Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13732
С. І. Сміян, О. Ю. Маховська
РЕЗЮМЕ. Подагра – це поширений рецидивний та потенційно деструктивний артрит, що асоціюється із кардіометаболічними та нирковими захворюваннями. Однак механізми, що лежать в основі значного тягаря коморбідності, досі не з’ясовані. Мета – провести аналіз циркулюючих рівнів інтерлейкіну-1 бета (ІЛ-1β), ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-10, лептину (Л), адипонектину (А), співвідношення А/Л та визначити їх зв’язок із модифікованим для подагри індексом коморбідності ревматичного захворювання (анг. – the gout-specifically modified Rheumatic Diseases Comorbidity Index (mRDCI). Матеріал і методи. У проспективне дослідження включили 136 хворих з подагрою, яких поділили на 4 підгрупи згідно зі значеннями mRDCI (0, 1–2, 3–4 та ≥5 балів): 20 пацієнтів без коморбідності, 28 – з низьким, 62 – із середнім та 26 – із високим індексом коморбідності (ІК) відповідно. Контрольна група – 31 практично здорова особа. Сироватковий рівень ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-10 у пг/мл, адипонектину та лептину визначали методом імуноферментного аналізу. Для комплексної оцінки дисадипокінемії визначалось співвідношення між сироватковим вмістом адипонектину в мкг/мл та лептину в нг/мл. Результати. Сироватковий рівень ІЛ-6 у хворих з подагрою був у 5,16 раза вищим при зіставленні з групою практично здорових осіб, як і ІЛ-8 – у 4,05 раза, ІЛ-10 – у 2,7 раза, ІЛ-1β – у 2,6 раза та лептину – у 2,3 раза відповідно. З іншої сторони, співвідношення А/Л було у 4,2 раза нижчим, порівняно з контрольною групою, як і циркулюючий вміст адипонектину – у 1,7 раза (для всіх цитокінів та адипокінів, p<0,001). Нами відзначено стійку достовірну тенденцію до зростання циркулюючих рівнів ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-8, лептину, але зниження ІЛ-10, адипонектину, а також співвідношення А/Л між підгрупами за mRDCI у напрямку від без коморбідності до високого ІК (p<0,001). Висновок. Підвищення сироваткових рівнів прозапальних ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-8, лептину та зниження протизапальних ІЛ-10, адипонектину, а також співвідношення А/Л відображає запальний тягар у пацієнтів з подагрою з вищим mRDCI.
{"title":"СИРОВАТКОВІ РІВНІ ЦИТОКІНІВ ТА АДИПОКІНІВ У ПАЦІЄНТІВ З ПОДАГРОЮ ТА ЇХ ЗВ’ЯЗОК ІЗ КОМОРБІДНІСТЮ","authors":"С. І. Сміян, О. Ю. Маховська","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13732","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13732","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Подагра – це поширений рецидивний та потенційно деструктивний артрит, що асоціюється із кардіометаболічними та нирковими захворюваннями. Однак механізми, що лежать в основі значного тягаря коморбідності, досі не з’ясовані. Мета – провести аналіз циркулюючих рівнів інтерлейкіну-1 бета (ІЛ-1β), ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-10, лептину (Л), адипонектину (А), співвідношення А/Л та визначити їх зв’язок із модифікованим для подагри індексом коморбідності ревматичного захворювання (анг. – the gout-specifically modified Rheumatic Diseases Comorbidity Index (mRDCI). Матеріал і методи. У проспективне дослідження включили 136 хворих з подагрою, яких поділили на 4 підгрупи згідно зі значеннями mRDCI (0, 1–2, 3–4 та ≥5 балів): 20 пацієнтів без коморбідності, 28 – з низьким, 62 – із середнім та 26 – із високим індексом коморбідності (ІК) відповідно. Контрольна група – 31 практично здорова особа. Сироватковий рівень ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-10 у пг/мл, адипонектину та лептину визначали методом імуноферментного аналізу. Для комплексної оцінки дисадипокінемії визначалось співвідношення між сироватковим вмістом адипонектину в мкг/мл та лептину в нг/мл. Результати. Сироватковий рівень ІЛ-6 у хворих з подагрою був у 5,16 раза вищим при зіставленні з групою практично здорових осіб, як і ІЛ-8 – у 4,05 раза, ІЛ-10 – у 2,7 раза, ІЛ-1β – у 2,6 раза та лептину – у 2,3 раза відповідно. З іншої сторони, співвідношення А/Л було у 4,2 раза нижчим, порівняно з контрольною групою, як і циркулюючий вміст адипонектину – у 1,7 раза (для всіх цитокінів та адипокінів, p<0,001). Нами відзначено стійку достовірну тенденцію до зростання циркулюючих рівнів ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-8, лептину, але зниження ІЛ-10, адипонектину, а також співвідношення А/Л між підгрупами за mRDCI у напрямку від без коморбідності до високого ІК (p<0,001). Висновок. Підвищення сироваткових рівнів прозапальних ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-8, лептину та зниження протизапальних ІЛ-10, адипонектину, а також співвідношення А/Л відображає запальний тягар у пацієнтів з подагрою з вищим mRDCI.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"146 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123345236","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13616
О. Б. Батьківська, І. М. Кліщ
РЕЗЮМЕ. Відомо, що кардіоміоцити мають обмежену здатність до регенерації, надмірна їх загибель шляхом онкозу, апоптозу або автофагії призводить до несприятливого ремоделювання серця. Мета – аналіз сучасних досліджень з цього питання. Результати. В огляді проаналізовано сучасні дослідження у напрямку клітинної смерті серцевих міоцитів при кардіоміопатіях різної етіології, детально описано морфологічні характеристики онкозу, апоптозу та автофагії на клітинному та субклітинному рівнях. Висновки. З використанням бібліосистематичного та аналітичного методів було сформовано порівняльну таблицю, де виділено диференційні критерії та ознаки, що характерні для розглянутих у статті типів клітинної смерті кардіоміоцитів.
