Pub Date : 2024-05-14DOI: 10.54929/2786-5738-2024-13-04-02
Аліна Стожок
У статті висвітлено підходи до управління соціальною мобільністю персоналу та обґрунтована вагомість їхнього практичного застосування з метою формування правильного бачення взаємовпливу державних інституцій та приватного сектору та моделювання механізму їхньої взаємодії задля посилення соціальної мобільності працюючого населення. Під час дослідження були застосовані такі методи, як загальнонауковий, аналізу, порівняння, синтезу, обробки даних, системного підходу. Акцентовано увагу на важливості соціальної мобільності для підприємств шляхом підвищення продуктивності праці та аргументовано, що соціальна мобільність працівників є складовою добробуту суспільства та механізмом захисту від соціальних ризиків шляхом забезпечення розвитку людського та соціального капіталу. Визначено, що основними підходами до управління соціальною мобільністю персоналу є системний, комплексний, інтеграційний, функціональний, динамічний, процесний, нормативний, статистичний, адміністративний, поведінковий, ситуаційний, відтворювальний, накопичувальний. Проведено аналіз методів управління соціальною мобільністю персоналу з метою ефективного трансферу ресурсів, а саме навичок, знань, досвіду. Обґрунтовано, що такими методами є метод аналізу даних, метод соціологічного дослідження, метод експертних оцінок та наголошено на розробленню відповідного інструментарію, який має враховувати дані демографічних та соціально-економічних показників, що слугуватиме підґрунтям для емпіричного дослідження управління соціальною мобільністю персоналу. Визначено індикатори аналізу процесів соціальної мобільності персоналу на підприємстві, а саме показники рівня та якості фізичного та психічного здоров’я, освітніх та навчальних послуг, технологій та доступу до них, умов праці, можливостей роботи, справедливого розподілу заробітних плат, фінансової та соціальної безпеки, гарантованих медичних послуг. Підкреслено вагомість ефективної реалізації соціального діалогу, забезпечення гідної праці, стимулювання інклюзивної та продуктивної зайнятості, посилення соціального захисту, процесів соціальної інтеграції, соціальної справедливості, для покращення соціальної мобільності працівників. Окреслено новизну дослідження та його вагомість для подальших напрацювань у контексті повоєнного відновлення держави та збагачення людського капіталу працюючого населення.
{"title":"Інструментарій дослідження соціальної мобільності персоналу","authors":"Аліна Стожок","doi":"10.54929/2786-5738-2024-13-04-02","DOIUrl":"https://doi.org/10.54929/2786-5738-2024-13-04-02","url":null,"abstract":"У статті висвітлено підходи до управління соціальною мобільністю персоналу та обґрунтована вагомість їхнього практичного застосування з метою формування правильного бачення взаємовпливу державних інституцій та приватного сектору та моделювання механізму їхньої взаємодії задля посилення соціальної мобільності працюючого населення. Під час дослідження були застосовані такі методи, як загальнонауковий, аналізу, порівняння, синтезу, обробки даних, системного підходу. Акцентовано увагу на важливості соціальної мобільності для підприємств шляхом підвищення продуктивності праці та аргументовано, що соціальна мобільність працівників є складовою добробуту суспільства та механізмом захисту від соціальних ризиків шляхом забезпечення розвитку людського та соціального капіталу. Визначено, що основними підходами до управління соціальною мобільністю персоналу є системний, комплексний, інтеграційний, функціональний, динамічний, процесний, нормативний, статистичний, адміністративний, поведінковий, ситуаційний, відтворювальний, накопичувальний. Проведено аналіз методів управління соціальною мобільністю персоналу з метою ефективного трансферу ресурсів, а саме навичок, знань, досвіду. Обґрунтовано, що такими методами є метод аналізу даних, метод соціологічного дослідження, метод експертних оцінок та наголошено на розробленню відповідного інструментарію, який має враховувати дані демографічних та соціально-економічних показників, що слугуватиме підґрунтям для емпіричного дослідження управління соціальною мобільністю персоналу. Визначено індикатори аналізу процесів соціальної мобільності персоналу на підприємстві, а саме показники рівня та якості фізичного та психічного здоров’я, освітніх та навчальних послуг, технологій та доступу до них, умов праці, можливостей роботи, справедливого розподілу заробітних плат, фінансової та соціальної безпеки, гарантованих медичних послуг. Підкреслено вагомість ефективної реалізації соціального діалогу, забезпечення гідної праці, стимулювання інклюзивної та продуктивної зайнятості, посилення соціального захисту, процесів соціальної інтеграції, соціальної справедливості, для покращення соціальної мобільності працівників. Окреслено новизну дослідження та його вагомість для подальших напрацювань у контексті повоєнного відновлення держави та збагачення людського капіталу працюючого населення.","PeriodicalId":510880,"journal":{"name":"Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління","volume":"98 21","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140978542","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-13DOI: 10.54929/2786-5738-2024-13-12-01
Марина Рябенька, Валентина Постова
