Н. М. Данильчук, Ю. С. Юхименко, Любов Йосипівна Бойко
Опрацьовано літературу щодо шляхів поліпшення екологічної ситуації промислових регіонів, із застосуванням зелених насаджень, за умов зростання рівня антропогенного навантаження на навколишнє середовище. Встановлено, що для озеленення міст, серед листопадних деревних рослин помірної зони Північної півкулі, одними з найцінніших є види роду Acer L. Проаналізовано видове різноманіття кленів, деякі таксаційні показники та оцінено життєвий стан дерев, що ростуть у парках і скверах Кривого Рогу. Вивчено життєвий стан дерев роду Acer L. у зелених насадженнях методом маршрутних обстежень з використанням методів ландшафтної таксації. Ступінь поширення видів або культиварів визначено у насадженнях за коефіцієнтом їх трапляння, який розраховували за відношенням кількості парків (скверів) з цим видом до загальної кількості парків (скверів), вираженим у відсотках (R, %). Життєздатність дерев визначено за шкалою життєздатності деревних порід у захисних насадженнях Л.С. Савельєвої. Встановлено, що в зелених насадженнях міста рід Acer L. представлений 6-ма видами Acer campestre L., A. negundo L., A. platanoides L., A. pseudoplatanus L., A. saccharinum L., A. tataricum L. і 4-ма декоративними формами A. pseudoplatanus L. 'Purpureum', A. platanoides L. 'Globosum', A. platanoides L. 'Schwedleri', A. platanoides L. 'Crimson King'. У Криворізькому ботанічному саду НАН України, що розташований у Правобережному степовому Придніпров'ї, рід Acer L. представлений 21 видом, одним різновидом, 7 культиварами, які належать до 10 секцій. Під час досліджень встановлено, що виявлені види клена в паркових насадженнях міста використані неоднаково і за ступенем поширення їх можна розподілити на три категорії: I категорія – найпоширеніші види (ступінь поширення – 34-52 %); II категорія – середньопоширені види (ступінь поширення – 9-16 %); ІІІ – малопоширені види (ступінь поширення – 3-4 %). За переважанням типів насаджень можна побудувати такий ряд: солітери → групи → алеї → ряди → масиви. Висота дерев у насадженнях становить від 11 до 20 м, діаметр стовбура – 26-43 см. Проаналізувавши вікову структуру кленових насаджень у парках і скверах міста, встановлено, що більша кількість дерев перебуває у віці 30-40 років. У меншій кількості представлені дерева віком 40-50 років, ще меншою – віком до 30 років. Поодинокими екземплярами представлені молоді дерева, посаджені за останні роки (віком до 10 років). Варто зазначити, що дерева віком до 40 років у паркових насадженнях цілком здорові, у них зрідка трапляються сухі гілки у кроні, а також не ушкоджений листовий апарат. З'ясовано, що всі досліджені види та форми роду Acer L. мають високий життєвий стан (VII-VIII балів).
{"title":"Рід Acer L. у зелених насадженнях Кривого Рогу","authors":"Н. М. Данильчук, Ю. С. Юхименко, Любов Йосипівна Бойко","doi":"10.36930/40320404","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320404","url":null,"abstract":"Опрацьовано літературу щодо шляхів поліпшення екологічної ситуації промислових регіонів, із застосуванням зелених насаджень, за умов зростання рівня антропогенного навантаження на навколишнє середовище. Встановлено, що для озеленення міст, серед листопадних деревних рослин помірної зони Північної півкулі, одними з найцінніших є види роду Acer L. Проаналізовано видове різноманіття кленів, деякі таксаційні показники та оцінено життєвий стан дерев, що ростуть у парках і скверах Кривого Рогу. Вивчено життєвий стан дерев роду Acer L. у зелених насадженнях методом маршрутних обстежень з використанням методів ландшафтної таксації. Ступінь поширення видів або культиварів визначено у насадженнях за коефіцієнтом їх трапляння, який розраховували за відношенням кількості парків (скверів) з цим видом до загальної кількості парків (скверів), вираженим у відсотках (R, %). Життєздатність дерев визначено за шкалою життєздатності деревних порід у захисних насадженнях Л.С. Савельєвої. Встановлено, що в зелених насадженнях міста рід Acer L. представлений 6-ма видами Acer campestre L., A. negundo L., A. platanoides L., A. pseudoplatanus L., A. saccharinum L., A. tataricum L. і 4-ма декоративними формами A. pseudoplatanus L. 'Purpureum', A. platanoides L. 'Globosum', A. platanoides L. 'Schwedleri', A. platanoides L. 'Crimson King'. У Криворізькому ботанічному саду НАН України, що розташований у Правобережному степовому Придніпров'ї, рід Acer L. представлений 21 видом, одним різновидом, 7 культиварами, які належать до 10 секцій. Під час досліджень встановлено, що виявлені види клена в паркових насадженнях міста використані неоднаково і за ступенем поширення їх можна розподілити на три категорії: I категорія – найпоширеніші види (ступінь поширення – 34-52 %); II категорія – середньопоширені види (ступінь поширення – 9-16 %); ІІІ – малопоширені види (ступінь поширення – 3-4 %). За переважанням типів насаджень можна побудувати такий ряд: солітери → групи → алеї → ряди → масиви. Висота дерев у насадженнях становить від 11 до 20 м, діаметр стовбура – 26-43 см. Проаналізувавши вікову структуру кленових насаджень у парках і скверах міста, встановлено, що більша кількість дерев перебуває у віці 30-40 років. У меншій кількості представлені дерева віком 40-50 років, ще меншою – віком до 30 років. Поодинокими екземплярами представлені молоді дерева, посаджені за останні роки (віком до 10 років). Варто зазначити, що дерева віком до 40 років у паркових насадженнях цілком здорові, у них зрідка трапляються сухі гілки у кроні, а також не ушкоджений листовий апарат. З'ясовано, що всі досліджені види та форми роду Acer L. мають високий життєвий стан (VII-VIII балів).","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69788457","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
І. М. Пушка, В. П. Шлапак, В. В. Поліщук, Ю. А. Величко, М. Ю. Осіпов