{"title":"ОНКОЗ, АПОПТОЗ ТА АВТОФАГІЯ СЕРЦЕВИХ МІОЦИТІВ ПРИ КАРДІОМІОПАТІЯХ РІЗНОЇ ЕТІОЛОГІЇ: МОРФОЛОГІЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ","authors":"О. Б. Батьківська, І. М. Кліщ","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13616","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13616","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Відомо, що кардіоміоцити мають обмежену здатність до регенерації, надмірна їх загибель шляхом онкозу, апоптозу або автофагії призводить до несприятливого ремоделювання серця.\u0000Мета – аналіз сучасних досліджень з цього питання.\u0000Результати. В огляді проаналізовано сучасні дослідження у напрямку клітинної смерті серцевих міоцитів при кардіоміопатіях різної етіології, детально описано морфологічні характеристики онкозу, апоптозу та автофагії на клітинному та субклітинному рівнях.\u0000Висновки. З використанням бібліосистематичного та аналітичного методів було сформовано порівняльну таблицю, де виділено диференційні критерії та ознаки, що характерні для розглянутих у статті типів клітинної смерті кардіоміоцитів.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"44 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134466027","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13734
М. І. Швед, Р. М. Овсійчук
РЕЗЮМЕ. Наявність цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) у хворих на гострий коронарний синдром (ГКС) обмежує можливість застосування ранніх інвазивних коронарних втручань і визначає тактику медикаментозної підготовки до оперативних втручань та профілактики ускладнень, а тяжкість клінічного та психоемоційного стану таких пацієнтів обґрунтовують важливість і доцільність оцінки інтегрального показника якості життя як критерію ефективності та доцільності проведених лікувальних заходів. Мета – оцінити динаміку показників якості життя з використанням опитувальника Euroqol Group EQ-5D-5L у хворих із ГКС(STEMI) на тлі ЦД 2-го типу та з високим ризиком розвитку кардіальних ускладнень на стаціонарному етапі лікування під впливом метаболічної (інгібітора SGLT2 дапагліфлозину) та цитопротекторної (L-карнітину) терапії. Матеріал і методи. Обстежено 75 хворих із ГКС(STEMI) на тлі ЦД2: 38 хворих основної групи, яким проведено ургентну балонну ангіопластику та стентування інфарктзалежної коронарної артерії, додатково отримували L-карнітин та дапагліфлозин, а 37 хворих групи порівняння отримували лише стандартне протокольне лікування. Контрольну групу склали 28 хворих на STEMI без коморбідної патології, яким також проведені ургентна коронарна ангіопластика, стентування та протокольне медикаментозне лікування. Пацієнтам, окрім загальноклінічних, лабораторних та інструментальних методів, додатково проводили моніторування ЕКГ, трансторакальну ЕхоКГ і КАГ для оцінки тяжкості ураження ВА та визначали якість життя за опитувальником EQ-5D-5L. Результати. У вихідному стані у хворих обох груп тяжкість клінічного стану суттєво не відрізнялась і була зумовлена типовими проявами ГКС та ЦД2. У пацієнтів основної групи додаткове застосування L-карнітину та дапагліфлозину на фоні протокольного лікування приводило до 100 % ліквідації ангінозного синдрому та зниження ФК ГСН до І–ІІ. У пацієнтів групи порівняння і через 5 діб спостерігали дискомфорт в грудній клітці (у 53,1 %) та ГСН клас Killip II–ІІІ у 50,0 % хворих. Динаміка показників тропоніну та креатинфосфокінази у пацієнтів обох досліджуваних груп свідчила про припинення некрозування кардіоміоцитів уже в перші дні лікування, але в хворих групи порівняння їх рівні і на п’яту добу не досягли референтної норми. Встановлено також достовірно вищу клінічну ефективність комплексного лікування щодо реперфузійних порушень ритму та проявів гострої серцевої недостатності, які реєструвались, відповідно, у 13,3 % хворих основної групи проти 32,1 % в групі контролю, а шлуночкові тахікардії та фібриляція шлуночків у них розвивались утричі рідше. У вихідному стані пацієнти обох досліджуваних груп оцінювали якість свого життя відносно низьким балом (25,83±10,37) ум.од. та (26,24±10,18) ум.од. В процесі проведення стандартної програми лікування у пацієнтів з ГКС в поєднанні з ЦД2 спостерігали суттєве покращення самопочуття, індекс якості життя в цілому зріс на 70,2 %. Одночасно відзначимо достовірно вищу оцінку якості життя у пацієнтів післ
{"title":"ВПЛИВ ЦИТОПРОТЕКТОРНОЇ ТА МЕТАБОЛІЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА ДИНАМІКУ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ЖИТТЯ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ (STEMI), ЩО РОЗВИНУВСЯ НА ТЛІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2-ГО ТИПУ","authors":"М. І. Швед, Р. М. Овсійчук","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13734","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13734","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Наявність цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) у хворих на гострий коронарний синдром (ГКС) обмежує можливість застосування ранніх інвазивних коронарних втручань і визначає тактику медикаментозної підготовки до оперативних втручань та профілактики ускладнень, а тяжкість клінічного та психоемоційного стану таких пацієнтів обґрунтовують важливість і доцільність оцінки інтегрального показника якості життя як критерію ефективності та доцільності проведених лікувальних заходів. \u0000Мета – оцінити динаміку показників якості життя з використанням опитувальника Euroqol Group EQ-5D-5L у хворих із ГКС(STEMI) на тлі ЦД 2-го типу та з високим ризиком розвитку кардіальних ускладнень на стаціонарному етапі лікування під впливом метаболічної (інгібітора SGLT2 дапагліфлозину) та цитопротекторної (L-карнітину) терапії. \u0000Матеріал і методи. Обстежено 75 хворих із ГКС(STEMI) на тлі ЦД2: 38 хворих основної групи, яким проведено ургентну балонну ангіопластику та стентування інфарктзалежної коронарної артерії, додатково отримували L-карнітин та дапагліфлозин, а 37 хворих групи порівняння отримували лише стандартне протокольне лікування. Контрольну групу склали 28 хворих на STEMI без коморбідної патології, яким також проведені ургентна коронарна ангіопластика, стентування та протокольне медикаментозне лікування. Пацієнтам, окрім загальноклінічних, лабораторних та інструментальних методів, додатково проводили моніторування ЕКГ, трансторакальну