Екологічне виховання є однією із важливих функцій природоохоронних територій різних рангів. З цією метою на теренах національних та регіональних парків, біосферних заповідників розробляються, облаштовуються і описуються спеціальні стежки і маршрути, які в Україні отримали назву екологічні або еколого-пізнавальні, а в Польщі – природничі. Об’єктами вивчення на таких стежках є, як правило компоненти природи – окремі види рослин і тварин, рідше їх угруповання (екосистеми), геоморфологічні, геологічні і гідрологічні об’єкти, так звані пам’ятки живої і не живої природи. Виходячи з того, що екологічне виховання чи екологічна освіта включає як пізнання компонентів природи, так і природних територіальних комплексів, можуть розроблятися різні види природничих маршрутів і стежок – ботанічні, геолого-геоморфологічні, гідрологічні, ландшафтні, екологічні, ландшафтно-екологічні, геоекологічні, еколого-пізнавальні та інші. На нашу думку найбільш повно і всесторонньо екологічне виховання може бути реалізовано саме на еколого-пізнавальній стежці. В наших дослідженнях розкрито суть поняття еколого-пізнавальної стежки, мету її створення та основні вимоги до її облаштування. З’ясовано місце Чорної Гори у системі адміністративно-територіального устрою України, висвітлено фізико-географічну характеристику її околиць, а саме геологічну будову, кліматичну характеристику та рослинний покрив. В результаті проведених досліджень запропоновано сім еколого-пізнавальних зупинок, які репрезентують типові і унікальні ботанічні, геологічні, гідрологічні об’єкти досліджуваного регіону, а також історико-культурні об’єкти та процеси пов’язані з господарською діяльністю людини. Для кожної зупинки розписано приклади проведення екологічного виховання, які можуть бути інформаційно розширені і адаптовані в залежності від групи відвідувачів (учні початкової та середньої школи, студенти природничих факультетів чи пересічні люди). На даний час це тільки проект еколого-пізнавальної стежки, для реалізації якого необхідна підтримка державних органів влади та громадськості.
{"title":"ENVIRONMENTAL EDUCATION ON THE EXAMPLE OF THE ECOLOGICAL AND EDUCATIONAL TRAIL \"TO THE BLACK MOUNTAIN\"","authors":"Mykhailo Vovkunovich, Olesya Burianyk, Mykola Karabiniuk, Volodymyr Matviyev","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-148-153","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-148-153","url":null,"abstract":"Екологічне виховання є однією із важливих функцій природоохоронних територій різних рангів. З цією метою на теренах національних та регіональних парків, біосферних заповідників розробляються, облаштовуються і описуються спеціальні стежки і маршрути, які в Україні отримали назву екологічні або еколого-пізнавальні, а в Польщі – природничі. Об’єктами вивчення на таких стежках є, як правило компоненти природи – окремі види рослин і тварин, рідше їх угруповання (екосистеми), геоморфологічні, геологічні і гідрологічні об’єкти, так звані пам’ятки живої і не живої природи. Виходячи з того, що екологічне виховання чи екологічна освіта включає як пізнання компонентів природи, так і природних територіальних комплексів, можуть розроблятися різні види природничих маршрутів і стежок – ботанічні, геолого-геоморфологічні, гідрологічні, ландшафтні, екологічні, ландшафтно-екологічні, геоекологічні, еколого-пізнавальні та інші. На нашу думку найбільш повно і всесторонньо екологічне виховання може бути реалізовано саме на еколого-пізнавальній стежці. В наших дослідженнях розкрито суть поняття еколого-пізнавальної стежки, мету її створення та основні вимоги до її облаштування. З’ясовано місце Чорної Гори у системі адміністративно-територіального устрою України, висвітлено фізико-географічну характеристику її околиць, а саме геологічну будову, кліматичну характеристику та рослинний покрив. В результаті проведених досліджень запропоновано сім еколого-пізнавальних зупинок, які репрезентують типові і унікальні ботанічні, геологічні, гідрологічні об’єкти досліджуваного регіону, а також історико-культурні об’єкти та процеси пов’язані з господарською діяльністю людини. Для кожної зупинки розписано приклади проведення екологічного виховання, які можуть бути інформаційно розширені і адаптовані в залежності від групи відвідувачів (учні початкової та середньої школи, студенти природничих факультетів чи пересічні люди). На даний час це тільки проект еколого-пізнавальної стежки, для реалізації якого необхідна підтримка державних органів влади та громадськості.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"114 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136204127","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-198-202
Volodymyr Kozlenko
У статті розглянуто можливості використання інтерактивних технологій навчання та їх вплив на формування проєктної культури майбутніх педагогів. З’ясовано, що проєктна культура передбачає формування вчителя як творчої особистості, яка має постійну потребу в самоосвіті, побудові особистого плану неперервної освіти. Проєктна культура особистості – це сукупність якостей, що відображають знання та здібності їх творчого застосування в проектній діяльності окремою людиною, рівень її системного і проектного усвідомлення дійсності, володіння уміннями та навичками проєктної діяльності, освоєння системи морально-етичних і юридичних норм, цінностей, установок. Процес формування проєктної культури має бути направлений на створення інноваційного середовища в закладі овіти, тобто, створення умов для постійного пошуку, оновлення засобів професійної діяльності. Динаміка цього процесу може бути забезпечена лише тоді, коли проєктна культура функціонуватиме в педагогічному досвіді вчителя систематично. Серед інтерактивних методів, які доцільно використовувати під час підготовки майбутніх педагогів, що сприятимуть формуванню їхньої проєктної культури доцільно виокремити: групові дискусії, презентації, рольові, «ділові» ігри, кейс-метод (розбір конкретних виробничих ситуацій), моделювання виробничих ситуацій, метод проєктів, тренінгові технології тощо, що імітують професійні ситуації та сприяють виробленню позитивної мотивації на майбутню професійну діяльність, розширенню пізнавального інтересу до оволодіння обраною професією, підвищенню активності, усвідомленню своїх життєвих і професійних орієнтирів і реальних шляхів їх досягнення, виробленню нових поглядів й установок фахівців, формуванню вмінь і навичок, моделюванню фахівцем свого нового досвіду, корекції негативних установок, формуванню уміння володіти своїми почуттями та емоціями. Встановлено, що використання інтерактивних технологій у процесі професійної підготовки сприяє формуванню у майбутніх педагогів нового педагогічного мислення, креативності, прагнення до оволодіння інноваційними технологіями, що безумовно удосконалює процес формування проєктної культури майбутніх педагогів.
