Pub Date : 2023-06-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.2(4)-050
I. M. Samarskyi, Е. М. Khoroshun
Метою дослідження була оцінка поточної практики застосування кровоспинних турнікетів в умовах широкомасштабного російського вторгнення. Матеріал та методи. Проаналізовані результати госпіталізацій поранених у кінцівки під час бойових дій російсько-української війни (2014-2022), в тому числі дані щодо типу накладених турнікетів, клінічний перебіг поранення в залежності від тривалості накладання турнікету, клінічні висліди після реконструктивних втручань, кількість ампутацій, функціональний стан кінцівок впродовж 24 місячного періоду катамнестичного спостереження. Додатково проведений аналіз клінічних наслідків 12 випадків, коли турнікет знаходився на ураженій кінцівці більше ніж 6 годин. Статистична обробка проведена методами частотного та дисперсійного аналізу із застосуванням програмного забезпечення Statistica 13.0 (TIBCO, США). Результати. За період активних бойових дій до медичних підрозділів Південного оперативного командування надійшло 2496 хворих із пораненнями кінцівок, які потребували накладання турнікетів. Встановлено структуру поранення у кінцівки в залежності від кількості накладених турнікетів Термін знаходження турнікета на кінцівці коливався від 50 до 380 хвилин. У 92 (3,7%) випадках були виконані ампутації кінцівок. Кількість летальних випадків склала 101 (4,0%) випадків. За час активних бойових дій ми зіткнулися з 11 випадками тяжкого турнікетного синдрому, у 9 (81,8%) випадках вдалося врятувати кінцівку. Основною причиною ампутацій після тривалого знаходження турнікету була наявність обширних некрозів. Висновки. При коректному накладанні турнікету час його знаходження на кінцівці не має перевищувати двох годин. За період активних бойових дій до медичних підрозділів Південного оперативного командування надійшло майже 2,5 тисяч хворих із пораненнями кінцівок, які потребували накладання турнікетів. Найбільш часто спостерігалися поранення нижніх кінцівок – 84,4%. Відповідно, ураження верхніх кінцівок зустрічалися у 15,6%. Як правило, поранений мав один накладений турнікет –61,6%, два турнікети було – 21,4%, три турнікети – у 17,0% випадках. Термін знаходження турнікета на кінцівці коливався в середньому 205,9±8,1 хвилин, тобто у значної кількості випадків мала місце тривала ішемізація тканин.Дотримання правил використання кровоспинного турнікету дозволяє уникнути виникнення турнікетного синдрома. Своєчасне виконання вимог сучасної тактичної медицини щодо тріажу та евакуаційного забезпечення дозволяє в деяких випадках зберегти уражену кінцівку, навіть коли термін накладання турнікету перевищує регламентний.
{"title":"Надання першої медичної допомоги при пораненнях великих судин кінцівок в умовах бойових дій. Турнікетний синдром та його профілактика","authors":"I. M. Samarskyi, Е. М. Khoroshun","doi":"10.46847/ujmm.2023.2(4)-050","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.2(4)-050","url":null,"abstract":"Метою дослідження була оцінка поточної практики застосування кровоспинних турнікетів в умовах широкомасштабного російського вторгнення. \u0000Матеріал та методи. Проаналізовані результати госпіталізацій поранених у кінцівки під час бойових дій російсько-української війни (2014-2022), в тому числі дані щодо типу накладених турнікетів, клінічний перебіг поранення в залежності від тривалості накладання турнікету, клінічні висліди після реконструктивних втручань, кількість ампутацій, функціональний стан кінцівок впродовж 24 місячного періоду катамнестичного спостереження. Додатково проведений аналіз клінічних наслідків 12 випадків, коли турнікет знаходився на ураженій кінцівці більше ніж 6 годин. Статистична обробка проведена методами частотного та дисперсійного аналізу із застосуванням програмного забезпечення Statistica 13.0 (TIBCO, США). \u0000Результати. За період активних бойових дій до медичних підрозділів Південного оперативного командування надійшло 2496 хворих із пораненнями кінцівок, які потребували накладання турнікетів. Встановлено структуру поранення у кінцівки в залежності від кількості накладених турнікетів Термін знаходження турнікета на кінцівці коливався від 50 до 380 хвилин. У 92 (3,7%) випадках були виконані ампутації кінцівок. Кількість летальних випадків склала 101 (4,0%) випадків. За час активних бойових дій ми зіткнулися з 11 випадками тяжкого турнікетного синдрому, у 9 (81,8%) випадках вдалося врятувати кінцівку. Основною причиною ампутацій після тривалого знаходження турнікету була наявність обширних некрозів. \u0000Висновки. При коректному накладанні турнікету час його знаходження на кінцівці не має перевищувати двох годин. За період активних бойових дій до медичних підрозділів Південного оперативного командування надійшло майже 2,5 тисяч хворих із пораненнями кінцівок, які потребували накладання турнікетів. Найбільш часто спостерігалися поранення нижніх кінцівок – 84,4%. Відповідно, ураження верхніх кінцівок зустрічалися у 15,6%. Як правило, поранений мав один накладений турнікет –61,6%, два турнікети було – 21,4%, три турнікети – у 17,0% випадках. Термін знаходження турнікета на кінцівці коливався в середньому 205,9±8,1 хвилин, тобто у значної кількості випадків мала місце тривала ішемізація тканин.Дотримання правил використання кровоспинного турнікету дозволяє уникнути виникнення турнікетного синдрома. Своєчасне виконання вимог сучасної тактичної медицини щодо тріажу та евакуаційного забезпечення дозволяє в деяких випадках зберегти уражену кінцівку, навіть коли термін накладання турнікету перевищує регламентний.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44679457","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.2(4)-072
О. М. Tkalenko
Мета дослідження – визначити обізнаність військових лікарів щодо діагностики та лікування тривожних, депресивних синдромів і посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та їх потреби щодо підвищення поінформованості з цих питань. Матеріали та методи. Методом випадкової вибірки проведено анкетне опитування 23 військових лікарів, які працюють в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» та Військово-медичному клінічному центрі центрального регіону. Питання анкети стосувались використання лікарями діагностичних шкал, призначення фармакологічних препаратів та доцільності розробки сучасних методичних рекомендацій для лікарів загальної практики з цієї проблеми. За результатами дослідження сформована комп’ютерна база даних. Статистична обробка проводилась з використанням програми Microsoft Excel 2007 та стандартного статистичного пакета STATISTICA 6,0. Результати. Результати анкетного опитування засвідчили, що більшість опитаних військових лікарів (74,9 - 69,6%) використовують в практичній діяльності затверджені МОЗ України медико-технологічні документи, щодо діагностики тривожних і депресивних синдромів, ПТСР. Визначено, що для корекції психоемоційних розладів військові лікарі переважно призначають сучасні анксіолітики (фабомотизол, фенібут) – 43,5%; гідазепам – 34,8%, і тільки 8,7% сучасні антидепресанти (інгібітори зворотного захоплення серотоніну). На питання «При яких коморбідних станах Ви призначаєте гідазепам?» – 39,1% лікарів відповіли «при тривозі»; 30,4% – «при порушені сну»; 17,4% – «при нервозності», 4,3% – при депресії, що обґрунтовує необхідність підвищення поінформованості військових лікарів щодо зваженого підходу до призначення гідазепаму. За результатами опитування 91,3% лікарів мають бажання підвищити рівень обізнаності щодо призначення сучасних антидепресантів лікарем загальної практики, 95,7% лікарів підтримали доцільність розробки сучасних методичних рекомендацій з цієї проблеми. Висновки. Визначено проблемні аспекти щодо участі військових лікарів в наданні медичної допомоги військовослужбовцям з коморбідними тривожними, депресивними синдромами, ПТСР та обґрунтовано доцільність розробки методичних рекомендацій «Коморбідні тривожні, депресивні синдроми, посттравматичний стресовий розлад в роботі військового лікаря загальної практики на сучасному етапі».
