Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.9
О.А. Дудка, Т.В. Дудка, О.С. Павлов
Дослідженнями багатьох вчених встановлено, що на фоні нерівномірного розподілення опадів накопичити вологу та зберегти її в ґрунті й створити умови для продуктивного використання її культурними рослинами впродовж вегетаційного періоду можливо за рахунок вдосконалення ресурсного наповнення систем землеробства. Тому й метою проведених досліджень було визначити вплив трьох систем землеробства – промислової (контроль), екологічної та біологічної та чотирьох варіантів основного обробітку ґрунту – оранки на 20–22 см (контроль), чизелювання на 20–22 см, дискування на 10–12 см, дискування на 6–8 см на запаси продуктивної вологи в ґрунті та забезпечення нею рослин пшениці ярої в умовах Правобережного Лісостепу України. Для проведення досліджень використовувались загальнонаукові, лабораторні і статистичні методи. У результаті проведених досліджень встановлено, що роки проведення досліджень були досить строкатими за рівнем зволоження та характеризувалися нерівномірним розподілом ГТК впродовж вегетації пшениці ярої. Досліджувані системи землеробства та обробітку ґрунту суттєво впливали як на запаси продуктивної вологи в ґрунті на період сівби пшениці ярої, так і на загальні витрати води впродовж вегетації культури та коефіцієнт її водоспоживання. Аналіз отриманих даних дозволяє стверджувати, що в зоні Правобережного Лісостепу України ресурсне наповнення екологічної системи землеробства в поєднанні з чизельним основним обробітком ґрунту на 20–22 см дозволило сформувати найвищі запаси продуктивної вологи в ґрунті на період сівби пшениці ярої на рівні 179,5 мм, що суттєво вище за інші варіанти в досліді. Пшениця яра, вирощена за цього варіанту, найекономніше споживала воду впродовж вегетаційного періоду, що підтверджено суттєво нижчим коефіцієнтом водоспоживання на рівні 39,4 мм/т та найвищою сумарною врожайності пшениці ярої в сухій речовині в досліді – 9,5 т/га.
{"title":"Водоспоживання пшениці ярої залежно від систем землеробства та обробітку ґрунту в Правобережному Лісостепу України","authors":"О.А. Дудка, Т.В. Дудка, О.С. Павлов","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.9","url":null,"abstract":"Дослідженнями багатьох вчених встановлено, що на фоні нерівномірного розподілення опадів накопичити вологу та зберегти її в ґрунті й створити умови для продуктивного використання її культурними рослинами впродовж вегетаційного періоду можливо за рахунок вдосконалення ресурсного наповнення систем землеробства. Тому й метою проведених досліджень було визначити вплив трьох систем землеробства – промислової (контроль), екологічної та біологічної та чотирьох варіантів основного обробітку ґрунту – оранки на 20–22 см (контроль), чизелювання на 20–22 см, дискування на 10–12 см, дискування на 6–8 см на запаси продуктивної вологи в ґрунті та забезпечення нею рослин пшениці ярої в умовах Правобережного Лісостепу України. Для проведення досліджень використовувались загальнонаукові, лабораторні і статистичні методи. У результаті проведених досліджень встановлено, що роки проведення досліджень були досить строкатими за рівнем зволоження та характеризувалися нерівномірним розподілом ГТК впродовж вегетації пшениці ярої. Досліджувані системи землеробства та обробітку ґрунту суттєво впливали як на запаси продуктивної вологи в ґрунті на період сівби пшениці ярої, так і на загальні витрати води впродовж вегетації культури та коефіцієнт її водоспоживання. Аналіз отриманих даних дозволяє стверджувати, що в зоні Правобережного Лісостепу України ресурсне наповнення екологічної системи землеробства в поєднанні з чизельним основним обробітком ґрунту на 20–22 см дозволило сформувати найвищі запаси продуктивної вологи в ґрунті на період сівби пшениці ярої на рівні 179,5 мм, що суттєво вище за інші варіанти в досліді. Пшениця яра, вирощена за цього варіанту, найекономніше споживала воду впродовж вегетаційного періоду, що підтверджено суттєво нижчим коефіцієнтом водоспоживання на рівні 39,4 мм/т та найвищою сумарною врожайності пшениці ярої в сухій речовині в досліді – 9,5 т/га.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"7 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141114457","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.35
Редакційна Колегія
65 років з дня народження Книша Володимира Івановича
沃洛德梅尔-伊万诺维奇-克尼什诞辰 65 周年
{"title":"65 років з дня народження Книша Володимира Івановича","authors":"Редакційна Колегія","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.35","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.35","url":null,"abstract":"65 років з дня народження Книша Володимира Івановича","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"51 19","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141113196","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Метою дослідження був розрахунок переваг зеленого даху. Методи. Інформаційною базою досліджень став калькулятор переваг зеленого даху, вихідними даними до якого стала інформація про тип будівлі (житлова), кількість поверхів (2), її площу (240 м2), характеристики даху (площа – 110 м2, кут – 5–150, тип – ломаний, орієнтація – північ), площу ділянки, де розташований будинок (600 м2), а також площу (50 м2) та тип зеленого даху (інтенсивний). Оцінка вигод і витрат представлені окремо як одноразові витрати чи вигоди (наприклад, підвищення вартості нерухомості), річні показники (наприклад, енергозбереження) та діапазон за категоріями (для зазначення потенційної варіації від високого або найкращого варіанту, помірного або середнього до найнижчого або мінімального на основі даних, які ми маємо). Результати. Використання калькулятору зеленого даху дозволило визначити орієнтовну вартість зеленого даху інтенсивного типу – від 5250 до 15150 £; ряд екологічних переваг для власників, мешканців і користувачів будівель: енергозбереження (92,73–695,45 кВт/год на рік), зменшення викидів вуглекислого газу за рахунок зменшення споживання енергії для опалення та охолодження (21,05–157,89 кг СО2 екв рік), секвестрацію вуглецю (2,5–125 кг СО2 екв рік), покращення якості атмосферного повітря шляхом поглинання діоксиду азоту (13,5–22 кг NО2 рік) та твердих частинок (10,0 кг/год), затримка дощової води (51–89%), зменшення поглинання тепла в середньому на 1,1 0С, поглинання акустичної енергії (2,5–23 дБ); ряд фінансових переваг: підвищення вартості нерухомості (на 2,1–5,5%) та орендної плати (на 0,4–7,0%), сприяючи привабливості будівлі та надаючи доступ до рекреаційного простору, економія традиційної заміни даху (142–284 £), річна економія коштів за комунальні послуги (використання