Досліджено дендрологічний склад насаджень та розроблено композиційне рішення партерної частини території Уманського національного університету садівництва. Відзначено, що традиції озеленення Уманського національного університету садівництва, в минулому Головного училища садівництва, формувались за часів його заснування з 1844 року. Історія озеленення університету тісно пов'язана з будівництвом Національного дендрологічного парку "Софіївка" НАН України, перлини світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII – початку XIX ст., який свого часу було підпорядковано навчальному закладу. За час існування УНУС проведено кілька реконструкцій зелених насаджень та висаджено багато екзотів та аборигенних рослин. Встановлено, що на території налічується 137 видів дерев, кущів і ліан. З них 112 видів є високодекоративними. Вони належать до двох відділів (Pinophyta, Magnoliophyta), трьох класів (Ginkgopsida, Pinopsida, Magnoliopsida), 29 порядків, 39 родин і 76 родів. Серед декоративних насаджень переважають інтродуценти – 72,3 % від загальної кількості видів. Виявлено, що серед декоративних дерев, кущів і ліан домінують інтродуковані види (72,3 %). За походженням переважають далекосхідні та північноамериканські види. Науково обґрунтоване проєктне рішення відкритого простору в регулярному стилі, на прикладі партеру УНУС, передбачає поєднання в композиції біостратегічних, невимогливих у догляді вічнозелених, хвойних і багаторічних трав'яних і кущових видів та сортів рослин. Відзначено, що під час проєктування партеру в умовах Центральної України доцільно використовувати: Festuca glauca 'Elijah Blue', Iberis sempervirens 'Little Gem' та Sedum spurium 'Tricolor', Salvia nemorosa 'Caradonna' та Arabis caucasica 'Snow Cap', Lavandula angustifolia 'Munstead', Euonymus fortunei 'Emerald 'n' Gold', Buxus sempervirens, Thuja occidentalis L., Rosa L. тощо. Найбільш прийнятним рішенням для озеленення кампусів навчальних закладів є створення насаджень вільного планування з рослин аборигенної флори з додаванням декоративних інтродуцентів та невеликих партерних зон перед навчальними корпусами та адміністративними спорудами. Насадження з пріоритетною декоративною функцією мають забезпечувати підтримку оптимізованої екологічної ситуації.
{"title":"Особливості формування зелених насаджень кампусу закладу вищої освіти на прикладі Уманського національного університету садівництва","authors":"І. М. Пушка, В. П. Шлапак, В. В. Поліщук, Ю. А. Величко, М. Ю. Осіпов","doi":"10.36930/40320405","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320405","url":null,"abstract":"Досліджено дендрологічний склад насаджень та розроблено композиційне рішення партерної частини території Уманського національного університету садівництва. Відзначено, що традиції озеленення Уманського національного університету садівництва, в минулому Головного училища садівництва, формувались за часів його заснування з 1844 року. Історія озеленення університету тісно пов'язана з будівництвом Національного дендрологічного парку \"Софіївка\" НАН України, перлини світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII – початку XIX ст., який свого часу було підпорядковано навчальному закладу. За час існування УНУС проведено кілька реконструкцій зелених насаджень та висаджено багато екзотів та аборигенних рослин. Встановлено, що на території налічується 137 видів дерев, кущів і ліан. З них 112 видів є високодекоративними. Вони належать до двох відділів (Pinophyta, Magnoliophyta), трьох класів (Ginkgopsida, Pinopsida, Magnoliopsida), 29 порядків, 39 родин і 76 родів. Серед декоративних насаджень переважають інтродуценти – 72,3 % від загальної кількості видів. Виявлено, що серед декоративних дерев, кущів і ліан домінують інтродуковані види (72,3 %). За походженням переважають далекосхідні та північноамериканські види. Науково обґрунтоване проєктне рішення відкритого простору в регулярному стилі, на прикладі партеру УНУС, передбачає поєднання в композиції біостратегічних, невимогливих у догляді вічнозелених, хвойних і багаторічних трав'яних і кущових видів та сортів рослин. Відзначено, що під час проєктування партеру в умовах Центральної України доцільно використовувати: Festuca glauca 'Elijah Blue', Iberis sempervirens 'Little Gem' та Sedum spurium 'Tricolor', Salvia nemorosa 'Caradonna' та Arabis caucasica 'Snow Cap', Lavandula angustifolia 'Munstead', Euonymus fortunei 'Emerald 'n' Gold', Buxus sempervirens, Thuja occidentalis L., Rosa L. тощо. Найбільш прийнятним рішенням для озеленення кампусів навчальних закладів є створення насаджень вільного планування з рослин аборигенної флори з додаванням декоративних інтродуцентів та невеликих партерних зон перед навчальними корпусами та адміністративними спорудами. Насадження з пріоритетною декоративною функцією мають забезпечувати підтримку оптимізованої екологічної ситуації.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46813602","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Гірничопромислові комплекси, зокрема підприємства вугільної промисловості, належать до зон підвищеної екологічної небезпеки, адже багаторічне функціонування підприємств гірничодобувної та гірничопереробної промисловості призвело до істотного локального забруднення компонентів наземних екосистем. З огляду на це, потрібно приділити увагу дослідженню їх впливу на стан довкілля та варто акцентувати на вивченні форм знаходження важких металів у відвальних породах терикона Центральної збагачувальної фабрики "Червоноградська" Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну, який є найбільшим у регіоні. Результатів наукових досліджень з поширення різних форм важких металів у зоні техногенезу відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення є недостатньо для розроблення ефективних природоохоронних систем, тому вивчення цієї тематики є актуальним. У роботі наведено результати досліджень з вивчення деяких різновидів гірських порід: аргіліту, алевроліту, пісковику на предмет вмісту у них Cr та Mn у валовій формі (за допомогою 1 н. HNO3 у присутності H2O2), ацетатно-амонійній (ацетатно-амонійний буферний розчин з рН 4,8) та водорозчинній (з використанням дистильованої води) витяжках. Встановлено чинники екологічної небезпеки довкілля, спричинених розподілом різних форм хрому та мангану на основі аналізу міграційних властивостей цих елементів. Встановлено, що вміст валових форм Mn у 1,14-1,88 раза перевищує встановлені норми та сягає значень 2824,00 мг/кг у кременистому алевроліті. Виявлено, що концентрація рухомих форм важких металів у зразках порід перевищує допустимі норми в ацетатно-амонійній витяжці Cr у 1,33-2,5 раза, Mn – у 1,4-4,87 раза. Розраховано коефіцієнти концентрації важких металів за відношенням до валової форми, визначено, що значення є дуже мінливими, що залежить від досліджуваної породи. Результати досліджень дають підставу оцінити породи відвалу Центральної збагачувальної фабрики у частині поширення різних форм Cr та Mn як небезпечні для довкілля.
