Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-349-361
Лілія Боярин, Василь Процюк
У роботі представлені результати теоретичного та емпіричного дослідження проблеми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору. Зазначено, що пріоритетом діяльності культурно-мистецьких і педагогічних освітніх закладів була і залишається підготовка фахівців, які глибоко знають свій предмет, мають досконало розвинену професійну компетентність, чуття патріотизму, професійну ерудицію, високу загальну і музичну культуру. Також, вказано, що відродження та розвиток національних традицій у культурі, мистецтві та освіті є одним із пріоритетних напрямків державної політики Зазначено, що одним із найпотужніших засобів національного виховання є мистецтво. Воно виступає однією з найдосконаліших форм освоєння світу у всій повноті його екзистенційної, творчої універсальності. Мета статті полягає у теоретико-методологічному аналізі та емпіричному вивченні проблеми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору. Для досягнення поставленої мети використано комплекс методів дослідження: аналіз, синтез, порівняння сучасних наукових теоретичних й емпіричних досліджень з проблеми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору та такий метод опитування, як анкетування, а також їх узагальнення й систематизація. Визначено, що саме у площині соціально-психологічних проявів особистості людини мають здійснюватись наукові пошуки і дослідження з теми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору. Авторами зазначено, що специфіка морально-естетичного впливу народної музичної творчості полягає в тому, що вона, викликаючи відповідні переживання, динамічно насичені образи й асоціації, відгострює розум, стимулює розвиток емоційної сфери, формує систему ціннісних та екзистенційних орієнтацій. Представлено аналіз результатів анкетування «Виявлення рівня інтересу випускників коледжу мистецтв до української народної музичної творчості». Встановлено, що соціально-психологічна специфіка професійної підготовки майбутнього митця, зокрема формування музичної культури засобами українського фольклору, є багатогранним, цілеспрямованим процесом і забезпечується єдністю багатьох компонентів (морально-естетичний, емоційно-мотиваційний, когнітивний, процесуально-операційний).
{"title":"До питання соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору","authors":"Лілія Боярин, Василь Процюк","doi":"10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-349-361","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-349-361","url":null,"abstract":"У роботі представлені результати теоретичного та емпіричного дослідження проблеми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору. Зазначено, що пріоритетом діяльності культурно-мистецьких і педагогічних освітніх закладів була і залишається підготовка фахівців, які глибоко знають свій предмет, мають досконало розвинену професійну компетентність, чуття патріотизму, професійну ерудицію, високу загальну і музичну культуру. Також, вказано, що відродження та розвиток національних традицій у культурі, мистецтві та освіті є одним із пріоритетних напрямків державної політики\u0000Зазначено, що одним із найпотужніших засобів національного виховання є мистецтво. Воно виступає однією з найдосконаліших форм освоєння світу у всій повноті його екзистенційної, творчої універсальності.\u0000Мета статті полягає у теоретико-методологічному аналізі та емпіричному вивченні проблеми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору.\u0000Для досягнення поставленої мети використано комплекс методів дослідження: аналіз, синтез, порівняння сучасних наукових теоретичних й емпіричних досліджень з проблеми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору та такий метод опитування, як анкетування, а також їх узагальнення й систематизація. \u0000Визначено, що саме у площині соціально-психологічних проявів особистості людини мають здійснюватись наукові пошуки і дослідження з теми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору.\u0000Авторами зазначено, що специфіка морально-естетичного впливу народної музичної творчості полягає в тому, що вона, викликаючи відповідні переживання, динамічно насичені образи й асоціації, відгострює розум, стимулює розвиток емоційної сфери, формує систему ціннісних та екзистенційних орієнтацій. \u0000Представлено аналіз результатів анкетування «Виявлення рівня інтересу випускників коледжу мистецтв до української народної музичної творчості». \u0000Встановлено, що соціально-психологічна специфіка професійної підготовки майбутнього митця, зокрема формування музичної культури засобами українського фольклору, є багатогранним, цілеспрямованим процесом і забезпечується єдністю багатьох компонентів (морально-естетичний, емоційно-мотиваційний, когнітивний, процесуально-операційний).","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"34 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128909172","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2022-58-2-51-63
Віталій Бочелюк, Микита Панов, Анастасія Турубарова
Стаття є оглядом сучасного стану проблеми посттравматичного стресового розладу у науці. Авторами визначено базові теоретичні засади посттравматичного стресового розладу, наведено аналіз ефективних методів діагностики, концептуальних засад психологічної допомоги. У статті представлено ґрунтовний аналіз сучасних наукових джерел та визначено основні здобутки українських вчених у проблематиці посттравматичного стресового розладу за останні 8 років. Особлива увага приділяється питанням психологічної допомоги після посттравматичного стресового розладу. Вказується на те, що існують відмінності між гострим стресовим розладом та посттравматичним стресовим розладом і у процесі психологічної допомоги. Гострий стресовий розлад лікують переважно медикаментозно, психотерапія у цьому випадку може мати лише супроводжуючий характер. У випадку посттравматичного стресового розладу більше ефективним методом лікування буде саме психотерапія, яка може супроводжуватися психофармакотерапією. Однак, це не відміняє необхідності системної та комплексної роботи з хворим, при чому на різних етапах взаємодії: від безпосереднього надання медико-психологічної допомоги у вогнищах надзвичайних ситуацій до реабілітації в амбулаторних умовах. Автори доходять до висновку про те, що посттравматичний розлад є досить молодим, проте достатньо вивченим феноменом для сучасної науки. Однак на вітчизняних теренах досить довго ця тема незаслужено ігнорувалась. Найбільше уваги до питань діагностики та терапії посттравматичного стресового розладу в Україні змусили приділити трагічні події – військова агресія Росії проти України. Українські вчені мають значні здобутки у зазначеному напрямку: розробляються авторські психодіагностичні методики та новітні технології психологічної допомоги. Із початком повномасштабної війни актуальність проблематики посттравматичного стресового розладу лише зростає, як і перспективи подальших досліджень прояву ПТСР у дітей та дорослих, військових і цивільних, дослідження способів психологічної підтримки, ефективних методів психотерапії тощо. Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад, психологічна допомога, гострий стрес, психодіагностика посттравматичного стресового розладу, психологічна реабілітація військовослужбовців, психотерапія.
