Pub Date : 2022-07-07DOI: 10.33782/eminak2022.1(37).577
Natalia Ignatenko, Mykola Moskalyuk
Метою пропонованої розвідки є дослідження генезису національної історичної освіти у дискурсі еволюції державної політики України на зламі ХХ-ХХІ ст. Наукова новизна. На основі здобутків сучасної історичної науки визначено й обґрунтовано періодизацію формування історичної освіти в Україні та здійснено історико-ретроспективний аналіз особливостей її розвитку в умовах сучасного державотворення. Висновки. Проведений історико-ретроспективний аналіз дозволив охарактеризувати політику в галузі історичної освіти на зламі ХХ˗ХХІ ст. як багатовекторну підсистему загальнодержавної політики. Розвиваючись у межах п’яти етапів (І – 1991-1996 рр.; ІІ – 1997-2004 рр.; ІІІ – 2005-2009 рр.; ІV – 2010-2013 рр.; V – 2014-2010 рр.), вона реалізовувалася у двох напрямках: спробах «підлаштувати» традиційну модель освіти до нових умов нового соціокультурного буття; пошуках інших, більш відповідних високотехнологічному суспільству фундаментальних основ історичної освіти. Еволюціонуючи від знаннієвої до компетентнісної парадигми розвитку, історична освіта досліджуваного періоду зазнавала змін як трансформаційного, так, подекуди, й імітаційного характеру. Усі вони знайшли відображення в освітньому законодавстві, нормативно-правових актах, навчальних програмах і підручниках, й у такий спосіб окреслили основні контури сучасного історичного пізнання. Поряд із тим, практичні інтереси сучасної державної політики щодо консолідації українців як політичної нації, диктують потребу у подальшому реформуванні її концептуальних засад і створення відповідного навчального середовища, в умовах якого молоді українці зможуть не лише оволодіти історичним знанням, а й здатностями застосувати його на практиці – у процесі повсякденного життя й особистісної самореалізації.
{"title":"Історична освіта у дискурсі еволюції державної політики України кінця ХХ – початку ХХІ ст.","authors":"Natalia Ignatenko, Mykola Moskalyuk","doi":"10.33782/eminak2022.1(37).577","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.1(37).577","url":null,"abstract":"Метою пропонованої розвідки є дослідження генезису національної історичної освіти у дискурсі еволюції державної політики України на зламі ХХ-ХХІ ст. \u0000Наукова новизна. На основі здобутків сучасної історичної науки визначено й обґрунтовано періодизацію формування історичної освіти в Україні та здійснено історико-ретроспективний аналіз особливостей її розвитку в умовах сучасного державотворення. \u0000Висновки. Проведений історико-ретроспективний аналіз дозволив охарактеризувати політику в галузі історичної освіти на зламі ХХ˗ХХІ ст. як багатовекторну підсистему загальнодержавної політики. Розвиваючись у межах п’яти етапів (І – 1991-1996 рр.; ІІ – 1997-2004 рр.; ІІІ – 2005-2009 рр.; ІV – 2010-2013 рр.; V – 2014-2010 рр.), вона реалізовувалася у двох напрямках: спробах «підлаштувати» традиційну модель освіти до нових умов нового соціокультурного буття; пошуках інших, більш відповідних високотехнологічному суспільству фундаментальних основ історичної освіти. Еволюціонуючи від знаннієвої до компетентнісної парадигми розвитку, історична освіта досліджуваного періоду зазнавала змін як трансформаційного, так, подекуди, й імітаційного характеру. Усі вони знайшли відображення в освітньому законодавстві, нормативно-правових актах, навчальних програмах і підручниках, й у такий спосіб окреслили основні контури сучасного історичного пізнання. \u0000Поряд із тим, практичні інтереси сучасної державної політики щодо консолідації українців як політичної нації, диктують потребу у подальшому реформуванні її концептуальних засад і створення відповідного навчального середовища, в умовах якого молоді українці зможуть не лише оволодіти історичним знанням, а й здатностями застосувати його на практиці – у процесі повсякденного життя й особистісної самореалізації.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2022-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42432122","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-07-07DOI: 10.33782/eminak2022.1(37).569
Іgor Sapozhnykov
