Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.22
Тетяна Спіріна, Марія Дорофіна
Одним із основних пріоритетів державної політики є забезпечення потреб сімей, які виховують дитину з інвалідністю, створення умов для її всебічного розвитку, адже у сім’ї задовольняються потреби в емоційній підтримці, безумовній любові, безпеці. Науковці звертають увагу на значення сім’ї як середовища для життя, розвитку та виховання дитини з інвалідністю, оскільки для неї сім’я є першим і важливим соціальним оточенням. Родина є своєрідною соціальною системою з особливими взаємозв’язками і взаємостосунками, які потребують міждисциплінарного підходу у роботі фахівця. Поява дитини з інвалідністю у сім’ї впливає на міжособистісні відносини між членами сім’ї і на комунікацію родини із соціальним оточенням загалом. Сім’я, яка виховує дитину з інвалідністю має бути повноцінно включена у загальний соціальний процес, оскільки і батьки, і дитина з інвалідністю мають свої потреби, життєві пріоритети, право на духовний розвиток, відпочинок тощо. У статті зазначено проблеми українських сімей, що виховують дитину з інвалідністю та акцентується увага на важливості комплексної допомоги таким сім’ям. Підкреслено роль соціального працівника у вирішенні проблем сімей, що мають дітей з інвалідністю. Особливості сім’ї, яка виховує дитину з інвалідністю визначаються особистісними якостями і батьків, і дитини, характером взаємостосунків між ними, закритістю сім’ї, дефіцитом соціальної комунікації, відсутністю працевлаштування одного із батьків, статусом дитини з інвалідністю у родині. Важливою умовою соціальної роботи з такими сім’ями є організація і проведення соціальної реабілітації, розробка індивідуальної програми соціальної реабілітації дитини з інвалідністю, що сприятиме розширенню можливостей i сім’ї, і дитини. Така програма, при активному включенні у процес батьків, розробляється міждисциплінарною командою. Під час впровадження соціально-реабілітаційної програми соціальний працівник має обговорити з батьками невдачі та позитивні результати, провести роботу з фахівцями міждисциплінарної команди щодо допомоги сім’ям у подоланні складнощів.
{"title":"СОЦІАЛЬНА РОБОТА З СІМ’ЯМИ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДИТИНУ З ІНВАЛІДНІСТЮ У ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ","authors":"Тетяна Спіріна, Марія Дорофіна","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.22","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.22","url":null,"abstract":"Одним із основних пріоритетів державної політики є забезпечення потреб сімей, які виховують дитину з інвалідністю, створення умов для її всебічного розвитку, адже у сім’ї задовольняються потреби в емоційній підтримці, безумовній любові, безпеці. Науковці звертають увагу на значення сім’ї як середовища для життя, розвитку та виховання дитини з інвалідністю, оскільки для неї сім’я є першим і важливим соціальним оточенням. Родина є своєрідною соціальною системою з особливими взаємозв’язками і взаємостосунками, які потребують міждисциплінарного підходу у роботі фахівця. Поява дитини з інвалідністю у сім’ї впливає на міжособистісні відносини між членами сім’ї і на комунікацію родини із соціальним оточенням загалом. Сім’я, яка виховує дитину з інвалідністю має бути повноцінно включена у загальний соціальний процес, оскільки і батьки, і дитина з інвалідністю мають свої потреби, життєві пріоритети, право на духовний розвиток, відпочинок тощо. У статті зазначено проблеми українських сімей, що виховують дитину з інвалідністю та акцентується увага на важливості комплексної допомоги таким сім’ям. Підкреслено роль соціального працівника у вирішенні проблем сімей, що мають дітей з інвалідністю. Особливості сім’ї, яка виховує дитину з інвалідністю визначаються особистісними якостями і батьків, і дитини, характером взаємостосунків між ними, закритістю сім’ї, дефіцитом соціальної комунікації, відсутністю працевлаштування одного із батьків, статусом дитини з інвалідністю у родині. Важливою умовою соціальної роботи з такими сім’ями є організація і проведення соціальної реабілітації, розробка індивідуальної програми соціальної реабілітації дитини з інвалідністю, що сприятиме розширенню можливостей i сім’ї, і дитини. Така програма, при активному включенні у процес батьків, розробляється міждисциплінарною командою. Під час впровадження соціально-реабілітаційної програми соціальний працівник має обговорити з батьками невдачі та позитивні результати, провести роботу з фахівцями міждисциплінарної команди щодо допомоги сім’ям у подоланні складнощів.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47674154","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.7
Тетяна Іванівна Захаріна