Посилена конкуренція на ринку сфери послуг та невизначеність сучасного соціально-економічного середовища вимагають від керівництва закладів готельного та ресторанного бізнесу нових креативних управлінських рішень, які дозволять забезпечити ефективне функціонування та розвиток індустрії гостинності в Україні. Тому управління закладами готельного та ресторанного бізнесу набуває особливої актуальності у зв’язку зі значним послабленням позицій підприємств в умовах військового стану та обумовленим неефективним менеджментом в умовах фінансово-економічної кризи. Метою написання статті є можливість розкриття сучасних підходів до управління закладами готельного та ресторанного бізнесу. Під час проведеного дослідження використано методи наукової абстракції, систематизації та узагальнення, комплексний підхід, аналізу й оцінки впливу чинників, аналізу та синтезу. Встановлено, що для збереження конкурентоспроможності та життєздатності готельного та ресторанного бізнесу в сучасних реаліях підприємства потрібно створити ефективні заходи, які будуть спрямовані на адаптацію та протидію до негативних змін зовнішнього середовища для забезпечення майбутнього розвитку. Відзначено, що готельний та ресторанний бізнес орієнтований на обслуговування людей, тому менеджери повинні володіти гарними навички міжособистісного спілкування та вміти вирішувати конфлікти, ефективно набирати, навчати та мотивувати персонал, керувати щоденними операціями готелю чи ресторану. У статті розглянуто особливості менеджменту в готелях та ресторанах, та вимоги, які висуваються до організаційної структури управління. Визначено ключові особливості менеджменту в готелях і ресторанах, фактори впливу на управління закладів готельного та ресторанного бізнесу. Запропоновано звернути увагу на проблемні питання у діяльності закладів щодо зменшення продуктивності праці та недостатнього рівня фінансової стійкості. Запропоновано механізм управління фінансовою стійкістю, який дозволить оптимізувати структуру активів, досягти нормальної структури джерел фінансування, посилить ефект фінансового важеля та максимізує рентабельність фінансової, інвестиційної та операційної діяльності за рахунок підвищення ефективності використання фінансових ресурсів.
{"title":"Сучасні аспекти управління в закладах готельного та ресторанного бізнесу","authors":"Марина Рябенька, Валентина Постова","doi":"10.54929/2786-5738-2024-13-12-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.54929/2786-5738-2024-13-12-01","url":null,"abstract":"Посилена конкуренція на ринку сфери послуг та невизначеність сучасного соціально-економічного середовища вимагають від керівництва закладів готельного та ресторанного бізнесу нових креативних управлінських рішень, які дозволять забезпечити ефективне функціонування та розвиток індустрії гостинності в Україні. Тому управління закладами готельного та ресторанного бізнесу набуває особливої актуальності у зв’язку зі значним послабленням позицій підприємств в умовах військового стану та обумовленим неефективним менеджментом в умовах фінансово-економічної кризи. Метою написання статті є можливість розкриття сучасних підходів до управління закладами готельного та ресторанного бізнесу. Під час проведеного дослідження використано методи наукової абстракції, систематизації та узагальнення, комплексний підхід, аналізу й оцінки впливу чинників, аналізу та синтезу. Встановлено, що для збереження конкурентоспроможності та життєздатності готельного та ресторанного бізнесу в сучасних реаліях підприємства потрібно створити ефективні заходи, які будуть спрямовані на адаптацію та протидію до негативних змін зовнішнього середовища для забезпечення майбутнього розвитку. Відзначено, що готельний та ресторанний бізнес орієнтований на обслуговування людей, тому менеджери повинні володіти гарними навички міжособистісного спілкування та вміти вирішувати конфлікти, ефективно набирати, навчати та мотивувати персонал, керувати щоденними операціями готелю чи ресторану. У статті розглянуто особливості менеджменту в готелях та ресторанах, та вимоги, які висуваються до організаційної структури управління. Визначено ключові особливості менеджменту в готелях і ресторанах, фактори впливу на управління закладів готельного та ресторанного бізнесу. Запропоновано звернути увагу на проблемні питання у діяльності закладів щодо зменшення продуктивності праці та недостатнього рівня фінансової стійкості. Запропоновано механізм управління фінансовою стійкістю, який дозволить оптимізувати структуру активів, досягти нормальної структури джерел фінансування, посилить ефект фінансового важеля та максимізує рентабельність фінансової, інвестиційної та операційної діяльності за рахунок підвищення ефективності використання фінансових ресурсів.","PeriodicalId":510880,"journal":{"name":"Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-13","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140982478","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-09DOI: 10.54929/2786-5738-2024-13-08-01
А. С. Карнаушенко, В. С. Петренко, Д. К. Лопатньов
Актуальність дослідження зумовлено тим, що Україна переживає складний період пов'язаний з економічними кризами, Covid-19 та війною, що прямо впливає на доходи громадян та змушує їх шукати альтернативні шляхи заробітку. Метою статті є систематизація та аналіз різноманітних джерел пасивного доходу, які доступні в Україні, з урахуванням їх потенційних переваг та недоліків, а також дослідження сучасних тенденцій розвитку пасивного доходу в українському контексті. Під час дослідження було використано аналітичний та систематичний підходи, а саме: проаналізовано різноманітні джерела інформації, включаючи наукові та публіцистичні матеріали, статистичні дані, звіти різних організацій щодо пасивного доходу для визначення основних джерел пасивного доходу та їх стану. В межах наукового дослідження було висунуто припущення, що розуміння різних джерел пасивного доходу та їх переваг допоможе українцям забезпечити стабільніше фінансове майбутнє. Адже розуміння та використання