Pub Date : 2023-06-08DOI: 10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.03
Анна Волошенко
У публікації висвітлено проблему забезпечення якості вищої художньої освіти під час воєнного стану в Україні, розглянуто резервне здійснення навчання магістрів в дистанційному форматі. Проаналізовано загальну кількість відведених годин на вивчення освітнього компонента «творчий рисунок» на кафедрі образотворчого мистецтва Національного педагогічного університету імені М. П Драгоманова. Підкреслено актуальність проблеми навчання студентів у сучасному освітньо-художньому просторі, зазначено науковців, які працюють в даному напрямку дослідження. Розглянуто ефективність навчання творчого рисунка студентів-художниківу медіапросторі, його позитивних і негативних аспектів. Представлено практичні й теоретичні методи використані в ході дослідження; розкрито суть поняття «скетчінг»; зазначено всесвітньо відомих іноземних і українських художників, які працювали в техніці скетчінг; описано основні принципи, призначення, переваги, властивості й засоби виразності скетчінгу, різноманітність його напрямків, надано загальну змістовну характеристику. Вказано на важливість вивчення техніки скетчінг в підготовці до майбутньої професійної художньої діяльності, її позитивні аспекти та вплив на формування базових технічних умінь. Спираючись на сучасні наукові дослідження виокремлено метод спекулятивного рисунка, зміст і мінуси його застосування в медіапросторі; висвітлено суть поняття дистанційне навчання та його обмежені можливості у підготовці студентів до професійної педагогічної діяльності. Описано процес підготовки магістрів першого курсудо виконання скетчінгу оголеної натури м’якими художніми матеріалами та порядок організаційних освітніх етапів проведення навчання в дистанційному форматі. Запропоновано до виконання низку творчих завдань, суть яких полягає у відтворені спрощених форм оголеної людської натури м’якими матеріалами; створенні однофігурної, багатофігурної композиції та авторського проєкту. Наголошено на важливості виконання завдань зі скетчінгу згідно описаних рекомендацій. Реалізовано творчий навчальний процес з використанням медіазасобів і технологій спрямованих на послідовність виконання самостійних практичних завдань із застосуванням зазначених методів, що є запорукою подальшої успішної художньої діяльності. Виявлено ефективність швидкого виконання скетчінгу оголеної натури, надано об’єктивну оцінку з подальшими рекомендаціями щодо їх майбутнього впровадження. Здійснено аналіз отриманих позитивних і негативних результатів різного художнього рівня підготовки магістрів, що супроводжується ускладненнями в подальшомувиконанні живої натури.
{"title":"Творчий рисунок оголеної натури у техніці скетчінг м’якими художніми матеріалами в умовах дистанційного навчання магістрів","authors":"Анна Волошенко","doi":"10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.03","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.03","url":null,"abstract":"У публікації висвітлено проблему забезпечення якості вищої художньої освіти під час воєнного стану в Україні, розглянуто резервне здійснення навчання магістрів в дистанційному форматі. Проаналізовано загальну кількість відведених годин на вивчення освітнього компонента «творчий рисунок» на кафедрі образотворчого мистецтва Національного педагогічного університету імені М. П Драгоманова. Підкреслено актуальність проблеми навчання студентів у сучасному освітньо-художньому просторі, зазначено науковців, які працюють в даному напрямку дослідження. Розглянуто ефективність навчання творчого рисунка студентів-художниківу медіапросторі, його позитивних і негативних аспектів. Представлено практичні й теоретичні методи використані в ході дослідження; розкрито суть поняття «скетчінг»; зазначено всесвітньо відомих іноземних і українських художників, які працювали в техніці скетчінг; описано основні принципи, призначення, переваги, властивості й засоби виразності скетчінгу, різноманітність його напрямків, надано загальну змістовну характеристику. Вказано на важливість вивчення техніки скетчінг в підготовці до майбутньої професійної художньої діяльності, її позитивні аспекти та вплив на формування базових технічних умінь. Спираючись на сучасні наукові дослідження виокремлено метод спекулятивного рисунка, зміст і мінуси його застосування в медіапросторі; висвітлено суть поняття дистанційне навчання та його обмежені можливості у підготовці студентів до професійної педагогічної діяльності. Описано процес підготовки магістрів першого курсудо виконання скетчінгу оголеної натури м’якими художніми матеріалами та порядок організаційних освітніх етапів проведення навчання в дистанційному форматі. Запропоновано до виконання низку творчих завдань, суть яких полягає у відтворені спрощених форм оголеної людської натури м’якими матеріалами; створенні однофігурної, багатофігурної композиції та авторського проєкту. Наголошено на важливості виконання завдань зі скетчінгу згідно описаних рекомендацій. Реалізовано творчий навчальний процес з використанням медіазасобів і технологій спрямованих на послідовність виконання самостійних практичних завдань із застосуванням зазначених методів, що є запорукою подальшої успішної художньої діяльності. Виявлено ефективність швидкого виконання скетчінгу оголеної натури, надано об’єктивну оцінку з подальшими рекомендаціями щодо їх майбутнього впровадження. Здійснено аналіз отриманих позитивних і негативних результатів різного художнього рівня підготовки магістрів, що супроводжується ускладненнями в подальшомувиконанні живої натури.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"60 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116273255","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-08DOI: 10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.08
Олена Матвієнко, Тарас Олефіренко
Метою нашого дослідження є теоретичне обґрунтування значимості емоційного благополуччя для повноцінного особистісного розвитку дітей. Виклики пов’язані з широкомасштабною війною, розв’язаною Російською Федерацією проти України, спричинили суттєві зміни у напрямах, формах і методах професійної діяльності педагогів, змісті професійної підготовки. Емоційне благополуччя – одна з базових якостей життя людини, важлива умова збереження фізичного та психічного здоров’я. Його фундамент закладається в дитячому віці та є необхідною умовою розвитку дитини. У нашому дослідженні розглянуто основні виклики які стоять перед системою освіти в умовах воєнного стану як-то: створення безпечного освітнього середовища для всіх учасників освітнього процесу; необхідність відновлення та ефективної організації освітнього процесу в закладах освіти в умовах воєнного стану та у повоєнний час; вирішення питання психолого-методичного та інформаційного забезпечення всіх учасників освітнього процесу системи освіти; проблема налагодження ефективної комунікації між учасниками освітнього процесу та запропоновано шляхи їх вирішення. Проведенний аналіз наукової літератури, дозволив зробити висновок, що інформаційне поле, яким оточена дитина, пронизано різними почуттями та емоціями. Емоції дають можливість отримувати той, важливий інформаційний матеріал, без якого неможливе людське спілкування. Картина світу дитини, формується завдяки саме почуттям та емоціям, які вона переживає під час спілкування та спостережень. Емоції відіграють значну роль у становленні особистісного розвитку та забезпеченні психічного благополуччя підростаючого покоління. Поряд з вивченням змісту емоційного розвитку в дитячому віці дослідники особливу увагу приділяють вивченню умов, які сприяють або перешкоджають повноцінному становленню емоційної сфери дитини. В роботах авторів показано, що цей процес не є стихійним, він відбувається в результаті цілеспрямованого виховання, що спирається на механізми онтогенезу. У зв’язку з цимстає очевидним роль дорослого в емоційному розвитку дитини. Узагальнюючи теоретичні результати дослідження можемо стверджувати що, емоційне благополуччя – базове відчуттяемоційного комфорту, що забезпечує довіру й активне ставлення до світу. Забезпечується емоційне благополуччя проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитив-но-емоційного ставлення до неї.