енергії – від 15,3 до 114,75 £, водовідведення – 488,87 £. Калькулятор, який ми використали, визначає лише деякі з багатьох переваг встановлення зеленого даху. Існує ще багато нематеріальних переваг, які він не враховує та не визначає кількісно. Інформація, надана у даному дослідженні, є приблизною, оскільки розрахунки зроблені на основі переваг, повідомлених з академічних даних і відкритих джерел. Приведена інформація, перш за все, покликана сприяти на перших етапах прийняттю рішення про встановлення зеленого даху. Висновки. Зелені дахи є одними з найбільш придатними видами зеленої інфраструктури для густо урбанізованих територій та щільної житлової забудови, оскільки їх можна включати як у нове будівництво або ж додавати до існуючого під час реконструкції чи заміни даху. Зелений дах забезпечує ряд екологічних та фінансових переваг. Витрати на встановлення зеленого даху коливатимуться залежно від його типу, клімату, а також будівельних норм. Проте довгострокова економія та переваги для навколишнього середовища здатні виправдати початкові інвестиції. Зелені дахи забезпечують різноманітні фінансові вигоди для будівельної галузі: підвищення енергоефективності, подовження терміну експлуатації даху,
{"title":"Переваги зелених дахів та їх розрахунок","authors":"Лідія Герасимчук, Руслана Валерко, О.О. Весельський","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.7","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.7","url":null,"abstract":"Метою дослідження був розрахунок переваг зеленого даху. Методи. Інформаційною базою досліджень став калькулятор переваг зеленого даху, вихідними даними до якого стала інформація про тип будівлі (житлова), кількість поверхів (2), її площу (240 м2), характеристики даху (площа – 110 м2, кут – 5–150, тип – ломаний, орієнтація – північ), площу ділянки, де розташований будинок (600 м2), а також площу (50 м2) та тип зеленого даху (інтенсивний). Оцінка вигод і витрат представлені окремо як одноразові витрати чи вигоди (наприклад, підвищення вартості нерухомості), річні показники (наприклад, енергозбереження) та діапазон за категоріями (для зазначення потенційної варіації від високого або найкращого варіанту, помірного або середнього до найнижчого або мінімального на основі даних, які ми маємо). Результати. Використання калькулятору зеленого даху дозволило визначити орієнтовну вартість зеленого даху інтенсивного типу – від 5250 до 15150 £; ряд екологічних переваг для власників, мешканців і користувачів будівель: енергозбереження (92,73–695,45 кВт/год на рік), зменшення викидів вуглекислого газу за рахунок зменшення споживання енергії для опалення та охолодження (21,05–157,89 кг СО2 екв рік), секвестрацію вуглецю (2,5–125 кг СО2 екв рік), покращення якості атмосферного повітря шляхом поглинання діоксиду азоту (13,5–22 кг NО2 рік) та твердих частинок (10,0 кг/год), затримка дощової води (51–89%), зменшення поглинання тепла в середньому на 1,1 0С, поглинання акустичної енергії (2,5–23 дБ); ряд фінансових переваг: підвищення вартості нерухомості (на 2,1–5,5%) та орендної плати (на 0,4–7,0%), сприяючи привабливості будівлі та надаючи доступ до рекреаційного простору, економія традиційної заміни даху (142–284 £), річна економія коштів за комунальні послуги (використання енергії – від 15,3 до 114,75 £, водовідведення – 488,87 £. Калькулятор, який ми використали, визначає лише деякі з багатьох переваг встановлення зеленого даху. Існує ще багато нематеріальних переваг, які він не враховує та не визначає кількісно. Інформація, надана у даному дослідженні, є приблизною, оскільки розрахунки зроблені на основі переваг, повідомлених з академічних даних і відкритих джерел. Приведена інформація, перш за все, покликана сприяти на перших етапах прийняттю рішення про встановлення зеленого даху. Висновки. Зелені дахи є одними з найбільш придатними видами зеленої інфраструктури для густо урбанізованих територій та щільної житлової забудови, оскільки їх можна включати як у нове будівництво або ж додавати до існуючого під час реконструкції чи заміни даху. Зелений дах забезпечує ряд екологічних та фінансових переваг. Витрати на встановлення зеленого даху коливатимуться залежно від його типу, клімату, а також будівельних норм. Проте довгострокова економія та переваги для навколишнього середовища здатні виправдати початкові інвестиції. Зелені дахи забезпечують різноманітні фінансові вигоди для будівельної галузі: підвищення енергоефективності, подовження терміну експлуатації даху,","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"55 4","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141116572","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.10
О.Г. Жуйков, В.Ю. Середюк
У статті узагальнений сучасний світовий та вітчизняний досвід вирощування соняшника за технологією Clearfield®, проаналізоване виникнення та становлення даної технології в історичній ретроспективі, окреслені переваги і недоліки в порівнянні із класичною інтенсивною технологією вирощування культури. Окрему увагу приділено технологічним аспектам та виробничим критеріям ефективного застосування гербіцидів групи Euro- Lightning та Euro-Lightning Plus крізь призму ресурсозбереження та безпеки для довкілля. Зроблений висновок, що найбільш серйозним стримуючим біотичним фактором отримання сталих врожаїв насіння соняшника за всіма агрозонами України є бур’яни, а для отримання високого та якісного врожаю культури необхідно, аби поле 3-4 декади після сівби (до початку інтенсивного формування надземної біомаси соняшника) було чистим від бур’янів. Ефективність гербіцидних обробок за класичної технології вирощування напряму залежить від погодних умов, і позитивний ефект від їх застосування гарантований лише в тому випадку, якщо в ґрунті міститься достатня кількість вологи. Крім того, сучасні ґрунтові та страхові гербіцидів малоефективні для знищення окремих багаторічних та паразитних ботанічних видів. В Україні технологія Clearfield® зареєстрована в 2008 році і у виробничих умовах реалізується за рахунок комбінування двох основних складових: гербіцид Euro-Lightning, що випускається компанією BASF, та високоврожайні гібриди соняшнику, отримані методом традиційної селекції і стійкі до цього препарату. Оптимальний час внесення препарату – фаза четвертих справжніх листків на рослині соняшнику, а обов’язковою умовою є відповідність гібриду підходящих для системи Clearfield®, що повинен гарантувати постачальник насіннєвого матеріалу. Якщо ж говорити про застосування гербіциду щодо стадії бур’янів, то тут оптимальним часом буде активний ріст в початковій фазі їх розвитку. Ця фаза, в основному, відповідає фазі розвитку соняшнику 4-6 справжніх листків.
