Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2022.3(3)-141
V. Kalnysh, S. M. Pashkovskyi, O. V. Pashkovska
Вступ. Важливість вертолітної авіації в забезпеченні функціонування армії в умовах збройного конфлікту весь час підвищується. Тому для проведення професійного відбору, моніторингу працездатності та стану здоров’я, а також удосконалення засобів їх підтримки виникає потреба в інтегральній оцінці професійно важливих якостей пілотів шляхом визначення психофізіологічного професійного віку (біологічного віку). Метою даного дослідження є розробка підходів до визначення біологічного віку вертолітників з урахуванням ступеня їх професійної придатності за комплексом психофізіологічних показників. Методи. Дослідження було проведено на 573 вертолітниках з віком в інтервалі 22-60 років Для визначення психофізіологічного статусу військовослужбовців були використані методики, що реалізовані з допомогою програмно-апаратного комплексу для психофізіологічних досліджень на базі приладу «ПФІ-2». Результати. Показано, що величина психофізіологічного професійного віку, оцінювана за знаком та рівнем залишку множинної лінійної регресійної моделі інтегрально віддзеркалює психофізіологічні трансформації, які відбуваються в організмі вертолітника під дією умов та режимів праці, а також потужного стресового навантаження під час здійснення професійної діяльності в зоні підвищеного ризику. Декларується, що психофізіологічний професійний вік потрібно ураховувати при проведенні моніторингу здоров’я вертолітників, при плануванні та реалізації профілактичних і реабілітаційних заходів для збереження здоров’я та професійної працездатності вертолітників. Висновки. Оцінку психофізіологічного професійного віку військових вертолітників, діяльність яких пов’язана з тривалою та потужною небезпекою слід проводити за комплексом показників професійно важливих якостей. Ряд молодих вертолітників мають від’ємні залишки (різниця між календарним та біологічним віком), в яких психофізіологічний професійний вік значно переважає календарний (9,8% осіб). В цій підгрупі кількість осіб, які визнані медичною комісією «здоровими» досягає 28,6%. Віковий діапазон вертолітників сягає 23 – 27 років з середніми значеннями 25,1±0,25 років. Збереження психофізіологічних професійно важливих якостей у старших осіб з середнім календарним віком (51 років), в яку входять вертолітники з позитивним залишком (меншими значеннями психофізіологічного професійного віку), пов’язане з тим, що вертолітники, в яких відбулися розвиток хвороби чи значного виснаження психофізіологічних функцій, завчасно виходять з даної професії за медичними показниками. Психофізіологічний професійний вік потрібно ураховувати при проведенні моніторингу здоров’я вертолітників, при плануванні та реалізації профілактичних, реабілітаційних заходів для збереження здоров’я та професійної працездатності вертолітників, а також наданні рекомендацій командуванню для подальшої участі вертолітників в виконанні завдань підвищеної складності.
{"title":"Психофізіологічні аспекти оцінки біологічного віку військових вертолітників","authors":"V. Kalnysh, S. M. Pashkovskyi, O. V. Pashkovska","doi":"10.46847/ujmm.2022.3(3)-141","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2022.3(3)-141","url":null,"abstract":"Вступ. Важливість вертолітної авіації в забезпеченні функціонування армії в умовах збройного конфлікту весь час підвищується. Тому для проведення професійного відбору, моніторингу працездатності та стану здоров’я, а також удосконалення засобів їх підтримки виникає потреба в інтегральній оцінці професійно важливих якостей пілотів шляхом визначення психофізіологічного професійного віку (біологічного віку). \u0000Метою даного дослідження є розробка підходів до визначення біологічного віку вертолітників з урахуванням ступеня їх професійної придатності за комплексом психофізіологічних показників. \u0000Методи. Дослідження було проведено на 573 вертолітниках з віком в інтервалі 22-60 років Для визначення психофізіологічного статусу військовослужбовців були використані методики, що реалізовані з допомогою програмно-апаратного комплексу для психофізіологічних досліджень на базі приладу «ПФІ-2». \u0000Результати. Показано, що величина психофізіологічного професійного віку, оцінювана за знаком та рівнем залишку множинної лінійної регресійної моделі інтегрально віддзеркалює психофізіологічні трансформації, які відбуваються в організмі вертолітника під дією умов та режимів праці, а також потужного стресового навантаження під час здійснення професійної діяльності в зоні підвищеного ризику. Декларується, що психофізіологічний професійний вік потрібно ураховувати при проведенні моніторингу здоров’я вертолітників, при плануванні та реалізації профілактичних і реабілітаційних заходів для збереження здоров’я та професійної працездатності вертолітників. \u0000Висновки. Оцінку психофізіологічного професійного віку військових вертолітників, діяльність яких пов’язана з тривалою та потужною небезпекою слід проводити за комплексом показників професійно важливих якостей. Ряд молодих вертолітників мають від’ємні залишки (різниця між календарним та біологічним віком), в яких психофізіологічний професійний вік значно переважає календарний (9,8% осіб). В цій підгрупі кількість осіб, які визнані медичною комісією «здоровими» досягає 28,6%. Віковий діапазон вертолітників сягає 23 – 27 років з середніми значеннями 25,1±0,25 років. Збереження психофізіологічних професійно важливих якостей у старших осіб з середнім календарним віком (51 років), в яку входять вертолітники з позитивним залишком (меншими значеннями психофізіологічного професійного віку), пов’язане з тим, що вертолітники, в яких відбулися розвиток хвороби чи значного виснаження психофізіологічних функцій, завчасно виходять з даної професії за медичними показниками. Психофізіологічний професійний вік потрібно ураховувати при проведенні моніторингу здоров’я вертолітників, при плануванні та реалізації профілактичних, реабілітаційних заходів для збереження здоров’я та професійної працездатності вертолітників, а також наданні рекомендацій командуванню для подальшої участі вертолітників в виконанні завдань підвищеної складності.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46358627","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2022.3(3)-083
L. A. Ustinova, V. L. Bohaienko, Y. Havrylko, N. Kurdil, V. I. Saglo, V. А. Barkevych, V. М. Shmigol, O. A. Yevtodiev
