Pub Date : 2023-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.3(4)-185
О. М. Radchenko, S. M. Stadnik, N. S. Bek, O. J. Komarytsya
Вступ. До найскладніших сучасних проблем військової медицини належать питання діагностики, надання невідкладної допомоги та хірургічного лікування поранених з ураженнями серця та перикарда.
Мета. Вивчити структурно-функціональні особливості серця у поранених.
Матеріал та методи. Аналіз наукової літератури проведений у базі Pubmed та у вітчизняній літературі. Описовий матеріал проілюстрований клінічним випадком.
Результати. За даними літератури, ураження серця під час та після бойової травми край різноманітні, їх можна поділити на безпосередні (відкриті та закриті) та віддалені посттравматичні. Для діагностики найбільш складними є закриті тупі травми серця (струс серця, забій серця, розрив серця зовнішній чи внутрішній з гемоперикардом, тампонадою серця, гемотораксом), що може спричиняти стан гібернації чи оглушення міокарда на тлі його набряку, викликати зміни ендокарда та перикарда, аритмії, у тому числі життєво небезпечні, гострий розрив серця, розшарування чи розрив аорти. Аналіз клінічного випадку свідчить, що саме порушення електрофізіологічних процесів та формування дисфункції міокарду можна вважати проявом посттравматичної міокардіодистрофії токсично-запального характеру у віддалений період важкої церебральної травми.
Висновки. Віддалені посттравматичні міокардіодистрофії токсично-запального характеру зумовлені активацією запалення та ендотоксикозу, гіпоксією та метаболічними змінами з процесами апоптозу кардіоміоцитів, що ілюструє клінічний випадок.
{"title":"Особливості ураження серця під час та після бойової травми","authors":"О. М. Radchenko, S. M. Stadnik, N. S. Bek, O. J. Komarytsya","doi":"10.46847/ujmm.2023.3(4)-185","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.3(4)-185","url":null,"abstract":"Вступ. До найскладніших сучасних проблем військової медицини належать питання діагностики, надання невідкладної допомоги та хірургічного лікування поранених з ураженнями серця та перикарда. 
 Мета. Вивчити структурно-функціональні особливості серця у поранених.
 Матеріал та методи. Аналіз наукової літератури проведений у базі Pubmed та у вітчизняній літературі. Описовий матеріал проілюстрований клінічним випадком. 
 Результати. За даними літератури, ураження серця під час та після бойової травми край різноманітні, їх можна поділити на безпосередні (відкриті та закриті) та віддалені посттравматичні. Для діагностики найбільш складними є закриті тупі травми серця (струс серця, забій серця, розрив серця зовнішній чи внутрішній з гемоперикардом, тампонадою серця, гемотораксом), що може спричиняти стан гібернації чи оглушення міокарда на тлі його набряку, викликати зміни ендокарда та перикарда, аритмії, у тому числі життєво небезпечні, гострий розрив серця, розшарування чи розрив аорти. Аналіз клінічного випадку свідчить, що саме порушення електрофізіологічних процесів та формування дисфункції міокарду можна вважати проявом посттравматичної міокардіодистрофії токсично-запального характеру у віддалений період важкої церебральної травми.
 Висновки. Віддалені посттравматичні міокардіодистрофії токсично-запального характеру зумовлені активацією запалення та ендотоксикозу, гіпоксією та метаболічними змінами з процесами апоптозу кардіоміоцитів, що ілюструє клінічний випадок.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":"41 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135127164","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.3(4)-088
G. P. Khytryi, Yu. D. Ukhach
Мета роботи. Оцінити об’єми заходів анестезіологічної допомоги у поранених військовослужбовців із проникаючими пораненнями голови на етапі надання кваліфікованої медичної допомоги (Role 2).
Матеріали та методи. У ретроспективному дослідженні (2016-2019 рр.) проаналізовано медичну документацію 122 постраждалих із проникаючими мінно-вибуховими пораненнями, яких було госпіталізовано на етап надання кваліфікованої медичної допомоги (Role 2). Постраждалих було розподілено на три групи. Всі поранені були чоловічої статі, статистично не відрізнялися за віком. Ступінь шоку у постраждалих визначали за допомогою методу арифметичного розрахунку шокового індексу Альговера та за даними лабораторних досліджень. З метою оцінки впливу отриманої черепно-мозкової травми (ЧМТ) на потребу в заходах інтенсивної терапії постраждалих було розподілено за шкалою ком Глазго (ШКГ) на три групи.
Результати. Під час оцінки рівня свідомості поранених військовослужбовців на етапі госпіталізації до відділення інтенсивної терапії нами було встановлено, що у постраждалих групи МВП рівень свідомості за ШКГ становив 15 (12.5–15) балів, у групі ЧМП - 8 (6–10) балів, а у групі ЧМП+МВП - 8 (6–9) балів. Встановлено достовірну різницю між результатами оцінки за ШКГ в групах МВП та ЧМП (р<0.001) та МВП та ЧМП+МВП (р<0.001), що вказує на важкість неврологічних змін у групі постраждалих із проникаючими пораненнями голови. Під час аналізу потреби у вазопресорах, у постраждалих досліджуваних груп статистично достовірної різниці не було виявлено (р>0.05). Отримані результати дослідження можуть вказувати на ефективність корекції крововтрати у поранених військовослужбовців на етапі стабілізації. Потреба у штучній вентиляції легень (ШВЛ) становила 53,8% у постраждалих групи МВП, 85% у групі ЧМП та 86,7% в групі ЧМП+МВП. Статистично достовірної різниці між показниками залежності від ШВЛ у групах ЧМП та ЧМП+МВП не було виявлено (р>0.05). У постраждалих, які отримали 3-4 бали та 5-8 балів за ШКГ спостерігалася висока залежність від кисневої підтримки на етапі стабілізації, яка становила 100 (87.5–100)% та 50 (50–100)% О2 відповідно. Потреба в апаратній ШВЛ та седації у постраждалих першої (ШКГ 3-4 бали) та другої (ШКГ 5-8 балів) досліджуваних груп становила 100%, в той час як в постраждалих третьої групи (ШКГ 9-15 балів) потреба становила 58,1% та 56,8% відповідно.
Висновки. 1. Встановлено, що у поранених військовослужбовців із проникаючими пораненнями голови на етапі надання кваліфікованої медичної допомоги (Role 2) об’єм заходів інтенсивної терапії з метою стабілізації стану достовірно відрізнявся шляхом зростання потреби в ШВЛ, кисневій підтримці та седації.
Бальна оцінка постраждалих за ШКГ дозволяє спрогнозувати потребу в заходах стабілізації постраждалих та підготувати їх до евакуації з метою надання спеціалізованої нейрохірургічної допомоги.
{"title":"Особливості анестезіологічної оцінки постраждалих із проникаючими пораненнями голови на етапі надання кваліфікованої медичної допомоги (Role 2)","authors":"G. P. Khytryi, Yu. D. Ukhach","doi":"10.46847/ujmm.2023.3(4)-088","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.3(4)-088","url":null,"abstract":"Мета роботи. Оцінити об’єми заходів анестезіологічної допомоги у поранених військовослужбовців із проникаючими пораненнями голови на етапі надання кваліфікованої медичної допомоги (Role 2).
