М. М. Копанський, Р. О. Козак, І. І. Кусняк, Г. Є. Ортинська
На сьогодні для виготовлення деревинних композиційних матеріалів традиційною сировиною є деревина. Швидкість глобального вирубування лісів і його шкідливий вплив на довкілля змушує виробників цих видів продукції шукати альтернативні джерела сировини. Здебільшого це лігноцелюлозна сировина сільськогосподарського виробництва. Ми запропонували використання з цією метою опалого листя. Одним із шляхів ефективного використання листя може бути часткова заміна ним деревинної сировини під час виробництва деяких деревинних композиційних матеріалів, зокрема для виготовлення волокнистих плит. Основне завдання дослідження – з'ясувати можливість і доцільність використання опалого листя як повноцінного замінника деревинної сировини. Досліджено вплив параметрів процесу виготовлення волокнистих плит середньої твердості на їх основні фізико-механічні показники. Зокрема, визначено такі властивості: міцність плит на згин, набрякання за товщиною та водопоглинання після витримки у воді впродовж 24 год. Змінними параметрами були: співвідношення листяних і деревинних частинок (5:95, 10:90, 15:85, 20:80, 25:75) та вміст клею у вихідній композиції (1, 2, 3, 4, 5 %). Отримані під час досліджень фізико-механічні показники порівнювали з показниками плит, виготовлених тільки з деревинної сировини, та перевіряли їх відповідність вимогам ДСТУ ЕN 622-3:2006. За результатами дослідження з'ясовано, що співвідношення листяних і деревинних частинок має істотний влив на властивості отриманого матеріалу (р ≤ 0,05). Збільшення вмісту листяних часток має негативний вплив як на величину межі міцності при статичному згині, так і на величину водопоглинання та набрякання за товщиною. При цьому спостерігається зменшення міцності плити на згин і зростання набрякання та водопоглинання. Однак, для співвідношення листяних і деревинних частинок (5:95) величина межі міцності при статичному згині відповідає вимогам ДСТУ ЕN 622-3:2006. Вміст клею чинить менший вплив на міцність плити, але більш істотний – на водопоглинання і набрякання за товщиною. Отримані результати досліджень доводять можливість використання опалого листя як альтернативної сировини для виготовлення окремих видів деревинних композиційних матеріалів, зокрема таких, як волокнисті плити. Це дає змогу розширити сировинну базу для виробництва цього виду матеріалів і вирішити проблему утилізації відходів, що забруднюють навколишнє середовище.
如今，生产木材复合材料，传统的原材料是木材。全球森林砍伐的速度及其对环境的有害影响迫使这些类型的生产商寻找替代原材料来源。它主要是农业生产的木质纤维素来源。我们表示愿意在信封中使用它。有效使用叶子的一种方法可以是在生产某些木材复合材料，特别是用于生产纤维板的过程中部分取代木材原料。本研究的主要任务是探索使用封套作为木材来源的完全替代品的可能性和完整性。研究了中强度纤维板生产工艺参数对其基本物理力学参数的影响。特别是，定义了以下特性：板在喉部的强度、厚度弯曲以及在水中干燥24小时后。变量为：叶片与木材的比例（5:95、10:90、15:85、20:80、25:75）和输出成分中的胶水含量（1,2,34.5%）。将从研究中获得的物理和机械指标与仅由木材来源制成的板材进行比较，并检查其是否符合TSI EN 622-3:2006的要求。研究结果发现，树叶和木材颗粒的比例对所获得材料的性能有显著影响（p≤0.05）。增加叶片颗粒的含量对静态死亡时的强度极限以及水加热和厚度弯曲的幅度都有负面影响。这会降低膝盖到背部的力量，增加肿胀和水分。然而，对于树叶和木材颗粒的比例（5:95），静态衰减的强度极限符合TSI EN 622-3:2006的要求。胶水含量对板材强度的影响较小，但更重要的是对湿度和厚度的影响。研究结果表明，该封套可以作为生产特定类型的木质复合材料的替代来源，如瓷砖纤维。这使我们能够扩大生产这种材料的原材料基地，并解决污染环境的废物处理问题。
{"title":"Властивості волокнистих плит середньої твердості, виготовлених з використанням опалого листя","authors":"М. М. Копанський, Р. О. Козак, І. І. Кусняк, Г. Є. Ортинська","doi":"10.36930/40320310","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320310","url":null,"abstract":"На сьогодні для виготовлення деревинних композиційних матеріалів традиційною сировиною є деревина. Швидкість глобального вирубування лісів і його шкідливий вплив на довкілля змушує виробників цих видів продукції шукати альтернативні джерела сировини. Здебільшого це лігноцелюлозна сировина сільськогосподарського виробництва. Ми запропонували використання з цією метою опалого листя. Одним із шляхів ефективного використання листя може бути часткова заміна ним деревинної сировини під час виробництва деяких деревинних композиційних матеріалів, зокрема для виготовлення волокнистих плит. Основне завдання дослідження – з'ясувати можливість і доцільність використання опалого листя як повноцінного замінника деревинної сировини. Досліджено вплив параметрів процесу виготовлення волокнистих плит середньої твердості на їх основні фізико-механічні показники. Зокрема, визначено такі властивості: міцність плит на згин, набрякання за товщиною та водопоглинання після витримки у воді впродовж 24 год. Змінними параметрами були: співвідношення листяних і деревинних частинок (5:95, 10:90, 15:85, 20:80, 25:75) та вміст клею у вихідній композиції (1, 2, 3, 4, 5 %). Отримані під час досліджень фізико-механічні показники порівнювали з показниками плит, виготовлених тільки з деревинної сировини, та перевіряли їх відповідність вимогам ДСТУ ЕN 622-3:2006. За результатами дослідження з'ясовано, що співвідношення листяних і деревинних частинок має істотний влив на властивості отриманого матеріалу (р ≤ 0,05). Збільшення вмісту листяних часток має негативний вплив як на величину межі міцності при статичному згині, так і на величину водопоглинання та набрякання за товщиною. При цьому спостерігається зменшення міцності плити на згин і зростання набрякання та водопоглинання. Однак, для співвідношення листяних і деревинних частинок (5:95) величина межі міцності при статичному згині відповідає вимогам ДСТУ ЕN 622-3:2006. Вміст клею чинить менший вплив на міцність плити, але більш істотний – на водопоглинання і набрякання за товщиною. Отримані результати досліджень доводять можливість використання опалого листя як альтернативної сировини для виготовлення окремих видів деревинних композиційних матеріалів, зокрема таких, як волокнисті плити. Це дає змогу розширити сировинну базу для виробництва цього виду матеріалів і вирішити проблему утилізації відходів, що забруднюють навколишнє середовище.