Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-188-208
Степан Хороб
Упродовж останніх років науковці системно досліджували теоретичні та історико-літературні засади українського та західноєвропейського символізму. Проте ще й досі не виявлено остаточно їх художніх особливостей в драматургічно-театральному світі як у національній, так і в зарубіжній культурі. Одним із важливих чинників такого дослідження є порівняльно-типологічний метод у вивченні цієї моделі авторського ідейно-естетичного мислення. Отож пропонована стаття має за мету з’ясувати своєрідність української форми цієї модерністської структури та її самодостатність у зіставленні із західноєвропейськими аналогами кінця ХІХ – початку ХХ століття. Відтак продуктивним у цьому стає порівняльно-типологічний метод та культурно-історична методологія. Власне у цьому полягає новизна пропонованої літературознавчої студії, що безумовно додасть посутній науковий штрих у виявленні національної самоцінності та самототожності авторських моделей символізму, зокрема на матеріалі проаналізованих соціально-філософських драматичних творів. Адже й досі в нашій науці не здійснено такої послідовної та системної аналітики саме жанру соціально-філософської символістської п’єси. Тому ця студія буде однією із таких літературознавчих спроб в руслі порівняльно-типологічних досліджень. Звідси, власне, й випливає практичне значення такого вивчення: результати його можуть бути використані у з’ясуванні національної моделі символізму, зокрема його самодостатності в українській драматургічно-театральній культурі для істориків нашого письменства і сценічного мистецтва, для написання наукових праць про модернізм як естетичне явище, для подальшого з’ясування своєрідності жанру української соціально-філософської драми, для аспірантів і докторантів, які розробляють проблеми функціонування модерністських типів художнього мислення в Україні та в Європі.
{"title":"ТИПОЛОГІЯ АВТОРСЬКИХ МОДЕЛЕЙ ХУДОЖНЬОГО МИСЛЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ СИМВОЛІСТСЬКІЙ ДРАМІ","authors":"Степан Хороб","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-188-208","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-188-208","url":null,"abstract":"Упродовж останніх років науковці системно досліджували теоретичні та історико-літературні засади українського та західноєвропейського символізму. Проте ще й досі не виявлено остаточно їх художніх особливостей в драматургічно-театральному світі як у національній, так і в зарубіжній культурі. Одним із важливих чинників такого дослідження є порівняльно-типологічний метод у вивченні цієї моделі авторського ідейно-естетичного мислення. Отож пропонована стаття має за мету з’ясувати своєрідність української форми цієї модерністської структури та її самодостатність у зіставленні із західноєвропейськими аналогами кінця ХІХ – початку ХХ століття. Відтак продуктивним у цьому стає порівняльно-типологічний метод та культурно-історична методологія. Власне у цьому полягає новизна пропонованої літературознавчої студії, що безумовно додасть посутній науковий штрих у виявленні національної самоцінності та самототожності авторських моделей символізму, зокрема на матеріалі проаналізованих соціально-філософських драматичних творів. Адже й досі в нашій науці не здійснено такої послідовної та системної аналітики саме жанру соціально-філософської символістської п’єси. Тому ця студія буде однією із таких літературознавчих спроб в руслі порівняльно-типологічних досліджень. Звідси, власне, й випливає практичне значення такого вивчення: результати його можуть бути використані у з’ясуванні національної моделі символізму, зокрема його самодостатності в українській драматургічно-театральній культурі для істориків нашого письменства і сценічного мистецтва, для написання наукових праць про модернізм як естетичне явище, для подальшого з’ясування своєрідності жанру української соціально-філософської драми, для аспірантів і докторантів, які розробляють проблеми функціонування модерністських типів художнього мислення в Україні та в Європі.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"69 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132528036","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-354-361
М. С. Грицюк
У статті здійснено аналіз еміграційної літературознавчої, видавничої та громадської діяльності Юрія Стефаника на основі україномовної закордонної періодики, що видавалась наприкінці ХХ ст. в Канаді (до неї увійшли такі періодичні видання, як «Українські вісті», «Свобода», «Гомін України», «Новий шлях»). Актуальним на сьогодні залишається питання повернення із забуття та поглиблення відомостей про постать Юрія Стефаника у сучасній літературознавчій науці. У цьому дослідженні поставлено мету вивести портрет Юрія Стефаника на основі статей У. Самчука, Ю. Бойка, П. Саварина, Д. Нитченка, І. Качуровського, С. Кузьмович та ін. у періодичних виданнях Канади («Свобода», «Українські вісті», «Український голос», «Український Едмонтон», «Гомін» та ін.) і простежити рецепцію його літературознавчої, видавничої та громадської діяльності діяльності крізь призму опублікованих статей, заміток, есе, спогадів. Дослідницька методика передбачає застосування у процесі роботи біографічного, психологічного методів, а також методів аналізу та герменевтивки тексту. Новизна статті полягає в тому, що систематично та узагальнено, під кутом зору закордонної публіцистики,висвітлено постать Юрія Стефаника. Практичне значення та одержані результати. Як результат, продемонстровано літературознавчий портрет Юрія Стефаника на тлі епохи та окресленого еміграційного середовища. Матеріал статті можна використовувати як доповнення до літературознавчих курсів, що стосуються питань стефаникознавства, еміграційного літературознавства та літературної критики.
{"title":"ЕМІГРАЦІЙНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЮРІЯ СТЕФАНИКА: ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА ДОСЛІДНИКА (НА ОСНОВІ ЗАКОРДОННОЇ ПЕРІОДИКИ)","authors":"М. С. Грицюк","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-354-361","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-354-361","url":null,"abstract":"У статті здійснено аналіз еміграційної літературознавчої, видавничої та громадської діяльності Юрія Стефаника на основі україномовної закордонної періодики, що видавалась наприкінці ХХ ст. в Канаді (до неї увійшли такі періодичні видання, як «Українські вісті», «Свобода», «Гомін України», «Новий шлях»). Актуальним на сьогодні залишається питання повернення із забуття та поглиблення відомостей про постать Юрія Стефаника у сучасній літературознавчій науці. У цьому дослідженні поставлено мету вивести портрет Юрія Стефаника на основі статей У. Самчука, Ю. Бойка, П. Саварина, Д. Нитченка, І. Качуровського, С. Кузьмович та ін. у періодичних виданнях Канади («Свобода», «Українські вісті», «Український голос», «Український Едмонтон», «Гомін» та ін.) і простежити рецепцію його літературознавчої, видавничої та громадської діяльності діяльності крізь призму опублікованих статей, заміток, есе, спогадів. Дослідницька методика передбачає застосування у процесі роботи біографічного, психологічного методів, а також методів аналізу та герменевтивки тексту. Новизна статті полягає в тому, що систематично та узагальнено, під кутом зору закордонної публіцистики,висвітлено постать Юрія Стефаника.\u0000Практичне значення та одержані результати. Як результат, продемонстровано літературознавчий портрет Юрія Стефаника на тлі епохи та окресленого еміграційного середовища. Матеріал статті можна використовувати як доповнення до літературознавчих курсів, що стосуються питань стефаникознавства, еміграційного літературознавства та літературної критики.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133106036","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-21-33
Т. В. Шмігер
Порівнюючи способи сприйняття тексту Чосера сучасними англійськими та українськими читачами через оцінку можливостей передачі поетичних прийомів, ужитих у Пролозі Ігумені, автор статті представляє перекладацькі набутки, втрати та проблеми, з якими стикаються перекладачі, коли їм доводиться декодувати та зберегти авторський історико-культурний досвід,закодований у тексті. У статті розглянено оригінал тексту Прологу Ігумені, а також його переклади новоанглійською (1795-2007) та українською (2019) мовами. Інтертекстове багатство Чосерового тексту та літературної культури розглядається з погляду біблійної інтертекстуальности, літургійної гимнографії та релігійної поезії. Техніка колажу Чосера приховує велику силу ідейного й естетичного контрасту, а зміна історичного та культурного досвіду руйнує очікуваний емоційний вплив на сьогоднішню авдиторію. Беручи до уваги сучасних британських чи американських англіканців та українських православних чи греко-католиків, багато хто не сумує за недооціненою мистецькістю колажу в Пролозі, яка ґрунтується на католицькій культурі слова. Більше того, у такому англійсько-українському культурному зіставленні є більше подібного, ніж несхожого, коли доводиться обговорювати вплив Прологу на сучасні емоційні та естетичні смаки. Статуси біблійних і літургійних прототекстів мають різну цінність для сучасного читача у внутрішньокультурному та міжкультурному вимірах. Український перекладач постав перед проблемою зміни статусу богослужбових текстів, яка полегшується стабільним статусом біблійного прототипу. Використання різних мов ув оригіналі також важливе через їхній статус, але зараз їх статус змінився в англійськомовному просторі, а також змінилися текстові смаки. Читач віддаляється від оригінального тексту в культурному сенсі, і оригінальні цінності вже не є цінностями для сучасних читачів. Це також означає, що оригінальний текст змінив свій статус, втрачаючи старі сакральні компоненти та набуваючи нових – але все ще сумнівних – смислів. З теоретичного погляду, всі «модернізації» твору Чосера є повноцінними перекладами і потребують відповідних глибоких перекладацьких рішень.
