Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.21
А. В. Рудь, В. Я. Хоміна
Мета. Мета досліджень – оцінка впливу схеми садіння рослин тютюну, сортових особливостей та системи удобрення на урожайність та якість листків тютюну за вирощування в умовах Лісостепу західного. Методи. У процесі виконання дослідження використовували поєднання методів загальнонаукових: гіпотеза, спостереження, аналіз; та спеціальних: лабораторний і польовий. Експериментальні показники обробляли методами математичної статистики. Результати. Наведено результати польових та лабораторних досліджень впливу комплексу агротехнічних чинників на урожайність листків тютюну різних сортів та відсоток отриманих товарних сортів. Висвітлено урожайність листків тютюну у розрізі трьох досліджуваних років, які характеризувались різними метеорологічними показниками. Здійснено порівняльну оцінку за урожайністю та якістю чотирьох сортів тютюну: Тернопільський 14, Тернопільський перспективний, Берлей 38, Галицький оригінальний. Обґрунтовано вплив на досліджувані обліки густоти садіння рослин тютюну 50 та 70 тисяч штук на гектар. Встановлено оптимальні норми мінеральних добрив для кожного сорту серед обраних трьох варіантів: N30P60K60; N45P90K90; N60P120K120 кілограм діючої речовини на гектар. Визначено відсоток отриманої тютюнової сировини у розрізі варіантів досліджень трьох товарних ортів тютюну (І, ІІ, ІІІ), що визначають відповідну якість та ціну на сировину. Обліки урожайності листків досліджуваних сортів тютюну показали, що вона значно різнилась за роками досліджень. Найбільш урожайним був 2021 рік і найменш урожайним – 2023 рік. В результаті досліджень встановлено істотну різницю за урожайністю листків у досліджуваних сортів тютюну. Встановлено, що оптимальну урожайність забезпечили сорти тютюну Тернопільський перспективний та Берлей 38, мінімальну – сорт Тернопільський 14. Виявлено вплив густоти садіння рослин тютюну у розрізі досліджуваних сортів, виявлено тенденцію до отримання вищої урожайності усіх досліджуваних сортів за норми N45P90K90. Визначено, що максимальний відсоток тютюнової сировини І товарного сорту – в межах 68,4–69,2 отримано у сорту Берлей 38, мінімальний 59,2–62,6 – у сорту Тернопільський 14.
{"title":"Урожайність та якість сировини сортів тютюну залежно від густоти садіння рослин та системи удобрення","authors":"А. В. Рудь, В. Я. Хоміна","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.21","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.21","url":null,"abstract":"Мета. Мета досліджень – оцінка впливу схеми садіння рослин тютюну, сортових особливостей та системи удобрення на урожайність та якість листків тютюну за вирощування в умовах Лісостепу західного. Методи. У процесі виконання дослідження використовували поєднання методів загальнонаукових: гіпотеза, спостереження, аналіз; та спеціальних: лабораторний і польовий. Експериментальні показники обробляли методами математичної статистики. Результати. Наведено результати польових та лабораторних досліджень впливу комплексу агротехнічних чинників на урожайність листків тютюну різних сортів та відсоток отриманих товарних сортів. Висвітлено урожайність листків тютюну у розрізі трьох досліджуваних років, які характеризувались різними метеорологічними показниками. Здійснено порівняльну оцінку за урожайністю та якістю чотирьох сортів тютюну: Тернопільський 14, Тернопільський перспективний, Берлей 38, Галицький оригінальний. Обґрунтовано вплив на досліджувані обліки густоти садіння рослин тютюну 50 та 70 тисяч штук на гектар. Встановлено оптимальні норми мінеральних добрив для кожного сорту серед обраних трьох варіантів: N30P60K60; N45P90K90; N60P120K120 кілограм діючої речовини на гектар. Визначено відсоток отриманої тютюнової сировини у розрізі варіантів досліджень трьох товарних ортів тютюну (І, ІІ, ІІІ), що визначають відповідну якість та ціну на сировину. Обліки урожайності листків досліджуваних сортів тютюну показали, що вона значно різнилась за роками досліджень. Найбільш урожайним був 2021 рік і найменш урожайним – 2023 рік. В результаті досліджень встановлено істотну різницю за урожайністю листків у досліджуваних сортів тютюну. Встановлено, що оптимальну урожайність забезпечили сорти тютюну Тернопільський перспективний та Берлей 38, мінімальну – сорт Тернопільський 14. Виявлено вплив густоти садіння рослин тютюну у розрізі досліджуваних сортів, виявлено тенденцію до отримання вищої урожайності усіх досліджуваних сортів за норми N45P90K90. Визначено, що максимальний відсоток тютюнової сировини І товарного сорту – в межах 68,4–69,2 отримано у сорту Берлей 38, мінімальний 59,2–62,6 – у сорту Тернопільський 14.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"57 11","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141116814","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.12
М.М. Ковальов
Вид біопрепарату і термін їх застосування при вирощуванні печериці двоспорової на субстраті, приготованому як у зимовий, так і літній період часу, чинили значний вплив на морфологічні особливості будови плодових тіл. Метою роботи полягає у вдосконалення технологічних прийомів промислового вирощування грибів печериці двоспорової на основі застосування біопрепаратів та підвищення їхньої врожайності за дві хвилі плодоношення. Методи. В процесі виконання роботи використовувались загальнонаукові та спеціальні методи досліджень: теоретичні – обробка результатів досліджень методами статистичного, кореляційного аналізу; емпіричні – досліди в умовах кліматичної камери, графічне та табличне відображення результатів. Результати. Тривалість плодоношення та врожайність грибів печериці двоспорової залежить від часу приготування субстрату – ЕМ компосту. При його приготуванні взимку в основному спостерігається лише одна хвиля плодоношення, а при приготуванні влітку – дві хвилі. У середньому за два роки досліджень максимальна врожайність печериці двоспорової, отримана на субстраті – ЕМ компост, який був приготовлений взимку із внесенням до нього біопрепарату «Гумат калію» в період закладення субстрату і становила 13,92 кг/м2, що вище за значення контрольного варіанту в 2,4 рази. Найбільший збір грибів при вирощуванні печериці двоспорової на субстраті, приготовленому влітку, можна отримувати при застосуванні біопрепарату «ЕМ компост» з внесенням її в період закладки субстрату на стелажі, який становить у середньому 9,06 кг/м² – це вище контрольного варіанта 2,5 рази. Висновки. Отримані результати мають важливе практичне значення для господарств, що здійснюють вирощування грибів. Результати дослідження дають змогу рекомендувати застосування біопрепарату «ЕМ 5М», який при тривалості першої хвилі плодоношення – 5 днів, що дає змогу отримати від 553 шт. до 603 шт. грибів влітку з 1 м2. В той же час максимальні показники плодоношення ми зафіксували при застосуванні біопрепарату «ЕМ компост», який при тривалості першої хвилі плодоношення – 4 днів, дає змогу отримати від 618 шт. до 640 шт. грибів влітку з 1 м2. Також високі значення продуктивності грибів за першу хвилю плодоношення, яка тривала 6 днів ми зафіксували при обробці покрівельного ґрунту біологічним препаратом «Гумат калію», який дає змогу отримати від 540 до 585 шт. грибів влітку з 1 м2.
