M. B. Korbut, M. Malovanyy, I. V. Davydova, G. Skyba
Майже 93 % побутових відходів України вивозять на сміттєзвалища та полігони, понад 2 % спалюють, а тільки 4,5 % переробляють. Результати досліджень свідчать про недосконалість наявної структури системи поводження з твердими побутовими відходами в Україні на регіональному рівні. З'ясовано, що наслідком захоронення відходів в Україні стала значна кількість екологічних проблем, зокрема забруднення підземних вод фільтратом (способом інфільтрації забруднених вод у підземні водоносні горизонти) та міграція забруднювальних компонентів разом з підземним, наземним та надземним потоками. Отже, захоронення відходів на звалищах зумовлює низку екологічних ризиків та впливає на довкілля та здоров'я людей. Оцінено вплив звалищ твердих побутових відходів на гідрохімічний режим прилеглих територій (на прикладі полігону ТПВ Житомирської територіальної громади). Охарактеризовано закономірності та проаналізовано показники якості води криниць і поверхневих водних об'єктів, які знаходяться в зоні впливу полігону. Виявлено, що вміст хімічних речовин у воді перевищує допустимі значення нормативних вимог до якості води. Результати дослідження свідчать про необхідність суворого контролю над станом сміттєзвалищ. Аналіз інформації щодо впливу звалищ твердих побутових відходів на гідрохімічний режим прилеглих територій може привести до встановлення нових або вдосконалення наявних інженерних рішень у сфері охорони довкілля, а також дасть змогу конкретизувати зону впливу звалищ на довкілля та санітарно-захисних зон полігонів твердих побутових відходів. Оцінювання впливу звалищ твердих побутових відходів на гідрохімічний режим прилеглих територій (зокрема на воду криниць і поверхневих водойм) може стати важливою ланкою моніторингу впливу звалищ на довкілля.
{"title":"Оцінювання впливу звалищ твердих побутових відходів на гідрохімічний режим прилеглих територій (на прикладі полігону Житомирської територіальної громади)","authors":"M. B. Korbut, M. Malovanyy, I. V. Davydova, G. Skyba","doi":"10.36930/40330306","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40330306","url":null,"abstract":"Майже 93 % побутових відходів України вивозять на сміттєзвалища та полігони, понад 2 % спалюють, а тільки 4,5 % переробляють. Результати досліджень свідчать про недосконалість наявної структури системи поводження з твердими побутовими відходами в Україні на регіональному рівні. З'ясовано, що наслідком захоронення відходів в Україні стала значна кількість екологічних проблем, зокрема забруднення підземних вод фільтратом (способом інфільтрації забруднених вод у підземні водоносні горизонти) та міграція забруднювальних компонентів разом з підземним, наземним та надземним потоками. Отже, захоронення відходів на звалищах зумовлює низку екологічних ризиків та впливає на довкілля та здоров'я людей. Оцінено вплив звалищ твердих побутових відходів на гідрохімічний режим прилеглих територій (на прикладі полігону ТПВ Житомирської територіальної громади). Охарактеризовано закономірності та проаналізовано показники якості води криниць і поверхневих водних об'єктів, які знаходяться в зоні впливу полігону. Виявлено, що вміст хімічних речовин у воді перевищує допустимі значення нормативних вимог до якості води. Результати дослідження свідчать про необхідність суворого контролю над станом сміттєзвалищ. Аналіз інформації щодо впливу звалищ твердих побутових відходів на гідрохімічний режим прилеглих територій може привести до встановлення нових або вдосконалення наявних інженерних рішень у сфері охорони довкілля, а також дасть змогу конкретизувати зону впливу звалищ на довкілля та санітарно-захисних зон полігонів твердих побутових відходів. Оцінювання впливу звалищ твердих побутових відходів на гідрохімічний режим прилеглих територій (зокрема на воду криниць і поверхневих водойм) може стати важливою ланкою моніторингу впливу звалищ на довкілля.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48814959","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Проаналізовано наявні підходи до автоматизованого інтеграційного тестування програмного забезпечення (ПЗ) за умов застосування безсерверної архітектури, а також причини їх появи. З'ясовано, що через популяризацію хмарних технологій та перехід до нових архітектур розроблення ПЗ, розроблення і підтримка ПЗ ускладнились. Оскільки програми стали розподіленими на велику кількість частин, а відомо, що чим більше в системі елементів, тим більше можливих комбінацій дефектів, які спричиняють виникнення помилок. Вирішенням цієї проблеми мали слугувати тести, які будуть відловлювати помилки, проте більшість підходів до тестування ПЗ не є адаптованими для нових архітектур, а ті, які адаптовані, є повільними, дорогими та неавтоматизованими. Проаналізовано еволюцію тестування, пов'язану з переходом до нових архітектур. Аналіз показав як при переході до нових архітектур змінилась піраміда тестування через збільшення важливості інтеграційного тестування. Проаналізувавши наявні підходи до автоматизованого інтеграційного тестування ПЗ за умов застосування безсерверної архітектури, визначено їх переваги та недоліки, що дало змогу сформулювати вимоги до автоматизованого інтеграційного тестування ПЗ за умов застосування безсерверної архітектури. Прийнято рішення розробити власний підхід на підставі цих вимог. Сформовано удосконалений підхід до автоматизованого інтеграційного тестування ПЗ за умов застосування безсерверної архітектури, який повинен скорочувати грошові витрати на інтеграційне тестування, зменшувати тривалість інтеграційного тестування та давати його достовірні результати. Розроблено демонстраційне безсерверне ПЗ з використанням сервісів хмарного провайдера Amazon Web Services (AWS). Для автоматизації інтеграційного тестування використано конвеєр безперервної інтеграції (з англ. Continuous Integration, CI) від компанії GitLab. Результати тестування демонстраційного ПЗ з використанням запропонованого вдосконаленого підходу було порівняно з результатами тестування ПЗ з використанням наявних підходів.
