Pub Date : 2023-03-31DOI: 10.31470/2518-7600-2023-18-227-252
Валентина Молоткіна, Людмила Хмельницька
У статті аналізуються методи та прийоми роботи з візуальними джерелами, які найчастіше використовуються в практичній роботі вчителя історії з метою активізації критичного мислення учнів. Розглянуто основні методичні прийоми застосування візуальних історичних джерел у процесі формування компетентності науково-дослідницької та пізнавальної діяльності учнів. З’ясовано, що робота учнів з опрацювання візуальних джерел має бути раціонально організована вчителем і виконуватися за єдиним алгоритмом. Поетапність роботи над візуальними історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває критичне та історичне мислення. Робота над візуальними історичними джерелами має бути спрямована на формування таких умінь і навичок, які дозволять учням самостійно здобувати знання з різноманітних джерел і творчо застосовувати їх у подальшій діяльності, тобто бути компетентними. Встановлено, що візуалізацію на уроках історії можна здійснити за допомогою карт, малюнків, графічної статистики (таблиць, схем, діаграм), творів образотворчого мистецтва (картин, скульптури, архітектурних споруд, меморіальних комплексів), плакатів, карикатури, фотографій, відеоджерел (відеофільмів, кінофільмів, відеосвідчень), презентацій, інфографіки, речових пам’яток. Застосування різноманітних візуальних джерел на уроках історії в закладах загальної середньої освіти дає можливість на якісно новому рівні вивчати предмет, сприяє більш поглибленому вивченню предмета учнями, формуванню в них певних вмінь та навичок, власної думки, життєвої та громадянської позицій, розвитку в учнів критичного мислення, вміння систематизувати історичну інформацію, самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел і спонукає учнів до осмисленого вивчення подій минулого та значно полегшує роботу вчителя. Використання того чи іншого джерела інформації під час вивчення запропонованої теми має бути доречним і залежати від мети, яку прагне досягти вчитель на уроці історії. Також важливою умовою використання візуального історичного джерела є врахування вікових особливостей учнів. Робота з візуальними історичними джерелами створює сприятливі умови для засвоєння запропонованої інформації та її самостійного здобуття, критичного перегляду та практичного застосування творчих завдань через партнерство учнів і вчителя.
{"title":"ЗАСТОСУВАННЯ ВІЗУАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ ЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ","authors":"Валентина Молоткіна, Людмила Хмельницька","doi":"10.31470/2518-7600-2023-18-227-252","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2518-7600-2023-18-227-252","url":null,"abstract":"У статті аналізуються методи та прийоми роботи з візуальними джерелами, які найчастіше використовуються в практичній роботі вчителя історії з метою активізації критичного мислення учнів. \u0000Розглянуто основні методичні прийоми застосування візуальних історичних джерел у процесі формування компетентності науково-дослідницької та пізнавальної діяльності учнів. \u0000З’ясовано, що робота учнів з опрацювання візуальних джерел має бути раціонально організована вчителем і виконуватися за єдиним алгоритмом. Поетапність роботи над візуальними історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває критичне та історичне мислення. Робота над візуальними історичними джерелами має бути спрямована на формування таких умінь і навичок, які дозволять учням самостійно здобувати знання з різноманітних джерел і творчо застосовувати їх у подальшій діяльності, тобто бути компетентними. \u0000Встановлено, що візуалізацію на уроках історії можна здійснити за допомогою карт, малюнків, графічної статистики (таблиць, схем, діаграм), творів образотворчого мистецтва (картин, скульптури, архітектурних споруд, меморіальних комплексів), плакатів, карикатури, фотографій, відеоджерел (відеофільмів, кінофільмів, відеосвідчень), презентацій, інфографіки, речових пам’яток. \u0000Застосування різноманітних візуальних джерел на уроках історії в закладах загальної середньої освіти дає можливість на якісно новому рівні вивчати предмет, сприяє більш поглибленому вивченню предмета учнями, формуванню в них певних вмінь та навичок, власної думки, життєвої та громадянської позицій, розвитку в учнів критичного мислення, вміння систематизувати історичну інформацію, самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел і спонукає учнів до осмисленого вивчення подій минулого та значно полегшує роботу вчителя. \u0000Використання того чи іншого джерела інформації під час вивчення запропонованої теми має бути доречним і залежати від мети, яку прагне досягти вчитель на уроці історії. Також важливою умовою використання візуального історичного джерела є врахування вікових особливостей учнів. \u0000Робота з візуальними історичними джерелами створює сприятливі умови для засвоєння запропонованої інформації та її самостійного здобуття, критичного перегляду та практичного застосування творчих завдань через партнерство учнів і вчителя.","PeriodicalId":350621,"journal":{"name":"Society Document Communication","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131220621","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-31DOI: 10.31470/2518-7600-2023-18-56-77
Ганна Капустян
Стаття присвячена аналізу документів про життя, викладацьку, наукову, громадську діяльність вченого, гуманіста, дисидента, першого доктора історичних наук на Полтавщині, професора Антона Самійловича Череваня, які надійшли до Державного архіву Полтавської області від Полтавського Національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка та від професорки Ганни Капустян. Ці документи склали основу Особового Фонду професора Череваня у Державному архіві Полтавської області. Мета статті – проаналізувати тематику документів Особового фонду професора Череваня, які фундують одноіменний фонд у Державному архіві Полтавської області. Викликати інтерес до життєвого і творчого шляху професора Череваня, людини, громадянина, наукового діяча. В основу класифікації документів Особового фонду професора Череваня покладений тематичний принцип. Вагому частину документів Особового фонду професора Череваня складають відомості про його наукові дослідження, викладацьку діяльність. Документи Фонду розкривають динаміку становлення Череваня як ученого, підготовку і захист ним дисертації «Нариси історії соціально-економічного і правового становища державних селян Уралу і Європейської Півночі Росії до реформи П.Д. Кисільова» (рос.) на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук. Джерельну базу докторської дисертації головним чином складали фонди державних архівів: Москви, Ленінграду, Архангельську, Петрозаводську, Вологди, Кірова, Пермі, Свердловська, Шадринська. Документи Фонду засвідчують участь професора Череваня у дослідженнях історії Полтавщини, зокрема у Проєкті «Історія міст і сіл України». Фонд містить цікаві і незвичайні документи для сьогодення – епістолярну спадщину, яку, з-поміж, інших поглинає мережева павутина інтернету – переписку з відомими ученими-істориками, основоположниками тематичних направлень радянської історичної науки. Меморіальну складову документів Фонду представляють документи про увічнення пам’яті професора Антона Череваня: збірники шести наукових Череванівських читань, започаткованих у 2006 році у Полтавському Національному педагогічному університеті ім. В.Г. Короленка до 100-літнього ювілею вченого. Відтоді історичний факультет педуніверситету періодично організовує Череванівські наукові читання.
