Pub Date : 2023-11-03DOI: 10.31652/2411-2143-2014-22-17-20
Ольга Білобровець
The article discusses specifics of the elections in Right-Bank Ukraine to the higher authorities in theRussian Empire – the State Duma and the Sate Council, which resulted from the bourgeois-democraticrevolution of the early twentieth century, and the character of electoral politics in Polish political circles of theregion.
{"title":"Elections to the State Duma and the State Council on the Right Bank: Participation of the Polish Population","authors":"Ольга Білобровець","doi":"10.31652/2411-2143-2014-22-17-20","DOIUrl":"https://doi.org/10.31652/2411-2143-2014-22-17-20","url":null,"abstract":"The article discusses specifics of the elections in Right-Bank Ukraine to the higher authorities in theRussian Empire – the State Duma and the Sate Council, which resulted from the bourgeois-democraticrevolution of the early twentieth century, and the character of electoral politics in Polish political circles of theregion.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"56 22","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-03","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135819828","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-19DOI: 10.31652/2411-2143-2017-25-203-209
Павло Кравченко
У статті досліджена кадрова політика сталінського режиму в роки Голодомору - геноциду 1932-1933 рр. на Поділлі. Наголошено, що організація штучного голоду і смерть сотень тисяч подолян стала можливою завдяки злочинній діяльності на території краю емісарів більшовицького імперського центру, які були практичними організаторами вбивства людей голодом.
{"title":"Кадрова політика сталінського режиму в роки голодомору 1932-1933 рр. На Поділлі","authors":"Павло Кравченко","doi":"10.31652/2411-2143-2017-25-203-209","DOIUrl":"https://doi.org/10.31652/2411-2143-2017-25-203-209","url":null,"abstract":"У статті досліджена кадрова політика сталінського режиму в роки Голодомору - геноциду 1932-1933 рр. на Поділлі. Наголошено, що організація штучного голоду і смерть сотень тисяч подолян стала можливою завдяки злочинній діяльності на території краю емісарів більшовицького імперського центру, які були практичними організаторами вбивства людей голодом.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"54 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-19","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135666659","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-18DOI: 10.31652/2411-2143-2017-25-209-213
Сергій Гальчак
У статті досліджуються причини та прояви колабораціонізму на Поділлі в роки Другої світової війни. Розглядається співпраця з окупаційним режимом української допоміжної адміністрації та поліції після переходу їх під повний контроль німецького цивільного управління, а також прояви колабораціонізму з боку підрозділів власовської армії та рос ійськихкозацьких формувань.
{"title":"Прояви колабораціонізму на поділлі в роки нацистської окупації краю","authors":"Сергій Гальчак","doi":"10.31652/2411-2143-2017-25-209-213","DOIUrl":"https://doi.org/10.31652/2411-2143-2017-25-209-213","url":null,"abstract":"У статті досліджуються причини та прояви колабораціонізму на Поділлі в роки Другої світової війни. Розглядається співпраця з окупаційним режимом української допоміжної адміністрації та поліції після переходу їх під повний контроль німецького цивільного управління, а також прояви колабораціонізму з боку підрозділів власовської армії та рос ійськихкозацьких формувань.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"25 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135823847","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-05DOI: 10.31652/2411-2143-2023-45-129-135
Ірина Пятницькова
Метою статті є аналіз поглядів Михайла Грушевського у парадигмі історичної соціології, визначення його внеску в розвиток дослідницького напряму. Методологія дослідження має міждисциплінарний характер. Її основою є історико-соціологічна дослідницька опція, що передбачає застосування проблемного методу наукового пізнання. Визначенню основних засад концепції історичної соціології М. Грушевського сприяли методи системного аналізу та аналогій, компаративізму. При роботі над проблемою дотримано принципів системності, об’єктивності, комплексності, що дозволило всебічно розглянути обрану для дослідження проблему. Наукова новизна роботи полягає у актуалізації проблеми наукового доробку М. Грушевського в напрямі історичної соціології, комплексному дослідженні поглядів науковця. Висновки. Доробок Михайла Грушевського в історичній соціології умовно можна розділити на два напрями. З одного боку, це практична діяльність, що сприяла інституалізації історико-соціологічних досліджень в українській науці. Інший напрям був пов'язаний з теоретичними напрацюваннями М. Грушевського у площині історичної соціології. Історик сформував власну візію соціальної еволюції, що отримала назву «генетичної соціології». Дослідницька концепція мала комплексний характер у трактуванні рушіїв суспільного поступу. М. Грушевський виділив три стадії суспільного розвитку, відповідно до домінування колективних чи індивідуальних тенденцій, що змінювали одна одну. Теоретизуючи над соціальною еволюцією, науковець також сформував бачення розвитку інститутів влади, приватної власності. Висновки М. Грушевського в площині історичної соціології були сучасними, а в окремих аспектах досить прогресивними для наукового поступу початку ХХ ст.
