Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-279-285
Svitlana Simakova
У статті здійснено аналіз зарубіжного досвіду підготовки майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення. Особливу увагу зосереджено на дослідженні систем професійної підготовки майбутніх педагогів-музикантів у країнах Європи, зокрема, у Республіці Польща, Німеччині, Франції, Великій Британії, Фінляндії та Швеції. Висвітлено специфічні особливості та пріоритетні напрями професійної підготовки майбутніх педагогів-музикантів у країнах Європи. Розкрито вплив систем професійної підготовки на формування особистості майбутніх фахівців музичного мистецтва та створення сприятливих умов для їх професійного розвитку. На основі здійсненого аналізу з’ясовано, що спільною рисою системи вищої освіти у європейських країнах є не лише орієнтація на підготовку висококваліфікованого фахівця, а передусім формування гармонійної особистості, яка поряд з ґрунтовними фаховими знаннями демонструє творчий підхід та прагнення до безперервного професійного зростання. Разом із тим, виявлено, що значною спільною характеристикою музично-педагогічної підготовки здобувачів вищої освіти у країнах Європи є тісний взаємозв’язок між теорією та практикою. Цей взаємозв’язок виявляється у взаємодії з освітніми та культурно-мистецькими установами, що створює сприятливе освітньо-розвивальне середовище для професійної підготовки педагогів-музикантів. Встановлено, що провідною тенденцією у європейських країнах є збільшення обсягу самостійної роботи та скорочення кількості лекційних годин, що виявляється у сучасних підходах до навчання. Крім того, з’ясовано, що майбутні фахівці музичного мистецтва мають право обирати індивідуальну траєкторію навчання, що забезпечує реалізацію їх творчих здібностей і потенційних можливостей, відповідає особистим і професійним потребам та інтересам. Вагоме значення у європейській практиці професійної підготовки відводиться педагогічному супроводу, що включає надання індивідуальної підтримки та допомоги здобувачам у визначенні освітніх і професійних цілей, виборі оптимальних стратегій досягнення успіху в навчанні, оцінюванні власних досягнень та перспектив подальшої діяльності.
{"title":"FOREIGN EXPERIENCE OF TRAINING FUTURE SPECIALISTS IN MUSICAL ART FOR PROFESSIONAL SELF-IMPROVEMENT","authors":"Svitlana Simakova","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-279-285","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-279-285","url":null,"abstract":"У статті здійснено аналіз зарубіжного досвіду підготовки майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення. Особливу увагу зосереджено на дослідженні систем професійної підготовки майбутніх педагогів-музикантів у країнах Європи, зокрема, у Республіці Польща, Німеччині, Франції, Великій Британії, Фінляндії та Швеції. Висвітлено специфічні особливості та пріоритетні напрями професійної підготовки майбутніх педагогів-музикантів у країнах Європи. Розкрито вплив систем професійної підготовки на формування особистості майбутніх фахівців музичного мистецтва та створення сприятливих умов для їх професійного розвитку. На основі здійсненого аналізу з’ясовано, що спільною рисою системи вищої освіти у європейських країнах є не лише орієнтація на підготовку висококваліфікованого фахівця, а передусім формування гармонійної особистості, яка поряд з ґрунтовними фаховими знаннями демонструє творчий підхід та прагнення до безперервного професійного зростання. Разом із тим, виявлено, що значною спільною характеристикою музично-педагогічної підготовки здобувачів вищої освіти у країнах Європи є тісний взаємозв’язок між теорією та практикою. Цей взаємозв’язок виявляється у взаємодії з освітніми та культурно-мистецькими установами, що створює сприятливе освітньо-розвивальне середовище для професійної підготовки педагогів-музикантів. Встановлено, що провідною тенденцією у європейських країнах є збільшення обсягу самостійної роботи та скорочення кількості лекційних годин, що виявляється у сучасних підходах до навчання. Крім того, з’ясовано, що майбутні фахівці музичного мистецтва мають право обирати індивідуальну траєкторію навчання, що забезпечує реалізацію їх творчих здібностей і потенційних можливостей, відповідає особистим і професійним потребам та інтересам. Вагоме значення у європейській практиці професійної підготовки відводиться педагогічному супроводу, що включає надання індивідуальної підтримки та допомоги здобувачам у визначенні освітніх і професійних цілей, виборі оптимальних стратегій досягнення успіху в навчанні, оцінюванні власних досягнень та перспектив подальшої діяльності.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"8 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136202866","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-39-42
Alla Zaitseva
Актуалізовано проблему підвищення якості підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін у контексті парадигмальних змін у системі сучасної мистецької освіти. Обґрунтовано значущість культурологічного спрямування як основи модернізованого розвитку мистецької освіти. Мета статті полягає у визначенні провідних тенденцій удосконалення мистецької освіти в контексті сучасних вимог, врахуванні об’єктивних соціокультурних засад розвитку мистецтва, актуалізації сутності феномена художньо-комунікативної культури майбутніх фахівців на рівні парадигмальних трансформаційних процесів у системі сучасної мистецької освіти. Представлено феноменологію комунікації в художньо-освітній проекції як вектору гуманістичної спрямованості суб’єктів взаємодії з мистецтвом на усвідомлення і корекцію власного суб’єктивного розвитку. Акцентовано увагу на гуманістичному векторі становлення «особистісних смислів» і творчої взаємодії викладача і студента у процесі спілкування з музичним мистецтвом, впровадженні екзистенційно-рефлексивного підходу до культурологічного розвитку особистості майбутніх фахівців. Проаналізовано цілісну сутність екзистенційно-рефлексивного підходу у просторі мистецької освіти як теоретичної основи формування художньо-комунікативної культури майбутнього вчителя музичного мистецтва. Використано метод синтезу, що уможливило помірковане формулювання авторської дефініції. Встановлено, що екзистенційно-рефлексивний підхід є системою науково-педагогічних установок, спрямованих на актуалізацію, конструювання і поглиблення тих взаємин у просторі мистецького діалогу, де найповніше реалізуються засади суб’єктності, взаємної цінності, взаємоповаги і співпраці. Вважаємо, що реалізація ідей екзистенційно-рефлексивного підходу до підготовки майбутніх фахівців в умовах євроінтеграційних тенденцій в галузі мистецької освіти уможливлює забезпечення гармонійного розвитку їх особистості, виступає універсальним механізмом розкриття духовного потенціалу суб’єктів художньо-освітнього процесу.