文章主要分析了波尔塔瓦州国家档案馆从以 V.G. Korolenko 命名的波尔塔瓦国立师范大学和 Hanna Kapustian 教授处获得的有关科学家、人道主义者、持不同政见者和波尔塔瓦州首位历史科学博士 Anton Cherevan 教授的生活、教学、研究和公共活动的文件。这些文件构成了波尔塔瓦州国家档案馆收藏的切列万教授个人藏品的基础。文章的目的是分析作为波尔塔瓦州国家档案馆同名基金基础的切列万教授个人收藏文件的主题。唤起人们对切列万教授作为一个人、公民和学者的生活和工作的兴趣。切列万教授个人收藏文件的分类以专题原则为基础。切里万教授个人收藏》中的大部分文件都是有关他的科研和教学活动的信息。该收藏馆的文件揭示了切列万作为科学家的发展动态，以及他为获得历史科学博士学位而撰写的论文《关于 P.D. 基西洛夫改革前乌拉尔和俄罗斯欧洲北部国营农场的社会经济和法律地位的历史论文》（俄文）的准备和答辩过程。博士论文的资料来源主要是国家档案馆的资金：莫斯科、列宁格勒、阿尔汉格尔斯克、彼得罗扎沃茨克、沃洛格达、基洛夫、彼尔姆、斯维尔德洛夫斯克和沙德林斯克。馆藏文件证明切列万教授参与了波尔塔瓦州历史研究，特别是乌克兰城镇和村庄历史项目。馆藏文件中包含了当今有趣而不寻常的文件--书信遗产，其中包括正在被互联网吸收的--与著名历史学家、苏联历史科学专题领域创始人的通信。基金会文件中的纪念性部分以纪念安东-切列万教授的文件为代表：2006 年，在科学家 V.G. 科罗连科诞辰 100 周年之际，在以他的名字命名的波尔塔瓦国立师范大学推出了六本切列万科学读物集。从那时起，师范大学历史系就开始不定期地组织 "切列万诺夫科学读书会"。
{"title":"ОСОБОВИЙ ФОНД ПРОФЕСОРА ЧЕРЕВАНЯ У ДЕРЖАВНОМУ АРХІВІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (ДАПО)","authors":"Ганна Капустян","doi":"10.31470/2518-7600-2023-18-56-77","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2518-7600-2023-18-56-77","url":null,"abstract":"Стаття присвячена аналізу документів про життя, викладацьку, наукову, громадську діяльність вченого, гуманіста, дисидента, першого доктора історичних наук на Полтавщині, професора Антона Самійловича Череваня, які надійшли до Державного архіву Полтавської області від Полтавського Національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка та від професорки Ганни Капустян. Ці документи склали основу Особового Фонду професора Череваня у Державному архіві Полтавської області. \u0000Мета статті – проаналізувати тематику документів Особового фонду професора Череваня, які фундують одноіменний фонд у Державному архіві Полтавської області. Викликати інтерес до життєвого і творчого шляху професора Череваня, людини, громадянина, наукового діяча. \u0000В основу класифікації документів Особового фонду професора Череваня покладений тематичний принцип. Вагому частину документів Особового фонду професора Череваня складають відомості про його наукові дослідження, викладацьку діяльність. \u0000Документи Фонду розкривають динаміку становлення Череваня як ученого, підготовку і захист ним дисертації «Нариси історії соціально-економічного і правового становища державних селян Уралу і Європейської Півночі Росії до реформи П.Д. Кисільова» (рос.) на здобуття наукового ступеню доктора історичних наук. Джерельну базу докторської дисертації головним чином складали фонди державних архівів: Москви, Ленінграду, Архангельську, Петрозаводську, Вологди, Кірова, Пермі, Свердловська, Шадринська. \u0000Документи Фонду засвідчують участь професора Череваня у дослідженнях історії Полтавщини, зокрема у Проєкті «Історія міст і сіл України». \u0000Фонд містить цікаві і незвичайні документи для сьогодення – епістолярну спадщину, яку, з-поміж, інших поглинає мережева павутина інтернету – переписку з відомими ученими-істориками, основоположниками тематичних направлень радянської історичної науки. \u0000Меморіальну складову документів Фонду представляють документи про увічнення пам’яті професора Антона Череваня: збірники шести наукових Череванівських читань, започаткованих у 2006 році у Полтавському Національному педагогічному університеті ім. В.Г. Короленка до 100-літнього ювілею вченого. Відтоді історичний факультет педуніверситету періодично організовує Череванівські наукові читання.","PeriodicalId":350621,"journal":{"name":"Society Document Communication","volume":"25 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129600486","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-31DOI: 10.31470/2518-7600-2023-18-199-226
Геннадій Лінєвич
У статті встановлено основні досягнення сільськогосподарських статистичних робіт Херсонського губернського земства та їх роль у становленні сільськогосподарської дослідної справи. Для досягнення мети роботи проаналізовано сільськогосподарські описи губернії та повітів, складені земськими статистиками Херсонської губернії у період 1863–1917 рр. З’ясовано історичні обставини, що зумовили застосування статистиками Херсонського губернського земства вибіркових статистичних методів при виконанні завдань для потреб сільськогосподарської діяльності. Розглянуто також особливості впровадження статистичної методології земськими установами губернії при вирішенні науково-дослідних завдань аграрної галузі. Показано, що земські статистики Херсонської губернії постійно дотримувалася застосування вибіркових методів дослідження, експедиційного методу та враховували специфіку природно-географічних, соціально-побутових та інших умов життя населення. Розвинення ними підходів чернігівського типу земської статистики забезпечило вивчення впливу природно-географічних факторів на продуктивність сільського господарства. Статистики Херсонського губернського земства досліджували сівозміни для різних типів землеволодінь з метою отримання характеристики різних типів господарств. За результатами досліджень вони довели можливість побудови заздалегідь розрахованих сівозмін. У роботі висвітлено, що статистики Херсонського губернського земства, не обмежуючись у своїх дослідженнях розробкою суто оціночних показників, на основі глибокого аналізу тенденцій розвитку вибіркових статистичних досліджень розробили ґрунтовні методи оцінювання та впровадили математичні методи дослідження для аналізу різних сільськогосподарських показників. Завдяки їм сільськогосподарський дослід, як вибіркове дослідження, став передбачати наявність спеціально складених спостережень за ґрунтом, рослинами, умовами середовища. Сформована статистиками для потреб губернії методика спостережень, аналізів і обліку заклала методичну основу методів проведення сільськогосподарських дослідів.
