Н. О. Олексійченко, М. О. Подольхова, Я. В. Гончаренко
В озелененні населених міст елементи топіарного мистецтва відіграють важливу естетичну роль та можуть надавати унікальності ландшафтним об'єктам. З урахуванням цього доцільно ширше впроваджувати результати вітчизняних та закордонних наукових досліджень, щоб проаналізувати практичний досвід використання топіарного мистецтва для міських і сільських ландшафтів, громадських і приватних просторів. Наведено результати натурних обстежень та аналізу сучасного стану елементів топіарного мистецтва у ландшафтах сільської місцевості Пожезько-Славонської жупанії (Хорватія) на прикладі трьох сіл: Нурковаць, Заврш'є, Ново Село. На їх території виявлено 20 елементів топіарного мистецтва у приватних маєтках центральної частини сіл. Встановлено, що для формування ландшафтних об'єктів застосовано широкий асортимент рослин, який налічує 17 таксонів на рівні виду, а саме дев'ять видів та вісім культиварів. Переважна кількість дослідних топіаріїв створена із хвойних рослин, зокрема із рослин роду Thuja L. (сім об'єктів). Окрім цього, виявлено три види топіарних форм, серед яких переважають живоплоти, які різняться за дендрологічним складом, висотою, шириною, профілем тощо. Вони створені у вигляді однорядних прямолінійних посадок переважно вздовж дороги периметром приватних ділянок (15 об'єктів). Висота живоплотів становить від 0,2 до 2,0 м, при цьому переважають високі живоплоти (1,0-1,5 м, шість об'єктів). Більшість живоплотів має ширину 0,8-1,1 м (10 об'єктів). Найпоширенішими є формовані (12 об'єктів), а за формою поперечного перерізу – прямокутні живоплоти (вісім об'єктів), при цьому наявні також овальні. За формою поздовжнього профілю більше виявлено суцільних живоплотів (11 об'єктів). Є також п'ять топіаріїв у вигляді геометричних форм (куль та спіралі), а також сегментної форми європейського Нівакі. Ці топіарії розташовані переважно перед будинком у вхідній частині приватних маєтків. Визначено, що велика кількість досліджених елементів топіарного мистецтва перебуває у доброму стані, а переважна більшість – у задовільному. Досвід використання топіарних форм у сільській місцевості регіону досліджень можна застосовувати і для озеленення ландшафтів українських сіл з поправкою на різницю у кліматичних умовах та екологічні вимоги рослин.
{"title":"Сучасний стан елементів топіарного мистецтва у ландшафтах сільської місцевості Пожезько-Славонської жупанії (Хорватія)","authors":"Н. О. Олексійченко, М. О. Подольхова, Я. В. Гончаренко","doi":"10.36930/40320601","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320601","url":null,"abstract":"В озелененні населених міст елементи топіарного мистецтва відіграють важливу естетичну роль та можуть надавати унікальності ландшафтним об'єктам. З урахуванням цього доцільно ширше впроваджувати результати вітчизняних та закордонних наукових досліджень, щоб проаналізувати практичний досвід використання топіарного мистецтва для міських і сільських ландшафтів, громадських і приватних просторів. Наведено результати натурних обстежень та аналізу сучасного стану елементів топіарного мистецтва у ландшафтах сільської місцевості Пожезько-Славонської жупанії (Хорватія) на прикладі трьох сіл: Нурковаць, Заврш'є, Ново Село. На їх території виявлено 20 елементів топіарного мистецтва у приватних маєтках центральної частини сіл. Встановлено, що для формування ландшафтних об'єктів застосовано широкий асортимент рослин, який налічує 17 таксонів на рівні виду, а саме дев'ять видів та вісім культиварів. Переважна кількість дослідних топіаріїв створена із хвойних рослин, зокрема із рослин роду Thuja L. (сім об'єктів). Окрім цього, виявлено три види топіарних форм, серед яких переважають живоплоти, які різняться за дендрологічним складом, висотою, шириною, профілем тощо. Вони створені у вигляді однорядних прямолінійних посадок переважно вздовж дороги периметром приватних ділянок (15 об'єктів). Висота живоплотів становить від 0,2 до 2,0 м, при цьому переважають високі живоплоти (1,0-1,5 м, шість об'єктів). Більшість живоплотів має ширину 0,8-1,1 м (10 об'єктів). Найпоширенішими є формовані (12 об'єктів), а за формою поперечного перерізу – прямокутні живоплоти (вісім об'єктів), при цьому наявні також овальні. За формою поздовжнього профілю більше виявлено суцільних живоплотів (11 об'єктів). Є також п'ять топіаріїв у вигляді геометричних форм (куль та спіралі), а також сегментної форми європейського Нівакі. Ці топіарії розташовані переважно перед будинком у вхідній частині приватних маєтків. Визначено, що велика кількість досліджених елементів топіарного мистецтва перебуває у доброму стані, а переважна більшість – у задовільному. Досвід використання топіарних форм у сільській місцевості регіону досліджень можна застосовувати і для озеленення ландшафтів українських сіл з поправкою на різницю у кліматичних умовах та екологічні вимоги рослин.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46643158","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Проаналізовано наявні підходи до вирішення проблеми виявлення фейкових новин у мережі Інтернет, розглянуто екосистему новин як бізнес-модель їхньої появи, ознайомлення та поширення, що передбачає комплекс взаємопов'язаних сутностей – виробників новинної інформації її користувачів і розповсюджувачів, які сукупно можуть вирішити різноманітні завдання потенційних учасників на єдиному інтегрованому полі. З'ясовано, що мережа Інтернет має очевидні переваги над традиційними ЗМІ у розповсюдженні новин, такі як миттєвий доступ читачів до потрібної інформації, безкоштовне її розміщення, відсутність обмежень у стилі подання та різноманітність формату – текстова, графічна та мультимедійна. Однак, їхня неврегульованість будь-яким редакційним наглядом, а також державними органами з інформаційної безпеки призвели до того, що пересічному читачу часто важко визначити достовірність інформації в деяких опублікованих новинах. Встановлено, що серед вітчизняних фахівців заслуговують уваги ґрунтовні публікації в основному професійних журналістів, у яких вони висвітлюють як різну хибну інформацію, так і повну дезінформацію. Не відстають від них і молоді дарування, які у своїх критичних дописах розвінчують міфи про силу і міць північного сусіда, а також різні фейки про ті чи інші резонансні події. Зазначену проблему за останнє десятиліття з успіхом почали досліджувати закордонні вчені, які домоглися чималих результатів як у практичному, так і теоретичному планах. Досліджено, що головним завданням виявлення фейкових новин