Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.32999/2663-970x/2024-11-6
Олексій Чебикін, Світлана Ситнік, Анатолій Массанов, Ірина Павлова
Метою є дослідження взаємозв’язку найбільш суттєвих емоційно-гностичних та особистісних особливостей із параметрами творчості осіб підліткового віку. Методи. У дослідженні взяли участь 150 підлітків віком 10–12 років. Вони дали відповіді на твердження методики, спрямовані на визначення прояву рис творчості: адаптована авторська експертна оцінка, побудована на основі методики діагностики рис творчої особистості О. Тунік (2013) та опитувальник особистісної схильності до творчості G. Davis (1989); а також на вивчення емоційно-гностичних та особистісних особливостей: дитячий варіант багатофакторного особистісного опитувальника R. Cattell et al. (1993); шкала особистісної тривожності Г. Прихожан (2007). Результати. З’ясовано на загальній вибірці досліджуваних певну варіативність прояву рис творчості досліджуваних та відсутність високої схильності до творчості. Встановлено прямі зв’язки показників прояву рис творчості з нетерплячістю (р < .010), незалежністю (р < .010), емоційною стабільністю (р < .010), рішучістю (р < .010), психоемоційною напруженістю (р < .010), екстраверсією (р < .050), впевненістю у собі (р < .050). За допомогою кластерного аналізу з’ясовано групи підлітків із суттєвими різницями в проявах рис творчості та схильності до цієї діяльності. Зокрема, це 1) діти, що були схильні до творчості та здатні реалізувати її на рівні, найвищому серед решти підлітків; 2) діти, які були здатні проявляти творчість та не мали інтересу до цього; 3) досліджувані, які були схильні долучатися до творчості, проте їхні творчі прояви були незначними. Застосовано дисперсійний аналіз емоційно-гностичних особистісних показників і встановлено, що групи відрізняються за проявами психоемоційної напруженості (р < .01), екстраверсії (р < .05) та сумлінності (р < .01). Дискусія і висновки. З’ясовано й пояснено, що комплекс емоційно-гностичних та особистісних особливостей, які володіють статистично достовірними зв’язками з проявами рис творчості, складають: високий рівень психо- емоційної напруженості, активність у соціальних взаємодіях, відкритість, непостійність, гнучкість та невизначеність у прийнятті рішень.
目的是研究最重要的情感、诊断和个性特征与青少年创造力参数之间的关系。研究方法研究涉及 150 名 10-12 岁的青少年。他们回答了旨在确定创造力特质表现的方法的陈述：根据 O. Tunik（2013 年）的创造性人格特质诊断方法和 G. Davis（1989 年）的个人创造力倾向问卷，改编了作者的专家评估；以及对青少年创造力特质的研究。Davis（1989 年）的个人创造力倾向性问卷；以及用于研究情绪、诊断和人格特质的：儿童版多因素人格问卷 R. Cattell et al.Cattell et al. (1993)；G. Prikhozhan (2007)的个人焦虑量表。研究结果研究发现，一般样本受试者在创造力特征的表现方面存在一定的差异，而且没有高度的创造力倾向。创造力特征指标与急躁（p < .010）、独立（p < .010）、情绪稳定（p < .010）、果断（p < .010）、心理情绪紧张（p < .010）、外向（p < .050）、自信（p < .050）之间建立了直接联系。聚类分析显示，青少年群体在创造力特征表现和创造力活动能力方面存在显著差异。特别是：1）在其他青少年中，有创造倾向并能以最高水平实施创造的儿童；2）有创造能力但对创造不感兴趣的儿童；3）有创造倾向但创造表现不明显的受试者。通过对情绪和诊断性个人指标进行方差分析，发现各组在心理情绪紧张（p < .01）、外向性（p < .05）和自觉性（p < .01）的表现上存在差异。讨论和结论。研究发现并解释了与创造力特质表现有显著统计学关系的情绪、诊断和个人特征的复合体是：高水平的心理情绪紧张、社会交往活跃、开放、无常、灵活性和决策的不确定性。
{"title":"Дослідження взаємозв’язку емоційно-гностичних та особистісних особливостей із параметрами творчості підлітків","authors":"Олексій Чебикін, Світлана Ситнік, Анатолій Массанов, Ірина Павлова","doi":"10.32999/2663-970x/2024-11-6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/2663-970x/2024-11-6","url":null,"abstract":"Метою є дослідження взаємозв’язку найбільш суттєвих емоційно-гностичних та особистісних особливостей із параметрами творчості осіб підліткового віку. Методи. У дослідженні взяли участь 150 підлітків віком 10–12 років. Вони дали відповіді на твердження методики, спрямовані на визначення прояву рис творчості: адаптована авторська експертна оцінка, побудована на основі методики діагностики рис творчої особистості О. Тунік (2013) та опитувальник особистісної схильності до творчості G. Davis (1989); а також на вивчення емоційно-гностичних та особистісних особливостей: дитячий варіант багатофакторного особистісного опитувальника R. Cattell et al. (1993); шкала особистісної тривожності Г. Прихожан (2007). Результати. З’ясовано на загальній вибірці досліджуваних певну варіативність прояву рис творчості досліджуваних та відсутність високої схильності до творчості. Встановлено прямі зв’язки показників прояву рис творчості з нетерплячістю (р < .010), незалежністю (р < .010), емоційною стабільністю (р < .010), рішучістю (р < .010), психоемоційною напруженістю (р < .010), екстраверсією (р < .050), впевненістю у собі (р < .050). За допомогою кластерного аналізу з’ясовано групи підлітків із суттєвими різницями в проявах рис творчості та схильності до цієї діяльності. Зокрема, це 1) діти, що були схильні до творчості та здатні реалізувати її на рівні, найвищому серед решти підлітків; 2) діти, які були здатні проявляти творчість та не мали інтересу до цього; 3) досліджувані, які були схильні долучатися до творчості, проте їхні творчі прояви були незначними. Застосовано дисперсійний аналіз емоційно-гностичних особистісних показників і встановлено, що групи відрізняються за проявами психоемоційної напруженості (р < .01), екстраверсії (р < .05) та сумлінності (р < .01). Дискусія і висновки. З’ясовано й пояснено, що комплекс емоційно-гностичних та особистісних особливостей, які володіють статистично достовірними зв’язками з проявами рис творчості, складають: високий рівень психо- емоційної напруженості, активність у соціальних взаємодіях, відкритість, непостійність, гнучкість та невизначеність у прийнятті рішень.","PeriodicalId":347241,"journal":{"name":"Insight: the psychological dimensions of society","volume":"26 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141058235","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Метою статті є теоретико-емпіричне дослідження особливостей життєстійкості осіб, що були учасниками воєнних дій, та її зв’язку з копінг-стратегіями. Задля досягнення мети використано психодіагностичні методики: тест життєстійкості С. Мадді та тест Д. Лазаруса. Застосовано методи статистичної обробки даних (порівняльний та кореляційний аналізи). Вибірку емпіричного дослідження склали 35 чоловіків у віці 22–55 років, які перебували в Україні й у різний спосіб були залучені до воєнних дій (сили спеціальних операцій, тероборона, волонтери тощо). Результати. Показники складових життєстійкості вибірки розподілилися таким чином: “залучення” характеризується високим рівнем у 63.50% респондентів, середнім рівнем – у 28.30%, низьким рівнем – у 8.20%, “контроль” – високий рівень – 69.20%, середній рівень – 15.30%, низький рівень – 15.50%; “прийняття ризику” – високий рівень прояву характерний лише для 14.10%, середній рівень – для 35.30%, низький рівень – для 50.60%. Домінуючими копінгами у досліджуваних виявлено “прийняття відповідальності” (М = 15.10), “самоконтроль” (М = 14.50) та “конфронтаційний копінг” (М = 10.30). Найнижчий рівень копінгу отримала “позитивна переоцінка” (М = 5.60). За результатами проведеного кореляційного аналізу з’ясовано наявність таких кореляційних зв’язків: кореляційний зв’язок між “залученням” і “плануванням вирішення проблеми” (R = .432; р ≤ .01) та “прийняттям відповідальності” (R = .451; р ≤ .01), “прийняттям ризику” і “конфронтаційним копінгом” (R = .611; р ≤ .01) та копінгом “втеча-уникнення” (R = .550; р ≤ .01). У результаті теоретико-емпіричного дослідження подано характеристику життєстійкості особистості в контексті стресостійкості та життєздатності. Установлено, що запорука формування життєстійкості – це розвиток життєздатності особистості, яка допомагає подолати кризові ситуації. Запропоновано розглядати життєстійкість як комплекс навичок, що допомагають людині не лише пережити важкі часи, а навіть зміцнити себе чи здобути нові вміння і навички. Дискусія та висновки. За результатами проведеного емпіричного дослідження виявлено домінування в респондентів таких складників життєстійкості, як контроль та залученість, а також набагато менший рівень прояву прийняття ризику. Серед домінуючих копінг-стратегій виокремлено “прийняття відповідальності”, “самоконтроль” та “конфронтаційний копінг”. Найнижчий рівень прояву спостерігається в копінг-стратегії “позитивна переоцінка”. Визначено кореляційні зв’язки копінг-стратегій та складників життєстійкості, а саме: компонент “залучення” пов’язаний із копінг-стратегіями “прийняття відповідальності” та “планування вирішення проблем”, а “прийняття ризику” – з конфронтаційним копінгом і копінгом “утеча – уникнення”. Отримані результати дають змогу розширити напрями і методи психологічної підтримки та допомоги особам з формування життєстійкості задля ефективної адаптації у кризових ситуаціях.
{"title":"Теоретико-емпіричне дослідження життєстійкості учасників воєнних дій","authors":"В’ячеслав Бліхар, Наталія Миколаївна Калька, Л.І. Кузьо","doi":"10.32999/2663-970x/2024-11-13","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/2663-970x/2024-11-13","url":null,"abstract":"Метою статті є теоретико-емпіричне дослідження особливостей життєстійкості осіб, що були учасниками воєнних дій, та її зв’язку з копінг-стратегіями. Задля досягнення мети використано психодіагностичні методики: тест життєстійкості С. Мадді та тест Д. Лазаруса. Застосовано методи статистичної обробки даних (порівняльний та кореляційний аналізи). Вибірку емпіричного дослідження склали 35 чоловіків у віці 22–55 років, які перебували в Україні й у різний спосіб були залучені до воєнних дій (сили спеціальних операцій, тероборона, волонтери тощо). Результати. Показники складових життєстійкості вибірки розподілилися таким чином: “залучення” характеризується високим рівнем у 63.50% респондентів, середнім рівнем – у 28.30%, низьким рівнем – у 8.20%, “контроль” – високий рівень – 69.20%, середній рівень – 15.30%, низький рівень – 15.50%; “прийняття ризику” – високий рівень прояву характерний лише для 14.10%, середній рівень – для 35.30%, низький рівень – для 50.60%. Домінуючими копінгами у досліджуваних виявлено “прийняття відповідальності” (М = 15.10), “самоконтроль” (М = 14.50) та “конфронтаційний копінг” (М = 10.30). Найнижчий рівень копінгу отримала “позитивна переоцінка” (М = 5.60). За результатами проведеного кореляційного аналізу з’ясовано наявність таких кореляційних зв’язків: кореляційний зв’язок між “залученням” і “плануванням вирішення проблеми” (R = .432; р ≤ .01) та “прийняттям відповідальності” (R = .451; р ≤ .01), “прийняттям ризику” і “конфронтаційним копінгом” (R = .611; р ≤ .01) та копінгом “втеча-уникнення” (R = .550; р ≤ .01). У результаті теоретико-емпіричного дослідження подано характеристику життєстійкості особистості в контексті стресостійкості та життєздатності. Установлено, що запорука формування життєстійкості – це розвиток життєздатності особистості, яка допомагає подолати кризові ситуації. Запропоновано розглядати життєстійкість як комплекс навичок, що допомагають людині не лише пережити важкі часи, а навіть зміцнити себе чи здобути нові вміння і навички. Дискусія та висновки. За результатами проведеного емпіричного дослідження виявлено домінування в респондентів таких складників життєстійкості, як контроль та залученість, а також набагато менший рівень прояву прийняття ризику. Серед домінуючих копінг-стратегій виокремлено “прийняття відповідальності”, “самоконтроль” та “конфронтаційний копінг”. Найнижчий рівень прояву спостерігається в копінг-стратегії “позитивна переоцінка”. Визначено кореляційні зв’язки копінг-стратегій та складників життєстійкості, а саме: компонент “залучення” пов’язаний із копінг-стратегіями “прийняття відповідальності” та “планування вирішення проблем”, а “прийняття ризику” – з конфронтаційним копінгом і копінгом “утеча – уникнення”. Отримані результати дають змогу розширити напрями і методи психологічної підтримки та допомоги особам з формування життєстійкості задля ефективної адаптації у кризових ситуаціях.","PeriodicalId":347241,"journal":{"name":"Insight: the psychological dimensions of society","volume":"29 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141025790","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.32999/2663-970x/2024-11-8
Оксана Цюняк, Наталія Яремчук, Ольга Галюка, Марта Проц
Метою емпіричного дослідження є з’ясування та обґрунтування психологічних змістових параметрів інноватики у професійному становленні та розвитку майбутніх учителів. Завданнями є: визначення кореляційних зв’язків параметрів професійної готовності здобувачів до інноваційної діяльності з незалежними змінними; з’ясування статистично достовірних відмінностей між досліджуваними у вибірках бакалаврів (група І) і магістрантів (група ІІ); порівняння досліджуваних груп з високим і низьким рівнями сформованості коефіцієнтів інноватики. Методи: ретроспективне аналізування, узагальнення, систематизація і порівняння; авторська анкета “Професійна готовність здобувачів до інноваційної діяльності” (ГІД) (Цюняк, 2021); методика “Діагностика мотиваційної структури особистості” (ДМСО) (Мільман, 1990); методика “Здібності педагога до творчого саморозвитку” (ЗПТС) (Нікішина, 2009). Результати. З’ясовано, що між вибірками бакалаврів (група I) і магістрантів (група ІІ) немає статистично достовірних відмінностей у запропонованих параметрах. Позитивну тенденцію зафіксовано у групі I в кількісному коефіцієнті інноватики KKI (М=.68; SD=.22; Me=.68) і в групі ІІ – якісному коефіцієнті інноватики ЯKI (М=.62; SD=.23; Me=.61). Встановлено, що коефіцієнти інноватики мають по чотири статистично достовірні кореляційні зв’язки з незалежними змінними: творча активність, соціальна корисність, активний саморозвиток, зупинений саморозвиток (р<.050; р<.010). Констатовано достовірні відмінності в досліджуваних групах із високим і низьким рівнями сформованості кількісного коефіцієнта інноватики (ККІ) і якісного коефіцієнта інноватики (ЯКІ). Дискусія і висновки. Пояснено, що наявність статистично достовірного зв’язку ЯКІ з параметром “соціальна корисність” є свідченням того, що досліджувані готові нести соціальну відповідальність за нововведення, займати зрілу соціальну позицію і працювати на довготривалу перспективу. Рекомендовано отримані емпіричні результати взяти до уваги організаторам освітнього процесу і гарантам профільних освітньо-наукових програм, які відповідають за навчально-професійну підготовку майбутніх вчителів.