ЕхоКГ і КАГ для оцінки тяжкості ураження ВА та визначали якість життя за опитувальником EQ-5D-5L. \u0000Результати. У вихідному стані у хворих обох груп тяжкість клінічного стану суттєво не відрізнялась і була зумовлена типовими проявами ГКС та ЦД2. У пацієнтів основної групи додаткове застосування L-карнітину та дапагліфлозину на фоні протокольного лікування приводило до 100 % ліквідації ангінозного синдрому та зниження ФК ГСН до І–ІІ. У пацієнтів групи порівняння і через 5 діб спостерігали дискомфорт в грудній клітці (у 53,1 %) та ГСН клас Killip II–ІІІ у 50,0 % хворих. Динаміка показників тропоніну та креатинфосфокінази у пацієнтів обох досліджуваних груп свідчила про припинення некрозування кардіоміоцитів уже в перші дні лікування, але в хворих групи порівняння їх рівні і на п’яту добу не досягли референтної норми. Встановлено також достовірно вищу клінічну ефективність комплексного лікування щодо реперфузійних порушень ритму та проявів гострої серцевої недостатності, які реєструвались, відповідно, у 13,3 % хворих основної групи проти 32,1 % в групі контролю, а шлуночкові тахікардії та фібриляція шлуночків у них розвивались утричі рідше. \u0000У вихідному стані пацієнти обох досліджуваних груп оцінювали якість свого життя відносно низьким балом (25,83±10,37) ум.од. та (26,24±10,18) ум.од. В процесі проведення стандартної програми лікування у пацієнтів з ГКС в поєднанні з ЦД2 спостерігали суттєве покращення самопочуття, індекс якості життя в цілому зріс на 70,2 %. Одночасно відзначимо достовірно вищу оцінку якості життя у пацієнтів післ","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"409 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124346651","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13515
І. В. Жулкевич, П. А. Чукур
РЕЗЮМЕ. Визначення факторів впливу, що призводять до зниження структурно-функціонального стану кісткової тканини (СФСКТ), є актуальним для запобігання розвитку остеопоротичних уражень та профілактики вторинного остеопорозу у пацієнтів з лімфопроліферативними захворюваннями. Мета – оцінити СФСКТ трабекулярного компонента хребців поперекового відділу хребта у пацієнтів з неходжкінськими лімфомами (НХЛ) на діагностичному етапі (ДЕ) та після завершення хіміотерапії (ПЗХ) залежно від протоколу та тривалості лікування. Матеріал і методи. Проведено аналіз СФСКТ поперекових хребців за стандартними протоколами сканування на комп’ютерних томоргафах у 55 пацієнтів які отримували хіміотерапію згідно з протоколами CHOP та R-СHOP. Результати. У пацієнтів з НХЛ на ДЕ та ПЗХ визначалося більш значуще зниження СФСКТ у тих, хто отримував лікування за протоколом R-CHOP, порівняно з тими, хто лікувався за протоколом CHOP. При оцінці впливу хіміотерапевтичних препаратів встановлено достовірний зв’язок між сумарною дозою доксорубіцину і циклофосфану та мінеральною щільністю кісткової тканини (МЩКТ) ділянок L1–L3, L5 (r=-0,36; r=-0,35; r=-0,41; r=-0,35, р<0,05), кореляційний зв’язок з сумарною дозою вінкристину в хребцях L1–L5 (r=-0,39; r=-0,38; r=-0,44; r=-0,34; r=-0,40, р<0,05) та достовірний взаємозв’язок МЩКТ із сумарною дозою преднізолону в ділянках L1, L2, L3, L5 (r=-0,36; r=-0,35; r=-0,41; r=-0,35) після курсів ПХТ у пацієнтів з НХЛ. Висновки. Встановлено, що менш тривалі курси R-CHOP найменше впливають на СФСКТ у пацієнтів з НХЛ. Виражене зниження МЩКТ відбувається при довготривалому лікуванні за протоколом СHOP. Установлено достовірний кореляційний взаємозв’язок кількості курсів хіміотерапії зі зміною МЩКТ поперекових хребців у пацієнтів з НХЛ. Виявлено достовірний кореляційний зв’язок між сумарною дозою доксорубіцину, циклофосфану, вінкристину і преднізолону та МЩКТ поперекових хребців ПЗХ.
{"title":"ЗМІНИ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ХВОРИХ НА НЕХОДЖКІНСЬКІ ЛІМФОМИ ЗАЛЕЖНО ВІД ТИПУ ТА ТРИВАЛОСТІ ХІМІОТЕРАПІЇ","authors":"І. В. Жулкевич, П. А. Чукур","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13515","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13515","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Визначення факторів впливу, що призводять до зниження структурно-функціонального стану кісткової тканини (СФСКТ), є актуальним для запобігання розвитку остеопоротичних уражень та профілактики вторинного остеопорозу у пацієнтів з лімфопроліферативними захворюваннями.\u0000Мета – оцінити СФСКТ трабекулярного компонента хребців поперекового відділу хребта у пацієнтів з неходжкінськими лімфомами (НХЛ) на діагностичному етапі (ДЕ) та після завершення хіміотерапії (ПЗХ) залежно від протоколу та тривалості лікування.\u0000Матеріал і методи. Проведено аналіз СФСКТ поперекових хребців за стандартними протоколами сканування на комп’ютерних томоргафах у 55 пацієнтів які отримували хіміотерапію згідно з протоколами CHOP та R-СHOP.\u0000Результати. У пацієнтів з НХЛ на ДЕ та ПЗХ визначалося більш значуще зниження СФСКТ у тих, хто отримував лікування за протоколом R-CHOP, порівняно з тими, хто лікувався за протоколом CHOP. При оцінці впливу хіміотерапевтичних препаратів встановлено достовірний зв’язок між сумарною дозою доксорубіцину і циклофосфану та мінеральною щільністю кісткової тканини (МЩКТ) ділянок L1–L3, L5 (r=-0,36; r=-0,35; r=-0,41; r=-0,35, р<0,05), кореляційний зв’язок з сумарною дозою вінкристину в хребцях L1–L5 (r=-0,39; r=-0,38; r=-0,44; r=-0,34; r=-0,40, р<0,05) та достовірний взаємозв’язок МЩКТ із сумарною дозою преднізолону в ділянках L1, L2, L3, L5 (r=-0,36; r=-0,35; r=-0,41; r=-0,35) після курсів ПХТ у пацієнтів з НХЛ.\u0000Висновки. Встановлено, що менш тривалі курси R-CHOP найменше впливають на СФСКТ у пацієнтів з НХЛ. Виражене зниження МЩКТ відбувається при довготривалому лікуванні за протоколом СHOP. Установлено достовірний кореляційний взаємозв’язок кількості курсів хіміотерапії зі зміною МЩКТ поперекових хребців у пацієнтів з НХЛ. Виявлено достовірний кореляційний зв’язок між сумарною дозою доксорубіцину, циклофосфану, вінкристину і преднізолону та МЩКТ поперекових хребців ПЗХ.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"135 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124213702","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13723
М. А. Гулій, В. С. Соловйова