{"title":"ІНТЕРПРЕТУЮЧИ ЧОСЕРА КРІЗЬ ПРИЗМУ БІБЛІЙНОЇ ТА ЛІТУРГІЙНОЇ ТРАДИЦІЇ: НА ПРИКЛАДІ ПРОЛОГУ ІГУМЕНІ З «КЕНТЕРБЕРІЙСЬКИХ ОПОВІДЕЙ» У ПЕРЕКЛАДАХ СУЧАСНИМИ АНГЛІЙСЬКОЮ ТА УКРАЇНСЬКОЮ МОВАМИ","authors":"Т. В. Шмігер","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-21-33","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-21-33","url":null,"abstract":"Порівнюючи способи сприйняття тексту Чосера сучасними англійськими та українськими читачами через оцінку можливостей передачі поетичних прийомів, ужитих у Пролозі Ігумені, автор статті представляє перекладацькі набутки, втрати та проблеми, з якими стикаються перекладачі, коли їм доводиться декодувати та зберегти авторський історико-культурний досвід,закодований у тексті. У статті розглянено оригінал тексту Прологу Ігумені, а також його переклади новоанглійською (1795-2007) та українською (2019) мовами. Інтертекстове багатство Чосерового тексту та літературної культури розглядається з погляду біблійної інтертекстуальности, літургійної гимнографії та релігійної поезії. Техніка колажу Чосера приховує велику силу ідейного й естетичного контрасту, а зміна історичного та культурного досвіду руйнує очікуваний емоційний вплив на сьогоднішню авдиторію. Беручи до уваги сучасних британських чи американських англіканців та українських православних чи греко-католиків, багато хто не сумує за недооціненою мистецькістю колажу в Пролозі, яка ґрунтується на католицькій культурі слова. Більше того, у такому англійсько-українському культурному зіставленні є більше подібного, ніж несхожого, коли доводиться обговорювати вплив Прологу на сучасні емоційні та естетичні смаки. Статуси біблійних і літургійних прототекстів мають різну цінність для сучасного читача у внутрішньокультурному та міжкультурному вимірах. Український перекладач постав перед проблемою зміни статусу богослужбових текстів, яка полегшується стабільним статусом біблійного прототипу. Використання різних мов ув оригіналі також важливе через їхній статус, але зараз їх статус змінився в англійськомовному просторі, а також змінилися текстові смаки. Читач віддаляється від оригінального тексту в культурному сенсі, і оригінальні цінності вже не є цінностями для сучасних читачів. Це також означає, що оригінальний текст змінив свій статус, втрачаючи старі сакральні компоненти та набуваючи нових – але все ще сумнівних – смислів. З теоретичного погляду, всі «модернізації» твору Чосера є повноцінними перекладами і потребують відповідних глибоких перекладацьких рішень.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"44 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132217290","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-96-105
О. Р. Салій
У статті йдеться про смерть як явище, що міцно вкорінилося в гуцульській культурі, філософії життя горян. Тому всі письменники, які писали про цей край, розвивали тему смерті у своїх творах. Гуцули жили у циклі обрядово-магічного часу, куди смерть входила як природний феномен. Тому одним з важливих елементів їхньої похоронної обрядовості були ігри біля покійника, окремі з яких мали еротичний характер. Цей обряд, в якому жаль сплітався з веселощами, а смерть з життям, ввели в сюжет своїх художніх творів М. Коцюбинський, Марко Черемшина та П. Шекерик-Доників. Тож це дослідження про те, як кожен з них опрацьовував цю тему, чому цей обряд був важливий, що означав для гуцулів тоді і яке значення відіграє сьогодні як елемент гуцульського художнього тексту.
