Pub Date : 2022-08-05DOI: 10.33782/eminak2022.2(38).582
I. Sribnyak, N. Yakovenko, V. Matviyenko
The purpose of the paper is: to reveal the content and forms of charitable aid provided by the Young Men’s Christian Association (UMCA) in the camps of interned Ukrainian soldiers of the UPR Army in Poland during a certain chronological period, as well as to determine its overall amount and impact on the everyday life of camp residents and their family members. The research novelty is demonstrated by the all-sided coverage of the whole amount of the YMCA’s activities, whose members initiated a humanitarian aid campaign in the internment camps, thanks to which it became possible to organize a full cultural and educational life of the campers, as well as to satisfy the basic needs of children and women most suffering from hard living conditions of camp life. Conclusions: The content of the YMCA support campaign in the camps was material assistance to improve nutrition for children, organization of their special care (creation of kindergartens and maintenance of their staff), and purchase of clothing for children and women, assistance to women in childbirth. At the same time, the Association intensively supported the activities of camp cultural, artistic and educational centers, and in particular amateur theaters, choruses and orchestras. The unconditional merit of the YMCA was the development of sports, for which the latter never spared money – equipping gyms, purchasing special equipment for them. At the same time, the YMCA relied on the development of game sports (football, volleyball, basketball, etc.), participation in which enabled to stabilize the emotional state of the military, forced to spend much of time in camp isolation. But the most important aspect was that the YMCA gave a possibility to the internees to acquire new knowledge and specialties, creating additional opportunities for them to integrate into the socio-economic life of their new countries of residence. Thus, thanks to the YMCA, camp schools and courses became able to fulfil their educational mission, and the internees – to overcome difficulties of the first months of staying in camp isolation.
本文的目的是:揭示基督教青年会(Young Men’s Christian Association，简称UMCA)在一定时间内对波兰普遍定期审议军乌克兰被拘留士兵营地进行慈善援助的内容和形式，并确定其总体数量和对营地居民及其家庭成员日常生活的影响。研究的新颖性体现在对基督教青年会所有活动的全面报道上，其成员在拘留营发起了一场人道主义援助运动，因此有可能为营员组织一个完整的文化和教育生活，并满足最受营地艰苦生活条件折磨的儿童和妇女的基本需求。结论:基督教青年会在难民营的支持活动的内容是物质援助，以改善儿童的营养，组织他们的特殊照顾(创建幼儿园和维护他们的工作人员)，为儿童和妇女购买衣服，帮助妇女分娩。同时，协会大力支持营地文化、艺术和教育中心的活动，特别是业余剧院、合唱团和管弦乐队的活动。基督教青年会无条件的优点是体育运动的发展，后者从不吝惜金钱-装备健身房，为他们购买特殊设备。与此同时，基督教青年会依靠游戏运动(足球、排球、篮球等)的发展，参与这些运动可以稳定军人的情绪状态，迫使他们在营地中度过大量的孤立时间。但最重要的方面是，基督教青年会使被拘留者有可能获得新的知识和专业，为他们融入新居住国的社会经济生活创造了更多的机会。因此，由于基督教青年会，营地学校和课程得以履行其教育使命，被拘留者得以克服在营地隔离的最初几个月的困难。
{"title":"Charitable activities of the Young Men’s Christian Association in the camps of interned Ukrainian soldiers in Poland, 1921","authors":"I. Sribnyak, N. Yakovenko, V. Matviyenko","doi":"10.33782/eminak2022.2(38).582","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.2(38).582","url":null,"abstract":"The purpose of the paper is: to reveal the content and forms of charitable aid provided by the Young Men’s Christian Association (UMCA) in the camps of interned Ukrainian soldiers of the UPR Army in Poland during a certain chronological period, as well as to determine its overall amount and impact on the everyday life of camp residents and their family members. \u0000The research novelty is demonstrated by the all-sided coverage of the whole amount of the YMCA’s activities, whose members initiated a humanitarian aid campaign in the internment camps, thanks to which it became possible to organize a full cultural and educational life of the campers, as well as to satisfy the basic needs of children and women most suffering from hard living conditions of camp life. \u0000Conclusions: The content of the YMCA support campaign in the camps was material assistance to improve nutrition for children, organization of their special care (creation of kindergartens and maintenance of their staff), and purchase of clothing for children and women, assistance to women in childbirth. At the same time, the Association intensively supported the activities of camp cultural, artistic and educational centers, and in particular amateur theaters, choruses and orchestras. The unconditional merit of the YMCA was the development of sports, for which the latter never spared money – equipping gyms, purchasing special equipment for them. At the same time, the YMCA relied on the development of game sports (football, volleyball, basketball, etc.), participation in which enabled to stabilize the emotional state of the military, forced to spend much of time in camp isolation. But the most important aspect was that the YMCA gave a possibility to the internees to acquire new knowledge and specialties, creating additional opportunities for them to integrate into the socio-economic life of their new countries of residence. Thus, thanks to the YMCA, camp schools and courses became able to fulfil their educational mission, and the internees – to overcome difficulties of the first months of staying in camp isolation.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2022-08-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48555748","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-05DOI: 10.33782/eminak2022.2(38).587
Viacheslav Olitskyi
Мета статті – дослідити навчальний процес і повсякденне життя вихованців Київської духовної семінарії у 1947-1960 рр. Наукова новизна: охарактеризовано загальні риси навчального процесу, побутові умови та повсякденне життя студентів Київської духовної семінарії. Визначено розпорядок дня семінаристів і головні типи проведення позанавчального та вільного часу. Зроблено спробу аналізу впливу побутових умов семінарії, зокрема забезпечення житловими та навчальними площами на функціонування та розвиток закладу. Висновки. У статті розкрито процес відкриття Київської духовної семінарії та вирішення проблеми забезпечення її належним приміщенням. Зосереджено увагу на модернізації приміщень. Окрему увагу приділено гуртожитку семінарії, як місцю, де вихованці проводили значну частину часу. Визначено умови проживання, житлові та навчальні площі, забезпеченість необхідними матеріалами, умови та правила проживання. Встановлено, яким чином нестача житлової площі впливала на функціонування та розвиток Київської духовної семінарії. Висвітлено правила внутрішнього розпорядку семінарії та режим дня студентів. Окреслено особливості навчання у семінарії. Проаналізовано навчальне навантаження та дисципліни, які викладалися, склад педагогічного колективу. Показано правила поведінки семінаристів під час занять, самопідготовки, відвідування богослужінь, проживання у гуртожитку, під час споживання їжі. Встановлено шляхи вирішення проблеми із забезпеченням навчальним матеріалом. Зосереджено увагу на повсякденні семінаристів. Розглянуто раціон харчування, матеріальне забезпечення, відпочинок і проведення вільного часу. Окреслено спроби ідеологічного впливу радянського тоталітаризму на майбутнє духовенство. Проаналізовано, які доповіді та лекції радянськими пропагандистами читалися у семінарії. Визначено завдання, методи та шляхи впливу радянських спецслужб на вихованців семінарії. Окремо у статті висвітлюється форми та методи висловлення семінаристами незгоди із діями адміністрації.
