Pub Date : 2023-06-29DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.21
Ольга Швед, Тетяна Спіріна
В різні часи багато країн піднімало проблему захисту дітей від сексуального насильства. В Україні також виявляли випадки різних видів сексуального насильства щодо дітей, таких як торгівля дітьми, використання дітей в порнографії та проституції, сексуальне розбещення та різні інші форми сексуального насильства й проводили певну роботу з протидії та захисту. Випадки сексуального насильства виявлялись як правоохоронними органами, так і громадськими організаціями, до яких звертались дорослі, щоб захистити дітей або ж самі діти. Під час війни тема сексуального насильства стала ще актуальнішою, оскільки діти та підлітки страждають тепер ще й від російських агресорів. Про це свідчать дані прокуратури і зібрані свідчення людей зі звільнених від агресора територій. Ми також не знаємо долю більше ніж 16000 тисяч дітей, яких вивезли до росії. Нажаль, є вірогідність того, що діти там стикаються із сексуальним насильством. Під час війни з’явилось поняття «сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом» і стосується окремих або типових проявів практики зґвалтування, сексуального рабства, примус до проституції, примусової вагітності, насильницької стерилізації та інших форм сексуального насильства стосовно жінок, чоловіків, дівчат та хлопчиків. Громадські організації в багатьох країнах світу активно працюють з профілактики сексуального насильства та з дітьми – жертвами. В Україні під час війни кількість дітей-жертв сексуального насильства збільшилась, бо на територіях, які потрапили під окупацію, вони стали не лише свідками, але й жертвами зґвалтування, тобто в обох випадках жертвами. В даній статті розглянемо роль та діяльність громадських організацій в протидії сексуальному насильству щодо дітей, оскільки саме вони активно звертають увагу на цю проблему у суспільстві, громадах, державних інституціях, часто вони були і є адвокатами з вирішення проблем, написання нових законів або підзаконних актів. Але профілактичний напрямок у роботі неурядових організацій є одним з найбільш розвинутих, його реалізація забезпечується через проведення освітніх програм для дітей та дорослих, створення та розповсюдження соціальної реклами, інтерактивних занять.
{"title":"РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ПРОТИДІЇ СЕКСУАЛЬНОМУ НАСИЛЬСТВУ СТОСОВНО ДІТЕЙ","authors":"Ольга Швед, Тетяна Спіріна","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.21","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.21","url":null,"abstract":"В різні часи багато країн піднімало проблему захисту дітей від сексуального насильства. В Україні також виявляли випадки різних видів сексуального насильства щодо дітей, таких як торгівля дітьми, використання дітей в порнографії та проституції, сексуальне розбещення та різні інші форми сексуального насильства й проводили певну роботу з протидії та захисту. Випадки сексуального насильства виявлялись як правоохоронними органами, так і громадськими організаціями, до яких звертались дорослі, щоб захистити дітей або ж самі діти. Під час війни тема сексуального насильства стала ще актуальнішою, оскільки діти та підлітки страждають тепер ще й від російських агресорів. Про це свідчать дані прокуратури і зібрані свідчення людей зі звільнених від агресора територій. Ми також не знаємо долю більше ніж 16000 тисяч дітей, яких вивезли до росії. Нажаль, є вірогідність того, що діти там стикаються із сексуальним насильством. Під час війни з’явилось поняття «сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом» і стосується окремих або типових проявів практики зґвалтування, сексуального рабства, примус до проституції, примусової вагітності, насильницької стерилізації та інших форм сексуального насильства стосовно жінок, чоловіків, дівчат та хлопчиків. Громадські організації в багатьох країнах світу активно працюють з профілактики сексуального насильства та з дітьми – жертвами. В Україні під час війни кількість дітей-жертв сексуального насильства збільшилась, бо на територіях, які потрапили під окупацію, вони стали не лише свідками, але й жертвами зґвалтування, тобто в обох випадках жертвами. В даній статті розглянемо роль та діяльність громадських організацій в протидії сексуальному насильству щодо дітей, оскільки саме вони активно звертають увагу на цю проблему у суспільстві, громадах, державних інституціях, часто вони були і є адвокатами з вирішення проблем, написання нових законів або підзаконних актів. Але профілактичний напрямок у роботі неурядових організацій є одним з найбільш розвинутих, його реалізація забезпечується через проведення освітніх програм для дітей та дорослих, створення та розповсюдження соціальної реклами, інтерактивних занять.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45617929","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-28DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.5
Ксенія Єгорова, Дмитро Олександрович Кравченко
