Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-02-5-16
Наталія Ніколаєнко, Лілія Макаренко
Зазначено, що сьогодні Чорноморський регіон географічно охоплює держави, що входять до різних політичних та військових об’єднань, що спричинено як специфікою цивілізаційної ідентифікації, відмінною філософією держа- вотворчих процесів причорноморських країн, так і інтернаціоналізацією політичних процесів, криз і конфліктів у цьому геополітичному ареалі. Через це на початку ХХІ ст. він став ареною зіткнення геополітичних інтересів причорноморських країн і позарегіональних держав. Розглянуто особливості Чорноморського регіону на початку ХХІ ст., який продовжує посідати на політичній карті світу надзвичайно важливе місце, оскільки, крім зосереджених у ньому величезних природних багатств, тут пролягають стратегічні транспортні коридори, контроль над якими фактично визначатиме долю всієї Євразії і сьогодні, і в майбутньому. У Причорномор’ї сфокусовано геополітичні, військово-стратегічні, фінансово-економічні та інші інтереси провідних глобальних та регіональних держав й об’єднань. Водночас після розпаду СРСР протягом тривалого часу тут зростає вакуум безпеки, що містив у собі загрозу для стабільності всього континенту. Визначено, що гловними стратегічними інтересами України в Чорноморсько- му регіоні є деокупація морських потрів та диверсифікація морських шляхів, вихід на великі ринки країн регіону через розбудову зручних та безпечних трансрегіональних транспортних комунікацій, деокупація й демілітаризація Криму. Водночас наша держава зацікавлена в усуненні загроз власній безпеці зі Сходу, особливо з конфліктних районів (нелегальна міграція, міжнародний криміналітет, наркобізнес та ін.), шляхом створення спільних регіональних механізмів. Констатовано, що в Чорноморському регіоні відносини співробітництва й протиборства розвиваються практично одночасно, композиція регіону досить хаотична й не має чіткої геополітичної структури, інтереси місцевих міжнародних акторів різні. Протягом багатьох століть Причорномор’я було місцем взаємного проникнення різноманітних культур і цивілізацій, постійного зіткнення геополітичних факторів. Зазначається, що формування алгоритму протидії російській зройній агресії Україна має робити ставку не лише на військову компоненту (розвиток міжнародного союзництва, насамперед зі США, модернізацію Збройних сил України, приведення їх до стандартів НАТО), але й приділяти значну увагу технологіям «м’якої сили», формуванню позитивного іміджу Києва на міжнародній арені, що гарантуватиме Україні подальше набуття членства в Північноатлантичному альянсі та Євросоюзі.
{"title":"МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ ТА ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В КРАЇНАХ ЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ","authors":"Наталія Ніколаєнко, Лілія Макаренко","doi":"10.29038/2524-2679-2022-02-5-16","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-02-5-16","url":null,"abstract":"Зазначено, що сьогодні Чорноморський регіон географічно охоплює держави, що входять до різних політичних та військових об’єднань, що спричинено як специфікою цивілізаційної ідентифікації, відмінною філософією держа- вотворчих процесів причорноморських країн, так і інтернаціоналізацією політичних процесів, криз і конфліктів у цьому геополітичному ареалі. Через це на початку ХХІ ст. він став ареною зіткнення геополітичних інтересів причорноморських країн і позарегіональних держав. Розглянуто особливості Чорноморського регіону на початку ХХІ ст., який продовжує посідати на політичній карті світу надзвичайно важливе місце, оскільки, крім зосереджених у ньому величезних природних багатств, тут пролягають стратегічні транспортні коридори, контроль над якими фактично визначатиме долю всієї Євразії і сьогодні, і в майбутньому. У Причорномор’ї сфокусовано геополітичні, військово-стратегічні, фінансово-економічні та інші інтереси провідних глобальних та регіональних держав й об’єднань. Водночас після розпаду СРСР протягом тривалого часу тут зростає вакуум безпеки, що містив у собі загрозу для стабільності всього континенту. Визначено, що гловними стратегічними інтересами України в Чорноморсько- му регіоні є деокупація морських потрів та диверсифікація морських шляхів, вихід на великі ринки країн регіону через розбудову зручних та безпечних трансрегіональних транспортних комунікацій, деокупація й демілітаризація Криму. Водночас наша держава зацікавлена в усуненні загроз власній безпеці зі Сходу, особливо з конфліктних районів (нелегальна міграція, міжнародний криміналітет, наркобізнес та ін.), шляхом створення спільних регіональних механізмів. Констатовано, що в Чорноморському регіоні відносини співробітництва й протиборства розвиваються практично одночасно, композиція регіону досить хаотична й не має чіткої геополітичної структури, інтереси місцевих міжнародних акторів різні. Протягом багатьох століть Причорномор’я було місцем взаємного проникнення різноманітних культур і цивілізацій, постійного зіткнення геополітичних факторів. Зазначається, що формування алгоритму протидії російській зройній агресії Україна має робити ставку не лише на військову компоненту (розвиток міжнародного союзництва, насамперед зі США, модернізацію Збройних сил України, приведення їх до стандартів НАТО), але й приділяти значну увагу технологіям «м’якої сили», формуванню позитивного іміджу Києва на міжнародній арені, що гарантуватиме Україні подальше набуття членства в Північноатлантичному альянсі та Євросоюзі.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69640065","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-02-28-43
Сергій Філіпов