є автоматизована їх ідентифікація на ранніх стадіях появи, а також відсутність або мала кількість так званої позначеної (маркованої) інформації для машинного навчання відповідних моделей, призначених для ідентифікації фейкових новин, а також подальшого їх аналізу. Тому багато закордонних дослідників пропонують все нові та нові методи і засоби для виявлення фейкових новин, які з плином часу прогресують у вирішенні цієї проблеми з різним ступенем точності отриманих результатів. З'ясовано, що за терміном екосистемне мислення знаходиться деякий світогляд, цілеспрямоване мислення та відповідні дії людей, залучені в цій системі. Екосистема новин як бізнес-модель їхньої появи, ознайомлення та поширення, передбачає комплекс взаємопов'язаних сутностей – виробників новинної інформації її користувачів і розповсюджувачів, які сукупно можуть вирішити різноманітні завдання потенційних учасників на єдиному інтегрованому полі. Визначено, що існує певний набір методів і засобів, реалізованих у відповідних програмних системах, які найкраще підходять для вирішення проблеми виявлення фейкових новин у мережі Інтернет. Проте, більшість сучасних дослідників намагаються виробити свої підходи із застосуванням комбінацій унікальних і вже апробованих методик, щоб успішно вирішити зазначену проблему. Проаналізовано можливості сучасних програмних систем на підставі інноваційного фреймворку Transformer, який використовує зміст новин, їх контент і соціальний контекст для аналізу їхн
{"title":"Проблема виявлення фейкових новин на веб-сайтах мережі Інтернет","authors":"Т. П. Дяк, Ю. І. Грицюк, П. П. Горват","doi":"10.36930/40320612","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320612","url":null,"abstract":"Проаналізовано наявні підходи до вирішення проблеми виявлення фейкових новин у мережі Інтернет, розглянуто екосистему новин як бізнес-модель їхньої появи, ознайомлення та поширення, що передбачає комплекс взаємопов'язаних сутностей – виробників новинної інформації її користувачів і розповсюджувачів, які сукупно можуть вирішити різноманітні завдання потенційних учасників на єдиному інтегрованому полі. З'ясовано, що мережа Інтернет має очевидні переваги над традиційними ЗМІ у розповсюдженні новин, такі як миттєвий доступ читачів до потрібної інформації, безкоштовне її розміщення, відсутність обмежень у стилі подання та різноманітність формату – текстова, графічна та мультимедійна. Однак, їхня неврегульованість будь-яким редакційним наглядом, а також державними органами з інформаційної безпеки призвели до того, що пересічному читачу часто важко визначити достовірність інформації в деяких опублікованих новинах. Встановлено, що серед вітчизняних фахівців заслуговують уваги ґрунтовні публікації в основному професійних журналістів, у яких вони висвітлюють як різну хибну інформацію, так і повну дезінформацію. Не відстають від них і молоді дарування, які у своїх критичних дописах розвінчують міфи про силу і міць північного сусіда, а також різні фейки про ті чи інші резонансні події. Зазначену проблему за останнє десятиліття з успіхом почали досліджувати закордонні вчені, які домоглися чималих результатів як у практичному, так і теоретичному планах. Досліджено, що головним завданням виявлення фейкових новин є автоматизована їх ідентифікація на ранніх стадіях появи, а також відсутність або мала кількість так званої позначеної (маркованої) інформації для машинного навчання відповідних моделей, призначених для ідентифікації фейкових новин, а також подальшого їх аналізу. Тому багато закордонних дослідників пропонують все нові та нові методи і засоби для виявлення фейкових новин, які з плином часу прогресують у вирішенні цієї проблеми з різним ступенем точності отриманих результатів. З'ясовано, що за терміном екосистемне мислення знаходиться деякий світогляд, цілеспрямоване мислення та відповідні дії людей, залучені в цій системі. Екосистема новин як бізнес-модель їхньої появи, ознайомлення та поширення, передбачає комплекс взаємопов'язаних сутностей – виробників новинної інформації її користувачів і розповсюджувачів, які сукупно можуть вирішити різноманітні завдання потенційних учасників на єдиному інтегрованому полі. Визначено, що існує певний набір методів і засобів, реалізованих у відповідних програмних системах, які найкраще підходять для вирішення проблеми виявлення фейкових новин у мережі Інтернет. Проте, більшість сучасних дослідників намагаються виробити свої підходи із застосуванням комбінацій унікальних і вже апробованих методик, щоб успішно вирішити зазначену проблему. Проаналізовано можливості сучасних програмних систем на підставі інноваційного фреймворку Transformer, який використовує зміст новин, їх контент і соціальний контекст для аналізу їхн","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48013385","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
На основі аналізу останніх досліджень та публікацій, обґрунтовано вибір термопластичних клеїв, зокрема полівінілацетатних, для склеювання деревини та деревних матеріалів, зважаючи на добрі адгезійні властивості та екологічну безпечність. З'ясовано, що дані щодо міцності та довговічності клейових з'єднань деревини на основі полівінілацетатних клеїв є необхідними для розширення сфери їх застосування за належних умов експлуатації. Зміни міцності полівінілацетатних клейових з'єднань деревини дуба досліджено шляхом проведення тривалих експериментальних досліджень. Розподіл складових нормальних sx, sy і тангентальних tx, ty напружень у поперечних перерізах полівінілацетатних клейових з'єднань деревини дуба під час дії на них навантажень подано у вигляді графічних залежностей. Встановлено, що на відстані 0,5 мм від клейового шва компоненти нормального напруження sx, sy є значно більшими, ніж у клейовому шві та на відстані 1 мм від клейового шва. З'ясовано, що значення тангентальних напружень є значно меншими за нормальні, а розподіл їх складових tx, ty є складним і нерівномірним, як у клейовому шві, так і в приповерхневих зонах (на відстані 0,5 та 1 мм від клейового шва). Особливість розподілу складових тангентальних напружень пояснено характером дифузії клею у тканини деревини з урахуванням шорсткості поверхонь, що, водночас, зумовлює деяку нерівномірність нанесення клею. Отримані результати розподілу радіальних і тангентальних напружень у полівінілацетатних клейових з'єднаннях деревини дуба заплановано використовувати як еталонні для порівняння аналогічних результатів досліджень щодо міцності та довговічності клейових з'єднань термічно модифікованої деревини.
