Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.3
Володимир Гуріч
Розвиток та трансформація добровільних об’єднань громадян під час військової агресії є актуальним напрямком досліджень у різних галузях науки, зокрема, з 2014 року – в Україні. У статті здійснена спроба висвітлення особливостей організації волонтерської діяльності на тимчасово окупованій території на прикладі м. Херсона. Для проведення дослідження використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння інформації з відкритих джерел (зокрема, в основу покладені аналіз повідомлень соціальних мереж різного типу, власний досвід автора та співбесіди з волонтерами Херсона); також здійснений контент-аналіз повнотекстових наукових праць у наукометричній базі Google Scholar, базі законодавства України. На основі власного досвіду та матеріалів опитувань та аналізу відкритих джерел описані особливостей організації волонтерської діяльності в умовах тимчасово окупованого міста. Визначено, що різні форми Е-волонтерства дають ефект за умов грамотних моніторингу та оцінки потреб, а також профілактики вигоряння добровольців та дотриманні норм безпеки.
{"title":"ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ (ХЕРСОН)","authors":"Володимир Гуріч","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.3","url":null,"abstract":"Розвиток та трансформація добровільних об’єднань громадян під час військової агресії є актуальним напрямком досліджень у різних галузях науки, зокрема, з 2014 року – в Україні. У статті здійснена спроба висвітлення особливостей організації волонтерської діяльності на тимчасово окупованій території на прикладі м. Херсона. Для проведення дослідження використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння інформації з відкритих джерел (зокрема, в основу покладені аналіз повідомлень соціальних мереж різного типу, власний досвід автора та співбесіди з волонтерами Херсона); також здійснений контент-аналіз повнотекстових наукових праць у наукометричній базі Google Scholar, базі законодавства України. На основі власного досвіду та матеріалів опитувань та аналізу відкритих джерел описані особливостей організації волонтерської діяльності в умовах тимчасово окупованого міста. Визначено, що різні форми Е-волонтерства дають ефект за умов грамотних моніторингу та оцінки потреб, а також профілактики вигоряння добровольців та дотриманні норм безпеки.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47028153","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.2
Людмила Горобчук
Сексуальне здоров’я – це фундамент для загального здоров’я і благополуччя людини. А підлітковий вік – сприятливий час для формування здорових звичок і здорового способу життя направлений, на покращення сексуального здоров’я, оскільки це період постійних фізичних, психологічних, емоційних та соціальних змін. В Україні упродовж останніх років складова профілактичної освіти, у тому числі профілактики сексуального здоров’я, стала значно ефективнішою: розробляються нові профілактичні програми та факультативні курси, зростає кількість педагогів, що проходять спеціальну підготовку, покращується забезпечення шкіл методичними матеріалами. Але воєнні дії росії в Україні поставили під загрозу здоров’я та безпеку підлітків і молоді. Стали більш видимими проблеми сексуального та репродуктивного здоров’я, порушення особистих кордонів, проблеми згоди та інфекційних захворювань. Питання, яке вимагає негайного вирішення, – це важливість попередження насильства, зокрема сексуального, що несе загрозу загальному здоров’ю наших дітей. Для покращення сексуального здоров’я підлітків потрібна системна робота багатьох інституцій. Заклади середньої освіти частково підіймають ці питання на уроках «Основи здоров’я» та факультативних курсах, але вони не мають єдиної комплексної системи з даного питання. Діяльність недержавних організацій, в більшості, спрямована на профілактику покращення сексуального здоров’я підлітків і має позитивні результати своєї роботи. Метою даної статті є вивчення сутності та ефективності роботи недержавних організацій України, що працюють у сфері покращення сексуального здоров’я підлітків; у з’ясуванні пріоритетних напрямів та форм їхньої діяльності. Авторкою статті проведено теоретичний аналіз діяльності неурядових організацій, що працюють у сфері профілактики та збереження сексуального здоров’я підлітків, з’ясовано напрями й методи їхньої роботи. Стаття розкриває важливість, актуальність та ефективність співпраці державних та недержавних установ та організацій у формуванні здорового способу життя і здоров’я підлітків, зокрема сексуального.
