Актуальність теми визначається викликами, котрі постали перед українським суспільством у зв’язку з цивілізаційними процесами та етнокультурними трансформаціями. Метою статті є сформулювати філософські положення про феномен інтелектуального лідерства в українському відродженні на прикладі праці Гарасима Смотрицького Острозька Біблія. Вітчизняні науковці активно обговорюють необхідність формування в Україні інтелектуальної національної еліти. Гарасим Смотрицький – блискучий зразок українського інтелектуала, здатного формулювати і вирішувати надскладні теоретичні і практичні проблеми і знаходити їх розв’язки, апробація яких триватиме багато століть. Острозька Біблія позначила вступ українців та інших слов’янських православних народів у нову технологічну епоху. Цивілізаційне лідерство у цьому етнокультурному регіоні у декілька десятиліть ХVI століття безспірно залишалося за українцями. Видання Острозької Біблії визначило методологію та стандарти редакційно-видавничої роботи з текстами слов’янськими мовами на століття вперед, аж до сьогоднішнього часу. Особистість Гарасима Смотрицького неможливо відділити від найбільшого проєкту його життя – Острозької Біблії. Герасим Смотрицький організував міжнародну групу фахівців, котра забезпечила підготовку до друку тексту Біблії церковнослов’янською мовою, котра увійшла в історію як Острозька Біблія. Це звершення є безпрецедентним у вітчизняній історії за складністю поставлених задач, труднощами, а також наслідками для подальшого перебігу культурно-історичних процесів у Східній Європі. Острозька Біблія та пов’язана з нею науково-видавнича діяльність стали одним з ідеологічних витоків формування Козацької держави, а також інших політичних процесів на слов’янських землях, де сповідували православну віру. Зумівши створити організаційні та методологічні передумови для видання Острозької Біблії, а також довівши справу її видання до успішного завершення, Гарасим Смотрицький відбувся як інтелектуальний лідер доби Українського Відродження.
{"title":"ГАРАСИМ СМОТРИЦЬКИЙ І ОСТРОЗЬКА БІБЛІЯ: ФЕНОМЕН ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ЛІДЕРСТВА В УКРАЇНСЬКОМУ ВІДРОДЖЕННІ","authors":"N. Pavlusiv","doi":"10.15421/352218","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/352218","url":null,"abstract":"Актуальність теми визначається викликами, котрі постали перед українським суспільством у зв’язку з цивілізаційними процесами та етнокультурними трансформаціями. Метою статті є сформулювати філософські положення про феномен інтелектуального лідерства в українському відродженні на прикладі праці Гарасима Смотрицького Острозька Біблія. Вітчизняні науковці активно обговорюють необхідність формування в Україні інтелектуальної національної еліти. Гарасим Смотрицький – блискучий зразок українського інтелектуала, здатного формулювати і вирішувати надскладні теоретичні і практичні проблеми і знаходити їх розв’язки, апробація яких триватиме багато століть. Острозька Біблія позначила вступ українців та інших слов’янських православних народів у нову технологічну епоху. Цивілізаційне лідерство у цьому етнокультурному регіоні у декілька десятиліть ХVI століття безспірно залишалося за українцями. Видання Острозької Біблії визначило методологію та стандарти редакційно-видавничої роботи з текстами слов’янськими мовами на століття вперед, аж до сьогоднішнього часу. Особистість Гарасима Смотрицького неможливо відділити від найбільшого проєкту його життя – Острозької Біблії. Герасим Смотрицький організував міжнародну групу фахівців, котра забезпечила підготовку до друку тексту Біблії церковнослов’янською мовою, котра увійшла в історію як Острозька Біблія. Це звершення є безпрецедентним у вітчизняній історії за складністю поставлених задач, труднощами, а також наслідками для подальшого перебігу культурно-історичних процесів у Східній Європі. Острозька Біблія та пов’язана з нею науково-видавнича діяльність стали одним з ідеологічних витоків формування Козацької держави, а також інших політичних процесів на слов’янських землях, де сповідували православну віру. Зумівши створити організаційні та методологічні передумови для видання Острозької Біблії, а також довівши справу її видання до успішного завершення, Гарасим Смотрицький відбувся як інтелектуальний лідер доби Українського Відродження.","PeriodicalId":33815,"journal":{"name":"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48831598","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