 Матеріали та методи. У ретроспективному дослідженні (2016-2019 рр.) проаналізовано медичну документацію 122 постраждалих із проникаючими мінно-вибуховими пораненнями, яких було госпіталізовано на етап надання кваліфікованої медичної допомоги (Role 2). Постраждалих було розподілено на три групи. Всі поранені були чоловічої статі, статистично не відрізнялися за віком. Ступінь шоку у постраждалих визначали за допомогою методу арифметичного розрахунку шокового індексу Альговера та за даними лабораторних досліджень. З метою оцінки впливу отриманої черепно-мозкової травми (ЧМТ) на потребу в заходах інтенсивної терапії постраждалих було розподілено за шкалою ком Глазго (ШКГ) на три групи.
 Результати. Під час оцінки рівня свідомості поранених військовослужбовців на етапі госпіталізації до відділення інтенсивної терапії нами було встановлено, що у постраждалих групи МВП рівень свідомості за ШКГ становив 15 (12.5–15) балів, у групі ЧМП - 8 (6–10) балів, а у групі ЧМП+МВП - 8 (6–9) балів. Встановлено достовірну різницю між результатами оцінки за ШКГ в групах МВП та ЧМП (р<0.001) та МВП та ЧМП+МВП (р<0.001), що вказує на важкість неврологічних змін у групі постраждалих із проникаючими пораненнями голови. Під час аналізу потреби у вазопресорах, у постраждалих досліджуваних груп статистично достовірної різниці не було виявлено (р>0.05). Отримані результати дослідження можуть вказувати на ефективність корекції крововтрати у поранених військовослужбовців на етапі стабілізації. Потреба у штучній вентиляції легень (ШВЛ) становила 53,8% у постраждалих групи МВП, 85% у групі ЧМП та 86,7% в групі ЧМП+МВП. Статистично достовірної різниці між показниками залежності від ШВЛ у групах ЧМП та ЧМП+МВП не було виявлено (р>0.05). У постраждалих, які отримали 3-4 бали та 5-8 балів за ШКГ спостерігалася висока залежність від кисневої підтримки на етапі стабілізації, яка становила 100 (87.5–100)% та 50 (50–100)% О2 відповідно. Потреба в апаратній ШВЛ та седації у постраждалих першої (ШКГ 3-4 бали) та другої (ШКГ 5-8 балів) досліджуваних груп становила 100%, в той час як в постраждалих третьої групи (ШКГ 9-15 балів) потреба становила 58,1% та 56,8% відповідно.
 Висновки. 1. Встановлено, що у поранених військовослужбовців із проникаючими пораненнями голови на етапі надання кваліфікованої медичної допомоги (Role 2) об’єм заходів інтенсивної терапії з метою стабілізації стану достовірно відрізнявся шляхом зростання потреби в ШВЛ, кисневій підтримці та седації. 
 
 Бальна оцінка постраждалих за ШКГ дозволяє спрогнозувати потребу в заходах стабілізації постраждалих та підготувати їх до евакуації з метою надання спеціалізованої нейрохірургічної допомоги.
","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":"49 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135083784","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.3(4)-111
S. O. Solovyov, A. S. Koval
Вступ. Відомо, що гідролізати (пептиди) колагену, отримані з побічних продуктів харчової промисловості, відіграють різноманітну біологічну роль як біологічно активні амінокислоти. Пептиди постійно синтезуються у всіх живих організмах для регулювання фізіологічних процесів. Насамперед, це органічні сполуки, які утворюються внаслідок поліконденсації амінокислот (взаємодії їх α-карбоксильної та α-аміногруп), створюють захисну гідроліпідну оболонку епідермісу та відіграють надважливу роль в процесі росту клітин шкіри, активуючи їх для виробництва колагену. Ці аспекти з успіхом застосовуються в галузі дерматології та косметології.
Мета дослідження. Вивчити особливості технологічного процесу виготовлення емульсійного ЛКЗ із пластично-пружно-вʼязким дисперсійним середовищем (крему) на основі пептидів природного походження. Для досягнення означеної мети вирішувалися наступні задачі: 1) провести аналіз сучасного арсеналу поліпептидів; 2) розробити рецептуру емульсійного косметичного крему на основі пептидів рослинно-мікробного походження, охарактеризувати його основні складові; 3) вивчити особливості технології цієї лікарської форми, розробити відповідну блок-схему.
Матеріали та методи. При проведенні експериментальних досліджень матеріалами слугували активні фармацевтичні інгредієнти – пептиди рослинно-мікробного походження – гексапептид-10 (Hexapeptide-10, Serilesine) та ацетил-гексапептид-8. При проведенні досліджень використовували загальноприйняті стандартні, описані в літературі методи проведення технологічних досліджень м’яких ЛФ і відповідні прилади, а також нові методики дослідження, які модифіковані для вивчення розробленого лікувально-косметичного засобу. Для проведення контролю якості зразків запропонованої лікарської форми дотримувалися рекомендацій і методик, наведених у ДФУ І вид., розділ «М’які лікарські засоби для місцевого застосування». Регламентацію показників якості та характеристик проводили згідно ДФУ, Настанов та іншим нормативним документам.