{"title":"THE INFLUENCE OF INTERACTIVE LEARNING TECHNOLOGIES ON THE EDUCATION OF FUTURE TEACHERS PROJECT CULTURE","authors":"Volodymyr Kozlenko","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-198-202","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-198-202","url":null,"abstract":"У статті розглянуто можливості використання інтерактивних технологій навчання та їх вплив на формування проєктної культури майбутніх педагогів. З’ясовано, що проєктна культура передбачає формування вчителя як творчої особистості, яка має постійну потребу в самоосвіті, побудові особистого плану неперервної освіти. Проєктна культура особистості – це сукупність якостей, що відображають знання та здібності їх творчого застосування в проектній діяльності окремою людиною, рівень її системного і проектного усвідомлення дійсності, володіння уміннями та навичками проєктної діяльності, освоєння системи морально-етичних і юридичних норм, цінностей, установок. Процес формування проєктної культури має бути направлений на створення інноваційного середовища в закладі овіти, тобто, створення умов для постійного пошуку, оновлення засобів професійної діяльності. Динаміка цього процесу може бути забезпечена лише тоді, коли проєктна культура функціонуватиме в педагогічному досвіді вчителя систематично. Серед інтерактивних методів, які доцільно використовувати під час підготовки майбутніх педагогів, що сприятимуть формуванню їхньої проєктної культури доцільно виокремити: групові дискусії, презентації, рольові, «ділові» ігри, кейс-метод (розбір конкретних виробничих ситуацій), моделювання виробничих ситуацій, метод проєктів, тренінгові технології тощо, що імітують професійні ситуації та сприяють виробленню позитивної мотивації на майбутню професійну діяльність, розширенню пізнавального інтересу до оволодіння обраною професією, підвищенню активності, усвідомленню своїх життєвих і професійних орієнтирів і реальних шляхів їх досягнення, виробленню нових поглядів й установок фахівців, формуванню вмінь і навичок, моделюванню фахівцем свого нового досвіду, корекції негативних установок, формуванню уміння володіти своїми почуттями та емоціями. Встановлено, що використання інтерактивних технологій у процесі професійної підготовки сприяє формуванню у майбутніх педагогів нового педагогічного мислення, креативності, прагнення до оволодіння інноваційними технологіями, що безумовно удосконалює процес формування проєктної культури майбутніх педагогів.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"83 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136204413","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-61-66
Tetiana Molchanova
Метою статті є обґрунтування дидактичної парадигми оптимальної організації процесу навчання дітей спільному музикуванню у дитячих музичних школах/ліцеях у контексті пошуку шляхів удосконалення практики музичної освіти. Йдеться про такі його різновиди як фортепіанний дует, камерний ансамбль, акомпанування. Доведено важливість різних форм спільного музикування у розвитку дитини з позиції її особистісного поступу, формування стійкого сприйняття музики, музичного мислення, творчої уяви, індивідуальних особливостей. Стаття базується на узагальненні власного педагогічного досвіду, аналізі ступеня інтересу дітей до цього різновиду виконавства у початкових музичних школах України, роботи у журі різних конкурсів. Методологія дослідження передбачила застосування таких методів: аксіологічного – для розуміння важливості розвитку навиків спільного музикування та визначення ціннісних орієнтирів у педагогічній практиці; емпіричного, який був заснований на аналізі навчального процесу у різних музичних школах України (Вінниця, Дрогобич, Івано-Франківськ, Львів, Луцьк, Харків, Рівне, Ужгород); обсерваційного – моніторингу навчального процесу у початкових дитячих музичних школах України, вивченні ступеня інтересу до спільного музикування дітей через спілкування з ними, також власному педагогічному аналізі та висновках під час роботи у журі різних конкурсів. Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що вперше запропоновано обґрунтований погляд на засоби та методи навчання цим різновидам виконавської діяльності. Висновки. Визначено роль спільного музикування у загальному розвитку дитини та в контексті сучасного освітнього процесу. Названі об’єктивні причини важливості навчання спільному музикуванню, окреслено ступінь довіри до спільного музикування та його прийняття. Стверджено особистісно-ціннісну спрямованість цих різновидів музикування як важливих, розвиваючих музично-освітніх середовищ, що потребують удосконалення та активного впровадження. Підтверджена необхідність навчання спільному музикуванню як важливої складової формування юного музиканта.
