Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.14
Олег Лісовець, Галина Бейгер, Світлана Борисюк
Соціально-демографічна культура сучасного суспільства характеризується постійним збільшенням кількості людей похилого віку. Тому державна соціальна політика розвинутих країн спрямована на створення умов для гідного життя, самореалізації, задоволення різних інтересів та потреб громадян у похилому віці. Визначення рівня задоволеності життєвих потреб літніх людей є однією із важливих умов ефективності надання їм соціальних послуг та побудови системи соціального обслуговування осіб даної демографічної групи. В останні роки в Україні відбувається імплементація на регіональному рівні Стратегії державної політики з питань здорового та активного довголіття населення. Розробка і впровадження на рівні місцевих громад заходів щодо удосконалення системи охорони здоров’я і соціального захисту населення має базуватись на конкретних показниках забезпечення життєдіяльності громадян, стану задоволення їх життєвих потреб. У статті представлено результати дослідження особливостей і рівня задоволення життєвих потреб громадян похилого віку в Україні та Республіки Польща з позицій порівняльного аналізу та обґрунтовано напрямки покращення їх соціального обслуговування в умовах української територіальної громади і польської гміни. Емпіричний матеріал зібраний за допомогою проведеного опитування літніх громадян за авторською анкетою, яка об’єднала основні блоки питань для вивчення соціально-демографічної структури респондентів; соціальної активності; діагностики потреб у сфері охорони здоров’я, культури, освіти; оцінки доступності соціальних послуг; змісту думок щодо власного життя. Узагальнені результати порівняльного емпіричного дослідження є важливими для подальшого вивчення життєвих потреб людей похилого віку та значущими для практики розвитку сфери соціальної підтримки літніх людей, для розробки соціальних стратегій такої підтримки на регіональному рівні в Україні та Республіці Польща.
{"title":"ЖИТТЄВІ ПОТРЕБИ ЛІТНІХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ: ПОРІВНЯЛЬНЕ ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ","authors":"Олег Лісовець, Галина Бейгер, Світлана Борисюк","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.14","url":null,"abstract":"Соціально-демографічна культура сучасного суспільства характеризується постійним збільшенням кількості людей похилого віку. Тому державна соціальна політика розвинутих країн спрямована на створення умов для гідного життя, самореалізації, задоволення різних інтересів та потреб громадян у похилому віці. Визначення рівня задоволеності життєвих потреб літніх людей є однією із важливих умов ефективності надання їм соціальних послуг та побудови системи соціального обслуговування осіб даної демографічної групи. В останні роки в Україні відбувається імплементація на регіональному рівні Стратегії державної політики з питань здорового та активного довголіття населення. Розробка і впровадження на рівні місцевих громад заходів щодо удосконалення системи охорони здоров’я і соціального захисту населення має базуватись на конкретних показниках забезпечення життєдіяльності громадян, стану задоволення їх життєвих потреб. У статті представлено результати дослідження особливостей і рівня задоволення життєвих потреб громадян похилого віку в Україні та Республіки Польща з позицій порівняльного аналізу та обґрунтовано напрямки покращення їх соціального обслуговування в умовах української територіальної громади і польської гміни. Емпіричний матеріал зібраний за допомогою проведеного опитування літніх громадян за авторською анкетою, яка об’єднала основні блоки питань для вивчення соціально-демографічної структури респондентів; соціальної активності; діагностики потреб у сфері охорони здоров’я, культури, освіти; оцінки доступності соціальних послуг; змісту думок щодо власного життя. Узагальнені результати порівняльного емпіричного дослідження є важливими для подальшого вивчення життєвих потреб людей похилого віку та значущими для практики розвитку сфери соціальної підтримки літніх людей, для розробки соціальних стратегій такої підтримки на регіональному рівні в Україні та Республіці Польща.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48241612","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.29
Наталія Гевчук, Олена Данилюк
У статті здійснено аналіз освітньо-професійної програми «Соціальна допомога» спеціальності 232 Соціальне забезпечення відповідно до вимог ринку праці: проведено опитування здобувачів вищої освіти, випускників зазначеної спеціальності, роботодавців організацій та установ соціального захисту щодо відповідності структури та змісту освітньо-професійної програми та фахових компетентностей. Зокрема, анкетування здобувачів вищої освіти проводилося із метою вивчення рівня обізнаності щодо нормативного змісту підготовки здобувачів вищої освіти, сформульованого у термінах результатів навчання за освітньою програмою; реалізації права на вибір навчальних дисциплін здобувачами вищої освіти; проходження практичної підготовки; структурної та логічної побудови освітнього процесу за навчальним планом освітньої програми; можливостей опанування освітньої програми в умовах внутрішньої/міжнародної академічної мобільності; вимог до наявності системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти. Опитування випускників проводилося із метою вивчення якості вищої освіти, наданої випускникам ЗВО, визначення пріоритетів покращення якості вищої освіти та якості освітнього процесу для покращення професійної підготовки фахівців і формування компетентностей для потреб ринку праці. Опитування серед роботодавців проводилося із метою вивчення якості вищої освіти, наданої випускникам вишу, моніторингу ефективності співпраці з бізнесом та налагодження ефективної комунікації, визначення пріоритетів покращення якості вищої освіти та якості освітнього процесу, виявлення взаємовигідних форм співпраці К-ПНУ ім. Івана Огієнка із роботодавцями для покращення практичної підготовки фахівців. Визначено, що структура і зміст освітньо-професійної програми «Соціальна допомога» спеціальності 232 Соціальне забезпечення передбачає логічне та послідовне розкриття таких основних проблем, як місце соціальної допомоги у суспільному устрої країни на різних етапах її історичного розвитку; основні моделі соціальної допомоги та соціального забезпечення, що діяли і діють у нашій країні і за кордоном; система професійної підготовки фахівців у галузі; види, форми, методи, засади і рівні здійснення цієї роботи з різними категоріями населення; взаємозв’язок соціального забезпечення, державної політики, права та суспільної свідомості як показник соціальної держави.