{"title":"IMPLEMENTATION OF THE IDEAS OF AN EXISTENTIAL-REFLECTIVE APPROACH TO THE TRAINING OF FUTURE SPECIALISTS IN THE CONDITIONS OF EUROPEAN INTEGRATION PROCESSES","authors":"Alla Zaitseva","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-39-42","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-39-42","url":null,"abstract":"Актуалізовано проблему підвищення якості підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін у контексті парадигмальних змін у системі сучасної мистецької освіти. Обґрунтовано значущість культурологічного спрямування як основи модернізованого розвитку мистецької освіти. Мета статті полягає у визначенні провідних тенденцій удосконалення мистецької освіти в контексті сучасних вимог, врахуванні об’єктивних соціокультурних засад розвитку мистецтва, актуалізації сутності феномена художньо-комунікативної культури майбутніх фахівців на рівні парадигмальних трансформаційних процесів у системі сучасної мистецької освіти. Представлено феноменологію комунікації в художньо-освітній проекції як вектору гуманістичної спрямованості суб’єктів взаємодії з мистецтвом на усвідомлення і корекцію власного суб’єктивного розвитку. Акцентовано увагу на гуманістичному векторі становлення «особистісних смислів» і творчої взаємодії викладача і студента у процесі спілкування з музичним мистецтвом, впровадженні екзистенційно-рефлексивного підходу до культурологічного розвитку особистості майбутніх фахівців. Проаналізовано цілісну сутність екзистенційно-рефлексивного підходу у просторі мистецької освіти як теоретичної основи формування художньо-комунікативної культури майбутнього вчителя музичного мистецтва. Використано метод синтезу, що уможливило помірковане формулювання авторської дефініції. Встановлено, що екзистенційно-рефлексивний підхід є системою науково-педагогічних установок, спрямованих на актуалізацію, конструювання і поглиблення тих взаємин у просторі мистецького діалогу, де найповніше реалізуються засади суб’єктності, взаємної цінності, взаємоповаги і співпраці. Вважаємо, що реалізація ідей екзистенційно-рефлексивного підходу до підготовки майбутніх фахівців в умовах євроінтеграційних тенденцій в галузі мистецької освіти уможливлює забезпечення гармонійного розвитку їх особистості, виступає універсальним механізмом розкриття духовного потенціалу суб’єктів художньо-освітнього процесу.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"45 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136202900","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-22-29
Oleksandra Borodiyenko
У статті проаналізовано принципи належного корпоративного управління (Good Corporate Governance); належного управління університетами (good university governance) (зокрема ті, які було розроблено Комітетом кафедр університетів Великої Британії (Commitee of University Chairs), Університетом Голдсміта у Лондоні (Goldsmith University of London), Університетом Торонто (University of Toronto), Асоціаціацією університетів Нідерландів (Association of Universities of the Netherlands), університетами та коледжами Англії, Уельсу та Північної Ірландії (Universities and Colleges in England, Wales and Northern Ireland); принципи, які було виокремлено на перетині феноменів належного управління університетами та належного корпоративного управління; принципи державно-громадського управління освітою. Проаналізовано практики належного управління університетами країн Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD). На основі представленого аналізу теоретично обґрунтовано принципи публічно-громадського управління у вищій освіті в контексті забезпечення ефективності освітньої діяльності: принцип залученості (забезпечення доцільної та значущої залученості до процесу управління всіх стейкхолдерів); орієнтованості на консенсус (забезпечення спільних інтересів всіх суб’єктів управління); ефективності (максимально ефективне використання ресурсів з огляду на питання сталості та захисту довкілля з орієнтацією на досягнення оптимальних результатів); оптимальності та релевантної моделі (найбільш оптимальне використання ресурсів, створення оптимальної інфраструктури управління); забезпечення сталості (спрямованість на довгостроковий стратегічний розвиток, узгодженість стратегічних пріоритетів та візії з інтересами всіх стейкхолдерів, ефективний контроль та управління ризиками); лідерства (чутливого до контексту, доброчесного, взаємодіючого, спрямованого на реалізацію місії та візії університету).