{"title":"FEATURES OF JOINT PERFORMANCE IN THE EDUCATIONAL PROCESS OF CHILDREN'S MUSIC SCHOOLS AND LYCEUMS","authors":"Tetiana Molchanova","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-61-66","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-61-66","url":null,"abstract":"Метою статті є обґрунтування дидактичної парадигми оптимальної організації процесу навчання дітей спільному музикуванню у дитячих музичних школах/ліцеях у контексті пошуку шляхів удосконалення практики музичної освіти. Йдеться про такі його різновиди як фортепіанний дует, камерний ансамбль, акомпанування. Доведено важливість різних форм спільного музикування у розвитку дитини з позиції її особистісного поступу, формування стійкого сприйняття музики, музичного мислення, творчої уяви, індивідуальних особливостей. Стаття базується на узагальненні власного педагогічного досвіду, аналізі ступеня інтересу дітей до цього різновиду виконавства у початкових музичних школах України, роботи у журі різних конкурсів. Методологія дослідження передбачила застосування таких методів: аксіологічного – для розуміння важливості розвитку навиків спільного музикування та визначення ціннісних орієнтирів у педагогічній практиці; емпіричного, який був заснований на аналізі навчального процесу у різних музичних школах України (Вінниця, Дрогобич, Івано-Франківськ, Львів, Луцьк, Харків, Рівне, Ужгород); обсерваційного – моніторингу навчального процесу у початкових дитячих музичних школах України, вивченні ступеня інтересу до спільного музикування дітей через спілкування з ними, також власному педагогічному аналізі та висновках під час роботи у журі різних конкурсів. Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що вперше запропоновано обґрунтований погляд на засоби та методи навчання цим різновидам виконавської діяльності. Висновки. Визначено роль спільного музикування у загальному розвитку дитини та в контексті сучасного освітнього процесу. Названі об’єктивні причини важливості навчання спільному музикуванню, окреслено ступінь довіри до спільного музикування та його прийняття. Стверджено особистісно-ціннісну спрямованість цих різновидів музикування як важливих, розвиваючих музично-освітніх середовищ, що потребують удосконалення та активного впровадження. Підтверджена необхідність навчання спільному музикуванню як важливої складової формування юного музиканта.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136204416","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-253-256
Olena Pryadko
Важливим компонентом співацького розвитку студентів є організація об’єктивного, всебічного, професійно спрямованого контролю та оцінювання стану сформованості технічних та виконавських умінь та навичок студентів. У статті проаналізовано психолого-педагогічні аспекти оцінювання знань та вмінь студентів в ході їх фахової вокальної підготовки. Розглянуто процес співацького розвитку майбутніх педагогів-музикантів як цінної фахової компетентності, що визначає готовність до забезпечення результативної педагогічної діяльності. Процес оцінювання стану сформованості вокально-технічних, художньо-виконавських, оцінювально-аналізувальних умінь та навичок студенті в ході їх фахової вокальної підготовки розглянуто як ефективний засіб психолого-педагогічного впливу на успішність занять студентів, мотивування їх до опанування важливою професійною компетенцією, активізацію самостійної пошукової роботи, спрямованої на подальше розкриття власного вокального потенціалу. Проаналізовано специфіку діагностування стану сформованості технічних, виконавських вокальних умінь та навичок, як специфічних категорій, визначено спеціальні підходи, що забезпечують об’єктивність, цілісність, професіоналізм діагностики рівня співацького розвитку вихованців, необхідність врахування низки психолого-педагогічних аспектів контролю та оцінювання рівня розвиненості окремих компонентів виконавської майстерності студентів на заняттях з постановки голосу. Визначено умови, які дозволяють мінімізувати суб’єктивність, упередженість оцінних суджень педагога, та які ґрунтуються врахуванні індивідуальних психофізіологічних можливостей студента, наявних природних музичних задатків. Охарактеризовано активізуючу, мотивуючу, організуючу функції процесу оцінювання знань та вмінь студентів, окреслено шляхи їх успішної реалізації. У статті закцентовано увагу на необхідності врахування індивідуально-психологічних характеристик особистості студента в ході вокальної підготовки, проведення контролю та оцінювання знань, врахування потенційно можливих реакцій представників різного типу темпераменту.
