Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-181-189
Сергій Омелянюк
У статті досліджується система конструювання інформації соціально-політичного змісту. Виокремлено три системні структури: по-перше, це державно-політичні інститути; по-друге, засоби масової інформації; по-третє, засоби масової комунікації. Показано, що відзначені структури сформувались послідовно, відіграючи домінантну роль як інструменти конструювання соціальних уявлень, афективної сфери суспільства та поведінки. Монологізм представлення інформації визначає й специфіку її психологічного впливу. Монологічне звернення до аудиторії передбачає й відповідну побудову наративу. У когнітивному плані монологічна подача інформації відзначається несуперечливістю. Ті факти, які спричиняють когнітивний дисонанс, просто замовчуються, або ж подаються як несуттєві, певні курйози чи маргінальні погляди на події, котрі постають малозначущими на тлі офіційних трактувань. Державно-політичні інститути, представляючи інформацію, виконують найважливішу функцію – конструювання базових понять, на основі яких ЗМІ вибудовують домінантний дискурс. Базові поняття виконують роль своєрідних аксіом, котрі надалі використовуються ЗМІ для несуперечливого трактування суспільно-політичних подій. Головна ж функція ЗМІ – не тільки і не стільки повідомлення офіційного трактування подій, а забезпечення їхнього емоційного представлення. Таким чином, взаємодія державно-політичних інститутів і ЗМІ забезпечує конструювання двох базових психологічних структур – когнітивної й афективної сфер. На їхній основі, знову ж таки за посередництва державно-політичних інститутів й інститутів громадянського суспільства, створюються канали прояву суспільної активності. Таким способом, реалізується конструювання третього психологічного складника – соціальної поведінки. Поведінка визначається когнітивною й афективною сферами, та легітимними каналами реалізації соціальної активності. Відповідно, монологізм подачі інформації постає важливим інструментом соціально-психологічного впливу.
{"title":"Монологізм як психолого-наративна особливість представлення інформації соціально-політичного змісту","authors":"Сергій Омелянюк","doi":"10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-181-189","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-181-189","url":null,"abstract":"У статті досліджується система конструювання інформації соціально-політичного змісту. Виокремлено три системні структури: по-перше, це державно-політичні інститути; по-друге, засоби масової інформації; по-третє, засоби масової комунікації. Показано, що відзначені структури сформувались послідовно, відіграючи домінантну роль як інструменти конструювання соціальних уявлень, афективної сфери суспільства та поведінки. Монологізм представлення інформації визначає й специфіку її психологічного впливу. Монологічне звернення до аудиторії передбачає й відповідну побудову наративу. У когнітивному плані монологічна подача інформації відзначається несуперечливістю. Ті факти, які спричиняють когнітивний дисонанс, просто замовчуються, або ж подаються як несуттєві, певні курйози чи маргінальні погляди на події, котрі постають малозначущими на тлі офіційних трактувань. Державно-політичні інститути, представляючи інформацію, виконують найважливішу функцію – конструювання базових понять, на основі яких ЗМІ вибудовують домінантний дискурс. Базові поняття виконують роль своєрідних аксіом, котрі надалі використовуються ЗМІ для несуперечливого трактування суспільно-політичних подій. Головна ж функція ЗМІ – не тільки і не стільки повідомлення офіційного трактування подій, а забезпечення їхнього емоційного представлення. Таким чином, взаємодія державно-політичних інститутів і ЗМІ забезпечує конструювання двох базових психологічних структур – когнітивної й афективної сфер. На їхній основі, знову ж таки за посередництва державно-політичних інститутів й інститутів громадянського суспільства, створюються канали прояву суспільної активності. Таким способом, реалізується конструювання третього психологічного складника – соціальної поведінки. Поведінка визначається когнітивною й афективною сферами, та легітимними каналами реалізації соціальної активності. Відповідно, монологізм подачі інформації постає важливим інструментом соціально-психологічного впливу.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"27 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124867658","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-85-90
Natalia Zavatska, Tymur Burakanov, O. Serikova, Dmytro Sukonnyі
The article reveals the features of leadership and the effectiveness of communication of the head in terms of psychosynergetics. It was found that the formation of the head of communication skills is statistically significantly correlated with the formation of organizational skills. Thus, managers who have achieved some professional success have a high level of communication and organizational skills, which, in turn, are interdependent and ensure the effectiveness of leadership. Effective communication skills play an important role in the accuracy of achieving goals in management. Within the framework of the value-synergetic approach to the consideration of leadership and the effectiveness of communication of the value leader can be considered as a kind of social attractors that help bring the individual to a fundamentally different path of development; the way of life can also be considered as an open, non-equilibrium system, self-organizing; effective realization of a way of life is provided by coherent interaction of own tendencies of development of the head taking into account the factors and conditions of the social environment promoting personal growth and self-actualization; an event that has a personal meaning, in terms of a synergistic approach can be considered as a certain fluctuation that leads the system to a qualitatively new way of developing the personality of the leader. Key words: leader, leadership, communication, psychosynergetics.