можливостей пасивного доходу може стати важливим інструментом для фінансової стабільності громадян. В дослідженні було використано наступні методи: метод аналізу та синтезу, систематизації та узагальнення; висновки дослідження було сформульовано за допомогою логічно-наслідкового методу. Автори дослідження акцентували увагу на різних джерелах пасивного доходу, проаналізували дані за попередні роки, визначили можливості використання різних джерел пасивного доходу у період війни та виклики, які стоять перед громадянам для збереження та примноження власних заощаджень. В результаті встановлено, що в Україні існує великий потенціал для отримання пасивного доходу, але його реалізація вимагає від громадян більш високого рівня фінансової грамотності, ніж він є зараз. Оригінальність та наукова новизна дослідження полягають у комплексному вивченні специфіки різних джерел пасивного доходу в контексті української економічної ситуації, включаючи їх переваги та обмеження, що дало змогу визначити структурний розподіл фізичних осіб в Україні, які отримували пасивний дохід станом на 31.12.2022 р. Перспективи подальших досліджень включатимуть глибше вивчення впливу пасивного доходу на економічний та соціокультурний розвиток України, а також проведення соціологічного опитування щодо намірів формування пасивного доходу серед молодого покоління. Стаття є теоретичною.
{"title":"Пасивний дохід в Україні: джерела та перспективи","authors":"А. С. Карнаушенко, В. С. Петренко, Д. К. Лопатньов","doi":"10.54929/2786-5738-2024-13-08-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.54929/2786-5738-2024-13-08-01","url":null,"abstract":"Актуальність дослідження зумовлено тим, що Україна переживає складний період пов'язаний з економічними кризами, Covid-19 та війною, що прямо впливає на доходи громадян та змушує їх шукати альтернативні шляхи заробітку. Метою статті є систематизація та аналіз різноманітних джерел пасивного доходу, які доступні в Україні, з урахуванням їх потенційних переваг та недоліків, а також дослідження сучасних тенденцій розвитку пасивного доходу в українському контексті. Під час дослідження було використано аналітичний та систематичний підходи, а саме: проаналізовано різноманітні джерела інформації, включаючи наукові та публіцистичні матеріали, статистичні дані, звіти різних організацій щодо пасивного доходу для визначення основних джерел пасивного доходу та їх стану. В межах наукового дослідження було висунуто припущення, що розуміння різних джерел пасивного доходу та їх переваг допоможе українцям забезпечити стабільніше фінансове майбутнє. Адже розуміння та використання можливостей пасивного доходу може стати важливим інструментом для фінансової стабільності громадян. В дослідженні було використано наступні методи: метод аналізу та синтезу, систематизації та узагальнення; висновки дослідження було сформульовано за допомогою логічно-наслідкового методу. Автори дослідження акцентували увагу на різних джерелах пасивного доходу, проаналізували дані за попередні роки, визначили можливості використання різних джерел пасивного доходу у період війни та виклики, які стоять перед громадянам для збереження та примноження власних заощаджень. В результаті встановлено, що в Україні існує великий потенціал для отримання пасивного доходу, але його реалізація вимагає від громадян більш високого рівня фінансової грамотності, ніж він є зараз. Оригінальність та наукова новизна дослідження полягають у комплексному вивченні специфіки різних джерел пасивного доходу в контексті української економічної ситуації, включаючи їх переваги та обмеження, що дало змогу визначити структурний розподіл фізичних осіб в Україні, які отримували пасивний дохід станом на 31.12.2022 р. Перспективи подальших досліджень включатимуть глибше вивчення впливу пасивного доходу на економічний та соціокультурний розвиток України, а також проведення соціологічного опитування щодо намірів формування пасивного доходу серед молодого покоління. Стаття є теоретичною.","PeriodicalId":510880,"journal":{"name":"Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління","volume":" 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140994848","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-09DOI: 10.54929/2786-5738-2024-13-04-01
Ю. М. Маршавін, Тарас Кицак, Б. В. Гутніцький
Актуальність дослідження характеризується необхідністю розробки базових засад формування та розвитку стейкхолдерської моделі бізнесових активностей, які зміцнюють стійкість функціонування, забезпечують інноваційний розвиток, розвивають конкурентні переваги, посилюють бренд та імідж компаній. Метою статті є характеристика ціннісно-ідеологічного базису діалогу компанії зі стейкхолдерами та розробка стандартів його формування й практичної реалізації. Результатом дослідження стало узагальнення наукових підходів щодо сучасного трактування концепту діалогу зі стейкхолдерами, сфери його практичного вираження, впливу на стійкість бізнесових активностей та сталий суспільний розвиток. Окреслено потенційні здобутки, ключові результати та вигоди для компаній внаслідок побудови діалогу зі стейкхолдерами. Спродуковано власну авторську позицію щодо розуміння передумов та стандартів формування результативної моделі взаємовідносин бізнесової організації з ключовими стейкхолдерами, яка забезпечуватиме бізнесову стійкість, удосконалюватиме інвестиційну привабливість, посилюватиме конкурентні позиції. Визначено, що соціальна відповідальність бізнесових організацій як суспільний інтегральний феномен може розвиватись лише за умови соціально відповідальних дій держави та активностей інститутів громадянського суспільства, а також й усіх громадян. Акцентовано увагу