Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-95-109
О. В. Євченко
У публікації проаналізовано сутність терміна «публічна дипломатія» як інструменту для створення позитивного іміджу країни. Здійснено огляд розвитку термінології, складових частин технології публічної дипломатії в працях зарубіжних і вітчизняних дослідників. Визначено, що на рівні розвитку зв’язків із громадськістю на основі спільної діяльності громадських об’єднань з об’єднаннями інших країн, реалізації іміджевих, культурних, економічних, інформаційних проєктів політика певних територіальних громад може слугувати прикладом реалізації окремих складових частин публічної дипломатії в Україні. У статті розкрито сутність основних напрямів публічної дипломатії, зокрема культурної, економічної, спортивної, кулінарної, а також наведено приклади можливостей їх використання на рівні громад. Зазначено, що репутація країни може формуватися й формується не лише закордонними дипломатичними установами, Міністерством закордонних справ України, а й іншими суб’єктами публічної дипломатії, у тому числі й на рівні комунікації територіальних громад із зарубіжними партнерами шляхом участі в міжнародних проєктах, обміну досвідом, комунікації навколо виконання спільних зобов’язань тощо. На основі прикладів послідовно розкрито тезу про те, що всі напрями публічної дипломатії можуть бути використані в політиці територіальних громад та забезпечувати Україні впізнаваність серед іноземних аудиторій, сприйняття України як самобутньої держави з розвиненими територіями. Загалом у статті здійснено спробу розглянути й осмислити використання можливостей публічної дипломатії територіальними громадами, зокрема економічної, культурної, спортивної, кулінарної дипломатії в системі формування зовнішніх зв’язків України.
{"title":"ЕЛЕМЕНТИ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ В ПОЛІТИЦІ ГРОМАД","authors":"О. В. Євченко","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-95-109","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-95-109","url":null,"abstract":"У публікації проаналізовано сутність терміна «публічна дипломатія» як інструменту для створення позитивного іміджу країни. Здійснено огляд розвитку термінології, складових частин технології публічної дипломатії в працях зарубіжних і вітчизняних дослідників. Визначено, що на рівні розвитку зв’язків із громадськістю на основі спільної діяльності громадських об’єднань з об’єднаннями інших країн, реалізації іміджевих, культурних, економічних, інформаційних проєктів політика певних територіальних громад може слугувати прикладом реалізації окремих складових частин публічної дипломатії в Україні. У статті розкрито сутність основних напрямів публічної дипломатії, зокрема культурної, економічної, спортивної, кулінарної, а також наведено приклади можливостей їх використання на рівні громад. Зазначено, що репутація країни може формуватися й формується не лише закордонними дипломатичними установами, Міністерством закордонних справ України, а й іншими суб’єктами публічної дипломатії, у тому числі й на рівні комунікації територіальних громад із зарубіжними партнерами шляхом участі в міжнародних проєктах, обміну досвідом, комунікації навколо виконання спільних зобов’язань тощо. На основі прикладів послідовно розкрито тезу про те, що всі напрями публічної дипломатії можуть бути використані в політиці територіальних громад та забезпечувати Україні впізнаваність серед іноземних аудиторій, сприйняття України як самобутньої держави з розвиненими територіями. Загалом у статті здійснено спробу розглянути й осмислити використання можливостей публічної дипломатії територіальними громадами, зокрема економічної, культурної, спортивної, кулінарної дипломатії в системі формування зовнішніх зв’язків України.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47319876","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-02-102-115
Марина Якимчук, Тетяна Сидорук
У статті проаналізовано вплив британського євроскептицизму на євроінтеграційні процеси після брекзиту. Зіставлено інтенсивність євро- пейської інтеграції у сферах спільної економічної, зовнішньої та безпеко- вої політики за період членства Великої Британії в ЄС і після брекзиту. Визначено, що основними причинами поширення євроскептицизму серед британців був страх утратити національний суверенітет та свободу вибору в реалізації своєї економічної, зовнішньої й безпекової політики. Детально розглядаючи наслідки виходу Великої Британії з ЄС, автори констатують, що знизився рівень впливу євроскептицизму на процес прийняття рішень у ЄС, оскільки британські представники вийшли з усіх інституцій ЄС. Вихід Британії та всі труднощі, які з цим пов’язані, показали складність дезінтеграційних процесів і тим самим знизили бажання євроскептиків ратувати за інші виходи. Те, чого вони хочуть зараз, – це залишатися в ЄС і змінювати його зсередини. Ураховуючи неповне залучення Британії до економічного й валютного союзу ЄС, її вихід із ЄС не особливо вплинув на процеси інтеграції в цій сфері. Однак конкретні висновки про ймовірність поглиблення економічної інтеграції в ЄС робити зарано, так як і ЄС, і Британія ще оговтуються від економічних наслідків Брекзиту й пандемії Covid-19. Визначивши відмінності в реалізації спільної зовнішньої і безпекової політики ЄС до й після виходу Британії, можемо зробити висновок, що поки що ЄС не змінив формат спільної зовнішньої політики та спосіб представлення себе на міжнародній арені як політичного гравця. Водночас певні зміни торкнулись оборонної політики ЄС. Уже в ході брекзиту в ЄС працювали над заснування PESCO і Європейського фонду оборони. Однак, як виявилося, інші держави члени ЄС теж не готові до суттєвого поглиблення інтеграції в цій сфері. Відсутність єдиного бачення стратегічних цілей і завдань сповільнюють реалізацію будь-яких ініціатив. Водночас автори прогнозують прагнення Британії повернути собі регіональне лідерство в європейській безпековій політиці, одним із перших свідчень чого є її активність на початку 2022 р. в напрямі попередження нового витка агресії Росії проти України.