{"title":"Форми знаходження Cr та Mn у породах терикона центральної збагачувальної фабрики \"Червоноградська\" Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну","authors":"І. М. Кочмар, В. В. Карабин","doi":"10.36930/40320407","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320407","url":null,"abstract":"Гірничопромислові комплекси, зокрема підприємства вугільної промисловості, належать до зон підвищеної екологічної небезпеки, адже багаторічне функціонування підприємств гірничодобувної та гірничопереробної промисловості призвело до істотного локального забруднення компонентів наземних екосистем. З огляду на це, потрібно приділити увагу дослідженню їх впливу на стан довкілля та варто акцентувати на вивченні форм знаходження важких металів у відвальних породах терикона Центральної збагачувальної фабрики \"Червоноградська\" Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну, який є найбільшим у регіоні. Результатів наукових досліджень з поширення різних форм важких металів у зоні техногенезу відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення є недостатньо для розроблення ефективних природоохоронних систем, тому вивчення цієї тематики є актуальним. У роботі наведено результати досліджень з вивчення деяких різновидів гірських порід: аргіліту, алевроліту, пісковику на предмет вмісту у них Cr та Mn у валовій формі (за допомогою 1 н. HNO3 у присутності H2O2), ацетатно-амонійній (ацетатно-амонійний буферний розчин з рН 4,8) та водорозчинній (з використанням дистильованої води) витяжках. Встановлено чинники екологічної небезпеки довкілля, спричинених розподілом різних форм хрому та мангану на основі аналізу міграційних властивостей цих елементів. Встановлено, що вміст валових форм Mn у 1,14-1,88 раза перевищує встановлені норми та сягає значень 2824,00 мг/кг у кременистому алевроліті. Виявлено, що концентрація рухомих форм важких металів у зразках порід перевищує допустимі норми в ацетатно-амонійній витяжці Cr у 1,33-2,5 раза, Mn – у 1,4-4,87 раза. Розраховано коефіцієнти концентрації важких металів за відношенням до валової форми, визначено, що значення є дуже мінливими, що залежить від досліджуваної породи. Результати досліджень дають підставу оцінити породи відвалу Центральної збагачувальної фабрики у частині поширення різних форм Cr та Mn як небезпечні для довкілля.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44192732","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Наведено огляд тенденцій енергетичного переходу (тобто процесу переходу від викопних до відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в умовах посилення загроз змін клімату та геополітичних безпекових загроз. У методичному плані дослідження ґрунтується на порівняльному аналізі джерел, доступних у базі даних ScienceDirect, матеріалів статистичної звітності, термінологічної і нормативно-правової бази. Проаналізувавши виклики для сталості розвитку на глобальному рівні, з'ясовано, що за нинішніх умов енергетичний перехід є не просто бажаним, а безальтернативним, життєво важливим рішенням. За результатами порівняльного аналізу міжнародного досвіду встановлено, що цілеспрямовані стимули та стратегії відіграють конструктивну роль у заохоченні реалізації проєктів розвитку ВДЕ. На підставі узагальнення запропоновано такі категорії інструментів стимулювання продукування та споживання ВДЕ: (а) платіжні інструменти, які охоплюють схеми надання коштів прямо, або опосередковано для реалізації енергетичних проектів; (б) інструменти доступу до мережі, які його полегшують, або створюють альтернативи наявному доступу до мережі; (в) інструменти охорони довкілля, які спрямовані на планування сталого просторового розвитку та землекористування шляхом їх переорієнтації на сценарії, які передбачають інтеграцію об'єктів ВДЕ; (г) інструменти планування та розвитку потенціалу громад стосовно ініціативності у сфері реалізації стратегій енергетичного переходу. Дослідження показало необхідність оптимально поєднувати різні інструменти стимулювання, зокрема орієнтовані на осіб, компанії і державні інституції у такий спосіб, щоб максимально врахувати всі можливі зовнішні ефекти, пов'язані з ВДЕ. На основі емпіричного аналізу та сегментації типів інструментів, аналізу їхньої ролі в загальному комплексі політичних інструментів доведено необхідність використання комплексного інструментарію. В Україні у післявоєнний період розвиток ВДЕ має стати важливим чинником сталого розвитку енергетики. Результати дослідження можна застосувати на практиці у процесі обґрунтування стратегій та інструментів екологічної, кліматичної та енергетичної політик. Окрім відновлення зруйнованих потужностей ВДЕ, потрібно запровадити стандарти та норми ЄС у галузі ВДЕ та аукціонну модель енергоринку.