{"title":"АНАЛІЗ ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНОЇ ПРОГРАМИ «СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА» СПЕЦІАЛЬНОСТІ 232 СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО ВИМОГ РИНКУ ПРАЦІ","authors":"Наталія Гевчук, Олена Данилюк","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.29","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.29","url":null,"abstract":"У статті здійснено аналіз освітньо-професійної програми «Соціальна допомога» спеціальності 232 Соціальне забезпечення відповідно до вимог ринку праці: проведено опитування здобувачів вищої освіти, випускників зазначеної спеціальності, роботодавців організацій та установ соціального захисту щодо відповідності структури та змісту освітньо-професійної програми та фахових компетентностей. Зокрема, анкетування здобувачів вищої освіти проводилося із метою вивчення рівня обізнаності щодо нормативного змісту підготовки здобувачів вищої освіти, сформульованого у термінах результатів навчання за освітньою програмою; реалізації права на вибір навчальних дисциплін здобувачами вищої освіти; проходження практичної підготовки; структурної та логічної побудови освітнього процесу за навчальним планом освітньої програми; можливостей опанування освітньої програми в умовах внутрішньої/міжнародної академічної мобільності; вимог до наявності системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти. Опитування випускників проводилося із метою вивчення якості вищої освіти, наданої випускникам ЗВО, визначення пріоритетів покращення якості вищої освіти та якості освітнього процесу для покращення професійної підготовки фахівців і формування компетентностей для потреб ринку праці. Опитування серед роботодавців проводилося із метою вивчення якості вищої освіти, наданої випускникам вишу, моніторингу ефективності співпраці з бізнесом та налагодження ефективної комунікації, визначення пріоритетів покращення якості вищої освіти та якості освітнього процесу, виявлення взаємовигідних форм співпраці К-ПНУ ім. Івана Огієнка із роботодавцями для покращення практичної підготовки фахівців. Визначено, що структура і зміст освітньо-професійної програми «Соціальна допомога» спеціальності 232 Соціальне забезпечення передбачає логічне та послідовне розкриття таких основних проблем, як місце соціальної допомоги у суспільному устрої країни на різних етапах її історичного розвитку; основні моделі соціальної допомоги та соціального забезпечення, що діяли і діють у нашій країні і за кордоном; система професійної підготовки фахівців у галузі; види, форми, методи, засади і рівні здійснення цієї роботи з різними категоріями населення; взаємозв’язок соціального забезпечення, державної політики, права та суспільної свідомості як показник соціальної держави.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43385291","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.15
Наталя Малярчук
Роми це одна з найчисленніших національних меншин Європи, яка мешкає на її теренах з часів середньовіччя. Це також одна з найбільш дискримінованих національних меншин Європи. В Україні роми стикаються практично з такими самими проблемами, як і в інших європейських країнах: бідність, відсутність документів, низький рівень освіти, сегрегація та соціальна ексклюзія. Але російсько-українська війна, яка триває з 2014 р. значно погіршила становище ромської спільноти в Україні. З’явилася категорія ромів-ВПО (внутрішньо переміщених осіб), які належать до найбільш соціально вразливих та маргіналізованих груп зазначеної етнічної спільноти. У статті проаналізовано становище ромської національної меншини в Україні, визначено основні проблеми найбільш вразливої її частини – ромів-ВПО, з’ясовано особливості соціальної роботи з цією категорією клієнтів та окреслено шляхи її вдосконалення. Авторка дійшла висновку, що труднощі властиві для всіх ВПО: відсутність постійного житла, безробіття, проблеми з адаптацією тощо, у ромів-переселенців посилюються наявністю комплексу специфічних проблем та проявами дискримінації за етнічною ознакою, що значно ускладнює їх становище. Особливо вразливими серед ромів-ВПО є жінки та діти. Основними суб'єктами надання допомоги ромам-ВПО є громадські організації ромів, посередники-медіатори, що зазвичай також є представниками ромської громади, волонтерські організації та правозахисники, а також протестантські релігійні громади, тоді як державні соціальні установи не приділяють ромам достатньої уваги. Однією з причин такого ставлення соціальних установ до ромів-ВПО є непідготовленість соціальних працівників до роботи з ромською спільнотою, а також статистична та інформаційна невидимість ромів-ВПО. Можливі шляхи вдосконалення соціальної роботи з ромами-ВПО авторка вбачає в забезпеченні збору якомога більш повних статистичних даних щодо цієї категорії клієнтів; розвитку взаємодії між працівниками соціальної сфери із громадськими об’єднаннями ромів, залучення останніх до розробки програм допомоги ромам-ВПО; ознайомлення соціальних працівників з історією, культурою та традиціями ромів, більш широке впровадження таких форм соціальної роботи як міжкультурне посередництво та адвокація; інституціоналізація ромських асистентів вчителя, ромських посередників.