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44579110","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Досліджено сучасні тенденції розвитку методологічних засад оцінювання вартості послуг лісових екосистем у межах природно-заповідних територій. Встановлено, що у методологічному сенсі економічна оцінка послуг екосистем – це спроба присвоїти їм кількісні показники економічної цінності, включаючи послуги, які принаймні частково охоплені ринком і ті, які сьогоднішні ще не оцінені на ринку. Теоретичною основою слугували публікації щодо підходів, методології та методик оцінювання послуг екосистем. Використано пошуковий метод дослідження за джерелами на ScienceDirect, науковими звітами, рішеннями міжнародних організацій з критичним оглядом зібраного матеріалу, теоретичне моделювання, конкретизація, порівняльний аналіз оцінок послуг екосистем на території національних парків і інших природоохоронних об'єктів у різних країнах. Оцінювання послуг екосистем розглянуто у контексті запровадження платежів за них – прямих і гнучких механізмів заохочення, згідно з якими користувач або бенефіціар послуги здійснює платіж особі чи громаді, чиї рішення впливають на надання цих послуг. Встановлено, що розроблення процедури оцінювання має у повній мірі охоплювати всі важливі послуги екосистем. Оскільки аналітичні ресурси (час, кошти, навички, дані) зазвичай обмежені, тому на початку дослідження вони мають бути узгодженими з цілями. Результати оцінювання можуть бути отримані у грошовій чи кількісній формі, а також як характеристика цінності. В оцінках потрібно враховувати можливість невизначеностей. Процес оцінювання запропоновано розділити на вісім основних етапів, які в роботі охарактеризовано. З методологічного погляду оцінювання послуг екосистем має бути міждисциплінарним, а з практичного – враховувати досвід оцінок інших країн та найкращі напрацювання міжнародних проєктів. Зроблено висновок, що ідентифікація, картування та оцінювання послуг екосистем є однією з важливих передумов формування в Україні системи управління природно-заповідними територіями (ПЗТ) та об'єктами, яка дасть змогу відтворювати цінності послуг екосистем в економічних та регулятивних інструментах екологічної політики.
{"title":"Методологічні особливості оцінювання послуг лісових екосистем у межах природно-заповідних територій","authors":"І. П. Соловій, Ю. А. Бурда","doi":"10.36930/40320306","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320306","url":null,"abstract":"Досліджено сучасні тенденції розвитку методологічних засад оцінювання вартості послуг лісових екосистем у межах природно-заповідних територій. Встановлено, що у методологічному сенсі економічна оцінка послуг екосистем – це спроба присвоїти їм кількісні показники економічної цінності, включаючи послуги, які принаймні частково охоплені ринком і ті, які сьогоднішні ще не оцінені на ринку. Теоретичною основою слугували публікації щодо підходів, методології та методик оцінювання послуг екосистем. Використано пошуковий метод дослідження за джерелами на ScienceDirect, науковими звітами, рішеннями міжнародних організацій з критичним оглядом зібраного матеріалу, теоретичне моделювання, конкретизація, порівняльний аналіз оцінок послуг екосистем на території національних парків і інших природоохоронних об'єктів у різних країнах. Оцінювання послуг екосистем розглянуто у контексті запровадження платежів за них – прямих і гнучких механізмів заохочення, згідно з якими користувач або бенефіціар послуги здійснює платіж особі чи громаді, чиї рішення впливають на надання цих послуг. Встановлено, що розроблення процедури оцінювання має у повній мірі охоплювати всі важливі послуги екосистем. Оскільки аналітичні ресурси (час, кошти, навички, дані) зазвичай обмежені, тому на початку дослідження вони мають бути узгодженими з цілями. Результати оцінювання можуть бути отримані у грошовій чи кількісній формі, а також як характеристика цінності. В оцінках потрібно враховувати можливість невизначеностей. Процес оцінювання запропоновано розділити на вісім основних етапів, які в роботі охарактеризовано. З методологічного погляду оцінювання послуг екосистем має бути міждисциплінарним, а з практичного – враховувати досвід оцінок інших країн та найкращі напрацювання міжнародних проєктів. Зроблено висновок, що ідентифікація, картування та оцінювання послуг екосистем є однією з важливих передумов формування в Україні системи управління природно-заповідними територіями (ПЗТ) та об'єктами, яка дасть змогу відтворювати цінності послуг екосистем в економічних та регулятивних інструментах екологічної політики.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45431799","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Розроблено систему надання переваг характеристикам моделі якості програмного продукту, яка дає змогу моделювати процедури їх надання відповідним критеріям, а також визначати стан його якості на кожному рівні ієрархічної структури критеріїв. З'ясовано, система надання переваг – завдання вибору альтернативи між можливими управлінськими рішеннями або його обґрунтування, тобто твердження аналітика, що одній альтернативі буде надано більшу перевагу, ніж іншій. Встановлено, модель якості продукту – головний атрибут системи оцінювання якості програмного забезпечення (ПЗ), позаяк містить характеристики, які потрібно враховувати при встановленні його властивостей. Виявлено, функція корисності з математичної точки зору – формальний опис цільових установок аналітика, згідно з якими він визначає рівень користі від наданої ним переваги одному з продуктів проекту залежно від його характеристик. Розроблено метод надання переваг відповідним критеріям якості ПЗ через його функцію корисності шляхом застосування інтерполяції табличних функцій, що