{"title":"Постравматичний стресовий розлад: стан проблеми, психодіагностика та психологічна допомога","authors":"Віталій Бочелюк, Микита Панов, Анастасія Турубарова","doi":"10.33216/2219-2654-2022-58-2-51-63","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2022-58-2-51-63","url":null,"abstract":"Стаття є оглядом сучасного стану проблеми посттравматичного стресового розладу у науці. Авторами визначено базові теоретичні засади посттравматичного стресового розладу, наведено аналіз ефективних методів діагностики, концептуальних засад психологічної допомоги. У статті представлено ґрунтовний аналіз сучасних наукових джерел та визначено основні здобутки українських вчених у проблематиці посттравматичного стресового розладу за останні 8 років. Особлива увага приділяється питанням психологічної допомоги після посттравматичного стресового розладу. Вказується на те, що існують відмінності між гострим стресовим розладом та посттравматичним стресовим розладом і у процесі психологічної допомоги. Гострий стресовий розлад лікують переважно медикаментозно, психотерапія у цьому випадку може мати лише супроводжуючий характер. У випадку посттравматичного стресового розладу більше ефективним методом лікування буде саме психотерапія, яка може супроводжуватися психофармакотерапією. Однак, це не відміняє необхідності системної та комплексної роботи з хворим, при чому на різних етапах взаємодії: від безпосереднього надання медико-психологічної допомоги у вогнищах надзвичайних ситуацій до реабілітації в амбулаторних умовах. Автори доходять до висновку про те, що посттравматичний розлад є досить молодим, проте достатньо вивченим феноменом для сучасної науки. Однак на вітчизняних теренах досить довго ця тема незаслужено ігнорувалась. Найбільше уваги до питань діагностики та терапії посттравматичного стресового розладу в Україні змусили приділити трагічні події – військова агресія Росії проти України. Українські вчені мають значні здобутки у зазначеному напрямку: розробляються авторські психодіагностичні методики та новітні технології психологічної допомоги. Із початком повномасштабної війни актуальність проблематики посттравматичного стресового розладу лише зростає, як і перспективи подальших досліджень прояву ПТСР у дітей та дорослих, військових і цивільних, дослідження способів психологічної підтримки, ефективних методів психотерапії тощо.\u0000Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад, психологічна допомога, гострий стрес, психодіагностика посттравматичного стресового розладу, психологічна реабілітація військовослужбовців, психотерапія.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127683486","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2022-57-1-1-159-171
Дмитро Швець, Оксана Цукан, Наталія Расторгуєва
У статті досліджено психологічні питання пов’язані з лідерством, визначена дефініція лідера та лідерства, класифіковано типи лідерів та проаналізовано психологічні характеристики лідера із врахуванням трансформації феномену лідерства у сучасному суспільстві. В даній роботі зміщено акцент з вивчення лідерства як психологічного феномену у певній соціальній групі до дослідження лідерства у сучасному суспільстві в цілому. Наголошено, що лідер у сучасному суспільстві – це складний багатогранний феномен, який можна визначити як члена соціальної групи, що здатний суттєво впливати на поведінку решти учасників такої групи та впливати на їх світогляд. Класифіковано типи лідерів та здійснено їх поділ за ознакою визнання лідера на формальних та неформальних лідерів, за ознакою впливу на соціальну групу на лідерів конструктивного та деструктивного типу. Виокремлено такий новий вид лідерства як групове лідерство, яке характеризується тим, що складається з декількох членів соціальної групи, при чому жодна з відповідних осіб не є лідером у повному значенні цього слова, а лише виконує частину функціональних обов’язків лідера та має відповідні психологічні характеристики, водночас їх сукупність є лідером для відповідної соціальної групи. Доведено існування систем лідерства з високою та низькою мобільністю лідерів та перспективи застосування моделі лідерства з високою мобільністю. Досліджено психологічні характеристики лідера. Після аналізу наукової літератури надано наступні психологічні характеристики лідера: рівень інтелекту; рівень професійних знань; здатність до адаптації; критичне мислення; організаційні здібності; емпатичні здібності; особисті моральні якості; домінантні якості; комунікативні характеристики. Запропоновано доповнити існуючий у науковій доктрині перелік такими характеристиками як неформальність та соціальні зв’язки з лідерами інших рівнів та інших груп. Оскільки зазначені зв’язки безперечно стали особливими психологічними характеристиками сучасного лідера, враховуючи зміни у соціумі. Наголошено, що наявність чи відсутність певних психологічних характеристик є характерною ознакою для лідерів окремих соціальних груп в залежності від їх складу, а також доведено їх залежність від виду лідерства відповідно до наданої в роботі класифікації. Ключові слова: особистість;трансформація лідерства; соціальна група; лідерство; психологічні характеристики; лідер.