{"title":"Технологія вирощування соняшника Clearfield® – світова історія та вітчизняний досвід","authors":"О.Г. Жуйков, В.Ю. Середюк","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.10","url":null,"abstract":"У статті узагальнений сучасний світовий та вітчизняний досвід вирощування соняшника за технологією Clearfield®, проаналізоване виникнення та становлення даної технології в історичній ретроспективі, окреслені переваги і недоліки в порівнянні із класичною інтенсивною технологією вирощування культури. Окрему увагу приділено технологічним аспектам та виробничим критеріям ефективного застосування гербіцидів групи Euro- Lightning та Euro-Lightning Plus крізь призму ресурсозбереження та безпеки для довкілля. Зроблений висновок, що найбільш серйозним стримуючим біотичним фактором отримання сталих врожаїв насіння соняшника за всіма агрозонами України є бур’яни, а для отримання високого та якісного врожаю культури необхідно, аби поле 3-4 декади після сівби (до початку інтенсивного формування надземної біомаси соняшника) було чистим від бур’янів. Ефективність гербіцидних обробок за класичної технології вирощування напряму залежить від погодних умов, і позитивний ефект від їх застосування гарантований лише в тому випадку, якщо в ґрунті міститься достатня кількість вологи. Крім того, сучасні ґрунтові та страхові гербіцидів малоефективні для знищення окремих багаторічних та паразитних ботанічних видів. В Україні технологія Clearfield® зареєстрована в 2008 році і у виробничих умовах реалізується за рахунок комбінування двох основних складових: гербіцид Euro-Lightning, що випускається компанією BASF, та високоврожайні гібриди соняшнику, отримані методом традиційної селекції і стійкі до цього препарату. Оптимальний час внесення препарату – фаза четвертих справжніх листків на рослині соняшнику, а обов’язковою умовою є відповідність гібриду підходящих для системи Clearfield®, що повинен гарантувати постачальник насіннєвого матеріалу. Якщо ж говорити про застосування гербіциду щодо стадії бур’янів, то тут оптимальним часом буде активний ріст в початковій фазі їх розвитку. Ця фаза, в основному, відповідає фазі розвитку соняшнику 4-6 справжніх листків.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"12 22","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141118453","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.34
Валентина Васильевна Гамаюнова, Р.В. Задирко
Мета. Визначити вплив передпосівної обробки насіння та фону живлення рослин на формування врожайності середньостиглого сорту льону олійного Надійний за вирощування на чорноземі південному в умовах Посушливого Степу України. Методи. Польовий, аналітичний, статистичний. Дослідження проводили у 2021–2023 рр. на дослідному полі Навчально-науково-практичного центру Миколаївського НАУ. Дослід двохфакторний. Фактор А – передпосівна обробка насіння: 1. Обробка водою; 2. Баст Комплекс (0,5 л/т). Фактор В – фон живлення: 1. Без добрив; 2. N15P15K15; 3. Баст Комплекс (1,5 л/га); 4. N15P15K15 + Баст Комплекс (1,5 л/га); 5. Органік Д-2М (2 л/га); 6. N15P15K15 + Органік Д-2М (2 л/га); 7. Бор (1 л/га); 8. N15P15K15 + Бор (1 л/га). Позакореневі підживлення проводили у фазі «ялинки». Результати. Передпосівна обробка насіння мікроелементами, оптимізація фону живлення та обидва фактори у взаємодії сприяли збільшенню врожайності насіння льону олійного. Найвищу ефективність обробки насіння мікродобривом Баст Комплекс встановлено у варіантах N15P15K15 + Органік Д-2М та N15P15K15 + Баст Комплекс – приріст урожайності за рахунок обробки насіння становив 0,13–0,14 т/га. Оптимізація фону живлення сприяла збільшенню врожайності насіння у середньому за фактором на 0,17–0,47 т/га. Найвищий рівень урожайності забезпечило основне внесення N15P15K15 з проведенням позакореневих підживлень Бором, Органік Д-2М або Баст Комплекс. Встановлено частку впливу факторів на врожайність насіння: фон живлення – 66%, передпосівна обробка насіння – 22%, взаємодія факторів – 9%. Максимальну врожайність у досліді одержали у варіантах N15P15K15 + Бор, N15P15K15 + Органік Д-2М та N15P15K15 + Баст Комплекс за умови проведення передпосівної обробки насіння мікродобривом Баст Комплекс – 1,54–1,61 т/га, тоді як в абсолютному контролі (обробка насіння водою, без внесення добрив) урожайність становила 1,03 т/га. Висновки. Встановлено, що проведення передпосівної обробки насіння (Баст Комплекс, 0,5 л/т) та посівів у фазі «ялинка» мікроелементами (Бор, 1 л/га; Органік Д-2М, 2 л/га або Баст Комплекс, 1,5 л/га) на фоні основного внесення мінеральних добрив у нормі N15P15K15 сприяє збільшенню врожайності насіння льону олійного на 0,51–0,58 т/га або 49,5–56,3%.
