Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-9-20
Віталій Кононенко
Розглянуто лінгвоперсонологічні особливості щоденникових записів державного і політичного діяча України, письменника Володимира Винниченка, автокомунікативну спрямованість його тексту, елітарну спроможність мовної особистості автора відбивати складні суспільні процеси, невід’ємні від проблематики приватного життя. Визначальними рисами письменницького ідіостилю стають публіцистичність, полемічність, філософічність, підвищена емоційність, художнє світовідчуття. Ключовими внутрішніми словами композиційного призначення стає Україна та найменування, що входять у відповідне поняттєво-смислове поле. Мовностилістична єдність наративу досягається індивідуалізованими характеристиками манери письма, відтворенням центробіжних психосоматичних параметрів особи автора, опосередкованим впливом художнього мовомислення. У прагматичному вимірі тексти Винниченкових записників, з одного боку, відтворюють утверджену в персонології щоденникову генологію з урахуванням постаті письменника, з другого боку, відбивають різностильову структуру текстів, що репрезентують авторську лінгвопоетичну несхожість з іншими діаристами. В щоденникових записах представлені, зокрема, описи довкілля з орієнтацією на україноцентричне сприймання природи в часи еміграції, звернення до роздумів щодо ментального типу українців, їхніх етнокультурних традицій. Відокремлені в записах нотатки з приводу творчих задумів письменника, виконані як драматургійні ремарки, короткі описи змісту майбутніх п’єс. Записи з особистого життя набувають форм інтимізованого мовлення, витримані в ракурсі стриманого вираження почуттів і переживань зі сфери особистісного життя. Функційно-семантичний аналіз Винниченкових записників засвідчує високу мовленнєву культуру, мистецький хист, своєрідні риси ідіостилю письменника.
{"title":"«ЩОДЕННИК» ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА: ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ НОТАТКИ","authors":"Віталій Кононенко","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-9-20","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-9-20","url":null,"abstract":"Розглянуто лінгвоперсонологічні особливості щоденникових записів державного і політичного діяча України, письменника Володимира Винниченка, автокомунікативну спрямованість його тексту, елітарну спроможність мовної особистості автора відбивати складні суспільні процеси, невід’ємні від проблематики приватного життя. Визначальними рисами письменницького ідіостилю стають публіцистичність, полемічність, філософічність, підвищена емоційність, художнє світовідчуття. Ключовими внутрішніми словами композиційного призначення стає Україна та найменування, що входять у відповідне поняттєво-смислове поле. Мовностилістична єдність наративу досягається індивідуалізованими характеристиками манери письма, відтворенням центробіжних психосоматичних параметрів особи автора, опосередкованим впливом художнього мовомислення.\u0000У прагматичному вимірі тексти Винниченкових записників, з одного боку, відтворюють утверджену в персонології щоденникову генологію з урахуванням постаті письменника, з другого боку, відбивають різностильову структуру текстів, що репрезентують авторську лінгвопоетичну несхожість з іншими діаристами. В щоденникових записах представлені, зокрема, описи довкілля з орієнтацією на україноцентричне сприймання природи в часи еміграції, звернення до роздумів щодо ментального типу українців, їхніх етнокультурних традицій. Відокремлені в записах нотатки з приводу творчих задумів письменника, виконані як драматургійні ремарки, короткі описи змісту майбутніх п’єс. Записи з особистого життя набувають форм інтимізованого мовлення, витримані в ракурсі стриманого вираження почуттів і переживань зі сфери особистісного життя. Функційно-семантичний аналіз Винниченкових записників засвідчує високу мовленнєву культуру, мистецький хист, своєрідні риси ідіостилю письменника.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124336100","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-272-281
Т. П. Монолатій
Стаття присвячена дослідженню особливостей зображення класиком австрійської літератури ХХ ст., уродженцем Бродів на Галичині Йозефом Ротом (1894–1939), місця і ролі дітей в умовах повоєнного Відня на сторінках ліво-ліберальної місцевої газети «Der Neue Tag» у 1919–1920 рр. Зовнішнім тлом досліджуваної проблеми є розпад національно-державного порядку довоєнної Європи, руйнування колишніх ціннісних і культурних структур, долі «втраченого покоління». Стверджується, що ці чинники відображали ситуацію бездомності, абсолютної відчуженості і порожнечі в індивідуальному, соціальному і метафізичному сенсі безіменних героїв фейлетонів Й. Рота, які можна розглядати як авторську журналістську реакцію на соціальні проблеми досліджуваного хронотопу. Зазначається, що більшість з проаналізованих текстів Й. Рота опубліковані у тематичній газетній рубриці «віденські симптоми», присвяченій зокрема описові проблеми дітей найбідніших і найнезахищеніших верств міського населення столиці Австрійської Республіки. Як журналіст Й. Рот вказує на жалюгідні умови їхнього життя, соціальне страждання і власне обурення бездіяльністю інститутів влади щодо фактів невідвідування дітьми-сиротами закладів освіти. Підкреслюється, що Й. Рот у проаналізованих фейлетонах висловлювався з величезним ентузіазмом про освітню реформу 1919–1934 рр. австрійського політика соціал-демократа, реформатора шкільної освіти Отто Ґльокеля, вважаючи, що її реалізація змінить австрійську молодь, яка протистоятиме крайнім політичним ідеологіям. З’ясовується, що на підставі вивчення досвіду окремих сімей у фейлетонах Й. Рота можна стверджувати про певну закономірність розвитку майбутнього дітей, їхньої фактичної приреченості повторювати долю своїх батьків. Результати дослідження. Висновується, що зображення дітей в умовах повоєнного Відня у фейлетонах майбутнього австрійського класика можна вважати особливим прикладом переплетіння тогочасних проблем моралі, локальної політики та шкільної освіти, детермінованого суб’єктивізмом Й. Рота як журналіста-початківця.