таття присвячена аналізу гібридної стратегії Російської Федерації щодо намірів встановлення повного контролю над територією України шляхом організації та забезпечення повномасштабного вторгнення та виявленню основних прорахунків (оперативних, тактичних, стратегічних) та факторів (внутрішніх та зовнішніх), що спричинили її провал. Стаття містить короткий огляд історичного підґрунтя (політика, яку проводили Російська імперія та СРСР проти України та її громадян) та сучасних причин (внутрішня політична ситуація, яка існує сьогодні в Росії, та зовнішня – вплив міжнародного середовища на перебіг російської війни проти України) зриву стратегії вищого політичного та військового керівництва Російської Федерації під час підготовки, планування та здійснення повномасштабного вторгнення Збройних сил Російської Федерації на територію України. Стаття включає політичні, воєнні та дипломатичні прорахунки, яких припустилося вище військово-політичне керівництво Російської Федерації при плануванні та реалізації повномасштабного вторгнення на територію України. Також у статті визначено основні події, фактори та обставини, які здійснили переломний момент у перебігу російської повномасштабної війни проти України. Окрім усього вищезазначеного, у статті пояснюється головна причина, яка спричинила всі прорахунки та помилки, допущені особами, відповідальними за планування повномасштабного вторгнення в Україну, та пояснюється, чому ця причина не була взята до уваги вищим військово-політичним керівництвом Російської Федерації.
{"title":"ОСНОВНІ ПРОРАХУНКИ У СТРАТЕГІЇ ВИЩОГО ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНОГО КЕРІВНИЦТВА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРИ ПЛАНУВАННІ ТА ПРОВЕДЕННІ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ НА ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ","authors":"Yuliia Tverdokhlib","doi":"10.15421/352223","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/352223","url":null,"abstract":"таття присвячена аналізу гібридної стратегії Російської Федерації щодо намірів встановлення повного контролю над територією України шляхом організації та забезпечення повномасштабного вторгнення та виявленню основних прорахунків (оперативних, тактичних, стратегічних) та факторів (внутрішніх та зовнішніх), що спричинили її провал. Стаття містить короткий огляд історичного підґрунтя (політика, яку проводили Російська імперія та СРСР проти України та її громадян) та сучасних причин (внутрішня політична ситуація, яка існує сьогодні в Росії, та зовнішня – вплив міжнародного середовища на перебіг російської війни проти України) зриву стратегії вищого політичного та військового керівництва Російської Федерації під час підготовки, планування та здійснення повномасштабного вторгнення Збройних сил Російської Федерації на територію України. Стаття включає політичні, воєнні та дипломатичні прорахунки, яких припустилося вище військово-політичне керівництво Російської Федерації при плануванні та реалізації повномасштабного вторгнення на територію України. Також у статті визначено основні події, фактори та обставини, які здійснили переломний момент у перебігу російської повномасштабної війни проти України. Окрім усього вищезазначеного, у статті пояснюється головна причина, яка спричинила всі прорахунки та помилки, допущені особами, відповідальними за планування повномасштабного вторгнення в Україну, та пояснюється, чому ця причина не була взята до уваги вищим військово-політичним керівництвом Російської Федерації.","PeriodicalId":33815,"journal":{"name":"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49084051","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті розглядаються траєкторії політичної трансформації в країнах Підвенно-Східної Азії.Проаналізовано специфіку демократичного транзиту в умовах третьої хвилі демократизації. Зазначено, що лінія розлому в регіоні пролягає між країнами з перехідною економікою та країнами, які встановили електоральну демократію (а не між простою демократією та консолідованою демократією).Досліджено становлення демократій у Таїланді, в Індонезії, Сінгапурі, Малайзії, Камбоджі, на Філіппінах. Окрема увага надається феномену демократичного відкату та загрозам демократизації. Розглянуто перспективи здійснення у країнах Південно-Східної Азії незворотних демократичних реформ. Було підкреслено, що головне завдання для еліт у регіоні, – продемонструвати здатність режимів одночасно забезпечувати ефективний рівень управління і здійснювати реформи, спрямовані на інклюзивну участь і політичну підзвітність.