{"title":"Удосконалений підхід до автоматизованого інтеграційного тестування ПЗ за умов застосування безсерверної архітектури","authors":"O. Kuzmych, V. Y. Lakhai, M. Seniv","doi":"10.36930/40330314","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40330314","url":null,"abstract":"Проаналізовано наявні підходи до автоматизованого інтеграційного тестування програмного забезпечення (ПЗ) за умов застосування безсерверної архітектури, а також причини їх появи. З'ясовано, що через популяризацію хмарних технологій та перехід до нових архітектур розроблення ПЗ, розроблення і підтримка ПЗ ускладнились. Оскільки програми стали розподіленими на велику кількість частин, а відомо, що чим більше в системі елементів, тим більше можливих комбінацій дефектів, які спричиняють виникнення помилок. Вирішенням цієї проблеми мали слугувати тести, які будуть відловлювати помилки, проте більшість підходів до тестування ПЗ не є адаптованими для нових архітектур, а ті, які адаптовані, є повільними, дорогими та неавтоматизованими. Проаналізовано еволюцію тестування, пов'язану з переходом до нових архітектур. Аналіз показав як при переході до нових архітектур змінилась піраміда тестування через збільшення важливості інтеграційного тестування. Проаналізувавши наявні підходи до автоматизованого інтеграційного тестування ПЗ за умов застосування безсерверної архітектури, визначено їх переваги та недоліки, що дало змогу сформулювати вимоги до автоматизованого інтеграційного тестування ПЗ за умов застосування безсерверної архітектури. Прийнято рішення розробити власний підхід на підставі цих вимог. Сформовано удосконалений підхід до автоматизованого інтеграційного тестування ПЗ за умов застосування безсерверної архітектури, який повинен скорочувати грошові витрати на інтеграційне тестування, зменшувати тривалість інтеграційного тестування та давати його достовірні результати. Розроблено демонстраційне безсерверне ПЗ з використанням сервісів хмарного провайдера Amazon Web Services (AWS). Для автоматизації інтеграційного тестування використано конвеєр безперервної інтеграції (з англ. Continuous Integration, CI) від компанії GitLab. Результати тестування демонстраційного ПЗ з використанням запропонованого вдосконаленого підходу було порівняно з результатами тестування ПЗ з використанням наявних підходів.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45387955","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Наведено методику оцінювання функціонування лісового середовища, яка має комплексний характер і враховує екологічну та економічну складові, а також має соціальне значення лісів й інших корисних його функцій. Комплексне еколого-економічне оцінювання функціональності лісового середовища базується на лісівничих показниках, пов'язаних у системному зв'язку, що пропонується на підставі відповідно визначеної за площею лісової екосистеми. У межах споріднених типів лісу та досліджуваних територій (полігонів) наведено комплексну функціональну оцінку таким показникам: тип лісу, природний потенціал, потенціал формування, втрата стійкості, показник ґрунтового стоку, характеристики ґрунтів, метеофактори, депонування вуглецю. Встановлено, що для визначення екологічної стійкості лісостанів (захисних властивостей лісового середовища) розрахунковою одиницею за основу логічно взяти лісовий виділ чи ділянку, територіально визначену, як лісова екосистема. Виходячи з оцінюваного матеріалу та перспектив формування параметрів, що забезпечують функціонування лісових екосистем, їх доцільно поділяти на такі функціональні стани: стабільні, умовно стабільні і нестабільні лісові екосистеми. Загальну вартість корисних функцій лісів потрібно розглядати у комплексі з оцінкою вартості послуг екосистем. Для планування перспектив ведення лісового господарства, оцінюючи корисні функції лісів, слід враховувати вартість біопродуктивності лісового середовища. Такий підхід доцільно використовувати для відповідної стратегічної екологічної оцінки лісогосподарювання та його планування для визначених територій.