{"title":"Історична соціологія Михайла Грушевського","authors":"Ірина Пятницькова","doi":"10.31652/2411-2143-2023-45-129-135","DOIUrl":"https://doi.org/10.31652/2411-2143-2023-45-129-135","url":null,"abstract":"Метою статті є аналіз поглядів Михайла Грушевського у парадигмі історичної соціології, визначення його внеску в розвиток дослідницького напряму. Методологія дослідження має міждисциплінарний характер. Її основою є історико-соціологічна дослідницька опція, що передбачає застосування проблемного методу наукового пізнання. Визначенню основних засад концепції історичної соціології М. Грушевського сприяли методи системного аналізу та аналогій, компаративізму. При роботі над проблемою дотримано принципів системності, об’єктивності, комплексності, що дозволило всебічно розглянути обрану для дослідження проблему. Наукова новизна роботи полягає у актуалізації проблеми наукового доробку М. Грушевського в напрямі історичної соціології, комплексному дослідженні поглядів науковця. Висновки. Доробок Михайла Грушевського в історичній соціології умовно можна розділити на два напрями. З одного боку, це практична діяльність, що сприяла інституалізації історико-соціологічних досліджень в українській науці. Інший напрям був пов'язаний з теоретичними напрацюваннями М. Грушевського у площині історичної соціології. Історик сформував власну візію соціальної еволюції, що отримала назву «генетичної соціології». Дослідницька концепція мала комплексний характер у трактуванні рушіїв суспільного поступу. М. Грушевський виділив три стадії суспільного розвитку, відповідно до домінування колективних чи індивідуальних тенденцій, що змінювали одна одну. Теоретизуючи над соціальною еволюцією, науковець також сформував бачення розвитку інститутів влади, приватної власності. Висновки М. Грушевського в площині історичної соціології були сучасними, а в окремих аспектах досить прогресивними для наукового поступу початку ХХ ст.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"100 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134975556","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-05DOI: 10.31652/2411-2143-2023-45-120-128
Олександр Кравчук, Юрій Зінько
Метою статті є характеристика наукових праць професора Миколи Кравця з проблематики агресивної політики султанської Туреччини й Кримського ханства щодо українських земель та успіхів козацтва у відстоюванні прав і свободи українського народу. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах об’єктивності, системності, історизму, в поєднанні зі спеціально-історичними методами: проблемно-хронологічним, історико-біографічним, описовим, контент-аналізу. Наукова новизна полягає у спробі на основі аналізу праць Миколи Кравця розкрити особливості воєнно-політичного протистояння Османської імперії й Кримського ханства з українським козацтвом та подати важливі сторінки успішної боротьби козаків з турецько-татарською агресією у кінці ХV ст. – першій чверті ХУІІ ст. Висновки. У своїх працях історію українського козацтва Микола Кравець розглядає у контексті воєнного протистояння козаків з Османською імперією й Кримським ханством та відзначає роль козацького війська в протистоянні турецько-татарській експансії і захисті прав українського народу у кінці ХV ст. – першій чверті ХУІІ ст. Автор наголошує на міжнародному значенні боротьби козаків проти султанської Туреччини і Кримського ханства та вказує на їх заслуги у захисті європейських народів. М. Кравець, як представник державницької школи української історіографії, ґрунтовно висвітлює кримсько-українські взаємини.