{"title":"Інноватика в професійному становленні та розвитку майбутніх вчителів","authors":"Оксана Цюняк, Наталія Яремчук, Ольга Галюка, Марта Проц","doi":"10.32999/2663-970x/2024-11-8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/2663-970x/2024-11-8","url":null,"abstract":"Метою емпіричного дослідження є з’ясування та обґрунтування психологічних змістових параметрів інноватики у професійному становленні та розвитку майбутніх учителів. Завданнями є: визначення кореляційних зв’язків параметрів професійної готовності здобувачів до інноваційної діяльності з незалежними змінними; з’ясування статистично достовірних відмінностей між досліджуваними у вибірках бакалаврів (група І) і магістрантів (група ІІ); порівняння досліджуваних груп з високим і низьким рівнями сформованості коефіцієнтів інноватики. Методи: ретроспективне аналізування, узагальнення, систематизація і порівняння; авторська анкета “Професійна готовність здобувачів до інноваційної діяльності” (ГІД) (Цюняк, 2021); методика “Діагностика мотиваційної структури особистості” (ДМСО) (Мільман, 1990); методика “Здібності педагога до творчого саморозвитку” (ЗПТС) (Нікішина, 2009). Результати. З’ясовано, що між вибірками бакалаврів (група I) і магістрантів (група ІІ) немає статистично достовірних відмінностей у запропонованих параметрах. Позитивну тенденцію зафіксовано у групі I в кількісному коефіцієнті інноватики KKI (М=.68; SD=.22; Me=.68) і в групі ІІ – якісному коефіцієнті інноватики ЯKI (М=.62; SD=.23; Me=.61). Встановлено, що коефіцієнти інноватики мають по чотири статистично достовірні кореляційні зв’язки з незалежними змінними: творча активність, соціальна корисність, активний саморозвиток, зупинений саморозвиток (р<.050; р<.010). Констатовано достовірні відмінності в досліджуваних групах із високим і низьким рівнями сформованості кількісного коефіцієнта інноватики (ККІ) і якісного коефіцієнта інноватики (ЯКІ). Дискусія і висновки. Пояснено, що наявність статистично достовірного зв’язку ЯКІ з параметром “соціальна корисність” є свідченням того, що досліджувані готові нести соціальну відповідальність за нововведення, займати зрілу соціальну позицію і працювати на довготривалу перспективу. Рекомендовано отримані емпіричні результати взяти до уваги організаторам освітнього процесу і гарантам профільних освітньо-наукових програм, які відповідають за навчально-професійну підготовку майбутніх вчителів.","PeriodicalId":347241,"journal":{"name":"Insight: the psychological dimensions of society","volume":"83 7‐8","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141052360","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Метою є теоретико-емпіричне дослідження домінуючих стратегій самопрезентацій студентської молоді в контексті соціальної бажаності й актуальних тенденцій поведінки. Методи. Вибіркову сукупність склали студенти трьох рівнів закладів вищої освіти України, які представили соціономічний і технономічний профілі, загальною кількістю n = 142 особи. Вік респондентів знаходився в межах від 18 до 28 років (M = 23.36; Me = 23.50; SD = ± 6.12). Використано теоретичні й емпіричні методи дослідження. Теоретичні методи склали аналізування, синтезування й узагальнення. Емпіричні методи – комплекс валідних і надійних методик, який забезпечив з’ясування параметрів самопрезентації, соціальної бажаності й тенденцій поведінки. Для з’ясування статистично достовірних зв’язків і відмінностей застосовано стандартні методи математичної статистики. Результати і дискусія. Зафіксовано одинадцять статистично достовірних кореляційних зв’язків стратегій самопрезентації з досліджуваними параметрами, з яких усі прямі на рівні р≤.050; р≤.010 і р≤.001. Констатовано, що асертивна стратегія самопрезентації – “Бажання сподобатися” (АБС) (n = 102; 71.83%; М = 4.03; SD = ±.67) є домінуючою у студентської молоді. Констатовано дуальну природу стратегій самопрезентації студентської молоді і визначено, що домінуючим є мотив схвалення, який реалізується у конструктивній і деструктивній формах. З’ясовано й пояснено, що висока соціальна бажаність із тенденцією поведінки до залежності негативно позначається на розумовій і фізичній активності осіб юнацького віку. Зроблено застереження, що таке поєднання може трансформуватися у психологічну залежність респондентів від перманентного самосхвалення, постійного оновлення профілів у соціальних мережах, прагнення відповідати очікуванням соціуму. Висновки. Акцентовано увагу на небезпеці, яку можуть мати високі рівні сформованості соціальної бажаності за шкалами “самообман” і “управління враженнями” на формування юної особистості, якщо не здійснювати профілактичних заходів, спрямованих на формування асертивних стратегій самопрезентації. Дослідження має прикладний характер, його результати доцільно впровадити в освітній процес, застосувати у психологічній теорії і практиці. Отримані наукові факти містять новизну і представляють цінність для всіх, хто працює зі студентською молоддю.