{"title":"Енергетичний перехід в умовах нових викликів для сталості: можливості застосування економічних інструментів екологічної політики","authors":"П. Б. Дубневич, І. П. Соловій","doi":"10.36930/40320408","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320408","url":null,"abstract":"Наведено огляд тенденцій енергетичного переходу (тобто процесу переходу від викопних до відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в умовах посилення загроз змін клімату та геополітичних безпекових загроз. У методичному плані дослідження ґрунтується на порівняльному аналізі джерел, доступних у базі даних ScienceDirect, матеріалів статистичної звітності, термінологічної і нормативно-правової бази. Проаналізувавши виклики для сталості розвитку на глобальному рівні, з'ясовано, що за нинішніх умов енергетичний перехід є не просто бажаним, а безальтернативним, життєво важливим рішенням. За результатами порівняльного аналізу міжнародного досвіду встановлено, що цілеспрямовані стимули та стратегії відіграють конструктивну роль у заохоченні реалізації проєктів розвитку ВДЕ. На підставі узагальнення запропоновано такі категорії інструментів стимулювання продукування та споживання ВДЕ: (а) платіжні інструменти, які охоплюють схеми надання коштів прямо, або опосередковано для реалізації енергетичних проектів; (б) інструменти доступу до мережі, які його полегшують, або створюють альтернативи наявному доступу до мережі; (в) інструменти охорони довкілля, які спрямовані на планування сталого просторового розвитку та землекористування шляхом їх переорієнтації на сценарії, які передбачають інтеграцію об'єктів ВДЕ; (г) інструменти планування та розвитку потенціалу громад стосовно ініціативності у сфері реалізації стратегій енергетичного переходу. Дослідження показало необхідність оптимально поєднувати різні інструменти стимулювання, зокрема орієнтовані на осіб, компанії і державні інституції у такий спосіб, щоб максимально врахувати всі можливі зовнішні ефекти, пов'язані з ВДЕ. На основі емпіричного аналізу та сегментації типів інструментів, аналізу їхньої ролі в загальному комплексі політичних інструментів доведено необхідність використання комплексного інструментарію. В Україні у післявоєнний період розвиток ВДЕ має стати важливим чинником сталого розвитку енергетики. Результати дослідження можна застосувати на практиці у процесі обґрунтування стратегій та інструментів екологічної, кліматичної та енергетичної політик. Окрім відновлення зруйнованих потужностей ВДЕ, потрібно запровадити стандарти та норми ЄС у галузі ВДЕ та аукціонну модель енергоринку.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41506140","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
О. В. Жуковський, В. П. Краснов, І. Д. Іванюк, Т. В. Курбет, О. В. Зборовська
Дослідження здійснено на одинадцяти лісогосподарських підприємствах Житомирської області впродовж 2014-2018 рр. Виявлено, що у період масового всихання короїд верхівковий (Ips acuminatus (Gyllenhal, 1827) є основним розповсюджувачем трахеомікозів хвойних (деревинозабарвлювальних грибів). Відібрано 50 модельних дерев з ознаками заселення короїдом верхівковим, проведено розкряжування стовбура для встановлення поширення деревинозабарвлювальних грибів та здійснено їхні обміри. Наведено результати досліджень з вивчення особливостей заселення дерев сосни звичайної короїдом верхівковим і поширення офіостомових грибів у стовбурі залежно від віку деревостанів. Після розподілу модельних дерев за категоріями санітарного стану, встановлено, що до ІІІ категорії санітарного стану належить 2 % дерев із загальної вибірки, до IV – 53 %, до V – 43 %, до VІ – 2 %. Короїд верхівковий заселяє 48-52 % протяжності стовбура дерева у деревостанах VI і VII класів віку та 39-42 % – у VIII і IX класів віку. Офіостомові гриби уражують 47-48 % протяжності стовбура дерева у деревостанах VI і VII класів віку та 36-44 % – у деревостанах VIII і IX класів віку. Виявлено залежність між протяжністю заселенням дерев короїдом верхівковим і протяжністю поширенням офіостомових грибів, яка описується лінійним рівнянням y = 2,2672 + 0,8788 ´ х, цей зв'язок є тісним, про що свідчить високий коефіцієнт кореляції r = 0,88. Встановлено, що зі збільшенням віку та висоти деревостанів зменшується частка стовбура, яка заселена короїдом верхівковим і, відповідно, охоплена деревинозабарвлювальними грибами. Деревина середньої та окоренкової частин стовбура залишається не ураженою і зберігає усі технічні властивості. Отримані результати можна використати у плануванні і проведенні лісогосподарських заходів, спрямованих на боротьбу зі шкідниками і хворобами.
{"title":"Поширення короїда верхівкового (Ips acuminatus (Gyllenhal, 1827) і трахеомікозу хвойних стовбуром сосни звичайної","authors":"О. В. Жуковський, В. П. Краснов, І. Д. Іванюк, Т. В. Курбет, О. В. Зборовська","doi":"10.36930/40320406","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320406","url":null,"abstract":"Дослідження здійснено на одинадцяти лісогосподарських підприємствах Житомирської області впродовж 2014-2018 рр. Виявлено, що у період масового всихання короїд верхівковий (Ips acuminatus (Gyllenhal, 1827) є основним розповсюджувачем трахеомікозів хвойних (деревинозабарвлювальних грибів). Відібрано 50 модельних дерев з ознаками заселення короїдом верхівковим, проведено розкряжування стовбура для встановлення поширення деревинозабарвлювальних грибів та здійснено їхні обміри. Наведено результати досліджень з вивчення особливостей заселення дерев сосни звичайної короїдом верхівковим і поширення офіостомових грибів у стовбурі залежно від віку деревостанів. Після розподілу модельних дерев за категоріями санітарного стану, встановлено, що до ІІІ категорії санітарного стану належить 2 % дерев із загальної вибірки, до IV – 53 %, до V – 43 %, до VІ – 2 %. Короїд верхівковий заселяє 48-52 % протяжності стовбура дерева у деревостанах VI і VII класів віку та 39-42 % – у VIII і IX класів віку. Офіостомові гриби уражують 47-48 % протяжності стовбура дерева у деревостанах VI і VII класів віку та 36-44 % – у деревостанах VIII і IX класів віку. Виявлено залежність між протяжністю заселенням дерев короїдом верхівковим і протяжністю поширенням офіостомових грибів, яка описується лінійним рівнянням y = 2,2672 + 0,8788 ´ х, цей зв'язок є тісним, про що свідчить високий коефіцієнт кореляції r = 0,88. Встановлено, що зі збільшенням віку та висоти деревостанів зменшується частка стовбура, яка заселена короїдом верхівковим і, відповідно, охоплена деревинозабарвлювальними грибами. Деревина середньої та окоренкової частин стовбура залишається не ураженою і зберігає усі технічні властивості. Отримані результати можна використати у плануванні і проведенні лісогосподарських заходів, спрямованих на боротьбу зі шкідниками і хворобами.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":"50 2","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41306346","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