{"title":"Комплексний аналіз обізнаності військових лікарів з питань діагностики та лікування коморбідних тривожних і депресивних синдромів","authors":"О. М. Tkalenko","doi":"10.46847/ujmm.2023.2(4)-072","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.2(4)-072","url":null,"abstract":"Мета дослідження – визначити обізнаність військових лікарів щодо діагностики та лікування тривожних, депресивних синдромів і посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та їх потреби щодо підвищення поінформованості з цих питань. \u0000Матеріали та методи. Методом випадкової вибірки проведено анкетне опитування 23 військових лікарів, які працюють в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» та Військово-медичному клінічному центрі центрального регіону. Питання анкети стосувались використання лікарями діагностичних шкал, призначення фармакологічних препаратів та доцільності розробки сучасних методичних рекомендацій для лікарів загальної практики з цієї проблеми. За результатами дослідження сформована комп’ютерна база даних. Статистична обробка проводилась з використанням програми Microsoft Excel 2007 та стандартного статистичного пакета STATISTICA 6,0. \u0000Результати. Результати анкетного опитування засвідчили, що більшість опитаних військових лікарів (74,9 - 69,6%) використовують в практичній діяльності затверджені МОЗ України медико-технологічні документи, щодо діагностики тривожних і депресивних синдромів, ПТСР. Визначено, що для корекції психоемоційних розладів військові лікарі переважно призначають сучасні анксіолітики (фабомотизол, фенібут) – 43,5%; гідазепам – 34,8%, і тільки 8,7% сучасні антидепресанти (інгібітори зворотного захоплення серотоніну). На питання «При яких коморбідних станах Ви призначаєте гідазепам?» – 39,1% лікарів відповіли «при тривозі»; 30,4% – «при порушені сну»; 17,4% – «при нервозності», 4,3% – при депресії, що обґрунтовує необхідність підвищення поінформованості військових лікарів щодо зваженого підходу до призначення гідазепаму. За результатами опитування 91,3% лікарів мають бажання підвищити рівень обізнаності щодо призначення сучасних антидепресантів лікарем загальної практики, 95,7% лікарів підтримали доцільність розробки сучасних методичних рекомендацій з цієї проблеми. \u0000Висновки. Визначено проблемні аспекти щодо участі військових лікарів в наданні медичної допомоги військовослужбовцям з коморбідними тривожними, депресивними синдромами, ПТСР та обґрунтовано доцільність розробки методичних рекомендацій «Коморбідні тривожні, депресивні синдроми, посттравматичний стресовий розлад в роботі військового лікаря загальної практики на сучасному етапі».","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45916847","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.2(4)-106
A. V. Lutska
Вступ. Раннє оперативне закриття рани неможливе без етапу медикаментозного лікування з урахуванням фази ранового процесу. У подібних ситуаціях важливим є підбір багатокомпонентного препарату, високоактивного відносно основного збудника (як аеробного, так і анаеробного компонента гнійного процесу), який має активну некролітичну дію, знеболювальну дію, тривалу осмотичну активністю або, навпаки, має властивості, спрямовані на запобігання висиханню поверхні рани, стимуляцію росту грануляцій, що сприяють формуванню епітелію. Таким чином, створення принципово нових за механізмом дії на рановий процес лікарських препаратів, що мають поліфункціональну дію та відповідають не тільки певній фазі ранового процесу, а й виду основного збудника інфекції, є перспективним напрямком у лікуванні ранових і запальних процесів. Мета. дослідження протизапальної (антиексудативної) активності фармацевтичної композиції у формі крему методом in vivo та вибір оптимальної концентрації метронідазолу у складі препарату. Матеріали та методи. Дослідження проводилося з дотриманням принципів Директиви 2010/63/EU Ради ЄС «Про охорону тварин, що використовуються з науковою метою» (Брюссель, 2010) та «Загальних етичних принципів експериментів на тваринах» (Київ, 2001), що узгоджені з Європейською конвенцією про захист хребетних тварин, що використовуються для експериментальної та іншої наукової мети (Страсбург, 1985) та Етичним Кодексом Всесвітньої Медичної асоціації (Гельсінкі, 1964) на базі ДУ «Інститут ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України» відповідно до методичних рекомендації ДФЦ МОЗ України [3]. Тварини знаходилися відповідно до вимог санітарно-гігієнічних норм на стандартному раціоні, та отримували їжу і воду ad libitum. Усі експерименти проводились відповідно до методик і вимог ДФЦ МОЗ України [3] та комісії з біоетики. Тварин утримували у стандартних санітарних умовах. Під час експерименту тварини знаходилися у кімнаті для проведення випробувань при кімнатній температурі, вологості до 55 %, природному світловому режимі “день-ніч”, у стандартних клітках, на харчовому раціоні ‒ фуражне зерно, хліб, коренеплоди (буряк, морква). Визначення протизапальної (антиексудативної) активності розробленого м’якого лікарського засобу (МЛЗ) здійснювали на моделі гострого асептичного (декстранового та гістамінового) запалення. Дослідження проводили на безпородних білих щурах обох статей масою 180,0-220,0 г. Запалення викликали двома варіантами субплантарної ін'єкції в праву задню стопу щурів 0,08 мл 3%-го водного розчину декстрану (1 варіант) або 0,25 %-го водного розчину гістаміну (2 варіант). Вираженість ексудативного запалення оцінювали онкометрично, вимірюючи об'єм лапи в динаміці механічним онкометром. Статистичну обробку результатів проводили з використанням стандартного пакету аналізу програм статистичної обробки результатів, версії Microsoft Office Excell 2003. Результати. Результатом експериментального дослідження стало вибір концентрації метронідазолу у склад