У статті розглядаються особливості реалізації процесу реінтеграції військовослужбовців та ветеранів в умовах сучасного соціуму. Здійснено аналіз наукових праць з проблеми дослідження з метою формулювання поняття «реінтеграція» в парадигмі роботи з військовослужбовцями й визначення основних чинників, що визначають успішність процесу реінтеграції визначеної категорії громадян. На основі проведеного глибинного аналізу провідних наукових досліджень та вивчення світового досвіду з питань реінтеграції військовослужбовців та ветеранів визначено основні етапи даного процесу, окреслено пріоритетні види діяльності на кожному з них. Мета дослідження, висвітленого в статті, полягає у визначенні загальної технології процесу реінтеграції військовослужбовців та ветеранів та окресленні конкретних етапів процесу реінтеграції в умовах сучасного соціуму. Для досягнення поставленої мети визначено основні завдання, а саме: теоретично дослідити провідний науковий досвід українських та зарубіжних вчених з питань реінтеграції окремих категорій громадян та військовослужбовців зокрема; визначити основні етапи процесу реінтеграції військовослужбовців та ветеранів, проаналізувати ключові аспекти кожного етапу; визначити перспективи подальших досліджень та напрямки реалізації емпіричного дослідження. Досягнення поставленої мети та вирішення поставлених завдань було здійснено за допомогою теоретичних методів дослідження (аналіз, порівняння, виокремлення суттєвих ознак процесу і явища тощо). У висновках підтверджено, що проблема реінтеграції військовослужбовців та ветеранів до цивільного життя в Україні стоїть гостро й має складний та багатоаспектний характер. Сам процес реінтеграції передбачає повернення чи входження військовослужбовців до соціальних груп шляхом відновлення або формування соціальних зв’язків та відносин, визначення нової соціальної ролі, набуття соціального досвіду та необхідної соціальної компетентності. Новизна дослідження полягає у визначенні основних рівнів взаємодій, на яких відбувається процес реінтеграції військовослужбовців та ветеранів, що розкриває особливості побудови самої технології процесу в умовах сучасного соціуму. Перспективи подальших досліджень полягають у визначенні чинників ефективної реінтеграції на різних рівнях соціальної взаємодії та розробці й плануванні конкретних програм і заходів реінтеграції військовослужбовців та ветеранів.
{"title":"ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ РЕІНТЕГРАЦІЇ В УМОВАХ СУЧАСНОГО СОЦІУМУ","authors":"Тетяна Іванівна Захаріна","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.7","url":null,"abstract":"У статті розглядаються особливості реалізації процесу реінтеграції військовослужбовців та ветеранів в умовах сучасного соціуму. Здійснено аналіз наукових праць з проблеми дослідження з метою формулювання поняття «реінтеграція» в парадигмі роботи з військовослужбовцями й визначення основних чинників, що визначають успішність процесу реінтеграції визначеної категорії громадян. На основі проведеного глибинного аналізу провідних наукових досліджень та вивчення світового досвіду з питань реінтеграції військовослужбовців та ветеранів визначено основні етапи даного процесу, окреслено пріоритетні види діяльності на кожному з них. Мета дослідження, висвітленого в статті, полягає у визначенні загальної технології процесу реінтеграції військовослужбовців та ветеранів та окресленні конкретних етапів процесу реінтеграції в умовах сучасного соціуму. Для досягнення поставленої мети визначено основні завдання, а саме: теоретично дослідити провідний науковий досвід українських та зарубіжних вчених з питань реінтеграції окремих категорій громадян та військовослужбовців зокрема; визначити основні етапи процесу реінтеграції військовослужбовців та ветеранів, проаналізувати ключові аспекти кожного етапу; визначити перспективи подальших досліджень та напрямки реалізації емпіричного дослідження. Досягнення поставленої мети та вирішення поставлених завдань було здійснено за допомогою теоретичних методів дослідження (аналіз, порівняння, виокремлення суттєвих ознак процесу і явища тощо). У висновках підтверджено, що проблема реінтеграції військовослужбовців та ветеранів до цивільного життя в Україні стоїть гостро й має складний та багатоаспектний характер. Сам процес реінтеграції передбачає повернення чи входження військовослужбовців до соціальних груп шляхом відновлення або формування соціальних зв’язків та відносин, визначення нової соціальної ролі, набуття соціального досвіду та необхідної соціальної компетентності. Новизна дослідження полягає у визначенні основних рівнів взаємодій, на яких відбувається процес реінтеграції військовослужбовців та ветеранів, що розкриває особливості побудови самої технології процесу в умовах сучасного соціуму. Перспективи подальших досліджень полягають у визначенні чинників ефективної реінтеграції на різних рівнях соціальної взаємодії та розробці й плануванні конкретних програм і заходів реінтеграції військовослужбовців та ветеранів.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42191006","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.8
Андрій Каркач, Тетяна Семигіна