本文致力于研究二十世纪奥地利文学经典、加利西亚布罗迪人约瑟夫-罗斯（Josef Roth，1894-1939 年）1919-1920 年在当地左翼自由主义报纸《新标签》（Der Neue Tag）上描写战后维也纳儿童的地位和作用的特殊性。 所研究问题的外部背景是战前欧洲民族国家秩序的崩溃、原有价值和文化结构的破坏以及 "迷惘的一代 "的命运。有学者认为，这些因素反映了 J. Roth 的长篇小说中无名人物在个人、社会和形而上学意义上的无家可归、绝对异化和空虚的处境，可以将其视为作者对所研究的时序社会问题的新闻回应。值得注意的是，J. Roth 的大部分分析文本都发表在报纸的专题栏目 "维也纳症状 "上，尤其是专门描述奥地利共和国首都最贫穷、最弱势的城市人口中的儿童问题。作为一名记者，J. Roth 指出了他们悲惨的生活条件、社会苦难以及他本人对当局对孤儿不上学的事实不作为的愤慨。需要强调的是，J. Roth 在所分析的传单中对奥地利社会民主党政治家、学校教育改革家 Otto Glockel 于 1919-1934 年进行的教育改革充满热情，认为改革的实施将改变奥地利青年，他们将抵制极端的政治意识形态。事实证明，根据对 J. Roth 的长篇小说中各个家庭的经历的研究，可以断言儿童未来发展的某种模式，即他们重复父母命运的实际厄运。研究结果研究得出结论，在未来奥地利经典作品的长篇小说中对战后维也纳儿童的描写可以被视为当代道德、地方政治和学校教育问题交织在一起的一个特殊例子，这是由 J. Roth 作为一名新手记者的主观性决定的。
{"title":"KINDER IM NACHKRIEGS-WIEN IN JOSEPH ROTHS FEUILLETONS VON 1919/20","authors":"Т. П. Монолатій","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-272-281","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-272-281","url":null,"abstract":"Стаття присвячена дослідженню особливостей зображення класиком австрійської літератури ХХ ст., уродженцем Бродів на Галичині Йозефом Ротом (1894–1939), місця і ролі дітей в умовах повоєнного Відня на сторінках ліво-ліберальної місцевої газети «Der Neue Tag» у 1919–1920 рр. Зовнішнім тлом досліджуваної проблеми є розпад національно-державного порядку довоєнної Європи, руйнування колишніх ціннісних і культурних структур, долі «втраченого покоління». Стверджується, що ці чинники відображали ситуацію бездомності, абсолютної відчуженості і порожнечі в індивідуальному, соціальному і метафізичному сенсі безіменних героїв фейлетонів Й. Рота, які можна розглядати як авторську журналістську реакцію на соціальні проблеми досліджуваного хронотопу. Зазначається, що більшість з проаналізованих текстів Й. Рота опубліковані у тематичній газетній рубриці «віденські симптоми», присвяченій зокрема описові проблеми дітей найбідніших і найнезахищеніших верств міського населення столиці Австрійської Республіки. Як журналіст Й. Рот вказує на жалюгідні умови їхнього життя, соціальне страждання і власне обурення бездіяльністю інститутів влади щодо фактів невідвідування дітьми-сиротами закладів освіти. Підкреслюється, що Й. Рот у проаналізованих фейлетонах висловлювався з величезним ентузіазмом про освітню реформу 1919–1934 рр. австрійського політика соціал-демократа, реформатора шкільної освіти Отто Ґльокеля, вважаючи, що її реалізація змінить австрійську молодь, яка протистоятиме крайнім політичним ідеологіям. З’ясовується, що на підставі вивчення досвіду окремих сімей у фейлетонах Й. Рота можна стверджувати про певну закономірність розвитку майбутнього дітей, їхньої фактичної приреченості повторювати долю своїх батьків. Результати дослідження. Висновується, що зображення дітей в умовах повоєнного Відня у фейлетонах майбутнього австрійського класика можна вважати особливим прикладом переплетіння тогочасних проблем моралі, локальної політики та шкільної освіти, детермінованого суб’єктивізмом Й. Рота як журналіста-початківця.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132154262","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-160-167
О. В. Слоньовська
Свого старшого сина Василь Стефаник назвав на честь власного батька Семеном, що спростовує надумані умовиводи радянських літературознавців про взаємну ненависть між батьком-куркулем і сином-демократом. Середущий син отримав ім’я священника Кирила Гаморака, а наймолодший – ім’я сина першої дипломованої жінки-лікарки в Західній Україні Софії Окуневської-Морачевської та її чоловіка Вацлава Морачевського – Юрія. Виховання дітей було етнопедагогічним і патріотичним, вони повинні були отримати добру освіту як передумову їхньої самодостатності в зрілі роки. Умовою ставало виховання пасіонаріїв, майбутнього цвіту соборної Української держави. Семена Стефаника неодноразово обирали до Верховної Ради СССР, він обіймав посаду заступника голови Ради Міністрів УРСР, був багаторічним головою Львівської обласної ради, а в останні роки життя працював директором Львівського меморіального музею Івана Франка. Кирило Васильович незмінно працював директором Літературно-меморіального музею Василя Стефаника. Проте саме Юрій Стефаник – найталановитіший і найбільш патріотично свідомий син Василя Стефаника. Мета цієї статті й полягає в зусібічному розкритті постаті Юрія Стефаника.
