首页 > 最新文献

Medical and Clinical Chemistry最新文献

英文 中文
ВПЛИВ МЕТФОРМІНУ ТА ЙОГО КОМБІНАЦІЇ З МОДУЛЯТОРАМИ ОБМІНУ ГІДРОГЕН СУЛЬФІДУ НА РІВЕНЬ ГЛІКЕМІЇ І СТАН СИСТЕМИ H2S У НИРКАХ ЩУРІВ ПРИ СТРЕПТОЗОТОЦИНІНДУКОВАНОМУ ДІАБЕТІ
Pub Date : 2023-02-28 DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13565
О. Б. Струтинська, А. В. Мельник
Вступ. Діабетична нефропатія належить до тяжких мікросудинних ускладнень цукрового діабету (ЦД) і є однією з причин інвалідизації та смертності пацієнтів. Важливу роль в її лікуванні відіграє цукрознижувальний препарат “Метформін”. Залишається нез’ясованим питання щодо молекулярних механізмів дії метформіну, зокрема про роль сигнальної системи гідроген сульфіду (H2S) у його фармакологічній активності. Мета дослідження – оцінити вплив метформіну та його комбінації з модуляторами обміну гідроген сульфіду на рівень глікемії і метаболізм H2S у нирках щурів при стрептозотоциніндукованому діабеті. Методи дослідження. Досліди проведено на 75 білих нелінійних щурах-самцях масою 150–240 г. Їх поділили на 5 груп: 1-ша – контрольна; 2-га – тварини з експериментальним ЦД, який ініціювали одно­разовим інтраперитонеальним введенням стрептозотоцину (40 мг/кг маси) на 0,1 М цитратному буфері (pH 4,5); 3-тя – щури з експериментальним ЦД, які з 3-ї до 28-ї доби отримували лікування метфор­міном (500 мг/кг/добу, інтрагастрально); 4-та – тварини із ЦД, яким, крім метформіну, вводили NaHS (56 мкмоль/кг/добу, інтраперитонеально); 5-та – щури із ЦД, яким, крім метформіну, вводили пропаргілгліцин (442 мкмоль/кг/добу, інтраперитонеально). У периферичній крові визначали вміст глюкози, а в супернатанті гомогенату нирок оцінювали рівень H2S, активність H2S-синтезувальних ензимів (цистатіонін-γ-ліази – ЦГЛ, цистатіонін-β-синтази – ЦБС, цистеїнамінотрансферази/3-меркаптопіруватсульфуртранс­ферази – ЦАТ/3-МСТ), тіоредоксинредуктази (ТРР) та швидкість утилізації H2S. Результати й обговорення. Стрептозотоциніндукований діабет (CТЦ-діабет) викликав вірогідне зростання у крові рівня глюкози в 4,6 раза (p˂0,001), зниження в нирках вмісту H2S, активності ­H2S-синтезувальних ензимів (ЦГЛ, ЦБС, ЦАТ/3-МСТ), активності ТРР на 33,2–58,1 % (p˂0,001), збільшення швидкості утилізації H2S на 79,4 % (p˂0,001) порівняно з показниками контрольної групи. Застосування метформіну при СТЦ-діабеті проявило гіпоглікемічну активність (рівень глюкози знизився на 25,2 %, p˂0,001, порівняно з нелікованими тваринами), зменшило дефіцит H2S у нирках (рівень H2S зріс на 27,9 %, p˂0,001), підвищило активність H2S-синтезувальних ензимів і ТРР (на 15,2–60,0 %, p˂0,05), а також зменшило швидкість утилізації H2S (на 32,7 %, p˂0,001). Введення донора H2S – NaHS потенціювало гіпоглікемічну активність метформіну та його здатність коригувати обмін H2S у нирках, тоді як введення інгібітора синтезу H2S – пропаргілгліцину мало протилежний ефект при СТЦ-діабеті. Висновки. При СТЦ-діабеті метформін проявляє гіпоглікемічну активність та коригує порушення метаболізму H2S у нирках. Застосування NaHS посилює гіпоглікемічну активність метформіну і потенціює його вплив на систему H2S у нирках, тоді як використання пропаргілгліцину зменшує здатність метформіну коригувати гіперглікемію та обмін H2S у нирках.
{"title":"ВПЛИВ МЕТФОРМІНУ ТА ЙОГО КОМБІНАЦІЇ З МОДУЛЯТОРАМИ ОБМІНУ ГІДРОГЕН СУЛЬФІДУ НА РІВЕНЬ ГЛІКЕМІЇ І СТАН СИСТЕМИ H2S У НИРКАХ ЩУРІВ ПРИ СТРЕПТОЗОТОЦИНІНДУКОВАНОМУ ДІАБЕТІ","authors":"О. Б. Струтинська, А. В. Мельник","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13565","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13565","url":null,"abstract":"Вступ. Діабетична нефропатія належить до тяжких мікросудинних ускладнень цукрового діабету (ЦД) і є однією з причин інвалідизації та смертності пацієнтів. Важливу роль в її лікуванні відіграє цукрознижувальний препарат “Метформін”. Залишається нез’ясованим питання щодо молекулярних механізмів дії метформіну, зокрема про роль сигнальної системи гідроген сульфіду (H2S) у його фармакологічній активності. \u0000Мета дослідження – оцінити вплив метформіну та його комбінації з модуляторами обміну гідроген сульфіду на рівень глікемії і метаболізм H2S у нирках щурів при стрептозотоциніндукованому діабеті. \u0000Методи дослідження. Досліди проведено на 75 білих нелінійних щурах-самцях масою 150–240 г. Їх поділили на 5 груп: 1-ша – контрольна; 2-га – тварини з експериментальним ЦД, який ініціювали одно­разовим інтраперитонеальним введенням стрептозотоцину (40 мг/кг маси) на 0,1 М цитратному буфері (pH 4,5); 3-тя – щури з експериментальним ЦД, які з 3-ї до 28-ї доби отримували лікування метфор­міном (500 мг/кг/добу, інтрагастрально); 4-та – тварини із ЦД, яким, крім метформіну, вводили NaHS (56 мкмоль/кг/добу, інтраперитонеально); 5-та – щури із ЦД, яким, крім метформіну, вводили пропаргілгліцин (442 мкмоль/кг/добу, інтраперитонеально). У периферичній крові визначали вміст глюкози, а в супернатанті гомогенату нирок оцінювали рівень H2S, активність H2S-синтезувальних ензимів (цистатіонін-γ-ліази – ЦГЛ, цистатіонін-β-синтази – ЦБС, цистеїнамінотрансферази/3-меркаптопіруватсульфуртранс­ферази – ЦАТ/3-МСТ), тіоредоксинредуктази (ТРР) та швидкість утилізації H2S. \u0000Результати й обговорення. Стрептозотоциніндукований діабет (CТЦ-діабет) викликав вірогідне зростання у крові рівня глюкози в 4,6 раза (p˂0,001), зниження в нирках вмісту H2S, активності ­H2S-синтезувальних ензимів (ЦГЛ, ЦБС, ЦАТ/3-МСТ), активності ТРР на 33,2–58,1 % (p˂0,001), збільшення швидкості утилізації H2S на 79,4 % (p˂0,001) порівняно з показниками контрольної групи. Застосування метформіну при СТЦ-діабеті проявило гіпоглікемічну активність (рівень глюкози знизився на 25,2 %, p˂0,001, порівняно з нелікованими тваринами), зменшило дефіцит H2S у нирках (рівень H2S зріс на 27,9 %, p˂0,001), підвищило активність H2S-синтезувальних ензимів і ТРР (на 15,2–60,0 %, p˂0,05), а також зменшило швидкість утилізації H2S (на 32,7 %, p˂0,001). Введення донора H2S – NaHS потенціювало гіпоглікемічну активність метформіну та його здатність коригувати обмін H2S у нирках, тоді як введення інгібітора синтезу H2S – пропаргілгліцину мало протилежний ефект при СТЦ-діабеті. \u0000Висновки. При СТЦ-діабеті метформін проявляє гіпоглікемічну активність та коригує порушення метаболізму H2S у нирках. Застосування NaHS посилює гіпоглікемічну активність метформіну і потенціює його вплив на систему H2S у нирках, тоді як використання пропаргілгліцину зменшує здатність метформіну коригувати гіперглікемію та обмін H2S у нирках.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"62 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"84708258","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
РОЛЬ НІТРОГЕН (ІІ) ОКСИДУ В МЕХАНІЗМАХ РОЗВИТКУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ГЕПАТОПУЛЬМОНАЛЬНОГО СИНДРОМУ
Pub Date : 2023-02-28 DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13576
І. Я. Криницька, Л. Є. Грицишин, Р. С. Усинський, Марія Іванівна Марущак, Татьяна Ярошенко
Вступ. Цироз печінки часто супроводжується ускладненнями з боку легеневої системи, що значно зменшує тривалість життя таких пацієнтів. До легеневих ускладнень цирозу печінки належать гідроторакс, портопульмональна гіпертензія та гепатопульмональний синдром (ГПС), поширеність якого варіює від 5 до 30 %. Нітроген (ІІ) оксид (NO) бере участь у більшості метаболічних процесів, що відбуваються в печінці. Незважаючи на велику кількість досліджень, на сьогодні немає чітких уявлень про вплив NO і його метаболітів на біохімічні механізми розвитку ГПС. Мета дослідження – вивчити зміни вмісту метаболітів нітроген (ІІ) оксиду в сироватці крові й бронхоальвеолярному змиві щурів із змодельованим гепатопульмональним синдромом та обґрунтувати роль NO в механізмах ураження легень за умови експериментального ГПС. Методи дослідження. Експерименти проведено на 56 безпородних щурах-самцях масою 180–220 г. Першу дослідну модель ГПС було створено шляхом накладання подвійної лігатури на загальну жовчовивідну протоку і подальшого її пересічення скальпелем, другу – шляхом восьмитижневого внутрішньошлункового введення олійного розчину тетрахлорметану. Дослідженню підлягали сироватка крові та бронхоальвеолярний змив. Кількісну оцінку вмісту метаболітів NO проводили за визначенням їх суми, яка включала нітрит-іони, що попередньо були наявні у пробі (NO2–), та відновлені до нітритів нітрат-іони (NO3–). Результати й обговорення. Сумарний вміст метаболітів NO у сироватці крові щурів на 31-шу добу після перев’язування загальної жовчовивідної протоки вірогідно зростав у 3,9 раза (p1<0,001) порівняно з 1-ю контрольною групою. У тварин із тетрахлорметаніндукованим цирозом він збільшувався в 3,1 раза (p1<0,001). Зміни продукування NO відбувались однонаправлено в бік поглиблення оксидативного стресу як у сироватці крові, так і в бронхоальвеолярному змиві. Висновки. При моделюванні гепатопульмонального синдрому відбувається активація нітроксидергічних процесів за рахунок вірогідного збільшення вмісту метаболітів нітроген (ІІ) оксиду в сироватці крові та бронхоальвеолярному змиві. При зіставленні абсолютних величин вмісту метаболітів нітроген (ІІ) оксиду в сироватці крові та бронхоальвеолярному змиві виявлено синхронний розвиток нітроксидергічних процесів на системному і місцевому рівнях з переважанням синтезу нітроген (ІІ) оксиду в легенях.