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З РОМАМИ-ВПО В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ","authors":"Наталя Малярчук","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.15","url":null,"abstract":"Роми це одна з найчисленніших національних меншин Європи, яка мешкає на її теренах з часів середньовіччя. Це також одна з найбільш дискримінованих національних меншин Європи. В Україні роми стикаються практично з такими самими проблемами, як і в інших європейських країнах: бідність, відсутність документів, низький рівень освіти, сегрегація та соціальна ексклюзія. Але російсько-українська війна, яка триває з 2014 р. значно погіршила становище ромської спільноти в Україні. З’явилася категорія ромів-ВПО (внутрішньо переміщених осіб), які належать до найбільш соціально вразливих та маргіналізованих груп зазначеної етнічної спільноти. У статті проаналізовано становище ромської національної меншини в Україні, визначено основні проблеми найбільш вразливої її частини – ромів-ВПО, з’ясовано особливості соціальної роботи з цією категорією клієнтів та окреслено шляхи її вдосконалення. Авторка дійшла висновку, що труднощі властиві для всіх ВПО: відсутність постійного житла, безробіття, проблеми з адаптацією тощо, у ромів-переселенців посилюються наявністю комплексу специфічних проблем та проявами дискримінації за етнічною ознакою, що значно ускладнює їх становище. Особливо вразливими серед ромів-ВПО є жінки та діти. Основними суб'єктами надання допомоги ромам-ВПО є громадські організації ромів, посередники-медіатори, що зазвичай також є представниками ромської громади, волонтерські організації та правозахисники, а також протестантські релігійні громади, тоді як державні соціальні установи не приділяють ромам достатньої уваги. Однією з причин такого ставлення соціальних установ до ромів-ВПО є непідготовленість соціальних працівників до роботи з ромською спільнотою, а також статистична та інформаційна невидимість ромів-ВПО. Можливі шляхи вдосконалення соціальної роботи з ромами-ВПО авторка вбачає в забезпеченні збору якомога більш повних статистичних даних щодо цієї категорії клієнтів; розвитку взаємодії між працівниками соціальної сфери із громадськими об’єднаннями ромів, залучення останніх до розробки програм допомоги ромам-ВПО; ознайомлення соціальних працівників з історією, культурою та традиціями ромів, більш широке впровадження таких форм соціальної роботи як міжкультурне посередництво та адвокація; інституціоналізація ромських асистентів вчителя, ромських посередників.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46529138","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.30
Олексій Анатолійович Клочко, Ірина Іонова
Схарактеризовано організаційно-інституційні основи соціального захисту громадян на ринку праці. Мета дослідження полягає у визначенні сутності соціально-трудових відносин, а також відповідного інституційного забезпечення як основи соціального захисту громадян на ринку праці в сучасних умовах. Доведено, що організаційною основою системи соціального захисту громадян є налагоджена система соціально-трудових відносин на ринку праці. У статті уточнено визначення соціально-трудових відносин як комплексу адміністративно-правових, соціально-економічних, морально-психологічних прийомів та методів, спрямованих на процес включення робочої сили у ринок праці, а також як систему взаємовідносин між роботодавцями та найманими працівниками, що націлені на забезпечення достатньо рівня та якості життя громадян. У дослідженні сформульовано, що організаційною основною застосування системи соціального захисту громадян є налагодження ефективних соціально-трудових відносин між усіма суб’єктами на ринку праці. За результатами вивчення наукових джерел було установлено, що основними видами соціально-трудових відносин є: патерналізм, партнерство, конкуренція, солідарність, субсидіарність, конкуренція, конфлікт (за А. Колотом). За критеріями, визначеними О. Козновою, досліджено іншу класифікацію видів соціально-трудових відносин: за змістом діяльності, за суб’єктами, за об’єктом повноважень, за характером розподілу доходів, за способом спілкування, за ступенем регламентованості. Запропоновані класифікації ні в якому разі не виключають одна одну, а, навпаки, доповнюють одна одну, слугують для формування складного цілісного уявлення про соціально-трудові відносини на ринку праці України. Головні завдання та напрями соціального захисту безробітних реалізовуються через мережу відповідних державних установ. Державна служба зайнятості є головною інституцією, що забезпечує реалізацію державної соціальної політики з питань соціального захисту безробітних громадян. Установа є уніфікованим сервісним центром надання соціальних послуг та соціальної допомоги громадянам, які втратили роботу і потребують працевлаштування. У свою чергу, установа, що регулює соціально-трудові взаємовідносини між суб’єктами ринку праці, забезпечує контроль за дотриманням трудового законодавства, це – Державна служба України з питань праці. Означені установи становлять базу інституційного забезпечення системи соціального захисту безробітних громадян. На них покладені завдання політики зайнятості щодо надання відповідних соціальних послуг та допомог.