{"title":"Комплексне оцінювання функціональності лісового середовища","authors":"V. I. Blystiv, P. A. Nikityuk, N. G. Lukianchuk","doi":"10.36930/40330307","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40330307","url":null,"abstract":"Наведено методику оцінювання функціонування лісового середовища, яка має комплексний характер і враховує екологічну та економічну складові, а також має соціальне значення лісів й інших корисних його функцій. Комплексне еколого-економічне оцінювання функціональності лісового середовища базується на лісівничих показниках, пов'язаних у системному зв'язку, що пропонується на підставі відповідно визначеної за площею лісової екосистеми. У межах споріднених типів лісу та досліджуваних територій (полігонів) наведено комплексну функціональну оцінку таким показникам: тип лісу, природний потенціал, потенціал формування, втрата стійкості, показник ґрунтового стоку, характеристики ґрунтів, метеофактори, депонування вуглецю. Встановлено, що для визначення екологічної стійкості лісостанів (захисних властивостей лісового середовища) розрахунковою одиницею за основу логічно взяти лісовий виділ чи ділянку, територіально визначену, як лісова екосистема. Виходячи з оцінюваного матеріалу та перспектив формування параметрів, що забезпечують функціонування лісових екосистем, їх доцільно поділяти на такі функціональні стани: стабільні, умовно стабільні і нестабільні лісові екосистеми. Загальну вартість корисних функцій лісів потрібно розглядати у комплексі з оцінкою вартості послуг екосистем. Для планування перспектив ведення лісового господарства, оцінюючи корисні функції лісів, слід враховувати вартість біопродуктивності лісового середовища. Такий підхід доцільно використовувати для відповідної стратегічної екологічної оцінки лісогосподарювання та його планування для визначених територій.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46735428","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Наголошено на ландшафтознавчому аспекті досліджень фітоінвазій. Зауважено значення вивчення фітоінвазій у контексті досліджень антропогенних змін довкілля загалом. Акцентовано, що фітоінвазії є істотним чинником формування антропогенних ландшафтів. Зазначено, що дослідження інвазійної флори перебувають у контексті наукової дисципліни – інвазійної геоботаніки, що формується на пограниччі біології, географії та екології, зокрема ботаніки, антропогенного ландшафтознавства та екології рослин. Окреслено місце інвазійної геоботаніки у структурі сучасного природничого знання, в якому посідає позицію між біологією, географією та екологією. Відзначено, що інвазійні рослини є одним з елементів антропогенного ландшафту. Антропогенні зміни рослинності, що проявляються, зокрема в явищі фітоінвазій, відбуваються в контексті перетворення людиною природи загалом. Охарактеризовано міждисциплінарні зв'язки інвазійної геоботаніки. Наголошено на різноманітті міждисциплінарних зв'язків відповідно до їх типології, а саме виділено зв'язки генетичні (такі, що характеризують походження певної галузі науки), інформаційні (такі, що вказують на джерела фактичного матеріалу), за спільністю об'єкта дослідження (який зазвичай є спільним для кількох наук), спільністю методів (не тільки загальнонаукових і міждисциплінарних, а й спеціальних), а також організаційні, пов'язані з проведенням досліджень у рамках однієї наукової установи. Зокрема відзначено, що генетичний характер мають зв'язки інвазійної геоботаніки з ботанікою та фітоценологією. Інформаційні міждисциплінарні зв'язки інвазійної геоботаніки та її зв'язки за ознакою спільних об'єктів і методів простежуються, передовсім, із географією, зокрема географією рослин, географією транспорту й антропогенним ландшафтознавством. Організаційні міждисциплінарні зв'язки інвазійної геоботаніки можуть бути проведені як із біологічними, так і з географічними науками. Різноманіття міждисциплінарних зв'язків інвазійної геоботаніки, поряд зі швидким зростанням кількості наукових публікацій, свідчить про її становище як однієї з "точок росту" у сучасному природознавстві, що може свідчити про ймовірне подальше зростання досліджень із зазначеного напрямку, включно з появою нових аспектів вивчення фітоінвазій, у близькому майбутньому.
{"title":"Міждисциплінарні зв'язки інвазійної геоботаніки в контексті структури сучасного природознавства","authors":"Yu. O. Kyselov, V. Polishchuk","doi":"10.36930/40330303","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40330303","url":null,"abstract":"Наголошено на ландшафтознавчому аспекті досліджень фітоінвазій. Зауважено значення вивчення фітоінвазій у контексті досліджень антропогенних змін довкілля загалом. Акцентовано, що фітоінвазії є істотним чинником формування антропогенних ландшафтів. Зазначено, що дослідження інвазійної флори перебувають у контексті наукової дисципліни – інвазійної геоботаніки, що формується на пограниччі біології, географії та екології, зокрема ботаніки, антропогенного ландшафтознавства та екології рослин. Окреслено місце інвазійної геоботаніки у структурі сучасного природничого знання, в якому посідає позицію між біологією, географією та екологією. Відзначено, що інвазійні рослини є одним з елементів антропогенного ландшафту. Антропогенні зміни рослинності, що проявляються, зокрема в явищі фітоінвазій, відбуваються в контексті перетворення людиною природи загалом. Охарактеризовано міждисциплінарні зв'язки інвазійної геоботаніки. Наголошено на різноманітті міждисциплінарних зв'язків відповідно до їх типології, а саме виділено зв'язки генетичні (такі, що характеризують походження певної галузі науки), інформаційні (такі, що вказують на джерела фактичного матеріалу), за спільністю об'єкта дослідження (який зазвичай є спільним для кількох наук), спільністю методів (не тільки загальнонаукових і міждисциплінарних, а й спеціальних), а також організаційні, пов'язані з проведенням досліджень у рамках однієї наукової установи. Зокрема відзначено, що генетичний характер мають зв'язки інвазійної геоботаніки з ботанікою та фітоценологією. Інформаційні міждисциплінарні зв'язки інвазійної геоботаніки та її зв'язки за ознакою спільних об'єктів і методів простежуються, передовсім, із географією, зокрема географією рослин, географією транспорту й антропогенним ландшафтознавством. Організаційні міждисциплінарні зв'язки інвазійної геоботаніки можуть бути проведені як із біологічними, так і з географічними науками. Різноманіття міждисциплінарних зв'язків інвазійної геоботаніки, поряд зі швидким зростанням кількості наукових публікацій, свідчить про її становище як однієї з \"точок росту\" у сучасному природознавстві, що може свідчити про ймовірне подальше зростання досліджень із зазначеного напрямку, включно з появою нових аспектів вивчення фітоінвазій, у близькому майбутньому.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-05-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44361991","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Проаналізовано розвиток термінологічних понять у галузі інформаційних технологій, їх закріплення та застосування як на нормативно-правовому рівні, так і на рівні забезпечення освітнього процесу. Встановлено основні причини, що сприяли поширенню низки дефініцій в україномовному просторі, які не відповідають сутності, процесам чи однозначному трактуванню у сфері створення та використання інформаційних ресурсів, програмних продуктів, проєктування інформаційних систем. Констатовано, що для сучасної української термінології у галузі інформаційних технологій характерна генетична неоднорідність через вплив на неї різних лінгвістичних та інших чинників. За результатами проведеного аналізу генезису становлення української термінології (на прикладі формування таких термінів у програмуванні мовою С++, як "оператор" та "настанова"), сформульовано основні вимоги та завдання для розроблення пропозиції щодо запровадження єдиного й однозначного трактування окремих термінологічних понять у галузі інформаційних технологій. Обрані методологічні підходи дали змогу сформулювати постановку проблеми та дослідницьку гіпотезу, встановити шляхи вирішення описаної проблеми. Встановлено, що виходом із описаної ситуації може стати: закріплення на нормативно-правовому рівні термінології у галузі інформаційних технологій, наприклад, під час створення Інформаційного кодексу України, або створення та запровадження спеціалізованих термінологічних словників з інформаційних технологій. Кожен із запропонованих способів дає змогу забезпечити застосування єдиних термінологічних понять (дефініцій) під час навчання здобувачів вищої освіти у галузі інформаційних технологій, програмування, створення програмних продуктів та інформаційних систем у закладах вищої освіти на теренах усієї України, а надалі і їх правильне практичне застосування.