{"title":"РОЛЬ СТАТИСТИЧНИХ РОБІТ ХЕРСОНСЬКОГО ГУБЕРНСЬКОГО ЗЕМСТВА У СТАНОВЛЕННІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДОСЛІДНОЇ СПРАВИ","authors":"Геннадій Лінєвич","doi":"10.31470/2518-7600-2023-18-199-226","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2518-7600-2023-18-199-226","url":null,"abstract":"У статті встановлено основні досягнення сільськогосподарських статистичних робіт Херсонського губернського земства та їх роль у становленні сільськогосподарської дослідної справи. Для досягнення мети роботи проаналізовано сільськогосподарські описи губернії та повітів, складені земськими статистиками Херсонської губернії у період 1863–1917 рр. З’ясовано історичні обставини, що зумовили застосування статистиками Херсонського губернського земства вибіркових статистичних методів при виконанні завдань для потреб сільськогосподарської діяльності. Розглянуто також особливості впровадження статистичної методології земськими установами губернії при вирішенні науково-дослідних завдань аграрної галузі. \u0000Показано, що земські статистики Херсонської губернії постійно дотримувалася застосування вибіркових методів дослідження, експедиційного методу та враховували специфіку природно-географічних, соціально-побутових та інших умов життя населення. Розвинення ними підходів чернігівського типу земської статистики забезпечило вивчення впливу природно-географічних факторів на продуктивність сільського господарства. Статистики Херсонського губернського земства досліджували сівозміни для різних типів землеволодінь з метою отримання характеристики різних типів господарств. За результатами досліджень вони довели можливість побудови заздалегідь розрахованих сівозмін. \u0000У роботі висвітлено, що статистики Херсонського губернського земства, не обмежуючись у своїх дослідженнях розробкою суто оціночних показників, на основі глибокого аналізу тенденцій розвитку вибіркових статистичних досліджень розробили ґрунтовні методи оцінювання та впровадили математичні методи дослідження для аналізу різних сільськогосподарських показників. Завдяки їм сільськогосподарський дослід, як вибіркове дослідження, став передбачати наявність спеціально складених спостережень за ґрунтом, рослинами, умовами середовища. Сформована статистиками для потреб губернії методика спостережень, аналізів і обліку заклала методичну основу методів проведення сільськогосподарських дослідів.","PeriodicalId":350621,"journal":{"name":"Society Document Communication","volume":"39 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129983906","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-31DOI: 10.31470/2518-7600-2023-18-151-181
Віталій Коцур
У дослідженні розглянуто ключові виклики і загрози колективній безпеці Європи в умовах російсько-української війни. Актуальним питанням для країн ЄС з 2014 р. стали гібридні загрози. Перед Європою постала низка викликів, які передбачали посилити обороноздатність, сформувати комплекс заходів захисту інформаційної сфери і кіберпростору, визначити чітку позицію на вищому політичному рівні щодо питання російсько-української війни. Від початку повномасштабного вторгнення росії перед європейськими країнами постав серйозний виклик пов'язаний із безпекою східних кордонів ЄС. Встановлено, що російська агресія змінила погляди політичних лідерів окремих країн щодо умиротворення агресора. Стало очевидним, що спроби мирного врегулювання російсько-української війни, шляхом поступок українськими територіями є неможливим і може сформувати низку подібних прецедентів у майбутньому. З’ясовано, що ЄС і НАТО з 2014 р. розробляли комплекс заходів спрямованих на запобігання гібридних загроз та висвітлено основні міжнародні документи, на основі яких ґрунтувалися ці заходи. Охарактеризовано новітні і традиційні підходи до вирішення гібридних конфліктів, їхні переваги і недоліки. Висвітлено проблеми колективної безпеки Європи після 24 лютого 2022 р. Розкрито особливості перебігу війни, а також визначено виклики, які постали перед Європою. Акцентовано увагу на особливостях застосування росією гібридних методів війни, охарактеризовано причини і вплив на сучасні геополітичні реалії. У статті показано актуальність детального вивчення цієї проблематики і перспектив новітніх підходів формування безпеки країни. Російсько-українська війна засвідчила необхідність реформування міжнародних безпекових структур, зокрема Ради безпеки ООН, пошуку нових методів протидії пропаганді, посилення готовності урядових інституцій, військових структур і цивільного населення вдало реагувати на гібридні загрози.