{"title":"СЕКСУАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ: СПЕЦИФІКА РОБОТИ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ","authors":"Людмила Горобчук","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.2","url":null,"abstract":"Сексуальне здоров’я – це фундамент для загального здоров’я і благополуччя людини. А підлітковий вік – сприятливий час для формування здорових звичок і здорового способу життя направлений, на покращення сексуального здоров’я, оскільки це період постійних фізичних, психологічних, емоційних та соціальних змін. В Україні упродовж останніх років складова профілактичної освіти, у тому числі профілактики сексуального здоров’я, стала значно ефективнішою: розробляються нові профілактичні програми та факультативні курси, зростає кількість педагогів, що проходять спеціальну підготовку, покращується забезпечення шкіл методичними матеріалами. Але воєнні дії росії в Україні поставили під загрозу здоров’я та безпеку підлітків і молоді. Стали більш видимими проблеми сексуального та репродуктивного здоров’я, порушення особистих кордонів, проблеми згоди та інфекційних захворювань. Питання, яке вимагає негайного вирішення, – це важливість попередження насильства, зокрема сексуального, що несе загрозу загальному здоров’ю наших дітей. Для покращення сексуального здоров’я підлітків потрібна системна робота багатьох інституцій. Заклади середньої освіти частково підіймають ці питання на уроках «Основи здоров’я» та факультативних курсах, але вони не мають єдиної комплексної системи з даного питання. Діяльність недержавних організацій, в більшості, спрямована на профілактику покращення сексуального здоров’я підлітків і має позитивні результати своєї роботи. Метою даної статті є вивчення сутності та ефективності роботи недержавних організацій України, що працюють у сфері покращення сексуального здоров’я підлітків; у з’ясуванні пріоритетних напрямів та форм їхньої діяльності. Авторкою статті проведено теоретичний аналіз діяльності неурядових організацій, що працюють у сфері профілактики та збереження сексуального здоров’я підлітків, з’ясовано напрями й методи їхньої роботи. Стаття розкриває важливість, актуальність та ефективність співпраці державних та недержавних установ та організацій у формуванні здорового способу життя і здоров’я підлітків, зокрема сексуального.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45605419","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.6
Яна ЗАГУТІНА-ВІЗЕР, Олена Григорівна Денисюк
У статті висвітлено особливості Концепції Нової української школи на основі педагогіки партнерства з точки зору міждисциплінарної взаємодії між фахівцями команди супроводу молодших школярів з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої освіти. Схарактеризовано сутність поняття взаємодії на основі принципів партнерства. Проаналізовано принципи педагогіки партнерства і взаємодії фахівців, що здійснюють психолого – педагогічний супровід молодших школярів з особливими освітніми потребами. Визначено, що засади педагогіки партнерства хоча і є тотожними до основ міждисциплінарної взаємодії у соціально-педагогічній роботі з молодшими школярами з особливими освітніми потребами, але потребують певних змін у формуванні своїх вимог до її учасників. Визначено завдання для команди супроводу молодших школярів з особливими освітніми потребами. Обґрунтовано, що модель міждисциплінарної взаємодії фахівців під час супроводу молодших школярів з особливими освітніми потребами через організацію спільної роботи команди різних спеціалістів закладу освіти є дієвою та ефективною. Визначено, що категорія міждисциплінарної взаємодії фахівців команди супроводу молодших школярів з особливими освітніми потребами виявляється не лише у внутрішніх зв’язках організації діяльності між членами команди, але й у зовнішніх структурних зв’язках міждисциплінарної команди і є суб’єкт – суб’єктною. З’ясовано етапи ефективної комунікації під час міждисциплінарної взаємодії в команді супроводу. Проаналізовано особливості, основні принципи та умови ефективної міждисциплінарної взаємодії команди психолого-педагогічного супроводу молодших школярів з особливими освітніми потребами. Визначено, що умовою ефективного використання принципів міждисциплінарної взаємодії між фахівцями, що здійснюють супровід, є створення єдиного простору співпраці в команді на засадах партнерства.
{"title":"ПРИНЦИПИ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ФАХІВЦІВ КОМАНДИ СУПРОВОДУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ","authors":"Яна ЗАГУТІНА-ВІЗЕР, Олена Григорівна Денисюк","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.6","url":null,"abstract":"У статті висвітлено особливості Концепції Нової української школи на основі педагогіки партнерства з точки зору міждисциплінарної взаємодії між фахівцями команди супроводу молодших школярів з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої освіти. Схарактеризовано сутність поняття взаємодії на основі принципів партнерства. Проаналізовано принципи педагогіки партнерства і взаємодії фахівців, що здійснюють психолого – педагогічний супровід молодших школярів з особливими освітніми потребами. Визначено, що засади педагогіки партнерства хоча і є тотожними до основ міждисциплінарної взаємодії у соціально-педагогічній роботі з молодшими школярами з особливими освітніми потребами, але потребують певних змін у формуванні своїх вимог до її учасників. Визначено завдання для команди супроводу молодших школярів з особливими освітніми потребами. Обґрунтовано, що модель міждисциплінарної взаємодії фахівців під час супроводу молодших школярів з особливими освітніми потребами через організацію спільної роботи команди різних спеціалістів закладу освіти є дієвою та ефективною. Визначено, що категорія міждисциплінарної взаємодії фахівців команди супроводу молодших школярів з особливими освітніми потребами виявляється не лише у внутрішніх зв’язках організації діяльності між членами команди, але й у зовнішніх структурних зв’язках міждисциплінарної команди і є суб’єкт – суб’єктною. З’ясовано етапи ефективної комунікації під час міждисциплінарної взаємодії в команді супроводу. Проаналізовано особливості, основні принципи та умови ефективної міждисциплінарної взаємодії команди психолого-педагогічного супроводу молодших школярів з особливими освітніми потребами. Визначено, що умовою ефективного використання принципів міждисциплінарної взаємодії між фахівцями, що здійснюють супровід, є створення єдиного простору співпраці в команді на засадах партнерства.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45911729","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.11
Ганна Коваль, Катерина Савостікова