{"title":"Навчання та побут студентів Київської духовної семінарії (1947-1960 рр.)","authors":"Viacheslav Olitskyi","doi":"10.33782/eminak2022.2(38).587","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.2(38).587","url":null,"abstract":"Мета статті – дослідити навчальний процес і повсякденне життя вихованців Київської духовної семінарії у 1947-1960 рр. \u0000Наукова новизна: охарактеризовано загальні риси навчального процесу, побутові умови та повсякденне життя студентів Київської духовної семінарії. Визначено розпорядок дня семінаристів і головні типи проведення позанавчального та вільного часу. Зроблено спробу аналізу впливу побутових умов семінарії, зокрема забезпечення житловими та навчальними площами на функціонування та розвиток закладу. \u0000Висновки. У статті розкрито процес відкриття Київської духовної семінарії та вирішення проблеми забезпечення її належним приміщенням. Зосереджено увагу на модернізації приміщень. Окрему увагу приділено гуртожитку семінарії, як місцю, де вихованці проводили значну частину часу. Визначено умови проживання, житлові та навчальні площі, забезпеченість необхідними матеріалами, умови та правила проживання. Встановлено, яким чином нестача житлової площі впливала на функціонування та розвиток Київської духовної семінарії. Висвітлено правила внутрішнього розпорядку семінарії та режим дня студентів. \u0000Окреслено особливості навчання у семінарії. Проаналізовано навчальне навантаження та дисципліни, які викладалися, склад педагогічного колективу. Показано правила поведінки семінаристів під час занять, самопідготовки, відвідування богослужінь, проживання у гуртожитку, під час споживання їжі. Встановлено шляхи вирішення проблеми із забезпеченням навчальним матеріалом. \u0000Зосереджено увагу на повсякденні семінаристів. Розглянуто раціон харчування, матеріальне забезпечення, відпочинок і проведення вільного часу. Окреслено спроби ідеологічного впливу радянського тоталітаризму на майбутнє духовенство. Проаналізовано, які доповіді та лекції радянськими пропагандистами читалися у семінарії. Визначено завдання, методи та шляхи впливу радянських спецслужб на вихованців семінарії. Окремо у статті висвітлюється форми та методи висловлення семінаристами незгоди із діями адміністрації.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2022-08-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41905346","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-07-07DOI: 10.33782/eminak2022.1(37).571
I. Demuz
Метою статті є аналіз внеску заснованого у 1896 р. у Харкові Південно-Російського товариства акліматизації у наукове забезпечення окремих галузей сільського господарства – садівництва, бджільництва, шовківництва, птахівництва тощо. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні основоположних засад діяльності товариства, його складу та структури, основних напрямів діяльності, здобутків, внеску осередку у вивчення акліматизаційних процесів задля розвитку сільського господарства. Методологія дослідження. Використовувалися проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, описовий методи, джерелознавча критика, а також апробувалася мережева модель науки та інституційний підхід до аналізу історії української науки. Основою джерельної бази для підготовки статті стали річні звіти наукового товариства. Висновки. Встановлено, що головними здобутками товариства стало: видання часопису з питань сільського господарства, сільськогосподарської промисловості, торгівлі та просвітництва – «Известия Южно-Русского общества акклиматизации»; опіка питаннями екології, зокрема, шляхом упровадження перших у Російській імперії свят деревонасаджень, які, до того ж, сприяли екологічному вихованню підростаючого покоління; облаштування шкільних садів при нижчих і середніх навчальних закладах, де займалися не лише садівництвом, а й городництвом, лісівництвом, бджільництвом, шовківництвом та іншими галузями сільського господарства; відкриття однієї з перших у Російській імперії станцій бджільництва та шовківництва, профільного музею, при якому засновано курси бджільництва; облаштування міського саду та віварію, який став зародком функціонуючого сьогодні Харківського державного зоологічного парку; проведення перших у місті виставок: садівництва та рослинництва; акваріумів, тераріумів і кімнатних рослин; птахівництва. Товариство опікувалося також питаннями рибництва і рибальства. Крім завдань практичного характеру члени осередку проводили активну популяризаційну та наукову роботу, виголошували наукові доповіді з найважливіших питань акліматизації рослин і тварин, сільського господарства тощо. Серед відомих членів Південно-Російського товариства акліматизації були: академік П.В. Овсянников, професори О.Ф. Брандт, А.Є. Зайкевич, П.А. Гордєєв, П.Т. Степанов, землевласники І.І. Каразін та Ф.Е. Фальц-Фейн, родина Алчевських – кандидат природничих наук Дмитро Олексійович і Христина Дмитрівна й ін.