на парадоксах, які полягають у тому, що чимало бізнесових організацій демонструють та декларують соціальну відповідальність, беруть участь у соціальних проєктах але разом з тим випускають шкідливі для людини товари, які викликають злоякісні утворення, спричиняють нервові розлади, фізіологічні відхилення. Органи державної влади та чиновники на різних рівнях постійно агітують бізнесові структури до реалізації соціально відповідальних практик. Але, одночасно, у той самий час бізнес страждає від фактів неповернення податку на додану вартість, державних санкцій, примусових дій щодо внесення податкових платежів наперед. Аргументовано ідею про те, що основою формування соціально відповідального діалогу компанії зі стейкхолдерами є задіяння потенціалу та реалізація на практиці морально-духовних та суспільних цінностей, ключовими серед яких є довіра, солідарність, партнерство, згуртованість. Тому концепт діалогу компанії зі стейкхолдерами передбачає реалізацію соціальної відповідальності на практиці, перш за все через здатність і готовність до виконання певного спектру соціальних зобов’язань. І це не лише вияв альтруїзму, доброти чи благодійності, скільки вияв волі, поваги до людей, мудрості, стратегічного мислення.
{"title":"Соціально відповідальні практики взаємодії компанії зі стейкхолдерами","authors":"Ю. М. Маршавін, Тарас Кицак, Б. В. Гутніцький","doi":"10.54929/2786-5738-2024-13-04-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.54929/2786-5738-2024-13-04-01","url":null,"abstract":"Актуальність дослідження характеризується необхідністю розробки базових засад формування та розвитку стейкхолдерської моделі бізнесових активностей, які зміцнюють стійкість функціонування, забезпечують інноваційний розвиток, розвивають конкурентні переваги, посилюють бренд та імідж компаній. Метою статті є характеристика ціннісно-ідеологічного базису діалогу компанії зі стейкхолдерами та розробка стандартів його формування й практичної реалізації. Результатом дослідження стало узагальнення наукових підходів щодо сучасного трактування концепту діалогу зі стейкхолдерами, сфери його практичного вираження, впливу на стійкість бізнесових активностей та сталий суспільний розвиток. Окреслено потенційні здобутки, ключові результати та вигоди для компаній внаслідок побудови діалогу зі стейкхолдерами. Спродуковано власну авторську позицію щодо розуміння передумов та стандартів формування результативної моделі взаємовідносин бізнесової організації з ключовими стейкхолдерами, яка забезпечуватиме бізнесову стійкість, удосконалюватиме інвестиційну привабливість, посилюватиме конкурентні позиції. Визначено, що соціальна відповідальність бізнесових організацій як суспільний інтегральний феномен може розвиватись лише за умови соціально відповідальних дій держави та активностей інститутів громадянського суспільства, а також й усіх громадян. Акцентовано увагу на парадоксах, які полягають у тому, що чимало бізнесових організацій демонструють та декларують соціальну відповідальність, беруть участь у соціальних проєктах але разом з тим випускають шкідливі для людини товари, які викликають злоякісні утворення, спричиняють нервові розлади, фізіологічні відхилення. Органи державної влади та чиновники на різних рівнях постійно агітують бізнесові структури до реалізації соціально відповідальних практик. Але, одночасно, у той самий час бізнес страждає від фактів неповернення податку на додану вартість, державних санкцій, примусових дій щодо внесення податкових платежів наперед. Аргументовано ідею про те, що основою формування соціально відповідального діалогу компанії зі стейкхолдерами є задіяння потенціалу та реалізація на практиці морально-духовних та суспільних цінностей, ключовими серед яких є довіра, солідарність, партнерство, згуртованість. Тому концепт діалогу компанії зі стейкхолдерами передбачає реалізацію соціальної відповідальності на практиці, перш за все через здатність і готовність до виконання певного спектру соціальних зобов’язань. І це не лише вияв альтруїзму, доброти чи благодійності, скільки вияв волі, поваги до людей, мудрості, стратегічного мислення.","PeriodicalId":510880,"journal":{"name":"Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління","volume":" 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-09","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"140994588","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-06DOI: 10.54929/2786-5738-2024-13-07-01
І. В. Шапошникова, В. М. Катрич
Дослідження присвячене аналізу світових практик використання інноваційних технологій соціальної роботи з інвалідами збройних сил та дослідженню можливостей їхньої адаптації та застосування в Україні. Акцентовано, що такі технології не лише результати інноваційних процесів, але й нові методи у реабілітації та соціалізації інвалідів. В роботі розкриваються сучасні технологічні рішення, які використовуються в різних країнах для поліпшення якості життя військовослужбовців, що зазнали травм чи інвалідності у зв'язку з виконанням військових обов'язків. Зокрема, акцентується увага на передовому досвіді застосування адаптивних пристроїв, розвитку сфери протезування та інтеграції методів психологічної реабілітації через віртуальну реальність та інші цифрові технології. Детально розглядаються передумови запровадження програм в Україні, які дозволяють колишнім бійцям адаптуватися до життя в мирних умовах, відновлювати свої соціальні зв'язки та психоемоційний баланс. Подібні програми не лише сприяють фізичному відновленню, але й надають можливість для соціальної інтеграції та професійної перекваліфікації, що є критично важливим для повернення до повноцінного суспільного життя. Визначено, що серед потенційних бар'єрів та викликів, які можуть виникнути при імплементації цих технологій в Україні та зумовити сповільнення позитивних наслідків у соціальній роботі, можуть стати фінансові обмеження, потреба в розвитку спеціалізованої інфраструктури, необхідність удосконалення законодавчої бази та розбудови інституціональних механізмів підтримки. Важливим аспектом є і розуміння специфіки потреб ветеранів в Україні, які можуть відрізнятися від зразків, що прийнятні в інших країнах через особливості місцевих соціокультурних та економічних умов. Для ефективного впровадження міжнародного досвіду в контексті української системи соціальної роботи з ветеранами, пропонуючи маршрутизацію найкращих практик, що включають комплексні дослідження та пілотні проєкти для адаптації інноваційних підходів соціальної роботи.
