Pub Date : 2023-06-29DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.16
Вікторія Степаненко
В статті окреслено об’єктивні і суб’єктивні чинники і причини виникнення конфліктних ситуацій, специфіку надання соціальної послуги консультування в контексті їх розв’язання. Зазначено напрями надання соціальної послуги консультування в аспекті розв’язання конфліктних ситуацій: надання психологічної допомоги; корегування психологічного стану та поведінки в повсякденному житті; допомога в зміцненні / відновленні родинних і суспільно корисних зв’язків. Здійснено опис рівнів надання соціальної послуги консультування: індивідуального, сімейного, групового, масового. Акцентовано увагу на особливостях надання відповідної послуги клієнту, які можуть забезпечити йому вихід зі складної життєвої ситуації (кризи), зокрема розглянуто специфіку надання соціальної послуги консультування за надзвичайних обставин. Наголошено увагу на функціях консультування в контексті проблеми розв’язання конфліктних ситуацій з позиції «норма і цінність». Розглянуто основні заходи щодо розв’язання конфліктних ситуацій в процесі надання відповідної послуги: допомога в аналізі проблеми, виявлення конфліктогенних зон, знаходження альтернативних шляхів виходу та прийняття рішень, сприяння у самодопомозі, формування впевненості в собі, самоповаги, навичок спілкування, соціальна корекція взаємовідносин, знаходження альтернативних шляхів виходу та прийняття рішень. Зазначено, що соціальна послуга консультування забезпечує надання допомоги, спрямованої на зміну сприйняття і поведінки особистості в конфлікті, актуалізацію її внутрішніх ресурсів, стимулювання власних потенційних можливостей, поліпшення взаємин із соціальним середовищем.
{"title":"КОНСУЛЬТУВАННЯ ЯК СОЦІАЛЬНА ПОСЛУГА У РОЗВ’ЯЗАННІ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ","authors":"Вікторія Степаненко","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.16","url":null,"abstract":"В статті окреслено об’єктивні і суб’єктивні чинники і причини виникнення конфліктних ситуацій, специфіку надання соціальної послуги консультування в контексті їх розв’язання. Зазначено напрями надання соціальної послуги консультування в аспекті розв’язання конфліктних ситуацій: надання психологічної допомоги; корегування психологічного стану та поведінки в повсякденному житті; допомога в зміцненні / відновленні родинних і суспільно корисних зв’язків. Здійснено опис рівнів надання соціальної послуги консультування: індивідуального, сімейного, групового, масового. Акцентовано увагу на особливостях надання відповідної послуги клієнту, які можуть забезпечити йому вихід зі складної життєвої ситуації (кризи), зокрема розглянуто специфіку надання соціальної послуги консультування за надзвичайних обставин. Наголошено увагу на функціях консультування в контексті проблеми розв’язання конфліктних ситуацій з позиції «норма і цінність». Розглянуто основні заходи щодо розв’язання конфліктних ситуацій в процесі надання відповідної послуги: допомога в аналізі проблеми, виявлення конфліктогенних зон, знаходження альтернативних шляхів виходу та прийняття рішень, сприяння у самодопомозі, формування впевненості в собі, самоповаги, навичок спілкування, соціальна корекція взаємовідносин, знаходження альтернативних шляхів виходу та прийняття рішень. Зазначено, що соціальна послуга консультування забезпечує надання допомоги, спрямованої на зміну сприйняття і поведінки особистості в конфлікті, актуалізацію її внутрішніх ресурсів, стимулювання власних потенційних можливостей, поліпшення взаємин із соціальним середовищем.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44965872","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-29DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.13
Юлія Підвальна
Дана стаття присвячена проблемі соціальної роботи та соціальної допомоги сиротам в Україні в умовах війни. У контексті збільшення кількості дітей, які залишилися без батьківського піклування внаслідок конфлікту на сході України, автори розглядають проблему забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальною підтримкою та допомогою. У статті проаналізовано роль державних та громадських організацій у забезпеченні соціальної підтримки та допомоги дітям-сиротам в Україні. Описано проблему доступу до освіти, медичної допомоги та інших соціальних послуг для дітей-сиріт, а також звертають увагу на необхідність підтримки психологічного здоров’я таких дітей. У статті також описано програми та проекти, що реалізуються в Україні для покращення становища дітей-сиріт, такі як соціальна адаптація, соціально-психологічна реабілітація та розвиток альтернативних форм догляду за дітьми. Висвітлено, що соціальна робота та соціальна допомога сиротам в Україні є важливою проблемою, яка потребує координації зусиль держави та громадськості. Автори закликають до подальшого вдосконалення механізмів забезпечення дітей-сиріт соціальною підтримкою та допомогою в умовах війни. Зазначено, що уряд України прийняв ряд заходів для забезпечення соціальної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі збільшення розміру державних допомог та відкриття центрів допомоги дітям в складних життєвих обставинах. Однак, в статті наголошується на тому, що необхідно проводити системну роботу з попередження причин, що призводять до того, що діти стають сиротами. Наприклад, це може бути робота з батьками, щоб допомогти їм зберегти опіку над дітьми, або надання соціальних послуг, які допоможуть сім’ям у вирішенні проблем. Отже, стаття розглядає проблему соціальної роботи та соціальної допомоги сиротам в Україні в умовах війни, а також надає інформацію про заходи, які приймаються для покращення становища дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Наприкінці, важливо наголосити на тому, що проблема сирітства в Україні в умовах війни потребує великої уваги та зусиль від усіх сторін. Необхідно забезпечувати дітям-сиротам належні умови для життя, навчання та розвитку, а також допомагати їм у реінтеграції. Багато з цих дітей пережили травми та стреси, які можуть вплинути на їхнє майбутнє життя. Тому потрібно розробити спеціальні програми психологічної підтримки та реабілітації для дітей-сиріт, які пережили війну.