{"title":"PRINCIPLES OF PUBLIC AND PRIVATE-BASED UNIVERSITY GOVERNANCE IN THE CONTEXT OF ENSURING THE EFFICIENCY OF EDUCATIONAL ACTIVITIES","authors":"Oleksandra Borodiyenko","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-22-29","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-22-29","url":null,"abstract":" У статті проаналізовано принципи належного корпоративного управління (Good Corporate Governance); належного управління університетами (good university governance) (зокрема ті, які було розроблено Комітетом кафедр університетів Великої Британії (Commitee of University Chairs), Університетом Голдсміта у Лондоні (Goldsmith University of London), Університетом Торонто (University of Toronto), Асоціаціацією університетів Нідерландів (Association of Universities of the Netherlands), університетами та коледжами Англії, Уельсу та Північної Ірландії (Universities and Colleges in England, Wales and Northern Ireland); принципи, які було виокремлено на перетині феноменів належного управління університетами та належного корпоративного управління; принципи державно-громадського управління освітою. Проаналізовано практики належного управління університетами країн Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD). На основі представленого аналізу теоретично обґрунтовано принципи публічно-громадського управління у вищій освіті в контексті забезпечення ефективності освітньої діяльності: принцип залученості (забезпечення доцільної та значущої залученості до процесу управління всіх стейкхолдерів); орієнтованості на консенсус (забезпечення спільних інтересів всіх суб’єктів управління); ефективності (максимально ефективне використання ресурсів з огляду на питання сталості та захисту довкілля з орієнтацією на досягнення оптимальних результатів); оптимальності та релевантної моделі (найбільш оптимальне використання ресурсів, створення оптимальної інфраструктури управління); забезпечення сталості (спрямованість на довгостроковий стратегічний розвиток, узгодженість стратегічних пріоритетів та візії з інтересами всіх стейкхолдерів, ефективний контроль та управління ризиками); лідерства (чутливого до контексту, доброчесного, взаємодіючого, спрямованого на реалізацію місії та візії університету).","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"105 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136204122","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-154-158
Yuliia Hrynova, Maryna Burlak, Yuliia Kerpatenko
Наш час характеризується пошуком нових форм, методів і прийомів навчання. Сучасна освіта потребує методи навчання, які б допомогли не тільки якісно навчити, але в першу чергу, розвинути потенціал особистості. Модерне навчання спрямовано на те, щоб готувати слухачів не тільки пристосовуватися, але й активно освоювати ситуації соціальних змін. На занятті з іноземної мови особливе місце займають форми занять, які забезпечують активну участь кожного слухача, стимулюють мовне спілкування, сприяють формуванню інтересу і прагнення вивчати іноземну мову. При цьому проблема адаптації людини в сучасному суспільстві закономірно є досить актуальною. Це зумовлено змінами, що відбуваються в зовнішньому природному й соціальному середовищі, життєдіяльності людей, становленням нових суспільних відносин, входженням суспільства в нову (інформаційну) фазу свого розвитку. У цій ситуації завдання освіти полягає насамперед у розвитку готовності людини реалізувати свій особистий і професійний потенціал у нових мінливих умовах. Автором розкрито питання використання методики дизайн-мислення, що тісно пов’язане з процесом формування інформаційно-цифрової компетентності слухачів. Актуальність обраної проблеми зумовлена необхідністю пошуку методів, які доречно використовувати на заняттях з англійської мови під час підготовки майбутніх військових фахівців. Саме тому природно, що цим ефективним інструментом є дизайн-мислення, адже суть методики полягає в пришвидшенні комунікації в команді, структуруванні процесів подачі та успішної реалізації ідей. Слухачі, у яких сформоване дизайн-мислення, з легкістю генерують рішення, винаходять способи реалізації ідей. Вищезазначене суголосне з потребою такої системи навчання, яка здатна навчити особистість адаптуватися до умов життя і функціонування. Для цього вона має сприймати і засвоювати нові знання різного рівня й спрямованості, формувати необхідні навички і вміння, застосовувати їх у професійній та особистісній діяльності. Оскільки вища школа прагне створити для слухачів такий навчальний досвід, який підготує їх до майбутньої фахової діяльності, дизайн-мислення може відігравати вирішальну роль у доповненні знань слухачів навичками та мисленням, які допоможуть їм творчо вирішувати проблеми.