{"title":"PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL ASPECTS OF ASSESSING KNOWLEDGE AND SKILLS OF STUDENTS IN VOICE PRODUCTION CLASSES","authors":"Olena Pryadko","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-253-256","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-253-256","url":null,"abstract":"Важливим компонентом співацького розвитку студентів є організація об’єктивного, всебічного, професійно спрямованого контролю та оцінювання стану сформованості технічних та виконавських умінь та навичок студентів. У статті проаналізовано психолого-педагогічні аспекти оцінювання знань та вмінь студентів в ході їх фахової вокальної підготовки. Розглянуто процес співацького розвитку майбутніх педагогів-музикантів як цінної фахової компетентності, що визначає готовність до забезпечення результативної педагогічної діяльності. Процес оцінювання стану сформованості вокально-технічних, художньо-виконавських, оцінювально-аналізувальних умінь та навичок студенті в ході їх фахової вокальної підготовки розглянуто як ефективний засіб психолого-педагогічного впливу на успішність занять студентів, мотивування їх до опанування важливою професійною компетенцією, активізацію самостійної пошукової роботи, спрямованої на подальше розкриття власного вокального потенціалу. Проаналізовано специфіку діагностування стану сформованості технічних, виконавських вокальних умінь та навичок, як специфічних категорій, визначено спеціальні підходи, що забезпечують об’єктивність, цілісність, професіоналізм діагностики рівня співацького розвитку вихованців, необхідність врахування низки психолого-педагогічних аспектів контролю та оцінювання рівня розвиненості окремих компонентів виконавської майстерності студентів на заняттях з постановки голосу. Визначено умови, які дозволяють мінімізувати суб’єктивність, упередженість оцінних суджень педагога, та які ґрунтуються врахуванні індивідуальних психофізіологічних можливостей студента, наявних природних музичних задатків. Охарактеризовано активізуючу, мотивуючу, організуючу функції процесу оцінювання знань та вмінь студентів, окреслено шляхи їх успішної реалізації. У статті закцентовано увагу на необхідності врахування індивідуально-психологічних характеристик особистості студента в ході вокальної підготовки, проведення контролю та оцінювання знань, врахування потенційно можливих реакцій представників різного типу темпераменту.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"2010 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136204718","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-163-169
Mykola Dubinka
У статті автор здійснив спробу аналізу особливостей розвитку української сім’ї на різних історичних етапах розвитку (друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст. (Південь України)). Ним обґрунтовано зростання інтересу до минулого народу, його виховних традицій, історичних знань, до національної духовної ідеї, без яких неможливо зрозуміти сучасний розвиток конкретної нації. Доказом цього є історичний шлях розвитку України, де стійким, соціально й духовно значущим елементом у вихованні особистості є сім’я, яка зберегла і залишила нам у спадок тисячолітню народну культуру, цінності, традиції. Науковець зазначає, що сім’я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів. А в Україні завжди панував культ родини, рідної домівки, шани до батьків та свого роду. Сімейні українські традиції виховання – це своєрідний механізм передачі, засвоєння і розвитку народного досвіду виховання, культури, та формування на цій основі соціально та національно значимих якостей особистості. Вивчаючи характер виховання дітей на різних етапах становлення української робітничої сім’ї автор зазначає, що їх етнопедагогічні традиції були спрямовані на утвердження народно-родинної основи виховання; визначення мети виховання через ідеал традицій українського суспільства; залучення учасників виховного процесу до засвоєння культури та народного надбання, забезпечення спадкоємності як необхідної умови створення нового потенціалу української культури; визначення основних напрямків залучення до культурних цінностей через вивчення досвіду народу, звичаїв, способу життя. Здійснений аналіз українських традицій виховання у сім’ї дозволив зробити висновок про їх визначальну роль у формуванні характеру кожної дитини, її особистісних рис і національної свідомості, реалізації процесу соціалізації особистості. Це стало основою формування нової самобутньої національно-педагогічної системи. Перспективи подальших наукових пошуків убачаємо у дослідженні впливу традицій сім’ї на процес виховання дитини (історіографія питання).
{"title":"TRADITIONS OF EDUCATION OF CHILDREN IN THE UKRAINIAN FAMILY (SOUTHERN UKRAINE): HISTORY OF DEVELOPMENT (SECOND HALF OF THE 19TH - BEGINNING OF THE 20TH CENTURY)","authors":"Mykola Dubinka","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-163-169","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-163-169","url":null,"abstract":"У статті автор здійснив спробу аналізу особливостей розвитку української сім’ї на різних історичних етапах розвитку (друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст. (Південь України)). Ним обґрунтовано зростання інтересу до минулого народу, його виховних традицій, історичних знань, до національної духовної ідеї, без яких неможливо зрозуміти сучасний розвиток конкретної нації. Доказом цього є історичний шлях розвитку України, де стійким, соціально й духовно значущим елементом у вихованні особистості є сім’я, яка зберегла і залишила нам у спадок тисячолітню народну культуру, цінності, традиції. Науковець зазначає, що сім’я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів. А в Україні завжди панував культ родини, рідної домівки, шани до батьків та свого роду. Сімейні українські традиції виховання – це своєрідний механізм передачі, засвоєння і розвитку народного досвіду виховання, культури, та формування на цій основі соціально та національно значимих якостей особистості. Вивчаючи характер виховання дітей на різних етапах становлення української робітничої сім’ї автор зазначає, що їх етнопедагогічні традиції були спрямовані на утвердження народно-родинної основи виховання; визначення мети виховання через ідеал традицій українського суспільства; залучення учасників виховного процесу до засвоєння культури та народного надбання, забезпечення спадкоємності як необхідної умови створення нового потенціалу української культури; визначення основних напрямків залучення до культурних цінностей через вивчення досвіду народу, звичаїв, способу життя. Здійснений аналіз українських традицій виховання у сім’ї дозволив зробити висновок про їх визначальну роль у формуванні характеру кожної дитини, її особистісних рис і національної свідомості, реалізації процесу соціалізації особистості. Це стало основою формування нової самобутньої національно-педагогічної системи. Перспективи подальших наукових пошуків убачаємо у дослідженні впливу традицій сім’ї на процес виховання дитини (історіографія питання).","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"81 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136202486","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-137-143
