Pub Date : 2022-12-11DOI: 10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.11
Віра Топіха
У статті розглянуто загальні закономірності освітнього процесу, спільні та відмінні підходи науковців до визначення принципів навчання, а також дидактичні засади удосконалення культури мовлення студентів. Окрім загальних закономірностей детально проаналізовано часткові закономірності, а саме: дидактичні, гносеологічні, психологічні, кібернетичні, соціологічні, організаційні; подано рекомендації для викладачів та вчителів щодо підвищення ефективності правильності мовлення. Зазначено, що складовою частиною основних закономірностей навчання є психологічні.Подано матеріал який дозволяє зробити висновок, що в основі принципів навчання лежать закони та закономірності дидактичного процесу: закономірність мети навчання, закономірність змісту навчання, закономірність якості навчання, закономірність методів навчання, закономірність управління навчання, закономірність стимулювання навчання. Основні вимоги кожного принципу навчання віддзеркалюються в правилах дидактичної діяльності. У статті поняття дидактичні правила трактується як конкретні вказівки педагогові про те, як слід діяти у стандартних навчальних ситуаціях. Зазначається, що правила, з одного боку, випливають із принципів навчання, а з іншого є узагальненням багатовікового досвіду навчальної діяльності.У статті деталізовано інформацію про те, що незнання принципів не скасовує їх існування та дії і робить дидактичний процес не науковим, суперечливим, непослідовним, несистемним, й, відповідно, неефективним. Власне, тим і пояснюється наявність багатьох недоліків в організації та проведенні цього процесу в певних освітньо-виховних системах.Зазначено, що у сучасній дидактиці є кілька варіантів класифікації принципів навчання. У різних авторів вони відрізняються, перш за все, кількістю. Досвід сучасної дидактичної діяльності свідчить, що цей перелік має залишатися відкритим. Ті зміни, які відбуваються в нашому суспільстві, в системі освіти світи інших країн, в різних галузях соціально-гуманітарних наук (психології, соціології, політології, фізіології), в загальній педагогіці сприяють подальшому розвиткові загальної дидактики та її вдосконаленню.
{"title":"Дидактичні засади удосконалення культури мовлення студентів педагогічних спеціальностей","authors":"Віра Топіха","doi":"10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.11","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.11","url":null,"abstract":"У статті розглянуто загальні закономірності освітнього процесу, спільні та відмінні підходи науковців до визначення принципів навчання, а також дидактичні засади удосконалення культури мовлення студентів. Окрім загальних закономірностей детально проаналізовано часткові закономірності, а саме: дидактичні, гносеологічні, психологічні, кібернетичні, соціологічні, організаційні; подано рекомендації для викладачів та вчителів щодо підвищення ефективності правильності мовлення. Зазначено, що складовою частиною основних закономірностей навчання є психологічні.Подано матеріал який дозволяє зробити висновок, що в основі принципів навчання лежать закони та закономірності дидактичного процесу: закономірність мети навчання, закономірність змісту навчання, закономірність якості навчання, закономірність методів навчання, закономірність управління навчання, закономірність стимулювання навчання. Основні вимоги кожного принципу навчання віддзеркалюються в правилах дидактичної діяльності. У статті поняття дидактичні правила трактується як конкретні вказівки педагогові про те, як слід діяти у стандартних навчальних ситуаціях. Зазначається, що правила, з одного боку, випливають із принципів навчання, а з іншого є узагальненням багатовікового досвіду навчальної діяльності.У статті деталізовано інформацію про те, що незнання принципів не скасовує їх існування та дії і робить дидактичний процес не науковим, суперечливим, непослідовним, несистемним, й, відповідно, неефективним. Власне, тим і пояснюється наявність багатьох недоліків в організації та проведенні цього процесу в певних освітньо-виховних системах.Зазначено, що у сучасній дидактиці є кілька варіантів класифікації принципів навчання. У різних авторів вони відрізняються, перш за все, кількістю. Досвід сучасної дидактичної діяльності свідчить, що цей перелік має залишатися відкритим. Ті зміни, які відбуваються в нашому суспільстві, в системі освіти світи інших країн, в різних галузях соціально-гуманітарних наук (психології, соціології, політології, фізіології), в загальній педагогіці сприяють подальшому розвиткові загальної дидактики та її вдосконаленню.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"23 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128876120","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-11DOI: 10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.10
Ірина Товкач
Ця стаття присвячена висвітленню теоретичних аспектів проблеми усвідомлення дітьми дошкільного віку мовлення як психолінгвістичного феномену. Усвідомлення як один з важливих аспектів мовленнєвої готовності дитини до школи досліджувалося багатьма зарубіжними та вітчизняними та вченими. Варто відзначити, що в основі усвідомлення лежить узагальнення власних психічних процесів, що призводить до оволодіння ними. Одним з критеріїв усвідомлення – це узгодженість внутрішнього і зовнішнього, узгодженість думок, почуттів і дій. Так психологам, психолінгвістам добре відомо, що тривалий час дитина дошкільного віку в процесі спілкування з дорослими і однолітками орієнтується не на усвідомлення мови, а на якусь конкретну предметну ситуацію, яка визначає розуміння нею слів, необхідних для спілкування з дорослими і однолітками в повсякденному життя. Однак саме усвідомлення мови, її словникового складу (доречно або недоречно сказані слова, фрази, пропозиції та інше) необхідно дитині для подальшого оволодіння граматикою в усному мовленні та елементами грамоти тощо.Проблема психолінгвістичного розвитку дитини дошкільного віку розвивалася і продовжує активно розвиватися в усьому світі, однак в Україні останнім часом ця проблема досліджується небагатьма вченими. Аналіз психолого-педагогічної та психолінгвістичної літератури показує, що дана проблема достатньо не освітлена як в теоретичному аспекті, так і в прагматичному плані її реалізації. Подано авторське бачення щодо поняття «усвідомлення дитиною дошкільного віку мовлення». Робота з оволодіння і усвідомлення дитиною дошкільного віку мовлення як якісного сприйняття і розуміння того, чим дитина опанувала практично, залучення її до мовної та мовленнєвої діяльності має здійснюватися не тільки з урахуванням вікових особливостей, а й індивідуальності кожної дитини. Беручи до уваги складність мовознавчих понять, різноплановість думок вчених, узагальнюючи їх, студентам і практикам необхідно дати чітке уявлення про усвідомлення дітьми мовлення як психолінгвістичного феномену. Подальшого вивчення вимагають проблеми розроблення та апробації тренінгової програми з дорослими, практиками дошкільної освіти, спрямованої на підготовку батьків та педагогів до формування усвідомлення мовлення дітьми дошкільного віку.