{"title":"DESIGN THINKING SKILLS IN ENGLISH LANGUAGE CLASSES DURING THE FORMATION OF FUTURE MILITARY OFFICERS","authors":"Yuliia Hrynova, Maryna Burlak, Yuliia Kerpatenko","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-154-158","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-154-158","url":null,"abstract":"Наш час характеризується пошуком нових форм, методів і прийомів навчання. Сучасна освіта потребує методи навчання, які б допомогли не тільки якісно навчити, але в першу чергу, розвинути потенціал особистості. Модерне навчання спрямовано на те, щоб готувати слухачів не тільки пристосовуватися, але й активно освоювати ситуації соціальних змін. На занятті з іноземної мови особливе місце займають форми занять, які забезпечують активну участь кожного слухача, стимулюють мовне спілкування, сприяють формуванню інтересу і прагнення вивчати іноземну мову. При цьому проблема адаптації людини в сучасному суспільстві закономірно є досить актуальною. Це зумовлено змінами, що відбуваються в зовнішньому природному й соціальному середовищі, життєдіяльності людей, становленням нових суспільних відносин, входженням суспільства в нову (інформаційну) фазу свого розвитку. У цій ситуації завдання освіти полягає насамперед у розвитку готовності людини реалізувати свій особистий і професійний потенціал у нових мінливих умовах. Автором розкрито питання використання методики дизайн-мислення, що тісно пов’язане з процесом формування інформаційно-цифрової компетентності слухачів. Актуальність обраної проблеми зумовлена необхідністю пошуку методів, які доречно використовувати на заняттях з англійської мови під час підготовки майбутніх військових фахівців. Саме тому природно, що цим ефективним інструментом є дизайн-мислення, адже суть методики полягає в пришвидшенні комунікації в команді, структуруванні процесів подачі та успішної реалізації ідей. Слухачі, у яких сформоване дизайн-мислення, з легкістю генерують рішення, винаходять способи реалізації ідей. Вищезазначене суголосне з потребою такої системи навчання, яка здатна навчити особистість адаптуватися до умов життя і функціонування. Для цього вона має сприймати і засвоювати нові знання різного рівня й спрямованості, формувати необхідні навички і вміння, застосовувати їх у професійній та особистісній діяльності. Оскільки вища школа прагне створити для слухачів такий навчальний досвід, який підготує їх до майбутньої фахової діяльності, дизайн-мислення може відігравати вирішальну роль у доповненні знань слухачів навичками та мисленням, які допоможуть їм творчо вирішувати проблеми.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"52 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136204124","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-159-163
Ivan Dronyk, Serhiy Palis, Tatyana Mandziuk
The history of medicine shows how society changed its approach to diseases and ailments from ancient times to modern times. Universities began to systematically train doctors from about 1220 AD. in Italy, it was from those times that the first associations of doctors began to emerge. Today, in higher educational institutions, in particular, medical ones, student scientific circles are organized. The Sudent Scientific Society and their scientific research works are one of the most important means of improving the quality of training of specialists in higher education, which provides areas of scientific, methodical, organizational content, which ensures the training of all students in the skills of scientific research in accordance with the chosen specialty within the educational process. Student scientific circles and problem groups are created precisely to solve the set tasks. These scientific associations are created at the departments of the faculties and are the initial form of mastering the skills of scientific research by future specialists. In its activity, the circle and the circles themselves are guided by the principles of equality of circle members, self-governance, openness and transparency of activity, organic connection of research work with the educational process. For the successful professional training of highly qualified specialists in the new socio-economic conditions, the personality of the student, the ability to make independent decisions and their further implementation acquire primary importance. Learning becomes person-oriented. The main task of education in Ukraine at the current stage is compliance with the standards of highly developed countries and the achievement of results that will demonstrate competitiveness in a single professional world space. Medical education should provide high-quality training of medical workers, who are obliged not only to master a specialty, but also to possess professional competencies, actively engage in scientific activities, and constantly improve themselves. Research work (R&D) of students is a component of professional training, which involves teaching students research methodology and methods, as well as systematic participation in research activities, the application of technologies and creative skills to solve certain scientific tasks.
{"title":"STUDENT SCIENTIFIC ASSOCIATION OF FUTURES DENTISTS","authors":"Ivan Dronyk, Serhiy Palis, Tatyana Mandziuk","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-159-163","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-159-163","url":null,"abstract":"The history of medicine shows how society changed its approach to diseases and ailments from ancient times to modern times. Universities began to systematically train doctors from about 1220 AD. in Italy, it was from those times that the first associations of doctors began to emerge. Today, in higher educational institutions, in particular, medical ones, student scientific circles are organized. The Sudent Scientific Society and their scientific research works are one of the most important means of improving the quality of training of specialists in higher education, which provides areas of scientific, methodical, organizational content, which ensures the training of all students in the skills of scientific research in accordance with the chosen specialty within the educational process. Student scientific circles and problem groups are created precisely to solve the set tasks. These scientific associations are created at the departments of the faculties and are the initial form of mastering the skills of scientific research by future specialists. In its activity, the circle and the circles themselves are guided by the principles of equality of circle members, self-governance, openness and transparency of activity, organic connection of research work with the educational process. For the successful professional training of highly qualified specialists in the new socio-economic conditions, the personality of the student, the ability to make independent decisions and their further implementation acquire primary importance. Learning becomes person-oriented. The main task of education in Ukraine at the current stage is compliance with the standards of highly developed countries and the achievement of results that will demonstrate competitiveness in a single professional world space. Medical education should provide high-quality training of medical workers, who are obliged not only to master a specialty, but also to possess professional competencies, actively engage in scientific activities, and constantly improve themselves. Research work (R&D) of students is a component of professional training, which involves teaching students research methodology and methods, as well as systematic participation in research activities, the application of technologies and creative skills to solve certain scientific tasks.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"82 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136202693","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-296-301
Tetiana Tkachenko, Olha Shumska
Ефективній підготовці сучасного фахівця багато в чому сприяє мотивована та правильно організована самостійна робота у період його навчання у ЗВО, яка в умовах сьогодення об’єктивно висувається на одне з пріоритетних місць у системі професійної освіти. Ми виявили, що існуюча система професійної педагогічної освіти не може повною мірою вирішити завдання підготовки майбутніх викладачів ЗВО до керівництва самостійною роботою здобувачів освіти. Тому існує об’єктивна необхідність побудови внутрішньовузівської системи спеціальної підготовки викладачів, орієнтованої на їх озброєння необхідними знаннями, навичками, вміннями, техніками та механізмами організації та реалізації самостійної роботи здобувачів освіти. Ми визначили готовність до керівництва самостійною роботою здобувачів освіти як стан особистості, яка усвідомлює себе здатною до здійснення означеної діяльності, прагне її реалізовувати і готова до вирішення професійних задач. Основними компонентами готовності викладачів до керівництва самостійною роботою здобувачів освіти є наявність позитивного мотиваційно-ціннісного ставлення до означеного виду професійної діяльності; відповідна теоретична підготовка з урахуванням сучасних вимог до педагогічної діяльності у ЗВО; методична підтримка викладачів, важливою складовою якої є рекомендації щодо здійснення цього виду професійно-педагогічної діяльності. Зміст спеціальної підготовки викладачів мають визначати спеціалісти-предметники, які мають ураховувати як специфіку свого предмета, так і напрям підготовки здобувачів освіти. Значно підвищити рівень професійної підготовки викладачів до науково обґрунтованого та методично правильного керівництва самостійною роботою здобувачів освіти дозволяє застосування інноваційних технологій у процесі означеної підготовки. При цьому визначення методів підготовки має узгоджуватися з конкретно поставленою метою підвищення професійної майстерності викладачів щодо керівництва самостійною роботою здобувачів освіти. З боку навчального відділу, керівників кафедр та факультетів можливий контроль процесу керівництва викладачами самостійною роботою здобувачів освіти. На наш погляд, це сприятиме підвищенню відповідальності викладачів як за якість їх педагогічної діяльності, так і за якість організації самостійної роботи здобувачів освіти. Усі ці заходи мають впливати не лише на професійну мотивацію викладачів і стимулювати їх до професійного самовдосконалення, але й сприяти формуванню та розвитку у них індивідуального стилю керівництва самостійною роботою здобувачів освіти, як значущого компоненту їх професійної майстерності в цілому.