{"title":"Емоційне благополуччя дітей та педагогів: проблеми та практика підтримки в умовах військової агресії","authors":"Олена Матвієнко, Тарас Олефіренко","doi":"10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.08","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.08","url":null,"abstract":"Метою нашого дослідження є теоретичне обґрунтування значимості емоційного благополуччя для повноцінного особистісного розвитку дітей. Виклики пов’язані з широкомасштабною війною, розв’язаною Російською Федерацією проти України, спричинили суттєві зміни у напрямах, формах і методах професійної діяльності педагогів, змісті професійної підготовки. Емоційне благополуччя – одна з базових якостей життя людини, важлива умова збереження фізичного та психічного здоров’я. Його фундамент закладається в дитячому віці та є необхідною умовою розвитку дитини. У нашому дослідженні розглянуто основні виклики які стоять перед системою освіти в умовах воєнного стану як-то: створення безпечного освітнього середовища для всіх учасників освітнього процесу; необхідність відновлення та ефективної організації освітнього процесу в закладах освіти в умовах воєнного стану та у повоєнний час; вирішення питання психолого-методичного та інформаційного забезпечення всіх учасників освітнього процесу системи освіти; проблема налагодження ефективної комунікації між учасниками освітнього процесу та запропоновано шляхи їх вирішення. Проведенний аналіз наукової літератури, дозволив зробити висновок, що інформаційне поле, яким оточена дитина, пронизано різними почуттями та емоціями. Емоції дають можливість отримувати той, важливий інформаційний матеріал, без якого неможливе людське спілкування. Картина світу дитини, формується завдяки саме почуттям та емоціям, які вона переживає під час спілкування та спостережень. Емоції відіграють значну роль у становленні особистісного розвитку та забезпеченні психічного благополуччя підростаючого покоління. Поряд з вивченням змісту емоційного розвитку в дитячому віці дослідники особливу увагу приділяють вивченню умов, які сприяють або перешкоджають повноцінному становленню емоційної сфери дитини. В роботах авторів показано, що цей процес не є стихійним, він відбувається в результаті цілеспрямованого виховання, що спирається на механізми онтогенезу. У зв’язку з цимстає очевидним роль дорослого в емоційному розвитку дитини. Узагальнюючи теоретичні результати дослідження можемо стверджувати що, емоційне благополуччя – базове відчуттяемоційного комфорту, що забезпечує довіру й активне ставлення до світу. Забезпечується емоційне благополуччя проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитив-но-емоційного ставлення до неї.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"34 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"117097138","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-08DOI: 10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.02
Тетяна Васютіна
У статті висвітлено досвід використання навчальних картографічних посібників у процесі підготовки бакалаврів спеціальності 013 «Початкова освіта» до професійної діяльності. Здійснено аналіз фахових джерел щодо їх класифікації (атласи, електронні посібники, контурні, інтерактивні, стінні й настільні карти, глобуси, рельєфні карти, моделі) та ретроспективний огляд створення, наповнення і використання у початковій школі у контек-сті природничої та громадянської освіти.Звернено дослідницьку увагу на напрями підготовки студентів до досліджуваної діяльності: співпрацю з Державним науково-виробничим підприємством «Картографія», розроблення занять з освітніх компонентів на основі картографічних посібників для використання під час офлайн та онлайн-навчання. Наголошено на важливості змісту, форм та методів роботи, які аргументовані фаховими методиками, базовані на ідеях міжнародних проєктів, що реалізовані впродовж періоду дослідження: «Впровадження демократичних цінностей у процес підготовки вчителя початкової школи в Україні та Норвегії» і «Розвиток громадянських ком-петентностей в Україні – DOCCU».Наведено тематику навчальних занять, які доцільно провести як на базі ДНВП «Картографія» («Види картографічної продукції та методика роботи з нею», «Дидактичні можливості картографічних посібників для формування основ громадянської компетентності учнів у процесі реалізації змісту освітніх галузей «Природнича» і «Громадянська та історична» у курсі «Я досліджую світ»), так і під час вивчення нормативних дисциплін з циклу фахової підготовки майбутніх учителів початкової школи. Приклади проведення таких занять оприлюднено на авторському ютуб-каналі за покликанням https://bit.ly/3K73xYW.Описано результативність фахової підготовки майбутніх учителів засобами картографічних посібників, що простежувалась: у поглибленні знань студентів про їх різноманітність, характеристики, дидактичні можливості під час використання на уроках із молодшими школярами; оволодінні вміннями методично правильно організовувати індивідуальну, парну, групову роботу учнів з картографічними посібниками під час уроків, позаурочної діяльності та в ході навчальних проєктів.Зауважено на дієвості групової й індивідуальної форм роботи здобувачів вищої освіти з картографічними посібниками в умовах дистанційного навчання в додатку «Google Jamboard».