{"title":"Встановлення розподілу нормальних і тангентальних напружень у термопластичних полівінілацетатних клейових з'єднаннях деревини","authors":"Б. Я. Кшивецький, А. Р. Кіндзера","doi":"10.36930/40320611","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320611","url":null,"abstract":"На основі аналізу останніх досліджень та публікацій, обґрунтовано вибір термопластичних клеїв, зокрема полівінілацетатних, для склеювання деревини та деревних матеріалів, зважаючи на добрі адгезійні властивості та екологічну безпечність. З'ясовано, що дані щодо міцності та довговічності клейових з'єднань деревини на основі полівінілацетатних клеїв є необхідними для розширення сфери їх застосування за належних умов експлуатації. Зміни міцності полівінілацетатних клейових з'єднань деревини дуба досліджено шляхом проведення тривалих експериментальних досліджень. Розподіл складових нормальних sx, sy і тангентальних tx, ty напружень у поперечних перерізах полівінілацетатних клейових з'єднань деревини дуба під час дії на них навантажень подано у вигляді графічних залежностей. Встановлено, що на відстані 0,5 мм від клейового шва компоненти нормального напруження sx, sy є значно більшими, ніж у клейовому шві та на відстані 1 мм від клейового шва. З'ясовано, що значення тангентальних напружень є значно меншими за нормальні, а розподіл їх складових tx, ty є складним і нерівномірним, як у клейовому шві, так і в приповерхневих зонах (на відстані 0,5 та 1 мм від клейового шва). Особливість розподілу складових тангентальних напружень пояснено характером дифузії клею у тканини деревини з урахуванням шорсткості поверхонь, що, водночас, зумовлює деяку нерівномірність нанесення клею. Отримані результати розподілу радіальних і тангентальних напружень у полівінілацетатних клейових з'єднаннях деревини дуба заплановано використовувати як еталонні для порівняння аналогічних результатів досліджень щодо міцності та довговічності клейових з'єднань термічно модифікованої деревини.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47713580","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
М. С. Мацала, В. В. Миронюк, К. Р. Федина, А. М. Білоус
Розглянуто ландшафтні зміни у Чорнобильській зоні відчуження (ЧЗВ) після природних порушень. З кожним роком площа вкритих лісом земель на цій території зростає. За умови обмеженості доступу до ЧЗВ застосування даних дистанційного зондування Землі є одним з ефективних шляхів вивчення видозмін ландшафтів, спричинених природними порушеннями. Застосовано методи просторової екології та класифікований наземний покрив до та після пожеж (на основі спектрально вирівняних даних супутників Landsat). Використано серію ландшафтних метрик, які характеризують параметри ландшафтного різноманіття та фрагментації цільового класу наземного покриву (зокрема – лісового покриву). Катастрофічні пожежі 2020 р. глибоко вплинули на фрагментацію лісового покриву по всій території ЧЗВ. Найбільшої зміни зазнала середня площа серцевинної частини ділянки класу "ліс" на згарищах, а саме її зменшення (на 65 %) та відповідно збільшилась кількість узлісь (на третину). Виявлено, що ці драматичні зміни у межах екосистем, пройдених вогнем у 2020 р., мали істотний ефект і на рівні усієї ЧЗВ (зокрема, зменшення середньої площі серцевинної ділянки лісового покриву на 20 %). Дослідження показало, що залежно від попереднього типу наземного покриву можливе збільшення або зниження значень відповідного індексу ландшафтного біорізноманіття. Зокрема, повторне горіння ділянок згарищ 2015 р., деревна рослинність на яких почала поновлюватись, призвело до локального зниження значень показника ландшафтного різноманіття. Проте виявлено, що на рівні всієї ЧЗВ значення індексів різноманіття ландшафтів (і за формулою Шеннона, і за формулою Симпсона) збільшились після пожежі 2020 року. До цього призвела нова мозаїка ландшафтів із деревним, чагарниковим, трав'яним покривом і згарищами. Застосований підхід дає змогу оцінити просторові зміни на рівні ландшафту, доповнюючи знання про ліс та навколишнє середовище як взаємопов'язану систему.