{"title":"Теоретичні аспекти усвідомлення дітьми дошкільного віку мовлення як психолінгвістичного феномену","authors":"Ірина Товкач","doi":"10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.10","url":null,"abstract":"Ця стаття присвячена висвітленню теоретичних аспектів проблеми усвідомлення дітьми дошкільного віку мовлення як психолінгвістичного феномену. Усвідомлення як один з важливих аспектів мовленнєвої готовності дитини до школи досліджувалося багатьма зарубіжними та вітчизняними та вченими. Варто відзначити, що в основі усвідомлення лежить узагальнення власних психічних процесів, що призводить до оволодіння ними. Одним з критеріїв усвідомлення – це узгодженість внутрішнього і зовнішнього, узгодженість думок, почуттів і дій. Так психологам, психолінгвістам добре відомо, що тривалий час дитина дошкільного віку в процесі спілкування з дорослими і однолітками орієнтується не на усвідомлення мови, а на якусь конкретну предметну ситуацію, яка визначає розуміння нею слів, необхідних для спілкування з дорослими і однолітками в повсякденному життя. Однак саме усвідомлення мови, її словникового складу (доречно або недоречно сказані слова, фрази, пропозиції та інше) необхідно дитині для подальшого оволодіння граматикою в усному мовленні та елементами грамоти тощо.Проблема психолінгвістичного розвитку дитини дошкільного віку розвивалася і продовжує активно розвиватися в усьому світі, однак в Україні останнім часом ця проблема досліджується небагатьма вченими. Аналіз психолого-педагогічної та психолінгвістичної літератури показує, що дана проблема достатньо не освітлена як в теоретичному аспекті, так і в прагматичному плані її реалізації. Подано авторське бачення щодо поняття «усвідомлення дитиною дошкільного віку мовлення». Робота з оволодіння і усвідомлення дитиною дошкільного віку мовлення як якісного сприйняття і розуміння того, чим дитина опанувала практично, залучення її до мовної та мовленнєвої діяльності має здійснюватися не тільки з урахуванням вікових особливостей, а й індивідуальності кожної дитини. Беручи до уваги складність мовознавчих понять, різноплановість думок вчених, узагальнюючи їх, студентам і практикам необхідно дати чітке уявлення про усвідомлення дітьми мовлення як психолінгвістичного феномену. Подальшого вивчення вимагають проблеми розроблення та апробації тренінгової програми з дорослими, практиками дошкільної освіти, спрямованої на підготовку батьків та педагогів до формування усвідомлення мовлення дітьми дошкільного віку.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"28 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123500868","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-11DOI: 10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.06
Ганна Семеренко
Розвиток української освіти і виховання, втілення в життя ідей національної освіти залежить від вивчення культурно-педагогічної спадщини України, аналізу й оцінки діяльності видатних постатей минулого. Такою непересічною постаттю в становленні української освіти був Мелетій Смотрицький. У 2019 році виповнилося 400 років від виходу його знаменитої «Грамматіки славєнския правилноє Сvнтаґма». Крім того, це і ювілей Букваря, який видавався у 1618 та 1621 роках. Виявлення внеску М. Смотрицького в розвиток української освіти та оцінка його педагогічної творчості є актуальною.У статті розглянуто педагогічну діяльність українського мовознавця, педагога Мелетія Смотрицького. З’ясовано роботу видатного мислителя і полеміста на посадах приватного учителя, професора, ректора, автора славнозвісної «Грамматіки славєнския правилноє Сvнтаґма», Букваря та самого терміну «буквар». Проаналізовано поради М. Смотрицького, як і чому навчати дітей, висловлені у зверненні «До вчителів шкільних» у «Граматиці», де перед нами фактично зразок методики навчання мови, з якої випливає, що вивчення мови неможливе без вивчення граматики, яка дасть учням уміння не тільки читати і розуміти прочитане, але й писати за правилами, викладати свої думки, знати порядок слів у реченні, правила, яких необхідно дотримуватися, щоб мова була чистою, що є і стилістичними настановами автора «Граматики». У статті звернуто увагу на правила, які в основних рисах зберігаються і в наш час, на терміни, розділові знаки, які запропонував М. Смотрицький, на його авторство нового на той час правопису.Пропонована стаття є спробою зібрати в єдине джерело здобутки наукової літератури про освітню діяльність видатного мислителя, окреслити і популяризувати педагогічні погляди Мелетія Смотрицького, виявити його внесок у педагогічну спадщину України, донести до читача важливість педагогічної діяльності видатного ученого.Матеріали проведеного дослідження можуть бути використані викладачами при написанні лекцій, студентами, аспірантами при вивченні історії української мови й історії педагогіки.