{"title":"Роль сучасних картографічних посібників у фаховій підготовці майбутніх учителів початкової школи","authors":"Тетяна Васютіна","doi":"10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.02","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.02","url":null,"abstract":"У статті висвітлено досвід використання навчальних картографічних посібників у процесі підготовки бакалаврів спеціальності 013 «Початкова освіта» до професійної діяльності. Здійснено аналіз фахових джерел щодо їх класифікації (атласи, електронні посібники, контурні, інтерактивні, стінні й настільні карти, глобуси, рельєфні карти, моделі) та ретроспективний огляд створення, наповнення і використання у початковій школі у контек-сті природничої та громадянської освіти.Звернено дослідницьку увагу на напрями підготовки студентів до досліджуваної діяльності: співпрацю з Державним науково-виробничим підприємством «Картографія», розроблення занять з освітніх компонентів на основі картографічних посібників для використання під час офлайн та онлайн-навчання. Наголошено на важливості змісту, форм та методів роботи, які аргументовані фаховими методиками, базовані на ідеях міжнародних проєктів, що реалізовані впродовж періоду дослідження: «Впровадження демократичних цінностей у процес підготовки вчителя початкової школи в Україні та Норвегії» і «Розвиток громадянських ком-петентностей в Україні – DOCCU».Наведено тематику навчальних занять, які доцільно провести як на базі ДНВП «Картографія» («Види картографічної продукції та методика роботи з нею», «Дидактичні можливості картографічних посібників для формування основ громадянської компетентності учнів у процесі реалізації змісту освітніх галузей «Природнича» і «Громадянська та історична» у курсі «Я досліджую світ»), так і під час вивчення нормативних дисциплін з циклу фахової підготовки майбутніх учителів початкової школи. Приклади проведення таких занять оприлюднено на авторському ютуб-каналі за покликанням https://bit.ly/3K73xYW.Описано результативність фахової підготовки майбутніх учителів засобами картографічних посібників, що простежувалась: у поглибленні знань студентів про їх різноманітність, характеристики, дидактичні можливості під час використання на уроках із молодшими школярами; оволодінні вміннями методично правильно організовувати індивідуальну, парну, групову роботу учнів з картографічними посібниками під час уроків, позаурочної діяльності та в ході навчальних проєктів.Зауважено на дієвості групової й індивідуальної форм роботи здобувачів вищої освіти з картографічними посібниками в умовах дистанційного навчання в додатку «Google Jamboard».","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134225004","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-08DOI: 10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.05
Інна Лапченко
Неконтрольоване споживання інформаційної продукції визначається як стихійні впливи на психіку дитини, яка легко переймає поведінку екранних героїв, некритично копіює їхню манеру поведінки. Це може призводити до закріплення небажаних форм поведінки, формування хибних уявлень про соціальні норми. Метою і завдання дослідження – теоретичне та емпіричне визначення особливостей впливу перегляду мультсеріалу «Оггі та кукарачі» на агресивну поведінку підлітків.У дослідженні були використані теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) та емпіричні (тестування, спостереження, природний експеримент) методи. Для визначення рівня агресивної поведінки підлітків застосована «Методика діагностики показників та форм агресії» А. Басса і А. Даркі.За результатами визначення агресивності до та після перегляду мультсеріалу встановлено, що більшості підлітків притаманний середній рівень агресивності, що часто має ситуативний характер і не виступає їхньою стійкою особистісною характеристикою. Однак в експериментальній групі збільшилась кількість підлітків з високим рівнем агресивності з 21,4 % до 28,5 % та ворожості – з 21,4 % до 35,7 %. Їх поширеними проявами є роздратування, негативізм та образа, підвищилися показники фізичної агресії. Більшість підлітків схильні до негативних переживань, заздрості, схильності до грубощів, що може бути пов’язано з переглядом сцен насильства у мультфільму. У контрольній групі зміни не зафіксовані.В результаті проведеного дослідження встановлено збільшення кількості підлітків з високим рівнем агресивної поведінки, зафіксовано підвищення рівня ворожості серед підлітків. Зміст рекомендації щодо профілактики негативного впливу мас-медіа на особистість підлітка передбачає аргументовану регламентацію перегляду телебачення та пошуку інформації в інтернеті. Рекомендовано розвивати у підлітків складові їх загальних здібностей: відчуття часу, уміння планування свого часу та діяльності.