{"title":"Внесок Південно-Російського товариства акліматизації у розвиток і наукове забезпечення сільського господарства (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)","authors":"I. Demuz","doi":"10.33782/eminak2022.1(37).571","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.1(37).571","url":null,"abstract":"Метою статті є аналіз внеску заснованого у 1896 р. у Харкові Південно-Російського товариства акліматизації у наукове забезпечення окремих галузей сільського господарства – садівництва, бджільництва, шовківництва, птахівництва тощо. \u0000Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні основоположних засад діяльності товариства, його складу та структури, основних напрямів діяльності, здобутків, внеску осередку у вивчення акліматизаційних процесів задля розвитку сільського господарства. \u0000Методологія дослідження. Використовувалися проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, описовий методи, джерелознавча критика, а також апробувалася мережева модель науки та інституційний підхід до аналізу історії української науки. Основою джерельної бази для підготовки статті стали річні звіти наукового товариства. \u0000Висновки. Встановлено, що головними здобутками товариства стало: видання часопису з питань сільського господарства, сільськогосподарської промисловості, торгівлі та просвітництва – «Известия Южно-Русского общества акклиматизации»; опіка питаннями екології, зокрема, шляхом упровадження перших у Російській імперії свят деревонасаджень, які, до того ж, сприяли екологічному вихованню підростаючого покоління; облаштування шкільних садів при нижчих і середніх навчальних закладах, де займалися не лише садівництвом, а й городництвом, лісівництвом, бджільництвом, шовківництвом та іншими галузями сільського господарства; відкриття однієї з перших у Російській імперії станцій бджільництва та шовківництва, профільного музею, при якому засновано курси бджільництва; облаштування міського саду та віварію, який став зародком функціонуючого сьогодні Харківського державного зоологічного парку; проведення перших у місті виставок: садівництва та рослинництва; акваріумів, тераріумів і кімнатних рослин; птахівництва. Товариство опікувалося також питаннями рибництва і рибальства. \u0000Крім завдань практичного характеру члени осередку проводили активну популяризаційну та наукову роботу, виголошували наукові доповіді з найважливіших питань акліматизації рослин і тварин, сільського господарства тощо. \u0000Серед відомих членів Південно-Російського товариства акліматизації були: академік П.В. Овсянников, професори О.Ф. Брандт, А.Є. Зайкевич, П.А. Гордєєв, П.Т. Степанов, землевласники І.І. Каразін та Ф.Е. Фальц-Фейн, родина Алчевських – кандидат природничих наук Дмитро Олексійович і Христина Дмитрівна й ін.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2022-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45213063","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-07-07DOI: 10.33782/eminak2022.1(37).568
Iryna Kryvosheia
У статті вивчаються тестаменти представниць родин козацької старшини Гетьманщини XVII-XVIII ст. Укладення заповіту було проявом підготовки до «доброї» смерті. Козацька старшина, успадкувавши традиції попередньої доби, намагалася їх дотримуватися, особливо в ритуалах, пов’язаних зі смертю. Метою дослідження є аналіз усіх відомих на сьогодні тестаментів жінок із козацько-старшинських родин XVII-XVIIІ ст. У статті тестаменти виступають як джерело знань про майнові права жінок, їх стосунки з родиною/родичами, про вдачу жінок, уявлення про жіночі чесноти, про освіту чи неосвіченість авторок. Предметом дослідження стали реалії життя жінок зі старшинських родин крізь призму їхніх тестаментів. Значна увага приділяється тестаменту як історичному джерелу. Наукова новизна: вперше зібрано та проаналізовано нині доступні 62 тестаменти представниць козацько-старшинських родин. Висновки. Жіночі тестаменти XVII-XVIII ст. містять багато інформації про матеріальну культуру епохи. Здебільшого, жіночі тестаменти включають переліки одягу, коштовностей і хатнього начиння, що розподіляється між нащадками. Заповіти містять багато цінних деталей, що дозволяють уточнити та розширити розписи козацько-старшинських родин Гетьманщини. Особливо ефективними стають тестаменти, якщо їх використовувати у комплексі з іншими джерелами тієї доби. Для тестаментів тієї доби характерний виважений тон. Відчувається спокійне сприйняття конечності власного життя. Усі заповіти містять вказівки надати гроші чи інше майно на спомин душі в храми та монастирі. Однак лише у 12 заповітах є чітка вказівка про місце поховання. Це або церкви в місцях проживання, або великі монастирі, для яких здійснено пожертви. Більшість жінок залишали це питання на розсуд рідних. У переважній більшості випадків тестаменти укладені вдовами поважного віку і вони розпоряджаються як власним майном, так і спадком чоловіка. Із 62 заповітів у 10 знаходимо звістку про два шлюби, в одному – 3. Більшість жінок, навіть із вищих верств населення, у XVIII ст. були неграмотні. Це засвідчує вибірка тестаментів. Із 51 у 20 документах є чітка вказівка на неграмотність тестаторки. І це жінки з найвідоміших родин Гетьманщини. У жодному з жіночих тестаментів не згадано книги. Особливість жіночих тестаментів проявляється у виразному домінуванні переживань про рідних, попри близькість власної смерті.