{"title":"Проблеми використання термінологічних понять у галузі програмування та проєктування інформаційних систем","authors":"В. В. Сеник, Т. В. Рудий","doi":"10.36930/40330210","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40330210","url":null,"abstract":"Проаналізовано розвиток термінологічних понять у галузі інформаційних технологій, їх закріплення та застосування як на нормативно-правовому рівні, так і на рівні забезпечення освітнього процесу. Встановлено основні причини, що сприяли поширенню низки дефініцій в україномовному просторі, які не відповідають сутності, процесам чи однозначному трактуванню у сфері створення та використання інформаційних ресурсів, програмних продуктів, проєктування інформаційних систем. Констатовано, що для сучасної української термінології у галузі інформаційних технологій характерна генетична неоднорідність через вплив на неї різних лінгвістичних та інших чинників. За результатами проведеного аналізу генезису становлення української термінології (на прикладі формування таких термінів у програмуванні мовою С++, як \"оператор\" та \"настанова\"), сформульовано основні вимоги та завдання для розроблення пропозиції щодо запровадження єдиного й однозначного трактування окремих термінологічних понять у галузі інформаційних технологій. Обрані методологічні підходи дали змогу сформулювати постановку проблеми та дослідницьку гіпотезу, встановити шляхи вирішення описаної проблеми. Встановлено, що виходом із описаної ситуації може стати: закріплення на нормативно-правовому рівні термінології у галузі інформаційних технологій, наприклад, під час створення Інформаційного кодексу України, або створення та запровадження спеціалізованих термінологічних словників з інформаційних технологій. Кожен із запропонованих способів дає змогу забезпечити застосування єдиних термінологічних понять (дефініцій) під час навчання здобувачів вищої освіти у галузі інформаційних технологій, програмування, створення програмних продуктів та інформаційних систем у закладах вищої освіти на теренах усієї України, а надалі і їх правильне практичне застосування.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49469590","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Д. І. Бідолах, Р. Д. Василишин, В. В. Миронюк, В. С. Кузьович, С. М. Підховна
Наведено результати дослідження щодо можливості застосування інструменту i-Tree Eco для оцінювання вартості частини екосистемних послуг дерев і кущів під час виконання інвентаризації зелених насаджень на прикладі урбоекосистеми невеликого міста. Опрацьовано спосіб відображення отриманих результатів за допомогою інтерактивних картографічних матеріалів для ознайомлення громадськості та інших зацікавлених осіб із кількісним та вартісним вимірами цінності насаджень для екосистеми населеного пункту. Під час дослідження проведено інвентаризацію 119 дерев і кущів на площі Ринок у місті Бережани Тернопільської області разом із перевіркою можливості її адаптації для умов України, проаналізовано отриману інформацію та з'ясовано переваги і недоліки цього процесу. Встановлено обсяги окремих екосистемних послуг досліджених зелених насаджень у кількісному та вартісному вимірах. З'ясовано, що дерева та кущі досліджуваної території (площа покриття 4546 м2) щорічно створюють екосистемні послуги (зменшення забруднення довкілля, поглинання та секвестрація вуглецю, регулювання водного стоку), які оцінено на суму 279,54 тис. грн або 7504 у.о. за результатами використання інструменту i-Tree Eco. Встановлено, що відновна вартість деревно-кущової рослинності досліджуваної території становить 186 млн грн або 4,993 млн у.о. за результатами її оцінки i-Tree Ecо. З'ясовано, що для удосконалення процесу отримання та опрацювання матеріалів доцільно використовувати ортофотоплан за матеріалами БПЛА-зйомки, який дав змогу підвищити точність геолокації та покращити процес візуалізації дерев і кущів. Запропоновано використовувати електронні карти рослинності, які відображають точні місця розташування дерев і кущів і їх екосистемні послуги у кількісному та монетизованому вимірах, для ознайомлення більшої кількості користувачів з отриманою інформацією. З'ясовано, що наведені підходи до оцінювання вартості зелених насаджень та виконуваних ними екосистемних послуг дають підстави акцентувати увагу на їх цінності для урбоекосистем, обґрунтовувати доцільність здійснення природоохоронних заходів, а також необхідність збільшення фінансування цих заходів як компенсацію за надані деревами та кущами послуги. Встановлено та окреслено низку питань, які потребують подальшого вивчення.