{"title":"СОЦІАЛЬНА РОБОТА ТА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА СИРОТАМ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙНИ","authors":"Юлія Підвальна","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.13","url":null,"abstract":"Дана стаття присвячена проблемі соціальної роботи та соціальної допомоги сиротам в Україні в умовах війни. У контексті збільшення кількості дітей, які залишилися без батьківського піклування внаслідок конфлікту на сході України, автори розглядають проблему забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальною підтримкою та допомогою. У статті проаналізовано роль державних та громадських організацій у забезпеченні соціальної підтримки та допомоги дітям-сиротам в Україні. Описано проблему доступу до освіти, медичної допомоги та інших соціальних послуг для дітей-сиріт, а також звертають увагу на необхідність підтримки психологічного здоров’я таких дітей. У статті також описано програми та проекти, що реалізуються в Україні для покращення становища дітей-сиріт, такі як соціальна адаптація, соціально-психологічна реабілітація та розвиток альтернативних форм догляду за дітьми. Висвітлено, що соціальна робота та соціальна допомога сиротам в Україні є важливою проблемою, яка потребує координації зусиль держави та громадськості. Автори закликають до подальшого вдосконалення механізмів забезпечення дітей-сиріт соціальною підтримкою та допомогою в умовах війни. Зазначено, що уряд України прийняв ряд заходів для забезпечення соціальної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі збільшення розміру державних допомог та відкриття центрів допомоги дітям в складних життєвих обставинах. Однак, в статті наголошується на тому, що необхідно проводити системну роботу з попередження причин, що призводять до того, що діти стають сиротами. Наприклад, це може бути робота з батьками, щоб допомогти їм зберегти опіку над дітьми, або надання соціальних послуг, які допоможуть сім’ям у вирішенні проблем. Отже, стаття розглядає проблему соціальної роботи та соціальної допомоги сиротам в Україні в умовах війни, а також надає інформацію про заходи, які приймаються для покращення становища дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Наприкінці, важливо наголосити на тому, що проблема сирітства в Україні в умовах війни потребує великої уваги та зусиль від усіх сторін. Необхідно забезпечувати дітям-сиротам належні умови для життя, навчання та розвитку, а також допомагати їм у реінтеграції. Багато з цих дітей пережили травми та стреси, які можуть вплинути на їхнє майбутнє життя. Тому потрібно розробити спеціальні програми психологічної підтримки та реабілітації для дітей-сиріт, які пережили війну.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43995745","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-29DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.8
Віктор Лях
Від початку російсько-української війни гостро постало питання щодо місця тимчасового проживання для осіб, які втратили свої домівки та змушені були шукати прихисток й адаптуватися до нових соціокультурних умов, вимог, правил приймаючих громад. За даними Situation Reports, майже одинадцять мільйонів людей в Україні потребують невідкладної, термінової підтримки житлом й речами першої необхідності. Фонд Східна Європа від перших днів війни, залучаючи кошти міжнародних організацій, впроваджує проєкт «Шелтер», що спрямований на надання невідкладної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Разом із партнерськими неурядовими організаціями Фонд облаштовує шелтери, надає продукти харчування, товари гігієни, соціально-психологічну підтримку тим, хто цього потребує. Шелтери, це простір, місце, середовище, де можна пожити певний час, отримати фахову допомогу міждисциплінарної команди та захист. Наразі існують різні типи шелтерів. У статті акцентовано увагу на шелтерах для внутрішньо переміщених осіб, котрі опинися у складній життєвій ситуації, та представлено систему таких установ в Україні. В умовах війни вагомою та актуальною проблемою є вимушене переселення сімей з дітьми, людей похилого віку, осіб з інвалідністю тощо із зони безпосередніх бойових дій до більш безпечних місць проживання. Незважаючи на способи евакуації, внутрішньо переміщені особи стикаються з певними проблемами та ризиками не лише під час переїзду, але й по прибуттю до місця призначення. У статті автором проаналізовано досвід створення та організації шелтерів Міжнародної благодійної організації «Фонд Східна Європа», яка від початку війни активно допомагає внутрішньо переміщеним особам, що постраждали від воєнних дій та залишилися без власного помешкання, визначено етапи адаптації внутрішньо переміщених осіб до нових умов соціального середовища, а також, які послуги можна отримати перебуваючи у шелтері.