{"title":"РОЛЬ НІТРОГЕН (ІІ) ОКСИДУ В МЕХАНІЗМАХ РОЗВИТКУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ГЕПАТОПУЛЬМОНАЛЬНОГО СИНДРОМУ","authors":"І. Я. Криницька, Л. Є. Грицишин, Р. С. Усинський, Марія Іванівна Марущак, Татьяна Ярошенко","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13576","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13576","url":null,"abstract":"Вступ. Цироз печінки часто супроводжується ускладненнями з боку легеневої системи, що значно зменшує тривалість життя таких пацієнтів. До легеневих ускладнень цирозу печінки належать гідроторакс, портопульмональна гіпертензія та гепатопульмональний синдром (ГПС), поширеність якого варіює від 5 до 30 %. Нітроген (ІІ) оксид (NO) бере участь у більшості метаболічних процесів, що відбуваються в печінці. Незважаючи на велику кількість досліджень, на сьогодні немає чітких уявлень про вплив NO і його метаболітів на біохімічні механізми розвитку ГПС. \u0000Мета дослідження – вивчити зміни вмісту метаболітів нітроген (ІІ) оксиду в сироватці крові й бронхоальвеолярному змиві щурів із змодельованим гепатопульмональним синдромом та обґрунтувати роль NO в механізмах ураження легень за умови експериментального ГПС. \u0000Методи дослідження. Експерименти проведено на 56 безпородних щурах-самцях масою 180–220 г. Першу дослідну модель ГПС було створено шляхом накладання подвійної лігатури на загальну жовчовивідну протоку і подальшого її пересічення скальпелем, другу – шляхом восьмитижневого внутрішньошлункового введення олійного розчину тетрахлорметану. Дослідженню підлягали сироватка крові та бронхоальвеолярний змив. Кількісну оцінку вмісту метаболітів NO проводили за визначенням їх суми, яка включала нітрит-іони, що попередньо були наявні у пробі (NO2–), та відновлені до нітритів нітрат-іони (NO3–). \u0000Результати й обговорення. Сумарний вміст метаболітів NO у сироватці крові щурів на 31-шу добу після перев’язування загальної жовчовивідної протоки вірогідно зростав у 3,9 раза (p1<0,001) порівняно з 1-ю контрольною групою. У тварин із тетрахлорметаніндукованим цирозом він збільшувався в 3,1 раза (p1<0,001). Зміни продукування NO відбувались однонаправлено в бік поглиблення оксидативного стресу як у сироватці крові, так і в бронхоальвеолярному змиві. \u0000Висновки. При моделюванні гепатопульмонального синдрому відбувається активація нітроксидергічних процесів за рахунок вірогідного збільшення вмісту метаболітів нітроген (ІІ) оксиду в сироватці крові та бронхоальвеолярному змиві. При зіставленні абсолютних величин вмісту метаболітів нітроген (ІІ) оксиду в сироватці крові та бронхоальвеолярному змиві виявлено синхронний розвиток нітроксидергічних процесів на системному і місцевому рівнях з переважанням синтезу нітроген (ІІ) оксиду в легенях.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"77 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"73252047","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ОЦІНКА ГОРМОНАЛЬНОГО ФОНУ ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ НА ТЛІ ЕНДОМЕТРІОЗУ
Pub Date : 2023-02-28 DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13580
С. В. Хміль, І. Я. Підгайна
Вступ. Ендометріоз – естрогенозалежне хронічне запальне захворювання, яке спричиняє ендомет­ріозасоційоване безпліддя приблизно в 30–50 % жінок із підтвердженим випадком. Мета дослідження – проаналізувати репродуктивну гормональну панель пацієнток з ендометріоз­асоційованим безпліддям для оптимального вибору протоколу стимуляції овуляції в програмах допоміжних репродуктивних технологій. Методи дослідження. Проведено порівняльний ретроспективний аналіз результатів гормональної панелі 116 жінок із безпліддям на тлі ендометріозу при довгому і короткому протоколах стимуляції овуляції та жінок контрольної групи в програмах допоміжних репродуктивних технологій. Пацієнток було поділено на 3 групи: 1-ша – 44 жінки з ендометріозасоційованим безпліддям, яким проводили контрольовану оваріальну стимуляцію за довгим протоколом з агоністами гонадотропін-рилізинг-гормону; 2-га – 42 пацієнтки з ендометріозасоційованим безпліддям, яким виконували контрольовану оваріальну стимуляцію за коротким протоколом з антагоністами гонадотропін-рилізинг-гормону; 3-тя група порівняння (контрольна) – 30 жінок із безпліддям, пов’язаним з трубним фактором. Рівні антимюллерового, фолікулостимулювального, лютеїнізуючого гормонів, пролактину, естрадіолу, тестостерону в сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу в лабораторії медичного центру “Клініка професора Стефана Хміля” (акредитація № 268604/2019). Показники перелічених гормонів визначали у певні дні ­менструального циклу. Рівні тестостерону, фолікулостимулювального і лютеїнізуючого гормонів, естрадіолу визначали на 2–3 день циклу, вміст прогестерону – на 21–22 день циклу, а також у день введення тригера овуляції визначали рівні естрадіолу та прогестерону. Рівні всіх перерахованих гормонів визначали за допомогою імуноферментного аналізатора “StatFax” і тест-системи “Diagnostic Systems Laboratories, Inc.” (США). Результати й обговорення. Встановлено певну закономірність гормональної панелі жінок з ендометріозасоційованим безпліддям, зокрема підвищені рівні фолікулостимулювального і лютеїнізуючого гормонів, зменшене їх співвідношення, знижений вміст антимюллерового гормону, який корелював зі ступенем поширеності процесу, прогестеронову й андрогенну недостатність. Проте з’ясовано, що гіпер­естрогенний стан, який притаманний ендометріозу, безпосередньо сприяє збільшенню ураження через його проліферативний та запальний вплив на тканину ендометрія. Висновки. Ендометріозасоційоване безпліддя спровоковане порушенням роботи гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи, яка вимагає більш детального подальшого вивчення задля розробки нових технологій та протоколів лікування. Беззаперечно, найкращим методом лікування безпліддя на тлі ендометріозу є використання допоміжних репродуктивних технологій, проте тактику ведення пацієнтки і протокол стимуляції необхідно підбирати індивідуально під кожен окремий випадок встановленого діагнозу залежно від репродуктивного потенціалу (овуляторного резерву, гормонального профілю) та ан
{"title":"ОЦІНКА ГОРМОНАЛЬНОГО ФОНУ ЖІНОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ НА ТЛІ ЕНДОМЕТРІОЗУ","authors":"С. В. Хміль, І. Я. Підгайна","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13580","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13580","url":null,"abstract":"Вступ. Ендометріоз – естрогенозалежне хронічне запальне захворювання, яке спричиняє ендомет­ріозасоційоване безпліддя приблизно в 30–50 % жінок із підтвердженим випадком. \u0000Мета дослідження – проаналізувати репродуктивну гормональну панель пацієнток з ендометріоз­асоційованим безпліддям для оптимального вибору протоколу стимуляції овуляції в програмах допоміжних репродуктивних технологій. \u0000Методи дослідження. Проведено порівняльний ретроспективний аналіз результатів гормональної панелі 116 жінок із безпліддям на тлі ендометріозу при довгому і короткому протоколах стимуляції овуляції та жінок контрольної групи в програмах допоміжних репродуктивних технологій. Пацієнток було поділено на 3 групи: 1-ша – 44 жінки з ендометріозасоційованим безпліддям, яким проводили контрольовану оваріальну стимуляцію за довгим протоколом з агоністами гонадотропін-рилізинг-гормону; 2-га – 42 пацієнтки з ендометріозасоційованим безпліддям, яким виконували контрольовану оваріальну стимуляцію за коротким протоколом з антагоністами гонадотропін-рилізинг-гормону; 3-тя група порівняння (контрольна) – 30 жінок із