Мета статті полягає у публікації й аналізі низки картографічних матеріалів, створених французькими топографами, гідрографами та військовими інженерами в Очакові та його околицях під час двох експедицій майора (підполковника) А.Ж. де Лафітта-Клаве (23.02.1740–01.1794). Йдеться про морську подорож уздовж берегів Чорного моря, під час якої 5-27 червня 1784 р. був досліджений Очаків і масштабні роботи з реконструкції укріплень цього міста, що відбувалися у травні-листопаді 1787 р. Наукова новизна полягає у введені до наукового обігу карт і планів Очакова та навколишніх місць, зроблених під час вищезазначених експедицій, які залишались майже невідомими понад два століття. Присвячені цим експедиціям картографічні матеріалі, які зберігаються в архівах Французької Республіки та Російської Федерації, досі були опубліковані вкрай фрагментарно, хоча інші письмові джерела названих місій (рапорти, травелоги та листування) відомі набагато краще. Але останнім часом на інтернет-сайті «Gallica» Національної бібліотеки Франції та її партнерів виставлено багато карт і планів Очакова та його округи кінця XIX ст., які складають основу даної статті. Також стаття супроводжується окремим додатком-каталогом картографічних матеріалів. Висновки. У ході проведеного дослідження вдалося розширити історичні та археологічні знання стосовно очаківського регіону, оскільки у розглянутих картах наявний значний обсяг унікальної інформації щодо географії та гідрографії, ойко- і топоніміки цього краю, вказано розташування деяких археологічних пам’яток (низки курганів і давнього городища), є планіграфія османських фортифікаційних споруд і міської забудови, проекти реконструкції укріплень і будівельних робіт, фактично виконаних під наглядом А.Ж. де Лафітта-Клаве.
{"title":"Очаків і його околиці на картах і планах експедицій А.Ж. де Лафітта-Клаве 1784 та 1787 років","authors":"Іgor Sapozhnykov","doi":"10.33782/eminak2022.1(37).569","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.1(37).569","url":null,"abstract":"Мета статті полягає у публікації й аналізі низки картографічних матеріалів, створених французькими топографами, гідрографами та військовими інженерами в Очакові та його околицях під час двох експедицій майора (підполковника) А.Ж. де Лафітта-Клаве (23.02.1740–01.1794). Йдеться про морську подорож уздовж берегів Чорного моря, під час якої 5-27 червня 1784 р. був досліджений Очаків і масштабні роботи з реконструкції укріплень цього міста, що відбувалися у травні-листопаді 1787 р. \u0000Наукова новизна полягає у введені до наукового обігу карт і планів Очакова та навколишніх місць, зроблених під час вищезазначених експедицій, які залишались майже невідомими понад два століття. \u0000Присвячені цим експедиціям картографічні матеріалі, які зберігаються в архівах Французької Республіки та Російської Федерації, досі були опубліковані вкрай фрагментарно, хоча інші письмові джерела названих місій (рапорти, травелоги та листування) відомі набагато краще. Але останнім часом на інтернет-сайті «Gallica» Національної бібліотеки Франції та її партнерів виставлено багато карт і планів Очакова та його округи кінця XIX ст., які складають основу даної статті. Також стаття супроводжується окремим додатком-каталогом картографічних матеріалів. \u0000Висновки. У ході проведеного дослідження вдалося розширити історичні та археологічні знання стосовно очаківського регіону, оскільки у розглянутих картах наявний значний обсяг унікальної інформації щодо географії та гідрографії, ойко- і топоніміки цього краю, вказано розташування деяких археологічних пам’яток (низки курганів і давнього городища), є планіграфія османських фортифікаційних споруд і міської забудови, проекти реконструкції укріплень і будівельних робіт, фактично виконаних під наглядом А.Ж. де Лафітта-Клаве. \u0000 ","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2022-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44443972","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-31DOI: 10.33782/eminak2021.4(36).563
T. Bortnik
Проаналізовано участь партії «Селянський союз» у виборах до Сейму та Сенату Другої Речі Посполитої 1928 р. Висвітлено діяльність очільників політичної сили під час передвиборчої кампанії на рубежі 1927-1928 рр. Простежено хід переговорів між «Селянським союзом» та УНДО щодо створення єдиного Блоку національних меншин для участі у виборах. Стверджено, що у ході перемовин відбувся конфлікт між лідерами «сельсоюзників» – братами Павлом та Антоном Васиньчуками, тому останній вийшов зі складу партії та брав участь у виборах окремо – із Українським Народним Господарчим Списком. Акцентовано увагу на результатах парламентських виборів 1928 р. та їхньому впливові на подальшу діяльність «Селянського союзу».