РЕЗЮМЕ. В умовах ведення бойових дій в Україні спостерігається значне збільшення постраждалих із мінно-вибуховою травмою, як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення. Летальна високоенергетична зброя з надпотужною вибуховою хвилею, яка використовується агресором, спричиняє серйозні посттравматичні розлади. Мінно-вибухова травма часто є поєднаною, супроводжується пошкодженням 2–3 анатомічних ділянок. Цей вид травми є домінуючою бойовою патологією і основною причиною військових втрат [4, 30]. Наслідками мінно-вибухових поранень є не лише серйозні ушкодження різних органів і систем організму, а й розвиток тривожного, астенічного, дисфоричного, соматоформного синдромів, як проявів посттравматичного стресу. За даними вітчизняних дослідників (L. V. Radetskaya, 2020) при вивченні психологічних змін у військовослужбовців, які отримали поранення, встановлено, що в 38,8 % випадках виявляються ознаки посттравматичної стресової реакції [8]. Мета – описати клінічний випадок реабілітації військовослужбовця з мінно-вибуховим пораненням, в якому представлена персоніфікована тактика реабілітації пацієнта на основі комплексної оцінки стану його здоров’я. Матеріал і методи. За основу роботи було взято технологію комплексної регуляційної терапії станів, що передбачає оцінку стану організму з визначенням основних типових патологічних процесів (далі – ТПП): запалення, ендогенної інтоксикації, імунних, метаболічних, енергетичних порушень, вегетативної дизрегуляції та біорегуляційну корекцію виявлених порушень. Результати. На фоні проведених реабілітаційних втручань були досягнуті зниження інтенсивності запального процесу, зникнення ознак ендогенної інтоксикації, нормалізація показників неспецифічної імунологічної реактивності, енергетичного обміну та вегетативної регуляції. Оцінка ефективності реабілітаційних заходів була проведена також за функціональними тестами та шкалами. Тобто короткострокові цілі були досягнуті. Висновки. Комплексна індивідуальна оцінка стану здоров’я пацієнта дозволила вплинути на поліморфізм клінічних проявів внаслідок мінно-вибухового поранення, подолати симптоми ПТСР, забезпечити ефективну підтримку організму та покращити якість життя.
摘要：在乌克兰的敌对行动中，地雷爆炸创伤的受害者人数大幅增加，其中既有军人也有平民。侵略者使用的具有强大冲击波的致命高能武器会造成严重的创伤后失调。地雷爆炸创伤通常是合并的，并伴有 2-3 个解剖区域的损伤。这类创伤是战斗中的主要病理类型，也是造成军事损失的主要原因[4, 30]。地雷爆炸伤的后果不仅是对身体各器官和系统造成严重损害，而且还会出现焦虑、气喘、精神障碍、躯体形式综合征等创伤后应激反应表现。国内研究人员（L. V. Radetskaya，2020 年）在研究受伤军人的心理变化时发现，在 38.8%的病例中发现了创伤后应激反应的迹象[8]。本文旨在描述一个地雷爆炸伤军人康复的临床案例，在对其健康状况进行全面评估的基础上，提出了个性化的患者康复策略。材料和方法。这项工作以复杂条件调节疗法技术为基础，其中包括评估身体状况，确定主要的典型病理过程（以下简称 CCI）：炎症、内源性中毒、免疫、代谢、能量失调、自主神经失调以及对确定的失调进行生物调节矫正。结果。在康复干预的背景下，炎症过程的强度降低，内源性中毒迹象消失，非特异性免疫反应、能量代谢和自律神经调节恢复正常。康复措施的效果也通过功能测试和量表进行了评估。因此，短期目标已经实现。结论对患者的健康状况进行全面的个体评估，可以影响地雷爆炸伤导致的临床表现的多态性，克服创伤后应激障碍的症状，为身体提供有效的支持，提高生活质量。
{"title":"ПЕРСОНІФІКОВАНА ПРОГРАМА РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТА З МІННО-ВИБУХОВИМ ПОРАНЕННЯМ","authors":"М. А. Гулій, В. С. Соловйова","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13723","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13723","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. В умовах ведення бойових дій в Україні спостерігається значне збільшення постраждалих із мінно-вибуховою травмою, як серед військовослужбовців, так і серед цивільного населення. Летальна високоенергетична зброя з надпотужною вибуховою хвилею, яка використовується агресором, спричиняє серйозні посттравматичні розлади. \u0000Мінно-вибухова травма часто є поєднаною, супроводжується пошкодженням 2–3 анатомічних ділянок. Цей вид травми є домінуючою бойовою патологією і основною причиною військових втрат [4, 30]. \u0000Наслідками мінно-вибухових поранень є не лише серйозні ушкодження різних органів і систем організму, а й розвиток тривожного, астенічного, дисфоричного, соматоформного синдромів, як проявів посттравматичного стресу. За даними вітчизняних дослідників (L. V. Radetskaya, 2020) при вивченні психологічних змін у військовослужбовців, які отримали поранення, встановлено, що в 38,8 % випадках виявляються ознаки посттравматичної стресової реакції [8]. \u0000Мета – описати клінічний випадок реабілітації військовослужбовця з мінно-вибуховим пораненням, в якому представлена персоніфікована тактика реабілітації пацієнта на основі комплексної оцінки стану його здоров’я. \u0000Матеріал і методи. За основу роботи було взято технологію комплексної регуляційної терапії станів, що передбачає оцінку стану організму з визначенням основних типових патологічних процесів (далі – ТПП): запалення, ендогенної інтоксикації, імунних, метаболічних, енергетичних порушень, вегетативної дизрегуляції та біорегуляційну корекцію виявлених порушень. \u0000Результати. На фоні проведених реабілітаційних втручань були досягнуті зниження інтенсивності запального процесу, зникнення ознак ендогенної інтоксикації, нормалізація показників неспецифічної імунологічної реактивності, енергетичного обміну та вегетативної регуляції. Оцінка ефективності реабілітаційних заходів була проведена також за функціональними тестами та шкалами. Тобто короткострокові цілі були досягнуті. \u0000Висновки. Комплексна індивідуальна оцінка стану здоров’я пацієнта дозволила вплинути на поліморфізм клінічних проявів внаслідок мінно-вибухового поранення, подолати симптоми ПТСР, забезпечити ефективну підтримку організму та покращити якість життя.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"09 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128544879","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13730
О. В. Прокопчук