{"title":"Leadership and efficiency of communication of the manager from the perspective of psychosynergetics","authors":"Natalia Zavatska, Tymur Burakanov, O. Serikova, Dmytro Sukonnyі","doi":"10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-85-90","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-1-85-90","url":null,"abstract":"The article reveals the features of leadership and the effectiveness of communication of the head in terms of psychosynergetics. It was found that the formation of the head of communication skills is statistically significantly correlated with the formation of organizational skills. Thus, managers who have achieved some professional success have a high level of communication and organizational skills, which, in turn, are interdependent and ensure the effectiveness of leadership. Effective communication skills play an important role in the accuracy of achieving goals in management. Within the framework of the value-synergetic approach to the consideration of leadership and the effectiveness of communication of the value leader can be considered as a kind of social attractors that help bring the individual to a fundamentally different path of development; the way of life can also be considered as an open, non-equilibrium system, self-organizing; effective realization of a way of life is provided by coherent interaction of own tendencies of development of the head taking into account the factors and conditions of the social environment promoting personal growth and self-actualization; an event that has a personal meaning, in terms of a synergistic approach can be considered as a certain fluctuation that leads the system to a qualitatively new way of developing the personality of the leader.\u0000Key words: leader, leadership, communication, psychosynergetics.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124906354","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2022-57-1-2-32-39
Юрій Завацький, Андрій Федоров, Вадим Завацький, Вікторія Турбан, Сергій Омелянюк
У статті розглядаються особливості психологічного супроводу соціальної мобільності керівника закладу освіти. Поглиблено психологічні знання про феномен соціальної мобільності керівника закладу освіти з позицій системно-інтегративного підходу; розширено уявлення про роль і місце соціальної мобільності керівника закладу освіти у детермінації його соціальної активності, а також функції регуляції його соціальної поведінки, особистісного становлення й розвитку, зокрема в період криз; визначено концептуальні соціально-психологічні засади дослідження та розвитку соціальної мобільності керівника закладу освіти в період криз з урахуванням онто- та соціогенезу; визначено й обгрунтувано принципи, методи, прийоми керівника закладу освіти. Доведено можливість використання методичного інструментарію при розробці системно-інтегрованого проєкту соціально-психологічного супроводу процесу розвитку соціальної мобільності керівника закладу освіти та диференціації психотехнологій відповідно до онто- та соціогенезу. Розроблений проєкт може бути рекомендований для впровадження у закладах освіти з метою оптимізації процесу розвитку соціальної мобільності керівника закладу освіти, зокрема в період криз. Ключові слова: керівник закладу освіти, соціальна мобільність, період криз, системно-інтегративний підхід, соціально-психологічний супровід.
{"title":"Психологічний супровід соціальної мобільності керівника закладу освіти","authors":"Юрій Завацький, Андрій Федоров, Вадим Завацький, Вікторія Турбан, Сергій Омелянюк","doi":"10.33216/2219-2654-2022-57-1-2-32-39","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2022-57-1-2-32-39","url":null,"abstract":"У статті розглядаються особливості психологічного супроводу соціальної мобільності керівника закладу освіти. Поглиблено психологічні знання про феномен соціальної мобільності керівника закладу освіти з позицій системно-інтегративного підходу; розширено уявлення про роль і місце соціальної мобільності керівника закладу освіти у детермінації його соціальної активності, а також функції регуляції його соціальної поведінки, особистісного становлення й розвитку, зокрема в період криз; визначено концептуальні соціально-психологічні засади дослідження та розвитку соціальної мобільності керівника закладу освіти в період криз з урахуванням онто- та соціогенезу; визначено й обгрунтувано принципи, методи, прийоми керівника закладу освіти. Доведено можливість використання методичного інструментарію при розробці системно-інтегрованого проєкту соціально-психологічного супроводу процесу розвитку соціальної мобільності керівника закладу освіти та диференціації психотехнологій відповідно до онто- та соціогенезу. Розроблений проєкт може бути рекомендований для впровадження у закладах освіти з метою оптимізації процесу розвитку соціальної мобільності керівника закладу освіти, зокрема в період криз.\u0000Ключові слова: керівник закладу освіти, соціальна мобільність, період криз, системно-інтегративний підхід, соціально-психологічний супровід.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"110 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132060284","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-112-124
Олександр Сагайдак