У статті проаналізовані тенденції соціальних проблем післявоєнної України, акцентовано увагу на проблеми прекаріату населення, аспекти введення безумовного базового доходу. Проаналізовано переваги і недоліки концепції безумовного базового доходу (ББД) як складової частини соціальної політики вирівнювання та підвищення якості життя післявоєнного періоду відновлення України. Аналіз сучасних систем соціальної підтримки населення ґрунтується на принципі індивідуального підходу до оцінки потреби громадян та, відповідно, диференціації розміру виплат відповідно із цим принципом. Післявоєнний період обґрунтовує доцільність і альтернативу концепцію без умовного базового доходу, як універсальний інструмент соціальної сфери і захисту більшої частини населення, що дозволить уникнути дискримінації при наданні допомоги за віковими, статевим, соціальними та іншими чинниками, концепція безумовного базового доходу має універсальний характер допомоги, що має першочергове значення у воєнний і післявоєнний періоди стабілізації та відновлення країни і соціальних тенденцій у суспільстві. Зазначається, що зацікавленість до концепції безумовного базового доходу заочно зростає, на тлі поточної соціально-економічної невизначеності обумовленою бойовими діями, коли соціальні проблеми виявляються особливо чітко, а суспільство дедалі активніше надає запит на зміни. При цьому повноцінного досвіду переходу до базового доходу досі немає. Усі пілотні програми (загалом більше 40) або не задовольняли п'яти критеріям базового доходу (періодичність, індивідуальність, універсальність, безумовність та грошовий характер виплат), або, були занадто незначні, щоб забезпечити хоча б мінімальний рівень життя одержувачів. Зроблено висновки й пропозиції щодо можливостей і доцільності введення ББД в Україні у післявоєнний період в умовах проблеми прекаріату населення і еміграційних процесів та внутрішньої міграції.
{"title":"ПРОБЛЕМА ПРЕКАРІАТУ НАСЕЛЕННЯ ПІСЛЯВОЄННОГО ПЕРІОДУ УКРАЇНИ І БЕЗУМОВНИЙ БАЗОВИЙ ДОХОД ЯК СОЦІАЛЬНА НЕОБХІДНІСТЬ ДЛЯ ЇЇ ВИРІШЕННЯ","authors":"Ксенія Єгорова, Дмитро Олександрович Кравченко","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.5","url":null,"abstract":"У статті проаналізовані тенденції соціальних проблем післявоєнної України, акцентовано увагу на проблеми прекаріату населення, аспекти введення безумовного базового доходу. Проаналізовано переваги і недоліки концепції безумовного базового доходу (ББД) як складової частини соціальної політики вирівнювання та підвищення якості життя післявоєнного періоду відновлення України. Аналіз сучасних систем соціальної підтримки населення ґрунтується на принципі індивідуального підходу до оцінки потреби громадян та, відповідно, диференціації розміру виплат відповідно із цим принципом. Післявоєнний період обґрунтовує доцільність і альтернативу концепцію без умовного базового доходу, як універсальний інструмент соціальної сфери і захисту більшої частини населення, що дозволить уникнути дискримінації при наданні допомоги за віковими, статевим, соціальними та іншими чинниками, концепція безумовного базового доходу має універсальний характер допомоги, що має першочергове значення у воєнний і післявоєнний періоди стабілізації та відновлення країни і соціальних тенденцій у суспільстві. Зазначається, що зацікавленість до концепції безумовного базового доходу заочно зростає, на тлі поточної соціально-економічної невизначеності обумовленою бойовими діями, коли соціальні проблеми виявляються особливо чітко, а суспільство дедалі активніше надає запит на зміни. При цьому повноцінного досвіду переходу до базового доходу досі немає. Усі пілотні програми (загалом більше 40) або не задовольняли п'яти критеріям базового доходу (періодичність, індивідуальність, універсальність, безумовність та грошовий характер виплат), або, були занадто незначні, щоб забезпечити хоча б мінімальний рівень життя одержувачів. Зроблено висновки й пропозиції щодо можливостей і доцільності введення ББД в Україні у післявоєнний період в умовах проблеми прекаріату населення і еміграційних процесів та внутрішньої міграції.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48809483","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-28DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.2
Олена Балдинюк, Світлана Роєнко
Стаття присвячена обґрунтуванню актуальності проблеми розвитку соціальної відповідальності у фахівців соціальної сфери. У процесі дослідження було використано метод аналізу психолого-педагогічних джерел із досліджуваної проблеми, методи порівняння та узагальнення. Проаналізовано ряд документів («Етика соціальної роботи: принципи і стандарти», «Етика соціальної роботи, декларація принципів», «Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України»), в яких закріплені правові, моральні та етичні норми, що має дотримуватись фахівець соціальної сфери у своїй роботі. Досліджено різні визначення поняття «деонтологія», «деонтологія соціальної роботи», «відповідальність» у нормативно-правових документах та працях дослідників проблеми; розкрито розуміння «соціальної відповідальності», що проявляється в готовності та здатності соціального працівника добровільно прагнути до реалізації суспільно значимих цілей в процесі своєї професійної діяльності. Визначено основні ознаки розвитку соціальної відповідальності у соціальних працівників, а саме: особистісна мотивація прийняття покладених на фахівця обов’язків; розуміння їхнього змісту, морального аспекту необхідних дій; готовність до прийняття самостійних рішень та виконання дій відповідно до ситуації; передбачення наслідків та готовність відповідати за результат своєї діяльності. Наголошується, шо серед компетенцій, якими повинен володіти соціальний працівник, для оптимальних міжкультурних, соціальних, суспільно-політичних та міжособистісних комунікацій, на першому місці виступає компетенція відповідальності. Успіх соціальної роботи залежить від соціальної орієнтованості кадрів, високого почуття відповідальності у фахівців соціальної сфери, утвердження в житті принципу соціальної справедливості. Усі свої знання, уміння та навички соціальні працівники повинні спрямувати на надання допомоги людям, які перебувають у складній життєвій ситуації.