{"title":"ВПЛИВ БРИТАНСЬКОГО ЄВРОСКЕПТИЦИЗМУ НА ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ПІСЛЯ БРЕКЗИТУ","authors":"Марина Якимчук, Тетяна Сидорук","doi":"10.29038/2524-2679-2022-02-102-115","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-02-102-115","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано вплив британського євроскептицизму на євроінтеграційні процеси після брекзиту. Зіставлено інтенсивність євро- пейської інтеграції у сферах спільної економічної, зовнішньої та безпеко- вої політики за період членства Великої Британії в ЄС і після брекзиту. Визначено, що основними причинами поширення євроскептицизму серед британців був страх утратити національний суверенітет та свободу вибору в реалізації своєї економічної, зовнішньої й безпекової політики. Детально розглядаючи наслідки виходу Великої Британії з ЄС, автори констатують, що знизився рівень впливу євроскептицизму на процес прийняття рішень у ЄС, оскільки британські представники вийшли з усіх інституцій ЄС. Вихід Британії та всі труднощі, які з цим пов’язані, показали складність дезінтеграційних процесів і тим самим знизили бажання євроскептиків ратувати за інші виходи. Те, чого вони хочуть зараз, – це залишатися в ЄС і змінювати його зсередини. Ураховуючи неповне залучення Британії до економічного й валютного союзу ЄС, її вихід із ЄС не особливо вплинув на процеси інтеграції в цій сфері. Однак конкретні висновки про ймовірність поглиблення економічної інтеграції в ЄС робити зарано, так як і ЄС, і Британія ще оговтуються від економічних наслідків Брекзиту й пандемії Covid-19. Визначивши відмінності в реалізації спільної зовнішньої і безпекової політики ЄС до й після виходу Британії, можемо зробити висновок, що поки що ЄС не змінив формат спільної зовнішньої політики та спосіб представлення себе на міжнародній арені як політичного гравця. Водночас певні зміни торкнулись оборонної політики ЄС. Уже в ході брекзиту в ЄС працювали над заснування PESCO і Європейського фонду оборони. Однак, як виявилося, інші держави члени ЄС теж не готові до суттєвого поглиблення інтеграції в цій сфері. Відсутність єдиного бачення стратегічних цілей і завдань сповільнюють реалізацію будь-яких ініціатив. Водночас автори прогнозують прагнення Британії повернути собі регіональне лідерство в європейській безпековій політиці, одним із перших свідчень чого є її активність на початку 2022 р. в напрямі попередження нового витка агресії Росії проти України.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47585704","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-55-64
Олена Сакалюк
У статті проаналізовано вітчизняні та іноземні наукові джерела щодо сутності кроскультурної підготовки майбутніх викладачів вищої школи як чинника публічної дипломатії; розглянуто питання щодо реалізації кроскультурного підходу в системі вищої освіти; виявлено кроскультурні передумови освіти та виховання особистості в сучасно- му суспільстві; проведено аналіз основних аспектів кроскультурної підготовки майбутніх викладачів закладів вищої освіти; розкрито специфічні особливості основних підходів до трактування крос- культурної підготовки майбутніх педагогів. Також розглянуто засади філософсько-культурологічного втілення етноосвітянських стратегій і важливість їх застосування в педагогічній практиці; запропоновано кроки для оптимізації функціонування політики публічної диплома- тії; розкрито взаємозв’язок між кроскультурою та освітою як чинника- ми вдосконалення системи професійної освіти майбутніх викладачів ЗВО; обґрунтовано необхідність поглибленого дослідження механізмів кроскультурної готовності майбутніх педагогів для публічної дипломатії. У статті доведено вузькість підходу до тлумачення кроскультурної підготовки майбутніх викладачів вищої школи як важливої властивості особистості педагогів, що проявляється лише на рівні взаємодії різних національних культур та визначає світоглядні позиції, творчий потенціал, систему цінностей, переконань; запропонована класифікація компонентів професійно-педагогічної підготовки майбутніх викладачів ЗВО на основі кроскультурного підходу, такі як аксіологічний, цільовий, технологіч- ний та особистісно-творчий. Виокремлено альтернативне тлумачення кроскультурної підготовки викладача ЗВО як уміння педагога вищої школи ефективно вступати в комунікацію зі студентами через володіння культурно-специфічними знаннями; проаналізовано умови реалізації кроскультурної підготовки майбутніх викладачів вищої школи; у статті підкреслено важливу роль міжнародної дипломатії як системи вчинків, обміну ідеями, інформацією, цінностями, традиціями, віруваннями та іншими аспектами кроскультурної взаємодії; наведено чіткий перелік завдань, що потребують реалізації в контексті кроскультурного підхо- ду. Висновки дослідження ґрунтуються на сукупності кроскультурних аспектів етноосвіти та формуванні педагогічної готовності майбутніх педагогів.
{"title":"КРОСКУЛЬТУРНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ ЯК ЧИННИК ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ","authors":"Олена Сакалюк","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-55-64","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-55-64","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано вітчизняні та іноземні наукові джерела щодо сутності кроскультурної підготовки майбутніх викладачів вищої школи як чинника публічної дипломатії; розглянуто питання щодо реалізації кроскультурного підходу в системі вищої освіти; виявлено кроскультурні передумови освіти та виховання особистості в сучасно- му суспільстві; проведено аналіз основних аспектів кроскультурної підготовки майбутніх викладачів закладів вищої освіти; розкрито специфічні особливості основних підходів до трактування крос- культурної підготовки майбутніх педагогів. Також розглянуто засади філософсько-культурологічного втілення етноосвітянських стратегій і важливість їх застосування в педагогічній практиці; запропоновано кроки для оптимізації функціонування політики публічної диплома- тії; розкрито взаємозв’язок між кроскультурою та освітою як чинника- ми вдосконалення системи професійної освіти майбутніх викладачів ЗВО; обґрунтовано необхідність поглибленого дослідження механізмів кроскультурної готовності майбутніх педагогів для публічної дипломатії. У статті доведено вузькість підходу до тлумачення кроскультурної підготовки майбутніх викладачів вищої школи як важливої властивості особистості педагогів, що проявляється лише на рівні взаємодії різних національних культур та визначає світоглядні позиції, творчий потенціал, систему цінностей, переконань; запропонована класифікація компонентів професійно-педагогічної підготовки майбутніх викладачів ЗВО на основі кроскультурного підходу, такі як аксіологічний, цільовий, технологіч- ний та особистісно-творчий. Виокремлено альтернативне тлумачення кроскультурної підготовки викладача ЗВО як уміння педагога вищої школи ефективно вступати в комунікацію зі студентами через володіння культурно-специфічними знаннями; проаналізовано умови реалізації кроскультурної підготовки майбутніх викладачів вищої школи; у статті підкреслено важливу роль міжнародної дипломатії як системи вчинків, обміну ідеями, інформацією, цінностями, традиціями, віруваннями та іншими аспектами кроскультурної взаємодії; наведено чіткий перелік завдань, що потребують реалізації в контексті кроскультурного підхо- ду. Висновки дослідження ґрунтуються на сукупності кроскультурних аспектів етноосвіти та формуванні педагогічної готовності майбутніх педагогів.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47739799","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-45-54
Наталія Ніколаєнко
Розглянуто особливості інформаційної складової частини російсько- української війни. Визначено, що після руйнування інформаційно- го простору України відбулася російська агресія у 2014 р. проти України, анексія Криму та захоплення українських територій у 2022 р. Інформаційна сфера України стала об’єктом атак із боку РФ і виявилася найбільш уразливою в безпековому секторі. Здійснено характеристику інформаційного фронту та визначено, що сучасний вимір війни має гібридний характер та найбільш активно відбувається в інформаційному просторі, а саме: формування й просування інформаційних смислів і потоків; розповсюдження фейків, дезінформації; підтримка громадською думкою цінностей, настанов і наративів країни-агресора, інформаційний дипломатичний фронт, інформаційна робота керівництва Української держави, регіональної влади, громадських та політичних діячів. Визначено, що наразі російсько-українська війна спричинили не лише людські, матеріальні, а й морально-психологічні втрати для України. Із метою подолання поразок, прорахунків та недоліків потрібно створити адекватну програму дій у відповідь на інформаційні дії агресора й намагатися протидіяти не лише у військову контексті, а й інформаційному, притому поєднуючи їхні методики та засоби. Зазначено, що проведені інформаційно-психологічні спецоперації й інформаційно-пропагандистська кампанія із залученням російських спецслужб, застосування широкого спектра дезінформаційних заходів спричинили потужний деструктивний вплив на свідомість громадян Сходу України та Криму й суміжних територій, що сприяло формуван- ню їхнього позитивного або нейтрального ставлення до акту агресії та перетворилося на чинник загрози національній безпеці Української держави. Зазначено, що, прогнозуючи затяжний характер війни, її позиційність, наростання інформаційного впливу агресора, можемо спрогнозувати зростання активності РФ в інформаційному просторі та збільшен- ня рівня інформаційних загроз нашій державі. Відповідно, пошук результативних шляхів протидії російській інформаційній експансії, насамперед випереджувального характеру, разом із дотриманням норм інформаційної гігієни як пересічного громадянина, так і управлінського складу. Охарактеризовано нову концепцію кулінарної дипломатії «Sam Chapple Sokol», запропоновану американським дослідником їжі С. Чаппл-Соколом, яка базується на трьох стовпах. Перший стовп передбачає формальну взаємодію між високими посадовими особами і дипломатами публічно або за зачиненими дверима і представлений приватною кулінарною дипломатією або «Track I Culinary Diplomacy». Другий стовп кулінарної дипломатії передбачає взаємодію уряду з громадськістю інших країн і представлений гастродипломатією. Третій стовп передбачає взаємодію між громадськістю різних країн і представлений громадською кулінарною дипломатією. Вона включає будь-який проект чи ідею, які здебільшого залучають недержавних акторів без явної мети сприяння зовнішнім відносинам нації. Наведені приклади реалізації різних підвидів куліна