Стаття розглядає важливу роль цифрової компетентності у сучасному світі. Мета роботи полягає в схарактеризуванні специфіки цифрової компетентності людей похилого віку, запропонуванні критеріїв сформованості такої компетентності та представленні змісту програми формування цифрової компетентності на прикладі клієнтів територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Подільського району м. Полтави. У роботі використовується методологія, яка включає аналіз документів щодо цифрової компетентності та програми її формування, а також проведення опитування слухачів програми (N=360). Визначено, що для людей похилого віку цифрова компетентність включає знання, вміння та навички, мотивацію та відповідальність, що охоплюють різні сфери діяльності в Інтернеті. У цій компетентності виокремлено низку складників (інформаційна та медіа-компетентність; комунікативна компетентність; технічна компетентність; споживча компетентність). Також представлено основні критерії сформованості цифрової компетентності для людей похилого віку (рівень доступу до технологій, базові навички, цифрова грамотність, використання цифрових сервісів та впровадження цифрових технологій у повсякденне життя). Стаття презентує програму формування цифрової компетентності, яка реалізована для клієнтів територіального центру соціального обслуговування, що охоплює 11 тематичних блоків. Опитування слухачів програми виявляє ефективність програми та її вплив на зміну ставлення та навички учасників щодо цифрових технологій. Результати дослідження також підтверджують зростання користування комп'ютерами, Інтернетом, е-сервісами та соціальними мережами серед літніх людей. Отримані дані сприятимуть подальшому вдосконаленню підходів до впровадження програм неформального навчання із формування цифрової компетентності для людей похилого віку.
{"title":"ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ: СПЕЦИФІКА, КРИТЕРІЇ СФОРМОВАНОСТІ ТА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ","authors":"Андрій Каркач, Тетяна Семигіна","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.8","url":null,"abstract":"Стаття розглядає важливу роль цифрової компетентності у сучасному світі. Мета роботи полягає в схарактеризуванні специфіки цифрової компетентності людей похилого віку, запропонуванні критеріїв сформованості такої компетентності та представленні змісту програми формування цифрової компетентності на прикладі клієнтів територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Подільського району м. Полтави. У роботі використовується методологія, яка включає аналіз документів щодо цифрової компетентності та програми її формування, а також проведення опитування слухачів програми (N=360). Визначено, що для людей похилого віку цифрова компетентність включає знання, вміння та навички, мотивацію та відповідальність, що охоплюють різні сфери діяльності в Інтернеті. У цій компетентності виокремлено низку складників (інформаційна та медіа-компетентність; комунікативна компетентність; технічна компетентність; споживча компетентність). Також представлено основні критерії сформованості цифрової компетентності для людей похилого віку (рівень доступу до технологій, базові навички, цифрова грамотність, використання цифрових сервісів та впровадження цифрових технологій у повсякденне життя). Стаття презентує програму формування цифрової компетентності, яка реалізована для клієнтів територіального центру соціального обслуговування, що охоплює 11 тематичних блоків. Опитування слухачів програми виявляє ефективність програми та її вплив на зміну ставлення та навички учасників щодо цифрових технологій. Результати дослідження також підтверджують зростання користування комп'ютерами, Інтернетом, е-сервісами та соціальними мережами серед літніх людей. Отримані дані сприятимуть подальшому вдосконаленню підходів до впровадження програм неформального навчання із формування цифрової компетентності для людей похилого віку.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44560442","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.17
Наталія Печериця, Валентина Анголенко
У статті розкрито специфіку та особливості поширення сучасного деструктивного молодіжного субкультурного руху ПВК «Редан» на території України. Проаналізовано основні причини вступу молодого покоління до різноманітних рухів та субкультур з деструктивною поведінкою. Окреслено види осіб, що найчастіше вступають до деструктивних рухів. Охарактеризовані ознаки щодо приналежності до рухів ПВК «Редан» та «антиРедан». Визначено основні центри зборів цих субкультур та механізми утворення у віртуальному просторі. Виокремлюємо основні напрями профілактики деструктивних молодіжних субкультурних рухів серед здобувачів освіти, а саме: соціально-виховна робота із колективом здобувачів освіти; заходи превентивного напряму з батьками неповнолітніх або їх законними представниками; залучення до соціально-виховних заходів фахівців із зовнішніх соціальних інституцій, зокрема ювенальної превенції та служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тощо. У напрямі роботи з батьками визначено основні поради з профілактики вступу здобувачів освіти до деструктивних субкультурних рухів, угрупувань тощо. Окреслено перспективи подальшого дослідження у даному напрямі та особливостей профілактики деструктивних рухів серед здобувачів освіти.