{"title":"Боротьба українського козацтва проти турецько-татарської експансії наприкінці XV – першій половині XVII ст. у працях професора Миколи Кравця","authors":"Олександр Кравчук, Юрій Зінько","doi":"10.31652/2411-2143-2023-45-120-128","DOIUrl":"https://doi.org/10.31652/2411-2143-2023-45-120-128","url":null,"abstract":"Метою статті є характеристика наукових праць професора Миколи Кравця з проблематики агресивної політики султанської Туреччини й Кримського ханства щодо українських земель та успіхів козацтва у відстоюванні прав і свободи українського народу. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах об’єктивності, системності, історизму, в поєднанні зі спеціально-історичними методами: проблемно-хронологічним, історико-біографічним, описовим, контент-аналізу. Наукова новизна полягає у спробі на основі аналізу праць Миколи Кравця розкрити особливості воєнно-політичного протистояння Османської імперії й Кримського ханства з українським козацтвом та подати важливі сторінки успішної боротьби козаків з турецько-татарською агресією у кінці ХV ст. – першій чверті ХУІІ ст. Висновки. У своїх працях історію українського козацтва Микола Кравець розглядає у контексті воєнного протистояння козаків з Османською імперією й Кримським ханством та відзначає роль козацького війська в протистоянні турецько-татарській експансії і захисті прав українського народу у кінці ХV ст. – першій чверті ХУІІ ст. Автор наголошує на міжнародному значенні боротьби козаків проти султанської Туреччини і Кримського ханства та вказує на їх заслуги у захисті європейських народів. М. Кравець, як представник державницької школи української історіографії, ґрунтовно висвітлює кримсько-українські взаємини.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"72 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134975542","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-04DOI: 10.31652/2411-2143-2023-45-71-78
Галина Стародубець
Мета дослідження – розкрити особливості використання комуністичною владою періодичних друкованих видань як інструментів тотальної мобілізації західноукраїнського суспільства в перше повоєнне десятиліття, дослідити специфіку їх діяльності в умовах радянізації регіону. Методологія дослідження. В основу методологічного підходу дослідження покладено теорію тоталітарної держави, позбавленої демократичних засад. Використовуються також загальнонаукові методи аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення. Застосовано історичні методи зовнішньої та внутрішньої критики архівних джерел. Наукова новизна полягає у тому, що вперше розглянуто особливості функціонування друкованих періодичних видань у регіональному розрізі, показано способи їх використання владою як інструмент соціальної мобілізації західноукраїнського суспільства в період пізнього сталінізму. Висновки. Зроблено висновок, що, преса західних областей України виступала одним із важливих інструментів радянізації краю в період першого повоєнного десятиліття. Усі без виключення регіональні газети були друкованими органами районних/міських/обласних комітетів КП(б)У. Редакторська політика апріорі не могла бути самостійною, оскільки за умов партійної монополії на інформаційний простір, уся преса перебувала під тотальним контролем більшовицької партії. Друковані періодичні видання досліджуваного періоду виконували функції агітатора та пропагандиста сталінських ідей, політики правлячої комуністичної партії. З одного боку, вони сприяли мобілізації населення на відбудову економіки регіону, а з іншого – на підтримку політики партії, спрямованої на боротьбу з українським повстанським рухом. Широко застосовувана практика залучення місцевого населення як кореспондентів газети – робсількорів, мала на меті створення ілюзії всенародної підтримки партійно-радянської влади, можливості кожного «пересічного громадянина» вільно долучитися до процесу розбудови держави.
