Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-02-187-189
Оксана Жук
Реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади на засадах децентралізації вважається найбільш успішною реформою, проведеною за останній період в Україні. Від її результатів залежить не лише розвиток територіальних громад, а й загалом ефективність місцевих інститутів публічної влади. Зазначене реформування, що спрямоване на суттєве розширення ролі муніципальної влади, повинне супроводжуватися відповідним теоретичним обґрунтуванням, новими науковими підходами, які були б адекватними суспільно-політичним й економічним викликам сьогодення. На виконання цього важливого завдання спрямована мо- нографія професора Малиновського В. Я. «Реформа децентралізації у Волинській області», присвячена 30-й річниці Незалежності України. У ній автор висвітлює та аналізує реформу децентралізації влади у Волинській області за семирічний період (2014–2020 рр.), протягом якого відбулася кардинальна зміна моделі територіальної організації влади на базовому та субрегіональному рівнях, що дає можливість повною мірою простежити процес реформування зі всіма його успіхами, труднощами й перешкодами. Маючи значний досвід наукового опрацювання зазначеної темати- ки та будучи безпосереднім учасником реформи децентралізації в ролі експерта, автору вдалося написати одну з перших в Україні ґрунтовних праць з актуальної для державотворення теми, що робить її особливо цінною для розвитку вітчизняної науки в контексті сучасних суспільно-політичних трендів. Надзвичайно цінне те, що під час написання монографії В. Я. Малиновський творчо опрацював і використав сучасні теоретико-методологічні досягнення політичної, економічної, управлінської, географічної, історичної та інших наук. Такий міждисциплінарний підхід суттєво збагатив поданий теоретич- ний матеріал і позитивно позначився на якості рецензованої праці. Монографія вирізняється професійним та творчим підходом до його структурної побудови: складається з передмови, семи розділів, кожен із яких відповідає рокові децентралізації, післямови й списку використаних джерел. Така структурна побудова повною мірою дає можливість отримати уявлення про передумови, мету, цілі та досягнуті результати семирічного реформування, а також, про те, що треба робити для остаточного завершення зазначеної реформи. Зокрема, у післямові зазначено, що, «пройшовши кілька основних етапів, реформа ще не отримала остаточного завершення. Незважаючи на досягнуті успіхи, реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади ще потребує значних зусиль і незмінності політичного курсу. Через проблеми конституційного реформування не вдалося паралель- но трансформувати систему публічної влади на субрегіональному та регіональному рівнях». У книзі гармонійно поєднано практичний матеріал з теоретични- ми розробками автора, широкою джерельною базою, що включає не лише численні літературні джерела, а й документи органів влади, картографічні матеріали, публікації преси, фотогр
{"title":"РЕФОРМА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ НА ВОЛИНІ","authors":"Оксана Жук","doi":"10.29038/2524-2679-2022-02-187-189","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-02-187-189","url":null,"abstract":"Реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади на засадах децентралізації вважається найбільш успішною реформою, проведеною за останній період в Україні. Від її результатів залежить не лише розвиток територіальних громад, а й загалом ефективність місцевих інститутів публічної влади. Зазначене реформування, що спрямоване на суттєве розширення ролі муніципальної влади, повинне супроводжуватися відповідним теоретичним обґрунтуванням, новими науковими підходами, які були б адекватними суспільно-політичним й економічним викликам сьогодення. На виконання цього важливого завдання спрямована мо- нографія професора Малиновського В. Я. «Реформа децентралізації у Волинській області», присвячена 30-й річниці Незалежності України. У ній автор висвітлює та аналізує реформу децентралізації влади у Волинській області за семирічний період (2014–2020 рр.), протягом якого відбулася кардинальна зміна моделі територіальної організації влади на базовому та субрегіональному рівнях, що дає можливість повною мірою простежити процес реформування зі всіма його успіхами, труднощами й перешкодами. Маючи значний досвід наукового опрацювання зазначеної темати- ки та будучи безпосереднім учасником реформи децентралізації в ролі експерта, автору вдалося написати одну з перших в Україні ґрунтовних праць з актуальної для державотворення теми, що робить її особливо цінною для розвитку вітчизняної науки в контексті сучасних суспільно-політичних трендів. Надзвичайно цінне те, що під час написання монографії В. Я. Малиновський творчо опрацював і використав сучасні теоретико-методологічні досягнення політичної, економічної, управлінської, географічної, історичної та інших наук. Такий міждисциплінарний підхід суттєво збагатив поданий теоретич- ний матеріал і позитивно позначився на якості рецензованої праці. Монографія вирізняється професійним та творчим підходом до його структурної побудови: складається з передмови, семи розділів, кожен із яких відповідає рокові децентралізації, післямови й списку використаних джерел. Така структурна побудова повною мірою дає можливість отримати уявлення про передумови, мету, цілі та досягнуті результати семирічного реформування, а також, про те, що треба робити для остаточного завершення зазначеної реформи. Зокрема, у післямові зазначено, що, «пройшовши кілька основних етапів, реформа ще не отримала остаточного завершення. Незважаючи на досягнуті успіхи, реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади ще потребує значних зусиль і незмінності політичного курсу. Через проблеми конституційного реформування не вдалося паралель- но трансформувати систему публічної влади на субрегіональному та регіональному рівнях». У книзі гармонійно поєднано практичний матеріал з теоретични- ми розробками автора, широкою джерельною базою, що включає не лише численні літературні джерела, а й документи органів влади, картографічні матеріали, публікації преси, фотогр","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47377124","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-109-123