дало змогу розробити підхід до моделювання процедури надання переваг одному з параметрів системи управління. Розроблено математичні залежності, які дають змогу подати адитивну функцію корисності для двох, трьох і більше параметрів, а також здійснювати моделювання процедур надання переваг одному з цих параметрів. На підставі стандартної моделі якості програмного продукту вперше розроблено ієрархічну структуру критеріїв якості ПЗ, яка, на відміну від наявних, дає змогу отримати агрегований показник поточної його якості не за двома, а за трьома вхідними параметрами, що уможливило побудову системи управління якістю ПЗ за вхідними критеріями і поточними показниками. Розроблено метод відбору напружених варіантів якості ПЗ за трьома критеріями, яким можна надати різні переваги, що дало змогу визначити поточний стан системи управління якістю ПЗ за відповідним показником з урахуванням вартості розроблення цієї системи. Наведено приклад реалізації системи управління якістю ПЗ, а також проілюстровано особливості застосування методу відбору напружених варіантів за трьома критеріями. З'ясовано основні особливості переходу системи управління якістю ПЗ від одного стану до іншого, а також визначено потенційні витрати для здійснення такого переходу.
{"title":"Особливості надання переваги характеристикам моделі якості програмного продукту","authors":"Ю. І. Грицюк","doi":"10.36930/40320313","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320313","url":null,"abstract":"Розроблено систему надання переваг характеристикам моделі якості програмного продукту, яка дає змогу моделювати процедури їх надання відповідним критеріям, а також визначати стан його якості на кожному рівні ієрархічної структури критеріїв. З'ясовано, система надання переваг – завдання вибору альтернативи між можливими управлінськими рішеннями або його обґрунтування, тобто твердження аналітика, що одній альтернативі буде надано більшу перевагу, ніж іншій. Встановлено, модель якості продукту – головний атрибут системи оцінювання якості програмного забезпечення (ПЗ), позаяк містить характеристики, які потрібно враховувати при встановленні його властивостей. Виявлено, функція корисності з математичної точки зору – формальний опис цільових установок аналітика, згідно з якими він визначає рівень користі від наданої ним переваги одному з продуктів проекту залежно від його характеристик. Розроблено метод надання переваг відповідним критеріям якості ПЗ через його функцію корисності шляхом застосування інтерполяції табличних функцій, що дало змогу розробити підхід до моделювання процедури надання переваг одному з параметрів системи управління. Розроблено математичні залежності, які дають змогу подати адитивну функцію корисності для двох, трьох і більше параметрів, а також здійснювати моделювання процедур надання переваг одному з цих параметрів. На підставі стандартної моделі якості програмного продукту вперше розроблено ієрархічну структуру критеріїв якості ПЗ, яка, на відміну від наявних, дає змогу отримати агрегований показник поточної його якості не за двома, а за трьома вхідними параметрами, що уможливило побудову системи управління якістю ПЗ за вхідними критеріями і поточними показниками. Розроблено метод відбору напружених варіантів якості ПЗ за трьома критеріями, яким можна надати різні переваги, що дало змогу визначити поточний стан системи управління якістю ПЗ за відповідним показником з урахуванням вартості розроблення цієї системи. Наведено приклад реалізації системи управління якістю ПЗ, а також проілюстровано особливості застосування методу відбору напружених варіантів за трьома критеріями. З'ясовано основні особливості переходу системи управління якістю ПЗ від одного стану до іншого, а також визначено потенційні витрати для здійснення такого переходу.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48889032","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Упродовж останніх тридцяти років у Лужицькому буровугільному басейні припинено діяльність більшості шахт і виконано значний обсяг робіт із рекультивації гірничих виробок. На місці трансформованого створено новий ландшафт, в якому домінують ліси та великі озера. Відновлення лісів на порушених землях дає змогу збільшити ефективність поглинання вуглецю в екосистемі. Реорганізація гірничо-добувного регіону базується на поєднанні екологічного відновлення ландшафту та сталого соціально-економічного розвитку. Встановлено, що підбір порід дерев для лісової рекультивації порушених добуванням бурого вугілля земель на основі природних лісових угруповань забезпечує тільки частковий меліоративний ефект. Особливості характеристик субстрату та гірничо-технологічні фактори визначають напрямок створення лісових насаджень. Під час підбору деревних видів враховують їх адаптаційну здатність до росту й розвитку на відвальних субстратах, які характеризуються сильно мінливими хімічними та фізичними властивостями. Панівними породами дерев у лісовій рекультивації порушених земель є дуб звичайний, дуб скельний та сосна звичайна. У змішаних насадженнях позитивний ефект забезпечують липа дрібнолиста, граб, бук звичайний, дуб червоний, робінія звичайна і береза повисла. Багатовидові насадження позитивно впливають на ґрунтоутворення. Ріст і розвиток лісових насаджень на старих рекультиваційних ділянках є основою для рекомендацій заходів із лісової рекультивації. Зміна клімату є новим викликом для лісової рекультивації вододефіцитних девастованих ландшафтів Лужицького буровугільного басейну. Місцеві листяні дерева на бідних піщаних ділянках втрачають свою конкурентоспроможність. Врахування процесів динамічної сукцесії рослинності та "альтернативних видів дерев, стійких до змін клімату", таких як робінія звичайна, вже є частиною планування лісової рекультивації.