{"title":"Врожайність грибів печериці двоспорової залежно від виду біопрепаратів при вирощуванні на ЕМ компості","authors":"М.М. Ковальов","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.12","url":null,"abstract":"Вид біопрепарату і термін їх застосування при вирощуванні печериці двоспорової на субстраті, приготованому як у зимовий, так і літній період часу, чинили значний вплив на морфологічні особливості будови плодових тіл. Метою роботи полягає у вдосконалення технологічних прийомів промислового вирощування грибів печериці двоспорової на основі застосування біопрепаратів та підвищення їхньої врожайності за дві хвилі плодоношення. Методи. В процесі виконання роботи використовувались загальнонаукові та спеціальні методи досліджень: теоретичні – обробка результатів досліджень методами статистичного, кореляційного аналізу; емпіричні – досліди в умовах кліматичної камери, графічне та табличне відображення результатів. Результати. Тривалість плодоношення та врожайність грибів печериці двоспорової залежить від часу приготування субстрату – ЕМ компосту. При його приготуванні взимку в основному спостерігається лише одна хвиля плодоношення, а при приготуванні влітку – дві хвилі. У середньому за два роки досліджень максимальна врожайність печериці двоспорової, отримана на субстраті – ЕМ компост, який був приготовлений взимку із внесенням до нього біопрепарату «Гумат калію» в період закладення субстрату і становила 13,92 кг/м2, що вище за значення контрольного варіанту в 2,4 рази. Найбільший збір грибів при вирощуванні печериці двоспорової на субстраті, приготовленому влітку, можна отримувати при застосуванні біопрепарату «ЕМ компост» з внесенням її в період закладки субстрату на стелажі, який становить у середньому 9,06 кг/м² – це вище контрольного варіанта 2,5 рази. Висновки. Отримані результати мають важливе практичне значення для господарств, що здійснюють вирощування грибів. Результати дослідження дають змогу рекомендувати застосування біопрепарату «ЕМ 5М», який при тривалості першої хвилі плодоношення – 5 днів, що дає змогу отримати від 553 шт. до 603 шт. грибів влітку з 1 м2. В той же час максимальні показники плодоношення ми зафіксували при застосуванні біопрепарату «ЕМ компост», який при тривалості першої хвилі плодоношення – 4 днів, дає змогу отримати від 618 шт. до 640 шт. грибів влітку з 1 м2. Також високі значення продуктивності грибів за першу хвилю плодоношення, яка тривала 6 днів ми зафіксували при обробці покрівельного ґрунту біологічним препаратом «Гумат калію», який дає змогу отримати від 540 до 585 шт. грибів влітку з 1 м2.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"135 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141114870","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Метою досліджень було вивчення і аналіз екологічної стійкості та адаптивності до нестачі вологи середньоранніх гібридів соняшника в умовах Півдня України. Матеріали і методи досліджень. Реакцію десяти гібридів соняшника середньоранньої групи стиглості на різні умови вирощування вивчали в ТОВ «Агропроект Юг» Херсонської області протягом 2020–2021 рр. Дослідження проводилися на двох різних за показниками ґрунту ділянках. Аналіз стійкості гібридів соняшника до дефіцити вологи проводили за допомогою різних математичних індексів посухостійкості та показників адаптивності і екологічної стійкості. Результати дослідження та їх обговорення. Отримані експериментальні дані за інтенсивності посухи 0,403 дозволили виділити гібриди соняшника, що істотно перевищують середньогібридну за урожайністю в стресових умовах: Generalis, Isida і Hysun 158 IT 1,912–2,052 т/га, а за умов достатнього зволоження гібрид Fushia KC з урожайністю 3,088 т/га. За індексами МР, STI, MSTI були виділені гібриди Isida і Fushia KC. За індексами SSI, TOL, YSI, RDI, SSPI, ATI – гібриди Generalis і Hysun 158 IT, а за YI, DI, ISR – гібрид Hysun 158 IT. За коефіцієнтом регресії (bi) виділені гібриди інтенсивного типу Electric ‒ 1,30 і Fushia KC ‒ 1,32, стабільного типу Generalis ‒ 0,41 і Hysun 158 IT ‒ 0,32 та гібрид пластичного типу Epic ‒ 1,00. За результатами GGE біплот-аналізу гібриди соняшника по відношенню до вологи були розділені: на стабільні ‒ Generalis і Hysun 158 IT, інтенсивні ‒ Fushia KC, Electric і Chester та пластичні ‒ Boston і Epic. Висновки. Виділені індекси та показниками адаптивності, що найбільш повно характеризують стійкість гібридів соняшника до посухи, а також індекси та показники адаптивності, що розділяють гібриди на інтенсивні, пластичні та стабільні за їх реакцією на стрес дефіциту вологи. За індексами посухостійкості, показниками адаптивності до посухи та біплот-аналізом, як найбільш посухостійкими виділені гібриди Generalis і Hysun 158 IT, гібриди Boston, Isida і Epic виділені як пластичні, а гібриди Fushia KC і Electric як найбільш нестійкий до посухи, або гібриди інтенсивного типу.