{"title":"Зміни ландшафтів у Чорнобильській зоні відчуження після лісових пожеж 2022 року","authors":"М. С. Мацала, В. В. Миронюк, К. Р. Федина, А. М. Білоус","doi":"10.36930/40320605","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320605","url":null,"abstract":"Розглянуто ландшафтні зміни у Чорнобильській зоні відчуження (ЧЗВ) після природних порушень. З кожним роком площа вкритих лісом земель на цій території зростає. За умови обмеженості доступу до ЧЗВ застосування даних дистанційного зондування Землі є одним з ефективних шляхів вивчення видозмін ландшафтів, спричинених природними порушеннями. Застосовано методи просторової екології та класифікований наземний покрив до та після пожеж (на основі спектрально вирівняних даних супутників Landsat). Використано серію ландшафтних метрик, які характеризують параметри ландшафтного різноманіття та фрагментації цільового класу наземного покриву (зокрема – лісового покриву). Катастрофічні пожежі 2020 р. глибоко вплинули на фрагментацію лісового покриву по всій території ЧЗВ. Найбільшої зміни зазнала середня площа серцевинної частини ділянки класу \"ліс\" на згарищах, а саме її зменшення (на 65 %) та відповідно збільшилась кількість узлісь (на третину). Виявлено, що ці драматичні зміни у межах екосистем, пройдених вогнем у 2020 р., мали істотний ефект і на рівні усієї ЧЗВ (зокрема, зменшення середньої площі серцевинної ділянки лісового покриву на 20 %). Дослідження показало, що залежно від попереднього типу наземного покриву можливе збільшення або зниження значень відповідного індексу ландшафтного біорізноманіття. Зокрема, повторне горіння ділянок згарищ 2015 р., деревна рослинність на яких почала поновлюватись, призвело до локального зниження значень показника ландшафтного різноманіття. Проте виявлено, що на рівні всієї ЧЗВ значення індексів різноманіття ландшафтів (і за формулою Шеннона, і за формулою Симпсона) збільшились після пожежі 2020 року. До цього призвела нова мозаїка ландшафтів із деревним, чагарниковим, трав'яним покривом і згарищами. Застосований підхід дає змогу оцінити просторові зміни на рівні ландшафту, доповнюючи знання про ліс та навколишнє середовище як взаємопов'язану систему.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42035278","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В. А. Вітенко, В. В. Гончарук, Р. В. Подзерей, В. С. Килівник, С. А. Коваль
Розглянуто історію створення Немирівського парку, який є одним із найцінніших старовинних парків Вінницької області і входить до категорії парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Досліджено різноманіття деревних і кущових рослин, які зростають на різних ділянках Немирівського парку і входять до складу 64 таксономічних груп. Проведено умовний розподіл садово-паркового-ландшафту парку за такими підтипами: лісовий ландшафт з підтипами; парковий ландшафт з підтипами; лучний ландшафт; ландшафт з каменю; ландшафти квітників; садовий ландшафт; водний ландшафт; дорожній ландшафт. Відзначено наявність у насадженнях Немирівського парку 12 видів деревних рослин, що належать до категорії вікових (вік від 100 і більше років), а саме: Quercus robur L., Fraxinus excelsior L., Aesculus hippocastanum L., Acer platanoides L. Pinus sylvestris L., Carpinus betulus L., Cerasus avium L., Ginkgo biloba L., Paulownia tomentosa (Thunb.) Steud., Fagus orientalis Lipsky, Platanus orientalis L., Populus alba L. та молодого поповнення 2010-2012 рр.: Ginkgo biloba L., Taxus baccata L., Abies alba Mill., Betula pendula Roth., Quercus rubra L. і чотири представники видів роду Juniperus L. та інші. Наведено середню оцінку загального стану насаджень деревних і кущових рослин Немирівського парку. Виявлено різний ступінь ураження дорослих деревних рослин рослиною-напівпаразитом Viscum album L. Акцентовано на необхідності проведення санітарних доглядових рубань для боротьби із цією агресивно кущовою рослиною та щорічного моніторингу паркових деревних насаджень для виявлення її нових локацій. Подано рекомендації з догляду за деревними та кущовими рослинами. Визначено перелік деревних і кущових рослин, які мають високу адаптаційну здатність і можуть поповнити таксономічний склад дендрофлори Немирівського парку. Відзначено, що Немирівський парк має велике рекреаційне значення завдяки джерелам цілющої радонової води та унікальному лікувальному мікроклімату.
尼米里安公园的创建历史，它是葡萄酒区最有价值的古代公园之一，也是人们普遍感兴趣的花园公园记忆的一部分。对生长在涅米良公园不同地区的树木和灌木的种类进行了研究，这些树木和灌木由64个β分类群组成。公园花园公园景观按以下亚型的临时分布：按亚型的森林景观；以及子类型停车场；豪华景观石头景观；花卉景观；园林景观；景观；路线图。涅米良公园有12种不同类型的树木，属于树龄类别（树龄100岁或以上）和粗壮栎白蜡树七叶树扁枫。番红花。欧洲鹅耳枥欧洲甜樱桃银杏毛泡桐。东方Fagus orientalis Lipsky，Platanus orientalis白杨与青年2010-2012银杏红豆杉昨天中午米尔。右摆红栎。和Juniperus的四名代表以及其他。对涅米里耶夫公园的木材和灌木植物的总种植状况进行了平均估计。研究发现，成年树木对Viscum半寄生虫L.有不同程度的影响，重点是需要卫生擦洗来对抗这种高度密集的植物，以及每年对公园树木进行监测，以发现新的位置。已经提出了照料树木和灌木的建议。有许多树木和灌木具有很高的适应能力，可以填补涅米良公园的分类密度。值得注意的是，由于拥有纯净的氡气水源和独特的可处理小气候，涅米良公园具有巨大的娱乐价值。
{"title":"Життєвий стан дендрофлори Немирівського парку Вінницької області","authors":"В. А. Вітенко, В. В. Гончарук, Р. В. Подзерей, В. С. Килівник, С. А. Коваль","doi":"10.36930/40320603","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320603","url":null,"abstract":"Розглянуто історію створення Немирівського парку, який є одним із найцінніших старовинних парків Вінницької області і входить до категорії парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Досліджено різноманіття деревних і кущових рослин, які зростають на різних ділянках Немирівського парку і входять до складу 64 таксономічних груп. Проведено умовний розподіл садово-паркового-ландшафту парку за такими підтипами: лісовий ландшафт з підтипами; парковий ландшафт з підтипами; лучний ландшафт; ландшафт з каменю; ландшафти квітників; садовий ландшафт; водний ландшафт; дорожній ландшафт. Відзначено наявність у насадженнях Немирівського парку 12 видів деревних рослин, що належать до категорії вікових (вік від 100 і більше років), а саме: Quercus robur L., Fraxinus excelsior L., Aesculus hippocastanum L., Acer platanoides L. Pinus sylvestris L., Carpinus betulus L., Cerasus avium L., Ginkgo biloba L., Paulownia tomentosa (Thunb.) Steud., Fagus orientalis Lipsky, Platanus orientalis L., Populus alba L. та молодого поповнення 2010-2012 рр.: Ginkgo biloba L., Taxus baccata L., Abies alba Mill., Betula pendula Roth., Quercus rubra L. і чотири представники видів роду Juniperus L. та інші. Наведено середню оцінку загального стану насаджень деревних і кущових рослин Немирівського парку. Виявлено різний ступінь ураження дорослих деревних рослин рослиною-напівпаразитом Viscum album L. Акцентовано на необхідності проведення санітарних доглядових рубань для боротьби із цією агресивно кущовою рослиною та щорічного моніторингу паркових деревних насаджень для виявлення її нових локацій. Подано рекомендації з догляду за деревними та кущовими рослинами. Визначено перелік деревних і кущових рослин, які мають високу адаптаційну здатність і можуть поповнити таксономічний склад дендрофлори Немирівського парку. Відзначено, що Немирівський парк має велике рекреаційне значення завдяки джерелам цілющої радонової води та унікальному лікувальному мікроклімату.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49494803","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