{"title":"Трансформація лідерства в суспільстві","authors":"Дмитро Швець, Оксана Цукан, Наталія Расторгуєва","doi":"10.33216/2219-2654-2022-57-1-1-159-171","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2022-57-1-1-159-171","url":null,"abstract":"У статті досліджено психологічні питання пов’язані з лідерством, визначена дефініція лідера та лідерства, класифіковано типи лідерів та проаналізовано психологічні характеристики лідера із врахуванням трансформації феномену лідерства у сучасному суспільстві. В даній роботі зміщено акцент з вивчення лідерства як психологічного феномену у певній соціальній групі до дослідження лідерства у сучасному суспільстві в цілому. Наголошено, що лідер у сучасному суспільстві – це складний багатогранний феномен, який можна визначити як члена соціальної групи, що здатний суттєво впливати на поведінку решти учасників такої групи та впливати на їх світогляд. Класифіковано типи лідерів та здійснено їх поділ за ознакою визнання лідера на формальних та неформальних лідерів, за ознакою впливу на соціальну групу на лідерів конструктивного та деструктивного типу. Виокремлено такий новий вид лідерства як групове лідерство, яке характеризується тим, що складається з декількох членів соціальної групи, при чому жодна з відповідних осіб не є лідером у повному значенні цього слова, а лише виконує частину функціональних обов’язків лідера та має відповідні психологічні характеристики, водночас їх сукупність є лідером для відповідної соціальної групи. Доведено існування систем лідерства з високою та низькою мобільністю лідерів та перспективи застосування моделі лідерства з високою мобільністю. Досліджено психологічні характеристики лідера. Після аналізу наукової літератури надано наступні психологічні характеристики лідера: рівень інтелекту; рівень професійних знань; здатність до адаптації; критичне мислення; організаційні здібності; емпатичні здібності; особисті моральні якості; домінантні якості; комунікативні характеристики. Запропоновано доповнити існуючий у науковій доктрині перелік такими характеристиками як неформальність та соціальні зв’язки з лідерами інших рівнів та інших груп. Оскільки зазначені зв’язки безперечно стали особливими психологічними характеристиками сучасного лідера, враховуючи зміни у соціумі. Наголошено, що наявність чи відсутність певних психологічних характеристик є характерною ознакою для лідерів окремих соціальних груп в залежності від їх складу, а також доведено їх залежність від виду лідерства відповідно до наданої в роботі класифікації. \u0000Ключові слова: особистість;трансформація лідерства; соціальна група; лідерство; психологічні характеристики; лідер.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"65 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"120950774","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-127-143
Євген Карпенко
Статтю присвячено аналізу сучасних поглядів українських учених на феномен емоційного інтелекту. Вони функціонують у руслі окреслених моделей його дослідження (модель здібностей, змішана модель та модель характеристик) і відзначаються різною предметною спрямованістю. Однак більшості з них притаманне розуміння емоційного інтелекту як здатності особистості до інтелектуального, свідомого, розумового контролю над власною афективною сферою і підпорядкування емоцій досягненню мети у площині міжособистісної взаємодії, а також особистісного і професійного розвитку. Зазначається, що проаналізовані наукові підходи тією чи іншою мірою містять у собі латентні можливості для з’ясування змісту аксіологічного потенціалу емоційного інтелекту в процесі персонального життєздійснення. Втім він досі належним чином не висвітлений у наявних наукових дослідженнях. У статті також розкрито зміст суміжних понять, а саме – соціального, професійного, мотиваційного та екзистенційного інтелектів. Вказано, що перший переважно розглядається крізь призму досягнення успіху в міжособистісній взаємодії, другий – підвищення ефективності у сфері діяльності, третій – орієнтує на досягнення персональних цілей, а четвертий – відповідає за ставлення індивіда до трансцендентних питань. Разом вони виявляються пов’язаними з такими компонентами емоційного інтелекту, як організмічне чуття та емоційна компетентність. При цьому перше виступає внутрішньоособистісним механізмом ідентифікації і розуміння закладеного в емоціях смислу, а друга – за його прикладне втілення у просторі міжособистісної взаємодії. Відтак обидва механізми позитивно позначаються на якості та внутрішній узгодженості процесу життєздійснення особистості.