{"title":"ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПРОФІЛАКТИКИ СУЧАСНИХ ДЕСТРУКТИВНИХ МОЛОДІЖНИХ СУБКУЛЬТУРИНИХ РУХІВ СЕРЕД ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ","authors":"Наталія Печериця, Валентина Анголенко","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.17","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.17","url":null,"abstract":"У статті розкрито специфіку та особливості поширення сучасного деструктивного молодіжного субкультурного руху ПВК «Редан» на території України. Проаналізовано основні причини вступу молодого покоління до різноманітних рухів та субкультур з деструктивною поведінкою. Окреслено види осіб, що найчастіше вступають до деструктивних рухів. Охарактеризовані ознаки щодо приналежності до рухів ПВК «Редан» та «антиРедан». Визначено основні центри зборів цих субкультур та механізми утворення у віртуальному просторі. Виокремлюємо основні напрями профілактики деструктивних молодіжних субкультурних рухів серед здобувачів освіти, а саме: соціально-виховна робота із колективом здобувачів освіти; заходи превентивного напряму з батьками неповнолітніх або їх законними представниками; залучення до соціально-виховних заходів фахівців із зовнішніх соціальних інституцій, зокрема ювенальної превенції та служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тощо. У напрямі роботи з батьками визначено основні поради з профілактики вступу здобувачів освіти до деструктивних субкультурних рухів, угрупувань тощо. Окреслено перспективи подальшого дослідження у даному напрямі та особливостей профілактики деструктивних рухів серед здобувачів освіти.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44104124","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.9
Олена Карпенко, Вікторія Остапчук
Розглянуто проблему саморозвитку особистості та організації виховної діяльності здобувачів закладів фахової перед вищої освіти. Розкрито сутність поняття «саморозвиток»; досліджено особливості виховного педагогічного процесу, який спрямований на формування та розвиток самоосвітньої діяльності здобувача. Визначено умови успішної організації саморозвитку, самоосвіти майбутніх фахівців соціальної сфери. Вивчено наукові джерела з питань сутності саморозвитку здобувача закладу фахової передвищої освіти як компонента самовдосконалення. Проведено аналіз науково-теоретичного підґрунтя проблеми саморозвитку особистості, основою якого є його самоактуалізація у позанавчальному процесі та у процесі набуття професійних навичок. Визначено саморозвиток майбутнього фахівця соціальної сфери як свідому цілеспрямовану діяльність, скеровану на розвиток власної індивідуальності, усвідомлення професійної спрямованості особистості, що виявляється у розумінні значущості професійної діяльності, наявності стійкого інтересу до педагогічної діяльності. У контексті саморозвитку здобувачів фахової передвищої освіти висвітлено проблеми, що стосуються системи виховання у поза навчальному процесі. Визначено виховні складові у процесі позанавчальної діяльності в умовах закладу фахової передвищої освіти, наведено основні характеристики саморозвитку здобувачів. Виявлено чинники виховного позанавчального процесу, які розвивають індивідуальність майбутнього соціального працівника, створюють умови для його саморозвитку та самовираження. Визначено базовий технологічний комплекс особистісно орієнтованого виховання; на конкретних прикладах показано використання основних складових позанавчальної діяльності, які спрямовані на саморозвиток, самовизначення, самоактуалізацію. Зроблено висновок, що призначення виховних технологій полягає в тому, щоб підтримувати та розвивати природні якості молоді та її індивідуальні здібності, допомагати в становленні професійної самореалізації особистості здобувача в умовах виховного простору закладу фахової перед вищої освіти.