{"title":"ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ГРОМАДЯН НА РИНКУ ПРАЦІ","authors":"Олексій Анатолійович Клочко, Ірина Іонова","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.30","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.30","url":null,"abstract":"Схарактеризовано організаційно-інституційні основи соціального захисту громадян на ринку праці. Мета дослідження полягає у визначенні сутності соціально-трудових відносин, а також відповідного інституційного забезпечення як основи соціального захисту громадян на ринку праці в сучасних умовах. Доведено, що організаційною основою системи соціального захисту громадян є налагоджена система соціально-трудових відносин на ринку праці. У статті уточнено визначення соціально-трудових відносин як комплексу адміністративно-правових, соціально-економічних, морально-психологічних прийомів та методів, спрямованих на процес включення робочої сили у ринок праці, а також як систему взаємовідносин між роботодавцями та найманими працівниками, що націлені на забезпечення достатньо рівня та якості життя громадян. У дослідженні сформульовано, що організаційною основною застосування системи соціального захисту громадян є налагодження ефективних соціально-трудових відносин між усіма суб’єктами на ринку праці. За результатами вивчення наукових джерел було установлено, що основними видами соціально-трудових відносин є: патерналізм, партнерство, конкуренція, солідарність, субсидіарність, конкуренція, конфлікт (за А. Колотом). За критеріями, визначеними О. Козновою, досліджено іншу класифікацію видів соціально-трудових відносин: за змістом діяльності, за суб’єктами, за об’єктом повноважень, за характером розподілу доходів, за способом спілкування, за ступенем регламентованості. Запропоновані класифікації ні в якому разі не виключають одна одну, а, навпаки, доповнюють одна одну, слугують для формування складного цілісного уявлення про соціально-трудові відносини на ринку праці України. Головні завдання та напрями соціального захисту безробітних реалізовуються через мережу відповідних державних установ. Державна служба зайнятості є головною інституцією, що забезпечує реалізацію державної соціальної політики з питань соціального захисту безробітних громадян. Установа є уніфікованим сервісним центром надання соціальних послуг та соціальної допомоги громадянам, які втратили роботу і потребують працевлаштування. У свою чергу, установа, що регулює соціально-трудові взаємовідносини між суб’єктами ринку праці, забезпечує контроль за дотриманням трудового законодавства, це – Державна служба України з питань праці. Означені установи становлять базу інституційного забезпечення системи соціального захисту безробітних громадян. На них покладені завдання політики зайнятості щодо надання відповідних соціальних послуг та допомог.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41322206","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.19
Алла Сеник
Стаття присвячена питанню підвищення якості навченості та рівня розвитку професійних компетентностей студентів за рахунок нестандартних форм практичних занять. Автор зазначає на особливостях використання традиційних та нетрадиційних форм практичних занять: щодо концептуальної основи практичних занять, то традиційні форми мають недоліки, що полягають у суб’єкт-об’єктній взаємодії в системі «викладач- здобувач вищої освіти», а також в ізоляції учасників від можливості активної комунікації. Нетрадиційні ж форми практичних занять в даному контексті мають переваги через суб’єкт-суб’єктивні позиції в системі «викладач-здобувач вищої освіти», можливість комунікативного інтерактивного діалогу між учасниками освітнього процесу; щодо змістовної частини, як традиційні, так і нетрадиційні форми практичних занять існують лише переваги, проте, нетрадиційні форми мають на меті не лише формування знань, вмінь та навичок, а й спрямовані на розвиток творчого потенціалу майбутнього соціального працівника; щодо організації навчального процесу – недоліками традиційних форм практичних занять вважають низький рівень самостійності, пасивна пізнавальна позиція здобувачів та відсутність можливості критично мислити. А от серед переваг нетрадиційних форм практичних занять акцент ставиться на більш глибокому вивченні навчального матеріалу; щодо діяльності викладача під час практичного заняття (управління процесом засвоєння матеріалу та діагностикою результатів) – під час використання традиційних форм практичних занять недоліками вважається слабкий зворотній зв’язок, а перевагами – передбачуваність та контрольованість результатами навчальної діяльності майбутніх соціальних працівників. І навпаки, перевагами у нетрадиційних формах практичних занять є активний зворотній зв’язок, а от недоліками вважаються труднощі у прогнозуванні та діагностиці результатів навчальної діяльності. У публікації наведено авторський приклад використання нетрадиційної форми практичного заняття під час вивчення питання значення соціальної та сенсорної інтеграції у житті людини.