{"title":"ВИКЛИКИ І ЗАГРОЗИ КОЛЕКТИВНІЙ БЕЗПЕЦІ ЄВРОПИ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ","authors":"Віталій Коцур","doi":"10.31470/2518-7600-2023-18-151-181","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2518-7600-2023-18-151-181","url":null,"abstract":"У дослідженні розглянуто ключові виклики і загрози колективній безпеці Європи в умовах російсько-української війни. Актуальним питанням для країн ЄС з 2014 р. стали гібридні загрози. Перед Європою постала низка викликів, які передбачали посилити обороноздатність, сформувати комплекс заходів захисту інформаційної сфери і кіберпростору, визначити чітку позицію на вищому політичному рівні щодо питання російсько-української війни. Від початку повномасштабного вторгнення росії перед європейськими країнами постав серйозний виклик пов'язаний із безпекою східних кордонів ЄС. Встановлено, що російська агресія змінила погляди політичних лідерів окремих країн щодо умиротворення агресора. Стало очевидним, що спроби мирного врегулювання російсько-української війни, шляхом поступок українськими територіями є неможливим і може сформувати низку подібних прецедентів у майбутньому. З’ясовано, що ЄС і НАТО з 2014 р. розробляли комплекс заходів спрямованих на запобігання гібридних загроз та висвітлено основні міжнародні документи, на основі яких ґрунтувалися ці заходи. Охарактеризовано новітні і традиційні підходи до вирішення гібридних конфліктів, їхні переваги і недоліки. \u0000Висвітлено проблеми колективної безпеки Європи після 24 лютого 2022 р. Розкрито особливості перебігу війни, а також визначено виклики, які постали перед Європою. Акцентовано увагу на особливостях застосування росією гібридних методів війни, охарактеризовано причини і вплив на сучасні геополітичні реалії. У статті показано актуальність детального вивчення цієї проблематики і перспектив новітніх підходів формування безпеки країни. Російсько-українська війна засвідчила необхідність реформування міжнародних безпекових структур, зокрема Ради безпеки ООН, пошуку нових методів протидії пропаганді, посилення готовності урядових інституцій, військових структур і цивільного населення вдало реагувати на гібридні загрози.","PeriodicalId":350621,"journal":{"name":"Society Document Communication","volume":"19 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131953230","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-31DOI: 10.31470/2518-7600-2023-18-33-55
Олексій Гончаренко, Алла Зленко, Валентина Молоткіна
У статті комплексно досліджено організаційні, навчально-наукові засади функціонування Уманського національного університету садівництва у другій половині ХІХ – наприкінці ХХ ст. Визначено передумови й особливості поетапної розбудови закладу (від училища до інституту) на фоні загальних тенденцій становлення та розвитку сільськогосподарської освіти на території українських земель означеного періоду. Прослідковано зміни в навчальних програмах, у формуванні практичного господарства установи; акцентовано увагу на специфіці формування напрямів підготовки у контексті реорганізації училища на основі нормативних актів, що регулювали його діяльність упродовж 1860-х – 1890-х рр., реформування структури училища на початку ХХ ст. Висвітлено вплив суспільно-політичної ситуації у 1920-х рр. на процес організації навчального процесу в закладі (українізація, відкриття робітничого факультету), напрями наукової діяльності у статусі сільськогосподарського технікуму. Охарактеризовано діяльність закладу з моменту реорганізації його в Уманський сільськогосподарський інститут (1928 р.). Розглянуто зміни навчально-практичної структури в 1930-х рр., розширення навчально-наукової роботи в інституті в повоєнний період. Відзначено персональний внесок відомих вчених, зокрема, І.М. Єремеєва у розбудову інституту та розвиток агротехнічної галузі загалом. Приділено увагу організаційному оформленню в інституті нових структурних підрозділів, форматів навчання до здобуття вищої сільськогосподарської освіти, підвищення фахового рівня спеціалістів (підготовка агрономів-педагогів, післядипломна сільськогосподарська освіта) в 1960-х – 1980-х рр. Проаналізовано виставкову та просвітницьку діяльність закладу на кожному з етапів діяльності. Встановлено, що поряд із практичними результатами вдосконалення аграрного виробництва, навчально-наукова робота закладу в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. неодноразово відзначалася почесними нагородами на спеціалізованих виставках регіонального, загальнодержавного та міжнародного рівня. Розширення науково-практичної діяльності, виставкова активність інституту у другій половині ХХ ст. стали факторами утвердження його статусу як одного з провідних центрів аграрної науки в Україні.