{"title":"Планування та здійснення лісової рекультивації порушених земель Лужицького буровугільного басейну (Східна Німеччина)","authors":"У. Б. Башуцька, Астрід Шиллінг","doi":"10.36930/40320304","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320304","url":null,"abstract":"Упродовж останніх тридцяти років у Лужицькому буровугільному басейні припинено діяльність більшості шахт і виконано значний обсяг робіт із рекультивації гірничих виробок. На місці трансформованого створено новий ландшафт, в якому домінують ліси та великі озера. Відновлення лісів на порушених землях дає змогу збільшити ефективність поглинання вуглецю в екосистемі. Реорганізація гірничо-добувного регіону базується на поєднанні екологічного відновлення ландшафту та сталого соціально-економічного розвитку. Встановлено, що підбір порід дерев для лісової рекультивації порушених добуванням бурого вугілля земель на основі природних лісових угруповань забезпечує тільки частковий меліоративний ефект. Особливості характеристик субстрату та гірничо-технологічні фактори визначають напрямок створення лісових насаджень. Під час підбору деревних видів враховують їх адаптаційну здатність до росту й розвитку на відвальних субстратах, які характеризуються сильно мінливими хімічними та фізичними властивостями. Панівними породами дерев у лісовій рекультивації порушених земель є дуб звичайний, дуб скельний та сосна звичайна. У змішаних насадженнях позитивний ефект забезпечують липа дрібнолиста, граб, бук звичайний, дуб червоний, робінія звичайна і береза повисла. Багатовидові насадження позитивно впливають на ґрунтоутворення. Ріст і розвиток лісових насаджень на старих рекультиваційних ділянках є основою для рекомендацій заходів із лісової рекультивації. Зміна клімату є новим викликом для лісової рекультивації вододефіцитних девастованих ландшафтів Лужицького буровугільного басейну. Місцеві листяні дерева на бідних піщаних ділянках втрачають свою конкурентоспроможність. Врахування процесів динамічної сукцесії рослинності та \"альтернативних видів дерев, стійких до змін клімату\", таких як робінія звичайна, вже є частиною планування лісової рекультивації.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42574108","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Здійснено огляд останніх досліджень щодо безпечної експлуатації та раціональних сучасних технологій ремонту опорних вузлів надземних ділянок тривало експлуатованих магістральних газопроводів (МГ), які пролягають через водні перешкоди чи заболочені ділянки. Встановлено, що використання під час ремонту надземних переходів МГ, що пролягають через русла річок і заболочені ділянки, гусеничних трубоукладачів і великовантажних підіймальних кранів, значно погіршують екологію навколишнього середовища і збільшують сумарні матеріальні затрати за виконані роботи. Запропоновано технологію ремонту опорних вузлів надземних ділянок МГ без зупинки транспортування газу за допомогою мобільних підіймальних пристроїв. Використання розробленої конструкції мобільного підіймального пристрою і запропонованої методики проведення ремонту опорних вузлів надземних ділянок тривало експлуатованих МГ за допомогою переносних підіймальних пристроїв дає змогу виконувати ремонтні роботи без зупинки транспортування газу і зменшити шкідливий вплив на довкілля. Використовуючи метод скінченних елементів побудовано математичну модель з визначення напружено-деформованого стану елементів опорного вузла МГ і складових підіймального пристрою. Сформульовано рекомендації щодо оптимальних розмірів деталей мобільного підіймального пристрою і технологічних параметрів виконання ремонтно-відновлювальних робіт опорних вузлів надземних ділянок МГ. Отримані математична модель та графічні залежності показують, що збільшення відхилення положення трубопроводу від проєктного призводить до перерозподілу сумарних реакцій на опорних вузлах. Результати проведених досліджень дають змогу покращити ефективність регулювання взаємного положення елементів опорних вузлів ділянок МГ на надземних переходах.