无节制地消费信息产品是指儿童的心理受到自发的影响，很容易采用屏幕人物的行 为，不加批判地模仿他们的行为方式。这可能会导致不良行为方式的固化，并形成错误的社会规范观念。本研究的目的和目标是从理论和实证角度确定观看动画系列片《奥吉和布谷鸟》对青少年攻击行为影响的特殊性。为了确定青少年的攻击行为水平，采用了 A. Bass 和 A. Darkey 的 "攻击行为指标和形式诊断方法"。根据观看动画片前后的攻击行为测定结果，发现大多数青少年的攻击行为水平一般，通常是情境性的，并不作为一种稳定的个人特征。然而，在实验组中，具有高度攻击性的青少年人数从 21.4%增加到 28.5%，敌意从 21.4%增加到 35.7%。他们最常见的表现是恼怒、消极和怨恨，身体攻击的比例也有所上升。大多数青少年容易产生消极情绪、嫉妒和无礼倾向，这可能与观看动画片中的暴力场面有关。在对照组中没有记录到任何变化。研究显示，具有高度攻击行为的青少年人数有所增加，青少年的敌意程度也有所提高。关于预防媒体对青少年人格产生负面影响的建议内容包括合理控制看电视和在互联 网上搜索信息。建议培养青少年的综合能力：时间观念、规划时间和活动的能力。
{"title":"Вплив перегляду мультсеріалу «Оггі та кукарачі» на агресивну поведінку підлітків","authors":"Інна Лапченко","doi":"10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.05","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.05","url":null,"abstract":"Неконтрольоване споживання інформаційної продукції визначається як стихійні впливи на психіку дитини, яка легко переймає поведінку екранних героїв, некритично копіює їхню манеру поведінки. Це може призводити до закріплення небажаних форм поведінки, формування хибних уявлень про соціальні норми. Метою і завдання дослідження – теоретичне та емпіричне визначення особливостей впливу перегляду мультсеріалу «Оггі та кукарачі» на агресивну поведінку підлітків.У дослідженні були використані теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) та емпіричні (тестування, спостереження, природний експеримент) методи. Для визначення рівня агресивної поведінки підлітків застосована «Методика діагностики показників та форм агресії» А. Басса і А. Даркі.За результатами визначення агресивності до та після перегляду мультсеріалу встановлено, що більшості підлітків притаманний середній рівень агресивності, що часто має ситуативний характер і не виступає їхньою стійкою особистісною характеристикою. Однак в експериментальній групі збільшилась кількість підлітків з високим рівнем агресивності з 21,4 % до 28,5 % та ворожості – з 21,4 % до 35,7 %. Їх поширеними проявами є роздратування, негативізм та образа, підвищилися показники фізичної агресії. Більшість підлітків схильні до негативних переживань, заздрості, схильності до грубощів, що може бути пов’язано з переглядом сцен насильства у мультфільму. У контрольній групі зміни не зафіксовані.В результаті проведеного дослідження встановлено збільшення кількості підлітків з високим рівнем агресивної поведінки, зафіксовано підвищення рівня ворожості серед підлітків. Зміст рекомендації щодо профілактики негативного впливу мас-медіа на особистість підлітка передбачає аргументовану регламентацію перегляду телебачення та пошуку інформації в інтернеті. Рекомендовано розвивати у підлітків складові їх загальних здібностей: відчуття часу, уміння планування свого часу та діяльності.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"53 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133486973","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-08DOI: 10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.06
Володимир Ліпатов, Людмила Попова
У статті проаналізовано та теоретично обґрунтовано нові підходи до реалізації актуальної проблеми в галузі теорії і методики професійної освіти – формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх учителів. Зазначається також, що концепція дослідження забезпечується єдністю методологічного, теоретичного та методичного аспектів. Розглянуто форми професійної підготовки майбутніх учителів; шляхи підвищення вмотивованості здобувачів вищої освіти до оволодіння нормами іноземної мови у сучасному університеті; засоби інтенсифікації та розвитку творчих, інтелектуальних здібностей студентів; поліпшення якості засвоєння навчального матеріалу з іноземної мови засобами сучасних комунікативно-інформаційних технологій; прискорення формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх учителів іноземної мови. Процеси глобалізації, цифровізація соціальних та економічних процесів в суспільстві, визначення низки трансверсальних компетентностей в професійній підготовці для уніфікації вимог сучасного ринку праці ставить перед закладами вищої освіти нагальну потребу в забезпеченні достатнього ступеня володіння іноземною мовою на рівні Б 2, як необхідного інструмента для міжнародної комунікації та професійного вдосконалення впродовж життя.Актуальними світовими тенденціями підготовки майбутнього педагога в сучасному університеті є запровадження різних інноваційних форм навчальної та наукової роботи з формування іншомовної компетентності. Академічна мобільність є одним із пріоритетних напрямків діяльності закладів вищої освіти, що передбачає можливість учасників освітнього процесу навчатися, викладати, стажуватися чи проводити наукову діяльність тощо в іншому закладі вищої освіти на території України чи поза її межами. Така організація навчального процесу сприяє підвищенню значущості володіння іноземної мови майбутнім педагогом як інструментом для підвищення свого професійного рівня.Доведено, що сформованість іншомовної компетентності сприяє також вирішенню і становленню інших ключових компетентностей, зокрема готовності вчителя до ефективноїпрофесійної діяльності засобами можливостей ресурсів медіаосвіти.
{"title":"Формування іншомовної компетентності майбутніх учителів в освітньому середовищі сучасного університету","authors":"Володимир Ліпатов, Людмила Попова","doi":"10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.06","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.06","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано та теоретично обґрунтовано нові підходи до реалізації актуальної проблеми в галузі теорії і методики професійної освіти – формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх учителів. Зазначається також, що концепція дослідження забезпечується єдністю методологічного, теоретичного та методичного аспектів. Розглянуто форми професійної підготовки майбутніх учителів; шляхи підвищення вмотивованості здобувачів вищої освіти до оволодіння нормами іноземної мови у сучасному університеті; засоби інтенсифікації та розвитку творчих, інтелектуальних здібностей студентів; поліпшення якості засвоєння навчального матеріалу з іноземної мови засобами сучасних комунікативно-інформаційних технологій; прискорення формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх учителів іноземної мови. Процеси глобалізації, цифровізація соціальних та економічних процесів в суспільстві, визначення низки трансверсальних компетентностей в професійній підготовці для уніфікації вимог сучасного ринку праці ставить перед закладами вищої освіти нагальну потребу в забезпеченні достатнього ступеня володіння іноземною мовою на рівні Б 2, як необхідного інструмента для міжнародної комунікації та професійного вдосконалення впродовж життя.Актуальними світовими тенденціями підготовки майбутнього педагога в сучасному університеті є запровадження різних інноваційних форм навчальної та наукової роботи з формування іншомовної компетентності. Академічна мобільність є одним із пріоритетних напрямків діяльності закладів вищої освіти, що передбачає можливість учасників освітнього процесу навчатися, викладати, стажуватися чи проводити наукову діяльність тощо в іншому закладі вищої освіти на території України чи поза її межами. Така організація навчального процесу сприяє підвищенню значущості володіння іноземної мови майбутнім педагогом як інструментом для підвищення свого професійного рівня.Доведено, що сформованість іншомовної компетентності сприяє також вирішенню і становленню інших ключових компетентностей, зокрема готовності вчителя до ефективноїпрофесійної діяльності засобами можливостей ресурсів медіаосвіти.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"131 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123816403","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-08DOI: 10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.14