{"title":"Засоби масової інформації як інструмент соціальної мобілізації західноукраїнського суспільства в перше повоєнне десятиліття","authors":"Галина Стародубець","doi":"10.31652/2411-2143-2023-45-71-78","DOIUrl":"https://doi.org/10.31652/2411-2143-2023-45-71-78","url":null,"abstract":"Мета дослідження – розкрити особливості використання комуністичною владою періодичних друкованих видань як інструментів тотальної мобілізації західноукраїнського суспільства в перше повоєнне десятиліття, дослідити специфіку їх діяльності в умовах радянізації регіону. Методологія дослідження. В основу методологічного підходу дослідження покладено теорію тоталітарної держави, позбавленої демократичних засад. Використовуються також загальнонаукові методи аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення. Застосовано історичні методи зовнішньої та внутрішньої критики архівних джерел. Наукова новизна полягає у тому, що вперше розглянуто особливості функціонування друкованих періодичних видань у регіональному розрізі, показано способи їх використання владою як інструмент соціальної мобілізації західноукраїнського суспільства в період пізнього сталінізму. Висновки. Зроблено висновок, що, преса західних областей України виступала одним із важливих інструментів радянізації краю в період першого повоєнного десятиліття. Усі без виключення регіональні газети були друкованими органами районних/міських/обласних комітетів КП(б)У. Редакторська політика апріорі не могла бути самостійною, оскільки за умов партійної монополії на інформаційний простір, уся преса перебувала під тотальним контролем більшовицької партії. Друковані періодичні видання досліджуваного періоду виконували функції агітатора та пропагандиста сталінських ідей, політики правлячої комуністичної партії. З одного боку, вони сприяли мобілізації населення на відбудову економіки регіону, а з іншого – на підтримку політики партії, спрямованої на боротьбу з українським повстанським рухом. Широко застосовувана практика залучення місцевого населення як кореспондентів газети – робсількорів, мала на меті створення ілюзії всенародної підтримки партійно-радянської влади, можливості кожного «пересічного громадянина» вільно долучитися до процесу розбудови держави.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135590471","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-04DOI: 10.31652/2411-2143-2023-45-88-97
Світлана Нижнікова
Після початку повномасштабного нападу РФ на Україну мільйоні українців евакуювалися до різних держав Європи з метою врятуватися від воєнних дій на теренах нашої країни. Відповідно до звіту ООН близько 87% українських біженців — це саме жінки й діти, тому метою статті є визначення саме жіночих сфер уразливості в умовах вимушеної міграції до Німеччини. Методологічною основою стали записані 75 інтерв’ю з українськими біженками у Німеччині у межах проєкту «Про що неможливо говорити? Життєві історії та перспективи українських військових біженок у Німеччині», а також методи спостереження, самоаналізу, рефлексії та власний практичний досвід спілкування з українками в Німеччині. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше в історіографії ставиться питання дослідження досвіду вимушених українських мігрантів з гендерної точки зору. Висновками дослідження є виділення низки проблематичніших сфер для українських жінок, які вимушено опинилися у Німеччині. Перша проблема, з якою вони зустрілися, це нестача державних ресурсів для контролю процесу розподілу житла, що призвело до росту індивідуальних ініціатив з метою надання допомоги українським біженкам, що однак провокувало можливість сексуального насилля та професійної експлуатації. Проте великою перевагою для українських біженців у Німеччині стала фінансова допомога, що зменшила ризики цих явищ у майбутньому. Як показало дослідження інтеграція у німецьке суспільство є найскладнішою для самотніх жінок з дітьми дошкільного віку через відсутність звичної мережі підтримки та догляду за дитиною. Проте поступово відбувалося вибудовування нових соціальних зв’язків, які полегшували процес адаптації до нового життя. Значним випробуванням для багатьох біженок виявилося розділення сімей, що безумовно впливало на їх психоемоційний стан. Крім того, однією з проблем вимушено переміщених українок є саме наявність психологічних травм, спричинених початком війни та процесом евакуації. Практичне значення досягнутих результатів полягає у можливості розробки рекомендацій шляхів інтеграції українських біженок у німецьке суспільство з урахуванням виділених нами сфер уразливості.