Сучасні умови потребують від майбутніх соціальних працівників високого рівня професіоналізму та безперервного професійного розвитку. Особисті характеристики фахівця, такі як розвиток лідерських якостей, впливають на ефективність функціонування системи управління, сфери соціальної роботи. В нашому суспільстві існує нагальна потреба в розвитку лідерських якостей майбутніх соціальних працівників. Ефективним способом їх актуалізації та розвитку є застосування соціально-педагогічних методів. У статті проаналізовано проблему лідерства у соціальній роботі; розглянуто визначення поняття «лідерство» та надано авторське трактування поняттю. Визначено необхідність розвитку лідерського потенціалу здобувачів освіти. Мета нашого дослідження: визначити ефективні соціально-педагогічні методи розвитку лідерських якостей майбутніх соціальних працівників та необхідність їх впровадження в освітній процес. Для досягнення поставленої мети, ми використали методи: спостереження, порівняння та аналізу. В межах нашого дослідження ми виявили потребу в оновленні традиційних методів та способів державно-управлінських відносин, наповненні новим змістом професійної діяльності майбутніх соціальних працівників та визначили найбільш ефективні соціально-педагогічні методи розвитку лідерства у вищій школі. Вирішення даної проблеми беззаперечно підвищить якість підготовки майбутніх соціальних працівників, які розвиватимуть соціальну роботу та впроваджуватимуть інноваційні соціальні послуги. В ході дослідження ми дійшли висновку, що не всі соціально-педагогічні методи на достатньому рівні сприяють розвитку лідерських якостей майбутніх соціальних працівників. Найбільш ефективним соціально-педагогічним методом виявився тренінг – навчання досвідом. Він надає можливість поділитись і обмінятись своїми думками та поглядами, а також спільно попрацювати на пошук рішення, проявивши себе та свої здібності. Більше того він здатен формувати та розвивати необхідні навички, вміння та якості, що робить його ідеальним методом розвитку лідерства. Тренінг сприяє формуванню лідерської Я-концепції, розвиває позитивне самосприйняття, сприяє формування відповідальності та лідерського світогляду.
{"title":"СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ МЕТОДИ РОЗВИТКУ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ","authors":"Ганна Коваль, Катерина Савостікова","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.11","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.11","url":null,"abstract":"Сучасні умови потребують від майбутніх соціальних працівників високого рівня професіоналізму та безперервного професійного розвитку. Особисті характеристики фахівця, такі як розвиток лідерських якостей, впливають на ефективність функціонування системи управління, сфери соціальної роботи. В нашому суспільстві існує нагальна потреба в розвитку лідерських якостей майбутніх соціальних працівників. Ефективним способом їх актуалізації та розвитку є застосування соціально-педагогічних методів. У статті проаналізовано проблему лідерства у соціальній роботі; розглянуто визначення поняття «лідерство» та надано авторське трактування поняттю. Визначено необхідність розвитку лідерського потенціалу здобувачів освіти. Мета нашого дослідження: визначити ефективні соціально-педагогічні методи розвитку лідерських якостей майбутніх соціальних працівників та необхідність їх впровадження в освітній процес. Для досягнення поставленої мети, ми використали методи: спостереження, порівняння та аналізу. В межах нашого дослідження ми виявили потребу в оновленні традиційних методів та способів державно-управлінських відносин, наповненні новим змістом професійної діяльності майбутніх соціальних працівників та визначили найбільш ефективні соціально-педагогічні методи розвитку лідерства у вищій школі. Вирішення даної проблеми беззаперечно підвищить якість підготовки майбутніх соціальних працівників, які розвиватимуть соціальну роботу та впроваджуватимуть інноваційні соціальні послуги. В ході дослідження ми дійшли висновку, що не всі соціально-педагогічні методи на достатньому рівні сприяють розвитку лідерських якостей майбутніх соціальних працівників. Найбільш ефективним соціально-педагогічним методом виявився тренінг – навчання досвідом. Він надає можливість поділитись і обмінятись своїми думками та поглядами, а також спільно попрацювати на пошук рішення, проявивши себе та свої здібності. Більше того він здатен формувати та розвивати необхідні навички, вміння та якості, що робить його ідеальним методом розвитку лідерства. Тренінг сприяє формуванню лідерської Я-концепції, розвиває позитивне самосприйняття, сприяє формування відповідальності та лідерського світогляду.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46805806","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.12
Олександр Котенко, Сергій Король, Софія Кіпенко, Софія Кулик
Метою статті є встановлення сутності донатингу як перспективної форми благодійної діяльності в Україні, а також обґрунтування його місця та ролі у вирішенні проблем в соціальній сфері. Стаття присвячена обґрунтуванню перспектив вирішення суспільних (в тому числі соціальних) проблем з використанням процедури «донатингу», а також доцільності його введення у законодавство України та професійну практику соціальних працівників. Проаналізовано Закон України №5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації», приділено увагу поняттю благодійна діяльність та її видам, порядку публічного збору благодійних пожертв та спроб створення законодавчого підґрунтя донатингу. Так, Стаття 7 Закону №5073- VI може бути доповнена положеннями про донати та донатинг з відповідним формулюванням цих визначень у Статті 1 даного Закону. Особливу увагу у статті приділено визначенню суті понять «донат» та «донатинг», характеристиці їх особливостей та специфічних рис, функціональних обмежень та визначенню його ролі у досягненні суспільних цілей, а саме через месенджери та соціальні мережі. Проаналізовано підходи до розуміння концепцій «донат» та «донатинг» відчизняних та закордонних науковців, а також інформаційних порталів та електронних словників, зокрема: Dictionary.com, Wikipedia.org, Vocabulary.com, Oxford WordPower Dictionary, Новий українсько-англійський тощо. Крім того, запропоновано робочий проект забезпечення юридичного супроводу для організаторів донатингу. Зазначено, що донатинг має ряд специфічних особливостей, недостатня увага до яких перетворить його на існуючий механізм публічного збору благодійних пожертв та зведе на «ні» основну перевагу – швидкість реагування донатерів. Практика показала, що з використанням донатингу можна за лічені години та дні збирати значні суми коштів, збір яких при інших видах благодійної допомоги займав би тижні чи місяці. Крім того, така діяльність, може стосуватися виключно фізичних осіб, оскільки донатинг не може передбачати складної процедури діловодства та бухгалтерського обліку.