{"title":"ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФРОНТ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ","authors":"Наталія Ніколаєнко","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-45-54","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-45-54","url":null,"abstract":"Розглянуто особливості інформаційної складової частини російсько- української війни. Визначено, що після руйнування інформаційно- го простору України відбулася російська агресія у 2014 р. проти України, анексія Криму та захоплення українських територій у 2022 р. Інформаційна сфера України стала об’єктом атак із боку РФ і виявилася найбільш уразливою в безпековому секторі. Здійснено характеристику інформаційного фронту та визначено, що сучасний вимір війни має гібридний характер та найбільш активно відбувається в інформаційному просторі, а саме: формування й просування інформаційних смислів і потоків; розповсюдження фейків, дезінформації; підтримка громадською думкою цінностей, настанов і наративів країни-агресора, інформаційний дипломатичний фронт, інформаційна робота керівництва Української держави, регіональної влади, громадських та політичних діячів. Визначено, що наразі російсько-українська війна спричинили не лише людські, матеріальні, а й морально-психологічні втрати для України. Із метою подолання поразок, прорахунків та недоліків потрібно створити адекватну програму дій у відповідь на інформаційні дії агресора й намагатися протидіяти не лише у військову контексті, а й інформаційному, притому поєднуючи їхні методики та засоби. Зазначено, що проведені інформаційно-психологічні спецоперації й інформаційно-пропагандистська кампанія із залученням російських спецслужб, застосування широкого спектра дезінформаційних заходів спричинили потужний деструктивний вплив на свідомість громадян Сходу України та Криму й суміжних територій, що сприяло формуван- ню їхнього позитивного або нейтрального ставлення до акту агресії та перетворилося на чинник загрози національній безпеці Української держави. Зазначено, що, прогнозуючи затяжний характер війни, її позиційність, наростання інформаційного впливу агресора, можемо спрогнозувати зростання активності РФ в інформаційному просторі та збільшен- ня рівня інформаційних загроз нашій державі. Відповідно, пошук результативних шляхів протидії російській інформаційній експансії, насамперед випереджувального характеру, разом із дотриманням норм інформаційної гігієни як пересічного громадянина, так і управлінського складу. Охарактеризовано нову концепцію кулінарної дипломатії «Sam Chapple Sokol», запропоновану американським дослідником їжі С. Чаппл-Соколом, яка базується на трьох стовпах. Перший стовп передбачає формальну взаємодію між високими посадовими особами і дипломатами публічно або за зачиненими дверима і представлений приватною кулінарною дипломатією або «Track I Culinary Diplomacy». Другий стовп кулінарної дипломатії передбачає взаємодію уряду з громадськістю інших країн і представлений гастродипломатією. Третій стовп передбачає взаємодію між громадськістю різних країн і представлений громадською кулінарною дипломатією. Вона включає будь-який проект чи ідею, які здебільшого залучають недержавних акторів без явної мети сприяння зовнішнім відносинам нації. Наведені приклади реалізації різних підвидів куліна","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49111560","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-65-75
Марія Павлюх
У статті проаналізовано політичну тематику жіночого видання «Жіноча доля», відділи редакції, постійні та тимчасові рубрики. Подано загальну характеристику відомого коломийського часопису для жінок. Установлено тенденції розвитку жіночої політичної періодики в Коломиї. Розглянуто етапи розвитку часопису. Подано еволюційні зміни у світоглядній парадиг- мі щодо ролі жінки в суспільстві. Змінено негативні стереотипи про байду- жість та неактивність сільського жіноцтва в політичному житті своєї держави. Простежено формування образу жінки-громадянки на шпальтах видання; популярні тематичні рубрики серед сільського й міського жіно- цтва. З’ясовано, що жіночий часопис у Коломиї «Жіноча доля» започатку- вав розвиток політичної жіночої журналістики в першій половині ХХ ст. Указано, що часопис розвивався за жанровими та тематичними ознаками, характерними пресі цього періоду. Вивчено головні типологічні особливості розвитку «Жіночої долі», зокрема видання додатків й альманахів, що мали певну періодичність. Зазначено, що альманахи «Жіночої долі» також були неперіодичними виданнями із зазначеною періодичністю, що були новими в історії західноукраїнської жіночої періодики. Вивчено головні відділи роботи редакції, зокрема міжнародний, який вивів часопис на новий (міжнародний) рівень і популяризував за кордоном. Установлено, що альманахи «Жіночої долі» були продовженням альманахової тради- ції в жіночій періодиці, започаткованій Н. Кобринською. Доведено, що часопис «Жіноча доля» та його додатки, уключаючи альманахи, формували громадянську свідомість українського жіноцтва, образ жінки-громадянки, відповідальної за долю власного народу та духовно-патріотичне виховання молодого покоління української нації.
{"title":"КОЛОМИЙСЬКИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ЧАСОПИС «ЖІНОЧА ДОЛЯ» (1925−1939): ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ ЖІНКИ-ГРОМАДЯНКИ","authors":"Марія Павлюх","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-65-75","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-65-75","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано політичну тематику жіночого видання «Жіноча доля», відділи редакції, постійні та тимчасові рубрики. Подано загальну характеристику відомого коломийського часопису для жінок. Установлено тенденції розвитку жіночої політичної періодики в Коломиї. Розглянуто етапи розвитку часопису. Подано еволюційні зміни у світоглядній парадиг- мі щодо ролі жінки в суспільстві. Змінено негативні стереотипи про байду- жість та неактивність сільського жіноцтва в політичному житті своєї держави. Простежено формування образу жінки-громадянки на шпальтах видання; популярні тематичні рубрики серед сільського й міського жіно- цтва. З’ясовано, що жіночий часопис у Коломиї «Жіноча доля» започатку- вав розвиток політичної жіночої журналістики в першій половині ХХ ст. Указано, що часопис розвивався за жанровими та тематичними ознаками, характерними пресі цього періоду. Вивчено головні типологічні особливості розвитку «Жіночої долі», зокрема видання додатків й альманахів, що мали певну періодичність. Зазначено, що альманахи «Жіночої долі» також були неперіодичними виданнями із зазначеною періодичністю, що були новими в історії західноукраїнської жіночої періодики. Вивчено головні відділи роботи редакції, зокрема міжнародний, який вивів часопис на новий (міжнародний) рівень і популяризував за кордоном. Установлено, що альманахи «Жіночої долі» були продовженням альманахової тради- ції в жіночій періодиці, започаткованій Н. Кобринською. Доведено, що часопис «Жіноча доля» та його додатки, уключаючи альманахи, формували громадянську свідомість українського жіноцтва, образ жінки-громадянки, відповідальної за долю власного народу та духовно-патріотичне виховання молодого покоління української нації.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69639928","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-02-115-131
Яна Ярошенко
У статті представлений аналіз спроб врегулювання придністровського конфлікту 1992-2019 років. Описані основні підходи та технології та визначено які цілі було досягнуто в їх рамках. Досліджені основні проекти врегулювання ситуації - Угода про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту у Придністровському регіоні, Меморандум про принципи нормалізації відносин між Республікою Молдова і Придністров’ям, «План Козака», «Великий пакет для Молдови». Придністровський конфлікт, протягом свого існування та спроб його розв’язання, продемонстрував велике різноманіття переговорних форматів, які описані в статті. Описана дільність міжнародних посередників, зокрема ОБСЄ. Показано залежність ходу та структури переговорного процесу від політичної і геополітичної ситуації. Проаналізовані створені переговорні майданчики, такі як: спільна Контрольна комісія («СКК»), Постійна нарада з політичних питань в рамках переговорного процесу з Придністровського врегулювання, Баварська конференція, Мезебергська ініціатива. Підсумком роботи цих майданчиків в роботі визначається згортання конфлікту, зупинення гострої фази протиборства та його «заморозка». Особлива увага приділяється чинникам, що зумовили успіх фаз комунікаційної та переговорної в рамках процесу врегулювання конфлікту, а саме: формування чітких принципів для перемовин, використання моделі «трьох кошиків» і стратегії «малих кроків». У висновках наголошується, що: хід та структури переговорного процесу в великій мірі залежить від політичної і геополітичної ситуації, для подібного роду конфліктів, з протилежними поглядами на ситуацію безпосередніх сторін, притаманним є не залагодження, не вирішення, а згортання конфлікту, а його найближчою перспективою є «заморозка», або відкладення на невизначений термін остаточного рішення. «Човникова» та «конференційна» дипломатія показали свою обмежену ефективність для подібного роду конфліктів, з протилежними поглядами на ситуацію безпосередніх сторін, притаманним є не залагодження, не вирішення, а згортання конфлікту, тобто орієнтація на зупинення гострої фази протиборства та «заморозка», або відкладення на невизначений термін остаточного рішення.
{"title":"ТЕХНОЛОГІЇ ВРЕГУЛЮВАННЯ СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ КОНФЛІКТІВ НА ПОСТРАДЯНСЬКОМУ ПРОСТОРІ: МОЛДАВСЬКИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ","authors":"Яна Ярошенко","doi":"10.29038/2524-2679-2022-02-115-131","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-02-115-131","url":null,"abstract":"У статті представлений аналіз спроб врегулювання придністровського конфлікту 1992-2019 років. Описані основні підходи та технології та визначено які цілі було досягнуто в їх рамках. Досліджені основні проекти врегулювання ситуації - Угода про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту у Придністровському регіоні, Меморандум про принципи нормалізації відносин між Республікою Молдова і Придністров’ям, «План Козака», «Великий пакет для Молдови». \u0000Придністровський конфлікт, протягом свого існування та спроб його розв’язання, продемонстрував велике різноманіття переговорних форматів, які описані в статті. Описана дільність міжнародних посередників, зокрема ОБСЄ. Показано залежність ходу та структури переговорного процесу від політичної і геополітичної ситуації. Проаналізовані створені переговорні майданчики, такі як: спільна Контрольна комісія («СКК»), Постійна нарада з політичних питань в рамках переговорного процесу з Придністровського врегулювання, Баварська конференція, Мезебергська ініціатива. Підсумком роботи цих майданчиків в роботі визначається згортання конфлікту, зупинення гострої фази протиборства та його «заморозка». \u0000Особлива увага приділяється чинникам, що зумовили успіх фаз комунікаційної та переговорної в рамках процесу врегулювання конфлікту, а саме: формування чітких принципів для перемовин, використання моделі «трьох кошиків» і стратегії «малих кроків». \u0000У висновках наголошується, що: хід та структури переговорного процесу в великій мірі залежить від політичної і геополітичної ситуації, для подібного роду конфліктів, з протилежними поглядами на ситуацію безпосередніх сторін, притаманним є не залагодження, не вирішення, а згортання конфлікту, а його найближчою перспективою є «заморозка», або відкладення на невизначений термін остаточного рішення. «Човникова» та «конференційна» дипломатія показали свою обмежену ефективність для подібного роду конфліктів, з протилежними поглядами на ситуацію безпосередніх сторін, притаманним є не залагодження, не вирішення, а згортання конфлікту, тобто орієнтація на зупинення гострої фази протиборства та «заморозка», або відкладення на невизначений термін остаточного рішення.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47837096","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-02-144-151
Ірина Кіянка
Посилення ролі популістських слоганів свідчить про поступову втрату привабливості ліберальних та постліберальних рішень у сфері політики, економіки й культури, а особливо в ланці ідеології. Світовий досвід свідчить, що популістський рух активізувався в періоди, коли країни переживали переломні етапи своєї історії. За різких соціально-економічних зрушень, особливо тоді, коли ламалися старі засади, а нові ще не викреслювалися чітко і ясно, на політичну арену виходять популістські діячі, які пропонують швидкі й прості рішення. Тим паче, що досвід популістів заснований на буденному, безпосередньому сприйнятті навколишнього світу і його проблем, спрощених уявленнях про причинно-наслідкові зв’язки й стосунки громадського життя, популізм пропонує відповідно полегшені, часто бунтарські шляхи виходу зі складних ситуацій. І це видається привабливим розв’язанням начебто соціально-економічних проблем, проте, вникаючи в глибинний вимір розуміння популізму, розуміємо, що це лише засіб отримання влади й намагання її втримати якнайдовше. Тому популізм у розрізі виборів в Угорщині у 2022 р. ілюструє практичні аспекти популізму та крах цінностей постлібералізму.