这篇文章论述的死亡现象深深扎根于胡苏尔文化和高原人的生活哲学之中。因此，所有描写这一地区的作家都在其作品中发展了死亡主题。胡苏尔人生活在仪式和神奇的时间循环中，死亡是一种自然现象。因此，他们葬礼仪式的重要内容之一就是在死者身边玩游戏，其中一些游戏带有色情性质。M. Kotsiubynskyi、Marko Cheremshyna 和 P. Shekerik-Donik 在他们的作品中将这种悲痛与欢乐、死亡与生命交织在一起的仪式引入到情节中。因此，本研究将探讨他们各自如何处理这一主题、这一仪式为何重要、它对当时的胡图尔人意味着什么，以及它作为胡图尔艺术文本的一个元素在今天发挥着怎样的重要作用。
{"title":"ПОХОРОННИЙ ОБРЯД «ГРУШКА» У ГУЦУЛЬСЬКОМУ ТЕКСТІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО, МАРКА ЧЕРЕМШИНИ І ПЕТРА ШЕКЕРИКА-ДОНИКОВА","authors":"О. Р. Салій","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-96-105","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-96-105","url":null,"abstract":"У статті йдеться про смерть як явище, що міцно вкорінилося в гуцульській культурі, філософії життя горян. Тому всі письменники, які писали про цей край, розвивали тему смерті у своїх творах. Гуцули жили у циклі обрядово-магічного часу, куди смерть входила як природний феномен. Тому одним з важливих елементів їхньої похоронної обрядовості були ігри біля покійника, окремі з яких мали еротичний характер. Цей обряд, в якому жаль сплітався з веселощами, а смерть з життям, ввели в сюжет своїх художніх творів М. Коцюбинський, Марко Черемшина та П. Шекерик-Доників. Тож це дослідження про те, як кожен з них опрацьовував цю тему, чому цей обряд був важливий, що означав для гуцулів тоді і яке значення відіграє сьогодні як елемент гуцульського художнього тексту.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129892603","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-249-257
Ольга Бігун, Мар’яна Ковбанюк
Мета. Метою статті є дослідження еротичного дискурсу творчості Ф. Бегбеде як складника естетики та поетики постпостмодернізму. Дослідницька методика. Теоретико-методологічна база дослідження ґрунтується на працях Г. Маркузе, М. Мерло-Понті, наукових студіях психоаналітиків (З. Фройд, А. Адлер, К.-Г. Юнг), вітчизняних розвідках щодо аспекту еротичного (В. Агеєвої, Л. Мудрак, Н. Опришко). Результати. З’ясовано, що брутальність та грубий сексизм є стильовою ознакою творів Ф. Бегбеде, коли в основу покладено секс як безпосередню фізіологічну акцію. З іншого боку, у творах французького прозаїка оприявнено складні зв’язки між лібідо і сублімацією, інтенсивні пошуки їх гармонізації у драматичних колізіях біологічної і психічної сфер людського існування. Стилістика еротичного письма Ф. Бегбеде вирізняється специфічною емоційність, яка втілена широкою палітрою художніх засобів: метафори, метонімії, фразеологізми, порівняння, вульгаризми, включення наказового способу тощо. Наукова новизна. У статті на конкретних прикладах з’ясована специфіка апології тілесності у творах Ф. Бегбеде, яка призводить до специфічного трактування любові, в основі якого лежить цинізм як засіб порятунку у світі втрачених цінностей. Практичне значення. Стаття може бути використана для подальшого дослідження стилістичних аспектів ідіостилю Ф. Бегбеде. Наукові результати дослідження можуть бути корисними під час написання курсових, дипломних та інших наукових робіт.