{"title":"ОКРЕМІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ УМАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ САДІВНИЦТВА (1844-1990 рр.)","authors":"Олексій Гончаренко, Алла Зленко, Валентина Молоткіна","doi":"10.31470/2518-7600-2023-18-33-55","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2518-7600-2023-18-33-55","url":null,"abstract":"У статті комплексно досліджено організаційні, навчально-наукові засади функціонування Уманського національного університету садівництва у другій половині ХІХ – наприкінці ХХ ст. Визначено передумови й особливості поетапної розбудови закладу (від училища до інституту) на фоні загальних тенденцій становлення та розвитку сільськогосподарської освіти на території українських земель означеного періоду. \u0000Прослідковано зміни в навчальних програмах, у формуванні практичного господарства установи; акцентовано увагу на специфіці формування напрямів підготовки у контексті реорганізації училища на основі нормативних актів, що регулювали його діяльність упродовж 1860-х – 1890-х рр., реформування структури училища на початку ХХ ст. \u0000Висвітлено вплив суспільно-політичної ситуації у 1920-х рр. на процес організації навчального процесу в закладі (українізація, відкриття робітничого факультету), напрями наукової діяльності у статусі сільськогосподарського технікуму. \u0000Охарактеризовано діяльність закладу з моменту реорганізації його в Уманський сільськогосподарський інститут (1928 р.). Розглянуто зміни навчально-практичної структури в 1930-х рр., розширення навчально-наукової роботи в інституті в повоєнний період. Відзначено персональний внесок відомих вчених, зокрема, І.М. Єремеєва у розбудову інституту та розвиток агротехнічної галузі загалом. \u0000Приділено увагу організаційному оформленню в інституті нових структурних підрозділів, форматів навчання до здобуття вищої сільськогосподарської освіти, підвищення фахового рівня спеціалістів (підготовка агрономів-педагогів, післядипломна сільськогосподарська освіта) в 1960-х – 1980-х рр. \u0000Проаналізовано виставкову та просвітницьку діяльність закладу на кожному з етапів діяльності. Встановлено, що поряд із практичними результатами вдосконалення аграрного виробництва, навчально-наукова робота закладу в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. неодноразово відзначалася почесними нагородами на спеціалізованих виставках регіонального, загальнодержавного та міжнародного рівня. Розширення науково-практичної діяльності, виставкова активність інституту у другій половині ХХ ст. стали факторами утвердження його статусу як одного з провідних центрів аграрної науки в Україні.","PeriodicalId":350621,"journal":{"name":"Society Document Communication","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129451771","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-31DOI: 10.31470/2518-7600-2023-18-10-32
Оксана Антонюк
У статті проаналізовано та охарактеризовано змістове наповнення персональних бібліографічних посібників, представлених на вебсайті Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Отамановського (далі ВОУНБ ім. В. Отамановського) в електронній бібліотеці у розділі «Видання бібліотеки» за період з 2008 по 2022 рр. Окреслено переваги створення електронних бібліографічних посібників, які спрямовані на відтворення життя і діяльності видатних українських діячів та є важливим джерелом у системі дослідження особистостей. З’ясовано, що на сучасному етапі пріоритетним напрямом є застосування сучасних інформаційних технологій, з розширенням сервісу, що дасть змогу оперативніше забезпечити інтернет-користувачів повнотекстовими інформаційними ресурсами. Наукова новизна. Вагоме місце в створенні електронної бібліографічної продукції займає підготовка персональної біобібліографії. Вони відображають науковий та творчий доробок установи за певний період, популяризують відомих діячів регіону. Саме тому в останні роки цей напрям діяльності бібліотек привертає значну увагу багатьох дослідників. Висновки. Рекомендовано надалі готувати електронні персональні, біобібліографічні посібники, шляхом пошуку та відбору діячів, які залиш
{"title":"ПЕРСОНАЛЬНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОГРАФІЯ ВОУНБ ІМ. В. ОТАМАНОВСЬКОГО ЯК ДЖЕРЕЛО ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЗНАНИХ ДІЯЧІВ","authors":"Оксана Антонюк","doi":"10.31470/2518-7600-2023-18-10-32","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2518-7600-2023-18-10-32","url":null,"abstract":"У статті проаналізовано та охарактеризовано змістове наповнення персональних бібліографічних посібників, представлених на вебсайті Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Отамановського (далі ВОУНБ ім. В. Отамановського) в електронній бібліотеці у розділі «Видання бібліотеки» за період з 2008 по 2022 рр. Окреслено переваги створення електронних бібліографічних посібників, які спрямовані на відтворення життя і діяльності видатних українських діячів та є важливим джерелом у системі дослідження особистостей. З’ясовано, що на сучасному етапі пріоритетним напрямом є застосування сучасних інформаційних технологій, з розширенням сервісу, що дасть змогу оперативніше забезпечити інтернет-користувачів повнотекстовими інформаційними ресурсами. \u0000Наукова новизна. Вагоме місце в створенні електронної бібліографічної продукції займає підготовка персональної біобібліографії. Вони відображають науковий та творчий доробок установи за певний період, популяризують відомих діячів регіону. Саме тому в останні роки цей напрям діяльності бібліотек привертає значну увагу багатьох дослідників. \u0000Висновки. Рекомендовано надалі готувати електронні персональні, біобібліографічні посібники, шляхом пошуку та відбору діячів, які залиш","PeriodicalId":350621,"journal":{"name":"Society Document Communication","volume":"268 2 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114239671","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-31DOI: 10.31470/2518-7600-2023-18-78-101
Анна Карпань
У статті показано розвиток та становлення вищої освіти на території Черкащини у 20-30-х роках XX століття. Здійснено спробу дослідити створення закладів вищої освіти на території Черкащини у 1920-1930-х роках показати їх краєзнавчу діяльність. Дане питання ще не є достатньо висвітленим в історичному науковому дискурсі, тому в даній статті зроблено спробу це зробити. Особливої актуальності вивчення історії України, місцевої історії, спеціальних історичних дисциплін набуває в наш, коли триває війна і ми маємо знати історію та ідентифікувати себе до історико-культурної приналежності. Під час написання публікації використано принципи науковості, об’єктивності, всебічності. Зі спеціальних історичних методів нами було застосовано порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, ретроспективний, які надають можливість узгодити досліджувані події та факти, викласти матеріал у чіткій хронологічній послідовності та логічній завершеності. Досліджено створення вищих навчальних закладів у Черкасах та Умані, а також їх діяльність на початковому етапі. Черкаський педагогічний технікум і в він 1930 став Черкаським Інститутом народної освіти створено в 1921 році та при ньому йшов розвиток краєзнавчої справи, яка була представлена діяльністю капели бандуристів. В 1930 році вищий навчальний заклад було створено в Умані. Дані вищі навчальні заклади створювалися в добу «українізації», оскільки була потреба у педагогічних кадрах, тривали зміни в освіті, приділялася увага краєзнавчій роботі у загальноосвітніх навчальних закладах, тому потрібна була підготовка вчителів-краєзнавців до впровадження краєзнавчої роботи на місцях. Також відстежено, що на період 1930-х років припадає згортання «українізації», припинення краєзнавчої діяльності, зміни у викладанні суспільних дисциплін. Зроблено висновок, що за нетривалий період «українізації» було зроблено багато, а саме активний розвиток освіти та створення нових вищих навчальних закладів.