{"title":"ДОНАТИНГ ЯК ФОРМА БЛАГОДІЙНОСТІ В КОНТЕКСТІ ВИРІШЕННЯ СУСПІЛЬНИХ ПРОБЛЕМ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ","authors":"Олександр Котенко, Сергій Король, Софія Кіпенко, Софія Кулик","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.12","url":null,"abstract":"Метою статті є встановлення сутності донатингу як перспективної форми благодійної діяльності в Україні, а також обґрунтування його місця та ролі у вирішенні проблем в соціальній сфері. Стаття присвячена обґрунтуванню перспектив вирішення суспільних (в тому числі соціальних) проблем з використанням процедури «донатингу», а також доцільності його введення у законодавство України та професійну практику соціальних працівників. Проаналізовано Закон України №5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації», приділено увагу поняттю благодійна діяльність та її видам, порядку публічного збору благодійних пожертв та спроб створення законодавчого підґрунтя донатингу. Так, Стаття 7 Закону №5073- VI може бути доповнена положеннями про донати та донатинг з відповідним формулюванням цих визначень у Статті 1 даного Закону. Особливу увагу у статті приділено визначенню суті понять «донат» та «донатинг», характеристиці їх особливостей та специфічних рис, функціональних обмежень та визначенню його ролі у досягненні суспільних цілей, а саме через месенджери та соціальні мережі. Проаналізовано підходи до розуміння концепцій «донат» та «донатинг» відчизняних та закордонних науковців, а також інформаційних порталів та електронних словників, зокрема: Dictionary.com, Wikipedia.org, Vocabulary.com, Oxford WordPower Dictionary, Новий українсько-англійський тощо. Крім того, запропоновано робочий проект забезпечення юридичного супроводу для організаторів донатингу. Зазначено, що донатинг має ряд специфічних особливостей, недостатня увага до яких перетворить його на існуючий механізм публічного збору благодійних пожертв та зведе на «ні» основну перевагу – швидкість реагування донатерів. Практика показала, що з використанням донатингу можна за лічені години та дні збирати значні суми коштів, збір яких при інших видах благодійної допомоги займав би тижні чи місяці. Крім того, така діяльність, може стосуватися виключно фізичних осіб, оскільки донатинг не може передбачати складної процедури діловодства та бухгалтерського обліку.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48164962","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.10
Анна Катеринич
У статті визначено та проаналізовано проблеми соціальної інтеграції молоді з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень. Визначено, що молоді люди з інтелектуальними порушеннями – це особи, які частково, або повністю втратили можливість виконання конкретних функцій в порівнянні із здоровими людьми в результаті травмування, захворювання, вад від народження, що спричинили якісні та кількісні відхилення розвитку їх розумових здібностей. У ході нашого дослідження було проведено глибинне інтерв'ю з молодими людьми, які мають інвалідність внаслідок інтелектуальних порушень. До списку тем, що досліджувалися в інтерв'ю входять: визначення рівня самостійності учасників у повсякденному житті; зацікавленість та соціальна взаємодія молодих людей із інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень; основні проблеми, з якими зустрічаються респонденти під час процесу інтеграції. Питання даного інтерв'ю було умовно об'єднано у декілька блоків: 1) характеристика молодих людей з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень; 2) вплив інвалідності на їх самостійність; 3) рівень залучення до соціального життя. Глибинне інтерв'ю було проведено з 15 молодими особами з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень, які відвідують центри денного перебування у місті Києві. Підсумовуючи отримані результати, щодо проблем соціальної інтеграції молодих людей з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень, були зроблені висновки, про те, що багато молодих людей мають низьку мотивацію та рівень соціалізації, з труднощами йдуть на контакт, мають обмежене коло спілкування, в більшості випадків це опікун, чи батьки похилого віку. Ситуація під час повномасштабного вторгнення до нашої держави значно погіршилась, адже багато родин змушені були змінити місця проживання і тим самим і до цього обмежене коло спілкування учасників значно звузилось. Завдяки отриманим результатам, було виокремлено основні типові проблеми, що виникають в процесі соціальної інтеграції молодих людей з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень, а саме: похилий вік батьків, інформаційна прірва, самотність та стереотипне мислення суспільства.