безпліддям, пов’язаним з трубним фактором. Рівні антимюллерового, фолікулостимулювального, лютеїнізуючого гормонів, пролактину, естрадіолу, тестостерону в сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу в лабораторії медичного центру “Клініка професора Стефана Хміля” (акредитація № 268604/2019). Показники перелічених гормонів визначали у певні дні ­менструального циклу. Рівні тестостерону, фолікулостимулювального і лютеїнізуючого гормонів, естрадіолу визначали на 2–3 день циклу, вміст прогестерону – на 21–22 день циклу, а також у день введення тригера овуляції визначали рівні естрадіолу та прогестерону. Рівні всіх перерахованих гормонів визначали за допомогою імуноферментного аналізатора “StatFax” і тест-системи “Diagnostic Systems Laboratories, Inc.” (США). \u0000Результати й обговорення. Встановлено певну закономірність гормональної панелі жінок з ендометріозасоційованим безпліддям, зокрема підвищені рівні фолікулостимулювального і лютеїнізуючого гормонів, зменшене їх співвідношення, знижений вміст антимюллерового гормону, який корелював зі ступенем поширеності процесу, прогестеронову й андрогенну недостатність. Проте з’ясовано, що гіпер­естрогенний стан, який притаманний ендометріозу, безпосередньо сприяє збільшенню ураження через його проліферативний та запальний вплив на тканину ендометрія. \u0000Висновки. Ендометріозасоційоване безпліддя спровоковане порушенням роботи гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи, яка вимагає більш детального подальшого вивчення задля розробки нових технологій та протоколів лікування. Беззаперечно, найкращим методом лікування безпліддя на тлі ендометріозу є використання допоміжних репродуктивних технологій, проте тактику ведення пацієнтки і протокол стимуляції необхідно підбирати індивідуально під кожен окремий випадок встановленого діагнозу залежно від репродуктивного потенціалу (овуляторного резерву, гормонального профілю) та ан","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"2 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"90457436","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ЕФЕКТИВНІСТЬ КОРЕКЦІЇ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ СУДИН У ПЕРИ- ТА ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОДИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГОСТРИМ КОРОНАРНИМ СИНДРОМОМ НА ТЛІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ
Pub Date : 2023-02-28 DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13567
М. І. Швед, Р. М. Овсійчук
Вступ. Високий рівень захворюваності й смертності хворих на інфаркт міокарда та цукровий діабет 2 типу (ЦД2) і обмеження можливості застосування високоефективних ранніх інвазивних коронарних втручань при цьому коморбідному стані визначають тактику активного вивчення ролі взаємообтяжувальних патогенетичних факторів, у тому числі ендотеліальної дисфункції судин, яка сприяє порушенню енергетичного метаболізму та ішемічному ушкодженню кардіоміоцитів. Мета дослідження – проаналізувати ефективність корекції ендотеліальної дисфункції, а саме комбінованого інтервенційного та медикаментозного лікування, у хворих із гострим коронарним синдромом з підйомом сегмента ST (ГКСпSТ) на тлі ЦД2 з висо­ким ризиком розвитку кардіальних ускладнень на стаціонарному етапі лікування. Методи дослідження. Для дослідження відібрано 56 хворих із ГКСпST на тлі ЦД2, яких поділили на 2 групи: 32 пацієнти основної дослідної групи, крім стандартного лікування ГКС, додатково внутрішньовенно отримали 2,0 г L-карнітину у формі розчину для інфузій по 100 мл 1 раз на добу курсом 7 днів (одне вливання препарату здійснювали перед інтервенційним втручанням); 24 хворим контрольної групи проведено черезшкірне коронарне втручання і стандартне медикаментозне лікування. Для компенсації ЦД2 пацієнтам обох груп додатково призначали дапагліфлозин (форксіга) по 10 мг/добу. Крім використання загальноклінічних, інструментальних і лабораторних методів, визначали функціональний стан судинного ендотелію за концентрацією ендотеліну-1 в плазмі крові та вмістом стабільних метаболітів NO. Результати й обговорення. У вихідному стані у хворих із ГКСпST на тлі ЦД2 встановлено виражені порушення мікроциркуляції й ендотеліальної функції та їх додаткове погіршення в пери- і післяопераційний періоди після перкутанного коронарного втручання, що супроводжувалося розвитком реперфузійного синдрому з різною тривалістю та виразністю лівошлуночкової недостатності й порушень ритму і провідності. Під впливом стандартного медикаментозного лікування у пацієнтів контрольної групи відмічено наявність резистентних до лікування суправентрикулярних та шлуночкових екстрасистол. Водночас у хворих із ГКСпST на тлі ЦД2 (дослідна група) під впливом комплексного медикаментозного лікування з використанням L-карнітину та дапагліфлозину вже на 2-гу добу спостереження відзначено суттєве покращення параметрів ендотеліальної функції судин та зменшення частоти порушень ритму і провідності, а після завершення курсу лікування в коморбідних пацієнтів дослідної групи спостерігали повне відновлення ендотеліальної функції та зниження частоти порушень ритму і провідності на 59,4 % та проявів гострої серцевої недостатності на 42,6 %. Висновок. Порушення ендотеліальної функції у хворих із ГКС на тлі ЦД2 доцільно корегувати метаболічною терапією L-карнітином та інгібітором SGLT2 – дапагліфлозином у передопераційний період черезшкірного коронарного втручання для попередження проявів реперфузійного синдрому і продовжувати її в післяопераційний пер
{"title":"ЕФЕКТИВНІСТЬ КОРЕКЦІЇ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ СУДИН У ПЕРИ- ТА ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОДИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГОСТРИМ КОРОНАРНИМ СИНДРОМОМ НА ТЛІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ","authors":"М. І. Швед, Р. М. Овсійчук","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13567","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13567","url":null,"abstract":"Вступ. Високий рівень захворюваності й смертності хворих на інфаркт міокарда та цукровий діабет 2 типу (ЦД2) і обмеження можливості застосування високоефективних ранніх інвазивних коронарних втручань при цьому коморбідному стані визначають тактику активного вивчення ролі взаємообтяжувальних патогенетичних факторів, у тому числі ендотеліальної дисфункції судин, яка сприяє порушенню енергетичного метаболізму та ішемічному ушкодженню кардіоміоцитів. \u0000Мета дослідження – проаналізувати ефективність корекції ендотеліальної дисфункції, а саме комбінованого інтервенційного та медикаментозного лікування, у хворих із гострим коронарним синдромом з підйомом сегмента ST (ГКСпSТ) на тлі ЦД2 з висо­ким ризиком розвитку кардіальних ускладнень на стаціонарному етапі лікування. \u0000Методи дослідження. Для дослідження відібрано 56 хворих із ГКСпST на тлі ЦД2, яких поділили на 2 групи: 32 пацієнти основної дослідної групи, крім стандартного лікування ГКС, додатково внутрішньовенно отримали 2,0 г L-карнітину у формі розчину для інфузій по 100 мл 1 раз на добу курсом 7 днів (одне вливання препарату здійснювали перед інтервенційним втручанням); 24 хворим контрольної групи проведено черезшкірне коронарне втручання і стандартне медикаментозне лікування. Для компенсації ЦД2 пацієнтам обох груп додатково призначали дапагліфлозин (форксіга) по 10 мг/добу. Крім використання загальноклінічних, інструментальних і лабораторних методів, визначали функціональний стан судинного ендотелію за концентрацією ендотеліну-1 в плазмі крові та вмістом стабільних метаболітів NO. \u0000Результати й обговорення. У