{"title":"Жіночі тестаменти родин козацької старшини XVII-XVIII ст.","authors":"Iryna Kryvosheia","doi":"10.33782/eminak2022.1(37).568","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.1(37).568","url":null,"abstract":"У статті вивчаються тестаменти представниць родин козацької старшини Гетьманщини XVII-XVIII ст. Укладення заповіту було проявом підготовки до «доброї» смерті. Козацька старшина, успадкувавши традиції попередньої доби, намагалася їх дотримуватися, особливо в ритуалах, пов’язаних зі смертю. Метою дослідження є аналіз усіх відомих на сьогодні тестаментів жінок із козацько-старшинських родин XVII-XVIIІ ст. У статті тестаменти виступають як джерело знань про майнові права жінок, їх стосунки з родиною/родичами, про вдачу жінок, уявлення про жіночі чесноти, про освіту чи неосвіченість авторок. Предметом дослідження стали реалії життя жінок зі старшинських родин крізь призму їхніх тестаментів. Значна увага приділяється тестаменту як історичному джерелу. \u0000Наукова новизна: вперше зібрано та проаналізовано нині доступні 62 тестаменти представниць козацько-старшинських родин. \u0000Висновки. Жіночі тестаменти XVII-XVIII ст. містять багато інформації про матеріальну культуру епохи. Здебільшого, жіночі тестаменти включають переліки одягу, коштовностей і хатнього начиння, що розподіляється між нащадками. Заповіти містять багато цінних деталей, що дозволяють уточнити та розширити розписи козацько-старшинських родин Гетьманщини. Особливо ефективними стають тестаменти, якщо їх використовувати у комплексі з іншими джерелами тієї доби. Для тестаментів тієї доби характерний виважений тон. Відчувається спокійне сприйняття конечності власного життя. Усі заповіти містять вказівки надати гроші чи інше майно на спомин душі в храми та монастирі. Однак лише у 12 заповітах є чітка вказівка про місце поховання. Це або церкви в місцях проживання, або великі монастирі, для яких здійснено пожертви. Більшість жінок залишали це питання на розсуд рідних. У переважній більшості випадків тестаменти укладені вдовами поважного віку і вони розпоряджаються як власним майном, так і спадком чоловіка. Із 62 заповітів у 10 знаходимо звістку про два шлюби, в одному – 3. Більшість жінок, навіть із вищих верств населення, у XVIII ст. були неграмотні. Це засвідчує вибірка тестаментів. Із 51 у 20 документах є чітка вказівка на неграмотність тестаторки. І це жінки з найвідоміших родин Гетьманщини. У жодному з жіночих тестаментів не згадано книги. Особливість жіночих тестаментів проявляється у виразному домінуванні переживань про рідних, попри близькість власної смерті.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2022-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43592411","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-07-07DOI: 10.33782/eminak2022.1(37).574
Vitalii Telvak, Mykhailo Sabinskyi
Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей обговорення суспільно-політичної діяльності М. Грушевського в історіографії української діаспори. При цьому акцент зроблено на найменш знаному періоді закордонного грушевськознавства, коли студії над вивченням спадщини визначного інтелектуала здійснювали його молодші сучасники та колеги, котрим поталанило опинитися по інший бік «залізної» завіси. Також наголос зроблено на найяскравішій сторінці біографії Грушевського-політика – його головуванні у Центральній Раді, що й по сьогодні породжує чимало дискусій. Наукова новизна статті полягає у всебічному дослідженні малознаної проблеми рецептивної грушевськіани – з’ясуванні особливостей інтерпретації суспільно-політичної діяльності М. Грушевського в роки революції українськими закордонними інтелектуалами у другій половині 1940-х – першій половині 1960-х рр. Висновки. З’ясовано найбільш дискусійні проблеми грушевськознавчого дискурсу: стрімке полівіння політики голови Центральної Ради, його ставлення до власної армії, природа федералістських поглядів ученого тощо. Відтворено ідейний контекст історіографічних дискусій, що полягав у змагальності діаспорних інтелектуалів, які представляли республіканське та гетьманське партійні середовища, за утвердження в свідомості українців на вигнанні власної інтерпретації подій Української революції. На ці дискусії впливала поява нового фактичного матеріалу й оригінальних інтерпретативних моделей, що їх приносили мемуарні тексти сучасників М. Грушевського. Також і загальний поступ української гуманітаристики у вільному світі підштовхував до переосмислення класичних грушевськознавчих сюжетів. Завдячуючи цьому був сформований, приміром, цілком оригінальний погляд на федералістську модель визначного діяча. Загалом же, суспільно-політична грушевськіана досліджуваного двадцятиліття дала можливість поступово вийти на нові проблемно-тематичні обрії.
{"title":"«Бої за Грушевського»: доба Української революції у дискусіях діаспорних інтелектуалів повоєнного двадцятиліття","authors":"Vitalii Telvak, Mykhailo Sabinskyi","doi":"10.33782/eminak2022.1(37).574","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.1(37).574","url":null,"abstract":"Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей обговорення суспільно-політичної діяльності М. Грушевського в історіографії української діаспори. При цьому акцент зроблено на найменш знаному періоді закордонного грушевськознавства, коли студії над вивченням спадщини визначного інтелектуала здійснювали його молодші сучасники та колеги, котрим поталанило опинитися по інший бік «залізної» завіси. Також наголос зроблено на найяскравішій сторінці біографії Грушевського-політика – його головуванні у Центральній Раді, що й по сьогодні породжує чимало дискусій. \u0000Наукова новизна статті полягає у всебічному дослідженні малознаної проблеми рецептивної грушевськіани – з’ясуванні особливостей інтерпретації суспільно-політичної діяльності М. Грушевського в роки революції українськими закордонними інтелектуалами у другій половині 1940-х – першій половині 1960-х рр. \u0000Висновки. З’ясовано найбільш дискусійні проблеми грушевськознавчого дискурсу: стрімке полівіння політики голови Центральної Ради, його ставлення до власної армії, природа федералістських поглядів ученого тощо. Відтворено ідейний контекст історіографічних дискусій, що полягав у змагальності діаспорних інтелектуалів, які представляли республіканське та гетьманське партійні середовища, за утвердження в свідомості українців на вигнанні власної інтерпретації подій Української революції. На ці дискусії впливала поява нового фактичного матеріалу й оригінальних інтерпретативних моделей, що їх приносили мемуарні тексти сучасників М. Грушевського. Також і загальний поступ української гуманітаристики у вільному світі підштовхував до переосмислення класичних грушевськознавчих сюжетів. Завдячуючи цьому був сформований, приміром, цілком оригінальний погляд на федералістську модель визначного діяча. Загалом же, суспільно-політична грушевськіана досліджуваного двадцятиліття дала можливість поступово вийти на нові проблемно-тематичні обрії.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2022-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46807590","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-07-07DOI: 10.33782/eminak2022.1(37).570
Tetiana Kuznets
Вивчення аграрної історії ХІХ – початку ХХ ст. продовжує залишатись актуальним з кількох причин. Однією з них є те, що переважна більшість населення українських земель цього періоду займалась землеробством і проживала у сільській місцевості. Тому сучасне осмислення історичного досвіду на різних етапах буття українського народу зумовлює необхідність комплексного вивчення землеробської галузі. А це диктує необхідність деталізації, застосування мікроісторичного підходу, залучення нових історичних джерел. Оперативна інформація про погодні умови, урожайність зернових культур, потреби хлібного ринку публікувалась на шпальтах періодичної преси. Такі відомості все ще мало затребувані дослідниками аграрної історії. Мета: Систематизувати публікації київських губернських газет «Заря», «Киевское слово», «Киевлянин» про землеробство в Уманському повіті, який серед дванадцяти повітів Київської губернії був третім за величиною площі та мав багаті для сільського господарства ґрунти. На основі аналізу публікацій виявити фактори впливу на ефективність землеробства. Наукова новизна полягає у тому, що у рамках мікроісторичного підходу здійснено комплексний аналіз зернової галузі у межах одного повіту в системі: природно-кліматичні умови – урожайність – кон’юнктура хлібного ринку – ціни на зерно. Висновки зроблені на основі 38 публікацій трьох губернських газет про Уманський повіт. Виявлені газетні матеріали введені до наукового обігу, що розширює джерельну базу аграрної історії України. Методологія. У процесі підготовки статті використовувались методи: евристичний, хронологічної послідовності, системності. Завдячуючи цьому, вдалося виявити газетні публікації відповідної тематики, систематизувати їх у хронологічній послідовності та представити єдиною системою. Таким чином, виявлено тенденції впливу кількох чинників на стан землеробства у визначених територіальних рамках. Висновки. Публікації київських губернських газет «Заря», «Киевское слово», «Киевлянин» 1881-1912 рр. про Уманський повіт дали можливість з’ясувати стан землеробства у комплексі чинників, які мали гальмівний і стимулюючий вплив на нього. Інформація про погодні умови, про урожайність, про ціни на ринку є зафіксованою реальністю без корекції органів статистики (земських, державних), що надає їй більшої долі об’єктивності. Систематизований у статті матеріал про погодні умови (безсніжні зими, засушливі весни, дощові жнива), про очікуваний урожай зернових культур і про реальну урожайність, про коливання цін на зерно та сезонні особливості хлібного ринку розширили уявлення про залежність ефективності землеробства від низки факторів. Виявлені урожайні та неврожайні роки, показана динаміка цін на основні зернові культури. Аргументовано твердження про те, що ціни на зерно визначала не урожайність зернових культур, а кон’юнктура хлібного ринку й отже: хоча землеробство і було заручником погодних умов, все ж на його ефективність визначальний вплив мав саме попит ринку.