{"title":"WAYS TO INCREASE THE LEVEL OF UNIVERSITY TEACHERS’ PREPAREDNESS TO GUIDE STUDENTS’ INDEPENDENT WORK","authors":"Tetiana Tkachenko, Olha Shumska","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-296-301","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-296-301","url":null,"abstract":"Ефективній підготовці сучасного фахівця багато в чому сприяє мотивована та правильно організована самостійна робота у період його навчання у ЗВО, яка в умовах сьогодення об’єктивно висувається на одне з пріоритетних місць у системі професійної освіти. Ми виявили, що існуюча система професійної педагогічної освіти не може повною мірою вирішити завдання підготовки майбутніх викладачів ЗВО до керівництва самостійною роботою здобувачів освіти. Тому існує об’єктивна необхідність побудови внутрішньовузівської системи спеціальної підготовки викладачів, орієнтованої на їх озброєння необхідними знаннями, навичками, вміннями, техніками та механізмами організації та реалізації самостійної роботи здобувачів освіти. Ми визначили готовність до керівництва самостійною роботою здобувачів освіти як стан особистості, яка усвідомлює себе здатною до здійснення означеної діяльності, прагне її реалізовувати і готова до вирішення професійних задач. Основними компонентами готовності викладачів до керівництва самостійною роботою здобувачів освіти є наявність позитивного мотиваційно-ціннісного ставлення до означеного виду професійної діяльності; відповідна теоретична підготовка з урахуванням сучасних вимог до педагогічної діяльності у ЗВО; методична підтримка викладачів, важливою складовою якої є рекомендації щодо здійснення цього виду професійно-педагогічної діяльності. Зміст спеціальної підготовки викладачів мають визначати спеціалісти-предметники, які мають ураховувати як специфіку свого предмета, так і напрям підготовки здобувачів освіти. Значно підвищити рівень професійної підготовки викладачів до науково обґрунтованого та методично правильного керівництва самостійною роботою здобувачів освіти дозволяє застосування інноваційних технологій у процесі означеної підготовки. При цьому визначення методів підготовки має узгоджуватися з конкретно поставленою метою підвищення професійної майстерності викладачів щодо керівництва самостійною роботою здобувачів освіти. З боку навчального відділу, керівників кафедр та факультетів можливий контроль процесу керівництва викладачами самостійною роботою здобувачів освіти. На наш погляд, це сприятиме підвищенню відповідальності викладачів як за якість їх педагогічної діяльності, так і за якість організації самостійної роботи здобувачів освіти. Усі ці заходи мають впливати не лише на професійну мотивацію викладачів і стимулювати їх до професійного самовдосконалення, але й сприяти формуванню та розвитку у них індивідуального стилю керівництва самостійною роботою здобувачів освіти, як значущого компоненту їх професійної майстерності в цілому.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"104 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136202894","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-180-185
Nadiya Ivanenko
Стаття висвітлює важливу роль, яку заклади освіти відіграють у громадянському житті громад та в забезбеченні досвіду участі у житті студентських спільнот. У статті також визначаються шляхи впровадження громадянської освіти в навчальних закладах з метою виховання молодого покоління активними, поінформованими та морально відповідальними громадянами, яким виховне середовище допомагає зрозуміти, що вони здатні активно діяти та робити суттєвий внесок у розвиток своїх громад. Важливою метою такого виховного процесу є зміцнення ефективної участі студентів у діяльності навчальної спільноти. Дослідження має на меті стимулюваnи подальше обговорення ролі навчальних закладів у громадянському вихованні, а також важливість і суть громадянської свідомості для здорового та процвітаючого демократичного суспільства. Викладачі створюють позитивне навчальне середовище, в якому студенти стають активними учасниками, які практикують толерантність і взаємну повагу. У такий спосіб викладачі виступають фасилітаторами та учасниками навчального процесу, які заохочують студентів дотримуватись громадянських чеснот та мотивують їх до активного й конструктивного діалогу. Громадянська освіта забезпечує студентам знання, навички та розуміння, для ефективної ролі у суспільстві як громадян, які несуть соціальну та моральну відповідальність у спільнотах. Громадянське виховання сприяє духовному, моральному, соціальному та культурному розвитку особистості, робить молодь більш впевненими та відповідальними як в аудиторії, так і за її межами. Громадянське виховання допомагає їм стати критично мислячими громадянами, які знають свої права, а такох усвідомлюють свої обов’язки. Це має на меті дати їм впевненість і переконання в тому, що вони можуть діяти разом з іншими, мати вплив на різні ситуації і робити зміни у своїх громадах на місцевому, національному та глобальному рівнях. Громадянське виховання допомагає студентам брати участь у житті своїх навчальних закладів, а також місцевих, національних громад та ширшого світу. Воно також заохочує вивчати економіку, демократичні інститути та цінності; різні національні, релігійні та етнічні ідентичності; розвиває уміння студентів розмірковувати над проблемами та брати участь в обговореннях нагальних проблем.