{"title":"Дослідження протизапальної активності фармацевтичної композиції у формі крему методом in vivo","authors":"A. V. Lutska","doi":"10.46847/ujmm.2023.2(4)-106","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.2(4)-106","url":null,"abstract":"Вступ. Раннє оперативне закриття рани неможливе без етапу медикаментозного лікування з урахуванням фази ранового процесу. У подібних ситуаціях важливим є підбір багатокомпонентного препарату, високоактивного відносно основного збудника (як аеробного, так і анаеробного компонента гнійного процесу), який має активну некролітичну дію, знеболювальну дію, тривалу осмотичну активністю або, навпаки, має властивості, спрямовані на запобігання висиханню поверхні рани, стимуляцію росту грануляцій, що сприяють формуванню епітелію. Таким чином, створення принципово нових за механізмом дії на рановий процес лікарських препаратів, що мають поліфункціональну дію та відповідають не тільки певній фазі ранового процесу, а й виду основного збудника інфекції, є перспективним напрямком у лікуванні ранових і запальних процесів. \u0000Мета. дослідження протизапальної (антиексудативної) активності фармацевтичної композиції у формі крему методом in vivo та вибір оптимальної концентрації метронідазолу у складі препарату. \u0000Матеріали та методи. Дослідження проводилося з дотриманням принципів Директиви 2010/63/EU Ради ЄС «Про охорону тварин, що використовуються з науковою метою» (Брюссель, 2010) та «Загальних етичних принципів експериментів на тваринах» (Київ, 2001), що узгоджені з Європейською конвенцією про захист хребетних тварин, що використовуються для експериментальної та іншої наукової мети (Страсбург, 1985) та Етичним Кодексом Всесвітньої Медичної асоціації (Гельсінкі, 1964) на базі ДУ «Інститут ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України» відповідно до методичних рекомендації ДФЦ МОЗ України [3]. Тварини знаходилися відповідно до вимог санітарно-гігієнічних норм на стандартному раціоні, та отримували їжу і воду ad libitum. Усі експерименти проводились відповідно до методик і вимог ДФЦ МОЗ України [3] та комісії з біоетики. Тварин утримували у стандартних санітарних умовах. Під час експерименту тварини знаходилися у кімнаті для проведення випробувань при кімнатній температурі, вологості до 55 %, природному світловому режимі “день-ніч”, у стандартних клітках, на харчовому раціоні ‒ фуражне зерно, хліб, коренеплоди (буряк, морква). Визначення протизапальної (антиексудативної) активності розробленого м’якого лікарського засобу (МЛЗ) здійснювали на моделі гострого асептичного (декстранового та гістамінового) запалення. Дослідження проводили на безпородних білих щурах обох статей масою 180,0-220,0 г. Запалення викликали двома варіантами субплантарної ін'єкції в праву задню стопу щурів 0,08 мл 3%-го водного розчину декстрану (1 варіант) або 0,25 %-го водного розчину гістаміну (2 варіант). Вираженість ексудативного запалення оцінювали онкометрично, вимірюючи об'єм лапи в динаміці механічним онкометром. Статистичну обробку результатів проводили з використанням стандартного пакету аналізу програм статистичної обробки результатів, версії Microsoft Office Excell 2003. \u0000Результати. Результатом експериментального дослідження стало вибір концентрації метронідазолу у склад","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49006991","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.2(4)-100
Т. М. Ostashchenko
Вступ. Розробка нового лікарського засобу потребує встановлення основних показників контролю якості активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ) у складі лікарського засобу. Згідно «Настанови СТ-Н МОЗУ 42-3.2:2004 Лікарські засоби. Специфікації: контрольні випробування та критерії прийнятності» якість лікарського засобу визначається у тому числі і специфікацією. Тобто таких методик випробувань, які відіграють провідну роль у забезпеченні якості АФІ та нового лікарського препарату при їх випуску та протягом терміну зберігання. Тому питання контролю якості лікарських засобів у процесі виробництва та реалізації, розробка методик і методів якісного і кількісного визначення АФІ є актуальною. Мета дослідження – розробка методик визначення та виявлення активних фармацевтичних інгредієнтів у складі лікарського засобу у формі мазі. Матеріали і методи. Виявлення лідокаїну гідрохлориду, ібупрофену та метилурацилу проводили методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) згідно методик, що наведено для кількісного визначення АФІ на рідинному хроматографі «Agilent 1100». Результати. Хроматографічні дослідження показали достатню селективність та ефективність розділення. Час утримання піків метилурацилу, та ібупрофену складав в середньому 6,44; та 15,3 хв, відповідно. Різниця в часах утримання вказаних компонентів на хроматограмах випробувального розчину та розчину порівняння, не перевищує допустимі 2 %. Коефіцієнт розділення між піками стрептоциду та метилурацилу був не менш 1,0, а між піками метилурацилу та еритроміцину не менш 5,0. Коефіцієнти симетрії піків усіх компонентів не перевищували 1,5. Відносне стандартне відхилення, розраховане для площ піків усіх трьох компонентів не перевищувало 2,0 %. Приблизний час утримання піку лідокаїну гідрохлориду 13,5 хв. Висновки. Розроблено методики визначення та виявлення АФІ у складі лікарського складу у формі мазі – метод ВЕРХ. На хроматограмі випробувального розчину, час утримання піку лідокаїну гідрохлориду, ібупрофену, метилурацилу збігається з часом утримання піку лідокаїну гідрохлориду, ібупрофену, метилурацилу на хроматограмах розчину порівняння з точністю ± 2 %. Визначення АФІ у складі лікарського засобу показав, що вміст лідокаїну гідрохлориду в 1 г препарату складає 19,84 мг/г при нормі 18 – 22 мг/г., ібупрофену - 40 мг/г при нормі 39,2 – 40,9 мг/г, метилурацилу - 40 мг/г при нормі 39,2 – 40,9 мг/г. знаходиться в межах допустимих норм.