{"title":"Землеробство в Уманському повіті за матеріалами київських губернських газет останньої чверті XIX – початку XX ст.","authors":"Tetiana Kuznets","doi":"10.33782/eminak2022.1(37).570","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.1(37).570","url":null,"abstract":"Вивчення аграрної історії ХІХ – початку ХХ ст. продовжує залишатись актуальним з кількох причин. Однією з них є те, що переважна більшість населення українських земель цього періоду займалась землеробством і проживала у сільській місцевості. Тому сучасне осмислення історичного досвіду на різних етапах буття українського народу зумовлює необхідність комплексного вивчення землеробської галузі. А це диктує необхідність деталізації, застосування мікроісторичного підходу, залучення нових історичних джерел. Оперативна інформація про погодні умови, урожайність зернових культур, потреби хлібного ринку публікувалась на шпальтах періодичної преси. Такі відомості все ще мало затребувані дослідниками аграрної історії. \u0000Мета: Систематизувати публікації київських губернських газет «Заря», «Киевское слово», «Киевлянин» про землеробство в Уманському повіті, який серед дванадцяти повітів Київської губернії був третім за величиною площі та мав багаті для сільського господарства ґрунти. На основі аналізу публікацій виявити фактори впливу на ефективність землеробства. \u0000Наукова новизна полягає у тому, що у рамках мікроісторичного підходу здійснено комплексний аналіз зернової галузі у межах одного повіту в системі: природно-кліматичні умови – урожайність – кон’юнктура хлібного ринку – ціни на зерно. Висновки зроблені на основі 38 публікацій трьох губернських газет про Уманський повіт. Виявлені газетні матеріали введені до наукового обігу, що розширює джерельну базу аграрної історії України. \u0000Методологія. У процесі підготовки статті використовувались методи: евристичний, хронологічної послідовності, системності. Завдячуючи цьому, вдалося виявити газетні публікації відповідної тематики, систематизувати їх у хронологічній послідовності та представити єдиною системою. Таким чином, виявлено тенденції впливу кількох чинників на стан землеробства у визначених територіальних рамках. \u0000Висновки. Публікації київських губернських газет «Заря», «Киевское слово», «Киевлянин» 1881-1912 рр. про Уманський повіт дали можливість з’ясувати стан землеробства у комплексі чинників, які мали гальмівний і стимулюючий вплив на нього. Інформація про погодні умови, про урожайність, про ціни на ринку є зафіксованою реальністю без корекції органів статистики (земських, державних), що надає їй більшої долі об’єктивності. Систематизований у статті матеріал про погодні умови (безсніжні зими, засушливі весни, дощові жнива), про очікуваний урожай зернових культур і про реальну урожайність, про коливання цін на зерно та сезонні особливості хлібного ринку розширили уявлення про залежність ефективності землеробства від низки факторів. Виявлені урожайні та неврожайні роки, показана динаміка цін на основні зернові культури. Аргументовано твердження про те, що ціни на зерно визначала не урожайність зернових культур, а кон’юнктура хлібного ринку й отже: хоча землеробство і було заручником погодних умов, все ж на його ефективність визначальний вплив мав саме попит ринку.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2022-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41562546","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-07-07DOI: 10.33782/eminak2022.1(37).572
O. Melnichuk, Yaroslav Tsetsyk, A. Kizlova
Метою статті є визначення особливостей антипольського вектору діяльності Почаївського відділу Союзу російського народу і православного духовенства Волині на початку ХХ ст. Проаналізовано ключові фактори, які вплинули на ускладнення міжнаціональних взаємовідносин у регіоні. Встановлено, що в результаті активної та цілеспрямованої діяльності чорносотенців на Волині спостерігалося загострення не лише міжнаціональних, а й міжконфесійних взаємовідносин. Методологія дослідження ґрунтується на використанні як загальнонаукових методів дослідження (узагальнення, аналізу й синтезу), так і спеціальних історичних (порівняльно-історичного та хронологічного), що у поєднанні з принципами історизму, поліфакторності та об’єктивності сприяли неупередженому висвітленню поставлених завдань. Наукова новизна роботи полягає у тому, що автори, на основі матеріалів періодичної преси досліджуваного періоду й архівних документів, з’ясували особливості антипольської діяльності чорносотенців і православного духовенства на Волині на початку ХХ ст., проаналізували результати досліджуваного напряму діяльності Союзу російського народу. Висновки. Доведено, що спільно з кліром Російської православної церкви, провідні діячі якої були ідеологами чорносотенного руху на Волині, «союзники» також активно протидіяли зростанню впливів Римо-католицької церкви у регіоні. Окрему увагу приділено участі у виборах до Державної думи та протистоянню чорносотенців і польських поміщиків, залученню до цього протистояння представників органів влади, які їх підтримували і намагалися послабити впливи польської аристократії, що, зрештою, визначалося внутрішньою політикою імперії. На основі неупередженого аналізу документів з’ясовано, що «союзники» у протидії зростанню впливів римо-католиків у досліджуваний період на сторінках своїх пресових видань часто друкували сфабриковані звинувачення проти опонентів. У цьому напрямі чорносотенці діяли в контексті внутрішньої політики імперії. Завдяки підтримці органів влади, вони мали змогу проводити активну та войовничу антипольську кампанію. Це робилося з чітко визначеною метою: послабити у регіоні позиції та впливи польської аристократії, котра, незважаючи на довготривале перебування регіону в складі імперії, зберігала свою національну ідентичність і конфесійну належність, а це суперечило імперським планам з русифікації регіону.