{"title":"САМОРОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ В УМОВАХ ОСВІТНЬО-ВИХОВНОГО ПРОСТОРУ","authors":"Олена Карпенко, Вікторія Остапчук","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.9","url":null,"abstract":"Розглянуто проблему саморозвитку особистості та організації виховної діяльності здобувачів закладів фахової перед вищої освіти. Розкрито сутність поняття «саморозвиток»; досліджено особливості виховного педагогічного процесу, який спрямований на формування та розвиток самоосвітньої діяльності здобувача. Визначено умови успішної організації саморозвитку, самоосвіти майбутніх фахівців соціальної сфери. Вивчено наукові джерела з питань сутності саморозвитку здобувача закладу фахової передвищої освіти як компонента самовдосконалення. Проведено аналіз науково-теоретичного підґрунтя проблеми саморозвитку особистості, основою якого є його самоактуалізація у позанавчальному процесі та у процесі набуття професійних навичок. Визначено саморозвиток майбутнього фахівця соціальної сфери як свідому цілеспрямовану діяльність, скеровану на розвиток власної індивідуальності, усвідомлення професійної спрямованості особистості, що виявляється у розумінні значущості професійної діяльності, наявності стійкого інтересу до педагогічної діяльності. У контексті саморозвитку здобувачів фахової передвищої освіти висвітлено проблеми, що стосуються системи виховання у поза навчальному процесі. Визначено виховні складові у процесі позанавчальної діяльності в умовах закладу фахової передвищої освіти, наведено основні характеристики саморозвитку здобувачів. Виявлено чинники виховного позанавчального процесу, які розвивають індивідуальність майбутнього соціального працівника, створюють умови для його саморозвитку та самовираження. Визначено базовий технологічний комплекс особистісно орієнтованого виховання; на конкретних прикладах показано використання основних складових позанавчальної діяльності, які спрямовані на саморозвиток, самовизначення, самоактуалізацію. Зроблено висновок, що призначення виховних технологій полягає в тому, щоб підтримувати та розвивати природні якості молоді та її індивідуальні здібності, допомагати в становленні професійної самореалізації особистості здобувача в умовах виховного простору закладу фахової перед вищої освіти.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46173324","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.24
Вадим Суліцький
Суспільна практика показує, що брехня, обман і неправда є неминучими соціально-психологічними компонентами життєдіяльності людини в соціумі. У людських відносинах і стосунках ми постійно зіштовхуємося з різними видами брехні. Соціальний працівник, на наш погляд, має володіти навичками вербальної та невербальної оцінки інформації, що надає отримувач соціальної послуги. У статті розглядається прикладне значення безконтактної детекції брехні в соціальній роботі, що допомагає аналізувати інформацію клієнта вербальними та невербальними методами; виявляти спроби клієнта ввести в оману соціального працівника; уникнути помилок при вирішенні соціальних проблем під час надання соціальних послуг клієнту тощо. У той же час, дана технологія не знайшла широкого вжитку в діяльності працівників соціальної сфери. Це пояснюється відсутністю в закладах вищої освіти, які готують фахівців для роботи в соціальних інститутах навчальної дисципліни, що дає можливість студентам набути певних професійних компетентностей. Безконтактну детекцію брехні доцільно використовувати під час надання клієнтам соціальних послуг, у тому числі, консультування, під час укладання угод і ведення переговорів, реалізації програм. Це позитивно вплине на «кінцевий продукт» діяльності соціальних працівників. Не доцільно використовувати навички безконтактної детекції брехні під час спілкування з членами сім’ї, родичами та близькими друзями. Подальше вивчення безконтактної детекції брехні в соціальній роботі потребує проведення досліджень з метою встановлення критеріїв оцінки правдивості інформації клієнтів, які отримують соціальні послуги; розробки навчально-методичних матеріалів для підготовки соціальних працівників у цьому напряму; проведення тренінгів для працівників соціальної сфери з метою навчання їх прийомам виявлення неправдивої інформації методами безконтактної детекції брехні.
{"title":"БЕЗКОНТАКТНА ДЕТЕКЦІЯ БРЕХНІ В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ","authors":"Вадим Суліцький","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.24","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.24","url":null,"abstract":"Суспільна практика показує, що брехня, обман і неправда є неминучими соціально-психологічними компонентами життєдіяльності людини в соціумі. У людських відносинах і стосунках ми постійно зіштовхуємося з різними видами брехні. Соціальний працівник, на наш погляд, має володіти навичками вербальної та невербальної оцінки інформації, що надає отримувач соціальної послуги. У статті розглядається прикладне значення безконтактної детекції брехні в соціальній роботі, що допомагає аналізувати інформацію клієнта вербальними та невербальними методами; виявляти спроби клієнта ввести в оману соціального працівника; уникнути помилок при вирішенні соціальних проблем під час надання соціальних послуг клієнту тощо. У той же час, дана технологія не знайшла широкого вжитку в діяльності працівників соціальної сфери. Це пояснюється відсутністю в закладах вищої освіти, які готують фахівців для роботи в соціальних інститутах навчальної дисципліни, що дає можливість студентам набути певних професійних компетентностей. Безконтактну детекцію брехні доцільно використовувати під час надання клієнтам соціальних послуг, у тому числі, консультування, під час укладання угод і ведення переговорів, реалізації програм. Це позитивно вплине на «кінцевий продукт» діяльності соціальних працівників. Не доцільно використовувати навички безконтактної детекції брехні під час спілкування з членами сім’ї, родичами та близькими друзями. Подальше вивчення безконтактної детекції брехні в соціальній роботі потребує проведення досліджень з метою встановлення критеріїв оцінки правдивості інформації клієнтів, які отримують соціальні послуги; розробки навчально-методичних матеріалів для підготовки соціальних працівників у цьому напряму; проведення тренінгів для працівників соціальної сфери з метою навчання їх прийомам виявлення неправдивої інформації методами безконтактної детекції брехні.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46586806","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.25
Зоряна Удич, Лілія Шульгіна
Метою статті є висвітлення особливостей підготовки соціального працівника до створення доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади. Визначено, що основним завданням сучасної підготовки соціальних працівників є створення доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади. Виявлено, що формування професійних умінь, навичок та компетенцій майбутнього соціального працівника сприятимуть побудові особистісних траєкторій навчання на основі особистісного профілю інклюзивної компетентності та відповідності сучасним вимогам та особистому професійному вектору розвитку. З’ясовано, що одним із пріоритетів підготовки соціальних працівників до створення доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади є впровадження особистісно орієнтованого підходу до освіти. Встановлено, що підготовка соціальних працівників до створення доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади передбачає кілька етапів: мотивація та емоційне бажання виконувати свої обов’язки в системі громадського центру; вміння спілкуватися з різними категоріями об’єднаної територіальної громади. Визначено, що соціальні працівники, яким необхідно працювати над створенням доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади, вносять когнітивне поглиблення в процес організації різних типів організацій з урахуванням можливостей жителів об’єднаної територіальної громади. Визначено, що суб’єктами процесу формування підготовки створення доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади є педагоги, психологи, лікарі, медичний персонал, діти та батьки. Виділено умови підготовки майбутніх соціальних працівників до створення доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади. Встановлено, що методика підготовки майбутніх соціальних працівників включає чотири етапи: пропедевтичний, теоретико операційний, продуктивний та рефлексивно-оцінний.