{"title":"АВТОРИТАРИЗМ І ДЕМОКРАТІЯ В ПІВДЕННО-СХІДНІЙ АЗІЇ: РЕЖИМНА ДИНАМІКА В КОНТЕКСТІ «ТРЕТЬОЇ ХВИЛІ» ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ","authors":"Serhii Teslenko, O. Tkach","doi":"10.15421/352224","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/352224","url":null,"abstract":"У статті розглядаються траєкторії політичної трансформації в країнах Підвенно-Східної Азії.Проаналізовано специфіку демократичного транзиту в умовах третьої хвилі демократизації. Зазначено, що лінія розлому в регіоні пролягає між країнами з перехідною економікою та країнами, які встановили електоральну демократію (а не між простою демократією та консолідованою демократією).Досліджено становлення демократій у Таїланді, в Індонезії, Сінгапурі, Малайзії, Камбоджі, на Філіппінах. Окрема увага надається феномену демократичного відкату та загрозам демократизації. Розглянуто перспективи здійснення у країнах Південно-Східної Азії незворотних демократичних реформ. Було підкреслено, що головне завдання для еліт у регіоні, – продемонструвати здатність режимів одночасно забезпечувати ефективний рівень управління і здійснювати реформи, спрямовані на інклюзивну участь і політичну підзвітність.","PeriodicalId":33815,"journal":{"name":"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"67604561","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
У статті досліджується склад українського парламенту усіх дев’яти скликань (у період з 1990 до 2019) на основі кількісно-якісного аналізу біографічних даних 2658 парламентарів. Кількісний аналіз використовувався, по-перше, для обрахунку загальної кількості депутатських мандатів та кількості осіб, які ці мандати здобували; по-друге, заради виявлення та ідентифікації осіб, які обиралися народними депутатами від 1 до 8 разів; по-третє, задля встановлення співвідношення між чоловіками- і жінками-парламентарями. У ході якісного аналізу відбувалося виокремлення та подальше дослідження трансформації ідентитетів парламентарів кожного зі скликань Верховної Ради України. Встановлено: персональні ідентитети («член партії», «позапартійний», «представник партії влади», «член роду, сім’ї», «земляк», «ресурсоутримувач» та ін.) сприяли претенденту на місце в парламенті у ході його участі у передвиборчій боротьбі (зокрема, у 1998, 2002, 2012, 2014 та 2019 рр. в умовах функціонування в Україні змішаної виборчої системи, та у 2006 і 2007 рр. – пропорційної); свідома зміна парламентарем ідентитетів (набуття нової політичної ідентичності) забезпечувала його тривале перебування у законодавчому органі країни; за період І–ІХ скликань Верховної Ради України у парламенті окреслилося «владне ядро», що складається з кількох десятків «незмінних парламентарів», превалююча більшість з яких – чоловіки. Незмінність персон у законодавчому органі свідчить, щонайменше, про посилення персоніфікації політики та певну дедемократизацію парламенту, що своєю чергою актуалізує питання подальшого удосконалення і виборчої системи в країні, і законодавства, що стосується функціонування політичних партій.