У статті проаналізована структурно-функціональна модель конструювання ментального простору. Загалом ця модель демонструє ключові точки для впливу на ментальний простір, що дозволяють управляти ним як динамічною складністю. «М'яке» управління без жорсткого нав'язування сценаріїв розвитку дають можливість ефективно впливати на систему та конструювати бажані результати. Адже ментальний простір — це відкрита система, вона піддається впливу ззовні та подальшому конструюванню. У даній роботі детально проаналізовані основні структурно-функціональні елементи даної моделі. Досліджене проходження системою ментальних конструктів точки біфуркації, яка є збуренням у певній частині ментального простору. Розглянуті принципи провокації такої системи на збурення та подальше прохдження точки біфуркації. Підштовхування системи до точок біфуркацій є ефективним методом управління ментальним простором. Введення потрібного дискурсу дозволяє загострювати протиріччя у суспільстві та підводити систему до кризи, після проходження яких систему можна виводити на потрібний стан в інтересах ініціатора конструювання ментального простору. Сценарне управління, яке описане в рамках синергетичної моделі, дозволяє охопити спектр можливих варіантів розвитку системи після точки біфуркації. У статті виділені основні етапи конструювання ментального простору з точки зору синергетики та хаотичних систем. Випрацьована методика конструювання атракторів для ментального простору у міжнародних відносинах. З точки зору конструктивізму, національні інтереси базуються на ідентичностях. У даній статті розвивається ця ідея. Національні інтереси можуть конструюватися через атрактори, які є стійкими патернами ментальних конструктів у відкритій системі ментального простору міжнародних відносин. Ці методи конструювання мають синергетичну основу в тому сенсі, що значний вплив досягається завдяки незначним імпульсам до відкритої системи ментального простору.
{"title":"АНАЛІЗ СИНЕРГЕТИЧНОЇ МОДЕЛІ КОНСТРУЮВАННЯ МЕНТАЛЬНОГО ПРОСТОРУ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ","authors":"Сергій Філіпов","doi":"10.29038/2524-2679-2022-02-28-43","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-02-28-43","url":null,"abstract":"У статті проаналізована структурно-функціональна модель конструювання ментального простору. Загалом ця модель демонструє ключові точки для впливу на ментальний простір, що дозволяють управляти ним як динамічною складністю. «М'яке» управління без жорсткого нав'язування сценаріїв розвитку дають можливість ефективно впливати на систему та конструювати бажані результати. Адже ментальний простір — це відкрита система, вона піддається впливу ззовні та подальшому конструюванню. У даній роботі детально проаналізовані основні структурно-функціональні елементи даної моделі. \u0000Досліджене проходження системою ментальних конструктів точки біфуркації, яка є збуренням у певній частині ментального простору. Розглянуті принципи провокації такої системи на збурення та подальше прохдження точки біфуркації. Підштовхування системи до точок біфуркацій є ефективним методом управління ментальним простором. Введення потрібного дискурсу дозволяє загострювати протиріччя у суспільстві та підводити систему до кризи, після проходження яких систему можна виводити на потрібний стан в інтересах ініціатора конструювання ментального простору. \u0000Сценарне управління, яке описане в рамках синергетичної моделі, дозволяє охопити спектр можливих варіантів розвитку системи після точки біфуркації. У статті виділені основні етапи конструювання ментального простору з точки зору синергетики та хаотичних систем. Випрацьована методика конструювання атракторів для ментального простору у міжнародних відносинах. З точки зору конструктивізму, національні інтереси базуються на ідентичностях. У даній статті розвивається ця ідея. Національні інтереси можуть конструюватися через атрактори, які є стійкими патернами ментальних конструктів у відкритій системі ментального простору міжнародних відносин. Ці методи конструювання мають синергетичну основу в тому сенсі, що значний вплив досягається завдяки незначним імпульсам до відкритої системи ментального простору. \u0000 ","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49195787","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-95-109
О. В. Євченко
У публікації проаналізовано сутність терміна «публічна дипломатія» як інструменту для створення позитивного іміджу країни. Здійснено огляд розвитку термінології, складових частин технології публічної дипломатії в працях зарубіжних і вітчизняних дослідників. Визначено, що на рівні розвитку зв’язків із громадськістю на основі спільної діяльності громадських об’єднань з об’єднаннями інших країн, реалізації іміджевих, культурних, економічних, інформаційних проєктів політика певних територіальних громад може слугувати прикладом реалізації окремих складових частин публічної дипломатії в Україні. У статті розкрито сутність основних напрямів публічної дипломатії, зокрема культурної, економічної, спортивної, кулінарної, а також наведено приклади можливостей їх використання на рівні громад. Зазначено, що репутація країни може формуватися й формується не лише закордонними дипломатичними установами, Міністерством закордонних справ України, а й іншими суб’єктами публічної дипломатії, у тому числі й на рівні комунікації територіальних громад із зарубіжними партнерами шляхом участі в міжнародних проєктах, обміну досвідом, комунікації навколо виконання спільних зобов’язань тощо. На основі прикладів послідовно розкрито тезу про те, що всі напрями публічної дипломатії можуть бути використані в політиці територіальних громад та забезпечувати Україні впізнаваність серед іноземних аудиторій, сприйняття України як самобутньої держави з розвиненими територіями. Загалом у статті здійснено спробу розглянути й осмислити використання можливостей публічної дипломатії територіальними громадами, зокрема економічної, культурної, спортивної, кулінарної дипломатії в системі формування зовнішніх зв’язків України.