Мета роботи: аналіз сучасних загроз застосування на території України зброї масового ураження та наукове узагальнення актуальних питань спеціальної обробки в медичних підрозділах військових частин і закладах охорони здоров´я Збройних Сил України в умовах хімічного, біологічного, радіоактивного зараження. Матеріали та методи дослідження. Проведений аналіз вітчизняних і закордонних джерел наукової інформації, що висвітлюють різні аспекти застосування зброї масового ураження у сучасних війнах і збройних конфліктах. Розглянуті особливості хімічного, біологічного, радіоактивного зараження при застосуванні хімічної, біологічної та ядерної зброї та основи хімічного, біологічного, радіаційного, ядерного захисту в медичних підрозділах військових частин і закладах охорони здоров´я Збройних Сил України. Застосовані наступні методи наукового дослідження: аналітичний, історичний, бібліографічний, системного та інформаційного підходу. Результати. Доведено, що існує надзвичайно висока вірогідність хімічного, радіоактивного зараження території України при застосуванні російськими загарбниками хімічної, ядерної зброї та навмисного руйнування критичної інфраструктури ядерної енергетики та хімічної промисловості. Відсутність промислових потужностей щодо виробництва засобів спеціальної обробки та неспроможність військово-промислового комплексу щодо оновлення морально застарілого та простроченого відповідного військового майна та техніки, яке застосовується для проведення спеціальної обробки, суттєвою ускладнює хімічний, біологічний, радіаційний, ядерний захист медичних підрозділів військових частин і закладів охорони здоров´я Збройних Сил України в умовах хімічного, біологічного, радіоактивного зараження, забезпечення сучасними засобами спеціальної обробки. Для термінового створення резервів медичних та матеріально-технічних ресурсів для проведення спеціальної обробки з метою забезпечення захисту особового складу запропоновано закупівлю їх в країнах НАТО або отримання їх в рамках ленд-лізу або гуманітарної допомоги. На перспективу, для вирішення питань розробки вітчизняних матеріально-технічних ресурсів та засобів спеціальної обробки – розробка та затвердження державної концепції забезпечення матеріально-технічними ресурсами засобами спеціальної обробки медичних підрозділів, частин Збройних Сил України та закладів системи Міністерства охорони здоров’я України, що задіяні в наданні екстреної медичної допомоги на різних етапах, яка повинна передбачити затвердження сучасної номенклатури вказаних ресурсів засобів, порядку створення, зберігання, розподілу і використання їх резерву, з залученням профільних наукових і науково-практичних закладів та установ України. Висновки. Доведено висока вірогідність хімічного, радіоактивного зараження території України при застосуванні російськими загарбниками хімічної, ядерної зброї та навмисного руйнування критичної інфраструктури ядерної енергетики та хімічної промисловості. Виявлені невирішені питання щодо забезпечення здійсненн
{"title":"Актуальні питання спеціальної обробки в медичних підрозділах військових частин і закладах охорони здоров´я Збройних Сил України в умовах хімічного, біологічного, радіоактивного зараження","authors":"L. A. Ustinova, V. L. Bohaienko, Y. Havrylko, N. Kurdil, V. I. Saglo, V. А. Barkevych, V. М. Shmigol, O. A. Yevtodiev","doi":"10.46847/ujmm.2022.3(3)-083","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2022.3(3)-083","url":null,"abstract":"Мета роботи: аналіз сучасних загроз застосування на території України зброї масового ураження та наукове узагальнення актуальних питань спеціальної обробки в медичних підрозділах військових частин і закладах охорони здоров´я Збройних Сил України в умовах хімічного, біологічного, радіоактивного зараження. \u0000Матеріали та методи дослідження. Проведений аналіз вітчизняних і закордонних джерел наукової інформації, що висвітлюють різні аспекти застосування зброї масового ураження у сучасних війнах і збройних конфліктах. Розглянуті особливості хімічного, біологічного, радіоактивного зараження при застосуванні хімічної, біологічної та ядерної зброї та основи хімічного, біологічного, радіаційного, ядерного захисту в медичних підрозділах військових частин і закладах охорони здоров´я Збройних Сил України. Застосовані наступні методи наукового дослідження: аналітичний, історичний, бібліографічний, системного та інформаційного підходу. \u0000Результати. Доведено, що існує надзвичайно висока вірогідність хімічного, радіоактивного зараження території України при застосуванні російськими загарбниками хімічної, ядерної зброї та навмисного руйнування критичної інфраструктури ядерної енергетики та хімічної промисловості. Відсутність промислових потужностей щодо виробництва засобів спеціальної обробки та неспроможність військово-промислового комплексу щодо оновлення морально застарілого та простроченого відповідного військового майна та техніки, яке застосовується для проведення спеціальної обробки, суттєвою ускладнює хімічний, біологічний, радіаційний, ядерний захист медичних підрозділів військових частин і закладів охорони здоров´я Збройних Сил України в умовах хімічного, біологічного, радіоактивного зараження, забезпечення сучасними засобами спеціальної обробки. Для термінового створення резервів медичних та матеріально-технічних ресурсів для проведення спеціальної обробки з метою забезпечення захисту особового складу запропоновано закупівлю їх в країнах НАТО або отримання їх в рамках ленд-лізу або гуманітарної допомоги. На перспективу, для вирішення питань розробки вітчизняних матеріально-технічних ресурсів та засобів спеціальної обробки – розробка та затвердження державної концепції забезпечення матеріально-технічними ресурсами засобами спеціальної обробки медичних підрозділів, частин Збройних Сил України та закладів системи Міністерства охорони здоров’я України, що задіяні в наданні екстреної медичної допомоги на різних етапах, яка повинна передбачити затвердження сучасної номенклатури вказаних ресурсів засобів, порядку створення, зберігання, розподілу і використання їх резерву, з залученням профільних наукових і науково-практичних закладів та установ України. \u0000Висновки. Доведено висока вірогідність хімічного, радіоактивного зараження території України при застосуванні російськими загарбниками хімічної, ядерної зброї та навмисного руйнування критичної інфраструктури ядерної енергетики та хімічної промисловості. Виявлені невирішені питання щодо забезпечення здійсненн","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46693376","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2022.3(3)-110
A. Shvets, O. V. Horishna, Yu. M. Deputat, O. V. Rychka, A. Zhaldak, A. Y. Kikh
Вступ. Збільшення кількості постраждалих військовослужбовців ЗС України після вторгнення російської армії, визначає на сьогодні додаткові завдання та вимоги до медичної служби ЗС України щодо здійснення не лише лікувальних, а й реабілітаційних заходів. Завчасна підготовка та удосконалення системи реабілітаційної допомоги можливе за завчасного визначення прогностичної потреби в реабілітаційних заходах. Наявні джерела літератури засвідчують, що оцінити прогностичну потребу у медичній реабілітації можливо здійснити на основі аналізу структури бойових ушкоджень. Мета. Провести аналіз структури бойових поранень і травм військовослужбовців ЗС України з наступним визначення прогностичної потреби їх медичної реабілітації. Матеріали та методи. Оцінка структури бойових санітарних втрат військовослужбовців ЗС України в антитерористичній операції (операції Об’єднаних сил) (АТО (ООС), що потребували реабілітаційної допомоги проведена на основі даних: щоквартальних звітів закладів охорони здоров’я Міністерства оборони України з приводу кодифікації бойових уражень, небойових травм та захворювань у ЗС України за 2017-2021 рр.; списків осіб, що отримали поранення під час участі в АТО (ООС) за період 2014-2021 рр. і потребували протезування. Результати. Встановлено, що