{"title":"НЕСТАНДАРТНІ ФОРМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ У ПІДГОТОВЦІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ","authors":"Алла Сеник","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.19","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.19","url":null,"abstract":"Стаття присвячена питанню підвищення якості навченості та рівня розвитку професійних компетентностей студентів за рахунок нестандартних форм практичних занять. Автор зазначає на особливостях використання традиційних та нетрадиційних форм практичних занять: щодо концептуальної основи практичних занять, то традиційні форми мають недоліки, що полягають у суб’єкт-об’єктній взаємодії в системі «викладач- здобувач вищої освіти», а також в ізоляції учасників від можливості активної комунікації. Нетрадиційні ж форми практичних занять в даному контексті мають переваги через суб’єкт-суб’єктивні позиції в системі «викладач-здобувач вищої освіти», можливість комунікативного інтерактивного діалогу між учасниками освітнього процесу; щодо змістовної частини, як традиційні, так і нетрадиційні форми практичних занять існують лише переваги, проте, нетрадиційні форми мають на меті не лише формування знань, вмінь та навичок, а й спрямовані на розвиток творчого потенціалу майбутнього соціального працівника; щодо організації навчального процесу – недоліками традиційних форм практичних занять вважають низький рівень самостійності, пасивна пізнавальна позиція здобувачів та відсутність можливості критично мислити. А от серед переваг нетрадиційних форм практичних занять акцент ставиться на більш глибокому вивченні навчального матеріалу; щодо діяльності викладача під час практичного заняття (управління процесом засвоєння матеріалу та діагностикою результатів) – під час використання традиційних форм практичних занять недоліками вважається слабкий зворотній зв’язок, а перевагами – передбачуваність та контрольованість результатами навчальної діяльності майбутніх соціальних працівників. І навпаки, перевагами у нетрадиційних формах практичних занять є активний зворотній зв’язок, а от недоліками вважаються труднощі у прогнозуванні та діагностиці результатів навчальної діяльності. У публікації наведено авторський приклад використання нетрадиційної форми практичного заняття під час вивчення питання значення соціальної та сенсорної інтеграції у житті людини.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48404982","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Проблема залежності (адиктивної поведінки) залишається поширеною у нашому суспільстві, завдаючи шкоди психічному та фізичному здоров’ю багатьох людей та їхніх громад. Розуміння залежності, адиктивної поведінки є важливим для психологів, соціальних працівників, соціальних педагогів, педагогічних працівників, оскільки це може допомогти в ефективній профілактиці та лікуванні. Мета статті – проаналізувати смислове наповнення поняття «адиктивна поведінка» в контексті соціальної роботи. У дослідженні використано такі методи, як аналіз, порівняння та узагальнення наукових джерел із досліджуваної проблеми. Проаналізовано різні визначення поняття «адиктивна поведінка»; визначено особливості та ознаки адиктивної поведінки. З’ясовано, що адиктивна поведінка – це вид залежної поведінки, яка суперечить загальноприйнятим у суспільстві нормам, має негативні соціальні, фізичні, психічні наслідки. Основними ознаками адиктивної поведінки є скритість, перепад настрою, зміни зовнішнього вигляду, відсутність інтересу до занять, невиконання зобов’язань, використання підозрілої атрибутики, юридичні проблеми (порушення закону) тощо.