Введение. Значение судьбы как научного феномена начало раскрываться наукой только с середины XIX века, с появлением таких антипозитивистских школ как немецкая историческая школа В.Дильтея, экзистенциальная философия С.Кьеркегора и Ф.Ницше и психоанализ З.Фрейда. Теоретическое обоснование. Идиографический подход в психологии, начало которому положили В.Дильтей и В.Штерн, приобрёл принципиально более результативную реализацию в контексте психоаналитического метода З.Фрейда. Акцентирование внимания на личной истории анализанда и её символическая дешифровка дали возможность выявления определённой программы жизни, обусловленной влиянием автономных комплексов бессознательного. Развитие глубинной психологии и появление в ней новых школ давало новые концептуальные схемы такого влияния и самих программ (аналитическая психология, индивидуальная психология, судьбоанализ). Результаты и их обсуждение. Ассоциация глубинной психологии «Теурунг», являясь школой постъюнгианской традиции архетипической психологии Дж.Хиллмана, особое значение уделяет исследованию архетипа Тени как особенно креативного ресурса, способного влиять на индивидуальную судьбу. Преимущества спектрального подхода К.Г.Юнга позволяют нам комплементарно использовать разработки аналитической психологии и судьбоанализа в исследовании филогенеза архетипа Тени и её влиянии на онтогенез личности. Исследуя в структуре архетипа Тени полярности Каина и Авеля, мы культурологически и психологически опредмечиваем динамику аффектов фундаментального архетипического сценария «хищник-жертва». Именно этот сценарий и связанные с ним силы бессознательного оказывают наиболее значимое влияние на судьбу личности ещё на ранних этапах онтогенеза, способствуя диссоциативным процессам и поляризации Эго на преждевременно-адаптированное и инфантильно-уязвимое. Разрабатываемая Ассоциацией методологическая платформа – метод глубинных трансформаций – содержит в себе ряд развивающих, коррекционных и терапевтических программ, дающих возможность корректировать дисгармонии личностного развития, обусловленные психотравмами раннего детства. Это осуществляется благодаря трансформациям на уровне архетипа Тени и изменению сценариев взаимодействия полюсов Каина и Авеля.
{"title":"Судьба как научный феномен в истории и современности глубинной психологии","authors":"Олександр Сагайдак","doi":"10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-112-124","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-112-124","url":null,"abstract":"Введение. Значение судьбы как научного феномена начало раскрываться наукой только с середины XIX века, с появлением таких антипозитивистских школ как немецкая историческая школа В.Дильтея, экзистенциальная философия С.Кьеркегора и Ф.Ницше и психоанализ З.Фрейда.\u0000Теоретическое обоснование. Идиографический подход в психологии, начало которому положили В.Дильтей и В.Штерн, приобрёл принципиально более результативную реализацию в контексте психоаналитического метода З.Фрейда. Акцентирование внимания на личной истории анализанда и её символическая дешифровка дали возможность выявления определённой программы жизни, обусловленной влиянием автономных комплексов бессознательного. Развитие глубинной психологии и появление в ней новых школ давало новые концептуальные схемы такого влияния и самих программ (аналитическая психология, индивидуальная психология, судьбоанализ). Результаты и их обсуждение. Ассоциация глубинной психологии «Теурунг», являясь школой постъюнгианской традиции архетипической психологии Дж.Хиллмана, особое значение уделяет исследованию архетипа Тени как особенно креативного ресурса, способного влиять на индивидуальную судьбу. Преимущества спектрального подхода К.Г.Юнга позволяют нам комплементарно использовать разработки аналитической психологии и судьбоанализа в исследовании филогенеза архетипа Тени и её влиянии на онтогенез личности. Исследуя в структуре архетипа Тени полярности Каина и Авеля, мы культурологически и психологически опредмечиваем динамику аффектов фундаментального архетипического сценария «хищник-жертва». Именно этот сценарий и связанные с ним силы бессознательного оказывают наиболее значимое влияние на судьбу личности ещё на ранних этапах онтогенеза, способствуя диссоциативным процессам и поляризации Эго на преждевременно-адаптированное и инфантильно-уязвимое. Разрабатываемая Ассоциацией методологическая платформа – метод глубинных трансформаций – содержит в себе ряд развивающих, коррекционных и терапевтических программ, дающих возможность корректировать дисгармонии личностного развития, обусловленные психотравмами раннего детства. Это осуществляется благодаря трансформациям на уровне архетипа Тени и изменению сценариев взаимодействия полюсов Каина и Авеля.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"100 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131684153","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2022-57-1-1-159-171
Дмитро Швець, Оксана Цукан, Наталія Расторгуєва