{"title":"СИН ГЕНІЯ-НОВЕЛІСТА","authors":"О. В. Слоньовська","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-160-167","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-160-167","url":null,"abstract":"Свого старшого сина Василь Стефаник назвав на честь власного батька Семеном, що спростовує надумані умовиводи радянських літературознавців про взаємну ненависть між батьком-куркулем і сином-демократом. Середущий син отримав ім’я священника Кирила Гаморака, а наймолодший – ім’я сина першої дипломованої жінки-лікарки в Західній Україні Софії Окуневської-Морачевської та її чоловіка Вацлава Морачевського – Юрія. Виховання дітей було етнопедагогічним і патріотичним, вони повинні були отримати добру освіту як передумову їхньої самодостатності в зрілі роки. Умовою ставало виховання пасіонаріїв, майбутнього цвіту соборної Української держави. Семена Стефаника неодноразово обирали до Верховної Ради СССР, він обіймав посаду заступника голови Ради Міністрів УРСР, був багаторічним головою Львівської обласної ради, а в останні роки життя працював директором Львівського меморіального музею Івана Франка. Кирило Васильович незмінно працював директором Літературно-меморіального музею Василя Стефаника. Проте саме Юрій Стефаник – найталановитіший і найбільш патріотично свідомий син Василя Стефаника. Мета цієї статті й полягає в зусібічному розкритті постаті Юрія Стефаника.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"98 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126777380","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-34-46
Володимир Барчук
Мета. Стаття присвячена дослідженню особливостей сучасного українського суспільного мовлення на матеріалі текстів блогерів інтернет-видання «Цензор.нет». Об’єктом аналізу є девіації у публіцистичних текстах, зокрема зумовленість та особливості використання обсценної лексики. Традиційно мовні девіації розглядають як комунікативну невдачу чи помилку. У праці визначено новий аспект інтерпретації девіацій як засобу досягнення комунікативної мети, реалізації інтенції адресанта, розкриття змісту та емоційно-оцінного спрямування дискурсу. Обґрунтовано підстави використання обсценної лексики в публічному мовленні, оцінено її доречність, функціональні межі та етнічні особливості вживання. Визначено перспективи та завдання розвитку українського суспільного публічного мовлення. Дослідницька методика. Ключовим методом дослідження є описовий. Водночас використано порівняльно-типологічний аналіз денотативно-конотативного, емоційно-оцінного, культурно-етичного значення обсценних лексем та їхнього функціонального статусу. Контекстуальний аналіз дозволив встановити тло та зумовленість функціонально-семантичного навантаження умисних девіацій як текстотвірних засобів. Результати. Дослідження мови блогерів виявило, що мовні девіації є типовою ознакою текстів сучасного медіапростору. Встановлено, що частина девіацій є наслідком динамічности інформаційного поля, зумовлена лакунами у формуванні мовної особистости, а також низьким рівнем вимог до мовної культури. З іншого боку, частина мовних, перш за все лексичних, девіацій є свідомим вибором авторів, зокрема використання обсценних слів. Вказано на рівень стилістичної маркованости обсценної лексики, яку автори використовують прямо, евфемізуючи чи представляючи її вже як жаргонно-сленгову. Визначено доречність використання девіантної лексики з погляду перспективи розвитку українського суспільного мовлення. Наукова новизна. Обґрунтовано авторську концепцію лексичних девіацій як засобу досягнення комунікативної мети, запропоновано модель опису обсценної лексики у суспільному мовленні на основі цілісного аналізу тексту, його комунікативно-прагматичних особливостей, зумовлености появи мовних девіацій. Практичне значення. Матеріал дослідження може слугувати для опрацювання стилістично маркованих компонентів авторського дискурсу в межах курсу лінгвоаналізу тексту. Висновки та узагальнення сприятимуть опрацюванню засад розвитку і суспільного мовлення, і української мовної особистості.
{"title":"ДЕВІАЦІЇ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬНОГО МОВЛЕННЯ: ОБСЦЕННА ЛЕКСИКА (НА МАТЕРІАЛІ БЛОГІВ НА «ЦЕНЗОР.НЕТ»)","authors":"Володимир Барчук","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-34-46","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-34-46","url":null,"abstract":"Мета. Стаття присвячена дослідженню особливостей сучасного українського суспільного мовлення на матеріалі текстів блогерів інтернет-видання «Цензор.нет». Об’єктом аналізу є девіації у публіцистичних текстах, зокрема зумовленість та особливості використання обсценної лексики. Традиційно мовні девіації розглядають як комунікативну невдачу чи помилку. У праці визначено новий аспект інтерпретації девіацій як засобу досягнення комунікативної мети, реалізації інтенції адресанта, розкриття змісту та емоційно-оцінного спрямування дискурсу. Обґрунтовано підстави використання обсценної лексики в публічному мовленні, оцінено її доречність, функціональні межі та етнічні особливості вживання. Визначено перспективи та завдання розвитку українського суспільного публічного мовлення.\u0000Дослідницька методика. Ключовим методом дослідження є описовий. Водночас використано порівняльно-типологічний аналіз денотативно-конотативного, емоційно-оцінного, культурно-етичного значення обсценних лексем та їхнього функціонального статусу. Контекстуальний аналіз дозволив встановити тло та зумовленість функціонально-семантичного навантаження умисних девіацій як текстотвірних засобів.\u0000Результати. Дослідження мови блогерів виявило, що мовні девіації є типовою ознакою текстів сучасного медіапростору. Встановлено, що частина девіацій є наслідком динамічности інформаційного поля, зумовлена лакунами у формуванні мовної особистости, а також низьким рівнем вимог до мовної культури. З іншого боку, частина мовних, перш за все лексичних, девіацій є свідомим вибором авторів, зокрема використання обсценних слів. Вказано на рівень стилістичної маркованости обсценної лексики, яку автори використовують прямо, евфемізуючи чи представляючи її вже як жаргонно-сленгову. Визначено доречність використання девіантної лексики з погляду перспективи розвитку українського суспільного мовлення.\u0000Наукова новизна. Обґрунтовано авторську концепцію лексичних девіацій як засобу досягнення комунікативної мети, запропоновано модель опису обсценної лексики у суспільному мовленні на основі цілісного аналізу тексту, його комунікативно-прагматичних особливостей, зумовлености появи мовних девіацій.\u0000Практичне значення. Матеріал дослідження може слугувати для опрацювання стилістично маркованих компонентів авторського дискурсу в межах курсу лінгвоаналізу тексту. Висновки та узагальнення сприятимуть опрацюванню засад розвитку і суспільного мовлення, і української мовної особистості.\u0000 ","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"7 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123398171","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-282-292