{"title":"Участь «Селянського союзу» у виборах до Сейму та Сенату Другої Речі Посполитої 1928 року","authors":"T. Bortnik","doi":"10.33782/eminak2021.4(36).563","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2021.4(36).563","url":null,"abstract":"Проаналізовано участь партії «Селянський союз» у виборах до Сейму та Сенату Другої Речі Посполитої 1928 р. Висвітлено діяльність очільників політичної сили під час передвиборчої кампанії на рубежі 1927-1928 рр. Простежено хід переговорів між «Селянським союзом» та УНДО щодо створення єдиного Блоку національних меншин для участі у виборах. Стверджено, що у ході перемовин відбувся конфлікт між лідерами «сельсоюзників» – братами Павлом та Антоном Васиньчуками, тому останній вийшов зі складу партії та брав участь у виборах окремо – із Українським Народним Господарчим Списком. Акцентовано увагу на результатах парламентських виборів 1928 р. та їхньому впливові на подальшу діяльність «Селянського союзу».","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2021-12-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44693476","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-31DOI: 10.33782/eminak2021.4(36).561
Roman Orlovskyi
The article examines the religious views of the founder of the Watchtower Society, Charles Taze Russell, and their influence on the development of the doctrinal system of Jehovah’s Witnesses. The role of a religious leader in the eyes of his followers is described. The doctrines concerning the nature of the Divine, the name of God, human nature, the state of the dead, hell, the second coming of Christ, immortality and eternal life are illuminated. It has been established which views of Russell remained unchanged in the doctrines of Jehovah’s Witnesses, and which underwent a certain correction.
{"title":"Religious Views of Charles Taze Russell and their Reflection in the Teachings of Jehovah’s Witnesses","authors":"Roman Orlovskyi","doi":"10.33782/eminak2021.4(36).561","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2021.4(36).561","url":null,"abstract":"The article examines the religious views of the founder of the Watchtower Society, Charles Taze Russell, and their influence on the development of the doctrinal system of Jehovah’s Witnesses. The role of a religious leader in the eyes of his followers is described. The doctrines concerning the nature of the Divine, the name of God, human nature, the state of the dead, hell, the second coming of Christ, immortality and eternal life are illuminated. It has been established which views of Russell remained unchanged in the doctrines of Jehovah’s Witnesses, and which underwent a certain correction.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2021-12-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45610946","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-31DOI: 10.33782/eminak2021.4(36).562
Iryna Fedoriv
In the article the scientific views of the prominent Ukrainian historian, professor of the Universities of Warsaw and Lviv Myron Korduba (1876-1947) on the origin of the Belarusian people are highlighted. The key works of the scientist on the problems of nation-building of the Eastern Slavs are taken into account, in particular, the little-known among Slavists study of M. Korduba «Some remarks on the origin of the Belarusian nation (in the margins of Dr. Jan Stankiewicz’s article)». The problem of ethnogenesis of the Belarusian people in the interpretation of M. Korduba is considered in the context of modern historiographical discourse.
{"title":"Questions of Ethnogenesis of the Belarusian People in Scientific Concept of Myron Korduba","authors":"Iryna Fedoriv","doi":"10.33782/eminak2021.4(36).562","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2021.4(36).562","url":null,"abstract":"In the article the scientific views of the prominent Ukrainian historian, professor of the Universities of Warsaw and Lviv Myron Korduba (1876-1947) on the origin of the Belarusian people are highlighted. The key works of the scientist on the problems of nation-building of the Eastern Slavs are taken into account, in particular, the little-known among Slavists study of M. Korduba «Some remarks on the origin of the Belarusian nation (in the margins of Dr. Jan Stankiewicz’s article)». The problem of ethnogenesis of the Belarusian people in the interpretation of M. Korduba is considered in the context of modern historiographical discourse.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2021-12-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42857324","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-31DOI: 10.33782/eminak2021.4(36).559
Oleksandr Каdeniuk
У статті досліджуються маловідомі сторінки історії Поділля, а саме: діяльність єврейських культурницьких організацій, починаючи від періоду так званої «Кам’янецької Доби» УНР (червень-листопад 1919 р.) до початку насильницької форсованої колективізації в УСРР, коли розпочався поступовий наступ з боку центральної та місцевої влади на єврейські заклади культури та поступове їх скасування. У даній праці ми ставимо за мету висвітлити діяльність єврейських культурницьких організацій на Поділлі у часи УНР і в перше десятиліття радянської влади; проаналізувати та порівняти політику державних інституцій УНР і радянської влади стосовно діяльності єврейських культурницьких товариств; показати процес боротьби у самому єврейському середовищі щодо перспектив єврейського культурно-освітнього процесу. На основі маловідомих для широкого кола дослідників архівних матеріалів визначені основні етапи в історії діяльності єврейських культурницьких закладів та установ на теренах Поділля у 1920-ті рр. Визначені особливості кожного з цих етапів на подальший стан етнонаціональних відносин у Подільському регіоні і загалом в Україні.