研究的目的是研究和分析乌克兰南部中早熟向日葵杂交种的生态稳定性和对水分亏缺的适应性。研究材料和方法。2020-2021 年期间，在赫尔松州 Agroproekt Yug LLC 公司研究了 10 个中早熟向日葵杂交种对不同生长条件的反应。使用各种抗旱数学指数以及适应性和环境可持续性指标分析了向日葵杂交种对水分亏缺的抗性。研究结果及其讨论。在干旱强度为 0.403 的条件下获得的实验数据使我们能够确定在胁迫条件下显著超过杂交种平均产量的向日葵杂交种：Generalis、Isida 和 Hysun 158 IT 1,912-2,052 吨/公顷，而在水分充足的条件下，Fushia KC 杂交种的产量为 3,088 吨/公顷。根据 MR、STI、MSTI 指数，伊世达和富夏 KC 杂交种被区分开来。用 SSI、TOL、YSI、RDI、SSPI、ATI 指数筛选出 Generalis 和 Hysun 158 IT 杂交种，用 YI、DI、ISR 指数筛选出 Hysun 158 IT 杂交种。根据回归系数（bi），确定了集约型杂交种 Electric - 1.30 和 Fushia KC - 1.32，稳定型杂交种 Generalis - 0.41 和 Hysun 158 IT - 0.32，以及可塑型杂交种 Epic - 1.00。根据 GGE 双图分析结果，向日葵杂交种分为稳定型--Generalis 和 Hysun 158 IT，强化型--Fushia KC、Electric 和 Chester，塑料型--Boston 和 Epic。结论已经确定了最能充分表征向日葵杂交种抗旱性的适应性指数和指标，以及根据其对水分亏缺胁迫的反应将杂交种分为密集型、可塑性和稳定型的适应性指数和指标。根据抗旱指数、干旱适应性指标和双图分析，Generalis 和 Hysun 158 IT 杂交种被确定为最抗旱的杂交种，Boston、Isida 和 Epic 杂交种被确定为可塑性杂交种，Fushia KC 和 Electric 杂交种被确定为对干旱最不稳定的杂交种或密集型杂交种。
{"title":"Реакція гібридів соняшника середньоранньої групи стиглості на дефіцит вологи в умовах Півдня України","authors":"Андрій Вікторович Тищенко, С.С. Степанов, О.Д. Тищенко, В.М. Коновалова, О.С. Очкала","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.29","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.29","url":null,"abstract":"Метою досліджень було вивчення і аналіз екологічної стійкості та адаптивності до нестачі вологи середньоранніх гібридів соняшника в умовах Півдня України. Матеріали і методи досліджень. Реакцію десяти гібридів соняшника середньоранньої групи стиглості на різні умови вирощування вивчали в ТОВ «Агропроект Юг» Херсонської області протягом 2020–2021 рр. Дослідження проводилися на двох різних за показниками ґрунту ділянках. Аналіз стійкості гібридів соняшника до дефіцити вологи проводили за допомогою різних математичних індексів посухостійкості та показників адаптивності і екологічної стійкості. Результати дослідження та їх обговорення. Отримані експериментальні дані за інтенсивності посухи 0,403 дозволили виділити гібриди соняшника, що істотно перевищують середньогібридну за урожайністю в стресових умовах: Generalis, Isida і Hysun 158 IT 1,912–2,052 т/га, а за умов достатнього зволоження гібрид Fushia KC з урожайністю 3,088 т/га. За індексами МР, STI, MSTI були виділені гібриди Isida і Fushia KC. За індексами SSI, TOL, YSI, RDI, SSPI, ATI – гібриди Generalis і Hysun 158 IT, а за YI, DI, ISR – гібрид Hysun 158 IT. За коефіцієнтом регресії (bi) виділені гібриди інтенсивного типу Electric ‒ 1,30 і Fushia KC ‒ 1,32, стабільного типу Generalis ‒ 0,41 і Hysun 158 IT ‒ 0,32 та гібрид пластичного типу Epic ‒ 1,00. За результатами GGE біплот-аналізу гібриди соняшника по відношенню до вологи були розділені: на стабільні ‒ Generalis і Hysun 158 IT, інтенсивні ‒ Fushia KC, Electric і Chester та пластичні ‒ Boston і Epic. Висновки. Виділені індекси та показниками адаптивності, що найбільш повно характеризують стійкість гібридів соняшника до посухи, а також індекси та показники адаптивності, що розділяють гібриди на інтенсивні, пластичні та стабільні за їх реакцією на стрес дефіциту вологи. За індексами посухостійкості, показниками адаптивності до посухи та біплот-аналізом, як найбільш посухостійкими виділені гібриди Generalis і Hysun 158 IT, гібриди Boston, Isida і Epic виділені як пластичні, а гібриди Fushia KC і Electric як найбільш нестійкий до посухи, або гібриди інтенсивного типу.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"101 7","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141116112","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.2
М. І. Бахмат, Л. А. Вітровчак
Мета. Мета досліджень полягала у встановленні впливу строків сівби, норм висіву насіння і способів застосування регуляторів росту рослин на урожайність насіння чорнушки посівної за вирощування в умовах Лісостепу Західного. Методи. У процесі виконання дослідження використовували поєднання методів загальнонаукових: гіпотеза, спостереження, аналіз; та спеціальних: лабораторний і польовий. Експериментальні показники обробляли методами математичної статистики. Результати. Наведено результати польових та лабораторних досліджень впливу: строків сівби (ІІ декада квітня, ІІІ декада квітня, І декада травня), норм висіву насіння (10, 12 та 14 кг/га), регуляторів росту (Регоплант, Вермистим Д, Вітазим), способів застосування препаратів (обробка насіння, обприскування посіву) на урожайність насіння чорнушки посівної за вирощування в умовах Лісостепу західного. За результатами трирічних досліджень встановлено доцільність вирощування чорнушки посівної в умовах Лісостепу Західного та оптимізовано комплекс агротехнічних заходів. Обліки урожайності насіння чорнушки посівної показали, що вона значно різнилась за роками досліджень. Найбільш урожайним був 2021 рік і найменш урожайним – 2023 рік. Встановлено, що на урожайність насіння чорнушки посівної істотний вплив мав строк сівби та норма висіву насіння. Оптимальні показники урожайності 1,31 та 1,3 т/га були за сівби у ІІ декаду квітня нормами висіву насіння 12 та 14 кг/га, перевищення контролю становило 0,26 і 0,25 т/га (або 24,7 і 23,8%). Достовірну різницю між варіантами досліджень підтверджено тестом Дункана щодо впливу строку сівби, оскільки значення розподілені за трьома гомогенними групами, середні значення урожайності становили відповідно до строків: 1,29; 1,08 та 0,7 т/га. Щодо впливу норми висіву насіння на урожайність насіння чорнушки посівної за тестом Дункана встановлено, що показник за нормою висіву насіння 10 кг/га знаходився в першій гомогенній групі, а значення норм висіву насіння 12 та 14 кг/га – у другій, тобто між двома останніми варіантами різниця була не істотна. Експериментально доведено доцільність застосування регуляторів росту рослин при вирощуванні чорнушки посівної. Визначено більш ефективний спосіб застосування препаратів. Встановлено, що оптимальні показники урожайності забезпечили: обробка насіння препаратом Регоплант і обприскування посівів регулятором росту Вермистим Д з урожайністю 1,22 та 1,19 т/га, з перевищенням контролів відповідно на: 0,26 і 0,24 т/га, що становило 27 та 25,3%.