{"title":"Вплив макро- та мікродобрив на формування врожайності льону олійного в умовах Південного Степу України","authors":"Валентина Васильевна Гамаюнова, Р.В. Задирко","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.34","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.34","url":null,"abstract":"Мета. Визначити вплив передпосівної обробки насіння та фону живлення рослин на формування врожайності середньостиглого сорту льону олійного Надійний за вирощування на чорноземі південному в умовах Посушливого Степу України. Методи. Польовий, аналітичний, статистичний. Дослідження проводили у 2021–2023 рр. на дослідному полі Навчально-науково-практичного центру Миколаївського НАУ. Дослід двохфакторний. Фактор А – передпосівна обробка насіння: 1. Обробка водою; 2. Баст Комплекс (0,5 л/т). Фактор В – фон живлення: 1. Без добрив; 2. N15P15K15; 3. Баст Комплекс (1,5 л/га); 4. N15P15K15 + Баст Комплекс (1,5 л/га); 5. Органік Д-2М (2 л/га); 6. N15P15K15 + Органік Д-2М (2 л/га); 7. Бор (1 л/га); 8. N15P15K15 + Бор (1 л/га). Позакореневі підживлення проводили у фазі «ялинки». Результати. Передпосівна обробка насіння мікроелементами, оптимізація фону живлення та обидва фактори у взаємодії сприяли збільшенню врожайності насіння льону олійного. Найвищу ефективність обробки насіння мікродобривом Баст Комплекс встановлено у варіантах N15P15K15 + Органік Д-2М та N15P15K15 + Баст Комплекс – приріст урожайності за рахунок обробки насіння становив 0,13–0,14 т/га. Оптимізація фону живлення сприяла збільшенню врожайності насіння у середньому за фактором на 0,17–0,47 т/га. Найвищий рівень урожайності забезпечило основне внесення N15P15K15 з проведенням позакореневих підживлень Бором, Органік Д-2М або Баст Комплекс. Встановлено частку впливу факторів на врожайність насіння: фон живлення – 66%, передпосівна обробка насіння – 22%, взаємодія факторів – 9%. Максимальну врожайність у досліді одержали у варіантах N15P15K15 + Бор, N15P15K15 + Органік Д-2М та N15P15K15 + Баст Комплекс за умови проведення передпосівної обробки насіння мікродобривом Баст Комплекс – 1,54–1,61 т/га, тоді як в абсолютному контролі (обробка насіння водою, без внесення добрив) урожайність становила 1,03 т/га. Висновки. Встановлено, що проведення передпосівної обробки насіння (Баст Комплекс, 0,5 л/т) та посівів у фазі «ялинка» мікроелементами (Бор, 1 л/га; Органік Д-2М, 2 л/га або Баст Комплекс, 1,5 л/га) на фоні основного внесення мінеральних добрив у нормі N15P15K15 сприяє збільшенню врожайності насіння льону олійного на 0,51–0,58 т/га або 49,5–56,3%.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"112 21","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141116074","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.20
В.П. Резніченко, Л.В. Коломієць, C.В. Стефанюк
Мета. Комплексний аналіз сучасного стану та перспектив розвитку органічного сільського господарства, ідентифікація основних викликів, з якими стикається ця сфера, та визначення шляхів їх подолання з метою стимулювання подальшого розвитку органічного аграрного сектору в контексті сталого розвитку. Методи. Були застосовані такі методи наукового дослідження, як вивчення вітчизняної та зарубіжної наукової літератури та нормативно-правової бази за темою дослідження, узагальнення отриманої інформації, економіко-статистичний аналіз, аналітичний і порівняльний методи. Результати. Стаття детально аналізує ключові аспекти та принципи органічного аграрного виробництва, акцентуючи на його ролі у сталому розвитку агропромислового комплексу. Органічне землеробство визначається як система виробництва, що рішуче відкидає використання синтетичних хімікатів, негативно впливаючих на довкілля та здоров’я людей, та зосереджується на методах, які сприяють збільшенню плодючості землі та збереженню екологічного балансу. Стаття також звертає увагу на економічну ефективність органічного землеробства, яка може бути досягнута через диверсифікацію діяльності та виходу на міжнародні ринки завдяки високій споживчій цінності органічних продуктів. Профілактика хвороб та вирощування продукції без застосування антибіотиків та гормонів росту наголошують на пріоритеті здорового харчування та екологічних практик. Висновки. Дослідження визначає і систематизує комплексні критерії оцінки ефективності органічного сільського господарства на національному рівні, зокрема шляхом уведення інноваційних методів оцінки впливу органічного землеробства на підвищення якості життя сільських мешканців, зростання освітнього рівня, запровадження науково-технічних досягнень та покращення якості продукції. Визначено перспективи сталого розвитку органічного сільського господарства, що включає інтегрований підхід до використання природних ресурсів, оптимізацію виробничих циклів та збереження біорізноманіття. Ця модель сприяє формуванню принципів органічного сільського господарства, які базуються на збалансованому поєднанні природних особливостей земельних ресурсів та інноваційних агротехнологій.