The observed trends of climate changes are strong enough to affect the living process in natural communities. This paper deals with the assessment of vulnerability and progress of National Natural Parks of Ukraine towards adaptation of their ecosystems to growing pressure of climate change. The vulnerability of the National Natural Parks to the effects of climate changes depends on their sensitivity, formed due to intrinsic attributes, like level of endemism and specific microclimate conditions at certain area. From the other side, some managerial solutions framed into the action plan for assisted climate adaptation of protected areas is also the factor of vulnerability or resilience. The assessment undertaken in the given paper addresses both components. At the first stage, the signs of climate changes at 51 parks of Ukraine (excluding those created less than 3 years ago) were studied based on the data from open sources, reports to the authorities and personal feedbacks from the staff. Then these data were summarized in terms of natural zones and generalized to define the most profound effects observed. Finally, the information about the presence and implementation of adaptation measures in the National Natural Parks was collected and evaluated as contributor to building adaptation capacity of the sites. Sensitivity and adaptation potential were rated using standard scale and the level of vulnerability was assigned to each park. The results showed varied level of vulnerability with the natural parks of the Steppe and Ukrainian Carpathians region demonstrating the highest levels. The research has also revealed generally low level of attention to the issues of climate changes on the whole and adaptation strategies implementation in particular in the activity of the National Natural Parks. However, some of the objects have already entered succession processes and diversity transformations. The most well studied issue is invasions, which are also the most covered by the countermeasures. Considering the uniqueness and high value of the ecosystems of the National Natural Parks of Ukraine, it is necessary to develop and implement action plans for the adaptation of these protected areas. At the same time, the problems typical for different natural parks are often specific due to attribution to certain natural zones, composition of communities, physical features of the territory and other properties, and therefore the creation of a universal adaptation procedure is complicated. Nevertheless, the article sets the main directions of work, which can become the basis of the corresponding adaptation plans of all parks.
{"title":"Vulnerability and adaptation of protected areas to climate chan¬ges: case study of National Natural Parks in Ukraine","authors":"М. М. Радомська, В. В. Гузь, І. В. Ярохмедова","doi":"10.36930/40320606","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320606","url":null,"abstract":"The observed trends of climate changes are strong enough to affect the living process in natural communities. This paper deals with the assessment of vulnerability and progress of National Natural Parks of Ukraine towards adaptation of their ecosystems to growing pressure of climate change. The vulnerability of the National Natural Parks to the effects of climate changes depends on their sensitivity, formed due to intrinsic attributes, like level of endemism and specific microclimate conditions at certain area. From the other side, some managerial solutions framed into the action plan for assisted climate adaptation of protected areas is also the factor of vulnerability or resilience. The assessment undertaken in the given paper addresses both components. At the first stage, the signs of climate changes at 51 parks of Ukraine (excluding those created less than 3 years ago) were studied based on the data from open sources, reports to the authorities and personal feedbacks from the staff. Then these data were summarized in terms of natural zones and generalized to define the most profound effects observed. Finally, the information about the presence and implementation of adaptation measures in the National Natural Parks was collected and evaluated as contributor to building adaptation capacity of the sites. Sensitivity and adaptation potential were rated using standard scale and the level of vulnerability was assigned to each park. The results showed varied level of vulnerability with the natural parks of the Steppe and Ukrainian Carpathians region demonstrating the highest levels. The research has also revealed generally low level of attention to the issues of climate changes on the whole and adaptation strategies implementation in particular in the activity of the National Natural Parks. However, some of the objects have already entered succession processes and diversity transformations. The most well studied issue is invasions, which are also the most covered by the countermeasures. Considering the uniqueness and high value of the ecosystems of the National Natural Parks of Ukraine, it is necessary to develop and implement action plans for the adaptation of these protected areas. At the same time, the problems typical for different natural parks are often specific due to attribution to certain natural zones, composition of communities, physical features of the territory and other properties, and therefore the creation of a universal adaptation procedure is complicated. Nevertheless, the article sets the main directions of work, which can become the basis of the corresponding adaptation plans of all parks.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45835244","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Проаналізовано особливості використання вищих водних рослин різних екологічних груп для оцінювання забруднення важкими металами водних об'єктів. Показано, що найбільш поширені та стійкі до забруднення види рослин (Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud., Lemna minor L., та Ceratophyllum demersum L.) є природними фільтрами, які активно поглинають та накопичують важкі метали. Їхня акумулятивна спроможність визначається вмістом важких металів у середовищах (вода, ґрунт, донні відклади), фізико-хімічними показниками, екологічними особливостями видів, вегетаційним періодом, доступністю для рослин тощо. Показано, що поглинання та акумуляція важких металів вегетативними органами рослин різних екологічних груп значно відрізняється. Зокрема, нагромадження Cr у P. australis змінювалося так: корінь > стебло > листок, а нагромадження Mn, Pb, Ni та Cd – корінь > листок > стебло. Інтенсивніше накопичують важкі метали (Mn, Zn, Cu, Ni, Co, Cd та Cr) листки C. demersum. Лопать L. minor активніше поглинає Ni та Cr, а корінь – Co. Виявлено, що концентрація важких металів змінювалася так: C. demersum – Fe > Zn > Mn > Co > Ni > Cu, L. minor – Mn > Fe > Zn > Co > Ni. Відзначено вплив високих концентрацій важких металів на вищі водні рослини, що насамперед проявляється пригніченням росту та розвитку, зміною вмісту хлорофілу а, b та каротиноїдів, порушенням процесів транспорту електронів і активності фотосистем. З'ясовано, що акумуляція важких металів рослинами визначається цілою низкою різних факторів, тому може змінюватися від групи повітряно-водні > занурені > плаваючі до повітряно-водні > плаваючі > занурені, занурені > плаваючі > повітряно-водні, плаваючі > повітряно-водні > занурені, занурені > повітряно-водні > плаваючі та плаваючі > занурені > повітряно-водні рослини. Поширення, поглинаючі та акумулятивні властивості P. australis, L. minor та C. demersum L. свідчать про ефективність їх використання як індикаторів забруднення важкими металами водних об'єктів та під час облаштування біоплато.