{"title":"CIVIC CHARACTER CULTIVATION AS A BASIC VIRTUE WITHIN AND BEYOND MODERN EDUCATIONAL INSTITUTIONS","authors":"Nadiya Ivanenko","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-180-185","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-180-185","url":null,"abstract":"Стаття висвітлює важливу роль, яку заклади освіти відіграють у громадянському житті громад та в забезбеченні досвіду участі у житті студентських спільнот. У статті також визначаються шляхи впровадження громадянської освіти в навчальних закладах з метою виховання молодого покоління активними, поінформованими та морально відповідальними громадянами, яким виховне середовище допомагає зрозуміти, що вони здатні активно діяти та робити суттєвий внесок у розвиток своїх громад. Важливою метою такого виховного процесу є зміцнення ефективної участі студентів у діяльності навчальної спільноти. Дослідження має на меті стимулюваnи подальше обговорення ролі навчальних закладів у громадянському вихованні, а також важливість і суть громадянської свідомості для здорового та процвітаючого демократичного суспільства. Викладачі створюють позитивне навчальне середовище, в якому студенти стають активними учасниками, які практикують толерантність і взаємну повагу. У такий спосіб викладачі виступають фасилітаторами та учасниками навчального процесу, які заохочують студентів дотримуватись громадянських чеснот та мотивують їх до активного й конструктивного діалогу. Громадянська освіта забезпечує студентам знання, навички та розуміння, для ефективної ролі у суспільстві як громадян, які несуть соціальну та моральну відповідальність у спільнотах. Громадянське виховання сприяє духовному, моральному, соціальному та культурному розвитку особистості, робить молодь більш впевненими та відповідальними як в аудиторії, так і за її межами. Громадянське виховання допомагає їм стати критично мислячими громадянами, які знають свої права, а такох усвідомлюють свої обов’язки. Це має на меті дати їм впевненість і переконання в тому, що вони можуть діяти разом з іншими, мати вплив на різні ситуації і робити зміни у своїх громадах на місцевому, національному та глобальному рівнях. Громадянське виховання допомагає студентам брати участь у житті своїх навчальних закладів, а також місцевих, національних громад та ширшого світу. Воно також заохочує вивчати економіку, демократичні інститути та цінності; різні національні, релігійні та етнічні ідентичності; розвиває уміння студентів розмірковувати над проблемами та брати участь в обговореннях нагальних проблем.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136202898","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-329-334
Tetyana Shafarchuk
В статті автор розглядає особливості формування вокальних умінь майбутніх фахівців в галузі музичного мистецтва в процесі самостійної роботи. У вокальній практиці вміння виробляються завдяки вправам, тобто в процесі засвоєння певних способів виконання дій і на думку автора до вокальних умінь відносяться звукоутворення, співоче дихання, артикуляція, дикція, емоційна виразність, вокально-слуховий контроль тощо. Самостійну роботу вокаліста автор розглядає як специфічну форму навчальної діяльності майбутнього фахівця в галузі музичного мистецтва, яка характеризується низкою психолого-педагогічних особливостей: по-перше, вона є продовженням доцільно організованої викладачем вокально-виконавської діяльності у навчальний час, яка виступає своєрідним алгоритмом або програмою подальшої роботи з підготовки вокально-виконавського репертуару; по-друге, самостійна робота з вокалу передбачає виконання студентами таких дій як усвідомлення цілей своєї діяльності, прийняття або постановка навчальної вокально-виконавської або вокально-методичної задачі, самоорганізація у розподілі навчальних дій у часі, коригування власної роботи на основі самоконтролю та самооцінки; по-третє, характер виконання самостійної роботи з вокалу та її результати обумовлюються особистісними особливостями майбутнього фахівця – саморегуляцією, яка передбачає високий рівень самосвідомості, адекватною самооцінкою, рефлексивним мисленням, самостійністю, організованістю, цілеспрямованістю особистості, сформованістю вольових якостей та предметною саморегуляцією. На основі аналізу науково-методичної літератури автор робить висновок, що вокальні вміння формуються в процесі виконання вправ та завдань, які поділяються на три основні групи: 1) вправи початкового (репродуктивного) рівня, які спираються на просте відтворення основних вокальних понять навіть без особливого їх усвідомлення і аналізу. 2) вправи репродуктивно-творчого рівня – власне фонетичні вправи – практичний навчальний матеріал, спрямований на формування співацької культури, який потребує від співака певного рівня усвідомлення навчальних завдань, спрямування практичних зусиль і вміння аналізувати власні дії; 3) вправи, спрямовані на фіксацію внутрішніх відчуттів співака.