{"title":"Стратегії самопрезентацій студентської молоді у виборі тенденцій поведінки","authors":"А.М. Грись, Оксана Павлюк, Наталія Гой, Оксана Лось","doi":"10.32999/2663-970x/2024-11-10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/2663-970x/2024-11-10","url":null,"abstract":"Метою є теоретико-емпіричне дослідження домінуючих стратегій самопрезентацій студентської молоді в контексті соціальної бажаності й актуальних тенденцій поведінки. Методи. Вибіркову сукупність склали студенти трьох рівнів закладів вищої освіти України, які представили соціономічний і технономічний профілі, загальною кількістю n = 142 особи. Вік респондентів знаходився в межах від 18 до 28 років (M = 23.36; Me = 23.50; SD = ± 6.12). Використано теоретичні й емпіричні методи дослідження. Теоретичні методи склали аналізування, синтезування й узагальнення. Емпіричні методи – комплекс валідних і надійних методик, який забезпечив з’ясування параметрів самопрезентації, соціальної бажаності й тенденцій поведінки. Для з’ясування статистично достовірних зв’язків і відмінностей застосовано стандартні методи математичної статистики. Результати і дискусія. Зафіксовано одинадцять статистично достовірних кореляційних зв’язків стратегій самопрезентації з досліджуваними параметрами, з яких усі прямі на рівні р≤.050; р≤.010 і р≤.001. Констатовано, що асертивна стратегія самопрезентації – “Бажання сподобатися” (АБС) (n = 102; 71.83%; М = 4.03; SD = ±.67) є домінуючою у студентської молоді. Констатовано дуальну природу стратегій самопрезентації студентської молоді і визначено, що домінуючим є мотив схвалення, який реалізується у конструктивній і деструктивній формах. З’ясовано й пояснено, що висока соціальна бажаність із тенденцією поведінки до залежності негативно позначається на розумовій і фізичній активності осіб юнацького віку. Зроблено застереження, що таке поєднання може трансформуватися у психологічну залежність респондентів від перманентного самосхвалення, постійного оновлення профілів у соціальних мережах, прагнення відповідати очікуванням соціуму. Висновки. Акцентовано увагу на небезпеці, яку можуть мати високі рівні сформованості соціальної бажаності за шкалами “самообман” і “управління враженнями” на формування юної особистості, якщо не здійснювати профілактичних заходів, спрямованих на формування асертивних стратегій самопрезентації. Дослідження має прикладний характер, його результати доцільно впровадити в освітній процес, застосувати у психологічній теорії і практиці. Отримані наукові факти містять новизну і представляють цінність для всіх, хто працює зі студентською молоддю.","PeriodicalId":347241,"journal":{"name":"Insight: the psychological dimensions of society","volume":"117 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141033376","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.32999/2663-970x/2024-11-2
Віктор Володимирович Плохіх, Зоя Кіреєва, Маріанна Скоромна
Мета. Визначення особливостей зв’язку організації часової перспективи й емоційних переживань вимушених українських мігрантів за кордоном в аспекті їх зорієнтованості на адаптацію в критичній ситуації життєдіяльності. Методи. Досліджуваними були 77 українських вимушених мігрантів у країнах Європи та Північної Америки (вік – від 19 до 48 років). У дослідженні використано: “Опитувальник часової перспективи” Ф. Зімбардо; “Шкалу диференціальних емоцій” К. Ізард; Фрайбургський особистісний опитувальник (FPI, форма В); методику Ч. Спілбергера для визначення рівня особистісної та реактивної тривожності; шкалу “компетентність у часі” з тесту самоактуалізації особистості Е. Шострома. Результати. Встановлено, що у групі досліджуваних є високими індекс гострих негативних емоцій (Me = 27.00) і особистісна тривожність (Me = 45.00). Критерієм Фрідмана з’ясовано статистичні розбіжності в інтенсивності проявів різних емоцій у загальній групі досліджуваних (χ2 = 33,693; df = 9; p < .001) через найбільшу виразність емоції інтересу (Me = 8.00). Для групи встановлено, що прояви емоцій статистично пов’язані з часовими орієнтаціями таким чином: інтерес із негативним минулим (rs = -.294; p = .009), гедоністичним теперішнім (rs = -.264; p = .020), майбутнім (rs = .376; p = .001); гнів із негативним минулим (rs = .499; p < .001), гедоністичним теперішнім (rs = .266; p = .019), фаталістичним теперішнім (rs = .228; p = .046); презирство з негативним минулим (rs = .427; p < .001) і майбутнім (rs = -.321; p = .004). Також визначено, що тривожність пов’язана з часовими орієнтаціями в такий спосіб: реактивна тривожність із негативним минулим (rs = .319; p = .005) і майбутнім (rs = -.234; p = .041); особистісна тривожність із негативним минулим (rs = .452; p < .001) і майбутнім (rs = -.251; p = .027). Дискусія і висновки. У вимушених українських мігрантів за кордоном високий рівень виразності негативних емоцій і особистісної тривожності перешкоджає раціональному визначенню перспективи майбутнього і сприяє схильності до фаталістичного налаштування на поточні обставини. Підвищена орієнтація досліджуваних мігрантів на поточне гедоністичне задоволення потреб не сприяє адаптації і пов’язується з виразними негативними переживаннями обставин минулого та теперішнього, є стримуючою щодо визначення перспективи майбутнього. Суттєва виразність емоції інтересу сприяє явній, вмотивованій адаптацією орієнтації вимушених мігрантів на усунення невизначеності перспективи майбутнього.