за період 2017-2021 рр. усереднена частка осіб з бойовими механічними ушкодженнями, які потребували розширеного обсягу реабілітаційної допомоги, становила 16,69 %. Найбільша частка ушкоджень, що потребували розширеного обсягу реабілітаційної допомоги з приводу ушкоджень кістково-м’язової системи, у загальній структурі бойових механічних ушкоджень за період 2017-2021 рр. припадала на ушкодження нижніх кінцівок (6,59 % – 11,24 %). За період 2014-2021рр 66,10 % від загальної кількості військовослужбовців з інвалідністю (учасники антитерористичної операції (операції Об’єднаних сил)) становили ампутації однієї нижньої кінцівки, середній вік цих осіб складав 33,26±0,64 роки. Вторгнення російських військ на територію України супроводжується інтенсивним веденням бойових дій з великою кількістю постраждалих. Було встановлено, що домінуюче місце у постраждалих займають поранення кінцівок та кісток тазу – 66 (43,7%); грудної клітки – 31 (20,5%); голови та шиї – 27 (17,9%); живота та органів малого тазу – 19 (12,6%); обличчя – 8 (5,3%). Ураження однієї анатомічної ділянки мало місце у 60,7%, ураження двох та більше анатомічних ділянок – у 39,3%. Висновки. Найбільш вдалими прогностичними показникам щодо визначення потреби у проведенні медичної реабілітації із загальної структури бойових ушкоджень є ампутації, спинно-мозкові та черепно-мозкові травми. З усіх осіб, що потребували медичної реабілітації найбільш поширеними видами ушкоджень у ході воєнних конфліктів, за даними джерел літератури і на основі аналізу структури травм і поранень військовослужбовців-учасників АТО (ООС) є травми кінцівок. Аналіз структури бойової травми військовослужбовців під час вторгнення росії показують, що найбільша кількість осіб
{"title":"Прогностична оцінка потреби у медичній реабілітації військовослужбовців Збройних Сил України на основі даних структури їх бойової травми","authors":"A. Shvets, O. V. Horishna, Yu. M. Deputat, O. V. Rychka, A. Zhaldak, A. Y. Kikh","doi":"10.46847/ujmm.2022.3(3)-110","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2022.3(3)-110","url":null,"abstract":"Вступ. Збільшення кількості постраждалих військовослужбовців ЗС України після вторгнення російської армії, визначає на сьогодні додаткові завдання та вимоги до медичної служби ЗС України щодо здійснення не лише лікувальних, а й реабілітаційних заходів. Завчасна підготовка та удосконалення системи реабілітаційної допомоги можливе за завчасного визначення прогностичної потреби в реабілітаційних заходах. Наявні джерела літератури засвідчують, що оцінити прогностичну потребу у медичній реабілітації можливо здійснити на основі аналізу структури бойових ушкоджень. \u0000Мета. Провести аналіз структури бойових поранень і травм військовослужбовців ЗС України з наступним визначення прогностичної потреби їх медичної реабілітації. \u0000Матеріали та методи. Оцінка структури бойових санітарних втрат військовослужбовців ЗС України в антитерористичній операції (операції Об’єднаних сил) (АТО (ООС), що потребували реабілітаційної допомоги проведена на основі даних: щоквартальних звітів закладів охорони здоров’я Міністерства оборони України з приводу кодифікації бойових уражень, небойових травм та захворювань у ЗС України за 2017-2021 рр.; списків осіб, що отримали поранення під час участі в АТО (ООС) за період 2014-2021 рр. і потребували протезування. \u0000Результати. Встановлено, що за період 2017-2021 рр. усереднена частка осіб з бойовими механічними ушкодженнями, які потребували розширеного обсягу реабілітаційної допомоги, становила 16,69 %. Найбільша частка ушкоджень, що потребували розширеного обсягу реабілітаційної допомоги з приводу ушкоджень кістково-м’язової системи, у загальній структурі бойових механічних ушкоджень за період 2017-2021 рр. припадала на ушкодження нижніх кінцівок (6,59 % – 11,24 %). За період 2014-2021рр 66,10 % від загальної кількості військовослужбовців з інвалідністю (учасники антитерористичної операції (операції Об’єднаних сил)) становили ампутації однієї нижньої кінцівки, середній вік цих осіб складав 33,26±0,64 роки. Вторгнення російських військ на територію України супроводжується інтенсивним веденням бойових дій з великою кількістю постраждалих. Було встановлено, що домінуюче місце у постраждалих займають поранення кінцівок та кісток тазу – 66 (43,7%); грудної клітки – 31 (20,5%); голови та шиї – 27 (17,9%); живота та органів малого тазу – 19 (12,6%); обличчя – 8 (5,3%). Ураження однієї анатомічної ділянки мало місце у 60,7%, ураження двох та більше анатомічних ділянок – у 39,3%. \u0000Висновки. Найбільш вдалими прогностичними показникам щодо визначення потреби у проведенні медичної реабілітації із загальної структури бойових ушкоджень є ампутації, спинно-мозкові та черепно-мозкові травми. З усіх осіб, що потребували медичної реабілітації найбільш поширеними видами ушкоджень у ході воєнних конфліктів, за даними джерел літератури і на основі аналізу структури травм і поранень військовослужбовців-учасників АТО (ООС) є травми кінцівок. Аналіз структури бойової травми військовослужбовців під час вторгнення росії показують, що найбільша кількість осіб ","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44082958","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2022.3(3)-071
V. V. Chorna, S. Khliestova, V. M. Podolian, Y. M. Ivashkevych, V. M. Syvak, V. V. Slobodian, A. V. Tomashevskyi, Yu. K. Humeniuk
Мета роботи полягає у проведенні діагностики психічного стану здобувачів вищої медичної освіти за адаптованою методикою Г. Айзенка для узагальнення їх професійного самовизначення під час фахової підготовки, гендерні особливості діагностичних показників їхніх особистісних якостей та адаптивності до навчання. Матеріали та методи. Вивчали соціально-психологічні і психологічні характеристики кандидатів на навчання ЗВО за допомогою методики вивчення темпераменту (за опитувальником Г. Айзенка) та методики діагностики самооцінки психічних станів (адаптований варіант методики Г. Айзенка) за програмою підготовки офіцерів запасу медичної служби для професійно-психологічного відбору згідно наказу Міністерства оборони України, Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України №322/631/709 2016 р. Методи дослідження – контент-аналіз освітньо-професійних програм медичних закладів вищої освіти, бібліосемантичний, аналітичний, системного підходу Результати. Дослідження проводилось на базі кафедри медицини катастроф та військової медицини Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. У експериментальній роботі брали участь 96 здобувачів медичного закладу вищої освіти, 4 курсу, медичного та медико-психологічного факультетів, із них осіб чоловічої статі – 51%, осіб жіночої статі – 49%. Першим етапом дослідження було визначення темпераменту здобувачів вищої медичної освіти. Другим етапом дослідження стало визначення самооцінки психічної готовності здобувачів до професійної діяльності лікаря. Третій етап дослідження полягав у визначенні соціально-психологічних, психічних характеристик особистості майбутнього лікаря та оцінки їх адаптаційних здібностей, що відображають інтегральні особливості психічного і соціального розвитку. Була застосована методика (Багаторівневий особовий