{"title":"ЕЛЕМЕНТИ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ В ПОЛІТИЦІ ГРОМАД","authors":"О. В. Євченко","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-95-109","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-95-109","url":null,"abstract":"У публікації проаналізовано сутність терміна «публічна дипломатія» як інструменту для створення позитивного іміджу країни. Здійснено огляд розвитку термінології, складових частин технології публічної дипломатії в працях зарубіжних і вітчизняних дослідників. Визначено, що на рівні розвитку зв’язків із громадськістю на основі спільної діяльності громадських об’єднань з об’єднаннями інших країн, реалізації іміджевих, культурних, економічних, інформаційних проєктів політика певних територіальних громад може слугувати прикладом реалізації окремих складових частин публічної дипломатії в Україні. У статті розкрито сутність основних напрямів публічної дипломатії, зокрема культурної, економічної, спортивної, кулінарної, а також наведено приклади можливостей їх використання на рівні громад. Зазначено, що репутація країни може формуватися й формується не лише закордонними дипломатичними установами, Міністерством закордонних справ України, а й іншими суб’єктами публічної дипломатії, у тому числі й на рівні комунікації територіальних громад із зарубіжними партнерами шляхом участі в міжнародних проєктах, обміну досвідом, комунікації навколо виконання спільних зобов’язань тощо. На основі прикладів послідовно розкрито тезу про те, що всі напрями публічної дипломатії можуть бути використані в політиці територіальних громад та забезпечувати Україні впізнаваність серед іноземних аудиторій, сприйняття України як самобутньої держави з розвиненими територіями. Загалом у статті здійснено спробу розглянути й осмислити використання можливостей публічної дипломатії територіальними громадами, зокрема економічної, культурної, спортивної, кулінарної дипломатії в системі формування зовнішніх зв’язків України.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47319876","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-02-102-115
Марина Якимчук, Тетяна Сидорук
У статті проаналізовано вплив британського євроскептицизму на євроінтеграційні процеси після брекзиту. Зіставлено інтенсивність євро- пейської інтеграції у сферах спільної економічної, зовнішньої та безпеко- вої політики за період членства Великої Британії в ЄС і після брекзиту. Визначено, що основними причинами поширення євроскептицизму серед британців був страх утратити національний суверенітет та свободу вибору в реалізації своєї економічної, зовнішньої й безпекової політики. Детально розглядаючи наслідки виходу Великої Британії з ЄС, автори констатують, що знизився рівень впливу євроскептицизму на процес прийняття рішень у ЄС, оскільки британські представники вийшли з усіх інституцій ЄС. Вихід Британії та всі труднощі, які з цим пов’язані, показали складність дезінтеграційних процесів і тим самим знизили бажання євроскептиків ратувати за інші виходи. Те, чого вони хочуть зараз, – це залишатися в ЄС і змінювати його зсередини. Ураховуючи неповне залучення Британії до економічного й валютного союзу ЄС, її вихід із ЄС не особливо вплинув на процеси інтеграції в цій сфері. Однак конкретні висновки про ймовірність поглиблення економічної інтеграції в ЄС робити зарано, так як і ЄС, і Британія ще оговтуються від економічних наслідків Брекзиту й пандемії Covid-19. Визначивши відмінності в реалізації спільної зовнішньої і безпекової політики ЄС до й після виходу Британії, можемо зробити висновок, що поки що ЄС не змінив формат спільної зовнішньої політики та спосіб представлення себе на міжнародній арені як політичного гравця. Водночас певні зміни торкнулись оборонної політики ЄС. Уже в ході брекзиту в ЄС працювали над заснування PESCO і Європейського фонду оборони. Однак, як виявилося, інші держави члени ЄС теж не готові до суттєвого поглиблення інтеграції в цій сфері. Відсутність єдиного бачення стратегічних цілей і завдань сповільнюють реалізацію будь-яких ініціатив. Водночас автори прогнозують прагнення Британії повернути собі регіональне лідерство в європейській безпековій політиці, одним із перших свідчень чого є її активність на початку 2022 р. в напрямі попередження нового витка агресії Росії проти України.