{"title":"Оцінювання екосистемних послуг зелених насаджень з використанням інструменту i-Tree Eco","authors":"Д. І. Бідолах, Р. Д. Василишин, В. В. Миронюк, В. С. Кузьович, С. М. Підховна","doi":"10.36930/40330201","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40330201","url":null,"abstract":"Наведено результати дослідження щодо можливості застосування інструменту i-Tree Eco для оцінювання вартості частини екосистемних послуг дерев і кущів під час виконання інвентаризації зелених насаджень на прикладі урбоекосистеми невеликого міста. Опрацьовано спосіб відображення отриманих результатів за допомогою інтерактивних картографічних матеріалів для ознайомлення громадськості та інших зацікавлених осіб із кількісним та вартісним вимірами цінності насаджень для екосистеми населеного пункту. Під час дослідження проведено інвентаризацію 119 дерев і кущів на площі Ринок у місті Бережани Тернопільської області разом із перевіркою можливості її адаптації для умов України, проаналізовано отриману інформацію та з'ясовано переваги і недоліки цього процесу. Встановлено обсяги окремих екосистемних послуг досліджених зелених насаджень у кількісному та вартісному вимірах. З'ясовано, що дерева та кущі досліджуваної території (площа покриття 4546 м2) щорічно створюють екосистемні послуги (зменшення забруднення довкілля, поглинання та секвестрація вуглецю, регулювання водного стоку), які оцінено на суму 279,54 тис. грн або 7504 у.о. за результатами використання інструменту i-Tree Eco. Встановлено, що відновна вартість деревно-кущової рослинності досліджуваної території становить 186 млн грн або 4,993 млн у.о. за результатами її оцінки i-Tree Ecо. З'ясовано, що для удосконалення процесу отримання та опрацювання матеріалів доцільно використовувати ортофотоплан за матеріалами БПЛА-зйомки, який дав змогу підвищити точність геолокації та покращити процес візуалізації дерев і кущів. Запропоновано використовувати електронні карти рослинності, які відображають точні місця розташування дерев і кущів і їх екосистемні послуги у кількісному та монетизованому вимірах, для ознайомлення більшої кількості користувачів з отриманою інформацією. З'ясовано, що наведені підходи до оцінювання вартості зелених насаджень та виконуваних ними екосистемних послуг дають підстави акцентувати увагу на їх цінності для урбоекосистем, обґрунтовувати доцільність здійснення природоохоронних заходів, а також необхідність збільшення фінансування цих заходів як компенсацію за надані деревами та кущами послуги. Встановлено та окреслено низку питань, які потребують подальшого вивчення.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42870670","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Проаналізовано наявні підходи до вирішення проблеми забезпечення якості програмного продукту в межах життєвого циклу реалізації проекту, розглянуто та проаналізовано ефективність застосування відповідних стандартів для тестування реального веб-додатку, де звернуто увагу на етапи розроблення відповідних тестів, процеси забезпечення його якості та особливості розгортання. Проаналізовано настанови стандарту IEEE 730-2014, які дають можливість гарантувати якість програмного продукту, а також стандарт ISO/IEC 12207:2018, який забезпечує якість ПЗ протягом його життєвого циклу, а також особливості їх практичного застосування. Встановлено, що гарантія якості програмного продукту є обов'язковою для будь-якого ІТ-бізнесу, незалежно від того, чи це продукт для виконання повсякденних операцій, чи для споживачів критичної інфраструктури. Завдання перевірки якості, викладені в стандарті IEEE 12207:2018 для процесів життєвого циклу ПЗ, гарантують якість його розроблення та ефективність використання користувачами. З'ясовано, що стандарт IEEE 730-2014 описує SQA-процеси, які потрібно використовувати протягом усього життєвого циклу ПЗ. Наявність різних видів SQA-діяльності, закладених у відповідних стандартах, гарантують ПЗ належну його якість, що відповідатиме потребам замовника. Визначено ефективні SQA-процеси забезпечення якості продукту проекту, які потрібно не тільки виконувати, але й підтверджувати їх виконання, особливості вимірювання та відстежування відповідних процесів, правила розроблення заходів для управління ними та їх вдосконаленням, а також підходи до заохочення команди проекту використовувати SQA-процеси під час реалізації програмних проектів. Встановлено, що для досягнення цілей реалізації проекту потрібно запроваджувати координацію та верифікацію продукту проекту, його підтвердження та перегляд, аудит та інші вказівки стандарту ISO/IEC 12207:2018. Виходячи з цих вказівок, було сформовано структуру SQA-процесів для веб-додатку "Інтернет-Банкінг", який було протестовано в ході виконання дослідження. З'ясовано, що кожен винятковий програмний проект має свої особливості запровадження процесів забезпечення якості продукту проекту. В банківському додатку надзвичайно важливо проводити тестування ПЗ на кібер-безпеку, цілісність клієнтських даних, спостережність транзакцій, що і було описано в даній роботі. Після виконання всіх SQA-процесів продукт проекту "Інтернет-банкінг" було представлено безпосередньому користувачу. Розгортання ПЗ містило дії, необхідні для того, щоб зробити його доступним для виявлення дефектів під час реального його використання у виробничих умовах. Виявлено, що ефективна система контролю якості ПЗ забезпечує кращий досвід роботи з безпосередніми користувачами і збільшує тривалість його безвідмовної роботи. Водночас, навіть поодинокі дефекти, виявлені в роботі ПЗ, можуть вплинути на ключові бізнес-процеси замовника, що призведе до значних втрат прибутку. Запобігання цьому – шанс створити імідж бренду компанії-розробнику ПЗ, якій