{"title":"Діяльність громадських єврейських товариств на Поділлі у 1920-х – 30-х роках","authors":"Oleksandr Каdeniuk","doi":"10.33782/eminak2021.4(36).559","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2021.4(36).559","url":null,"abstract":"У статті досліджуються маловідомі сторінки історії Поділля, а саме: діяльність єврейських культурницьких організацій, починаючи від періоду так званої «Кам’янецької Доби» УНР (червень-листопад 1919 р.) до початку насильницької форсованої колективізації в УСРР, коли розпочався поступовий наступ з боку центральної та місцевої влади на єврейські заклади культури та поступове їх скасування. У даній праці ми ставимо за мету висвітлити діяльність єврейських культурницьких організацій на Поділлі у часи УНР і в перше десятиліття радянської влади; проаналізувати та порівняти політику державних інституцій УНР і радянської влади стосовно діяльності єврейських культурницьких товариств; показати процес боротьби у самому єврейському середовищі щодо перспектив єврейського культурно-освітнього процесу. \u0000На основі маловідомих для широкого кола дослідників архівних матеріалів визначені основні етапи в історії діяльності єврейських культурницьких закладів та установ на теренах Поділля у 1920-ті рр. Визначені особливості кожного з цих етапів на подальший стан етнонаціональних відносин у Подільському регіоні і загалом в Україні.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2021-12-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42500079","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-31DOI: 10.33782/eminak2021.4(36).556
O. Kovalenko
У статті розглянуто одну зі складових повсякденного життя цехових майстрів Гетьманщини у XVIII ст. – кануни, які надавалися цехам як привілей, за умови прославляння церкви Божої. З’ясовано, що термін «канун» у середовищі ремісників вживався у кількох значеннях: переддень храмового цехового свята; виготовлення алкоголю, як складової свята; продукування алкоголю перед вступом до цеху та сплата грошей цехові від нового члена братства; моління, панахида, витрати на церковні відправи, у першу чергу, роблення свічок; поминальна страва.
{"title":"Кануни цехових ремісників Гетьманщини XVIII століття","authors":"O. Kovalenko","doi":"10.33782/eminak2021.4(36).556","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2021.4(36).556","url":null,"abstract":"У статті розглянуто одну зі складових повсякденного життя цехових майстрів Гетьманщини у XVIII ст. – кануни, які надавалися цехам як привілей, за умови прославляння церкви Божої. З’ясовано, що термін «канун» у середовищі ремісників вживався у кількох значеннях: переддень храмового цехового свята; виготовлення алкоголю, як складової свята; продукування алкоголю перед вступом до цеху та сплата грошей цехові від нового члена братства; моління, панахида, витрати на церковні відправи, у першу чергу, роблення свічок; поминальна страва.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2021-12-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49600906","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-31DOI: 10.33782/eminak2021.4(36).564
A. Tuluș
Our study analyses a detailed report, issued on November 18th, 1970, by The Foreign Broadcast Information Service (FBIS), which was subordinated to the Central Intelligence Agency (CIA) during the Cold War. The role of the FBIS was to collect, translate into English, and make extensive summaries of information in foreign media, especially those within the Communist Bloc, summaries which would later be made available to U.S. decision-makers. The FBIS was an important branch of the CIA, seeing that the United States sought to identify any vulnerability to the adversary, and that the communist media did not enjoy freedom of expression, but instead precisely reflected the official position of the regime. The late 1970s are all the more interesting as the Communist Bloc`s monolithic unity breaks down and distinct positions emerge (e.g., the Soviet Union versus China, or Romania versus the Soviet Union), while the United States find themselves in a difficult situation in Indochina, the Middle East, or Latin America.