{"title":"АДИКТИВНА ПОВЕДІНКА: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ","authors":"Наталія Левченко, Наталія Коляда, Оксана Кравченко","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.13","url":null,"abstract":"Проблема залежності (адиктивної поведінки) залишається поширеною у нашому суспільстві, завдаючи шкоди психічному та фізичному здоров’ю багатьох людей та їхніх громад. Розуміння залежності, адиктивної поведінки є важливим для психологів, соціальних працівників, соціальних педагогів, педагогічних працівників, оскільки це може допомогти в ефективній профілактиці та лікуванні. Мета статті – проаналізувати смислове наповнення поняття «адиктивна поведінка» в контексті соціальної роботи. У дослідженні використано такі методи, як аналіз, порівняння та узагальнення наукових джерел із досліджуваної проблеми. Проаналізовано різні визначення поняття «адиктивна поведінка»; визначено особливості та ознаки адиктивної поведінки. З’ясовано, що адиктивна поведінка – це вид залежної поведінки, яка суперечить загальноприйнятим у суспільстві нормам, має негативні соціальні, фізичні, психічні наслідки. Основними ознаками адиктивної поведінки є скритість, перепад настрою, зміни зовнішнього вигляду, відсутність інтересу до занять, невиконання зобов’язань, використання підозрілої атрибутики, юридичні проблеми (порушення закону) тощо.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45414433","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.28
Ярослава Юрків
Актуальність окресленої теми визначається сучасною соціально-політичною ситуацією в Україні (військова агресія росії проти України, мігрування населення – жертв війни, показники внутрішньо переміщених осіб які налічують офіційно 5 мільйонів осіб на березень 2023 р.). У науковій статті обґрунтовано доцільність використання некласичних (неформальних) форм соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами й представлено стислий опис цих форм. Ураховуючи наукові здобутки українських учених які займаються проблематикою організації соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами та особистий авторський досвід, було виокремлено десять некласичних форм соціальної роботи з внутрішніми мігрантами. Серед найцікавіших зазначимо наступні форми: робота фахівців із соціальної роботи у лікувально-реабілітаційних центрах, оперативна взаємодія й співпраці в мікрорайоні, де проживають вимушені переселенці, психолого-соціально-педагогічний консиліум, участь соціальних працівників у роботі центрів акмеологічних тренінгів, едвайзерство над групами самодопомоги для внутрішніх мігрантів, термінове соціальне обслуговування внутрішньо переміщених осіб за допомогою соціальних мереж і нових інформаційних технологій, консультативний й навчально-методичний супровід клубів за інтересами для внутрішньо переміщених осіб, соціально-мобільний супровід внутрішньо переміщених з особливими потребами. Наостанок були окреслені форми соціальної роботи з внутрішніми мігрантами в європейських країнах і зазначені перспективи подальших досліджень.
{"title":"НЕКЛАСИЧНІ ФОРМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ","authors":"Ярослава Юрків","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.28","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.28","url":null,"abstract":"Актуальність окресленої теми визначається сучасною соціально-політичною ситуацією в Україні (військова агресія росії проти України, мігрування населення – жертв війни, показники внутрішньо переміщених осіб які налічують офіційно 5 мільйонів осіб на березень 2023 р.). У науковій статті обґрунтовано доцільність використання некласичних (неформальних) форм соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами й представлено стислий опис цих форм. Ураховуючи наукові здобутки українських учених які займаються проблематикою організації соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами та особистий авторський досвід, було виокремлено десять некласичних форм соціальної роботи з внутрішніми мігрантами. Серед найцікавіших зазначимо наступні форми: робота фахівців із соціальної роботи у лікувально-реабілітаційних центрах, оперативна взаємодія й співпраці в мікрорайоні, де проживають вимушені переселенці, психолого-соціально-педагогічний консиліум, участь соціальних працівників у роботі центрів акмеологічних тренінгів, едвайзерство над групами самодопомоги для внутрішніх мігрантів, термінове соціальне обслуговування внутрішньо переміщених осіб за допомогою соціальних мереж і нових інформаційних технологій, консультативний й навчально-методичний супровід клубів за інтересами для внутрішньо переміщених осіб, соціально-мобільний супровід внутрішньо переміщених з особливими потребами. Наостанок були окреслені форми соціальної роботи з внутрішніми мігрантами в європейських країнах і зазначені перспективи подальших досліджень.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45332345","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.18
Микола Піговський
У статті розглянуто проблему формування соціальної відповідальності у майбутніх фахівців соціальної сфери, зокрема – навчально-методичного забезпечення означеного процесу. Вказано, що оскільки соціальна відповідальність фахівця із соціальної роботи відіграє важливу роль у налагодженні (а в умовах повномасштабної російської агресії в Україні – у збереженні) життя людей та його нормалізації, майбутній соціальний працівник повинен володіти цілим комплексом знань, умінь і навичок, які б допомогли йому у виконанні найрізноманітніших професійних завдань. Увагу приділено навчально-методичному забезпеченню освітнього компонента (навчальної дисципліни) «Соціальна відповідальність», яку вивчають студенти спеціальності 231 Соціальна робота на другому (магістерському) рівні вищої освіти в багатьох закладах України та закордоном. Обґрунтовано ідею про те, що програма цієї дисципліни повинна відображати як теоретичні, так і практичні аспекти різних видів соціальної відповідальності (особистості, громадянина, сім’янина, фахівця), що проявлятиметься у роботі з різними категоріями населення (людьми з інвалідністю; дітьми та молоддю; людьми літнього віку; учасниками бойових дій, демобілізованими і членами їх сімей; вимушено переміщеними особами; тими, хто проживає на деокупованих територіях та ін.). Автором запропоновано тематику лекційних і семінарських занять, перелік завдань для самостійної й індивідуальної роботи, список наукових та методичних джерел, якими можуть послуговуватися здобувачі освіти у процесі вивчення навчальної дисципліни «Соціальна відповідальність». Зазначено, що перспективним напрямом подальших досліджень в цій сфері є вивчення зарубіжних аналогів вітчизняних програм з метою запозичення передового досвіду формування соціально відповідальної поведінки фахівців соціальної сфери.