{"title":"Акумуляція важких металів вищими водними рослинами різних екологічних груп","authors":"І. Л. Суходольська, Антонина Юхимівна Мазур","doi":"10.36930/40320607","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320607","url":null,"abstract":"Проаналізовано особливості використання вищих водних рослин різних екологічних груп для оцінювання забруднення важкими металами водних об'єктів. Показано, що найбільш поширені та стійкі до забруднення види рослин (Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud., Lemna minor L., та Ceratophyllum demersum L.) є природними фільтрами, які активно поглинають та накопичують важкі метали. Їхня акумулятивна спроможність визначається вмістом важких металів у середовищах (вода, ґрунт, донні відклади), фізико-хімічними показниками, екологічними особливостями видів, вегетаційним періодом, доступністю для рослин тощо. Показано, що поглинання та акумуляція важких металів вегетативними органами рослин різних екологічних груп значно відрізняється. Зокрема, нагромадження Cr у P. australis змінювалося так: корінь > стебло > листок, а нагромадження Mn, Pb, Ni та Cd – корінь > листок > стебло. Інтенсивніше накопичують важкі метали (Mn, Zn, Cu, Ni, Co, Cd та Cr) листки C. demersum. Лопать L. minor активніше поглинає Ni та Cr, а корінь – Co. Виявлено, що концентрація важких металів змінювалася так: C. demersum – Fe > Zn > Mn > Co > Ni > Cu, L. minor – Mn > Fe > Zn > Co > Ni. Відзначено вплив високих концентрацій важких металів на вищі водні рослини, що насамперед проявляється пригніченням росту та розвитку, зміною вмісту хлорофілу а, b та каротиноїдів, порушенням процесів транспорту електронів і активності фотосистем. З'ясовано, що акумуляція важких металів рослинами визначається цілою низкою різних факторів, тому може змінюватися від групи повітряно-водні > занурені > плаваючі до повітряно-водні > плаваючі > занурені, занурені > плаваючі > повітряно-водні, плаваючі > повітряно-водні > занурені, занурені > повітряно-водні > плаваючі та плаваючі > занурені > повітряно-водні рослини. Поширення, поглинаючі та акумулятивні властивості P. australis, L. minor та C. demersum L. свідчать про ефективність їх використання як індикаторів забруднення важкими металами водних об'єктів та під час облаштування біоплато.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44964177","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Наведено результати комплексного аутфітосозологічного оцінювання 127 видів раритетних дендроекзотів відділу Magnoliophyta, які охороняються ex situ у Чернівецькій області. Досліджені деревні інтродуценти занесені до Червоного списку МСОП за категоріями EN (6 видів), VU (3 види), CR (3 види), LC (107 видів) та DD (8 видів). Серед них 14 видів є ендеміками і 4 – реліктами. За результатами оцінювання покритонасінних дендроекзотів за 15 аутфітосозологічними ознаками розподілено ці види на три аутфітосозологічні класи. При цьому до ІІІ класу увійшло 30 видів, серед яких – реліктові (4) та більшість (8 видів) ендеміків. 23 види цього класу занесено до Червоного списку МСОП як види під загрозою зникнення (категорії EN, CR, VU); 76,7 % видів у Чернівецькій області наявні тільки у ботанічному саду Чернівецького національного університету. До IV аутфітосозологічного класу увійшов 91 вид, серед яких переважають види категорії LC (81 вид). У цьому класі 58,2 % видів у Чернівецькій області культивуються тільки у ботанічному саду Чернівецького національного університету. До V аутфітосозологічного класу віднесено 6 видів; усі вони культивуються у ботанічному саду Чернівецького національного університету, а також досить часто трапляються у дендрологічних парках і парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва досліджуваного регіону. Виявлено, що 119 видів (93,7 %) в умовах ex situ у Чернівецькій області розмножуються насіннєвим шляхом; серед них добре та рясно плодоносять 88 видів. У подальшій діяльності щодо збереження дендросозоекзотів ex situ особливу увагу варто приділити тим видам, які у Чернівецькій області унікальні за своїм поширенням, та видам, які мають істотне господарське значення.
{"title":"Комплексне аутфітосозологічне оцінювання раритетних покритонасінних деревних інтродуцентів Чернівецької області","authors":"С. Г. Літвіненко, М. І. Виклюк","doi":"10.36930/40320604","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320604","url":null,"abstract":"Наведено результати комплексного аутфітосозологічного оцінювання 127 видів раритетних дендроекзотів відділу Magnoliophyta, які охороняються ex situ у Чернівецькій області. Досліджені деревні інтродуценти занесені до Червоного списку МСОП за категоріями EN (6 видів), VU (3 види), CR (3 види), LC (107 видів) та DD (8 видів). Серед них 14 видів є ендеміками і 4 – реліктами. За результатами оцінювання покритонасінних дендроекзотів за 15 аутфітосозологічними ознаками розподілено ці види на три аутфітосозологічні класи. При цьому до ІІІ класу увійшло 30 видів, серед яких – реліктові (4) та більшість (8 видів) ендеміків. 23 види цього класу занесено до Червоного списку МСОП як види під загрозою зникнення (категорії EN, CR, VU); 76,7 % видів у Чернівецькій області наявні тільки у ботанічному саду Чернівецького національного університету. До IV аутфітосозологічного класу увійшов 91 вид, серед яких переважають види категорії LC (81 вид). У цьому класі 58,2 % видів у Чернівецькій області культивуються тільки у ботанічному саду Чернівецького національного університету. До V аутфітосозологічного класу віднесено 6 видів; усі вони культивуються у ботанічному саду Чернівецького національного університету, а також досить часто трапляються у дендрологічних парках і парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва досліджуваного регіону. Виявлено, що 119 видів (93,7 %) в умовах ex situ у Чернівецькій області розмножуються насіннєвим шляхом; серед них добре та рясно плодоносять 88 видів. У подальшій діяльності щодо збереження дендросозоекзотів ex situ особливу увагу варто приділити тим видам, які у Чернівецькій області унікальні за своїм поширенням, та видам, які мають істотне господарське значення.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45939755","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
І. В. Коваль, В. Ф. Левон, Д. Б. Рахметов, Ю. В. Лихолат, Н. Є. Горбенко