{"title":"СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ДЕОНТОЛОГІЇ","authors":"Олена Балдинюк, Світлана Роєнко","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.2","url":null,"abstract":"Стаття присвячена обґрунтуванню актуальності проблеми розвитку соціальної відповідальності у фахівців соціальної сфери. У процесі дослідження було використано метод аналізу психолого-педагогічних джерел із досліджуваної проблеми, методи порівняння та узагальнення. Проаналізовано ряд документів («Етика соціальної роботи: принципи і стандарти», «Етика соціальної роботи, декларація принципів», «Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України»), в яких закріплені правові, моральні та етичні норми, що має дотримуватись фахівець соціальної сфери у своїй роботі. Досліджено різні визначення поняття «деонтологія», «деонтологія соціальної роботи», «відповідальність» у нормативно-правових документах та працях дослідників проблеми; розкрито розуміння «соціальної відповідальності», що проявляється в готовності та здатності соціального працівника добровільно прагнути до реалізації суспільно значимих цілей в процесі своєї професійної діяльності. Визначено основні ознаки розвитку соціальної відповідальності у соціальних працівників, а саме: особистісна мотивація прийняття покладених на фахівця обов’язків; розуміння їхнього змісту, морального аспекту необхідних дій; готовність до прийняття самостійних рішень та виконання дій відповідно до ситуації; передбачення наслідків та готовність відповідати за результат своєї діяльності. Наголошується, шо серед компетенцій, якими повинен володіти соціальний працівник, для оптимальних міжкультурних, соціальних, суспільно-політичних та міжособистісних комунікацій, на першому місці виступає компетенція відповідальності. Успіх соціальної роботи залежить від соціальної орієнтованості кадрів, високого почуття відповідальності у фахівців соціальної сфери, утвердження в житті принципу соціальної справедливості. Усі свої знання, уміння та навички соціальні працівники повинні спрямувати на надання допомоги людям, які перебувають у складній життєвій ситуації.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43167715","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-28DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.3
Клавдія Дубич, Наталія Сухицька
У статті проведено аналіз ролі громадських організацій в системі надання соціальних послуг в Україні. Аргументовано важливість залучення державою громадських організацій до надання соціальних послуг. Виокремлено ключові недоліки, що виникають у ході виконання громадськими організаціями своїх повноважень і обов’язків в системі надання соціальних послуг. З’ясовано, що громадські організації за своєю природою спроможні ефективно, якісно та в раціональний спосіб надавати соціальні послуги, охоплювати широке коло їх отримувачів, гнучко реагувати на їх запити та задовольняти їхні потреби, особливо зважаючи на складну соціально-економічну ситуацію в України в зв’язку з війною. Разом з тим, органи державної влади в Україні нівелюють важливість громадських, благодійних і релігійних організацій та недостатньо залучають їх до надання соціальних послуг. Визначено, що в ході виконання громадськими організаціями своїх функціональних повноважень і обов’язків, включаючи надання соціальних послуг, в довоєнний період і під час війни, існує ціла низка недоліків, найбільш гострими з яких є : нормативно-правова неврегульованість механізму фінансування та дискримінація громадських організацій у доступі до отримання бюджетних соціальних видатків; закритість представників органів державної влади, недооцінка та нехтування ними співпраці з громадськими організаціями на рівних підставах; низький рівень кваліфікації, практичних навичок і вмінь у працівників громадських організацій; недовіра та неготовність громадськості отримувати соціальні послуги, що їх надають недержавні організації. Занепокоєння викликає частка бюджетного фінансування вітчизняних громадських організацій (приблизно 10% в їх загальному бюджеті), яка упродовж останніх років має виражену тенденцію до зменшення. Негативний вплив цього чинника посилюється неможливістю відповідно до чинного в Україні законодавства здійснення громадськими організаціями комерційної діяльності. Аналізом з’ясовано, що важливим аспектом для держави, яка знаходиться в складній соціально-економічній ситуації із-за війни є використання, як додаткового ресурсу, людського, професійного та матеріального потенціалу громадських організацій, волонтерів щоб забезпечувати соціальними послугами тих, хто їх вкрай потребує.