{"title":"Методика ремонту опорних вузлів надземних ділянок магі¬стра¬ль¬них газопроводів з використанням мобільних підіймальних пристроїв","authors":"А. О. Кичма, Р. Я. Предко, Ю. Я. Новіцький","doi":"10.36930/40320309","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320309","url":null,"abstract":"Здійснено огляд останніх досліджень щодо безпечної експлуатації та раціональних сучасних технологій ремонту опорних вузлів надземних ділянок тривало експлуатованих магістральних газопроводів (МГ), які пролягають через водні перешкоди чи заболочені ділянки. Встановлено, що використання під час ремонту надземних переходів МГ, що пролягають через русла річок і заболочені ділянки, гусеничних трубоукладачів і великовантажних підіймальних кранів, значно погіршують екологію навколишнього середовища і збільшують сумарні матеріальні затрати за виконані роботи. Запропоновано технологію ремонту опорних вузлів надземних ділянок МГ без зупинки транспортування газу за допомогою мобільних підіймальних пристроїв. Використання розробленої конструкції мобільного підіймального пристрою і запропонованої методики проведення ремонту опорних вузлів надземних ділянок тривало експлуатованих МГ за допомогою переносних підіймальних пристроїв дає змогу виконувати ремонтні роботи без зупинки транспортування газу і зменшити шкідливий вплив на довкілля. Використовуючи метод скінченних елементів побудовано математичну модель з визначення напружено-деформованого стану елементів опорного вузла МГ і складових підіймального пристрою. Сформульовано рекомендації щодо оптимальних розмірів деталей мобільного підіймального пристрою і технологічних параметрів виконання ремонтно-відновлювальних робіт опорних вузлів надземних ділянок МГ. Отримані математична модель та графічні залежності показують, що збільшення відхилення положення трубопроводу від проєктного призводить до перерозподілу сумарних реакцій на опорних вузлах. Результати проведених досліджень дають змогу покращити ефективність регулювання взаємного положення елементів опорних вузлів ділянок МГ на надземних переходах.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43228343","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В. П. Шлапак, С. А. Адаменко, В. В. Шлапак, С. А. Коваль, М. І. Парубок
Наведено узагальнення наукових досліджень й аналіз експериментальних даних щодо особливостей сезонного росту вегетативних органів P. sylvestris, їх узгодженість з кліматичними умовами Правобережного Лісостепу України. Встановлено, що на механізми, які регулюють ростові процеси, безпосередньо впливає температура повітря. P. sylvestris належить до порід, що розпочинають свою вегетацію рано навесні. Незважаючи на лісорослинні умови, початок росту пагонів спостерігається за підвищення температури повітря приблизно до +8,0 °С. Кульмінація першої хвилі росту, впродовж років досліджень, припадала на червень, коли середньодобова температура повітря піднімалась вище +20,0 °С. У цей час довжина пагона становила 5,5 см. Приблизно із першої декади серпня, інтенсивність приросту пагонів поступово зменшується і до другої декади вересня вони завершують свій ріст. Наші дослідження показали, що ріст хвої розпочинається приблизно на 30-35-ту добу після початку росту пагонів. Дата настання вказаної фази також має певну залежність від температури повітря. За результатами досліджень встановлено, що ріст хвої починається з підвищенням середньодобової температури повітря до +16 °С. Завершення росту хвої відбувається в третій декаді серпня – першій декаді вересня, коли температура повітря нижча +18 °С. У період згасання приросту хвої, який триває 45 діб, формується 28 % маси річного приросту. Загальна тривалість росту хвої становить 105 діб. Період посиленого росту хвої майже в 1,5 раза довший, ніж період згасання, і становить 60 % від загальної тривалості її формування. За цей час утворюється до 73 % маси річного приросту. Впродовж періоду досліджень також відзначено, що інтенсивність росту пагонів від основи крони і до її верхівки поступово збільшується.
{"title":"Особливості сезонного росту Pinus sylvestris L. в умовах Правобережного Лісостепу України","authors":"В. П. Шлапак, С. А. Адаменко, В. В. Шлапак, С. А. Коваль, М. І. Парубок","doi":"10.36930/40320301","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320301","url":null,"abstract":"Наведено узагальнення наукових досліджень й аналіз експериментальних даних щодо особливостей сезонного росту вегетативних органів P. sylvestris, їх узгодженість з кліматичними умовами Правобережного Лісостепу України. Встановлено, що на механізми, які регулюють ростові процеси, безпосередньо впливає температура повітря. P. sylvestris належить до порід, що розпочинають свою вегетацію рано навесні. Незважаючи на лісорослинні умови, початок росту пагонів спостерігається за підвищення температури повітря приблизно до +8,0 °С. Кульмінація першої хвилі росту, впродовж років досліджень, припадала на червень, коли середньодобова температура повітря піднімалась вище +20,0 °С. У цей час довжина пагона становила 5,5 см. Приблизно із першої декади серпня, інтенсивність приросту пагонів поступово зменшується і до другої декади вересня вони завершують свій ріст. Наші дослідження показали, що ріст хвої розпочинається приблизно на 30-35-ту добу після початку росту пагонів. Дата настання вказаної фази також має певну залежність від температури повітря. За результатами досліджень встановлено, що ріст хвої починається з підвищенням середньодобової температури повітря до +16 °С. Завершення росту хвої відбувається в третій декаді серпня – першій декаді вересня, коли температура повітря нижча +18 °С. У період згасання приросту хвої, який триває 45 діб, формується 28 % маси річного приросту. Загальна тривалість росту хвої становить 105 діб. Період посиленого росту хвої майже в 1,5 раза довший, ніж період згасання, і становить 60 % від загальної тривалості її формування. За цей час утворюється до 73 % маси річного приросту. Впродовж періоду досліджень також відзначено, що інтенсивність росту пагонів від основи крони і до її верхівки поступово збільшується.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42366546","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Густав Гудз, М. І. Герис, О. Й. Коцюмбас, М. М. Осташук