вихідному стані у хворих із ГКСпST на тлі ЦД2 встановлено виражені порушення мікроциркуляції й ендотеліальної функції та їх додаткове погіршення в пери- і післяопераційний періоди після перкутанного коронарного втручання, що супроводжувалося розвитком реперфузійного синдрому з різною тривалістю та виразністю лівошлуночкової недостатності й порушень ритму і провідності. Під впливом стандартного медикаментозного лікування у пацієнтів контрольної групи відмічено наявність резистентних до лікування суправентрикулярних та шлуночкових екстрасистол. Водночас у хворих із ГКСпST на тлі ЦД2 (дослідна група) під впливом комплексного медикаментозного лікування з використанням L-карнітину та дапагліфлозину вже на 2-гу добу спостереження відзначено суттєве покращення параметрів ендотеліальної функції судин та зменшення частоти порушень ритму і провідності, а після завершення курсу лікування в коморбідних пацієнтів дослідної групи спостерігали повне відновлення ендотеліальної функції та зниження частоти порушень ритму і провідності на 59,4 % та проявів гострої серцевої недостатності на 42,6 %. \u0000Висновок. Порушення ендотеліальної функції у хворих із ГКС на тлі ЦД2 доцільно корегувати метаболічною терапією L-карнітином та інгібітором SGLT2 – дапагліфлозином у передопераційний період черезшкірного коронарного втручання для попередження проявів реперфузійного синдрому і продовжувати її в післяопераційний пер","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"83 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"91158629","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
РОЗВИТОК ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ ПРИ АДРЕНАЛІНОВОМУ УШКОДЖЕННІ СЕРЦЯ В ЩУРІВ-САМЦІВ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ КАСТРАЦІЇ І ГІПОДИНАМІЇ 肾上腺素诱发雄性大鼠心脏损伤的氧化应激发展
Pub Date : 2023-02-28 DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13575
Р. Б. Друзюк, О. В. Денефіль
Вступ. В останні місяці, у зв’язку з війною в Україні, зросла кількість людей, які тривалий час займають малорухоме положення та перебувають у стані стресу. Провідною ланкою виникнення будь-якої патології є розвиток оксидативного стресу, що впливає на появу порушень серцево-судинної системи. Мета дослідження – оцінити вплив кастрації і гіподинамії на розвиток окиснювальних процесів у щурів при адреналіновому ушкодженні серця (АУС). Методи дослідження. Досліди виконано на 120 безпородних білих щурах-самцях лінії Вістар. Усіх тварин поділили на 2 серії: 1-ша – контроль; 2-га – кастрація і стрес. Кастрацію здійснювали під тіопентал-натрієвим знеболюванням за методом Я. Д. Кіршенблата. Гіподинамічний стрес викликали з 1,5- до 3-місячного віку шляхом утримування в клітках з обмеженням життєвого простору вдвічі протягом 1,5 місяця. Для відтворення АУС щурам вводили одноразово внутрішньочеревно 0,18 % розчин адреналіну гідротартрату з розрахунку 0,5 мг/кг маси (Фармацевтична фірма “Дарниця”, Україна). Дослідження ­тварин у кожній групі виконували в контролі, через 1, 3, 7, 14 і 28 діб. Під тіопентал-натрієвим наркозом проводили забір крові, в якій визначали вміст дієнових і трієнових кон’югатів (ДК, ТК), основ Шиффа (ОШ), ТБК-активних продуктів (ТБК-ап), церулоплазміну (ЦП), супероксиддисмутазну (СОД) і каталазну активність. Результати й обговорення. У тварин, які зазнали кастрації і стресу, відмічено менші значення ДК, ТК, ОШ, ЦП та СОД активності, але більші – ТБК-ап і каталазної активності. У щурів 1-ї серії при розвитку АУС спостерігали більше зростання рівня ДК, ТК, ТБК-ап до 14-ї доби, а вміст ОШ знижувався через 7 діб з найбільшим підвищенням рівня антиоксидантів через 7–14 діб. У тварин 2-ї серії максимальні значення ДК і ТК відзначено через 14 діб, ТБК-ап – через 1 добу, ОШ – через 7 діб з найбільшим зростанням СОД активності через 14 діб, а каталазної активності й вмісту ЦП – через 1 добу. Висновки. Поєднання кастрації і стресу в щурів-самців спричиняє зменшення вмісту продуктів ­пероксидного окиснення ліпідів, супероксиддисмутазної і каталазної активності та рівня церулоплазміну. Розвиток АУС викликає підвищення вмісту продуктів пероксидного окиснення ліпідів, більш виражено – у тварин контрольної серії. Антиоксидантна активність зростає максимально через 14 діб у щурів конт­рольної серії, через 1 добу – у тварин, які зазнали кастрації і стресу.
导言。近几个月来,由于乌克兰的战争,长期久坐不动、处于压力之下的人越来越多。任何病变发生的首要环节都是氧化应激的发展,而氧化应激会影响心血管疾病的出现。 本研究的目的是评估阉割和不运动对肾上腺素诱发心脏损伤(AICI)大鼠氧化过程发展的影响。 方法。实验对象为 120 只 Wistar 品系的纯种白色雄性大鼠。所有动物分为两个系列:第一组--对照组;第二组--阉割和应激组。阉割是按照 J. D. Kirshenblatt 的方法在硫喷妥钠麻醉下进行的。在大鼠 1.5 到 3 个月大时,将其关在生活空间减半的笼子里 1.5 个月,诱导大鼠产生低动力应激。为了再现 AUS,给大鼠腹腔注射 0.18 % 的盐酸肾上腺素溶液,剂量为 0.5 毫克/千克体重(乌克兰 "Darnitsa "制药公司)。各组动物分别在对照组、1、3、7、14 和 28 天后进行研究。在硫喷妥钠麻醉下抽血,以测定二烯和三烯共轭物(DC、TC)、希夫碱(SB)、TBK 活性产物(TBK-ap)、脑磷脂蛋白(CP)、超氧化物歧化酶(SOD)和过氧化氢酶活性的含量。在受到阉割和应激的动物中,观察到 DC、TC、GSH、CP 和 SOD 活性值较低,但 TBA 和过氧化氢酶活性值较高。在第 1 个系列的大鼠中,随着 AUS 的发展,观察到 DC、TC、TBA 的含量在第 14 天前有较大的增加,而 GS 的含量在 7 天后有所下降,7-14 天后抗氧化剂含量的增幅最大。在第 2 个系列的动物中,DC 和 TC 在 14 天后达到最大值,TBA 在 1 天后达到最大值,GS 在 7 天后达到最大值,SOD 活性在 14 天后达到最大值,过氧化氢酶活性和 CP 含量在 1 天后达到最大值。雄性大鼠的阉割和应激结合会导致脂质过氧化产物含量、超氧化物歧化酶和过氧化氢酶活性以及脑磷脂含量下降。AUS 的发展会导致脂质过氧化产物含量增加,这在对照组动物中更为明显。对照组大鼠的抗氧化活性在 14 天后达到最大值,而受到阉割和应激的动物则在 1 天后达到最大值。
{"title":"РОЗВИТОК ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ ПРИ АДРЕНАЛІНОВОМУ УШКОДЖЕННІ СЕРЦЯ В ЩУРІВ-САМЦІВ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ КАСТРАЦІЇ І ГІПОДИНАМІЇ","authors":"Р. Б. Друзюк, О. В. Денефіль","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13575","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13575","url":null,"abstract":"Вступ. В останні місяці, у зв’язку з війною в Україні, зросла кількість людей, які тривалий час займають малорухоме положення та перебувають у стані стресу. Провідною ланкою виникнення будь-якої патології є розвиток оксидативного стресу, що впливає на появу порушень серцево-судинної системи.&#x0D; Мета дослідження – оцінити вплив кастрації і гіподинамії на розвиток окиснювальних процесів у щурів при адреналіновому ушкодженні серця (АУС).&#x0D; Методи дослідження. Досліди виконано на 120 безпородних білих щурах-самцях лінії Вістар. Усіх тварин поділили на 2 серії: 1-ша – контроль; 2-га – кастрація і стрес. Кастрацію здійснювали під тіопентал-натрієвим знеболюванням за методом Я. Д. Кіршенблата. Гіподинамічний стрес викликали з 1,5- до 3-місячного віку шляхом утримування в клітках з обмеженням життєвого простору вдвічі протягом 1,5 місяця. Для відтворення АУС щурам вводили одноразово внутрішньочеревно 0,18 % розчин адреналіну гідротартрату з розрахунку 0,5 мг/кг маси (Фармацевтична фірма “Дарниця”, Україна). Дослідження ­тварин у кожній групі виконували в контролі, через 1, 3, 7, 14 і 28 діб. Під тіопентал-натрієвим наркозом проводили забір крові, в якій визначали вміст дієнових і трієнових кон’югатів (ДК, ТК), основ Шиффа (ОШ), ТБК-активних продуктів (ТБК-ап), церулоплазміну (ЦП), супероксиддисмутазну (СОД) і каталазну активність.&#x0D; Результати й обговорення. У тварин, які зазнали кастрації і стресу, відмічено менші значення ДК, ТК, ОШ, ЦП та СОД активності, але більші – ТБК-ап і каталазної активності. У щурів 1-ї серії при розвитку АУС спостерігали більше зростання рівня ДК, ТК, ТБК-ап до 14-ї доби, а вміст ОШ знижувався через 7 діб з найбільшим підвищенням рівня антиоксидантів через 7–14 діб. У тварин 2-ї серії максимальні значення ДК і ТК відзначено через 14 діб, ТБК-ап – через 1 добу, ОШ – через 7 діб з найбільшим зростанням СОД активності через 14 діб, а каталазної активності й вмісту ЦП – через 1 добу.&#x0D; Висновки. Поєднання кастрації і стресу в щурів-самців спричиняє зменшення вмісту продуктів ­пероксидного окиснення ліпідів, супероксиддисмутазної і каталазної активності та рівня церулоплазміну. Розвиток АУС викликає підвищення вмісту продуктів пероксидного окиснення ліпідів, більш виражено – у тварин контрольної серії. Антиоксидантна активність зростає максимально через 14 діб у щурів конт­рольної серії, через 1 добу – у тварин, які зазнали кастрації і стресу.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"39 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135782418","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