Наталія Коцан, Роман Коцан
У статті розглянуто питання створення у Волинському національ- ному університеті імені Лесі Українки (ВНУ імені Лесі Українки) лабораторій, центрів, інститутів. Розкрито історію започаткування діяльності Інституту Польщі ВНУ імені Лесі Українки. Виокремлено пріоритетні завдання його діяльності, серед яких – заснування бібліотечних фондів, участь у міжнародних проєктах і дослідженнях, проведення конференцій, міжнародних симпозіумів, організація та проведення навчальних і виробничих практик, курсів підвищен- ня кваліфікації, налагодження контактів і розширення співпраці поміж закладами вищої освіти Польщі й України, сприяння поши- ренню польської культури в Україні та української – у Республіці Польща (проведення фестивалів, конкурсів, виставок, перегляд фільмів, організація концертів, презентація нових видань) тощо. Виокремлено такі напрями діяльності Інституту Польщі ВНУ імені Лесі Українки: інформаційно-промоційний; освітній; науково- дослідний; перекладацький; волонтерський. У статті детально проаналізовано результати, отримані в ході реалізації проєктів й ініціатив кожного напряму. Наголошено, що ефективність діяльності Інституту Польщі залежить від рівня організації роботи, а напрями функціонування та отримані в них результати сприяють покращен- ню українсько-польської співпраці на міжвузівському, міжрегіональ- ному, міжнаціональному рівнях в усіх сферах суспільного життя. У статті зазначено, що діяльність Інституту Польщі за останні роки значно пожвавилися завдяки відкриттю нових польсько-українських ініціатив, котрі надходять як із польського, так і з українського боку. Зазначено, що для підвищення ефективності роботи Інституту Пол- ьщі його координатори щорічно складають перспективний план роботи, один із варіантів якого представлено в статті. Акцентовано на тому, що результати діяльності Інституту Польщі ВНУ імені Лесі Українки відзначені на національному та міжнародному рівнях. Наголошено, що Інститут Польщі ВНУ імені Лесі Українки діє в тісній співпраці та за фінансової підтримки Генерального Консульства Республіки Польща у м. Луцьку, а також у тісному контакті з Товариствами польської культури імені Тадеуша Костюш- ка і Єви Фелінської, організацією «Спільнота польська» й Федерацією польських організацій в Україні.
{"title":"НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ІНСТИТУТУ ПОЛЬЩІ ВОЛИНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ","authors":"Наталія Коцан, Роман Коцан","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-109-123","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-109-123","url":null,"abstract":"У статті розглянуто питання створення у Волинському національ- ному університеті імені Лесі Українки (ВНУ імені Лесі Українки) лабораторій, центрів, інститутів. Розкрито історію започаткування діяльності Інституту Польщі ВНУ імені Лесі Українки. Виокремлено пріоритетні завдання його діяльності, серед яких – заснування бібліотечних фондів, участь у міжнародних проєктах і дослідженнях, проведення конференцій, міжнародних симпозіумів, організація та проведення навчальних і виробничих практик, курсів підвищен- ня кваліфікації, налагодження контактів і розширення співпраці поміж закладами вищої освіти Польщі й України, сприяння поши- ренню польської культури в Україні та української – у Республіці Польща (проведення фестивалів, конкурсів, виставок, перегляд фільмів, організація концертів, презентація нових видань) тощо. Виокремлено такі напрями діяльності Інституту Польщі ВНУ імені Лесі Українки: інформаційно-промоційний; освітній; науково- дослідний; перекладацький; волонтерський. У статті детально проаналізовано результати, отримані в ході реалізації проєктів й ініціатив кожного напряму. Наголошено, що ефективність діяльності Інституту Польщі залежить від рівня організації роботи, а напрями функціонування та отримані в них результати сприяють покращен- ню українсько-польської співпраці на міжвузівському, міжрегіональ- ному, міжнаціональному рівнях в усіх сферах суспільного життя. У статті зазначено, що діяльність Інституту Польщі за останні роки значно пожвавилися завдяки відкриттю нових польсько-українських ініціатив, котрі надходять як із польського, так і з українського боку. Зазначено, що для підвищення ефективності роботи Інституту Пол- ьщі його координатори щорічно складають перспективний план роботи, один із варіантів якого представлено в статті. Акцентовано на тому, що результати діяльності Інституту Польщі ВНУ імені Лесі Українки відзначені на національному та міжнародному рівнях. Наголошено, що Інститут Польщі ВНУ імені Лесі Українки діє в тісній співпраці та за фінансової підтримки Генерального Консульства Республіки Польща у м. Луцьку, а також у тісному контакті з Товариствами польської культури імені Тадеуша Костюш- ка і Єви Фелінської, організацією «Спільнота польська» й Федерацією польських організацій в Україні.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69638425","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-152-160
Антоніна Шуляк, Наталія Володимирівна Павліха, Ярослав Ярош
У ході дослідження розкрито суть поняття релігії, її функцій та вплив на держави світу. Охарактеризовано процеси політизації й радикалізації ісламу, а особливо в мусульманських країнах. Проаналізовано суть та етапи розвитку релігійних організацій, радикальних течій, таких як салафітські організації. Наголошено на основних причинах виникнен- ня й посиленої політизації ісламу в сучасних умовах. Висвітлено базові фактори наростаючого розриву між сунізмом і шиїзмом у класичному ісламі. З огляду на те, що сунітів у світі значно більше, вони частіше за все не визнають шиїтську школу, називаючи її прихильників єретиками, а в деяких країнах – мусульманами другого сорту. Першопричиною цього розколу була не релігія (основні догми в них загальні), а власне боротьба за вплив і владу. Визначено, що відома міжнародна релігійно- політична асоціація «Брати мусульмани» прийшла до влади в Єгипті й Тунісі одразу після «Арабської весни», усунувши від політичної влади салафітів. Іранським дослідником Мехті Сана запропоновано цікаву інтерпретацію причин виникнення політизації ісламу власне на початку XXI ст.