{"title":"Граматика й буквар видатного філолога й педагога Мелетія Смотрицького","authors":"Ганна Семеренко","doi":"10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.06","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.06","url":null,"abstract":"Розвиток української освіти і виховання, втілення в життя ідей національної освіти залежить від вивчення культурно-педагогічної спадщини України, аналізу й оцінки діяльності видатних постатей минулого. Такою непересічною постаттю в становленні української освіти був Мелетій Смотрицький. У 2019 році виповнилося 400 років від виходу його знаменитої «Грамматіки славєнския правилноє Сvнтаґма». Крім того, це і ювілей Букваря, який видавався у 1618 та 1621 роках. Виявлення внеску М. Смотрицького в розвиток української освіти та оцінка його педагогічної творчості є актуальною.У статті розглянуто педагогічну діяльність українського мовознавця, педагога Мелетія Смотрицького. З’ясовано роботу видатного мислителя і полеміста на посадах приватного учителя, професора, ректора, автора славнозвісної «Грамматіки славєнския правилноє Сvнтаґма», Букваря та самого терміну «буквар». Проаналізовано поради М. Смотрицького, як і чому навчати дітей, висловлені у зверненні «До вчителів шкільних» у «Граматиці», де перед нами фактично зразок методики навчання мови, з якої випливає, що вивчення мови неможливе без вивчення граматики, яка дасть учням уміння не тільки читати і розуміти прочитане, але й писати за правилами, викладати свої думки, знати порядок слів у реченні, правила, яких необхідно дотримуватися, щоб мова була чистою, що є і стилістичними настановами автора «Граматики». У статті звернуто увагу на правила, які в основних рисах зберігаються і в наш час, на терміни, розділові знаки, які запропонував М. Смотрицький, на його авторство нового на той час правопису.Пропонована стаття є спробою зібрати в єдине джерело здобутки наукової літератури про освітню діяльність видатного мислителя, окреслити і популяризувати педагогічні погляди Мелетія Смотрицького, виявити його внесок у педагогічну спадщину України, донести до читача важливість педагогічної діяльності видатного ученого.Матеріали проведеного дослідження можуть бути використані викладачами при написанні лекцій, студентами, аспірантами при вивченні історії української мови й історії педагогіки.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121883055","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-11DOI: 10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.13
Ганна Цвєткова, Надія Коновалова
У статті зроблено висновок про те, що іншомовна комунікативна компетентність – це інтегрована якість особистості, яка виражається у мовних знаннях, навичках і уміннях, ціннісному відношенні до іншомовної мовленнєвої діяльності, інших якостях особистості, які сприяють подоланню мовленнєвих бар’єрів та здійсненню реальної вербальної та невербальної комунікації з носіями мови відповідно до соціокультурних особливостей другої мови. З’ясовано, що структурними елементами іншомовної комунікативної компетентності є: мовнакомпетенція як сукупність знань, що виражаються в лексичній, фонетичній та граматичній складових; мовленнєва компетентність як здатність використання мовних знань у реальних комунікаційних ситуаціях; соціокультурна компетентність як сукупності знань про невербальну мову, про етнічні та соціальні еталони, стандарти, стереотипи поводження носіїв мов, етикет, національну культуру та її надбання, знання про форму мови відповідно до мовленнєвої ситуації та здатність використовувати ці знання в реальних мовленнєвих ситуаціях; аксіологічна компетентність як розуміння важливості та переваг володіння іноземними мовами, сформованість бажання вести іншомовну комунікацію, повага до культур та націй світу.Розкрито особливості формування іншомовної комунікативної компетентності у дітей середнього дошкільного віку. З’ясовано, що оволодіння другою мовою в середньому дошкільному віці має переваги, пов’язані з мотивацією. Це вік в якому реалізовуються найкращі можливості, педагогам можна використовувати різноманітні рівні та типи мотивації. У середньому дошкільному віці такою мотивацією є потреба в отриманні знань, інформації. Доведено, що перші дві складові визначають формування двомовної особистості, сформованість такожтретьої та четвертої складової ІКК визначає формування бікультурної особистості. Усі ці компоненти, схарактеризовані в певній логічній послідовності, відображають структуру іншомовної комунікативної компетентності у дітей середнього дошкільного віку в гармонійному їх поєднанні. Визначено головну особливість формування у діти середнього дошкільного віку іншомовної комунікативної компетентності: таке формування повинно відбуватися шляхом оволодіння мовою, що в рамках педагогічної науки відобразилася в імерсійному методі вивчення мов, методі «занурення», «натуральному» чи «природньому» методі.
