Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.34142/23121661.2022.35.13
О. О. Коваленко
Метою наукової статі є розкриття новел трудового законодавства, що характеризують свободу волі працівника та роботодавця при зміні умов трудового договору та забезпечують право на безпечні і здорові умови праці в період воєнного стану. Автор зазначає, що 15 березня 2022 р. було прийнято Закон України N 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який і став тим локомотивом, що вніс революційні зміни в регулювання трудових відносин на період дії режиму воєнного стану. Він запровадив багато новел, використання яких було запропоновано законодавцями з метою стабілізації виробничих відносин, що постраждали під час війни, надання засобів підтримки роботодавцям, які втратили свої потужності, і певною мірою надання юридичних гарантій працівникам. Зокрема це стосується зміни трудового договору як втілення явища стабільності трудових відносин щодо площини прояву свободи волі працівника та роботодавця. Автор дійшов висновку, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» став підґрунтям для вирішення проблем провадження трудових відносин, запрова-дивши на період воєнного стану нові механізми зміни трудового договору, в яких визначив простір свободи волі працівників і роботодавців
{"title":"НОВЕЛИ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ СВОБОДУ ВОЛІ ПРАЦІВНИКА І РОБОТОДАВЦЯ ПРИ ЗМІНІ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ТА ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПРАВО НА БЕЗПЕЧНІ І ЗДОРОВІ УМОВИ ПРАЦІ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ","authors":"О. О. Коваленко","doi":"10.34142/23121661.2022.35.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/23121661.2022.35.13","url":null,"abstract":"Метою наукової статі є розкриття новел трудового законодавства, що характеризують свободу волі працівника та роботодавця при зміні умов трудового договору та забезпечують право на безпечні і здорові умови праці в період воєнного стану. Автор зазначає, що 15 березня 2022 р. було прийнято Закон України N 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який і став тим локомотивом, що вніс революційні зміни в регулювання трудових відносин на період дії режиму воєнного стану. Він запровадив багато новел, використання яких було запропоновано законодавцями з метою стабілізації виробничих відносин, що постраждали під час війни, надання засобів підтримки роботодавцям, які втратили свої потужності, і певною мірою надання юридичних гарантій працівникам. Зокрема це стосується зміни трудового договору як втілення явища стабільності трудових відносин щодо площини прояву свободи волі працівника та роботодавця. Автор дійшов висновку, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» став підґрунтям для вирішення проблем провадження трудових відносин, запрова-дивши на період воєнного стану нові механізми зміни трудового договору, в яких визначив простір свободи волі працівників і роботодавців","PeriodicalId":189398,"journal":{"name":"Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди \"Право\"","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131852358","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.34142/23121661.2022.35.05
О. В. Кухар
У статті розглядаються об’єктивні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 435-1 Кримінального кодексу України «Образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю». Поява вказаної норми пов’язана і з фактом зовнішньої агресії проти України і з необхідністю своєчасного на це реагування. Констатується, що за змістом, формою та складом вказана норма є абсолютною новелою для сучасного законодавства України про кримінальну відповідальність. У статті розглядаються об’єкт та об’єктивна сторона вказаного правопорушення. Констатується, що у зв’язку з новизною зазначеної норми відсутні сучасні наукові праці, у яких би розглядалися питання, які є предметом цього дослідження. Аналізуються родовий, видовий та безпосередній об’єкти правопорушення. Визначається повернення до сучасного кримінально-правового понятійного апарату такої форми об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, як образа. Розглядається така форма об’єктивної сторони, як загрози. Визначається також і факультативна ознака об’єктивної сторони складу правопорушення, а саме час його вчинення. Акцентується увага на тому, що досліджувана норма дії є ключовою для можливостей її застосування