{"title":"Урожайність чорнушки посівної (Nigella sativa L.) залежно від агротехнічних та біологічних чинників в умовах Лісостепу Західного","authors":"М. І. Бахмат, Л. А. Вітровчак","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.2","url":null,"abstract":"Мета. Мета досліджень полягала у встановленні впливу строків сівби, норм висіву насіння і способів застосування регуляторів росту рослин на урожайність насіння чорнушки посівної за вирощування в умовах Лісостепу Західного. Методи. У процесі виконання дослідження використовували поєднання методів загальнонаукових: гіпотеза, спостереження, аналіз; та спеціальних: лабораторний і польовий. Експериментальні показники обробляли методами математичної статистики. Результати. Наведено результати польових та лабораторних досліджень впливу: строків сівби (ІІ декада квітня, ІІІ декада квітня, І декада травня), норм висіву насіння (10, 12 та 14 кг/га), регуляторів росту (Регоплант, Вермистим Д, Вітазим), способів застосування препаратів (обробка насіння, обприскування посіву) на урожайність насіння чорнушки посівної за вирощування в умовах Лісостепу західного. За результатами трирічних досліджень встановлено доцільність вирощування чорнушки посівної в умовах Лісостепу Західного та оптимізовано комплекс агротехнічних заходів. Обліки урожайності насіння чорнушки посівної показали, що вона значно різнилась за роками досліджень. Найбільш урожайним був 2021 рік і найменш урожайним – 2023 рік. Встановлено, що на урожайність насіння чорнушки посівної істотний вплив мав строк сівби та норма висіву насіння. Оптимальні показники урожайності 1,31 та 1,3 т/га були за сівби у ІІ декаду квітня нормами висіву насіння 12 та 14 кг/га, перевищення контролю становило 0,26 і 0,25 т/га (або 24,7 і 23,8%). Достовірну різницю між варіантами досліджень підтверджено тестом Дункана щодо впливу строку сівби, оскільки значення розподілені за трьома гомогенними групами, середні значення урожайності становили відповідно до строків: 1,29; 1,08 та 0,7 т/га. Щодо впливу норми висіву насіння на урожайність насіння чорнушки посівної за тестом Дункана встановлено, що показник за нормою висіву насіння 10 кг/га знаходився в першій гомогенній групі, а значення норм висіву насіння 12 та 14 кг/га – у другій, тобто між двома останніми варіантами різниця була не істотна. Експериментально доведено доцільність застосування регуляторів росту рослин при вирощуванні чорнушки посівної. Визначено більш ефективний спосіб застосування препаратів. Встановлено, що оптимальні показники урожайності забезпечили: обробка насіння препаратом Регоплант і обприскування посівів регулятором росту Вермистим Д з урожайністю 1,22 та 1,19 т/га, з перевищенням контролів відповідно на: 0,26 і 0,24 т/га, що становило 27 та 25,3%.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"100 7","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141116138","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.26
О.І. Рудник-Іващенко, О.В. Гаєвський
Мета. вивчити вплив низьких температур на рослини сортів шовковиці «Крупноплідна чорна» (Morus nigra L.) та «Стамбульська рожева» (Morus rubra L.), визначити критичні температури та їх вплив на рослину в цілому та на її складові зокрема на деревах різного віку. Матеріали та методика досліджень. Дослідження виконували впродовж 2022–2024 рр. у дослідному господарстві Інституту садівництва НААН, яке розташоване в Києво- Святошинському районі Київської області, с. Новосілки, в північній частині Правобережного Лісостепу України. Об’єктом досліджень були морозо‑ та зимостійкість дорослих дерев шовковиці та їх саджанців на дорощуванні рослин двох сортів. Оцінку потенційної морозостійкості пагонів і бруньок шовковиці виконували методом прямого проморожування річних пагонів, при температурах: ‑20, ‑25 та ‑30 °C. Після припинення проморожування проводили зрізи на пагонах і бруньках та аналізували їх. Польову оцінку зимостійкості проводили також за 6-ти баловою шкалою. Результати. Проморожування більш дорослих дерев показали, що обидва сорти показали високу зимостійкість, з незначною відмітністю по сортам. Сумарний бал у контрольному варіанті був 1.4 та 1.3 для «Крупноплідна чорна» та «Стамбульська рожева» відповідно. У варіанті при проморожуванні за температури ‑20 ºС стійкішим був сорт «Крупноплідна чорна» з середнім балом пошкодження 1.6 проти 4.4 в «Стамбульська рожева». У варіанті з температурою в ‑25 ºС, бал склав 6.0 для Крупноплідної чорної та 4.8 для Стамбульської рожевої. В більш екстремальних температурах в ‑30 ºС, сумарний бал склав 9.6 для Крупноплідної чорної, та 10.9 для Стамбульської рожевої. За цими результатами та спостереженнями в реальних польових у саду, обидва сорти можна віднести до морозостійких. Як показує дослідження значимого закономірного впливу між типом (товщиною) початкового живця та саджанця з його зимостійкістю не виявлено. Також не сильно вплинула на стійкість до низьких температур і загущеність посадки. Провідну роль в даному випадку відіграли лише сортові особливості. Так, рослини сорту Стамбульська рожева в різницю одного балу мали нижчу стійкість у порівнянні з сортом Крупноплідна чорна, 1,9 та 0,9 відповідно. Однорічні дерева обох сортів уражувались некрозом і відмічене деяке всихання верхівкової частини рослини, що є загрозливим для подальшого росту і розвитку саджанця. Висновки. Дорослі дерева обох досліджуваних сортів шовковиці, починаючи з 2‑річного віку, мають високу зимостійкість, повноцінно входять в стан спокою до настання морозів, та не потребують ніякого захисту. При перезимівлі однорічних саджанців, в умовах правобережної підзони західного Лісостепу України, вони мають вразливість до впливу мінусових температур і температурних перепадів. Спостерігали сортову залежність стійкості дерев до низьких температур. Так, молоді дерева сорту Крупноплідна чорна є стійкіші до ушкодження морозом порівняно з сортом Стамбульська рожева в різницю одного бала.