{"title":"ПОПУЛІСТСЬКІ СЛОГАНИ У ВИБОРЧІЙ КАМПАНІЇ 2022 РОКУ: КЕЙС УГОРЩИНИ","authors":"Ірина Кіянка","doi":"10.29038/2524-2679-2022-02-144-151","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-02-144-151","url":null,"abstract":"Посилення ролі популістських слоганів свідчить про поступову втрату привабливості ліберальних та постліберальних рішень у сфері політики, економіки й культури, а особливо в ланці ідеології. Світовий досвід свідчить, що популістський рух активізувався в періоди, коли країни переживали переломні етапи своєї історії. За різких соціально-економічних зрушень, особливо тоді, коли ламалися старі засади, а нові ще не викреслювалися чітко і ясно, на політичну арену виходять популістські діячі, які пропонують швидкі й прості рішення. Тим паче, що досвід популістів заснований на буденному, безпосередньому сприйнятті навколишнього світу і його проблем, спрощених уявленнях про причинно-наслідкові зв’язки й стосунки громадського життя, популізм пропонує відповідно полегшені, часто бунтарські шляхи виходу зі складних ситуацій. І це видається привабливим розв’язанням начебто соціально-економічних проблем, проте, вникаючи в глибинний вимір розуміння популізму, розуміємо, що це лише засіб отримання влади й намагання її втримати якнайдовше. Тому популізм у розрізі виборів в Угорщині у 2022 р. ілюструє практичні аспекти популізму та крах цінностей постлібералізму.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47128150","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-76-85
Наталія Коцан, Роман Коцан, Роман Мазурець
У статті розглянуто питання розробки культурно-пізнавальних туристич- них маршрутів. На основі даних, отриманих із наукової та методичної літератури, визначено особливості проведення культурно-пізнавальних турів для окремих категорій туристів, розкрито методику їх організації. Указано на необхідність та перспективи реалізації нових культур- но-пізнавальних туристичних маршрутів. Представлено розроблений авторами проєкт культурно-пізнавального туристичного маршруту «Французька феєрія», який проходить по лінії Львів–Париж–Руан– Кан–Мон-Сен-Мішель–Орлеан–Париж–Львів. Перед розробкою цього туристичного маршруту здійснено аналіз діяльності фірм-конкурентів щодо постачання на туристичний ринок культурно-пізнавальних турів до Франції. У процесі проєктування нового туристичного продукту культурно-пізнавальної спрямованості обрано тему, що стосується історичного минулого Франції, і мету, яка включає ознайомлення турис- тів з історією країни, основними пам’ятками архітектури та сучасними об’єктами, а також відвідування найбільш значущих міст, що зіграли значну роль у становленні й розвитку Франції. Створено концепцію нового турпродукту, наповнено його конкретними споживчими властивостями, які відповідають попиту цільового ринку. Відповідно до мети подорожі, обрано пункти маршруту, що дають можливість забезпечити різнома- нітність програми перебування. Оцінено клас гостинності та транспортну доступність обраних пунктів маршруту. Виявлено оптимальний маршрут подорожі й розроблено його схему. Після розробки маршруту складено план подорожі, який відображає головне пізнавальне завдання туру. Сформульовано параметри інфраструктурних об’єктів і цільових груп нового туристичного маршруту. Докладно схарактеризовано екскурсійні об’єкти, місця з багатою культурно-історичною спадщиною, що включені до цього маршруту. Розраховано приблизну вартість туру. Під час розрахунків ураховано характер попиту, розвиненість ринку туристич- них послуг у країні, пакет послуг туру, вартість транспортних перевезень і готельного обслуговування. Обґрунтовано доцільність розроблення нового культурно-пізнавального туристичного маршруту по Франції. Проаналізовано значення новоствореного маршруту для збільшення туристичного попиту на тури по Франції. Під час розробки культурно- пізнавального туристичного маршруту по Франції вдосконалено навички роботи з технології туристичної діяльності.