{"title":"ВНЕСОК ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЧЕРКАЩИНИ В РОЗВИТОК КРАЄЗНАВЧОГО РУХУ РЕГІОНУ У 1920-1930-х РОКАХ","authors":"Анна Карпань","doi":"10.31470/2518-7600-2023-18-78-101","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2518-7600-2023-18-78-101","url":null,"abstract":"У статті показано розвиток та становлення вищої освіти на території Черкащини у 20-30-х роках XX століття. Здійснено спробу дослідити створення закладів вищої освіти на території Черкащини у 1920-1930-х роках показати їх краєзнавчу діяльність. Дане питання ще не є достатньо висвітленим в історичному науковому дискурсі, тому в даній статті зроблено спробу це зробити. Особливої актуальності вивчення історії України, місцевої історії, спеціальних історичних дисциплін набуває в наш, коли триває війна і ми маємо знати історію та ідентифікувати себе до історико-культурної приналежності. \u0000Під час написання публікації використано принципи науковості, об’єктивності, всебічності. Зі спеціальних історичних методів нами було застосовано порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, ретроспективний, які надають можливість узгодити досліджувані події та факти, викласти матеріал у чіткій хронологічній послідовності та логічній завершеності. \u0000Досліджено створення вищих навчальних закладів у Черкасах та Умані, а також їх діяльність на початковому етапі. Черкаський педагогічний технікум і в він 1930 став Черкаським Інститутом народної освіти створено в 1921 році та при ньому йшов розвиток краєзнавчої справи, яка була представлена діяльністю капели бандуристів. В 1930 році вищий навчальний заклад було створено в Умані. Дані вищі навчальні заклади створювалися в добу «українізації», оскільки була потреба у педагогічних кадрах, тривали зміни в освіті, приділялася увага краєзнавчій роботі у загальноосвітніх навчальних закладах, тому потрібна була підготовка вчителів-краєзнавців до впровадження краєзнавчої роботи на місцях. Також відстежено, що на період 1930-х років припадає згортання «українізації», припинення краєзнавчої діяльності, зміни у викладанні суспільних дисциплін. Зроблено висновок, що за нетривалий період «українізації» було зроблено багато, а саме активний розвиток освіти та створення нових вищих навчальних закладів.","PeriodicalId":350621,"journal":{"name":"Society Document Communication","volume":"27 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127862935","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-31DOI: 10.31470/2518-7600-2023-18-297-319
Тетяна Ткаченко, Тетяна Соловйова, Олеся Ткаченко
У статті аналізується групова роботи як форма організації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії та основ правознавства, з’ясовуються її навчально-виховні можливості у шкільній практиці. Компетентнісно орієнтована модель навчання, яка спрямована на особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток кожного учня, сьогодні постає пріоритетним напрямком шкільної освіти. Необхідною умовою реалізації такого підходу до організації навчально-виховного процесу виступає впровадження нових педагогічних технологій, які передбачають не лише підвищення якості освіти і виховання, а й активізацію пізнавальної діяльності учнів та формування в них навичок самоосвіти та самореалізації. Групова навчальна робота учнів, як одна із дієвих форм розвитку предметних компетенцій, містить в собі потужний потенціал для ефективного і результативного вирішення завдань, що сьогодні постають перед вчителями. Активне використання у шкільній практиці групової роботи учнів, створення атмосфери позитивної мотивації до навчання, залучення інноваційних методик у спільну пізнавальну діяльність школярів обумовлюють загальну успішність навчального процесу і сприяють сучасному реформуванню освітнього середовища. Розвинуто думку, що групова робота учнів на уроках історії і основ правознавства відноситься до ефективних форм отримання знань та створює умови для розвитку творчих здібностей школярів. Вона забезпечує вирішення сучасних навчально-виховних завдань, які постають перед вчителем. Групова робота, як і кожен вид навчальної діяльності, підпорядкована дидактичним вимогам свого проведення. Їх дотримання є обов’язковою умовою успішності роботи учнів та гарантує результативність включення в навчальний процес групової форми пізнавальної діяльності. Зроблені висновки, що методично виважена підготовка та організація проведення групової роботи учнів не лише забезпечує вирішення пізнавальних завдань уроків історії та основ правознавства, але й сприяє підвищенню ефективності навчання, формуванню особистості школярів, єдності учнівського колективу. Здатність до самореалізації та співпраці, до роботи в команді, що передбачає узгодженість спільних дій, виступають провідними компетентностями, які визначаються сучасними вимогами шкільної освіти. Поєднання різних форм навчальної роботи учнів на уроках історії та основ правознавства дозволяє досягати високого рівня розвитку їх пізнавальної активності. Навчальний процес, побудований на використанні колективних форм роботи, містить потужний потенціал для створення атмосфери творчої праці учнів, яка надає можливість стимулювати їх активність у вивченні історії та основ правознавства, розвивати навички самостійного та творчого підходу в отриманні знань.