{"title":"ЩОДО КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО АНАЛІЗУ ОБ’ЄКТИВНИХ ОЗНАК ОКРЕМИХ НОВЕЛ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА, ВИНИКНЕННЯ ЯКИХ ПОВ’ЯЗАНО З АКТОМ ЗОВНІШНЬОЇ АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ","authors":"О. В. Кухар","doi":"10.34142/23121661.2022.35.05","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/23121661.2022.35.05","url":null,"abstract":"У статті розглядаються об’єктивні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 435-1 Кримінального кодексу України «Образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю». Поява вказаної норми пов’язана і з фактом зовнішньої агресії проти України і з необхідністю своєчасного на це реагування. Констатується, що за змістом, формою та складом вказана норма є абсолютною новелою для сучасного законодавства України про кримінальну відповідальність. У статті розглядаються об’єкт та об’єктивна сторона вказаного правопорушення. Констатується, що у зв’язку з новизною зазначеної норми відсутні сучасні наукові праці, у яких би розглядалися питання, які є предметом цього дослідження. Аналізуються родовий, видовий та безпосередній об’єкти правопорушення. Визначається повернення до сучасного кримінально-правового понятійного апарату такої форми об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, як образа. Розглядається така форма об’єктивної сторони, як загрози. Визначається також і факультативна ознака об’єктивної сторони складу правопорушення, а саме час його вчинення. Акцентується увага на тому, що досліджувана норма дії є ключовою для можливостей її застосування","PeriodicalId":189398,"journal":{"name":"Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди \"Право\"","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131496315","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.34142/23121661.2021.33.14
Денис Олександрович Новіков, Андрій Олександрович Поляков
Автори визначають юридичне розуміння фабрикації та фальсифікації як форм порушення академічної доброчесності, що зменшують цінність наукової й освітньої діяльності, продукують зниження довіри до дослідницької роботи. Зазначається, що фаб- рикація та фальсифікація характеризуються складністю їхнього виявлення та доказування, визначення фабрикації та фальсифікації, наявні в Законі України «Про освіту», не чіткі, розпливчасті, що створює перепони для виявлення цих форм порушення академічної доб- рочесності та притягнення винних осіб до академічної відповідальності. Автори пропонують розуміти під фабрикацією свідоме використання в наукових та/або навчальних роботах штучних даних і відомостей, здійснення посилання на невідповідні й неактивні джерела інформації, зазначення в тексті дослідження неопублікованих та непідтверджених позицій, думок, ідей інших авторів. Натомість фальсифікацію автори пропонують визначити як свідому заміну даних і відомостей власного дослідження або дослідження інших науковців у власних наукових та/або навчальних роботах, викривлення дослідження та його апробації, приховування результатів дослідження, викривлення тексту джерела інформації. Автори переконані, що виявлення фабрикації та фальсифікації, зокрема в наукових дослідженнях, має ґрунтуватися на унормованій процедурі фахового дослідження експертами за напрямом наукової роботи. Авторами пропонується закріпити в Постанові Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 р. № 167 «Про присудження ступеня доктора філософії» після проход- ження перевірки тексту дисертації на наявність академічного плагіату за допомогою про- грамного забезпечення обов’язкову процедуру експертного оцінювання тексту дисертації на наявність порушень академічної доброчесності, зокрема фабрикації та фальсифікації із винесенням відповідного висновку, який долучається до дисертації та без якого неможливо провести захист дисертації в спеціалізованій вченій раді закладу вищої освіти.