{"title":"АНАЛІЗ РОЛІ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В СИСТЕМІ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ","authors":"Клавдія Дубич, Наталія Сухицька","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.3","url":null,"abstract":"У статті проведено аналіз ролі громадських організацій в системі надання соціальних послуг в Україні. Аргументовано важливість залучення державою громадських організацій до надання соціальних послуг. Виокремлено ключові недоліки, що виникають у ході виконання громадськими організаціями своїх повноважень і обов’язків в системі надання соціальних послуг. З’ясовано, що громадські організації за своєю природою спроможні ефективно, якісно та в раціональний спосіб надавати соціальні послуги, охоплювати широке коло їх отримувачів, гнучко реагувати на їх запити та задовольняти їхні потреби, особливо зважаючи на складну соціально-економічну ситуацію в України в зв’язку з війною. Разом з тим, органи державної влади в Україні нівелюють важливість громадських, благодійних і релігійних організацій та недостатньо залучають їх до надання соціальних послуг. Визначено, що в ході виконання громадськими організаціями своїх функціональних повноважень і обов’язків, включаючи надання соціальних послуг, в довоєнний період і під час війни, існує ціла низка недоліків, найбільш гострими з яких є : нормативно-правова неврегульованість механізму фінансування та дискримінація громадських організацій у доступі до отримання бюджетних соціальних видатків; закритість представників органів державної влади, недооцінка та нехтування ними співпраці з громадськими організаціями на рівних підставах; низький рівень кваліфікації, практичних навичок і вмінь у працівників громадських організацій; недовіра та неготовність громадськості отримувати соціальні послуги, що їх надають недержавні організації. Занепокоєння викликає частка бюджетного фінансування вітчизняних громадських організацій (приблизно 10% в їх загальному бюджеті), яка упродовж останніх років має виражену тенденцію до зменшення. Негативний вплив цього чинника посилюється неможливістю відповідно до чинного в Україні законодавства здійснення громадськими організаціями комерційної діяльності. Аналізом з’ясовано, що важливим аспектом для держави, яка знаходиться в складній соціально-економічній ситуації із-за війни є використання, як додаткового ресурсу, людського, професійного та матеріального потенціалу громадських організацій, волонтерів щоб забезпечувати соціальними послугами тих, хто їх вкрай потребує.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47022645","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-28DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.1
Ольга Байдарова, Валентина Шкуро
Актуальність навчання школярів з питань безпеки в інтернеті є безперечною, з огляду на дані, що свідчать про збільшення часу перебування дітей у світовій мережі та поширення фактів зустрічі їх з онлайн-ризиками, в тому числі ризиками сексуального насильства. Водночас, брак досліджень ефективності профілактичних програм, які переважно мають вигляд навчальних занять, негативно позначається на можливостях удосконалення і масштабування таких програм. Стаття висвітлює результати першого етапу дослідження ефективності освітньої кампанії #stop_ sexтинг з безпеки дітей в цифровому середовищі, спрямованого на визначення факторів, що здійснюють вплив на ефективність навчальної програми та повинні бути враховані в процесі її оцінки. В ході кабінетного дослідження був здійснений аналіз наявної наукової літератури з питань профілактики цифрових ризиків для дітей та оцінки ефективності навчальних програм для дітей, а також контент-аналіз 1200 анкет зворотного зв’язку вчителів щодо їхнього досвіду проведення навчальних занять для дітей в рамках кампанії. Визначено, що оцінка ефективності навчальних втручань, які здійснюються в рамках шкільних освітньо- профілактичних програм, повинна враховувати особливості педагогічної діяльності, її складну структуру та спрямованість на створення умов для формування і розвитку компетентності учня. Учасники освітнього процесу – учень та вчитель – утворюють в процесі навчання особливу систему об’єктивних та суб’єктивних умов і факторів, що впливають на навчання, як то: формування відповідно до поставлених педагогічних завдань змісту навчання (відбір, конструювання й застосування його елементів); добір і застосування форм, методів і прийомів навчання, використання матеріально-технічних засобів та просторових ресурсів; професійні знання й уміння вчителя, його особистісні характеристики, їх реалізація у навчальному процесі та спроможність педагога здійснювати вплив на навчання учнів у конкретних контекстуальних умовах; знання й уміння учня, його індивідуально-вікові характеристики. В результаті дослідження було виділено ключові фактори, що можуть впливати на якість профілактичних навчальних програм: 1) зміст навчальної програми; 2) поточний рівень компетентності учня з теми; 3) рівень експертності вчителя у темі; 4) умови проведення навчання. Подальше дослідження передбачає детальне, якісне вивчення проявів та дії цих факторів, а також оцінку впливу уроків, проведених в рамках освітньої кампанії #stop_sexтинг, на знання та навички дітей. Запропоновані результати дослідження можуть бути використані як на етапі розробки навчальних профілактичних програм для учнів, так і як інструменти для оцінки ефективності наявних освітніх програм.