{"title":"Сфери уразливості українок в умовах вимушеної міграції в Німеччину","authors":"Світлана Нижнікова","doi":"10.31652/2411-2143-2023-45-88-97","DOIUrl":"https://doi.org/10.31652/2411-2143-2023-45-88-97","url":null,"abstract":"Після початку повномасштабного нападу РФ на Україну мільйоні українців евакуювалися до різних держав Європи з метою врятуватися від воєнних дій на теренах нашої країни. Відповідно до звіту ООН близько 87% українських біженців — це саме жінки й діти, тому метою статті є визначення саме жіночих сфер уразливості в умовах вимушеної міграції до Німеччини. Методологічною основою стали записані 75 інтерв’ю з українськими біженками у Німеччині у межах проєкту «Про що неможливо говорити? Життєві історії та перспективи українських військових біженок у Німеччині», а також методи спостереження, самоаналізу, рефлексії та власний практичний досвід спілкування з українками в Німеччині. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше в історіографії ставиться питання дослідження досвіду вимушених українських мігрантів з гендерної точки зору. Висновками дослідження є виділення низки проблематичніших сфер для українських жінок, які вимушено опинилися у Німеччині. Перша проблема, з якою вони зустрілися, це нестача державних ресурсів для контролю процесу розподілу житла, що призвело до росту індивідуальних ініціатив з метою надання допомоги українським біженкам, що однак провокувало можливість сексуального насилля та професійної експлуатації. Проте великою перевагою для українських біженців у Німеччині стала фінансова допомога, що зменшила ризики цих явищ у майбутньому. Як показало дослідження інтеграція у німецьке суспільство є найскладнішою для самотніх жінок з дітьми дошкільного віку через відсутність звичної мережі підтримки та догляду за дитиною. Проте поступово відбувалося вибудовування нових соціальних зв’язків, які полегшували процес адаптації до нового життя. Значним випробуванням для багатьох біженок виявилося розділення сімей, що безумовно впливало на їх психоемоційний стан. Крім того, однією з проблем вимушено переміщених українок є саме наявність психологічних травм, спричинених початком війни та процесом евакуації. Практичне значення досягнутих результатів полягає у можливості розробки рекомендацій шляхів інтеграції українських біженок у німецьке суспільство з урахуванням виділених нами сфер уразливості.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"11 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135590475","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-04DOI: 10.31652/2411-2143-2023-45-79-87
Галина Бухта
Метою дослідження є визначення умов становлення і функціонування, внеску у науку, науково-технічний і соціальний прогрес досягнень наукової школи академіка НААН А. О. Бабича, місця і ролі її наукової дільності у час радянської аграрної політики та період реформування аграрної галузі України. Вивчення окремих аспектів діяльності наукової школи у питанні розв’язання проблеми дефіциту продовольства у період глибокої кризи сільськогосподарського виробництва країни й переходу від екстенсивних методів колгоспно-радгоспної системи на ринкові умови господарювання здійснено на основі архівних матеріалів. Методологія дослідження ґрунтується на використанні й поєднанні головних загальнонаукових принципів: історизму, об’єктивізму, науковості, історико-біографічного аналізу у комплексі з історико-системним, біографічним, хронологічним, описовим та статистичним методами. Наукова новизна дослідження полягає у поглибленому вивченні досягнень наукової школи А. О. Бабича і його послідовників у напрямі селекції, рослинництва і кормовиробництва у контексті суспільно-політичних змін, на основі поєднання із матеріалами інтерв’ювання учнів академіка і його родини, що сприяло комплексному дослідженню історичного внеску наукової школи, як успішного творчого колективу, у розв’язання проблем аграрної науки. Висновки. У період трансформаційних перетворень сільськогосподарської галузі та наукового забезпечення селекційних і технологічних напрямів аграрного виробництва України академіком НААН А. О. Бабичем заснована наукова школа із напряму селекційно-технологічного забезпечення та розвитку аграрної науки. Ученими наукової школи були розгорнуті перспективні дослідження із селекції, насінництва зернофуражних, зернобобових і кормових культур, запропоновані концепції та методи у кормовиробництві, зроблені відкриття і винаходи, створено багато нових, адаптованих під сортові технології сортів кормових культур, удосконалені технології їх вирощування. Запропоновані наукові розробки поліпшили стан кормової бази, забезпечили виробництво якісних повноцінних кормів. Це відіграло значну роль у перебудові сільськогосподарської науки в Україні, здобутті вагомих наукових і виробничих результатів.