{"title":"Розробка методик оцінки технологічної якості лікарського засобу у формі мазі","authors":"Т. М. Ostashchenko","doi":"10.46847/ujmm.2023.2(4)-100","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.2(4)-100","url":null,"abstract":"Вступ. Розробка нового лікарського засобу потребує встановлення основних показників контролю якості активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ) у складі лікарського засобу. Згідно «Настанови СТ-Н МОЗУ 42-3.2:2004 Лікарські засоби. Специфікації: контрольні випробування та критерії прийнятності» якість лікарського засобу визначається у тому числі і специфікацією. Тобто таких методик випробувань, які відіграють провідну роль у забезпеченні якості АФІ та нового лікарського препарату при їх випуску та протягом терміну зберігання. Тому питання контролю якості лікарських засобів у процесі виробництва та реалізації, розробка методик і методів якісного і кількісного визначення АФІ є актуальною. \u0000Мета дослідження – розробка методик визначення та виявлення активних фармацевтичних інгредієнтів у складі лікарського засобу у формі мазі. \u0000Матеріали і методи. Виявлення лідокаїну гідрохлориду, ібупрофену та метилурацилу проводили методом високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) згідно методик, що наведено для кількісного визначення АФІ на рідинному хроматографі «Agilent 1100». \u0000Результати. Хроматографічні дослідження показали достатню селективність та ефективність розділення. Час утримання піків метилурацилу, та ібупрофену складав в середньому 6,44; та 15,3 хв, відповідно. Різниця в часах утримання вказаних компонентів на хроматограмах випробувального розчину та розчину порівняння, не перевищує допустимі 2 %. Коефіцієнт розділення між піками стрептоциду та метилурацилу був не менш 1,0, а між піками метилурацилу та еритроміцину не менш 5,0. Коефіцієнти симетрії піків усіх компонентів не перевищували 1,5. Відносне стандартне відхилення, розраховане для площ піків усіх трьох компонентів не перевищувало 2,0 %. Приблизний час утримання піку лідокаїну гідрохлориду 13,5 хв. \u0000Висновки. Розроблено методики визначення та виявлення АФІ у складі лікарського складу у формі мазі – метод ВЕРХ. На хроматограмі випробувального розчину, час утримання піку лідокаїну гідрохлориду, ібупрофену, метилурацилу збігається з часом утримання піку лідокаїну гідрохлориду, ібупрофену, метилурацилу на хроматограмах розчину порівняння з точністю ± 2 %. Визначення АФІ у складі лікарського засобу показав, що вміст лідокаїну гідрохлориду в 1 г препарату складає 19,84 мг/г при нормі 18 – 22 мг/г., ібупрофену - 40 мг/г при нормі 39,2 – 40,9 мг/г, метилурацилу - 40 мг/г при нормі 39,2 – 40,9 мг/г. знаходиться в межах допустимих норм.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46857098","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.2(4)-078
G. V. Osyodlo, S. A. Husieva, Ya. P. Goncharov, T. S. Gruzieva, O. Y. Antonyuk
Метою даної роботи є оцінка організації та стану надання медичної допомоги пацієнтам з COVID-19, виявлення існуючих проблем та викликів, визначення основних напрямів удосконалення системи надання медичної допомоги при коронавірусній хворобі, виділення основних показань до госпіталізації різних контингентів та вікових груп, застосування щодо пацієнтів високого кардіометаболічного ризику превентивних стратегій. Матеріали і методи. Методи дослідження: системного підходу, статистичний, контент-аналізу, структурно-логічного аналізу. Використано дані щодо випадків госпіталізації із COVID-19 в Національному військово-медичному клінічному центрі “Головний військовий клінічний госпіталь” в 2020-2021 та проаналізовано вибіркову групу (n=146) пацієнтів із зазначенням категорії перебігу COVID-19 тяжкого або легкого та середнього ступенів тяжкості для оцінки серед них поширеності факторів ризику несприятливого перебігу даної патології. Результати. Виявлено статистично значиму різницю між частотою ожиріння (40,5% проти 19,8%, p=0.031), між частотою виявлення у пацієнтів підвищеного індексу маси тіла понад (ІМТ) 25 кг/м2 (89,2% проти 51,5%, p<0,001) та медіанним значенням ІМТ (25,1 кг/м2 і 27,7 кг/м2 , p<0,001) у групах різної тяжкості коронавірусної хвороби. Статистично значимої відмінності між поширеністю раніше відомого цукрового діабету у групах не виявлено (p=0.107). На нашу думку, запровадження національного реєстру хворих на цукровий діабет покращило б ефективність надання медичної допомоги пацієнтам із коронавірусною хворобою за рахунок персоніфікованої оцінки індивідуального ризику тяжкого перебігу COVID-19. Висновки. Виявлено, що результати лікування, частота несприятливих наслідків COVID-19 у пацієнтів була співвідносною із польською та американською популяцією, зростала із віком пацієнтів та при наявності супутньої коморбідності, зокрема, при наявності метаболічних порушень, частота яких, за нашими даними, підвищувалася в залежності від віку та коморбідності. Запропоновано розширити показання до госпіталізації при коронавірусній хворобі пацієнтам з цукровим діабетом, незалежно від ступеню його компенсації, особливо при наявності у них надмірної маси тіла або ожиріння, атеросклеротичних захворювань серця та судин (при наявності гострого інфаркту міокарду або цереброваскулярної події в анамнезі), до розвитку у цих пацієнтів гіпоксемічних станів (SpO2 менше 93%). Для підвищення ефективності результатів лікування даної категорії пацієнтів рекомендується затвердити законодавчу базу та виділити фінансування для створення національного реєстру хворих на цукровий діабет.
{"title":"Персоніфікований підхід до ведення пацієнтів з covid-19 у поєднанні з метаболічними порушеннями","authors":"G. V. Osyodlo, S. A. Husieva, Ya. P. Goncharov, T. S. Gruzieva, O. Y. Antonyuk","doi":"10.46847/ujmm.2023.2(4)-078","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.2(4)-078","url":null,"abstract":"Метою даної роботи є оцінка організації та стану надання медичної допомоги пацієнтам з COVID-19, виявлення існуючих проблем та викликів, визначення основних напрямів удосконалення системи надання медичної допомоги при коронавірусній хворобі, виділення основних показань до госпіталізації різних контингентів та вікових груп, застосування щодо пацієнтів високого кардіометаболічного ризику превентивних стратегій. \u0000Матеріали і методи. Методи дослідження: системного підходу, статистичний, контент-аналізу, структурно-логічного аналізу. Використано дані щодо випадків госпіталізації із COVID-19 в Національному військово-медичному клінічному центрі “Головний військовий клінічний госпіталь” в 2020-2021 та проаналізовано вибіркову групу (n=146) пацієнтів із зазначенням категорії перебігу COVID-19 тяжкого або легкого та середнього ступенів тяжкості для оцінки серед них поширеності факторів ризику несприятливого перебігу даної патології. \u0000Результати. Виявлено статистично значиму різницю між частотою ожиріння (40,5% проти 19,8%, p=0.031), між частотою виявлення у пацієнтів підвищеного індексу маси тіла понад (ІМТ) 25 кг/м2 (89,2% проти 51,5%, p<0,001) та медіанним значенням ІМТ (25,1 кг/м2 і 27,7 кг/м2 , p<0,001) у групах різної тяжкості коронавірусної хвороби. Статистично значимої відмінності між поширеністю раніше відомого цукрового діабету у групах не виявлено (p=0.107). На нашу думку, запровадження національного реєстру хворих на