розвитку кар’єри і організаційного розвитку за останні сім років. Систематично проаналізовано 640 статей в «Journal of Vocational Behavior» (JVB) – провідному науковому журналі в світовому кар’єрному домені та 250 статей журналу «Організаційна психологія. Економічна психологія» (ОПЕП) – єдиному українському журналі з організаційної психології, опублікованих з 2015 року до 2022 року. Розкрито поняття адаптивності кар’єри і пов’язані з цим поняттям терміни. Виявлено ключові теми статей, котрі проявились в обидвох журналах в цей період. З’ясовано ключові тенденції досліджень в організаційній та кар’єрній психології в Україні та світі протягом цього часу. За результатами контент-аналізу показано, що найбільш актуальні теми в світовій науковій літературі протягом останніх семи років були в основному зосереджені на адаптивності кар’єри (15,31%), побудові кар’єри (30,15%), відповідності кар’єри і організації індивіду, задоволеності кар’єрою, задоволеності роботою і благополуччі, конфлікті між робочими та сімейними ролями. В українській же професійній літературі в основному досліджували теми, пов’язані з освітніми організаціями (30%), організаційною культурою (11,6%), психологічним здоров’ям та благополуччям (17,2%), соціальною напруженістю, особистим розвитком керівників організацій та лідерстві. Констатовано, що спільними темами в українській та світовій науковій літературі протягом останніх семи років були статті, пов’язані з задоволеністю роботою та благополуччям. Цей огляд супроводжується двома парами таблиць: 1) рейтингові таблиці цитування обидвох журналів, котрі покривають 20 ключових робіт, на які посилаються статті JVB та 20 ключових робіт, на котрі посилаються статті ОПЕП; 2) рейтингові таблиці ключових слів обидвох журналів. Зазначено доцільність врахування міжнародного досвіду для більш широкого дослідження тем, пов’язаних з кар’єрою в українських реаліях.\u0000Література \u0000\u0000Akkermans, J., & Kubasch, S. (2017). Trending topics in careers: a review and future research agenda. Career Development International, 22(6), 586–627. https://doi.org/10.1108/CDI-08-2017-0143\u0000Arnold, J., & Cohen, L. (2008). The psychology of careers in industrial and organizational settings: A critical but appreciative analysis. In G.P. Hodgkinson, & J.K. Ford (Eds.), International review of industrial and organizational psychology ( 23, pp. 1–44). London : Wiley\u0000Arthur, M.B. (2008). Examining contemporary careers: A call for interdisciplinary inquiry. Human Relations, 61, 163–186. https://doi.org/10.1177/0018726707087783\u0000Bandura, A. (1986). Social Foundations of Thought and Action: A Social Cognitive Theory. Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice-Hall.\u0000Bailey, K.D. (1994). Typologies and taxonomies: An introduction to classification techniques. Thousand Oaks, California : SAGE.","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"30 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122160590","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УНИКНЕННЯ ПАРТНЕРАМИ КОНФЛІКТІВ У МІЖНАРОДНИХ ВЗАЄМОДІЯХ
Ірина Ковчина, Маргарита Панченко
В статті розкривається формування наукової світової та національної думки щодо психології людини та особливостей зародження, перебігу та встановлення причинно-наслідкових зв’язків конфліктів при міжнародних взаємодіях. При виконанні ситуативних розборів на освітніх компонентах зі студентами-міжнародниками, висвітлюються практичні методики засвоєння психологічних навичок через аналіз особистостей. Поєднуються ключові компетентності двох важливих та актуальних спеціальностей: «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» та «Психологія», показується застосування їх на практичних заняттях студентів. Висвітлюється головне завдання – продовжити поповнювати інтелектуальний склад нації, готувати молодь до майбутнього нашої країни з перспективою входження до ЄС. Уточнюється, що заявленій проблемі приділялося достатньо уваги у працях українських та зарубіжних учених, а саме професійній підготовці здобувачів до майбутньої фахової діяльності, підготовці студентів засобами самостійної роботи, питанням особистісного зростання, психологічних особливостей уникнення конфліктів під час переговорного процесу, питанням миру та вирішенню конфліктів, етнічним конфліктам, що відбуваються у світі, глобальним проблемам та проблемам всередині окремо взятої країни. Встановлюється, що світова політика рухається саме завдяки конфліктам, конфліктній поведінці окремо взятої людини або конфліктній поведінці групи людей, особливо, якщо ці люди очолюють державу. З проаналізованої бази джерел було досягнуто висновку, що в усіх працях йде мова про поведінку людини під час комунікацій, переговорів та отримання інформації, що є основою викладання освітніх компонентів «Конфліктологія і теорія переговорів», «Вступ до спеціальності та права фахівця», «Міжнародна інформація» здобувачам-міжнародникам, оскільки фахова діяльність передбачає не тільки знання світової політики, а й розуміння поведінки людини та попередження конфліктів у міжнародних взаємовідносинах. Ці дисципліни є обов’язковими у циклі професійної підготовки.ЛітератураАндрущенко, Т.В. (Ред.). (2021). Основи політичної психології: навчальний посібник для студентів спеціальності 053 «психологія». Київ : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова.Андрущенко, Т.В., Ковчина, І.М., Панченко, М.В., & Пасічніченко, С.В. (2017). Актуальні проблеми формування компетентностей у студентів – майбутніх фахівців з міжнародних відносин. Наукові записки. Cерія педагогічні науки, СХХXVI(136), 5–13.Булах, І.С. (2016). Психологія особистісного зростання підлітків: реалії та перспективи. (Монографія). Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД».Волошина, В.В. (2016). Психологіяні технології підготовки майбутніх психологів. (Монографія). Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД».Ковчина, І.М., & Панченко, М.В. (2018). До проблеми організації самостійної роботи студентів-міжнародників. Наукові записки. Серія педагогічні науки, СХХXVІІI(138), 106–118.Abrams, (2022). The role of psychological warfare in the battle for Ukraine, American psychological association
构建混合型政治秩序的谬误:对和平建设中混合型转向的再评价。国际维和,23(2),219-239。Режимдоступу:https://www.research.manchester.ac.uk/portal/oliver.richmond.html.Volkan V。,和理查兹,b(2021)。大群体心理与政治冲突:介绍Vamik Volkan的社会心理工作。心理社会研究杂志。卷14(1),63-71。Режим доступу: https://bristoluniversitypressdigital.com/view/journals/jps/14/1/article-p63.xml 构建混合型政治秩序的谬误:对和平建设中混合型转向的再评价。国际维和,23(2),219-239。Режимдоступу:https://www.research.manchester.ac.uk/portal/oliver.richmond.html.Volkan V。,和理查兹,b(2021)。大群体心理与政治冲突:介绍Vamik Volkan的社会心理工作。心理社会研究杂志。卷14(1),63-71。Режим доступу: https://bristoluniversitypressdigital.com/view/journals/jps/14/1/article-p63.xml 构建混合型政治秩序的谬误:对和平建设中混合型转向的再评价。国际维和,23(2),219-239。Режимдоступу:https://www.research.manchester.ac.uk/portal/oliver.richmond.html.Volkan V。,和理查兹,b(2021)。大群体心理与政治冲突:介绍Vamik Volkan的社会心理工作。心理社会研究杂志。卷14(1),63-71。Режим доступу: https://bristoluniversitypressdigital.com/view/journals/jps/14/1/article-p63.xml