研究的目的是确定乌克兰国家科学院院士阿-巴比奇科学院的形成和运行条件，其成就对科学、科学、技术和社会进步的贡献，其科学部在苏联农业政策和乌克兰农业部门改革时期的地位和作用。根据档案资料研究了科学院在解决国家农业生产深重危机期间粮食短缺问题以及从集体和国营农场制度的粗放方式向市场管理条件过渡期间活动的某些方面。研究方法以使用和结合主要的一般科学原则为基础：历史主义、客观主义、科学性、历史和传记分析与历史和系统、传记、年代、描述和统计方法相结合。本研究的科学新颖性在于，结合院士学生及其家人的访谈材料，深入研究了 A. O. 巴比奇科学流派及其追随者在社会政治变革背景下在育种、作物和饲料生产领域取得的成就，这有助于全面研究科学流派作为成功的创造性团队在解决农业科学问题方面做出的历史贡献。结论。在乌克兰农业部门转型变革和农业生产育种与技术领域的科学支持时期，乌克兰国家农业科学院院士 A. Babych 创办了育种与技术支持和农业科学发展领域的科学院。该科学院的科学家们对谷物、饲料、豆类和饲料作物的育种、种子生产进行了有前途的研究，提出了饲料生产的概念和方法，进行了发现和发明，创造了许多适应品种技术的饲料作物新品种，并改进了其种植技术。科学发展成果改善了饲料基地的状况，确保了优质营养饲料的生产。这在乌克兰农业科学结构调整和取得重大科学和生产成果方面发挥了重要作用。
{"title":"Академік НААН А.О. Бабич та його наукова школа з аграрного дослідництва (кінець XX – початок XXI ст.)","authors":"Галина Бухта","doi":"10.31652/2411-2143-2023-45-79-87","DOIUrl":"https://doi.org/10.31652/2411-2143-2023-45-79-87","url":null,"abstract":"Метою дослідження є визначення умов становлення і функціонування, внеску у науку, науково-технічний і соціальний прогрес досягнень наукової школи академіка НААН А. О. Бабича, місця і ролі її наукової дільності у час радянської аграрної політики та період реформування аграрної галузі України. Вивчення окремих аспектів діяльності наукової школи у питанні розв’язання проблеми дефіциту продовольства у період глибокої кризи сільськогосподарського виробництва країни й переходу від екстенсивних методів колгоспно-радгоспної системи на ринкові умови господарювання здійснено на основі архівних матеріалів. Методологія дослідження ґрунтується на використанні й поєднанні головних загальнонаукових принципів: історизму, об’єктивізму, науковості, історико-біографічного аналізу у комплексі з історико-системним, біографічним, хронологічним, описовим та статистичним методами. Наукова новизна дослідження полягає у поглибленому вивченні досягнень наукової школи А. О. Бабича і його послідовників у напрямі селекції, рослинництва і кормовиробництва у контексті суспільно-політичних змін, на основі поєднання із матеріалами інтерв’ювання учнів академіка і його родини, що сприяло комплексному дослідженню історичного внеску наукової школи, як успішного творчого колективу, у розв’язання проблем аграрної науки. Висновки. У період трансформаційних перетворень сільськогосподарської галузі та наукового забезпечення селекційних і технологічних напрямів аграрного виробництва України академіком НААН А. О. Бабичем заснована наукова школа із напряму селекційно-технологічного забезпечення та розвитку аграрної науки. Ученими наукової школи були розгорнуті перспективні дослідження із селекції, насінництва зернофуражних, зернобобових і кормових культур, запропоновані концепції та методи у кормовиробництві, зроблені відкриття і винаходи, створено багато нових, адаптованих під сортові технології сортів кормових культур, удосконалені технології їх вирощування. Запропоновані наукові розробки поліпшили стан кормової бази, забезпечили виробництво якісних повноцінних кормів. Це відіграло значну роль у перебудові сільськогосподарської науки в Україні, здобутті вагомих наукових і виробничих результатів.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"150 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135591290","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-04DOI: 10.31652/2411-2143-2023-45-105-111
Людмила Бабій