{"title":"Світовий досвід технологій соціальної роботи з інвалідами збройних сил та перспективи його реалізації в Україні","authors":"І. В. Шапошникова, В. М. Катрич","doi":"10.54929/2786-5738-2024-13-07-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.54929/2786-5738-2024-13-07-01","url":null,"abstract":"Дослідження присвячене аналізу світових практик використання інноваційних технологій соціальної роботи з інвалідами збройних сил та дослідженню можливостей їхньої адаптації та застосування в Україні. Акцентовано, що такі технології не лише результати інноваційних процесів, але й нові методи у реабілітації та соціалізації інвалідів. В роботі розкриваються сучасні технологічні рішення, які використовуються в різних країнах для поліпшення якості життя військовослужбовців, що зазнали травм чи інвалідності у зв'язку з виконанням військових обов'язків. Зокрема, акцентується увага на передовому досвіді застосування адаптивних пристроїв, розвитку сфери протезування та інтеграції методів психологічної реабілітації через віртуальну реальність та інші цифрові технології. Детально розглядаються передумови запровадження програм в Україні, які дозволяють колишнім бійцям адаптуватися до життя в мирних умовах, відновлювати свої соціальні зв'язки та психоемоційний баланс. Подібні програми не лише сприяють фізичному відновленню, але й надають можливість для соціальної інтеграції та професійної перекваліфікації, що є критично важливим для повернення до повноцінного суспільного життя. Визначено, що серед потенційних бар'єрів та викликів, які можуть виникнути при імплементації цих технологій в Україні та зумовити сповільнення позитивних наслідків у соціальній роботі, можуть стати фінансові обмеження, потреба в розвитку спеціалізованої інфраструктури, необхідність удосконалення законодавчої бази та розбудови інституціональних механізмів підтримки. Важливим аспектом є і розуміння специфіки потреб ветеранів в Україні, які можуть відрізнятися від зразків, що прийнятні в інших країнах через особливості місцевих соціокультурних та економічних умов. Для ефективного впровадження міжнародного досвіду в контексті української системи соціальної роботи з ветеранами, пропонуючи маршрутизацію найкращих практик, що включають комплексні дослідження та пілотні проєкти для адаптації інноваційних підходів соціальної роботи.","PeriodicalId":510880,"journal":{"name":"Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління","volume":"57 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-06","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141011518","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-02-16DOI: 10.54929/2786-5738-2024-11-04-12
Ю. Ю. Смоляк, А. В. Холодницька
У сучасному динамічному світі, індустрія 4.0 відкриває нові можливості, зумовлені цифровою трансформацією. В центрі уваги знаходиться штучний інтелект (ШІ), який радикально змінює традиційні підходи до управління підприємством та персоналом. Метою дослідження є аналіз переваг впровадження штучного інтелекту в роботу менеджерів середньої ланки для оптимізації управління проектами, командами та автоматизації рутинних завдань. Дослідження базувалося на комбінованому підході, що включало аналіз вторинних даних, опитування та інтерв'ю з менеджерами різних рівнів у компаніях, які активно впроваджують або планують впроваджуваити технології штучного інтелекту. Основна гіпотеза дослідження полягає в тому, що інтеграція штучного інтелекту в управлінські процеси може кардинально змінити традиційні підходи до виконання основних завдань менеджерами середньої ланки. У досліджені використано комбінацію кількісних та якісних методів дослідження. Кількісні дані були отримані з опитувань та аналізу статистичних даних. Якісний аналіз включав дані з проведених інтерв'ю з менеджерами та експертами в галузі. Авторами оцінено значення інтеграції штучного інтелекту в управлінські процеси. Наведено докази, що впровадження ШІ в управлінську діяльність дозволить звільнити час менеджерів для зосередження на стратегічному плануванні та інноваціях. Узагальнено, що отримані результати дослідження підтверджують значний потенціал штучного інтелекту в оптимізації управлінських процесів. Новизна дослідження полягає в тому, що фокусується увага на потенціалі інтеграції штучного інтелекту у робочі процеси менеджерів середньої ланки, визначенні можливостей автоматизації конкретних категорій завдань завдяки впровадженню сучасних технологій індустрії 4.0. Практичне значення дослідження полягає в тому, що визначені конкретні напрями впровадження штучного інтелекту в управлінські процеси. Перспективи подальших досліджень можуть включати аналіз впливу штучного інтелекту на зміну корпоративної культури та стилю лідерства, а також оцінку ефективності впровадження ШІ в різних галузях і культурних контекстах. Дослідження є емпіричним.