Результати дослідження. Розроблена типова рецептура означеної мʼякої лікарської форми на основі пептидів з використанням емульсійної основи. До складу олійної фази (25 %) входять лише природні жири, воски та олії, які мають не лише формоутворюючу здатність, а й забезпечують живлючий ефект шкіри. Проведення лабораторних досліджень з обґрунтування технології емульсійного косметичного крему надало змогу побудувати послідовність технологічного процесу, що може бути покладено в основу технології промислового виробництва, яка гарантує одержання кінцевого продукту, що відповідає вимогам технологічного регламенту. Технологічний процес виробництва включає плавлення в окремому реакторі компонентів олійної фази, виготовлення в окремому реакторі водної фази – розчинів водорозчинних компонентів, емульгування суміші двох фаз при температурі 70-80 °С, охолодження до температури 40-45 °С, введення ароматичних речовин чи інших термолабільних компонентів, фасування та пакування продукції. Паку
导言。众所周知，从食品工业副产品中提取的胶原蛋白水解物（肽）作为生物活性氨基酸发挥着多种生物学作用。肽在所有生物体内不断合成，以调节生理过程。首先，肽是氨基酸缩聚（α-羧基和α-氨基相互作用）形成的有机化合物，可形成表皮的水脂保护膜，并在皮肤细胞的生长过程中发挥重要作用，激活细胞产生胶原蛋白。这些方面已成功应用于皮肤病学和美容学领域。研究以天然肽为基础的塑料-弹性-粘性分散介质（膏霜）乳剂药物生产技术工艺的特殊性。为实现这一目标，需要完成以下任务：1) 分析多肽的现代武器库；2) 开发一种基于植物-微生物来源多肽的乳液化妆膏配方，确定其主要成分的特征；3) 研究这种剂型的技术特点，制定适当的流程图。在实验研究中，使用的材料是活性药物成分--植物微生物源肽--六肽-10（Hexapeptide-10，Serilesine）和乙酰六肽-8。研究采用了文献中描述的用于软性药物和适当设备技术研究的公认标准方法，以及为研究开发的药物和化妆品而修改的新研究方法。在拟议剂型样品的质量控制方面，我们遵循了《乌克兰国家配方》第一版 "局部使用的软性药物产品 "一节中给出的建议和方法。对质量指标和特征的规定是根据《乌克兰国家配方》、《指南》和其他规范性文件进行的。上述软制剂的标准配方以肽为基础，使用乳剂基质。油相（25%）只含有天然脂肪、蜡和油，它们不仅具有成模能力，还能滋养皮肤。为证实乳液化妆霜技术而进行的实验室研究，使我们有可能建立一系列技术流程，作为工业生产技术的基础，确保最终产品符合技术规范的要求。生产过程包括在一个单独的反应器中熔化油相成分，在一个单独的反应器中生产水相溶液，在 70-80 °C 的温度下乳化两相混合物，冷却到 40-45 °C 的温度，加入香料或其他热敏成分，包装和产品包装。乳液化妆霜的包装符合 DSTU 22715:2019（针对厚霜）[DSTU 22715:2019]、[DSTU 22715:2019]、[DSTU 22715:2019]的要求。消费品容器按照特定名称膏霜的技术要求中规定的重量或体积灌装化妆品膏霜，同时考虑到与标称重量（体积）的允许偏差。对源自植物微生物的现代多肽库进行了分析，并证明了它们的独特性。提出了基于植物微生物源多肽--六肽-10（Hexapeptide-10, Serilesine）和乙酰六肽-8的面部皮肤护理乳液化妆品配方。确定了生产治疗和美容乳霜技术的特殊性，绘制了流程图，并描述了使用低分子量肽形式的生物活性物质和某些类型的技术设备生产这种乳霜的技术方案。
{"title":"Особливості технологічного процесу виготовлення емульсійного косметичного крему на основі пептидів","authors":"S. O. Solovyov, A. S. Koval","doi":"10.46847/ujmm.2023.3(4)-111","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.3(4)-111","url":null,"abstract":"Вступ. Відомо, що гідролізати (пептиди) колагену, отримані з побічних продуктів харчової промисловості, відіграють різноманітну біологічну роль як біологічно активні амінокислоти. Пептиди постійно синтезуються у всіх живих організмах для регулювання фізіологічних процесів. Насамперед, це органічні сполуки, які утворюються внаслідок поліконденсації амінокислот (взаємодії їх α-карбоксильної та α-аміногруп), створюють захисну гідроліпідну оболонку епідермісу та відіграють надважливу роль в процесі росту клітин шкіри, активуючи їх для виробництва колагену. Ці аспекти з успіхом застосовуються в галузі дерматології та косметології.
 Мета дослідження. Вивчити особливості технологічного процесу виготовлення емульсійного ЛКЗ із пластично-пружно-вʼязким дисперсійним середовищем (крему) на основі пептидів природного походження. Для досягнення означеної мети вирішувалися наступні задачі: 1) провести аналіз сучасного арсеналу поліпептидів; 2) розробити рецептуру емульсійного косметичного крему на основі пептидів рослинно-мікробного походження, охарактеризувати його основні складові; 3) вивчити особливості технології цієї лікарської форми, розробити відповідну блок-схему.
 Матеріали та методи. При проведенні експериментальних досліджень матеріалами слугували активні фармацевтичні інгредієнти – пептиди рослинно-мікробного походження – гексапептид-10 (Hexapeptide-10, Serilesine) та ацетил-гексапептид-8. При проведенні досліджень використовували загальноприйняті стандартні, описані в літературі методи проведення технологічних досліджень м’яких ЛФ і відповідні прилади, а також нові методики дослідження, які модифіковані для вивчення розробленого лікувально-косметичного засобу. Для проведення контролю якості зразків запропонованої лікарської форми дотримувалися рекомендацій і методик, наведених у ДФУ І вид., розділ «М’які лікарські засоби для місцевого застосування». Регламентацію показників якості та характеристик проводили згідно ДФУ, Настанов та іншим нормативним документам.
 Результати дослідження. Розроблена типова рецептура означеної мʼякої лікарської форми на основі пептидів з використанням емульсійної основи. До складу олійної фази (25 %) входять лише природні жири, воски та олії, які мають не лише формоутворюючу здатність, а й забезпечують живлючий ефект шкіри. Проведення лабораторних досліджень з обґрунтування технології емульсійного косметичного крему надало змогу побудувати послідовність технологічного процесу, що може бути покладено в основу технології промислового виробництва, яка гарантує одержання кінцевого продукту, що відповідає вимогам технологічного регламенту. Технологічний процес виробництва включає плавлення в окремому реакторі компонентів олійної фази, виготовлення в окремому реакторі водної фази – розчинів водорозчинних компонентів, емульгування суміші двох фаз при температурі 70-80 °С, охолодження до температури 40-45 °С, введення ароматичних речовин чи інших термолабільних компонентів, фасування та пакування продукції. Паку","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":"17 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135083785","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.3(4)-049
I. S. Trinka, Ye. V. Moiseyenko
Вступ. Досягнення у галузі гіпербаричної медицини і фізіології складають основу систем життєзабезпечення операторів екстремальних видів діяльності (водолази, льотчики, космонавти, тощо). При цьому, використання для дихання в умовах гіпербарії газових сумішей різної комплектації сприяє вивченню нових проявів біологічної відповіді. В цілому, результати дослідження механізмів адаптації людини до дії гіпербаричного середовища мають фундаментальне і практичне значення, особливо, у напрямах забезпечення проникнення людини у «гідрокосмічний» і космічний простір, лікувального застосування гіпербаротерапії і гіпербаричної оксигенації, використання у медицині біологічних властивостей інертних газів.
Метою дослідження було проведення огляду наукових досліджень у галузі гіпербаричної фізіології при вивченні механізмів адаптаційних та дизадаптаційних перебудов в організмі людини, удосконаленні технологій практичного використання властивостей низки інертних газів, газових сумішей і гіпербаричної оксигенації у водолазній справі.
Матеріали і методи. У дослідженні були використані методи семантичного аналізу, бібліографічного дослідження та опису електронних ресурсів.
Результати. У продовж останнього століття освоєння людиною підводного світу стрімко прогресує. Це пов’язано з інтенсифікацією проведення робіт у річкових і шельфових акваторіях, включаючи видобуток корисних копалин, розширення завдань придонного будівництва, зростання актуальності специфічної підводної діяльності збройних сил, аварійно-рятувальних підрозділів, тощо. Підводне занурення з можливістю водолаза виконувати фахові завдання безпосередньо в умовах підводної гіпербарії потребує постійного удосконалення технологій медичного забезпечення і якості підготовки кваліфікованих фахівців. При цьому, відомо, що обмежені резерви адаптаційної здатності організму людини до комплексного впливу специфічних факторів підводного середовища відіграють лімітуючу роль у реалізації повноцінної комфортності при перебуванні в умовах гіпербарії і підводного середовища. Отже, забезпечення надійності життєдіяльності, працездатності і безпечного перебування людини у гіпербаричних умовах та підводному середовищі залежать від досконалості вивчення механізмів адаптації організму людини до впливу високого барометричного тиску та зміненого дихального середовища, що є основними напрямами досліджень у галузі гіпербаричної фізіології і водолазної медицини.