{"title":"ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УНИКНЕННЯ ПАРТНЕРАМИ КОНФЛІКТІВ У МІЖНАРОДНИХ ВЗАЄМОДІЯХ","authors":"Ірина Ковчина, Маргарита Панченко","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).03","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).03","url":null,"abstract":"В статті розкривається формування наукової світової та національної думки щодо психології людини та особливостей зародження, перебігу та встановлення причинно-наслідкових зв’язків конфліктів при міжнародних взаємодіях. При виконанні ситуативних розборів на освітніх компонентах зі студентами-міжнародниками, висвітлюються практичні методики засвоєння психологічних навичок через аналіз особистостей. Поєднуються ключові компетентності двох важливих та актуальних спеціальностей: «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» та «Психологія», показується застосування їх на практичних заняттях студентів. Висвітлюється головне завдання – продовжити поповнювати інтелектуальний склад нації, готувати молодь до майбутнього нашої країни з перспективою входження до ЄС. Уточнюється, що заявленій проблемі приділялося достатньо уваги у працях українських та зарубіжних учених, а саме професійній підготовці здобувачів до майбутньої фахової діяльності, підготовці студентів засобами самостійної роботи, питанням особистісного зростання, психологічних особливостей уникнення конфліктів під час переговорного процесу, питанням миру та вирішенню конфліктів, етнічним конфліктам, що відбуваються у світі, глобальним проблемам та проблемам всередині окремо взятої країни. Встановлюється, що світова політика рухається саме завдяки конфліктам, конфліктній поведінці окремо взятої людини або конфліктній поведінці групи людей, особливо, якщо ці люди очолюють державу. З проаналізованої бази джерел було досягнуто висновку, що в усіх працях йде мова про поведінку людини під час комунікацій, переговорів та отримання інформації, що є основою викладання освітніх компонентів «Конфліктологія і теорія переговорів», «Вступ до спеціальності та права фахівця», «Міжнародна інформація» здобувачам-міжнародникам, оскільки фахова діяльність передбачає не тільки знання світової політики, а й розуміння поведінки людини та попередження конфліктів у міжнародних взаємовідносинах. Ці дисципліни є обов’язковими у циклі професійної підготовки.\u0000Література\u0000\u0000Андрущенко, Т.В. (Ред.). (2021). Основи політичної психології: навчальний посібник для студентів спеціальності 053 «психологія». Київ : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова.\u0000Андрущенко, Т.В., Ковчина, І.М., Панченко, М.В., & Пасічніченко, С.В. (2017). Актуальні проблеми формування компетентностей у студентів – майбутніх фахівців з міжнародних відносин. Наукові записки. Cерія педагогічні науки, СХХXVI(136), 5–13.\u0000Булах, І.С. (2016). Психологія особистісного зростання підлітків: реалії та перспективи. (Монографія). Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД».\u0000Волошина, В.В. (2016). Психологіяні технології підготовки майбутніх психологів. (Монографія). Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД».\u0000Ковчина, І.М., & Панченко, М.В. (2018). До проблеми організації самостійної роботи студентів-міжнародників. Наукові записки. Серія педагогічні науки, СХХXVІІI(138), 106–118.\u0000Abrams, (2022). The role of psychological warfare in the battle for Ukraine, American psychological association","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"3 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121210199","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
PECULIARITIES OF BEHAVIOUR SELF-REGULATION IN STUDENTS WHO COMBINE STUDY AND WORK 学工结合学生行为自律的特点
Iryna Kocherhina, Khrystyna Stelmashchuk
The aim is to present the study results of features of individual behaviour self-regulation among the students who combine study and work. Methods. Theoretical – analysis, comparison, systematization and generalization of scientific literature on the problem researched; empirical – surveys and psychodiagnostic methods, such sociodemographic characteristics as gender, age, education, year and form of study at the university, employment, marital status, presence of children, sibling position, income level, etc. were also taken into account. Results. It has been established that there are some divergences in the level of self-regulation among both employed and unemployed students, manifested, in particular, in such indicators as flexibility of behavior and activity as well as decision-making ability. Employed students have a better-manifested striving for planning their own activity, tend to be more independent, flexible, and organized in their academic and labor activity. They are characterized by a higher level of self-acceptance and goal-setting capacity. It has been established that with growing self-regulation, students’ satisfaction with their life and relations with other people goes up, efficiency of planning and organization of own activity and flexibility in behavior improves. Conclusions. Self-regulation is a specific form of human interaction with the surrounding world, a means of consciously setting tasks, mobilizing mental and physical potentials to achieve defined goals. The self-regulation indicator of students’ behavior measured in the work involves studying the processes of planning, modeling, programming one's behavior and activities, evaluating its results, as well as its flexibility and independence, which, in turn, can lead to more effective activities and the ability to solve various kinds of problems tasks that arise in everyday activities, increasing its success. Undoubtedly, self-regulation is an important element in the process of setting and achieving goals, contributes to achieving success in all types of activities in the course of a person’s life. Self-regulatory skills are important in building relationships and solving life tasks, they are especially important in educational activities.ReferencesBalashov, E.M. (2017). Psykholohichni osoblyvosti ta mekhanizmy samorehuliatsii v navchalnii diialnosti studentiv [Psychological features and mechanisms of self-regulation in the educational activities of students]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Serija: Psichologija – Scientific Notes of The National University of Ostroh Academy.Series: Psychology, 5, 5–13 [in Ukrainian].Fomenko,I., & Kuznetsov,O.I. (2014). Motyvatsiini osoblyvosti akademichnoi samorehuliatsii studentiv [Motivational features of the students' academic self-regulation]. The Collection of research papers «Problems of Modern Psychology», 25, 582–596. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2014-25.%25p [in Ukrainian].Furs, O.Y.