{"title":"ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА ДО СТВОРЕННЯ ДОСТУПНОГО СЕРЕДОВИЩА В СИСТЕМІ ОБ’ЄДНАНОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ","authors":"Зоряна Удич, Лілія Шульгіна","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.25","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.25","url":null,"abstract":"Метою статті є висвітлення особливостей підготовки соціального працівника до створення доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади. Визначено, що основним завданням сучасної підготовки соціальних працівників є створення доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади. Виявлено, що формування професійних умінь, навичок та компетенцій майбутнього соціального працівника сприятимуть побудові особистісних траєкторій навчання на основі особистісного профілю інклюзивної компетентності та відповідності сучасним вимогам та особистому професійному вектору розвитку. З’ясовано, що одним із пріоритетів підготовки соціальних працівників до створення доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади є впровадження особистісно орієнтованого підходу до освіти. Встановлено, що підготовка соціальних працівників до створення доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади передбачає кілька етапів: мотивація та емоційне бажання виконувати свої обов’язки в системі громадського центру; вміння спілкуватися з різними категоріями об’єднаної територіальної громади. Визначено, що соціальні працівники, яким необхідно працювати над створенням доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади, вносять когнітивне поглиблення в процес організації різних типів організацій з урахуванням можливостей жителів об’єднаної територіальної громади. Визначено, що суб’єктами процесу формування підготовки створення доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади є педагоги, психологи, лікарі, медичний персонал, діти та батьки. Виділено умови підготовки майбутніх соціальних працівників до створення доступного середовища в системі об’єднаної територіальної громади. Встановлено, що методика підготовки майбутніх соціальних працівників включає чотири етапи: пропедевтичний, теоретико операційний, продуктивний та рефлексивно-оцінний.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47976346","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.23
Тетяна Спіріна, Артем Цвігун
Сім’я відіграє важливу роль у становленні особистості, задовольняючи її соціальні потреби, серед яких моральна підтримки, безпека, захищеність від зазіхань, емоційний комфорт, визнання та прийняття значущими для особистості людьми. Домашнє насильство є чинником соціального ризику й призводить до поглиблення соціальної, психологічної, моральної роз’єднаності, взаємної недовіри й ворожості щодо інших членів родини, брутальності та жорстокості у спілкуванні з найближчим оточенням. Нажаль, немає точної статистики про реальні прояви сімейного насильства, адже воно є найприхованішою формою насильства, зазвичай не усвідомленою жертвами та суспільством, загалом. Розповсюдження явища домашнього насильства, його причини, форми та передумови обумовлюються тим, що інформація про факти сімейного насильства не надходить до правоохоронних органів. Сім’я приховує факти домашнього насильства, керуючись стереотипами, що сімейні справи не потрібно виносити на публічне обговорення. У статті автори вивчають види та форми стереотипи проявів домашнього насильства, розкриваються його причини. На думку авторів, ключовими причинами домашнього насильства є: соціокультурні (щодо виховання дітей, високий рівень алко та нарко залежності населення), особистісні (психічні розлади, високий рівень агресії, особистий негативний досвід, низька самооцінка), економічні (зниження рівня життя, безробіття, соціальна та побутова невлаштованість). Варто зазначити, що формування насильницьких взаємостосунків у сім’ї не вичерпуються лише одним із факторів, вони є наслідком сукупності насильницьких відносин. Також діти мало обізнані щодо проблеми домашнього насильства. Вони не знають ефективних зразків поведінки у випадку, якщо стають жертвами насильства і навіть, коли вони є свідками таких дій. Важливо звернути уваги на необхідність інформування дітей щодо проблеми домашнього насильства. Профілактика домашнього насильства буде ефективнішою при формуванні загальної та педагогічної культури батьків, зокрема.