{"title":"ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ МОЛОДИХ ЛЮДЕЙ ІЗ ІНВАЛІДНІСТЮ ВНАСЛІДОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ","authors":"Анна Катеринич","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.10","url":null,"abstract":"У статті визначено та проаналізовано проблеми соціальної інтеграції молоді з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень. Визначено, що молоді люди з інтелектуальними порушеннями – це особи, які частково, або повністю втратили можливість виконання конкретних функцій в порівнянні із здоровими людьми в результаті травмування, захворювання, вад від народження, що спричинили якісні та кількісні відхилення розвитку їх розумових здібностей. У ході нашого дослідження було проведено глибинне інтерв'ю з молодими людьми, які мають інвалідність внаслідок інтелектуальних порушень. До списку тем, що досліджувалися в інтерв'ю входять: визначення рівня самостійності учасників у повсякденному житті; зацікавленість та соціальна взаємодія молодих людей із інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень; основні проблеми, з якими зустрічаються респонденти під час процесу інтеграції. Питання даного інтерв'ю було умовно об'єднано у декілька блоків: 1) характеристика молодих людей з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень; 2) вплив інвалідності на їх самостійність; 3) рівень залучення до соціального життя. Глибинне інтерв'ю було проведено з 15 молодими особами з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень, які відвідують центри денного перебування у місті Києві. Підсумовуючи отримані результати, щодо проблем соціальної інтеграції молодих людей з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень, були зроблені висновки, про те, що багато молодих людей мають низьку мотивацію та рівень соціалізації, з труднощами йдуть на контакт, мають обмежене коло спілкування, в більшості випадків це опікун, чи батьки похилого віку. Ситуація під час повномасштабного вторгнення до нашої держави значно погіршилась, адже багато родин змушені були змінити місця проживання і тим самим і до цього обмежене коло спілкування учасників значно звузилось. Завдяки отриманим результатам, було виокремлено основні типові проблеми, що виникають в процесі соціальної інтеграції молодих людей з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень, а саме: похилий вік батьків, інформаційна прірва, самотність та стереотипне мислення суспільства.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44333323","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.31
Андрій Колосок, Віталій Рейкін
Метою дослідження є аналіз теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління соціальним захистом безробітних. У статті досліджено теоретичні аспекти менеджменту соціального захисту безробітних в Україні, сформовано власне розуміння категорії соціальний захист безробітних – це система соціального забезпечення осіб, які втратили місце постійної роботи, шляхом надання їм тимчасових фінансових виплат протягом визначеного періоду, та пошуку нового місця роботи за спеціальністю, чи безкоштовну перекваліфікацію згідно вимог ринку праці. Розглянуто функції Державної служби зайнятості, як основної управлінської структури із забезпечення соціального захисту безробітних в Україні. Вказано, що система соціального захисту безробітних в Україні побудована на принципах: універсальності; справедливості; стимулювання та передбачає такі засоби соціальної підтримки безробітних: виплата допомоги по безробіттю; професійна реабілітація; сприяння активному пошуку роботи. Проаналізовано динаміку та структуру зареєстрованих та працевлаштованих безробітних громадян на ринку праці Волинської області за 2021-2023 роки. Відмічено загальну тенденцію зменшення кількості зареєстрованих безробітних протягом січня-квітня 2023 року у порівнянні з аналогічними періодами попередніх років, що пояснюється активним призовом на військову службу та значним відпливом працездатного жіночого населення за кордон. Сформовано напрями збільшення ефективності соціального захисту безробітних: підвищити рівень загального добробуту населення; забезпечити функціонування другого та третього рівня пенсійної системи; зберегти наявні робочі місця шляхом підтримки роботодавців; забезпечити ефективну перепідготовку осіб, що втратили робоче місце; посилити координацію міжнародної діяльності з питань зайнятості; збалансувати пропозицію навчальних закладів з потребами ринку праці; проводити спеціалізовані ярмарки праці спільно з навчальними закладами; інтенсифікувати співпрацю між соціальними партнерами. Перспективи подальших досліджень полягають в розробці ефективного менеджменту соціального захисту безробітних в післявоєнний період.