Розглянуто вміст, компонентний склад та кількісне співвідношення алканів, що входять до складу воску пелюсток рослин представників роду Rosa L., що культивуються у Північному Лісостепу України. Актуальність і перспективність дослідження обраної проблеми зумовлена тим, що вихідні дані видів, що застосовуються в інтродукційній, селекційно-генетичній роботі, впливають на прогнозовану адаптацію та стійкість рослин. Дані про фітохімічний склад рослин необхідні для розуміння функції, яку відіграють сполуки у рослинах і мають важливе науково-практичне значення. Стійкість рослин, зокрема генеративних органів, визначається багатьма властивостями кутикули, що містить вторинні метаболіти. Важливі функції поверхневих восків доповнюються здатністю рослин утримувати та накопичувати тверді частинки забруднювальних повітря речовин у міських фітоценозах, яка варіює залежно від виду рослин, але у всіх видів позитивно корелює з масою кутикулярного воску. Нерозгалужені довголанцюгові алкани забезпечують гідрофобні властивості листкових восків і виступають первинним бар'єром рослин від зовнішніх умов середовища, захищаючи листки від втрат вологи шляхом транспірації. Види роду Rosa L. є багатим генетичним потенціалом дослідження, оскільки видовий склад роду становить 180-400 видів, згідно з різними джерелами. Стійкість природних видів зумовлена еволюційним відбором. Вивчення п'яти видів роду Rosa L.: R. multiflora Thunb., R. spinosissima L., R. canina L., R. centifolia L., R. rugosa Thunb здійснювали на базі колекційного фонду Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України. Ці види належать до трьох підродів і п'яти секцій: Підрід Stylorhodon Dumortier, Секція Synstylae DC. – R. multiflora Thunb.; Підрід Cynorhodon Dumortier, Секція Caninae Crep., Підсекція Eucaninae Crep. – R. canina L.; Секція Rugosa Chrshan. – R. rugosa Thunb.; Секція Gallicanae DC. – R. centifolia L.; Підрід Chamaerhodon Dumortier., Секція Pimpinellifoliae DC. – R. spinosissima L. Органічні леткі речовини виділяли традиційним методом – паровою дистиляцією. Леткі компоненти визначали з використанням системи ГХ-МСД Agilent Technologies 6890/5973. Для ідентифікації компонентів використано мас-спектральні бібліотеки NIST 05 та WILEY 2007 із загальною кількістю спектрів понад 470000 у поєднанні з програмами ідентифікації AMDIS та NIST. Усього визначено 28 компонентів, які належали до середніх або рідких (С10-С15) та вищих або твердих (С16-С34) алканів. Найбільший вміст алканів відзначено у пелюстках видів R. multiflora (72,06 %) та R. canina (87,50 %), середня кількість – R. centifolia (57,18 %), невисоким вмістом відзначилися пелюстки видів R. rugosa (14,58 %) та R. spinosissima (16,84 %). Для всіх досліджених видів шипшини характерна наявність насичених нерозгалужених вуглеводнів, таких як декан, тетрадекан, пентадекан, гексадекан, гептадекан, октадекан, нанодекан, генейкозан, трикозан, тетракозан, пентакозан, гептокозан, нанокозан, гентріаконтан, що показує їхню виняткову роль у складі
{"title":"Алкани у пелюстках рослин роду Rosa L., культивованих у Північному Лісостепу України","authors":"І. В. Коваль, В. Ф. Левон, Д. Б. Рахметов, Ю. В. Лихолат, Н. Є. Горбенко","doi":"10.36930/40320602","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320602","url":null,"abstract":"Розглянуто вміст, компонентний склад та кількісне співвідношення алканів, що входять до складу воску пелюсток рослин представників роду Rosa L., що культивуються у Північному Лісостепу України. Актуальність і перспективність дослідження обраної проблеми зумовлена тим, що вихідні дані видів, що застосовуються в інтродукційній, селекційно-генетичній роботі, впливають на прогнозовану адаптацію та стійкість рослин. Дані про фітохімічний склад рослин необхідні для розуміння функції, яку відіграють сполуки у рослинах і мають важливе науково-практичне значення. Стійкість рослин, зокрема генеративних органів, визначається багатьма властивостями кутикули, що містить вторинні метаболіти. Важливі функції поверхневих восків доповнюються здатністю рослин утримувати та накопичувати тверді частинки забруднювальних повітря речовин у міських фітоценозах, яка варіює залежно від виду рослин, але у всіх видів позитивно корелює з масою кутикулярного воску. Нерозгалужені довголанцюгові алкани забезпечують гідрофобні властивості листкових восків і виступають первинним бар'єром рослин від зовнішніх умов середовища, захищаючи листки від втрат вологи шляхом транспірації. Види роду Rosa L. є багатим генетичним потенціалом дослідження, оскільки видовий склад роду становить 180-400 видів, згідно з різними джерелами. Стійкість природних видів зумовлена еволюційним відбором. Вивчення п'яти видів роду Rosa L.: R. multiflora Thunb., R. spinosissima L., R. canina L., R. centifolia L., R. rugosa Thunb здійснювали на базі колекційного фонду Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України. Ці види належать до трьох підродів і п'яти секцій: Підрід Stylorhodon Dumortier, Секція Synstylae DC. – R. multiflora Thunb.; Підрід Cynorhodon Dumortier, Секція Caninae Crep., Підсекція Eucaninae Crep. – R. canina L.; Секція Rugosa Chrshan. – R. rugosa Thunb.; Секція Gallicanae DC. – R. centifolia L.; Підрід Chamaerhodon Dumortier., Секція Pimpinellifoliae DC. – R. spinosissima L. Органічні леткі речовини виділяли традиційним методом – паровою дистиляцією. Леткі компоненти визначали з використанням системи ГХ-МСД Agilent Technologies 6890/5973. Для ідентифікації компонентів використано мас-спектральні бібліотеки NIST 05 та WILEY 2007 із загальною кількістю спектрів понад 470000 у поєднанні з програмами ідентифікації AMDIS та NIST. Усього визначено 28 компонентів, які належали до середніх або рідких (С10-С15) та вищих або твердих (С16-С34) алканів. Найбільший вміст алканів відзначено у пелюстках видів R. multiflora (72,06 %) та R. canina (87,50 %), середня кількість – R. centifolia (57,18 %), невисоким вмістом відзначилися пелюстки видів R. rugosa (14,58 %) та R. spinosissima (16,84 %). Для всіх досліджених видів шипшини характерна наявність насичених нерозгалужених вуглеводнів, таких як декан, тетрадекан, пентадекан, гексадекан, гептадекан, октадекан, нанодекан, генейкозан, трикозан, тетракозан, пентакозан, гептокозан, нанокозан, гентріаконтан, що показує їхню виняткову роль у складі ","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49575279","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Визначено, що