РЕЗЮМЕ. У статті розглянуто проблему токсичного ураження печінки у пацієнтів із нормальною та надлишковою масою тіла, які отримують поліхіміотерапію (ПХТ). Таке ураження печінки є одним з найсерйозніших ускладнень ПХТ [1, 10–12], тому важливо розуміти його клінічні та лабораторні особливості для ефективного лікування пацієнтів. Актуальність дослідження полягає у необхідності вдосконалення клінічних підходів у лікуванні токсичного ураження печінки та підвищення ефективності лікування основного захворювання. Мета дослідження полягає в аналізі лабораторних маркерів фіброзу печінки, оцінці їх прогностичної значущості для розвитку та прогресування порушень функцій печінки та обмінних процесів, а також у пошуку зв'язків між біохімічними маркерами. Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь жінки віком від 35 до 79 років, які були поділені на три групи залежно від наявності токсичного ураження печінки після хіміотерапії. Обстеження хворих включали в себе загальноклінічні лабораторні та інструментальні методи, а саме збір та аналіз анамнезу і скарг пацієнтів, загальний огляд з наступним вимірюванням антропометричних показників, ідентифікацію факторів розвитку і зв’язку токсичного ураження печінки та надмірної маси тіла. Результати. Встановлено, що у всіх групах були пацієнтки з підвищеною МТ та ожирінням, окрім групи без ознак ТУП, до якої ввійшли репрезентери з нормальною та надлишковою масою тіла. Зі збільшенням МТ стан печінки погіршувався. Прийом стандартних схем протипухлинної терапії зумовив виражений вплив на печінку в обстежених нами пацієнток. Виявлено, що при збільшенні ІМТ та показників ІТС достовірно збільшувались кількість проявів відчуття тяжкості у правому підребер’ї (r=0,47, р<0,05; r=0,54, р<0,05) та випадки гепатомегалії (r=0,58, р<0,05; r=0,59, р<0,05). З прогресуванням процесу показники печінкових проб підвищувались більше аніж вдвічі верхньої межі норми, що свідчить на користь токсичного генезу ураження печінки. У пацієнток з високим ІМТ виявляли більш виражені зміни, які свідчили про глибші ураження печінки. Однією з причин цього може бути передіснуюча НАЖХП з безсимптомним перебігом. Виявлено закономірності щодо цього процесу: показники АЛТ та АСТ достовірно залежали від рівня ІМТ (r=0,56, p<0,05; r=0,57, p<0,05). Ймовірно, що незаперечним етіологічним фактором прогресування фіброзу печінки у пацієнток, пролікованих з приводу раку молочної залози, є порушення ліпідного обміну. Таким чином встановлено взаємозв’язок між ІМТ і вмістом ХС ЛПДНЩ, ТГ (відповідно r=0,884, p<0,05 і r=0,751, p<0,05), а також зворотну залежність з ХС ЛПВЩ (r=-0,636, p<0,05). Вміст ТГ корелював зі ступенем стеатозу печінки (r=0,614, p<0,05).
{"title":"ТОКСИЧНЕ УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ НОРМАЛЬНОЮ ТА НАДЛИШКОВОЮ МАСОЮ ТІЛА, ЩО ОТРИМУЮТЬ ПОЛІХІМІОТЕРАПІЮ: КЛІНІЧНІ ТА ЛАБОРАТОРНІ ОСОБЛИВОСТІ","authors":"О. В. Прокопчук","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13730","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13730","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. У статті розглянуто проблему токсичного ураження печінки у пацієнтів із нормальною та надлишковою масою тіла, які отримують поліхіміотерапію (ПХТ). Таке ураження печінки є одним з найсерйозніших ускладнень ПХТ [1, 10–12], тому важливо розуміти його клінічні та лабораторні особливості для ефективного лікування пацієнтів. Актуальність дослідження полягає у необхідності вдосконалення клінічних підходів у лікуванні токсичного ураження печінки та підвищення ефективності лікування основного захворювання. \u0000Мета дослідження полягає в аналізі лабораторних маркерів фіброзу печінки, оцінці їх прогностичної значущості для розвитку та прогресування порушень функцій печінки та обмінних процесів, а також у пошуку зв'язків між біохімічними маркерами. \u0000Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь жінки віком від 35 до 79 років, які були поділені на три групи залежно від наявності токсичного ураження печінки після хіміотерапії. Обстеження хворих включали в себе загальноклінічні лабораторні та інструментальні методи, а саме збір та аналіз анамнезу і скарг пацієнтів, загальний огляд з наступним вимірюванням антропометричних показників, ідентифікацію факторів розвитку і зв’язку токсичного ураження печінки та надмірної маси тіла. \u0000Результати. Встановлено, що у всіх групах були пацієнтки з підвищеною МТ та ожирінням, окрім групи без ознак ТУП, до якої ввійшли репрезентери з нормальною та надлишковою масою тіла. Зі збільшенням МТ стан печінки погіршувався. Прийом стандартних схем протипухлинної терапії зумовив виражений вплив на печінку в обстежених нами пацієнток. Виявлено, що при збільшенні ІМТ та показників ІТС достовірно збільшувались кількість проявів відчуття тяжкості у правому підребер’ї (r=0,47, р<0,05; r=0,54, р<0,05) та випадки гепатомегалії (r=0,58, р<0,05; r=0,59, р<0,05). З прогресуванням процесу показники печінкових проб підвищувались більше аніж вдвічі верхньої межі норми, що свідчить на користь токсичного генезу ураження печінки. У пацієнток з високим ІМТ виявляли більш виражені зміни, які свідчили про глибші ураження печінки. Однією з причин цього може бути передіснуюча НАЖХП з безсимптомним перебігом. Виявлено закономірності щодо цього процесу: показники АЛТ та АСТ достовірно залежали від рівня ІМТ (r=0,56, p<0,05; r=0,57, p<0,05). Ймовірно, що незаперечним етіологічним фактором прогресування фіброзу печінки у пацієнток, пролікованих з приводу раку молочної залози, є порушення ліпідного обміну. Таким чином встановлено взаємозв’язок між ІМТ і вмістом ХС ЛПДНЩ, ТГ (відповідно r=0,884, p<0,05 і r=0,751, p<0,05), а також зворотну залежність з ХС ЛПВЩ (r=-0,636, p<0,05). Вміст ТГ корелював зі ступенем стеатозу печінки (r=0,614, p<0,05).","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"242 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121331505","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13719
С. Н. Вадзюк, В. О. Гук
РЕЗЮМЕ: Вступ. Однією із найактуальніших загроз людству є глобальна зміна клімату на планеті. Універсальним індикатором пристосувальної здатності організму людини до цієї зміни є функціональний стан серцево-судинної системи. Тому важливо оцінювати стан системи кровообігу для встановлення механізмів, що забезпечують високу терморезистентність. Мета – встановити особливості центральної та периферійної гемодинаміки в осіб з різною теплочутливістю. Матеріал і методи. Оцінку центрального та периферійного кровообігу в попередньо встановлених групах осіб із вищою та нижчою теплочутливістю проводили за допомогою комп’ютерного комплексу «Реоком» («НТЦ ХАИ-Медика», Харків, Україна) до та після короткочасного теплового впливу. Результати. У групі осіб із нижчою теплочутливістю у вихідному стані у 20 % обстежуваних встановлено гіпокінетичний тип кровообігу, у 77 % – еукінетичний тип, і лише у 3 % – гіперкінетичний. Серед обстежуваних із вищою теплочутливістю більшість осіб була із гіперкінетичним типом кровообігу (52 %), а у решти встановлено еукінетичний тип (48 %). Короткочасний тепловий вплив у групі осіб із вищою теплочутливістю обумовлював тенденцію до збільшення хвилинного об’єму крові та величини серцевого викиду на фоні зниження периферійного опору. У