Ivan Bezena
У статті проаналізовано процеси шкільного підручникотворення з історії та їх експертизи, що проходять в Україні. «Нова українська школа» окреслила ключове питання про осучаснення Державних стандартів шкільної совіти, змісту освітніх програм та підручників, які орієнтовані на формування освіченої особистості нової цифрової епохи. Особливої ваги набуває підручник і інтелектуальний процес його творення це питання стратегічної ваги, так, як це навчальне видання, проіндексоване державою і призначене для розвитку здобувачів освіти. Актуальним в окресленому процесі є питання підготовки і створення підручників, які сформовані на об’єктивних історичних фактах, подіях, відомостях, які сприятимуть дослідницькому розвитку особистості шляхом впровадження новітніх виховних та дидактичних технологій, будуть підвищувати розуміння історичних процесів й розвиватимуть інтерес молоді до вивчення вітчизняної та світової історії. Шкільний підручник залишається найвагомішим інтелектуальним продуктом зорієнтований на ефективну освітню діяльність особистості, який впливає на формування загальнолюдських ціннісних основ, розвиватимуть суспільну свідомість та активну громадську діяльність. Концептуально і змістовно шкільний підручник потребує періодичного оновлення за державною ідеологією та цільовим змістом. Нажаль, склалась негативна ситуація, коли шкільний підручник нагромаджений багажем інформації із застарілими концептами, змістовим наповненням (інформаційним, візуальним, методичним та технологічним) та слабкістю дослідницького блоку практики освітньої діяльності. Сучасний навчальний підручник має враховувати перспективи індивідуальної освітньої траєкторії компетентнісного розвитку особистості. Нове молоде покоління сформоване демократичним суспільством і цифровими технологіями, сьогодні втрачає інтерес до змісту навчання, через недолугі концепти підручника, педагогічні методики викладання навчальної дисципліни та індивідуальну недо-мотивацію. Щоб змінити такий стан речей із вивченням історії в школі, потрібно здійснити ряд кроків щодо оптимізації змісту підручника, освітньої програми та методики викладання навчальної дисципліни. Адже зміст підручника має відповідати не тільки вимогам державного стандарту і програми, а й враховувати індивідуальні освітні потреби і можливості підлітків. Результатами нашого дослідження встановлено проміжні висновки, які свідчать про ризики трансформацій змісту шкільної освіти (у часі, змісті, можливостях тощо) і його методичного й ресурсного забезпечення. Затягування процесів змін у трансформаціях змісту освіти, формування інноваційного й нового вчителя, розбудови нового освітнього ресурсу та середовища, в подальшому можуть привести до найглибшої кризи в соціальному середовищі суспільства – відторгнення особистості від освіти і прагнення розвитку. А активні і ефективні зміни у змісті шкільної освіти (освітніх програмах, підручниках, методиках викладання) будуть вести систему освіти і особистість до гнучкої траєкторії ро
{"title":"HISTORY SCHOOL TEXTBOOK: FROM IDEA TO FINISHED PRODUCT","authors":"Ivan Bezena","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-137-143","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-137-143","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано процеси шкільного підручникотворення з історії та їх експертизи, що проходять в Україні. «Нова українська школа» окреслила ключове питання про осучаснення Державних стандартів шкільної совіти, змісту освітніх програм та підручників, які орієнтовані на формування освіченої особистості нової цифрової епохи. Особливої ваги набуває підручник і інтелектуальний процес його творення це питання стратегічної ваги, так, як це навчальне видання, проіндексоване державою і призначене для розвитку здобувачів освіти. Актуальним в окресленому процесі є питання підготовки і створення підручників, які сформовані на об’єктивних історичних фактах, подіях, відомостях, які сприятимуть дослідницькому розвитку особистості шляхом впровадження новітніх виховних та дидактичних технологій, будуть підвищувати розуміння історичних процесів й розвиватимуть інтерес молоді до вивчення вітчизняної та світової історії. Шкільний підручник залишається найвагомішим інтелектуальним продуктом зорієнтований на ефективну освітню діяльність особистості, який впливає на формування загальнолюдських ціннісних основ, розвиватимуть суспільну свідомість та активну громадську діяльність. Концептуально і змістовно шкільний підручник потребує періодичного оновлення за державною ідеологією та цільовим змістом. Нажаль, склалась негативна ситуація, коли шкільний підручник нагромаджений багажем інформації із застарілими концептами, змістовим наповненням (інформаційним, візуальним, методичним та технологічним) та слабкістю дослідницького блоку практики освітньої діяльності. Сучасний навчальний підручник має враховувати перспективи індивідуальної освітньої траєкторії компетентнісного розвитку особистості. Нове молоде покоління сформоване демократичним суспільством і цифровими технологіями, сьогодні втрачає інтерес до змісту навчання, через недолугі концепти підручника, педагогічні методики викладання навчальної дисципліни та індивідуальну недо-мотивацію. Щоб змінити такий стан речей із вивченням історії в школі, потрібно здійснити ряд кроків щодо оптимізації змісту підручника, освітньої програми та методики викладання навчальної дисципліни. Адже зміст підручника має відповідати не тільки вимогам державного стандарту і програми, а й враховувати індивідуальні освітні потреби і можливості підлітків. Результатами нашого дослідження встановлено проміжні висновки, які свідчать про ризики трансформацій змісту шкільної освіти (у часі, змісті, можливостях тощо) і його методичного й ресурсного забезпечення. Затягування процесів змін у трансформаціях змісту освіти, формування інноваційного й нового вчителя, розбудови нового освітнього ресурсу та середовища, в подальшому можуть привести до найглибшої кризи в соціальному середовищі суспільства – відторгнення особистості від освіти і прагнення розвитку. А активні і ефективні зміни у змісті шкільної освіти (освітніх програмах, підручниках, методиках викладання) будуть вести систему освіти і особистість до гнучкої траєкторії ро","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"40 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136202694","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-373-379
Olena Tryfonova, Mykola Sadovyі