гарантійний ремонт автомобіля передбачає будь-яке усунення неполадок, що виникли з вини виробника. У перелік робіт з ремонту авто входять як відновлення, так і повна заміна агрегатів і деталей. Причиною несправностей можуть бути виробничі умови заводу-виробника: неякісне складання, людський фактор виробничого персоналу заводу, застосування неякісних комплектувальних частин інших виробників та інші. Окрім цього, у разі виникнення несправності гарантійні зобов'язання виробників автомобілів передбачають доставку або компенсацію грошових витрат, пов'язаних з транспортуванням машини до місця розташування обслуговуючого авторизованого автосервісу. Отже, констатовано, що процес гарантійного обслуговування містить певні фінансові витрати фірм-виробників техніки. З іншого боку, відмова автомобілів під час експлуатації споживачем (клієнтом) та період непридатності до експлуатації також спричиняє економічні втрати клієнта. Визначено, що метою дослідження є аналіз особливостей сучасної системи гарантійного обслуговування автотранспортної техніки та створення методичної основи обґрунтування оптимального терміну гарантійного обслуговування автомобільної техніки фірмами-виробниками. Проаналізовано терміни гарантійного обслуговування згідно з даними фірм-виробників та оцінено реальний стан гарантійного обслуговування на вітчизняних авторизованих сервісних центрах. Розроблено математичні моделі оцінювання фінансових витрат, пов'язаних із усуненням несправностей для виробників та споживачів автомобільної техніки в умовах організаційної структури автотранспортних підприємств. Проведено дослідження, на підставі яких виконано статистичний аналіз виникнення дефектів автобусів у початковий період експлуатації. Встановлено, що витрати, пов'язані із гарантійним обслуговуванням насамперед залежать від кількості відмов (якість виготовлення) та тривалості операцій з гарантійного обслуговування (простій у ремонті). Визначено, що фірма-виробник повинна мати дієву систему управління якістю для гарантування виробництва і реалізації споживачам автомобільної техніки практично без прихованих дефектів, які проявляються на початковому періоді експлуатації. Оскільки виникнення дефектів має статистичну суть і теоретично є неминучим (навіть у мінімальних, близьких до нуля обсягах) у початковий період експлуатації автотранспортних засобів важливе значення має статистичне відстежування їх дефектів, що виникають у процесі початкового періоду експлуатації та розроблення запобіжно-коригувальних дій для їх усунення і не допущення повторного виникнення у майбутньому. Якість машинобудівної продукції, зокрема автотранспортних засобів, не може бути забезпечена тільки технічним контролем готової продукції. Вона повинна забезпечуватися на всіх етапах життєвого циклу автомобіля: проектно-конструкторських робіт, вибору постачальників комплектувальних частин і матеріалів, на всіх стадіях виробництва, а також у процесі реалізації продукції та її технічного обслуговування в експлуатації.
{"title":"Техніко-економічні особливості регламентування терміну гарантійного обслуговування автомобільної техніки","authors":"С. В. Нємий","doi":"10.36930/40320610","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320610","url":null,"abstract":"Визначено, що гарантійний ремонт автомобіля передбачає будь-яке усунення неполадок, що виникли з вини виробника. У перелік робіт з ремонту авто входять як відновлення, так і повна заміна агрегатів і деталей. Причиною несправностей можуть бути виробничі умови заводу-виробника: неякісне складання, людський фактор виробничого персоналу заводу, застосування неякісних комплектувальних частин інших виробників та інші. Окрім цього, у разі виникнення несправності гарантійні зобов'язання виробників автомобілів передбачають доставку або компенсацію грошових витрат, пов'язаних з транспортуванням машини до місця розташування обслуговуючого авторизованого автосервісу. Отже, констатовано, що процес гарантійного обслуговування містить певні фінансові витрати фірм-виробників техніки. З іншого боку, відмова автомобілів під час експлуатації споживачем (клієнтом) та період непридатності до експлуатації також спричиняє економічні втрати клієнта. Визначено, що метою дослідження є аналіз особливостей сучасної системи гарантійного обслуговування автотранспортної техніки та створення методичної основи обґрунтування оптимального терміну гарантійного обслуговування автомобільної техніки фірмами-виробниками. Проаналізовано терміни гарантійного обслуговування згідно з даними фірм-виробників та оцінено реальний стан гарантійного обслуговування на вітчизняних авторизованих сервісних центрах. Розроблено математичні моделі оцінювання фінансових витрат, пов'язаних із усуненням несправностей для виробників та споживачів автомобільної техніки в умовах організаційної структури автотранспортних підприємств. Проведено дослідження, на підставі яких виконано статистичний аналіз виникнення дефектів автобусів у початковий період експлуатації. Встановлено, що витрати, пов'язані із гарантійним обслуговуванням насамперед залежать від кількості відмов (якість виготовлення) та тривалості операцій з гарантійного обслуговування (простій у ремонті). Визначено, що фірма-виробник повинна мати дієву систему управління якістю для гарантування виробництва і реалізації споживачам автомобільної техніки практично без прихованих дефектів, які проявляються на початковому періоді експлуатації. Оскільки виникнення дефектів має статистичну суть і теоретично є неминучим (навіть у мінімальних, близьких до нуля обсягах) у початковий період експлуатації автотранспортних засобів важливе значення має статистичне відстежування їх дефектів, що виникають у процесі початкового періоду експлуатації та розроблення запобіжно-коригувальних дій для їх усунення і не допущення повторного виникнення у майбутньому. Якість машинобудівної продукції, зокрема автотранспортних засобів, не може бути забезпечена тільки технічним контролем готової продукції. Вона повинна забезпечуватися на всіх етапах життєвого циклу автомобіля: проектно-конструкторських робіт, вибору постачальників комплектувальних частин і матеріалів, на всіх стадіях виробництва, а також у процесі реалізації продукції та її технічного обслуговування в експлуатації. ","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48317459","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：