目的是介绍学工结合学生个体行为自我调节特征的研究结果。方法。对所研究问题的科学文献进行理论分析、比较、整理和归纳;还考虑到经验调查和心理诊断方法,诸如性别、年龄、教育程度、在大学学习的年份和形式、就业、婚姻状况、是否有子女、兄弟姐妹地位、收入水平等社会人口特征。结果。研究发现,就业学生和失业学生的自我调节水平存在一定差异,特别是在行为和活动的灵活性以及决策能力等指标上。有工作的学生在策划自己的活动方面表现得更加突出,在学术活动和劳动活动中表现得更加独立、灵活、有组织。他们的特点是有更高水平的自我接纳和目标设定能力。研究表明,随着自我调节能力的增强,学生对生活和与他人关系的满意度会提高,对自己活动的计划和组织效率也会提高,行为的灵活性也会提高。结论。自我调节是人类与周围世界互动的一种特殊形式,是有意识地设定任务、调动身心潜能以实现既定目标的一种手段。作业中测量的学生行为的自我调节指标,包括研究一个人的行为和活动的计划、建模、编程的过程,评估其结果,以及其灵活性和独立性,从而导致更有效的活动和解决日常活动中出现的各种问题任务的能力,增加其成功。毫无疑问,自我调节是设定和实现目标过程中的一个重要因素,有助于在一个人的一生中所有类型的活动中取得成功。自我调节技能在建立人际关系和解决生活任务中很重要,在教育活动中尤为重要。参考文献balashov, E.M.(2017)。学生在教育活动中自我调节的心理特征与机制。Naukovi zapysky国立大学«Ostrozka akademiia»。《心理学札记》-国立奥斯特罗学院大学科学笔记。系列:心理学,5,5 - 13[乌克兰文]。库兹涅佐夫,O.I.(2014)。Motyvatsiini osoblyvosti akademichni samorehuliatsii studentiv[学生学术自律的动机特征]。《现代心理学问题》论文集,25,582-596。https://doi.org/10.32626/2227-6246.2014-25.%25p[乌克兰语]。皮草,O.Y.(2019)。乌克兰国防部未来极端类型活动专家在特殊心理训练过程中的职业心理自我调节。乌克兰国立国防大学-乌克兰国防大学公报,2(52),135-145。https://doi.org/10.33099/2617-6858-2019-52-2-135-145[乌克兰语]。Hryntsiv, M.V.(2014)。Samorehuliatsiia maibutnoho fakhivtsia yak component professioni pidhotovky[作为专业培训组成部分的未来专家的自我调节]。科学与教育:新教育学和心理学,II(17), 107-110[乌克兰文]。Kyrychenko, T.V.(2017)。心理学家认为这是一种精神幻觉。人格自我调节的心理内容。诺科夫伊visnyk Khersonskoho derzhavnoho大学。分辑:心理学研究-赫尔森州立大学科学公报。丛刊:心理科学,3(1),82-87。检索自http://ephsheir.phdpu.edu.ua:8081/xmlui/handle/8989898989/2519[乌克兰语]。Morosanova, V.Y.(2021)。有意识的自我调节是实现人类活动目标和解决人类活动问题的元资源。莫斯科大学学报,1,4-37[俄文]。Neshcheret, V.K.(2017)。Samorehuliatsiia yak systemno orhanizovanyi prohres vnutrishnoi psykhichnoi aktyvnosti studentiv[自我调节作为学生内部心理活动的系统组织过程]。Naukovyi期刊«Molodyi vchenyi»-科学期刊“青年科学家”,4(44),405-408[乌克兰文]。帕特科,T.(2012)。 不同自我实现倾向学生对教育活动的自我调节Ukrainskyi naukovyi期刊«Osvita rehionu:政治,心理,共产主义»-乌克兰科学期刊“该地区的教育:政治学,心理学,传播学”,3,221 - 225。Teteruk, S.P.(2006)。Formuvannia mekhanizmiv samorehuliatsii studentiv inshomovnomu prostori[学生在外语空间中自我调节机制的形成]。候选人论文的扩展摘要。检索自http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/1847[乌克兰语]。Vіrna, Zh.P。(2003)。心理学家专业化中的动机与语义调节[j]。卢茨克:RVV Vezha Volyn。derzh。un-tu im。Lesi Ukrainky[乌克兰语]Balashov, E., Pasichnyk, I., Kalamazh, R., & Plyska, Y.(2020)。大一及研究生自主学习的心理特点。自我调节学习、认知与元认知。纽约:新星科学出版社,81-94。Eggers, j.h., Oostdam, R.和Voogt, J.(2021)。高等教育混合式学习环境中的自我调节策略:系统回顾。教育技术学报,3(6),175-192。https://doi.org/10.14742/ajet.6453Faye C. Huie, Adam Winsler, & Anastasia Kitsantas(2014)就业与大学一年级成绩:自我调节和动机的作用。教育与工作,27(1),110-135。https://doi.org/10.1080/13639080.2012.718746Neyt, B., Omey, E., Verhaest, D., & Baert, S.(2019)。学生作业真的会影响教育成果吗?文献综述。经济研究,33(3),896-921。http://dx.doi.org/10.1111/joes.12301Nicklin, j.m., Meachon, e.j., & McNall, L.A.(2019)。研究生平衡工作、学习和个人生活:积极心理学方法。生活质量的应用研究,14(5),1265-1286。https://doi.org/10.1007/s11482-018-9650-zPerry Klein、Ashley Bildfell、Jill D. Dombroski、Christine Giese、Kristen Wing-Yan Sha和Serena C. Thompson(2022)。早期写作策略教学中的自我调节,《阅读与写作》,38(2),101-125。https://doi.org/10.1080/10573569.2021.1919577Schunk, d.h., & Ertmer, P.A.(2000)。自我调节与学术学习:自我效能增强干预。自律手册(第631-1649页)。学术出版社。https://doi.org/10.1016/B978-01210989
{"title":"PECULIARITIES OF BEHAVIOUR SELF-REGULATION IN STUDENTS WHO COMBINE STUDY AND WORK","authors":"Iryna Kocherhina, Khrystyna Stelmashchuk","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).04","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).04","url":null,"abstract":"The aim is to present the study results of features of individual behaviour self-regulation among the students who combine study and work. Methods. Theoretical – analysis, comparison, systematization and generalization of scientific literature on the problem researched; empirical – surveys and psychodiagnostic methods, such sociodemographic characteristics as gender, age, education, year and form of study at the university, employment, marital status, presence of children, sibling position, income level, etc. were also taken into account. Results. It has been established that there are some divergences in the level of self-regulation among both employed and unemployed students, manifested, in particular, in such indicators as flexibility of behavior and activity as well as decision-making ability. Employed students have a better-manifested striving for planning their own activity, tend to be more independent, flexible, and organized in their academic and labor activity. They are characterized by a higher level of self-acceptance and goal-setting capacity. It has been established that with growing self-regulation, students’ satisfaction with their life and relations with other people goes up, efficiency of planning and organization of own activity and flexibility in behavior improves. Conclusions. Self-regulation is a specific form of human interaction with the surrounding world, a means of consciously setting tasks, mobilizing mental and physical potentials to achieve defined