{"title":"Особливості формування іншомовної комунікативної компетентності у дітей середнього дошкільного віку","authors":"Ганна Цвєткова, Надія Коновалова","doi":"10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.13","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.13","url":null,"abstract":"У статті зроблено висновок про те, що іншомовна комунікативна компетентність – це інтегрована якість особистості, яка виражається у мовних знаннях, навичках і уміннях, ціннісному відношенні до іншомовної мовленнєвої діяльності, інших якостях особистості, які сприяють подоланню мовленнєвих бар’єрів та здійсненню реальної вербальної та невербальної комунікації з носіями мови відповідно до соціокультурних особливостей другої мови. З’ясовано, що структурними елементами іншомовної комунікативної компетентності є: мовнакомпетенція як сукупність знань, що виражаються в лексичній, фонетичній та граматичній складових; мовленнєва компетентність як здатність використання мовних знань у реальних комунікаційних ситуаціях; соціокультурна компетентність як сукупності знань про невербальну мову, про етнічні та соціальні еталони, стандарти, стереотипи поводження носіїв мов, етикет, національну культуру та її надбання, знання про форму мови відповідно до мовленнєвої ситуації та здатність використовувати ці знання в реальних мовленнєвих ситуаціях; аксіологічна компетентність як розуміння важливості та переваг володіння іноземними мовами, сформованість бажання вести іншомовну комунікацію, повага до культур та націй світу.Розкрито особливості формування іншомовної комунікативної компетентності у дітей середнього дошкільного віку. З’ясовано, що оволодіння другою мовою в середньому дошкільному віці має переваги, пов’язані з мотивацією. Це вік в якому реалізовуються найкращі можливості, педагогам можна використовувати різноманітні рівні та типи мотивації. У середньому дошкільному віці такою мотивацією є потреба в отриманні знань, інформації. Доведено, що перші дві складові визначають формування двомовної особистості, сформованість такожтретьої та четвертої складової ІКК визначає формування бікультурної особистості. Усі ці компоненти, схарактеризовані в певній логічній послідовності, відображають структуру іншомовної комунікативної компетентності у дітей середнього дошкільного віку в гармонійному їх поєднанні. Визначено головну особливість формування у діти середнього дошкільного віку іншомовної комунікативної компетентності: таке формування повинно відбуватися шляхом оволодіння мовою, що в рамках педагогічної науки відобразилася в імерсійному методі вивчення мов, методі «занурення», «натуральному» чи «природньому» методі.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128951901","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-11DOI: 10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.01
Софія Довбня, Галина Отченко
У статті розкрито сутність еколого доцільної поведінки як екологічне розуміння дітьми старшого дошкільного віку важливості доречного поводження себе у довкіллі задля підтримання екобалансу і гармонії з природою; здійснено аналіз характерних проявів цієї поведінки у дітей старшого дошкільного віку. Еколого доцільна поведінка старших дошкільників складається із сукупності взаємозалежних структурно-змістових компонентів: емоційно-ціннісного (ставлення до природи як до цінності та усвідомлення єдності з природним світом); інформаційно-пізнавального (екологічно узгоджена діяльність в природі на основі еколого-природознавчих знань, основними серед яких є уявлення про зв’язки й залежності в природі); діяльнісно-дієвого (вольової діяльності у природному оточенні, самообмеження власних бажань та змотивована поведінка до природи).Експериментальний аналіз представленості компонентів еколого доцільної поведінки засвідчив, динаміку вивищення її рівнів, що зумовлено оновленням еколого розвивальним середовищем закладу дошкільної освіти та дієвістю педагогічного супроводу як механізму тривалої трьохсторонньої суб`єкт-суб`єктної взаємодії «педагог-діти-батьки», для якої характерно переважне використання інтерактивних методів (екологічний проект, що включає комплекс різних видів практичної діяльності дітей, зокрема, трудової, дослідницької та ігрової, метод «заняття-подорожі» під час, якого діти заплющують очі і уявно потраплять у потрібне місце; правила поведінки в природі зображуються у вигляді екологічних знаків, метод «картинна галерея», ознайомлення дітей з явищами природи за допомогою картин: «Осінь над Дніпром» С. Шишко; «Весна в Україні» С. Васильківський; «Вітер в березні» М. Бурачек та прийоми («навушники», прослуховування у навушниках звуків моря, лісу, явищ природи; «бінокль», споглядання об’єктів природи на задньому плані); праця в природі з використанням мультимедійних засобів; ланцюг логічних запитань допомагає знайти вирішення тієї чи іншої проблеми або з’ясувати її причини; схеми-моделі з їх допомогою складають описові розповіді, дотримуючись послідовності та параметрів, закладених у схемах: колір, форма, величина, матеріал, частини, де зустрічається в природі); прийом екологічної емпатії та екологічної рефлексії спонукає до самоаналізу вчинку у природі та форм, реалізація яких відображає якісні зміни в емоційно-мотиваційній, діяльнісно-поведінковій та пізнавальній сферах тощо.
{"title":"Формування екологічно доцільної поведінки дошкільників","authors":"Софія Довбня, Галина Отченко","doi":"10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.01","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.01","url":null,"abstract":"У статті розкрито сутність еколого доцільної поведінки як екологічне розуміння дітьми старшого дошкільного віку важливості доречного поводження себе у довкіллі задля підтримання екобалансу і гармонії з природою; здійснено аналіз характерних проявів цієї поведінки у дітей старшого дошкільного віку. Еколого доцільна поведінка старших дошкільників складається із сукупності взаємозалежних структурно-змістових компонентів: емоційно-ціннісного (ставлення до природи як до цінності та усвідомлення єдності з природним світом); інформаційно-пізнавального (екологічно узгоджена діяльність в природі на основі еколого-природознавчих знань, основними серед яких є уявлення про зв’язки й залежності в природі); діяльнісно-дієвого (вольової діяльності у природному оточенні, самообмеження власних бажань та змотивована поведінка до природи).Експериментальний аналіз представленості компонентів еколого доцільної поведінки засвідчив, динаміку вивищення її рівнів, що зумовлено оновленням еколого розвивальним середовищем закладу дошкільної освіти та дієвістю педагогічного супроводу як механізму тривалої трьохсторонньої суб`єкт-суб`єктної взаємодії «педагог-діти-батьки», для якої характерно переважне використання інтерактивних методів (екологічний проект, що включає комплекс різних видів практичної діяльності дітей, зокрема, трудової, дослідницької та ігрової, метод «заняття-подорожі» під час, якого діти заплющують очі і уявно потраплять у потрібне місце; правила поведінки в природі зображуються у вигляді екологічних знаків, метод «картинна галерея», ознайомлення дітей з явищами природи за допомогою картин: «Осінь над Дніпром» С. Шишко; «Весна в Україні» С. Васильківський; «Вітер в березні» М. Бурачек та прийоми («навушники», прослуховування у навушниках звуків моря, лісу, явищ природи; «бінокль», споглядання об’єктів природи на задньому плані); праця в природі з використанням мультимедійних засобів; ланцюг логічних запитань допомагає знайти вирішення тієї чи іншої проблеми або з’ясувати її причини; схеми-моделі з їх допомогою складають описові розповіді, дотримуючись послідовності та параметрів, закладених у схемах: колір, форма, величина, матеріал, частини, де зустрічається в природі); прийом екологічної емпатії та екологічної рефлексії спонукає до самоаналізу вчинку у природі та форм, реалізація яких відображає якісні зміни в емоційно-мотиваційній, діяльнісно-поведінковій та пізнавальній сферах тощо.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"34 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125594337","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-11DOI: 10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.03