{"title":"Органічне сільське господарство: виклики та перспективи розвитку","authors":"В.П. Резніченко, Л.В. Коломієць, C.В. Стефанюк","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.20","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.20","url":null,"abstract":"Мета. Комплексний аналіз сучасного стану та перспектив розвитку органічного сільського господарства, ідентифікація основних викликів, з якими стикається ця сфера, та визначення шляхів їх подолання з метою стимулювання подальшого розвитку органічного аграрного сектору в контексті сталого розвитку. Методи. Були застосовані такі методи наукового дослідження, як вивчення вітчизняної та зарубіжної наукової літератури та нормативно-правової бази за темою дослідження, узагальнення отриманої інформації, економіко-статистичний аналіз, аналітичний і порівняльний методи. Результати. Стаття детально аналізує ключові аспекти та принципи органічного аграрного виробництва, акцентуючи на його ролі у сталому розвитку агропромислового комплексу. Органічне землеробство визначається як система виробництва, що рішуче відкидає використання синтетичних хімікатів, негативно впливаючих на довкілля та здоров’я людей, та зосереджується на методах, які сприяють збільшенню плодючості землі та збереженню екологічного балансу. Стаття також звертає увагу на економічну ефективність органічного землеробства, яка може бути досягнута через диверсифікацію діяльності та виходу на міжнародні ринки завдяки високій споживчій цінності органічних продуктів. Профілактика хвороб та вирощування продукції без застосування антибіотиків та гормонів росту наголошують на пріоритеті здорового харчування та екологічних практик. Висновки. Дослідження визначає і систематизує комплексні критерії оцінки ефективності органічного сільського господарства на національному рівні, зокрема шляхом уведення інноваційних методів оцінки впливу органічного землеробства на підвищення якості життя сільських мешканців, зростання освітнього рівня, запровадження науково-технічних досягнень та покращення якості продукції. Визначено перспективи сталого розвитку органічного сільського господарства, що включає інтегрований підхід до використання природних ресурсів, оптимізацію виробничих циклів та збереження біорізноманіття. Ця модель сприяє формуванню принципів органічного сільського господарства, які базуються на збалансованому поєднанні природних особливостей земельних ресурсів та інноваційних агротехнологій.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"82 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141116308","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.30
В.А. Витоптова
Мета статті – дослідити сучасний стан сільського господарства України та проблем, що виникли з початку повномасштабної війни з РФ. Методи досліджень. В процесі розробки використовувалися математично-статистичні методи, метод порівняння, розрахунково-конструктивний, балансовий та інші. Результати досліджень. Проаналізовано сучасний стан та висвітлені основні проблеми агропромислового комплексу України в умовах воєнного часу. Визначені причини, які стримують розвиток і уповільнюють темпи відновлення аграрного бізнесу в країні. Сільське господарство України в 2022 році втратило понад 40 млрд дол. США в першу чергу через втрату посівних площ, зниження врожайності, виникнення додаткових витрат на логістику, скорочення експорту сільськогосподарських товарів. Від початку повномасштабного вторгнення 840 підприємств було релоковано з небезпечних регіонів. Попри складнощі, з якими зіткнулася Україна, аграріям все ж таки вдалося на достатніх рівнях виробляти зернові та олійні культури, і навіть не тільки для внутрішнього споживання, а й для експортування. Хоча у 2023 році спостерігається зниження збитків у виробників агропродукції від вирощування зернових та олійних культур, все ж таки вирощування трьох з п’яти культур залишилось збитковим. Наразі прибуток був отриманий від вирощування сої, хоч її посівні площі складають лише 11% від загальних площ посівів. Також отриманий прибуток від вирощування та реалізації соняшнику. Висновки. На протязі 2022–2023 років максимальний вплив на прибутки від реалізації продукції сільського господарства мали логістика експорту та значне підвищення цін на ПММ та інші матеріально-технічні ресурси. Хоча в 2023 році ціни на деякі види імпортної продукції дещо знизилися і дещо стабілізувалась ситуація з більшістю поставок, проте вони не сягнули рівня, який був до початку повномасштабного вторгнення. Тому і спостерігається скорочення використання добрив та інших матеріально-технічних ресурсів. Як наслідок всіх факторів, які вплинули на розвиток сільського господарства в Україні з початком повномасштабного вторгнення РФ, ключовими факторами впливу на виробництво аграрної продукції в наступні роки будуть ціни на ринках експорту, логістичні витрати, ціни на енергоресурси та динаміка курсу валют.