goals. The self-regulation indicator of students’ behavior measured in the work involves studying the processes of planning, modeling, programming one's behavior and activities, evaluating its results, as well as its flexibility and independence, which, in turn, can lead to more effective activities and the ability to solve various kinds of problems tasks that arise in everyday activities, increasing its success. Undoubtedly, self-regulation is an important element in the process of setting and achieving goals, contributes to achieving success in all types of activities in the course of a person’s life. Self-regulatory skills are important in building relationships and solving life tasks, they are especially important in educational activities.\u0000References\u0000\u0000Balashov, E.M. (2017). Psykholohichni osoblyvosti ta mekhanizmy samorehuliatsii v navchalnii diialnosti studentiv [Psychological features and mechanisms of self-regulation in the educational activities of students]. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Serija: Psichologija – Scientific Notes of The National University of Ostroh Academy.Series: Psychology, 5, 5–13 [in Ukrainian].\u0000Fomenko,I., & Kuznetsov,O.I. (2014). Motyvatsiini osoblyvosti akademichnoi samorehuliatsii studentiv [Motivational features of the students' academic self-regulation]. The Collection of research papers «Problems of Modern Psychology», 25, 582–596. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2014-25.%25p [in Ukrainian].\u0000Furs, O.Y.","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"3 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114455142","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ЕКЗИСТЕНЦІЙНА СИТУАЦІЯ КЛІЄНТА ЯК ПІДМУРОК У ПРОВАДЖЕННІ ПСИХОСИНТЕЗУ
Єгор Кучеренко, Галина Хомич
У статті здійснено теоретико-методологічне дослідження проблеми екзистенційної ситуації клієнта в практиці психосинтезу. Встановлено, що екзистенціальна ситуація клієнта презентована в психосинтезі як процес структурування його життєвого досвіду внаслідок суб’єктно-орієнтованої психотерапевтичної співпраці. За одинадцятьма критеріями авторами запропоновано змістові компоненти екзистенційної ситуації, які виявляються та змінюються в процесі психотерапії. Наголошено, що в основі початкування психосинтезу лежить орієнтація клієнта на його свідоме Я, екзистенція якого постає завдяки розототожненню з будь-яким змістом свідомості. Особливе значення надається синтетичній функції свідомого Я як проєкції Вищого Я. Поняттям Вищого Я в психосинтезі описується проблема духовних запитів клієнта загалом та самореалізації зокрема. Зазначено, що в практиці психосинтезу робота фахівця вимагає систематичного самопсихосинтезу. Уточнено психологічний зміст явища подвійності як основного суб’єктивного чинника, що блокує співпрацю обох учасників психотерапії. Натомість фахівцю пропонується розвивати неподвійне ставлення як переважно особистісну, а не лише професійну властивість. Встановлено, що спеціальна методологія психосинтезу представлена чотирма його етапами, що відповідають завданням психотерапії. Зміна екзистенційних ситуацій клієнта відображається в свідомості клієнта як можливість змінити власну особистість, що базується на розототожненні та передбачає два рівні психосинтезу – особистісний та духовний. Духовний психосинтез проводиться на основі вивчення духовних переживань клієнта, з урахуванням кризових етапів його духовного розвитку та лише після досягнення ним особистісного психосинтезу. Констатовано, що в конкретній методології обох рівнів психосинтезу психотерапевту варто спиратись на вибір найбільш доцільних технік та прийомів з урахуванням актуальних запитів клієнта. Цей вибір органічно включається в екзистенційну ситуацію безпосередньої роботи з клієнтом «тут і зараз». Література Кучеренко, Є. (2018). Психосинтез: теорія і практика психотерапії : навчально-методичний посібник. Вінниця : ТОВ «ТВОРИ». Максименко, К. (2015). Сопоставительный анализ личностно-ориентированных психотерапевтических подходов. Проблеми сучасної психології, 29, 397–409. Маслоу, A. (1999). Новые рубежи человеческой природы. (Г. Балл & А. Попогребский перекл. з англ.). Москва : Смысл Режим доступа: http://psylib.org.ua/books/masla03/txt11.htm Шапар, В.Б. (Ред.). (2009). Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів. Харків : Прапор. A Conversation about Subpersonalities with Assagioli (2020). ( Symons, Trans.).Режим доступу: https://kennethsorensen.dk/en/a-conversation-about-subpersonalities-with-assagioli  Assagioli, (1974). Psychosynthesis. A Manual of Principles and Techniques (A Collection of Basic Writings) (An Esalen Book). New York : Viking Compass Edition. Assagioli, (2021). Psychosynthesis and Parapsychology. In K. Sørenthen (Ed.). Kentaur Publishing.