{"title":"МЕНЕДЖМЕНТ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ БЕЗРОБІТНИХ","authors":"Андрій Колосок, Віталій Рейкін","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.31","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.31","url":null,"abstract":"Метою дослідження є аналіз теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління соціальним захистом безробітних. У статті досліджено теоретичні аспекти менеджменту соціального захисту безробітних в Україні, сформовано власне розуміння категорії соціальний захист безробітних – це система соціального забезпечення осіб, які втратили місце постійної роботи, шляхом надання їм тимчасових фінансових виплат протягом визначеного періоду, та пошуку нового місця роботи за спеціальністю, чи безкоштовну перекваліфікацію згідно вимог ринку праці. Розглянуто функції Державної служби зайнятості, як основної управлінської структури із забезпечення соціального захисту безробітних в Україні. Вказано, що система соціального захисту безробітних в Україні побудована на принципах: універсальності; справедливості; стимулювання та передбачає такі засоби соціальної підтримки безробітних: виплата допомоги по безробіттю; професійна реабілітація; сприяння активному пошуку роботи. Проаналізовано динаміку та структуру зареєстрованих та працевлаштованих безробітних громадян на ринку праці Волинської області за 2021-2023 роки. Відмічено загальну тенденцію зменшення кількості зареєстрованих безробітних протягом січня-квітня 2023 року у порівнянні з аналогічними періодами попередніх років, що пояснюється активним призовом на військову службу та значним відпливом працездатного жіночого населення за кордон. Сформовано напрями збільшення ефективності соціального захисту безробітних: підвищити рівень загального добробуту населення; забезпечити функціонування другого та третього рівня пенсійної системи; зберегти наявні робочі місця шляхом підтримки роботодавців; забезпечити ефективну перепідготовку осіб, що втратили робоче місце; посилити координацію міжнародної діяльності з питань зайнятості; збалансувати пропозицію навчальних закладів з потребами ринку праці; проводити спеціалізовані ярмарки праці спільно з навчальними закладами; інтенсифікувати співпрацю між соціальними партнерами. Перспективи подальших досліджень полягають в розробці ефективного менеджменту соціального захисту безробітних в післявоєнний період.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43661555","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.21
Тетяна Спіріна, А.Л. Бодня
Наразі соціальна робота є вагомим інструментом надання соціальних послуг соціально вразливим групам населення у територіальній громаді. Кейс-менеджмент спрямований на розв’язання, психосоціальних, міжособистісних проблемних питань через безпосередню взаємодію між соціальним працівником і отримувачем соціальних послуг. Соціальний працівник здійснює індивідуальне консультування, психосоціальну підтримку, допомагаючи вразливим групам населення долати складні життєві обставини й покращувати якість особистого життя. Кейс-менеджмент у територіальній громаді є важливим інструментом для вирішення соціальних проблем та поліпшення якості життя її мешканців. Він сприяє індивідуальному підходу, координації соціальних послуг та ресурсів, соціальній підтримці та консультуванню отримувачів послуг, моніторингу та оцінці результатів, тим самим, забезпечуючи соціальну інтеграцію, позитивну та проакитвну адаптацію, самореалізацію членів територіальної громади. Також, необхідно наголосити, що його ефективність та якість забезпечує кейс-менеджер. У статті визначено етапи кейс-менеджменту, як алгоритму дій від первинного контакту з отримувачем соціальних послуг до вирішення його проблеми та окреслено ключові принципи роботи кейс-менеджера: індивідуальний підхід, врахування індивідуальних потреб отримувача послуг при наданні соціальних послуг, орієнтація на його сильні сторони, партнерські стосунки між кейс-менеджером та отримувачем послуг, підхід «людина в оточенні», командна робота, самовдосконалення. Також автори акцентують увагу на ключових моделях кейс-менеджменту: мультидисциплінарна (координацію роботи членів команди здійснює соціальний працівник), трансдисциплінарна (лише один член команди фахівців підтримує прямий зв’язок із отримувачем соціальних послуг, враховуючи думку колег) та міждисциплінарна (інтегруються зусилля усіх фахівців у процесі вирішення ключових питань). Кейс-менеджмент забезпечує доступ отримувача соціальних послуг до ресурсів відповідно до його індивідуальних потреб задля захисту прав та особистих інтересів, покращення якості життєдіяльності. Ключовим завданням кейс-менеджменту є розвиток особистісного потенціалу та підвищення спроможності отримувача соціальних послуг вирішувати самостійно проблемні питання.