{"title":"Емоційний супровід організації часової перспективи українських вимушених мігрантів за кордоном","authors":"Віктор Володимирович Плохіх, Зоя Кіреєва, Маріанна Скоромна","doi":"10.32999/2663-970x/2024-11-2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/2663-970x/2024-11-2","url":null,"abstract":"Мета. Визначення особливостей зв’язку організації часової перспективи й емоційних переживань вимушених українських мігрантів за кордоном в аспекті їх зорієнтованості на адаптацію в критичній ситуації життєдіяльності. Методи. Досліджуваними були 77 українських вимушених мігрантів у країнах Європи та Північної Америки (вік – від 19 до 48 років). У дослідженні використано: “Опитувальник часової перспективи” Ф. Зімбардо; “Шкалу диференціальних емоцій” К. Ізард; Фрайбургський особистісний опитувальник (FPI, форма В); методику Ч. Спілбергера для визначення рівня особистісної та реактивної тривожності; шкалу “компетентність у часі” з тесту самоактуалізації особистості Е. Шострома. Результати. Встановлено, що у групі досліджуваних є високими індекс гострих негативних емоцій (Me = 27.00) і особистісна тривожність (Me = 45.00). Критерієм Фрідмана з’ясовано статистичні розбіжності в інтенсивності проявів різних емоцій у загальній групі досліджуваних (χ2 = 33,693; df = 9; p < .001) через найбільшу виразність емоції інтересу (Me = 8.00). Для групи встановлено, що прояви емоцій статистично пов’язані з часовими орієнтаціями таким чином: інтерес із негативним минулим (rs = -.294; p = .009), гедоністичним теперішнім (rs = -.264; p = .020), майбутнім (rs = .376; p = .001); гнів із негативним минулим (rs = .499; p < .001), гедоністичним теперішнім (rs = .266; p = .019), фаталістичним теперішнім (rs = .228; p = .046); презирство з негативним минулим (rs = .427; p < .001) і майбутнім (rs = -.321; p = .004). Також визначено, що тривожність пов’язана з часовими орієнтаціями в такий спосіб: реактивна тривожність із негативним минулим (rs = .319; p = .005) і майбутнім (rs = -.234; p = .041); особистісна тривожність із негативним минулим (rs = .452; p < .001) і майбутнім (rs = -.251; p = .027). Дискусія і висновки. У вимушених українських мігрантів за кордоном високий рівень виразності негативних емоцій і особистісної тривожності перешкоджає раціональному визначенню перспективи майбутнього і сприяє схильності до фаталістичного налаштування на поточні обставини. Підвищена орієнтація досліджуваних мігрантів на поточне гедоністичне задоволення потреб не сприяє адаптації і пов’язується з виразними негативними переживаннями обставин минулого та теперішнього, є стримуючою щодо визначення перспективи майбутнього. Суттєва виразність емоції інтересу сприяє явній, вмотивованій адаптацією орієнтації вимушених мігрантів на усунення невизначеності перспективи майбутнього.","PeriodicalId":347241,"journal":{"name":"Insight: the psychological dimensions of society","volume":"91 S79","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141041269","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.32999/2663-970x/2024-11-4
Євген Віталійович Карпенко, Надія Миколаївна Савко, Юрій Русланович Лялюк, Роксолана Ярославівна Колісник
Метою дослідження є з’ясування зв’язку параметрів емоційного інтелекту в структурі мотивації особистості та порівняння емоційного інтелекту в досліджуваних групах. Методи. Учасниками дослідження є представники різних суспільних сфер: здобувачі закладів вищої освіти, працівники виробництва, сфери обслуговування, торгівлі, транспортно-логістичного напрямку, військові та тимчасово безробітні. Віковий діапазон респондентів знаходився у межах від 18 до 57 років, загальною кількістю n=130. Використано валідні й надійні психодіагностичні інструменти, які пройшли адаптацію у вітчизняних дослідженнях: методика “Розвиток емоційного інтелекту особистості” (РЕІО) (Zarytska, 2019); опитувальник “Оцінка рівня домагань” (ОРД) (Гербачевський, 2003); методика “Мотивація досягнення успіху й уникнення невдачі” (МДУУН) (Elers, 2002). Результати. Зафіксовано тридцять п’ять позитивних і вісім негативних кореляційних зв’язків (p<.050; p<.010; p<.001) за коефіцієнтом Спірмена (rs) параметрів емоційного інтелекту з параметрами мотивації. Констатовано статистично достовірну перевагу (p<.050; p<.010; p<.001) групи 2 (високий рівень ЕІ) за параметрами мотивації: мотив самоповаги, значущість результатів, складність завдання, оцінка рівня досягнутих результатів, оцінка свого потенціалу, очікуваний рівень результатів та рівень мотивації досягнення успіху. Встановлено, що параметри мотивації “значущість результатів”, “складність завдання”, “оцінка рівня досягнутих результатів” і “оцінка свого потенціалу” пов’язані з досягненням важких цілей, що у свою чергу вимагає мобілізації емоційно-вольового потенціалу особистості. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що емоційний інтелект, через розуміння емоцій інших і здатність використовувати ці знання в діяльності, закономірно зв’язаний зі значною кількістю параметрів мотивації. Узагальнено, що емоційний інтелект є рушійною силою мотивації, бо саме емоції спонукають індивіда діяти, досягати мету й підкорювати чергову вершину. Рекомендовано отримані результати впроваджувати у психологічну теорію і практику.
{"title":"Емоційний інтелект в організації структури мотивації особистості","authors":"Євген Віталійович Карпенко, Надія Миколаївна Савко, Юрій Русланович Лялюк, Роксолана Ярославівна Колісник","doi":"10.32999/2663-970x/2024-11-4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/2663-970x/2024-11-4","url":null,"abstract":"Метою дослідження є з’ясування зв’язку параметрів емоційного інтелекту в структурі мотивації особистості та порівняння емоційного інтелекту в досліджуваних групах. Методи. Учасниками дослідження є представники різних суспільних сфер: здобувачі закладів вищої освіти, працівники виробництва, сфери обслуговування, торгівлі, транспортно-логістичного напрямку, військові та тимчасово безробітні. Віковий діапазон респондентів знаходився у межах від 18 до 57 років, загальною кількістю n=130. Використано валідні й надійні психодіагностичні інструменти, які пройшли адаптацію у вітчизняних дослідженнях: методика “Розвиток емоційного інтелекту особистості” (РЕІО) (Zarytska, 2019); опитувальник “Оцінка рівня домагань” (ОРД) (Гербачевський, 2003); методика “Мотивація досягнення успіху й уникнення невдачі” (МДУУН) (Elers, 2002). Результати. Зафіксовано тридцять п’ять позитивних і вісім негативних кореляційних зв’язків (p<.050; p<.010; p<.001) за коефіцієнтом Спірмена (rs) параметрів емоційного інтелекту з параметрами мотивації. Констатовано статистично достовірну перевагу (p<.050; p<.010; p<.001) групи 2 (високий рівень ЕІ) за параметрами мотивації: мотив самоповаги, значущість результатів, складність завдання, оцінка рівня досягнутих результатів, оцінка свого потенціалу, очікуваний рівень результатів та рівень мотивації досягнення успіху. Встановлено, що параметри мотивації “значущість результатів”, “складність завдання”, “оцінка рівня досягнутих результатів” і “оцінка свого потенціалу” пов’язані з досягненням важких цілей, що у свою чергу вимагає мобілізації емоційно-вольового потенціалу особистості. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що емоційний інтелект, через розуміння емоцій інших і здатність використовувати ці знання в діяльності, закономірно зв’язаний зі значною кількістю параметрів мотивації. Узагальнено, що емоційний інтелект є рушійною силою мотивації, бо саме емоції спонукають індивіда діяти, досягати мету й підкорювати чергову вершину. Рекомендовано отримані результати впроваджувати у психологічну теорію і практику.","PeriodicalId":347241,"journal":{"name":"Insight: the psychological dimensions of society","volume":"25 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141033416","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Метою дослідження є емпіричне з’ясування й теоретичне обґрунтування психологічного адаптаційного потенціалу і типів адаптації студентів-першокурсників з особливими освітніми потребами щодо навчання в університеті. У дослідженні взяли участь студенти-першокурсники Південно-Казахстанського університету імені М. Ауезова (ПКУ імені М. Ауезова) і Казахського національного педагогічного університету імені Абая (КНПУ імені Абая), загальною кількістю 469 осіб у віковому діапазоні від 17 до 19 років. Студенти-першокурсники з особливими освітніми потребами склали 154 особи. Описова частотна характеристика вибіркової сукупності: M=18.22; SD=±2.45; Me=18.00; Mo=18.00. Методи. Валідні й надійні опитувальники: “Діагностика соціально-психологічної адаптації” (ДСПА) (Rogers, Dymond, 1955); Багаторівневий особистісний опитувальник “Адаптивність” (МЛО–АМ) (Маклаков, Чермянін, 1993). Використано індуктивний, дедуктивний методи, аналізування, узагальнення, обґрунтування і синтезування наукових теоретичних та емпіричних даних. Результати. З’ясовано, що за шкалами “адаптивність” (U=245.00; p=.000); “прийняття себе” (U=312.00; p=.003); “прийняття інших” (U=318.00; p=.004); “поведінкова регуляція” (U=241.00; p=.000); “комунікативний потенціал” (U=203.00; p=.000) і “особистісний адаптаційний потенціал” (U=312.00; p=.003) студенти-першокурсники з особливими освітніми потребами поступаються студентам без особливих освітніх потреб. Пояснено такі очікувані результати певними труднощами в процесі комунікації, у тому числі з представниками протилежної статі. Констатовано відсутність статистичної достовірності між досліджуваними з особливими освітніми потребами (група 1) і без особливих освітніх потреб (група 2) за параметром “моральна нормативність” (U=621.00; p=.059). Пояснено, що сталість сформованих моральних канонів складає ключову цінність цього контингенту студентів-першокурсників. Визначено кластеризацією методом k-середніх чотири типи адаптації студентів-першокурсників з особливими освітніми потребами до навчання в університеті: “Конструктивна адаптація” (кластер 1, n=20; 12.99%), “Деструктивна адаптація” (кластер 2, n=57; 37.01%), “Дезадаптація” (кластер 3, n=49; 31.82%), “Морально-нормативна адаптація” (кластер 4, n=28; 18.18%). Зазначено, що з’ясовані типи упорядковують значний масив емпіричної інформації про особливі освітні потреби здобувачів, яка вимагає подальшої операціоналізації та дієвого впровадження в освітню практику. Дискусія і висновки. Доведено можливість впровадження результатів дослідження в аспекті вдосконалення інклюзивного освітнього середовища для оптимальної адаптації студентів-першокурсників до реалій університетського життя з метою реалізації очікувань усіх суб’єктів освітнього процесу.