Висновки. Тематика даного огляду продиктована наявним дефіцитом прицільних наукових досліджень у галузі гіпербаричної фізіології та обмеженим доступом до профільної інформації, що не дозволяє у повному обсязі враховувати навіть вже відомі медико-біологічні ефекти при вивченні механізмів адаптаційних та дизадаптаційних перебудов в організмі, а також удосконалювати технології практичного використання властивостей низки інертних газів, газових сумішей і гіпербаричної оксигенації для потреб медицини.
{"title":"Актуальні аспекти гіпербаричної фізіології та медико-біологічних ефектів інертних газів","authors":"I. S. Trinka, Ye. V. Moiseyenko","doi":"10.46847/ujmm.2023.3(4)-049","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.3(4)-049","url":null,"abstract":"Вступ. Досягнення у галузі гіпербаричної медицини і фізіології складають основу систем життєзабезпечення операторів екстремальних видів діяльності (водолази, льотчики, космонавти, тощо). При цьому, використання для дихання в умовах гіпербарії газових сумішей різної комплектації сприяє вивченню нових проявів біологічної відповіді. В цілому, результати дослідження механізмів адаптації людини до дії гіпербаричного середовища мають фундаментальне і практичне значення, особливо, у напрямах забезпечення проникнення людини у «гідрокосмічний» і космічний простір, лікувального застосування гіпербаротерапії і гіпербаричної оксигенації, використання у медицині біологічних властивостей інертних газів.
 Метою дослідження було проведення огляду наукових досліджень у галузі гіпербаричної фізіології при вивченні механізмів адаптаційних та дизадаптаційних перебудов в організмі людини, удосконаленні технологій практичного використання властивостей низки інертних газів, газових сумішей і гіпербаричної оксигенації у водолазній справі.
 Матеріали і методи. У дослідженні були використані методи семантичного аналізу, бібліографічного дослідження та опису електронних ресурсів.
 Результати. У продовж останнього століття освоєння людиною підводного світу стрімко прогресує. Це пов’язано з інтенсифікацією проведення робіт у річкових і шельфових акваторіях, включаючи видобуток корисних копалин, розширення завдань придонного будівництва, зростання актуальності специфічної підводної діяльності збройних сил, аварійно-рятувальних підрозділів, тощо. Підводне занурення з можливістю водолаза виконувати фахові завдання безпосередньо в умовах підводної гіпербарії потребує постійного удосконалення технологій медичного забезпечення і якості підготовки кваліфікованих фахівців. При цьому, відомо, що обмежені резерви адаптаційної здатності організму людини до комплексного впливу специфічних факторів підводного середовища відіграють лімітуючу роль у реалізації повноцінної комфортності при перебуванні в умовах гіпербарії і підводного середовища. Отже, забезпечення надійності життєдіяльності, працездатності і безпечного перебування людини у гіпербаричних умовах та підводному середовищі залежать від досконалості вивчення механізмів адаптації організму людини до впливу високого барометричного тиску та зміненого дихального середовища, що є основними напрямами досліджень у галузі гіпербаричної фізіології і водолазної медицини. 
 Висновки. Тематика даного огляду продиктована наявним дефіцитом прицільних наукових досліджень у галузі гіпербаричної фізіології та обмеженим доступом до профільної інформації, що не дозволяє у повному обсязі враховувати навіть вже відомі медико-біологічні ефекти при вивченні механізмів адаптаційних та дизадаптаційних перебудов в організмі, а також удосконалювати технології практичного використання властивостей низки інертних газів, газових сумішей і гіпербаричної оксигенації для потреб медицини.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":"45 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135126979","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.3(4)-192
O. O. Melnychenko
Вступ. Травма, а особливо бойова травма в Україні, на жаль, набула надзвичайної актуальності з початком російського вторгнення в 2014 році, а з початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року це питання актуалізувалось з новою силою. Сучасна бойова хірургічна травма різноманітна і включає вогнепальні поранення й невогнепальні травми та ураження різними видами зброї. Зі зміною характеру бойових дій змінюється й структура бойової травми. Так в часи Другої світової війни переважну кількість поранень отримували в ближніх боях і травма мала в основному ізольований характер. Сучасні війни ведуться із активним застосуванням артилерії та авіації, що призвело до різкого зростання кількості множинних, поєднаних та комбінованих травм.
Мета: на клінічному прикладі продемонструвати особливості хірургічного лікування нестабільності грудинно-реберного каркасу при бойовій хірургічній травмі.
Матеріали та методи. Проводиться ретроспективно-проспективне дослідження постраждалих із нестабільністю грудинно-реберного каркасу на базі КМК ЛШМД та НВМКЦ «ГВКГ». В дослідження включено 123 постраждалих, які розділені на 2 групи. Основна група – 56 постраждалих, яким виконували операції, направлені на стабілізацію грудинно-реберного каркасу і 67 постраждалих, що лікувались консервативно.
Результати. Стабілізація грудинно-реберного каркасу сприяє усуненню парадоксального дихання, зменшенню больових відчуттів, скорочує терміни перебування у ВРІТ, штучної вентиляції легень і зменшує кількість ускладнень, пов’язаних із ШВЛ.
Висновки. Описаний клінічний випадок ілюструє, що вогнепальні рани потребують етапних обробок кожні 3-4 доби з метою видалення некротичних тканин, механічної санації за допомогою УЗ-кавітації чи системи пульс-лаваж терапії та застосування розчинів антисептиків для подавлення росту флори. Перед кожною хірургічною обробкою слід робити посів на мікрофлору з рани. Закриття дефектів та операції на кісткових структурах можливі тільки при відсутності запалення та росту мікрофлори. NPWT терапія в поєднанні зі штучною вентиляцією легень є гарним поєднанням для тимчасової стабілізації грудинно-реберного каркасу.
{"title":"Особливості хірургічного лікування нестабільності грудинно-реберного каркасу при бойовій хірургічній травмі","authors":"O. O. Melnychenko","doi":"10.46847/ujmm.2023.3(4)-192","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.3(4)-192","url":null,"abstract":"Вступ. Травма, а особливо бойова травма в Україні, на жаль, набула надзвичайної актуальності з початком російського вторгнення в 2014 році, а з початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року це питання актуалізувалось з новою силою. Сучасна бойова хірургічна травма різноманітна і включає вогнепальні поранення й невогнепальні травми та ураження різними видами зброї. Зі зміною характеру бойових дій змінюється й структура бойової травми. Так в часи Другої світової війни переважну кількість поранень отримували в ближніх боях і травма мала в основному ізольований характер. Сучасні війни ведуться із активним застосуванням артилерії та авіації, що призвело до різкого зростання кількості множинних, поєднаних та комбінованих травм.
 Мета: на клінічному прикладі продемонструвати особливості хірургічного лікування нестабільності грудинно-реберного каркасу при бойовій хірургічній травмі.