{"title":"КЕЙС-МЕНЕДЖМЕНТ У РОБОТІ З ВРАЗЛИВИМИ ГРУПАМИ НАСЕЛЕННЯ","authors":"Тетяна Спіріна, А.Л. Бодня","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.21","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.21","url":null,"abstract":"Наразі соціальна робота є вагомим інструментом надання соціальних послуг соціально вразливим групам населення у територіальній громаді. Кейс-менеджмент спрямований на розв’язання, психосоціальних, міжособистісних проблемних питань через безпосередню взаємодію між соціальним працівником і отримувачем соціальних послуг. Соціальний працівник здійснює індивідуальне консультування, психосоціальну підтримку, допомагаючи вразливим групам населення долати складні життєві обставини й покращувати якість особистого життя. Кейс-менеджмент у територіальній громаді є важливим інструментом для вирішення соціальних проблем та поліпшення якості життя її мешканців. Він сприяє індивідуальному підходу, координації соціальних послуг та ресурсів, соціальній підтримці та консультуванню отримувачів послуг, моніторингу та оцінці результатів, тим самим, забезпечуючи соціальну інтеграцію, позитивну та проакитвну адаптацію, самореалізацію членів територіальної громади. Також, необхідно наголосити, що його ефективність та якість забезпечує кейс-менеджер. У статті визначено етапи кейс-менеджменту, як алгоритму дій від первинного контакту з отримувачем соціальних послуг до вирішення його проблеми та окреслено ключові принципи роботи кейс-менеджера: індивідуальний підхід, врахування індивідуальних потреб отримувача послуг при наданні соціальних послуг, орієнтація на його сильні сторони, партнерські стосунки між кейс-менеджером та отримувачем послуг, підхід «людина в оточенні», командна робота, самовдосконалення. Також автори акцентують увагу на ключових моделях кейс-менеджменту: мультидисциплінарна (координацію роботи членів команди здійснює соціальний працівник), трансдисциплінарна (лише один член команди фахівців підтримує прямий зв’язок із отримувачем соціальних послуг, враховуючи думку колег) та міждисциплінарна (інтегруються зусилля усіх фахівців у процесі вирішення ключових питань). Кейс-менеджмент забезпечує доступ отримувача соціальних послуг до ресурсів відповідно до його індивідуальних потреб задля захисту прав та особистих інтересів, покращення якості життєдіяльності. Ключовим завданням кейс-менеджменту є розвиток особистісного потенціалу та підвищення спроможності отримувача соціальних послуг вирішувати самостійно проблемні питання.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48710874","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.22
Тетяна Спіріна, Марія Дорофіна
Одним із основних пріоритетів державної політики є забезпечення потреб сімей, які виховують дитину з інвалідністю, створення умов для її всебічного розвитку, адже у сім’ї задовольняються потреби в емоційній підтримці, безумовній любові, безпеці. Науковці звертають увагу на значення сім’ї як середовища для життя, розвитку та виховання дитини з інвалідністю, оскільки для неї сім’я є першим і важливим соціальним оточенням. Родина є своєрідною соціальною системою з особливими взаємозв’язками і взаємостосунками, які потребують міждисциплінарного підходу у роботі фахівця. Поява дитини з інвалідністю у сім’ї впливає на міжособистісні відносини між членами сім’ї і на комунікацію родини із соціальним оточенням загалом. Сім’я, яка виховує дитину з інвалідністю має бути повноцінно включена у загальний соціальний процес, оскільки і батьки, і дитина з інвалідністю мають свої потреби, життєві пріоритети, право на духовний розвиток, відпочинок тощо. У статті зазначено проблеми українських сімей, що виховують дитину з інвалідністю та акцентується увага на важливості комплексної допомоги таким сім’ям. Підкреслено роль соціального працівника у вирішенні проблем сімей, що мають дітей з інвалідністю. Особливості сім’ї, яка виховує дитину з інвалідністю визначаються особистісними якостями і батьків, і дитини, характером взаємостосунків між ними, закритістю сім’ї, дефіцитом соціальної комунікації, відсутністю працевлаштування одного із батьків, статусом дитини з інвалідністю у родині. Важливою умовою соціальної роботи з такими сім’ями є організація і проведення соціальної реабілітації, розробка індивідуальної програми соціальної реабілітації дитини з інвалідністю, що сприятиме розширенню можливостей i сім’ї, і дитини. Така програма, при активному включенні у процес батьків, розробляється міждисциплінарною командою. Під час впровадження соціально-реабілітаційної програми соціальний працівник має обговорити з батьками невдачі та позитивні результати, провести роботу з фахівцями міждисциплінарної команди щодо допомоги сім’ям у подоланні складнощів.