{"title":"Антипольська діяльність чорносотенців на Волині на початку ХХ ст.","authors":"O. Melnichuk, Yaroslav Tsetsyk, A. Kizlova","doi":"10.33782/eminak2022.1(37).572","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.1(37).572","url":null,"abstract":"Метою статті є визначення особливостей антипольського вектору діяльності Почаївського відділу Союзу російського народу і православного духовенства Волині на початку ХХ ст. Проаналізовано ключові фактори, які вплинули на ускладнення міжнаціональних взаємовідносин у регіоні. Встановлено, що в результаті активної та цілеспрямованої діяльності чорносотенців на Волині спостерігалося загострення не лише міжнаціональних, а й міжконфесійних взаємовідносин. Методологія дослідження ґрунтується на використанні як загальнонаукових методів дослідження (узагальнення, аналізу й синтезу), так і спеціальних історичних (порівняльно-історичного та хронологічного), що у поєднанні з принципами історизму, поліфакторності та об’єктивності сприяли неупередженому висвітленню поставлених завдань. \u0000Наукова новизна роботи полягає у тому, що автори, на основі матеріалів періодичної преси досліджуваного періоду й архівних документів, з’ясували особливості антипольської діяльності чорносотенців і православного духовенства на Волині на початку ХХ ст., проаналізували результати досліджуваного напряму діяльності Союзу російського народу. \u0000Висновки. Доведено, що спільно з кліром Російської православної церкви, провідні діячі якої були ідеологами чорносотенного руху на Волині, «союзники» також активно протидіяли зростанню впливів Римо-католицької церкви у регіоні. Окрему увагу приділено участі у виборах до Державної думи та протистоянню чорносотенців і польських поміщиків, залученню до цього протистояння представників органів влади, які їх підтримували і намагалися послабити впливи польської аристократії, що, зрештою, визначалося внутрішньою політикою імперії. На основі неупередженого аналізу документів з’ясовано, що «союзники» у протидії зростанню впливів римо-католиків у досліджуваний період на сторінках своїх пресових видань часто друкували сфабриковані звинувачення проти опонентів. У цьому напрямі чорносотенці діяли в контексті внутрішньої політики імперії. Завдяки підтримці органів влади, вони мали змогу проводити активну та войовничу антипольську кампанію. Це робилося з чітко визначеною метою: послабити у регіоні позиції та впливи польської аристократії, котра, незважаючи на довготривале перебування регіону в складі імперії, зберігала свою національну ідентичність і конфесійну належність, а це суперечило імперським планам з русифікації регіону.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2022-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44293621","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-07-07DOI: 10.33782/eminak2022.1(37).576
Bohdana Sypko
Метою статті є розгляд особливостей втілення принципу лаїцизму у Французькій Республіці на початку ХХІ ст. Тобто з’ясування, чим пояснюється створення Комісії осмислення принципу світськості у Республіці («комісія Стазі»), Місії світськість Вищої ради інтеграції, Обсерваторії світськості та Ради експертів лаїцизму, які основні завдання ставили перед ними Президент або уряд, і наскільки цим інституціям вдалося реалізувати заплановане. Наукова новизна. Політика інституціоналізації лаїцизму досі не була належно висвітлена в історіографії, оскільки дослідники в основному зосереджували увагу на філософських підвалинах і теоретичних витоках французької світськості й історичних етапах її еволюції впродовж ХІХ-ХХ ст. Висновки. «Лаїцизмом» (франц. laїcité) називають французьку модель світськості, яка передбачає жорстке відокремлення церкви та держави. Після 1989 р. розпочався третій етап у розвитку лаїцизму, пов’язаний з його пристосуванням до нових викликів, спричинених зростаючим етно-релігійним розмаїттям населення. Реагуючи на загрозу комунітаризму, влада розпочала реалізацію політики інституціоналізації лаїцизму. Ж. Ширак констатував, що проблемою стало порушення основоположного принципу Республіки – лаїцизму. Тому 3 липня 2003 р. Бернар Стазі отримав мандат на створення Комісії осмислення принципу світськості у Республіці. Лейтмотивом її діяльності стало гасло, що Республіка побудована довкола принципу лаїцизму, який базується на трьох цінностях: свободі совісті, рівності у релігійних і духовних правах, нейтральності політичної влади. Основними рекомендаціями було прийняття «Хартії світськості» та заборона помітних релігійних атрибутів у державних середніх навчальних закладах. У 2006-2007 рр. Вища рада інтеграції підготувала «Хартію світськості у державних службах», яка стала першим документом такого зразка. Позитивний досвід заохотив Ж. Ширака створити постійну дорадчу комісію з питань лаїцизму при уряді. Так, 25 березня 2007 р. оголошено про створення Обсерваторії світськості, яка через незацікавленість Н. Саркозі не збиралася до 2013 р. Натомість при Вищій раді інтеграції створено постійно діючу Місію «світськість», яка у 2010-2012 рр. підготувала три досьє. Скликана 8 квітня 2013 р. Обсерваторія світськості до 2021 р. провела ґрунтовну роботу, яку можна згрупувати за низкою векторів: кодифікація норм лаїцизму (підготовка численних Хартій), просвітницька робота (публікація довідників, навчальні курси, ознайомлювальні відео), аналітична робота (аналіз історії, правових норм і регіональних особливостей лаїцизму). Оскільки терористичні загрози 2020 р. змусили Е. Макрона ще жорсткіше підійти до захисту республіканських норм, Обсерваторію світськості 2021 р. замінили Міжміністерським комітетом лаїцизму з ширшими повноваженнями, доповненим Радою експертів лаїцизму. Проведений аналіз численних ініціатив засвідчує, що, прагнучи чітко дотримуватися принципу лаїцизму, Республіка вийшла на грань перетворення світськості у своєрідний культ, зокрема чере