{"title":"Репрезентація аксіологічного потенціалу емоційного інтелекту в працях українських учених","authors":"Євген Карпенко","doi":"10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-127-143","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-127-143","url":null,"abstract":"Статтю присвячено аналізу сучасних поглядів українських учених на феномен емоційного інтелекту. Вони функціонують у руслі окреслених моделей його дослідження (модель здібностей, змішана модель та модель характеристик) і відзначаються різною предметною спрямованістю. Однак більшості з них притаманне розуміння емоційного інтелекту як здатності особистості до інтелектуального, свідомого, розумового контролю над власною афективною сферою і підпорядкування емоцій досягненню мети у площині міжособистісної взаємодії, а також особистісного і професійного розвитку. Зазначається, що проаналізовані наукові підходи тією чи іншою мірою містять у собі латентні можливості для з’ясування змісту аксіологічного потенціалу емоційного інтелекту в процесі персонального життєздійснення. Втім він досі належним чином не висвітлений у наявних наукових дослідженнях.\u0000 У статті також розкрито зміст суміжних понять, а саме – соціального, професійного, мотиваційного та екзистенційного інтелектів. Вказано, що перший переважно розглядається крізь призму досягнення успіху в міжособистісній взаємодії, другий – підвищення ефективності у сфері діяльності, третій – орієнтує на досягнення персональних цілей, а четвертий – відповідає за ставлення індивіда до трансцендентних питань. Разом вони виявляються пов’язаними з такими компонентами емоційного інтелекту, як організмічне чуття та емоційна компетентність. При цьому перше виступає внутрішньоособистісним механізмом ідентифікації і розуміння закладеного в емоціях смислу, а друга – за його прикладне втілення у просторі міжособистісної взаємодії. Відтак обидва механізми позитивно позначаються на якості та внутрішній узгодженості процесу життєздійснення особистості.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"49 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116326676","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-220-233
Ганна Юрчинська, Ольга Степаненко
Стаття присвячена висвітленню проблеми сталих мотиваційних тенденцій та спрямованості на певні емоційні переживання в залежності від рівня виразності «мережеголізму». Розкриті статево-вікові особливості схильності до Інтернет-залежності, які узгоджуються з тенденціями існуючих наукових досліджень, але стосуються вікової групи від 12 – 17 років (добірки, яка була в наявності). Суттєве значення має дія двоєдиного фактору «стать - вік». Встановлено, що середні показники в осіб жіночої статі мають тенденцію до зниження з віком, а в осіб чоловічої статі, навпаки, спостерігається збільшення значень схильності до адикції зі збільшенням віку. Порівняльний аналіз дозволив виявити особливості сталих тенденцій особистості для двох груп осіб: тих, які вміють контролювати свій час перебування в Інтернеті й тих, які мають деякі проблеми з надмірним захопленням вказаною мережею. Особливості полягають у різній ієрархії зв’язків, зокрема: для осіб, які здатні контролювати свій час перебування в мережі, домінуючим є зв’язок рівня «мережеголізму» із мотивацією принести суспільству користь; для осіб, які мають деякі проблеми з надмірним захопленням Інтернетом, домінуючим є зв’язок досліджуваної ознаки (Інтернет-залежноті) з мотивами комфорту. Встановлені особливості спрямованості на емоційні переживання в залежності від рівня адикції. Особливість - це обернена картину для досліджуваних груп: для першої домінуючою є спрямованість на емоційні переживання стенічного типа, тоді як для другої – спрямованість на емоційні переживання астенічного типу.