{"title":"ЕКСТРЕНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМ ОСОБАМ У ВОЄННИЙ ЧАС","authors":"Віктор Лях","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.8","url":null,"abstract":"Від початку російсько-української війни гостро постало питання щодо місця тимчасового проживання для осіб, які втратили свої домівки та змушені були шукати прихисток й адаптуватися до нових соціокультурних умов, вимог, правил приймаючих громад. За даними Situation Reports, майже одинадцять мільйонів людей в Україні потребують невідкладної, термінової підтримки житлом й речами першої необхідності. Фонд Східна Європа від перших днів війни, залучаючи кошти міжнародних організацій, впроваджує проєкт «Шелтер», що спрямований на надання невідкладної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Разом із партнерськими неурядовими організаціями Фонд облаштовує шелтери, надає продукти харчування, товари гігієни, соціально-психологічну підтримку тим, хто цього потребує. Шелтери, це простір, місце, середовище, де можна пожити певний час, отримати фахову допомогу міждисциплінарної команди та захист. Наразі існують різні типи шелтерів. У статті акцентовано увагу на шелтерах для внутрішньо переміщених осіб, котрі опинися у складній життєвій ситуації, та представлено систему таких установ в Україні. В умовах війни вагомою та актуальною проблемою є вимушене переселення сімей з дітьми, людей похилого віку, осіб з інвалідністю тощо із зони безпосередніх бойових дій до більш безпечних місць проживання. Незважаючи на способи евакуації, внутрішньо переміщені особи стикаються з певними проблемами та ризиками не лише під час переїзду, але й по прибуттю до місця призначення. У статті автором проаналізовано досвід створення та організації шелтерів Міжнародної благодійної організації «Фонд Східна Європа», яка від початку війни активно допомагає внутрішньо переміщеним особам, що постраждали від воєнних дій та залишилися без власного помешкання, визначено етапи адаптації внутрішньо переміщених осіб до нових умов соціального середовища, а також, які послуги можна отримати перебуваючи у шелтері.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46135017","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-29DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.12
Людмила Петришин, Тарас Кульчицький
Сучасні процеси глобалізації та європейської інтеграції вимагають від українського суспільства змін у підходах до професійної підготовки фахівців, яка для забезпечення високої якості має базуватися на компетентнісному підході. У статті розглянуто питання про важливість засад соціальної відповідальності у формуванні професійної компетентності фахівців соціальної сфери. Соціальна відповідальність є однією з характеристик соціальної організації суспільства та функціонує як інструмент соціального контролю над суспільними відносинами. Соціальна відповідальність має свої відмінні риси, які дають змогу розглядати її як самостійний вид відповідальності. У більш широкому розумінні соціальна відповідальність може бути різних видів, зокрема економічною, політичною, правовою, моральною тощо. Розглянуто основні аспекти соціальної відповідальності та її значення для роботи з людьми в складних ситуаціях. Зазначено, що здатність до соціальної відповідальності є необхідним складником успішної роботи фахівців соціальної сфери. У статті також подано рекомендації щодо розвитку засад соціальної відповідальності в процесі професійної підготовки фахівців соціальної сфери. На основі аналізу наукових досліджень висвітлюється концепція соціальної відповідальності майбутніх фахівців соціальної сфери, описуються особливості процесу формування цієї відповідальності під час навчання в закладах вищої освіти й визначаються складники та критерії соціальної відповідальності. Підкреслюється, що належна розвиненість соціальної відповідальності у майбутніх фахівців соціальної сфери є критично важливою для успішної професійної діяльності. Відомо, що процес формування цієї якості є довготривалим та його успішність залежить від впливу різних чинників. Описано фактори, що впливають на розвиток соціальної відповідальності в майбутніх фахівців та передбачено можливості регулювання цього впливу.
{"title":"ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЯК СКЛАДНИК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ","authors":"Людмила Петришин, Тарас Кульчицький","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.12","url":null,"abstract":"Сучасні процеси глобалізації та європейської інтеграції вимагають від українського суспільства змін у підходах до професійної підготовки фахівців, яка для забезпечення високої якості має базуватися на компетентнісному підході. У статті розглянуто питання про важливість засад соціальної відповідальності у формуванні професійної компетентності фахівців соціальної сфери. Соціальна відповідальність є однією з характеристик соціальної організації суспільства та функціонує як інструмент соціального контролю над суспільними відносинами. Соціальна відповідальність має свої відмінні риси, які дають змогу розглядати її як самостійний вид відповідальності. У більш широкому розумінні соціальна відповідальність може бути різних видів, зокрема економічною, політичною, правовою, моральною тощо. Розглянуто основні аспекти соціальної відповідальності та її значення для роботи з людьми в складних ситуаціях. Зазначено, що здатність до соціальної відповідальності є необхідним складником успішної роботи фахівців соціальної сфери. У статті також подано рекомендації щодо розвитку засад соціальної відповідальності в процесі професійної підготовки фахівців соціальної сфери. На основі аналізу наукових досліджень висвітлюється концепція соціальної відповідальності майбутніх фахівців соціальної сфери, описуються особливості процесу формування цієї відповідальності під час навчання в закладах вищої освіти й визначаються складники та критерії соціальної відповідальності. Підкреслюється, що належна розвиненість соціальної відповідальності у майбутніх фахівців соціальної сфери є критично важливою для успішної професійної діяльності. Відомо, що процес формування цієї якості є довготривалим та його успішність залежить від впливу різних чинників. Описано фактори, що впливають на розвиток соціальної відповідальності в майбутніх фахівців та передбачено можливості регулювання цього впливу.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45607978","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-29DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.26