 Матеріали та методи. Проводиться ретроспективно-проспективне дослідження постраждалих із нестабільністю грудинно-реберного каркасу на базі КМК ЛШМД та НВМКЦ «ГВКГ». В дослідження включено 123 постраждалих, які розділені на 2 групи. Основна група – 56 постраждалих, яким виконували операції, направлені на стабілізацію грудинно-реберного каркасу і 67 постраждалих, що лікувались консервативно.
 Результати. Стабілізація грудинно-реберного каркасу сприяє усуненню парадоксального дихання, зменшенню больових відчуттів, скорочує терміни перебування у ВРІТ, штучної вентиляції легень і зменшує кількість ускладнень, пов’язаних із ШВЛ.
 Висновки. Описаний клінічний випадок ілюструє, що вогнепальні рани потребують етапних обробок кожні 3-4 доби з метою видалення некротичних тканин, механічної санації за допомогою УЗ-кавітації чи системи пульс-лаваж терапії та застосування розчинів антисептиків для подавлення росту флори. Перед кожною хірургічною обробкою слід робити посів на мікрофлору з рани. Закриття дефектів та операції на кісткових структурах можливі тільки при відсутності запалення та росту мікрофлори. NPWT терапія в поєднанні зі штучною вентиляцією легень є гарним поєднанням для тимчасової стабілізації грудинно-реберного каркасу.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135127312","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.3(4)-123
A. O. Yaroshenko, O. S. Shpychak
Мета. Обґрунтування вибору носія для субстанції калини звичайної плодів екстракту рідкого (КЗПЕР) у складі розроблюваних таблеток під умовною назвою «Вібурнікор» мембраностабілізувальної та кардіопротекторної.
Матеріали та методи. У роботі були використані фізико‐хімічні, фармако-технологічні та статистичні методи аналізу. Як активний фармацевтичний інгредієнт було обрано калини звичайної плодів екстракт рідкий та дозволені до медичного застосування допоміжні речовини. Таблетки отримували методом прямого пресування. Дослідження впливу допоміжних речовин на фармако-технологічні характеристики, зокрема насипну густину до та після усадки, текучість, кут природного укосу та ін. проводили у відповідності з вимогами ДФУ 2-го видання Також вивчали залежність стійкості таблеток до вологи від природи допоміжних речовин у їх складі.
Результати. Результати проведених випробувань свідчать про те, що висока питома поверхня та їх пориста структура зумовлюють використання досліджуваних кремнеземів марок Syloid® AL-1FP, Syloid 244 FP, Syloid XDP 3050 та Aeroperl® 300 у якості носіїв для отримання твердої лікарської форми. За одержаними результатами можна зробити висновок про те, що усі досліджувані зразки є перспективними речовинами для проведення подальших експериментальних досліджень при розробці складу таблеток на основі КЗПЕР, а отримані дані вказують на те, що більш об’ємним є порошок з носієм Syloid 244 FP, а меншу об’ємність має зразок із Syloid XDP 3050, який можна віднести до середньо об’ємних порошків.
Висновки. На основі проведених фізико-хімічних та фармако-технологічних досліджень зразків сумішей з різними марками досліджуваних аморфних силікагелей, зокрема Syloid® AL-1FP, Syloid 244 FP, Syloid XDP 3050 та Aeroperl® 300 встановлено, що найбільш прийнятними носіями для нового вітчизняного лікарського засобу «Вібурнікор» у формі таблеток, розробленого на основі рослинної субстанції калини звичайної плодів екстракту рідкого методом прямого пресування є Syloid XDP 3050 та Syloid 244 FP, які між собою дещо відрізняються значеннями насипної густини в одержаних сумішах досліджуваних порошків.
{"title":"Обґрунтування вибору носія для субстанції калини звичайної плодів екстракту рідкого у складі таблеток «Вібурнікор»","authors":"A. O. Yaroshenko, O. S. Shpychak","doi":"10.46847/ujmm.2023.3(4)-123","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.3(4)-123","url":null,"abstract":"Мета. Обґрунтування вибору носія для субстанції калини звичайної плодів екстракту рідкого (КЗПЕР) у складі розроблюваних таблеток під умовною назвою «Вібурнікор» мембраностабілізувальної та кардіопротекторної.
 Матеріали та методи. У роботі були використані фізико‐хімічні, фармако-технологічні та статистичні методи аналізу. Як активний фармацевтичний інгредієнт було обрано калини звичайної плодів екстракт рідкий та дозволені до медичного застосування допоміжні речовини. Таблетки отримували методом прямого пресування. Дослідження впливу допоміжних речовин на фармако-технологічні характеристики, зокрема насипну густину до та після усадки, текучість, кут природного укосу та ін. проводили у відповідності з вимогами ДФУ 2-го видання Також вивчали залежність стійкості таблеток до вологи від природи допоміжних речовин у їх складі.
 Результати. Результати проведених випробувань свідчать про те, що висока питома поверхня та їх пориста структура зумовлюють використання досліджуваних кремнеземів марок Syloid® AL-1FP, Syloid 244 FP, Syloid XDP 3050 та Aeroperl® 300 у якості носіїв для отримання твердої лікарської форми. За одержаними результатами можна зробити висновок про те, що усі досліджувані зразки є перспективними речовинами для проведення подальших експериментальних досліджень при розробці складу таблеток на основі КЗПЕР, а отримані дані вказують на те, що більш об’ємним є порошок з носієм Syloid 244 FP, а меншу об’ємність має зразок із Syloid XDP 3050, який можна віднести до середньо об’ємних порошків.
 Висновки. На основі проведених фізико-хімічних та фармако-технологічних досліджень зразків сумішей з різними марками досліджуваних аморфних силікагелей, зокрема Syloid® AL-1FP, Syloid 244 FP, Syloid XDP 3050 та Aeroperl® 300 встановлено, що найбільш прийнятними носіями для нового вітчизняного лікарського засобу «Вібурнікор» у формі таблеток, розробленого на основі рослинної субстанції калини звичайної плодів екстракту рідкого методом прямого пресування є Syloid XDP 3050 та Syloid 244 FP, які між собою дещо відрізняються значеннями насипної густини в одержаних сумішах досліджуваних порошків.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":"32 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135127321","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.3(4)-153
M. I. Badyuk, I. V. Pasko, V. V. Solyarik
Мета статті спрямована на комплексний аналіз матеріалів навчальної дисципліни з історії військової медицини та визначення її ролі в реалізації освітнього процесу, який поєднує навчальний, науковий і виховний компоненти. Особлива увага акцентується на історико-патріотичному напрямку освітньої діяльності в Українській військово-медичній академії (УВМА).
Матеріали і методи. Дослідження ґрунтується на оригінальних матеріалах та документах архіву та військово-медичного музею УВМА, які висвітлюють вплив заходів військово-патріотичного виховання на слухачів академії. Також долучені науково-дослідні публікації викладачів УВМА. У статті використані загально-наукові методи – аналіз-синтез і спеціальні історичні методи: історико-системний і біографічний.