{"title":"Оцінка адаптаційної здатності шовковиці (Morus L.) до знижених температур в залежності від віку рослин","authors":"О.І. Рудник-Іващенко, О.В. Гаєвський","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.26","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.26","url":null,"abstract":"Мета. вивчити вплив низьких температур на рослини сортів шовковиці «Крупноплідна чорна» (Morus nigra L.) та «Стамбульська рожева» (Morus rubra L.), визначити критичні температури та їх вплив на рослину в цілому та на її складові зокрема на деревах різного віку. Матеріали та методика досліджень. Дослідження виконували впродовж 2022–2024 рр. у дослідному господарстві Інституту садівництва НААН, яке розташоване в Києво- Святошинському районі Київської області, с. Новосілки, в північній частині Правобережного Лісостепу України. Об’єктом досліджень були морозо‑ та зимостійкість дорослих дерев шовковиці та їх саджанців на дорощуванні рослин двох сортів. Оцінку потенційної морозостійкості пагонів і бруньок шовковиці виконували методом прямого проморожування річних пагонів, при температурах: ‑20, ‑25 та ‑30 °C. Після припинення проморожування проводили зрізи на пагонах і бруньках та аналізували їх. Польову оцінку зимостійкості проводили також за 6-ти баловою шкалою. Результати. Проморожування більш дорослих дерев показали, що обидва сорти показали високу зимостійкість, з незначною відмітністю по сортам. Сумарний бал у контрольному варіанті був 1.4 та 1.3 для «Крупноплідна чорна» та «Стамбульська рожева» відповідно. У варіанті при проморожуванні за температури ‑20 ºС стійкішим був сорт «Крупноплідна чорна» з середнім балом пошкодження 1.6 проти 4.4 в «Стамбульська рожева». У варіанті з температурою в ‑25 ºС, бал склав 6.0 для Крупноплідної чорної та 4.8 для Стамбульської рожевої. В більш екстремальних температурах в ‑30 ºС, сумарний бал склав 9.6 для Крупноплідної чорної, та 10.9 для Стамбульської рожевої. За цими результатами та спостереженнями в реальних польових у саду, обидва сорти можна віднести до морозостійких. Як показує дослідження значимого закономірного впливу між типом (товщиною) початкового живця та саджанця з його зимостійкістю не виявлено. Також не сильно вплинула на стійкість до низьких температур і загущеність посадки. Провідну роль в даному випадку відіграли лише сортові особливості. Так, рослини сорту Стамбульська рожева в різницю одного балу мали нижчу стійкість у порівнянні з сортом Крупноплідна чорна, 1,9 та 0,9 відповідно. Однорічні дерева обох сортів уражувались некрозом і відмічене деяке всихання верхівкової частини рослини, що є загрозливим для подальшого росту і розвитку саджанця. Висновки. Дорослі дерева обох досліджуваних сортів шовковиці, починаючи з 2‑річного віку, мають високу зимостійкість, повноцінно входять в стан спокою до настання морозів, та не потребують ніякого захисту. При перезимівлі однорічних саджанців, в умовах правобережної підзони західного Лісостепу України, вони мають вразливість до впливу мінусових температур і температурних перепадів. Спостерігали сортову залежність стійкості дерев до низьких температур. Так, молоді дерева сорту Крупноплідна чорна є стійкіші до ушкодження морозом порівняно з сортом Стамбульська рожева в різницю одного бала.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"43 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141117369","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.22
Л.А. Сергєєв, Світлана Бурикіна
Мета. Вивчення особливостей формування посівних якостей насіння овочевої культури за передпосівного обробітку витяжками з органічних добрив. Методи. Лабораторний дослід, дисперсійний та кореляційно-регресійний аналіз. Результати. В умовах лабораторного досліду вивчали особливості формування посівних якостей насіння салату посівного (Lactuca sativa Var. Secalina) сорту Кучерявець одеський за передпосівного обробітку витяжками з органічних добрив. Насіння салату намочували витяжками з органічних добрив, які готували у співвідношенні 1:20 (на 1 частину органічного добрива 20 частин води). В якості органічних добрив використовували: біогумус № 1 – продукт переробки зерна ячменю з використанням мухи чорна львинка Hermetia illucens; продукт переробки цією мухою суміші зерна ячменю з відходами овочів (біогумус № 2); ВВГ – двохрічний перегній відходів вирощування грибів та перегній великої рогатої худоби (ВРХ). На дослідних варіантах спостерігали підвищення лабораторної схожості насіння на 10,0–18,5% у порівнянні з контролем (НСР0,95 = 3,5), стимуляцію ростових процесів, яка проявилася у достовірному збільшенні лінійних розмірів 15-ти денних проростків, що перевищували контрольні варіанти на 9,0–25,3%. Найбільший ростовий ефект (+25,3%) відзначено при обробці насіння салату витяжкою з перегною великої рогатої худоби, але накопичення сирої біомаси в більшій мірі відбувалося при обробці витяжкою з біогумусу № 2 (+55,1%) та ВВГ (+48,7%). На розвиток первинної кореневої системи салату Кучерявець одеський витяжки з органічних добрив впливу не мали. Висновки. Використання витяжок з органічних добрив, отриманих при вирощування мухи чорна львинка Hermetia illucens, вирощуванні грибів та великої рогатої худоби для передпосівної обробки насіння салату Кучерявець одеський сприяло підвищенню лабораторної схожості, стимуляції росту проростків і накопиченню їх сирої та сухої біомаси.
{"title":"Якість насіння салату посівного за передпосівної обробки витяжками з органічних добрив","authors":"Л.А. Сергєєв, Світлана Бурикіна","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.22","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.22","url":null,"abstract":"Мета. Вивчення особливостей формування посівних якостей насіння овочевої культури за передпосівного обробітку витяжками з органічних добрив. Методи. Лабораторний дослід, дисперсійний та кореляційно-регресійний аналіз. Результати. В умовах лабораторного досліду вивчали особливості формування посівних якостей насіння салату посівного (Lactuca sativa Var. Secalina) сорту Кучерявець одеський за передпосівного обробітку витяжками з органічних добрив. Насіння салату намочували витяжками з органічних добрив, які готували у співвідношенні 1:20 (на 1 частину органічного добрива 20 частин води). В якості органічних добрив використовували: біогумус № 1 – продукт переробки зерна ячменю з використанням мухи чорна львинка Hermetia illucens; продукт переробки цією мухою суміші зерна ячменю з відходами овочів (біогумус № 2); ВВГ – двохрічний перегній відходів вирощування грибів та перегній великої рогатої худоби (ВРХ). На дослідних варіантах спостерігали підвищення лабораторної схожості насіння на 10,0–18,5% у порівнянні з контролем (НСР0,95 = 3,5), стимуляцію ростових процесів, яка проявилася у достовірному збільшенні лінійних розмірів 15-ти денних проростків, що перевищували контрольні варіанти на 9,0–25,3%. Найбільший ростовий ефект (+25,3%) відзначено при обробці насіння салату витяжкою з перегною великої рогатої худоби, але накопичення сирої біомаси в більшій мірі відбувалося при обробці витяжкою з біогумусу № 2 (+55,1%) та ВВГ (+48,7%). На розвиток первинної кореневої системи салату Кучерявець одеський витяжки з органічних добрив впливу не мали. Висновки. Використання витяжок з органічних добрив, отриманих при вирощування мухи чорна львинка Hermetia illucens, вирощуванні грибів та великої рогатої худоби для передпосівної обробки насіння салату Кучерявець одеський сприяло підвищенню лабораторної схожості, стимуляції росту проростків і накопиченню їх сирої та сухої біомаси.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"62 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141114071","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.1
Є.О. Базиленко, Т.Ю. Марченко