РОЗВИТОК ОКСИДАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ У СЕРЦІ ЩУРІВ У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ІММОБІЛІЗАЦІЙНОГО СТРЕСУ
Pub Date : 2023-02-28 DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13572
О. В. Денефіль, Тетяна Ярошенко
Вступ. В останні місяці, у зв’язку з війною на території України, значно зросла кількість людей, які тривалий час перебували в малорухомому положенні й у стресовому стані. Провідною ланкою виникнення будь-якої патології залишається розвиток оксидативного стресу, що впливає на появу порушень серцево-судинної системи. Мета дослідження – оцінити розвиток оксидативного стресу в гомогенаті серця щурів при розвитку іммобілізаційного стресу. Методи дослідження. Досліди виконано на 60 безпородних щурах-самцях масою 180–210 г. Тварин поділили на 5 груп: контроль, стрес 1 добу, стрес 2 доби, стрес 3 доби, стрес 4 доби. Стрес моделювали шляхом одногодинної іммобілізації щурів спинкою донизу. Дослідження тварин у кожній групі проводили в контролі, через 1 добу після останньої іммобілізації. Під тіопентал-натрієвим наркозом здійснювали забір серця, в гомогенаті якого визначали вміст дієнових кон’югатів, ТБК-активних продуктів, супероксиддисмутазну і каталазну активність. Результати й обговорення. У щурів-самців через 1 добу після одноразового епізоду стресу, порівняно з контролем, відмічено підвищення концентрації дієнових кон’югатів на 41,4 % (p<0,001), ТБК-активних продуктів – на 21,1 % (p<0,01), зростання супероксиддисмутазної активності на 38,5 % (p<0,001), каталазної – на 68,5 % (p<0,001). Збільшення вмісту дієнових кон’югатів і ТБК-активних продуктів спос­терігали через 2 і 3 доби стресу, але показники знижувалися після 4 іммобілізацій. Зростання супероксиддисмутазної і каталазної активності відзначено через 2 доби стресу, але показники зменшувалися через 3 доби, збільшувалися через 4 доби порівняно з попереднім терміном. Висновки. Розвиток оксидативного стресу в серці щурів при іммобілізаійному стресі залежить від кількості стресових епізодів. При триразових одногодинних іммобілізаціях у щурів-самців розвивається дистрес, при одно- і дворазових – еустрес.
{"title":"РОЗВИТОК ОКСИДАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ У СЕРЦІ ЩУРІВ У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ІММОБІЛІЗАЦІЙНОГО СТРЕСУ","authors":"О. В. Денефіль, Тетяна Ярошенко","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13572","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13572","url":null,"abstract":"Вступ. В останні місяці, у зв’язку з війною на території України, значно зросла кількість людей, які тривалий час перебували в малорухомому положенні й у стресовому стані. Провідною ланкою виникнення будь-якої патології залишається розвиток оксидативного стресу, що впливає на появу порушень серцево-судинної системи. \u0000Мета дослідження – оцінити розвиток оксидативного стресу в гомогенаті серця щурів при розвитку іммобілізаційного стресу. \u0000Методи дослідження. Досліди виконано на 60 безпородних щурах-самцях масою 180–210 г. Тварин поділили на 5 груп: контроль, стрес 1 добу, стрес 2 доби, стрес 3 доби, стрес 4 доби. Стрес моделювали шляхом одногодинної іммобілізації щурів спинкою донизу. Дослідження тварин у кожній групі проводили в контролі, через 1 добу після останньої іммобілізації. Під тіопентал-натрієвим наркозом здійснювали забір серця, в гомогенаті якого визначали вміст дієнових кон’югатів, ТБК-активних продуктів, супероксиддисмутазну і каталазну активність. \u0000Результати й обговорення. У щурів-самців через 1 добу після одноразового епізоду стресу, порівняно з контролем, відмічено підвищення концентрації дієнових кон’югатів на 41,4 % (p<0,001), ТБК-активних продуктів – на 21,1 % (p<0,01), зростання супероксиддисмутазної активності на 38,5 % (p<0,001), каталазної – на 68,5 % (p<0,001). Збільшення вмісту дієнових кон’югатів і ТБК-активних продуктів спос­терігали через 2 і 3 доби стресу, але показники знижувалися після 4 іммобілізацій. Зростання супероксиддисмутазної і каталазної активності відзначено через 2 доби стресу, але показники зменшувалися через 3 доби, збільшувалися через 4 доби порівняно з попереднім терміном. \u0000Висновки. Розвиток оксидативного стресу в серці щурів при іммобілізаійному стресі залежить від кількості стресових епізодів. При триразових одногодинних іммобілізаціях у щурів-самців розвивається дистрес, при одно- і дворазових – еустрес.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"38 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"84229414","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ВПЛИВ КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ НАНОЧАСТИНОК ОКСИДУ ЦИНКУ ТА ГЕРБІЦИДУ ГЛІФОСАТУ НА СТАН ГУМОРАЛЬНОЇ ЛАНКИ ІМУННОЇ СИСТЕМИ
Pub Date : 2023-02-28 DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13574
Я. Ю. Петренко, М. М. Корда
Вступ. Нанотехнології є на сьогодні найбільш перспективним напрямком у розвитку світової науки. Наноматеріали стали причиною справжнього прориву в багатьох галузях і проникають у всі сфери нашого життя. Наночастинки, завдяки їх унікальним властивостям, широко застосовують у наукових дослідженнях, промисловості та медицині. З повсякденним зростанням темпів використання наноматеріалів усе менше уваги приділяють можливому негативному впливу наночастинок на здоров’я людей та на безпеку навколишнього середовища в цілому. Характерна для наночастинок здатність посилювати транспорт хімічних речовин і лікарських засобів у клітини та через бар’єри організму робить актуальним питання про можливість потенціювання токсичної дії хімічних контамінантів при їх сумісному надходженні в організм. Мета дослідження – вивчити особливості комбінованого впливу наночастинок оксиду цинку та гербіциду гліфосату на стан гуморальної ланки імунної системи експериментальних щурів. Методи дослідження. Досліди виконано на щурах-самцях, яким внутрішньошлунково протягом 14 діб вводили у вигляді суспензії (0,5 мл) наночастинки оксиду цинку в дозі 100 мг/кг маси тала та гліфосат (у формі гербіциду раундапу) в дозі 250 мг/кг маси тіла. Токсиканти вводили сумісно та окремо. Тварин виводили з експерименту на 15-ту добу. В сироватці крові визначали вміст циркулюючих імунних комплексів та імуноглобулінів класів А, М, G. Результати й обговорення. Встановлено, що під впливом наночастинок оксиду цинку досліджувані показники достовірно не відрізнялися від показників контролю. Введення щурам гліфосату призводило до виражених змін імуноглобулінів класу G та циркулюючих імунних комплексів. Максимальні зміни показників зареєстровано у групі тварин, яким вводили наночастинки оксиду цинку сумісно з гліфосатом. У цьому випадку показники вмісту імуноглобулінів та циркулюючих імунних комплексів достовірно погіршувалися порівняно з аналогічними показниками у групі тварин, яким вводили тільки гербіцид. Висновок. Наночастинки оксиду цинку посилюють здатність гербіциду гліфосату викликати зміни гуморальної ланки імунної системи білих щурів.