групі осіб із нижчою теплочутливістю після короткочасного впливу тепла встановлено наступне: усі показники центральної гемодинаміки незначно знизилися, а загальний периферичний опір суттєво не змінився. В обстежуваних із вищою чутливістю до теплового фактора зміни периферійної гемодинаміки у вихідному стані характеризуються збільшенням артеріального кровонаповнення досліджуваних ділянок і нижчим тонусом судин, порівняно з особами із нижчою чутливістю до теплового фактора. Після короткочасного теплового впливу в них установлено менший тонус і вищу еластичність судин середнього і дрібного калібрів, а також посилене артеріальне кровонаповнення верхніх кінцівок. У групі осіб із нижчою теплочутливістю достовірної різниці між показниками периферійної гемодинаміки після короткочасного теплового впливу, порівняно із вихідними даними, не встановлено. Висновки. Виявлені особливості центральної та периферійної гемодинаміки в осіб із вищою та нижчою теплочутливістю свідчать про те, що серцево-судинна система осіб із нижчою чутливістю до теплового фактора характеризується високою стійкістю та економністю функціонування, не зважаючи на підвищення середньорічної температури навколишнього середовища. А в осіб із вищою теплочутливістю, в результаті високої енергозатратності і напруженості роботи системи кровообігу, швидше настане зрив адаптаційних процесів в умовах глобального потепління.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ КРОВООБІГУ В ОСІБ З РІЗНОЮ ТЕПЛОЧУТЛИВІСТЮ","authors":"С. Н. Вадзюк, В. О. Гук","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13719","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13719","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ: Вступ. Однією із найактуальніших загроз людству є глобальна зміна клімату на планеті. Універсальним індикатором пристосувальної здатності організму людини до цієї зміни є функціональний стан серцево-судинної системи. Тому важливо оцінювати стан системи кровообігу для встановлення механізмів, що забезпечують високу терморезистентність. \u0000Мета – встановити особливості центральної та периферійної гемодинаміки в осіб з різною теплочутливістю. \u0000Матеріал і методи. Оцінку центрального та периферійного кровообігу в попередньо встановлених групах осіб із вищою та нижчою теплочутливістю проводили за допомогою комп’ютерного комплексу «Реоком» («НТЦ ХАИ-Медика», Харків, Україна) до та після короткочасного теплового впливу. \u0000Результати. У групі осіб із нижчою теплочутливістю у вихідному стані у 20 % обстежуваних встановлено гіпокінетичний тип кровообігу, у 77 % – еукінетичний тип, і лише у 3 % – гіперкінетичний. Серед обстежуваних із вищою теплочутливістю більшість осіб була із гіперкінетичним типом кровообігу (52 %), а у решти встановлено еукінетичний тип (48 %). Короткочасний тепловий вплив у групі осіб із вищою теплочутливістю обумовлював тенденцію до збільшення хвилинного об’єму крові та величини серцевого викиду на фоні зниження периферійного опору. У групі осіб із нижчою теплочутливістю після короткочасного впливу тепла встановлено наступне: усі показники центральної гемодинаміки незначно знизилися, а загальний периферичний опір суттєво не змінився. В обстежуваних із вищою чутливістю до теплового фактора зміни периферійної гемодинаміки у вихідному стані характеризуються збільшенням артеріального кровонаповнення досліджуваних ділянок і нижчим тонусом судин, порівняно з особами із нижчою чутливістю до теплового фактора. Після короткочасного теплового впливу в них установлено менший тонус і вищу еластичність судин середнього і дрібного калібрів, а також посилене артеріальне кровонаповнення верхніх кінцівок. У групі осіб із нижчою теплочутливістю достовірної різниці між показниками периферійної гемодинаміки після короткочасного теплового впливу, порівняно із вихідними даними, не встановлено. \u0000Висновки. Виявлені особливості центральної та периферійної гемодинаміки в осіб із вищою та нижчою теплочутливістю свідчать про те, що серцево-судинна система осіб із нижчою чутливістю до теплового фактора характеризується високою стійкістю та економністю функціонування, не зважаючи на підвищення середньорічної температури навколишнього середовища. А в осіб із вищою теплочутливістю, в результаті високої енергозатратності і напруженості роботи системи кровообігу, швидше настане зрив адаптаційних процесів в умовах глобального потепління.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"25 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125949680","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13689
І. Я. Дзюбановський, І. М. Галабіцька, Х. С. Вовк, О. І. Криськів
РЕЗЮМЕ. У розвитку та прогресуванні хронічного панкреатиту доведена роль порушень у вітамінному статусі, розвитку синдрому анемії, а також системного запального процесу. Мета – дослідити стан показників анемічного синдрому та вітамінного статусу й вивчити їх взаємовплив у пацієнтів з хронічним панкреатитом. Матеріал і методи. Було обстежено 117 пацієнтів з ХП. Усім хворим виконували загальний аналіз крові, визначали рівень заліза сироватки, феритину, трансферину, насиченості трансферину залізом, вміст вітаміну С, вітамінів В1 і В6 та рівень 25-OHD. Результати. Рівні кореляційного зв’язку між показниками анемічного синдрому та вітамінного статусу, а саме рівень аскорбінової кислоти, тіаміну піридоксину, 25-OH вітаміну D, ретинолу та токоферолу, є за більшістю показниками значимими та відповідають рівню наявного помірного кореляційного зв’язку, а за деякими показниками і значного (рівень аскорбінової кислоти та загальна кількість еритроцитів, рівень гемоглобіну та заліза сироватки, рівень ретинолу та рівень загального білка). Висновки. Наявність анемічного синдрому різного ступеня було виявлено у 81,2 % досліджуваних пацієнтів, що свідчить про розвиток трофологічних порушень у пацієнтів з ХП, які дуже часто залишаються поза увагою лікарів. Також було визначено наявність статистично достовірного зниження рівня усіх досліджуваних вітамінів у пацієнтів з ХП (р<0,05), що свідчить про наявність трофологічних розладів за типом гіповітамінозів. Було встановлено наявність кореляційних зв’язків помірної та значної сили між показниками анемічного синдрому та вітамінного статусу (р<0,05), що свідчить про взаємообтяжливий вплив трофологічних розладів різного типу у пацієнтів з ХП.