{"title":"Забезпечення якості програмного продукту за стандартом IEEE 730-2014 в межах життєвого циклу реалізації проекту","authors":"П. Ю. Грицюк, А. В. Іванишин, Ю. І. Грицюк","doi":"10.36930/40330214","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40330214","url":null,"abstract":"Проаналізовано наявні підходи до вирішення проблеми забезпечення якості програмного продукту в межах життєвого циклу реалізації проекту, розглянуто та проаналізовано ефективність застосування відповідних стандартів для тестування реального веб-додатку, де звернуто увагу на етапи розроблення відповідних тестів, процеси забезпечення його якості та особливості розгортання. Проаналізовано настанови стандарту IEEE 730-2014, які дають можливість гарантувати якість програмного продукту, а також стандарт ISO/IEC 12207:2018, який забезпечує якість ПЗ протягом його життєвого циклу, а також особливості їх практичного застосування. Встановлено, що гарантія якості програмного продукту є обов'язковою для будь-якого ІТ-бізнесу, незалежно від того, чи це продукт для виконання повсякденних операцій, чи для споживачів критичної інфраструктури. Завдання перевірки якості, викладені в стандарті IEEE 12207:2018 для процесів життєвого циклу ПЗ, гарантують якість його розроблення та ефективність використання користувачами. З'ясовано, що стандарт IEEE 730-2014 описує SQA-процеси, які потрібно використовувати протягом усього життєвого циклу ПЗ. Наявність різних видів SQA-діяльності, закладених у відповідних стандартах, гарантують ПЗ належну його якість, що відповідатиме потребам замовника. Визначено ефективні SQA-процеси забезпечення якості продукту проекту, які потрібно не тільки виконувати, але й підтверджувати їх виконання, особливості вимірювання та відстежування відповідних процесів, правила розроблення заходів для управління ними та їх вдосконаленням, а також підходи до заохочення команди проекту використовувати SQA-процеси під час реалізації програмних проектів. Встановлено, що для досягнення цілей реалізації проекту потрібно запроваджувати координацію та верифікацію продукту проекту, його підтвердження та перегляд, аудит та інші вказівки стандарту ISO/IEC 12207:2018. Виходячи з цих вказівок, було сформовано структуру SQA-процесів для веб-додатку \"Інтернет-Банкінг\", який було протестовано в ході виконання дослідження. З'ясовано, що кожен винятковий програмний проект має свої особливості запровадження процесів забезпечення якості продукту проекту. В банківському додатку надзвичайно важливо проводити тестування ПЗ на кібер-безпеку, цілісність клієнтських даних, спостережність транзакцій, що і було описано в даній роботі. Після виконання всіх SQA-процесів продукт проекту \"Інтернет-банкінг\" було представлено безпосередньому користувачу. Розгортання ПЗ містило дії, необхідні для того, щоб зробити його доступним для виявлення дефектів під час реального його використання у виробничих умовах. Виявлено, що ефективна система контролю якості ПЗ забезпечує кращий досвід роботи з безпосередніми користувачами і збільшує тривалість його безвідмовної роботи. Водночас, навіть поодинокі дефекти, виявлені в роботі ПЗ, можуть вплинути на ключові бізнес-процеси замовника, що призведе до значних втрат прибутку. Запобігання цьому – шанс створити імідж бренду компанії-розробнику ПЗ, якій ","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45167258","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В. М. Турко, А. В. Вишневський, Ю. В. Сірук, О. В. Жуковський
Досліджено сучасний стан насаджень сосни звичайної та процеси лісовідновлення в осередках кореневої губки, а також вплив на природне поновлення змін погодних умов у свіжих суборах Житомирського Полісся. Дослідження здійснено у Богунському лісництві філії "Коростенське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України" в осередках всихання сосни звичайної від кореневої губки різного ступеня розвитку. Використано методики порівняльної екології, лісознавства, лісівництва, ботаніки та лісової таксації. З'ясовано, що процеси диференціації дерев за категоріями стану ураження збудником кореневої губки сосни звичайної в осередках всихання відбуваються з більшою інтенсивністю порівняно зі сосновими деревостанами у міжосередковому просторі. Встановлено, що в осередках розвитку кореневої губки кількість дерев на одному гектарі зменшується у середньому на 37,0 %, ступінь розладнання сосняків, уражених кореневою губкою, є слабким. В осередку зберігається 25-33,0 % дерев без ознак ураження збудником кореневої губки сосни звичайної, що може свідчити про їхню стійкість до патогенну. Неуражені дерева сосни звичайної можуть бути хорошим генофондом для природного відновлення лісів. Живе надґрунтове вкриття на контролі є притаманним для свіжих суборах, а в осередках на пізніх стадіях розвитку – для вологих суборів. Успішність процесу природного поновлення є задовільною у міжосередковому просторі та виникаючих осередках всихання та доброю – у діючих та затухаючих осередках всихання. У затухаючих осередках всихання середня кількість підросту листяних порід збільшилася до 69,0 %, основними породами є береза повисла і дуб звичайний. Ростові показники соснового підросту є вищими і більшими у затухаючих осередках. Гідротермічний коефіцієнт Полісся за останнє десятиріччя відповідає значенню ГТК Лісостепу. Недостатня кількість опадів у вегетаційний період погіршує ріст та відновлення сосни звичайної.