Проблема підвищення довговічності двигунів автотранспортних засобів (АТЗ) продовженням ресурсу спряжень деталей та терміном функціонування робочої оливи за часом неухильно зростає. Встановлено, що це актуально за експлуатування АТЗ у складних нестаціонарних умовах, особливо на режимах "пуск-стоп", запиленості, за великих навантажень та низьких швидкостей руху, на автошляхах складного профілю. Перераховані вище умови експлуатування АТЗ призводять до інтенсивного спрацювання деталей й зниження показників якості та погіршення властивостей моторної оливи, що зумовлює зменшення терміну її використання, а отже, збільшення частості заміни останньої й витрат. Окрім цього, інтенсивність відведення теплоти мастилом від поверхонь тертя підшипників двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ) також сприяє підвищенню їхнього ресурсу. Описано технічну характеристику двигуна та методику термометрування вкладок корінних і шатунних підшипників рядного автомобільного двигуна після його припрацювання. З'ясовано розподіл температур за колом вкладок корінних підшипників під час роботи двигуна за зовнішньою швидкісною й навантажувальною характеристиками за різних частот обертання колінчастого вала. Виявлено та побудовано криві зміни температури вкладок від температури оливи за постійного тиску у системі змащування. За результатами цих емпіричних досліджень побудовано математичну модель у вигляді параболічної залежності, яку підтверджено коефіцієнтами кореляції. Також отримано результати випробувань двигуна під час його роботи за зовнішньою швидкісною характеристикою та за різного тиску оливи у системі змащування. Встановлено, що зниження тиску оливи у системі від 0,45 до 0,25 МПа призводить до того, що температура вкладок за колом підшипників під час роботи двигуна за зовнішньою швидкісною характеристикою зростає за частоти 2500 хв-1 – на 4-5 °С, а за 6000 хв-1 – на 12-13 °С. За результатами цих досліджень отримано лінійну модель залежності температури вкладок та оливи за різних тисків у системі на підставі оцінювання її адекватності з допомогою розрахунку коефіцієнтів кореляції.
{"title":"Вплив показників оливи в автомобільному двигуні на температури вкладок підшипників колінчастого вала","authors":"Густав Гудз, М. І. Герис, О. Й. Коцюмбас, М. М. Осташук","doi":"10.36930/40320311","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320311","url":null,"abstract":"Проблема підвищення довговічності двигунів автотранспортних засобів (АТЗ) продовженням ресурсу спряжень деталей та терміном функціонування робочої оливи за часом неухильно зростає. Встановлено, що це актуально за експлуатування АТЗ у складних нестаціонарних умовах, особливо на режимах \"пуск-стоп\", запиленості, за великих навантажень та низьких швидкостей руху, на автошляхах складного профілю. Перераховані вище умови експлуатування АТЗ призводять до інтенсивного спрацювання деталей й зниження показників якості та погіршення властивостей моторної оливи, що зумовлює зменшення терміну її використання, а отже, збільшення частості заміни останньої й витрат. Окрім цього, інтенсивність відведення теплоти мастилом від поверхонь тертя підшипників двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ) також сприяє підвищенню їхнього ресурсу. Описано технічну характеристику двигуна та методику термометрування вкладок корінних і шатунних підшипників рядного автомобільного двигуна після його припрацювання. З'ясовано розподіл температур за колом вкладок корінних підшипників під час роботи двигуна за зовнішньою швидкісною й навантажувальною характеристиками за різних частот обертання колінчастого вала. Виявлено та побудовано криві зміни температури вкладок від температури оливи за постійного тиску у системі змащування. За результатами цих емпіричних досліджень побудовано математичну модель у вигляді параболічної залежності, яку підтверджено коефіцієнтами кореляції. Також отримано результати випробувань двигуна під час його роботи за зовнішньою швидкісною характеристикою та за різного тиску оливи у системі змащування. Встановлено, що зниження тиску оливи у системі від 0,45 до 0,25 МПа призводить до того, що температура вкладок за колом підшипників під час роботи двигуна за зовнішньою швидкісною характеристикою зростає за частоти 2500 хв-1 – на 4-5 °С, а за 6000 хв-1 – на 12-13 °С. За результатами цих досліджень отримано лінійну модель залежності температури вкладок та оливи за різних тисків у системі на підставі оцінювання її адекватності з допомогою розрахунку коефіцієнтів кореляції.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49003902","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
На підставі аналізу впливу інноваційних заходів і управлінських рішень на ефективність виробничої діяльності організацій та підприємств, наведено математичну залежність для об'єктивної оцінки ефективності інноваційних заходів. Теоретично встановлено й експериментально підтверджено, що остаточний результат інноваційних заходів у виробничій сфері діяльності підприємства пропорційний забезпечуваному приросту доходів від запровадження інновацій, але обернено пропорційний витратам підприємства на запровадження цих інновацій та терміну їх окупності. Ця математична залежність оцінки ефективності інноваційних рішень надає можливість для об'єктивного порівняння між собою тих чи інших новацій у виробничій діяльності підприємства, і як остаточний результат – математично підтверджену інформацію щодо об'єктивного виробу кращих із запропонованих варіантів. Результати теоретичних досліджень та створеної на їх основі математичної залежності підтверджено на практичному прикладі розрахунку ефективності новацій певного уявного підприємства. Ці теоретико-експериментальні дослідження покладено в основу створеної шкали об'єктивної оцінки градації пропонованих інноваційних рішень у виробничій діяльності підприємств. Така градація ефективності відображає забезпечуваний новаціями приріст річного доходу підприємства і включає три рівні: до 5 % – як низький і економічно не виправданий рівень, 5-10 % – як середній і понад 10 % – як високий рівень економічної ефективності інноваційних рішень у виробничій діяльності підприємств. Цю методику оцінки ефективності інноваційних заходів у виробничій діяльності підприємств запропоновано вперше, що підтверджує наукову новизну матеріалів цього дослідження і свідчить про перспективу практичного використання його рекомендацій та результатів.