О. Ю. Андреєва, Ф. Ф. Марков, Т. М. Іванюк, О. М. Корма, Ганна Вікторівна Кірейцева
Оцінено показники біорізноманіття лісових рослин на двох об'єктах природно-заповідного фонду на території ДП "Коростенське ЛМГ" Житомирської області – у лісовому заказнику Забране та загальнозоологічному заказнику Барвенкове. Лісовий заказник місцевого значення урочище Забране набув статусу для збереження частини лісового масиву з цінними насадженнями дуба, який є спадщиною Шершнівського корабельного гаю XIX ст. Урочище Барвенкове розташоване на болоті та регулює водний режим річки Уж і сусідніх територій, на вкриті лісом землі припадає 64 % площі. Визначено видовий склад, проективне покриття рослин і основні показники біорізноманіття. Опис усіх видів рослин та визначення проективного покриття здійснено на ділянках квадратної форми зі сторонами 10 м з урахуванням методичних підходів Г.М. Висоцького та Д.В. Воробйова з нашими уточненнями. На облікових ділянках виявлено 51 вид вищих рослин, зокрема 7 видів дерев. При цьому в ур. Забране росте 27 видів рослин (5 видів дерев), а в ур. Барвенкове – 29 (4 види дерев). Встановлено, що подібність рослин деревного ярусу цих заказників середня – індекс Соренсона-Чекановського Csc = 0,67, а трав'яно-чагарничкового ярусу – дуже низька (Csc = 0,09). Індекс Шеннона є найменшим у сирому суборі, а найбільшим – у вологому сугруді. Відзначено тенденцію до збільшення цього показника у міру збільшення вологості і трофності лісорослинних умов. Індекс Бергера-Паркера, який характеризує домінування видів, є дещо меншим у Барвенковому порівняно із Забраним, доволі високий у В3 і С2 у Забраному та в В4 в Барвенковому, а найменше значення має в С3 у Барвенковому. Встановлено, що у Забраному подібність переліків рослин трав'яно-чагарникового ярусу на ділянках із типами лісорослинних умов В3 і С2 оцінено коефіцієнтом Соренсена-Чекановського 0,31. У Барвенковому представлені типи лісорослинних умов С3, В4 і В5, причому найбільш подібні списки рослин на В4 і В5. Раритетна компонента представлена трьома видами рослин із національним статусами охорони: один вид у Забраному у вологому суборі – осока тонкокореневищна (Carex chordorrhiza) та два види у Барвенковому: у сирому суборі – гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis) та у вологому сугруді – зозульки травневі (Dactylorhiza majalis). При цьому перший вид поширений помірно (бал 2), а решта трапляються зрідка ("un"). Варто передбачити регулярне проведення моніторингу на ділянках із життєздатними популяціями і за потреби перегляд регіонального охоронного статусу окремих видів.
{"title":"Різноманіття флори на деяких об'єктах природно-заповідного фонду ДП \"Коростенське лісомисливське господарство\" Житомирської області","authors":"О. Ю. Андреєва, Ф. Ф. Марков, Т. М. Іванюк, О. М. Корма, Ганна Вікторівна Кірейцева","doi":"10.36930/40320402","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320402","url":null,"abstract":"Оцінено показники біорізноманіття лісових рослин на двох об'єктах природно-заповідного фонду на території ДП \"Коростенське ЛМГ\" Житомирської області – у лісовому заказнику Забране та загальнозоологічному заказнику Барвенкове. Лісовий заказник місцевого значення урочище Забране набув статусу для збереження частини лісового масиву з цінними насадженнями дуба, який є спадщиною Шершнівського корабельного гаю XIX ст. Урочище Барвенкове розташоване на болоті та регулює водний режим річки Уж і сусідніх територій, на вкриті лісом землі припадає 64 % площі. Визначено видовий склад, проективне покриття рослин і основні показники біорізноманіття. Опис усіх видів рослин та визначення проективного покриття здійснено на ділянках квадратної форми зі сторонами 10 м з урахуванням методичних підходів Г.М. Висоцького та Д.В. Воробйова з нашими уточненнями. На облікових ділянках виявлено 51 вид вищих рослин, зокрема 7 видів дерев. При цьому в ур. Забране росте 27 видів рослин (5 видів дерев), а в ур. Барвенкове – 29 (4 види дерев). Встановлено, що подібність рослин деревного ярусу цих заказників середня – індекс Соренсона-Чекановського Csc = 0,67, а трав'яно-чагарничкового ярусу – дуже низька (Csc = 0,09). Індекс Шеннона є найменшим у сирому суборі, а найбільшим – у вологому сугруді. Відзначено тенденцію до збільшення цього показника у міру збільшення вологості і трофності лісорослинних умов. Індекс Бергера-Паркера, який характеризує домінування видів, є дещо меншим у Барвенковому порівняно із Забраним, доволі високий у В3 і С2 у Забраному та в В4 в Барвенковому, а найменше значення має в С3 у Барвенковому. Встановлено, що у Забраному подібність переліків рослин трав'яно-чагарникового ярусу на ділянках із типами лісорослинних умов В3 і С2 оцінено коефіцієнтом Соренсена-Чекановського 0,31. У Барвенковому представлені типи лісорослинних умов С3, В4 і В5, причому найбільш подібні списки рослин на В4 і В5. Раритетна компонента представлена трьома видами рослин із національним статусами охорони: один вид у Забраному у вологому суборі – осока тонкокореневищна (Carex chordorrhiza) та два види у Барвенковому: у сирому суборі – гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis) та у вологому сугруді – зозульки травневі (Dactylorhiza majalis). При цьому перший вид поширений помірно (бал 2), а решта трапляються зрідка (\"un\"). Варто передбачити регулярне проведення моніторингу на ділянках із життєздатними популяціями і за потреби перегляд регіонального охоронного статусу окремих видів.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46291394","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Д. І. Бідолах, В. С. Кузьович, Ю. Г. Гринюк, С. М. Підховна, О. Б. Тиманська