Олена Матвієнко, Тарас Олефіренко
У дослідженні теоретично обґрунтовано психолого-педагогічні умови розвитку творчого мислення особистості у процесі навчання; здійснено аналіз наукової літератури з проблеми розвитку творчого особистості у процесі навчання; розкрито зміст поняття «творче мислення» в структурі особистості і охарактеризовано показники його розвитку.Обґрунтовано, що творче мислення є визначальним у структурі творчої особистості. Воно являється ядром пізнавальної сфери і від нього залежить стан розвитку мотиваційної та соціальної сфер. Визначено, що творче мислення – це певні мисленнєві процеси особистості, синтез яких сприяє створенню нового. На стан його розвитку впливає наявність пізнавального інтересу, розвиненість мисленнєвих операцій та інтелектуальні вміння. Творче мислення має неоднозначне тлумачення, тобто з одного боку це психічний процес, який ґрунтується на рішенні протиріч і проблем, що виникають у процесі діяльності людини, а, з іншого боку, поняття «мислення» і творче мислення є синонімами, так як мислення засноване на вирішенні труднощів.Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дає можливість виділити такі критерії розвитку творчої особистості: наявність пізнавального інтересу, прагнення до досягнень та до постійного саморозвитку (мотиваційна сфера); розвинуте у тандемі поняттєве, дивергентне та творче мислення, розвинуті інтелектуальні та творчі уміння, рефлексія (пізнавальна сфера); розвинуті моральні якості, здатність до самоуправління, комунікативні та естетичні якості (соціальна сфера). Взявши за основу окреслені вище критерії, виділено високий, середній та низький рівні розвитку творчого мислення у структурі особистості.
{"title":"Теоретичні основи розвитку творчої особистості","authors":"Олена Матвієнко, Тарас Олефіренко","doi":"10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.03","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.03","url":null,"abstract":"У дослідженні теоретично обґрунтовано психолого-педагогічні умови розвитку творчого мислення особистості у процесі навчання; здійснено аналіз наукової літератури з проблеми розвитку творчого особистості у процесі навчання; розкрито зміст поняття «творче мислення» в структурі особистості і охарактеризовано показники його розвитку.Обґрунтовано, що творче мислення є визначальним у структурі творчої особистості. Воно являється ядром пізнавальної сфери і від нього залежить стан розвитку мотиваційної та соціальної сфер. Визначено, що творче мислення – це певні мисленнєві процеси особистості, синтез яких сприяє створенню нового. На стан його розвитку впливає наявність пізнавального інтересу, розвиненість мисленнєвих операцій та інтелектуальні вміння. Творче мислення має неоднозначне тлумачення, тобто з одного боку це психічний процес, який ґрунтується на рішенні протиріч і проблем, що виникають у процесі діяльності людини, а, з іншого боку, поняття «мислення» і творче мислення є синонімами, так як мислення засноване на вирішенні труднощів.Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дає можливість виділити такі критерії розвитку творчої особистості: наявність пізнавального інтересу, прагнення до досягнень та до постійного саморозвитку (мотиваційна сфера); розвинуте у тандемі поняттєве, дивергентне та творче мислення, розвинуті інтелектуальні та творчі уміння, рефлексія (пізнавальна сфера); розвинуті моральні якості, здатність до самоуправління, комунікативні та естетичні якості (соціальна сфера). Взявши за основу окреслені вище критерії, виділено високий, середній та низький рівні розвитку творчого мислення у структурі особистості.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122653060","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-11DOI: 10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.02
Марина Комогорова, Петро Здоренко
Сучасний розвиток світової цивілізації характеризується швидкими темпами впровадження нових інформаційних технологій та глобалізаційними процесами. Прогрес практично всіх галузей людської діяльності залежить від людей, які нестандартно сприймають навколишній світ, надзвичайно активні, енергійні, працездатні та можуть досягати високих результатів у обраній сфері діяльності. Отже, проблема обдарованості, творчості, інтелекту виступає на перший план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання та виховання обдарованих дітей та молоді.Проблема виявлення, розвитку та навчання обдарованих дітей викликає значний інтерес в педагогічному середовищі в умовах реалізації Концепції Нової української школи. Численні дослідження особливостей розвитку обдарованих дітей підкреслюють актуальність цієї проблеми як в нашій країні, так і за її межами. Особлива увага приділяється формуванню та розвитку творчих здібностей дітей саме з перших кроків їх навчання в початковій школі. Обдарованими називають молодших школярів, які, на думку фахівців, завдяки своїм видатним здібностям демонструють високі досягнення в одній або кількох сферах: інтелектуальній, у сфері творчого чи продуктивного мислення, організаційної, художньої, спортивної тощо. Чіткі критерії обдарованості ще не розроблено, хоча більшість фахівців погоджується з думкою, що випереджаючий розвиток притаманний обдарованим дітям, тобто випереджати своїх однолітків за рядом психічних параметрів. У пізнавальній сфері це проявляється у надзвичайній допитливості, здатності стежити за кількома процесами одночасно, активно досліджувати навколишній світ, сприймати зв’язки між явищами та робити відповідні висновки, створюючи альтернативні системи в уяві. Представлено досвід авторів щодо форм та змісту навчальної роботи з учнями з метою розкриття їх творчого потенціалу.Розбудова Нової української школи, викликана потребою пошуку відповідності сучасних потреб української освіти світовим стандартам, передбачає створення умов для забезпечення виявлення й розвитку обдарованих дітей, реалізацію їх потенційних можливостей. У Концепції «Нова українська школа» підкреслюється, що кожна дитина – неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями, а «місія нової української школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини» на засадах особистісно-орієнтованої моделі освіти та принципу дитиноцентризму. Особливо важливою є роль учителя в становленні особистості обдарованої дитини молодшого шкільного віку, оскільки зовнішні впливи на учня здійснюються впродовж подальшого життя. У Професійному стандарті «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», що став першим професійним стандартом в Україні, затвердженим на національному рівні, визначено «здатність до врахування при створенні освітнього середовища індивідуальних потреб учнів, в тому числі й обдарованих дітей» однією з провідних професійних компетентностей вчителя початкових класів.