{"title":"ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА","authors":"Тетяна Спіріна, Артем Цвігун","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.23","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.23","url":null,"abstract":"Сім’я відіграє важливу роль у становленні особистості, задовольняючи її соціальні потреби, серед яких моральна підтримки, безпека, захищеність від зазіхань, емоційний комфорт, визнання та прийняття значущими для особистості людьми. Домашнє насильство є чинником соціального ризику й призводить до поглиблення соціальної, психологічної, моральної роз’єднаності, взаємної недовіри й ворожості щодо інших членів родини, брутальності та жорстокості у спілкуванні з найближчим оточенням. Нажаль, немає точної статистики про реальні прояви сімейного насильства, адже воно є найприхованішою формою насильства, зазвичай не усвідомленою жертвами та суспільством, загалом. Розповсюдження явища домашнього насильства, його причини, форми та передумови обумовлюються тим, що інформація про факти сімейного насильства не надходить до правоохоронних органів. Сім’я приховує факти домашнього насильства, керуючись стереотипами, що сімейні справи не потрібно виносити на публічне обговорення. У статті автори вивчають види та форми стереотипи проявів домашнього насильства, розкриваються його причини. На думку авторів, ключовими причинами домашнього насильства є: соціокультурні (щодо виховання дітей, високий рівень алко та нарко залежності населення), особистісні (психічні розлади, високий рівень агресії, особистий негативний досвід, низька самооцінка), економічні (зниження рівня життя, безробіття, соціальна та побутова невлаштованість). Варто зазначити, що формування насильницьких взаємостосунків у сім’ї не вичерпуються лише одним із факторів, вони є наслідком сукупності насильницьких відносин. Також діти мало обізнані щодо проблеми домашнього насильства. Вони не знають ефективних зразків поведінки у випадку, якщо стають жертвами насильства і навіть, коли вони є свідками таких дій. Важливо звернути уваги на необхідність інформування дітей щодо проблеми домашнього насильства. Профілактика домашнього насильства буде ефективнішою при формуванні загальної та педагогічної культури батьків, зокрема.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46432804","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.20
Галина Скіпальська
У статті представлено модель надання психосоціальної підтримки жінкам, постраждалим від домашнього насильства, громадськими та благодійними організаціями, охарактеризовано основні її компоненти (клієнтоорієнтований компонент; змістовно-технологічний компонент; організаційно-фаховий компонент), наведено результати імплементації практичного впровадження. Від моменту повномасштабного вторгнення росії на територію України проблема насильства стала сьогоденною проблемою, з якою доводиться працювати великій кількості громадських та благодійних організацій. Аби здійснювати якісну роботу у сфері запобігання різним формам насильства, організації мають мати свій відпрацьований механізм, що допоможе забезпечити всі необхідні компоненти в межах своєї діяльності. Оскільки громадські та благодійні організації стали повноцінними надавачами соціальних послуг, то саме вони можуть бути тими, хто впроваджуватиме новий механізм роботи з жінками, постраждалими від домашнього насильства. Загалом запропонована модель може послугувати інструментом для реалізації питань захисту постраждалих осіб від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, у тому числі, захисту жінок. Така модель дозволяє враховувати різні аспекти, що сприяють наданню якісних соціальних послуг, захищають інтереси жінки, дозволяють застосовувати інноваційні методи роботи, тим самим, забезпечуючи державним органам влади частину роботи з такими групами клієнтів. Запропонована модель надання психосоціальної підтримки жінкам, постраждалим від домашнього насильства, громадськими та благодійними організаціями є ефективною та перспективною в сфері соціальної роботи з жінками, постраждалими від домашнього насильства.