цукровий діабет покращило б ефективність надання медичної допомоги пацієнтам із коронавірусною хворобою за рахунок персоніфікованої оцінки індивідуального ризику тяжкого перебігу COVID-19. \u0000Висновки. Виявлено, що результати лікування, частота несприятливих наслідків COVID-19 у пацієнтів була співвідносною із польською та американською популяцією, зростала із віком пацієнтів та при наявності супутньої коморбідності, зокрема, при наявності метаболічних порушень, частота яких, за нашими даними, підвищувалася в залежності від віку та коморбідності. Запропоновано розширити показання до госпіталізації при коронавірусній хворобі пацієнтам з цукровим діабетом, незалежно від ступеню його компенсації, особливо при наявності у них надмірної маси тіла або ожиріння, атеросклеротичних захворювань серця та судин (при наявності гострого інфаркту міокарду або цереброваскулярної події в анамнезі), до розвитку у цих пацієнтів гіпоксемічних станів (SpO2 менше 93%). Для підвищення ефективності результатів лікування даної категорії пацієнтів рекомендується затвердити законодавчу базу та виділити фінансування для створення національного реєстру хворих на цукровий діабет.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45408114","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.2(4)-035
L. A. Ustinova, I. M. Shvets, V. L. Bohaienko, Z. M. Shvets, V. I. Saglo, V. А. Barkevych, V. М. Shmigol, О. А. Yevtodiev
Мета роботи: вивчення особливостей медичного захисту військовослужбовців на кораблі (катері) в умовах біологічного зараження; розробка алгоритму дій посадових осіб та віддання корабельних команд щодо дій на кораблі (катері) в умовах біологічного зараження. Матеріали та методи. Проведений аналіз вітчизняних і закордонних джерел наукової інформації, що висвітлюють актуальні аспекти медичного захисту військовослужбовців в умовах біологічного зараження. Розглянуті базові основи медичного захисту військовослужбовців в умовах біологічного зараження та особливості вказаних заходів при підготовці корабля (катера) до захисту від біологічного (бактеріологічного) зараження, введення режимно-обмежувальних заходів на кораблі (катері) в умовах біологічного зараження та евакуації інфекційного хворого з корабля (катера). Застосовані наступні методи наукового дослідження: аналітичний, історичний, бібліографічний, системного та інформаційного підходу. Результати. Доведено, що організація медичного захисту військовослужбовців Військово-морських сил в умовах біологічного зараження повинна здійснюватися з урахуванням специфіки їх дій, дислокації та бойового застосування. Визначено, що з метою локалізації та ліквідації епідемічних осередків в підрозділах берегових частин та кораблів, після встановлення виду застосованих біологічних засобів ураження, залежно від природи збудника, вводяться режимно-обмежувальні заходи. Виявлено, що в умовах біологічного зараження первинного пріоритету набуває взаємодія між командними пунктами та бойовими постами корабля (катера) для прийняття своєчасних заходів по ліквідації спалахів біологічного (бактеріологічного) зараження. Висновки. Для забезпечення медичного захисту військовослужбовців на кораблі (катері) в умовах біологічного зараження та відпрацювання дій особового складу корабля (катеру) щодо захисту в цих умовах, нами були розроблені алгоритми дій посадових осіб та віддання корабельних команд при приготуванні корабля (катера) до захисту від біологічного (бактеріологічного) зараження, введення режимів обсервації (карантину) на кораблі (катері) в умовах біологічного зараження та евакуації інфекційного хворого з корабля (катера).
{"title":"Актуальні питання медичного захисту військовослужбовців на кораблі (катері) в умовах біологічного зараження","authors":"L. A. Ustinova, I. M. Shvets, V. L. Bohaienko, Z. M. Shvets, V. I. Saglo, V. А. Barkevych, V. М. Shmigol, О. А. Yevtodiev","doi":"10.46847/ujmm.2023.2(4)-035","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.2(4)-035","url":null,"abstract":"Мета роботи: вивчення особливостей медичного захисту військовослужбовців на кораблі (катері) в умовах біологічного зараження; розробка алгоритму дій посадових осіб та віддання корабельних команд щодо дій на кораблі (катері) в умовах біологічного зараження. \u0000Матеріали та методи. Проведений аналіз вітчизняних і закордонних джерел наукової інформації, що висвітлюють актуальні аспекти медичного захисту військовослужбовців в умовах біологічного зараження. Розглянуті базові основи медичного захисту військовослужбовців в умовах біологічного зараження та особливості вказаних заходів при підготовці корабля (катера) до захисту від біологічного (бактеріологічного) зараження, введення режимно-обмежувальних заходів на кораблі (катері) в умовах біологічного зараження та евакуації інфекційного хворого з корабля (катера). Застосовані наступні методи наукового дослідження: аналітичний, історичний, бібліографічний, системного та інформаційного підходу. \u0000Результати. Доведено, що організація медичного захисту військовослужбовців Військово-морських сил в умовах біологічного зараження повинна здійснюватися з урахуванням специфіки їх дій, дислокації та бойового застосування. Визначено, що з метою локалізації та ліквідації епідемічних осередків в підрозділах берегових частин та кораблів, після встановлення виду застосованих біологічних засобів ураження, залежно від природи збудника, вводяться режимно-обмежувальні заходи. Виявлено, що в умовах біологічного зараження первинного пріоритету набуває взаємодія між командними пунктами та бойовими постами корабля (катера) для прийняття своєчасних заходів по ліквідації спалахів біологічного (бактеріологічного) зараження. \u0000Висновки. Для забезпечення медичного захисту військовослужбовців на кораблі (катері) в умовах біологічного зараження та відпрацювання дій особового складу корабля (катеру) щодо захисту в цих умовах, нами були розроблені алгоритми дій посадових осіб та віддання корабельних команд при приготуванні корабля (катера) до захисту від біологічного (бактеріологічного) зараження, введення режимів обсервації (карантину) на кораблі (катері) в умовах біологічного зараження та евакуації інфекційного хворого з корабля (катера).","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46328882","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.2(4)-090
V. V. Kalnysh, A. V. Shvets, O. V. Maltsev
Вступ. В сучасних умовах надмірна кількість інформації може заплутати операторів і ускладнити процес прийняття обґрунтованих рішень, виникнення непередбачених ситуацій і як наслідок аварій. Ці аварії можуть мати серйозні наслідки, включаючи матеріальні збитки, втрату життя та збитки для навколишнього середовища. Тому для забезпечення надійності та ефективності роботи людини важливо, щоб обсяг інформації що надходить знаходився в оптимальних межах. Отже, успішність праці напряму залежить від функціонального стану оператора, його емоційного піднесення, яке, зокрема, регулюється результатом професійної діяльності. Таким чином, дослідження впливу змістовних складових інформаційного навантаження на емоційно забарвлені враження від дії того чи іншого інформаційного фактору має незаперечний пріоритет.
Мета. Вивчити вплив факторів інформаційного навантаження на функціональний стан зовнішніх пілотів БпАК І класу «Легкі» в їхньому професійному середовищі.