{"title":"ГРУПОВА РОБОТА ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ І ОСНОВ ПРАВОЗНАВСТВА В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ","authors":"Тетяна Ткаченко, Тетяна Соловйова, Олеся Ткаченко","doi":"10.31470/2518-7600-2023-18-297-319","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2518-7600-2023-18-297-319","url":null,"abstract":"У статті аналізується групова роботи як форма організації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії та основ правознавства, з’ясовуються її навчально-виховні можливості у шкільній практиці. Компетентнісно орієнтована модель навчання, яка спрямована на особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток кожного учня, сьогодні постає пріоритетним напрямком шкільної освіти. Необхідною умовою реалізації такого підходу до організації навчально-виховного процесу виступає впровадження нових педагогічних технологій, які передбачають не лише підвищення якості освіти і виховання, а й активізацію пізнавальної діяльності учнів та формування в них навичок самоосвіти та самореалізації. Групова навчальна робота учнів, як одна із дієвих форм розвитку предметних компетенцій, містить в собі потужний потенціал для ефективного і результативного вирішення завдань, що сьогодні постають перед вчителями. Активне використання у шкільній практиці групової роботи учнів, створення атмосфери позитивної мотивації до навчання, залучення інноваційних методик у спільну пізнавальну діяльність школярів обумовлюють загальну успішність навчального процесу і сприяють сучасному реформуванню освітнього середовища. \u0000Розвинуто думку, що групова робота учнів на уроках історії і основ правознавства відноситься до ефективних форм отримання знань та створює умови для розвитку творчих здібностей школярів. Вона забезпечує вирішення сучасних навчально-виховних завдань, які постають перед вчителем. Групова робота, як і кожен вид навчальної діяльності, підпорядкована дидактичним вимогам свого проведення. Їх дотримання є обов’язковою умовою успішності роботи учнів та гарантує результативність включення в навчальний процес групової форми пізнавальної діяльності. \u0000Зроблені висновки, що методично виважена підготовка та організація проведення групової роботи учнів не лише забезпечує вирішення пізнавальних завдань уроків історії та основ правознавства, але й сприяє підвищенню ефективності навчання, формуванню особистості школярів, єдності учнівського колективу. Здатність до самореалізації та співпраці, до роботи в команді, що передбачає узгодженість спільних дій, виступають провідними компетентностями, які визначаються сучасними вимогами шкільної освіти. Поєднання різних форм навчальної роботи учнів на уроках історії та основ правознавства дозволяє досягати високого рівня розвитку їх пізнавальної активності. Навчальний процес, побудований на використанні колективних форм роботи, містить потужний потенціал для створення атмосфери творчої праці учнів, яка надає можливість стимулювати їх активність у вивченні історії та основ правознавства, розвивати навички самостійного та творчого підходу в отриманні знань.","PeriodicalId":350621,"journal":{"name":"Society Document Communication","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129883931","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-31DOI: 10.31470/2518-7600-2023-18-102-121
Майя Костюк
The article deals with the contribution of Professor I.M. Yeremeiev to the development of domestic science and practice, based on the references and publications. The urgency of the research is determined by the fact that the driving force of the social and economic level of the country is the development of science and technology. Achievements of domestic scientists are one of the determining factors of technical progress and economic development of the state. The general scientific principles and methods are the methodological basis of the research. In the process of the research, the scientific activity of I.M. Yeremeiev, the outstanding scientist and breeder, on the creation of plastic, durable, high-protein and high-yield varieties, development of theoretical bases and methods of the breeding process was analyzed. It is emphasized that he went down in the history of breeding as a leading co-author of the winter wheat «Ukrainka 0246», which is the pride of domestic breeding and a calling card of Ukraine. It is noted that the variety received its name in 1920, was regionalized in 1929 and in 1956 was approved by the UN as an international standard for strong wheat, thanks to its high yield and good baking qualities, it became an important article of Soviet export and recognized worldwide bread quality standard. It is pointed out that «Ukrainka 0246» was used in crossbreeding directly and through varieties bred with its participation. Its descendants are more than 300 varieties. It was found out that the Leninhrad Breeding Station under the leadership of I.M. Yeremeiev bred and handed over to the state commission for testing the varieties of wheat, oats, barley and peas. The winter wheat DС 2444, the spring wheat varieties – Tulun 3А/32 and Tulun 70В/8 and Alhausen buckwheat were regionalized. However, the main achievement of I. M. Yeremeiev's life is the creation and distribution of «Ukrainka 0246» variety.
{"title":"SCIENTIFIC ACHIEVEMENTS OF I.M. YEREMEIEV – A SIGNIFICANT CONTRIBUTION TO THE DEVELOPMENT OF THE NATIONAL PLANT BREEDING","authors":"Майя Костюк","doi":"10.31470/2518-7600-2023-18-102-121","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2518-7600-2023-18-102-121","url":null,"abstract":"The article deals with the contribution of Professor I.M. Yeremeiev to the development of domestic science and practice, based on the references and publications. The urgency of the research is determined by the fact that the driving force of the social and economic level of the country is the development of science and technology. Achievements of domestic scientists are one of the determining factors of technical progress and economic development of the state. \u0000The general scientific principles and methods are the methodological basis of the research. \u0000In the process of the research, the scientific activity of I.M. Yeremeiev, the outstanding scientist and breeder, on the creation of plastic, durable, high-protein and high-yield varieties, development of theoretical bases and methods of the breeding process was analyzed. \u0000It is emphasized that he went down in the history of breeding as a leading co-author of the winter wheat «Ukrainka 0246», which is the pride of domestic breeding and a calling card of Ukraine. It is noted that the variety received its name in 1920, was regionalized in 1929 and in 1956 was approved by the UN as an international standard for strong wheat, thanks to its high yield and good baking qualities, it became an important article of Soviet export and recognized worldwide bread quality standard. It is pointed out that «Ukrainka 0246» was used in crossbreeding directly and through varieties bred with its participation. Its descendants are more than 300 varieties. \u0000It was found out that the Leninhrad Breeding Station under the leadership of I.M. Yeremeiev bred and handed over to the state commission for testing the varieties of wheat, oats, barley and peas. The winter wheat DС 2444, the spring wheat varieties – Tulun 3А/32 and Tulun 70В/8 and Alhausen buckwheat were regionalized. However, the main achievement of I. M. Yeremeiev's life is the creation and distribution of «Ukrainka 0246» variety.","PeriodicalId":350621,"journal":{"name":"Society Document Communication","volume":"70 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124567888","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-31DOI: 10.31470/2518-7600-2023-18-122-150
