Pub Date : 2024-07-16DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.24.24
Надія Буняк, О.І. Буняк
Мета. Встановлення трансгресивної мінливості та добору високопродуктивних комбінацій ячменю ярого голозерного за допомогою статистичних методів групування даних на основі кластерного аналізу к-середніх кількісних ознак гібридів F2. Методи. Проведено вивчення 42 гібридних комбінацій F2 ячменю ярого голозерного створених в системі діалельних схрещувань. Провели структурний аналіз за основними показниками продуктивності: довжина стебла, продуктивна кущистість, довжина колоса основного стебла, кількість зерен з колосу, маса зерна з колосу, маса зерен з рослини, маса 1000 зерен. Визначили ступінь та частоту трансгресій кількісних ознак у гібридів F2 ячменю ярого голозерного. Визначення статистичних параметрів та групування гібридних комбінацій за кількісними ознаками проведено за допомогою методу к-середніх програмним забезпеченням OPSTAT та Statistica 10. Результати. Найбільшу кількість позитивних трансгресій спостерігали за масою зерна з рослини (38 комбінацій схрещувань або 90,5 %). У тридцяти шести комбінацій (85,7 %) встановлено позитивну трансгресію за продуктивним кущінням, у тридцяти п’яти відмічено позитивні трансгресії за продуктивністю головного колоса та масою 1000 зерен. Значна кількість (28 шт.) гібридних комбінацій виявила позитивні трансгресії за кількістю зерен у головному колосі а найменше (16 комбінацій) спостерігали позитивних трансгресій за довжиною головного колоса. Кластерний аналіз дозволив згрупувати зразки відповідно прояву кількісних ознак та розподілити новий вихідний матеріал відповідно до напрямків селекційної роботи. Висновки. Виділили кращі гібридні комбінації F2: Alamo / CDC ExPlus (G36), Roseland / Alamo (G10), Alamo / Натаір (G32) та Козацький / Alamo (G37) – за продуктивним кущінням та масою зерна з рослини; Alamo / Roseland (G34) – за довжиною головного колоса; Alamo / Козацький (G31) – кількістю зерен у головному колосі; Alamo / Roseland (G34), Alamo / Козацький (G31), Roseland / Alamo (G10), CDC ExPlus / Hilose (G13) – за масою зерна з колоса; CDC Gainer / CDC ExPlus (G2) – за масою 1000 зерен.
{"title":"Трансгресії біометричних ознак у гібридів F2 ячменю ярого голозерного","authors":"Надія Буняк, О.І. Буняк","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.24.24","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.24.24","url":null,"abstract":"Мета. Встановлення трансгресивної мінливості та добору високопродуктивних комбінацій ячменю ярого голозерного за допомогою статистичних методів групування даних на основі кластерного аналізу к-середніх кількісних ознак гібридів F2. Методи. Проведено вивчення 42 гібридних комбінацій F2 ячменю ярого голозерного створених в системі діалельних схрещувань. Провели структурний аналіз за основними показниками продуктивності: довжина стебла, продуктивна кущистість, довжина колоса основного стебла, кількість зерен з колосу, маса зерна з колосу, маса зерен з рослини, маса 1000 зерен. Визначили ступінь та частоту трансгресій кількісних ознак у гібридів F2 ячменю ярого голозерного. Визначення статистичних параметрів та групування гібридних комбінацій за кількісними ознаками проведено за допомогою методу к-середніх програмним забезпеченням OPSTAT та Statistica 10. Результати. Найбільшу кількість позитивних трансгресій спостерігали за масою зерна з рослини (38 комбінацій схрещувань або 90,5 %). У тридцяти шести комбінацій (85,7 %) встановлено позитивну трансгресію за продуктивним кущінням, у тридцяти п’яти відмічено позитивні трансгресії за продуктивністю головного колоса та масою 1000 зерен. Значна кількість (28 шт.) гібридних комбінацій виявила позитивні трансгресії за кількістю зерен у головному колосі а найменше (16 комбінацій) спостерігали позитивних трансгресій за довжиною головного колоса. Кластерний аналіз дозволив згрупувати зразки відповідно прояву кількісних ознак та розподілити новий вихідний матеріал відповідно до напрямків селекційної роботи. Висновки. Виділили кращі гібридні комбінації F2: Alamo / CDC ExPlus (G36), Roseland / Alamo (G10), Alamo / Натаір (G32) та Козацький / Alamo (G37) – за продуктивним кущінням та масою зерна з рослини; Alamo / Roseland (G34) – за довжиною головного колоса; Alamo / Козацький (G31) – кількістю зерен у головному колосі; Alamo / Roseland (G34), Alamo / Козацький (G31), Roseland / Alamo (G10), CDC ExPlus / Hilose (G13) – за масою зерна з колоса; CDC Gainer / CDC ExPlus (G2) – за масою 1000 зерен.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":" 8","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141832160","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мета. Провести оцінку і добір джерел цінних ознак дині за стійкістю до УФ-В опромінення для адаптивної селекції в умовах Півдня України. Методи. вимірювально-розрахунковий, порівняльний методи та математично-статистичний аналіз. Результати. Селекційну роботу проводили з зразками вітчизняної та закордонної селекції. У період вирощування розсади проведено ультрафіолетове опромінення рослин (В діапазону 320–280 нм) та встановлено реакцію рослин за вмістом загального хлорофілу в листках до та після УФ-В опромінення. Визначено: показники жаростійкості, посухостійкості та УФ-В чутливості селекційних зразків дині. Встановлено, що 14% досліджуваних зразків мають середній рівень чутливості до УФ-В опромінення і високу (70,0–80,1%) чутливість – 86% зразків. Найменшою чутливістю володіє зразок Дідона (39,9%), продуктивність однієї рослини становила 3,2 кг. Встановлено взаємозв’язок між УФ-В чутливістю і морфо-фізіологічними ознаками генотипів. За найбільшою середньою масою плоду відібрані зразки Ольвія, Фортуна. Проведено оцінку зразків за показниками жаростійкості, посухостійкості, генетичної пластичності, стресостійкості, гомеостатичності. За параметрами адаптивної здатності відібрані цінні селекційні зразки дині (Марія, Фортуна, Южанка), що володіють найбільшою стресостійкістю до несприятливих факторів навколишнього середовища. Висновки. Використання удосконаленого способу оцінки і добору генотипів дині за стійкістю до УФ-В опромінення дозволяє суттєво скоротити час на визначення кращих за продуктивністю зразків у польових умовах і зменшити об’єм селекційного матеріалу для оцінки генотипів за комплексом господарських цінних ознак. За коефіцієнтом УФ-В чутливості у лабораторних умовах відібрані зразки дині, що володіють найбільшою стресостійкістю і високою продуктивністю для подальшого використання у селекційному процесі.