опитувальник) «БОО «Адаптивність-200»». Висновки. Середній рівень фрустрації і середній рівень ригідності становив 100% і 58% відповідно у здобувачів жіночої статі, які потребують консультації лікаря психолога або психотерапевта для проведення корекції задля зменшення негативних змін характеру та розвитку агресивності, невпевненості в собі та байдужості до навчання, для покращення професійного самовизначення під час фахової підготовки. Понижений рівень нервово-психічної стійкості та поведінкової регуляції у 78% чоловіків проявляються нестабільним рівнім працездатності і можуть зашкодити у професійної діяльності та адаптації до нових життєвих змінах як наприклад військові дії і може бути ризиком погіршення функціонального стану організму. Особливо небезпечні прояви при надзвичайно високих психічних навантаженнях можливо можуть проявитись у 2% (із них 50% чоловіків і 50% жінок) здобувачів ЗВО, що може призвести до зриву професійної діяльності. У 2% здобувачів ЗВО (по 50% як у чоловіків так і у жінок) встановлено низький рівень комунікативних здібностей щодо важкого пристосування в новий колектив, до нових навчальних вимог через ускладнення в поб
{"title":"Діагностика психічного стану здобувачів вищої медичної освіти як основна детермінанта їх професійного самовизначення","authors":"V. V. Chorna, S. Khliestova, V. M. Podolian, Y. M. Ivashkevych, V. M. Syvak, V. V. Slobodian, A. V. Tomashevskyi, Yu. K. Humeniuk","doi":"10.46847/ujmm.2022.3(3)-071","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2022.3(3)-071","url":null,"abstract":"Мета роботи полягає у проведенні діагностики психічного стану здобувачів вищої медичної освіти за адаптованою методикою Г. Айзенка для узагальнення їх професійного самовизначення під час фахової підготовки, гендерні особливості діагностичних показників їхніх особистісних якостей та адаптивності до навчання. \u0000Матеріали та методи. Вивчали соціально-психологічні і психологічні характеристики кандидатів на навчання ЗВО за допомогою методики вивчення темпераменту (за опитувальником Г. Айзенка) та методики діагностики самооцінки психічних станів (адаптований варіант методики Г. Айзенка) за програмою підготовки офіцерів запасу медичної служби для професійно-психологічного відбору згідно наказу Міністерства оборони України, Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України №322/631/709 2016 р. Методи дослідження – контент-аналіз освітньо-професійних програм медичних закладів вищої освіти, бібліосемантичний, аналітичний, системного підходу \u0000Результати. Дослідження проводилось на базі кафедри медицини катастроф та військової медицини Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. У експериментальній роботі брали участь 96 здобувачів медичного закладу вищої освіти, 4 курсу, медичного та медико-психологічного факультетів, із них осіб чоловічої статі – 51%, осіб жіночої статі – 49%. Першим етапом дослідження було визначення темпераменту здобувачів вищої медичної освіти. Другим етапом дослідження стало визначення самооцінки психічної готовності здобувачів до професійної діяльності лікаря. Третій етап дослідження полягав у визначенні соціально-психологічних, психічних характеристик особистості майбутнього лікаря та оцінки їх адаптаційних здібностей, що відображають інтегральні особливості психічного і соціального розвитку. Була застосована методика (Багаторівневий особовий опитувальник) «БОО «Адаптивність-200»». \u0000Висновки. Середній рівень фрустрації і середній рівень ригідності становив 100% і 58% відповідно у здобувачів жіночої статі, які потребують консультації лікаря психолога або психотерапевта для проведення корекції задля зменшення негативних змін характеру та розвитку агресивності, невпевненості в собі та байдужості до навчання, для покращення професійного самовизначення під час фахової підготовки. Понижений рівень нервово-психічної стійкості та поведінкової регуляції у 78% чоловіків проявляються нестабільним рівнім працездатності і можуть зашкодити у професійної діяльності та адаптації до нових життєвих змінах як наприклад військові дії і може бути ризиком погіршення функціонального стану організму. Особливо небезпечні прояви при надзвичайно високих психічних навантаженнях можливо можуть проявитись у 2% (із них 50% чоловіків і 50% жінок) здобувачів ЗВО, що може призвести до зриву професійної діяльності. У 2% здобувачів ЗВО (по 50% як у чоловіків так і у жінок) встановлено низький рівень комунікативних здібностей щодо важкого пристосування в новий колектив, до нових навчальних вимог через ускладнення в поб","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":"1 1","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"70596858","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2022.3(3)-005
V. G. Livinskyi, V. O. Zhakhovsky, A. Shvets, O. Ivanko
Мета. Вивчити стан стандартизації в галузі охорони здоров’я як основного чинника надання якісної медичної і фармацевтичної допомоги населенню та методологічних засад розроблення системи військово-медичних стандартів. Матеріали та методи. Використано законодавчі та нормативно-правові акти України з питань охорони здоров’я та стандартизації, а також наукові статті, присвячені питанням стандартизації в галузі охорони здоров’я. Об’єкт дослідження – система охорони здоров’я України. Предмет дослідження – стандартизація в галузі охорони здоров’я. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний. Результати. Досліджено впровадження стандартизації в галузі охорони здоров’я, вивчено та проаналізовано вимоги законодавчих і нормативно-правових актів держави, що визначають її порядок. Встановлено, що в процесі адаптації вітчизняного законодавства до нормативних актів Європейського Союзу всі стандарти ISO серії 9000 були прийняті в Україні як державні та організовано їх впровадження у повсякденну діяльність галузі охорони здоров’я. Окрім того, Міністерством охорони здоров’я України організовано розроблення національних стандартів у галузі охорони здоров’я та впровадження їх у практику діяльності вітчизняних закладів охорони здоров’я. Висновки. Встановлено, що в процесі адаптації вітчизняного законодавства до нормативних актів Європейського Союзу всі стандарти ISO серії 9000 були прийняті в Україні як державні та організовано їх впровадження у повсякденну діяльність, зокрема і в галузі охорони здоров’я. Крім того, МОЗ України організовано розроблення національних стандартів у галузі охорони здоров’я та впровадження їх у практику діяльності вітчизняних закладів охорони здоров’я. Наголошено на необхідності застосування в практику надання медичної допомоги військовослужбовцям прийнятих в державі стандартів медичної допомоги (медичних стандартів) та інших стандартів у галузі охорони здоров’я, а також розроблення та впровадження у повсякденну діяльність власних військово-медичних стандартів як важливого інструменту забезпечення якості медичної і фармацевтичної допомоги та надання медичних і фармацевтичних послуг у ЗС України та інших складових сил оборони. Результати дослідження стандартизації в галузі охорони здоров’я України мають стати методологічною основою розроблення системи військово-медичних стандартів у Збройних Силах України та інших складових сил оборони.