{"title":"ЮРИДИЧНЕ РОЗУМІННЯ ФАБРИКАЦІЇ ТА ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ЯК ФОРМ ПОРУШЕННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ","authors":"Денис Олександрович Новіков, Андрій Олександрович Поляков","doi":"10.34142/23121661.2021.33.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/23121661.2021.33.14","url":null,"abstract":"Автори визначають юридичне розуміння фабрикації та фальсифікації як форм порушення академічної доброчесності, що зменшують цінність наукової й освітньої діяльності, продукують зниження довіри до дослідницької роботи. Зазначається, що фаб- рикація та фальсифікація характеризуються складністю їхнього виявлення та доказування, визначення фабрикації та фальсифікації, наявні в Законі України «Про освіту», не чіткі, розпливчасті, що створює перепони для виявлення цих форм порушення академічної доб- рочесності та притягнення винних осіб до академічної відповідальності. Автори пропонують розуміти під фабрикацією свідоме використання в наукових та/або навчальних роботах штучних даних і відомостей, здійснення посилання на невідповідні й неактивні джерела інформації, зазначення в тексті дослідження неопублікованих та непідтверджених позицій, думок, ідей інших авторів. Натомість фальсифікацію автори пропонують визначити як свідому заміну даних і відомостей власного дослідження або дослідження інших науковців у власних наукових та/або навчальних роботах, викривлення дослідження та його апробації, приховування результатів дослідження, викривлення тексту джерела інформації. Автори переконані, що виявлення фабрикації та фальсифікації, зокрема в наукових дослідженнях, має ґрунтуватися на унормованій процедурі фахового дослідження експертами за напрямом наукової роботи. Авторами пропонується закріпити в Постанові Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 р. № 167 «Про присудження ступеня доктора філософії» після проход- ження перевірки тексту дисертації на наявність академічного плагіату за допомогою про- грамного забезпечення обов’язкову процедуру експертного оцінювання тексту дисертації на наявність порушень академічної доброчесності, зокрема фабрикації та фальсифікації із винесенням відповідного висновку, який долучається до дисертації та без якого неможливо провести захист дисертації в спеціалізованій вченій раді закладу вищої освіти.","PeriodicalId":189398,"journal":{"name":"Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди \"Право\"","volume":"107 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133820411","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.34142/23121661.2022.36.15
О. В. Кухар
В статті розглядається проблематика адміністративної відповідальності за пошкодження військово-облікових документів. Окреслюється актуальність дослідження складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Визначено, що на даний момент в Україні відсутні належні і комплексні наукові дослідження проблем притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у втраті військово-облікових документів. В представленій статті констатується важливість дослідження представленої проблематики в умовах війни. Констатується важливість об’єкту охорони, нанесення шкоди якому здатне заподіяти шкоду належному веденню військового обліку, призову та мобілізації. У статті окрім об’єкта правопорушення, аналізується його об’єктивна сторона, яка полягає у вчиненні двох альтернативних дій зіпсуванні та неналежному зберіганні військово-облікових документів. Констатується факт неоднозначності застосування поняття «зіпсуття». Аналізується зміст понять «зіпсуття» та «недбале зберігання». Досліджено зміст поняття «втрата», як наслідку аналізованого складу правопорушення. Окреслюється, що характер нормативного визначен-ня суб’єктивної сторони цього правопорушення також є неідеальним: відсутнє чітке розу-міння з якою формою вини може бути вчинене досліджуване правопорушення. Визнача-ється, що суб’єктами аналізованого складу правопорушення є вичерпне коло осіб, перелік яких визначено в диспозиції статті.
{"title":"ЩОДО ОКРЕМИХ МОМЕНТІВ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОШКОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВО-ОБЛІКОВИХ ДОКУМЕНТІВ","authors":"О. В. Кухар","doi":"10.34142/23121661.2022.36.15","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/23121661.2022.36.15","url":null,"abstract":"В статті розглядається проблематика адміністративної відповідальності за пошкодження військово-облікових документів. Окреслюється актуальність дослідження складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Визначено, що на даний момент в Україні відсутні належні і комплексні наукові дослідження проблем притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у втраті військово-облікових документів. В представленій статті констатується важливість дослідження представленої проблематики в умовах війни. Констатується важливість об’єкту охорони, нанесення шкоди якому здатне заподіяти шкоду належному веденню військового обліку, призову та мобілізації. У статті окрім об’єкта правопорушення, аналізується його об’єктивна сторона, яка полягає у вчиненні двох альтернативних дій зіпсуванні та неналежному зберіганні військово-облікових документів. Констатується факт неоднозначності застосування поняття «зіпсуття». Аналізується зміст понять «зіпсуття» та «недбале зберігання». Досліджено зміст поняття «втрата», як наслідку аналізованого складу правопорушення. Окреслюється, що характер нормативного визначен-ня суб’єктивної сторони цього правопорушення також є неідеальним: відсутнє чітке розу-міння з якою формою вини може бути вчинене досліджуване правопорушення. Визнача-ється, що суб’єктами аналізованого складу правопорушення є вичерпне коло осіб, перелік яких визначено в диспозиції статті.","PeriodicalId":189398,"journal":{"name":"Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди \"Право\"","volume":"69 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130096309","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.34142/23121661.2022.35.04