{"title":"УКРАЇНСЬКА ПАРЛАМЕНТСЬКА ЕЛІТА: КІЛЬКІСНО-ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ ІДЕНТИТЕТІВ (1990–2019)","authors":"M. Karmazina","doi":"10.15421/352208","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/352208","url":null,"abstract":"У статті досліджується склад українського парламенту усіх дев’яти скликань (у період з 1990 до 2019) на основі кількісно-якісного аналізу біографічних даних 2658 парламентарів. Кількісний аналіз використовувався, по-перше, для обрахунку загальної кількості депутатських мандатів та кількості осіб, які ці мандати здобували; по-друге, заради виявлення та ідентифікації осіб, які обиралися народними депутатами від 1 до 8 разів; по-третє, задля встановлення співвідношення між чоловіками- і жінками-парламентарями. У ході якісного аналізу відбувалося виокремлення та подальше дослідження трансформації ідентитетів парламентарів кожного зі скликань Верховної Ради України. Встановлено: персональні ідентитети («член партії», «позапартійний», «представник партії влади», «член роду, сім’ї», «земляк», «ресурсоутримувач» та ін.) сприяли претенденту на місце в парламенті у ході його участі у передвиборчій боротьбі (зокрема, у 1998, 2002, 2012, 2014 та 2019 рр. в умовах функціонування в Україні змішаної виборчої системи, та у 2006 і 2007 рр. – пропорційної); свідома зміна парламентарем ідентитетів (набуття нової політичної ідентичності) забезпечувала його тривале перебування у законодавчому органі країни; за період І–ІХ скликань Верховної Ради України у парламенті окреслилося «владне ядро», що складається з кількох десятків «незмінних парламентарів», превалююча більшість з яких – чоловіки. Незмінність персон у законодавчому органі свідчить, щонайменше, про посилення персоніфікації політики та певну дедемократизацію парламенту, що своєю чергою актуалізує питання подальшого удосконалення і виборчої системи в країні, і законодавства, що стосується функціонування політичних партій.","PeriodicalId":33815,"journal":{"name":"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"67603945","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглядаються проблеми методологічної реконструкції, що відбуваються в рамках сучасної філософської теорії. Зазначається, що трансформаційні вектори, в рамках останньої набули характеру поворотів: онтологічний, лінгвістичний, іконічний, теологічний, перформативний, медіальний, антропологічний, риторичний, наративний, просторовий. Кожен з них вносить свої зміни та корективи в формат класичної філософської парадигми, що й спричиняють зрушення не лише в рамках методології останньої, але перш за все, у свідомості сучасної людини, культурі сучасного суспільства. Проте витоком таких трансформацій стають зміни саме в онтологічній платформі класичної філософської. Саме онтологічний поворот стає фундаментальним підґрунтям зміни картини світу, методології, з урахуванням якої розгортаються й інші повороти. Автор фокусує увагу на тому, що ідея повороту стає черговою історичною спробою змінити методологічні орієнтири філософського знання, саме тому періодично заклики до «повороту» з’являються в рамках філософських теорій (наприклад, «назад до природи», «назад до Канта», «до Фрейда», «до самих речей», «до досократиків», «до міфу»). Проте саме «онтологічний поворот» закладений спробами М.Хайдеггера відбудувати «фундаментальну онтологію буття», стає умовою якісної зміни методологічного апарату сучасної філософії.