Метою статті є висвітлення політики румунської окупаційної влади щодо залучення до співпраці сільського населення Вінниччини в роки Другої світової війни. Показано формування стосунків румунської окупаційної адміністрації з місцевим населенням та розкрито форми залучення мешканців краю до співпраці. Методологічною основою дослідження є поєднання загальнонаукових методів, таких як методи аналізу й синтезу та спеціально-історичних методів, зокрема історико-типологічного й історико-системного методів з принципами історизму, системності та всебічності. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше в українській історіографії робиться спроба охарактеризувати політику румунської окупаційної влади щодо залучення до співпраці сільського населення Вінниччини в роки Другої світової війни. Аналізуються причини, які спонукали місцеве населення на такий крок та визначаються шляхи, за допомогою яких, румунська окупаційна влада реалізовувала свою політику на окупованій території. Висновки. Виконання головного завдання румунської окупаційної адміністрації на території Трансністрії, зокрема Вінниччини, покладене на неї нацистською Німеччиною – економічна експлуатація краю, потребувало залучення в цей процес місцевого населення. Справедливо визнати той факт, що певна частина українського селянства на початковому етапі румунської окупації йшла на співпрацю, сподіваючись на покращення свого життя за нової влади й уникнення репресій, які відбувались в краї в радянські часи. За таких обставин, не всіх мешканців окупованих територій слід визначати як свідомих колаборантів. Реалізовуючи політику залучення українських селян Вінниччини до співпраці, румунська окупаційна влада в своїй діях спиралась на пропаганду, використовуючи наслідки здійснення в українських землях двадцятилітньої більшовицької політики, сподівання населення на відродження українського життя й утворення української держави та бажання людей вижити в складних умовах війни. В окупованих районах румунська адміністрація застосувала ненасильницький (акцентуючи на репресіях більшовицької влади, активно використовуючи пропаганду та підкуп населення) та насильницький (використовуючи примус) методи по відношенню до населення Вінниччини.
{"title":"Політика румунської окупаційної влади щодо залучення до співпраці сільського населення Вінниччини в роки Другої світової війни","authors":"Людмила Бабій","doi":"10.31652/2411-2143-2023-45-105-111","DOIUrl":"https://doi.org/10.31652/2411-2143-2023-45-105-111","url":null,"abstract":"Метою статті є висвітлення політики румунської окупаційної влади щодо залучення до співпраці сільського населення Вінниччини в роки Другої світової війни. Показано формування стосунків румунської окупаційної адміністрації з місцевим населенням та розкрито форми залучення мешканців краю до співпраці. Методологічною основою дослідження є поєднання загальнонаукових методів, таких як методи аналізу й синтезу та спеціально-історичних методів, зокрема історико-типологічного й історико-системного методів з принципами історизму, системності та всебічності. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше в українській історіографії робиться спроба охарактеризувати політику румунської окупаційної влади щодо залучення до співпраці сільського населення Вінниччини в роки Другої світової війни. Аналізуються причини, які спонукали місцеве населення на такий крок та визначаються шляхи, за допомогою яких, румунська окупаційна влада реалізовувала свою політику на окупованій території. Висновки. Виконання головного завдання румунської окупаційної адміністрації на території Трансністрії, зокрема Вінниччини, покладене на неї нацистською Німеччиною – економічна експлуатація краю, потребувало залучення в цей процес місцевого населення. Справедливо визнати той факт, що певна частина українського селянства на початковому етапі румунської окупації йшла на співпрацю, сподіваючись на покращення свого життя за нової влади й уникнення репресій, які відбувались в краї в радянські часи. За таких обставин, не всіх мешканців окупованих територій слід визначати як свідомих колаборантів. Реалізовуючи політику залучення українських селян Вінниччини до співпраці, румунська окупаційна влада в своїй діях спиралась на пропаганду, використовуючи наслідки здійснення в українських землях двадцятилітньої більшовицької політики, сподівання населення на відродження українського життя й утворення української держави та бажання людей вижити в складних умовах війни. В окупованих районах румунська адміністрація застосувала ненасильницький (акцентуючи на репресіях більшовицької влади, активно використовуючи пропаганду та підкуп населення) та насильницький (використовуючи примус) методи по відношенню до населення Вінниччини.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135590472","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-10-04DOI: 10.31652/2411-2143-2023-45-112-119