{"title":"Оцінка зразків дині за стійкістю до УФ-В опромінення при створенні нових стресотолерантних сортів для Півдня України","authors":"Н.П. Косенко, В.І. Книш, О.С. Шабля, В.В. Кокойко, К.О. Бондаренко","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.24.26","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.24.26","url":null,"abstract":"Мета. Провести оцінку і добір джерел цінних ознак дині за стійкістю до УФ-В опромінення для адаптивної селекції в умовах Півдня України. Методи. вимірювально-розрахунковий, порівняльний методи та математично-статистичний аналіз. Результати. Селекційну роботу проводили з зразками вітчизняної та закордонної селекції. У період вирощування розсади проведено ультрафіолетове опромінення рослин (В діапазону 320–280 нм) та встановлено реакцію рослин за вмістом загального хлорофілу в листках до та після УФ-В опромінення. Визначено: показники жаростійкості, посухостійкості та УФ-В чутливості селекційних зразків дині. Встановлено, що 14% досліджуваних зразків мають середній рівень чутливості до УФ-В опромінення і високу (70,0–80,1%) чутливість – 86% зразків. Найменшою чутливістю володіє зразок Дідона (39,9%), продуктивність однієї рослини становила 3,2 кг. Встановлено взаємозв’язок між УФ-В чутливістю і морфо-фізіологічними ознаками генотипів. За найбільшою середньою масою плоду відібрані зразки Ольвія, Фортуна. Проведено оцінку зразків за показниками жаростійкості, посухостійкості, генетичної пластичності, стресостійкості, гомеостатичності. За параметрами адаптивної здатності відібрані цінні селекційні зразки дині (Марія, Фортуна, Южанка), що володіють найбільшою стресостійкістю до несприятливих факторів навколишнього середовища. Висновки. Використання удосконаленого способу оцінки і добору генотипів дині за стійкістю до УФ-В опромінення дозволяє суттєво скоротити час на визначення кращих за продуктивністю зразків у польових умовах і зменшити об’єм селекційного матеріалу для оцінки генотипів за комплексом господарських цінних ознак. За коефіцієнтом УФ-В чутливості у лабораторних умовах відібрані зразки дині, що володіють найбільшою стресостійкістю і високою продуктивністю для подальшого використання у селекційному процесі.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":" 8","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141831935","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-16DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.24.22
Я.Г. Цицюра
Метою досліджень було встановити особливості формування архітектоніки кореневої системи редьки олійної та рівень біопродуктивності цього процесу залежно від агротехнологічних варіантів конструювання її агрофітоценозу. Методи. Дослідження було проведено впродовж 2018–2023 років на базі дослідного поля Вінницького НАУ на сірих лісових грунтах з середнім потенціалом родючості. Повторність у досліді чотирьохразова. Розміщення варіантів – систематичне у два яруси. Дослід передбачав вивчення таких факторів: А – річні умови періоду вегетації, В – норма висіву, С – спосіб сівби, D – удобрення. Результати. Встановлена можливість агротехнологічного корегування морфологічного розвитку кореневої системи редьки олійної у орному горизонту (0–30 см) за комплексного поєднання норми висіву, способу сівби і удобрення на стадії припосівного конструювання агрофітоценозу редьки олійної. Доведено послідовне і стале зростання індивідуального морфологічного і вагового розвитку кореневої системи рослин за збільщення площі живлення та оптимізації мінерального живлення за рахунок внесення добрив в інтервалі від 30 до 90 кг/га діючої речовини. Встановлено оптимальні варіанти конструювання агроценозу редьки олійної для досягнення максимального рівня сформованої кореневої біомаси – відповідно за 2,0 млн схожих насінин/га за звичайної рядкової сівби на фоні N90P90K90 та у вріанті з нормою висіву 1,5 млн схожих насінин/га за широкорядної сівби на тому ж фоні мінерального живлення. Висновки. Технологіно оптимальні морфологічні та вагові параметри кореневої системи редьки олійної, які дозволяють сформувати максимальну кореневу біомасу цінну з позиції сидерального та біоорганічного застосування редьки олійної складаються у двох технологічних варіантах конструювання її агроценозів на сірих лісових грунтах в умовах нестійкого зволоження: у варіантах звичайної рядкової сівби з нормою висіву 2,0 млн схожих насінин/га на фоні N90P90K90 – 10,70 т/га та за широкорядної сівби нормою висіву 1,5 млн схожих насінин/га на фоні N90P90K90 – 10,82 т/га.
{"title":"Особливості формування кореневої системи та кореневої біомаси редьки олійної залежно від агротехнологічних параметрів конструювання її ценозу","authors":"Я.Г. Цицюра","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.24.22","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.24.22","url":null,"abstract":"Метою досліджень було встановити особливості формування архітектоніки кореневої системи редьки олійної та рівень біопродуктивності цього процесу залежно від агротехнологічних варіантів конструювання її агрофітоценозу. Методи. Дослідження було проведено впродовж 2018–2023 років на базі дослідного поля Вінницького НАУ на сірих лісових грунтах з середнім потенціалом родючості. Повторність у досліді чотирьохразова. Розміщення варіантів – систематичне у два яруси. Дослід передбачав вивчення таких факторів: А – річні умови періоду вегетації, В – норма висіву, С – спосіб сівби, D – удобрення. Результати. Встановлена можливість агротехнологічного корегування морфологічного розвитку кореневої системи редьки олійної у орному горизонту (0–30 см) за комплексного поєднання норми висіву, способу сівби і удобрення на стадії припосівного конструювання агрофітоценозу редьки олійної. Доведено послідовне і стале зростання індивідуального морфологічного і вагового розвитку кореневої системи рослин за збільщення площі живлення та оптимізації мінерального живлення за рахунок внесення добрив в інтервалі від 30 до 90 кг/га діючої речовини. Встановлено оптимальні варіанти конструювання агроценозу редьки олійної для досягнення максимального рівня сформованої кореневої біомаси – відповідно за 2,0 млн схожих насінин/га за звичайної рядкової сівби на фоні N90P90K90 та у вріанті з нормою висіву 1,5 млн схожих насінин/га за широкорядної сівби на тому ж фоні мінерального живлення. Висновки. Технологіно оптимальні морфологічні та вагові параметри кореневої системи редьки олійної, які дозволяють сформувати максимальну кореневу біомасу цінну з позиції сидерального та біоорганічного застосування редьки олійної складаються у двох технологічних варіантах конструювання її агроценозів на сірих лісових грунтах в умовах нестійкого зволоження: у варіантах звичайної рядкової сівби з нормою висіву 2,0 млн схожих насінин/га на фоні N90P90K90 – 10,70 т/га та за широкорядної сівби нормою висіву 1,5 млн схожих насінин/га на фоні N90P90K90 – 10,82 т/га.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":" 5","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141831651","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-16DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.24.20