{"title":"МЕТОДОЛОГІЧНІ МЕТАМОРФОЗИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ: «НОВА ОНТОЛОГІЯ» БУТТЯ","authors":"Yuliya Yuliya Brodetskaya","doi":"10.15421/352201","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/352201","url":null,"abstract":"Розглядаються проблеми методологічної реконструкції, що відбуваються в рамках сучасної філософської теорії. Зазначається, що трансформаційні вектори, в рамках останньої набули характеру поворотів: онтологічний, лінгвістичний, іконічний, теологічний, перформативний, медіальний, антропологічний, риторичний, наративний, просторовий. Кожен з них вносить свої зміни та корективи в формат класичної філософської парадигми, що й спричиняють зрушення не лише в рамках методології останньої, але перш за все, у свідомості сучасної людини, культурі сучасного суспільства. Проте витоком таких трансформацій стають зміни саме в онтологічній платформі класичної філософської. Саме онтологічний поворот стає фундаментальним підґрунтям зміни картини світу, методології, з урахуванням якої розгортаються й інші повороти. Автор фокусує увагу на тому, що ідея повороту стає черговою історичною спробою змінити методологічні орієнтири філософського знання, саме тому періодично заклики до «повороту» з’являються в рамках філософських теорій (наприклад, «назад до природи», «назад до Канта», «до Фрейда», «до самих речей», «до досократиків», «до міфу»). Проте саме «онтологічний поворот» закладений спробами М.Хайдеггера відбудувати «фундаментальну онтологію буття», стає умовою якісної зміни методологічного апарату сучасної філософії.","PeriodicalId":33815,"journal":{"name":"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48279555","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Стаття присвячена вивченню сучасної ситуації політичного пізнання, в якій великого значення набувають ситуативні характеристики та вимоги, що визначають саму можливість специфічної фахової наукової новизни в теоретичному або прикладному аспекті. Мета дослідження – виявлення особливостей парадигмального вибору дослідника-політолога в межах ліберальної, постмодерної та синергетичної альтернатив. Охарактеризовано інтерпретації учасників політичної діяльності, яка регламентується їх комунікативною компетенцією, а також самою будовою технологічної системи процедури та функції якої обмежують довільність врахування альтернатив та позицій, які висловлюються громадянами. Було підкреслено, що потреба у «новій» революції свідомості підкреслюється у новій ліберальній філософії на основі аналізу технологічного комунікаційного характеру трансляції інформації у суспільстві. Проаналізовано ліберальну теорію як одну з небагатьох політичних течій, яка акцентує увагу на необхідності компетентності громадян та раціонально-критичного ставлення ними до політичної дійсності. Розкрито значення постмодерного та синергійного образів політичного світу, які забезпечують повноту демократичного політичного світосприйняття як на буденному, так і фахово-експертному і дослідному рівнях. З’ясовано, що евристичний потенціал у політичному дослідженні виходить за межі стандартного тлумачення. Розкрито, що евристичність висновків та рекомендацій у політичних науках пов’язана передусім з можливістю появи нових валідних тез та положень, вартих демократичного обговорення. Доведено, що традиція наукового пошуку, завдяки який в окремих країнах передусім постсоціалістичних, поява нових наукових результатів у політичних та інших суспільних науках може спостерігатися лише на основі зміни генерації вчених. Встановлено, що нормативна та бажана складова політичного світу перебуває на полюсі ліберальної демократії, в рамках якої розвивається менше частина держав сучасного світу. Припущено, що егалітарний або соціальний лібералізм є перспективами, які відкривають інноваційний потенціал політичної істини як чинника обґрунтування політичних програм і концепцій і, врешті, стратегічних рішень у політиці демократичних урядів. Встановлено, що парадигмальний вибір дослідника-політолога залежить від його/її спроможності спрогнозувати мінливість тих або інших понять або категорії. Зроблено висновок, що експертиза політичної істини передбачає вміння кожного політичного теоретика розгорнути і сформулювати свою концепцію відповідно до конвенційного розуміння істини.