{"title":"ФАКТОРИ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ З ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЦИФРОВОЇ БЕЗПЕКИ УЧНІВ","authors":"Ольга Байдарова, Валентина Шкуро","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.1","url":null,"abstract":"Актуальність навчання школярів з питань безпеки в інтернеті є безперечною, з огляду на дані, що свідчать про збільшення часу перебування дітей у світовій мережі та поширення фактів зустрічі їх з онлайн-ризиками, в тому числі ризиками сексуального насильства. Водночас, брак досліджень ефективності профілактичних програм, які переважно мають вигляд навчальних занять, негативно позначається на можливостях удосконалення і масштабування таких програм. Стаття висвітлює результати першого етапу дослідження ефективності освітньої кампанії #stop_ sexтинг з безпеки дітей в цифровому середовищі, спрямованого на визначення факторів, що здійснюють вплив на ефективність навчальної програми та повинні бути враховані в процесі її оцінки. В ході кабінетного дослідження був здійснений аналіз наявної наукової літератури з питань профілактики цифрових ризиків для дітей та оцінки ефективності навчальних програм для дітей, а також контент-аналіз 1200 анкет зворотного зв’язку вчителів щодо їхнього досвіду проведення навчальних занять для дітей в рамках кампанії. Визначено, що оцінка ефективності навчальних втручань, які здійснюються в рамках шкільних освітньо- профілактичних програм, повинна враховувати особливості педагогічної діяльності, її складну структуру та спрямованість на створення умов для формування і розвитку компетентності учня. Учасники освітнього процесу – учень та вчитель – утворюють в процесі навчання особливу систему об’єктивних та суб’єктивних умов і факторів, що впливають на навчання, як то: формування відповідно до поставлених педагогічних завдань змісту навчання (відбір, конструювання й застосування його елементів); добір і застосування форм, методів і прийомів навчання, використання матеріально-технічних засобів та просторових ресурсів; професійні знання й уміння вчителя, його особистісні характеристики, їх реалізація у навчальному процесі та спроможність педагога здійснювати вплив на навчання учнів у конкретних контекстуальних умовах; знання й уміння учня, його індивідуально-вікові характеристики. В результаті дослідження було виділено ключові фактори, що можуть впливати на якість профілактичних навчальних програм: 1) зміст навчальної програми; 2) поточний рівень компетентності учня з теми; 3) рівень експертності вчителя у темі; 4) умови проведення навчання. Подальше дослідження передбачає детальне, якісне вивчення проявів та дії цих факторів, а також оцінку впливу уроків, проведених в рамках освітньої кампанії #stop_sexтинг, на знання та навички дітей. Запропоновані результати дослідження можуть бути використані як на етапі розробки навчальних профілактичних програм для учнів, так і як інструменти для оцінки ефективності наявних освітніх програм.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43764530","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-28DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.6
Оксана Кравченко, Г. Кучер
Університет третього віку «Дивосвіт» – спільний проєкт Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради спільно з Уманським державним педагогічним університетом імені Павла Тичини. Основною метою є реалізація принципу навчання людей старшого віку впродовж усього життя та підтримка фізичних, психологічних та соціальних здібностей. Його завданням є надання освітніх послуг, залучення осіб літнього віку до активного суспільного життя, збереження їхнього фізичного, психічного та духовного здоров’я, вивчення історії рідного краю, інформаційних технологій тощо. При університеті діють: факультет «Історико-краєзнавчої освіти та організації відпочинку і туризму»; факультет «Гуманітарно-правової освіти»; факультет «Декоративно-прикладного мистецтва»; факультет «Народного співу»; факультет комп’ютерної грамотності. Надання такої освітньої послуги на рівні громади забезпечує: створення умов та сприяння всебічному розвитку людей похилого віку; реінтеграцію людей похилого віку в активне життя суспільства; надання допомоги людям похилого віку в адаптації до сучасних умов життя шляхом оволодіння новими знаннями, зокрема щодо процесу старіння та його особливостей; сучасних методів збереження здоров’я; набуття навичок самодопомоги; формування принципів здорового способу життя; основ законодавства стосовно людей похилого віку та його застосування на практиці; формування та розвиток навичок використання новітніх технологій, насамперед інформаційних та комунікаційних; потенціалу та можливостей волонтерської роботи; підвищення якості життя людей похилого віку завдяки забезпеченню доступу до сучасних технологій та адаптації до технологічних перетворень; формування практичних умінь і навичок; можливість для розширення кола спілкування та обміну досвідом.