Андрій Колосок, Олена Мельник
Метою статті є дослідження теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності соціального захисту пільгових категорій громадян. У статті досліджено теоретичні аспекти та визначено основні проблеми соціального захисту пільгових категорій населення, проаналізовано динаміку кількості пільговиків та профінансованих сум виплат у Луцькій міській територіальній громаді, запропоновано пріоритетні напрями підвищення ефективності соціального захисту даної категорії громадян. Визначено власне розуміння категорії соціального захисту пільгових категорій громадян – це система заходів державного та соціального характеру, спрямована на підвищення рівня життя та забезпечення соціального благополуччя громадян, які знаходять у складних життєвих ситуаціях та потребують допомоги. Сформовано пріоритетні напрями підвищення ефективності соціального захисту пільгових категорій громадян: впровадити єдину інформаційну систему обліку усіх пільговиків та виплат по ним, забезпечивши сумісність з іншими базами даних Пенсійного Фонду України, Державної служби зайнятості, Державної податкової служби України, Департаментами соціального захисту та Центрами соціальних служб територіальних громад; сформувати єдиний нормативно-правовий документ, який би регулював процедури призначення усіх видів пільг; максимізувати адресність соціальної пільги прив’язавши її до конкретного отримувача, за принципом «гроші ходять за пільговиком»; підняти мінімальні соціальні стандарти та збалансувати таким чином відношення кількості пільговиків до населення держави в цілому; забезпечити паритетне фінансування соціальних пільг з державного та місцевих бюджетів, максимально залучати кошти міжнародних соціальних програм та благодійних фондів. Перспективи подальших досліджень полягають в удосконаленні механізмів адресного розподілу фінансових ресурсів з метою забезпечення ефективного соціального захисту пільгових категорій громадян.
{"title":"СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПІЛЬГОВИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН","authors":"Андрій Колосок, Олена Мельник","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.26","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.26","url":null,"abstract":"Метою статті є дослідження теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності соціального захисту пільгових категорій громадян. У статті досліджено теоретичні аспекти та визначено основні проблеми соціального захисту пільгових категорій населення, проаналізовано динаміку кількості пільговиків та профінансованих сум виплат у Луцькій міській територіальній громаді, запропоновано пріоритетні напрями підвищення ефективності соціального захисту даної категорії громадян. Визначено власне розуміння категорії соціального захисту пільгових категорій громадян – це система заходів державного та соціального характеру, спрямована на підвищення рівня життя та забезпечення соціального благополуччя громадян, які знаходять у складних життєвих ситуаціях та потребують допомоги. Сформовано пріоритетні напрями підвищення ефективності соціального захисту пільгових категорій громадян: впровадити єдину інформаційну систему обліку усіх пільговиків та виплат по ним, забезпечивши сумісність з іншими базами даних Пенсійного Фонду України, Державної служби зайнятості, Державної податкової служби України, Департаментами соціального захисту та Центрами соціальних служб територіальних громад; сформувати єдиний нормативно-правовий документ, який би регулював процедури призначення усіх видів пільг; максимізувати адресність соціальної пільги прив’язавши її до конкретного отримувача, за принципом «гроші ходять за пільговиком»; підняти мінімальні соціальні стандарти та збалансувати таким чином відношення кількості пільговиків до населення держави в цілому; забезпечити паритетне фінансування соціальних пільг з державного та місцевих бюджетів, максимально залучати кошти міжнародних соціальних програм та благодійних фондів. Перспективи подальших досліджень полягають в удосконаленні механізмів адресного розподілу фінансових ресурсів з метою забезпечення ефективного соціального захисту пільгових категорій громадян.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47062768","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-29DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.11
Валентина Николаєва, Віра Пономарьова
У статті розглянуто проблеми соціальної адаптації ВПО у територіальній громаді в умовах воєнного стану. Метою статті є аналіз ефективних шляхів сприяння соціальній адаптації ВПО у територіальних громадах за новим місцем проживання в умовах воєнного стану в Україні. Методологію дослідження склали комплекс методів дослідження теоретичного характеру (аналіз, синтез, узагальнення, інтерпретація). Зауважено, що після 24 лютого 2022 року повномасштабного вторгнення Росії в Україну, кількість ВПО збільшилася в декілька разів у порівнянні з 2014 роком. Наголошено, що більшість ВПО окрім питань житла, працевлаштування, матеріальної та медичної допомоги, потребує соціально-психологічної допомоги й правової підтримки. На успішність адаптації ВПО у приймаючих громадах впливає: відсутність належних умов у територіальній громаді (нерозвиненість соціальної інфраструктури, нестача фінансування, недостатність кваліфікованих фахівців, які б могли надати необхідну допомогу, недосконалість механізмів інформування переселенців щодо наявних у громаді ресурсів) та індивідуально-психологічних особливостей особистості. Значна роль для вирішення означених питань відводиться соціальних службам і фахівцям з соціальної роботи, зокрема для визначення спочатку потреб ВПО.. Розкрито формування навичок копінгу та копінг-ресурсів, що забезпечують оптимальну адаптацію ВПО до стресових ситуацій в умовах воєнного стану. Автороми запропоновано умови ефективної інтеграції ВПО у громаду, що є складовими адаптації. Доведено, що для реалізації програм розвитку територій необхідними умовами є: міжпартнерське співробітництво самих ВПО, громадського сектору бізнесових структур, органів державної влади та місцевого самоврядування. Отже, довготерміновість і затяжний характер перебування ВПО у місцях переселення потребують формування та реалізації спеціальної державної програми залучення потужного потенціалу інтеграції вимушених переселенців, де значна роль відводиться органам місцевого самоврядування.