{"title":"Стандартизація в галузі охорони здоров’я України","authors":"V. G. Livinskyi, V. O. Zhakhovsky, A. Shvets, O. Ivanko","doi":"10.46847/ujmm.2022.3(3)-005","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2022.3(3)-005","url":null,"abstract":"Мета. Вивчити стан стандартизації в галузі охорони здоров’я як основного чинника надання якісної медичної і фармацевтичної допомоги населенню та методологічних засад розроблення системи військово-медичних стандартів. \u0000Матеріали та методи. Використано законодавчі та нормативно-правові акти України з питань охорони здоров’я та стандартизації, а також наукові статті, присвячені питанням стандартизації в галузі охорони здоров’я. Об’єкт дослідження – система охорони здоров’я України. Предмет дослідження – стандартизація в галузі охорони здоров’я. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний. \u0000Результати. Досліджено впровадження стандартизації в галузі охорони здоров’я, вивчено та проаналізовано вимоги законодавчих і нормативно-правових актів держави, що визначають її порядок. Встановлено, що в процесі адаптації вітчизняного законодавства до нормативних актів Європейського Союзу всі стандарти ISO серії 9000 були прийняті в Україні як державні та організовано їх впровадження у повсякденну діяльність галузі охорони здоров’я. Окрім того, Міністерством охорони здоров’я України організовано розроблення національних стандартів у галузі охорони здоров’я та впровадження їх у практику діяльності вітчизняних закладів охорони здоров’я. \u0000Висновки. Встановлено, що в процесі адаптації вітчизняного законодавства до нормативних актів Європейського Союзу всі стандарти ISO серії 9000 були прийняті в Україні як державні та організовано їх впровадження у повсякденну діяльність, зокрема і в галузі охорони здоров’я. Крім того, МОЗ України організовано розроблення національних стандартів у галузі охорони здоров’я та впровадження їх у практику діяльності вітчизняних закладів охорони здоров’я. Наголошено на необхідності застосування в практику надання медичної допомоги військовослужбовцям прийнятих в державі стандартів медичної допомоги (медичних стандартів) та інших стандартів у галузі охорони здоров’я, а також розроблення та впровадження у повсякденну діяльність власних військово-медичних стандартів як важливого інструменту забезпечення якості медичної і фармацевтичної допомоги та надання медичних і фармацевтичних послуг у ЗС України та інших складових сил оборони. Результати дослідження стандартизації в галузі охорони здоров’я України мають стати методологічною основою розроблення системи військово-медичних стандартів у Збройних Силах України та інших складових сил оборони.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42930633","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2022.3(3)-118
V. Kalnysh, A. Shvets, O. Maltsev, V. I. Yeshchenko
Вступ. Робота зовнішніх пілотів безпілотних авіаційних комплексів (БпАК) та осіб групи керівництва польотами (ГКрП) характеризується цілим рядом загальних рис та відмінностей. Між тим в сучасних нормативних документах до цих професій застосовується однаковий підхід щодо визначення професійно важливих якостей для здійснення професійного добору, контролю за станом психофізіологічних властивостей спеціалістів впродовж їх професійної діяльності. В зв’язку з цим виникає важливе питання про тотожність та різницю цих властивостей у операторів БпАК та ГКрП, які з одного боку є достатньо тотожними за змістом своєї роботи, а з іншого відображають свою специфіку праці оператора, що необхідно врахувати при розробці специфічних критеріїв для професійного відбору кожної з професій. Мета. Провести порівняльний аналіз праці операторів безпілотних авіаційних комплексів та групи керівництва польотами, яка детермінує їх професійно важливі якості. Матеріали та методи. З використанням методів системного, бібліосемантичного, ретроспективного та контент аналізу праці операторів рухомих об’єктів вивчено наукові публікації щодо особливостей умов праці операторів БпАК та ГКрП. Для цього здійснено пошук доступних джерел інформації з 1990 по 2021 роки, які стосувались характеристик професійної діяльності операторів безпілотних літальних апаратів, безпілотних авіаційних комплексів (систем), дронів, ГКрП. Вивчали особливості діяльності зовнішніх пілотів БпАК та ГКрП. На основі наявних даних було узагальнено шкідливі чинники праці та окреслено особливості професійної діяльності особового складу пілотів БпАК та ГКрП. Результати. Проаналізовані операторські професії зовнішніх пілотів безпілотних авіаційних комплексів та осіб групи керівництва польотами не схожі за параметрами впливу на працівників: мікроклімату, фізичних чинників та за рівнем важкості виконуваної роботи. Між тим, є відмінності в змісті роботи, змінності сценаріїв виконання завдань, якості хімічних складових в повітрі робочої зони. Отже з результатів дослідження можна констатувати, що при проведенні психофізіологічних обстежень професійно важливих якостей потрібно враховувати неспецифічну сторону діяльності і тестувати в обох контингентів: сенсомоторні реакції, характеристики уваги, орієнтацію у просторі, здатність приймати рішення і діяти в екстремальних умовах, емоційну стійкість. А також специфічну, і тестувати для операторів БпАК: реакцію на об’єкт що рухається, швидкість переключення уваги, стійкість до монотонії та для операторів ГКрП: зорову і слухову пам’ять, готовність до прийняття рішень в екстремальних умовах. Висновки. Аналіз напруженості та важкості праці, дії шкідливих чинників робочого середовища показав, що професіям операторів ГКрП та БпАК є частина притаманних загальних рис, які дозволяють оцінювати психофізіологічний статус цих працівників за однаковими професійно важливими якостями. Деякі психофізіологічні якості, зокрема, стійкість до монотонії віддзеркалюють специфіку роботи операторів
{"title":"Порівняльна характеристика праці зовнішніх пілотів безпілотних авіаційних комплексів та осіб групи керівництва польотами","authors":"V. Kalnysh, A. Shvets, O. Maltsev, V. I. Yeshchenko","doi":"10.46847/ujmm.2022.3(3)-118","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2022.3(3)-118","url":null,"abstract":"Вступ. Робота зовнішніх пілотів безпілотних авіаційних комплексів (БпАК) та осіб групи керівництва польотами (ГКрП) характеризується цілим рядом загальних рис та відмінностей. Між тим в сучасних нормативних документах до цих професій застосовується однаковий підхід щодо визначення професійно важливих якостей для здійснення професійного добору, контролю за станом психофізіологічних властивостей спеціалістів впродовж їх професійної діяльності. В зв’язку з цим виникає важливе питання про тотожність та різницю цих властивостей у операторів БпАК та ГКрП, які з одного боку є достатньо тотожними за змістом своєї роботи, а з іншого відображають свою специфіку праці оператора, що необхідно врахувати при розробці специфічних критеріїв для професійного відбору кожної з професій. \u0000Мета. Провести порівняльний аналіз праці операторів безпілотних авіаційних комплексів та групи керівництва польотами, яка детермінує їх професійно важливі якості. \u0000Матеріали та методи. З використанням методів системного, бібліосемантичного, ретроспективного та контент аналізу праці операторів рухомих об’єктів вивчено наукові публікації щодо особливостей умов праці операторів БпАК та ГКрП. Для цього здійснено пошук доступних джерел інформації з 1990 по 2021 роки, які стосувались характеристик професійної діяльності операторів безпілотних літальних апаратів, безпілотних авіаційних комплексів (систем), дронів, ГКрП. Вивчали особливості діяльності зовнішніх пілотів БпАК та ГКрП. На основі наявних даних було узагальнено шкідливі чинники праці та окреслено особливості професійної діяльності особового складу пілотів