{"title":"FORMATION OF VOCAL SKILLS OF FUTURE SPECIALISTS IN THE FIELD OF MUSICAL ART IN THE PROCESS OF INDEPENDENT WORK","authors":"Tetyana Shafarchuk","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-329-334","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-329-334","url":null,"abstract":"В статті автор розглядає особливості формування вокальних умінь майбутніх фахівців в галузі музичного мистецтва в процесі самостійної роботи. У вокальній практиці вміння виробляються завдяки вправам, тобто в процесі засвоєння певних способів виконання дій і на думку автора до вокальних умінь відносяться звукоутворення, співоче дихання, артикуляція, дикція, емоційна виразність, вокально-слуховий контроль тощо. Самостійну роботу вокаліста автор розглядає як специфічну форму навчальної діяльності майбутнього фахівця в галузі музичного мистецтва, яка характеризується низкою психолого-педагогічних особливостей: по-перше, вона є продовженням доцільно організованої викладачем вокально-виконавської діяльності у навчальний час, яка виступає своєрідним алгоритмом або програмою подальшої роботи з підготовки вокально-виконавського репертуару; по-друге, самостійна робота з вокалу передбачає виконання студентами таких дій як усвідомлення цілей своєї діяльності, прийняття або постановка навчальної вокально-виконавської або вокально-методичної задачі, самоорганізація у розподілі навчальних дій у часі, коригування власної роботи на основі самоконтролю та самооцінки; по-третє, характер виконання самостійної роботи з вокалу та її результати обумовлюються особистісними особливостями майбутнього фахівця – саморегуляцією, яка передбачає високий рівень самосвідомості, адекватною самооцінкою, рефлексивним мисленням, самостійністю, організованістю, цілеспрямованістю особистості, сформованістю вольових якостей та предметною саморегуляцією. На основі аналізу науково-методичної літератури автор робить висновок, що вокальні вміння формуються в процесі виконання вправ та завдань, які поділяються на три основні групи: 1) вправи початкового (репродуктивного) рівня, які спираються на просте відтворення основних вокальних понять навіть без особливого їх усвідомлення і аналізу. 2) вправи репродуктивно-творчого рівня – власне фонетичні вправи – практичний навчальний матеріал, спрямований на формування співацької культури, який потребує від співака певного рівня усвідомлення навчальних завдань, спрямування практичних зусиль і вміння аналізувати власні дії; 3) вправи, спрямовані на фіксацію внутрішніх відчуттів співака.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"82 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136203720","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-202-208
Еlina Koliada, Iryna Kalynovska
У статті йдеться про формування актуальної парадигми навчання академічного читання англійською мовою здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти під час вивчення освітнього компонента «Іноземна мова для академічних цілей», яка включає аналіз видів академічного читання, аспектів формування навички академічного читання, виокремлення груп вправ для розвитку академічного читання та формування дослідницької компетентності майбутніх докторів філософії загалом. Матеріалом дослідження слугує підручник Cambridge Academic English (Upper Intermediate) видавництва Cambridge University Press. Навчання академічного читання англійською мовою розглядається в контексті навчання академічного письма, оскільки створенню наукових текстів передує їхнє читання, пошук та аналіз інформації із зарубіжних джерел з теми дисертації для публікації матеріалів власного дослідження за кордоном, участі у міжнародних конференціях, ефективного спілкування в науковій та професійній сферах, що сприяє активізації дослідницької діяльності здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти загалом, здатності виконання власного дослідження. Проаналізовано вправи на розвиток різних видів академічного читання. При ознайомлювальному читанні розвивається вміння дослідника зрозуміти основну інформацію в науковому тексті; при переглядовому читанні об’єктами контролю стають вміння знайти необхідну інформацію, ключові слова, визначити тему наукового тексту; при вивчаючому читанні перевіряються вміння повно й точно зрозуміти як основну, так і другорядну інформацію, вміння інтерпретувати думки, робити висновки тощо; при аналітико-критичному читанні формуються навики критичного мислення. Рівень розвитку навичок академічного читання майбутніх докторів філософії визначається постійним спостереженням в освітньому процесі з іноземної мови для академічних цілей та аналізом зазначених аспектів. Перспективним вбачаємо дослідження різних видів вправ для активізації дослідницької діяльності здобувачів вищої освіти.