{"title":"СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ВПО У ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ ЗА НОВИМ МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"Валентина Николаєва, Віра Пономарьова","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.11","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.11","url":null,"abstract":"У статті розглянуто проблеми соціальної адаптації ВПО у територіальній громаді в умовах воєнного стану. Метою статті є аналіз ефективних шляхів сприяння соціальній адаптації ВПО у територіальних громадах за новим місцем проживання в умовах воєнного стану в Україні. Методологію дослідження склали комплекс методів дослідження теоретичного характеру (аналіз, синтез, узагальнення, інтерпретація). Зауважено, що після 24 лютого 2022 року повномасштабного вторгнення Росії в Україну, кількість ВПО збільшилася в декілька разів у порівнянні з 2014 роком. Наголошено, що більшість ВПО окрім питань житла, працевлаштування, матеріальної та медичної допомоги, потребує соціально-психологічної допомоги й правової підтримки. На успішність адаптації ВПО у приймаючих громадах впливає: відсутність належних умов у територіальній громаді (нерозвиненість соціальної інфраструктури, нестача фінансування, недостатність кваліфікованих фахівців, які б могли надати необхідну допомогу, недосконалість механізмів інформування переселенців щодо наявних у громаді ресурсів) та індивідуально-психологічних особливостей особистості. Значна роль для вирішення означених питань відводиться соціальних службам і фахівцям з соціальної роботи, зокрема для визначення спочатку потреб ВПО.. Розкрито формування навичок копінгу та копінг-ресурсів, що забезпечують оптимальну адаптацію ВПО до стресових ситуацій в умовах воєнного стану. Автороми запропоновано умови ефективної інтеграції ВПО у громаду, що є складовими адаптації. Доведено, що для реалізації програм розвитку територій необхідними умовами є: міжпартнерське співробітництво самих ВПО, громадського сектору бізнесових структур, органів державної влади та місцевого самоврядування. Отже, довготерміновість і затяжний характер перебування ВПО у місцях переселення потребують формування та реалізації спеціальної державної програми залучення потужного потенціалу інтеграції вимушених переселенців, де значна роль відводиться органам місцевого самоврядування.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42085963","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-29DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.18
Зоряна Удич, Лілія Шульгіна
Метою статті є проведення моніторингового дослідження рівня підготовки соціального працівника до створення доступного середовища в системі ОТГ. Визначено, що для дослідження мотиваційного компонента готовності соціального працівника до створення доступного середовища в системі ОТГ нами використано валідну методику ТОМ «Тест мотиваційних орієнтацій», розробники: Л. Борджоні, Л. Петіта, К. Барбаранеллі, адаптацію здійснили Л. Бурлачук, Х. Рахубовська. З метою вивчення мотиваційних орієнтацій соціального працівника до створення доступного середовища в системі ОТГ використано методику ТОМ: опитувальник, призначений для вимірювання мотивів, які керують поведінкою в професійних умовах. Ця методика базується на теорії потреб Макклелланда і теорії Берліна; опитувальник спрямований на вимірювання трьох виявлених мотиваційних орієнтацій Макклелландом, а також здійснено окремий аспект потреби в успіху – орієнтація на новизну, розглянуту в теорії Берліна. У ході оцінки особистісно-адаптивного критерію рівня підготовки соціальних працівників до створення доступного середовища використано наступні психодіагностичні методики: Методика «Емоційна самосвідомість» (О. Власова); Опитувальник емоційного інтелекту «ЕмІн» (Д. Люсін). Результати дослідження базуються на позиції 200 студентів спеціальності «Соціальна робота» старших курсів. В ході проведення експериментального дослідження отримано результати, які вказують на різні рівні розвитку емоційного інтелекту майбутніх соціальних працівників в контексті готовності до створення доступного середовища в системі ОТГ. Також було визначено рівні емоційної самосвідомості майбутніх соціальних працівників (за методикою О. Власової) та емоційного інтелекту майбутніх соціальних працівників за методикою Д. Люсіна.