{"title":"ВПЛИВ БРИТАНСЬКОГО ЄВРОСКЕПТИЦИЗМУ НА ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ПІСЛЯ БРЕКЗИТУ","authors":"Марина Якимчук, Тетяна Сидорук","doi":"10.29038/2524-2679-2022-02-102-115","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-02-102-115","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано вплив британського євроскептицизму на євроінтеграційні процеси після брекзиту. Зіставлено інтенсивність євро- пейської інтеграції у сферах спільної економічної, зовнішньої та безпеко- вої політики за період членства Великої Британії в ЄС і після брекзиту. Визначено, що основними причинами поширення євроскептицизму серед британців був страх утратити національний суверенітет та свободу вибору в реалізації своєї економічної, зовнішньої й безпекової політики. Детально розглядаючи наслідки виходу Великої Британії з ЄС, автори констатують, що знизився рівень впливу євроскептицизму на процес прийняття рішень у ЄС, оскільки британські представники вийшли з усіх інституцій ЄС. Вихід Британії та всі труднощі, які з цим пов’язані, показали складність дезінтеграційних процесів і тим самим знизили бажання євроскептиків ратувати за інші виходи. Те, чого вони хочуть зараз, – це залишатися в ЄС і змінювати його зсередини. Ураховуючи неповне залучення Британії до економічного й валютного союзу ЄС, її вихід із ЄС не особливо вплинув на процеси інтеграції в цій сфері. Однак конкретні висновки про ймовірність поглиблення економічної інтеграції в ЄС робити зарано, так як і ЄС, і Британія ще оговтуються від економічних наслідків Брекзиту й пандемії Covid-19. Визначивши відмінності в реалізації спільної зовнішньої і безпекової політики ЄС до й після виходу Британії, можемо зробити висновок, що поки що ЄС не змінив формат спільної зовнішньої політики та спосіб представлення себе на міжнародній арені як політичного гравця. Водночас певні зміни торкнулись оборонної політики ЄС. Уже в ході брекзиту в ЄС працювали над заснування PESCO і Європейського фонду оборони. Однак, як виявилося, інші держави члени ЄС теж не готові до суттєвого поглиблення інтеграції в цій сфері. Відсутність єдиного бачення стратегічних цілей і завдань сповільнюють реалізацію будь-яких ініціатив. Водночас автори прогнозують прагнення Британії повернути собі регіональне лідерство в європейській безпековій політиці, одним із перших свідчень чого є її активність на початку 2022 р. в напрямі попередження нового витка агресії Росії проти України.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47585704","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-55-64
Олена Сакалюк
У статті проаналізовано вітчизняні та іноземні наукові джерела щодо сутності кроскультурної підготовки майбутніх викладачів вищої школи як чинника публічної дипломатії; розглянуто питання щодо реалізації кроскультурного підходу в системі вищої освіти; виявлено кроскультурні передумови освіти та виховання особистості в сучасно- му суспільстві; проведено аналіз основних аспектів кроскультурної підготовки майбутніх викладачів закладів вищої освіти; розкрито специфічні особливості основних підходів до трактування крос- культурної підготовки майбутніх педагогів. Також розглянуто засади філософсько-культурологічного втілення етноосвітянських стратегій і важливість їх застосування в педагогічній практиці; запропоновано кроки для оптимізації функціонування політики публічної диплома- тії; розкрито взаємозв’язок між кроскультурою та освітою як чинника- ми вдосконалення системи професійної освіти майбутніх викладачів ЗВО; обґрунтовано необхідність поглибленого дослідження механізмів кроскультурної готовності майбутніх педагогів для публічної дипломатії. У статті доведено вузькість підходу до тлумачення кроскультурної підготовки майбутніх викладачів вищої школи як важливої властивості особистості педагогів, що проявляється лише на рівні взаємодії різних національних культур та визначає світоглядні позиції, творчий потенціал, систему цінностей, переконань; запропонована класифікація компонентів професійно-педагогічної підготовки майбутніх викладачів ЗВО на основі кроскультурного підходу, такі як аксіологічний, цільовий, технологіч- ний та особистісно-творчий. Виокремлено альтернативне тлумачення кроскультурної підготовки викладача ЗВО як уміння педагога вищої школи ефективно вступати в комунікацію зі студентами через володіння культурно-специфічними знаннями; проаналізовано умови реалізації кроскультурної підготовки майбутніх викладачів вищої школи; у статті підкреслено важливу роль міжнародної дипломатії як системи вчинків, обміну ідеями, інформацією, цінностями, традиціями, віруваннями та іншими аспектами кроскультурної взаємодії; наведено чіткий перелік завдань, що потребують реалізації в контексті кроскультурного підхо- ду. Висновки дослідження ґрунтуються на сукупності кроскультурних аспектів етноосвіти та формуванні педагогічної готовності майбутніх педагогів.
{"title":"КРОСКУЛЬТУРНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ ЯК ЧИННИК ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ","authors":"Олена Сакалюк","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-55-64","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-55-64","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано вітчизняні та іноземні наукові джерела щодо сутності кроскультурної підготовки майбутніх викладачів вищої школи як чинника публічної дипломатії; розглянуто питання щодо реалізації кроскультурного підходу в системі вищої освіти; виявлено кроскультурні передумови освіти та виховання особистості в сучасно- му суспільстві; проведено аналіз основних аспектів кроскультурної підготовки майбутніх викладачів закладів вищої освіти; розкрито специфічні особливості основних підходів до трактування крос- культурної підготовки майбутніх педагогів. Також розглянуто засади філософсько-культурологічного втілення етноосвітянських стратегій і важливість їх застосування в педагогічній практиці; запропоновано кроки для оптимізації функціонування політики публічної диплома- тії; розкрито взаємозв’язок між кроскультурою та освітою як чинника- ми вдосконалення системи професійної освіти майбутніх викладачів ЗВО; обґрунтовано необхідність поглибленого дослідження механізмів кроскультурної готовності майбутніх педагогів для публічної дипломатії. У статті доведено вузькість підходу до тлумачення кроскультурної підготовки майбутніх викладачів вищої школи як важливої властивості особистості педагогів, що проявляється лише на