{"title":"Дослідження адаптації студентів-першокурсників з особливими освітніми потребами до навчання в університеті","authors":"Маржан Молдаханова, Адлет Карієв, Гульсим Лекерова, Фаузія Оразбаєва","doi":"10.32999/2663-970x/2024-11-19","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/2663-970x/2024-11-19","url":null,"abstract":"Метою дослідження є емпіричне з’ясування й теоретичне обґрунтування психологічного адаптаційного потенціалу і типів адаптації студентів-першокурсників з особливими освітніми потребами щодо навчання в університеті. У дослідженні взяли участь студенти-першокурсники Південно-Казахстанського університету імені М. Ауезова (ПКУ імені М. Ауезова) і Казахського національного педагогічного університету імені Абая (КНПУ імені Абая), загальною кількістю 469 осіб у віковому діапазоні від 17 до 19 років. Студенти-першокурсники з особливими освітніми потребами склали 154 особи. Описова частотна характеристика вибіркової сукупності: M=18.22; SD=±2.45; Me=18.00; Mo=18.00. Методи. Валідні й надійні опитувальники: “Діагностика соціально-психологічної адаптації” (ДСПА) (Rogers, Dymond, 1955); Багаторівневий особистісний опитувальник “Адаптивність” (МЛО–АМ) (Маклаков, Чермянін, 1993). Використано індуктивний, дедуктивний методи, аналізування, узагальнення, обґрунтування і синтезування наукових теоретичних та емпіричних даних. Результати. З’ясовано, що за шкалами “адаптивність” (U=245.00; p=.000); “прийняття себе” (U=312.00; p=.003); “прийняття інших” (U=318.00; p=.004); “поведінкова регуляція” (U=241.00; p=.000); “комунікативний потенціал” (U=203.00; p=.000) і “особистісний адаптаційний потенціал” (U=312.00; p=.003) студенти-першокурсники з особливими освітніми потребами поступаються студентам без особливих освітніх потреб. Пояснено такі очікувані результати певними труднощами в процесі комунікації, у тому числі з представниками протилежної статі. Констатовано відсутність статистичної достовірності між досліджуваними з особливими освітніми потребами (група 1) і без особливих освітніх потреб (група 2) за параметром “моральна нормативність” (U=621.00; p=.059). Пояснено, що сталість сформованих моральних канонів складає ключову цінність цього контингенту студентів-першокурсників. Визначено кластеризацією методом k-середніх чотири типи адаптації студентів-першокурсників з особливими освітніми потребами до навчання в університеті: “Конструктивна адаптація” (кластер 1, n=20; 12.99%), “Деструктивна адаптація” (кластер 2, n=57; 37.01%), “Дезадаптація” (кластер 3, n=49; 31.82%), “Морально-нормативна адаптація” (кластер 4, n=28; 18.18%). Зазначено, що з’ясовані типи упорядковують значний масив емпіричної інформації про особливі освітні потреби здобувачів, яка вимагає подальшої операціоналізації та дієвого впровадження в освітню практику. Дискусія і висновки. Доведено можливість впровадження результатів дослідження в аспекті вдосконалення інклюзивного освітнього середовища для оптимальної адаптації студентів-першокурсників до реалій університетського життя з метою реалізації очікувань усіх суб’єктів освітнього процесу.","PeriodicalId":347241,"journal":{"name":"Insight: the psychological dimensions of society","volume":"21 7","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141042126","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.32999/2663-970x/2024-11-14
Ігор Гоян, Світлана Дмитрівна Яковлева, Інеса Антонівна Гуляс, Ірина Фоміна
Метою є теоретико-емпіричне дослідження психологічних особливостей і типів самоорганізованості студентської молоді в умовах соціальної невизначеності. Методи. Вибіркову сукупність склали здобувачі трьох рівнів вищої освіти, які навчалися в університетах України, загальною кількістю 362 особи (M = 22.86; SD = ±2.84). Важливим критерієм, що об’єднав досліджуваних є те, що під час воєнного стану всі вони опинилися у складній соціальній ситуації, а їхнє проживання і навчання зазнало суттєвих просторово-часових і змістових змін. Застосовано психодіагностичні методики, які пройшли апробацію дослідниками-психологами на українських вибірках. Основні виміри параметрів готовності до змін, самоорганізації та саморегуляції визначено: “Опитувальником особистісної готовності до змін” (ООГЗ) (Rollnick et al., 1992); “Тест-опитувальником самоорганізації діяльності” (ТОСД) (Мандрикова, 2010); опитувальником “Стиль саморегуляції поведінки” (ССП) (Morosanova, 1991). Результати. З’ясовано двадцять п’ять статистично достовірних зв’язків (р<.050; р<.010; <.001), які продемонстрували закономірні залежності досліджуваних параметрів. Кластерним аналізом методом k-середніх установлено чотири типи самоорганізованості студентської молоді в умовах соціальної невизначеності: “Авантюрна самоорганізованість” (АС) (кластер 1, n = 47; 12.98%); “Оптимістична самоорганізованість” (ОС) (кластер 2, n = 143; 39.50%); “Пристрасна самоорганізованість” (ПС) (кластер 3, n = 97; 26.80%) і “Толеруюча самоорганізованість” (ТС) (кластер 4, n = 75; 20.72%). Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що “авантюрність”, яка володіє найміцнішим прямим зв’язком із “цілеспрямованістю” (R = 231; p <.001), є небезпечною. Пояснено, що високий рівень цілеспрямованості, конструктивної амбіційності, який притаманний лідерам студентських організацій, безумовно межує з авантюрністю, з юнацьким максималізмом і може приносити рекордні результати та подвиги, а також мати зворотні наслідки і глибокі розчарування. Обґрунтовано, що “АС” і “ПС” є деструктивними, а “ОС” і “ТС” – конструктивними типами самоорганізованості. Узагальнено, що окреслені типи є вдалою спробою кластеризації емпіричного масиву даних із метою з’ясування нових знань. Рекомендовано отримані результати впровадити у структурні підрозділи закладів вищої освіти, які працюють зі студентською молоддю.