Андрій Олександрович Поляков
Автор здійснює порівняльно-правовий аналіз регулювання системи вищої освіти в Україні та в Республіці Болгарія. Автор зазначає, що правове регулювання вищої освіти у Республіці Болгарія базується на двох спеціальних законах: «Про вищу освіту» та «Про розвиток академічного складу». Зміст цих нормативно-правових актів спрямований на наближення стандартів якості навчання в болгарській вищій школі до європейських. В Ук-раїні система вищої освіти врегульована законами України “Про освіту” та “Про вищу освіту”, що дублюють один одного у фундаментальних аспектах. Автор констатує, що в Україні відсутній нормативно-правовий акт, яким були би визначені чіткі та сучасні вимоги щодо заміщення посад науково-педагогічних та наукових працівників. Нині вимоги щодо заміщення посад науково-педагогічних та наукових працівників зафіксовані в Ліцензійних умовах провадження освітньої діяльності, що мають обмежену сфері дії. З огляду на досвід Республіки Болгарія автором пропонується прийняти Закон України “Про розвиток акаде-мічного складу”, в якому необхідно визначити такі вимоги для науково-педагогічних та наукових працівників, що мають перевіряти відповідність претендентів на ці посади сучасному академічному середовищу й стимулюватимуть їхній подальший розвиток. Автор зазначає, що схожим у розвитку правового регулювання вищої освіти є врегулювання на підзаконному рівні процедур діяльності таких спеціалізованих інституцій із контролю й моніторингу якості вищої освіти, як Національне агентство з оцінки та акредитації (Болгарія) та Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (Україна).
{"title":"ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ РЕГУЛЮВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТА РЕСПУБЛІЦІ БОЛГАРІЯ","authors":"Андрій Олександрович Поляков","doi":"10.34142/23121661.2022.35.04","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/23121661.2022.35.04","url":null,"abstract":"Автор здійснює порівняльно-правовий аналіз регулювання системи вищої освіти в Україні та в Республіці Болгарія. Автор зазначає, що правове регулювання вищої освіти у Республіці Болгарія базується на двох спеціальних законах: «Про вищу освіту» та «Про розвиток академічного складу». Зміст цих нормативно-правових актів спрямований на наближення стандартів якості навчання в болгарській вищій школі до європейських. В Ук-раїні система вищої освіти врегульована законами України “Про освіту” та “Про вищу освіту”, що дублюють один одного у фундаментальних аспектах. Автор констатує, що в Україні відсутній нормативно-правовий акт, яким були би визначені чіткі та сучасні вимоги щодо заміщення посад науково-педагогічних та наукових працівників. Нині вимоги щодо заміщення посад науково-педагогічних та наукових працівників зафіксовані в Ліцензійних умовах провадження освітньої діяльності, що мають обмежену сфері дії. З огляду на досвід Республіки Болгарія автором пропонується прийняти Закон України “Про розвиток акаде-мічного складу”, в якому необхідно визначити такі вимоги для науково-педагогічних та наукових працівників, що мають перевіряти відповідність претендентів на ці посади сучасному академічному середовищу й стимулюватимуть їхній подальший розвиток. Автор зазначає, що схожим у розвитку правового регулювання вищої освіти є врегулювання на підзаконному рівні процедур діяльності таких спеціалізованих інституцій із контролю й моніторингу якості вищої освіти, як Національне агентство з оцінки та акредитації (Болгарія) та Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (Україна).","PeriodicalId":189398,"journal":{"name":"Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди \"Право\"","volume":"30 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114192271","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.34142/23121661.2022.36.17
К В Шейко
Метою статті є визначення легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, та аналіз проблем кваліфікації цього кримінального правопорушення. У статті проаналізовано склад правопорушення, передбачений ст. 209 Кримінального кодексу України. Здійснено прикладний аналіз, що полегшить процес кваліфікації аналізованого діяння. Описується кожен елемент складу правопорушення, зокрема об’єктивний бік, який є достатньо об’ємним щодо кількості предикатних діянь, тобто набуття, володіння, викорис-тання майна, розпорядження майном, переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого май-на або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження. Досліджується суб’єктивний бік та особливості суб’єкта. Розглянуто суміжні склади кримінальних правопорушень, наслідком чого є визначення підстав для розмежування зазначених правопорушень. Наведено рішення судів першої інстанції, якими підтверджу-ються або спростовуються спорідненість відмивання доходів з іншими правопорушеннями. Як висновки наведено аргументації недосконалості диспозиції статті 209 КК України.