{"title":"МОНІТОРИНГОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА ДО СТВОРЕННЯ ДОСТУПНОГО СЕРЕДОВИЩА В СИСТЕМІ ОТГ","authors":"Зоряна Удич, Лілія Шульгіна","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.18","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.18","url":null,"abstract":"Метою статті є проведення моніторингового дослідження рівня підготовки соціального працівника до створення доступного середовища в системі ОТГ. Визначено, що для дослідження мотиваційного компонента готовності соціального працівника до створення доступного середовища в системі ОТГ нами використано валідну методику ТОМ «Тест мотиваційних орієнтацій», розробники: Л. Борджоні, Л. Петіта, К. Барбаранеллі, адаптацію здійснили Л. Бурлачук, Х. Рахубовська. З метою вивчення мотиваційних орієнтацій соціального працівника до створення доступного середовища в системі ОТГ використано методику ТОМ: опитувальник, призначений для вимірювання мотивів, які керують поведінкою в професійних умовах. Ця методика базується на теорії потреб Макклелланда і теорії Берліна; опитувальник спрямований на вимірювання трьох виявлених мотиваційних орієнтацій Макклелландом, а також здійснено окремий аспект потреби в успіху – орієнтація на новизну, розглянуту в теорії Берліна. У ході оцінки особистісно-адаптивного критерію рівня підготовки соціальних працівників до створення доступного середовища використано наступні психодіагностичні методики: Методика «Емоційна самосвідомість» (О. Власова); Опитувальник емоційного інтелекту «ЕмІн» (Д. Люсін). Результати дослідження базуються на позиції 200 студентів спеціальності «Соціальна робота» старших курсів. В ході проведення експериментального дослідження отримано результати, які вказують на різні рівні розвитку емоційного інтелекту майбутніх соціальних працівників в контексті готовності до створення доступного середовища в системі ОТГ. Також було визначено рівні емоційної самосвідомості майбутніх соціальних працівників (за методикою О. Власової) та емоційного інтелекту майбутніх соціальних працівників за методикою Д. Люсіна.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45010417","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-29DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.22
Вікторія Корнещук, Ольга Джежик
В статті наголошено на необхідності підготовки майбутніх практичних психологів до реабілітаційної діяльності, попит на яку дедалі збільшується внаслідок повномасштабної військової агресії РФ. Авторами проведений ґрунтовний аналіз наявних в Україні освітньо-професійних програм підготовки практичних психологів за першим (бакалаврським) та другим (магістерським) рівнями вищої освіти, що дозволило констатувати відсутність у вітчизняних ЗВО цілеспрямованої підготовки здобувачів-магістрів до реабілітаційної діяльності. Аналіз вітчизняних та зарубіжних ОПП, досвід кафедри психології та соціальної роботи Національного університету «Одеська політехніка», її кадровий склад, співпраця з академічною спільнотою та стейкголдерами, – дозволили визначити сукупність освітніх компонентів, вивчення яких забезпечить формування у здобувачів спеціальних компетентностей, необхідних для ефективного здійснення такої діяльності, та розробити освітньо-професійну програму «Кризова та реабілітаційна психологія» для здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти. На думку авторів та групи забезпечення, розроблена програма дозволить здобувачам опанувати поглиблені професійні знання, практичні вміння та навички, необхідні для розв’язання складних спеціалізованих завдань та практичних проблем у сфері реабілітаційної та кризової психології. В статті докладно висвітлений зміст запропонованої ОПП та схарактеризовані дидактичні можливості кафедри щодо формування загальних, спеціальних компетентностей та відповідних ним результатів навчання в педагогічному процесі. Наголошено, що зазначена ОПП побудована відповідно до Стандарту вищої освіти за спеціальністю 053 «Психологія» галузі знань 05 «Соціальні та поведінкові науки» для другого (магістерського) рівня вищої освіти та задовольняє вимогам кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ЗВО, рекомендованого Європейською кредитно-трансферною системою (EКTS). У статті також окреслені можливі сфери та установи для працевлаштування випускників представленої програми, а також посади, які вони можуть обіймати. Автори сподіваються, що випускники програми будуть конкурентоспроможними на вітчизняному та міжнародному ринках праці та вельми затребуваними не тільки у воєнний, але й у післявоєнний час.