{"title":"Дослідження стану та проблем сільського господарства України в умовах воєнного часу","authors":"В.А. Витоптова","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.30","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.30","url":null,"abstract":"Мета статті – дослідити сучасний стан сільського господарства України та проблем, що виникли з початку повномасштабної війни з РФ. Методи досліджень. В процесі розробки використовувалися математично-статистичні методи, метод порівняння, розрахунково-конструктивний, балансовий та інші. Результати досліджень. Проаналізовано сучасний стан та висвітлені основні проблеми агропромислового комплексу України в умовах воєнного часу. Визначені причини, які стримують розвиток і уповільнюють темпи відновлення аграрного бізнесу в країні. Сільське господарство України в 2022 році втратило понад 40 млрд дол. США в першу чергу через втрату посівних площ, зниження врожайності, виникнення додаткових витрат на логістику, скорочення експорту сільськогосподарських товарів. Від початку повномасштабного вторгнення 840 підприємств було релоковано з небезпечних регіонів. Попри складнощі, з якими зіткнулася Україна, аграріям все ж таки вдалося на достатніх рівнях виробляти зернові та олійні культури, і навіть не тільки для внутрішнього споживання, а й для експортування. Хоча у 2023 році спостерігається зниження збитків у виробників агропродукції від вирощування зернових та олійних культур, все ж таки вирощування трьох з п’яти культур залишилось збитковим. Наразі прибуток був отриманий від вирощування сої, хоч її посівні площі складають лише 11% від загальних площ посівів. Також отриманий прибуток від вирощування та реалізації соняшнику. Висновки. На протязі 2022–2023 років максимальний вплив на прибутки від реалізації продукції сільського господарства мали логістика експорту та значне підвищення цін на ПММ та інші матеріально-технічні ресурси. Хоча в 2023 році ціни на деякі види імпортної продукції дещо знизилися і дещо стабілізувалась ситуація з більшістю поставок, проте вони не сягнули рівня, який був до початку повномасштабного вторгнення. Тому і спостерігається скорочення використання добрив та інших матеріально-технічних ресурсів. Як наслідок всіх факторів, які вплинули на розвиток сільського господарства в Україні з початком повномасштабного вторгнення РФ, ключовими факторами впливу на виробництво аграрної продукції в наступні роки будуть ціни на ринках експорту, логістичні витрати, ціни на енергоресурси та динаміка курсу валют.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"130 19","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141114930","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.3
О. Г. Бойко
Одним із напрямків утилізації відходів цукрової та консервної промисловостей є внесення їх у вигляді добрив під сільськогосподарські культури. При цьому важливе значення має їх вплив на урожайність та якість сільськогосподарських культур. Дослідження показали, що рівень врожайності досліджуваних культур напряму залежить від внесених відходів та їх кількості. Проаналізувавши трирічні дані, ми дійшли висновку, що дефекат та вижимки по-різному впливають на врожайність цукрового буряка та кукурудзи на зерно. Найбільшою врожайність була на варіанті зі спільним внесенням 60 т/га дефекату та вижимок і склала 350,2 ц/га цукрового буряка і 50,1 ц/га кукурудзи, що відповідно на 59 % і 89 % більше, ніж на контролі. Норма 90 т/га дефекату + 90 т/га вижимок теж була результативною і забезпечувала приріст урожайності 100,2 ц/га цукрового буряка та 20,3 ц/га зерна кукурудзи. На варіанті, де вносили по 30 т/га дефекату та 30 т/га вижимок підвищення урожайності було меншим, ніж у перших двох варіантах: цукрового буряка на 63,8 ц/га, кукурудзи на – 11,7 ц/га. Внесення одного дефекату (крім варіанту – 30 т/га), теж дає істотний приріст урожайності сільськогосподарських культур. Так, урожайність цукрового буряка збільшується відповідно на 41 та 42 %, кукурудзи − на 81 % та 82 % порівняно з контролем. На варіантах, де вносили лише вижимки, урожайність теж підвищувалась, але значно менше, ніж при внесенні дефекату та спільно дефекату та вижимок. На наш погляд причиною цього є погіршення фізичних та фізико-хімічних властивостей ґрунту, зниження вмісту доступного для рослин азоту, який поглинається мікроорганізмами для розкладу клітковини вижимок. Урожайність при внесенні самих лише вижимок коливалась від 245,1 до 269,8 ц/га – під посівами цукрових буряків, та від 28,7 до 32,8 ц/га – під кукурудзою на зерно.
{"title":"Вплив відходів цукрового та консерв- ного виробництв на урожайність та якість сільсько- господарських культур","authors":"О. Г. Бойко","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.3","url":null,"abstract":"Одним із напрямків утилізації відходів цукрової та консервної промисловостей є внесення їх у вигляді добрив під сільськогосподарські культури. При цьому важливе значення має їх вплив на урожайність та якість сільськогосподарських культур. Дослідження показали, що рівень врожайності досліджуваних культур напряму залежить від внесених відходів та їх кількості. Проаналізувавши трирічні дані, ми дійшли висновку, що дефекат та вижимки по-різному впливають на врожайність цукрового буряка та кукурудзи на зерно. Найбільшою врожайність була на варіанті зі спільним внесенням 60 т/га дефекату та вижимок і склала 350,2 ц/га цукрового буряка і 50,1 ц/га кукурудзи, що відповідно на 59 % і 89 % більше, ніж на контролі. Норма 90 т/га дефекату + 90 т/га вижимок теж була результативною і забезпечувала приріст урожайності 100,2 ц/га цукрового буряка та 20,3 ц/га зерна кукурудзи. На варіанті, де вносили по 30 т/га дефекату та 30 т/га вижимок підвищення урожайності було меншим, ніж у перших двох варіантах: цукрового буряка на 63,8 ц/га, кукурудзи на – 11,7 ц/га. Внесення одного дефекату (крім варіанту – 30 т/га), теж дає істотний приріст урожайності сільськогосподарських культур. Так, урожайність цукрового буряка збільшується відповідно на 41 та 42 %, кукурудзи − на 81 % та 82 % порівняно з контролем. На варіантах, де вносили лише вижимки, урожайність теж підвищувалась, але значно менше, ніж при внесенні дефекату та спільно дефекату та вижимок. На наш погляд причиною цього є погіршення фізичних та фізико-хімічних властивостей ґрунту, зниження вмісту доступного для рослин азоту, який поглинається мікроорганізмами для розкладу клітковини вижимок. Урожайність при внесенні самих лише вижимок коливалась від 245,1 до 269,8 ц/га – під посівами цукрових буряків, та від 28,7 до 32,8 ц/га – під кукурудзою на зерно.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"126 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141115255","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.17