The article is devoted to the actual problem of teaching methods of the subjects of the educational process of modern information and computer science. The contribution of Ukrainian scientists to the development of electronic computing machines, their programming and teaching methods, prospects for further research are briefly considered. In the natural sciences, elementary units are widely used for various measurements. In particular, Planck’s constant is the smallest portion, quantum of energy, quantum of action, which is used in quantum mechanics. It is also known from the course of physics that the smallest portion of energy in classical mechanics is the energy per one degree of freedom. Logically created mathematical models and theories describing the relevant properties of matter using the specified units. Similarly, emphasis is placed on clarifying the difference between a classical computer and quantum units of information. The concepts of bit of information, qubit and trit are revealed, and depending on the defined units of information, types of computers are distinguished: classical and quantum. The concepts of qubit and trit are considered mainly as a mathematical entity, and attention is not focused on the content of the physics of quantum objects, a comparison of the indicated units of quantum information with a traditional bit of information in the quantum world is given. A historical-genetic analysis of the registers of elementary logic systems, a theoretical study of the principles of superposition and interaction between quantum states, and experimental methods of implementing qubits and their connections have been carried out. An important field for the use of quantum computers is cryptology, for solving the problems of which Grover’s method has already been created. With Grover’s quantum algorithm, it is possible to quickly search for the necessary element in an unsorted database with 2nN (n is the length of the search space of the quantum register - the number of qubits in it; N is the size of the search space). However, although the quantum simulator gives a high probability of the correct result, experimental studies also show large discrepancies. Therefore, there is a problem for further research. Quantum computers can influence each other through the phenomenon of entanglement.
{"title":"INNOVATIVE TECHNOLOGIES AND METHODS OF PROFESSIONAL TRAINING OF QUANTUM COMPUTERS USING DIGITAL SCHEMATIC TECHNIQUES","authors":"Olena Tryfonova, Mykola Sadovyі","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-373-379","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-373-379","url":null,"abstract":"The article is devoted to the actual problem of teaching methods of the subjects of the educational process of modern information and computer science. The contribution of Ukrainian scientists to the development of electronic computing machines, their programming and teaching methods, prospects for further research are briefly considered. In the natural sciences, elementary units are widely used for various measurements. In particular, Planck’s constant is the smallest portion, quantum of energy, quantum of action, which is used in quantum mechanics. It is also known from the course of physics that the smallest portion of energy in classical mechanics is the energy per one degree of freedom. Logically created mathematical models and theories describing the relevant properties of matter using the specified units. Similarly, emphasis is placed on clarifying the difference between a classical computer and quantum units of information. The concepts of bit of information, qubit and trit are revealed, and depending on the defined units of information, types of computers are distinguished: classical and quantum. The concepts of qubit and trit are considered mainly as a mathematical entity, and attention is not focused on the content of the physics of quantum objects, a comparison of the indicated units of quantum information with a traditional bit of information in the quantum world is given. A historical-genetic analysis of the registers of elementary logic systems, a theoretical study of the principles of superposition and interaction between quantum states, and experimental methods of implementing qubits and their connections have been carried out. An important field for the use of quantum computers is cryptology, for solving the problems of which Grover’s method has already been created. With Grover’s quantum algorithm, it is possible to quickly search for the necessary element in an unsorted database with 2nN (n is the length of the search space of the quantum register - the number of qubits in it; N is the size of the search space). However, although the quantum simulator gives a high probability of the correct result, experimental studies also show large discrepancies. Therefore, there is a problem for further research. Quantum computers can influence each other through the phenomenon of entanglement.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136203698","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-362-368
Nadiya Skyba
The growing importance of international relations and cultural diversity requires future specialists to possess not only linguistic, but also sociocultural knowledge and skills. Therefore, there is a need to find new approaches, in particular, the use of project technologies that can contribute to more effective formation of sociolinguistic competence. The article is devoted to the study of the process of formation of sociolinguistic competence of future specialists in the field of intercultural communication with the use of project technologies. We emphasize the importance of sociolinguistic competence for successful interaction and understanding in an intercultural environment. The article analyzes the main aspects of project technologies that can be used to develop students' sociolinguistic competence. Examples of successful implementation of project methods, such as group projects, role-playing games and interactive exercises, which allow students to improve their sociolinguistic skills, are considered. The article also draws attention to the use of modern information technologies, such as virtual classrooms, web conferences and online materials, as an effective way of expanding the boundaries of intercultural communication. Therefore, the work contains recommendations on the use of project technologies in the educational process to increase the level of sociolinguistic competence of future specialists. The results of the analysis indicate the importance of the implementation of project technologies in the training of intercultural communication, as they contribute to the development of key skills and knowledge necessary for effective communication in the modern world. The integration of these methods into the curriculum and the creation of a stimulating learning environment contribute to the expansion of opportunities for the development of students' sociolinguistic competence and their successful implementation in the future professional context of intercultural communication.