Мета роботи – встановити вплив строків сівби на урожайність і збиральну вологість зерна гібридів кукурудзи різних груп ФАО. Методи Методологічною основою даного дослідження є: емпіричні (польові експерименти та спостереження; вимірювання показників об’єкту дослідження; порівняння впливу елементів агротехнологій), теоретичні (висунення гіпотези та формування висновків за результатами досліджень; статистичний; математичний. Результати. Максимальну врожайність, у середньому за строками сівби, формував середньоранній гібрид Олешківський (ФАО 280) – 7,12 т/га. Урожайність ранньостиглого гібриду кукурудзи Степовий (ФАО 190) та середньостиглого гібриду Тронка (ФАО 380) була нижчою, порівняно із Олешківським, відповідно на 0,69 і 0,65 т/га. В умовах природнього зволоження не розкрив свій потенціал продуктивності середньопізній гібрид інтенсивного типу Гілея (ФАО 420), у якого зниження урожайності порівняно з гібридом Олешківський (ФАО 280) становила 1,33 т/га. Різниця за вологістю зерна, залежно від строків сівби, була більш чітко окреслена у гібридів з подовженим періодом вегетації. Це такі гібриди, як Тронка (ФАО 380) та Гілея (ФАО 420). Різниця за вологістю зерна у них коливалась від 8,6 до 11,9 %, порівняно раннього з пізнім строком сівби. Різниця за вологістю зерна між раннім і оптимальним строком у гібрида Степовий (ФАО 190) та Олешківський (ФАО 280) була значно меншою (від 1,2 до 1,6 %). Збиральна вологість гібридів ФАО 190–280 за ранніх строків сівби була майже на одному рівні. Це свідчить про те, що період дозрівання цих генотипів припадав на серпень місяць, коли спостерігається низька відносна вологість повітря, високі денні і нічні температури, що сприяє прискореній вологовіддачі та зниженню вологості до мінімальних позначок, нижче яких природна вологість зерна практично не понижується. Висновки. Встановлено, що інноваційні гібриди кукурудзи різних груп ФАО мають різну специфічну реакцію на строки сівби в умовах Північного Степу. Найбільша стабільність прояву урожайності була притаманна гібридам Степовий та Олешківський. Гібриди Степовий (ФАО 190) та Олешківський (ФАО 280) на період збирання мали вологість зерна нижче базисної. Ці гібриди можливо використовувати за енергоощадних технологій вирощування кукурудзи. Урожайність цих гібридів мало різнилась за строками сівби тому їх можливо використовувати за різних технологій, що передбачають надранні та пізні строки сівби. В роки з низькими осінньо-зимовими запасами вологи в ґрунті та прогнозами малодощової погоди в весняно-літній період висівати гібриди з ФАО понад 350 (Гілея та Тронка) недоцільно у зв’язку з різким падінням урожайності за посушливих умов. За оптимальних погодних умов гібриди такого типу мають підвищену збиральну вологість зерна, що погіршує економічні показник їх виробництва.
{"title":"Урожайність та збиральна вологість зерна гібридів кукурудзи за різних строків сівби","authors":"Є.О. Базиленко, Т.Ю. Марченко","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.1","url":null,"abstract":"Мета роботи – встановити вплив строків сівби на урожайність і збиральну вологість зерна гібридів кукурудзи різних груп ФАО. Методи Методологічною основою даного дослідження є: емпіричні (польові експерименти та спостереження; вимірювання показників об’єкту дослідження; порівняння впливу елементів агротехнологій), теоретичні (висунення гіпотези та формування висновків за результатами досліджень; статистичний; математичний. Результати. Максимальну врожайність, у середньому за строками сівби, формував середньоранній гібрид Олешківський (ФАО 280) – 7,12 т/га. Урожайність ранньостиглого гібриду кукурудзи Степовий (ФАО 190) та середньостиглого гібриду Тронка (ФАО 380) була нижчою, порівняно із Олешківським, відповідно на 0,69 і 0,65 т/га. В умовах природнього зволоження не розкрив свій потенціал продуктивності середньопізній гібрид інтенсивного типу Гілея (ФАО 420), у якого зниження урожайності порівняно з гібридом Олешківський (ФАО 280) становила 1,33 т/га. Різниця за вологістю зерна, залежно від строків сівби, була більш чітко окреслена у гібридів з подовженим періодом вегетації. Це такі гібриди, як Тронка (ФАО 380) та Гілея (ФАО 420). Різниця за вологістю зерна у них коливалась від 8,6 до 11,9 %, порівняно раннього з пізнім строком сівби. Різниця за вологістю зерна між раннім і оптимальним строком у гібрида Степовий (ФАО 190) та Олешківський (ФАО 280) була значно меншою (від 1,2 до 1,6 %). Збиральна вологість гібридів ФАО 190–280 за ранніх строків сівби була майже на одному рівні. Це свідчить про те, що період дозрівання цих генотипів припадав на серпень місяць, коли спостерігається низька відносна вологість повітря, високі денні і нічні температури, що сприяє прискореній вологовіддачі та зниженню вологості до мінімальних позначок, нижче яких природна вологість зерна практично не понижується. Висновки. Встановлено, що інноваційні гібриди кукурудзи різних груп ФАО мають різну специфічну реакцію на строки сівби в умовах Північного Степу. Найбільша стабільність прояву урожайності була притаманна гібридам Степовий та Олешківський. Гібриди Степовий (ФАО 190) та Олешківський (ФАО 280) на період збирання мали вологість зерна нижче базисної. Ці гібриди можливо використовувати за енергоощадних технологій вирощування кукурудзи. Урожайність цих гібридів мало різнилась за строками сівби тому їх можливо використовувати за різних технологій, що передбачають надранні та пізні строки сівби. В роки з низькими осінньо-зимовими запасами вологи в ґрунті та прогнозами малодощової погоди в весняно-літній період висівати гібриди з ФАО понад 350 (Гілея та Тронка) недоцільно у зв’язку з різким падінням урожайності за посушливих умов. За оптимальних погодних умов гібриди такого типу мають підвищену збиральну вологість зерна, що погіршує економічні показник їх виробництва.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"27 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141117809","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.4
С.О. Боровик, В.Ю. Будьонний
Мета. Проведення гербологічного моніторингу жита озимого під впливом різних попередників (соняшник та сафлор) та способів обробітку ґрунту. Методи. Польовий, статистичний, порівняльний. Результати. В статті наведено результати потенційної забур’яненості грунту перед сівбою жита озимого та дані основного обстеження посівів жита озимого в період молочно-воскової стиглості, під впливом різних попередників та способів обробітку ґрунту. В досліді висівали сорт: Хамарка. З’ясовано, що потенційна забур’яненість по попереднику соняшник була в 2 рази менше в порівнянні з попередником сафлор по чизельному обробітку на різних глибинах. Щодо основного обстеження посівів жита озимого, зафіксовано зниження забур’яненості по попереднику соняшник в 4 рази, а по сафлору зменшилося в 3 рази в порівнянні з даними потенційної забур’яненості. За час проведення обліку потенційної забур’яненості та основного обстеження виявлено до 10 видів бур’янів. Так, серед багаторічних бур’янів в основному переважали такі види сегетальної рослинності як: кульбаба лікарська (Taraxacum officinale), березка польова (Convolvulus arvensis), осот польовий жовтий (Sonchus arvénsis), пирій зелений (Elymus repens). Щодо однорічних, то найчастіше зустрічались: щириця звичайна (Amaranthus retroflexus), талабан польовий (Thlaspi arvense), мишій сизий (Setaria pumila), гірчиця польова (Sinapis arvensis) та амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia). Висновки. Основне обстеження жита озимого показало зменшення кількості забур’яненості посівів без застосування хімічних методів контролювання чисельності бур’янів і дозволяє констатувати зниження забур’яненості в три рази. Це дозволяє сказати, що жито озиме має значення по зменшенню негативного впливу засміченості посіву бур’янами та зниженню загальних показників чисельності та видового складу сегетальної рослинності.