{"title":"СТИЛІСТИКА ЕРОТИЧНОГО ПИСЬМА ФРЕДЕРІКА БЕГБЕДЕ","authors":"Ольга Бігун, Мар’яна Ковбанюк","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-249-257","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-249-257","url":null,"abstract":"Мета. Метою статті є дослідження еротичного дискурсу творчості Ф. Бегбеде як складника естетики та поетики постпостмодернізму. Дослідницька методика. Теоретико-методологічна база дослідження ґрунтується на працях Г. Маркузе, М. Мерло-Понті, наукових студіях психоаналітиків (З. Фройд, А. Адлер, К.-Г. Юнг), вітчизняних розвідках щодо аспекту еротичного (В. Агеєвої, Л. Мудрак, Н. Опришко). \u0000Результати. З’ясовано, що брутальність та грубий сексизм є стильовою ознакою творів Ф. Бегбеде, коли в основу покладено секс як безпосередню фізіологічну акцію. З іншого боку, у творах французького прозаїка оприявнено складні зв’язки між лібідо і сублімацією, інтенсивні пошуки їх гармонізації у драматичних колізіях біологічної і психічної сфер людського існування. Стилістика еротичного письма Ф. Бегбеде вирізняється специфічною емоційність, яка втілена широкою палітрою художніх засобів: метафори, метонімії, фразеологізми, порівняння, вульгаризми, включення наказового способу тощо. Наукова новизна. У статті на конкретних прикладах з’ясована специфіка апології тілесності у творах Ф. Бегбеде, яка призводить до специфічного трактування любові, в основі якого лежить цинізм як засіб порятунку у світі втрачених цінностей. Практичне значення. Стаття може бути використана для подальшого дослідження стилістичних аспектів ідіостилю Ф. Бегбеде. Наукові результати дослідження можуть бути корисними під час написання курсових, дипломних та інших наукових робіт.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"165 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121184363","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-230-236
О. М. Мацяк (Баса), Лілія Бомко
Предмет дослідження у статті – портрети персонажів новел Василя Стефаника «Катруся», «Новина», «Басараби», «Камінний хрест», «Гріх» («Думає собі Касіяниха...»). Мета. Здійснено спробу обґрунтовано перекласти мовою малярства вербальні описи Катрусі, Гандзуні і Доці, Басарабів, Івана Дідуха, Касіянихи з байстрюком, фактично, проілюструвати їх, візуалізувати зі строгим дотриманням авторського тексту і наочно довести експресіоністичну з іншими елементами авангардизму манеру письма Василя Стефаника.
{"title":"ЕКСПРЕСІОНІСТИЧНІ ПОРТРЕТИ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА: ВІЗУАЛІЗАЦІЯ","authors":"О. М. Мацяк (Баса), Лілія Бомко","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-230-236","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-230-236","url":null,"abstract":"Предмет дослідження у статті – портрети персонажів новел Василя Стефаника «Катруся», «Новина», «Басараби», «Камінний хрест», «Гріх» («Думає собі Касіяниха...»). \u0000Мета. Здійснено спробу обґрунтовано перекласти мовою малярства вербальні описи Катрусі, Гандзуні і Доці, Басарабів, Івана Дідуха, Касіянихи з байстрюком, фактично, проілюструвати їх, візуалізувати зі строгим дотриманням авторського тексту і наочно довести експресіоністичну з іншими елементами авангардизму манеру письма Василя Стефаника.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"100 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124119504","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-209-218
Степан Кобута
У статті визначено особливості авторського (письменницького) трактування національної свободи,патріотизму та націоналізму у конкретних історичних умовах. Порівнюється ставлення прозаїків до права боротьби поневолених народів за свою незалежність із урахуванням особливостей британського та українського світобачення у контексті даного питання. Акцент зроблено на особливостях реалізації національної свободи в умовах тоталітарного режиму та проблемі збереження національної ідентичності у тоталітарній державі, зокрема за умов підміни базових понять та маніпуляції інформацією. Особлива увага приділяється взаємозв’язку понять національна свобода та вільна людина, а також умовам їх реалізації. Визначаються спільні та відмінні риси інтерпретації Джорджем Орвеллом та Іваном Багряним національної свободи та чинників її обмеження. Окрема увага приділена актуалізації позицій авторів у контексті сучасної російської війни проти України. Діахронічне порівняння ідеології та методів сучасної російської держави із радянськими через призму публіцистики обох авторів доводить, що поточні події є систематичним втіленням імперіалістичної політики країни агресора, що називає себе «правонаступницею СРСР». Порівняльний аналіз есе Івана Багряного і Джорджа Орвелла дають змогу побачити, що багато проблем сучасності є відлунням чи продовженням тих проблем, котрі не знайшли свого вирішення у середині ХХ століття.