{"title":"ВПЛИВ КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ НАНОЧАСТИНОК ОКСИДУ ЦИНКУ ТА ГЕРБІЦИДУ ГЛІФОСАТУ НА СТАН ГУМОРАЛЬНОЇ ЛАНКИ ІМУННОЇ СИСТЕМИ","authors":"Я. Ю. Петренко, М. М. Корда","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13574","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13574","url":null,"abstract":"Вступ. Нанотехнології є на сьогодні найбільш перспективним напрямком у розвитку світової науки. Наноматеріали стали причиною справжнього прориву в багатьох галузях і проникають у всі сфери нашого життя. Наночастинки, завдяки їх унікальним властивостям, широко застосовують у наукових дослідженнях, промисловості та медицині. З повсякденним зростанням темпів використання наноматеріалів усе менше уваги приділяють можливому негативному впливу наночастинок на здоров’я людей та на безпеку навколишнього середовища в цілому. Характерна для наночастинок здатність посилювати транспорт хімічних речовин і лікарських засобів у клітини та через бар’єри організму робить актуальним питання про можливість потенціювання токсичної дії хімічних контамінантів при їх сумісному надходженні в організм. \u0000Мета дослідження – вивчити особливості комбінованого впливу наночастинок оксиду цинку та гербіциду гліфосату на стан гуморальної ланки імунної системи експериментальних щурів. \u0000Методи дослідження. Досліди виконано на щурах-самцях, яким внутрішньошлунково протягом 14 діб вводили у вигляді суспензії (0,5 мл) наночастинки оксиду цинку в дозі 100 мг/кг маси тала та гліфосат (у формі гербіциду раундапу) в дозі 250 мг/кг маси тіла. Токсиканти вводили сумісно та окремо. Тварин виводили з експерименту на 15-ту добу. В сироватці крові визначали вміст циркулюючих імунних комплексів та імуноглобулінів класів А, М, G. \u0000Результати й обговорення. Встановлено, що під впливом наночастинок оксиду цинку досліджувані показники достовірно не відрізнялися від показників контролю. Введення щурам гліфосату призводило до виражених змін імуноглобулінів класу G та циркулюючих імунних комплексів. Максимальні зміни показників зареєстровано у групі тварин, яким вводили наночастинки оксиду цинку сумісно з гліфосатом. У цьому випадку показники вмісту імуноглобулінів та циркулюючих імунних комплексів достовірно погіршувалися порівняно з аналогічними показниками у групі тварин, яким вводили тільки гербіцид. \u0000Висновок. Наночастинки оксиду цинку посилюють здатність гербіциду гліфосату викликати зміни гуморальної ланки імунної системи білих щурів.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"25 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"76398676","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ЗМІНИ ВМІСТУ МОЛЕКУЛ СЕРЕДНЬОЇ МАСИ У ЩУРІВ-САМИЦЬ З ПАТОЛОГІЄЮ ЯЄЧНИКІВ ТА КОРЕКЦІЯ ЇХ ПРЕПАРАТАМИ ІНОЗИТОЛУ 卵巢病变雌性大鼠体内中等重量分子含量的变化以及用肌醇制剂对其进行矫正
Pub Date : 2023-02-28 DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13579
Н. Ю. Терлецька, О. В. Денефіль
Вступ. Проблема безпліддя є актуальною і на сьогодні. Основними причинами його розвитку є вік; стреси, сидячий спосіб життя, вплив солей важких металів. Препарати інозитолу покращують репродуктивну функцію жінки. Мета дослідження – оцінити розвиток ендогенної інтоксикації у щурів-самиць з патологією яєчників та провести корекцію препаратами інозитолу. Методи дослідження. Досліди виконано на 144 білих щурах-самицях лінії Вістар, яких поділили на 4 серії: 1-ша – контроль (щури віком 3,5–4 місяці); 2-га – тварини віком 7,5–8 місяців; 3-тя – щури, яким інтрагастрально 15 днів вводили розчин ацетату свинцю в дозі 0,05 мг/кг; 4-та – тварини, в яких викликали гіподинамічний стрес. У кожній серії було по 3 групи: А – контроль, Б – інозитол, В – FT 500 plus. Інозитол та FT 500 plus вводили інтрагастрально 15 днів з розрахунку 400 мг/кг інозитолу. В сироватці крові визначали вміст молекул середньої маси (МСМ) при λ 280, 260, 254 і 238 нм. Результати й обговорення. У контролі найбільший вміст МСМ238 спостерігали в 3А групі. У 2А та 4А групах значення були меншими від контролю на 35,7 і 67,9 %. Вміст МСМ254 зріс у 2А та 3А групах, порівняно з 1А, у 2,4 і 3,0 рази. Рівень МСМ260 перевищував показник 1А групи тільки у 2-й с???? ? ?? 44,4 %. ????? ???ерії – на 44,4 %. Вміст МСМ280 був найменшим у серії контролю. Інозитол у щурів 1-ї серії спричинив зниження рівня МСМ238 і МСМ280, зростання – МСМ254 та МСМ260. FT 500 plus призвів до зменшення вмісту МСМ238, але збільшення МСМ254 і МСМ280. У 2-й серії інозитол сприяв зниженню рівня МСМ254 та МСМ280. FT 500 plus викликав зменшення вмісту всіх МСМ. У 3-й серії інозитол та FT 500 plus сприяли зниженню рівня МСМ238 і МСМ280, зростанню вмісту МСМ260. У 4-й серії інозитол спричинив зменшення вмісту МСМ280, але збільшення рівня МСМ254. FT 500 plus призвів до підвищення вмісту МСМ238, МСМ254 і МСМ280. Висновки. Препарати інозитолу в дозі 400 мг/кг недоцільно використовувати в експерименті для здорових молодих щурів-самиць. У тварин віком 7,5–8 місяців оптимальним для зменшення ендогенної інтоксикації є FT 500 plus. У щурів, які зазнали впливу нанодоз ацетату свинцю, ефективність від застосування інозитолу та FT 500 plus однакова. У щурів, які тривалий час перебувають у гіподинамії і стресі, використання препаратів інозитолу не є ефективним.