Матеріали та методи. Досліджено 41 військовослужбовців - чоловіків 20-35 років, які мали досвід управління БпАК І класу «Легкі» та залучались до виконання широкого спектру професійних завдань. За спеціально розробленою анкетою, що віддзеркалювала питання щодо інформаційного навантаження зовнішніх пілотів під час їх професійної діяльності, було проведено оцінювання їх впливу за 100 бальною шкалою на функціональний стан. Статистичний аналіз даних було проведено з залученням методів параметричної (t-критерій Стьюдента) статистики, кластерного та факторного аналізу з допомогою пакету програм STATISTICA 13.3.
Результати. Обстежений контингент операторів з допомогою кластерного аналізу (метод k-середніх) було розділено на дві більш однорідні групи з кількісним складом 50% на 50% (по 20 осіб в кожній групі). З допомогою покрокового дискримінантного аналізу було отримано рівняння, які складаються з інформативних показників, що високовірогідно сприяють розділенню аналізованих даних на дві групи. Побудовані розв’язувальні правила для віднесення операторів до тієї чи іншої групи. Для проведення подальшого аналізу використовувались тільки ті показники, які надійно ділили досліджуваний контингент на дві групи. З допомогою факторного аналізу (метод головних компонент) для осіб обох груп було виділено приховані фактори, що впливають на формування емоційного стану та показана структура зав’язків цих факторів з компонентами інформаційних впливів.
Висновки. Виділено дві групи операторів БпАК більш однорідних за своїми враженнями від дії компонентів інформаційного фактору праці, виконуючи одну і ту ж роботу для першої групи операторів притаманне інформаційне навантаження високого рівня (перевантаження), а для інших – низький рівень навантаження (група 2) та побудовані розв’язувальні правила для визначення приналежності до тієї чи іншої групи. Виділено два прихованих фактори, що впливають на формування емоційного стану операторів БпАК групи 1 (перевантажені), які сумарно пояснюють 54,0% дисперсії вихі
{"title":"Особливості впливу інформаційного навантаження на функціональний стан зовнішніх пілотів безпілотних авіаційних комплексів","authors":"V. V. Kalnysh, A. V. Shvets, O. V. Maltsev","doi":"10.46847/ujmm.2023.2(4)-090","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.2(4)-090","url":null,"abstract":"Вступ. В сучасних умовах надмірна кількість інформації може заплутати операторів і ускладнити процес прийняття обґрунтованих рішень, виникнення непередбачених ситуацій і як наслідок аварій. Ці аварії можуть мати серйозні наслідки, включаючи матеріальні збитки, втрату життя та збитки для навколишнього середовища. Тому для забезпечення надійності та ефективності роботи людини важливо, щоб обсяг інформації що надходить знаходився в оптимальних межах. Отже, успішність праці напряму залежить від функціонального стану оператора, його емоційного піднесення, яке, зокрема, регулюється результатом професійної діяльності. Таким чином, дослідження впливу змістовних складових інформаційного навантаження на емоційно забарвлені враження від дії того чи іншого інформаційного фактору має незаперечний пріоритет.
 Мета. Вивчити вплив факторів інформаційного навантаження на функціональний стан зовнішніх пілотів БпАК І класу «Легкі» в їхньому професійному середовищі.
 Матеріали та методи. Досліджено 41 військовослужбовців - чоловіків 20-35 років, які мали досвід управління БпАК І класу «Легкі» та залучались до виконання широкого спектру професійних завдань. За спеціально розробленою анкетою, що віддзеркалювала питання щодо інформаційного навантаження зовнішніх пілотів під час їх професійної діяльності, було проведено оцінювання їх впливу за 100 бальною шкалою на функціональний стан. Статистичний аналіз даних було проведено з залученням методів параметричної (t-критерій Стьюдента) статистики, кластерного та факторного аналізу з допомогою пакету програм STATISTICA 13.3.
 Результати. Обстежений контингент операторів з допомогою кластерного аналізу (метод k-середніх) було розділено на дві більш однорідні групи з кількісним складом 50% на 50% (по 20 осіб в кожній групі). З допомогою покрокового дискримінантного аналізу було отримано рівняння, які складаються з інформативних показників, що високовірогідно сприяють розділенню аналізованих даних на дві групи. Побудовані розв’язувальні правила для віднесення операторів до тієї чи іншої групи. Для проведення подальшого аналізу використовувались тільки ті показники, які надійно ділили досліджуваний контингент на дві групи. З допомогою факторного аналізу (метод головних компонент) для осіб обох груп було виділено приховані фактори, що впливають на формування емоційного стану та показана структура зав’язків цих факторів з компонентами інформаційних впливів.
 Висновки. Виділено дві групи операторів БпАК більш однорідних за своїми враженнями від дії компонентів інформаційного фактору праці, виконуючи одну і ту ж роботу для першої групи операторів притаманне інформаційне навантаження високого рівня (перевантаження), а для інших – низький рівень навантаження (група 2) та побудовані розв’язувальні правила для визначення приналежності до тієї чи іншої групи. Виділено два прихованих фактори, що впливають на формування емоційного стану операторів БпАК групи 1 (перевантажені), які сумарно пояснюють 54,0% дисперсії вихі","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":"205 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"136185503","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.2(4)-023
N. Kozak, O. V. Rudynskyi, D. Kozak
Вступ. У статті представлена актуальність впровадження технологій дистанційного навчання в освітній процес на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації Української військово-медичної академії (далі – ФППК) під час війни та обґрунтовано актуальність найбільш популярних циклів тематичних удосконалень та вебінарів з урахуванням сучасних потреб військово-медичної служби Збройних Сил України. Проведено аналіз підготовки спеціалістів, які пройшли перепідготовку (навчання) на факультеті. Обґрунтовано необхідність та перспективи застосування дистанційного навчання (технологій дистанційного навчання) в системі післядипломної освіти, а саме у ході здійснення безперервного професійного розвитку військових лікарів в умовах воєнного стану. Метою роботи було проведення аналізу діяльності та визначення перспективних напрямків роботи ФППК в частині підготовки військово-медичних фахівців у ході широкомасштабної агресії російської федерації проти України. Матеріали і методи. Застосовано методи історичного та теоретичного аналізу наукової літератури та нормативно-правових документів, синтезу, порівняння, узагальнення та прогнозування. Результати. Впродовж 2022 – 2023 рр. на ФППК в навчальний процес було введено нові цикли тематичного удосконалення, тренінги та вебінари, що відповідали потребам військових медиків у ході бойових дій. Потужними поштовхами для запровадження форм дистанційного та змішаного навчання на ФППК, стали як поширення респіраторної хвороби COVID-19, так і запровадження воєнного стану в державі. Необхідно зазначити, що за дистанційною формою на факультеті у 2020 році провчилось 511 осіб (16% з усього контингенту, який навчався на ФППК у вказаному навчальному році), з них 485 – лікарі, та 26 – молодших спеціалісти з медичною освітою; у 2021 році – 1354 осіб (67% з усього контингенту, який навчався на ФППК у вказаному навчальному році), з них 1172– лікарів та 182 – молодших спеціалісти з медичною освітою; у 2022 році – 1626 осіб (що становить 64% з усього контингенту, який навчався на ФППК у вказаному навчальному році), з них 1324 лікарів та 302– молодших спеціалістів з медичною освітою. Таким чином, відмічається стале збільшення кількості осіб, які провчились на ФППК за дистанційною формою. Висновки. Спостерігається стале збільшення кількості осіб, які пройшли навчання на ФППК за дистанційною формою, а саме у 2022 році таких осіб було 1626 (що становить 64% з усього контингенту, який навчався на ФППК у вказаному році навчальному році), у 2021 році – 1354 особи (67%), у 2020 році – 511 осіб (16%) відповідно.