{"title":"ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАГІСТРІВ-ПСИХОЛОГІВ ДО РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ","authors":"Вікторія Корнещук, Ольга Джежик","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.22","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.22","url":null,"abstract":"В статті наголошено на необхідності підготовки майбутніх практичних психологів до реабілітаційної діяльності, попит на яку дедалі збільшується внаслідок повномасштабної військової агресії РФ. Авторами проведений ґрунтовний аналіз наявних в Україні освітньо-професійних програм підготовки практичних психологів за першим (бакалаврським) та другим (магістерським) рівнями вищої освіти, що дозволило констатувати відсутність у вітчизняних ЗВО цілеспрямованої підготовки здобувачів-магістрів до реабілітаційної діяльності. Аналіз вітчизняних та зарубіжних ОПП, досвід кафедри психології та соціальної роботи Національного університету «Одеська політехніка», її кадровий склад, співпраця з академічною спільнотою та стейкголдерами, – дозволили визначити сукупність освітніх компонентів, вивчення яких забезпечить формування у здобувачів спеціальних компетентностей, необхідних для ефективного здійснення такої діяльності, та розробити освітньо-професійну програму «Кризова та реабілітаційна психологія» для здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти. На думку авторів та групи забезпечення, розроблена програма дозволить здобувачам опанувати поглиблені професійні знання, практичні вміння та навички, необхідні для розв’язання складних спеціалізованих завдань та практичних проблем у сфері реабілітаційної та кризової психології. В статті докладно висвітлений зміст запропонованої ОПП та схарактеризовані дидактичні можливості кафедри щодо формування загальних, спеціальних компетентностей та відповідних ним результатів навчання в педагогічному процесі. Наголошено, що зазначена ОПП побудована відповідно до Стандарту вищої освіти за спеціальністю 053 «Психологія» галузі знань 05 «Соціальні та поведінкові науки» для другого (магістерського) рівня вищої освіти та задовольняє вимогам кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ЗВО, рекомендованого Європейською кредитно-трансферною системою (EКTS). У статті також окреслені можливі сфери та установи для працевлаштування випускників представленої програми, а також посади, які вони можуть обіймати. Автори сподіваються, що випускники програми будуть конкурентоспроможними на вітчизняному та міжнародному ринках праці та вельми затребуваними не тільки у воєнний, але й у післявоєнний час.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43047792","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-29DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.7
В.П. Лютий, Аліна Дуля
Представлене дослідження спрямоване на розкриття проблем, потреб та стратегій опанування складними життєвими обставинами сімей внутрішньо переміщених осіб з дітьми, що тимчасово проживають в м. Києві та Київській обл. та обґрунтування шляхів оптимізації надання їм соціальної підтримки. Дослідження проводилось в рамках соціального проекту «Допомога у підготовці до холодів сім'ям з дітьми, які постраждали від війни», що впроваджується благодійними організаціями Український фонд «Благополуччя дітей» та Diakonie Katastrophenhilfe (Німеччина) і передбачало онлайн опитування сімей, котрі претендували на отримання гуманітарної допомоги. Отримані в ході опитування дані були піддані статистичному аналізу. Дослідження продемонструвало, що сім’ї внутрішньо переміщених осіб з дітьми відрізняються за складом, рівнем доходів та доступними ресурсами, проте не можуть повною мірою задовольнити потреби в умовах проживання, функціонування та розвитку сім’ї, мають проблеми матеріально-побутового або психологічного характеру та використовують пасивні (різні форми економії, борги та позики, звернення за допомогою) та активні (пошук додаткового заробітку) стратегії їхнього подолання. Взаємозв’язки між проблемами, потребами та копінг-стратегіями носять реципроктний характер: наявність проблеми або незадоволена потреба спричинюють необхідність застосування певної стратегії опанування ситуацією, проте вибір певної стратегії призводить до задоволення одних потреб за рахунок інших або виникнення інших проблем. Характер проблем і потреб сімей та вибір стратегії опанування складними обставинами до певної міри залежить від складу сім’ї: кількості дітей, дорослих, непрацездатних осіб та осіб, котрі потребують догляду, проте повністю ними не визначається. Більшість сімей переважно звертають увагу на матеріально-побутові проблеми і спрямовують свої ресурси на компенсацію втрат, тоді як психологічні проблеми та потреби розвитку опиняються в центрі уваги сімей, що до певної міри вирішили питання матеріального забезпечення в умовах вимушеного переселення. Представлено рекомендації щодо соціальної роботи з сім’ями внутрішньо переміщених осіб з дітьми: впровадження соціального супроводу, орієнтованого на підтримку сильних сторін та життєстійкості, комплексної спеціалізованої послуги для таких сімей, підтримки груп самодопомоги та соціальної дії.
{"title":"СІМ’Ї ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ З ДІТЬМИ: ПОТРЕБИ ТА СТРАТЕГІЇ ОПАНУВАННЯ СКЛАДНИМИ ОБСТАВИНАМИ","authors":"В.П. Лютий, Аліна Дуля","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.7","url":null,"abstract":"Представлене дослідження спрямоване на розкриття проблем, потреб та стратегій опанування складними життєвими обставинами сімей внутрішньо переміщених осіб з дітьми, що тимчасово проживають в м. Києві та Київській обл. та обґрунтування шляхів оптимізації надання їм соціальної підтримки. Дослідження проводилось в рамках соціального проекту «Допомога у підготовці до холодів сім'ям з дітьми, які постраждали від війни», що впроваджується благодійними організаціями Український фонд «Благополуччя дітей» та Diakonie Katastrophenhilfe (Німеччина) і передбачало онлайн опитування сімей, котрі претендували на отримання гуманітарної допомоги. Отримані в ході опитування дані були піддані статистичному аналізу. Дослідження продемонструвало, що сім’ї внутрішньо переміщених осіб з дітьми відрізняються за складом, рівнем доходів та доступними ресурсами, проте не можуть повною мірою задовольнити потреби в умовах