{"title":"УНІВЕРСИТЕТ ТРЕТЬОГО ВІКУ «ДИВОСВІТ»: З ДОСВІДУ УМАНСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ","authors":"Оксана Кравченко, Г. Кучер","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.6","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.6","url":null,"abstract":"Університет третього віку «Дивосвіт» – спільний проєкт Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради спільно з Уманським державним педагогічним університетом імені Павла Тичини. Основною метою є реалізація принципу навчання людей старшого віку впродовж усього життя та підтримка фізичних, психологічних та соціальних здібностей. Його завданням є надання освітніх послуг, залучення осіб літнього віку до активного суспільного життя, збереження їхнього фізичного, психічного та духовного здоров’я, вивчення історії рідного краю, інформаційних технологій тощо. При університеті діють: факультет «Історико-краєзнавчої освіти та організації відпочинку і туризму»; факультет «Гуманітарно-правової освіти»; факультет «Декоративно-прикладного мистецтва»; факультет «Народного співу»; факультет комп’ютерної грамотності. Надання такої освітньої послуги на рівні громади забезпечує: створення умов та сприяння всебічному розвитку людей похилого віку; реінтеграцію людей похилого віку в активне життя суспільства; надання допомоги людям похилого віку в адаптації до сучасних умов життя шляхом оволодіння новими знаннями, зокрема щодо процесу старіння та його особливостей; сучасних методів збереження здоров’я; набуття навичок самодопомоги; формування принципів здорового способу життя; основ законодавства стосовно людей похилого віку та його застосування на практиці; формування та розвиток навичок використання новітніх технологій, насамперед інформаційних та комунікаційних; потенціалу та можливостей волонтерської роботи; підвищення якості життя людей похилого віку завдяки забезпеченню доступу до сучасних технологій та адаптації до технологічних перетворень; формування практичних умінь і навичок; можливість для розширення кола спілкування та обміну досвідом.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44230032","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-28DOI: 10.32782/humanitas/2023.1.4
Ірина Євдокимова, Олена Бутиліна
Стаття присвячена визначенню можливих стратегічних варіантів діяльності соціальних служб в Україні в умовах воєнного стану. Суспільні зміни, пов’язані з військовим станом, створили нові умови для роботи організацій різних галузей та форм власності в Україні, в тому числі й для державних та недержавних соціальних служб. За цих умов організації повинні використовувати інноваційні підходи та технології до вирішення тих завдань, які перед ними стоять, а також постійно здійснювати рефлексію власної діяльності, шукати перспективні варіанти її розвитку. Однією з технологій, яка дозволяє сучасній організації пристосовувати свою діяльність до суспільних змін та робити її ефективною, є технологія стратегічного планування. Мета статті – визначити можливі стратегічні варіанти діяльності соціальних служб в Україні в умовах воєнного стану. Методологія. Для досягнення поставленої мети було використано методи теоретичного аналізу, а також методологію якісного аналізу емпіричних даних. В якості основного методу збору даних був застосований метод напівстандартизованого інтерв’ю. Також для аналізу стратегічної позиції соціальних служб в Україні та розробки стратегічних варіантів було використано методи стратегічного планування, зокрема метод SWOT- аналізу та матриця TOWS. Наукова новизна одержаних даних полягає в тому, що незважаючи на актуальність публікації, які спрямовані на вивчення досвіду використання стратегічного планування в діяльності соціальних служб в Україні, або на аналіз можливих стратегічних варіантів їх розвитку особливо в умовах воєнного стану, відсутні. У статті надано огляд результатів опитування керівників та провідних фахівців соціальних служб м. Харкова та деяких областей України, яке було проведено в листопаді 2022 року в межах науково-дослідної роботи на тему «Актуальні напрями менеджменту соціальних служб» кафедри соціології управління та соціальної роботи соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за участі студентів 4 курсу, які навчаються за спеціальністю «Соціальна робота». В межах дослідження респондентам було запропоновано відповісти на 4 класичні питання SWOT-аналізу: назвати внутрішні особливості організації, які відчутно сприяють її діяльності, а також ті, які суттєво заважають її діяльності; назвати зовнішні умови, які можуть суттєво сприяти розвитку діяльності організації, а також ті, які можуть суттєво загрожувати її діяльності. Висновки. На основі використання узагальненої інформації про стратегічну позицію організацій, яка була одержана в результаті SWOT-аналізу, була застосована матриці TOWS, що дозволило згенерувати та схарактеризувати чотири можливі стратегії для розвитку соціальних служб в Україні. Два з них орієнтовані на те, щоб на основі своїх сильних сторін або використати існуючі можливості або подолати загрози, які існують у зовнішньому середовищі. Дві інші стратегії орієнтовані на те, щоб позбавитися своїх слабких сторін або знизити їх вплив на діяльність організації. У ст