{"title":"Особливості мотиваційних тенденцій користувачів мережі інтернет","authors":"Ганна Юрчинська, Ольга Степаненко","doi":"10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-220-233","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-220-233","url":null,"abstract":"Стаття присвячена висвітленню проблеми сталих мотиваційних тенденцій та спрямованості на певні емоційні переживання в залежності від рівня виразності «мережеголізму». Розкриті статево-вікові особливості схильності до Інтернет-залежності, які узгоджуються з тенденціями існуючих наукових досліджень, але стосуються вікової групи від 12 – 17 років (добірки, яка була в наявності). Суттєве значення має дія двоєдиного фактору «стать - вік». Встановлено, що середні показники в осіб жіночої статі мають тенденцію до зниження з віком, а в осіб чоловічої статі, навпаки, спостерігається збільшення значень схильності до адикції зі збільшенням віку. \u0000Порівняльний аналіз дозволив виявити особливості сталих тенденцій особистості для двох груп осіб: тих, які вміють контролювати свій час перебування в Інтернеті й тих, які мають деякі проблеми з надмірним захопленням вказаною мережею. Особливості полягають у різній ієрархії зв’язків, зокрема: для осіб, які здатні контролювати свій час перебування в мережі, домінуючим є зв’язок рівня «мережеголізму» із мотивацією принести суспільству користь; для осіб, які мають деякі проблеми з надмірним захопленням Інтернетом, домінуючим є зв’язок досліджуваної ознаки (Інтернет-залежноті) з мотивами комфорту. \u0000Встановлені особливості спрямованості на емоційні переживання в залежності від рівня адикції. Особливість - це обернена картину для досліджуваних груп: для першої домінуючою є спрямованість на емоційні переживання стенічного типа, тоді як для другої – спрямованість на емоційні переживання астенічного типу.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"143 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116376181","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-208-219
Тамара Ткач
У статті розглядається проблема розвитку емоційного інтелекту в дошкільному віці. Автор аналізує результати діагностичного дослідження з метою виявлення особливостей емоційного інтелекту дошкільників. Емоційний інтелект – одна з найбільш популярних тем останніми роками в соціально-психологічних дослідженнях. Це поняття має особливе значення, особливо для дітей дошкільного віку. У цьому дослідженні наведені спроби пояснити основні теорії емоційного інтелекту. Емоційний інтелект можна визначити в найпростішому сенсі як здатність втілювати уявлення, що відчуває людина, а також здатність ефективно керувати власними почуттями, щоб приймати точні й ефективні рішення від власного імені. життя та стосунки з іншими людьми. Передбачається, що навичка емоційного інтелекту, яка здається дуже ефективною для підвищення якості життя людини, буде надзвичайно корисною як для людей, так і для суспільства в ім’я майбутнього, якщо її спробувати розвинути, починаючи з дитинства. У цьому дослідженні ми маємо на меті підкреслити цей момент. Елементам емоційного інтелекту слід навчати дітей, оскільки зараз у світі відбуваються складні зміни в моделях людських соціальних стосунків, що має великий негативний вплив, який можна побачити через ЗМІ та телебачення. Це викликає у дітей присутню дратівливість і агресивність через зміну цього явища. Метою статті є визначення психологічних передумов формування емоційного інтелекту в дошкільному віці. Методами дослідження були загальнонауковий системний підхід, комплексний аналіз проблеми дослідження в її розвитку. Результати. Потребують розробки нові методики дослідження. Для цього необхідно усвідомлення того факту, що сучасні методики вимірювання емоційного інтелекту є фактично варіації на два інструменти – тест та опитувальники, причому ні ті, ні інші не задовільнять поставлених завдань. . Розуміння ролі емоційного інтелекту у житті людини та дослідження його механізмів необхідно здійснювати з урахуванням нових результатів нейропсихології. Оскільки адекватна операціоналізація є умовою надійних висновків щодо будь-якого конструкту, успішний розвиток психології емоційного інтелекту навряд чи можливо без створення принципово нових діагностичних підходів. Ключові слова: емоційний інтелігент, діти дошкільного, дош.
{"title":"Психологічні передумови формування емоційного інтеллекту дитини у дошкільному віці","authors":"Тамара Ткач","doi":"10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-208-219","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-208-219","url":null,"abstract":"У статті розглядається проблема розвитку емоційного інтелекту в дошкільному віці. Автор аналізує результати діагностичного дослідження з метою виявлення особливостей емоційного інтелекту дошкільників.\u0000Емоційний інтелект – одна з найбільш популярних тем останніми роками в соціально-психологічних дослідженнях. Це поняття має особливе значення, особливо для дітей дошкільного віку. У цьому дослідженні наведені спроби пояснити основні теорії емоційного інтелекту. Емоційний інтелект можна визначити в найпростішому сенсі як здатність втілювати уявлення, що відчуває людина, а також здатність ефективно керувати власними почуттями, щоб приймати точні й ефективні рішення від власного імені. життя та стосунки з іншими людьми. Передбачається, що навичка емоційного інтелекту, яка здається дуже ефективною для підвищення якості життя людини, буде надзвичайно корисною як для людей, так і для суспільства в ім’я майбутнього, якщо її спробувати розвинути, починаючи з дитинства. У цьому дослідженні ми маємо на меті підкреслити цей момент. Елементам емоційного інтелекту слід навчати дітей, оскільки зараз у світі відбуваються складні зміни в моделях людських соціальних стосунків, що має великий негативний вплив, який можна побачити через ЗМІ та телебачення. Це викликає у дітей присутню дратівливість і агресивність через зміну цього явища.\u0000Метою статті є визначення психологічних передумов формування емоційного інтелекту в дошкільному віці.