Г. Я. Поглод
У роботі поставлено мету проаналізувати вибрані новели М. де Сервантеса як джерело історичного виховання. Письменник знайомить з важливими аспектами виховання в минулому, які тісно пов’язані з повсякденним життям суспільства і його громадян. У новелах «Lagitanilla» i «Coloquio de los perros» («Циганочка» і «Розмова собак») з «Las Novelas Ejemplares» по-особливому описано сцени виховання з етичних міркувань того часу. М. де Сервантес знайомить з важливими аспектами виховання в минулому, особливо пов’язує з суспільним і повсякденним життям громадян. У цьому контексті «Lagitanilla»i «Coloquio de los perros» («Циганочка» і «Розмова собак») з «Las Novelas Ejemplares» («Вибраних новел») найколоритніше описують героїв та їхні характери. В обох творах багато важливих сцен виховного характеру подано з етичної точки зору. Після урочистого святкування 400 річчя (2016 р.) і видання першої частини великого літературного твору всесвітнього значення «El Ingenioso Hidalgo Don Quijotedela Mancha» («Геніальний ідальґо дон Кіхоте з ла Манчі»), потрібно згадати «Las Novelas Ejemplares» («Вибрані новели»), які почали видаватися з 1609року. У нашій статті вказано цінність літератури як важливого джерела вивчення деяких аспектів виховання в минулому, а також закцентовано, як підтримувати її ніби живе полум’я, яке нам дає більше і краще пізнати історію, оскільки вимисел у літературному творі завершує історичне дослідження. [2] Місією шкіл того часу було навчання і виховання хлопчиків і дівчат. Провідне місце посідали школи християнського віровчення «el Colegio de losniños dela Doctrina yel Campañía de Jesús». Така перша школа була організована в 1542р. в місті Вальядоліді, натхненниками цієї школи були поет-гуманіст Луїс Вівес і релігійний діяч Хуан з містечка Авіли. В ті часи в Іспанії було поширене дитяче жебрацтво, яке вело до злочинності, бідні люди вмирали на вулицях з голоду і від хворіб, це викликало неабиякий страх. Метою школи було зібрати бідних дітей сиріт від 5-12 років, навчити їх християнського віровчення, сформувати їх поведінку, навчити читати, писати, рахувати і катехизму, а також навчити ручної праці, щоб себе утримувати економічно, велася підготовка до вступу в художні майстерні, щоб заробляти на життя і в майбутньому мати гідну працю. На думку Хосе Луїса де лос Реєс Леос [3] «el Colegio de losniños delа Doctrina» виправна школа правопорушників стала професійною. В обов’язки дітей такої школи входили спів на вулицях і площах впродовж свят, спів в церквах, а також присутність на похоронах. Отож, виходячи з цього, маємо можливість стверджувати новизну нашого дослідження, а також його практичне значення: використання аналізу новел М. де Сервантеса під час вивчення їх у школі та як виховний момент школярів-старшокласників.
本文旨在分析塞万提斯先生的部分小说，将其作为历史教育的源泉。作家介绍了过去教育的重要方面，这些方面与社会及其公民的日常生活密切相关。长篇小说 "Las Novelas Ejemplares "中的长篇小说 "Lagitanilla "和 "Coloquio de los perros"（"吉普赛女孩 "和 "狗的对话"）以特殊的方式描述了当时出于伦理原因的教养场景。德-塞万提斯先生介绍了过去教育的重要方面，特别是与公民的社会和日常生活有关的方面。在这方面，《小说选》中的《吉卜赛女郎》和《狗的对话》在描写人物及其性格方面最为丰富多彩。在隆重庆祝《拉曼恰的天才伊达尔戈-堂吉诃德》问世 400 周年（2016 年）和具有世界影响的伟大文学作品《拉曼恰的天才伊达尔戈-堂吉诃德》第一部出版之后，有必要提及 1609 年开始出版的《小说选》。我们的文章指出了文学作品作为研究过去教育某些方面的重要资料的价值，同时也强调了如何保持文学作品的生命力，因为文学作品中的虚构完成了历史研究，而文学作品中的虚构是让我们更多更好地了解历史的活火山。[2] 当时学校的任务是教育男孩和女孩。基督教教义学校 "el Colegio de losniños dela Doctrina yel Campañía de Jesús "占据了主导地位。在人文主义诗人路易斯-维维斯和宗教领袖阿维拉的胡安的启发下，第一所这样的学校于 1542 年在巴利亚多利德市成立。当时，西班牙儿童乞讨现象十分普遍，导致了犯罪，穷人因饥饿和疾病而流落街头，造成了极大的恐慌。这所学校的目的是将 5-12 岁的贫困孤儿集中起来，教导他们基督教信仰，塑造他们的行为，教他们读、写、算和慕道，同时教他们体力劳动以维持经济生活，并为他们将来进入艺术作坊谋生和获得体面工作做好准备。根据何塞-路易斯-德洛斯-雷耶斯-莱奥斯[3]的说法，"el Colegio de losniños dela Doctrina"，罪犯感化院成为了一所职业学校。因此，基于这一点，我们可以断言我们研究的新颖性及其实际意义：在学校学习塞万提斯先生的小说时使用分析方法，并将其作为高年级学生的教育时机。
{"title":"МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ АСПЕКТИ У НОВЕЛІСТИЦІ МІГЕЛЯ ДЕ СЕРВАНТЕСА","authors":"Г. Я. Поглод","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-282-292","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-282-292","url":null,"abstract":"У роботі поставлено мету проаналізувати вибрані новели М. де Сервантеса як джерело історичного виховання. Письменник знайомить з важливими аспектами виховання в минулому, які тісно пов’язані з повсякденним життям суспільства і його громадян. У новелах «Lagitanilla» i «Coloquio de los perros» («Циганочка» і «Розмова собак») з «Las Novelas Ejemplares» по-особливому описано сцени виховання з етичних міркувань того часу. М. де Сервантес знайомить з важливими аспектами виховання в минулому, особливо пов’язує з суспільним і повсякденним життям громадян. У цьому контексті «Lagitanilla»i «Coloquio de los perros» («Циганочка» і «Розмова собак») з «Las Novelas Ejemplares» («Вибраних новел») найколоритніше описують героїв та їхні характери. В обох творах багато важливих сцен виховного характеру подано з етичної точки зору.