{"title":"ЕКЗИСТЕНЦІЙНА СИТУАЦІЯ КЛІЄНТА ЯК ПІДМУРОК У ПРОВАДЖЕННІ ПСИХОСИНТЕЗУ","authors":"Єгор Кучеренко, Галина Хомич","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).05","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).05","url":null,"abstract":"У статті здійснено теоретико-методологічне дослідження проблеми екзистенційної ситуації клієнта в практиці психосинтезу. Встановлено, що екзистенціальна ситуація клієнта презентована в психосинтезі як процес структурування його життєвого досвіду внаслідок суб’єктно-орієнтованої психотерапевтичної співпраці. За одинадцятьма критеріями авторами запропоновано змістові компоненти екзистенційної ситуації, які виявляються та змінюються в процесі психотерапії. Наголошено, що в основі початкування психосинтезу лежить орієнтація клієнта на його свідоме Я, екзистенція якого постає завдяки розототожненню з будь-яким змістом свідомості. Особливе значення надається синтетичній функції свідомого Я як проєкції Вищого Я. Поняттям Вищого Я в психосинтезі описується проблема духовних запитів клієнта загалом та самореалізації зокрема. Зазначено, що в практиці психосинтезу робота фахівця вимагає систематичного самопсихосинтезу. Уточнено психологічний зміст явища подвійності як основного суб’єктивного чинника, що блокує співпрацю обох учасників психотерапії. Натомість фахівцю пропонується розвивати неподвійне ставлення як переважно особистісну, а не лише професійну властивість. Встановлено, що спеціальна методологія психосинтезу представлена чотирма його етапами, що відповідають завданням психотерапії. Зміна екзистенційних ситуацій клієнта відображається в свідомості клієнта як можливість змінити власну особистість, що базується на розототожненні та передбачає два рівні психосинтезу – особистісний та духовний. Духовний психосинтез проводиться на основі вивчення духовних переживань клієнта, з урахуванням кризових етапів його духовного розвитку та лише після досягнення ним особистісного психосинтезу. Констатовано, що в конкретній методології обох рівнів психосинтезу психотерапевту варто спиратись на вибір найбільш доцільних технік та прийомів з урахуванням актуальних запитів клієнта. Цей вибір органічно включається в екзистенційну ситуацію безпосередньої роботи з клієнтом «тут і зараз». \u0000Література \u0000 \u0000Кучеренко, Є. (2018). Психосинтез: теорія і практика психотерапії : навчально-методичний посібник. Вінниця : ТОВ «ТВОРИ». \u0000Максименко, К. (2015). Сопоставительный анализ личностно-ориентированных психотерапевтических подходов. Проблеми сучасної психології, 29, 397–409. \u0000Маслоу, A. (1999). Новые рубежи человеческой природы. (Г. Балл & А. Попогребский перекл. з англ.). Москва : Смысл Режим доступа: http://psylib.org.ua/books/masla03/txt11.htm \u0000Шапар, В.Б. (Ред.). (2009). Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів. Харків : Прапор. \u0000A Conversation about Subpersonalities with Assagioli (2020). ( Symons, Trans.).Режим доступу: https://kennethsorensen.dk/en/a-conversation-about-subpersonalities-with-assagioli  \u0000Assagioli, (1974). Psychosynthesis. A Manual of Principles and Techniques (A Collection of Basic Writings) (An Esalen Book). New York : Viking Compass Edition. \u0000Assagioli, (2021). Psychosynthesis and Parapsychology. In K. Sørenthen (Ed.). Kentaur Publishing. ","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"09 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127171247","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ВИВЧЕННЯ ЦІННІСНО-СМИСЛОВИХ КОРЕЛЯТІВ САМОСТІЙНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ
Юлія Бакка
Мета. Статтю присвячено дослідженню ціннісно-смислових корелятів самостійності особистості юнацького віку. Методи дослідження: застосовано авторську методику «Судження про самостійність» (СПС). За допомогою цієї методики і на підставі результатів контент-аналізу відповідей досліджуваних визначено важливі характеристики самостійності/несамостійності особистості юнацького віку. Процедурою дослідження за методикою СПС передбачалося виявлення семантичних одиниць, еквівалентних поняттям «самостійність» і «несамостійність». Порядком виконання опитування передбачалося надання учасниками дослідження необмеженої кількості дефініцій, що описують поняття «самостійність/несамостійність» особистості. Результати. Визначено низку ознак, характерних для самостійної і несамостійної особистості. Розкрито особливості ціннісно-смислової сфери особистості, тобто таку її динамічну і функціональну систему, що формує смисли, цілі життєдіяльності і регулює способи їх досягнення. Висновки. Встановлено, що ціннісну-смислову структуру самостійності особистості в юнацькому віці складають такі смислові категорії, як: (1) відповідальність, (2) уміння/здатність ухвалювати рішення самому, (3) незалежність, (4) уміння/здатність вирішувати проблеми, (5) здатність/можливість дбати про себе, забезпечувати себе, (6) уміння/здатність здійснювати дії самому, (7) самореалізація, (8) свобода вибору, (9) самоконтроль, (10) упевненість в собі, (11) цілеспрямованість, (12) вміння визнавати і виправляти помилки, (13) дорослість, (14) вміння оцінювати ситуацію, (15) спокій. На відміну від цього, ціннісно-смислова структура несамостійності особистості в юнацькому поєднує такі змістові категорії, як: (1) залежність, (2) безпорадність, (3) неможливість ухвалювати рішення самому, (4) нездатність діяти самому, (5) невпевненість, (6) безвідповідальність, (7) нездатність дбати про себе, забезпечувати себе, (8) недостатній самоконтроль або зовнішній контроль, (9) безініціативність, байдужість, (10) слабкість, інфантилізм, (11) нездатність робити вибір, (12) некритичне сприйняття інших. Література Волошина, В. (2015). Психологічні технології підготовки майбутніх психологів. Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД». Долинська, Л.В., & Пенькова, О.І. (2016). Самореалізація особистості як соціально-психологічний феномен. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 3(48), 18–25. Павлюк, М. (2018). Теорія і практика розвитку самостійності майбутнього фахівця. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка. Титаренко, Т.М. (Ред.). (2005). Особистісний вибір: психологія відчаю та надії (Монографія). Київ : Міленіум. Широка, А. (2019). Спроба інтеграції концепції сепарації-індивідуації у вітчизняну психологію.  Проблеми сучасної психології, 21, 770–781. Режим доступу: http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/159691  
研究目的文章致力于研究青少年人格独立性的价值-语义相关性。研究方法:采用作者自己的方法 "独立性判断"(JIS)。借助这种方法并根据对受访者答案的内容分析结果,确定了青少年人格独立/不独立的重要特征。SPS 研究程序旨在确定与 "独立 "和 "非自立 "概念相当的语义单位。调查程序规定,研究参与者可提供不限数量的定义来描述个人的 "独立性/非独立性 "概念。调查结果。确定了独立和非独立人格的一些特征。揭示了人格价值感领域的特殊性,即形成意义、生活目标并调节实现这些目标的方式的动态功能系统。结论。已确定青春期人格自主的价值-语义结构由以下语义类别组成:(1) 责任感,(2) 自己做决定的能力,(3) 独立性,(4) 解决问题的能力,(5) 照顾自己、供养自己的能力,(6) 自己采取行动的能力、(7) 自我实现,(8) 自由选择,(9) 自我控制,(10) 自信,(11) 果断,(12) 认识和改正错误的能力,(13) 成熟,(14) 审时度势的能力,(15) 冷静。相比之下,青春期人格不独立的价值-语义结构结合了以下内容类别:(1)依赖,(2)无助,(3)不能自己做决定,(4)不能自己行动,(5)不确定,(6)不负责任,(7)不能照顾自己,不能养活自己,(8)自我控制或外部控制不足,(9)缺乏主动性,冷漠,(10)软弱,幼稚,(11)不能做出选择,(12)对他人的看法不加批判。参考文献 Voloshyna, V. (2015).培养未来心理学家的心理技术》。文尼察:尼兰有限公司。Dolynska, L.V., & Penkova, O.I. (2016).作为社会和心理现象的人格自我实现》。国立德拉古马诺夫师范大学科学杂志》。系列 12.心理科学》,3(48),18-25。Pavliuk, M. (2018).培养未来专家独立性的理论与实践》。日托米尔:日托米尔伊万-弗兰科国立大学出版社。Titarenko, T.M. (Ed.) (2005).个人选择:绝望与希望的心理学》(专著)。基辅:千年。Shiroka, A. (2019).将分离-分化概念融入民族心理学的尝试。 现代心理学问题》,21,770-781。Access mode:http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/159691.