Наведено результати дослідження стану зелених насаджень дендрологічного парку "Лісова пісня", який розташований у місті Козова Тернопільської обл. Встановлено, що на досліджуваному об'єкті росте 149 видів і форм дендрофлори. На території Козівського дендропарку виявлено живоплоти загальною протяжністю 147 м пог., які переважно потребують реконструкції або заміни. Оцінивши якісний стан дендрофлори, з'ясовано, що переважна кількість дерев (42 %) належить до категорій стану "добрий". Водночас більше четвертої частини облікованих дерев потребують негайного вжиття оздоровчих заходів або знесення. Головною причиною відведення в рубку дерев є надмірне загущення насаджень і стовбурові гнилі, котрі спричинені діяльністю патогенних грибів. Серед деревних насаджень дендропарку виявлено 172 дерева із фаутами (5,5 % від усіх дерев). З'ясовано, що фаутність представлена такими видами змін: викривлення стовбура (64 % від кількості фаутних дерев), дво- та більше верхівковість (27 %), обдертість кори (5 %), дупла і наявність плодових тіл патогенних грибів (3 %), капи (1 %). Визначено функціональне призначення дендрологічного парку та виокремлено його основні функції. З'ясовано, що використання сучасних методів для виконання польових досліджень та їх інтерпретації (GPS-технології, методи дистанційного зондування Землі, зокрема і використання безпілотних літальних апаратів, ГІС-технології та електронні бази даних) створює умови для пришвидшення процесу виконання робіт і покращення його якості. За результатами інвентаризації зелених насаджень підготовлено геоінформаційну базу даних рослинності, яка створила умови для відображення змін урболандшафтів і візуалізації перспектив розвитку зелених насаджень. Отримані результати використано для підготовки проєкту організації території дендрологічного парку місцевого значення "Лісова пісня" та можуть бути корисними для покращення процесу виконання аналогічних досліджень стану зелених насаджень.
{"title":"Аналіз стану та перспективи розвитку зелених насаджень дендропарку \"Лісова пісня\" у місті Козова Тернопільської області","authors":"Д. І. Бідолах, В. С. Кузьович, Ю. Г. Гринюк, С. М. Підховна, О. Б. Тиманська","doi":"10.36930/40320302","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320302","url":null,"abstract":"Наведено результати дослідження стану зелених насаджень дендрологічного парку \"Лісова пісня\", який розташований у місті Козова Тернопільської обл. Встановлено, що на досліджуваному об'єкті росте 149 видів і форм дендрофлори. На території Козівського дендропарку виявлено живоплоти загальною протяжністю 147 м пог., які переважно потребують реконструкції або заміни. Оцінивши якісний стан дендрофлори, з'ясовано, що переважна кількість дерев (42 %) належить до категорій стану \"добрий\". Водночас більше четвертої частини облікованих дерев потребують негайного вжиття оздоровчих заходів або знесення. Головною причиною відведення в рубку дерев є надмірне загущення насаджень і стовбурові гнилі, котрі спричинені діяльністю патогенних грибів. Серед деревних насаджень дендропарку виявлено 172 дерева із фаутами (5,5 % від усіх дерев). З'ясовано, що фаутність представлена такими видами змін: викривлення стовбура (64 % від кількості фаутних дерев), дво- та більше верхівковість (27 %), обдертість кори (5 %), дупла і наявність плодових тіл патогенних грибів (3 %), капи (1 %). Визначено функціональне призначення дендрологічного парку та виокремлено його основні функції. З'ясовано, що використання сучасних методів для виконання польових досліджень та їх інтерпретації (GPS-технології, методи дистанційного зондування Землі, зокрема і використання безпілотних літальних апаратів, ГІС-технології та електронні бази даних) створює умови для пришвидшення процесу виконання робіт і покращення його якості. За результатами інвентаризації зелених насаджень підготовлено геоінформаційну базу даних рослинності, яка створила умови для відображення змін урболандшафтів і візуалізації перспектив розвитку зелених насаджень. Отримані результати використано для підготовки проєкту організації території дендрологічного парку місцевого значення \"Лісова пісня\" та можуть бути корисними для покращення процесу виконання аналогічних досліджень стану зелених насаджень.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41527946","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Річка Стрий є найбільшою карпатською притокою Дністра і зазнає істотних антропогенних змін. Унаслідок видобування алювіальних відкладів відбувається руйнування захисно-регулювальних споруд на річці, підмивання берегових укріплень, пошкодження багатьох мостів, переходів трубопроводів, деформація русла і розмивання русла річки Стрий. Такі процеси є чинниками посилення екологічної небезпеки та підвищення ризику виникнення надзвичайних ситуацій у разі надходження забруднювальних речовин, зокрема вуглеводневого складу у відклади надзаплавних терас річки. Прогнозування поширення забруднювачів у системі "вода-порода" базується на рівняннях дифузії та передбачає точні дані щодо коефіцієнтів розподілу забруднювача у системі "вода-порода". Коефіцієнти розподілу забруднювачів серед іншого будуть залежати від гранулометричного складу породи, у нашому випадку від гранулометричного складу порід товщі надзаплавної тераси. Для досягнення мети цього дослідження використано теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння) та експериментальні (спостереження, ваговий метод). Встановлено концентрації бензолу, який серед забруднювачів вуглеводневого складу у великих дозах міститься у дизельному паливі та характеризується високою канцерогенністю. Складено ґрунтовий профіль та проведено опис морфологічної будови профілю алювіальних відкладів надзаплавної тераси річки Стрий. За лабораторних умов під час моделювання аварійного розливу визначено концентрацію бензолу та коефіцієнти розподілу у системах "вода-порода" та "порода-вода". Отримані коефіцієнти розподілу бензолу створюють надійну наукову основу для моделювання дифузійного переносу цього забруднювача у товщі першої надзаплавної тераси річки Стрий, а відтак і прогнозування міграції бензолу у басейні річки Стрий. Отримані експериментальні дані слугуватимуть надійною основою для моделювання та прогнозування дифузійного масопереносу бензолу крізь товщу надзаплавної тераси річки Стрий. Ці результати можна також екстраполювати на інші гірські річкові системи.