{"title":"ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ МАЙНА, ОДЕРЖАНОГО ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ","authors":"К В Шейко","doi":"10.34142/23121661.2022.36.17","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/23121661.2022.36.17","url":null,"abstract":"Метою статті є визначення легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, та аналіз проблем кваліфікації цього кримінального правопорушення. У статті проаналізовано склад правопорушення, передбачений ст. 209 Кримінального кодексу України. Здійснено прикладний аналіз, що полегшить процес кваліфікації аналізованого діяння. Описується кожен елемент складу правопорушення, зокрема об’єктивний бік, який є достатньо об’ємним щодо кількості предикатних діянь, тобто набуття, володіння, викорис-тання майна, розпорядження майном, переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого май-на або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження. Досліджується суб’єктивний бік та особливості суб’єкта. Розглянуто суміжні склади кримінальних правопорушень, наслідком чого є визначення підстав для розмежування зазначених правопорушень. Наведено рішення судів першої інстанції, якими підтверджу-ються або спростовуються спорідненість відмивання доходів з іншими правопорушеннями. Як висновки наведено аргументації недосконалості диспозиції статті 209 КК України.","PeriodicalId":189398,"journal":{"name":"Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди \"Право\"","volume":"43 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124823096","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.34142/23121661.2022.35.02
С. Л. Кошарновська
Актуальність теми наукової статті обумовлена тим, що в період становлення та розвитку державності в Україні видано великий масив нормативно-правових актів для врегулювання правовідносин соціальної сфери та інколи виникають неузгодженості між правовими нормами, інакше кажучи, колізії, які заважають узгодженій роботі правової сис-теми загалом та можуть негативно впливати на реалізацію права пересічними громадянами та застосування права компетентними органами. У зв’язку з цим постає питання про пошук шляхів ефективного вирішення зазначеної проблеми, одним із яких є інтерпретація нормативно-правових актів. Авторка проводить дослідження щодо визначення поняття інтерпретаційно-правової форми реалізації соціальної функції держави, її правової природи, місця, ролі та значення в діяльності уповноважених державних органів, посадових осіб з метою роз’яснення правових приписів Конституції, законів, підзаконних нормативних актів, нормативно-правових договорів та актів міжнародного права у сфері соціального захисту, соціального перерозподілу та соціальної безпеки.
{"title":"ДО ПИТАННЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ ФОРМИ В ЗДІЙСНЕННІ СОЦІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ","authors":"С. Л. Кошарновська","doi":"10.34142/23121661.2022.35.02","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/23121661.2022.35.02","url":null,"abstract":"Актуальність теми наукової статті обумовлена тим, що в період становлення та розвитку державності в Україні видано великий масив нормативно-правових актів для врегулювання правовідносин соціальної сфери та інколи виникають неузгодженості між правовими нормами, інакше кажучи, колізії, які заважають узгодженій роботі правової сис-теми загалом та можуть негативно впливати на реалізацію права пересічними громадянами та застосування права компетентними органами. У зв’язку з цим постає питання про пошук шляхів ефективного вирішення зазначеної проблеми, одним із яких є інтерпретація нормативно-правових актів. Авторка проводить дослідження щодо визначення поняття інтерпретаційно-правової форми реалізації соціальної функції держави, її правової природи, місця, ролі та значення в діяльності уповноважених державних органів, посадових осіб з метою роз’яснення правових приписів Конституції, законів, підзаконних нормативних актів, нормативно-правових договорів та актів міжнародного права у сфері соціального захисту, соціального перерозподілу та соціальної безпеки.","PeriodicalId":189398,"journal":{"name":"Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди \"Право\"","volume":"2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116058509","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.34142/23121661.2021.34.08
О.В. Гоц-Яковлєва