{"title":"Актуальність впровадження технологій дистанційного навчання в освітній процес на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації Української військово-медичної академії під час російського вторгнення в Україну","authors":"N. Kozak, O. V. Rudynskyi, D. Kozak","doi":"10.46847/ujmm.2023.2(4)-023","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.2(4)-023","url":null,"abstract":"Вступ. У статті представлена актуальність впровадження технологій дистанційного навчання в освітній процес на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації Української військово-медичної академії (далі – ФППК) під час війни та обґрунтовано актуальність найбільш популярних циклів тематичних удосконалень та вебінарів з урахуванням сучасних потреб військово-медичної служби Збройних Сил України. Проведено аналіз підготовки спеціалістів, які пройшли перепідготовку (навчання) на факультеті. Обґрунтовано необхідність та перспективи застосування дистанційного навчання (технологій дистанційного навчання) в системі післядипломної освіти, а саме у ході здійснення безперервного професійного розвитку військових лікарів в умовах воєнного стану. \u0000Метою роботи було проведення аналізу діяльності та визначення перспективних напрямків роботи ФППК в частині підготовки військово-медичних фахівців у ході широкомасштабної агресії російської федерації проти України. \u0000Матеріали і методи. Застосовано методи історичного та теоретичного аналізу наукової літератури та нормативно-правових документів, синтезу, порівняння, узагальнення та прогнозування. \u0000Результати. Впродовж 2022 – 2023 рр. на ФППК в навчальний процес було введено нові цикли тематичного удосконалення, тренінги та вебінари, що відповідали потребам військових медиків у ході бойових дій. Потужними поштовхами для запровадження форм дистанційного та змішаного навчання на ФППК, стали як поширення респіраторної хвороби COVID-19, так і запровадження воєнного стану в державі. Необхідно зазначити, що за дистанційною формою на факультеті у 2020 році провчилось 511 осіб (16% з усього контингенту, який навчався на ФППК у вказаному навчальному році), з них 485 – лікарі, та 26 – молодших спеціалісти з медичною освітою; у 2021 році – 1354 осіб (67% з усього контингенту, який навчався на ФППК у вказаному навчальному році), з них 1172– лікарів та 182 – молодших спеціалісти з медичною освітою; у 2022 році – 1626 осіб (що становить 64% з усього контингенту, який навчався на ФППК у вказаному навчальному році), з них 1324 лікарів та 302– молодших спеціалістів з медичною освітою. Таким чином, відмічається стале збільшення кількості осіб, які провчились на ФППК за дистанційною формою. \u0000Висновки. Спостерігається стале збільшення кількості осіб, які пройшли навчання на ФППК за дистанційною формою, а саме у 2022 році таких осіб було 1626 (що становить 64% з усього контингенту, який навчався на ФППК у вказаному році навчальному році), у 2021 році – 1354 особи (67%), у 2020 році – 511 осіб (16%) відповідно.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48661178","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.2(4)-029
L. V. Rushchak, О. М. Ivanko
Вступ. Одним з напрямів державної політики у сфері національної безпеки має бути виявлення небезпек, оцінка ризиків і прогнозування ситуацій, а також зменшення ризику та підвищення ефективності захисту всіх категорій громадян. Визначення процедури етапності реагування на радіаційні та ядерні події є важливим кроком прогнозуванні ризиків виникнення, організації управління, пом’якшенні та ліквідації наслідків у стислі строки при мінімально можливих втратах за рахунок превентивних дій та контрзаходів. Мета. Визначити принципи управлінських рішень щодо реагування на радіаційно-ядерні події під час дії воєнного стану. Матеріали та методи. Методи дослідження: бібліосемантичний, аналітичний, узагальнення, прогностичний. Методологія дослідження базувалася на системному підході. Для вирішення поставлених завдань застосовано метод системного аналізу (системно-історичний і системно-структурний). Результати. Важливим етапом реагування на сценарії ядерних та радіаційних загроз і організації контрзаходів є вчасне напрацювання та прийняття обґрунтованих управлінських рішень, процес прийняття яких реалізується в умовах високої динамічності воєнного протиборства сторін, суперечливої та швидкоплинної обстановки, необхідності обробки значного обсягу інформації і характеризується складністю напрацювання раціональних рішень. Висновки. В процесі прийняття управлінських рішень в ситуації загроз виникнення радіаційно-ядерних подій під час дії воєнного стану доцільно дотримуватись наступних принципів: диференціація інформаційних потоків з відбором необхідної інформації для кожного конкретного випадку; регламентація доступу до джерел інформації в межах службової компетенції; комплексне застосування математичних моделей і розрахункових задач для обґрунтованості прийняття рішень; використання єдиної програмно-інформаційної системи.