\u0000Методами дослідження були загальнонауковий системний підхід, комплексний аналіз проблеми дослідження в її розвитку. \u0000Результати. Потребують розробки нові методики дослідження. Для цього необхідно усвідомлення того факту, що сучасні методики вимірювання емоційного інтелекту є фактично варіації на два інструменти – тест та опитувальники, причому ні ті, ні інші не задовільнять поставлених завдань. . Розуміння ролі емоційного інтелекту у житті людини та дослідження його механізмів необхідно здійснювати з урахуванням нових результатів нейропсихології. Оскільки адекватна операціоналізація є умовою надійних висновків щодо будь-якого конструкту, успішний розвиток психології емоційного інтелекту навряд чи можливо без створення принципово нових діагностичних підходів.\u0000Ключові слова: емоційний інтелігент, діти дошкільного, дош.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"440 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121458436","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2022-57-1-1-121-132
Едуард Сколота
У статті розглядається асертивність як професійно-значуща характеристика особистості майбутнього юриста, обґрунтовується необхідність її цілеспрямованого формування для покращення внутрішнього розкриття молодої людини як професіонала і її адаптації в професійному середовищі в цілому. У умовах особливу актуальність набувають питання, які стосуються формуванню професійної особистості майбутнього юриста. Професійна діяльність юриста висуває підвищені вимоги до мотиваційно-ціннісних, морально-моральних, емоційно-вольових особливостей суб'єкта праці, тому особливу актуальність набуває вивчення психологічної структури професійної особистості майбутнього юриста та її розвиток в умовах вузівської підготовки. Наведено теоретичні основи дослідження – ідеї вчених, які досліджували розвиток асертивності в рамках розвитку соціальної адаптації особистості, проблеми ствердження особистості в соціумі, формування професійно-значущих рис особистості. Зроблено акцент на важливості внутрішніх чинників професійної активності майбутнього юриста, наприклад, такі як самооцінка і рівень домагань, визначатимуть його поведінку в складних, професійно-відповідальних ситуаціях соціальної взаємодії, впливатимуть на процес формування навичок асертивної поведінки. Враховуючи те, що юристи чутливі до соціальних і психологічних стресів, працюють в криміногенних ситуаціях, особливої значущості набуває проблема збереження особистісної стійкості в умовах тиску соціального середовища. Навички асертивної поведінки в такому разі є свого роду елементом первинної профілактики професійних девіацій і протиставляються маніпуляції і деструктивним формам впливу. Відсутність необхідних життєвих навичок, стратегій поведінки, нездатність майбутніх юристів впоратися з новими соціальними вимогами, можуть спричинити за собою розвиток відхилень у поведінці і привести до її девіантних проявів, можливих акцентуацій характеру. Високий рівень асертивної поведінки значно підвищує адаптаційні процеси майбутніх юристів в професійному середовищі, благотворно впливає на їх соціалізацію і задає вектор їх професійного успіху, самоактуалізації і самореалізації. Необхідно вивчення специфіки формування навичок асертивної поведінки у майбутніх юристів, створення психолого-педагогічної програми занять з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей цієї професійної групи. Ключові слова:асертивність, професійно-значуща якість, професія юриста.
{"title":"Асертивність як значуща професійна якість майбутнього юриста","authors":"Едуард Сколота","doi":"10.33216/2219-2654-2022-57-1-1-121-132","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2022-57-1-1-121-132","url":null,"abstract":"У статті розглядається асертивність як професійно-значуща характеристика особистості майбутнього юриста, обґрунтовується необхідність її цілеспрямованого формування для покращення внутрішнього розкриття молодої людини як професіонала і її адаптації в професійному середовищі в цілому.\u0000У умовах особливу актуальність набувають питання, які стосуються формуванню професійної особистості майбутнього юриста. Професійна діяльність юриста висуває підвищені вимоги до мотиваційно-ціннісних, морально-моральних, емоційно-вольових особливостей суб'єкта праці, тому особливу актуальність набуває вивчення психологічної структури професійної особистості майбутнього юриста та її розвиток в умовах вузівської підготовки.\u0000Наведено теоретичні основи дослідження – ідеї вчених, які досліджували розвиток асертивності в рамках розвитку соціальної адаптації особистості, проблеми ствердження особистості в соціумі, формування професійно-значущих рис особистості.\u0000Зроблено акцент на важливості внутрішніх чинників професійної активності майбутнього юриста, наприклад, такі як самооцінка і рівень домагань, визначатимуть його поведінку в складних, професійно-відповідальних ситуаціях соціальної взаємодії, впливатимуть на процес формування навичок асертивної поведінки.\u0000Враховуючи те, що юристи чутливі до соціальних і психологічних стресів, працюють в криміногенних ситуаціях, особливої значущості набуває проблема збереження особистісної стійкості в умовах тиску соціального середовища. Навички асертивної поведінки в такому разі є свого роду елементом первинної профілактики професійних девіацій і протиставляються маніпуляції і деструктивним формам впливу.\u0000Відсутність необхідних життєвих навичок, стратегій поведінки, нездатність майбутніх юристів впоратися з новими соціальними вимогами, можуть спричинити за собою розвиток відхилень у поведінці і привести до її девіантних проявів, можливих акцентуацій характеру.\u0000Високий рівень асертивної поведінки значно підвищує адаптаційні процеси майбутніх юристів в професійному середовищі, благотворно впливає на їх соціалізацію і задає вектор їх професійного успіху, самоактуалізації і самореалізації.\u0000Необхідно вивчення специфіки формування навичок асертивної поведінки у майбутніх юристів, створення психолого-педагогічної програми занять з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей цієї професійної групи.\u0000Ключові слова:асертивність, професійно-значуща якість, професія юриста.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127341772","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-158-173