БпАК та ГКрП. \u0000Результати. Проаналізовані операторські професії зовнішніх пілотів безпілотних авіаційних комплексів та осіб групи керівництва польотами не схожі за параметрами впливу на працівників: мікроклімату, фізичних чинників та за рівнем важкості виконуваної роботи. Між тим, є відмінності в змісті роботи, змінності сценаріїв виконання завдань, якості хімічних складових в повітрі робочої зони. Отже з результатів дослідження можна констатувати, що при проведенні психофізіологічних обстежень професійно важливих якостей потрібно враховувати неспецифічну сторону діяльності і тестувати в обох контингентів: сенсомоторні реакції, характеристики уваги, орієнтацію у просторі, здатність приймати рішення і діяти в екстремальних умовах, емоційну стійкість. А також специфічну, і тестувати для операторів БпАК: реакцію на об’єкт що рухається, швидкість переключення уваги, стійкість до монотонії та для операторів ГКрП: зорову і слухову пам’ять, готовність до прийняття рішень в екстремальних умовах. \u0000Висновки. Аналіз напруженості та важкості праці, дії шкідливих чинників робочого середовища показав, що професіям операторів ГКрП та БпАК є частина притаманних загальних рис, які дозволяють оцінювати психофізіологічний статус цих працівників за однаковими професійно важливими якостями. Деякі психофізіологічні якості, зокрема, стійкість до монотонії віддзеркалюють специфіку роботи операторів","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45570049","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2022.3(3)-017
K. V. Gumeniuk, S. A. Aslanyan, I. Sereda, Yu. V. Symyniuk, I. R. Trutyak
Актуальність. Сучасний стан військово-лікарської експертизи осіб, що призиваються до лав Збройних Сил України (ЗС України) не відповідає вимогам воєнного часу і ґрунтується на наказі Міністерства Оборони України № 402 від 14.08.2008. Проведення даного виду експертизи на даний час проводиться дерматологом, без використання актуальних методів діагностики, що потенційно збільшує ризик виявлення серйозних захворювань шкіри в лавах ЗС України і суттєво зменшує боєздатність та підвищує матеріальні витрати. Метою даної роботи є пошук у сучасній літературі та порівняння сучасних рекомендацій із подібними рекомендаціями розвинутих країн, що містять прості та досить відтворювані інструкції щодо проведення військово-лікарської експертизи і мають більш широкий допуск до військової служби пацієнтів з новоутвореннями шкіри. Матеріали та методи. З використанням методів систематичного, бібліосемантичного та ретроспективного аналізу вивчено наукові публікації та керівні документи з залученням електронних баз даних MEDLINE/PubMed, EMBASE/Excerpta Medica, Cochrane Library, PubMed та Google Scholar. Глибиною в 15 років було проаналізовано 10 публікацій, які і увійшли в наш огляд щодо переліку захворювань та станів шкіри, методів обстеження і діагностики, регламентуючі документи (накази) медичної служби ЗС України та ЗС Німеччини з метою визначення ступеню придатності до військової служби, носіння військового одягу, взуття та спеціального спорядження. Результати. Проаналізовані регламентуючі документи не дозволяють провести ефективну експертизу дерматологічних захворювань, і ґрунтуються на застарілих даних. Констатовано відсутність номенклатури умов клінічних, лабораторних та морфологічних ознак які мають враховуватись кожним спеціалістом, що проводять дерматологічну експертизу конкретної особи. Проведено попередній аналіз літературних даних щодо визначення професійної придатності призовників та військовослужбовців ЗС України з доброякісними та злоякісними новоутвореннями шкіри. Визначено комплекс обстежень, застосування яких забезпечує військово-лікарську експертизу кандидатів на військову службу та допуск до служби вже діючих військовослужбовців. Висновки. Встановлено, що сучасна військово-лікарська експертиза дерматологічних хворих потребує реформування із врахуванням досягнень дерматології і тенденцій у військовій медицині розвинутих країн. Показано, що дійсні на сьогодні накази та регламентуючі документи не відповідають сучасним вимогам щодо проведення якісної військово-лікарської експертизи пацієнтів з хворобами шкіри та підшкірної клітковини. Наявні регламентуючі документи перш за все вимагають корекції, яка полягає у чіткому визначенні станів та захворювань у осіб, яким проводиться військово-лікарська експертиза з приводу хвороб шкіри та підшкірної клітковини, зокрема онкодерматології.
{"title":"Хірургічні аспекти дерматологічної військово-лікарської експертизи: проблеми та перспективи","authors":"K. V. Gumeniuk, S. A. Aslanyan, I. Sereda, Yu. V. Symyniuk, I. R. Trutyak","doi":"10.46847/ujmm.2022.3(3)-017","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2022.3(3)-017","url":null,"abstract":"Актуальність. Сучасний стан військово-лікарської експертизи осіб, що призиваються до лав Збройних Сил України (ЗС України) не відповідає вимогам воєнного часу і ґрунтується на наказі Міністерства Оборони України № 402 від 14.08.2008. Проведення даного виду експертизи на даний час проводиться дерматологом, без використання актуальних методів діагностики, що потенційно збільшує ризик виявлення серйозних захворювань шкіри в лавах ЗС України і суттєво зменшує боєздатність та підвищує матеріальні витрати. \u0000Метою даної роботи є пошук у сучасній літературі та порівняння сучасних рекомендацій із подібними рекомендаціями розвинутих країн, що містять прості та досить відтворювані інструкції щодо проведення військово-лікарської експертизи і мають більш широкий допуск до військової служби пацієнтів з новоутвореннями шкіри. \u0000Матеріали та методи. З використанням методів систематичного, бібліосемантичного та ретроспективного аналізу вивчено наукові публікації та керівні документи з залученням електронних баз даних MEDLINE/PubMed, EMBASE/Excerpta Medica, Cochrane Library, PubMed та Google Scholar. Глибиною в 15 років було проаналізовано 10 публікацій, які і увійшли в наш огляд щодо переліку захворювань та станів шкіри, методів обстеження і діагностики, регламентуючі документи (накази) медичної служби ЗС України та ЗС Німеччини з метою визначення ступеню придатності до військової служби, носіння військового одягу, взуття та спеціального спорядження. \u0000Результати. Проаналізовані регламентуючі документи не дозволяють провести ефективну експертизу дерматологічних захворювань, і ґрунтуються на застарілих даних. Констатовано відсутність номенклатури умов клінічних, лабораторних та морфологічних ознак які мають враховуватись кожним спеціалістом, що проводять дерматологічну експертизу конкретної особи. Проведено попередній аналіз літературних даних щодо визначення професійної придатності призовників та військовослужбовців ЗС України з доброякісними та злоякісними новоутвореннями шкіри. Визначено комплекс обстежень, застосування яких забезпечує військово-лікарську експертизу кандидатів на військову службу та допуск до служби вже діючих військовослужбовців. \u0000Висновки. Встановлено, що сучасна військово-лікарська експертиза дерматологічних хворих потребує реформування із врахуванням досягнень дерматології і тенденцій у військовій медицині розвинутих країн. Показано, що дійсні на сьогодні накази та регламентуючі документи не відповідають сучасним вимогам щодо проведення якісної військово-лікарської експертизи пацієнтів з хворобами шкіри та підшкірної клітковини. Наявні регламентуючі документи перш за все вимагають корекції, яка полягає у чіткому визначенні станів та захворювань у осіб, яким проводиться військово-лікарська експертиза з приводу хвороб шкіри та підшкірної клітковини, зокрема онкодерматології.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46872204","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2022.3(3)-035
V. O. Zhahovskiy, V. G. Livinskyi, S. O. Petruk, O. V. Zhakhovska