рівні взаємодії різних національних культур та визначає світоглядні позиції, творчий потенціал, систему цінностей, переконань; запропонована класифікація компонентів професійно-педагогічної підготовки майбутніх викладачів ЗВО на основі кроскультурного підходу, такі як аксіологічний, цільовий, технологіч- ний та особистісно-творчий. Виокремлено альтернативне тлумачення кроскультурної підготовки викладача ЗВО як уміння педагога вищої школи ефективно вступати в комунікацію зі студентами через володіння культурно-специфічними знаннями; проаналізовано умови реалізації кроскультурної підготовки майбутніх викладачів вищої школи; у статті підкреслено важливу роль міжнародної дипломатії як системи вчинків, обміну ідеями, інформацією, цінностями, традиціями, віруваннями та іншими аспектами кроскультурної взаємодії; наведено чіткий перелік завдань, що потребують реалізації в контексті кроскультурного підхо- ду. Висновки дослідження ґрунтуються на сукупності кроскультурних аспектів етноосвіти та формуванні педагогічної готовності майбутніх педагогів.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47739799","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-45-54
Наталія Ніколаєнко
Розглянуто особливості інформаційної складової частини російсько- української війни. Визначено, що після руйнування інформаційно- го простору України відбулася російська агресія у 2014 р. проти України, анексія Криму та захоплення українських територій у 2022 р. Інформаційна сфера України стала об’єктом атак із боку РФ і виявилася найбільш уразливою в безпековому секторі. Здійснено характеристику інформаційного фронту та визначено, що сучасний вимір війни має гібридний характер та найбільш активно відбувається в інформаційному просторі, а саме: формування й просування інформаційних смислів і потоків; розповсюдження фейків, дезінформації; підтримка громадською думкою цінностей, настанов і наративів країни-агресора, інформаційний дипломатичний фронт, інформаційна робота керівництва Української держави, регіональної влади, громадських та політичних діячів. Визначено, що наразі російсько-українська війна спричинили не лише людські, матеріальні, а й морально-психологічні втрати для України. Із метою подолання поразок, прорахунків та недоліків потрібно створити адекватну програму дій у відповідь на інформаційні дії агресора й намагатися протидіяти не лише у військову контексті, а й інформаційному, притому поєднуючи їхні методики та засоби. Зазначено, що проведені інформаційно-психологічні спецоперації й інформаційно-пропагандистська кампанія із залученням російських спецслужб, застосування широкого спектра дезінформаційних заходів спричинили потужний деструктивний вплив на свідомість громадян Сходу України та Криму й суміжних територій, що сприяло формуван- ню їхнього позитивного або нейтрального ставлення до акту агресії та перетворилося на чинник загрози національній безпеці Української держави. Зазначено, що, прогнозуючи затяжний характер війни, її позиційність, наростання інформаційного впливу агресора, можемо спрогнозувати зростання активності РФ в інформаційному просторі та збільшен- ня рівня інформаційних загроз нашій державі. Відповідно, пошук результативних шляхів протидії російській інформаційній експансії, насамперед випереджувального характеру, разом із дотриманням норм інформаційної гігієни як пересічного громадянина, так і управлінського складу. Охарактеризовано нову концепцію кулінарної дипломатії «Sam Chapple Sokol», запропоновану американським дослідником їжі С. Чаппл-Соколом, яка базується на трьох стовпах. Перший стовп передбачає формальну взаємодію між високими посадовими особами і дипломатами публічно або за зачиненими дверима і представлений приватною кулінарною дипломатією або «Track I Culinary Diplomacy». Другий стовп кулінарної дипломатії передбачає взаємодію уряду з громадськістю інших країн і представлений гастродипломатією. Третій стовп передбачає взаємодію між громадськістю різних країн і представлений громадською кулінарною дипломатією. Вона включає будь-який проект чи ідею, які здебільшого залучають недержавних акторів без явної мети сприяння зовнішнім відносинам нації. Наведені приклади реалізації різних підвидів куліна
{"title":"ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФРОНТ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ","authors":"Наталія Ніколаєнко","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-45-54","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-45-54","url":null,"abstract":"Розглянуто особливості інформаційної складової частини російсько- української війни. Визначено, що після руйнування інформаційно- го простору України відбулася російська агресія у 2014 р. проти України, анексія Криму та захоплення українських територій у 2022 р. Інформаційна сфера України стала об’єктом атак із боку РФ і виявилася найбільш уразливою в безпековому секторі. Здійснено характеристику інформаційного фронту та визначено, що сучасний вимір війни має гібридний характер та найбільш активно відбувається в інформаційному просторі, а саме: формування й просування інформаційних смислів і потоків; розповсюдження фейків, дезінформації; підтримка громадською думкою цінностей, настанов і наративів країни-агресора, інформаційний дипломатичний фронт, інформаційна робота керівництва Української держави, регіональної влади, громадських та політичних діячів. Визначено, що наразі російсько-українська війна спричинили не лише людські, матеріальні, а й морально-психологічні втрати для України. Із метою подолання поразок, прорахунків та недоліків потрібно створити адекватну програму дій у відповідь на інформаційні дії агресора й намагатися протидіяти не лише у військову контексті, а й інформаційному, притому поєднуючи їхні методики та засоби. Зазначено, що проведені інформаційно-психологічні спецоперації й інформаційно-пропагандистська кампанія із залученням російських спецслужб, застосування широкого спектра дезінформаційних заходів спричинили потужний деструктивний вплив на свідомість громадян Сходу України та Криму й суміжних територій, що сприяло формуван- ню їхнього позитивного або нейтрального ставлення до акту агресії та перетворилося на чинник загрози національній безпеці Української держави. Зазначено, що, прогнозуючи затяжний характер війни, її позиційність, наростання інформаційного впливу агресора, можемо спрогнозувати зростання активності РФ в інформаційному просторі та збільшен- ня рівня інформаційних загроз нашій