У статті досліджено психологічні питання пов’язані з лідерством, визначена дефініція лідера та лідерства, класифіковано типи лідерів та проаналізовано психологічні характеристики лідера із врахуванням трансформації феномену лідерства у сучасному суспільстві. В даній роботі зміщено акцент з вивчення лідерства як психологічного феномену у певній соціальній групі до дослідження лідерства у сучасному суспільстві в цілому. Наголошено, що лідер у сучасному суспільстві – це складний багатогранний феномен, який можна визначити як члена соціальної групи, що здатний суттєво впливати на поведінку решти учасників такої групи та впливати на їх світогляд. Класифіковано типи лідерів та здійснено їх поділ за ознакою визнання лідера на формальних та неформальних лідерів, за ознакою впливу на соціальну групу на лідерів конструктивного та деструктивного типу. Виокремлено такий новий вид лідерства як групове лідерство, яке характеризується тим, що складається з декількох членів соціальної групи, при чому жодна з відповідних осіб не є лідером у повному значенні цього слова, а лише виконує частину функціональних обов’язків лідера та має відповідні психологічні характеристики, водночас їх сукупність є лідером для відповідної соціальної групи. Доведено існування систем лідерства з високою та низькою мобільністю лідерів та перспективи застосування моделі лідерства з високою мобільністю. Досліджено психологічні характеристики лідера. Після аналізу наукової літератури надано наступні психологічні характеристики лідера: рівень інтелекту; рівень професійних знань; здатність до адаптації; критичне мислення; організаційні здібності; емпатичні здібності; особисті моральні якості; домінантні якості; комунікативні характеристики. Запропоновано доповнити існуючий у науковій доктрині перелік такими характеристиками як неформальність та соціальні зв’язки з лідерами інших рівнів та інших груп. Оскільки зазначені зв’язки безперечно стали особливими психологічними характеристиками сучасного лідера, враховуючи зміни у соціумі. Наголошено, що наявність чи відсутність певних психологічних характеристик є характерною ознакою для лідерів окремих соціальних груп в залежності від їх складу, а також доведено їх залежність від виду лідерства відповідно до наданої в роботі класифікації. Ключові слова: особистість;трансформація лідерства; соціальна група; лідерство; психологічні характеристики; лідер.
{"title":"Трансформація лідерства в суспільстві","authors":"Дмитро Швець, Оксана Цукан, Наталія Расторгуєва","doi":"10.33216/2219-2654-2022-57-1-1-159-171","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2022-57-1-1-159-171","url":null,"abstract":"У статті досліджено психологічні питання пов’язані з лідерством, визначена дефініція лідера та лідерства, класифіковано типи лідерів та проаналізовано психологічні характеристики лідера із врахуванням трансформації феномену лідерства у сучасному суспільстві. В даній роботі зміщено акцент з вивчення лідерства як психологічного феномену у певній соціальній групі до дослідження лідерства у сучасному суспільстві в цілому. Наголошено, що лідер у сучасному суспільстві – це складний багатогранний феномен, який можна визначити як члена соціальної групи, що здатний суттєво впливати на поведінку решти учасників такої групи та впливати на їх світогляд. Класифіковано типи лідерів та здійснено їх поділ за ознакою визнання лідера на формальних та неформальних лідерів, за ознакою впливу на соціальну групу на лідерів конструктивного та деструктивного типу. Виокремлено такий новий вид лідерства як групове лідерство, яке характеризується тим, що складається з декількох членів соціальної групи, при чому жодна з відповідних осіб не є лідером у повному значенні цього слова, а лише виконує частину функціональних обов’язків лідера та має відповідні психологічні характеристики, водночас їх сукупність є лідером для відповідної соціальної групи. Доведено існування систем лідерства з високою та низькою мобільністю лідерів та перспективи застосування моделі лідерства з високою мобільністю. Досліджено психологічні характеристики лідера. Після аналізу наукової літератури надано наступні психологічні характеристики лідера: рівень інтелекту; рівень професійних знань; здатність до адаптації; критичне мислення; організаційні здібності; емпатичні здібності; особисті моральні якості; домінантні якості; комунікативні характеристики. Запропоновано доповнити існуючий у науковій доктрині перелік такими характеристиками як неформальність та соціальні зв’язки з лідерами інших рівнів та інших груп. Оскільки зазначені зв’язки безперечно стали особливими психологічними характеристиками сучасного лідера, враховуючи зміни у соціумі. Наголошено, що наявність чи відсутність певних психологічних характеристик є характерною ознакою для лідерів окремих соціальних груп в залежності від їх складу, а також доведено їх залежність від виду лідерства відповідно до наданої в роботі класифікації. \u0000Ключові слова: особистість;трансформація лідерства; соціальна група; лідерство; психологічні характеристики; лідер.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"65 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"120950774","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-220-233
Ганна Юрчинська, Ольга Степаненко