{"title":"PROJECT TECHNOLOGIES AS A MEANS OF FORMING SOCIOLINGUISTIC COMPETENCES IN THE FIELD OF INTERCULTURAL COMMUNICATION","authors":"Nadiya Skyba","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-362-368","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-362-368","url":null,"abstract":"The growing importance of international relations and cultural diversity requires future specialists to possess not only linguistic, but also sociocultural knowledge and skills. Therefore, there is a need to find new approaches, in particular, the use of project technologies that can contribute to more effective formation of sociolinguistic competence. The article is devoted to the study of the process of formation of sociolinguistic competence of future specialists in the field of intercultural communication with the use of project technologies. We emphasize the importance of sociolinguistic competence for successful interaction and understanding in an intercultural environment. The article analyzes the main aspects of project technologies that can be used to develop students' sociolinguistic competence. Examples of successful implementation of project methods, such as group projects, role-playing games and interactive exercises, which allow students to improve their sociolinguistic skills, are considered. The article also draws attention to the use of modern information technologies, such as virtual classrooms, web conferences and online materials, as an effective way of expanding the boundaries of intercultural communication. Therefore, the work contains recommendations on the use of project technologies in the educational process to increase the level of sociolinguistic competence of future specialists. The results of the analysis indicate the importance of the implementation of project technologies in the training of intercultural communication, as they contribute to the development of key skills and knowledge necessary for effective communication in the modern world. The integration of these methods into the curriculum and the creation of a stimulating learning environment contribute to the expansion of opportunities for the development of students' sociolinguistic competence and their successful implementation in the future professional context of intercultural communication.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"76 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136202033","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-274-279
Yuriy Sivokon, Maksym Pechenenko
У статті автори розглядають взаємозв’язок класичного та народного танців у професійній підготовці майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва. Однією з основних умов якісної підготовки фахівця-хореографа у закладах вищої освіти є оволодіння ним теоретичними та методичними основами класичного танцю, бо саме ця дисципліна є базою для подальшого опанування усіма іншими видами хореографічного мистецтва: народно-сценічним, бальним, спортивним, сучасним та іншими. На думку авторів, екзерсис класичного танцю – це відшліфована, ідеальна і універсальна система вправ і комбінацій, створена в процесі тривалого хореографічного досвіду, усі елементи якого пройшовши природній відбір, увійшли до складу екзерсису, як дійсно необхідні вправи, які найбільш конкретно і цілеспрямовано розвивають і тренують психофізичний апарат танцівника. Автори вважають, що засвоєння танцювальної техніки класичного танцю формує основи виразності руху, створює пластичний фундамент, який в свою чергу надає можливість танцівнику гармонійно розвивати свій руховий апарат, підпорядковуючи навчання вдосконаленню пластично-художніх можливостей організму, а основою виразності класичного танцю є рухи, запозичені з народних і побутових танців. На думку авторів, одним з найцікавіших аспектів взаємного мистецтва синтезу є поєднання класичного танцю з народним. Балетмейстери, запозичуючи рухи, жести, пози чи окремі елементи класичного танцю, ускладнюють їх, творчо осмислюють, надають їм нової форми та манери виконання і деякі класичні рухи в більш-менш зміненому вигляді разом з іншими знову увійшли в лексику народно-сценічного танцю. Творче взаємозбагачення класичного та народного танцю розширює межі пластичної мови, надає їй багатоплановості і у цьому процесі значну роль відіграє не лише кількість, а і якість, стилістична обумовленість трансформації структурних частин того чи іншого руху з арсеналу класичної або народної лексики. Класичний та народно-сценічний танець займають важливе місце в системі професійної хореографічної освіти. Вивчення класичного та народно-сценічного танцю потребує глибокого та всебічного підходу, використання різноманітних методів і методик, дотримання всіх принципів та правил побудови уроку. У сукупності з іншими спеціальними предметами класичний та народно-сценічний танець сприяють підготовці фахівців-хореографів та є одним з основних чинників збереження та розвитку вітчизняного хореографічного мистецтва.