{"title":"ПАРАДИГМАЛЬНИЙ ВИБІР ДОСЛІДНИКА-ПОЛІТОЛОГА: ЛІБЕРАЛЬНА, ПОСТМОДЕРНА ТА СИНЕРГЕТИЧНА АЛЬТЕРНАТИВИ","authors":"Ihor Hryhorovych Alekseenko, Andriy Andriiovych Shulika","doi":"10.15421/352207","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/352207","url":null,"abstract":"Стаття присвячена вивченню сучасної ситуації політичного пізнання, в якій великого значення набувають ситуативні характеристики та вимоги, що визначають саму можливість специфічної фахової наукової новизни в теоретичному або прикладному аспекті. Мета дослідження – виявлення особливостей парадигмального вибору дослідника-політолога в межах ліберальної, постмодерної та синергетичної альтернатив. Охарактеризовано інтерпретації учасників політичної діяльності, яка регламентується їх комунікативною компетенцією, а також самою будовою технологічної системи процедури та функції якої обмежують довільність врахування альтернатив та позицій, які висловлюються громадянами. Було підкреслено, що потреба у «новій» революції свідомості підкреслюється у новій ліберальній філософії на основі аналізу технологічного комунікаційного характеру трансляції інформації у суспільстві. Проаналізовано ліберальну теорію як одну з небагатьох політичних течій, яка акцентує увагу на необхідності компетентності громадян та раціонально-критичного ставлення ними до політичної дійсності. Розкрито значення постмодерного та синергійного образів політичного світу, які забезпечують повноту демократичного політичного світосприйняття як на буденному, так і фахово-експертному і дослідному рівнях. З’ясовано, що евристичний потенціал у політичному дослідженні виходить за межі стандартного тлумачення. Розкрито, що евристичність висновків та рекомендацій у політичних науках пов’язана передусім з можливістю появи нових валідних тез та положень, вартих демократичного обговорення. Доведено, що традиція наукового пошуку, завдяки який в окремих країнах передусім постсоціалістичних, поява нових наукових результатів у політичних та інших суспільних науках може спостерігатися лише на основі зміни генерації вчених. Встановлено, що нормативна та бажана складова політичного світу перебуває на полюсі ліберальної демократії, в рамках якої розвивається менше частина держав сучасного світу. Припущено, що егалітарний або соціальний лібералізм є перспективами, які відкривають інноваційний потенціал політичної істини як чинника обґрунтування політичних програм і концепцій і, врешті, стратегічних рішень у політиці демократичних урядів. Встановлено, що парадигмальний вибір дослідника-політолога залежить від його/її спроможності спрогнозувати мінливість тих або інших понять або категорії. Зроблено висновок, що експертиза політичної істини передбачає вміння кожного політичного теоретика розгорнути і сформулювати свою концепцію відповідно до конвенційного розуміння істини.","PeriodicalId":33815,"journal":{"name":"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"67603844","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Когнітивний дисонанс і амбівалентність мислення розглядаються як такі, що знаходяться одне до одного у відносинах амбівалентності: когнітивний дисонанс постає як реакція на амбівалентність, як засіб подолання амбівалентності, а амбівалентність мислення, в свою чергу, як засіб подолання когнітивного дисонансу.
{"title":"Амбівалентність мислення як спосіб подолання когнітивного дисонансу","authors":"Oleksandr Oleksandr Mykhailiuk, Viktoriia Vershyna","doi":"10.15421/352206","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/352206","url":null,"abstract":"Когнітивний дисонанс і амбівалентність мислення розглядаються як такі, що знаходяться одне до одного у відносинах амбівалентності: когнітивний дисонанс постає як реакція на амбівалентність, як засіб подолання амбівалентності, а амбівалентність мислення, в свою чергу, як засіб подолання когнітивного дисонансу.","PeriodicalId":33815,"journal":{"name":"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"67603837","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
The article is devoted to the cultural aspect of the economic development of Ukraine and France. This work aims to study the impact of cultural events and activities on economic stability, investment attraction, and setting efficient relationships with partners. Mostly, attention is drawn to the definition of the Francophonie term, as one of the successful examples of intercultural cooperation with a great impact on the economy of France. The main goal is to emphasize actual events and actions in this field and suggest potential ways to develop a cultural policy for Ukraine, following the example of France. Because, in terms of current conditions, Ukrainian culture has opportunities to spread around the world. We need to establish possible ways of developing this sphere because it impacts positively on the Ukrainian economy and establishes the reliant authority of Ukraine in the international arena.