{"title":"НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ","authors":"Микола Піговський","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.18","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.18","url":null,"abstract":"У статті розглянуто проблему формування соціальної відповідальності у майбутніх фахівців соціальної сфери, зокрема – навчально-методичного забезпечення означеного процесу. Вказано, що оскільки соціальна відповідальність фахівця із соціальної роботи відіграє важливу роль у налагодженні (а в умовах повномасштабної російської агресії в Україні – у збереженні) життя людей та його нормалізації, майбутній соціальний працівник повинен володіти цілим комплексом знань, умінь і навичок, які б допомогли йому у виконанні найрізноманітніших професійних завдань. Увагу приділено навчально-методичному забезпеченню освітнього компонента (навчальної дисципліни) «Соціальна відповідальність», яку вивчають студенти спеціальності 231 Соціальна робота на другому (магістерському) рівні вищої освіти в багатьох закладах України та закордоном. Обґрунтовано ідею про те, що програма цієї дисципліни повинна відображати як теоретичні, так і практичні аспекти різних видів соціальної відповідальності (особистості, громадянина, сім’янина, фахівця), що проявлятиметься у роботі з різними категоріями населення (людьми з інвалідністю; дітьми та молоддю; людьми літнього віку; учасниками бойових дій, демобілізованими і членами їх сімей; вимушено переміщеними особами; тими, хто проживає на деокупованих територіях та ін.). Автором запропоновано тематику лекційних і семінарських занять, перелік завдань для самостійної й індивідуальної роботи, список наукових та методичних джерел, якими можуть послуговуватися здобувачі освіти у процесі вивчення навчальної дисципліни «Соціальна відповідальність». Зазначено, що перспективним напрямом подальших досліджень в цій сфері є вивчення зарубіжних аналогів вітчизняних програм з метою запозичення передового досвіду формування соціально відповідальної поведінки фахівців соціальної сфери.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48109076","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.5
Віктор Жуков, Тетяна Лях, Валерій Петрович, Ганна Пруденко
Сьогодні, для практики соціальної роботи надважливими та актуальними є питання обґрунтування цінності соціальних технологій щодо соціально-педагогічної підтримки осіб, які стали жертвами фізичного, психологічного, сексуального насилля, перебувають у ситуаціях, що потребують екстреного втручання. Саме соціальна робота виступає інструментом державної політики щодо соціального захисту, соціального супроводу, консультування задля створення комфортного соціального середовища, сприятливого для всебічного розвитку дітей, підвищення батьківського виховного потенціалу, адаптації у суспільстві, соціальної профілактики та соціальної реабілітації. Авторами у статті наголошено, що соціальна робота спрямована на допомогу та підтримку отримувачів послуг у період особистісного та соціального неблагополуччя та зорієнтована на забезпечення базових потреб, захист, підтримку у територіальній громаді. У цей складний період основою професійної діяльності соціального працівника є вітчизняний та міжнародний досвід, який ґрунтується на морально-етичних засадах, цінностях соціальної роботи, взаємопідтримці. Наразі, проявом соціальної роботи у територіальній громаді є неорганізоване, проте усвідомлене, осмислене поєднання доброчинності пересічних громадян як морального обов’язку, ціннісного орієнтиру й прагнення роботи добро із професійною діяльністю соціальних працівників, що має значення для людини, громади, суспільства, загалом. У статті актуалізуються питання професійно-етичної підготовки соціальних працівників з високим рівнем моральної відповідальності, професійно-етичних компетентностей, що сприятиме психосоціальному здоров’ю, безпеці, всебічному розвитку отримувачів послуг, шляхом реалізації принципу справедливості в життєдіяльність соціального середовища. Морально-етичні норми соціальної роботи є складовою професійної діяльності фахівця. Вони у своїй практичній діяльності часто стикаються із складними моральними дилемами, відчуваючи етичні труднощі у прийнятті ефективних та виважених рішень, адже, у будь-якому разі, матимуть справу з проблемами соціально-економічної нерівності, порушенням принципу соціальної справедливості. І це змушує їх діяти відповідно до особистих моральних переконань, адже такі ситуації недостатньо урегульовані законодавством.