{"title":"Ефективність інноваційних заходів у діяльності підприємства","authors":"Л. Р. Струтинська","doi":"10.36930/40320308","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320308","url":null,"abstract":"На підставі аналізу впливу інноваційних заходів і управлінських рішень на ефективність виробничої діяльності організацій та підприємств, наведено математичну залежність для об'єктивної оцінки ефективності інноваційних заходів. Теоретично встановлено й експериментально підтверджено, що остаточний результат інноваційних заходів у виробничій сфері діяльності підприємства пропорційний забезпечуваному приросту доходів від запровадження інновацій, але обернено пропорційний витратам підприємства на запровадження цих інновацій та терміну їх окупності. Ця математична залежність оцінки ефективності інноваційних рішень надає можливість для об'єктивного порівняння між собою тих чи інших новацій у виробничій діяльності підприємства, і як остаточний результат – математично підтверджену інформацію щодо об'єктивного виробу кращих із запропонованих варіантів. Результати теоретичних досліджень та створеної на їх основі математичної залежності підтверджено на практичному прикладі розрахунку ефективності новацій певного уявного підприємства. Ці теоретико-експериментальні дослідження покладено в основу створеної шкали об'єктивної оцінки градації пропонованих інноваційних рішень у виробничій діяльності підприємств. Така градація ефективності відображає забезпечуваний новаціями приріст річного доходу підприємства і включає три рівні: до 5 % – як низький і економічно не виправданий рівень, 5-10 % – як середній і понад 10 % – як високий рівень економічної ефективності інноваційних рішень у виробничій діяльності підприємств. Цю методику оцінки ефективності інноваційних заходів у виробничій діяльності підприємств запропоновано вперше, що підтверджує наукову новизну матеріалів цього дослідження і свідчить про перспективу практичного використання його рекомендацій та результатів.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45169993","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
В. В. Сеник, Т. В. Магеровська, Олег Ігорович Зачек, Д. В. Магеровський
Проаналізовано інформаційні системи розрахунку рейтингу здобувачів вищої освіти та їх значення для організації навчального процесу, підвищення мотивації до навчання серед здобувачів вищої освіти. Виокремлено низку їх переваг та недоліків. Серед основних недоліків більшості таких систем – розрахунок рейтингу на підставі тільки одного критерію, переважно – показників у навчанні. За результатами проведеного аналізу сформульовано основні вимоги та завдання для розроблення інформаційної системи розрахунку рейтингу здобувачів вищої освіти на підставі багатьох критеріїв, визначено основні методи для реалізації проєкту. Обрані методологічні підходи дали змогу сформулювати постановку проблеми та дослідницьку гіпотезу, встановити вимоги та функціонал інформаційної системи визначення рейтингу здобувачів вищої освіти. Під час розроблення інформаційної системи за базову технологію розрахунку рейтингу обрано систему підтримання прийняття рішень DSS (англ. Decision Support System). На підставі згаданої технології розроблено схему та модель процесів розрахунку рейтингу. Розроблена інформаційна система визначення рейтингу здобувачів вищої освіти під час розрахунку рейтингу здатна враховувати різні критерії: показники у навчанні; результати наукової, службової (громадської) діяльності; спортивні результати тощо. Такі критерії, зокрема, визначені нормативно-правовими актами Львівського державного університету внутрішніх справ – закладу вищої освіти зі специфічними умовами навчання. Ця система є окремою підсистемою інтегрованої інформаційної системи управління закладом вищої освіти та має загальноприйняту клієнт-серверну архітектуру. Універсальність і гнучкість розробленої системи дає змогу запровадити її як для інших закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, так і у діяльність класичних закладів вищої освіти.