{"title":"Потенційна забур’яненість жита озимого залежно від попередників та способів обробітку грунту","authors":"С.О. Боровик, В.Ю. Будьонний","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.4","url":null,"abstract":"Мета. Проведення гербологічного моніторингу жита озимого під впливом різних попередників (соняшник та сафлор) та способів обробітку ґрунту. Методи. Польовий, статистичний, порівняльний. Результати. В статті наведено результати потенційної забур’яненості грунту перед сівбою жита озимого та дані основного обстеження посівів жита озимого в період молочно-воскової стиглості, під впливом різних попередників та способів обробітку ґрунту. В досліді висівали сорт: Хамарка. З’ясовано, що потенційна забур’яненість по попереднику соняшник була в 2 рази менше в порівнянні з попередником сафлор по чизельному обробітку на різних глибинах. Щодо основного обстеження посівів жита озимого, зафіксовано зниження забур’яненості по попереднику соняшник в 4 рази, а по сафлору зменшилося в 3 рази в порівнянні з даними потенційної забур’яненості. За час проведення обліку потенційної забур’яненості та основного обстеження виявлено до 10 видів бур’янів. Так, серед багаторічних бур’янів в основному переважали такі види сегетальної рослинності як: кульбаба лікарська (Taraxacum officinale), березка польова (Convolvulus arvensis), осот польовий жовтий (Sonchus arvénsis), пирій зелений (Elymus repens). Щодо однорічних, то найчастіше зустрічались: щириця звичайна (Amaranthus retroflexus), талабан польовий (Thlaspi arvense), мишій сизий (Setaria pumila), гірчиця польова (Sinapis arvensis) та амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia). Висновки. Основне обстеження жита озимого показало зменшення кількості забур’яненості посівів без застосування хімічних методів контролювання чисельності бур’янів і дозволяє констатувати зниження забур’яненості в три рази. Це дозволяє сказати, що жито озиме має значення по зменшенню негативного впливу засміченості посіву бур’янами та зниженню загальних показників чисельності та видового складу сегетальної рослинності.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"31 10","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141117515","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.15
Марія Михайлівна Мадані
Мета. На основі аналізу залежностей «доза-ефект» виявити відмінності між морфологічними формами та ценопопуляціями кульбаби за реакцією на концентрації сульфату міді, що пригнічують ріст коренів. Методи. Комплексне використання польового, лабораторного, математично-статистичного, розрахунково-порівняльного методів і системного аналізу. Результати. На основі аналізу доза-ефектних залежностей при впливі широкого діапазону концентрацій сульфату міді за кореневим тестом оцінено металостійкість насіннєвого потомства двох морфологічних форм Taraxacum officinale Wigg. s.l., що ростуть у фонових умовах та в умовах техногенної трансформації навколишнього середовища. Оскільки на досліджених ділянках раніше були встановлені відмінності у чисельності та співвідношенні в ценопопуляціях цих форм, а також у рівнях накопичення ними міді, то передбачалося, що вони відрізняються і за металостійкістю насіннєвого потомства. Показано, що середні значення ефективних концентрацій сульфату міді, що пригнічують ріст кореня проростків на 10, 50 і 90%, не відрізнялися між досліджуваними ділянками та морфологічними формами кульбаби. Висновки. Виявлено, що високі концентрації міді (до 900 мкг/г і вище) у ґрунтах не мають прямого впливу на розвиток підвищеної металостійкості (ECx) насіннєвого потомства Taraxacum officinale до цього металу. Можливо, що співвідношення між двома морфологічними формами Taraxacum officinale f. dahlstedtii та T. off. f. pectinatiforme у ценопопуляціях, що ростуть у градієнті техногенної трансформації середовища, не є наслідком відмінностей тільки у металостійкості їх насіннєвого потомства. Зміна внутрішньовидової структури популяцій, ймовірно, обумовлено зміною едафічних і ценотичних умов, в тому числі опосередковано викликаних підвищеними рівнями ВМ у ґрунтах. Це визначає необхідність подальших досліджень внутрішньовидової мінливості T. officinale, зокрема з точки зору ценотичної конкурентності та толерантності до абіотичних факторів середовища.