державі. Відповідно, пошук результативних шляхів протидії російській інформаційній експансії, насамперед випереджувального характеру, разом із дотриманням норм інформаційної гігієни як пересічного громадянина, так і управлінського складу. Охарактеризовано нову концепцію кулінарної дипломатії «Sam Chapple Sokol», запропоновану американським дослідником їжі С. Чаппл-Соколом, яка базується на трьох стовпах. Перший стовп передбачає формальну взаємодію між високими посадовими особами і дипломатами публічно або за зачиненими дверима і представлений приватною кулінарною дипломатією або «Track I Culinary Diplomacy». Другий стовп кулінарної дипломатії передбачає взаємодію уряду з громадськістю інших країн і представлений гастродипломатією. Третій стовп передбачає взаємодію між громадськістю різних країн і представлений громадською кулінарною дипломатією. Вона включає будь-який проект чи ідею, які здебільшого залучають недержавних акторів без явної мети сприяння зовнішнім відносинам нації. Наведені приклади реалізації різних підвидів куліна","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49111560","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-65-75
Марія Павлюх
У статті проаналізовано політичну тематику жіночого видання «Жіноча доля», відділи редакції, постійні та тимчасові рубрики. Подано загальну характеристику відомого коломийського часопису для жінок. Установлено тенденції розвитку жіночої політичної періодики в Коломиї. Розглянуто етапи розвитку часопису. Подано еволюційні зміни у світоглядній парадиг- мі щодо ролі жінки в суспільстві. Змінено негативні стереотипи про байду- жість та неактивність сільського жіноцтва в політичному житті своєї держави. Простежено формування образу жінки-громадянки на шпальтах видання; популярні тематичні рубрики серед сільського й міського жіно- цтва. З’ясовано, що жіночий часопис у Коломиї «Жіноча доля» започатку- вав розвиток політичної жіночої журналістики в першій половині ХХ ст. Указано, що часопис розвивався за жанровими та тематичними ознаками, характерними пресі цього періоду. Вивчено головні типологічні особливості розвитку «Жіночої долі», зокрема видання додатків й альманахів, що мали певну періодичність. Зазначено, що альманахи «Жіночої долі» також були неперіодичними виданнями із зазначеною періодичністю, що були новими в історії західноукраїнської жіночої періодики. Вивчено головні відділи роботи редакції, зокрема міжнародний, який вивів часопис на новий (міжнародний) рівень і популяризував за кордоном. Установлено, що альманахи «Жіночої долі» були продовженням альманахової тради- ції в жіночій періодиці, започаткованій Н. Кобринською. Доведено, що часопис «Жіноча доля» та його додатки, уключаючи альманахи, формували громадянську свідомість українського жіноцтва, образ жінки-громадянки, відповідальної за долю власного народу та духовно-патріотичне виховання молодого покоління української нації.
{"title":"КОЛОМИЙСЬКИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ЧАСОПИС «ЖІНОЧА ДОЛЯ» (1925−1939): ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ ЖІНКИ-ГРОМАДЯНКИ","authors":"Марія Павлюх","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-65-75","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-65-75","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано політичну тематику жіночого видання «Жіноча доля», відділи редакції, постійні та тимчасові рубрики. Подано загальну характеристику відомого коломийського часопису для жінок. Установлено тенденції розвитку жіночої політичної періодики в Коломиї. Розглянуто етапи розвитку часопису. Подано еволюційні зміни у світоглядній парадиг- мі щодо ролі жінки в суспільстві. Змінено негативні стереотипи про байду- жість та неактивність сільського жіноцтва в політичному житті своєї держави. Простежено формування образу жінки-громадянки на шпальтах видання; популярні тематичні рубрики серед сільського й міського жіно- цтва. З’ясовано, що жіночий часопис у Коломиї «Жіноча доля» започатку- вав розвиток політичної жіночої журналістики в першій половині ХХ ст. Указано, що часопис розвивався за жанровими та тематичними ознаками, характерними пресі цього періоду. Вивчено головні типологічні особливості розвитку «Жіночої долі», зокрема видання додатків й альманахів, що мали певну періодичність. Зазначено, що альманахи «Жіночої долі» також були неперіодичними виданнями із зазначеною періодичністю, що були новими в історії західноукраїнської жіночої періодики. Вивчено головні відділи роботи редакції, зокрема міжнародний, який вивів часопис на новий (міжнародний) рівень і популяризував за кордоном. Установлено, що альманахи «Жіночої долі» були продовженням альманахової тради- ції в жіночій періодиці, започаткованій Н. Кобринською. Доведено, що часопис «Жіноча доля» та його додатки, уключаючи альманахи, формували громадянську свідомість українського жіноцтва, образ жінки-громадянки, відповідальної за долю власного народу та духовно-патріотичне виховання молодого покоління української нації.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69639928","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-85-94
Наталія Пальоха
У статті досліджено культурну дипломатію як інструмент «м’якої сили», що визнається все актуальнішим напрямом державної політики у зв’язку з необхідністю оперативно вирішувати питання національної безпеки, позитивного міжнародного іміджу, налагодження глобальних комунікацій. Інституціалізація культурної дипломатії є умовою формування політики культурної дипломатії як системної та цілеспрямованої активності, яка, з одного боку, впливатиме на питання національної безпеки й міжнародно- го іміджу, а з іншого – відкриє перспективи соціально-культурного та економічного розвитку держави, позитивно позначиться на внутрішній політичній стабільності, спроможності бачити й планувати майбутнє. Особливу увагу приділено питанню ефективності інтеркультурної політики шляхом реалізації Програми Ради Європи «Інтеркультурні міста» Луцької міської територіальної громади, так і світу загалом. Різноманітність стала невід’ємною частиною сучасного суспільства та особливо відчутна в міському середовищі. Рада Європи й міста-партнери розробили та визнали інтеркультурний підхід до інтеграції й інклюзивності, який дає змогу поставити різноманітність на службу розвитку особистості та суспільства. Окреснена тема є актуальною потребою й вимогою часу, оскільки сприяє справедливості та згуртованості в культурно різноманітних суспільствах.