{"title":"МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ","authors":"Віктор Жуков, Тетяна Лях, Валерій Петрович, Ганна Пруденко","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.5","url":null,"abstract":"Сьогодні, для практики соціальної роботи надважливими та актуальними є питання обґрунтування цінності соціальних технологій щодо соціально-педагогічної підтримки осіб, які стали жертвами фізичного, психологічного, сексуального насилля, перебувають у ситуаціях, що потребують екстреного втручання. Саме соціальна робота виступає інструментом державної політики щодо соціального захисту, соціального супроводу, консультування задля створення комфортного соціального середовища, сприятливого для всебічного розвитку дітей, підвищення батьківського виховного потенціалу, адаптації у суспільстві, соціальної профілактики та соціальної реабілітації. Авторами у статті наголошено, що соціальна робота спрямована на допомогу та підтримку отримувачів послуг у період особистісного та соціального неблагополуччя та зорієнтована на забезпечення базових потреб, захист, підтримку у територіальній громаді. У цей складний період основою професійної діяльності соціального працівника є вітчизняний та міжнародний досвід, який ґрунтується на морально-етичних засадах, цінностях соціальної роботи, взаємопідтримці. Наразі, проявом соціальної роботи у територіальній громаді є неорганізоване, проте усвідомлене, осмислене поєднання доброчинності пересічних громадян як морального обов’язку, ціннісного орієнтиру й прагнення роботи добро із професійною діяльністю соціальних працівників, що має значення для людини, громади, суспільства, загалом. У статті актуалізуються питання професійно-етичної підготовки соціальних працівників з високим рівнем моральної відповідальності, професійно-етичних компетентностей, що сприятиме психосоціальному здоров’ю, безпеці, всебічному розвитку отримувачів послуг, шляхом реалізації принципу справедливості в життєдіяльність соціального середовища. Морально-етичні норми соціальної роботи є складовою професійної діяльності фахівця. Вони у своїй практичній діяльності часто стикаються із складними моральними дилемами, відчуваючи етичні труднощі у прийнятті ефективних та виважених рішень, адже, у будь-якому разі, матимуть справу з проблемами соціально-економічної нерівності, порушенням принципу соціальної справедливості. І це змушує їх діяти відповідно до особистих моральних переконань, адже такі ситуації недостатньо урегульовані законодавством.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46033602","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.16
Яна Мартинюк
У статті досліджено еволюцію розвитку поняття «сільська територіальна громада» проаналізовано різні підходи до змісту даного терміну та розглянуто розвитку сільських територіальних громад. Під сільською територіальною громадою ми розуміємо певне об’єднання жителів, кількох сіл чи селищ, які виявляють ініціативу спільного розв’язання проблем громади з урахуванням особливостей території, інфраструктури, економічного розвитку, стану сільського господарства та культурних традицій. Досліджено різні підходи до теоретико-методологічних основ поняття «сільська територіальна громада»: екологічний, етнографічний, соціологічний, економічний. Всі зазначені підходи, до «сільської територіальна громада» в сукупності, передбачають: надання соціальних послуг, розвиток сільської громади та її потенціалу з урахуванням етнографічної особливості, місцевості, розвитку культури, налагодження взаємовідносин з іншими громадами та інфраструктури з урахуванням екологічного та географічного стану. Проаналізовано та порівняно різні підходи наукових досліджень до терміну «сільська територіальна громада» та визначено спільні та відмінні риси зазначеного поняття. Визначено індикатори розвитку сільської територіальної громади, за допомогою яких забезпечується життєспроможність та конкурентоспроможність села.
{"title":"ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «СІЛЬСЬКА ТЕРИТОРІАЛНА ГРОМАДА»","authors":"Яна Мартинюк","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.16","url":null,"abstract":"У статті досліджено еволюцію розвитку поняття «сільська територіальна громада» проаналізовано різні підходи до змісту даного терміну та розглянуто розвитку сільських територіальних громад. Під сільською територіальною громадою ми розуміємо певне об’єднання жителів, кількох сіл чи селищ, які виявляють ініціативу спільного розв’язання проблем громади з урахуванням особливостей території, інфраструктури, економічного розвитку, стану сільського господарства та культурних традицій. Досліджено різні підходи до теоретико-методологічних основ поняття «сільська територіальна громада»: екологічний, етнографічний, соціологічний, економічний. Всі зазначені підходи, до «сільської територіальна громада» в сукупності, передбачають: надання соціальних послуг, розвиток сільської громади та її потенціалу з урахуванням етнографічної особливості, місцевості, розвитку культури, налагодження взаємовідносин з іншими громадами та інфраструктури з урахуванням екологічного та географічного стану. Проаналізовано та порівняно різні підходи наукових досліджень до терміну «сільська територіальна громада» та визначено спільні та відмінні риси зазначеного поняття. Визначено індикатори розвитку сільської територіальної громади, за допомогою яких забезпечується життєспроможність та конкурентоспроможність села.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46311565","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：