{"title":"ВИВЧЕННЯ ЦІННІСНО-СМИСЛОВИХ КОРЕЛЯТІВ САМОСТІЙНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ","authors":"Юлія Бакка","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).01","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).01","url":null,"abstract":"Мета. Статтю присвячено дослідженню ціннісно-смислових корелятів самостійності особистості юнацького віку. Методи дослідження: застосовано авторську методику «Судження про самостійність» (СПС). За допомогою цієї методики і на підставі результатів контент-аналізу відповідей досліджуваних визначено важливі характеристики самостійності/несамостійності особистості юнацького віку. Процедурою дослідження за методикою СПС передбачалося виявлення семантичних одиниць, еквівалентних поняттям «самостійність» і «несамостійність». Порядком виконання опитування передбачалося надання учасниками дослідження необмеженої кількості дефініцій, що описують поняття «самостійність/несамостійність» особистості. Результати. Визначено низку ознак, характерних для самостійної і несамостійної особистості. Розкрито особливості ціннісно-смислової сфери особистості, тобто таку її динамічну і функціональну систему, що формує смисли, цілі життєдіяльності і регулює способи їх досягнення. Висновки. Встановлено, що ціннісну-смислову структуру самостійності особистості в юнацькому віці складають такі смислові категорії, як: (1) відповідальність, (2) уміння/здатність ухвалювати рішення самому, (3) незалежність, (4) уміння/здатність вирішувати проблеми, (5) здатність/можливість дбати про себе, забезпечувати себе, (6) уміння/здатність здійснювати дії самому, (7) самореалізація, (8) свобода вибору, (9) самоконтроль, (10) упевненість в собі, (11) цілеспрямованість, (12) вміння визнавати і виправляти помилки, (13) дорослість, (14) вміння оцінювати ситуацію, (15) спокій. На відміну від цього, ціннісно-смислова структура несамостійності особистості в юнацькому поєднує такі змістові категорії, як: (1) залежність, (2) безпорадність, (3) неможливість ухвалювати рішення самому, (4) нездатність діяти самому, (5) невпевненість, (6) безвідповідальність, (7) нездатність дбати про себе, забезпечувати себе, (8) недостатній самоконтроль або зовнішній контроль, (9) безініціативність, байдужість, (10) слабкість, інфантилізм, (11) нездатність робити вибір, (12) некритичне сприйняття інших. \u0000Література \u0000 \u0000Волошина, В. (2015). Психологічні технології підготовки майбутніх психологів. Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД». \u0000Долинська, Л.В., & Пенькова, О.І. (2016). Самореалізація особистості як соціально-психологічний феномен. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 3(48), 18–25. \u0000Павлюк, М. (2018). Теорія і практика розвитку самостійності майбутнього фахівця. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка. \u0000Титаренко, Т.М. (Ред.). (2005). Особистісний вибір: психологія відчаю та надії (Монографія). Київ : Міленіум. \u0000Широка, А. (2019). Спроба інтеграції концепції сепарації-індивідуації у вітчизняну психологію.  Проблеми сучасної психології, 21, 770–781. Режим доступу: http://journals.uran.ua/index.php/2227-6246/article/view/159691 \u0000 \u0000 ","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131083778","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЄВИХ ОПЕРАЦІЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Людмила Лупійко, Ольга Закаблуковська
У статті здійснено теоретичний аналіз досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених щодо розвитку мислення та мисленнєвих операцій, а також зосереджено увагу на особливостях їх формування в особистості. На сьогоднішній день існує багато досліджень зазначеного процесу, його видів, форм та операцій. Але важливо усвідомлювати, що соціальні, економічні, політичні чи культурні зміни у суспільстві передбачають зміни у формуванні та розвитку особистості, у активності її пізнавальних процесів, а, отже, постає необхідність їх теоретичного вивчення та емпіричного дослідження. У статті презентовано огляд сучасних досліджень процесу мислення та особливостей його розвитку у молодших школярів. Зосереджено увагу на особливостях розвитку їх мисленнєвих операцій, які відіграють важливу роль в інтелектуальній діяльності учнів. Разом з тим, обґрунтовано важливість та необхідність розвитку пізнавальних процесів сучасних молодших школярів. Учні молодшого шкільного віку вчаться аналізувати інформацію, знаходити серед різних частин і властивостей предметів головне. Поступово аналіз пов’язується з синтезом, таким чином, підвищується рівень аналітико-синтетичної діяльності, що означає поступове заглиблення в суть предмета або явища, вивчення усіх його сторін та властивостей і об’єднання їх для подальшого пізнання. Також важливим компонентом мислительної діяльності учнів є абстрагування, яке пов’язане з узагальненням і формуванням понять. У процесі навчальної діяльності поступово вдосконалюються способи узагальнення та змінюються його результати. Завдяки класифікації учні вчаться здійснювати пошук спільних чи істотних ознак для певної групи. Поступово буде розвиватися вміння систематизувати та об’єднувати предмети чи об’єкти у групи. Зазначено, що розвиток мисленнєвих операцій сприяє розвитку інтелектуальної активності школярів, продуктивній навчальній діяльності, а також позитивному загальному розвитку. Також наголошено, що розвивати мислення потрібно з молодшого віку, оскільки саме в цьому віці зростає роль мислення у діяльності молодших школярів, змінюються його різновиди та основні властивості. Література Латиш, Н.М. (2019). Психологічні аспекти становлення творчого мислення учнів молодшого шкільного віку. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, ХІІ(26), 148–157. Лисянська, Т.М. (2013). Психологічне забезпечення розвитку когнітивних процесів учнів молодшого шкільного віку. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 41(65), 142–150. Режим доступу: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/22815/Lysianska.pdf?sequence=1 Лисянська, Т.М. (2014). Функції та структура знань у спрямованому мисленні. Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету : збірник наукових праць звітно-наукової конференції викладачів університету за 2013 рік (4-6 лютого 2014 року). Укл. Г.І. Волинка, О.В. Уваркіна, О.П. Ємельяно