导言不孕不育问题至今仍然存在。其主要原因是年龄、压力、久坐不动的生活方式、接触重金属盐类。肌醇制剂可改善妇女的生殖功能。本研究的目的是评估卵巢病变雌性大鼠内源性中毒的发展情况,并用肌醇制剂加以纠正。实验对象为 144 只白色雌性 Wistar 大鼠,分为 4 个系列:第 1 组--对照组(3.5-4 个月龄的大鼠);第 2 组--7.5-8 个月龄的动物;第 3 组--大鼠胃内注射醋酸铅溶液,剂量为 0.05 毫克/千克,持续 15 天;第 4 组--受到低动力应激的动物。每个系列有 3 组:A - 对照组,B - 肌醇组,C - FT 500 plus 组。肌醇和 FT 500 plus 以每公斤 400 毫克肌醇的剂量在胃内给药 15 天。测定血清中 λ 280、260、254 和 238 纳米波长的平均质量分子(AMM)含量。在对照组中,3A 组的 MSM238 含量最高。2A 组和 4A 组的含量分别比对照组低 35.7% 和 67.9%。与 1A 组相比,2A 组和 3A 组中 MCM254 的含量分别增加了 2.4 倍和 3.0 倍。只有第 2 组的 MCM260 含量比第 1A 组高 44.4%。????? ???在对照组中,MSM280 的含量最低。第 1 组大鼠体内的肌醇导致 MSM238 和 MSM280 含量下降,而 MSM254 和 MSM260 含量上升。FT 500+ 导致 MMP238 的含量下降,但 MMP254 和 MMP280 的含量上升。在第二个系列中,肌醇导致 MCM254 和 MCM280 含量下降。FT 500 plus 导致所有 SMC 含量下降。在第 3 个系列中,肌醇和 FT 500 plus 有助于降低 MCM238 和 MCM280 的含量,增加 MCM260 的含量。在第 4 个系列中,肌醇导致 IMM280 的含量下降,但 IMM254 的含量上升。FT 500 plus 可增加 MSM238、MSM254 和 MSM280 的含量。对于健康的年轻雌性大鼠,不建议在实验中使用剂量为 400 毫克/千克的肌醇制剂。对于 7.5-8 个月大的动物,FT 500+ 是降低内源性中毒的最佳选择。对于暴露于纳米剂量醋酸铅的大鼠,肌醇和 FT 500 plus 的效果相同。对于长期缺乏体力活动和受到压力的大鼠,肌醇没有效果。
{"title":"ЗМІНИ ВМІСТУ МОЛЕКУЛ СЕРЕДНЬОЇ МАСИ У ЩУРІВ-САМИЦЬ З ПАТОЛОГІЄЮ ЯЄЧНИКІВ ТА КОРЕКЦІЯ ЇХ ПРЕПАРАТАМИ ІНОЗИТОЛУ","authors":"Н. Ю. Терлецька, О. В. Денефіль","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13579","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13579","url":null,"abstract":"Вступ. Проблема безпліддя є актуальною і на сьогодні. Основними причинами його розвитку є вік; стреси, сидячий спосіб життя, вплив солей важких металів. Препарати інозитолу покращують репродуктивну функцію жінки.&#x0D; Мета дослідження – оцінити розвиток ендогенної інтоксикації у щурів-самиць з патологією яєчників та провести корекцію препаратами інозитолу.&#x0D; Методи дослідження. Досліди виконано на 144 білих щурах-самицях лінії Вістар, яких поділили на 4 серії: 1-ша – контроль (щури віком 3,5–4 місяці); 2-га – тварини віком 7,5–8 місяців; 3-тя – щури, яким інтрагастрально 15 днів вводили розчин ацетату свинцю в дозі 0,05 мг/кг; 4-та – тварини, в яких викликали гіподинамічний стрес. У кожній серії було по 3 групи: А – контроль, Б – інозитол, В – FT 500 plus. Інозитол та FT 500 plus вводили інтрагастрально 15 днів з розрахунку 400 мг/кг інозитолу. В сироватці крові визначали вміст молекул середньої маси (МСМ) при λ 280, 260, 254 і 238 нм.&#x0D; Результати й обговорення. У контролі найбільший вміст МСМ238 спостерігали в 3А групі. У 2А та 4А групах значення були меншими від контролю на 35,7 і 67,9 %. Вміст МСМ254 зріс у 2А та 3А групах, порівняно з 1А, у 2,4 і 3,0 рази. Рівень МСМ260 перевищував показник 1А групи тільки у 2-й с???? ? ?? 44,4 %. ????? ???ерії – на 44,4 %. Вміст МСМ280 був найменшим у серії контролю. Інозитол у щурів 1-ї серії спричинив зниження рівня МСМ238 і МСМ280, зростання – МСМ254 та МСМ260. FT 500 plus призвів до зменшення вмісту МСМ238, але збільшення МСМ254 і МСМ280. У 2-й серії інозитол сприяв зниженню рівня МСМ254 та МСМ280. FT 500 plus викликав зменшення вмісту всіх МСМ. У 3-й серії інозитол та FT 500 plus сприяли зниженню рівня МСМ238 і МСМ280, зростанню вмісту МСМ260. У 4-й серії інозитол спричинив зменшення вмісту МСМ280, але збільшення рівня МСМ254. FT 500 plus призвів до підвищення вмісту МСМ238, МСМ254 і МСМ280.&#x0D; Висновки. Препарати інозитолу в дозі 400 мг/кг недоцільно використовувати в експерименті для здорових молодих щурів-самиць. У тварин віком 7,5–8 місяців оптимальним для зменшення ендогенної інтоксикації є FT 500 plus. У щурів, які зазнали впливу нанодоз ацетату свинцю, ефективність від застосування інозитолу та FT 500 plus однакова. У щурів, які тривалий час перебувають у гіподинамії і стресі, використання препаратів інозитолу не є ефективним.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"450 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"135782417","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ВПЛИВ L-АРГІНІНУ ТА АМІНОГУАНІДИНУ НА РОЗВИТОК ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ В ЛЕГЕНЯХ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ АНТИФОСФОЛІПІДНОМУ СИНДРОМІ
Pub Date : 2023-02-28 DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13573
Н. Я. Мехно, О. . Яремчук
Вступ. Антифосфоліпідний синдром – це автоімунне захворювання, що супроводжується утворенням антифосфоліпідних антитіл, які спричиняють тромбози вен та артерій, а також сприяють невиношуванню вагітності. При цьому активуються процеси вільнорадикального окиснення, що є наслідком ішемії, виснажується антиоксидантна система, чим поглиблюється ураження легень. Мета дослідження – вивчити стан прооксидантно-антиоксидантної системи у тканині легень за умов експериментального антифосфоліпідного синдрому і при використанні модуляторів синтезу нітроген оксиду (L-аргініну та аміногуанідину). Методи дослідження. Моделювання антифосфоліпідного синдрому проводили на самках мишей лінії BALB/c. У тканині легень визначали рівень продуктів вільнорадикального окиснення та активність антиоксидантних ензимів на тлі антифосфоліпідного синдрому і при використанні L-аргініну й аміногуанідину. Результати й обговорення. За умов експериментального антифосфоліпідного синдрому в легенях мишей спостерігали збільшення вмісту гідропероксидів ліпідів та ТБК-активних продуктів, пригнічення активності супероксиддисмутази і каталази, виснаження пулу відновленого глутатіону, порушення активності ензимів дихального ланцюга – сукцинатдегідрогенази та цитохромоксидази. Встановлено позитивну динаміку у відновленні компонентів антиоксидантної системи та зменшення деструктивного впливу вільних радикалів на тканину легень при окремому і комбінованому введенні L-аргініну та аміногуа­нідину. Висновки. Тромбози та ішемії, які виникають при антифосфоліпідному синдромі, порушують рівновагу в системі прооксиданти – антиоксиданти, підсилюючи утворення активних форм оксигену і пригнічуючи захисні функції. Комбіноване застосування L-аргініну та аміногуанідину при антифосфоліпідному синдромі сприяє зменшенню проявів оксидативного стресу в легенях, зокрема зниженню рівня пероксидного окиснення ліпідів, відновленню активності та вмісту компонентів антиоксидантної системи, що супроводжується відновленням активності ензимів дихального ланцюга мітохондрій.
{"title":"ВПЛИВ L-АРГІНІНУ ТА АМІНОГУАНІДИНУ НА РОЗВИТОК ОКСИДАТИВНОГО СТРЕСУ В ЛЕГЕНЯХ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ АНТИФОСФОЛІПІДНОМУ СИНДРОМІ","authors":"Н. Я. Мехно, О. . Яремчук","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13573","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13573","url":null,"abstract":"Вступ. Антифосфоліпідний синдром – це автоімунне захворювання, що супроводжується утворенням антифосфоліпідних антитіл, які спричиняють тромбози вен та артерій, а також сприяють невиношуванню вагітності. При цьому активуються процеси вільнорадикального окиснення, що є наслідком ішемії, виснажується антиоксидантна система, чим поглиблюється ураження легень. \u0000Мета дослідження – вивчити стан прооксидантно-антиоксидантної системи у тканині легень за умов експериментального антифосфоліпідного синдрому і при використанні модуляторів синтезу нітроген оксиду (L-аргініну та аміногуанідину). \u0000Методи дослідження. Моделювання антифосфоліпідного синдрому проводили на самках мишей лінії BALB/c. У тканині легень визначали рівень продуктів вільнорадикального окиснення та активність антиоксидантних ензимів на тлі антифосфоліпідного синдрому і при використанні L-аргініну й аміногуанідину. \u0000Результати й обговорення. За умов експериментального антифосфоліпідного синдрому в легенях мишей спостерігали збільшення вмісту гідропероксидів ліпідів та ТБК-активних продуктів, пригнічення активності супероксиддисмутази і каталази, виснаження пулу відновленого глутатіону, порушення активності ензимів дихального ланцюга – сукцинатдегідрогенази та цитохромоксидази. Встановлено позитивну динаміку у відновленні компонентів антиоксидантної системи та зменшення деструктивного впливу вільних радикалів на тканину легень при окремому і комбінованому введенні L-аргініну та аміногуа­нідину. \u0000Висновки. Тромбози та ішемії, які виникають при антифосфоліпідному синдромі, порушують рівновагу в системі прооксиданти – антиоксиданти, підсилюючи утворення активних форм оксигену і пригнічуючи захисні функції. Комбіноване застосування L-аргініну та аміногуанідину при антифосфоліпідному синдромі сприяє зменшенню проявів оксидативного стресу в легенях, зокрема зниженню рівня пероксидного окиснення ліпідів, відновленню активності та вмісту компонентів антиоксидантної системи, що супроводжується відновленням активності ензимів дихального ланцюга мітохондрій.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"50 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"86348101","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСІВ ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ У ПЕРЕДМІХУРОВІЙ ЗАЛОЗІ ПРИ ХРОНІЧНІЙ АЛКОГОЛЬНІЙ ІНТОКСИКАЦІЇ