{"title":"МОДЕЛЬ НАДАННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ЖІНКАМ, ПОСТРАЖДАЛИМ ВІД ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА, ГРОМАДСЬКИМИ ТА БЛАГОДІЙНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ","authors":"Галина Скіпальська","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.20","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.20","url":null,"abstract":"У статті представлено модель надання психосоціальної підтримки жінкам, постраждалим від домашнього насильства, громадськими та благодійними організаціями, охарактеризовано основні її компоненти (клієнтоорієнтований компонент; змістовно-технологічний компонент; організаційно-фаховий компонент), наведено результати імплементації практичного впровадження. Від моменту повномасштабного вторгнення росії на територію України проблема насильства стала сьогоденною проблемою, з якою доводиться працювати великій кількості громадських та благодійних організацій. Аби здійснювати якісну роботу у сфері запобігання різним формам насильства, організації мають мати свій відпрацьований механізм, що допоможе забезпечити всі необхідні компоненти в межах своєї діяльності. Оскільки громадські та благодійні організації стали повноцінними надавачами соціальних послуг, то саме вони можуть бути тими, хто впроваджуватиме новий механізм роботи з жінками, постраждалими від домашнього насильства. Загалом запропонована модель може послугувати інструментом для реалізації питань захисту постраждалих осіб від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, у тому числі, захисту жінок. Така модель дозволяє враховувати різні аспекти, що сприяють наданню якісних соціальних послуг, захищають інтереси жінки, дозволяють застосовувати інноваційні методи роботи, тим самим, забезпечуючи державним органам влади частину роботи з такими групами клієнтів. Запропонована модель надання психосоціальної підтримки жінкам, постраждалим від домашнього насильства, громадськими та благодійними організаціями є ефективною та перспективною в сфері соціальної роботи з жінками, постраждалими від домашнього насильства.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45136516","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.14
Олег Лісовець, Галина Бейгер, Світлана Борисюк
Соціально-демографічна культура сучасного суспільства характеризується постійним збільшенням кількості людей похилого віку. Тому державна соціальна політика розвинутих країн спрямована на створення умов для гідного життя, самореалізації, задоволення різних інтересів та потреб громадян у похилому віці. Визначення рівня задоволеності життєвих потреб літніх людей є однією із важливих умов ефективності надання їм соціальних послуг та побудови системи соціального обслуговування осіб даної демографічної групи. В останні роки в Україні відбувається імплементація на регіональному рівні Стратегії державної політики з питань здорового та активного довголіття населення. Розробка і впровадження на рівні місцевих громад заходів щодо удосконалення системи охорони здоров’я і соціального захисту населення має базуватись на конкретних показниках забезпечення життєдіяльності громадян, стану задоволення їх життєвих потреб. У статті представлено результати дослідження особливостей і рівня задоволення життєвих потреб громадян похилого віку в Україні та Республіки Польща з позицій порівняльного аналізу та обґрунтовано напрямки покращення їх соціального обслуговування в умовах української територіальної громади і польської гміни. Емпіричний матеріал зібраний за допомогою проведеного опитування літніх громадян за авторською анкетою, яка об’єднала основні блоки питань для вивчення соціально-демографічної структури респондентів; соціальної активності; діагностики потреб у сфері охорони здоров’я, культури, освіти; оцінки доступності соціальних послуг; змісту думок щодо власного життя. Узагальнені результати порівняльного емпіричного дослідження є важливими для подальшого вивчення життєвих потреб людей похилого віку та значущими для практики розвитку сфери соціальної підтримки літніх людей, для розробки соціальних стратегій такої підтримки на регіональному рівні в Україні та Республіці Польща.
{"title":"ЖИТТЄВІ ПОТРЕБИ ЛІТНІХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ: ПОРІВНЯЛЬНЕ ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ","authors":"Олег Лісовець, Галина Бейгер, Світлана Борисюк","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.14","url":null,"abstract":"Соціально-демографічна культура сучасного суспільства характеризується постійним збільшенням кількості людей похилого віку. Тому державна соціальна політика розвинутих країн спрямована на створення умов для гідного життя, самореалізації, задоволення різних інтересів та потреб громадян у похилому віці. Визначення рівня задоволеності життєвих потреб літніх людей є однією із важливих умов ефективності надання їм соціальних послуг та побудови системи соціального обслуговування осіб даної демографічної групи. В останні роки в Україні відбувається імплементація на регіональному рівні Стратегії державної політики з питань здорового та активного довголіття населення. Розробка і впровадження на рівні місцевих громад заходів щодо удосконалення системи охорони здоров’я і соціального захисту населення має базуватись на конкретних показниках забезпечення життєдіяльності громадян, стану задоволення їх життєвих потреб. У статті представлено результати дослідження особливостей і рівня задоволення життєвих потреб громадян похилого віку в Україні та Республіки Польща з позицій порівняльного аналізу та обґрунтовано напрямки покращення їх соціального обслуговування в умовах української територіальної громади і польської гміни. Емпіричний матеріал зібраний за допомогою проведеного опитування літніх громадян за авторською анкетою, яка об’єднала основні блоки питань для вивчення соціально-демографічної структури респондентів; соціальної активності; діагностики потреб у сфері охорони здоров’я, культури, освіти; оцінки доступності соціальних послуг; змісту думок щодо власного життя. Узагальнені результати порівняльного емпіричного дослідження є важливими для подальшого вивчення життєвих потреб людей похилого віку та значущими для практики розвитку сфери соціальної підтримки літніх людей, для розробки соціальних стратегій такої підтримки на регіональному рівні в Україні та Республіці Польща.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48241612","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：