Павло Кравченко, Олег Мельничук
Мета дослідження – проаналізувати характерні соціально-економічні процеси і тенденції розвитку сільського господарства Вінниччини крізь призму ситуації у колективних господарствах. Методологічною основою дослідження є принципи: науковості, ретроспективний, порівняльно-історичний, аналізу і синтезу, узагальнення, історико-критичний, історико-системний, конкретно-проблемний, системний. Наукова новизна роботи. Автори, на основі дослідження, аналізу вперше введених нових джерел, критичного осмислення партійно-совєтських документів 1945 р. розкрили типові характерні риси соціально-економічної ситуації, що склалася у колгоспах у рік закінчення Другої світової війни. Висновки. Другий рік функціонування відновленого, колоніального по своїй суті, комуністичного совєтського режиму на Вінниччині не приніс змін на краще у соціальному та економічному становищі колгоспного села. Знекровлене війною сільське господарство було піддано посиленій експлуатації з боку сталінського режиму, який не враховував реальний стан речей. Відсутність економічних стимулів, матеріальної зацікавленості у результатах праці, посилення податкового тиску сприяли подальшому падінню продуктивності праці, зростанню байдужості. Вихід із ситуації режим вбачав у посиленні репресій. Все це у комплексі стало передумовою та причиною голоду 1946-1947 рр. Окремі питання теми потребують подальшого вивчення та аналізу.
{"title":"Сільське господарство Вінниччини у 1945 р.: характерні риси, тенденції розвитку","authors":"Павло Кравченко, Олег Мельничук","doi":"10.31652/2411-2143-2023-45-112-119","DOIUrl":"https://doi.org/10.31652/2411-2143-2023-45-112-119","url":null,"abstract":"Мета дослідження – проаналізувати характерні соціально-економічні процеси і тенденції розвитку сільського господарства Вінниччини крізь призму ситуації у колективних господарствах. Методологічною основою дослідження є принципи: науковості, ретроспективний, порівняльно-історичний, аналізу і синтезу, узагальнення, історико-критичний, історико-системний, конкретно-проблемний, системний. Наукова новизна роботи. Автори, на основі дослідження, аналізу вперше введених нових джерел, критичного осмислення партійно-совєтських документів 1945 р. розкрили типові характерні риси соціально-економічної ситуації, що склалася у колгоспах у рік закінчення Другої світової війни. Висновки. Другий рік функціонування відновленого, колоніального по своїй суті, комуністичного совєтського режиму на Вінниччині не приніс змін на краще у соціальному та економічному становищі колгоспного села. Знекровлене війною сільське господарство було піддано посиленій експлуатації з боку сталінського режиму, який не враховував реальний стан речей. Відсутність економічних стимулів, матеріальної зацікавленості у результатах праці, посилення податкового тиску сприяли подальшому падінню продуктивності праці, зростанню байдужості. Вихід із ситуації режим вбачав у посиленні репресій. Все це у комплексі стало передумовою та причиною голоду 1946-1947 рр. Окремі питання теми потребують подальшого вивчення та аналізу.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"188 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-10-04","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135592812","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：