Олена Анатоліївна Мащенко, Є.Ю. Бутенко
Мета. В умовах зони нестійкого зволоження Північно-Східного Лісостепу України ставилось за мету визначити реакцію сортів гречки різних морфотипів на застосування різних варіантів удобрення, а саме показників продуктивності та технологічних якостей зерна. Методи. При проведенні досліджень були використані загальнонаукові та спеціальні методи: польовий; кількісний; вимірювально-ваговий; метод пробного снопа; метод суцільного поділяночного збирання за «Методикою Державного сортовипробування сільськогосподарських культур». Статистична обробка врожайних даних проводилась методом дисперсійного аналізу з використанням пакету прикладних програм Statistica for Windows. Результати. В результаті проведених досліджень з сортами гречки різного морфотипу нами встановлено, що урожайність гречки коливалась у межах 1,47–2,11 т/га в залежності від сортових особливостей, доз добрив. На варіантах з внесенням мінеральних добрив було отримано прирости урожайності від 0,14 до 0,51 т/га. Натура зерна у досліджуваних сортів збільшувалася на 11–26 г/л залежно від систем удобрення. По сорту Слобожанка щодо показника натури зерна була виявлена позитивна реакція на рівні удобрення N45P45K45 (634 г/л), N30P45K45 + N15 (636 г/л), N50P30К70 (638 г/л), у порівнянні з контрольним варіантом (без добрив) в середньому за роки досліджень збільшення значень цього показника було на 9–13 г/л. Детермінантний сорт Ярославна дещо по-іншому проявляв сортову реакцію на формування показника виповненості зерна. Максимальна натура зерна була 623 г/л (2021–2023 рр.) на варіантах N30P45K45 + N15 та N50P30К70 (розрахункова), що виявилось вищим за контроль (без добрив) на 11 г/л. Встановлено, що в середньому за роки досліджень вага 1000 зерен при внесенні добрив у обох сортів збільшувалась на 0,3–2,1 г. По роках досліджень спостерігалась тенденція позитивного впливу варіантів удобрення на показники якості зерна гречки, сорти проявляли максимальну адаптацію до погодних умов кожного року, особливо в критичні фази вегетаційного періоду. Згідно результатів з визначення елементів продуктивності рослин гречки, можна відмітити, що застосування різних варіантів удобрення, а також сорти різного морфотипу, накладає позитивний відбиток на кількісні показники продуктивності, які істотно перевищують показники контролю. Висновки. Під час проведення досліджень зверталась увага на вирішення наукової проблеми щодо підвищення продуктивності та якості зерна гречки залежно від прийомів технології вирощування в умовах північно–східного Лісостепу України. Максимальну врожайність в середньому за роки досліджень по сорту гречки детермінантного типу Ярославна склали при рівні удобрення N30Р45К45+N15 (1,96 т/га). У сорту Слобожанка (звичайний морфотип) найвишу врожайність отримано 2,11 т/га на варіанті з розрахунковою дозою добрив (N50P30К70). У сприятливі за гідротермічними показниками роки найвищий показник урожайності 2,93 т/га (Ярославна) та 3,52 т/га (Слобожанка) було отримано на варіанті з внесенням розрахункової дози
{"title":"Вплив системи удобрення на продуктивність сортів гречки різного морфотипу в умовах Північно-Східного Лісостепу України","authors":"Олена Анатоліївна Мащенко, Є.Ю. Бутенко","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.17","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.17","url":null,"abstract":"Мета. В умовах зони нестійкого зволоження Північно-Східного Лісостепу України ставилось за мету визначити реакцію сортів гречки різних морфотипів на застосування різних варіантів удобрення, а саме показників продуктивності та технологічних якостей зерна. Методи. При проведенні досліджень були використані загальнонаукові та спеціальні методи: польовий; кількісний; вимірювально-ваговий; метод пробного снопа; метод суцільного поділяночного збирання за «Методикою Державного сортовипробування сільськогосподарських культур». Статистична обробка врожайних даних проводилась методом дисперсійного аналізу з використанням пакету прикладних програм Statistica for Windows. Результати. В результаті проведених досліджень з сортами гречки різного морфотипу нами встановлено, що урожайність гречки коливалась у межах 1,47–2,11 т/га в залежності від сортових особливостей, доз добрив. На варіантах з внесенням мінеральних добрив було отримано прирости урожайності від 0,14 до 0,51 т/га. Натура зерна у досліджуваних сортів збільшувалася на 11–26 г/л залежно від систем удобрення. По сорту Слобожанка щодо показника натури зерна була виявлена позитивна реакція на рівні удобрення N45P45K45 (634 г/л), N30P45K45 + N15 (636 г/л), N50P30К70 (638 г/л), у порівнянні з контрольним варіантом (без добрив) в середньому за роки досліджень збільшення значень цього показника було на 9–13 г/л. Детермінантний сорт Ярославна дещо по-іншому проявляв сортову реакцію на формування показника виповненості зерна. Максимальна натура зерна була 623 г/л (2021–2023 рр.) на варіантах N30P45K45 + N15 та N50P30К70 (розрахункова), що виявилось вищим за контроль (без добрив) на 11 г/л. Встановлено, що в середньому за роки досліджень вага 1000 зерен при внесенні добрив у обох сортів збільшувалась на 0,3–2,1 г. По роках досліджень спостерігалась тенденція позитивного впливу варіантів удобрення на показники якості зерна гречки, сорти проявляли максимальну адаптацію до погодних умов кожного року, особливо в критичні фази вегетаційного періоду. Згідно результатів з визначення елементів продуктивності рослин гречки, можна відмітити, що застосування різних варіантів