{"title":"ПОЛІТИЗАЦІЯ ІСЛАМУ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ЗАГРОЗА СВІТУ","authors":"Антоніна Шуляк, Наталія Володимирівна Павліха, Ярослав Ярош","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-152-160","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-152-160","url":null,"abstract":"У ході дослідження розкрито суть поняття релігії, її функцій та вплив на держави світу. Охарактеризовано процеси політизації й радикалізації ісламу, а особливо в мусульманських країнах. Проаналізовано суть та етапи розвитку релігійних організацій, радикальних течій, таких як салафітські організації. Наголошено на основних причинах виникнен- ня й посиленої політизації ісламу в сучасних умовах. Висвітлено базові фактори наростаючого розриву між сунізмом і шиїзмом у класичному ісламі. З огляду на те, що сунітів у світі значно більше, вони частіше за все не визнають шиїтську школу, називаючи її прихильників єретиками, а в деяких країнах – мусульманами другого сорту. Першопричиною цього розколу була не релігія (основні догми в них загальні), а власне боротьба за вплив і владу. Визначено, що відома міжнародна релігійно- політична асоціація «Брати мусульмани» прийшла до влади в Єгипті й Тунісі одразу після «Арабської весни», усунувши від політичної влади салафітів. Іранським дослідником Мехті Сана запропоновано цікаву інтерпретацію причин виникнення політизації ісламу власне на початку XXI ст.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":"22 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69639204","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-02-16-28
Галина Панишко
У статті проаналізовано етапи становлення й розвитку Інтерполу, нагальні завдання, без ефективного виконання яких міжнародна безпека не може бути стабільною й довгостроковою. Обґрунтовано ідею зародження та створення Інтерполу на відвернення загрози злочинності, що має загальний і всеосяжний характер та є одним з основних дестабілізаторів суспільного розвитку будь-якої держави. Динамічність цивілізаційного розвитку сучасного світу породжує нові загрози: гібридну злочинність; небезпеку для держав в умовах пандемії; загрози, пов’язані з інформаційним середовищем; загрози, що пов’язані з кіберопераціями; із поширенням транснаціональної злочинності; фінансування міжнародного тероризму; загрози, пов’язані з корупцією тощо. Національне центральне бюро Інтер- полу в Україні є специфічним підрозділом, який належить до структу- ри державних правоохоронних органів на правах організатора та координатора міжнародної співпраці у сфері протидії злочинності й надання безпосередньої правової допомоги.
{"title":"ЗМІСТОВА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНОЇ МІЖУРЯДОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ – ІНТЕРПОЛ","authors":"Галина Панишко","doi":"10.29038/2524-2679-2022-02-16-28","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-02-16-28","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано етапи становлення й розвитку Інтерполу, нагальні завдання, без ефективного виконання яких міжнародна безпека не може бути стабільною й довгостроковою. Обґрунтовано ідею зародження та створення Інтерполу на відвернення загрози злочинності, що має загальний і всеосяжний характер та є одним з основних дестабілізаторів суспільного розвитку будь-якої держави. Динамічність цивілізаційного розвитку сучасного світу породжує нові загрози: гібридну злочинність; небезпеку для держав в умовах пандемії; загрози, пов’язані з інформаційним середовищем; загрози, що пов’язані з кіберопераціями; із поширенням транснаціональної злочинності; фінансування міжнародного тероризму; загрози, пов’язані з корупцією тощо. Національне центральне бюро Інтер- полу в Україні є специфічним підрозділом, який належить до структу- ри державних правоохоронних органів на правах організатора та координатора міжнародної співпраці у сфері протидії злочинності й надання безпосередньої правової допомоги.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69640002","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-10-27DOI: 10.29038/2524-2679-2021-02-135-147
Nataliia Romaniuk, Iryna Kaliush
У статті розглядаються відносини між Сполученими Штатами Америки та Республікою Куба від початку їх зародження до сьогодення. Основну увагу спрямовано на аналіз подій, які істотно впливали на формування американської політики щодо Куби і визначили характер її змін. Зазначається, що американо-кубинські відносини перебувають у формі тривалого і асиметричного міждержавного конфлікту. США у відносинах з Кубою використовують інструмент американського примусового впливу – санкції. Вашингтон застосовує їх проти Куби через порушення останньою основних прав і свобод людини, придушення демократії і навіть звинувачує у причетності до торгівлі наркотиками та спонсорстві тероризму. Американське керівництво ще в XIX ст. вважало, що сусідній острів (колишня іспанська колонія) повинен був відколотися від метрополії і увійти в склад Сполучених Штатів. Допомігши Кубі звільнитися від іспанського впливу, США отримали можливість втручатися у внутрішні справи Куби військовим шляхом, щоб захищати інтереси США. Формування нормативно-правової бази американо-кубинських відносин на початку ХХ ст. свідчить про зацікавленість у співпраці між двома країнами, і бажанні США контролювати ситуацію на Кубі. Відносини між США та Кубою страждають від недовіри та антагонізму з 1959 р., коли на кубі відбулася революція в ході якої Фідель Кастро скинув режим, який підтримували США, та створив соціалістичну державу, яка встановила тісні зв’язки з Радянським Союзом. Протягом 2-ї половини ХХ ст., послідовні адміністрації США проводили політику, спрямовану на економічну та дипломатичну ізоляцію острівної країни. США санкціонували Кубу довше, ніж будь-яку іншу країну. Президент Барак Обама зробив надзвичайні кроки для нормалізації відносин США з Кубою, зустрівшись з лідером Раулем Кастро та відновивши повноцінні дипломатичні зв'язки. Однак президент Дональд Дж. Трамп здебільшого змінив курс, вдаривши по Кубі новими санкціями. Адміністрація Джо Байдена може знову розморозити відносини, але не зрозуміло, наскільки швидко і як якісно.