{"title":"Організація навчальної роботи з обдарованими учнями в початковій школі в умовах реалізації концепції нової української школи","authors":"Марина Комогорова, Петро Здоренко","doi":"10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.02","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.02","url":null,"abstract":"Сучасний розвиток світової цивілізації характеризується швидкими темпами впровадження нових інформаційних технологій та глобалізаційними процесами. Прогрес практично всіх галузей людської діяльності залежить від людей, які нестандартно сприймають навколишній світ, надзвичайно активні, енергійні, працездатні та можуть досягати високих результатів у обраній сфері діяльності. Отже, проблема обдарованості, творчості, інтелекту виступає на перший план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання та виховання обдарованих дітей та молоді.Проблема виявлення, розвитку та навчання обдарованих дітей викликає значний інтерес в педагогічному середовищі в умовах реалізації Концепції Нової української школи. Численні дослідження особливостей розвитку обдарованих дітей підкреслюють актуальність цієї проблеми як в нашій країні, так і за її межами. Особлива увага приділяється формуванню та розвитку творчих здібностей дітей саме з перших кроків їх навчання в початковій школі. Обдарованими називають молодших школярів, які, на думку фахівців, завдяки своїм видатним здібностям демонструють високі досягнення в одній або кількох сферах: інтелектуальній, у сфері творчого чи продуктивного мислення, організаційної, художньої, спортивної тощо. Чіткі критерії обдарованості ще не розроблено, хоча більшість фахівців погоджується з думкою, що випереджаючий розвиток притаманний обдарованим дітям, тобто випереджати своїх однолітків за рядом психічних параметрів. У пізнавальній сфері це проявляється у надзвичайній допитливості, здатності стежити за кількома процесами одночасно, активно досліджувати навколишній світ, сприймати зв’язки між явищами та робити відповідні висновки, створюючи альтернативні системи в уяві. Представлено досвід авторів щодо форм та змісту навчальної роботи з учнями з метою розкриття їх творчого потенціалу.Розбудова Нової української школи, викликана потребою пошуку відповідності сучасних потреб української освіти світовим стандартам, передбачає створення умов для забезпечення виявлення й розвитку обдарованих дітей, реалізацію їх потенційних можливостей. У Концепції «Нова українська школа» підкреслюється, що кожна дитина – неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями, а «місія нової української школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини» на засадах особистісно-орієнтованої моделі освіти та принципу дитиноцентризму. Особливо важливою є роль учителя в становленні особистості обдарованої дитини молодшого шкільного віку, оскільки зовнішні впливи на учня здійснюються впродовж подальшого життя. У Професійному стандарті «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», що став першим професійним стандартом в Україні, затвердженим на національному рівні, визначено «здатність до врахування при створенні освітнього середовища індивідуальних потреб учнів, в тому числі й обдарованих дітей» однією з провідних професійних компетентностей вчителя початкових класів.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"518 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123110067","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-11DOI: 10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.12
Тетяна Тутова
Стаття присвячена визначенню сутності феномену гетерогенності в освітній площині та гетерогенності як психолого-педагогічної проблеми в контексті нової української школи. Здійснено ретельний аналіз феномену гетерогенність в філософській, психологічній, педагогічній та соціологічній літературі.Гетерогенність розглянуто як основу, що складається з різних за своєю природою або походженням феномен. Термін «гетерогенний» означає інший або відмінний, складений з неоднорідних елементів. Феномен гетерогенності в освітній площині розглядається як відмінності, які існують між людьми щодо статі, віку, соціального статусу, етнонаціональної приналежності, релігії, здоров’я або інвалідності, специфічних рис особистості тощо.Сучасне розуміння гетерогенності в освітньому просторі характеризує суб’єктів освітнього процесу на основі критеріїв: етнічна приналежність та обумовлена нею мова, національні традиції, культура, ментальність та ін.; релігійні вірування (традиційні або нетрадиційні релігійні погляди та переконання); стан здоров’я, психофізичні особливості; соціальний статус учня та його родини; інтелектуальний та творчий потенціал; соціально-емоційні характеристики; субкультурні установки та виділено в гетерогенні групи учнів, серед яких: діти мігрантів, біженців та переселенців; діти з сімей представників різних релігійних конфесій; діти з інвалідністю або діти з особливостями психофізичного розвитку; діти з сімей із різним статусом соціального неблагополуччя; діти, обдаровані в інтелектуальній та творчій сферах діяльності; діти з соціально-емоційною винятковістю, які мають труднощі в навчанні; підлітки та молодь, що належать до різної молодіжної субкультури.Дослідження феномену гетерогенності в освітній площині розширює спектр підготовки майбутніх педагогів в контексті Нової української школи, що включає, по-перше, діагностику та облік індивідуальних особливостей учнів за критеріями гетерогенності, по-друге, створення умов для розвитку цих особливостей і, по-третє, адаптацію усіх учасників освітнього процесу, незалежно від їх можливостей та взаємодії в соціумі на рівних умовах.