удобрення, а також сорти різного морфотипу, накладає позитивний відбиток на кількісні показники продуктивності, які істотно перевищують показники контролю. Висновки. Під час проведення досліджень зверталась увага на вирішення наукової проблеми щодо підвищення продуктивності та якості зерна гречки залежно від прийомів технології вирощування в умовах північно–східного Лісостепу України. Максимальну врожайність в середньому за роки досліджень по сорту гречки детермінантного типу Ярославна склали при рівні удобрення N30Р45К45+N15 (1,96 т/га). У сорту Слобожанка (звичайний морфотип) найвишу врожайність отримано 2,11 т/га на варіанті з розрахунковою дозою добрив (N50P30К70). У сприятливі за гідротермічними показниками роки найвищий показник урожайності 2,93 т/га (Ярославна) та 3,52 т/га (Слобожанка) було отримано на варіанті з внесенням розрахункової дози","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"18 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141113919","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-05-21DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.23.19
Іван Іванович Мостовʼяк, І.В. Крикунов, Іван Іванович Сеник, Ю.В. Гойсюк, Г.П. Сидорук
Метою досліджень було провести моніторинг фітосанітарного стану посівів капусти білоголової в умовах західного Лісостепу України та встановити видовий склад домінуючих ентомофагів культури. Матеріали та методика дослідження. Дослідження проводилися протягом 2022–2023 рр. у господарствах Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької та Івано-Франківської областей, які спеціалізуються на вирощуванні овочевих культур і в структурі посівних площ яких є капуста білоголова. Починаючи з травня місяця (сівба або висадка розсади пізньостиглої капусти білоголової) і до настання технічної стиглості, проводилися спостереження за появою ентомофагів досліджуваної культури. Чисельність шкодочинних комах фіксувалася відповідно до існуючих методик. Результати. Дослідженнями встановлено, що вирощування капусти білоголової пізньостиглих сортів та гібридів в умовах Лісостепу західного супроводжується значним поширенням її шкідників і цей процес триває протягом всього вегетаційного періоду. В період досліджень найбільшого поширення набули хрестоцвіті блішки (Phyllotreta crusiferae, Goeze), капустяна попелиця (Brevicoryne brassicae L.), білокрилка капустяна (Aleyrodes proletella.), капустяна міль (Plutella maculipennis Curt.), капустяна совка (Mamestra brassicae L), тютюновий трипс (Thrips tabaci Lin.), іспанський слимак (Arion lusitanicus Mabille або Arion vulgaris Moquin-Tandon). Частина із зазначених фітофагів легко контролюється хімічними засобами захисту рослин (хрестоцвіті блішки, попелиці, лускокрилі шкідники – молі, совки), в той же час, таких представників шкодочинної ентомофауни, як білокрилка капустяна, тютюновий трипс та іспанський слимак, можна віднести до важкоконтрольованих. Це створює серйозну загрозу для агроценозів капусти пізньостиглої білоголової. Висновки. Для моніторингу стану посівів капусти білоголової пізньостиглої в західному Лісостепу України протягом періоду вегетації рекомендовано застосування засобів захисту рослин для зменшення чисельності шкідників, використовуючи сучасні системи захисту рослин спрямовані насамперед на підвищення стійкості рослин і створення умов, що обмежують розмноження й шкідливість ентомофагів.
{"title":"Основні фітофаги агроценозів капусти білоголової пізньостиглої в умовах Лісостепу Західного","authors":"Іван Іванович Мостовʼяк, І.В. Крикунов, Іван Іванович Сеник, Ю.В. Гойсюк, Г.П. Сидорук","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.23.19","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.23.19","url":null,"abstract":"Метою досліджень було провести моніторинг фітосанітарного стану посівів капусти білоголової в умовах західного Лісостепу України та встановити видовий склад домінуючих ентомофагів культури. Матеріали та методика дослідження. Дослідження проводилися протягом 2022–2023 рр. у господарствах Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької та Івано-Франківської областей, які спеціалізуються на вирощуванні овочевих культур і в структурі посівних площ яких є капуста білоголова. Починаючи з травня місяця (сівба або висадка розсади пізньостиглої капусти білоголової) і до настання технічної стиглості, проводилися спостереження за появою ентомофагів досліджуваної культури. Чисельність шкодочинних комах фіксувалася відповідно до існуючих методик. Результати. Дослідженнями встановлено, що вирощування капусти білоголової пізньостиглих сортів та гібридів в умовах Лісостепу західного супроводжується значним поширенням її шкідників і цей процес триває протягом всього вегетаційного періоду. В період досліджень найбільшого поширення набули хрестоцвіті блішки (Phyllotreta crusiferae, Goeze), капустяна попелиця (Brevicoryne brassicae L.), білокрилка капустяна (Aleyrodes proletella.), капустяна міль (Plutella maculipennis Curt.), капустяна совка (Mamestra brassicae L), тютюновий трипс (Thrips tabaci Lin.), іспанський слимак (Arion lusitanicus Mabille або Arion vulgaris Moquin-Tandon). Частина із зазначених фітофагів легко контролюється хімічними засобами захисту рослин (хрестоцвіті блішки, попелиці, лускокрилі шкідники – молі, совки), в той же час, таких представників шкодочинної ентомофауни, як білокрилка капустяна, тютюновий трипс та іспанський слимак, можна віднести до важкоконтрольованих. Це створює серйозну загрозу для агроценозів капусти пізньостиглої білоголової. Висновки. Для моніторингу стану посівів капусти білоголової пізньостиглої в західному Лісостепу України протягом періоду вегетації рекомендовано застосування засобів захисту рослин для зменшення чисельності шкідників, використовуючи сучасні системи захисту рослин спрямовані насамперед на підвищення стійкості рослин і створення умов, що обмежують розмноження й шкідливість ентомофагів.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":"7 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-05-21","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141117715","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：