{"title":"РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ АМЕРИКАНО-КУБИНСЬКИХ ВІДНОСИН","authors":"Nataliia Romaniuk, Iryna Kaliush","doi":"10.29038/2524-2679-2021-02-135-147","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2021-02-135-147","url":null,"abstract":"У статті розглядаються відносини між Сполученими Штатами Америки та Республікою Куба від початку їх зародження до сьогодення. Основну увагу спрямовано на аналіз подій, які істотно впливали на формування американської політики щодо Куби і визначили характер її змін. \u0000Зазначається, що американо-кубинські відносини перебувають у формі тривалого і асиметричного міждержавного конфлікту. США у відносинах з Кубою використовують інструмент американського примусового впливу – санкції. Вашингтон застосовує їх проти Куби через порушення останньою основних прав і свобод людини, придушення демократії і навіть звинувачує у причетності до торгівлі наркотиками та спонсорстві тероризму. \u0000Американське керівництво ще в XIX ст. вважало, що сусідній острів (колишня іспанська колонія) повинен був відколотися від метрополії і увійти в склад Сполучених Штатів. Допомігши Кубі звільнитися від іспанського впливу, США отримали можливість втручатися у внутрішні справи Куби військовим шляхом, щоб захищати інтереси США. Формування нормативно-правової бази американо-кубинських відносин на початку ХХ ст. свідчить про зацікавленість у співпраці між двома країнами, і бажанні США контролювати ситуацію на Кубі. \u0000Відносини між США та Кубою страждають від недовіри та антагонізму з 1959 р., коли на кубі відбулася революція в ході якої Фідель Кастро скинув режим, який підтримували США, та створив соціалістичну державу, яка встановила тісні зв’язки з Радянським Союзом. Протягом 2-ї половини ХХ ст., послідовні адміністрації США проводили політику, спрямовану на економічну та дипломатичну ізоляцію острівної країни. США санкціонували Кубу довше, ніж будь-яку іншу країну. \u0000 Президент Барак Обама зробив надзвичайні кроки для нормалізації відносин США з Кубою, зустрівшись з лідером Раулем Кастро та відновивши повноцінні дипломатичні зв'язки. Однак президент Дональд Дж. Трамп здебільшого змінив курс, вдаривши по Кубі новими санкціями. Адміністрація Джо Байдена може знову розморозити відносини, але не зрозуміло, наскільки швидко і як якісно.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69636542","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-10-27DOI: 10.29038/2524-2679-2021-03-271-281
N. Matviichuk
В умовах глобалізації пандемія COVID-19 стала глобальною загрозою. Подолання її наслідків вимагає консолідації зусиль світового співтовариства. Попри те, що Сполучені Штати Америки мають потужну систему охорони здоров’я, пандемія призвела до значної смертності. Водночас її впливи прослідковуються й в інших сферах. Значні негативні наслідки пандемія COVID-19 завдала економіці США. Стаття присвячена розгляду проблеми впливу пандемії COVID-19 на економічну безпеку Сполучених Штатів Америки. Відзначається, що в умовах глобалізації негативні впливи на економіку країн посилилися. Додатковим негативним чинником стабільності економіки США стала пандемія COVID-19. У дослідженні аналізується низка негативних чинників, що виникли в економіці Сполучених Штатів Америки із початком пандемії COVID-19. Пандемія стала викликом економічній безпеці США, призвівши до зниження ВВП, скорочення промислового виробництва, зменшення надходжень до федерального бюджету, різкого збільшення безробіття, кризових та застійних процесів у сфері транспорту, туризму та ін. Досліджено ряд заходів, що були спрямовані на боротьбу із наслідками пандемії в сфері економічної безпеки США. Вивчено дії адміністрації Д. Трампа та Дж. Байдена, що спрямовані на подолання негативних впливів пандемії на економіку Сполучених Штатів Америки. Дослідження й аналіз викликів, які ставить перед економічною безпекою пандемія COVID-19 є важливим завданням, оскільки прогнозовані наступні хвилі, що спричинені новими штамами вірусу Sars-Cov2. Відтак вплив негативних факторів на економіку держав буде продовжений, не виключено й виникнення нових негативних тенденцій у світовій економіці в цілому, й у США, зокрема, як одній із найбільш потужних економік. Уряди змушені постійно розробляти механізми швидкого реагування на зміни та коливання в економічній сфері.