{"title":"Особливості лісовідновлення в осередках кореневої губки в сосняках свіжих суборів Житомирського Полісся","authors":"В. М. Турко, А. В. Вишневський, Ю. В. Сірук, О. В. Жуковський","doi":"10.36930/40330205","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40330205","url":null,"abstract":"Досліджено сучасний стан насаджень сосни звичайної та процеси лісовідновлення в осередках кореневої губки, а також вплив на природне поновлення змін погодних умов у свіжих суборах Житомирського Полісся. Дослідження здійснено у Богунському лісництві філії \"Коростенське лісомисливське господарство\" ДП \"Ліси України\" в осередках всихання сосни звичайної від кореневої губки різного ступеня розвитку. Використано методики порівняльної екології, лісознавства, лісівництва, ботаніки та лісової таксації. З'ясовано, що процеси диференціації дерев за категоріями стану ураження збудником кореневої губки сосни звичайної в осередках всихання відбуваються з більшою інтенсивністю порівняно зі сосновими деревостанами у міжосередковому просторі. Встановлено, що в осередках розвитку кореневої губки кількість дерев на одному гектарі зменшується у середньому на 37,0 %, ступінь розладнання сосняків, уражених кореневою губкою, є слабким. В осередку зберігається 25-33,0 % дерев без ознак ураження збудником кореневої губки сосни звичайної, що може свідчити про їхню стійкість до патогенну. Неуражені дерева сосни звичайної можуть бути хорошим генофондом для природного відновлення лісів. Живе надґрунтове вкриття на контролі є притаманним для свіжих суборах, а в осередках на пізніх стадіях розвитку – для вологих суборів. Успішність процесу природного поновлення є задовільною у міжосередковому просторі та виникаючих осередках всихання та доброю – у діючих та затухаючих осередках всихання. У затухаючих осередках всихання середня кількість підросту листяних порід збільшилася до 69,0 %, основними породами є береза повисла і дуб звичайний. Ростові показники соснового підросту є вищими і більшими у затухаючих осередках. Гідротермічний коефіцієнт Полісся за останнє десятиріччя відповідає значенню ГТК Лісостепу. Недостатня кількість опадів у вегетаційний період погіршує ріст та відновлення сосни звичайної.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45907433","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В. П. Оліферчук, І. В. Шукель, Н. З. Кендзьора, І. Ф. Коляджин
Досліджено рівень токсичності ґрунтів та інтегральну оцінку шкоди, заподіяної інтенсивною технологією обробітку ґрунту. Ступінь деградації ґрунтів класифіковано за рівнем зниження природної родючості. Класифікацію ґрунтів виконано методом біотестування за допомогою інфузорії стилоніхії (Stylonychia mynilis Ehrenberg, 1838). Таксономічну належність видів мікроміцетів визначено методом світлової мікроскопії з ґрунтових зразків верхнього (0-15 см) шару ґрунту. Структуру та рівень ґрунтових грибних комплексів визначено у процесі дослідження зміни мікобіоти ґрунтів на територіях різного ступеня деградації агробіоценозів методом побудови кореляційних плеяд. Окрім цього, встановлено кореляційні зв'язки між частотою трапляння певного виду та ступенем деградації ґрунту. Контролем слугували аналогічні типи ґрунтів, на яких були застосовані регенеративні No-till-технології. Показано, що недеградовані ґрунти відрізняються широким різноманіттям видів мікроскопічних грибів родів Penicillium та Aspergillus. У спектрі ідентифікованих видів більшість представлені з частотою трапляння від 0,5 до 12,7 %. Тільки Trichoderma viride, Penicillium citrinum, Penicillium lilacinum, Penicillium brevi-compsctum, Penicillium verrucosum var. cyclopium та Mucor angulisporus і Mucor hiemalis визначені з частотою трапляння 27,9-32,5 %. Комплекси мікроміцетів у недеградованих землях представлені світлозабарвленими видами, які характерні для природних ґрунтів. У сильно деградованих ґрунтах сформувалися стійкі комплекси мікроміцетів, структурними родами в яких є патогени та токсиноутворювачі. Деградовані ґрунти характеризуються "уніфікацією мікроміцетного складу", різким зниженням видового біорізноманіття, наявністю більш ніж 50 % патогенних видів та 40 % токсиноутворювачів. No-till-технологія є одним з ефективних заходів рекультивації деградованих земель та перспективною у використанні для сільськогосподарського виробництва.