Олександр Петрович Ткачук, Н.В. Бондарук
Останнім часом значного поширення набувають листкові добрива, які застосовуються паралельно з традиційними мінеральними добривами або самостійно. Їх вплив на поширення хвороб у посівах соняшнику вивчений недостатньо. Тому вивчення особливостей розвитку хвороб соняшнику при застосуванні різних добрив є актуальною проблемою. Мета. Вивчити вплив різних систем удобрення соняшнику на поширення хвороб у його посівах. Методи. Фітопатологічні обліки проводили візуальним методом на кожному варіанті досліду, безпосередньо оглядаючи 20 рівновіддалених одна від одної рослин соняшнику. Встановлювали ураження та ступінь поширення хвороб на стеблах, листках та кошиках рослин у відсотках. Визначали інтенсивність розвитку та розповсюдження хвороб. Результати. Найбільше ураження посівів соняшнику білою гниллю було виявлене на контрольному варіанті без внесення добрив – 50 % рослин. Найменший відсоток ураження рослин соняшнику білою гниллю спостерігався за внесення Біонорма фосфор та Р30 + Біонорма фосфор – по 10 % рослин. Ураження рослин соняшнику фомозом коливалося від 10 до 35 %. Найбільший відсоток ураження спостерігався за мінерального удобрення соняшнику N60 – 35 % рослин, Р60, N60P60K60, Біонорма азот та на контролі – по 30 % рослин. Взагалі не було виявлено ураження рослин соняшнику фомозом за внесення біопрепарату Біонорма фосфор. Ураження рослин соняшнику альтернаріозом становило 10–35 %. Найбільше було уражено рослин на варіанті внесення мінерального добрива N60 – 35 % рослин. На контрольному варіанті без добрив було уражено 30 % рослин соняшнику. А найменше ураження соняшнику альтернаріозом спостерігалось за внесення Біонорма фосфор – 10 % рослин. Ураження рослин соняшнику сірою гниллю становило 10–40 %. Найбільший відсоток ураження спостерігався за внесення азотного мінерального добрива N60. Взагалі не було уражено рослин соняшнику сірою гниллю на варіантах внесення Біонорма фосфор та Р30 + Біонорма фосфор. Висновки. Удобрення посівів соняшнику біопрепаратом Біонорма фосфор дозволяє суттєво знизити поширення хвороб у його посівах. Біонорма фосфор проявляє потужну профілактичну фунгіцидну дію. Найбільше ураження хворобами соняшнику спостерігається за відсутності добрив та при внесенні мінерального азоту N30.
{"title":"Поширення хвороб у посівах соняшнику залежно від удобрення","authors":"Олександр Петрович Ткачук, Н.В. Бондарук","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.24.20","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.24.20","url":null,"abstract":"Останнім часом значного поширення набувають листкові добрива, які застосовуються паралельно з традиційними мінеральними добривами або самостійно. Їх вплив на поширення хвороб у посівах соняшнику вивчений недостатньо. Тому вивчення особливостей розвитку хвороб соняшнику при застосуванні різних добрив є актуальною проблемою. Мета. Вивчити вплив різних систем удобрення соняшнику на поширення хвороб у його посівах. Методи. Фітопатологічні обліки проводили візуальним методом на кожному варіанті досліду, безпосередньо оглядаючи 20 рівновіддалених одна від одної рослин соняшнику. Встановлювали ураження та ступінь поширення хвороб на стеблах, листках та кошиках рослин у відсотках. Визначали інтенсивність розвитку та розповсюдження хвороб. Результати. Найбільше ураження посівів соняшнику білою гниллю було виявлене на контрольному варіанті без внесення добрив – 50 % рослин. Найменший відсоток ураження рослин соняшнику білою гниллю спостерігався за внесення Біонорма фосфор та Р30 + Біонорма фосфор – по 10 % рослин. Ураження рослин соняшнику фомозом коливалося від 10 до 35 %. Найбільший відсоток ураження спостерігався за мінерального удобрення соняшнику N60 – 35 % рослин, Р60, N60P60K60, Біонорма азот та на контролі – по 30 % рослин. Взагалі не було виявлено ураження рослин соняшнику фомозом за внесення біопрепарату Біонорма фосфор. Ураження рослин соняшнику альтернаріозом становило 10–35 %. Найбільше було уражено рослин на варіанті внесення мінерального добрива N60 – 35 % рослин. На контрольному варіанті без добрив було уражено 30 % рослин соняшнику. А найменше ураження соняшнику альтернаріозом спостерігалось за внесення Біонорма фосфор – 10 % рослин. Ураження рослин соняшнику сірою гниллю становило 10–40 %. Найбільший відсоток ураження спостерігався за внесення азотного мінерального добрива N60. Взагалі не було уражено рослин соняшнику сірою гниллю на варіантах внесення Біонорма фосфор та Р30 + Біонорма фосфор. Висновки. Удобрення посівів соняшнику біопрепаратом Біонорма фосфор дозволяє суттєво знизити поширення хвороб у його посівах. Біонорма фосфор проявляє потужну профілактичну фунгіцидну дію. Найбільше ураження хворобами соняшнику спостерігається за відсутності добрив та при внесенні мінерального азоту N30.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":" 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141832086","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-16DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.24.3
С. І. Бердін, Оксана Мурач, Олена Колісник, В.О. Триус
Мета. Мета роботи полягала у дослідженні комплексної дії препаратів Ризоторфін (2,0 кг/т) та Вимпел (1,0 л/т) на процеси росту та розвитку рослин, встановити дію біопрепаратів на формування генеративних органів рослини сої. Методи. Методи досліджень: польові, лабораторні, аналітичні, статистичні. Спостереження за ростом і розвитком рослин сої проводили за методикою Державного сортовипробування сільськогосподарських культур, урожайні дані обробляли методом дисперсійного аналізу за допомогою пакету програми MS Exсel. Результати. Комплексне застосування препаратів збільшило площу листкової поверхні до 33,8 тис. м2/га, додатково отримавши 8,1 тис. м2/га асиміляційної площі. Відношення пігментів a та b в контрольному варіанті в фазу цвітіння було 71% до 29%. При цьому в зазначеному варіанті маса пігментів складала 153 мг/100 г. Застосування Вимпелу при зростанні маси пігментів до 183,7 в розрізі якісного показника поступалось дії Ризоторфіну і співвідношення складалось в пропорції 71% до 29%, що подібно з контролем. Сумісна дія препаратів збільшила дію Ризоторфін на 10% при тому же співвідношенні пігментів a та b, як і варіанті з Ризоторфін. Згідно до результатів досліджень застосування Ризоторфіну майже подвоїло кількість бульбочок на одній рослині у фазу цвітіння. Зростання цього показника у разі обробки насіння біостимулятором було не стільки очевидним – лише на 20%. Але сумісна дія стимулювало утворення кількості бульбочок 2,3 рази. На контрольному варіанті було сформовано 19,5 бобів на рослині. Обробка насіння Ризоторфіном збільшила цей показник на 14,6%. На 16% індивідуальну дію препаратів посилило їх комплексне застосування. В досліді