{"title":"ПАНДЕМІЯ COVID-19 ЯК ВИКЛИК ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ США В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ","authors":"N. Matviichuk","doi":"10.29038/2524-2679-2021-03-271-281","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2021-03-271-281","url":null,"abstract":"В умовах глобалізації пандемія COVID-19 стала глобальною загрозою. Подолання її наслідків вимагає консолідації зусиль світового співтовариства. Попри те, що Сполучені Штати Америки мають потужну систему охорони здоров’я, пандемія призвела до значної смертності. Водночас її впливи прослідковуються й в інших сферах. Значні негативні наслідки пандемія COVID-19 завдала економіці США. \u0000Стаття присвячена розгляду проблеми впливу пандемії COVID-19 на економічну безпеку Сполучених Штатів Америки. Відзначається, що в умовах глобалізації негативні впливи на економіку країн посилилися. Додатковим негативним чинником стабільності економіки США стала пандемія COVID-19. У дослідженні аналізується низка негативних чинників, що виникли в економіці Сполучених Штатів Америки із початком пандемії COVID-19. Пандемія стала викликом економічній безпеці США, призвівши до зниження ВВП, скорочення промислового виробництва, зменшення надходжень до федерального бюджету, різкого збільшення безробіття, кризових та застійних процесів у сфері транспорту, туризму та ін. Досліджено ряд заходів, що були спрямовані на боротьбу із наслідками пандемії в сфері економічної безпеки США. Вивчено дії адміністрації Д. Трампа та Дж. Байдена, що спрямовані на подолання негативних впливів пандемії на економіку Сполучених Штатів Америки. \u0000Дослідження й аналіз викликів, які ставить перед економічною безпекою пандемія COVID-19 є важливим завданням, оскільки прогнозовані наступні хвилі, що спричинені новими штамами вірусу Sars-Cov2. Відтак вплив негативних факторів на економіку держав буде продовжений, не виключено й виникнення нових негативних тенденцій у світовій економіці в цілому, й у США, зокрема, як одній із найбільш потужних економік. Уряди змушені постійно розробляти механізми швидкого реагування на зміни та коливання в економічній сфері.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69638373","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-10-27DOI: 10.29038/2524-2679-2021-03-39-47
Hanna Shcholokova, Yana Paleshko, Nataliia Horozhankina
У даній статті розглянуті питання щодо тенденцій міжнародної міграції та її напрямків. Розвиток кожної країни суттєво залежить від змін, які відбуваються у світовому господарстві. Наразі, яскраво виражене питання, яке стосується демографічного розвитку людства. Демографічні проблеми мають своє відображення у міграційних рухах населення. Міграційні процеси являються природним процесом та досить важко контролюються. Основна умова, яка спонукає суспільство до міграції – це свого роду прагнення до кращих умов для існування. Сучасні міжнародні міграційні процеси розвиваються під впливом міжнародних відносин, які в свою чергу залежать від міжнародної економіки, міжнародних регіональних об’єднань та процесів глобалізації. Саме взаємозв’язок соціальних, правових, інформаційних, культурних аспектів, в яких має свій прояв глобалізація, формує єдину систему світових господарських відносин. Географічна структура міжнародної міграції відповідає змінам які відбуваються в економіці. Найбільші пункти призначення для мігрантів – стають розвинені країни світу, серед яких є країни члени ЄС. Представлено структуру міжнародної міграції та виділено етапи прийняття міграційного рішення; проаналізовано міграційні процеси 2000-2019 рр.; проаналізовано чисельність мігрантів, які переїхали до країн членів ЄС за 2005-2019 рр. в умовах інтеграційних процесів та за умов глобалізації. Проаналізовано економічні та неекономічні впливи на тенденції розвитку міжнародної міграції. Постійне зростання масштабів міжнародних міграційних процесів набуває глобального значення. Це пов’язане з глобальним аспектом, який вона охоплює, територіально-регіональним направленням та прямо пропорційним зв’язком з інтеграцією. Слід також зазначити, що саме міграційні процеси у світі являються фундаментальним компонентом процесів глобалізації та інтеграції. Враховуючи розглянути питання в статті, робимо висновок,що історично міжнародні міграційні процеси являються як причиною, та і наслідком всіх світових процесів, а отже і причиною і наслідком глобалізації та інтеграції.