{"title":"Загальні засади обґрунтування управлінських рішень щодо реагування на радіаційно-ядерні події","authors":"L. V. Rushchak, О. М. Ivanko","doi":"10.46847/ujmm.2023.2(4)-029","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.2(4)-029","url":null,"abstract":"Вступ. Одним з напрямів державної політики у сфері національної безпеки має бути виявлення небезпек, оцінка ризиків і прогнозування ситуацій, а також зменшення ризику та підвищення ефективності захисту всіх категорій громадян. Визначення процедури етапності реагування на радіаційні та ядерні події є важливим кроком прогнозуванні ризиків виникнення, організації управління, пом’якшенні та ліквідації наслідків у стислі строки при мінімально можливих втратах за рахунок превентивних дій та контрзаходів. \u0000Мета. Визначити принципи управлінських рішень щодо реагування на радіаційно-ядерні події під час дії воєнного стану. \u0000Матеріали та методи. Методи дослідження: бібліосемантичний, аналітичний, узагальнення, прогностичний. Методологія дослідження базувалася на системному підході. Для вирішення поставлених завдань застосовано метод системного аналізу (системно-історичний і системно-структурний). \u0000Результати. Важливим етапом реагування на сценарії ядерних та радіаційних загроз і організації контрзаходів є вчасне напрацювання та прийняття обґрунтованих управлінських рішень, процес прийняття яких реалізується в умовах високої динамічності воєнного протиборства сторін, суперечливої та швидкоплинної обстановки, необхідності обробки значного обсягу інформації і характеризується складністю напрацювання раціональних рішень. \u0000Висновки. В процесі прийняття управлінських рішень в ситуації загроз виникнення радіаційно-ядерних подій під час дії воєнного стану доцільно дотримуватись наступних принципів: диференціація інформаційних потоків з відбором необхідної інформації для кожного конкретного випадку; регламентація доступу до джерел інформації в межах службової компетенції; комплексне застосування математичних моделей і розрахункових задач для обґрунтованості прийняття рішень; використання єдиної програмно-інформаційної системи.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49325110","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.2(4)-114
V. Tomchuk
Вступ. Серед лікарських форм місцевої дії важливе місце займають супозиторії. Їх застосування дозволяє знизити рівень алергічних реакцій, пролонгувати терапевтичний ефект, особливо у вогнищі запалення, збільшити швидкість всмоктування активного фармацевтичного інгредієнта (АФІ), а також у деяких випадках знизити концентрацію АФІ. Дослідження в області створення лікарських засобів (ЛЗ) місцевої дії для лікування ранових та запальних процесів постійно проводяться, однак дані розробки стосуються в основному однокомпонентних препаратів. Асортимент багатокомпонентних препаратів, які здатні впливати на патологічний процес ранового та запального процесу дещо обмежений. В той час як складний етіопатогенез ранових та запальних процесів потребує поліфункціональності ЛЗ: мати антимікробну, протизапальну та анестезуючу дію. Мета: вивчення та встановлення показників якості супозиторіїв. Матеріали та методи дослідження. В ході дослідження були використані методики Державної Фармакопеї України (ДФУ): визначення величини рН водних розчинів супозиторіїв проводили згідно ДФУ I вид., с. 17; визначення часу повної деформації супозиторій проводили згідно до ДФУ 1 вид., с. 505; визначення показника температури плавлення проводили відкритим капілярним методом згідно ДФУ 1 вид., с. 27; визначення показника температура тверднення супозиторій проводили згідно ДФУ 1 вид., с. 29; визначення однорідності маси супозиторіїв проводили згідно ДФУ I вид., с. 70; визначення однорідності вмісту випробування проводили згідно з Доповненням 1 до ДФУ I вид., с. 71. Результати. На основі експериментальних даних можна сертифікувати фізико-хімічні показники супозиторіїв, які відповідають вимогам ДФУ, зокрема: кислотне число не більше 0,5 мг KOH/г, перекисне число – не більше 3 моль/кг, рН 6,0 – 7,5, Середня температура тверднення більше 30 °С, температура плавлення – 37 °С, час деформації не перевищує 15 хв. Індивідуальна маса двох супозиторіїв не відхиляються від середньої маси супозиторіїв на 5 %. Висновки. Встановлено, що розроблені супозиторії відповідають вимогам ДФУ щодо показників кислотного перекисного та йодного чисел. Кислотне число у досліджуваних супозиторіях не перевищувало показника 0,5 мг KOH/г. Перекисне число не перевищувало граничного значення, що становить 3 моль/кг, та йодне число розроблених супозиторіїв вкладалось у межі допустимого. Вивчення величини рН водних розчинів супозиторіїв довело, що показник рН можна нормувати в межах від 6,0 до 7,5. Встановлено, що середня температура тверднення супозиторіїв є вище 30 °С, що відповідає вимогам ДФУ (температура тверднення для супозиторіїв повинна бути не нижче 30 °С). Температура плавлення становить 37 °С, час деформації не перевищує 15 хв, Індивідуальна маса двох супозиторіїв не відхиляються від середньої маси супозиторіїв на 5 %.
{"title":"Вивчення та встановлення показників якості супозиторіїв в ході розробки їх складу та технології","authors":"V. Tomchuk","doi":"10.46847/ujmm.2023.2(4)-114","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.2(4)-114","url":null,"abstract":"Вступ. Серед лікарських форм місцевої дії важливе місце займають супозиторії. Їх застосування дозволяє знизити рівень алергічних реакцій, пролонгувати терапевтичний ефект, особливо у вогнищі запалення, збільшити швидкість всмоктування активного фармацевтичного інгредієнта (АФІ), а також у деяких випадках знизити концентрацію АФІ. Дослідження в області створення лікарських засобів (ЛЗ) місцевої дії для лікування ранових та запальних процесів постійно проводяться, однак дані розробки стосуються в основному однокомпонентних препаратів. Асортимент багатокомпонентних препаратів, які здатні впливати на патологічний процес ранового та запального процесу дещо обмежений. В той час як складний етіопатогенез ранових та запальних процесів потребує поліфункціональності ЛЗ: мати антимікробну, протизапальну та анестезуючу дію. \u0000Мета: вивчення та встановлення показників якості супозиторіїв. \u0000Матеріали та методи дослідження. В ході дослідження були використані методики Державної Фармакопеї України (ДФУ): визначення величини рН водних розчинів супозиторіїв проводили згідно ДФУ I вид., с. 17; визначення часу повної деформації супозиторій проводили згідно до ДФУ 1 вид., с. 505; визначення показника температури плавлення проводили відкритим капілярним методом згідно ДФУ 1 вид., с. 27; визначення показника температура тверднення супозиторій проводили згідно ДФУ 1 вид., с. 29; визначення однорідності маси супозиторіїв проводили згідно ДФУ I вид., с. 70; визначення однорідності вмісту випробування проводили згідно з Доповненням 1 до ДФУ I вид., с. 71. \u0000Результати. На основі експериментальних даних можна сертифікувати фізико-хімічні показники супозиторіїв, які відповідають вимогам ДФУ, зокрема: кислотне число не більше 0,5 мг KOH/г, перекисне число – не більше 3 моль/кг, рН 6,0 – 7,5, Середня температура тверднення більше 30 °С, температура плавлення – 37 °С, час деформації не перевищує 15 хв. Індивідуальна маса двох супозиторіїв не відхиляються від середньої маси супозиторіїв на 5 %. \u0000Висновки. Встановлено, що розроблені супозиторії відповідають вимогам ДФУ щодо показників кислотного перекисного та йодного чисел. Кислотне число у досліджуваних супозиторіях не перевищувало показника 0,5 мг KOH/г. Перекисне число не перевищувало граничного значення, що становить 3 моль/кг, та йодне число розроблених супозиторіїв вкладалось у межі допустимого. Вивчення величини рН водних розчинів супозиторіїв довело, що показник рН можна нормувати в межах від 6,0 до 7,5. Встановлено, що середня температура тверднення супозиторіїв є вище 30 °С, що відповідає вимогам ДФУ (температура тверднення для супозиторіїв повинна бути не нижче 30 °С). Температура плавлення становить 37 °С, час деформації не перевищує 15 хв, Індивідуальна маса двох супозиторіїв не відхиляються від середньої маси супозиторіїв на 5 %.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45902230","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：