Ілля Чанчиков
Дослідження присвячене вивченню зв’язку між рівнем життєстійкості та різними факторами, такими як вік та стать. Життєстійкість розглядається як система переконань, які допомагають долати стрес, виконувати діяльність в складних умовах. У дослідженні брали участь 147 осіб, які були поділені за віком: молодша група (від 18 до 40 років) – 107, старша група (від 41 до 70 років) – 40. Ці періоди позначаються як «Дорослість» і «Пізня дорослість» відповідно до концепції Г. Крайг. Для оцінки рівня життєстійкості був використаний тест життєстійкості С. Мадді (за адаптацією Д.О. Леонтьєва і Е.І. Рассказової), який вимірює три компоненти життєстійкості: залученість, контроль, прийняття ризику і загальний показник життєстійкості.За допомогою кластерного аналізу вибірка була розділена на три групи за вираженістю життєстійкості: група з високою життєстійкістю, середньою життєстійкістю і низькою життєстійкістю.Результати дослідження показали, що рівень життєстійкості має значні відмінності залежно від вікової групи та статі учасників. Розподіл досліджуваних за статевими відмінностями по групах досить схожий. Найбільша кількість чоловіків і жінок знаходиться у групі з середнім рівнем життєстійкості, найменше – у групі з низькою життєстійкістю.За віком досліджувані розподілені не рівномірно. Досліджувані віком від 18 до 40 років, найбільше знаходяться у групі з середньою життєстійкістю. Від 41 до 70 років найбільше також у групі з середньою життєстійкістю. Досліджувані віком від 18 до 40 років загалом мають вищу життєстійкість по групах ніж досліджувані віком від 41 до 70 років.Життєстійкість чоловіків по групах вища ніж у жінок. Досліджуваних віком від 18 до 40 років має вищі показники майже по всіх компонентах життєстійкості та самій життєстійкості ніж у досліджуваних віком від 41 до 70 років.В цілому, результати дослідження можуть бути корисними для розробки програм з поліпшення життєстійкості та профілактики вікових змін життєстійкості особистості. Подальші дослідження у цій галузі можуть допомогти точніше визначити чинники, які найбільше впливають на життєстійкість у різних вікових групах.Дослідження присвячене вивченню зв’язку між рівнем життєстійкості та різними факторами, такими як вік та стать. Життєстійкість розглядається як система переконань, які допомагають долати стрес, виконувати діяльність в складних умовах. У дослідженні брали участь 147 осіб, які були поділені за віком: молодша група (від 18 до 40 років) – 107, старша група (від 41 до 70 років) – 40. Ці періоди позначаються як «Дорослість» і «Пізня дорослість» відповідно до концепції Г. Крайг. Для оцінки рівня життєстійкості був використаний тест життєстійкості С. Мадді (за адаптацією Д.О. Леонтьєва і Е.І. Рассказової), який вимірює три компоненти життєстійкості: залученість, контроль, прийняття ризику і загальний показник життєстійкості.За допомогою кластерного аналізу вибірка була розділена на три групи за вираженістю життєстійкості: група з високою життєстійкістю, середньою життєстійкістю і ни
{"title":"Залежність рівня життєстійкості від віку та статі особистості","authors":"Ілля Чанчиков","doi":"10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.14","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.14","url":null,"abstract":"Дослідження присвячене вивченню зв’язку між рівнем життєстійкості та різними факторами, такими як вік та стать. Життєстійкість розглядається як система переконань, які допомагають долати стрес, виконувати діяльність в складних умовах. У дослідженні брали участь 147 осіб, які були поділені за віком: молодша група (від 18 до 40 років) – 107, старша група (від 41 до 70 років) – 40. Ці періоди позначаються як «Дорослість» і «Пізня дорослість» відповідно до концепції Г. Крайг. Для оцінки рівня життєстійкості був використаний тест життєстійкості С. Мадді (за адаптацією Д.О. Леонтьєва і Е.І. Рассказової), який вимірює три компоненти життєстійкості: залученість, контроль, прийняття ризику і загальний показник життєстійкості.За допомогою кластерного аналізу вибірка була розділена на три групи за вираженістю життєстійкості: група з високою життєстійкістю, середньою життєстійкістю і низькою життєстійкістю.Результати дослідження показали, що рівень життєстійкості має значні відмінності залежно від вікової групи та статі учасників. Розподіл досліджуваних за статевими відмінностями по групах досить схожий. Найбільша кількість чоловіків і жінок знаходиться у групі з середнім рівнем життєстійкості, найменше – у групі з низькою життєстійкістю.За віком досліджувані розподілені не рівномірно. Досліджувані віком від 18 до 40 років, найбільше знаходяться у групі з середньою життєстійкістю. Від 41 до 70 років найбільше також у групі з середньою життєстійкістю. Досліджувані віком від 18 до 40 років загалом мають вищу життєстійкість по групах ніж досліджувані віком від 41 до 70 років.Життєстійкість чоловіків по групах вища ніж у жінок. Досліджуваних віком від 18 до 40 років має вищі показники майже по всіх компонентах життєстійкості та самій життєстійкості ніж у досліджуваних віком від 41 до 70 років.В цілому, результати дослідження можуть бути корисними для розробки програм з поліпшення життєстійкості та профілактики вікових змін життєстійкості особистості. Подальші дослідження у цій галузі можуть допомогти точніше визначити чинники, які найбільше впливають на життєстійкість у різних вікових групах.Дослідження присвячене вивченню зв’язку між рівнем життєстійкості та різними факторами, такими як вік та стать. Життєстійкість розглядається як система переконань, які допомагають долати стрес, виконувати діяльність в складних умовах. У дослідженні брали участь 147 осіб, які були поділені за віком: молодша група (від 18 до 40 років) – 107, старша група (від 41 до 70 років) – 40. Ці періоди позначаються як «Дорослість» і «Пізня дорослість» відповідно до концепції Г. Крайг. Для оцінки рівня життєстійкості був використаний тест життєстійкості С. Мадді (за адаптацією Д.О. Леонтьєва і Е.І. Рассказової), який вимірює три компоненти життєстійкості: залученість, контроль, прийняття ризику і загальний показник життєстійкості.За допомогою кластерного аналізу вибірка була розділена на три групи за вираженістю життєстійкості: група з високою життєстійкістю, середньою життєстійкістю і ни","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"1994 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130317567","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-08DOI: 10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.04