{"title":"УПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРКУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ В ЛУЦЬКІЙ МІСЬКІЙ ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ","authors":"Наталія Пальоха","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-85-94","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-85-94","url":null,"abstract":"У статті досліджено культурну дипломатію як інструмент «м’якої сили», що визнається все актуальнішим напрямом державної політики у зв’язку з необхідністю оперативно вирішувати питання національної безпеки, позитивного міжнародного іміджу, налагодження глобальних комунікацій. Інституціалізація культурної дипломатії є умовою формування політики культурної дипломатії як системної та цілеспрямованої активності, яка, з одного боку, впливатиме на питання національної безпеки й міжнародно- го іміджу, а з іншого – відкриє перспективи соціально-культурного та економічного розвитку держави, позитивно позначиться на внутрішній політичній стабільності, спроможності бачити й планувати майбутнє. Особливу увагу приділено питанню ефективності інтеркультурної політики шляхом реалізації Програми Ради Європи «Інтеркультурні міста» Луцької міської територіальної громади, так і світу загалом. Різноманітність стала невід’ємною частиною сучасного суспільства та особливо відчутна в міському середовищі. Рада Європи й міста-партнери розробили та визнали інтеркультурний підхід до інтеграції й інклюзивності, який дає змогу поставити різноманітність на службу розвитку особистості та суспільства. Окреснена тема є актуальною потребою й вимогою часу, оскільки сприяє справедливості та згуртованості в культурно різноманітних суспільствах.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48089505","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-01-161-164
Сергій Дерев’янко, Василь Марчук
Демократична держава повинна забезпечити свободу слова та засобів масової інформації. Це передбачає не лише зміну відносин між владними інституціями й медіа, а й забезпечення сприятливих умов для розвитку свободи слова як суспільного феномену. Регіональні мас-медіа завжди були незмінною складовою частиною всеукраїнських і на сьогодні є одними з важливих чинників формування інформаційної сфери держави. Вивчення історії розвитку регіональних українських ЗМІ має значення не лише для розуміння тих історичних передумов, які спричинили становлення сучасних медіа, а й для формування напрямів і тенденцій їх подальшого розвитку як невіддільного компонента цілісного медіапростору України. Регіональні ЗМІ є тим механізмом, який актуалізує національну самосвідомість і є потужним поштовхом до розвитку регіону як терито- рії зі своїми традиціями, соціальними, суспільними законами, творить потужний політичний та економічний потенціали. Регіональні ЗМІ працюють у межах певної географічної території, мають свої культурні, мовні, релігійні, політичні, економічні особливості. Українські місцеві видання в багатьох випадках залишаються єдиним документальним супроводом важливих подій у регіоні. Також вони важливе джерело інформації про історичні події міста чи регіону. Саме тому демократична держава або така, яка прагне до демократії, повинна забезпечити свободу слова та засобів масової інформації. Саме регіональні ЗМІ відповідальні за світогляд значної частини українців, були й залишаються важливим джерелом інформування громадян, є істотним в умовах новітньої інформаційної війни. З огляду на це привертає увагу рецензована монографія Матвієнків С М., котра, вважаємо, є вдалою спробою цілісного політологічного осмислення ролі регіональних ЗМІ в інформаційному просторі через узагальнення досвіду прикарпатських мас-медіа. Монографія є логічним продовженням наукових досліджень її автора – Матвієнків Світлани Миколаївни, кандидата політичних наук, доцента кафедри політичних інститутів та процесів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, співавтора розділів монографій «Засоби масової комунікації в політичній системі України», «Інформаційний простір сучасної України як складова національ- ної безпеки і суверенітету держави» «Wpływ nowych mediów na proces wyborczy we współczesnej Ukrainie» і багатьох наукових статей на тему функціонування ЗМІ у фахових українських та зарубіжних журналах із політичних наук. Монографія складається з восьми розділів, у яких обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження регіональних засобів масової інформації; інформаційний простір сучасної України: зовнішні й внутрішні чинники, законодавчий аспект; регіональні ЗМІ Прикарпаття в контексті політичних трансформацій суспільства; регіональні ЗМІ як інструмент формування локальної ідентичності, їх переваги та недоліки, функціональні особливості; організація та методи комунікації органів державної влади з регіональними ЗМІ; медіа національних меншин Прикар