{"title":"Штучний інтелект в управлінні підприємством: трансформація ролі менеджера в індустрії 4.0","authors":"Ю. Ю. Смоляк, А. В. Холодницька","doi":"10.54929/2786-5738-2024-11-04-12","DOIUrl":"https://doi.org/10.54929/2786-5738-2024-11-04-12","url":null,"abstract":"У сучасному динамічному світі, індустрія 4.0 відкриває нові можливості, зумовлені цифровою трансформацією. В центрі уваги знаходиться штучний інтелект (ШІ), який радикально змінює традиційні підходи до управління підприємством та персоналом. Метою дослідження є аналіз переваг впровадження штучного інтелекту в роботу менеджерів середньої ланки для оптимізації управління проектами, командами та автоматизації рутинних завдань. Дослідження базувалося на комбінованому підході, що включало аналіз вторинних даних, опитування та інтерв'ю з менеджерами різних рівнів у компаніях, які активно впроваджують або планують впроваджуваити технології штучного інтелекту. Основна гіпотеза дослідження полягає в тому, що інтеграція штучного інтелекту в управлінські процеси може кардинально змінити традиційні підходи до виконання основних завдань менеджерами середньої ланки. У досліджені використано комбінацію кількісних та якісних методів дослідження. Кількісні дані були отримані з опитувань та аналізу статистичних даних. Якісний аналіз включав дані з проведених інтерв'ю з менеджерами та експертами в галузі. Авторами оцінено значення інтеграції штучного інтелекту в управлінські процеси. Наведено докази, що впровадження ШІ в управлінську діяльність дозволить звільнити час менеджерів для зосередження на стратегічному плануванні та інноваціях. Узагальнено, що отримані результати дослідження підтверджують значний потенціал штучного інтелекту в оптимізації управлінських процесів. Новизна дослідження полягає в тому, що фокусується увага на потенціалі інтеграції штучного інтелекту у робочі процеси менеджерів середньої ланки, визначенні можливостей автоматизації конкретних категорій завдань завдяки впровадженню сучасних технологій індустрії 4.0. Практичне значення дослідження полягає в тому, що визначені конкретні напрями впровадження штучного інтелекту в управлінські процеси. Перспективи подальших досліджень можуть включати аналіз впливу штучного інтелекту на зміну корпоративної культури та стилю лідерства, а також оцінку ефективності впровадження ШІ в різних галузях і культурних контекстах. Дослідження є емпіричним.","PeriodicalId":510880,"journal":{"name":"Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління","volume":"36 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-02-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139961901","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-28DOI: 10.54929/2786-5738-2023-10-08-09
В. П. Кравченко, В. В. Сибірцев, В. В. Подплєтній
У статті представлено науково-методичний підхід щодо формування моделі прогнозування доходів і витрат в банківській системі. Проведено дослідження показників прибутковості банківської системи України за період 2016-2023 рр. Основою моделі є рівняння множинної регресії з оптимальним набором факторів впливу на показники прибутковості у банківській системі. У якості залежних змінних, які характеризують ефективність діяльності банківської системи, включено доходи, операційні витрати, загальні адміністративні витрати та відрахування до резервів. За результатами розрахунків взаємодія результуючого показника (Y) з факторними ознаками описується рівнянням лінійної багатофакторної регресії. Перевірка регресійної моделі показала, що існує щільний зв'язок між результативним показником Y та факторними величинами. Достовірність отриманих даних встановлено за показниками R2, критерій Фішера та t-критерій Стьюдента. За допомогою трендових моделей здійснено прогноз для кожного показника доходів, операційних, адміністративних витрат та відрахування до резервів. Запровадження розроблених трендових моделей прогнозування на макрорівні дають змогу враховувати можливі зміни вихідних параметрів використовуючи їх в регресійній моделі, що дозволить встановити загальну картину про прибуток в банківській системі та визначати найбільш оптимальну структуру і можуть бути використані, як інструмент НБУ, що дозволить приймати гнучку політику щодо їх регулювання.