{"title":"ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ВІТАМІННОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ","authors":"І. Я. Дзюбановський, І. М. Галабіцька, Х. С. Вовк, О. І. Криськів","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13689","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13689","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. У розвитку та прогресуванні хронічного панкреатиту доведена роль порушень у вітамінному статусі, розвитку синдрому анемії, а також системного запального процесу.\u0000Мета – дослідити стан показників анемічного синдрому та вітамінного статусу й вивчити їх взаємовплив у пацієнтів з хронічним панкреатитом.\u0000Матеріал і методи. Було обстежено 117 пацієнтів з ХП. Усім хворим виконували загальний аналіз крові, визначали рівень заліза сироватки, феритину, трансферину, насиченості трансферину залізом, вміст вітаміну С, вітамінів В1 і В6 та рівень 25-OHD.\u0000Результати. Рівні кореляційного зв’язку між показниками анемічного синдрому та вітамінного статусу, а саме рівень аскорбінової кислоти, тіаміну піридоксину, 25-OH вітаміну D, ретинолу та токоферолу, є за більшістю показниками значимими та відповідають рівню наявного помірного кореляційного зв’язку, а за деякими показниками і значного (рівень аскорбінової кислоти та загальна кількість еритроцитів, рівень гемоглобіну та заліза сироватки, рівень ретинолу та рівень загального білка).\u0000Висновки. Наявність анемічного синдрому різного ступеня було виявлено у 81,2 % досліджуваних пацієнтів, що свідчить про розвиток трофологічних порушень у пацієнтів з ХП, які дуже часто залишаються поза увагою лікарів. Також було визначено наявність статистично достовірного зниження рівня усіх досліджуваних вітамінів у пацієнтів з ХП (р<0,05), що свідчить про наявність трофологічних розладів за типом гіповітамінозів. Було встановлено наявність кореляційних зв’язків помірної та значної сили між показниками анемічного синдрому та вітамінного статусу (р<0,05), що свідчить про взаємообтяжливий вплив трофологічних розладів різного типу у пацієнтів з ХП.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"4 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124166429","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13726
С. М. Марчишин, Л. І. Будняк, Л. В. Слободянюк, Л. В. Костишин
резюме. Лікарські засоби на рослинній основі широко використовують для профілактики та лікування різних захворювань. Тому теоретичний і практичний інтерес становить поглиблене вивчення мильнянки лікарської (Saponaria officinalis L.). У традиційній медицині сировину мильнянки лікарської використовують при різних захворюваннях як кровоочисний, жовчогінний засіб, сечогінний, потогінний, при респіраторних захворюваннях та захворюваннях шкіри. Закордонні вчені дослідили антибактеріальну та антиоксидантну активності екстрактів мильнянки лікарської. Метою дослідження було визначення оптимального режиму екстрагування сапонінів і поліфенолів з трави мильнянки лікарської та вивчення залежності вилучення цих біологічно активних речовин від співвідношення сировини та екстрагента, концентрації етанолу та методу екстрагування для розроблення нових фітопрепаратів. Матеріал і методи. Методом дисперсійного аналізу досліджували метод екстрагування, співвідношення сировини та екстрагента, концентрацію етанолу. Як екстрагент використовували воду та етанол різної концентрації (60 %, 40 %, 20 %). Для одержання екстракту із рослинної сировини використовували такі методи екстрагування: мацерація, ремацерація, мацерація з перемішуванням, ультразвукова екстракція. Досліджували різні співвідношення сировини та екстрагенту (1:12, 1:10, 1:8 та 1:5). Визначення вмісту суми сапонінів та суми поліфенолів проводили спектрофотометричним методом у перерахунку на есцин (для сапонінів) та пірогалол (для поліфенолів). Результати. Дисперсійний аналіз дозволив нам зменшити кількість дослідів із 64 до 16 і встановити оптимальне співвідношення сировини та екстрагента, екстрагент, а також метод екстрагування сапонінів і суми поліфенолів з трави мильнянки лікарської. Висновки. Для отримання етанольного екстракту трави мильнянки лікарської з найбільшим вмістом сапонінів і поліфенолів встановлено, що оптимальним способом екстрагування є мацерація з перемішуванням, співвідношення сировини та екстрагенту повинно бути від 1 до 12 і 40 % етанол є найбільш прийнятним екстрагентом.