Стаття присвячена висвітленню проблеми сталих мотиваційних тенденцій та спрямованості на певні емоційні переживання в залежності від рівня виразності «мережеголізму». Розкриті статево-вікові особливості схильності до Інтернет-залежності, які узгоджуються з тенденціями існуючих наукових досліджень, але стосуються вікової групи від 12 – 17 років (добірки, яка була в наявності). Суттєве значення має дія двоєдиного фактору «стать - вік». Встановлено, що середні показники в осіб жіночої статі мають тенденцію до зниження з віком, а в осіб чоловічої статі, навпаки, спостерігається збільшення значень схильності до адикції зі збільшенням віку. Порівняльний аналіз дозволив виявити особливості сталих тенденцій особистості для двох груп осіб: тих, які вміють контролювати свій час перебування в Інтернеті й тих, які мають деякі проблеми з надмірним захопленням вказаною мережею. Особливості полягають у різній ієрархії зв’язків, зокрема: для осіб, які здатні контролювати свій час перебування в мережі, домінуючим є зв’язок рівня «мережеголізму» із мотивацією принести суспільству користь; для осіб, які мають деякі проблеми з надмірним захопленням Інтернетом, домінуючим є зв’язок досліджуваної ознаки (Інтернет-залежноті) з мотивами комфорту. Встановлені особливості спрямованості на емоційні переживання в залежності від рівня адикції. Особливість - це обернена картину для досліджуваних груп: для першої домінуючою є спрямованість на емоційні переживання стенічного типа, тоді як для другої – спрямованість на емоційні переживання астенічного типу.
{"title":"Особливості мотиваційних тенденцій користувачів мережі інтернет","authors":"Ганна Юрчинська, Ольга Степаненко","doi":"10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-220-233","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-220-233","url":null,"abstract":"Стаття присвячена висвітленню проблеми сталих мотиваційних тенденцій та спрямованості на певні емоційні переживання в залежності від рівня виразності «мережеголізму». Розкриті статево-вікові особливості схильності до Інтернет-залежності, які узгоджуються з тенденціями існуючих наукових досліджень, але стосуються вікової групи від 12 – 17 років (добірки, яка була в наявності). Суттєве значення має дія двоєдиного фактору «стать - вік». Встановлено, що середні показники в осіб жіночої статі мають тенденцію до зниження з віком, а в осіб чоловічої статі, навпаки, спостерігається збільшення значень схильності до адикції зі збільшенням віку. \u0000Порівняльний аналіз дозволив виявити особливості сталих тенденцій особистості для двох груп осіб: тих, які вміють контролювати свій час перебування в Інтернеті й тих, які мають деякі проблеми з надмірним захопленням вказаною мережею. Особливості полягають у різній ієрархії зв’язків, зокрема: для осіб, які здатні контролювати свій час перебування в мережі, домінуючим є зв’язок рівня «мережеголізму» із мотивацією принести суспільству користь; для осіб, які мають деякі проблеми з надмірним захопленням Інтернетом, домінуючим є зв’язок досліджуваної ознаки (Інтернет-залежноті) з мотивами комфорту. \u0000Встановлені особливості спрямованості на емоційні переживання в залежності від рівня адикції. Особливість - це обернена картину для досліджуваних груп: для першої домінуючою є спрямованість на емоційні переживання стенічного типа, тоді як для другої – спрямованість на емоційні переживання астенічного типу.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"143 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116376181","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-158-173
I. S. Popovych
У статті висвітлено результати дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців, які брали участь у бойових діях. Глибинну сутність мотиваційних психічних станів військовослужбовців доцільно вивчити саме в професійній діяльності, у контексті виконання значущих завдань. Дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців, які є учасниками бойових дій, спонукає відшукати взаємозв’язки, закономірності, детермінанти, що у свою чергу дає можливість вести мову про суттєвий науковий вклад в психологію мотивації особистості військовослужбовця. Мета статті полягає у вивченні мотиваційних психічних станів військовослужбовців; емпіричному дослідженні структури та взаємозв’язків мотиваційних психічних станів військовослужбовців, що брали участь у бойових діях. Емпіричні методи дослідження: опитувальник «Рівень домагань особистості» («РДО») (Гербачевський, 1990), методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Елерс, 1974), копінг-тест (Лазарус, Фолкман, 1988, адаптація Крюкова, Куфтяк, Замишляєва, 2004). Підібраним комплексом методик та методів статистичної обробки даних якісно інтерпретовано мотиваційні психічні стани, відокремлено один стан від іншого, окреслено змістові особливості. Факторним аналізом визначено структуру мотиваційних психічних станів військовослужбовців. Встановлено, що найважливішою складовою є F4 «прагматичне мотивування», яке має найбільше взаємозв’язків, і найбільш значущим (p≤0,01) є співвідношення F4 та F1 (0,344). Обґрунтовано, що структура, змінні і взаємозалежність факторів мотиваційних психічних станів є важливими складовими у вирішенні завдань професійної, службової (бойової) діяльності військовослужбовців. Результати дослідження можуть бути цікаві керівникам військових підрозділів, командно-офіцерському складу, керівникам військових навчальних закладів, а також дослідникам у галузі військової психології, психології мотивації особистості.