文章介绍了建立银行系统收入与支出预测模型的科学方法。该模型基于多元回归方程，其中包含一组影响银行系统盈利指标的最佳因素。表征银行系统效率的因变量包括收入、营业费用、一般管理费用和拨备。根据计算结果，得出的指标（Y）与因素属性的交互作用用线性多元回归方程来描述。回归模型的检验结果表明，结果指标 Y 与因素值之间存在密切关系。通过 R2、费雪标准和学生 t 检验确定了所获数据的可靠性。利用趋势模型对收入、运营和管理费用以及准备金的各项指标进行了预测。在宏观层面实施所开发的趋势预测模型，可以在回归模型中使用这些模型考虑初始参数的可能变化，这将有助于建立银行系统利润的总体情况，并确定最理想的结构，还可以用作国家银行的工具，从而对其监管采取灵活的政策。
{"title":"Інноваційний підхід до моделювання оцінки прибутковості банківської системи","authors":"В. П. Кравченко, В. В. Сибірцев, В. В. Подплєтній","doi":"10.54929/2786-5738-2023-10-08-09","DOIUrl":"https://doi.org/10.54929/2786-5738-2023-10-08-09","url":null,"abstract":"У статті представлено науково-методичний підхід щодо формування моделі прогнозування доходів і витрат в банківській системі. Проведено дослідження показників прибутковості банківської системи України за період 2016-2023 рр. Основою моделі є рівняння множинної регресії з оптимальним набором факторів впливу на показники прибутковості у банківській системі. У якості залежних змінних, які характеризують ефективність діяльності банківської системи, включено доходи, операційні витрати, загальні адміністративні витрати та відрахування до резервів. За результатами розрахунків взаємодія результуючого показника (Y) з факторними ознаками описується рівнянням лінійної багатофакторної регресії. Перевірка регресійної моделі показала, що існує щільний зв'язок між результативним показником Y та факторними величинами. Достовірність отриманих даних встановлено за показниками R2, критерій Фішера та t-критерій Стьюдента. За допомогою трендових моделей здійснено прогноз для кожного показника доходів, операційних, адміністративних витрат та відрахування до резервів. Запровадження розроблених трендових моделей прогнозування на макрорівні дають змогу враховувати можливі зміни вихідних параметрів використовуючи їх в регресійній моделі, що дозволить встановити загальну картину про прибуток в банківській системі та визначати найбільш оптимальну структуру і можуть бути використані, як інструмент НБУ, що дозволить приймати гнучку політику щодо їх регулювання.","PeriodicalId":510880,"journal":{"name":"Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління","volume":"22 8","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139150162","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-12-28DOI: 10.54929/2786-5738-2023-10-06-01
Ірина Кичко, А. В. Холодницька
У статті досліджено еколого-економічний механізм безпеки водокористування, дія якого спрямована на вирішення проблеми забруднення водних об’єктів, підвищення якості води, запобігання руйнації природних екосистем та протидії загрозам дефіциту води в Україні та світі. Обґрунтовано, що вказаний механізм має базуватись на вивченні процесів трансформації антропотехногенного впливу на гідросферу. Визначено нормативно-правовий, інформаційно-аналітичний, економічний, екологічний, фінансово-страховий блоки еколого-економічного механізму безпеки водокористування. Обґрунтовано та визначено можливості впровадження обов'язкового і добровільного екологічного страхування для покриття непередбачуваних витрат у процесі водокористування як інструментарію реалізації екологічної та продовольчої складової політики національної безпеки. Розроблено рекомендації щодо використання фінансових та інформаційних технологій для створення необхідних стимулів для запровадження принципів екологічної безпеки та раціонального водокористування. Обґрунтовано доцільність та напрями впровадження фінансових гарантій та екологічного страхування для покриття нанесеної шкоди у процесі водокористування. Визначено напрями впровадження розробленого еколого-економічного механізму раціонального використання водних ресурсів України з метою зменшення негативного впливу на водні ресурси.