{"title":"THE RELATIONSHIP OF CLASSICAL AND FOLK DANCE IN THE PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE SPECIALISTS IN THE FIELD OF CHOREOGRAPHIC ARTS","authors":"Yuriy Sivokon, Maksym Pechenenko","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-274-279","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-274-279","url":null,"abstract":"У статті автори розглядають взаємозв’язок класичного та народного танців у професійній підготовці майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва. Однією з основних умов якісної підготовки фахівця-хореографа у закладах вищої освіти є оволодіння ним теоретичними та методичними основами класичного танцю, бо саме ця дисципліна є базою для подальшого опанування усіма іншими видами хореографічного мистецтва: народно-сценічним, бальним, спортивним, сучасним та іншими. На думку авторів, екзерсис класичного танцю – це відшліфована, ідеальна і універсальна система вправ і комбінацій, створена в процесі тривалого хореографічного досвіду, усі елементи якого пройшовши природній відбір, увійшли до складу екзерсису, як дійсно необхідні вправи, які найбільш конкретно і цілеспрямовано розвивають і тренують психофізичний апарат танцівника. Автори вважають, що засвоєння танцювальної техніки класичного танцю формує основи виразності руху, створює пластичний фундамент, який в свою чергу надає можливість танцівнику гармонійно розвивати свій руховий апарат, підпорядковуючи навчання вдосконаленню пластично-художніх можливостей організму, а основою виразності класичного танцю є рухи, запозичені з народних і побутових танців. На думку авторів, одним з найцікавіших аспектів взаємного мистецтва синтезу є поєднання класичного танцю з народним. Балетмейстери, запозичуючи рухи, жести, пози чи окремі елементи класичного танцю, ускладнюють їх, творчо осмислюють, надають їм нової форми та манери виконання і деякі класичні рухи в більш-менш зміненому вигляді разом з іншими знову увійшли в лексику народно-сценічного танцю. Творче взаємозбагачення класичного та народного танцю розширює межі пластичної мови, надає їй багатоплановості і у цьому процесі значну роль відіграє не лише кількість, а і якість, стилістична обумовленість трансформації структурних частин того чи іншого руху з арсеналу класичної або народної лексики. Класичний та народно-сценічний танець займають важливе місце в системі професійної хореографічної освіти. Вивчення класичного та народно-сценічного танцю потребує глибокого та всебічного підходу, використання різноманітних методів і методик, дотримання всіх принципів та правил побудови уроку. У сукупності з іншими спеціальними предметами класичний та народно-сценічний танець сприяють підготовці фахівців-хореографів та є одним з основних чинників збереження та розвитку вітчизняного хореографічного мистецтва.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"6 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136202035","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-358-362
Tetyana Potapchuk, Valentina Miroshnichenko
The article considers an important aspect of pedagogical activity – pedagogical stimulation. It is noted that pedagogical stimulation is a key element of the educational process and aims to activate the learning and development of students. It is noted that pedagogical stimulation is a process of encouraging, motivating and supporting the activity and educational activities of students with the aim of achieving positive educational results and developing their personality. This process includes the use of various incentives, which can be both external (for example, praise, reward, evaluation) and internal (for example, cognitive interest, satisfaction from the learning process itself). It was found that pedagogical stimulation aims to create such conditions under which students want to learn, show initiative and are actively involved in the educational process. Basic methods of pedagogical stimulation that teachers can use to stimulate students' learning are presented, including praise, rewards, interesting teaching methods, encouragement, positive reinforcement, interesting teaching methods, promoting student independence, etc. and many others. At the same time, it is important to take into account the individual characteristics of each student when using pedagogical incentives, because what motivates one student may not work for another. Pedagogical stimulation is an important component of the learning and upbringing process and contributes to improving the quality of education. The article also focuses on the importance of understanding the peculiarities of pedagogical stimulation in the educational process. It is emphasized that effective pedagogical stimulation involves the analysis and consideration of specific aspects of the stimulus. The need to take into account the emotional aspect of incentives and their impact on students' motivation is indicated. In addition, the importance of the interaction of stimuli with other pedagogical means to achieve the pedagogical goal is emphasized.
{"title":"PEDAGOGICAL STIMULATION OF FUTURE CHEMISTRY TEACHERS IN THE PROCESS OF TRAINING AT HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS","authors":"Tetyana Potapchuk, Valentina Miroshnichenko","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-358-362","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-358-362","url":null,"abstract":"The article considers an important aspect of pedagogical activity – pedagogical stimulation. It is noted that pedagogical stimulation is a key element of the educational process and aims to activate the learning and development of students. It is noted that pedagogical stimulation is a process of encouraging, motivating and supporting the activity and educational activities of students with the aim of achieving positive educational results and developing their personality. This process includes the use of various incentives, which can be both external (for example, praise, reward, evaluation) and internal (for example, cognitive interest, satisfaction from the learning process itself). It was found that pedagogical stimulation aims to create such conditions under which students want to learn, show initiative and are actively involved in the educational process. Basic methods of pedagogical stimulation that teachers can use to stimulate students' learning are presented, including praise, rewards, interesting teaching methods, encouragement, positive reinforcement, interesting teaching methods, promoting student independence, etc. and many others. At the same time, it is important to take into account the individual characteristics of each student when using pedagogical incentives, because what motivates one student may not work for another. Pedagogical stimulation is an important component of the learning and upbringing process and contributes to improving the quality of education. The article also focuses on the importance of understanding the peculiarities of pedagogical stimulation in the educational process. It is emphasized that effective pedagogical stimulation involves the analysis and consideration of specific aspects of the stimulus. The need to take into account the emotional aspect of incentives and their impact on students' motivation is indicated. In addition, the importance of the interaction of stimuli with other pedagogical means to achieve the pedagogical goal is emphasized.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"52 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136202692","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：