проживання, функціонування та розвитку сім’ї, мають проблеми матеріально-побутового або психологічного характеру та використовують пасивні (різні форми економії, борги та позики, звернення за допомогою) та активні (пошук додаткового заробітку) стратегії їхнього подолання. Взаємозв’язки між проблемами, потребами та копінг-стратегіями носять реципроктний характер: наявність проблеми або незадоволена потреба спричинюють необхідність застосування певної стратегії опанування ситуацією, проте вибір певної стратегії призводить до задоволення одних потреб за рахунок інших або виникнення інших проблем. Характер проблем і потреб сімей та вибір стратегії опанування складними обставинами до певної міри залежить від складу сім’ї: кількості дітей, дорослих, непрацездатних осіб та осіб, котрі потребують догляду, проте повністю ними не визначається. Більшість сімей переважно звертають увагу на матеріально-побутові проблеми і спрямовують свої ресурси на компенсацію втрат, тоді як психологічні проблеми та потреби розвитку опиняються в центрі уваги сімей, що до певної міри вирішили питання матеріального забезпечення в умовах вимушеного переселення. Представлено рекомендації щодо соціальної роботи з сім’ями внутрішньо переміщених осіб з дітьми: впровадження соціального супроводу, орієнтованого на підтримку сильних сторін та життєстійкості, комплексної спеціалізованої послуги для таких сімей, підтримки груп самодопомоги та соціальної дії.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45841820","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-29DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.19
Світлана Хлєбік
У статті досліджено стан проблеми відмови від немовлят в Україні, окреслено можливості підвищення якості соціальної роботи з жінками групи ризику в умовах об’єднаної територіальної громади, обгрунтовано запровадження нових форм взаємодії соціальних служб та соціально-медичних сервісів громади у вирішення питання попередження розвитку різних форм девіантного материнства. Розглянуто соціально-психологічні причини відмовної материнської поведінки, наслідки формування девіантного батьківства, профілактичні заходи щодо попередження відмов у взаємодії соціальних служб та соціально- медичних сервісів громади. Мета роботи, висвітлити характерні причини відмови матері від новонародженої дитини, обґрунтувати шляхи вдосконалення соціальної роботи з майбутніми матерями групи ризику в умовах ОТГ. Методи дослідження: метод системного аналізу для з'ясування концептуальних засад відмови від материнства як соціального феномену, аналіз факторів – для систематизації чинників виникнення відмови від немовлят як форми девіантного материнства; метод аналізу документів – для висвітлення організаційних засад соціальної роботи з майбутніми матерями групи ризику відмови від новонароджених дітей в об’єднаній територіальній громаді. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що теоретично обґрунтовано шляхи удосконалення практик соціальної роботи щодо запобігання відмови від немовлят, технології профілактичної роботи з матерями групи ризику щодо попередження відмови від новонародженої дитини з боку соціальних служб соціально- медичних сервісів громади. Висновки. Авторкою статті доведено, що суть деінститулізації дітей від 0 до 3 років в нашій країні повинна, в першу чергу, сконцентруватися на питанні запобігання відмови матерів від новонароджених дітей. Досягти результатів щодо зменшення кількості випадків відмов жінок від новонароджених дітей можливо шляхом вдосконалення надання соціальних послуг жінкам групи ризику через підвищення рівня їх взаємодії із закладами охорони здоров'я щодо своєчасного виявлення наміру і попередження відмови від немовлят жінок групи ризику.
{"title":"РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В ГРОМАДІ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВІДМОВИ ВІД НОВОНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ ЖІНОК ГРУПИ РИЗИКУ","authors":"Світлана Хлєбік","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.19","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.19","url":null,"abstract":"У статті досліджено стан проблеми відмови від немовлят в Україні, окреслено можливості підвищення якості соціальної роботи з жінками групи ризику в умовах об’єднаної територіальної громади, обгрунтовано запровадження нових форм взаємодії соціальних служб та соціально-медичних сервісів громади у вирішення питання попередження розвитку різних форм девіантного материнства. Розглянуто соціально-психологічні причини відмовної материнської поведінки, наслідки формування девіантного батьківства, профілактичні заходи щодо попередження відмов у взаємодії соціальних служб та соціально- медичних сервісів громади. Мета роботи, висвітлити характерні причини відмови матері від новонародженої дитини, обґрунтувати шляхи вдосконалення соціальної роботи з майбутніми матерями групи ризику в умовах ОТГ. Методи дослідження: метод системного аналізу для з'ясування концептуальних засад відмови від материнства як соціального феномену, аналіз факторів – для систематизації чинників виникнення відмови від немовлят як форми девіантного материнства; метод аналізу документів – для висвітлення організаційних засад соціальної роботи з майбутніми матерями групи ризику відмови від новонароджених дітей в об’єднаній територіальній громаді. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що теоретично обґрунтовано шляхи удосконалення практик соціальної роботи щодо запобігання відмови від немовлят, технології профілактичної роботи з матерями групи ризику щодо попередження відмови від новонародженої дитини з боку соціальних служб соціально- медичних сервісів громади. Висновки. Авторкою статті доведено, що суть деінститулізації дітей від 0 до 3 років в нашій країні повинна, в першу чергу, сконцентруватися на питанні запобігання відмови матерів від новонароджених дітей. Досягти результатів щодо зменшення кількості випадків відмов жінок від новонароджених дітей можливо шляхом вдосконалення надання соціальних послуг жінкам групи ризику через підвищення рівня їх взаємодії із закладами охорони здоров'я щодо своєчасного виявлення наміру і попередження відмови від немовлят жінок групи ризику.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49604286","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：