{"title":"ПРОЄКТ ТУРИСТИЧНОГО МАРШРУТУ ФРАНЦІЄЮ «ФРАНЦУЗЬКА ФЕЄРІЯ»","authors":"Наталія Коцан, Роман Коцан, Роман Мазурець","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-76-85","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-76-85","url":null,"abstract":"У статті розглянуто питання розробки культурно-пізнавальних туристич- них маршрутів. На основі даних, отриманих із наукової та методичної літератури, визначено особливості проведення культурно-пізнавальних турів для окремих категорій туристів, розкрито методику їх організації. Указано на необхідність та перспективи реалізації нових культур- но-пізнавальних туристичних маршрутів. Представлено розроблений авторами проєкт культурно-пізнавального туристичного маршруту «Французька феєрія», який проходить по лінії Львів–Париж–Руан– Кан–Мон-Сен-Мішель–Орлеан–Париж–Львів. Перед розробкою цього туристичного маршруту здійснено аналіз діяльності фірм-конкурентів щодо постачання на туристичний ринок культурно-пізнавальних турів до Франції. У процесі проєктування нового туристичного продукту культурно-пізнавальної спрямованості обрано тему, що стосується історичного минулого Франції, і мету, яка включає ознайомлення турис- тів з історією країни, основними пам’ятками архітектури та сучасними об’єктами, а також відвідування найбільш значущих міст, що зіграли значну роль у становленні й розвитку Франції. Створено концепцію нового турпродукту, наповнено його конкретними споживчими властивостями, які відповідають попиту цільового ринку. Відповідно до мети подорожі, обрано пункти маршруту, що дають можливість забезпечити різнома- нітність програми перебування. Оцінено клас гостинності та транспортну доступність обраних пунктів маршруту. Виявлено оптимальний маршрут подорожі й розроблено його схему. Після розробки маршруту складено план подорожі, який відображає головне пізнавальне завдання туру. Сформульовано параметри інфраструктурних об’єктів і цільових груп нового туристичного маршруту. Докладно схарактеризовано екскурсійні об’єкти, місця з багатою культурно-історичною спадщиною, що включені до цього маршруту. Розраховано приблизну вартість туру. Під час розрахунків ураховано характер попиту, розвиненість ринку туристич- них послуг у країні, пакет послуг туру, вартість транспортних перевезень і готельного обслуговування. Обґрунтовано доцільність розроблення нового культурно-пізнавального туристичного маршруту по Франції. Проаналізовано значення новоствореного маршруту для збільшення туристичного попиту на тури по Франції. Під час розробки культурно- пізнавального туристичного маршруту по Франції вдосконалено навички роботи з технології туристичної діяльності.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49416199","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-5-29
Сергій Михайлович Кулик, Тетяна Єлова
США й країни Заходу характеризують Північну Корею як «комуністичну, ізольовану, закриту, репресивну, таємну тоталітарну» державу. Між США та КНДР відсутні дипломатичні відносини, а Державний департамент США рекомендував громадянам країни не здійснювати поїздок до КНДР із міркувань власної безпеки або взагалі забороняв їх. Тому поїздка у 2013 р. до Пхеньяну на особисте запрошення Кім Чен Іна, відомого в минулому баскетболіста Д. Родмана, одноклубника легендарного М. Джордана по «Chicago Bulls», викликали велику зацікавленість і суспіль- ний резонанс у США. Світова громадськість сподівалася, що любов Кіма до баскетболу, його захоплення «Bulls», з одного боку, і зусилля «зірки» НБА – із другого, зможуть допомогти у вирішенні проблемних питань у двосторонніх відносинах – звільнення американських громадян, дотримання прав людини, припинення Пн. Кореєю ракетно-ядерних випробувань – і налагодять ще один неофіційний канал зв’язку між цими країнами. Його перші поїздки до Пн. Кореї в американській пресі називали «баскетбольною дипломатією». Спортсмен, за його словами, намагався закликати президента США Б. Обаму «підняти трубку й зателефонувати» Кіму, підкресливши, що обидва лідери обох країн люблять баскетбол, пропонував свої послуги президенту США Д. Трампу як посередника в переговорах із Пн. Кореєю. Однак, як з’ясувалося згодом, поведінка Д. Родмана протягом п’яти візитів до північнокорейського лідера, непередбачуваний характер спортсмена, його «дружба на все життя з Кімом» не мають нічого спільного з «великою політикою». Доводиться, що заяви Д. Родмана про «Верховного вождя» та КНДР лише певним чином політизують його приватно-спортивні контакти, дають йому змогу залиша- тися відомою медійною персоною й підтверджують власні слова Денніса: «я не політик, я просто баскетбольний посол».