\u0000Після урочистого святкування 400 річчя (2016 р.) і видання першої частини великого літературного твору всесвітнього значення «El Ingenioso Hidalgo Don Quijotedela Mancha» («Геніальний ідальґо дон Кіхоте з ла Манчі»), потрібно згадати «Las Novelas Ejemplares» («Вибрані новели»), які почали видаватися з 1609року. У нашій статті вказано цінність літератури як важливого джерела вивчення деяких аспектів виховання в минулому, а також закцентовано, як підтримувати її ніби живе полум’я, яке нам дає більше і краще пізнати історію, оскільки вимисел у літературному творі завершує історичне дослідження. [2]\u0000Місією шкіл того часу було навчання і виховання хлопчиків і дівчат. Провідне місце посідали школи християнського віровчення «el Colegio de losniños dela Doctrina yel Campañía de Jesús». Така перша школа була організована в 1542р. в місті Вальядоліді, натхненниками цієї школи були поет-гуманіст Луїс Вівес і релігійний діяч Хуан з містечка Авіли. В ті часи в Іспанії було поширене дитяче жебрацтво, яке вело до злочинності, бідні люди вмирали на вулицях з голоду і від хворіб, це викликало неабиякий страх. Метою школи було зібрати бідних дітей сиріт від 5-12 років, навчити їх християнського віровчення, сформувати їх поведінку, навчити читати, писати, рахувати і катехизму, а також навчити ручної праці, щоб себе утримувати економічно, велася підготовка до вступу в художні майстерні, щоб заробляти на життя і в майбутньому мати гідну працю. На думку Хосе Луїса де лос Реєс Леос [3] «el Colegio de losniños delа Doctrina» виправна школа правопорушників стала професійною. В обов’язки дітей такої школи входили спів на вулицях і площах впродовж свят, спів в церквах, а також присутність на похоронах.\u0000Отож, виходячи з цього, маємо можливість стверджувати новизну нашого дослідження, а також його практичне значення: використання аналізу новел М. де Сервантеса під час вивчення їх у школі та як виховний момент школярів-старшокласників.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127520352","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-147-159
М. Б. Хороб
Марія Вайно – відома майстриня сучасної новели («Шкіци на одвірках» (2011), «Станіславські фрески» (2012), романів у новелах («Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету»(2001), «Пасіонарія» (2012), «Нотатки її життя, або Кохання в запропонованих обставинах» (2020), «Редакторка» (2022), кіносценаріїв («Чоловік у кредит, або Четвертий варіант» (2000 та ін.), посібника «Сценарна майстерність» (2015), всього двадцять видань). Власне, за найкращі із них письменниця була удостоєна звання лауреатки міської та обласної премій в галузі літератури, відповідно, імені Івана Франка та імені Василя Стефаника, Всеукраїнської – імені Григора Тютюнника, двічі лауреатки Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» в номінаціях «кіносценарій» і «проза». Та починала свою творчість із лірики. Мета статті: оскільки на сьогодні відсутнє синтезоване осмислення поезій авторки (за винятком окремих відгуків на першу чи другу збірку (скажімо, Є.Барана, Р.Михайловського та здебільшого інформативного плану повідомлення про презентації в місцевій періодиці), то доцільно проаналізувати поетичні книги Марії Вайно «Терпкість» (1992), «Нитка Аріадни» (1999) та «Ужгородський цикл» (2018), простеживши динаміку емоційного світу ліричної героїні від початку творчості авторки, що припадає на останнє десятиліття ХХ віку, до кінця другого десятиліття ХХІ століття. Методи дослідження: конкретно-історичний, герменевтичний, а також рецептивної естетики. Наукова новизна: вперше в літературознавчій науці синтезовано осмислено внутрішній світ ліричної героїні, рух її почувань, мотивну та образну сферу лірики Марії Вайно. Практичне значення статті полягає у тому, що її результати можуть бути використані під час дослідження загалом творчості Марії Вайно як початку літературного шляху та типологічного зіставлення з доробком інших творців лірики чи із прозовим набутком авторки.
{"title":"У ПОЕТИЧНОМУ СВІТІ ЛЮБОВІ (ЛІРИКА МАРІЇ ВАЙНО)","authors":"М. Б. Хороб","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-147-159","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-147-159","url":null,"abstract":"Марія Вайно – відома майстриня сучасної новели («Шкіци на одвірках» (2011), «Станіславські фрески» (2012), романів у новелах («Теплий двір, або Рапсодія струнного квартету»(2001), «Пасіонарія» (2012), «Нотатки її життя, або Кохання в запропонованих обставинах» (2020), «Редакторка» (2022), кіносценаріїв («Чоловік у кредит, або Четвертий варіант» (2000 та ін.), посібника «Сценарна майстерність» (2015), всього двадцять видань). Власне, за найкращі із них письменниця була удостоєна звання лауреатки міської та обласної премій в галузі літератури, відповідно, імені Івана Франка та імені Василя Стефаника, Всеукраїнської – імені Григора Тютюнника, двічі лауреатки Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» в номінаціях «кіносценарій» і «проза». Та починала свою творчість із лірики. Мета статті: оскільки на сьогодні відсутнє синтезоване осмислення поезій авторки (за винятком окремих відгуків на першу чи другу збірку (скажімо, Є.Барана, Р.Михайловського та здебільшого інформативного плану повідомлення про презентації в місцевій періодиці), то доцільно проаналізувати поетичні книги Марії Вайно «Терпкість» (1992), «Нитка Аріадни» (1999) та «Ужгородський цикл» (2018), простеживши динаміку емоційного світу ліричної героїні від початку творчості авторки, що припадає на останнє десятиліття ХХ віку, до кінця другого десятиліття ХХІ століття. Методи дослідження: конкретно-історичний, герменевтичний, а також рецептивної естетики. Наукова новизна: вперше в літературознавчій науці синтезовано осмислено внутрішній світ ліричної героїні, рух її почувань, мотивну та образну сферу лірики Марії Вайно. Практичне значення статті полягає у тому, що її результати можуть бути використані під час дослідження загалом творчості Марії Вайно як початку літературного шляху та типологічного зіставлення з доробком інших творців лірики чи із прозовим набутком авторки.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"50 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132212236","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-116-130
Наталія Мафтин