Pub Date : 2023-02-28 DOI: 10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13566
М. С. Гнатюк, С. О. Нестерук, Л. В. Татарчук, Н. Я. Монастирська
Вступ. Хронічна алкогольна інтоксикація призводить до ураження майже всіх органів та систем, ступінь структурно-функціональних порушень яких при цій патології неоднаковий і залежить від тривалості та вираження інтоксикації. Мета дослідження – вивчити особливості процесів ліпопероксидації в передміхуровій залозі при хронічній алкогольній інтоксикації. Методи дослідження. Біохімічними і морфометричними методами досліджено структури передміхурової залози 60 лабораторних статевозрілих білих щурів-самців, яких поділили на 2 групи: 1-ша – 30 інтактних тварин; 2-га – 30 щурів, які перебували в умовах хронічної алкогольної інтоксикації. Через місяць від початку дослідження здійснювали евтаназію експериментальних тварин шляхом кровопускання під тіопенталовим наркозом. У гомогенатах передміхурової залози визначали вміст дієнових кон’югатів, активних продуктів тіобарбітурової кислоти. Проводили кореляційний аналіз між біохімічними та досліджуваними гістостереометричними показниками з визначенням коефіцієнта (r) кореляції. Кількісні показники обробляли статистично. Результати й обговорення. Встановлено, що за умов хронічної етанолової інтоксикації суттєво посилюються процеси ліпопероксидації у тканинах передміхурової залози. Рівень дієнових кон’югатів зріс при цьому в 2,3 раза (р<0,001), концентрація активних продуктів тіобарбітурової кислоти підвищилася у 2,4 раза (р<0,001). Стромально-паренхіматозні відношення при хронічній етаноловій інтоксикації у досліджуваному органі збільшилися в 1,57 раза, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах – на 7,6 %, в епітеліоцитах залоз – на 9,6 % (р<0,001), відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів зріс в 11,66 раза, епітеліоцитів залоз – у 19,7 раза (р<0,001). Виявлено сильні позитивні кореляційні зв’язки між біохімічними та морфометричними показниками. Висновки. Хронічна алкогольна інтоксикація призводить до вираженого посилення пероксидного окиснення ліпідів у тканинах передміхурової залози й ушкодження ендотеліоцитів артерій, епітеліоцитів залоз, інфільтративних та склеротичних процесів. Ступінь порушень ліпопероксидації при змодельованій патології корелює з вираженням змін структурного гомеостазу, відносними об’ємами ушкоджених ендотеліоцитів, епітеліоцитів залоз, стромально-паренхіматозними відношеннями у досліджуваному органі.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСІВ ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ У ПЕРЕДМІХУРОВІЙ ЗАЛОЗІ ПРИ ХРОНІЧНІЙ АЛКОГОЛЬНІЙ ІНТОКСИКАЦІЇ","authors":"М. С. Гнатюк, С. О. Нестерук, Л. В. Татарчук, Н. Я. Монастирська","doi":"10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13566","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2022.i4.13566","url":null,"abstract":"Вступ. Хронічна алкогольна інтоксикація призводить до ураження майже всіх органів та систем, ступінь структурно-функціональних порушень яких при цій патології неоднаковий і залежить від тривалості та вираження інтоксикації. \u0000Мета дослідження – вивчити особливості процесів ліпопероксидації в передміхуровій залозі при хронічній алкогольній інтоксикації. \u0000Методи дослідження. Біохімічними і морфометричними методами досліджено структури передміхурової залози 60 лабораторних статевозрілих білих щурів-самців, яких поділили на 2 групи: 1-ша – 30 інтактних тварин; 2-га – 30 щурів, які перебували в умовах хронічної алкогольної інтоксикації. Через місяць від початку дослідження здійснювали евтаназію експериментальних тварин шляхом кровопускання під тіопенталовим наркозом. У гомогенатах передміхурової залози визначали вміст дієнових кон’югатів, активних продуктів тіобарбітурової кислоти. Проводили кореляційний аналіз між біохімічними та досліджуваними гістостереометричними показниками з визначенням коефіцієнта (r) кореляції. Кількісні показники обробляли статистично. \u0000Результати й обговорення. Встановлено, що за умов хронічної етанолової інтоксикації суттєво посилюються процеси ліпопероксидації у тканинах передміхурової залози. Рівень дієнових кон’югатів зріс при цьому в 2,3 раза (р<0,001), концентрація активних продуктів тіобарбітурової кислоти підвищилася у 2,4 раза (р<0,001). Стромально-паренхіматозні відношення при хронічній етаноловій інтоксикації у досліджуваному органі збільшилися в 1,57 раза, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах – на 7,6 %, в епітеліоцитах залоз – на 9,6 % (р<0,001), відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів зріс в 11,66 раза, епітеліоцитів залоз – у 19,7 раза (р<0,001). Виявлено сильні позитивні кореляційні зв’язки між біохімічними та морфометричними показниками. \u0000Висновки. Хронічна алкогольна інтоксикація призводить до вираженого посилення пероксидного окиснення ліпідів у тканинах передміхурової залози й ушкодження ендотеліоцитів артерій, епітеліоцитів залоз, інфільтративних та склеротичних процесів. Ступінь порушень ліпопероксидації при змодельованій патології корелює з вираженням змін структурного гомеостазу, відносними об’ємами ушкоджених ендотеліоцитів, епітеліоцитів залоз, стромально-паренхіматозними відношеннями у досліджуваному органі.","PeriodicalId":18290,"journal":{"name":"Medical and Clinical Chemistry","volume":"20 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-02-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"77684561","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
引用次数: 0
期刊
Medical and Clinical Chemistry
全部 Acc. Chem. Res. ACS Applied Bio Materials ACS Appl. Electron. Mater. ACS Appl. Energy Mater. ACS Appl. Mater. Interfaces ACS Appl. Nano Mater. ACS Appl. Polym. Mater. ACS BIOMATER-SCI ENG ACS Catal. ACS Cent. Sci. ACS Chem. Biol. ACS Chemical Health & Safety ACS Chem. Neurosci. ACS Comb. Sci. ACS Earth Space Chem. ACS Energy Lett. ACS Infect. Dis. ACS Macro Lett. ACS Mater. Lett. ACS Med. Chem. Lett. ACS Nano ACS Omega ACS Photonics ACS Sens. ACS Sustainable Chem. Eng. ACS Synth. Biol. Anal. Chem. BIOCHEMISTRY-US Bioconjugate Chem. BIOMACROMOLECULES Chem. Res. Toxicol. Chem. Rev. Chem. Mater. CRYST GROWTH DES ENERG FUEL Environ. Sci. Technol. Environ. Sci. Technol. Lett. Eur. J. Inorg. Chem. IND ENG CHEM RES Inorg. Chem. J. Agric. Food. Chem. J. Chem. Eng. Data J. Chem. Educ. J. Chem. Inf. Model. J. Chem. Theory Comput. J. Med. Chem. J. Nat. Prod. J PROTEOME RES J. Am. Chem. Soc. LANGMUIR MACROMOLECULES Mol. Pharmaceutics Nano Lett. Org. Lett. ORG PROCESS RES DEV ORGANOMETALLICS J. Org. Chem. J. Phys. Chem. J. Phys. Chem. A J. Phys. Chem. B J. Phys. Chem. C J. Phys. Chem. Lett. Analyst Anal. Methods Biomater. Sci. Catal. Sci. Technol. Chem. Commun. Chem. Soc. Rev. CHEM EDUC RES PRACT CRYSTENGCOMM Dalton Trans. Energy Environ. Sci. ENVIRON SCI-NANO ENVIRON SCI-PROC IMP ENVIRON SCI-WAT RES Faraday Discuss. Food Funct. Green Chem. Inorg. Chem. Front. Integr. Biol. J. Anal. At. Spectrom. J. Mater. Chem. A J. Mater. Chem. B J. Mater. Chem. C Lab Chip Mater. Chem. Front. Mater. Horiz. MEDCHEMCOMM Metallomics Mol. Biosyst. Mol. Syst. Des. Eng. Nanoscale Nanoscale Horiz. Nat. Prod. Rep. New J. Chem. Org. Biomol. Chem. Org. Chem. Front. PHOTOCH PHOTOBIO SCI PCCP Polym. Chem.
×
引用
GB/T 7714-2015
复制
MLA
复制
APA
复制
导出至
BibTeX EndNote RefMan NoteFirst NoteExpress
×
0
微信
客服QQ
Book学术公众号 扫码关注我们
反馈
×
意见反馈
请填写您的意见或建议
请填写您的手机或邮箱
×
提示
您的信息不完整,为了账户安全,请先补充。
现在去补充
×
提示
您因"违规操作"
具体请查看互助需知
我知道了
×
提示
现在去查看 取消
×
提示
确定
Book学术官方微信
Book学术文献互助
Book学术文献互助群
群 号:481959085
Book学术
文献互助 智能选刊 最新文献 互助须知 联系我们:info@booksci.cn
Book学术提供免费学术资源搜索服务,方便国内外学者检索中英文文献。致力于提供最便捷和优质的服务体验。
Copyright © 2023 Book学术 All rights reserved.
ghs 京公网安备 11010802042870号 京ICP备2023020795号-1