{"title":"Феномен гетерогенності в умовах єдиного освітнього простору","authors":"Тетяна Тутова","doi":"10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.12","url":null,"abstract":"Стаття присвячена визначенню сутності феномену гетерогенності в освітній площині та гетерогенності як психолого-педагогічної проблеми в контексті нової української школи. Здійснено ретельний аналіз феномену гетерогенність в філософській, психологічній, педагогічній та соціологічній літературі.Гетерогенність розглянуто як основу, що складається з різних за своєю природою або походженням феномен. Термін «гетерогенний» означає інший або відмінний, складений з неоднорідних елементів. Феномен гетерогенності в освітній площині розглядається як відмінності, які існують між людьми щодо статі, віку, соціального статусу, етнонаціональної приналежності, релігії, здоров’я або інвалідності, специфічних рис особистості тощо.Сучасне розуміння гетерогенності в освітньому просторі характеризує суб’єктів освітнього процесу на основі критеріїв: етнічна приналежність та обумовлена нею мова, національні традиції, культура, ментальність та ін.; релігійні вірування (традиційні або нетрадиційні релігійні погляди та переконання); стан здоров’я, психофізичні особливості; соціальний статус учня та його родини; інтелектуальний та творчий потенціал; соціально-емоційні характеристики; субкультурні установки та виділено в гетерогенні групи учнів, серед яких: діти мігрантів, біженців та переселенців; діти з сімей представників різних релігійних конфесій; діти з інвалідністю або діти з особливостями психофізичного розвитку; діти з сімей із різним статусом соціального неблагополуччя; діти, обдаровані в інтелектуальній та творчій сферах діяльності; діти з соціально-емоційною винятковістю, які мають труднощі в навчанні; підлітки та молодь, що належать до різної молодіжної субкультури.Дослідження феномену гетерогенності в освітній площині розширює спектр підготовки майбутніх педагогів в контексті Нової української школи, що включає, по-перше, діагностику та облік індивідуальних особливостей учнів за критеріями гетерогенності, по-друге, створення умов для розвитку цих особливостей і, по-третє, адаптацію усіх учасників освітнього процесу, незалежно від їх можливостей та взаємодії в соціумі на рівних умовах.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132482203","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-11DOI: 10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.08
Оксана Ступак
Під час дослідження був проведений аналіз науково-педагогічної літератури щодо досвіду використання ментальних карт в освітньому процесі вищої школи, а також у роботі фахівців закладів дошкільної освіти. Визначено, що сутність ментальних карт полягає в систематизації та символізації інформації за допомогою графічних образів. Систематизація в ментальних картах відображається через створення асоціацій чи представлення наявного змісту чи пізнавального поля.З позиції здобувача вищої освіти ментальну карту розглядають як технологію конспектування та картування навчальної інформації під час лекційних занять. Водночас інтелектуальні карти дають можливість економити час, коли необхідно конструювати, структурувати та запам’ятовувати значний обсяг інформації. Карта пам’яті має низку переваг перед звичним конспектуванням чи короткими записами.З позиції науково-педагогічного працівника ментальна карта виступає як інструмент візуалізації та систематизації інформації. Ментальні карти, створені викладачем, сприяють наданню інформації особистісного сенсу, результатом чого стає виклад лекції для студентів з орієнтацією не на текстовий конспект, а на радіанний запис, оздоблений асоціативними змістами. Інформація, представлена у вигляді ментальної карти, дозволяє педагогу викладати лекцію без жорсткої прив’язки до тексту, водночас цілісний план інформації завжди перед очима.Аналіз різноманітних платформ для створення ментальних карт дав можливість запропонувати алгоритм їхнього створення з використанням онлайн ресурсу MindMeister. Досвід використання інтелектуальних карт під час підготовки здобувачів вищої освіти бакалаврського рівня спеціальності «Дошкільна освіта» дозволив навести приклад їх використання в освітньому процесі.Визначені особливості застосування ментальних карт в процесі підготовки фахівців дошкільної освіти: широкий перелік онлайн ресурсів і хмарних сервісів дозволяє створювати та використовувати інтелект карти в умовах дистанційного навчання; зручний інтерфейс і багатофункціональність ресурсів сприяють візуалізації, систематизації та структуруванню теоретичної інформації під час лекційних занять зі студентами; спільна робота учасників освітнього процесу над розробкою, деталізацією ментальної карти забезпечує інтерактивну взаємодію студентів і викладача під час семінарських та практичних занять.