{"title":"Експериментальні дослідження розподілу бензолу у системі \"вода-порода\" у товщі першої надзаплавної тераси річки Стрий","authors":"В. І. Шуригін, В. В. Карабин","doi":"10.36930/40320305","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320305","url":null,"abstract":"Річка Стрий є найбільшою карпатською притокою Дністра і зазнає істотних антропогенних змін. Унаслідок видобування алювіальних відкладів відбувається руйнування захисно-регулювальних споруд на річці, підмивання берегових укріплень, пошкодження багатьох мостів, переходів трубопроводів, деформація русла і розмивання русла річки Стрий. Такі процеси є чинниками посилення екологічної небезпеки та підвищення ризику виникнення надзвичайних ситуацій у разі надходження забруднювальних речовин, зокрема вуглеводневого складу у відклади надзаплавних терас річки. Прогнозування поширення забруднювачів у системі \"вода-порода\" базується на рівняннях дифузії та передбачає точні дані щодо коефіцієнтів розподілу забруднювача у системі \"вода-порода\". Коефіцієнти розподілу забруднювачів серед іншого будуть залежати від гранулометричного складу породи, у нашому випадку від гранулометричного складу порід товщі надзаплавної тераси. Для досягнення мети цього дослідження використано теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння) та експериментальні (спостереження, ваговий метод). Встановлено концентрації бензолу, який серед забруднювачів вуглеводневого складу у великих дозах міститься у дизельному паливі та характеризується високою канцерогенністю. Складено ґрунтовий профіль та проведено опис морфологічної будови профілю алювіальних відкладів надзаплавної тераси річки Стрий. За лабораторних умов під час моделювання аварійного розливу визначено концентрацію бензолу та коефіцієнти розподілу у системах \"вода-порода\" та \"порода-вода\". Отримані коефіцієнти розподілу бензолу створюють надійну наукову основу для моделювання дифузійного переносу цього забруднювача у товщі першої надзаплавної тераси річки Стрий, а відтак і прогнозування міграції бензолу у басейні річки Стрий. Отримані експериментальні дані слугуватимуть надійною основою для моделювання та прогнозування дифузійного масопереносу бензолу крізь товщу надзаплавної тераси річки Стрий. Ці результати можна також екстраполювати на інші гірські річкові системи.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43418546","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Наведено огляд підходів до бізнес-моделей лісового господарства, інноваційність яких базується на наданні певних послуг екосистем. Для визначення найдоречніших у контексті сприяння досягненню сталого розвитку бізнес-моделей з урахуванням поточної соціально-економічної, екологічної та політичної ситуації проведено дослідження шляхом порівняння відомих на сьогодні прикладів формування бізнес-моделей у сфері лісового господарства на основі надання послуг екосистем. Наголошено на розширених можливостях таких моделей для збереження та багатоцільового використання лісових ресурсів з урахуванням тенденцій їх вичерпності та посилення ролі у забезпеченні суспільства широким колом послуг екосистем. На основі огляду наукової літератури узагальнено розвиток концепції бізнес-моделей у сфері лісового господарства та успішний досвід впровадження інновацій у процесі їх творення. Досліджено шляхи створення доданої вартості у господарській діяльності підприємств сфери лісового господарства, за умови врахування у бізнес-моделях акцентів на викликах ХХІ ст., а саме – змінах клімату та інших антропогенних чинниках в контексті інтенсивного природокористування та зміна ландшафтів. Для вивчення та дослідження обрано три конкретні бізнес-моделі, географічно розташовані на території двох глобальних географічних регіонів – у Північній Америці та Європі: бізнес-моделі постачання харчової продукції та депонування вуглецю розглянуто на прикладі підприємств у Сполучених Штатах Америки, бізнес-модель надання духовно-сакральної культурної послуги екосистем – на основі прикладу підприємства у Швейцарії. Наведено інструменти створення доданої вартості за допомогою трьох основних видів бізнес-моделей на прикладі окремих видів послуг екосистем, забезпечуваних лісами (депонування вуглецю, постачання харчової продукції, духовно-сакральна культурна послуга). Вибір теми пов'язаний із пошуком шляхів включення послуг лісових екосистем у бізнес-моделі підприємств лісового господарства.