Олена Кондратюк, В.А. Григоренко
У статті розглядається проблема впровадження інтегрованого підходу до навчання здобувачів першого рівня (бакалавр) вищої освіти. Зазначено, що її розв’язання набуває особливої актуальності в умовах реалізації компетентнісного підходу, як у шкільній освіті, так і у підготовці майбутніх учителів у ЗВО. Окреслено наукові підходи до інтеграції у педагогічному виші та акцентовано увагу на предметно-інтегративній системі навчання, за якої інтеграція змісту навчальних дисциплін не заперечує предметної системи їх вивчення, а об’єднує одержані знання в єдину систему. Наголошено, що в умовах зниження якості математичної підготовки вступників, актуальним є застосування інтеграції у методико-математичній та технологічній підготовці студентів.В межах трьох освітніх компонентів підготовки бакалаврів спеціальності 013 Початкова освіта («Математика», «Методика викладання математичної освітньої галузі», «Методика викладання технологічної освітньої галузі») розкрито можливості інтеграції за змістом та інтеграції на рівні способів дій.На основі порівняльного аналізу змісту означених освітніх компонентів виявлено вузлові точки інтеграції, якими є вивчення елементів геометрії та величин («Математика»), методика викладання елементів геометрії в початковій школі, дидактичні засоби навчання математики (МВМОГ) макетування і конструювання (МВТОГ). Виділено вміння, яких вимагає предметно-перетворювальна діяльність у процесі макетування та конструювання, та які мають математичне підґрунтя. Для кожного з освітніх компонентів висвітлено модулій теми, в межах яких пропонується проводити інтегровані заняття, наведено теми таких занять. Охарактеризовано зміст занять «Час у нашому житті», «Засоби навчання нумерації чисел», «Казкове місто». На прикладі роботи за алгоритмами описано можливості інтеграції на рівні способів дій.Зазначено, що інтеграція методико-математичної та технологічної підготовки є ресурсом як для відновлення мотивації студентів до розвитку математичних знань та умінь, так і для накопичення ними досвіду участі у інтегрованих заняттях.
{"title":"Інтеграція методико-математичної та методико-технологічної підготовки у навчанні бакалаврів спеціальності Початкова освіта","authors":"Олена Кондратюк, В.А. Григоренко","doi":"10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.04","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.3(2).2022.04","url":null,"abstract":"У статті розглядається проблема впровадження інтегрованого підходу до навчання здобувачів першого рівня (бакалавр) вищої освіти. Зазначено, що її розв’язання набуває особливої актуальності в умовах реалізації компетентнісного підходу, як у шкільній освіті, так і у підготовці майбутніх учителів у ЗВО. Окреслено наукові підходи до інтеграції у педагогічному виші та акцентовано увагу на предметно-інтегративній системі навчання, за якої інтеграція змісту навчальних дисциплін не заперечує предметної системи їх вивчення, а об’єднує одержані знання в єдину систему. Наголошено, що в умовах зниження якості математичної підготовки вступників, актуальним є застосування інтеграції у методико-математичній та технологічній підготовці студентів.В межах трьох освітніх компонентів підготовки бакалаврів спеціальності 013 Початкова освіта («Математика», «Методика викладання математичної освітньої галузі», «Методика викладання технологічної освітньої галузі») розкрито можливості інтеграції за змістом та інтеграції на рівні способів дій.На основі порівняльного аналізу змісту означених освітніх компонентів виявлено вузлові точки інтеграції, якими є вивчення елементів геометрії та величин («Математика»), методика викладання елементів геометрії в початковій школі, дидактичні засоби навчання математики (МВМОГ) макетування і конструювання (МВТОГ). Виділено вміння, яких вимагає предметно-перетворювальна діяльність у процесі макетування та конструювання, та які мають математичне підґрунтя. Для кожного з освітніх компонентів висвітлено модулій теми, в межах яких пропонується проводити інтегровані заняття, наведено теми таких занять. Охарактеризовано зміст занять «Час у нашому житті», «Засоби навчання нумерації чисел», «Казкове місто». На прикладі роботи за алгоритмами описано можливості інтеграції на рівні способів дій.Зазначено, що інтеграція методико-математичної та технологічної підготовки є ресурсом як для відновлення мотивації студентів до розвитку математичних знань та умінь, так і для накопичення ними досвіду участі у інтегрованих заняттях.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-08","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131614206","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-11DOI: 10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.07
Тетяна Сняткова
Актуальність проблеми виховання дітей раннього віку з ДЦП обумовлюється необхідністю врахування особливостей їх психофізичного розвитку та створення умов для попередження в них стану депривації. Цим дітям властиві порушення фізичної, емоційно-вольової, особистісної сфери, що потребують комплексного підходу до їх подолання.Мета дослідження полягає в розкритті особливостей виховання дітей раннього віку із ДЦП в умовах депривації, і передбачає використання методів теоретичного аналізу й синтезу, узагальнення основних положень спеціальної психології і корекційної педагогіки щодо специфіки виховання дітей з ДЦП в умовах депривації та пошуку ефективних засобів виховної роботи з ними.Результати дослідження. Виховання дітей раннього віку з ДЦП обтяжується станом депривації, що виникає внаслідок обмеження чи неможливості задоволення потреби в руховій активності, сенсорній стимуляції, встановленні емоційного зв’язку з близькими людьми. Найчастіше депривація в дітей раннього віку з ДЦП виникає внаслідок недостатності батьківського піклування, втрати емоційної прихильності дитини через тривалу відсутність матері (у разі її смерті чи позбавлення батьківських прав). Виявлено негативний вплив соціальної, сенсорної, комунікативної депривації на психічний розвиток дитини з ДЦП, що актуалізує потребу якомога раннього надання допомоги цим дітям в умовах розлуки з матір’ю, тривалого лікування в медичних закладах, перебування в інтернатних установах.Розглянуто особливості фізичного й сенсорного виховання дітей раннього віку з ДЦП в умовах депривації, що включає педагогічний вплив на них для підвищення рухової активності, розвитку дрібної та великої моторики, засвоєння сенсорних еталонів для пізнання навколишнього світу. Виділено умови ефективності виховання дітей раннього віку з ДЦП: ранній початок комплексного впливу; організація виховної роботи в межах провідної діяльності; дотримання режиму дня; збагачення середовища яскравими сенсорними стимулами, використання різноманітних ігор і вправ, спрямованих на всебічний розвиток.