Мета. Дослідження нормативно-правових засад та практичних заходів щодо формування функціонально-організаційної моделі медичного забезпечення сил оборони на засадах єдиного медичного простору. Матеріали та методи. Використано законодавчі та нормативно-правові акти з питань охорони здоров’я та оборони України, керівні (доктринальні) документи з питань медичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України та інших складових сил оборони, збройних сил держав-членів НАТО, а також монографії та наукові статті з питань охорони здоров’я військовослужбовців та медичного забезпечення військ (сил). Об’єкт дослідження – система медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони. Предмет дослідження – функціонально-організаційна модель медичного забезпечення сил оборони на засадах єдиного медичного простору. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний. Результати. Досліджено вимоги законодавчих і нормативно-правових актів з питань охорони здоров’я та оборони України, керівних (доктринальних) документів з питань медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони. Розкрито методологічні підходи до змісту та формування єдиного медичного простору в інтересах охорони здоров’я військовослужбовців та медичного забезпечення військ (сил), наведено чинники, елементи, інструменти та результати, які становлять його основу. Представлено нормативно-правові та організаційні засади функціонально-організаційної моделі медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони на засадах єдиного медичного простору під час дії особливого періоду, надзвичайного стану та інших кризових ситуацій для забезпечення національної безпеки та оборони держави. Висновки. Подальший розвиток охорони здоров’я військовослужбовців та медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони здійснюватиметься шляхом інтеграції в систему охорони здоров’я держави з метою максимальної реалізації їхніх спроможностей щодо ефективного медичного забезпечення військ (сил) на засадах єдиного медичного простору. Встановлено, що науково обґрунтована та сформована функціонально-організаційна модель медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони на засадах єдиного медичного простору є раціональною, економічно вигідною, доцільною і перспективною, а досконалі механізми її реалізації стали з першого дня віроломної збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалася 24 лютого 2022 року, надійною основою своєчасної та якісної медичної допомоги пораненим, ураженим і травмованим військовослужбовцям.
{"title":"Функціонально-організаційна модель медичного забезпечення сил оборони на засадах єдиного медичного простору","authors":"V. O. Zhahovskiy, V. G. Livinskyi, S. O. Petruk, O. V. Zhakhovska","doi":"10.46847/ujmm.2022.3(3)-035","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2022.3(3)-035","url":null,"abstract":"Мета. Дослідження нормативно-правових засад та практичних заходів щодо формування функціонально-організаційної моделі медичного забезпечення сил оборони на засадах єдиного медичного простору. \u0000Матеріали та методи. Використано законодавчі та нормативно-правові акти з питань охорони здоров’я та оборони України, керівні (доктринальні) документи з питань медичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України та інших складових сил оборони, збройних сил держав-членів НАТО, а також монографії та наукові статті з питань охорони здоров’я військовослужбовців та медичного забезпечення військ (сил). Об’єкт дослідження – система медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони. Предмет дослідження – функціонально-організаційна модель медичного забезпечення сил оборони на засадах єдиного медичного простору. Методи дослідження: бібліографічний, аналітичний, системного підходу, узагальнення, прогностичний. \u0000Результати. Досліджено вимоги законодавчих і нормативно-правових актів з питань охорони здоров’я та оборони України, керівних (доктринальних) документів з питань медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони. Розкрито методологічні підходи до змісту та формування єдиного медичного простору в інтересах охорони здоров’я військовослужбовців та медичного забезпечення військ (сил), наведено чинники, елементи, інструменти та результати, які становлять його основу. Представлено нормативно-правові та організаційні засади функціонально-організаційної моделі медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони на засадах єдиного медичного простору під час дії особливого періоду, надзвичайного стану та інших кризових ситуацій для забезпечення національної безпеки та оборони держави. \u0000Висновки. Подальший розвиток охорони здоров’я військовослужбовців та медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони здійснюватиметься шляхом інтеграції в систему охорони здоров’я держави з метою максимальної реалізації їхніх спроможностей щодо ефективного медичного забезпечення військ (сил) на засадах єдиного медичного простору. Встановлено, що науково обґрунтована та сформована функціонально-організаційна модель медичного забезпечення ЗС України та інших складових сил оборони на засадах єдиного медичного простору є раціональною, економічно вигідною, доцільною і перспективною, а досконалі механізми її реалізації стали з першого дня віроломної збройної агресії Російської Федерації проти України, що розпочалася 24 лютого 2022 року, надійною основою своєчасної та якісної медичної допомоги пораненим, ураженим і травмованим військовослужбовцям.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"46037202","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2022.3(3)-092
V. L. Savytskyi, М. І. Khyzhnyak, V. V. Narozhnov, О. А. Belov
Мета роботи - аналіз роботи санітарно-епідеміологічних закладів ЗС України у сфері біологічної безпеки країни під час воєнних дій. Матеріали та методи. Використані чинні нормативно-правові акти та керівні документи щодо організації системи протиепідемічного забезпечення та національної системи біобезпеки, матеріали науково-практичних конференцій, наукові публікації за темою. Дослідження виконані за допомогою бібліосемантичного, аналітичного методів та системного підходу. Результати. Під час воєнних дій не виключена можливість застосування противником бактеріологічної зброї проти особового складу військ та мирного населення, що вимагає серйозного ставлення до проведення кваліфікованих санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у військових частинах та на етапах медичної евакуації при застосуванні зброї масового ураження, при руйнуванні небезпечних об’єктів інфраструктури народного господарства (санітарно-епідеміологічна розвідка, карантин, обсервація, специфічна індикація бактеріальних засобів, експертиза отруйних, радіоактивних речовин у продуктах та воді). В умовах воєнних дій необхідно уникнути добре спланованої біологічної атаки. Тому надзвичайно важливе значення надається об'єктивній оцінці ризику застосування біологічної зброї. Саме тому важливим розділом роботи санітарно-епідеміологічних закладів Збройних Сил України є готовність і здатність здійснювати лабораторну діагностику біологічних агентів (проводити специфічну індикацію біологічних патогенних агентів). Висновки. Узагальнюючи наші дослідження, можемо наголосити - для підтримання стану біологічної безпеки необхідне удосконалення державного механізму регулювання, нормативно-правової бази, інституційних спроможностей, підвищення рівня поінформованості та науково-методичне забезпечення здійснення заходів у сфері біобезпеки та біологічного захисту та розроблення і виконання практичних заходів щодо запобігання проникненню, здійснення контролю за поширенням і пом'якшення наслідків поширення біологічних агентів та інвазивних чужорідних видів у Збройних Силах України та державі в цілому.