Стаття є спробою дослідити питання, пов’язані з позасудовим способом вирішення індивідуальних трудових спорів. Метою цієї роботи є виявлення можливостей медіації в процесі вирішення вказаного виду трудових спорів та обґрунтування необхідності її закріплення в трудовому законодавстві як способу захисту трудових прав. Доводиться невідповідність норми КЗпП України щодо обов’язковості розгляду індивідуального трудового спору в комісіях із трудових спорів сучасному стану відносин у сфері праці. Пропонуються шляхи закріплення процедури медіації в трудовому законодавстві. У статті робиться висновок, що медіація як спосіб захисту трудових прав набуває все більшого значення, тому її регламентація в галузевих нормативно-правових актах є цілком доцільною. Однак закріплення спеціальних норм має відбуватися на основі норм загальної дії – Закону «Про медіацію», прийняття якого вже є нагальною потребою. Разом із цим автор зазначає, що вже зараз чинний Кодекс законів про працю України містить правову основу для застосування медіації у вирішенні індивідуальних трудових спорів
{"title":"МЕДІАЦІЯ У ВИРІШЕННІ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТРУДОВИХ СПОРІВ ЯК ОДИН ІЗ СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ","authors":"О.В. Гоц-Яковлєва","doi":"10.34142/23121661.2021.34.08","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/23121661.2021.34.08","url":null,"abstract":"Стаття є спробою дослідити питання, пов’язані з позасудовим способом вирішення індивідуальних трудових спорів. Метою цієї роботи є виявлення можливостей медіації в процесі вирішення вказаного виду трудових спорів та обґрунтування необхідності її закріплення в трудовому законодавстві як способу захисту трудових прав. Доводиться невідповідність норми КЗпП України щодо обов’язковості розгляду індивідуального трудового спору в комісіях із трудових спорів сучасному стану відносин у сфері праці. Пропонуються шляхи закріплення процедури медіації в трудовому законодавстві. У статті робиться висновок, що медіація як спосіб захисту трудових прав набуває все більшого значення, тому її регламентація в галузевих нормативно-правових актах є цілком доцільною. Однак закріплення спеціальних норм має відбуватися на основі норм загальної дії – Закону «Про медіацію», прийняття якого вже є нагальною потребою. Разом із цим автор зазначає, що вже зараз чинний Кодекс законів про працю України містить правову основу для застосування медіації у вирішенні індивідуальних трудових спорів","PeriodicalId":189398,"journal":{"name":"Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди \"Право\"","volume":"15 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121870858","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.34142/23121661.2022.36.16
І.А. Вишневська, О. Ю. Дудченко
Метою статті є розгляд співвідношення таких складів Кримінального кодексу України, як державна зрада та колабораційна діяльність, визначених статтями 111 та 111-1, порівняння та визначення проблем кваліфікації цих двох складів злочинів, підготовка пропозицій щодо їх розмежування. З огляду на події сьогодення в Україні, які впливають на весь цивілізований світ, огляд такої теми, як співвідношення колабораціонізму та державної зради як двох складів кримінальних правопорушень, є особливо актуальним та значеннєвим для юридичної науки та практики загалом. Питання колабораціонізму, його ознаки та визначення складу такого злочину, виокремлення проблем кваліфікації таких двох видів злочинів проти основ національної безпеки, як державна зрада та колабораціонізм є викликом для українських фахівців у галузі права. Проблема кваліфікації державної зради та колабораційної діяльності потребує аналізу та чіткої позиції правників. Авторка дійшла висновку, що основною відмінністю є те, що колабораціоністські дії вчиняються винною особою уже в умовах окупації чи агресії
{"title":"ДЕРЖАВНА ЗРАДА ЧИ КОЛАБОРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ? ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ","authors":"І.А. Вишневська, О. Ю. Дудченко","doi":"10.34142/23121661.2022.36.16","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/23121661.2022.36.16","url":null,"abstract":"Метою статті є розгляд співвідношення таких складів Кримінального кодексу України, як державна зрада та колабораційна діяльність, визначених статтями 111 та 111-1, порівняння та визначення проблем кваліфікації цих двох складів злочинів, підготовка пропозицій щодо їх розмежування.\u0000З огляду на події сьогодення в Україні, які впливають на весь цивілізований світ, огляд такої теми, як співвідношення колабораціонізму та державної зради як двох складів кримінальних правопорушень, є особливо актуальним та значеннєвим для юридичної науки та практики загалом. Питання колабораціонізму, його ознаки та визначення складу такого злочину, виокремлення проблем кваліфікації таких двох видів злочинів проти основ національної безпеки, як державна зрада та колабораціонізм є викликом для українських фахівців у галузі права. Проблема кваліфікації державної зради та колабораційної діяльності потребує аналізу та чіткої позиції правників. Авторка дійшла висновку, що основною відмінністю є те, що колабораціоністські дії вчиняються винною особою уже в умовах окупації чи агресії","PeriodicalId":189398,"journal":{"name":"Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди \"Право\"","volume":"215 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122824986","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.34142/23121661.2021.33.09