Результати. Доведено, що викладання нормативного курсу «Історія військової медицини» формує у слухачів УВМА світоглядні та громадянські якості та морально-етичні цінності, необхідні для забезпечення потреб медичних служб Сил оборони України. Також сприяє опануванню системним історичним мисленням і здатністю аналітичного сприйняття науково-освітніх досягнень у військовій медицині минулого і сучасності.
Висновки. В рік 30-річчя створення УВМА, маючи певний досвід з організації та проведення освітнього процесу і підводячи підсумки у діяльності з патріотичного виховання маємо констатувати наступне. Історико-патріотичне виховання в даний час розглядається як один з найбільш пріоритетних напрямків роботи освітніх установ в Україні і є важливою складовою навчального процесу в УВМА. В умовах загострення воєнно-політичної ситуації у геополітичному масштабі, актуалізується проблема патріотичного виховання військово-медичних кадрів для Збройних Сил (ЗС) України. Особливого значення патріотичне виховання набуває в умовах повномасштабної війни рф проти України. Цінний досвід організації медичного забезпечення ЗС України в роки збройного протистояння воєнній агресії рф має бути використаний не лише для удосконалення функціонування і остаточного переведення на стандарти НАТО Медичних сил ЗС України, але й військово-медичною службою наших союзників і партнерів.
Вивчення поступу української військової медицини як складової національної медичної науки і освіти та української культури в цілому реалізується через осмислення інтелектуальної спадщини української медицини, з необхідністю повернути українській культурі та історії імен видатних її представників, які незаслужено забуті або несправедливо присвоєні іншими державами. Об’єктивний підхід до вивчення історії військової медицини забезпечує уникнення фальсифікування та применшення здобутків української військової медицини і прививає повагу до інтелектуальної спадщини нашого народу.
{"title":"Історія військової медицини та її роль у патріотичному вихованні українських військових медиків","authors":"M. I. Badyuk, I. V. Pasko, V. V. Solyarik","doi":"10.46847/ujmm.2023.3(4)-153","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.3(4)-153","url":null,"abstract":"Мета статті спрямована на комплексний аналіз матеріалів навчальної дисципліни з історії військової медицини та визначення її ролі в реалізації освітнього процесу, який поєднує навчальний, науковий і виховний компоненти. Особлива увага акцентується на історико-патріотичному напрямку освітньої діяльності в Українській військово-медичній академії (УВМА).
 Матеріали і методи. Дослідження ґрунтується на оригінальних матеріалах та документах архіву та військово-медичного музею УВМА, які висвітлюють вплив заходів військово-патріотичного виховання на слухачів академії. Також долучені науково-дослідні публікації викладачів УВМА. У статті використані загально-наукові методи – аналіз-синтез і спеціальні історичні методи: історико-системний і біографічний.
 Результати. Доведено, що викладання нормативного курсу «Історія військової медицини» формує у слухачів УВМА світоглядні та громадянські якості та морально-етичні цінності, необхідні для забезпечення потреб медичних служб Сил оборони України. Також сприяє опануванню системним історичним мисленням і здатністю аналітичного сприйняття науково-освітніх досягнень у військовій медицині минулого і сучасності. 
 Висновки. В рік 30-річчя створення УВМА, маючи певний досвід з організації та проведення освітнього процесу і підводячи підсумки у діяльності з патріотичного виховання маємо констатувати наступне. Історико-патріотичне виховання в даний час розглядається як один з найбільш пріоритетних напрямків роботи освітніх установ в Україні і є важливою складовою навчального процесу в УВМА. В умовах загострення воєнно-політичної ситуації у геополітичному масштабі, актуалізується проблема патріотичного виховання військово-медичних кадрів для Збройних Сил (ЗС) України. Особливого значення патріотичне виховання набуває в умовах повномасштабної війни рф проти України. Цінний досвід організації медичного забезпечення ЗС України в роки збройного протистояння воєнній агресії рф має бути використаний не лише для удосконалення функціонування і остаточного переведення на стандарти НАТО Медичних сил ЗС України, але й військово-медичною службою наших союзників і партнерів.
 Вивчення поступу української військової медицини як складової національної медичної науки і освіти та української культури в цілому реалізується через осмислення інтелектуальної спадщини української медицини, з необхідністю повернути українській культурі та історії імен видатних її представників, які незаслужено забуті або несправедливо присвоєні іншими державами. Об’єктивний підхід до вивчення історії військової медицини забезпечує уникнення фальсифікування та применшення здобутків української військової медицини і прививає повагу до інтелектуальної спадщини нашого народу.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":"49 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135083791","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.3(4)-095
S. M. Smirnov, T. P. Kulchytskyi, I. S. Haydash, A. I. Burachyk, O. P. Shegera
Вступ. Сучасна російсько-українська війна створює нові реалії та різноманітні чинники впливу, в першу чергу на організм військовослужбовців. В наслідок впливу агентів військового і промислового походження на організм військовослужбовців діючої армії ушкодження зазнають, в тому числі, органи травневого тракту. Інформація щодо структури нетравматичної патології системи травлення у військовослужбовців Збройних Сил України у відкритих джерелах є недостатньою.
Мета. Вивчення структури нетравматичної патології системи травлення у військовослужбовців, які перебували на лікуванні і реабілітації в медичних закладах Рівненської області в 2022 році.
Матеріали та методи. Ретроспективно проаналізовано історії хвороб 3902 військовослужбовців, які знаходились на лікуванні в 2022 році в Рівненському військовому госпіталі, Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни і в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня №2» Рівненської міської ради. З 3902 історій хвороб для статистичного аналізу відібрана 381 історія хвороб військовослужбовців, які мали нетравматичну патологію системи травлення, в тому числі чоловіків було 332 (87,14%), жінок – 49 (12,86%), вік осіб коливався від 18 до 59 років. Аналіз нетравматичної патології у військовослужбовців проводився, як окремо в вікових групах, так і в загальній популяції, згідно до 10-ї міжнародної класифікації хвороб (МКХ-Х). Методи дослідження: статистичний, обробці підлягали непараметричні показники.
Результати. З 3902 військовослужбовців основна нетравматична патологія системи травлення була у 381 особи (9,76%). Монопатологія системи травлення складала 38,85%, коморбідна патологія - 61,2%. В структурі нетравматичної основної патології системи травлення у військовослужбовців питома вага гастритів склала 18,37%, загострень хронічної виразкової хвороби – 17,85%, зустрічаємість кил – 17,58%, гострого апендициту – 6,82%, загострень хронічного панкреатиту – 4,46%, гострого панкреатиту – 3,67%, загострень хронічного холециститу – 3,15%. Комбінована основна нетравматична патологія органів системи травлення склала 16,01%, до її складу відносились: хронічний гастродуоденіт – 6,82%, хронічний гастро-панкреатит – 0,52%, хронічний гастро-дуодено-панкреатит – 3,41%, хронічний холецисто-панкреатит – 0,76%, хронічний холецисто-гепатит – 0,26%, хронічний панкреато-холецисто-гепатит – 0,78%, хронічний гастро-холецистит – 0,26%. На онкопатологію системи травлення прийшлось 0,78%. На супутню патологію у військовослужбовців, які мали основну патологію системи травлення, прийшлось 61,15%, її склали патології: системи кровообігу – 17,32%, системи травлення – 13,91%, нервової системи – 11,81%, сечостатевої системи – 5,25%, системи дихання – 3,94%, кістково-м’язової систем – 3,15%, системи крові – 2,89%, ендокринної системи – 1,84%, шкіряних покровів – 1,05%.