{"title":"Структура ґрунтової мікобіоти сільськогос¬по¬дарських полів з різним ступенем деградації земель","authors":"В. П. Оліферчук, І. В. Шукель, Н. З. Кендзьора, І. Ф. Коляджин","doi":"10.36930/40330206","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40330206","url":null,"abstract":"Досліджено рівень токсичності ґрунтів та інтегральну оцінку шкоди, заподіяної інтенсивною технологією обробітку ґрунту. Ступінь деградації ґрунтів класифіковано за рівнем зниження природної родючості. Класифікацію ґрунтів виконано методом біотестування за допомогою інфузорії стилоніхії (Stylonychia mynilis Ehrenberg, 1838). Таксономічну належність видів мікроміцетів визначено методом світлової мікроскопії з ґрунтових зразків верхнього (0-15 см) шару ґрунту. Структуру та рівень ґрунтових грибних комплексів визначено у процесі дослідження зміни мікобіоти ґрунтів на територіях різного ступеня деградації агробіоценозів методом побудови кореляційних плеяд. Окрім цього, встановлено кореляційні зв'язки між частотою трапляння певного виду та ступенем деградації ґрунту. Контролем слугували аналогічні типи ґрунтів, на яких були застосовані регенеративні No-till-технології. Показано, що недеградовані ґрунти відрізняються широким різноманіттям видів мікроскопічних грибів родів Penicillium та Aspergillus. У спектрі ідентифікованих видів більшість представлені з частотою трапляння від 0,5 до 12,7 %. Тільки Trichoderma viride, Penicillium citrinum, Penicillium lilacinum, Penicillium brevi-compsctum, Penicillium verrucosum var. cyclopium та Mucor angulisporus і Mucor hiemalis визначені з частотою трапляння 27,9-32,5 %. Комплекси мікроміцетів у недеградованих землях представлені світлозабарвленими видами, які характерні для природних ґрунтів. У сильно деградованих ґрунтах сформувалися стійкі комплекси мікроміцетів, структурними родами в яких є патогени та токсиноутворювачі. Деградовані ґрунти характеризуються \"уніфікацією мікроміцетного складу\", різким зниженням видового біорізноманіття, наявністю більш ніж 50 % патогенних видів та 40 % токсиноутворювачів. No-till-технологія є одним з ефективних заходів рекультивації деградованих земель та перспективною у використанні для сільськогосподарського виробництва.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43407821","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Досліджено, що нелегальні фінансові потоки є серйозною загрозою для сталого розвитку та верховенства права у всьому світі. Боротьба з різними формами нелегальних фінансових потоків потребує широкої підтримки та координації в усіх економічних системах. Зазначено, що нелегальні фінансові потоки можуть створювати перешкоди для розвитку та призводити до нестабільності в економічній системі. Вивчення проблеми нелегальних фінансових потоків є важливим для збереження стійкого та рівномірного розвитку економіки та боротьби з проблемою корупції і насильства. У процесі аналізу дефініцій поняття "нелегальні фінансові потоки" з'ясовано, що нелегальні фінансові потоки охоплюють всі транскордонні фінансові перекази, які суперечать національним чи міжнародним законам. Ця широка категорія містить кілька різних видів фінансових трансфертів, зроблених з різних причин, таких як: хабарництво, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків та корупція. Для боротьби з нелегальними фінансовими потоками потрібні глобальні правила, політичні заходи та практики, які забезпечують економічну безпеку країн та допомагають їм сформувати контроль над цими потоками. Встановлено, що нелегальні фінансові потоки можуть бути отримані, передані або використані так само, як і легальні. Однак відмінність полягає в тому, що нелегальні фінансові потоки мають незаконне походження та часто використовуються для відмивання грошей, ухилення від оподаткування та фінансування нелегальної діяльності. Економічний обмін, який містить обмін товарами і послугами, а також фінансовими і нефінансовими активами, є однією з характеристик таких потоків. Іншою характеристикою є те, що нелегальні фінансові потоки оцінюються як потік цінностей за певний період часу, прирівнюючи їх до оцінки капіталу. І нарешті, ці потоки містять активи, які перетинають кордони країн, а також активи, власність на які переходить від резидента країни до нерезидента, навіть якщо активи залишаються в тій же країні. Дослідження у цій царині дають підстави стверджувати, що нелегальні фінансові потоки фінансують злочинність, завдаючи шкоди всім країнам, а особливо країнам, що розвиваються, та негативно впливають на довгострокову стратегію сталого розвитку світу, що ставить перед науковцями виклик прояснення видів діяльності, які повинні позначатися як незаконні або законні, особливо у сфері уникнення оподаткування.
{"title":"Нелегальні фінансові потоки: базові дефініції та класифікація","authors":"Н. С. Марушко, Г. М. Воляник","doi":"10.36930/40330208","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40330208","url":null,"abstract":"Досліджено, що нелегальні фінансові потоки є серйозною загрозою для сталого розвитку та верховенства права у всьому світі. Боротьба з різними формами нелегальних фінансових потоків потребує широкої підтримки та координації в усіх економічних системах. Зазначено, що нелегальні фінансові потоки можуть створювати перешкоди для розвитку та призводити до нестабільності в економічній системі. Вивчення проблеми нелегальних фінансових потоків є важливим для збереження стійкого та рівномірного розвитку економіки та боротьби з проблемою корупції і насильства. У процесі аналізу дефініцій поняття \"нелегальні фінансові потоки\" з'ясовано, що нелегальні фінансові потоки охоплюють всі транскордонні фінансові перекази, які суперечать національним чи міжнародним законам. Ця широка категорія містить кілька різних видів фінансових трансфертів, зроблених з різних причин, таких як: хабарництво, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків та корупція. Для боротьби з нелегальними фінансовими потоками потрібні глобальні правила, політичні заходи та практики, які забезпечують економічну безпеку країн та допомагають їм сформувати контроль над цими потоками. Встановлено, що нелегальні фінансові потоки можуть бути отримані, передані або використані так само, як і легальні. Однак відмінність полягає в тому, що нелегальні фінансові потоки мають незаконне походження та часто використовуються для відмивання грошей, ухилення від оподаткування та фінансування нелегальної діяльності. Економічний обмін, який містить обмін товарами і послугами, а також фінансовими і нефінансовими активами, є однією з характеристик таких потоків. Іншою характеристикою є те, що нелегальні фінансові потоки оцінюються як потік цінностей за певний період часу, прирівнюючи їх до оцінки капіталу. І нарешті, ці потоки містять активи, які перетинають кордони країн, а також активи, власність на які переходить від резидента країни до нерезидента, навіть якщо активи залишаються в тій же країні. Дослідження у цій царині дають підстави стверджувати, що нелегальні фінансові потоки фінансують злочинність, завдаючи шкоди всім країнам, а особливо країнам, що розвиваються, та негативно впливають на довгострокову стратегію сталого розвитку світу, що ставить перед науковцями виклик прояснення видів діяльності, які повинні позначатися як незаконні або законні, особливо у сфері уникнення оподаткування.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-04-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42638005","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：