{"title":"ВСТАНОВЛЕННЯ ОПТИМАЛЬНОГО РЕЖИМУ ЕКСТРАГУВАННЯ САПОНІНІВ ТА ПОЛІФЕНОЛІВ З ТРАВИ МИЛЬНЯНКИ ЛІКАРСЬКОЇ МЕТОДОМ ДИСПЕРСІЙНОГО АНАЛІЗУ","authors":"С. М. Марчишин, Л. І. Будняк, Л. В. Слободянюк, Л. В. Костишин","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13726","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13726","url":null,"abstract":"резюме. Лікарські засоби на рослинній основі широко використовують для профілактики та лікування різних захворювань. Тому теоретичний і практичний інтерес становить поглиблене вивчення мильнянки лікарської (Saponaria officinalis L.). У традиційній медицині сировину мильнянки лікарської використовують при різних захворюваннях як кровоочисний, жовчогінний засіб, сечогінний, потогінний, при респіраторних захворюваннях та захворюваннях шкіри. Закордонні вчені дослідили антибактеріальну та антиоксидантну активності екстрактів мильнянки лікарської. \u0000Метою дослідження було визначення оптимального режиму екстрагування сапонінів і поліфенолів з трави мильнянки лікарської та вивчення залежності вилучення цих біологічно активних речовин від співвідношення сировини та екстрагента, концентрації етанолу та методу екстрагування для розроблення нових фітопрепаратів. \u0000Матеріал і методи. Методом дисперсійного аналізу досліджували метод екстрагування, співвідношення сировини та екстрагента, концентрацію етанолу. Як екстрагент використовували воду та етанол різної концентрації (60 %, 40 %, 20 %). Для одержання екстракту із рослинної сировини використовували такі методи екстрагування: мацерація, ремацерація, мацерація з перемішуванням, ультразвукова екстракція. Досліджували різні співвідношення сировини та екстрагенту (1:12, 1:10, 1:8 та 1:5). Визначення вмісту суми сапонінів та суми поліфенолів проводили спектрофотометричним методом у перерахунку на есцин (для сапонінів) та пірогалол (для поліфенолів). \u0000Результати. Дисперсійний аналіз дозволив нам зменшити кількість дослідів із 64 до 16 і встановити оптимальне співвідношення сировини та екстрагента, екстрагент, а також метод екстрагування сапонінів і суми поліфенолів з трави мильнянки лікарської. \u0000Висновки. Для отримання етанольного екстракту трави мильнянки лікарської з найбільшим вмістом сапонінів і поліфенолів встановлено, що оптимальним способом екстрагування є мацерація з перемішуванням, співвідношення сировини та екстрагенту повинно бути від 1 до 12 і 40 % етанол є найбільш прийнятним екстрагентом.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"118 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133526116","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13725
Р. Я. Іскра
РЕЗЮМЕ. Цукровий діабет – це метаболічний розлад, що характеризується гіперглікемією, яка виникає внаслідок абсолютної або відносної недостатності інсуліну, необхідного для нормального функціонування багатьох клітин організму. Мета – вивчити вплив цитратів ванадію та хрому на морфологічний стан екзокринної частини підшлункової залози із змодельованим алоксановим цукровим діабетом. Матеріал і методи. Експеримент проведено на 30 лабораторних щурах, які поділені на чотири групи: І група – контрольна; ІІ – група тварин із експериментальним цукровим діабетом без корекції, ІІІ та ІV – групи тварин з цукровим діабетом із корекцією. Матеріал дослідження – тканина підшлункової залози. Моделювання експерименту, забір матеріалу та виготовлення препаратів здійснено згідно з загальноприйнятими методиками. Результати. Підшлункова залоза білих лабораторних щурів І експериментальної групи мала типову будову. У ІІ експериментальній групі міжчасточкова сполучна тканина зазнавала помірного набряку, визначалися структурні зміни елементів кровоносного русла. Секреторні відділи були змінені, панкреатоцити втрачали полярну диференціацію, мали нечіткі контури плазмолеми. Ядра гіпертрофовані, з великою кількістю гетерохроматину. Просвіти більшості вивідних проток розширені, із скупченням секрету, поодиноко зустрічалося відшарування епітеліоцитів. У ІІІ та ІV експериментальних групах тварин, що вживали питну воду з додаванням розчину цитрату ванадію 0,5 мкг V/мл води та розчину хрому 0,1 мкг Cr/мл води, зміни були виражені менше, порівняно з ІІ експериментальною групою. Зменшувався набряк строми, зберігалася часточкова будова залози. Просвіти судин були менш кровонаповнені, без ознак порушення будови їх стінки. Екзокриноцити мали чіткі форми та контури, їх цитоплазма характеризувалась інтенсивною базофілією базальної частини та оксифілією апікальної частини. Ядра з незначною кількістю гетерохроматину. Внутрішньочасточкові та міжчасточкові протоки мали незначно розширені просвіти з невеликою кількістю секрету. Висновки. У тварин ІІ групи з експериментальним діабетом виявлені значні порушення компонентів екзокринної частини підшлункової залози, а у тварин ІІІ та ІV груп, які споживали розчини цитрату ванадію та цитрату хрому, спостерігалася нормалізація структури судин, вивідних проток та ацинусів.
{"title":"ВПЛИВ ЦИТРАТУ ВАНАДІЮ ТА ХРОМУ НА МОРФОЛОГІЧНИЙ СТАН ЕКЗОКРИННОЇ ЧАСТИНИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ ЩУРІВ З АЛОКСАНОВИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ","authors":"Р. Я. Іскра","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13725","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13725","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Цукровий діабет – це метаболічний розлад, що характеризується гіперглікемією, яка виникає внаслідок абсолютної або відносної недостатності інсуліну, необхідного для нормального функціонування багатьох клітин організму. \u0000Мета – вивчити вплив цитратів ванадію та хрому на морфологічний стан екзокринної частини підшлункової залози із змодельованим алоксановим цукровим діабетом. \u0000Матеріал і методи. Експеримент проведено на 30 лабораторних щурах, які поділені на чотири групи: І група – контрольна; ІІ – група тварин із експериментальним цукровим діабетом без корекції, ІІІ та ІV – групи тварин з цукровим діабетом із корекцією. Матеріал дослідження – тканина підшлункової залози. Моделювання експерименту, забір матеріалу та виготовлення препаратів здійснено згідно з загальноприйнятими методиками. \u0000Результати. Підшлункова залоза білих лабораторних щурів І експериментальної групи мала типову будову. У ІІ експериментальній групі міжчасточкова сполучна тканина зазнавала помірного набряку, визначалися структурні зміни елементів кровоносного русла. Секреторні відділи були змінені, панкреатоцити втрачали полярну диференціацію, мали нечіткі контури плазмолеми. Ядра гіпертрофовані, з великою кількістю гетерохроматину. Просвіти більшості вивідних проток розширені, із скупченням секрету, поодиноко зустрічалося відшарування епітеліоцитів. \u0000У ІІІ та ІV експериментальних групах тварин, що вживали питну воду з додаванням розчину цитрату ванадію 0,5 мкг V/мл води та розчину хрому 0,1 мкг Cr/мл води, зміни були виражені менше, порівняно з ІІ експериментальною групою. Зменшувався набряк строми, зберігалася часточкова будова залози. Просвіти судин були менш кровонаповнені, без ознак порушення будови їх стінки. Екзокриноцити мали чіткі форми та контури, їх цитоплазма характеризувалась інтенсивною базофілією базальної частини та оксифілією апікальної частини. Ядра з незначною кількістю гетерохроматину. Внутрішньочасточкові та міжчасточкові протоки мали незначно розширені просвіти з невеликою кількістю секрету. \u0000Висновки. У тварин ІІ групи з експериментальним діабетом виявлені значні порушення компонентів екзокринної частини підшлункової залози, а у тварин ІІІ та ІV груп, які споживали розчини цитрату ванадію та цитрату хрому, спостерігалася нормалізація структури судин, вивідних проток та ацинусів.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"63 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127531760","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：