Висновки. В структурі нетравматичних захворювань військовослужбовців патологія системи травлення складає 9,76%. Монопатологія системи травлення ск
{"title":"Структура нетравматичної патології системи травлення у військовослужбовців","authors":"S. M. Smirnov, T. P. Kulchytskyi, I. S. Haydash, A. I. Burachyk, O. P. Shegera","doi":"10.46847/ujmm.2023.3(4)-095","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.3(4)-095","url":null,"abstract":"Вступ. Сучасна російсько-українська війна створює нові реалії та різноманітні чинники впливу, в першу чергу на організм військовослужбовців. В наслідок впливу агентів військового і промислового походження на організм військовослужбовців діючої армії ушкодження зазнають, в тому числі, органи травневого тракту. Інформація щодо структури нетравматичної патології системи травлення у військовослужбовців Збройних Сил України у відкритих джерелах є недостатньою.
 Мета. Вивчення структури нетравматичної патології системи травлення у військовослужбовців, які перебували на лікуванні і реабілітації в медичних закладах Рівненської області в 2022 році.
 Матеріали та методи. Ретроспективно проаналізовано історії хвороб 3902 військовослужбовців, які знаходились на лікуванні в 2022 році в Рівненському військовому госпіталі, Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни і в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня №2» Рівненської міської ради. З 3902 історій хвороб для статистичного аналізу відібрана 381 історія хвороб військовослужбовців, які мали нетравматичну патологію системи травлення, в тому числі чоловіків було 332 (87,14%), жінок – 49 (12,86%), вік осіб коливався від 18 до 59 років. Аналіз нетравматичної патології у військовослужбовців проводився, як окремо в вікових групах, так і в загальній популяції, згідно до 10-ї міжнародної класифікації хвороб (МКХ-Х). Методи дослідження: статистичний, обробці підлягали непараметричні показники. 
 Результати. З 3902 військовослужбовців основна нетравматична патологія системи травлення була у 381 особи (9,76%). Монопатологія системи травлення складала 38,85%, коморбідна патологія - 61,2%. В структурі нетравматичної основної патології системи травлення у військовослужбовців питома вага гастритів склала 18,37%, загострень хронічної виразкової хвороби – 17,85%, зустрічаємість кил – 17,58%, гострого апендициту – 6,82%, загострень хронічного панкреатиту – 4,46%, гострого панкреатиту – 3,67%, загострень хронічного холециститу – 3,15%. Комбінована основна нетравматична патологія органів системи травлення склала 16,01%, до її складу відносились: хронічний гастродуоденіт – 6,82%, хронічний гастро-панкреатит – 0,52%, хронічний гастро-дуодено-панкреатит – 3,41%, хронічний холецисто-панкреатит – 0,76%, хронічний холецисто-гепатит – 0,26%, хронічний панкреато-холецисто-гепатит – 0,78%, хронічний гастро-холецистит – 0,26%. На онкопатологію системи травлення прийшлось 0,78%. На супутню патологію у військовослужбовців, які мали основну патологію системи травлення, прийшлось 61,15%, її склали патології: системи кровообігу – 17,32%, системи травлення – 13,91%, нервової системи – 11,81%, сечостатевої системи – 5,25%, системи дихання – 3,94%, кістково-м’язової систем – 3,15%, системи крові – 2,89%, ендокринної системи – 1,84%, шкіряних покровів – 1,05%.
 Висновки. В структурі нетравматичних захворювань військовослужбовців патологія системи травлення складає 9,76%. Монопатологія системи травлення ск","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":"45 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135083952","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.3(4)-140
I. V. Dziublyk, A. S. Koval
Вступ. Актуальність проблеми демодекозу не викликає сумнівів в силу поширення означеної патології, відсутності чіткого уявлення про етіологію, резистентність до терапії, наявності обмеженого, як з’ясувалось, спектру відповідних лікувально-косметичних засобів (у т.ч. з рослинними компонентами), що ускладнюються психоемоційними розладами. Тому значущість проведення досліджень, направлених на створення нових лікарських засобів (ЛЗ) для лікування та профілактики демодекозу шкіри обличчя, складно переоцінити. Адже це розглядається як посильний внесок в розширення асортименту не лише якісних косметичних засобів для лікування особливо значущих захворювань, але й інноваційних ЛЗ вітчизняного виробництва відповідно до найвищих міжнародних стандартів.
Мета дослідження. Обґрунтування та розробка раціонального складу та технології нового м’якого ЛЗ у вигляді крему для лікування демодекозу на основі продуктів натурального походження – октопірокса, екстракту календули та рідкого екстракту гамамелісу.
Матеріали та методи. При проведенні експериментальних досліджень матеріалом слугував природний комплекс активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ) – октопірокс, рідкі екстракти гамамелісу та календули. В ході досліджень використовували загальноприйняті, стандартні, описані в літературі методи проведення технологічних досліджень м’яких лікарських форм (ЛФ) і відповідні прилади, а також нові методики дослідження, які модифіковані для вивчення розробленого лікувально-косметичного засобу. Для проведення контролю якості зразків розробленої ЛФ дотримувалися рекомендацій і методик, наведених у ДФУ І вид., розділ «М’які лікарські засоби для місцевого застосування». Структурно-механічні (реологічні) властивості кремової основи і модельних зразків крему вивчали за загальноприйнятними методиками, при температурах від 25 оС (максимальна температура зберігання ЛЗ) до 60 оС (температура при якій композиція знаходиться у плавкому стані) за допомогою ротаційного віскозиметра «Rheotest-2» (Німеччина) з коаксіальними циліндрами. На основі отриманих даних будували криві залежності напруги зсуву (τ) від градієнта швидкості зсуву (Dr). Виміри проводили в широкому діапазоні температур, що фіксувались лабораторним термометром з ціною поділки 0,2 оC. Термостатування зразків здійснювали за допомогою ультратермостату TC-16А. Обробку експериментальних даних проведено за допомогою методів математичної статистики відповідно до вимог Державної Фармакопеї України.
Результати. Характер реограм показав, що зі збільшенням швидкості зсуву з’являється прямопропорційна залежність напруги зсуву від швидкості деформації, що також вказує на приналежність основ до в’язко-пластичних тіл, які володіють певною структурою. Подальшими дослідженнями встановлено достатню тиксотропність зразків крему на основі з вмістом 5 % емульгатора та 14 % олійної фази, вони здатні розріджуватися при нанесені на шкіру, добре намащуватися і здатні до екструзії з туб, крім того, консистенція крему є задовільн
{"title":"Технологічні аспекти створення крему на емульсійній основі для лікування демодекозу","authors":"I. V. Dziublyk, A. S. Koval","doi":"10.46847/ujmm.2023.3(4)-140","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.3(4)-140","url":null,"abstract":"Вступ. Актуальність проблеми демодекозу не викликає сумнівів в силу поширення означеної патології, відсутності чіткого уявлення про етіологію, резистентність до терапії, наявності обмеженого, як з’ясувалось, спектру відповідних лікувально-косметичних засобів (у т.ч. з рослинними компонентами), що ускладнюються психоемоційними розладами. Тому значущість проведення досліджень, направлених на створення нових лікарських засобів (ЛЗ) для лікування та профілактики демодекозу шкіри обличчя, складно переоцінити. Адже це розглядається як посильний внесок в розширення асортименту не лише якісних косметичних засобів для лікування особливо значущих захворювань, але й інноваційних ЛЗ вітчизняного виробництва відповідно до найвищих міжнародних стандартів.