目的根据剂量效应关系分析，确定蒲公英不同形态和不同种群对抑制根系生长的硫酸铜浓度反应的差异。方法。综合运用实地、实验室、数理统计、计算和比较方法以及系统分析。结果。通过根试验分析在多种硫酸铜浓度影响下的剂量效应关系，评估了在背景条件和人为环境变化条件下生长的两种形态的 Taraxacum officinale Wigg. s.l. 种子后代的抗金属能力。由于这些形态在价格种群中的数量和比例以及铜积累水平的差异先前已在研究地区确定，因此假定它们在种子后代的金属抗性方面也存在差异。研究表明，硫酸铜有效浓度的平均值在所研究的地块和蒲公英形态之间没有差异，其对幼苗根系生长的抑制率分别为 10%、50% 和 90%。结论研究发现，土壤中的高浓度铜（高达 900 µg/g 或更高）不会直接影响蒲公英幼苗对金属抗性（ECx）的增强。Taraxacum officinale f. dahlstedtii 和 T. off.f. pectinatiforme 在人为环境变化梯度中生长的种群中的两种形态之间的相关性，可能并不是其种子后代抗金属性差异的结果。种群种内结构的变化很可能是由于环境和生态条件的变化造成的，包括土壤中 BM 水平升高间接造成的变化。这就决定了有必要进一步研究 T. officinale 的种内变异性，特别是在异地竞争和对非生物环境因素的耐受性方面。
{"title":"Внутрішньовидова мінливість металостійкості насіннєвого потомства Taraxacum officinale Wigg. s.l.","authors":"Марія Михайлівна Мадані","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.15","url":null,"abstract":"Мета. На основі аналізу залежностей «доза-ефект» виявити відмінності між морфологічними формами та ценопопуляціями кульбаби за реакцією на концентрації сульфату міді, що пригнічують ріст коренів. Методи. Комплексне використання польового, лабораторного, математично-статистичного, розрахунково-порівняльного методів і системного аналізу. Результати. На основі аналізу доза-ефектних залежностей при впливі широкого діапазону концентрацій сульфату міді за кореневим тестом оцінено металостійкість насіннєвого потомства двох морфологічних форм Taraxacum officinale Wigg. s.l., що ростуть у фонових умовах та в умовах техногенної трансформації навколишнього середовища. Оскільки на досліджених ділянках раніше були встановлені відмінності у чисельності та співвідношенні в ценопопуляціях цих форм, а також у рівнях накопичення ними міді, то передбачалося, що вони відрізняються і за металостійкістю насіннєвого потомства. Показано, що середні значення ефективних концентрацій сульфату міді, що пригнічують ріст кореня проростків на 10, 50 і 90%, не відрізнялися між досліджуваними ділянками та морфологічними формами кульбаби. Висновки. Виявлено, що високі концентрації міді (до 900 мкг/г і вище) у ґрунтах не мають прямого впливу на розвиток підвищеної металостійкості (ECx) насіннєвого потомства Taraxacum officinale до цього металу. Можливо, що співвідношення між двома морфологічними формами Taraxacum officinale f. dahlstedtii та T. off. f. pectinatiforme у ценопопуляціях, що ростуть у градієнті техногенної трансформації середовища, не є наслідком відмінностей тільки у металостійкості їх насіннєвого потомства. Зміна внутрішньовидової структури популяцій, ймовірно, обумовлено зміною едафічних і ценотичних умов, в тому числі опосередковано викликаних підвищеними рівнями ВМ у ґрунтах. Це визначає необхідність подальших досліджень внутрішньовидової мінливості T. officinale, зокрема з точки зору ценотичної конкурентності та толерантності до абіотичних факторів середовища.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"24 18","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141118224","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.14
Павло Лиховид
Мета. Вивчення можливості застосування часової серії супутникового нормалізованого диференційного вегетаційного індексу та дискримінантної канонічної функції для класифікації озимих культур (пшениця, ячмінь, ріпак) для подальшого автоматизованого картування їх посівів. Методи. Дані щодо часової серії нормалізованого диференційного вегетаційного індексу за 2018 рік у період «квітень – липень» місяць, отримані для 70 випадково обраних полів пшениці озимої, ячменю озимого та ріпаку озимого (усього – 210 полів), розташованих у зоні Степу України, було застосовано для виконання мультикласового лінійного дискримінантного аналізу та канонічного дискримінантного аналізу. За результатами математико-статистичної обробки даних було побудовано дискримінантну функцію класифікації кожної досліджуваної культури. Статистичні розрахунки виконували за рівня достовірності 95% (P<0,05). Результати. За результатами математико-статистичних розрахунків було розроблено дві канонічні функції, причому оцінка ваги кожної із них у досягненні коректних результатів засвідчила перевагу першої (82,9% проти 17,1%; канонічний коефіцієнт кореляції 0,78 проти 0,49, відповідно). Розраховані коефіцієнти і константи дозволили розробити канонічну класифікаційну функцію для ідентифікації посівів кожної з досліджуваних культур. Найкращу точність класифікації зафіксовано для посівів пшениці озимої (75,7%) та ячменю озимого (72,9%), у той час як посіви ріпаку озимого ідентифікуються найгірше – коректність передбачення склала 55,7%. Це можна пояснити спотворенням величини NDVI на посівах ріпаку озимого в період активного цвітіння культури. Автоматизоване картування озимих культур на основі розробленої канонічної дискримінантної функції є можливим для зернової групи, і залишається під питанням для ріпаку. Висновки. Результати дослідження засвідчили про можливість високоточної класифікації та подальшого картування посівів озимих зернових культур за даними часової серії нормалізованого диференційного вегетаційного індексу. Класифікація посівів ріпаку озимого потребує проведення додаткових досліджень із залученням альтернативних алгоритмів і методів.
{"title":"Нормалізований диференційний вегетаційний індекс як маркер ідентифікації озимих культур у системах автоматизованого картування посівів","authors":"Павло Лиховид","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.14","url":null,"abstract":"Мета. Вивчення можливості застосування часової серії супутникового нормалізованого диференційного вегетаційного індексу та дискримінантної канонічної функції для класифікації озимих культур (пшениця, ячмінь, ріпак) для подальшого автоматизованого картування їх посівів. Методи. Дані щодо часової серії нормалізованого диференційного вегетаційного індексу за 2018 рік у період «квітень – липень» місяць, отримані для 70 випадково обраних полів пшениці озимої, ячменю озимого та ріпаку озимого (усього – 210 полів), розташованих у зоні Степу України, було застосовано для виконання мультикласового лінійного дискримінантного аналізу та канонічного дискримінантного аналізу. За результатами математико-статистичної обробки даних було побудовано дискримінантну функцію класифікації кожної досліджуваної культури. Статистичні розрахунки виконували за рівня достовірності 95% (P<0,05). Результати. За результатами математико-статистичних розрахунків було розроблено дві канонічні функції, причому оцінка ваги кожної із них у досягненні коректних результатів засвідчила перевагу першої (82,9% проти 17,1%; канонічний коефіцієнт кореляції 0,78 проти 0,49, відповідно). Розраховані коефіцієнти і константи дозволили розробити канонічну класифікаційну функцію для ідентифікації посівів кожної з досліджуваних культур. Найкращу точність класифікації зафіксовано для посівів пшениці озимої (75,7%) та ячменю озимого (72,9%), у той час як посіви ріпаку озимого ідентифікуються найгірше – коректність передбачення склала 55,7%. Це можна пояснити спотворенням величини NDVI на посівах ріпаку озимого в період активного цвітіння культури. Автоматизоване картування озимих культур на основі розробленої канонічної дискримінантної функції є можливим для зернової групи, і залишається під питанням для ріпаку. Висновки. Результати дослідження засвідчили про можливість високоточної класифікації та подальшого картування посівів озимих зернових культур за даними часової серії нормалізованого диференційного вегетаційного індексу. Класифікація посівів ріпаку озимого потребує проведення додаткових досліджень із залученням альтернативних алгоритмів і методів.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"43 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141117068","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：