{"title":"IMPACT OF UKRANIAN CULTURAL DIPLOMACY ON ECONOMIC. POSSIBLE WAYS TO IMPLEMENT FRENCH CASES IN UKRAINE","authors":"Kateryna Ruslanivna Barbashyna","doi":"10.15421/352209","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/352209","url":null,"abstract":"The article is devoted to the cultural aspect of the economic development of Ukraine and France. This work aims to study the impact of cultural events and activities on economic stability, investment attraction, and setting efficient relationships with partners. Mostly, attention is drawn to the definition of the Francophonie term, as one of the successful examples of intercultural cooperation with a great impact on the economy of France. The main goal is to emphasize actual events and actions in this field and suggest potential ways to develop a cultural policy for Ukraine, following the example of France. Because, in terms of current conditions, Ukrainian culture has opportunities to spread around the world. We need to establish possible ways of developing this sphere because it impacts positively on the Ukrainian economy and establishes the reliant authority of Ukraine in the international arena.","PeriodicalId":33815,"journal":{"name":"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"67604095","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розглядається питання апріорного характеру фамілістичних інтуїцій у філософсько-культурологічному вимірі. Спираючись на різноманіття концепцій апріорі та пом’якшення суто поза емпіричного розуміння апріоризму, запропоновано доповнити вчення про апріорні форми пізнання «сімейним» виміром (фамілістичні інтуїції шлюбного з’єднання, породження, споріднення), для фіксування якого висунуто термін «фамілістичний апріоризм». Його суть полягає в тому, що кожна людина сприймає світ через апріорні фамілістичні форми (апріорну «логіку» сім’ї) і відтворює їх у власних оцінках і вчинках. Обґрунтування концепції «фамілістичного апріоризму» здійснено у понятійно-термінологічному, онто-гносеологічному, ціннісно-особистісному та історико-культурологічному аспектах. В історії культури сімейність постає як універсальний мовний фрейм, «сімейна» мова, терміни якої об’єднують різні сфери буття і слугують символічному вираженню світу.
{"title":"КОНЦЕПЦІЯ «ФАМІЛІСТИЧНОГО АПРІОРИЗМУ»: ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВИМІР","authors":"Oleksandr M. Shatalovych, Inna V. Shatalovych","doi":"10.15421/352205","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/352205","url":null,"abstract":"Розглядається питання апріорного характеру фамілістичних інтуїцій у філософсько-культурологічному вимірі. Спираючись на різноманіття концепцій апріорі та пом’якшення суто поза емпіричного розуміння апріоризму, запропоновано доповнити вчення про апріорні форми пізнання «сімейним» виміром (фамілістичні інтуїції шлюбного з’єднання, породження, споріднення), для фіксування якого висунуто термін «фамілістичний апріоризм». Його суть полягає в тому, що кожна людина сприймає світ через апріорні фамілістичні форми (апріорну «логіку» сім’ї) і відтворює їх у власних оцінках і вчинках. Обґрунтування концепції «фамілістичного апріоризму» здійснено у понятійно-термінологічному, онто-гносеологічному, ціннісно-особистісному та історико-культурологічному аспектах. В історії культури сімейність постає як універсальний мовний фрейм, «сімейна» мова, терміни якої об’єднують різні сфери буття і слугують символічному вираженню світу.","PeriodicalId":33815,"journal":{"name":"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi","volume":"33 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"67603808","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Охарактеризовано сучасну систему міжнародних відносин, визначено її особливості. Особлива увага була приділена тому факту, що сучасна система міжнародних відносин суттєво відрізняється від всіх існувавших раніше, адже її становлення відбулося не в результаті завершення військового конфлікту, а в результаті розпаду двох військово-політичних блоків, лідерами котрих були СРСР та США. Визначено фактори та тенденції трансформації сучасної системи міжнародних відносин. Було підкреслено, що сучасний розвиток зброї, особливо масового