виявлено також збільшення вагових показників продуктивності зерна на рослині сої. У разі інокуляції маса 1000 насінин зросла 3,7 г до 165,5 г. Майже подібною була маса 1000 насінин у варіанті з комплексним застосуванням препаратів. Регулятор росту в меншій мірі вплинув на збільшення цього вагового показника. При обробці насіння Ризогуміном визначена прибавка врожайності на рівні 0,24 т/га, що в сумі дало 2,33 т/га. Застосування регулятору росту дала прибавку на рівні 0,09 т/га. Врожайність по даному варіанти істотно не відрізнялась від контролю. Сумісна обробка насіння інокулянтом та регулятором росту дала прибавку врожайності у 0,25 т/га. Результати наших досліджень встановили вагомий вплив комплексного застосування препаратів Ризоторфину та Вимпел на вегетативну масу рослини. Висновки. Розглянувши основні закономірності та тенденції встановлено: вплив сумісної дії інокулянта (Ризоторфін) та біорегулятора роста (Вимпел) відрізнявся від індивідуальної дії препаратів. Сумісна дія препаратів дає значну перевагу перед іншими схемами обробки насіння у формуванні листової поверхні та роботи асиміляційного апарату. Комплексне застосування препаратів призводить до збільшення кількості бульбочок та роботу симбіотичного апарату, а також дозволило сформувати додаткову кількість зерен та вихід зерна з рослини. Сумісна обробк
{"title":"Врожайність сої в залежності від схем передпосівної обробки насіння різнодіючими біологічними препаратами","authors":"С. І. Бердін, Оксана Мурач, Олена Колісник, В.О. Триус","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.24.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.24.3","url":null,"abstract":"Мета. Мета роботи полягала у дослідженні комплексної дії препаратів Ризоторфін (2,0 кг/т) та Вимпел (1,0 л/т) на процеси росту та розвитку рослин, встановити дію біопрепаратів на формування генеративних органів рослини сої. Методи. Методи досліджень: польові, лабораторні, аналітичні, статистичні. Спостереження за ростом і розвитком рослин сої проводили за методикою Державного сортовипробування сільськогосподарських культур, урожайні дані обробляли методом дисперсійного аналізу за допомогою пакету програми MS Exсel. Результати. Комплексне застосування препаратів збільшило площу листкової поверхні до 33,8 тис. м2/га, додатково отримавши 8,1 тис. м2/га асиміляційної площі. Відношення пігментів a та b в контрольному варіанті в фазу цвітіння було 71% до 29%. При цьому в зазначеному варіанті маса пігментів складала 153 мг/100 г. Застосування Вимпелу при зростанні маси пігментів до 183,7 в розрізі якісного показника поступалось дії Ризоторфіну і співвідношення складалось в пропорції 71% до 29%, що подібно з контролем. Сумісна дія препаратів збільшила дію Ризоторфін на 10% при тому же співвідношенні пігментів a та b, як і варіанті з Ризоторфін. Згідно до результатів досліджень застосування Ризоторфіну майже подвоїло кількість бульбочок на одній рослині у фазу цвітіння. Зростання цього показника у разі обробки насіння біостимулятором було не стільки очевидним – лише на 20%. Але сумісна дія стимулювало утворення кількості бульбочок 2,3 рази. На контрольному варіанті було сформовано 19,5 бобів на рослині. Обробка насіння Ризоторфіном збільшила цей показник на 14,6%. На 16% індивідуальну дію препаратів посилило їх комплексне застосування. В досліді виявлено також збільшення вагових показників продуктивності зерна на рослині сої. У разі інокуляції маса 1000 насінин зросла 3,7 г до 165,5 г. Майже подібною була маса 1000 насінин у варіанті з комплексним застосуванням препаратів. Регулятор росту в меншій мірі вплинув на збільшення цього вагового показника. При обробці насіння Ризогуміном визначена прибавка врожайності на рівні 0,24 т/га, що в сумі дало 2,33 т/га. Застосування регулятору росту дала прибавку на рівні 0,09 т/га. Врожайність по даному варіанти істотно не відрізнялась від контролю. Сумісна обробка насіння інокулянтом та регулятором росту дала прибавку врожайності у 0,25 т/га. Результати наших досліджень встановили вагомий вплив комплексного застосування препаратів Ризоторфину та Вимпел на вегетативну масу рослини. Висновки. Розглянувши основні закономірності та тенденції встановлено: вплив сумісної дії інокулянта (Ризоторфін) та біорегулятора роста (Вимпел) відрізнявся від індивідуальної дії препаратів. Сумісна дія препаратів дає значну перевагу перед іншими схемами обробки насіння у формуванні листової поверхні та роботи асиміляційного апарату. Комплексне застосування препаратів призводить до збільшення кількості бульбочок та роботу симбіотичного апарату, а також дозволило сформувати додаткову кількість зерен та вихід зерна з рослини. Сумісна обробк","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":" 12","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141832243","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Активізація культивації сучасних сортів столового винограду в умовах Півночі Степу України має виняткове практичне значення через кілька ключових факторів: значну частку в структурі ягідної продукції та важливість як джерела харчових елементів, містить понад сотню цінних і необхідних речовин та компонентів, що забезпечують повноцінне харчування людини, один кілограм винограду забезпечує приблизно тисячу калорій, що робить його енергетично цінним продуктом. Мета. Встановлення особливостей формування продуктивності дослідженого набору сучасних сортів винограду столового, визначення елементів структури врожайності та особливостей їх формування за вирощування в закритому ґрунті. Методи: Досліджували врожайні та морфометричні параметри п’яти сортів винограду столового Рафінад, Армані, Кармакод, Січеслав, Іванко. Дослідження проводили на базі ТОВ «Агросільпром» Новомосковського району Дніпропетровської області. Насадження закладено у теплицях у 2021 році за схемою садіння 3,0 × 1,5 м. Кущі формували за шпалерною технологією вирощування. Повторність досліду трьохкратна. Результати. З 2021-го (розпочинаючи від посадки сортів) по 2023-й роки як періоду активного росту та розвитку, початку формування врожайних якостей лози, досліджували морфометричні особливості онтогенезу. Більш повільніше серед набору досліджуваних сортів зростав Іванко, більш інтенсивнішим були ростові процеси у сортів Армані, Кармакод, Січеслав. За параметром об’єму пагону статистично достовірно відрізнялися генотипи Кармакод та Іванко, за сформованою в ході росту та розвитку часткою вегетативної маси вони вагомо поступалися сортам Рафінад, Січеслав, Армані. Значимими при проходженні росту та розвитку для рослин винограду столового стали дві ознаки формування вегетативної маси та співвідношення дозрілої частини лози. За кількістю грон, ваги винограду з куща, середньої маси грона, показником врожайності з одиниці площі переважав сорт Армані, потім Кармакод, інші три сорти значимо поступалися. Сортова мінливість була значима, мінливість по роках ні. Тобто можна надати остаточну рекомендацію до вирощування в закритому ґрунті сорту Армані, потім Кармакод. Ознаки довжини пагонів, діаметр пагону, площі поперечного перерізу та його об’єму статистично вагомо не впливали на продуктивність. Більш достовірним був вплив середньої довжини пагону та визрілої частини грона. Більше значення мали середня маса грона, продуктивність з куща та дозріла частина грона. Вони інтегративно сформували більш високу врожайність двох сортів Армані та Кармакод. Висновки. Суттєве підвищення врожайності в закритому ґрунті показав сорт Армані, потім сорт Кармакод, що перевершували інші варіанти за ключовими ознаками довжини пагону, визрілою частиною грона, кількості грон з куща, середньою масою грона та продуктивністю з куща. Можливість впливу на формування вищої врожайності активності вегетації окремих сортів за мінливістю по роках не була достовірною.