О.М. Пономаренко
Метою наукової статті є аналіз проблем, пов’язаних зі застосуванням зумпції спільної сумісної власності до майнових відносин жінки та чоловіка, які мешкають однією сім’єю без реєстрації шлюбу з метою вдосконалення правового регулювання цієї сфери. Матеріал: під час дослідження акцентовано увагу на тому, що зміст сімейних стосунків, які складаються між чоловіком та жінкою в шлюбі не відрізняються від сімейних стосунків осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Єдиною відмінністю між ними є факт державної реєстрації. Відсутність державної реєстрації фактичних шлюбних стосунків є причиною виникнення в суб’єктів цих стосунків значної частини проблем. Аналіз судової практики дозволів виокремити такі проблеми: визначення терміну, з якого на майно, яке набуте такими особами, розповсюджується режим спільної сумісної власності; застосування гарантій захисту прав одного з фактичних членів подружжя від недобро- совісних дій титульного власника щодо розпорядження спільним майном без згоди тощо. Звернено увагу на суперечливість сформованої практики Верховного Суду щодо встанов- лення факту співмешкання однією сім’єю та визнання права спільної сумісної власності на майно, яке набуте особами під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, розпов- сюджується виключно на майбутні стосунки та не має зворотної сили. Автор статті дійшов висновку, що в процесі реформування цивільного законодавства необхідно запропонувати жінці та чоловіку, які мешкають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, способи оформлення таких стосунків (подання спільної заяви, спільне заповнення анкети тощо) з занесенням відомостей про сімейний стан таких осіб до реєстру
{"title":"ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА ЧОЛОВІКА ТА ЖІНКИ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ ОДНІЄЮ СІМ’ЄЮ БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ ШЛЮБУ: ПРОБЛЕМИ ПРЕЗУМПЦІЇ СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ","authors":"О.М. Пономаренко","doi":"10.34142/23121661.2021.33.09","DOIUrl":"https://doi.org/10.34142/23121661.2021.33.09","url":null,"abstract":"Метою наукової статті є аналіз проблем, пов’язаних зі застосуванням зумпції спільної сумісної власності до майнових відносин жінки та чоловіка, які мешкають однією сім’єю без реєстрації шлюбу з метою вдосконалення правового регулювання цієї сфери. Матеріал: під час дослідження акцентовано увагу на тому, що зміст сімейних стосунків, які складаються між чоловіком та жінкою в шлюбі не відрізняються від сімейних стосунків осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Єдиною відмінністю між ними є факт державної реєстрації. Відсутність державної реєстрації фактичних шлюбних стосунків є причиною виникнення в суб’єктів цих стосунків значної частини проблем. Аналіз судової практики дозволів виокремити такі проблеми: визначення терміну, з якого на майно, яке набуте такими особами, розповсюджується режим спільної сумісної власності; застосування гарантій захисту прав одного з фактичних членів подружжя від недобро- совісних дій титульного власника щодо розпорядження спільним майном без згоди тощо. Звернено увагу на суперечливість сформованої практики Верховного Суду щодо встанов- лення факту співмешкання однією сім’єю та визнання права спільної сумісної власності на майно, яке набуте особами під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, розпов- сюджується виключно на майбутні стосунки та не має зворотної сили. Автор статті дійшов висновку, що в процесі реформування цивільного законодавства необхідно запропонувати жінці та чоловіку, які мешкають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, способи оформлення таких стосунків (подання спільної заяви, спільне заповнення анкети тощо) з занесенням відомостей про сімейний стан таких осіб до реєстру","PeriodicalId":189398,"journal":{"name":"Збірник наукових праць ХНПУ імені Г. С. Сковороди \"Право\"","volume":"10 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128530675","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：