 Мета дослідження. Обґрунтування та розробка раціонального складу та технології нового м’якого ЛЗ у вигляді крему для лікування демодекозу на основі продуктів натурального походження – октопірокса, екстракту календули та рідкого екстракту гамамелісу.
 Матеріали та методи. При проведенні експериментальних досліджень матеріалом слугував природний комплекс активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ) – октопірокс, рідкі екстракти гамамелісу та календули. В ході досліджень використовували загальноприйняті, стандартні, описані в літературі методи проведення технологічних досліджень м’яких лікарських форм (ЛФ) і відповідні прилади, а також нові методики дослідження, які модифіковані для вивчення розробленого лікувально-косметичного засобу. Для проведення контролю якості зразків розробленої ЛФ дотримувалися рекомендацій і методик, наведених у ДФУ І вид., розділ «М’які лікарські засоби для місцевого застосування». Структурно-механічні (реологічні) властивості кремової основи і модельних зразків крему вивчали за загальноприйнятними методиками, при температурах від 25 оС (максимальна температура зберігання ЛЗ) до 60 оС (температура при якій композиція знаходиться у плавкому стані) за допомогою ротаційного віскозиметра «Rheotest-2» (Німеччина) з коаксіальними циліндрами. На основі отриманих даних будували криві залежності напруги зсуву (τ) від градієнта швидкості зсуву (Dr). Виміри проводили в широкому діапазоні температур, що фіксувались лабораторним термометром з ціною поділки 0,2 оC. Термостатування зразків здійснювали за допомогою ультратермостату TC-16А. Обробку експериментальних даних проведено за допомогою методів математичної статистики відповідно до вимог Державної Фармакопеї України.
 Результати. Характер реограм показав, що зі збільшенням швидкості зсуву з’являється прямопропорційна залежність напруги зсуву від швидкості деформації, що також вказує на приналежність основ до в’язко-пластичних тіл, які володіють певною структурою. Подальшими дослідженнями встановлено достатню тиксотропність зразків крему на основі з вмістом 5 % емульгатора та 14 % олійної фази, вони здатні розріджуватися при нанесені на шкіру, добре намащуватися і здатні до екструзії з туб, крім того, консистенція крему є задовільн","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":"52 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135127172","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2023.3(4)-005
N. M. Sydorova, V. M. Tsaralunha
Обґрунтування. Існують різноманітні причини порушень функції кишечника, що можуть розвинутись у військовослужбовців в умовах бойових дій. Розуміння того, що симптоми дисфункції кишечника можуть бути обумовлені не тільки функціональними розладами, як, наприклад, синдром подразненого кишечника, дозволить пришвидшити діагностику та своєчасно надавати необхідну допомогу військовослужбовцю, зменшувати період його непрацездатності.
Мета: розробити класифікацію порушень кишечника у військовослужбовців комбатантів.
Матеріали та методи: системного аналізу (системно-історичний, системно-структурний), епідеміологічний, бібліосемантичний, узагальнення, прогностичний.
Результати та обговорення. Неможливо застосувати в умовах бойових дій класифікаційні та діагностичні підходи ведення пацієнта з функціональними кишковими розладами, прийняті в гастроентерології для цивільних осіб у мирний час, коли доступ до діагностики та лікування фактично є нелімітованим. Крім того, деякі причини такого порушення при розгортанні військ можуть бути вельми специфічними та взагалі не розглядаються в мирній клінічній практиці, що спонукало авторів до розробки етіологічної класифікації порушень функції кишечника саме у військовослужбовців комбатантів. Така класифікація фіксує увагу на проблемах, з якими може стикнутись сімейний лікар під час надання медичної допомоги пацієнтам з діареєю, закрепом, метеоризмом та спазмами/ вісцеральною гіперреактивністю та не зводиться до проблем функціональних кишкових розладів, як порушень взаємодії між мозком та кишечником.
Висновки. На підставі запропонованої класифікації доцільно підготувати інформаційні матеріали для лікарів із роз’ясненням рівня надання медичної допомоги, кадрового ресурсу, нефармакологічних та фармакологічних заходів по профілактиці/лікуванню основних порушень функції кишечнику, що можуть виникнути в бойових умовах, зокрема із визначенням ролі відповідального самолікування у випадках, де це є доцільним.
{"title":"Класифікація порушень функції кишечника у військовослужбовців в умовах бойових дій як таргет-вказівник напрямків роботи сімейного лікаря","authors":"N. M. Sydorova, V. M. Tsaralunha","doi":"10.46847/ujmm.2023.3(4)-005","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2023.3(4)-005","url":null,"abstract":"Обґрунтування. Існують різноманітні причини порушень функції кишечника, що можуть розвинутись у військовослужбовців в умовах бойових дій. Розуміння того, що симптоми дисфункції кишечника можуть бути обумовлені не тільки функціональними розладами, як, наприклад, синдром подразненого кишечника, дозволить пришвидшити діагностику та своєчасно надавати необхідну допомогу військовослужбовцю, зменшувати період його непрацездатності. 
 Мета: розробити класифікацію порушень кишечника у військовослужбовців комбатантів.
 Матеріали та методи: системного аналізу (системно-історичний, системно-структурний), епідеміологічний, бібліосемантичний, узагальнення, прогностичний.
 Результати та обговорення. Неможливо застосувати в умовах бойових дій класифікаційні та діагностичні підходи ведення пацієнта з функціональними кишковими розладами, прийняті в гастроентерології для цивільних осіб у мирний час, коли доступ до діагностики та лікування фактично є нелімітованим. Крім того, деякі причини такого порушення при розгортанні військ можуть бути вельми специфічними та взагалі не розглядаються в мирній клінічній практиці, що спонукало авторів до розробки етіологічної класифікації порушень функції кишечника саме у військовослужбовців комбатантів. Така класифікація фіксує увагу на проблемах, з якими може стикнутись сімейний лікар під час надання медичної допомоги пацієнтам з діареєю, закрепом, метеоризмом та спазмами/ вісцеральною гіперреактивністю та не зводиться до проблем функціональних кишкових розладів, як порушень взаємодії між мозком та кишечником. 
 Висновки. На підставі запропонованої класифікації доцільно підготувати інформаційні матеріали для лікарів із роз’ясненням рівня надання медичної допомоги, кадрового ресурсу, нефармакологічних та фармакологічних заходів по профілактиці/лікуванню основних порушень функції кишечнику, що можуть виникнути в бойових умовах, зокрема із визначенням ролі відповідального самолікування у випадках, де це є доцільним.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135127487","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：