{"title":"Продуктивність сучасних сортів винограду столового при вирощувані у закритому ґрунті","authors":"Наталя Олександрівна Пащенко, O.І. Цилюрик, I.В. Лядська","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.24.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.24.16","url":null,"abstract":"Активізація культивації сучасних сортів столового винограду в умовах Півночі Степу України має виняткове практичне значення через кілька ключових факторів: значну частку в структурі ягідної продукції та важливість як джерела харчових елементів, містить понад сотню цінних і необхідних речовин та компонентів, що забезпечують повноцінне харчування людини, один кілограм винограду забезпечує приблизно тисячу калорій, що робить його енергетично цінним продуктом. Мета. Встановлення особливостей формування продуктивності дослідженого набору сучасних сортів винограду столового, визначення елементів структури врожайності та особливостей їх формування за вирощування в закритому ґрунті. Методи: Досліджували врожайні та морфометричні параметри п’яти сортів винограду столового Рафінад, Армані, Кармакод, Січеслав, Іванко. Дослідження проводили на базі ТОВ «Агросільпром» Новомосковського району Дніпропетровської області. Насадження закладено у теплицях у 2021 році за схемою садіння 3,0 × 1,5 м. Кущі формували за шпалерною технологією вирощування. Повторність досліду трьохкратна. Результати. З 2021-го (розпочинаючи від посадки сортів) по 2023-й роки як періоду активного росту та розвитку, початку формування врожайних якостей лози, досліджували морфометричні особливості онтогенезу. Більш повільніше серед набору досліджуваних сортів зростав Іванко, більш інтенсивнішим були ростові процеси у сортів Армані, Кармакод, Січеслав. За параметром об’єму пагону статистично достовірно відрізнялися генотипи Кармакод та Іванко, за сформованою в ході росту та розвитку часткою вегетативної маси вони вагомо поступалися сортам Рафінад, Січеслав, Армані. Значимими при проходженні росту та розвитку для рослин винограду столового стали дві ознаки формування вегетативної маси та співвідношення дозрілої частини лози. За кількістю грон, ваги винограду з куща, середньої маси грона, показником врожайності з одиниці площі переважав сорт Армані, потім Кармакод, інші три сорти значимо поступалися. Сортова мінливість була значима, мінливість по роках ні. Тобто можна надати остаточну рекомендацію до вирощування в закритому ґрунті сорту Армані, потім Кармакод. Ознаки довжини пагонів, діаметр пагону, площі поперечного перерізу та його об’єму статистично вагомо не впливали на продуктивність. Більш достовірним був вплив середньої довжини пагону та визрілої частини грона. Більше значення мали середня маса грона, продуктивність з куща та дозріла частина грона. Вони інтегративно сформували більш високу врожайність двох сортів Армані та Кармакод. Висновки. Суттєве підвищення врожайності в закритому ґрунті показав сорт Армані, потім сорт Кармакод, що перевершували інші варіанти за ключовими ознаками довжини пагону, визрілою частиною грона, кількості грон з куща, середньою масою грона та продуктивністю з куща. Можливість впливу на формування вищої врожайності активності вегетації окремих сортів за мінливістю по роках не була достовірною.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":" 9","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141832318","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Мета – встановити ступінь і частоту трансгресій за цінними господарськими ознаками в популяціях гібридів другого та третього покоління пшениці м’якої озимої та добрати трансгресивні форми за продуктивністю рослин. Методи. Дослідження виконано впродовж 2019/20–2021/22 рр. на дослідних полях селекційної сівозміни Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Метеорологічні умови відрізнялися від багаторічних показників за температурним режимом, кількістю і розподілом атмосферних опадів за місяцями. Матеріалом для досліджень були сорти, перспективні селекційні лінії пшениці м’якої озимої миронівської селекції та гібридні популяції F2–F3, створені за їх участю. Результати. Установлено в другому поколінні перевагу над кращою батьківською формою за ознаками продуктивності в трьох гібридних популяціях. Максимальний ступінь позитивної трансгресії був за ознаками «маса зерна з колоса» і «маса 1000 зерен» з лімітами 2,07÷58,26% і 3,20÷54,96% відповідно. Найбільшу частоту утворення форм, що переважали кращий батьківський компонент в популяціях гібридів F2, установлено за ознакою «маса 1000 зерен» –13,33÷96,67. Частка вищеплення трансгресивних форм за більшістю ознак продуктивності зменшувалась у гібридів третього покоління. Виняток становила маса 1000 зерен – відмічено комбінації, в яких відсоток форм, що перевищували батьків, залишився на рівні F2/перевищив або знизився несуттєво. Виявлено перспективні популяції гібридів F2 пшениці м’якої озимої, які за елементами продуктивності колоса в більшості випадків мали значну кількість трансгресивних рослин і досить високий рівень прояву ознак. У F3 виявлено тенденцію до зниження показників елементів продуктивності колоса, ступеня та частоти трансгресій порівняно з F2. Селекційну цінність становили гібриди, які мали проміжне положення або були на рівні кращої батьківської форми, особливо в комбінаціях з суттєвою різницею за проявом ознак між батьками. Висновки. Установлено високий рівень частоти та ступеню прояву позитивних трансгресій в гібридних популяціях пшениці м’якої озимої другого та третього покоління, що визначалось поєднанням компонентів схрещувань, величиною ступеня домінування, а також залежало від кількісних ознак продуктивності та умов року. Доведено, що в створеному вихідному матеріалі відбувається широкий формотворчий процес, який сприятиме підвищенню ефективності добору високопродуктивних генотипів в умовах Лісостепу України. Отже, на основі встановлених особливостей частоти появи позитивних трансгресій у гібридів пшениці м’якої озимої було виділено популяції, які є цінним вихідним матеріалом для добору трансгресивних форм у більш пізніх поколіннях.