{"title":"Політика інституціоналізації лаїцизму у Французькій Республіці на початку ХХІ ст.","authors":"Bohdana Sypko","doi":"10.33782/eminak2022.1(37).576","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.1(37).576","url":null,"abstract":"Метою статті є розгляд особливостей втілення принципу лаїцизму у Французькій Республіці на початку ХХІ ст. Тобто з’ясування, чим пояснюється створення Комісії осмислення принципу світськості у Республіці («комісія Стазі»), Місії світськість Вищої ради інтеграції, Обсерваторії світськості та Ради експертів лаїцизму, які основні завдання ставили перед ними Президент або уряд, і наскільки цим інституціям вдалося реалізувати заплановане. \u0000Наукова новизна. Політика інституціоналізації лаїцизму досі не була належно висвітлена в історіографії, оскільки дослідники в основному зосереджували увагу на філософських підвалинах і теоретичних витоках французької світськості й історичних етапах її еволюції впродовж ХІХ-ХХ ст. \u0000Висновки. «Лаїцизмом» (франц. laїcité) називають французьку модель світськості, яка передбачає жорстке відокремлення церкви та держави. Після 1989 р. розпочався третій етап у розвитку лаїцизму, пов’язаний з його пристосуванням до нових викликів, спричинених зростаючим етно-релігійним розмаїттям населення. Реагуючи на загрозу комунітаризму, влада розпочала реалізацію політики інституціоналізації лаїцизму. \u0000Ж. Ширак констатував, що проблемою стало порушення основоположного принципу Республіки – лаїцизму. Тому 3 липня 2003 р. Бернар Стазі отримав мандат на створення Комісії осмислення принципу світськості у Республіці. Лейтмотивом її діяльності стало гасло, що Республіка побудована довкола принципу лаїцизму, який базується на трьох цінностях: свободі совісті, рівності у релігійних і духовних правах, нейтральності політичної влади. Основними рекомендаціями було прийняття «Хартії світськості» та заборона помітних релігійних атрибутів у державних середніх навчальних закладах. У 2006-2007 рр. Вища рада інтеграції підготувала «Хартію світськості у державних службах», яка стала першим документом такого зразка. \u0000Позитивний досвід заохотив Ж. Ширака створити постійну дорадчу комісію з питань лаїцизму при уряді. Так, 25 березня 2007 р. оголошено про створення Обсерваторії світськості, яка через незацікавленість Н. Саркозі не збиралася до 2013 р. Натомість при Вищій раді інтеграції створено постійно діючу Місію «світськість», яка у 2010-2012 рр. підготувала три досьє. Скликана 8 квітня 2013 р. Обсерваторія світськості до 2021 р. провела ґрунтовну роботу, яку можна згрупувати за низкою векторів: кодифікація норм лаїцизму (підготовка численних Хартій), просвітницька робота (публікація довідників, навчальні курси, ознайомлювальні відео), аналітична робота (аналіз історії, правових норм і регіональних особливостей лаїцизму). Оскільки терористичні загрози 2020 р. змусили Е. Макрона ще жорсткіше підійти до захисту республіканських норм, Обсерваторію світськості 2021 р. замінили Міжміністерським комітетом лаїцизму з ширшими повноваженнями, доповненим Радою експертів лаїцизму. \u0000Проведений аналіз численних ініціатив засвідчує, що, прагнучи чітко дотримуватися принципу лаїцизму, Республіка вийшла на грань перетворення світськості у своєрідний культ, зокрема чере","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":"9 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2022-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41261107","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-07-07DOI: 10.33782/eminak2022.1(37).573
Irina Mironova
Мета статті – висвітлити емісію грошових знаків, випущених у місті Одеса в 1917-1919 рр. у періоди її перебування під владою УНР, Добровольчої армії генерала А. Денікіна та радянської влади. Наукова новизна: встановлено причини, за яких вироблявся випуск різних типів грошових знаків у місті Одеса, а саме: фінансова криза, інфляційні процеси, знецінення та нестача паперових грошей, які почали стрімко розвиватися в місті після Лютневого перевороту 1917 р.; виділено основні етапи та підсумки емісійної політики різних урядів і політичних сил, які перебували в Одесі до 1920 р. Висновки. Встановлено, що початок емісії місцевих міських грошових випусків було покладено 23 грудня 1917 р. «Положенням про розмінні білети міста Одеси». Наступний період історії грошових випусків Одеси пов’язаний зі вступом до міста Добровольчої армії генерала А. Денікіна та випуском українських казначейських знаків, т. зв. денікінських «лопаток». Встановлено, що денікінці за час першого перебування в Одесі у 1918 – на початку 1919 рр. випустили в обіг десять серій казначейських знаків номіналом у 50 карбованців. Під час першого перебування в Одесі радянської влади (квітень–червень 1919 р.), нею було надруковано та випущено в обіг також десять серій українських казначейських знаків номіналом у 50 карбованців. Підраховано обсяги емісійної політики місцевої, денікінської та радянської влади в Одесі до початку 1920 р. Так, обсяг місцевої емісії випусків «Розмінних білетів міста Одеси» оцінюється дослідниками у понад 230 млн. руб., денікінської – понад 280 млн. крб., радянської – близько 480 млн. крб. Усього – близько 1 млрд. грошових одиниць. Зростання грошової емісії у місті Одеса призводило до гіперінфляційних процесів і знецінення грошей. Установлено, що одеські бони та українські казначейські знаки, що випускалися у 1917-1919 рр., продовжували ходіння до залишення міста денікінськими військами у лютому 1920 р.