{"title":"Виховання дітей раннього віку з ДЦП в умовах депривації","authors":"Тетяна Сняткова","doi":"10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.07","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.07","url":null,"abstract":"Актуальність проблеми виховання дітей раннього віку з ДЦП обумовлюється необхідністю врахування особливостей їх психофізичного розвитку та створення умов для попередження в них стану депривації. Цим дітям властиві порушення фізичної, емоційно-вольової, особистісної сфери, що потребують комплексного підходу до їх подолання.Мета дослідження полягає в розкритті особливостей виховання дітей раннього віку із ДЦП в умовах депривації, і передбачає використання методів теоретичного аналізу й синтезу, узагальнення основних положень спеціальної психології і корекційної педагогіки щодо специфіки виховання дітей з ДЦП в умовах депривації та пошуку ефективних засобів виховної роботи з ними.Результати дослідження. Виховання дітей раннього віку з ДЦП обтяжується станом депривації, що виникає внаслідок обмеження чи неможливості задоволення потреби в руховій активності, сенсорній стимуляції, встановленні емоційного зв’язку з близькими людьми. Найчастіше депривація в дітей раннього віку з ДЦП виникає внаслідок недостатності батьківського піклування, втрати емоційної прихильності дитини через тривалу відсутність матері (у разі її смерті чи позбавлення батьківських прав). Виявлено негативний вплив соціальної, сенсорної, комунікативної депривації на психічний розвиток дитини з ДЦП, що актуалізує потребу якомога раннього надання допомоги цим дітям в умовах розлуки з матір’ю, тривалого лікування в медичних закладах, перебування в інтернатних установах.Розглянуто особливості фізичного й сенсорного виховання дітей раннього віку з ДЦП в умовах депривації, що включає педагогічний вплив на них для підвищення рухової активності, розвитку дрібної та великої моторики, засвоєння сенсорних еталонів для пізнання навколишнього світу. Виділено умови ефективності виховання дітей раннього віку з ДЦП: ранній початок комплексного впливу; організація виховної роботи в межах провідної діяльності; дотримання режиму дня; збагачення середовища яскравими сенсорними стимулами, використання різноманітних ігор і вправ, спрямованих на всебічний розвиток.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"2 14","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"113974017","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-11DOI: 10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.09
Людмила Телецька, О. В. Куліш
Стаття присвячена одній з актуальних проблем – підготовці майбутніх вчителів до формування екологічної компетентності учнів в освітньому процесі початкової школи. Зокрема розкривається сутність таких понять, як компетентність, екологічна компетентність та педагогічні умови її формування. Актуальність окресленої проблеми в умовах парадигмальних змін зумовлених наявністю стійких суперечностей між існуючими фундаментальними науковими здобутками, сформованими еколого-орієнтованими цінностями майбутніх педагогів і недостатню орієнтацію їх на майбутній зміст в професійній діяльності, визначення екологізації шкільної освіти пріоритетним, системоутворювальним чинником у гармонізації культурно-освітнього простору тощо.Компетентність розглядається як динамічна комбінація знань, розуміння, умінь, цінностей, інших особистісних якостей, що описують результати навчання за освітньою програмою, а екологічна компетентність як особистісна характеристика, здатність індивіда приймати рішення і діяти в життєвих ситуаціях так, щоб наносити довкіллю якомога меншої шкоди.Екологічна компетентність ґрунтується на суб’єктних цінностях, смислах, переконаннях, знаннях, уміннях, вольових якостях особистості й проявляється ситуативно в практичній діяльності. Екологічно компетентна людина прагне відповідально вирішувати життєві ситуації та організовує своє життя на основі пріоритетності цінностей збереження довкілля. Основна увага приділяється визначенню змісту педагогічних умов підготовки майбутніх вчителів до формування екологічної компетентності молодших школярів. Серед них акцентується увага на такі, як включення в змістову парадигму підготовки студентів матеріалу екологічного спрямування з метою інтеграції екологічних та психолого-педагогічних знань; використання оптимальних традиційних та інноваційних форм і методів у напрямі активізації аксіологічного потенціалу студентів з метою актуалізації потреб молодших школярів у природоохоронній діяльності; організація освітнього процесу засобами взаємозв’язку теоретичної й практичної підготовки на основі впровадження нових освітніх технологій.