{"title":"Рецензія на монографію Матвієнків С. М. «Регіональні ЗМІ: функціональні особливості та вплив на інформаційний простір держави (досвід Івано-Франківщини)»","authors":"Сергій Дерев’янко, Василь Марчук","doi":"10.29038/2524-2679-2022-01-161-164","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-01-161-164","url":null,"abstract":"Демократична держава повинна забезпечити свободу слова та засобів масової інформації. Це передбачає не лише зміну відносин між владними інституціями й медіа, а й забезпечення сприятливих умов для розвитку свободи слова як суспільного феномену. Регіональні мас-медіа завжди були незмінною складовою частиною всеукраїнських і на сьогодні є одними з важливих чинників формування інформаційної сфери держави. Вивчення історії розвитку регіональних українських ЗМІ має значення не лише для розуміння тих історичних передумов, які спричинили становлення сучасних медіа, а й для формування напрямів і тенденцій їх подальшого розвитку як невіддільного компонента цілісного медіапростору України. \u0000Регіональні ЗМІ є тим механізмом, який актуалізує національну самосвідомість і є потужним поштовхом до розвитку регіону як терито- рії зі своїми традиціями, соціальними, суспільними законами, творить потужний політичний та економічний потенціали. Регіональні ЗМІ працюють у межах певної географічної території, мають свої культурні, мовні, релігійні, політичні, економічні особливості. Українські місцеві видання в багатьох випадках залишаються єдиним документальним супроводом важливих подій у регіоні. Також вони важливе джерело інформації про історичні події міста чи регіону. Саме тому демократична держава або така, яка прагне до демократії, повинна забезпечити свободу слова та засобів масової інформації. \u0000Саме регіональні ЗМІ відповідальні за світогляд значної частини українців, були й залишаються важливим джерелом інформування громадян, є істотним в умовах новітньої інформаційної війни. З огляду на це привертає увагу рецензована монографія Матвієнків С М., котра, вважаємо, є вдалою спробою цілісного політологічного осмислення ролі регіональних ЗМІ в інформаційному просторі через узагальнення досвіду прикарпатських мас-медіа. \u0000Монографія є логічним продовженням наукових досліджень її автора – Матвієнків Світлани Миколаївни, кандидата політичних наук, доцента кафедри політичних інститутів та процесів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, співавтора розділів монографій «Засоби масової комунікації в політичній системі України», \u0000«Інформаційний простір сучасної України як складова національ- ної безпеки і суверенітету держави» «Wpływ nowych mediów na proces wyborczy we współczesnej Ukrainie» і багатьох наукових статей на тему функціонування ЗМІ у фахових українських та зарубіжних журналах із політичних наук. \u0000Монографія складається з восьми розділів, у яких обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження регіональних засобів масової інформації; інформаційний простір сучасної України: зовнішні й внутрішні чинники, законодавчий аспект; регіональні ЗМІ Прикарпаття в контексті політичних трансформацій суспільства; регіональні ЗМІ як інструмент формування локальної ідентичності, їх переваги та недоліки, функціональні особливості; організація та методи комунікації органів державної влади з регіональними ЗМІ; медіа національних меншин Прикар","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"69639863","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-28DOI: 10.29038/2524-2679-2022-02-144-151
Ірина Кіянка
Посилення ролі популістських слоганів свідчить про поступову втрату привабливості ліберальних та постліберальних рішень у сфері політики, економіки й культури, а особливо в ланці ідеології. Світовий досвід свідчить, що популістський рух активізувався в періоди, коли країни переживали переломні етапи своєї історії. За різких соціально-економічних зрушень, особливо тоді, коли ламалися старі засади, а нові ще не викреслювалися чітко і ясно, на політичну арену виходять популістські діячі, які пропонують швидкі й прості рішення. Тим паче, що досвід популістів заснований на буденному, безпосередньому сприйнятті навколишнього світу і його проблем, спрощених уявленнях про причинно-наслідкові зв’язки й стосунки громадського життя, популізм пропонує відповідно полегшені, часто бунтарські шляхи виходу зі складних ситуацій. І це видається привабливим розв’язанням начебто соціально-економічних проблем, проте, вникаючи в глибинний вимір розуміння популізму, розуміємо, що це лише засіб отримання влади й намагання її втримати якнайдовше. Тому популізм у розрізі виборів в Угорщині у 2022 р. ілюструє практичні аспекти популізму та крах цінностей постлібералізму.
{"title":"ПОПУЛІСТСЬКІ СЛОГАНИ У ВИБОРЧІЙ КАМПАНІЇ 2022 РОКУ: КЕЙС УГОРЩИНИ","authors":"Ірина Кіянка","doi":"10.29038/2524-2679-2022-02-144-151","DOIUrl":"https://doi.org/10.29038/2524-2679-2022-02-144-151","url":null,"abstract":"Посилення ролі популістських слоганів свідчить про поступову втрату привабливості ліберальних та постліберальних рішень у сфері політики, економіки й культури, а особливо в ланці ідеології. Світовий досвід свідчить, що популістський рух активізувався в періоди, коли країни переживали переломні етапи своєї історії. За різких соціально-економічних зрушень, особливо тоді, коли ламалися старі засади, а нові ще не викреслювалися чітко і ясно, на політичну арену виходять популістські діячі, які пропонують швидкі й прості рішення. Тим паче, що досвід популістів заснований на буденному, безпосередньому сприйнятті навколишнього світу і його проблем, спрощених уявленнях про причинно-наслідкові зв’язки й стосунки громадського життя, популізм пропонує відповідно полегшені, часто бунтарські шляхи виходу зі складних ситуацій. І це видається привабливим розв’язанням начебто соціально-економічних проблем, проте, вникаючи в глибинний вимір розуміння популізму, розуміємо, що це лише засіб отримання влади й намагання її втримати якнайдовше. Тому популізм у розрізі виборів в Угорщині у 2022 р. ілюструє практичні аспекти популізму та крах цінностей постлібералізму.","PeriodicalId":33601,"journal":{"name":"Mizhnarodni vidnosini suspil''ni komunikatsiyi ta regional''ni studiyi","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-28","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47128150","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：