{"title":"Бізнес-моделі ведення лісового господарства на основі надання послуг екосистем: аналіз інноваційних підходів","authors":"Т. О. Челепіс, І. П. Соловій","doi":"10.36930/40320307","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320307","url":null,"abstract":"Наведено огляд підходів до бізнес-моделей лісового господарства, інноваційність яких базується на наданні певних послуг екосистем. Для визначення найдоречніших у контексті сприяння досягненню сталого розвитку бізнес-моделей з урахуванням поточної соціально-економічної, екологічної та політичної ситуації проведено дослідження шляхом порівняння відомих на сьогодні прикладів формування бізнес-моделей у сфері лісового господарства на основі надання послуг екосистем. Наголошено на розширених можливостях таких моделей для збереження та багатоцільового використання лісових ресурсів з урахуванням тенденцій їх вичерпності та посилення ролі у забезпеченні суспільства широким колом послуг екосистем. На основі огляду наукової літератури узагальнено розвиток концепції бізнес-моделей у сфері лісового господарства та успішний досвід впровадження інновацій у процесі їх творення. Досліджено шляхи створення доданої вартості у господарській діяльності підприємств сфери лісового господарства, за умови врахування у бізнес-моделях акцентів на викликах ХХІ ст., а саме – змінах клімату та інших антропогенних чинниках в контексті інтенсивного природокористування та зміна ландшафтів. Для вивчення та дослідження обрано три конкретні бізнес-моделі, географічно розташовані на території двох глобальних географічних регіонів – у Північній Америці та Європі: бізнес-моделі постачання харчової продукції та депонування вуглецю розглянуто на прикладі підприємств у Сполучених Штатах Америки, бізнес-модель надання духовно-сакральної культурної послуги екосистем – на основі прикладу підприємства у Швейцарії. Наведено інструменти створення доданої вартості за допомогою трьох основних видів бізнес-моделей на прикладі окремих видів послуг екосистем, забезпечуваних лісами (депонування вуглецю, постачання харчової продукції, духовно-сакральна культурна послуга). Вибір теми пов'язаний із пошуком шляхів включення послуг лісових екосистем у бізнес-моделі підприємств лісового господарства.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45399538","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-30DOI: 10.30835/2413-7510.2013.54131
Я. Д. Фучило, І. Д. Іванюк, О. О. Бордусь
Наведено результати досліджень особливостей вирощування живцевих саджанців тополі культиварів 'Dorskamp', 'Robusta', 'І-45/51' та тополі Торопогрицького на вилугуваних чорноземах Правобережного Лісостепу України. Подано показники приживлюваності живців різної довжини (20, 25 та 30 см), висаджених у два терміни (пізня осінь і рання весна) і висот саджанців, що з них виросли. Холодна та суха весна 2020 р. спричинила загибель великої кількості живців, особливо – висаджених навесні. Їх укоріненість становила у сорту 'Dorskamp' – від 41,7 до 85,3 %, у 'Robusta' – від 12,5 до 20,0 %, у 'І-45/51' – від 20,0 до 28,3 % і у тополі Торопогрицького – від 35,0 до 48,3 %. У 2020 р. спостерігалася тенденція до вищого укорінення живців завдовжки 25 см. У 2021 р. взагалі перевага за відсотком укорінення була за живцями найменших розмірів (20 см, перпендикулярний зріз), де укоріненість живців сорту 'Dorskamp' становила 86,7 %, у сорту 'Robusta' – 85,0 %, у 'І-45/51' – 70,0 %. У 2021 р. приживлюваність живців, висаджених восени 2020 р., за незначним винятком (20-сантиметрові живці з перпендикулярним зрізом), була найменшою з двох років досліджень. За осіннього садіння живців найвищі показники висоти живцевих саджанців отримано у тополі Торопогрицького. У цього ж сорту виявлено також високі показники укорінення живців, що свідчить про доцільність висаджування його живців восени. За весняного садіння найбільші розміри мали живцеві саджанці сорту 'Dorskamp'. У 2020 р. їх середня висота становила від 165,6 до 176,4 см, а у 2021 р. – від 195,0 до 228,6 см. Також у цьому варіанті укоренилася найбільша кількість живців. Упродовж вегетативного періоду 2020 р. сорти 'Robusta' і 'І-45/51', як уже відомо, відзначалися дуже низькими показниками укорінення живців. У них також виявилися найменшими показники середньої висоти саджанців, що з них виросли як за осіннього, так і за весняного садіння живців. Вплив розмірів живців на висоту живцевих саджанців виявився неістотним. Здебільшого саджанці із живців завдовжки 20 і 25 см мали більшу середню висоту, ніж за використання живців завдовжки 30 см. Живці з косим зрізом, за весняного садіння, переважали за укоріненням живці з перпендикулярним зрізом тільки у двох варіантах із восьми (у тополі Торопогрицького).
{"title":"Особливості вирощування живцевих саджанців тополі на вилугуваних чорноземах Правобережного Лісостепу України","authors":"Я. Д. Фучило, І. Д. Іванюк, О. О. Бордусь","doi":"10.30835/2413-7510.2013.54131","DOIUrl":"https://doi.org/10.30835/2413-7510.2013.54131","url":null,"abstract":"Наведено результати досліджень особливостей вирощування живцевих саджанців тополі культиварів 'Dorskamp', 'Robusta', 'І-45/51' та тополі Торопогрицького на вилугуваних чорноземах Правобережного Лісостепу України. Подано показники приживлюваності живців різної довжини (20, 25 та 30 см), висаджених у два терміни (пізня осінь і рання весна) і висот саджанців, що з них виросли. Холодна та суха весна 2020 р. спричинила загибель великої кількості живців, особливо – висаджених навесні. Їх укоріненість становила у сорту 'Dorskamp' – від 41,7 до 85,3 %, у 'Robusta' – від 12,5 до 20,0 %, у 'І-45/51' – від 20,0 до 28,3 % і у тополі Торопогрицького – від 35,0 до 48,3 %. У 2020 р. спостерігалася тенденція до вищого укорінення живців завдовжки 25 см. У 2021 р. взагалі перевага за відсотком укорінення була за живцями найменших розмірів (20 см, перпендикулярний зріз), де укоріненість живців сорту 'Dorskamp' становила 86,7 %, у сорту 'Robusta' – 85,0 %, у 'І-45/51' – 70,0 %. У 2021 р. приживлюваність живців, висаджених восени 2020 р., за незначним винятком (20-сантиметрові живці з перпендикулярним зрізом), була найменшою з двох років досліджень. За осіннього садіння живців найвищі показники висоти живцевих саджанців отримано у тополі Торопогрицького. У цього ж сорту виявлено також високі показники укорінення живців, що свідчить про доцільність висаджування його живців восени. За весняного садіння найбільші розміри мали живцеві саджанці сорту 'Dorskamp'. У 2020 р. їх середня висота становила від 165,6 до 176,4 см, а у 2021 р. – від 195,0 до 228,6 см. Також у цьому варіанті укоренилася найбільша кількість живців. Упродовж вегетативного періоду 2020 р. сорти 'Robusta' і 'І-45/51', як уже відомо, відзначалися дуже низькими показниками укорінення живців. У них також виявилися найменшими показники середньої висоти саджанців, що з них виросли як за осіннього, так і за весняного садіння живців. Вплив розмірів живців на висоту живцевих саджанців виявився неістотним. Здебільшого саджанці із живців завдовжки 20 і 25 см мали більшу середню висоту, ніж за використання живців завдовжки 30 см. Живці з косим зрізом, за весняного садіння, переважали за укоріненням живці з перпендикулярним зрізом тільки у двох варіантах із восьми (у тополі Торопогрицького).","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46880414","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：