У статті розглянуто основні аспекти проблематики малої прози Євгена Гуцала. Метою студії є дослідження специфіки реалізації ідейно-світоглядних домінант у художньо-образній структурі творів письменника. Об’єктом дослідження стала фабульна проза, зокрема «ситуативні» та «портретні» оповідання й новели («Орлами орано», «Жартували з Катериною», «Щури», «Сльози Божої Матері», «Нарешті син вибився в люди», «По-хазяйськи»). У статті проаналізовано чільні мотиви, ідейний та художньо-образний спектри цієї прози, специфіку втілення основної проблеми та ідеї в художньо-образній структурі творів. У статті використано філологічний, інтерпретаційний та герменевтичний методи, елементи психоаналізу та структурального аналізу. Новизна. Євген Гуцало порушив у малій прозі низку важливих морально-етичних проблем. Змальовуючи людину праці, автор возвеличує багатий духовний світ трудівника-українця. Позитивний персонаж його творів наділений духовною красою, під пером письменника він постає в органічній єдності зі світом. Водночас митець підняв і важливу проблему бездуховності, морального виродження, змалювавши цілу галерею пристосуванців, виплеканих антилюдяною суспільною системою – космополітів-безбатченків, ціннісні орієнтири яких обмежуються «жувальним інстинктом» (користолюбством і захланністю). Важливу роль у реалізації художнього задуму письменника відіграють лейтмотивні образи, що набувають символічного значення і часто виносяться як заголовок («Сльози Божої Матері», «Щури»), а також виконують основну роль у моделюванні психологічного портрета. Образність Гуцалової прози виявляє закоріненість художнього мислення автора у фольклорно-міфологічному підґрунті як у джерелі багатої метафорики. Для вияскравлення ідейної домінанти оповідань і новел письменник часто вдало використовує і композиційні прийоми, зокрема групування персонажів «на контрасті» («Жартували з Катериною», «Полювання з гончим псом»), специфіку моделювання конфлікту. Проблематика малої прози Євгена Гуцала, як і всієї його творчості, детермінується авторською світоглядною позицією. Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані у подальших студіях творчості Євгена Гуцала, морально-етичної проблематики прози шістдесятників, опрацюванні жанрово-стильових особливостей української прози другої половини ХХ століття, зокрема для аспірантів і докторантів, які вивчають відповідні проблеми.
{"title":"МОРАЛЬНО-ЕТИЧНА ПРОБЛЕМАТИКА МАЛОЇ ПРОЗИ ЄВГЕНА ГУЦАЛА","authors":"Наталія Мафтин","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-116-130","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-116-130","url":null,"abstract":"У статті розглянуто основні аспекти проблематики малої прози Євгена Гуцала. Метою студії є дослідження специфіки реалізації ідейно-світоглядних домінант у художньо-образній структурі творів письменника. Об’єктом дослідження стала фабульна проза, зокрема «ситуативні» та «портретні» оповідання й новели («Орлами орано», «Жартували з Катериною», «Щури», «Сльози Божої Матері», «Нарешті син вибився в люди», «По-хазяйськи»). У статті проаналізовано чільні мотиви, ідейний та художньо-образний спектри цієї прози, специфіку втілення основної проблеми та ідеї в художньо-образній структурі творів.\u0000У статті використано філологічний, інтерпретаційний та герменевтичний методи, елементи психоаналізу та структурального аналізу.\u0000Новизна. Євген Гуцало порушив у малій прозі низку важливих морально-етичних проблем. Змальовуючи людину праці, автор возвеличує багатий духовний світ трудівника-українця. Позитивний персонаж його творів наділений духовною красою, під пером письменника він постає в органічній єдності зі світом. Водночас митець підняв і важливу проблему бездуховності, морального виродження, змалювавши цілу галерею пристосуванців, виплеканих антилюдяною суспільною системою – космополітів-безбатченків, ціннісні орієнтири яких обмежуються «жувальним інстинктом» (користолюбством і захланністю). \u0000Важливу роль у реалізації художнього задуму письменника відіграють лейтмотивні образи, що набувають символічного значення і часто виносяться як заголовок («Сльози Божої Матері», «Щури»), а також виконують основну роль у моделюванні психологічного портрета. Образність Гуцалової прози виявляє закоріненість художнього мислення автора у фольклорно-міфологічному підґрунті як у джерелі багатої метафорики. \u0000Для вияскравлення ідейної домінанти оповідань і новел письменник часто вдало використовує і композиційні прийоми, зокрема групування персонажів «на контрасті» («Жартували з Катериною», «Полювання з гончим псом»), специфіку моделювання конфлікту. Проблематика малої прози Євгена Гуцала, як і всієї його творчості, детермінується авторською світоглядною позицією. \u0000Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані у подальших студіях творчості Євгена Гуцала, морально-етичної проблематики прози шістдесятників, опрацюванні жанрово-стильових особливостей української прози другої половини ХХ століття, зокрема для аспірантів і докторантів, які вивчають відповідні проблеми.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"80 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131103419","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-78-86
О. В. Костриба
У статті розглянуто денумеративну семантику прикметникового класу слів української мови, що зумовлено необхідністю врахування функційного вияву твірної основи, зокрема числівникової, поруч із формантоцентричним аспектом вивчення словотвору. Метою пропонованого дослідження є з’ясувати словотвірні значення похідних субстантивів у денумеративному словотворенні сучасної української мови. Під час роботи над статтею застосовано лінгвістичний структурно-семантичний метод у поєднанні з прийомом перифраз, а також загальнонауковий описовий метод та прийом кількісних підрахунків. Результатом наукової розвідки є встановлені словотвірні значення дериватів ад’єктивного блоку в денумеративному словотворенні, що інтерпретоване на базі шістнадцяти словотвірних гнізд із вершинами-числівниками. Враховуючи структурні особливості мотивувальної бази, словотвірна семантика проаналізована з урахуванням її ономасіологічного прояву, а також єднального змісту семантики мотивувальних складників. Відтак з’ясовано типи деривації в межах кожного словотвірного значення (мутаційний, модифікаційний, ускладнений та неускладнений синтагматичний типи), виявлено словотвірні моделі. Наукова новизна дослідження полягає у встановленні та типологізації словотвірної семантики прикметникового блоку денумеративного словотворення, розглянутого крізь призму основоцентричних вчень. Практичне значення статті. Одержані результати можуть бути використані в процесі підготовки спецкурсів та спецсемінарів зі словотвору у вишах, використовуватися в науковій діяльності дослідників словотвору, а також у процесі формування словотвірних словників.