{"title":"Проєктування інформаційної системи розрахунку рейтингу здобувачів вищої освіти","authors":"В. В. Сеник, Т. В. Магеровська, Олег Ігорович Зачек, Д. В. Магеровський","doi":"10.36930/40320212","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320212","url":null,"abstract":"Проаналізовано інформаційні системи розрахунку рейтингу здобувачів вищої освіти та їх значення для організації навчального процесу, підвищення мотивації до навчання серед здобувачів вищої освіти. Виокремлено низку їх переваг та недоліків. Серед основних недоліків більшості таких систем – розрахунок рейтингу на підставі тільки одного критерію, переважно – показників у навчанні. За результатами проведеного аналізу сформульовано основні вимоги та завдання для розроблення інформаційної системи розрахунку рейтингу здобувачів вищої освіти на підставі багатьох критеріїв, визначено основні методи для реалізації проєкту. Обрані методологічні підходи дали змогу сформулювати постановку проблеми та дослідницьку гіпотезу, встановити вимоги та функціонал інформаційної системи визначення рейтингу здобувачів вищої освіти. Під час розроблення інформаційної системи за базову технологію розрахунку рейтингу обрано систему підтримання прийняття рішень DSS (англ. Decision Support System). На підставі згаданої технології розроблено схему та модель процесів розрахунку рейтингу. Розроблена інформаційна система визначення рейтингу здобувачів вищої освіти під час розрахунку рейтингу здатна враховувати різні критерії: показники у навчанні; результати наукової, службової (громадської) діяльності; спортивні результати тощо. Такі критерії, зокрема, визначені нормативно-правовими актами Львівського державного університету внутрішніх справ – закладу вищої освіти зі специфічними умовами навчання. Ця система є окремою підсистемою інтегрованої інформаційної системи управління закладом вищої освіти та має загальноприйняту клієнт-серверну архітектуру. Універсальність і гнучкість розробленої системи дає змогу запровадити її як для інших закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, так і у діяльність класичних закладів вищої освіти.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45282426","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
О. Ю. Страшок, Роберт Кальбарчик, Моніка Жємянська
Система озеленення міста Києва формувалася століттями та постійно зазнавала трансформації у різні історичні періоди існування. У роботі розглянуто основні етапи формування системи зелених насаджень й основні показники забезпечення зеленими насадженнями мешканців у різні історичні періоди розвитку міста. Висвітлено еволюційний розвиток системи озеленення та благоустрою Києва. Детально проаналізовано архівні й історичні літературні дані щодо розвитку різних історико-містобудівних етапів міста, зокрема й архівні документи Центрального державного історичного архіву України, Державного архіву Києва, звітну діяльність садової комісії міста Києва. Окрім цього, подано частково асортимент рослин, який був репрезентований у насадженнях загального призначення у різні періоди містобудування та просторового планування. Досліджено хронологію розвитку благоустрою міста в особливостях законотворчих документів та юридично відповідальних органів. Перша документальна згадка про виділення державних видатків на благоустрій міста датується 15 липня 1754 р. та репрезентована Указом Сенату про зобов'язання Київського магістрату виділити кошти з міських прибутків на упорядкування міста Києва. Встановлено, що у 1987 р. у міському озелененні асортимент рослин нараховував 56 деревних видів, а у 1997 р. – 185 видів, що майже в 3 рази більше. Визначено, що за період з 1970-х років по 2018 р. в 1991 р. зафіксовано найвищий показник рівня забезпечення зеленими насадженнями загального призначення жителів міста Києва та становив 25 м2 на одного мешканця. Виокремлено п'ять періодів розвитку системи озеленення і благоустрою міста. Ретроcпективний аналіз системи озеленення та благоустрою Києва дасть змогу фахівцям садово-паркового господарства сформувати концептуальні рішення міських зелених просторів з урахуванням багаторічного досвіду історико-містобудівних рішень для збереження історичного ландшафту.
{"title":"Історичні особливості озеленення та благоустрою міста Києва","authors":"О. Ю. Страшок, Роберт Кальбарчик, Моніка Жємянська","doi":"10.36930/40320201","DOIUrl":"https://doi.org/10.36930/40320201","url":null,"abstract":"Система озеленення міста Києва формувалася століттями та постійно зазнавала трансформації у різні історичні періоди існування. У роботі розглянуто основні етапи формування системи зелених насаджень й основні показники забезпечення зеленими насадженнями мешканців у різні історичні періоди розвитку міста. Висвітлено еволюційний розвиток системи озеленення та благоустрою Києва. Детально проаналізовано архівні й історичні літературні дані щодо розвитку різних історико-містобудівних етапів міста, зокрема й архівні документи Центрального державного історичного архіву України, Державного архіву Києва, звітну діяльність садової комісії міста Києва. Окрім цього, подано частково асортимент рослин, який був репрезентований у насадженнях загального призначення у різні періоди містобудування та просторового планування. Досліджено хронологію розвитку благоустрою міста в особливостях законотворчих документів та юридично відповідальних органів. Перша документальна згадка про виділення державних видатків на благоустрій міста датується 15 липня 1754 р. та репрезентована Указом Сенату про зобов'язання Київського магістрату виділити кошти з міських прибутків на упорядкування міста Києва. Встановлено, що у 1987 р. у міському озелененні асортимент рослин нараховував 56 деревних видів, а у 1997 р. – 185 видів, що майже в 3 рази більше. Визначено, що за період з 1970-х років по 2018 р. в 1991 р. зафіксовано найвищий показник рівня забезпечення зеленими насадженнями загального призначення жителів міста Києва та становив 25 м2 на одного мешканця. Виокремлено п'ять періодів розвитку системи озеленення і благоустрою міста. Ретроcпективний аналіз системи озеленення та благоустрою Києва дасть змогу фахівцям садово-паркового господарства сформувати концептуальні рішення міських зелених просторів з урахуванням багаторічного досвіду історико-містобудівних рішень для збереження історичного ландшафту.","PeriodicalId":33529,"journal":{"name":"Naukovii visnik NLTU Ukrayini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42768374","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：