{"title":"Стратегічні пріоритети процесу формування та реалізації еколого-економічного механізму забезпечення безпеки водокористування","authors":"Ірина Кичко, А. В. Холодницька","doi":"10.54929/2786-5738-2023-10-06-01","DOIUrl":"https://doi.org/10.54929/2786-5738-2023-10-06-01","url":null,"abstract":"У статті досліджено еколого-економічний механізм безпеки водокористування, дія якого спрямована на вирішення проблеми забруднення водних об’єктів, підвищення якості води, запобігання руйнації природних екосистем та протидії загрозам дефіциту води в Україні та світі. Обґрунтовано, що вказаний механізм має базуватись на вивченні процесів трансформації антропотехногенного впливу на гідросферу. Визначено нормативно-правовий, інформаційно-аналітичний, економічний, екологічний, фінансово-страховий блоки еколого-економічного механізму безпеки водокористування. Обґрунтовано та визначено можливості впровадження обов'язкового і добровільного екологічного страхування для покриття непередбачуваних витрат у процесі водокористування як інструментарію реалізації екологічної та продовольчої складової політики національної безпеки. Розроблено рекомендації щодо використання фінансових та інформаційних технологій для створення необхідних стимулів для запровадження принципів екологічної безпеки та раціонального водокористування. Обґрунтовано доцільність та напрями впровадження фінансових гарантій та екологічного страхування для покриття нанесеної шкоди у процесі водокористування. Визначено напрями впровадження розробленого еколого-економічного механізму раціонального використання водних ресурсів України з метою зменшення негативного впливу на водні ресурси.","PeriodicalId":510880,"journal":{"name":"Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління","volume":"47 10","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-12-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139149887","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-29DOI: 10.54929/2786-5738-2023-10-09-03
Альона Міньковська, Є. В. Шаповалов, К. О. Іонова
У статті досліджено проблемні питання обліку основних засобів у фінансовому та податковому аспектах, які потребують вирішення та відображені в нормативно-законодавчих актах. Виокремлено проблемні аспекти обліку основних засобів на підприємстві. Акцентовано увагу на особливостях віднесення матеріальних активів до основних засобів у фінансовому обліку згідно з НП(С)БО 7 «Основні засоби». Наголошено на критеріях відображення основних засобів згідно з нормами податкового законодавства, що регулює відображення в податковому обліку амортизації основних засобів. Виявлено, що в податковому обліку до особливостей основних засобів відноситься: використання в господарській діяльності; визначений вартісний показник; визначено мінімальні строки використання за класифікаційними групами. За результатами проведеного дослідження запропоновано напрямки вирішення проблем та розбіжностей щодо визначення основних засобів в фінансовому та податковому обліку.
{"title":"Облік основних засобів: фінансовий та податковий аспекти","authors":"Альона Міньковська, Є. В. Шаповалов, К. О. Іонова","doi":"10.54929/2786-5738-2023-10-09-03","DOIUrl":"https://doi.org/10.54929/2786-5738-2023-10-09-03","url":null,"abstract":"У статті досліджено проблемні питання обліку основних засобів у фінансовому та податковому аспектах, які потребують вирішення та відображені в нормативно-законодавчих актах. Виокремлено проблемні аспекти обліку основних засобів на підприємстві. Акцентовано увагу на особливостях віднесення матеріальних активів до основних засобів у фінансовому обліку згідно з НП(С)БО 7 «Основні засоби». Наголошено на критеріях відображення основних засобів згідно з нормами податкового законодавства, що регулює відображення в податковому обліку амортизації основних засобів. Виявлено, що в податковому обліку до особливостей основних засобів відноситься: використання в господарській діяльності; визначений вартісний показник; визначено мінімальні строки використання за класифікаційними групами. За результатами проведеного дослідження запропоновано напрямки вирішення проблем та розбіжностей щодо визначення основних засобів в фінансовому та податковому обліку.","PeriodicalId":510880,"journal":{"name":"Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління","volume":"19 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139213421","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-11-29DOI: 10.54929/2786-5738-2023-10-04-08
Я. В. Кобушко, Б. В. Манжола
Цифрова трансформація управлінських процесів є актуальною потребою у сучасному бізнесі. У статті проводиться аналіз останніх досліджень, що стосуються досягнень цифрової трансформації, які застосовують в менеджменті. Проаналізовано зміст сформованих наукових підходів до розгляду категорії «цифрова трансформація». Також у статті ідентифіковано основні особливості та складові цифрової трансформації в менеджменті організацій. Розглянуто специфіку технологічних процесів, що є базовими для впровадження диджиталізації в організаціях. Виявлено проблематичні аспекти і напрацьовано рекомендації щодо впровадження цифрових ініціатив в організаціях. Встановлено, що ефективна цифрова трансформація сприяє підвищенню конкурентоспроможності, збільшенню продуктивності та прибутковості організацій, а також є можливою завдяки активній позиції топ-менеджменту організації щодо впровадження цифрових ініціатив.
{"title":"Роль цифрової трансформації в оптимізації менеджменту організацій","authors":"Я. В. Кобушко, Б. В. Манжола","doi":"10.54929/2786-5738-2023-10-04-08","DOIUrl":"https://doi.org/10.54929/2786-5738-2023-10-04-08","url":null,"abstract":"Цифрова трансформація управлінських процесів є актуальною потребою у сучасному бізнесі. У статті проводиться аналіз останніх досліджень, що стосуються досягнень цифрової трансформації, які застосовують в менеджменті. Проаналізовано зміст сформованих наукових підходів до розгляду категорії «цифрова трансформація». Також у статті ідентифіковано основні особливості та складові цифрової трансформації в менеджменті організацій. Розглянуто специфіку технологічних процесів, що є базовими для впровадження диджиталізації в організаціях. Виявлено проблематичні аспекти і напрацьовано рекомендації щодо впровадження цифрових ініціатив в організаціях. Встановлено, що ефективна цифрова трансформація сприяє підвищенню конкурентоспроможності, збільшенню продуктивності та прибутковості організацій, а також є можливою завдяки активній позиції топ-менеджменту організації щодо впровадження цифрових ініціатив.","PeriodicalId":510880,"journal":{"name":"Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління","volume":"175 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-11-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"139212652","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：