I. S. Popovych
У статті висвітлено результати дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців, які брали участь у бойових діях. Глибинну сутність мотиваційних психічних станів військовослужбовців доцільно вивчити саме в професійній діяльності, у контексті виконання значущих завдань. Дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців, які є учасниками бойових дій, спонукає відшукати взаємозв’язки, закономірності, детермінанти, що у свою чергу дає можливість вести мову про суттєвий науковий вклад в психологію мотивації особистості військовослужбовця. Мета статті полягає у вивченні мотиваційних психічних станів військовослужбовців; емпіричному дослідженні структури та взаємозв’язків мотиваційних психічних станів військовослужбовців, що брали участь у бойових діях. Емпіричні методи дослідження: опитувальник «Рівень домагань особистості» («РДО») (Гербачевський, 1990), методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Елерс, 1974), копінг-тест (Лазарус, Фолкман, 1988, адаптація Крюкова, Куфтяк, Замишляєва, 2004). Підібраним комплексом методик та методів статистичної обробки даних якісно інтерпретовано мотиваційні психічні стани, відокремлено один стан від іншого, окреслено змістові особливості. Факторним аналізом визначено структуру мотиваційних психічних станів військовослужбовців. Встановлено, що найважливішою складовою є F4 «прагматичне мотивування», яке має найбільше взаємозв’язків, і найбільш значущим (p≤0,01) є співвідношення F4 та F1 (0,344). Обґрунтовано, що структура, змінні і взаємозалежність факторів мотиваційних психічних станів є важливими складовими у вирішенні завдань професійної, службової (бойової) діяльності військовослужбовців. Результати дослідження можуть бути цікаві керівникам військових підрозділів, командно-офіцерському складу, керівникам військових навчальних закладів, а також дослідникам у галузі військової психології, психології мотивації особистості.
{"title":"Дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців","authors":"I. S. Popovych","doi":"10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-158-173","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-158-173","url":null,"abstract":"У статті висвітлено результати дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців, які брали участь у бойових діях. Глибинну сутність мотиваційних психічних станів військовослужбовців доцільно вивчити саме в професійній діяльності, у контексті виконання значущих завдань. Дослідження мотиваційних психічних станів військовослужбовців, які є учасниками бойових дій, спонукає відшукати взаємозв’язки, закономірності, детермінанти, що у свою чергу дає можливість вести мову про суттєвий науковий вклад в психологію мотивації особистості військовослужбовця.\u0000Мета статті полягає у вивченні мотиваційних психічних станів військовослужбовців; емпіричному дослідженні структури та взаємозв’язків мотиваційних психічних станів військовослужбовців, що брали участь у бойових діях.\u0000Емпіричні методи дослідження: опитувальник «Рівень домагань особистості» («РДО») (Гербачевський, 1990), методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Елерс, 1974), копінг-тест (Лазарус, Фолкман, 1988, адаптація Крюкова, Куфтяк, Замишляєва, 2004). Підібраним комплексом методик та методів статистичної обробки даних якісно інтерпретовано мотиваційні психічні стани, відокремлено один стан від іншого, окреслено змістові особливості. Факторним аналізом визначено структуру мотиваційних психічних станів військовослужбовців. Встановлено, що найважливішою складовою є F4 «прагматичне мотивування», яке має найбільше взаємозв’язків, і найбільш значущим (p≤0,01) є співвідношення F4 та F1 (0,344). Обґрунтовано, що структура, змінні і взаємозалежність факторів мотиваційних психічних станів є важливими складовими у вирішенні завдань професійної, службової (бойової) діяльності військовослужбовців. Результати дослідження можуть бути цікаві керівникам військових підрозділів, командно-офіцерському складу, керівникам військових навчальних закладів, а також дослідникам у галузі військової психології, психології мотивації особистості.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"70 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116612595","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-119-126
Yuriy Zavatsky
The article deals with the substantive aspects of the phenomenology of the systemic contradiction of family business. The latter is the need to choose family or entrepreneurship as the primate for the interaction of spouses. The inability of the couple to effectively resolve the controversy leads to the destruction of the family business. The concept of satisfaction with family business, which is defined as the ratio of the degree of satisfaction of the needs of the subject in the system of family-marital relations, on the one hand, and in the system of joint business activity of spouses on the other, is described. Based on this concept, a classification of family business types has been developed that reflects the degree of effectiveness of solving the systemic contradiction. Groups of operational criteria are distinguished, each of which describes a separate class of relations: self-subject relations of the subject of family business, subject-object relations of the subject of family business, subject-subject relations of the subject of family business . Factors such as comparative self-efficacy, attribution were included in this set; relationship motivation and motivation to achieve, the desire and ability to plan joint activities, the ability to constructively overcome difficult situations, the characteristics of the distribution of powers and work functions. This list is complemented by factors such as participants' age and length of service. According to the results of the study, the factors that determine the content of the phenomenon of systemic contradiction in family business are indicated.