{"title":"АКТУАЛІЗАЦІЯ ПУБЛІЦИСТИКИ ІВАНА БАГРЯНОГО ТА ДЖОРДЖА ОРВЕЛЛА В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ","authors":"Степан Кобута","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-209-218","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-209-218","url":null,"abstract":"У статті визначено особливості авторського (письменницького) трактування національної свободи,патріотизму та націоналізму у конкретних історичних умовах. Порівнюється ставлення прозаїків до права боротьби поневолених народів за свою незалежність із урахуванням особливостей британського та українського світобачення у контексті даного питання. Акцент зроблено на особливостях реалізації національної свободи в умовах тоталітарного режиму та проблемі збереження національної ідентичності у тоталітарній державі, зокрема за умов підміни базових понять та маніпуляції інформацією. Особлива увага приділяється взаємозв’язку понять національна свобода та вільна людина, а також умовам їх реалізації. Визначаються спільні та відмінні риси інтерпретації Джорджем Орвеллом та Іваном Багряним національної свободи та чинників її обмеження. Окрема увага приділена актуалізації позицій авторів у контексті сучасної російської війни проти України. Діахронічне порівняння ідеології та методів сучасної російської держави із радянськими через призму публіцистики обох авторів доводить, що поточні події є систематичним втіленням імперіалістичної політики країни агресора, що називає себе «правонаступницею СРСР». Порівняльний аналіз есе Івана Багряного і Джорджа Орвелла дають змогу побачити, що багато проблем сучасності є відлунням чи продовженням тих проблем, котрі не знайшли свого вирішення у середині ХХ століття.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130728837","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-258-271
Анна Володимирівна Ільків, Марія Цуркан, О. І. Криницька
Мета статті – дослідити типологію жіночих образів в британській літературі вікторіанської доби на прикладі роману британської письменниці Джейн Остін, показати шляхи художнього втілення ґендерних ролей в сюжетній канві тексту. Методи дослідження. У статті використовувалися загальнонаукові й спеціальні літературознавчі методи. Із загальнонаукових застосовано структурно-системний метод та метод класифікації, які дали змогу розглянути об’єкт дослідження як єдине ціле. Серед спеціальних літературознавчих методів використано порівняльно-типологічний (при типології жіночих образів роману); порівняльно-історичний і контекстуальний (задля дослідження традицій феміністичної критики та історико-культурного дискурсу британської літератури); описовий та структуралістський (при визначенні проблемно-тематичних ґендерних домінант). Результати дослідження показали, що образ «нової жінки» в романі «Чуття і чутливість» Джейн Остін був новаторським у багатьох сенсах. Цей образ можна вважати частково автобіографічним, адже в цьому читач може впізнати риси характеру самої письменниці, наділеної живим розумом, здоровим глуздом та аналітичним мисленням. Для Джейн Остін було важливо показати еволюцію жінки в період боротьби за права жінок та виникнення ідеї емансипації жінки. Саме тому її новим ідеалом стає жінка мисляча, жінка, здатна управляти своїми емоціями і почуттями, жінка, здатна на глибокі почуття, але така, що не йде за першим покликом серця, а покладається на раціональне мислення. Новизна статті полягає в тому, що предметом окремого дослідження стали особливості реалізації в художньому тексті ґендерної ідеології, визначено роль жіночої самоосвіти як основної характеристики образу «нової жінки» в романі «Sense and Sensibility»; окреслено шляхи гармонізації бінарних патріархально-матріархальних відносин на сюжетному й образному рівнях роману. Практичне значення полягає в тому, що основні положення й висновки статті можуть бути використані для аналітичних розвідок про британську літературу вікторіанського періоду, зокрема дослідженні ролі творчості Джейн Остін у процесі становлення феміністичного дискурсу британської літератури.
{"title":"ТИПОЛОГІЯ ЖІНОЧИХ ОБРАЗІВ У РОМАНІ ДЖЕЙН ОСТІН «ЧУТТЯ І ЧУТЛИВІСТЬ»: ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДУ КЛЮЧОВИХ ТЕРМІНІВ","authors":"Анна Володимирівна Ільків, Марія Цуркан, О. І. Криницька","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-258-271","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-258-271","url":null,"abstract":"Мета статті – дослідити типологію жіночих образів в британській літературі вікторіанської доби на прикладі роману британської письменниці Джейн Остін, показати шляхи художнього втілення ґендерних ролей в сюжетній канві тексту.