{"title":"Роль санітарно-епідеміологічних закладів Збройних Сил України у сфері біологічної безпеки під час воєнних дій","authors":"V. L. Savytskyi, М. І. Khyzhnyak, V. V. Narozhnov, О. А. Belov","doi":"10.46847/ujmm.2022.3(3)-092","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2022.3(3)-092","url":null,"abstract":"Мета роботи - аналіз роботи санітарно-епідеміологічних закладів ЗС України у сфері біологічної безпеки країни під час воєнних дій. \u0000Матеріали та методи. Використані чинні нормативно-правові акти та керівні документи щодо організації системи протиепідемічного забезпечення та національної системи біобезпеки, матеріали науково-практичних конференцій, наукові публікації за темою. \u0000Дослідження виконані за допомогою бібліосемантичного, аналітичного методів та системного підходу. \u0000Результати. Під час воєнних дій не виключена можливість застосування противником бактеріологічної зброї проти особового складу військ та мирного населення, що вимагає серйозного ставлення до проведення кваліфікованих санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у військових частинах та на етапах медичної евакуації при застосуванні зброї масового ураження, при руйнуванні небезпечних об’єктів інфраструктури народного господарства (санітарно-епідеміологічна розвідка, карантин, обсервація, специфічна індикація бактеріальних засобів, експертиза отруйних, радіоактивних речовин у продуктах та воді). В умовах воєнних дій необхідно уникнути добре спланованої біологічної атаки. Тому надзвичайно важливе значення надається об'єктивній оцінці ризику застосування біологічної зброї. Саме тому важливим розділом роботи санітарно-епідеміологічних закладів Збройних Сил України є готовність і здатність здійснювати лабораторну діагностику біологічних агентів (проводити специфічну індикацію біологічних патогенних агентів). \u0000Висновки. Узагальнюючи наші дослідження, можемо наголосити - для підтримання стану біологічної безпеки необхідне удосконалення державного механізму регулювання, нормативно-правової бази, інституційних спроможностей, підвищення рівня поінформованості та науково-методичне забезпечення здійснення заходів у сфері біобезпеки та біологічного захисту та розроблення і виконання практичних заходів щодо запобігання проникненню, здійснення контролю за поширенням і пом'якшення наслідків поширення біологічних агентів та інвазивних чужорідних видів у Збройних Силах України та державі в цілому.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49114233","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-30DOI: 10.46847/ujmm.2022.3(3)-064
O. O. Mykyta
Мета роботи полягає у підвищенні ефективності надання медичної допомоги військовослужбовцям Сил територіальної оборони Збройних Сил України, що проводилось через декомпозицію системи медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України, проведення аналізу її функціонально-організаційних елементів з наступним обґрунтуванням та синтезом багаторівневої функціонально-організаційної моделі, інтегрованої в єдиний медичний простір, що може ефективно функціонувати як у мирний, так і у воєнний час. Матеріали та методи. Матеріалами дослідження слугували законодавча база Сил територіальної оборони Збройних Сил України, матеріали власних досліджень стану медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України та наукові публікації щодо особливостей розробки і впровадження територіальної системи медичного забезпечення військ. Методи дослідження: системний підхід та системний аналіз, метод логічного моделювання. Результати. У статті проведено аналіз принципів формування системи медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України, сформульовано дефініцію «системи медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України», визначено методологічні основи організації медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України та основні функціональні зв’язки з іншими системами всебічного забезпечення військ і цивільною охороною здоров’я держави. Висновки. Проведене дослідження дало можливість: сформулювати дефініцію «системи медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України» ‒ як багатофункціональної трирівневої системи медичного забезпечення з ієрархічною організацією управління, спрямованої на надання якісної медичної допомоги військовослужбовцям Сил територіальної оборони Збройних Сил України та інтегрованої в єдиний медичний простір держави, що може ефективно функціонувати як у мирний, так і у воєнний час. Визначити вимоги до системи медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України, її функції, рівні та основні структурні елементи. Обгрунтувати засади для розробки принципово нової моделі системи медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інтегрованої в єдиний медичний простір держави, що може ефективно функціонувати як у мирний, так і у воєнний час. Визначити основні напрямки інтеграції та взаємодії військової медицини з медичною службою інших міністерств та відомств держави на мирний та воєнний час.
{"title":"Система медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України","authors":"O. O. Mykyta","doi":"10.46847/ujmm.2022.3(3)-064","DOIUrl":"https://doi.org/10.46847/ujmm.2022.3(3)-064","url":null,"abstract":"Мета роботи полягає у підвищенні ефективності надання медичної допомоги військовослужбовцям Сил територіальної оборони Збройних Сил України, що проводилось через декомпозицію системи медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України, проведення аналізу її функціонально-організаційних елементів з наступним обґрунтуванням та синтезом багаторівневої функціонально-організаційної моделі, інтегрованої в єдиний медичний простір, що може ефективно функціонувати як у мирний, так і у воєнний час. \u0000Матеріали та методи. Матеріалами дослідження слугували законодавча база Сил територіальної оборони Збройних Сил України, матеріали власних досліджень стану медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України та наукові публікації щодо особливостей розробки і впровадження територіальної системи медичного забезпечення військ. Методи дослідження: системний підхід та системний аналіз, метод логічного моделювання. \u0000Результати. У статті проведено аналіз принципів формування системи медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України, сформульовано дефініцію «системи медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України», визначено методологічні основи організації медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України та основні функціональні зв’язки з іншими системами всебічного забезпечення військ і цивільною охороною здоров’я держави. \u0000Висновки. Проведене дослідження дало можливість: сформулювати дефініцію «системи медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України» ‒ як багатофункціональної трирівневої системи медичного забезпечення з ієрархічною організацією управління, спрямованої на надання якісної медичної допомоги військовослужбовцям Сил територіальної оборони Збройних Сил України та інтегрованої в єдиний медичний простір держави, що може ефективно функціонувати як у мирний, так і у воєнний час. Визначити вимоги до системи медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України, її функції, рівні та основні структурні елементи. Обгрунтувати засади для розробки принципово нової моделі системи медичного забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інтегрованої в єдиний медичний простір держави, що може ефективно функціонувати як у мирний, так і у воєнний час. Визначити основні напрямки інтеграції та взаємодії військової медицини з медичною службою інших міністерств та відомств держави на мирний та воєнний час.","PeriodicalId":52716,"journal":{"name":"Ukrayins''kii zhurnal viis''kovoyi meditsini","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43438339","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：