{"title":"СЛОВОТВІРНА СЕМАНТИКА ПРИКМЕТНИКІВ У ДЕНУМЕРАТИВНОМУ СЛОВОТВОРЕННІ","authors":"О. В. Костриба","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-78-86","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-78-86","url":null,"abstract":"У статті розглянуто денумеративну семантику прикметникового класу слів української мови, що зумовлено необхідністю врахування функційного вияву твірної основи, зокрема числівникової, поруч із формантоцентричним аспектом вивчення словотвору.\u0000Метою пропонованого дослідження є з’ясувати словотвірні значення похідних субстантивів у денумеративному словотворенні сучасної української мови.\u0000Під час роботи над статтею застосовано лінгвістичний структурно-семантичний метод у поєднанні з прийомом перифраз, а також загальнонауковий описовий метод та прийом кількісних підрахунків.\u0000Результатом наукової розвідки є встановлені словотвірні значення дериватів ад’єктивного блоку в денумеративному словотворенні, що інтерпретоване на базі шістнадцяти словотвірних гнізд із вершинами-числівниками. Враховуючи структурні особливості мотивувальної бази, словотвірна семантика проаналізована з урахуванням її ономасіологічного прояву, а також єднального змісту семантики мотивувальних складників. Відтак з’ясовано типи деривації в межах кожного словотвірного значення (мутаційний, модифікаційний, ускладнений та неускладнений синтагматичний типи), виявлено словотвірні моделі.\u0000Наукова новизна дослідження полягає у встановленні та типологізації словотвірної семантики прикметникового блоку денумеративного словотворення, розглянутого крізь призму основоцентричних вчень.\u0000Практичне значення статті. Одержані результати можуть бути використані в процесі підготовки спецкурсів та спецсемінарів зі словотвору у вишах, використовуватися в науковій діяльності дослідників словотвору, а також у процесі формування словотвірних словників.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134621112","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-58-66
Я. В. Битківська, М. Р. Ткачівська
У статті аналізуються англійські запозичення на первинному етапі входження в лексико-семантичну систему української мови, так званій нульовій транссемантизації, коли англізм зберігає значення етимону без змін. Для досягнення цієї мети було зібрано та систематизовано новітні англізми, засвідчені в усному мовленні, художній літературі, в друкованих і електронних засобах масової інформації та в лексикографічних джерелах; визначено рамки змісту значення запозичень при перенесенні англійських лексем на українськомовний ґрунт; розглянуто специфіку функціонування англізмів у сучасній українській мові. В ході розвідки ми з’ясували, що нульова транссемантизація є досить поширеним явищем, оскільки відображає необхідність мовної системи маркувати нові поняття в умовах глобалізаційних змін. Водночас спостерігаємо необдумане використання англійських запозичень на позначення понять, які вже мають усталені питомі назви, рівнозначні запозиченим неологізмам і здатні передати усю необхідну змістову палітру.
{"title":"ПОНЯТТЯ НУЛЬОВОЇ ТРАНССЕМАНТИЗАЦІЇ ЯК ЯВИЩА (НА ПРИКЛАДІ АНГЛІЙСЬКИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ)","authors":"Я. В. Битківська, М. Р. Ткачівська","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-58-66","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-58-66","url":null,"abstract":"У статті аналізуються англійські запозичення на первинному етапі входження в лексико-семантичну систему української мови, так званій нульовій транссемантизації, коли англізм зберігає значення етимону без змін. Для досягнення цієї мети було зібрано та систематизовано новітні англізми, засвідчені в усному мовленні, художній літературі, в друкованих і електронних засобах масової інформації та в лексикографічних джерелах; визначено рамки змісту значення запозичень при перенесенні англійських лексем на українськомовний ґрунт; розглянуто специфіку функціонування англізмів у сучасній українській мові. В ході розвідки ми з’ясували, що нульова транссемантизація є досить поширеним явищем, оскільки відображає необхідність мовної системи маркувати нові поняття в умовах глобалізаційних змін. Водночас спостерігаємо необдумане використання англійських запозичень на позначення понять, які вже мають усталені питомі назви, рівнозначні запозиченим неологізмам і здатні передати усю необхідну змістову палітру.","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134368387","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-27DOI: 10.31471/2304-7402-2022-17(65)-106-115
Микола Васильчук
Статтю присвячено ранній творчості українського письменника Марка Черемшини (1874–1927). Об’єктом дослідження стало дебютне оповідання цього автора «Керманич» (1896). Зважаючи на досвід попередніх літературознавців (Микола Зеров, Олекса Засенко та ін.), зроблено спробу відчитати особливості бачення Марком Черемшиною Карпат. Зокрема відзначається, що звернення письменника до теми Гуцульщини було органічним і закономірним, оскільки не потребувало додаткового входження в реалії, проблематику і тематику гірського регіону. Оповідання «Керманич» позначене рисами романтичного світобачення автора з елементами сентиментальності. Письменник широко використовує гуцульську говірку з характерною для неї лексикою та зменшувально-пестливими формами. У сприйнятті Марком Черемшиною Гуцульщини помітний вплив Юрія Федьковича. З’ясовано, що Марко Черемшина прийшов у літературу з відчуттям причетності до старшого письменника, з яким був знайомий його батько. Юрій Федькович оспівував Гуцульщину, тому й став позитивним прикладом, опосередковано