{"title":"Грошові випуски міста Одеса 1917-1919 рр.","authors":"Irina Mironova","doi":"10.33782/eminak2022.1(37).573","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.1(37).573","url":null,"abstract":"Мета статті – висвітлити емісію грошових знаків, випущених у місті Одеса в 1917-1919 рр. у періоди її перебування під владою УНР, Добровольчої армії генерала А. Денікіна та радянської влади. \u0000Наукова новизна: встановлено причини, за яких вироблявся випуск різних типів грошових знаків у місті Одеса, а саме: фінансова криза, інфляційні процеси, знецінення та нестача паперових грошей, які почали стрімко розвиватися в місті після Лютневого перевороту 1917 р.; виділено основні етапи та підсумки емісійної політики різних урядів і політичних сил, які перебували в Одесі до 1920 р. \u0000Висновки. Встановлено, що початок емісії місцевих міських грошових випусків було покладено 23 грудня 1917 р. «Положенням про розмінні білети міста Одеси». Наступний період історії грошових випусків Одеси пов’язаний зі вступом до міста Добровольчої армії генерала А. Денікіна та випуском українських казначейських знаків, т. зв. денікінських «лопаток». Встановлено, що денікінці за час першого перебування в Одесі у 1918 – на початку 1919 рр. випустили в обіг десять серій казначейських знаків номіналом у 50 карбованців. Під час першого перебування в Одесі радянської влади (квітень–червень 1919 р.), нею було надруковано та випущено в обіг також десять серій українських казначейських знаків номіналом у 50 карбованців. \u0000Підраховано обсяги емісійної політики місцевої, денікінської та радянської влади в Одесі до початку 1920 р. Так, обсяг місцевої емісії випусків «Розмінних білетів міста Одеси» оцінюється дослідниками у понад 230 млн. руб., денікінської – понад 280 млн. крб., радянської – близько 480 млн. крб. Усього – близько 1 млрд. грошових одиниць. Зростання грошової емісії у місті Одеса призводило до гіперінфляційних процесів і знецінення грошей. \u0000Установлено, що одеські бони та українські казначейські знаки, що випускалися у 1917-1919 рр., продовжували ходіння до залишення міста денікінськими військами у лютому 1920 р.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2022-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44856356","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-07-07DOI: 10.33782/eminak2022.1(37).575
Igor Vlasyuk
Метою статті є аналіз стану дитячої бездоглядності та підліткової злочинності у названому регіоні в середині 1960-х – на початку 1970-х рр. та заходів, спрямованих на подолання цих проблем серед неповнолітніх. Наукова новизна статті полягає в тому, що автор намагається створити, відсутнє на сьогодні, комплексне дослідження стану та профілактики дитячої бездоглядності і підліткової злочинності у Житомирській області зазначеного періоду. Висновки. Серйозною проблемою в УРСР, та зокрема в Житомирській області, у другій половині 1960-х – на початку 1970-х рр. було зростання бездоглядності та злочинності серед неповнолітніх. Серед цих злочинів переважали крадіжки особистого та державного майна, хуліганство. Відповідні органи влади вживали заходів до правопорушників, а також до запобігання скоєння їх неповнолітніми. Однак перевірки показали недостатній контроль та інші серйозні недоліки з боку відповідних органів, шкіл у роботі з неповнолітніми правопорушниками. В умовах влади правлячої партії та її ідеології чітко розставлялися акценти й у питаннях боротьби з підлітковою злочинністю, проводилося атеїстичне виховання молоді. Серед профілактичних заходів важливе значення мала правильна організація виховної роботи серед дітей і підлітків, яка потребувала уваги з боку школи та батьків, підприємств, на яких вони працювали. Одним з важливих напрямів роботи державних органів було запобігання нещасних випадків серед дітей. Проблема була особливо актуальною щодо бездоглядних дітей, учнів, які не відвідували або часто пропускали заняття в школі. Подальшого дослідження потребує проблема дитячої бездоглядності та злочинності неповнолітніх у Житомирській області у 1970-х – 1980-х рр.
{"title":"Бездоглядність і злочинність неповнолітніх у Житомирській області в середині 1960-х – на початку 1970-х рр. та заходи їхньої профілактики","authors":"Igor Vlasyuk","doi":"10.33782/eminak2022.1(37).575","DOIUrl":"https://doi.org/10.33782/eminak2022.1(37).575","url":null,"abstract":"Метою статті є аналіз стану дитячої бездоглядності та підліткової злочинності у названому регіоні в середині 1960-х – на початку 1970-х рр. та заходів, спрямованих на подолання цих проблем серед неповнолітніх. \u0000Наукова новизна статті полягає в тому, що автор намагається створити, відсутнє на сьогодні, комплексне дослідження стану та профілактики дитячої бездоглядності і підліткової злочинності у Житомирській області зазначеного періоду. \u0000Висновки. Серйозною проблемою в УРСР, та зокрема в Житомирській області, у другій половині 1960-х – на початку 1970-х рр. було зростання бездоглядності та злочинності серед неповнолітніх. Серед цих злочинів переважали крадіжки особистого та державного майна, хуліганство. Відповідні органи влади вживали заходів до правопорушників, а також до запобігання скоєння їх неповнолітніми. Однак перевірки показали недостатній контроль та інші серйозні недоліки з боку відповідних органів, шкіл у роботі з неповнолітніми правопорушниками. В умовах влади правлячої партії та її ідеології чітко розставлялися акценти й у питаннях боротьби з підлітковою злочинністю, проводилося атеїстичне виховання молоді. \u0000Серед профілактичних заходів важливе значення мала правильна організація виховної роботи серед дітей і підлітків, яка потребувала уваги з боку школи та батьків, підприємств, на яких вони працювали. \u0000Одним з важливих напрямів роботи державних органів було запобігання нещасних випадків серед дітей. Проблема була особливо актуальною щодо бездоглядних дітей, учнів, які не відвідували або часто пропускали заняття в школі. \u0000Подальшого дослідження потребує проблема дитячої бездоглядності та злочинності неповнолітніх у Житомирській області у 1970-х – 1980-х рр.","PeriodicalId":33493,"journal":{"name":"Eminak","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.1,"publicationDate":"2022-07-07","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49366716","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：