{"title":"МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ В КОНТЕКСТІ ПРОЦЕСІВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ","authors":"Hanna Shcholokova, Yana Paleshko, Nataliia Horozhankina","doi":"10.29038/2524-2679-2021-03-39-47","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2021-03-39-47","url":null,"abstract":"У даній статті розглянуті питання щодо тенденцій міжнародної міграції та її напрямків. Розвиток кожної країни суттєво залежить від змін, які відбуваються у світовому господарстві. Наразі, яскраво виражене питання, яке стосується демографічного розвитку людства. Демографічні проблеми мають своє відображення у міграційних рухах населення. Міграційні процеси являються природним процесом та досить важко контролюються. Основна умова, яка спонукає суспільство до міграції – це свого роду прагнення до кращих умов для існування. Сучасні міжнародні міграційні процеси розвиваються під впливом міжнародних відносин, які в свою чергу залежать від міжнародної економіки, міжнародних регіональних об’єднань та процесів глобалізації. Саме взаємозв’язок соціальних, правових, інформаційних, культурних аспектів, в яких має свій прояв глобалізація, формує єдину систему світових господарських відносин. \u0000Географічна структура міжнародної міграції відповідає змінам які відбуваються в економіці. Найбільші пункти призначення для мігрантів – стають розвинені країни світу, серед яких є країни члени ЄС. Представлено структуру міжнародної міграції та виділено етапи прийняття міграційного рішення; проаналізовано міграційні процеси 2000-2019 рр.; проаналізовано чисельність мігрантів, які переїхали до країн членів ЄС за 2005-2019 рр. в умовах інтеграційних процесів та за умов глобалізації. Проаналізовано економічні та неекономічні впливи на тенденції розвитку міжнародної міграції. \u0000Постійне зростання масштабів міжнародних міграційних процесів набуває глобального значення. Це пов’язане з глобальним аспектом, який вона охоплює, територіально-регіональним направленням та прямо пропорційним зв’язком з інтеграцією. Слід також зазначити, що саме міграційні процеси у світі являються фундаментальним компонентом процесів глобалізації та інтеграції. Враховуючи розглянути питання в статті, робимо висновок,що історично міжнародні міграційні процеси являються як причиною, та і наслідком всіх світових процесів, а отже і причиною і наслідком глобалізації та інтеграції.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69638445","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-10-27DOI: 10.29038/2524-2679-2021-03-78-92
N. Karpchuk, Yuskiv Bohdan
Мультилінгвізм, окреслений у низці документів пан’європейського рівня, – наріжний камінь розмаїття Європейського Союзу, який сприяє не лише інтеграції європейських, але все ж відмінних націй, в одну спільноту, а й є ознакою неконфліктного співіснування націй у Європі. Проте загалом мовна політика – це сфера повноважень національних держав-членів ЄС, рівень мультилінгвізму/монолінгвізгму яких різниться. Автори доводять, що ефективні неконфліктні комунікації, які в цій інтерпретації можливі завдяки розвитку мультилінгвізму, сприяють посиленню монолітності об’єднання європейських держав в структурі ЄС, а відтак і закладають підґрунтя для толерантного, неконфліктного суспільства. У дослідженні «лінгвістичний ландшафт» трактують як загальну картину мов, якими володіють і користуються в країні, тобто лінгвістичний ландшафт асоціюють з мультилінгвізмом. Мета статті – на основі розроблених індексів лінгвістичного ландшафту обґрунтувати, що мультилінгвізм держав-членів сприяє монолітності усієї Спільноти. Система узагальнених індексів, кластерний та розвідувальний факторний аналізи дозволили довести, що чим вищий рівень лінгвістичного ландшафту, тобто чим вищий рівень багатомовності, тим вищий рівень монолітності об'єднання. Високий індекс лінгвістичного ландшафту демонструє домінування доцентрових сил в окремих державах-членах й сприяє монолітності ЄС; натомість низький індекс лінгвістичного ландшафту, притаманний монолінгвальним спільнотам, свідчить про слабку когезію й переважання відцентрових тенденцій, що послаблює монолітність Європейської Спільноти. У цій статті визначено чинники, що сприяють розвитку мовного ландшафту держав-членів Європейського Союзу.