{"title":"System approach to structure entrepreneurship and management in the aspect of social mobility of the person","authors":"Yuriy Zavatsky","doi":"10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-119-126","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-119-126","url":null,"abstract":"The article deals with the substantive aspects of the phenomenology of the systemic contradiction of family business. The latter is the need to choose family or entrepreneurship as the primate for the interaction of spouses. The inability of the couple to effectively resolve the controversy leads to the destruction of the family business. The concept of satisfaction with family business, which is defined as the ratio of the degree of satisfaction of the needs of the subject in the system of family-marital relations, on the one hand, and in the system of joint business activity of spouses on the other, is described. Based on this concept, a classification of family business types has been developed that reflects the degree of effectiveness of solving the systemic contradiction. Groups of operational criteria are distinguished, each of which describes a separate class of relations: self-subject relations of the subject of family business, subject-object relations of the subject of family business, subject-subject relations of the subject of family business . Factors such as comparative self-efficacy, attribution were included in this set; relationship motivation and motivation to achieve, the desire and ability to plan joint activities, the ability to constructively overcome difficult situations, the characteristics of the distribution of powers and work functions. This list is complemented by factors such as participants' age and length of service. According to the results of the study, the factors that determine the content of the phenomenon of systemic contradiction in family business are indicated.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131178407","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 1900-01-01DOI: 10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-46-55
Igor Zhigarenko, P. Zhikhareva, A. Ivchenko, L. Korobko, Anna Labunska, Yulia Pridorozhko, Yulia Syzonenko, Darya Statsenko
The article presents an innovative approach to developing programs for developing the communication potential of sales specialists, which is based on the principle of amplification of semantic structures of communication and is built in opposition to the established industrial methods of training sales managers. The fundamental difference of this approach to training, as a form of training, lies in the goals and processes of the curriculum. Amplification, as a technique for enriching the semantic content of a concept through its integration with meanings that correlate with it in the context of objective activity, provides a new resource for the development of communicative potential. The article demonstrates a consistent chain of application of technology on the example of one factor of communication efficiency: the factor of communication efficiency is highlighted; amplification of the value of this factor; learning tasks aimed at correcting the semantic structure; elements of a training program designed to implement the selected tasks have been developed. The article analyzes the results of the training program. Based on the results of participation in the study of the experimental and control groups, the hypothesis about the possibility of increasing the effectiveness of communication by correcting the semantic structures of the seller by amplifying the range of values-factors of the effectiveness of interpersonal communication in a sales situation is confirmed.
{"title":"Programs for optimization of communicative capacity of specialists of socio-common profile as a factor of their professional readaptation","authors":"Igor Zhigarenko, P. Zhikhareva, A. Ivchenko, L. Korobko, Anna Labunska, Yulia Pridorozhko, Yulia Syzonenko, Darya Statsenko","doi":"10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-46-55","DOIUrl":"https://doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-46-55","url":null,"abstract":"The article presents an innovative approach to developing programs for developing the communication potential of sales specialists, which is based on the principle of amplification of semantic structures of communication and is built in opposition to the established industrial methods of training sales managers. The fundamental difference of this approach to training, as a form of training, lies in the goals and processes of the curriculum.\u0000Amplification, as a technique for enriching the semantic content of a concept through its integration with meanings that correlate with it in the context of objective activity, provides a new resource for the development of communicative potential. The article demonstrates a consistent chain of application of technology on the example of one factor of communication efficiency: the factor of communication efficiency is highlighted; amplification of the value of this factor; learning tasks aimed at correcting the semantic structure; elements of a training program designed to implement the selected tasks have been developed.\u0000The article analyzes the results of the training program. Based on the results of participation in the study of the experimental and control groups, the hypothesis about the possibility of increasing the effectiveness of communication by correcting the semantic structures of the seller by amplifying the range of values-factors of the effectiveness of interpersonal communication in a sales situation is confirmed.","PeriodicalId":340785,"journal":{"name":"Теоретичні і прикладні проблеми психології","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"1900-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131224566","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：