{"title":"Самоорганізованість студентської молоді в умовах соціальної невизначеності","authors":"Ігор Гоян, Світлана Дмитрівна Яковлева, Інеса Антонівна Гуляс, Ірина Фоміна","doi":"10.32999/2663-970x/2024-11-14","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/2663-970x/2024-11-14","url":null,"abstract":"Метою є теоретико-емпіричне дослідження психологічних особливостей і типів самоорганізованості студентської молоді в умовах соціальної невизначеності. Методи. Вибіркову сукупність склали здобувачі трьох рівнів вищої освіти, які навчалися в університетах України, загальною кількістю 362 особи (M = 22.86; SD = ±2.84). Важливим критерієм, що об’єднав досліджуваних є те, що під час воєнного стану всі вони опинилися у складній соціальній ситуації, а їхнє проживання і навчання зазнало суттєвих просторово-часових і змістових змін. Застосовано психодіагностичні методики, які пройшли апробацію дослідниками-психологами на українських вибірках. Основні виміри параметрів готовності до змін, самоорганізації та саморегуляції визначено: “Опитувальником особистісної готовності до змін” (ООГЗ) (Rollnick et al., 1992); “Тест-опитувальником самоорганізації діяльності” (ТОСД) (Мандрикова, 2010); опитувальником “Стиль саморегуляції поведінки” (ССП) (Morosanova, 1991). Результати. З’ясовано двадцять п’ять статистично достовірних зв’язків (р<.050; р<.010; <.001), які продемонстрували закономірні залежності досліджуваних параметрів. Кластерним аналізом методом k-середніх установлено чотири типи самоорганізованості студентської молоді в умовах соціальної невизначеності: “Авантюрна самоорганізованість” (АС) (кластер 1, n = 47; 12.98%); “Оптимістична самоорганізованість” (ОС) (кластер 2, n = 143; 39.50%); “Пристрасна самоорганізованість” (ПС) (кластер 3, n = 97; 26.80%) і “Толеруюча самоорганізованість” (ТС) (кластер 4, n = 75; 20.72%). Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що “авантюрність”, яка володіє найміцнішим прямим зв’язком із “цілеспрямованістю” (R = 231; p <.001), є небезпечною. Пояснено, що високий рівень цілеспрямованості, конструктивної амбіційності, який притаманний лідерам студентських організацій, безумовно межує з авантюрністю, з юнацьким максималізмом і може приносити рекордні результати та подвиги, а також мати зворотні наслідки і глибокі розчарування. Обґрунтовано, що “АС” і “ПС” є деструктивними, а “ОС” і “ТС” – конструктивними типами самоорганізованості. Узагальнено, що окреслені типи є вдалою спробою кластеризації емпіричного масиву даних із метою з’ясування нових знань. Рекомендовано отримані результати впровадити у структурні підрозділи закладів вищої освіти, які працюють зі студентською молоддю.","PeriodicalId":347241,"journal":{"name":"Insight: the psychological dimensions of society","volume":"18 3","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141053907","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.32999/2663-970x/2024-11-15
Д. А. Швець, О.О. Євдокімова, М.Є. Корнієнко
У статті наведено результати дослідження особливостей складових самоуправління та фокуса регуляції комбатантів – працівників поліцейських підрозділів, які беруть безпосередню участь у бойових діях з агресором. Метою дослідження є з’ясування специфіки саморегуляції та особливостей фокуса регуляції в поліцейських-комбатантів, які мають бойовий досвід у порівнянні з фахівцями цивільного профілю. Методи. Методика дослідження самоуправління (J. Kuhl, A. Fuhrman, 1998), методика діагностики фокуса регуляції (Higgins et al., 2001). Емпіричну базу дослідження склали 182 респонденти, поділені на дві групи: 92 особи – комбатанти полку особливого призначення та 90 чоловіків – працівники поліції, які несуть службу у цивільних умовах. Результати. Теоретичне вивчення показало, що самоуправління та фокус регуляції безпосередньо пов’язані з проявами активності особистості в різних сферах життєдіяльності, зокрема у професійній діяльності поліції. Емпірично з’ясовано, що комбатанти демонструють вірогідно більшу вираженість самомотивації, саморелаксації, афективного самоконтролю, здатності до концентрації, інтеграції суперечностей, орієнтації на дію в очікуванні успіху, фокуса профілактики й вірогідно нижчі показники самовизначення та фокуса просування. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що в поліцейських-комбатантів та працівників поліції, які не беруть участь в активних бойових діях, спостерігається своєрідне для кожної групи поєднання складників самоуправління та фокуса регуляції. Констеляція ознак, характерних для першої групи, виступає психологічним підґрунтям управління діяльністю та поведінкою в екстремальних умовах, у ситуаціях зовнішнього тиску, які виступають джерелом напруги та суперечливих переживань, а також регулятивною налаштованістю на попередження втрат і неуспіху дій. Структура регуляції у другій групі забезпечує виконання поточної діяльності, її планомірне здійснення, розв’язання проблем і подолання труднощів, що забезпечує результативність дій і досягнення успіху, які зумовлюють позитивну емоційну самооцінку та мотивують цих досліджуваних на подальшу роботу й прийняття ризику.