{"title":"Підготовка майбутніх учителів до формування екологічної компетентності молодших школярів","authors":"Людмила Телецька, О. В. Куліш","doi":"10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.09","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.09","url":null,"abstract":"Стаття присвячена одній з актуальних проблем – підготовці майбутніх вчителів до формування екологічної компетентності учнів в освітньому процесі початкової школи. Зокрема розкривається сутність таких понять, як компетентність, екологічна компетентність та педагогічні умови її формування. Актуальність окресленої проблеми в умовах парадигмальних змін зумовлених наявністю стійких суперечностей між існуючими фундаментальними науковими здобутками, сформованими еколого-орієнтованими цінностями майбутніх педагогів і недостатню орієнтацію їх на майбутній зміст в професійній діяльності, визначення екологізації шкільної освіти пріоритетним, системоутворювальним чинником у гармонізації культурно-освітнього простору тощо.Компетентність розглядається як динамічна комбінація знань, розуміння, умінь, цінностей, інших особистісних якостей, що описують результати навчання за освітньою програмою, а екологічна компетентність як особистісна характеристика, здатність індивіда приймати рішення і діяти в життєвих ситуаціях так, щоб наносити довкіллю якомога меншої шкоди.Екологічна компетентність ґрунтується на суб’єктних цінностях, смислах, переконаннях, знаннях, уміннях, вольових якостях особистості й проявляється ситуативно в практичній діяльності. Екологічно компетентна людина прагне відповідально вирішувати життєві ситуації та організовує своє життя на основі пріоритетності цінностей збереження довкілля. Основна увага приділяється визначенню змісту педагогічних умов підготовки майбутніх вчителів до формування екологічної компетентності молодших школярів. Серед них акцентується увага на такі, як включення в змістову парадигму підготовки студентів матеріалу екологічного спрямування з метою інтеграції екологічних та психолого-педагогічних знань; використання оптимальних традиційних та інноваційних форм і методів у напрямі активізації аксіологічного потенціалу студентів з метою актуалізації потреб молодших школярів у природоохоронній діяльності; організація освітнього процесу засобами взаємозв’язку теоретичної й практичної підготовки на основі впровадження нових освітніх технологій.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"20 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121586485","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-11DOI: 10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.04
Оксана Мірошниченко
У статті розглядаються питання формування професійної мовленнєвої компетентності майбутнього вчителя початкової школи, як важливої складової професійної підготовки фахівців у системі освіти України. Проаналізовано зміст основних понять «компетенція», «компетентність», «професійна компетентність», «комунікативна компетентність». Висвітлено різні підходи до визначення сутнісної характеристики професійна компетентності, її компонентний склад. Визначено, що процес формування професійної мовленнєвої компетентності майбутніх вчителів англійської мови необхідно здійснювати на основі інтеграції загально-професійних і спеціальних дисциплін, з використанням інтерактивних технологій. Відповідно до вимог концепції НУШ та стандартних програм описано два цикли початкової освіти, відзначивши, що початкова освіта зазнала реформації найперша. Презентовано основні складові компетентності майбутнього викладача, які повинні формуватися у студентів закладів вищої освіти. Встановлено, що процес розвитку професійної компетентності, залежить від навколишнього середовища, тому саме середовище має стимулювати професійний саморозвиток. Виділено етапи формування професійної компетентності. Описано важливість професійно-педагогічного спілкування, яке є основною формою педагогічного процесу і займає вагоме місце у формуванні професійної компетентності майбутнього вчителя англійської мови. Дано визначення поняттю «культура мови» вчителя початкової школи та схарактеризовано його ознаки.Вказано на те, що основними складовими компетентності майбутнього викладача, котрі формуються у студентів закладів вищої освіти є наступні: знання, здібності, навички, індивідуально-психологічні особливості людини, акмеологічні варіанти. Зазначено, що в освітньому процесі провідною має бути пізнавальна діяльність студентів. Обґрунтовано можливість поєднання ставлення до розвитку особистості студента та формування практико-орієнтованої компетентності. Виділено, що професійна компетентність вчителя іноземної мови складається зі спеціальної компетентності (особистісні та непредметні знання, тобто знання загальноосвітніх і фундаментальних дисциплін), технологічних (методичних), управлінських (організаційних, ділових) та комунікаційних умінь. Характерною ознакою комунікативної компетентності науковці й педагоги-практики вважають органічне поєднання технологій навчання та лідерство, як засобів її реалізації.
{"title":"Формування професійної мовленнєвої компетентності майбутнього вчителя початкової школи","authors":"Оксана Мірошниченко","doi":"10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.04","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.04","url":null,"abstract":"У статті розглядаються питання формування професійної мовленнєвої компетентності майбутнього вчителя початкової школи, як важливої складової професійної підготовки фахівців у системі освіти України. Проаналізовано зміст основних понять «компетенція», «компетентність», «професійна компетентність», «комунікативна компетентність». Висвітлено різні підходи до визначення сутнісної характеристики професійна компетентності, її компонентний склад. Визначено, що процес формування професійної мовленнєвої компетентності майбутніх вчителів англійської мови необхідно здійснювати на основі інтеграції загально-професійних і спеціальних дисциплін, з використанням інтерактивних технологій. Відповідно до вимог концепції НУШ та стандартних програм описано два цикли початкової освіти, відзначивши, що початкова освіта зазнала реформації найперша. Презентовано основні складові компетентності майбутнього викладача, які повинні формуватися у студентів закладів вищої освіти. Встановлено, що процес розвитку професійної компетентності, залежить від навколишнього середовища, тому саме середовище має стимулювати професійний саморозвиток. Виділено етапи формування професійної компетентності. Описано важливість професійно-педагогічного спілкування, яке є основною формою педагогічного процесу і займає вагоме місце у формуванні професійної компетентності майбутнього вчителя англійської мови. Дано визначення поняттю «культура мови» вчителя початкової школи та схарактеризовано його ознаки.Вказано на те, що основними складовими компетентності майбутнього викладача, котрі формуються у студентів закладів вищої освіти є наступні: знання, здібності, навички, індивідуально-психологічні особливості людини, акмеологічні варіанти. Зазначено, що в освітньому процесі провідною має бути пізнавальна діяльність студентів. Обґрунтовано можливість поєднання ставлення до розвитку особистості студента та формування практико-орієнтованої компетентності. Виділено, що професійна компетентність вчителя іноземної мови складається зі спеціальної компетентності (особистісні та непредметні знання, тобто знання загальноосвітніх і фундаментальних дисциплін), технологічних (методичних), управлінських (організаційних, ділових) та комунікаційних умінь. Характерною ознакою комунікативної компетентності науковці й педагоги-практики вважають органічне поєднання технологій навчання та лідерство, як засобів її реалізації.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126797503","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：