{"title":"ЛІНГВІСТИЧНИЙ ЛАНДШАФТ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ ЄС ЯК ОЗНАКА МОНОЛІТНОГО НЕКОНФЛІКТНОГО СУСПІЛЬСТВА","authors":"N. Karpchuk, Yuskiv Bohdan","doi":"10.29038/2524-2679-2021-03-78-92","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2021-03-78-92","url":null,"abstract":"Мультилінгвізм, окреслений у низці документів пан’європейського рівня, – наріжний камінь розмаїття Європейського Союзу, який сприяє не лише інтеграції європейських, але все ж відмінних націй, в одну спільноту, а й є ознакою неконфліктного співіснування націй у Європі. Проте загалом мовна політика – це сфера повноважень національних держав-членів ЄС, рівень мультилінгвізму/монолінгвізгму яких різниться. Автори доводять, що ефективні неконфліктні комунікації, які в цій інтерпретації можливі завдяки розвитку мультилінгвізму, сприяють посиленню монолітності об’єднання європейських держав в структурі ЄС, а відтак і закладають підґрунтя для толерантного, неконфліктного суспільства. У дослідженні «лінгвістичний ландшафт» трактують як загальну картину мов, якими володіють і користуються в країні, тобто лінгвістичний ландшафт асоціюють з мультилінгвізмом. Мета статті – на основі розроблених індексів лінгвістичного ландшафту обґрунтувати, що мультилінгвізм держав-членів сприяє монолітності усієї Спільноти. Система узагальнених індексів, кластерний та розвідувальний факторний аналізи дозволили довести, що чим вищий рівень лінгвістичного ландшафту, тобто чим вищий рівень багатомовності, тим вищий рівень монолітності об'єднання. Високий індекс лінгвістичного ландшафту демонструє домінування доцентрових сил в окремих державах-членах й сприяє монолітності ЄС; натомість низький індекс лінгвістичного ландшафту, притаманний монолінгвальним спільнотам, свідчить про слабку когезію й переважання відцентрових тенденцій, що послаблює монолітність Європейської Спільноти. У цій статті визначено чинники, що сприяють розвитку мовного ландшафту держав-членів Європейського Союзу.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69638275","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-10-27DOI: 10.29038/2524-2679-2021-03-103-128
Serhii Kulyk
У сучасному глобалізованому світі Олімпійські і Паралімпійські Ігри набули значної політизації, а твердження «спорт поза політикою» викликає все більше суперечок і дискусій серед глядачів, дослідників, журналістів, організаторів і учасників змагань. Зважаючи на це, напередодні Літніх Олімпійських Ігор у Токіо 2020 р. МОК дозволив з певними обмеженнями висловлювати спортсменам свої політичні погляди. У випадку з Україною проти якої триває збройна агресія РФ, і кількість гібридних загроз постійно збільшується, виступи спортсменів, команд на олімпійських аренах, спорт загалом став критично важливою сферою двосторонніх і міжнародних відносин. Автор проаналізував найрезонансніші (дез)інформаційні атаки, тенденційно спрямований пропагандистський контент, фейки російського інформаційного простору, пов’язані з участю представників, спортсменів команд збірної України у ЛОПІ 2020 р. Серед них: спільне фото легкоатлетки Я. Магучіх (J. Mahuchikh) із російською спортсменкою М. Ласіцкене (M. Lasitskene) з національними прапорами країн; провокація щодо виступу і фото Ж. Беленюка (J. Beleniuk); «інцидент» за участю делегацій цих держав на Церемонії відкриття Паралімпійських Ігор; відмова бігуна І. Цвєтова (I. Tsvietov) зробити спільне фото із спортсменами Росії; реакція російських ЗМІ і користувачів соціальних мереж на ситуацію щодо дискваліфікації малайзійського спортсмена і причетності до цього України. Встановлено, що в Україні і Росії викликали широкий суспільний резонанс випадки на Іграх, коли українські атлети по-різному повели себе під час нагородження, перебуваючи поруч із атлетами РФ. Автор акцентує увагу, що деяку українські спортсмени навмисно вкладали політичний зміст у свої дії, але деякі поводилися суто емоційно і лише згодом їхні дії почали тлумачити в політичних дискусіях. Проведений контент-аналіз дав підставу зробити висновок, що російська пропаганда цілеспрямовано формує негативний імідж українських спортсменів, керівництва вітчизняних спортивних організацій, влади загалом, з метою сформувати образ недолугості, недосвідченості. Автор виокремив провідні антиукраїнські гасла, наголосивши при цьому, що російські мас-медіа у різних випадках свідомо політизують або деполітизують цільову аудиторію.
{"title":"ІНФОРМАЦІЙНІ АТАКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ XXXII ЛІТНІХ ОЛІМПІЙСЬКИХ І XVI ПАРАЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР У ТОКІО 2020 РОКУ","authors":"Serhii Kulyk","doi":"10.29038/2524-2679-2021-03-103-128","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2021-03-103-128","url":null,"abstract":"У сучасному глобалізованому світі Олімпійські і Паралімпійські Ігри набули значної політизації, а твердження «спорт поза політикою» викликає все більше суперечок і дискусій серед глядачів, дослідників, журналістів, організаторів і учасників змагань. Зважаючи на це, напередодні Літніх Олімпійських Ігор у Токіо 2020 р. МОК дозволив з певними обмеженнями висловлювати спортсменам свої політичні погляди. У випадку з Україною проти якої триває збройна агресія РФ, і кількість гібридних загроз постійно збільшується, виступи спортсменів, команд на олімпійських аренах, спорт загалом став критично важливою сферою двосторонніх і міжнародних відносин. \u0000Автор проаналізував найрезонансніші (дез)інформаційні атаки, тенденційно спрямований пропагандистський контент, фейки російського інформаційного простору, пов’язані з участю представників, спортсменів команд збірної України у ЛОПІ 2020 р. Серед них: спільне фото легкоатлетки Я. Магучіх (J. Mahuchikh) із російською спортсменкою М. Ласіцкене (M. Lasitskene) з національними прапорами країн; провокація щодо виступу і фото Ж. Беленюка (J. Beleniuk); «інцидент» за участю делегацій цих держав на Церемонії відкриття Паралімпійських Ігор; відмова бігуна І. Цвєтова (I. Tsvietov) зробити спільне фото із спортсменами Росії; реакція російських ЗМІ і користувачів соціальних мереж на ситуацію щодо дискваліфікації малайзійського спортсмена і причетності до цього України. Встановлено, що в Україні і Росії викликали широкий суспільний резонанс випадки на Іграх, коли українські атлети по-різному повели себе під час нагородження, перебуваючи поруч із атлетами РФ. Автор акцентує увагу, що деяку українські спортсмени навмисно вкладали політичний зміст у свої дії, але деякі поводилися суто емоційно і лише згодом їхні дії почали тлумачити в політичних дискусіях. Проведений контент-аналіз дав підставу зробити висновок, що російська пропаганда цілеспрямовано формує негативний імідж українських спортсменів, керівництва вітчизняних спортивних організацій, влади загалом, з метою сформувати образ недолугості, недосвідченості. Автор виокремив провідні антиукраїнські гасла, наголосивши при цьому, що російські мас-медіа у різних випадках свідомо політизують або деполітизують цільову аудиторію.