{"title":"Самоуправління і фокус регуляції поліцейських-комбатантів","authors":"Д. А. Швець, О.О. Євдокімова, М.Є. Корнієнко","doi":"10.32999/2663-970x/2024-11-15","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/2663-970x/2024-11-15","url":null,"abstract":"У статті наведено результати дослідження особливостей складових самоуправління та фокуса регуляції комбатантів – працівників поліцейських підрозділів, які беруть безпосередню участь у бойових діях з агресором. Метою дослідження є з’ясування специфіки саморегуляції та особливостей фокуса регуляції в поліцейських-комбатантів, які мають бойовий досвід у порівнянні з фахівцями цивільного профілю. Методи. Методика дослідження самоуправління (J. Kuhl, A. Fuhrman, 1998), методика діагностики фокуса регуляції (Higgins et al., 2001). Емпіричну базу дослідження склали 182 респонденти, поділені на дві групи: 92 особи – комбатанти полку особливого призначення та 90 чоловіків – працівники поліції, які несуть службу у цивільних умовах. Результати. Теоретичне вивчення показало, що самоуправління та фокус регуляції безпосередньо пов’язані з проявами активності особистості в різних сферах життєдіяльності, зокрема у професійній діяльності поліції. Емпірично з’ясовано, що комбатанти демонструють вірогідно більшу вираженість самомотивації, саморелаксації, афективного самоконтролю, здатності до концентрації, інтеграції суперечностей, орієнтації на дію в очікуванні успіху, фокуса профілактики й вірогідно нижчі показники самовизначення та фокуса просування. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що в поліцейських-комбатантів та працівників поліції, які не беруть участь в активних бойових діях, спостерігається своєрідне для кожної групи поєднання складників самоуправління та фокуса регуляції. Констеляція ознак, характерних для першої групи, виступає психологічним підґрунтям управління діяльністю та поведінкою в екстремальних умовах, у ситуаціях зовнішнього тиску, які виступають джерелом напруги та суперечливих переживань, а також регулятивною налаштованістю на попередження втрат і неуспіху дій. Структура регуляції у другій групі забезпечує виконання поточної діяльності, її планомірне здійснення, розв’язання проблем і подолання труднощів, що забезпечує результативність дій і досягнення успіху, які зумовлюють позитивну емоційну самооцінку та мотивують цих досліджуваних на подальшу роботу й прийняття ризику.","PeriodicalId":347241,"journal":{"name":"Insight: the psychological dimensions of society","volume":"13 33","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141055844","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-01DOI: 10.32999/2663-970x/2024-11-7
Н. Ф. Шевченко, Оксана Кузьмич, Олександра Гмиріна
Метою дослідження є визначення специфіки розвитку довіри до себе та її особистісних детермінант в юнацькому віці. Методи. Теоретичні: аналізування, порівняння, систематизація, узагальнення літературних наукових джерел і даних експериментальних досліджень; емпіричні: психодіагностичні методики: “Оцінка довіри до себе” (Зелінська, 2010); “Тест-опитувальник самоставлення” (Колесниченко та ін., 2020); “Методика дослідження самооцінки особистості” (Періг, 2017); “Мотивація успіху та уникнення невдач” (Колесниченко та ін., 2020); “Локус контролю” (Колесниченко та ін., 2020); “Тест загальної самоефективності” (Кокун та ін., 2021); математико-статистичні методи. Результати. Представлено результати емпіричного дослідження розвитку довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення розвитку когнітивного компонента довіри до себе показало, що респонденти спрямовані на самопізнання, отримання інформації про себе, схильні до вивчення свого внутрішнього світу, аналізування особистісного потенціалу. Дослідження емоційно-ціннісного компонента засвідчило прихильне ставлення юнаків до самих себе, але незадоволеність певними особистісними якостями, моделлю поведінки. У результаті вивчення поведінкового компонента було з’ясовано, що рівень самоповаги юнаків обох вікових груп відповідає середньому рівню: їм властива наявність критичного ставлення до самих себе, вони прагнуть до розвитку власного “Я”. Досліджено особистісні детермінанти довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення прояву почуття власної гідності засвідчило, що показники юнаків перевищують середній рівень, їм властиве почуття власної гідності. Результати вивчення самооцінки показали, що для досліджуваних характерне нечітке та недиференційоване уявлення про свої ідеальні та реальні якості. Дослідження інтернальності суб’єктивного контролю продемонструвало, що для більшості досліджуваних у залежності від ситуації характерно приписувати відповідальність за події в житті як власним зусиллям, так і зовнішнім чинникам. Вивчення мотиваційної тенденції юнаків дозволило констатувати, що мотиваційний полюс у досліджуваних яскраво не виражений. Результати дослідження самоефективності засвідчили контекстуальність віри юнаків в ефективність своїх дій. Висновки. Підтверджено припущення про те, що довіра до себе в юнацькому віці змістовно обумовлюється віковими новоутвореннями та піддається впливу особистісних детермінант (почуття власної гідності; адекватна самооцінка; інтернальність суб’єктивного контролю; мотивація досягнення успіху; віра у власну самоефективність).
{"title":"Особистісна детермінація довіри до себе в юнацькому віці","authors":"Н. Ф. Шевченко, Оксана Кузьмич, Олександра Гмиріна","doi":"10.32999/2663-970x/2024-11-7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32999/2663-970x/2024-11-7","url":null,"abstract":"Метою дослідження є визначення специфіки розвитку довіри до себе та її особистісних детермінант в юнацькому віці. Методи. Теоретичні: аналізування, порівняння, систематизація, узагальнення літературних наукових джерел і даних експериментальних досліджень; емпіричні: психодіагностичні методики: “Оцінка довіри до себе” (Зелінська, 2010); “Тест-опитувальник самоставлення” (Колесниченко та ін., 2020); “Методика дослідження самооцінки особистості” (Періг, 2017); “Мотивація успіху та уникнення невдач” (Колесниченко та ін., 2020); “Локус контролю” (Колесниченко та ін., 2020); “Тест загальної самоефективності” (Кокун та ін., 2021); математико-статистичні методи. Результати. Представлено результати емпіричного дослідження розвитку довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення розвитку когнітивного компонента довіри до себе показало, що респонденти спрямовані на самопізнання, отримання інформації про себе, схильні до вивчення свого внутрішнього світу, аналізування особистісного потенціалу. Дослідження емоційно-ціннісного компонента засвідчило прихильне ставлення юнаків до самих себе, але незадоволеність певними особистісними якостями, моделлю поведінки. У результаті вивчення поведінкового компонента було з’ясовано, що рівень самоповаги юнаків обох вікових груп відповідає середньому рівню: їм властива наявність критичного ставлення до самих себе, вони прагнуть до розвитку власного “Я”. Досліджено особистісні детермінанти довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення прояву почуття власної гідності засвідчило, що показники юнаків перевищують середній рівень, їм властиве почуття власної гідності. Результати вивчення самооцінки показали, що для досліджуваних характерне нечітке та недиференційоване уявлення про свої ідеальні та реальні якості. Дослідження інтернальності суб’єктивного контролю продемонструвало, що для більшості досліджуваних у залежності від ситуації характерно приписувати відповідальність за події в житті як власним зусиллям, так і зовнішнім чинникам. Вивчення мотиваційної тенденції юнаків дозволило констатувати, що мотиваційний полюс у досліджуваних яскраво не виражений. Результати дослідження самоефективності засвідчили контекстуальність віри юнаків в ефективність своїх дій. Висновки. Підтверджено припущення про те, що довіра до себе в юнацькому віці змістовно обумовлюється віковими новоутвореннями та піддається впливу особистісних детермінант (почуття власної гідності; адекватна самооцінка; інтернальність суб’єктивного контролю; мотивація досягнення успіху; віра у власну самоефективність).","PeriodicalId":347241,"journal":{"name":"Insight: the psychological dimensions of society","volume":"59 8","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141039391","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：