{"title":"Трансгресивна мінливість в популяціях F2, F3 пшениці м’якої озимої за ознаками продуктивності в умовах Лісостепу України","authors":"А.Л. Рисін, О.А. Демидов, Г.Б. Вологдіна, Оксана Вікторівна Гуменюк, С.В. Пикало","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.24.30","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.24.30","url":null,"abstract":"Мета – встановити ступінь і частоту трансгресій за цінними господарськими ознаками в популяціях гібридів другого та третього покоління пшениці м’якої озимої та добрати трансгресивні форми за продуктивністю рослин. Методи. Дослідження виконано впродовж 2019/20–2021/22 рр. на дослідних полях селекційної сівозміни Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Метеорологічні умови відрізнялися від багаторічних показників за температурним режимом, кількістю і розподілом атмосферних опадів за місяцями. Матеріалом для досліджень були сорти, перспективні селекційні лінії пшениці м’якої озимої миронівської селекції та гібридні популяції F2–F3, створені за їх участю. Результати. Установлено в другому поколінні перевагу над кращою батьківською формою за ознаками продуктивності в трьох гібридних популяціях. Максимальний ступінь позитивної трансгресії був за ознаками «маса зерна з колоса» і «маса 1000 зерен» з лімітами 2,07÷58,26% і 3,20÷54,96% відповідно. Найбільшу частоту утворення форм, що переважали кращий батьківський компонент в популяціях гібридів F2, установлено за ознакою «маса 1000 зерен» –13,33÷96,67. Частка вищеплення трансгресивних форм за більшістю ознак продуктивності зменшувалась у гібридів третього покоління. Виняток становила маса 1000 зерен – відмічено комбінації, в яких відсоток форм, що перевищували батьків, залишився на рівні F2/перевищив або знизився несуттєво. Виявлено перспективні популяції гібридів F2 пшениці м’якої озимої, які за елементами продуктивності колоса в більшості випадків мали значну кількість трансгресивних рослин і досить високий рівень прояву ознак. У F3 виявлено тенденцію до зниження показників елементів продуктивності колоса, ступеня та частоти трансгресій порівняно з F2. Селекційну цінність становили гібриди, які мали проміжне положення або були на рівні кращої батьківської форми, особливо в комбінаціях з суттєвою різницею за проявом ознак між батьками. Висновки. Установлено високий рівень частоти та ступеню прояву позитивних трансгресій в гібридних популяціях пшениці м’якої озимої другого та третього покоління, що визначалось поєднанням компонентів схрещувань, величиною ступеня домінування, а також залежало від кількісних ознак продуктивності та умов року. Доведено, що в створеному вихідному матеріалі відбувається широкий формотворчий процес, який сприятиме підвищенню ефективності добору високопродуктивних генотипів в умовах Лісостепу України. Отже, на основі встановлених особливостей частоти появи позитивних трансгресій у гібридів пшениці м’якої озимої було виділено популяції, які є цінним вихідним матеріалом для добору трансгресивних форм у більш пізніх поколіннях.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":" 14","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141831988","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-16DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.24.27
М. В. Лозінський, О.О. Філіцька, Г.Л. Устинова, Світлана Володимирівна Зінченко, М.О. Самойлик
Мета дослідження. Вивчення трансгресивної мінливості кількості зерен головного колоса в популяцій F2 і F3 пшениці м’якої озимої, отриманих за гібридизації сортів різних екотипів. Методи. В умовах дослідного поля науково-виробничого центру Білоцерківського НАУ у 2022–2023 рр. досліджували 10 комбінацій схрещування, отриманих за гібридизації сортів пшениці м’якої озимої, що належать до лісостепового, степового і західноєвропейського екотипів: Варвік / Царівна, Варвік / Либідь, Богемія / Либідь, Вебстер / Царівна, Колос Миронівщини / Царівна, Мирлена / Царівна, Мирлена / Либідь, Дріада 1 / Перлина лісостепу, Служниця одеська / Царівна, Служниця одеська / Либідь. Біометричний аналіз досліджуваного матеріалу проводили за середнім зразком 25 рослин у триразовій повторності. Статистичну обробку отриманих біометричних даних здійснювали з використанням програм Excel 2019 та «Statistica», версія 12.0. Ступінь та частоту від’ємних і позитивних трансгресій за кількістю зерен головного колоса визначали за загальноприйнятою методикою. Результати. У 2022 р. вищеплення трансгресивних форм за кількістю зерен головного колоса встановили у 9 з 10 досліджуваних популяцій F2 пшениці м’якої озимої. Найвищий ступінь позитивної трансгресії досліджуваної ознаки (46,6%) дослідили у Служниця одеська / Царівна, з максимальною частотою рекомбінантів – 17,4%. В умовах 2023 р. позитивне трансгресивне розщеплення за кількістю зерен головного колоса визначили у 7 з 10 досліджуваних популяцій F3. Ступінь трансгресії ознаки знаходився у межах від 6,7% – Варвік / Царівна до 22,4% – Служниця одеська / Либідь, з частотою позитивних рекомбінантів від 2,8% до 15,8% відповідно. Висновки. Підбір різних за екотипами батьківських пар до гібридизації сприяє широкому формотворенню в популяцій F2 та F3 пшениці м’якої озимої з можливістю добору позитивних трансгресивних рекомбінантів за кількістю зерен головного колоса. Встановлено вплив умов року на формування кількості зерен та прояв крайніх максимальних і мінімальних значень у популяцій другого та третього покоління пшениці м’якої озимої. Виділені комбінації схрещування в яких досліджені позитивні трансгресії у другому та третьому поколіннях (Богемія / Либідь (lutescens), Дріада 1 / Перлина лісостепу (lutescens), Служниця одеська / Царівна, Служниця одеська / Либідь).