{"title":"Дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців","authors":"I. S. Popovych","doi":"10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-158-173","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-158-173","url":null,"abstract":"У статті висвітлено результати дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців, які брали участь у бойових діях. Глибинну сутність мотиваційних психічних станів військовослужбовців доцільно вивчити саме в професійній діяльності, у контексті виконання значущих завдань. Дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців, які є учасниками бойових дій, спонукає відшукати взаємозв’язки, закономірності, детермінанти, що у свою чергу дає можливість вести мову про суттєвий науковий вклад в психологію мотивації особистості військовослужбовця.\u0000Мета статті полягає у вивченні мотиваційних психічних станів військовослужбовців; емпіричному дослідженні структури та взаємозв’язків мотиваційних психічних станів військовослужбовців, що брали участь у бойових діях.\u0000Емпіричні методи дослідження: опитувальник «Рівень домагань особистості» («РДО») (Гербачевський, 1990), методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Елерс, 1974), копінг-тест (Лазарус, Фолкман, 1988, адаптація Крюкова, Куфтяк, Замишляєва, 2004). Підібраним комплексом методик та методів статистичної обробки даних якісно інтерпретовано мотиваційні психічні стани, відокремлено один стан від іншого, окреслено змістові особливості. Факторним аналізом визначено структуру мотиваційних психічних станів військовослужбовців. Встановлено, що найважливішою складовою є F4 «прагматичне мотивування», яке має найбільше взаємозв’язків, і найбільш значущим (p≤0,01) є співвідношення F4 та F1 (0,344). Обґрунтовано, що структура, змінні і взаємозалежність факторів мотиваційних психічних станів є важливими складовими у вирішенні завдань професійної, службової (бойової) діяльності військовослужбовців. Результати дослідження можуть бути цікаві керівникам військових підрозділів, командно-офіцерському складу, керівникам військових навчальних закладів, а також дослідникам у галузі військової психології, психології мотивації особистості.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"70 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116612595","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-212-224
Наталія Чорна
У статті досліджується специфіка формування та впливу національного фольклору, як складника структури музичної свідомості, на процес професійного становлення майбутніх учителів музики. Виокремлено, зокрема, такі характеристики музичної свідомості: активність, інтенціональність, тобто спрямованість на предмет, здатність до рефлексії, мотиваційно-ціннісна характеристика. Також виокремлено три основні властивості музичної свідомості, які реалізуються в професійній діяльності: по-перше, це її соціальний характер, включаючи опосередкованість знаковими (в тому числі вербальними) та символічними структурами; по-друге, здатність до рефлексії та внутрішнього діалогу; по-третє, наочність. Відзначені структури формуються послідовно, відіграючи домінантну роль як інструменти конструювання соціальних уявлень, афективної сфери та поведінки. Місце національного фольклору у структурі музичної свідомості корелює із рівнем усвідомленості музично-педагогічної діяльності. У статті зроблено припущення, що для осіб із високим рівнем самоідентифікації з музично-педагогічною діяльністю фольклор має витупати у якості конструкту надсвідомої регуляції професійної поведінки; переходячи у свідомість, національний фольклор переоцінюється та стимулює до вдосконалення музично-педагогічної діяльності. Особам з середнім рівнем професійної самоідентифікації, радше, буде притаманна нестійкість рефлексивних оцінок фольклору. Подібна картина може спостерігається й у групі осіб з низьким рівнем професійної самоідентифікації. Для них національний фольклор є підсвідомим утворенням, яке відграє роль фактора обмеження. Так, при здійсненні діяльності представники цієї групи можуть болісно переживають вихід їх мистецького ідеалу за уявні межі.