вказавши на можливість писати про гуцулів. Робив це Марко Черемшина, йдучи своїм шляхом, а не наслідуючи Юрія Федьковича. У контексті зрослого інтересу до Карпат, актуальність статті полягає в з’ясуванні впливу постаті Юрія Федьковича на зацікавленняМарка Черемшини можливостями відтворення Гуцульщини у художній літературі. Акцентовано увагу на показі письменником карпатського регіону в повісті «Керманич», а також розгляді його «спільності» із творчістю Юрія Федьковича. Наукова новизна статті в тому, що розкрито особливості бачення Гуцульщини молодим Марком Черемшиною. Звернення автора до теми Гуцульщини показано як органічне і логічне. Через призму біографії письменника, використання спогадів, а також порівняння лексики творів обох письменників дається відповідь на питання про шляхи впливу Юрія Федьковича на молодого Марка Черемшину. Добір методів дослідження при написанні цієї статті зумовлено конкретними завданнями. Вихідними для автора є загальнонаукові принципи об’єктивності, історизму тощо. Застосовано принципи філологічного, культурно-історичного, психо-біографічного методів дослідження. Розкрити завдання вдалося з використанням можливостей, які дає біографічний метод (обставини впливу Юрія Федьковича на Марка Черемшину). Водночас для з’ясування, яким був цей вплив і як він відобразився на ранній творчості Марка Черемшини, вдаємося до порівняльного методу, що дає змогу зробити низку науково обґрунтованих висновків. У результаті виявлено, що в інтерпретації Гуцульщини Марком Черемшиною помітний опосередкований вплив Юрія Федьковича. Марко Черемшина прийшов у літературу з почуттям приналежності до письменника Юрія Федьковича через родинні зв’язки. У його творчому світі також є акцент на сферах, пов’язаних з Юрієм Федьковичем. Письменник широко використовує гуцульську говірку з її характерною лексикою та зменшувально-пестливими формами. Марко Черемшина зрозумів, що життєвий матеріал, яким він володіє як вихідець із Гуцульщин
{"title":"ГУЦУЛЬЩИНА ТА ЇЇ ФОЛЬКЛОРНІ ОЗНАЧЕННЯ В ОПОВІДАННІ МАРКА ЧЕРЕМШИНИ «КЕРМАНИЧ»: ТОЧКИ ДОТИКУ З ЮРІЄМ ФЕДЬКОВИЧЕМ","authors":"Микола Васильчук","doi":"10.31471/2304-7402-2022-17(65)-106-115","DOIUrl":"https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-17(65)-106-115","url":null,"abstract":"Статтю присвячено ранній творчості українського письменника Марка Черемшини (1874–1927). Об’єктом дослідження стало дебютне оповідання цього автора «Керманич» (1896). Зважаючи на досвід попередніх літературознавців (Микола Зеров, Олекса Засенко та ін.), зроблено спробу відчитати особливості бачення Марком Черемшиною Карпат. Зокрема відзначається, що звернення письменника до теми Гуцульщини було органічним і закономірним, оскільки не потребувало додаткового входження в реалії, проблематику і тематику гірського регіону. Оповідання «Керманич» позначене рисами романтичного світобачення автора з елементами сентиментальності. Письменник широко використовує гуцульську говірку з характерною для неї лексикою та зменшувально-пестливими формами. У сприйнятті Марком Черемшиною Гуцульщини помітний вплив Юрія Федьковича. З’ясовано, що Марко Черемшина прийшов у літературу з відчуттям причетності до старшого письменника, з яким був знайомий його батько. Юрій Федькович оспівував Гуцульщину, тому й став позитивним прикладом, опосередковано вказавши на можливість писати про гуцулів. Робив це Марко Черемшина, йдучи своїм шляхом, а не наслідуючи Юрія Федьковича.\u0000У контексті зрослого інтересу до Карпат, актуальність статті полягає в з’ясуванні впливу постаті Юрія Федьковича на зацікавленняМарка Черемшини можливостями відтворення Гуцульщини у художній літературі. Акцентовано увагу на показі письменником карпатського регіону в повісті «Керманич», а також розгляді його «спільності» із творчістю Юрія Федьковича.\u0000Наукова новизна статті в тому, що розкрито особливості бачення Гуцульщини молодим Марком Черемшиною. Звернення автора до теми Гуцульщини показано як органічне і логічне. Через призму біографії письменника, використання спогадів, а також порівняння лексики творів обох письменників дається відповідь на питання про шляхи впливу Юрія Федьковича на молодого Марка Черемшину.\u0000Добір методів дослідження при написанні цієї статті зумовлено конкретними завданнями. Вихідними для автора є загальнонаукові принципи об’єктивності, історизму тощо. Застосовано принципи філологічного, культурно-історичного, психо-біографічного методів дослідження. Розкрити завдання вдалося з використанням можливостей, які дає біографічний метод (обставини впливу Юрія Федьковича на Марка Черемшину). Водночас для з’ясування, яким був цей вплив і як він відобразився на ранній творчості Марка Черемшини, вдаємося до порівняльного методу, що дає змогу зробити низку науково обґрунтованих висновків. \u0000У результаті виявлено, що в інтерпретації Гуцульщини Марком Черемшиною помітний опосередкований вплив Юрія Федьковича. Марко Черемшина прийшов у літературу з почуттям приналежності до письменника Юрія Федьковича через родинні зв’язки. У його творчому світі також є акцент на сферах, пов’язаних з Юрієм Федьковичем. Письменник широко використовує гуцульську говірку з її характерною лексикою та зменшувально-пестливими формами. Марко Черемшина зрозумів, що життєвий матеріал, яким він володіє як вихідець із Гуцульщин","PeriodicalId":338851,"journal":{"name":"PRECARPATHIAN BULLETIN OF THE SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY Word","volume":"9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-27","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123143264","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：