{"title":"ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЄВИХ ОПЕРАЦІЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ","authors":"Людмила Лупійко, Ольга Закаблуковська","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).02","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).02","url":null,"abstract":"У статті здійснено теоретичний аналіз досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених щодо розвитку мислення та мисленнєвих операцій, а також зосереджено увагу на особливостях їх формування в особистості. На сьогоднішній день існує багато досліджень зазначеного процесу, його видів, форм та операцій. Але важливо усвідомлювати, що соціальні, економічні, політичні чи культурні зміни у суспільстві передбачають зміни у формуванні та розвитку особистості, у активності її пізнавальних процесів, а, отже, постає необхідність їх теоретичного вивчення та емпіричного дослідження. У статті презентовано огляд сучасних досліджень процесу мислення та особливостей його розвитку у молодших школярів. Зосереджено увагу на особливостях розвитку їх мисленнєвих операцій, які відіграють важливу роль в інтелектуальній діяльності учнів. Разом з тим, обґрунтовано важливість та необхідність розвитку пізнавальних процесів сучасних молодших школярів. Учні молодшого шкільного віку вчаться аналізувати інформацію, знаходити серед різних частин і властивостей предметів головне. Поступово аналіз пов’язується з синтезом, таким чином, підвищується рівень аналітико-синтетичної діяльності, що означає поступове заглиблення в суть предмета або явища, вивчення усіх його сторін та властивостей і об’єднання їх для подальшого пізнання. Також важливим компонентом мислительної діяльності учнів є абстрагування, яке пов’язане з узагальненням і формуванням понять. У процесі навчальної діяльності поступово вдосконалюються способи узагальнення та змінюються його результати. Завдяки класифікації учні вчаться здійснювати пошук спільних чи істотних ознак для певної групи. Поступово буде розвиватися вміння систематизувати та об’єднувати предмети чи об’єкти у групи. Зазначено, що розвиток мисленнєвих операцій сприяє розвитку інтелектуальної активності школярів, продуктивній навчальній діяльності, а також позитивному загальному розвитку. Також наголошено, що розвивати мислення потрібно з молодшого віку, оскільки саме в цьому віці зростає роль мислення у діяльності молодших школярів, змінюються його різновиди та основні властивості. \u0000Література \u0000 \u0000Латиш, Н.М. (2019). Психологічні аспекти становлення творчого мислення учнів молодшого шкільного віку. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, ХІІ(26), 148–157. \u0000Лисянська, Т.М. (2013). Психологічне забезпечення розвитку когнітивних процесів учнів молодшого шкільного віку. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 41(65), 142–150. Режим доступу: http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/22815/Lysianska.pdf?sequence=1 \u0000Лисянська, Т.М. (2014). Функції та структура знань у спрямованому мисленні. Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету : збірник наукових праць звітно-наукової конференції викладачів університету за 2013 рік (4-6 лютого 2014 року). Укл. Г.І. Волинка, О.В. Уваркіна, О.П. Ємельяно","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123286558","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ ПЕДАГОГІВ З ЕМОЦІЙНИМ ВИГОРАННЯМ
Анатолій Сорока, Ольга Гмирь
Мета. Статтю присвячено визначенню психологічних особливостей особистісних якостей педагогів різної професійної спрямованості з емоційним вигоранням. Методи дослідження: теоретичні (аналіз, порівняння, узагальнення, інтерпретація теоретичних підходів та емпіричних досліджень); емпіричні (тестування); методи математичної статистики (для виявлення відмінностей психологічних особливостей особистісних властивостей педагогів з емоційним вигоранням використовувався U-критерій Манна-Уітні). Обчислення проводилися за допомогою програмного забезпечення SPSS v.17. Результати. Визначено, що для загальної вибірки педагогів домінуючим компонентом синдрому емоційного вигорання є редукція особистих досягнень, а емоційне виснаження, навпаки, має досить низький ступінь вираженості. Висновки: 1. Встановлено, що у загальній вибірці досліджуваних, синдром емоційного вигорання знаходиться на етапі формування. Фаза резистенції є більш сформованою у порівнянні з фазами напруги та виснаження. Домінуючими компонентами синдрому емоційного вигорання є симптоми неадекватного виборчого емоційного реагування та редукції професійних обов’язків. Також важливо зазначити, що для загальної вибірки педагогів найбільш характерним компонентом синдрому емоційного вигорання є редукція особистих досягнень, а емоційне виснаження, навпаки, має досить низький ступінь вираженості. У більшої педагогів природничо-математичного циклу емоційне виснаження виявляється на високому рівні сформованості в порівнянні з педагогами суспільно-гуманітарного циклу. 2. Майже всі змінні особистісних властивостей досліджуваних мають середній рівень сформованості. А ось показники комунікативної швидкості та психомоторної пластичності мають високий рівень сформованості у вибірці педагогів природничо-математичного циклу. У педагогів суспільно-гуманітарного циклу виявлені такі змінні як комунікативна швидкість й інтелектуальна емоційність високого рівня сформованості. Визначено, що високі рівні сформованості, за такими змінними особистісних властивостей досліджуваних як психомоторна пластичність, комунікативна швидкість, інтелектуальна емоційність більш чутливі з приводу виявлення емоційного вигорання педагогів різної професійної спрямованості. Література Бещук-Венгерська, Н.В. (2015). Профілактика синдрому професійного вигорання у педагогів. (Методичний посібник). Вінниця : ММК. Режим доступу: https://dorobok.edu.vn.ua/article/pdf/1257 Кірєєва, Л.Р. (2011). Теоретичний аналіз проблеми емоційного вигорання вчителя в процесі його професійного становлення. Вісник національного університету оборони України, 5, 135–140. Перепелюк, Т.Д., & Куделя, І.С. (2019). Психологічні особливості професійного вигорання вчителя середньої школи. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, ХІ(19), 381–395. Цимбаляк, І.М. (2005). Психологічне консультування та корекція. Модульно-рейтинговий курс. (Навчальний посібник). Київ : ВД «Професіонал». Шпичак, І.П. (2017)