{"title":"Місце національного фолькльору в структурі музичної свідомості та її вплив на музично-педагогічну діяльність","authors":"Наталія Чорна","doi":"10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-212-224","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-212-224","url":null,"abstract":"У статті досліджується специфіка формування та впливу національного фольклору, як складника структури музичної свідомості, на процес професійного становлення майбутніх учителів музики. Виокремлено, зокрема, такі характеристики музичної свідомості: активність, інтенціональність, тобто спрямованість на предмет, здатність до рефлексії, мотиваційно-ціннісна характеристика. Також виокремлено три основні властивості музичної свідомості, які реалізуються в професійній діяльності: по-перше, це її соціальний характер, включаючи опосередкованість знаковими (в тому числі вербальними) та символічними структурами; по-друге, здатність до рефлексії та внутрішнього діалогу; по-третє, наочність. Відзначені структури формуються послідовно, відіграючи домінантну роль як інструменти конструювання соціальних уявлень, афективної сфери та поведінки. \u0000Місце національного фольклору у структурі музичної свідомості корелює із рівнем усвідомленості музично-педагогічної діяльності. У статті зроблено припущення, що для осіб із високим рівнем самоідентифікації з музично-педагогічною діяльністю фольклор має витупати у якості конструкту надсвідомої регуляції професійної поведінки; переходячи у свідомість, національний фольклор переоцінюється та стимулює до вдосконалення музично-педагогічної діяльності. Особам з середнім рівнем професійної самоідентифікації, радше, буде притаманна нестійкість рефлексивних оцінок фольклору. Подібна картина може спостерігається й у групі осіб з низьким рівнем професійної самоідентифікації. Для них національний фольклор є підсвідомим утворенням, яке відграє роль фактора обмеження. Так, при здійсненні діяльності представники цієї групи можуть болісно переживають вихід їх мистецького ідеалу за уявні межі.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"31 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116087201","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-127-143
Євген Карпенко
Статтю присвячено аналізу сучасних поглядів українських учених на феномен емоційного інтелекту. Вони функціонують у руслі окреслених моделей його дослідження (модель здібностей, змішана модель та модель характеристик) і відзначаються різною предметною спрямованістю. Однак більшості з них притаманне розуміння емоційного інтелекту як здатності особистості до інтелектуального, свідомого, розумового контролю над власною афективною сферою і підпорядкування емоцій досягненню мети у площині міжособистісної взаємодії, а також особистісного і професійного розвитку. Зазначається, що проаналізовані наукові підходи тією чи іншою мірою містять у собі латентні можливості для з’ясування змісту аксіологічного потенціалу емоційного інтелекту в процесі персонального життєздійснення. Втім він досі належним чином не висвітлений у наявних наукових дослідженнях. У статті також розкрито зміст суміжних понять, а саме – соціального, професійного, мотиваційного та екзистенційного інтелектів. Вказано, що перший переважно розглядається крізь призму досягнення успіху в міжособистісній взаємодії, другий – підвищення ефективності у сфері діяльності, третій – орієнтує на досягнення персональних цілей, а четвертий – відповідає за ставлення індивіда до трансцендентних питань. Разом вони виявляються пов’язаними з такими компонентами емоційного інтелекту, як організмічне чуття та емоційна компетентність. При цьому перше виступає внутрішньоособистісним механізмом ідентифікації і розуміння закладеного в емоціях смислу, а друга – за його прикладне втілення у просторі міжособистісної взаємодії. Відтак обидва механізми позитивно позначаються на якості та внутрішній узгодженості процесу життєздійснення особистості.
{"title":"Репрезентація аксіологічного потенціалу емоційного інтелекту в працях українських учених","authors":"Євген Карпенко","doi":"10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-127-143","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-127-143","url":null,"abstract":"Статтю присвячено аналізу сучасних поглядів українських учених на феномен емоційного інтелекту. Вони функціонують у руслі окреслених моделей його дослідження (модель здібностей, змішана модель та модель характеристик) і відзначаються різною предметною спрямованістю. Однак більшості з них притаманне розуміння емоційного інтелекту як здатності особистості до інтелектуального, свідомого, розумового контролю над власною афективною сферою і підпорядкування емоцій досягненню мети у площині міжособистісної взаємодії, а також особистісного і професійного розвитку. Зазначається, що проаналізовані наукові підходи тією чи іншою мірою містять у собі латентні можливості для з’ясування змісту аксіологічного потенціалу емоційного інтелекту в процесі персонального життєздійснення. Втім він досі належним чином не висвітлений у наявних наукових дослідженнях.\u0000 У статті також розкрито зміст суміжних понять, а саме – соціального, професійного, мотиваційного та екзистенційного інтелектів. Вказано, що перший переважно розглядається крізь призму досягнення успіху в міжособистісній взаємодії, другий – підвищення ефективності у сфері діяльності, третій – орієнтує на досягнення персональних цілей, а четвертий – відповідає за ставлення індивіда до трансцендентних питань. Разом вони виявляються пов’язаними з такими компонентами емоційного інтелекту, як організмічне чуття та емоційна компетентність. При цьому перше виступає внутрішньоособистісним механізмом ідентифікації і розуміння закладеного в емоціях смислу, а друга – за його прикладне втілення у просторі міжособистісної взаємодії. Відтак обидва механізми позитивно позначаються на якості та внутрішній узгодженості процесу життєздійснення особистості.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"49 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116326676","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-77-88