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47836303","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2021-10-27DOI: 10.29038/2524-2679-2021-02-199-212
Olga Korneliuk, Victoria Matiushok
Досліджено фінансові аспекти забезпечення розвитку транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України в результаті участі в транскордонних програмах та проектах. Проаналізовано участь України у спільних операційних програмах прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства 2014–2020 рр.: «Польща – Україна – Білорусь», «Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна», «Румунія – Україна» та «Басейн Чорного моря». Стратегічні цілі програм відповідають національним і регіональним стратегіям соціально-економічного розвитку, сприяють вирішенню спільних проблем та спрямовані на підвищення рівня життя населення. Проекти, які реалізовувались в межах Програми «Польща – Україна – Білорусь» 2014-2020 років були спрямовані на: збереження історико-культурної спадщини; підвищення безпеки, включаючи охорону здоров’я; збереження існуючої природної спадщини; покращення транспортного сполучення. Реалізація Програми «Угорщина–Словаччина–Румунія–Україна» передбачала підтримку місцевої культури та історичної спадщини, туризму; збереження природних ресурсів; удосконалення інфраструктури; запобігання природним і антропогенним катастрофам; охорону здоров’я. Програма «Україна–Румунія» сприяла підтримці освіти, технологічного розвитку; збереженню історичної спадщини і місцевої культури; розвитку транспортних і комунікаційних мереж, покращенню безпеки. Пріоритети Програми «Басейн Чорного моря» націлені на захист навколишнього середовища, зменшення викидів сміття, розвиток туризму, використання принципів циркулярної економіки, розширення можливостей транскордонної торгівлі та модернізації прилеглих сільськогосподарських територій. Важливою перевагою участі в програмах транскордонного співробітництва є можливість реалізації великих інфраструктурних проектів, їх вартість є високою, а тому прикордонні регіони не здатні фінансувати такі проекти самостійно і потребують значних інвестицій. Поширення COVID-19 завадило процесу реалізації деяких проектів; з іншого боку, з’явились нові проекти, спрямовані на боротьбу з пандемією. Продовжується робота над розробкою пріоритетів спільних операційних програмах прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства на 2021-2027 рр. з урахуванням попереднього досвіду та спрямуванням на вирішення проблемних питань в майбутньому.
{"title":"ТРАНСКОРДОННІ ПРОГРАМИ ТА ПРОЕКТИ В УКРАЇНІ","authors":"Olga Korneliuk, Victoria Matiushok","doi":"10.29038/2524-2679-2021-02-199-212","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2021-02-199-212","url":null,"abstract":"Досліджено фінансові аспекти забезпечення розвитку транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України в результаті участі в транскордонних програмах та проектах. Проаналізовано участь України у спільних операційних програмах прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства 2014–2020 рр.: «Польща – Україна – Білорусь», «Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна», «Румунія – Україна» та «Басейн Чорного моря». Стратегічні цілі програм відповідають національним і регіональним стратегіям соціально-економічного розвитку, сприяють вирішенню спільних проблем та спрямовані на підвищення рівня життя населення. Проекти, які реалізовувались в межах Програми «Польща – Україна – Білорусь» 2014-2020 років були спрямовані на: збереження історико-культурної спадщини; підвищення безпеки, включаючи охорону здоров’я; збереження існуючої природної спадщини; покращення транспортного сполучення. Реалізація Програми «Угорщина–Словаччина–Румунія–Україна» передбачала підтримку місцевої культури та історичної спадщини, туризму; збереження природних ресурсів; удосконалення інфраструктури; запобігання природним і антропогенним катастрофам; охорону здоров’я. Програма «Україна–Румунія» сприяла підтримці освіти, технологічного розвитку; збереженню історичної спадщини і місцевої культури; розвитку транспортних і комунікаційних мереж, покращенню безпеки. Пріоритети Програми «Басейн Чорного моря» націлені на захист навколишнього середовища, зменшення викидів сміття, розвиток туризму, використання принципів циркулярної економіки, розширення можливостей транскордонної торгівлі та модернізації прилеглих сільськогосподарських територій. Важливою перевагою участі в програмах транскордонного співробітництва є можливість реалізації великих інфраструктурних проектів, їх вартість є високою, а тому прикордонні регіони не здатні фінансувати такі проекти самостійно і потребують значних інвестицій. Поширення COVID-19 завадило процесу реалізації деяких проектів; з іншого боку, з’явились нові проекти, спрямовані на боротьбу з пандемією. Продовжується робота над розробкою пріоритетів спільних операційних програмах прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства на 2021-2027 рр. з урахуванням попереднього досвіду та спрямуванням на вирішення проблемних питань в майбутньому.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2021-10-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49145220","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：