{"title":"ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ ПЕДАГОГІВ З ЕМОЦІЙНИМ ВИГОРАННЯМ","authors":"Анатолій Сорока, Ольга Гмирь","doi":"10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).06","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.19(64).06","url":null,"abstract":"Мета. Статтю присвячено визначенню психологічних особливостей особистісних якостей педагогів різної професійної спрямованості з емоційним вигоранням. Методи дослідження: теоретичні (аналіз, порівняння, узагальнення, інтерпретація теоретичних підходів та емпіричних досліджень); емпіричні (тестування); методи математичної статистики (для виявлення відмінностей психологічних особливостей особистісних властивостей педагогів з емоційним вигоранням використовувався U-критерій Манна-Уітні). Обчислення проводилися за допомогою програмного забезпечення SPSS v.17. Результати. Визначено, що для загальної вибірки педагогів домінуючим компонентом синдрому емоційного вигорання є редукція особистих досягнень, а емоційне виснаження, навпаки, має досить низький ступінь вираженості. Висновки: 1. Встановлено, що у загальній вибірці досліджуваних, синдром емоційного вигорання знаходиться на етапі формування. Фаза резистенції є більш сформованою у порівнянні з фазами напруги та виснаження. Домінуючими компонентами синдрому емоційного вигорання є симптоми неадекватного виборчого емоційного реагування та редукції професійних обов’язків. Також важливо зазначити, що для загальної вибірки педагогів найбільш характерним компонентом синдрому емоційного вигорання є редукція особистих досягнень, а емоційне виснаження, навпаки, має досить низький ступінь вираженості. У більшої педагогів природничо-математичного циклу емоційне виснаження виявляється на високому рівні сформованості в порівнянні з педагогами суспільно-гуманітарного циклу. 2. Майже всі змінні особистісних властивостей досліджуваних мають середній рівень сформованості. А ось показники комунікативної швидкості та психомоторної пластичності мають високий рівень сформованості у вибірці педагогів природничо-математичного циклу. У педагогів суспільно-гуманітарного циклу виявлені такі змінні як комунікативна швидкість й інтелектуальна емоційність високого рівня сформованості. Визначено, що високі рівні сформованості, за такими змінними особистісних властивостей досліджуваних як психомоторна пластичність, комунікативна швидкість, інтелектуальна емоційність більш чутливі з приводу виявлення емоційного вигорання педагогів різної професійної спрямованості. \u0000Література \u0000 \u0000Бещук-Венгерська, Н.В. (2015). Профілактика синдрому професійного вигорання у педагогів. (Методичний посібник). Вінниця : ММК. Режим доступу: https://dorobok.edu.vn.ua/article/pdf/1257 \u0000Кірєєва, Л.Р. (2011). Теоретичний аналіз проблеми емоційного вигорання вчителя в процесі його професійного становлення. Вісник національного університету оборони України, 5, 135–140. \u0000Перепелюк, Т.Д., & Куделя, І.С. (2019). Психологічні особливості професійного вигорання вчителя середньої школи. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, ХІ(19), 381–395. \u0000Цимбаляк, І.М. (2005). Психологічне консультування та корекція. Модульно-рейтинговий курс. (Навчальний посібник). Київ : ВД «Професіонал». \u0000Шпичак, І.П. (2017)","PeriodicalId":282611,"journal":{"name":"Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122075661","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 1
期刊
Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки
全部 Acc. Chem. Res. ACS Applied Bio Materials ACS Appl. Electron. Mater. ACS Appl. Energy Mater. ACS Appl. Mater. Interfaces ACS Appl. Nano Mater. ACS Appl. Polym. Mater. ACS BIOMATER-SCI ENG ACS Catal. ACS Cent. Sci. ACS Chem. Biol. ACS Chemical Health & Safety ACS Chem. Neurosci. ACS Comb. Sci. ACS Earth Space Chem. ACS Energy Lett. ACS Infect. Dis. ACS Macro Lett. ACS Mater. Lett. ACS Med. Chem. Lett. ACS Nano ACS Omega ACS Photonics ACS Sens. ACS Sustainable Chem. Eng. ACS Synth. Biol. Anal. Chem. BIOCHEMISTRY-US Bioconjugate Chem. BIOMACROMOLECULES Chem. Res. Toxicol. Chem. Rev. Chem. Mater. CRYST GROWTH DES ENERG FUEL Environ. Sci. Technol. Environ. Sci. Technol. Lett. Eur. J. Inorg. Chem. IND ENG CHEM RES Inorg. Chem. J. Agric. Food. Chem. J. Chem. Eng. Data J. Chem. Educ. J. Chem. Inf. Model. J. Chem. Theory Comput. J. Med. Chem. J. Nat. Prod. J PROTEOME RES J. Am. Chem. Soc. LANGMUIR MACROMOLECULES Mol. Pharmaceutics Nano Lett. Org. Lett. ORG PROCESS RES DEV ORGANOMETALLICS J. Org. Chem. J. Phys. Chem. J. Phys. Chem. A J. Phys. Chem. B J. Phys. Chem. C J. Phys. Chem. Lett. Analyst Anal. Methods Biomater. Sci. Catal. Sci. Technol. Chem. Commun. Chem. Soc. Rev. CHEM EDUC RES PRACT CRYSTENGCOMM Dalton Trans. Energy Environ. Sci. ENVIRON SCI-NANO ENVIRON SCI-PROC IMP ENVIRON SCI-WAT RES Faraday Discuss. Food Funct. Green Chem. Inorg. Chem. Front. Integr. Biol. J. Anal. At. Spectrom. J. Mater. Chem. A J. Mater. Chem. B J. Mater. Chem. C Lab Chip Mater. Chem. Front. Mater. Horiz. MEDCHEMCOMM Metallomics Mol. Biosyst. Mol. Syst. Des. Eng. Nanoscale Nanoscale Horiz. Nat. Prod. Rep. New J. Chem. Org. Biomol. Chem. Org. Chem. Front. PHOTOCH PHOTOBIO SCI PCCP Polym. Chem.
×
引用
GB/T 7714-2015
复制
MLA
复制
APA
复制
导出至
BibTeX EndNote RefMan NoteFirst NoteExpress
×
0
微信
客服QQ
Book学术公众号 扫码关注我们
反馈
×
意见反馈
请填写您的意见或建议
请填写您的手机或邮箱
×
提示
您的信息不完整,为了账户安全,请先补充。
现在去补充
×
提示
您因"违规操作"
具体请查看互助需知
我知道了
×
提示
现在去查看 取消
×
提示
确定
Book学术官方微信
Book学术文献互助
Book学术文献互助群
群 号:481959085
Book学术
文献互助 智能选刊 最新文献 互助须知 联系我们:info@booksci.cn
Book学术提供免费学术资源搜索服务,方便国内外学者检索中英文文献。致力于提供最便捷和优质的服务体验。
Copyright © 2023 Book学术 All rights reserved.
ghs 京公网安备 11010802042870号 京ICP备2023020795号-1