Олег Анатолійович Блінов
У статті вивчаються особливості прояву бойового стресу і посттравматичних стресових розладів у різних категорій військовослужбовців. Проаналізовано прояви бойового стресу у військовослужбовців, які були встановлені за допомогою опитувальника бойового стресу (ОБСБ). В емпіричному дослідженні прийняли участь 371 військовослужбовець. Були опитані 126 поранених в госпіталі (з них 97 осіб брали участь у бойових діях), військовослужбовці штатних підрозділів (брали участь в бойових діях 84 особи), 127 курсантів (з них 22 особи брали участь в бойових діях). Доведено прояви ознак посттравматичних стресових розладів у військовослужбовців, які були визначені за допомогою опитувальника ОС ПТСР. Респондентами виступали 435 військовослужбовців. До їх складу входили поранені, які проходили курс лікування в госпіталі (з 203 осіб 123 комбатанта брали участь у бойових діях), військовослужбовці штатних підрозділів (80 осіб брали участь у бойових діях, 24 військовослужбовця там не були), курсанти (з 128 осіб 22 комбатанта брали участь у бойових діях). Представлено особливості прояву бойового стресу у військовослужбовців, які були мобілізовані на військову службу, добровольців та контрактників. Вивчено рівень показників бойового стресу у військовослужбовців штатних підрозділів, поранених та курсантів. Окреслено лідируюче положення показника ознак посттравматичних стресових розладів. Друге місце належить ресурсному блоку. Рівні показників безпосереднього та опосередкованого емоційного впливу знаходяться на третіх та четвертих місцях. Встановлено, що найвищий рівень переживання бойового стресу та посттравматичних стресових розладів мають поранені у порівнянні з військовослужбовцями, які проходять службу в штатних підрозділах та були курсантами. Показано, що переживання бойового стресу та посттравматичних стресових розладів має найвищий рівень прояву у мобілізованих військовослужбовців, середній рівень мають контрактники, а найменший рівень притаманний добровольцям. Ключові слова. Військовослужбовці, учасники бойових дій, курсанти, бойовий стрес, бойові дії, госпіталь, поранені.
{"title":"Особливості прояву бойового стресу і посттравматичних стресових розладів у різних категорій військовослужбовців","authors":"Олег Анатолійович Блінов","doi":"10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-77-88","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-77-88","url":null,"abstract":"У статті вивчаються особливості прояву бойового стресу і посттравматичних стресових розладів у різних категорій військовослужбовців. \u0000Проаналізовано прояви бойового стресу у військовослужбовців, які були встановлені за допомогою опитувальника бойового стресу (ОБСБ). В емпіричному дослідженні прийняли участь 371 військовослужбовець. Були опитані 126 поранених в госпіталі (з них 97 осіб брали участь у бойових діях), військовослужбовці штатних підрозділів (брали участь в бойових діях 84 особи), 127 курсантів (з них 22 особи брали участь в бойових діях). \u0000Доведено прояви ознак посттравматичних стресових розладів у військовослужбовців, які були визначені за допомогою опитувальника ОС ПТСР. Респондентами виступали 435 військовослужбовців. До їх складу входили поранені, які проходили курс лікування в госпіталі (з 203 осіб 123 комбатанта брали участь у бойових діях), військовослужбовці штатних підрозділів (80 осіб брали участь у бойових діях, 24 військовослужбовця там не були), курсанти (з 128 осіб 22 комбатанта брали участь у бойових діях). \u0000Представлено особливості прояву бойового стресу у військовослужбовців, які були мобілізовані на військову службу, добровольців та контрактників. \u0000Вивчено рівень показників бойового стресу у військовослужбовців штатних підрозділів, поранених та курсантів. Окреслено лідируюче положення показника ознак посттравматичних стресових розладів. Друге місце належить ресурсному блоку. Рівні показників безпосереднього та опосередкованого емоційного впливу знаходяться на третіх та четвертих місцях. \u0000Встановлено, що найвищий рівень переживання бойового стресу та посттравматичних стресових розладів мають поранені у порівнянні з військовослужбовцями, які проходять службу в штатних підрозділах та були курсантами. \u0000Показано, що переживання бойового стресу та посттравматичних стресових розладів має найвищий рівень прояву у мобілізованих військовослужбовців, середній рівень мають контрактники, а найменший рівень притаманний добровольцям. \u0000Ключові слова. Військовослужбовці, учасники бойових дій, курсанти, бойовий стрес, бойові дії, госпіталь, поранені.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"108 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123688803","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：