{"title":"Трансгресивна мінливість кількості зерен головного колоса у популяцій F2 і F3 пшениці м’якої озимої","authors":"М. В. Лозінський, О.О. Філіцька, Г.Л. Устинова, Світлана Володимирівна Зінченко, М.О. Самойлик","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.24.27","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.24.27","url":null,"abstract":"Мета дослідження. Вивчення трансгресивної мінливості кількості зерен головного колоса в популяцій F2 і F3 пшениці м’якої озимої, отриманих за гібридизації сортів різних екотипів. Методи. В умовах дослідного поля науково-виробничого центру Білоцерківського НАУ у 2022–2023 рр. досліджували 10 комбінацій схрещування, отриманих за гібридизації сортів пшениці м’якої озимої, що належать до лісостепового, степового і західноєвропейського екотипів: Варвік / Царівна, Варвік / Либідь, Богемія / Либідь, Вебстер / Царівна, Колос Миронівщини / Царівна, Мирлена / Царівна, Мирлена / Либідь, Дріада 1 / Перлина лісостепу, Служниця одеська / Царівна, Служниця одеська / Либідь. Біометричний аналіз досліджуваного матеріалу проводили за середнім зразком 25 рослин у триразовій повторності. Статистичну обробку отриманих біометричних даних здійснювали з використанням програм Excel 2019 та «Statistica», версія 12.0. Ступінь та частоту від’ємних і позитивних трансгресій за кількістю зерен головного колоса визначали за загальноприйнятою методикою. Результати. У 2022 р. вищеплення трансгресивних форм за кількістю зерен головного колоса встановили у 9 з 10 досліджуваних популяцій F2 пшениці м’якої озимої. Найвищий ступінь позитивної трансгресії досліджуваної ознаки (46,6%) дослідили у Служниця одеська / Царівна, з максимальною частотою рекомбінантів – 17,4%. В умовах 2023 р. позитивне трансгресивне розщеплення за кількістю зерен головного колоса визначили у 7 з 10 досліджуваних популяцій F3. Ступінь трансгресії ознаки знаходився у межах від 6,7% – Варвік / Царівна до 22,4% – Служниця одеська / Либідь, з частотою позитивних рекомбінантів від 2,8% до 15,8% відповідно. Висновки. Підбір різних за екотипами батьківських пар до гібридизації сприяє широкому формотворенню в популяцій F2 та F3 пшениці м’якої озимої з можливістю добору позитивних трансгресивних рекомбінантів за кількістю зерен головного колоса. Встановлено вплив умов року на формування кількості зерен та прояв крайніх максимальних і мінімальних значень у популяцій другого та третього покоління пшениці м’якої озимої. Виділені комбінації схрещування в яких досліджені позитивні трансгресії у другому та третьому поколіннях (Богемія / Либідь (lutescens), Дріада 1 / Перлина лісостепу (lutescens), Служниця одеська / Царівна, Служниця одеська / Либідь).","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":" 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141832613","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-16DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.24.23
О.В. Чигрин, Ю. В. Воропай, В.А. Шащук
Стійка тенденція до потепління та аридизації клімату призвела до розширення та часткового переміщення зони промислового вирощування соняшнику зі Степу до Лісостепу та Полісся. Спектр ґрунтово-кліматичних та агротехнічних умов у цьому регіоні, який відрізняється від основної зони вирощування, вимагає перегляду та оптимізації параметрів існуючих технологій, у тому числі густоти посіву сучасних гібридів. Густота стояння рослин все частіше розглядається як один з найефективніших важелів управління врожайністю сільськогосподарських культур. Неправильний розрахунок норм висіву може призвести як до загущення посівів і нераціонального використання насіння, так і до його надмірного зрідження. Щоб розкрити потенціал біологічної врожайності культури, при визначенні густоти стояння рослин слід враховувати ґрунтово-кліматичні умови, сорт або гібрид та технологію вирощування. Мета досліджень полягала у вивченні особливостей формування урожаю різних гібридів соняшника та якості насіння при збільшенні густоти посіву у порівнянні з існуючими рекомендаціями. Методи досліджень. Протягом двох років проводився виробничий дослід з вивчення ефективності вирощування двох середньостиглих гібридів соняшнику НК Конді (лінолевий) та Суванго НСТ (високоолеїновий) за різної густоти посіву в умовах Центрального Полісся України. Розміщення варіантів систематичне, у трьох повтореннях. Розмір облікової ділянки – 0,145 га. Результати. Доведено, що гібрид лінолеумного типу використання НК Конді забезпечив найвищу врожайність (3,22 т/га) за норми висіву 50 тис./га та густоти посіву 45 тис./га. При загущенні посіву до 62 тис./га (посів 72 тис./га) врожайність знизилася на 0,11 т/га, або на 3,4%, але був отриманий найвищий вихід олії з одиниці площі. Оптимальна густота посіву високоолеїнового гібриду Суванго HTS вумовах помірного зволоження становить 45–50 тис. рослин/га (норма висіву 50–57 тис./га), а в умовах достатнього зволоження – 55–60 тис. рослин/га (норма висіву 65 тис./га). Така густота посіву забезпечує не тільки високу врожайність (2,71 і 2,66 т/га відповідно), але й найвищий вихід високоякісної олії з 1 га. Висновки. З метою одержання високих та сталих врожаїв соняшника в умовах Центрального Полісся доцільно вирощувати гібрид НК Конді з густотою посіву на рівні 45 тис. рослин/га при нормі висіву насіння 50 тис.шт./га. Високоолеїновий гібрид Суванго HTS за умов достатнього зволоження слід вирощувати при густоті 55–60 тис. рослин/га (норма висіву насіння 65 тис.шт./га). Така густота посіву забезпечує не тільки високу врожайність, але й найбільший вихід високоякісної олії з 1 га.