{"title":"СОЦІАЛЬНА РОБОТА З СІМ’ЯМИ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДИТИНУ З ІНВАЛІДНІСТЮ У ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ","authors":"Тетяна Спіріна, Марія Дорофіна","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.22","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.22","url":null,"abstract":"Одним із основних пріоритетів державної політики є забезпечення потреб сімей, які виховують дитину з інвалідністю, створення умов для її всебічного розвитку, адже у сім’ї задовольняються потреби в емоційній підтримці, безумовній любові, безпеці. Науковці звертають увагу на значення сім’ї як середовища для життя, розвитку та виховання дитини з інвалідністю, оскільки для неї сім’я є першим і важливим соціальним оточенням. Родина є своєрідною соціальною системою з особливими взаємозв’язками і взаємостосунками, які потребують міждисциплінарного підходу у роботі фахівця. Поява дитини з інвалідністю у сім’ї впливає на міжособистісні відносини між членами сім’ї і на комунікацію родини із соціальним оточенням загалом. Сім’я, яка виховує дитину з інвалідністю має бути повноцінно включена у загальний соціальний процес, оскільки і батьки, і дитина з інвалідністю мають свої потреби, життєві пріоритети, право на духовний розвиток, відпочинок тощо. У статті зазначено проблеми українських сімей, що виховують дитину з інвалідністю та акцентується увага на важливості комплексної допомоги таким сім’ям. Підкреслено роль соціального працівника у вирішенні проблем сімей, що мають дітей з інвалідністю. Особливості сім’ї, яка виховує дитину з інвалідністю визначаються особистісними якостями і батьків, і дитини, характером взаємостосунків між ними, закритістю сім’ї, дефіцитом соціальної комунікації, відсутністю працевлаштування одного із батьків, статусом дитини з інвалідністю у родині. Важливою умовою соціальної роботи з такими сім’ями є організація і проведення соціальної реабілітації, розробка індивідуальної програми соціальної реабілітації дитини з інвалідністю, що сприятиме розширенню можливостей i сім’ї, і дитини. Така програма, при активному включенні у процес батьків, розробляється міждисциплінарною командою. Під час впровадження соціально-реабілітаційної програми соціальний працівник має обговорити з батьками невдачі та позитивні результати, провести роботу з фахівцями міждисциплінарної команди щодо допомоги сім’ям у подоланні складнощів.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47674154","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-08-15DOI: 10.32782/humanitas/2023.2.1
Валерій Петрович Бондар, Тетяна Лях, Ірина Нохріна
Створення безпечного середовища як умови становлення демократичних цінностей є орієнтиром для розбудови держави. Надзвичайно гостро постає проблема булінгу у закладі середньої освіти та створення безпечного, безнасильницького освітнього середовища. Булінг (цькування) є поширеною формою насильства серед підлітків, та важливо відмітити, що булінг (цькування) є актуальною темою серед закладів середньої освіти, зважаючи на законодавчу сферу. Заклади середньої освіти ставлять за мету всебічний розвиток дитини, створення умов для засвоєння ефективних моделей поведінки з ровесниками, проте часті явища булінгу та високий рівень конфліктності серед однолітків не дозволяє в повній мірі досягти поставлених цілей. У статті актуалізовано проблему булінгу в закладі середньої освіти, розглянуто особливості булінгу (цькування) в закладі середньої освіти, визначено типові ознаки, види булінгу та його чинники. Розглянуто український досвід профілактики булінгу серед громадського та державного сектору. Охарактеризовано ефективні форми і методи роботи, які спрямовані на профілактику булінгу (цькування) серед підлітків. Автори статті дійшли висновку, що наразі нагальним є внесення змін в систему профілактики через використання системного підходу, який буде сприяти профілактиці булінгу (цькування) в закладі середньої освіти; формування поваги до прав і свобод людини, зокрема дитини; створення атмосфери безпеки в підлітковому середовищі, шляхом забезпечення процесу конструктивної комунікації підлітків з оточуючим середовищем. Вирішення означених проблем, актуалізує питання побудови безпечного та ненасильницького середовища в закладі середньої освіти, яке передбачає впровадження в систему освіти профілактичних занять та ефективних методів роботи для протидії булінгу в закладі середньої освіти.
{"title":"СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ПРОФІЛАКТИКИ БУЛІНГУ В ЗАКЛАДІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ","authors":"Валерій Петрович Бондар, Тетяна Лях, Ірина Нохріна","doi":"10.32782/humanitas/2023.2.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.2.1","url":null,"abstract":"Створення безпечного середовища як умови становлення демократичних цінностей є орієнтиром для розбудови держави. Надзвичайно гостро постає проблема булінгу у закладі середньої освіти та створення безпечного, безнасильницького освітнього середовища. Булінг (цькування) є поширеною формою насильства серед підлітків, та важливо відмітити, що булінг (цькування) є актуальною темою серед закладів середньої освіти, зважаючи на законодавчу сферу. Заклади середньої освіти ставлять за мету всебічний розвиток дитини, створення умов для засвоєння ефективних моделей поведінки з ровесниками, проте часті явища булінгу та високий рівень конфліктності серед однолітків не дозволяє в повній мірі досягти поставлених цілей. У статті актуалізовано проблему булінгу в закладі середньої освіти, розглянуто особливості булінгу (цькування) в закладі середньої освіти, визначено типові ознаки, види булінгу та його чинники. Розглянуто український досвід профілактики булінгу серед громадського та державного сектору. Охарактеризовано ефективні форми і методи роботи, які спрямовані на профілактику булінгу (цькування) серед підлітків. Автори статті дійшли висновку, що наразі нагальним є внесення змін в систему профілактики через використання системного підходу, який буде сприяти профілактиці булінгу (цькування) в закладі середньої освіти; формування поваги до прав і свобод людини, зокрема дитини; створення атмосфери безпеки в підлітковому середовищі, шляхом забезпечення процесу конструктивної комунікації підлітків з оточуючим середовищем. Вирішення означених проблем, актуалізує питання побудови безпечного та ненасильницького середовища в закладі середньої освіти, яке передбачає впровадження в систему освіти профілактичних занять та ефективних методів роботи для протидії булінгу в закладі середньої освіти.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-08-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45302293","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：