ураження, унеможливлює переростання протистояння між впливовими країнами у відкриту війну, адже у такому випадку обидві сторони програють більше ніж виграють, це спричиняє перехід протистояння між державами у інші площини, переважно в економічну та інформаційну. Концепція «Linkage» («Зв’язок»), що передбачає об’єднання розрізнених берегових зон Євразії під військовим впливом США, та проєкт КНР «Один пояс один шлях» були проаналізовані в контексті гіпотетичного відновлення біполярності. Досліджено відносини США та КНР на сучасному етапі, проаналізовані сфери зіткнення їх національних інтересів і ймовірні гарячі точки за умови відновлення біполярності. Визначено проблеми та перспективи розвитку відносин США та Китаю в умовах продовження їх протистояння на міжнародній арені. Було висловлено припущення, що протистояння КНР та США за умов відновлення біполярності буде відбуватися на периферії, зокрема в Океанії, де Маршалові, Соломонові острови, Фіджі, Палау, Республіка Вануату та Республіка Вануату у протистоянні приєднаються до КНР, адже залежать від її кредитів, а Австралія і Нова Зеландія продовжать співпрацю з США у військовій сфері в рамках АНЗЮС та нового союзу AUKUS. Розглянуто перспективи позиціонування інших державних акторів на міжнародній арені за умови утворення нової біполярності (Російської Федерації, Пакистану, Ірану, Австралії, Нової Зеландії). Було підкреслено, що вирішення протистояння КНР зі США військовим шляхом малоймовірне, адже вигіднішим для Китаю буде продовження суперечок в економічній площині, де він є конкурентоспроможним.
{"title":"ПЕРПЕКТИВИ ВІДНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОСТІ У СУЧАСНОМУ СВІТІ В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ ПРОТИСТОЯННЯ США-КНР","authors":"T. Hrachevska, Maryna Stanislavivna Kosteeva","doi":"10.15421/352210","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/352210","url":null,"abstract":"Охарактеризовано сучасну систему міжнародних відносин, визначено її особливості. Особлива увага була приділена тому факту, що сучасна система міжнародних відносин суттєво відрізняється від всіх існувавших раніше, адже її становлення відбулося не в результаті завершення військового конфлікту, а в результаті розпаду двох військово-політичних блоків, лідерами котрих були СРСР та США. Визначено фактори та тенденції трансформації сучасної системи міжнародних відносин. Було підкреслено, що сучасний розвиток зброї, особливо масового ураження, унеможливлює переростання протистояння між впливовими країнами у відкриту війну, адже у такому випадку обидві сторони програють більше ніж виграють, це спричиняє перехід протистояння між державами у інші площини, переважно в економічну та інформаційну. Концепція «Linkage» («Зв’язок»), що передбачає об’єднання розрізнених берегових зон Євразії під військовим впливом США, та проєкт КНР «Один пояс один шлях» були проаналізовані в контексті гіпотетичного відновлення біполярності. Досліджено відносини США та КНР на сучасному етапі, проаналізовані сфери зіткнення їх національних інтересів і ймовірні гарячі точки за умови відновлення біполярності. Визначено проблеми та перспективи розвитку відносин США та Китаю в умовах продовження їх протистояння на міжнародній арені. Було висловлено припущення, що протистояння КНР та США за умов відновлення біполярності буде відбуватися на периферії, зокрема в Океанії, де Маршалові, Соломонові острови, Фіджі, Палау, Республіка Вануату та Республіка Вануату у протистоянні приєднаються до КНР, адже залежать від її кредитів, а Австралія і Нова Зеландія продовжать співпрацю з США у військовій сфері в рамках АНЗЮС та нового союзу AUKUS. Розглянуто перспективи позиціонування інших державних акторів на міжнародній арені за умови утворення нової біполярності (Російської Федерації, Пакистану, Ірану, Австралії, Нової Зеландії). Було підкреслено, що вирішення протистояння КНР зі США військовим шляхом малоймовірне, адже вигіднішим для Китаю буде продовження суперечок в економічній площині, де він є конкурентоспроможним.","PeriodicalId":33815,"journal":{"name":"Filosofiia ta politologiia v konteksti suchasnoyi kul''turi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"67604153","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：