{"title":"СТРАТЕГІЧНІ ВАРІАНТИ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"Ірина Євдокимова, Олена Бутиліна","doi":"10.32782/humanitas/2023.1.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.1.4","url":null,"abstract":"Стаття присвячена визначенню можливих стратегічних варіантів діяльності соціальних служб в Україні в умовах воєнного стану. Суспільні зміни, пов’язані з військовим станом, створили нові умови для роботи організацій різних галузей та форм власності в Україні, в тому числі й для державних та недержавних соціальних служб. За цих умов організації повинні використовувати інноваційні підходи та технології до вирішення тих завдань, які перед ними стоять, а також постійно здійснювати рефлексію власної діяльності, шукати перспективні варіанти її розвитку. Однією з технологій, яка дозволяє сучасній організації пристосовувати свою діяльність до суспільних змін та робити її ефективною, є технологія стратегічного планування. Мета статті – визначити можливі стратегічні варіанти діяльності соціальних служб в Україні в умовах воєнного стану. Методологія. Для досягнення поставленої мети було використано методи теоретичного аналізу, а також методологію якісного аналізу емпіричних даних. В якості основного методу збору даних був застосований метод напівстандартизованого інтерв’ю. Також для аналізу стратегічної позиції соціальних служб в Україні та розробки стратегічних варіантів було використано методи стратегічного планування, зокрема метод SWOT- аналізу та матриця TOWS. Наукова новизна одержаних даних полягає в тому, що незважаючи на актуальність публікації, які спрямовані на вивчення досвіду використання стратегічного планування в діяльності соціальних служб в Україні, або на аналіз можливих стратегічних варіантів їх розвитку особливо в умовах воєнного стану, відсутні. У статті надано огляд результатів опитування керівників та провідних фахівців соціальних служб м. Харкова та деяких областей України, яке було проведено в листопаді 2022 року в межах науково-дослідної роботи на тему «Актуальні напрями менеджменту соціальних служб» кафедри соціології управління та соціальної роботи соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за участі студентів 4 курсу, які навчаються за спеціальністю «Соціальна робота». В межах дослідження респондентам було запропоновано відповісти на 4 класичні питання SWOT-аналізу: назвати внутрішні особливості організації, які відчутно сприяють її діяльності, а також ті, які суттєво заважають її діяльності; назвати зовнішні умови, які можуть суттєво сприяти розвитку діяльності організації, а також ті, які можуть суттєво загрожувати її діяльності. Висновки. На основі використання узагальненої інформації про стратегічну позицію організацій, яка була одержана в результаті SWOT-аналізу, була застосована матриці TOWS, що дозволило згенерувати та схарактеризувати чотири можливі стратегії для розвитку соціальних служб в Україні. Два з них орієнтовані на те, щоб на основі своїх сильних сторін або використати існуючі можливості або подолати загрози, які існують у зовнішньому середовищі. Дві інші стратегії орієнтовані на те, щоб позбавитися своїх слабких сторін або знизити їх вплив на діяльність організації. У ст","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44231424","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Um passo de Claudiano, de larga circulação entre o século IV e o Renascimento, ecoa numa oitava de Luís de Camões. Esse makarismós de antiga tradição sofreu uma mudança substancial no curso da sua transmissão. Com efeito, os três versos originais do autor latino deram lugar a uma redação voluntariamente reduzida, por causa da censura religiosa. Foi só na época humanista, com a renovação dos estudos filológicos, que o texto lacunoso teve a dita de ser reconstituído na sua integridade. Em todo este processo (censura e reconstituição) participaram nomes ilustres que vão de Santo Agostinho a Petrarca.