{"title":"Ментальна карта як інструмент у підготовці фахівців дошкільної освіти","authors":"Оксана Ступак","doi":"10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.08","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.08","url":null,"abstract":"Під час дослідження був проведений аналіз науково-педагогічної літератури щодо досвіду використання ментальних карт в освітньому процесі вищої школи, а також у роботі фахівців закладів дошкільної освіти. Визначено, що сутність ментальних карт полягає в систематизації та символізації інформації за допомогою графічних образів. Систематизація в ментальних картах відображається через створення асоціацій чи представлення наявного змісту чи пізнавального поля.З позиції здобувача вищої освіти ментальну карту розглядають як технологію конспектування та картування навчальної інформації під час лекційних занять. Водночас інтелектуальні карти дають можливість економити час, коли необхідно конструювати, структурувати та запам’ятовувати значний обсяг інформації. Карта пам’яті має низку переваг перед звичним конспектуванням чи короткими записами.З позиції науково-педагогічного працівника ментальна карта виступає як інструмент візуалізації та систематизації інформації. Ментальні карти, створені викладачем, сприяють наданню інформації особистісного сенсу, результатом чого стає виклад лекції для студентів з орієнтацією не на текстовий конспект, а на радіанний запис, оздоблений асоціативними змістами. Інформація, представлена у вигляді ментальної карти, дозволяє педагогу викладати лекцію без жорсткої прив’язки до тексту, водночас цілісний план інформації завжди перед очима.Аналіз різноманітних платформ для створення ментальних карт дав можливість запропонувати алгоритм їхнього створення з використанням онлайн ресурсу MindMeister. Досвід використання інтелектуальних карт під час підготовки здобувачів вищої освіти бакалаврського рівня спеціальності «Дошкільна освіта» дозволив навести приклад їх використання в освітньому процесі.Визначені особливості застосування ментальних карт в процесі підготовки фахівців дошкільної освіти: широкий перелік онлайн ресурсів і хмарних сервісів дозволяє створювати та використовувати інтелект карти в умовах дистанційного навчання; зручний інтерфейс і багатофункціональність ресурсів сприяють візуалізації, систематизації та структуруванню теоретичної інформації під час лекційних занять зі студентами; спільна робота учасників освітнього процесу над розробкою, деталізацією ментальної карти забезпечує інтерактивну взаємодію студентів і викладача під час семінарських та практичних занять.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133534268","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-11DOI: 10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.05
Людмила Попова
У статті розглядається актуальна проблема готовності до іншомовної професійної комунікації майбутніх учителів початкової школи. Особлива увага надається концептуальним засадам формування системи підготовки майбутніх фахівців, основним принципам й умовам їхнього професійного розвитку, що підтверджено низкою нормативно-правових документів. Розглянуто доробки багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників, які розробляли питання формування іншомовної компетентності студентів; завдання, пов’язані з визначенням цілей і змісту іншомовної освіти. Це обумовлюється створенням європейського простору вищої освіти та потребує реалізації нагальних завдань щодо посилення мотивації до вивчення студентами іноземної мови у закладах вищої освіти та більш ефективного іншомовного професійного спілкування.Визначені й досліджені критерії та рівні сформованості володіння навичками іноземної мови студентами немовних спеціальностей, подано результати «скрінінгового тестування» студентів першого курсу, відзначена важливість моделювання навчальних ситуацій як комплексного засобу стимуляції студентів до самоаналізу, самооцінки, саморозвитку, спілкування з урахуванням ролі психологічних аспектів організації навчального процесу з іноземної мови. Також в дослідженні представлені результати проведеного експерименту з впровадження технології моделювання навчальних ситуацій.Доведено, що формуванню умінь застосовувати рецептивні стратегії планування освітнього процесу слугують підготовчі інтерактивні вправи з активним використанням засобів інформаційно-комунікативних технологій, елементів інтенсивного навчання. Запропонована особистісно-орієнтована модель навчання іноземної мови з елементами інтенсиву, що поділяється на психолого-педагогічний та методичний компоненти.Особлива увага приділена психолого-педагогічним особливостям організації освітнього процесу з іноземної мови, формування мотивації вивчення іноземної мови у студентів закладів вищої освіти.
{"title":"Визначення критеріїв оцінювання сформованості іншомовної компетентності майбутніх учителів початкової школи","authors":"Людмила Попова","doi":"10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.05","DOIUrl":"https://doi.org/10.31392/onp.2786-6890.2(1).2022.05","url":null,"abstract":"У статті розглядається актуальна проблема готовності до іншомовної професійної комунікації майбутніх учителів початкової школи. Особлива увага надається концептуальним засадам формування системи підготовки майбутніх фахівців, основним принципам й умовам їхнього професійного розвитку, що підтверджено низкою нормативно-правових документів. Розглянуто доробки багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників, які розробляли питання формування іншомовної компетентності студентів; завдання, пов’язані з визначенням цілей і змісту іншомовної освіти. Це обумовлюється створенням європейського простору вищої освіти та потребує реалізації нагальних завдань щодо посилення мотивації до вивчення студентами іноземної мови у закладах вищої освіти та більш ефективного іншомовного професійного спілкування.Визначені й досліджені критерії та рівні сформованості володіння навичками іноземної мови студентами немовних спеціальностей, подано результати «скрінінгового тестування» студентів першого курсу, відзначена важливість моделювання навчальних ситуацій як комплексного засобу стимуляції студентів до самоаналізу, самооцінки, саморозвитку, спілкування з урахуванням ролі психологічних аспектів організації навчального процесу з іноземної мови. Також в дослідженні представлені результати проведеного експерименту з впровадження технології моделювання навчальних ситуацій.Доведено, що формуванню умінь застосовувати рецептивні стратегії планування освітнього процесу слугують підготовчі інтерактивні вправи з активним використанням засобів інформаційно-комунікативних технологій, елементів інтенсивного навчання. Запропонована особистісно-орієнтована модель навчання іноземної мови з елементами інтенсиву, що поділяється на психолого-педагогічний та методичний компоненти.Особлива увага приділена психолого-педагогічним особливостям організації освітнього процесу з іноземної мови, формування мотивації вивчення іноземної мови у студентів закладів вищої освіти.","PeriodicalId":311500,"journal":{"name":"ОСВІТНЬО-НАУКОВИЙ ПРОСТІР","volume":"28 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-11","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114639527","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：