\u0000Методи дослідження. У статті використовувалися загальнонаукові й спеціальні літературознавчі методи. Із загальнонаукових застосовано структурно-системний метод та метод класифікації, які дали змогу розглянути об’єкт дослідження як єдине ціле. Серед спеціальних літературознавчих методів використано порівняльно-типологічний (при типології жіночих образів роману); порівняльно-історичний і контекстуальний (задля дослідження традицій феміністичної критики та історико-культурного дискурсу британської літератури); описовий та структуралістський (при визначенні проблемно-тематичних ґендерних домінант). \u0000Результати дослідження показали, що образ «нової жінки» в романі «Чуття і чутливість» Джейн Остін був новаторським у багатьох сенсах. Цей образ можна вважати частково автобіографічним, адже в цьому читач може впізнати риси характеру самої письменниці, наділеної живим розумом, здоровим глуздом та аналітичним мисленням. Для Джейн Остін було важливо показати еволюцію жінки в період боротьби за права жінок та виникнення ідеї емансипації жінки. Саме тому її новим ідеалом стає жінка мисляча, жінка, здатна управляти своїми емоціями і почуттями, жінка, здатна на глибокі почуття, але така, що не йде за першим покликом серця, а покладається на раціональне мислення.\u0000Новизна статті полягає в тому, що предметом окремого дослідження стали особливості реалізації в художньому тексті ґендерної ідеології, визначено роль жіночої самоосвіти як основної характеристики образу «нової жінки» в романі «Sense and Sensibility»; окреслено шляхи гармонізації бінарних патріархально-матріархальних відносин на сюжетному й образному рівнях роману.\u0000Практичне значення полягає в тому, що основні положення й висновки статті можуть бути використані для аналітичних розвідок про британську літературу вікторіанського періоду, зокрема дослідженні ролі творчості Джейн Остін у процесі становлення феміністичного дискурсу британської літератури.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130687988","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-237-248
О. І. Руднянин
У статті досліджено традицію жанру сімейного роману-хроніки в українській літературі, що розвинувся в творчості Г. Квітки-Основ’яненка, А. Свидницького, У. Самчука, О. Стороженка, Ірини Вільде, Ю. Косача, а також простежено розвиток цього виду роману в світовій літературі. У статті також вивчено теоретичні аспекти цього жанру, наголошено на специфіці історизму та особливостях лінійної побудови сюжету. Особлива романна форма – сімейний роман привертає виняткову увагу дослідників та має уже помітну традицію як в українській, так і світовій літературі. У літературознавстві на позначення сімейного роману-хроніки зустрічаються жанрові визначення «сімейний роман», «родинний роман», «родинна хроніка», «епопея», «сімейна епопея», «роман поколінь», однак найбільш точно жанрові особливості такої романної форми відображає термін «сімейний роман-хроніка». Центральною темою цього виду роману є занепад роду, крім того автори творів подібного типу постійно роблять спроби трансформації жанру в більш сучасні форми за допомогою використання міфологічних парадигм, психологізму та фрагментації, зберігаючи при цьому давні традиції романної оповіді. Константними ознаками жанру вважаємо тему роду в усіх його можливих проєкція: становлення, об’єднання і розпаду. Специфікою хронотопу такого типу романів виступає рух, зміна поколінь в контексті певної історичної епохи, тобто історичну добу зображено крізь призму життя конкретної особистості. Характерними особливостями цієї романної форми вважаємо поєднання історії життя окремої людини з життям та історією всього суспільства. Специфіка романного мислення в жанрі сімейного роману-хроніки полягає у формуванні зображення закономірностей суспільно-історичних змін, що проявляються у становленні героя, особливостях його соціального життя і психології.
{"title":"ЄВРОПЕЙСЬКА ТРАДИЦІЯ ЖАНРУ СІМЕЙНОГО РОМАНУ-ХРОНІКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПРОЗІ: СПЕЦИФІКА РОМАННОГО МИСЛЕННЯ","authors":"О. І. Руднянин","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-237-248","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-237-248","url":null,"abstract":"У статті досліджено традицію жанру сімейного роману-хроніки в українській літературі, що розвинувся в творчості Г. Квітки-Основ’яненка, А. Свидницького, У. Самчука, О. Стороженка, Ірини Вільде, Ю. Косача, а також простежено розвиток цього виду роману в світовій літературі. У статті також вивчено теоретичні аспекти цього жанру, наголошено на специфіці історизму та особливостях лінійної побудови сюжету.