{"title":"Урожайність різних гібридів соняшника залежно від норми висіву","authors":"О.В. Чигрин, Ю. В. Воропай, В.А. Шащук","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.24.23","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.24.23","url":null,"abstract":"Стійка тенденція до потепління та аридизації клімату призвела до розширення та часткового переміщення зони промислового вирощування соняшнику зі Степу до Лісостепу та Полісся. Спектр ґрунтово-кліматичних та агротехнічних умов у цьому регіоні, який відрізняється від основної зони вирощування, вимагає перегляду та оптимізації параметрів існуючих технологій, у тому числі густоти посіву сучасних гібридів. Густота стояння рослин все частіше розглядається як один з найефективніших важелів управління врожайністю сільськогосподарських культур. Неправильний розрахунок норм висіву може призвести як до загущення посівів і нераціонального використання насіння, так і до його надмірного зрідження. Щоб розкрити потенціал біологічної врожайності культури, при визначенні густоти стояння рослин слід враховувати ґрунтово-кліматичні умови, сорт або гібрид та технологію вирощування. Мета досліджень полягала у вивченні особливостей формування урожаю різних гібридів соняшника та якості насіння при збільшенні густоти посіву у порівнянні з існуючими рекомендаціями. Методи досліджень. Протягом двох років проводився виробничий дослід з вивчення ефективності вирощування двох середньостиглих гібридів соняшнику НК Конді (лінолевий) та Суванго НСТ (високоолеїновий) за різної густоти посіву в умовах Центрального Полісся України. Розміщення варіантів систематичне, у трьох повтореннях. Розмір облікової ділянки – 0,145 га. Результати. Доведено, що гібрид лінолеумного типу використання НК Конді забезпечив найвищу врожайність (3,22 т/га) за норми висіву 50 тис./га та густоти посіву 45 тис./га. При загущенні посіву до 62 тис./га (посів 72 тис./га) врожайність знизилася на 0,11 т/га, або на 3,4%, але був отриманий найвищий вихід олії з одиниці площі. Оптимальна густота посіву високоолеїнового гібриду Суванго HTS вумовах помірного зволоження становить 45–50 тис. рослин/га (норма висіву 50–57 тис./га), а в умовах достатнього зволоження – 55–60 тис. рослин/га (норма висіву 65 тис./га). Така густота посіву забезпечує не тільки високу врожайність (2,71 і 2,66 т/га відповідно), але й найвищий вихід високоякісної олії з 1 га. Висновки. З метою одержання високих та сталих врожаїв соняшника в умовах Центрального Полісся доцільно вирощувати гібрид НК Конді з густотою посіву на рівні 45 тис. рослин/га при нормі висіву насіння 50 тис.шт./га. Високоолеїновий гібрид Суванго HTS за умов достатнього зволоження слід вирощувати при густоті 55–60 тис. рослин/га (норма висіву насіння 65 тис.шт./га). Така густота посіву забезпечує не тільки високу врожайність, але й найбільший вихід високоякісної олії з 1 га.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":" 11","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141832865","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2024-07-16DOI: 10.32848/agrar.innov.2024.24.15
Г.В. Панцирева, В. М. Ковальчук
Проведено наукове дослідження присвячено актуальним питанням щодо територіальної трансформації «соєвого поясу» в Україні та світі в умовах змін клімату на засадах грунтозбереження за кліматичної нейтральності. Деталізовано передумови для становлення нового етапу у виробництві насіннєвої продукції сої, що сприятимуть раціональному використанню гідротермічних ресурсів регіону, збільшенню обсягів виробництва, біологізації землеробства, одержанню високоякісної та органічної продукції. З’ясовано, що органічне виробництво насіння сої є одним із стратегічних напрямків прискореного розвитку агропромислового комплексу України та головною ціллю Європейського Зеленого Курсу, що регламентує перетворення Європи на кліматично нейтральний континент. Проведене дослідження, яке присвячене питанням досягнення Україною цілей Сталого розвитку: Ціль 2. Подолання голоду, досягнення продовольчої безпеки, поліпшення харчування і сприяння сталому розвитку сільського господарства, які спрямовані на вирішення актуальних завдань технологічного оновлення та розвитку агропромислового комплексу на основі розробки біоорганічних моделей сортової технології вирощування зернобобових культур із орієнтуванням на рівні адекватної продуктивності ріллі та кліматичних змін. Поряд із цим виокремлено, що в країнах сталого сільського господарства, зокрема США та ЄС, значна увага приділяється екологізації та зменшенню негативного впливу інтенсивних технологій вирощування сої на довкілля. Це досягається, в першу чергу, за рахунок зменшення обсягів використання пестицидів та мінеральних добрив, пошуку шляхів розширення біологічних заходів, інокуляції, зменшення інтенсивності обробітку ґрунту згідно переходу на екозберігаючі технології No-Till, Strip-Till та Mini-Till.
{"title":"Дослідження елементів технології вирощування сої на основі мобілізаційних агропідходів за природніх процесів ґрунтово-іммобілізаційного характеру","authors":"Г.В. Панцирева, В. М. Ковальчук","doi":"10.32848/agrar.innov.2024.24.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.24.15","url":null,"abstract":"Проведено наукове дослідження присвячено актуальним питанням щодо територіальної трансформації «соєвого поясу» в Україні та світі в умовах змін клімату на засадах грунтозбереження за кліматичної нейтральності. Деталізовано передумови для становлення нового етапу у виробництві насіннєвої продукції сої, що сприятимуть раціональному використанню гідротермічних ресурсів регіону, збільшенню обсягів виробництва, біологізації землеробства, одержанню високоякісної та органічної продукції. З’ясовано, що органічне виробництво насіння сої є одним із стратегічних напрямків прискореного розвитку агропромислового комплексу України та головною ціллю Європейського Зеленого Курсу, що регламентує перетворення Європи на кліматично нейтральний континент. Проведене дослідження, яке присвячене питанням досягнення Україною цілей Сталого розвитку: Ціль 2. Подолання голоду, досягнення продовольчої безпеки, поліпшення харчування і сприяння сталому розвитку сільського господарства, які спрямовані на вирішення актуальних завдань технологічного оновлення та розвитку агропромислового комплексу на основі розробки біоорганічних моделей сортової технології вирощування зернобобових культур із орієнтуванням на рівні адекватної продуктивності ріллі та кліматичних змін. Поряд із цим виокремлено, що в країнах сталого сільського господарства, зокрема США та ЄС, значна увага приділяється екологізації та зменшенню негативного впливу інтенсивних технологій вирощування сої на довкілля. Це досягається, в першу чергу, за рахунок зменшення обсягів використання пестицидів та мінеральних добрив, пошуку шляхів розширення біологічних заходів, інокуляції, зменшення інтенсивності обробітку ґрунту згідно переходу на екозберігаючі технології No-Till, Strip-Till та Mini-Till.","PeriodicalId":516696,"journal":{"name":"Аграрні інновації","volume":" 6","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2024-07-16","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"141831603","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：