{"title":"Trends in Communist Propaganda. A CIA Investigation from 1970","authors":"A. Tuluș","doi":"10.33782/eminak2021.4(36).564","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2021.4(36).564","url":null,"abstract":"Our study analyses a detailed report, issued on November 18th, 1970, by The Foreign Broadcast Information Service (FBIS), which was subordinated to the Central Intelligence Agency (CIA) during the Cold War. The role of the FBIS was to collect, translate into English, and make extensive summaries of information in foreign media, especially those within the Communist Bloc, summaries which would later be made available to U.S. decision-makers. The FBIS was an important branch of the CIA, seeing that the United States sought to identify any vulnerability to the adversary, and that the communist media did not enjoy freedom of expression, but instead precisely reflected the official position of the regime. The late 1970s are all the more interesting as the Communist Bloc`s monolithic unity breaks down and distinct positions emerge (e.g., the Soviet Union versus China, or Romania versus the Soviet Union), while the United States find themselves in a difficult situation in Indochina, the Middle East, or Latin America.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2021-12-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41457358","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-31DOI: 10.33782/eminak2021.4(36).554
A. Kurzenkova, M. Kurzenkov
У статті проаналізовано чорнобильську колекцію керамічних виробів пізньосередньовічного та нового часів, виявлених під час археологічних досліджень літописного городища Чорнобиль у 2020 р. з метою введення археологічного матеріалу до наукового обігу, зважаючи на його інформативну перспективність. Стисло подано аналіз знахідок виявлених із заповнень об’єктів. Вдалося виявити 350 фрагментів керамічних виробів та ідентифікувати 105 форм. Серед форм найбільш численною групою є кухонний посуд, що становить 62,8%. Дослідження засвідчило, що чорнобильська колекція представлена також керамічною пластикою, зокрема фрагментами люльки. Основна кількість знахідок відноситься до ХVІІ-ХVІІІ ст.
{"title":"Керамічні вироби пізньосередньовічного та нового часів літописного городища Чорнобиль (за матеріалами археологічних досліджень 2020 року)","authors":"A. Kurzenkova, M. Kurzenkov","doi":"10.33782/eminak2021.4(36).554","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2021.4(36).554","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано чорнобильську колекцію керамічних виробів пізньосередньовічного та нового часів, виявлених під час археологічних досліджень літописного городища Чорнобиль у 2020 р. з метою введення археологічного матеріалу до наукового обігу, зважаючи на його інформативну перспективність. Стисло подано аналіз знахідок виявлених із заповнень об’єктів. Вдалося виявити 350 фрагментів керамічних виробів та ідентифікувати 105 форм. Серед форм найбільш численною групою є кухонний посуд, що становить 62,8%. Дослідження засвідчило, що чорнобильська колекція представлена також керамічною пластикою, зокрема фрагментами люльки. Основна кількість знахідок відноситься до ХVІІ-ХVІІІ ст.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2021-12-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43220989","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-12-31DOI: 10.33782/eminak2021.4(36).560
Dmytro Pukhovets
У статті аналізується відома промова римського імператора IV ст. від Р.Х. Юліана «Місопогон» («Ненависник бороди») як приклад репрезентації свого образу підданим. Промова була написана на початку 363 р. в Антіохії перед тим, як правитель залишив місто задля участі у перській кампанії. Політика володаря в місті виявилася невдалою у багатьох аспектах, вона викликала незадоволення населення. Тому Юліан написав «Місопогон» щоб відбілити свою репутацію та покласти провину за політичні провали на самих антіохійців. Автор статті визначає обставини написання промови, виокремлює засоби, які застосовуються Юліаном, щоб себе зобразити у гарному світлі, а антіохійців – у поганому, з’ясовує жанрову приналежність твору. Робиться висновок, як сам факт написання «Місопогону» може впливати на оцінку особливостей взаємовідносин римського імператора IV ст. та його підданих.
{"title":"«Місопогон» як приклад самопрезентації імператора Юліана","authors":"Dmytro Pukhovets","doi":"10.33782/eminak2021.4(36).560","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2021.4(36).560","url":null,"abstract":"У статті аналізується відома промова римського імператора IV ст. від Р.Х. Юліана «Місопогон» («Ненависник бороди») як приклад репрезентації свого образу підданим. Промова була написана на початку 363 р. в Антіохії перед тим, як правитель залишив місто задля участі у перській кампанії. Політика володаря в місті виявилася невдалою у багатьох аспектах, вона викликала незадоволення населення. Тому Юліан написав «Місопогон» щоб відбілити свою репутацію та покласти провину за політичні провали на самих антіохійців. \u0000Автор статті визначає обставини написання промови, виокремлює засоби, які застосовуються Юліаном, щоб себе зобразити у гарному світлі, а антіохійців – у поганому, з’ясовує жанрову приналежність твору. Робиться висновок, як сам факт написання «Місопогону» може впливати на оцінку особливостей взаємовідносин римського імператора IV ст. та його підданих.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2021-12-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41447564","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：