{"title":"CURRENT PARADIGM FOR TEACHING ACADEMIC READING IN ENGLISH TO STUDENTS OF THIRD (EDUCATIONAL AND RESEARCH) HIGHER EDUCATION LEVEL","authors":"Еlina Koliada, Iryna Kalynovska","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-202-208","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-202-208","url":null,"abstract":"У статті йдеться про формування актуальної парадигми навчання академічного читання англійською мовою здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти під час вивчення освітнього компонента «Іноземна мова для академічних цілей», яка включає аналіз видів академічного читання, аспектів формування навички академічного читання, виокремлення груп вправ для розвитку академічного читання та формування дослідницької компетентності майбутніх докторів філософії загалом. Матеріалом дослідження слугує підручник Cambridge Academic English (Upper Intermediate) видавництва Cambridge University Press. Навчання академічного читання англійською мовою розглядається в контексті навчання академічного письма, оскільки створенню наукових текстів передує їхнє читання, пошук та аналіз інформації із зарубіжних джерел з теми дисертації для публікації матеріалів власного дослідження за кордоном, участі у міжнародних конференціях, ефективного спілкування в науковій та професійній сферах, що сприяє активізації дослідницької діяльності здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти загалом, здатності виконання власного дослідження. Проаналізовано вправи на розвиток різних видів академічного читання. При ознайомлювальному читанні розвивається вміння дослідника зрозуміти основну інформацію в науковому тексті; при переглядовому читанні об’єктами контролю стають вміння знайти необхідну інформацію, ключові слова, визначити тему наукового тексту; при вивчаючому читанні перевіряються вміння повно й точно зрозуміти як основну, так і другорядну інформацію, вміння інтерпретувати думки, робити висновки тощо; при аналітико-критичному читанні формуються навики критичного мислення. Рівень розвитку навичок академічного читання майбутніх докторів філософії визначається постійним спостереженням в освітньому процесі з іноземної мови для академічних цілей та аналізом зазначених аспектів. Перспективним вбачаємо дослідження різних видів вправ для активізації дослідницької діяльності здобувачів вищої освіти.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"44 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136203750","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.36550/2415-7988-2022-1-209-247-252
Oleksandr Priadko
У статті розглядаються сучасні технології організації самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання у ЗВО. Дистанційне навчання забезпечується застосуванням сукупності освітніх технологій, при яких цілеспрямована опосередкована або не повністю опосередкована взаємодія студента і викладача здійснюється незалежно від місця їх знаходження та розподілу в часі на основі педагогічно організованих інформаційних технологій, перш за все з використанням засобів телекомунікації. У вищій освіті широко використовуються такі основні дистанційні технології навчання: телекомунікаційні технології; технології телеконференції; ТВ-технології; Інтернет-технології; інформаційні технології; мережеві технології; технології проблемного навчання; технології навчання у співробітництві; технології кооперативного навчання; ігрові технології. Дистанційне навчання є однією зі складових дистанційної освіти і являє собою вид навчання, що здійснюється на основі моделі, що передбачає опосередковану емоційно-інтелектуальну взаємодію викладача і студента з цілеспрямованим використанням сучасних засобів інформатизації, і спрямований на самоосвіту людини. Дистанційне навчання є невід'ємною, конкурентоспроможною частиною освітнього простору. Поряд з традиційними інформаційними ресурсами для забезпечення процесу дистанційного навчання використовуються такі засоби дистанційного навчання: спеціальні підручники з мультимедійними супроводами, електронні навчально-методичні комплекси, що включають електронні підручники, посібники, тренінгові комп'ютерні програми, комп'ютерні лабораторні практикуми, контрольно-тестуючі ріали, призначені передачі по телекомунікаційним каналам зв'язку тощо. Впровадження сучасних технологій організації самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання у ЗВО направлений на особовий розвиток студентів, на розвиток критичного мислення на професійний саморозвиток викладачів, а також на підвищення якості освіти.
{"title":"MODERN TECHNOLOGIES OF ORGANIZING INDEPENDENT WORK OF STUDENTS IN THE CONDITIONS OF DISTANCE EDUCATION IN HIGH SCHOOLS","authors":"Oleksandr Priadko","doi":"10.36550/2415-7988-2022-1-209-247-252","DOIUrl":"https://doi.org/10.36550/2415-7988-2022-1-209-247-252","url":null,"abstract":"У статті розглядаються сучасні технології організації самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання у ЗВО. Дистанційне навчання забезпечується застосуванням сукупності освітніх технологій, при яких цілеспрямована опосередкована або не повністю опосередкована взаємодія студента і викладача здійснюється незалежно від місця їх знаходження та розподілу в часі на основі педагогічно організованих інформаційних технологій, перш за все з використанням засобів телекомунікації. У вищій освіті широко використовуються такі основні дистанційні технології навчання: телекомунікаційні технології; технології телеконференції; ТВ-технології; Інтернет-технології; інформаційні технології; мережеві технології; технології проблемного навчання; технології навчання у співробітництві; технології кооперативного навчання; ігрові технології. Дистанційне навчання є однією зі складових дистанційної освіти і являє собою вид навчання, що здійснюється на основі моделі, що передбачає опосередковану емоційно-інтелектуальну взаємодію викладача і студента з цілеспрямованим використанням сучасних засобів інформатизації, і спрямований на самоосвіту людини. Дистанційне навчання є невід'ємною, конкурентоспроможною частиною освітнього простору. Поряд з традиційними інформаційними ресурсами для забезпечення процесу дистанційного навчання використовуються такі засоби дистанційного навчання: спеціальні підручники з мультимедійними супроводами, електронні навчально-методичні комплекси, що включають електронні підручники, посібники, тренінгові комп'ютерні програми, комп'ютерні лабораторні практикуми, контрольно-тестуючі ріали, призначені передачі по телекомунікаційним каналам зв'язку тощо. Впровадження сучасних технологій організації самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання у ЗВО направлений на особовий розвиток студентів, на розвиток критичного мислення на професійний саморозвиток викладачів, а також на підвищення якості освіти.","PeriodicalId":498089,"journal":{"name":"Naukovì zapiski","volume":"17 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136204125","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：