Віктор Коцур, Людмила Хмельницька
У статті на основі архівних джерел та наявного історіографічного доробку розглянуто ряд аспектів виникнення, загострення та вирішення більшовицькою владою проблеми належного кадрового забезпечення промислових трестів України у період впровадження нової економічної політики (1921–1929 рр.). Наголошено на актуальності цього дослідницького напрямку із огляду на соціальні запити сучасного українського суспільства в отриманні історичного досвіду, щодо використання альтернативних методів відродження повоєнної промисловості за рахунок інструментів ринкової економіки, апробованих світовою практикою. Автори наголошують на, тому що дана проблема окреслена в історіографії досить побіжно та формалізовано, з відверто упередженими ідеологічними наративами, а отже є перспективною та актуальною для її подальшого висвітлення, беручи до уваги загальну доступність архівних джерел, які довгий час перебували, поза межами дослідницького сегменту. Автори стверджують, що із впровадженням непу та оптимізацією промисловості трести, які розміщувалися в Україні відчули гостру потребу у кваліфікованих, добре обізнаних із виробничими циклами, спеціалістах, які б у стислі терміни змогли б відновити процеси на виробництві, оптимізувавши їхні можливості з орієнтацією на запити ринку. Також, авторами наголошено, що одним із визначальних критеріїв підбору кадрів в умовах встановлення тоталітарного режиму була їх політична лояльність владі та соціальна приналежність. В той же час, підготувати нових фахівців у відповідності до більшовицького стандарту та в той же час володіючих знаннями, потрібними для функціонування підприємств в умовах непу, влада не могла. В статті акцентована увага на тому, що всі дореволюційні власники підприємств та кваліфіковані досвідчені інженерно-технічні кадри були усунуті радянською владою від сфери управління, як ворожі класові елементи та потенційні «шкідники» радянського майна. Така позиція влади проявилась у фатальних наслідках економічних прорахунків та низки волюнтаризьких рішень керівників із надійною більшовицькою біографією. Тоді як спеціалісти високого рівня із дореволюційним минулим були зараховані до категорії неблагонадійних. Країну охопила загальна судова практика із покарання винних у прорахунках «спеців» із старих кадрів. Отже, у даній науковій розвідці наголошено на тому, що проблема забезпечення кадрами промислових підприємств набула в період непу чималого розмаху та вирішувалась більшовицькими методами в основі яких лежали ідеологічні підходи, а не професійні критерії. Автори зазначають, що із переходом до нової економічної політики, випадки переслідування дореволюційних фахівців почастішали у зв'язку із зростанням вимог до робітників із боку спеціалістів. Проте такі підходи лише прискорювали процес згортання непу та наростання потужностей тоталітарного режиму.
{"title":"ПРОБЛЕМА КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОМИСЛОВИХ ТРЕСТІВ УКРАЇНИ В ПЕРІОД НЕПу (1921-1929 РР.)","authors":"Віктор Коцур, Людмила Хмельницька","doi":"10.31470/2518-7600-2023-18-122-150","DOIUrl":"https://doi.org/10.31470/2518-7600-2023-18-122-150","url":null,"abstract":"У статті на основі архівних джерел та наявного історіографічного доробку розглянуто ряд аспектів виникнення, загострення та вирішення більшовицькою владою проблеми належного кадрового забезпечення промислових трестів України у період впровадження нової економічної політики (1921–1929 рр.). Наголошено на актуальності цього дослідницького напрямку із огляду на соціальні запити сучасного українського суспільства в отриманні історичного досвіду, щодо використання альтернативних методів відродження повоєнної промисловості за рахунок інструментів ринкової економіки, апробованих світовою практикою. Автори наголошують на, тому що дана проблема окреслена в історіографії досить побіжно та формалізовано, з відверто упередженими ідеологічними наративами, а отже є перспективною та актуальною для її подальшого висвітлення, беручи до уваги загальну доступність архівних джерел, які довгий час перебували, поза межами дослідницького сегменту. \u0000Автори стверджують, що із впровадженням непу та оптимізацією промисловості трести, які розміщувалися в Україні відчули гостру потребу у кваліфікованих, добре обізнаних із виробничими циклами, спеціалістах, які б у стислі терміни змогли б відновити процеси на виробництві, оптимізувавши їхні можливості з орієнтацією на запити ринку. Також, авторами наголошено, що одним із визначальних критеріїв підбору кадрів в умовах встановлення тоталітарного режиму була їх політична лояльність владі та соціальна приналежність. В той же час, підготувати нових фахівців у відповідності до більшовицького стандарту та в той же час володіючих знаннями, потрібними для функціонування підприємств в умовах непу, влада не могла. В статті акцентована увага на тому, що всі дореволюційні власники підприємств та кваліфіковані досвідчені інженерно-технічні кадри були усунуті радянською владою від сфери управління, як ворожі класові елементи та потенційні «шкідники» радянського майна. Така позиція влади проявилась у фатальних наслідках економічних прорахунків та низки волюнтаризьких рішень керівників із надійною більшовицькою біографією. Тоді як спеціалісти високого рівня із дореволюційним минулим були зараховані до категорії неблагонадійних. Країну охопила загальна судова практика із покарання винних у прорахунках «спеців» із старих кадрів. \u0000Отже, у даній науковій розвідці наголошено на тому, що проблема забезпечення кадрами промислових підприємств набула в період непу чималого розмаху та вирішувалась більшовицькими методами в основі яких лежали ідеологічні підходи, а не професійні критерії. Автори зазначають, що із переходом до нової економічної політики, випадки переслідування дореволюційних фахівців почастішали у зв'язку із зростанням вимог до робітників із боку спеціалістів. Проте такі підходи лише прискорювали процес згортання непу та наростання потужностей тоталітарного режиму.","PeriodicalId":350621,"journal":{"name":"Society Document Communication","volume":"34 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"117151204","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：