\u0000Особлива романна форма – сімейний роман привертає виняткову увагу дослідників та має уже помітну традицію як в українській, так і світовій літературі. У літературознавстві на позначення сімейного роману-хроніки зустрічаються жанрові визначення «сімейний роман», «родинний роман», «родинна хроніка», «епопея», «сімейна епопея», «роман поколінь», однак найбільш точно жанрові особливості такої романної форми відображає термін «сімейний роман-хроніка». Центральною темою цього виду роману є занепад роду, крім того автори творів подібного типу постійно роблять спроби трансформації жанру в більш сучасні форми за допомогою використання міфологічних парадигм, психологізму та фрагментації, зберігаючи при цьому давні традиції романної оповіді. Константними ознаками жанру вважаємо тему роду в усіх його можливих проєкція: становлення, об’єднання і розпаду. Специфікою хронотопу такого типу романів виступає рух, зміна поколінь в контексті певної історичної епохи, тобто історичну добу зображено крізь призму життя конкретної особистості.\u0000Характерними особливостями цієї романної форми вважаємо поєднання історії життя окремої людини з життям та історією всього суспільства. Специфіка романного мислення в жанрі сімейного роману-хроніки полягає у формуванні зображення закономірностей суспільно-історичних змін, що проявляються у становленні героя, особливостях його соціального життя і психології.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"22 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133512861","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-318-330
Тетяна Лях
Український літературний процес кінця ХІХ – початку ХХ століть значну роль відводив людині, котра прагне віднайти себе у світі. Митці відображали як реалії життя людини, її психологічні стани за певних обставин, так і внутрішнє єство, почуття та настрій персонажа, що було ознакою модернізму. Творчість Марка Черемшини формувалася під впливом сучасних йому культурно-історичних умов, європейської філософії. Актуальність дослідження зумовлена тим, що виникає потреба вивчення художньої антропології письменника у зв’язку з його власним філософським розумінням існування людини у світі. Варто зосередити увагу на філософському аспекті художньої антропології письменника, котрий інтерпретує особистість як суб’єкт, який сприймає і бачить світ метафізично, що є метою пропонованої статті. У дослідженні використано естетичний, психоаналітичний, герменевтичний методи. З’ясовано, що Марко Черемшина зображує світ і людину в ньому метафізично, акцентуючи на несвідомому персонажів, їх внутрішньому єстві, часто ставить їх в екзистенційні межові ситуації. Такому підходу автора до творення художньої антропології сприяли як модерністська рецепція фольклорно-міфологічних образів та мотивів, так і новітні напрямки європейської філософії, зокрема філософія життя Ф. Ніцше. Доведено, що одним із маркерів художньої антропології Марка Черемшини є вітаїстичний мотив повноти людського життя, любові, що виявився у збірці новел «Парасочка». Аналіз художньої антропології письменника допомагає глибше зрозуміти невичерпний феномен його творчості. Дослідження доповнює уявлення про особливий філософічний тип мислення Марка Черемшини, накреслює подальші аспекти вивчення його новелістики в руслі міждисциплінарних досліджень.
{"title":"ХУДОЖНЯ АНТРОПОЛОГІЯ МАРКА ЧЕРЕМШИНИ: МЕТАФІЗИЧНИЙ ГОРИЗОНТ ЛЮДИНИ І СВІТУ","authors":"Тетяна Лях","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-318-330","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-318-330","url":null,"abstract":"Український літературний процес кінця ХІХ – початку ХХ століть значну роль відводив людині, котра прагне віднайти себе у світі. Митці відображали як реалії життя людини, її психологічні стани за певних обставин, так і внутрішнє єство, почуття та настрій персонажа, що було ознакою модернізму. Творчість Марка Черемшини формувалася під впливом сучасних йому культурно-історичних умов, європейської філософії. Актуальність дослідження зумовлена тим, що виникає потреба вивчення художньої антропології письменника у зв’язку з його власним філософським розумінням існування людини у світі. Варто зосередити увагу на філософському аспекті художньої антропології письменника, котрий інтерпретує особистість як суб’єкт, який сприймає і бачить світ метафізично, що є метою пропонованої статті. У дослідженні використано естетичний, психоаналітичний, герменевтичний методи. З’ясовано, що Марко Черемшина зображує світ і людину в ньому метафізично, акцентуючи на несвідомому персонажів, їх внутрішньому єстві, часто ставить їх в екзистенційні межові ситуації. Такому підходу автора до творення художньої антропології сприяли як модерністська рецепція фольклорно-міфологічних образів та мотивів, так і новітні напрямки європейської філософії, зокрема філософія життя Ф. Ніцше. Доведено, що одним із маркерів художньої антропології Марка Черемшини є вітаїстичний мотив повноти людського життя, любові, що виявився у збірці новел «Парасочка». Аналіз художньої антропології письменника допомагає глибше зрозуміти невичерпний феномен його творчості. Дослідження доповнює уявлення про особливий філософічний тип мислення Марка Черемшини, накреслює подальші аспекти вивчення його новелістики в руслі міждисциплінарних досліджень.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132718772","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：