{"title":"Lacuna voluntária na citação de um texto","authors":"B. Spaggiari","doi":"10.14195/2183-1718_81_7","DOIUrl":"https://doi.org/10.14195/2183-1718_81_7","url":null,"abstract":"Um passo de Claudiano, de larga circulação entre o século IV e o Renascimento, ecoa numa oitava de Luís de Camões. Esse makarismós de antiga tradição sofreu uma mudança substancial no curso da sua transmissão. Com efeito, os três versos originais do autor latino deram lugar a uma redação voluntariamente reduzida, por causa da censura religiosa. Foi só na época humanista, com a renovação dos estudos filológicos, que o texto lacunoso teve a dita de ser reconstituído na sua integridade. Em todo este processo (censura e reconstituição) participaram nomes ilustres que vão de Santo Agostinho a Petrarca.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49049289","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-20DOI: 10.14195/2183-1718_81_10
Adriano Cordeiro
{"title":"LÓPEZ MOREDA, Santiago, Clásicos e humanistas ante los neologismos, Akal, Universidad de Extremadura, 2019, 320 pp. ISBN 978-84-460-4800-8","authors":"Adriano Cordeiro","doi":"10.14195/2183-1718_81_10","DOIUrl":"https://doi.org/10.14195/2183-1718_81_10","url":null,"abstract":"","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46635541","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Perhaps the strangest feature of Theocritus’ Idyll 11 is the fact that the Hellenistic poet selects a mythological creature notorious for its barbarism and inhumanity, in order to validate his thesis that poetry is the only medicine for love, the most distinctively ennobling and human of all emotions. The aim of this article is to demonstrate that Theocritus has chosen Polyphemus as an exemplum for his premise because he had been consistently associated in mythology with being blinded. His intention is to show through an elaborate network of interconnected verbal repetitions, as well as literary allusions, which essentially create a subtext to his work, that love, at least as it is experienced by the main character of the Idyll, is a form of self-inflicted blindness, but that, nevertheless, it entails a kind of personal glory. Although Galateia does not respond to Polyphemus’ erotic call, his repeated singing incorporates her —irrespective of her will — into his life; in her absence she is always present, in his erotic failure the Cyclops artistically succeeds. This contiguity of opposites constitutes the core of Theocritus’ proposed medicine: he wants to remain perpetually in love and through his art to make this feeling a part of his everyday life. This is the only way he can control it. In true Hellenistic fashion his principal aim is not erotic gratification, but poetic success. And love exacerbated, but ultimately controlled through song, love condemned to remain unfulfilled, is his chief helper in this task. It is the “blindness” that leads to his glory.
{"title":"Theocritus' Idyll 11","authors":"Loukas Papadimitropoulos","doi":"10.14195/2183-1718_81_4","DOIUrl":"https://doi.org/10.14195/2183-1718_81_4","url":null,"abstract":"Perhaps the strangest feature of Theocritus’ Idyll 11 is the fact that the Hellenistic poet selects a mythological creature notorious for its barbarism and inhumanity, in order to validate his thesis that poetry is the only medicine for love, the most distinctively ennobling and human of all emotions. The aim of this article is to demonstrate that Theocritus has chosen Polyphemus as an exemplum for his premise because he had been consistently associated in mythology with being blinded. His intention is to show through an elaborate network of interconnected verbal repetitions, as well as literary allusions, which essentially create a subtext to his work, that love, at least as it is experienced by the main character of the Idyll, is a form of self-inflicted blindness, but that, nevertheless, it entails a kind of personal glory. Although Galateia does not respond to Polyphemus’ erotic call, his repeated singing incorporates her —irrespective of her will — into his life; in her absence she is always present, in his erotic failure the Cyclops artistically succeeds. This contiguity of opposites constitutes the core of Theocritus’ proposed medicine: he wants to remain perpetually in love and through his art to make this feeling a part of his everyday life. This is the only way he can control it. In true Hellenistic fashion his principal aim is not erotic gratification, but poetic success. And love exacerbated, but ultimately controlled through song, love condemned to remain unfulfilled, is his chief helper in this task. It is the “blindness” that leads to his glory.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48225290","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：