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ СПОРТИВНО-ПОЛІТИЧНИХ КОНТАК- ТІВ ЕКСБАСКЕТБОЛІСТА «CHICAGO BULLS» ДЕННІСА РОДМАНА З «ВЕРХОВНИМ ВОЖДЕМ» КНДР КІМ ЧЕН ІНОМ","authors":"Сергій Михайлович Кулик, Тетяна Єлова","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-5-29","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-5-29","url":null,"abstract":"США й країни Заходу характеризують Північну Корею як «комуністичну, ізольовану, закриту, репресивну, таємну тоталітарну» державу. Між США та КНДР відсутні дипломатичні відносини, а Державний департамент США рекомендував громадянам країни не здійснювати поїздок до КНДР із міркувань власної безпеки або взагалі забороняв їх. Тому поїздка у 2013 р. до Пхеньяну на особисте запрошення Кім Чен Іна, відомого в минулому баскетболіста Д. Родмана, одноклубника легендарного М. Джордана по «Chicago Bulls», викликали велику зацікавленість і суспіль- ний резонанс у США. Світова громадськість сподівалася, що любов Кіма до баскетболу, його захоплення «Bulls», з одного боку, і зусилля «зірки» НБА – із другого, зможуть допомогти у вирішенні проблемних питань у двосторонніх відносинах – звільнення американських громадян, дотримання прав людини, припинення Пн. Кореєю ракетно-ядерних випробувань – і налагодять ще один неофіційний канал зв’язку між цими країнами. Його перші поїздки до Пн. Кореї в американській пресі називали «баскетбольною дипломатією». Спортсмен, за його словами, намагався закликати президента США Б. Обаму «підняти трубку й зателефонувати» Кіму, підкресливши, що обидва лідери обох країн люблять баскетбол, пропонував свої послуги президенту США Д. Трампу як посередника в переговорах із Пн. Кореєю. Однак, як з’ясувалося згодом, поведінка Д. Родмана протягом п’яти візитів до північнокорейського лідера, непередбачуваний характер спортсмена, його «дружба на все життя з Кімом» не мають нічого спільного з «великою політикою». Доводиться, що заяви Д. Родмана про «Верховного вождя» та КНДР лише певним чином політизують його приватно-спортивні контакти, дають йому змогу залиша- тися відомою медійною персоною й підтверджують власні слова Денніса: «я не політик, я просто баскетбольний посол».","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47793421","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-02-152-172
Наталія Хома, Ігор Вдовичин
Вивчено досвід Естонії щодо запобігання та протидії корупції як найрезультативніший кейс на теренах Центральної й Схід- ної Європи, а також пострадянського простору. Мета статті – конструювання системи факторів, які вплинули/впливають на анти- корупційні процеси в Естонії. З’ясовано фактори, що сприяли/ сприяють антикорупційному прогресу, та фактори, які сповільнюють досягнення Естонією нульової корупції. Визначено особливості антикорупційних реформ в Естонії на інституційному рівні. Досліджено, як цінності на рівнях істеблішменту та населення впли- нули/впливають на результативність реалізації антикорупційних стратегій, появу нових корупційних викликів. Відзначено досягнен- ня Естонії в подоланні адміністративної корупції, а також ризики в частині політичної корупції, топкорупції. Методологічною основою дослідження виступає неоінституціоналізм та аксіологічний аналіз, синтез яких уможливив конструювання системи чинників двох типів: тих, які сприяли/сприяють антикорупційному прогресу Естонії; тих, що сповільнюють рух Естонії в напрямі нульової корупції. До конструктивних факторів віднесено історично сформовану ідентифікацію Естонії та естонців із Заходом; швидке усунення від влади представників колишньої радянської еліти; велику політичну волю естонської еліти до проведення реформ; належне використання вікна можливостей; підготовку до вступу та членство в ЄС; диджиталізацію держави й суспільства та ін. До деструктивних факторів віднесено акцент на інституційних реформах за одночасної незначної уваги до формування антикорупційних цінностей громадян; зовнішні впливи (чинник Росії); міцні зв’язки політичних партій і бізнесу; прогалини в законодавстві (сфери лобіювання, державних закупівель й ін.); недосконалості кримінально-процесуального права; недостатній захист державою викривачів корупції; низьку суспільну підтримку діяльності викривачів корупції; невідповідність ведення бізнесу етичним стандартам конкурентного середовища та ін.
{"title":"АНТИКОРУПЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ЕСТОНІЇ: ДОСЯГНУТИЙ ПРОГРЕС I НАЯВНІ ПРОБЛЕМИ","authors":"Наталія Хома, Ігор Вдовичин","doi":"10.29038/2524-2679-2022-02-152-172","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-02-152-172","url":null,"abstract":"Вивчено досвід Естонії щодо запобігання та протидії корупції як найрезультативніший кейс на теренах Центральної й Схід- ної Європи, а також пострадянського простору. Мета статті – конструювання системи факторів, які вплинули/впливають на анти- корупційні процеси в Естонії. З’ясовано фактори, що сприяли/ сприяють антикорупційному прогресу, та фактори, які сповільнюють досягнення Естонією нульової корупції. Визначено особливості антикорупційних реформ в Естонії на інституційному рівні. Досліджено, як цінності на рівнях істеблішменту та населення впли- нули/впливають на результативність реалізації антикорупційних стратегій, появу нових корупційних викликів. Відзначено досягнен- ня Естонії в подоланні адміністративної корупції, а також ризики в частині політичної корупції, топкорупції. Методологічною основою дослідження виступає неоінституціоналізм та аксіологічний аналіз, синтез яких уможливив конструювання системи чинників двох типів: тих, які сприяли/сприяють антикорупційному прогресу Естонії; тих, що сповільнюють рух Естонії в напрямі нульової корупції. До конструктивних факторів віднесено історично сформовану ідентифікацію Естонії та естонців із Заходом; швидке усунення від влади представників колишньої радянської еліти; велику політичну волю естонської еліти до проведення реформ; належне використання вікна можливостей; підготовку до вступу та членство в ЄС; диджиталізацію держави й суспільства та ін. До деструктивних факторів віднесено акцент на інституційних реформах за одночасної незначної уваги до формування антикорупційних цінностей громадян; зовнішні впливи (чинник Росії); міцні зв’язки політичних партій і бізнесу; прогалини в законодавстві (сфери лобіювання, державних закупівель й ін.); недосконалості кримінально-процесуального права; недостатній захист державою викривачів корупції; низьку суспільну підтримку діяльності викривачів корупції; невідповідність ведення бізнесу етичним стандартам конкурентного середовища та ін.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48075203","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：