Pub Date : 2023-01-26DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13496
М. І. Швед, І. О. Ястремська, Р. М. Овсійчук
РЕЗЮМЕ. Інсулінорезистентність (ІР) відіграє істотну роль у розвитку серцево-судинних захворювань і має несприятливий прогностичний вплив на перебіг гострого інфаркту міокарда (ГІМ) унаслідок прямого проатерогенного ефекту та метаболізм-пошкоджувального впливу на скоротливу функцію міокарда. Мета – визначити роль ІР та гіперглікемії як тригерів ускладненого перебігу ГІМ у хворих ЦД 2-го типу та МС і апробувати комплексну програму корекції ІР. Матеріал і методи. Аналіз джерел літератури з проблеми ІР при ГІМ. Комплексне обстеження 85 хворих на ГІМ у поєднанні з МС та ЦД 2-го типу з визначенням ІР за допомогою індексу НОМА-ІR та ступеня вираженості ІР за величиною коефіцієнта ІР за F. Caro. Результати. Убільшості коморбідних пацієнтів (ГКС+ЦД2+МС) (87,5 %) був ускладнений перебіг ІМ, причиною якого були метаболічні (енергетичні) зміни в міокарді та коронарних судинах унаслідок додаткових впливів інсулінорезистентності, гіперглікемії та гіперінсулінемії. Про порушення вуглеводневого обміну у цих коморбідних хворих свідчать гіперглікемія, підвищення індексу НОМА та зниження індексу Сaro. Корекція виявлених порушень гемодинаміки шляхом застосування аргінін/карнітинової суміші сприяла зменшенню постінфарктного ремоделювання серця, зростанню ФВ (на 7 %) і зниженню частоти ускладнень, а комплексне лікування з додатковим включенням дапагліфлозину суттєво покращувало порушений вуглеводневий обмін та знижувало рівень ІР. Висновки. У хворих на інфаркт міокарда в поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу та метаболічним синдромом у вихідному стані розвивається виражена інсулінорезистентність з порушенням вуглеводневого обміну та зниженням систоло-діастолічної функції серця, які є тригером для розвитку ускладнень. Комплексне лікування з включенням карнітин/аргінінової суміші та дапагліфлозину в цих хворих сприяє відновленню чутливості тканин до інсуліну, покращенню вуглеводневого обміну і достовірному зниженню частоти ускладнень.
摘要：胰岛素抵抗（IR）在心血管疾病的发展过程中起着重要作用，由于其直接的致动脉粥样硬化作用和对心肌收缩功能的代谢损伤，它对急性心肌梗死（AMI）的预后有不利影响。我们的目的是确定红外和高血糖在 2 型糖尿病和多发性硬化症患者中作为并发急性心肌梗死诱因的作用，并测试红外纠正的综合方案。材料和方法。分析有关 AMI 中 IR 问题的文献资料。 对 85 例合并多发性硬化和 2 型糖尿病的 AMI 患者进行全面检查，使用 NOMA-IR 指数确定 IR，并通过 F. Caro 的 IR 系数值确定 IR 的严重程度。卡罗。研究结果大多数合并症患者（ACS+T2DM+MS）（87.5%）的心肌梗死病程复杂，其原因是胰岛素抵抗、高血糖和高胰岛素血症的额外影响导致心肌和冠状血管的代谢（能量）变化。高血糖、HOMA 指数升高和 Caro 指数降低表明这些合并症患者的碳水化合物代谢紊乱。通过使用精氨酸/肉碱混合物来纠正所发现的血液动力学紊乱，有助于减少梗死后心脏重塑、增加 EF（7%）并降低并发症的发生率，而额外加入达帕格列净的复合治疗可显著改善受损的碳水化合物代谢并降低 IR 水平。结论心肌梗死合并2型糖尿病和代谢综合征患者的基线状态是严重的胰岛素抵抗，碳水化合物代谢受损，心脏收缩-舒张功能降低，这些都是并发症发生的诱因。对这些患者使用左旋肉碱/精氨酸混合物和达帕利洛嗪进行综合治疗，有助于恢复组织对胰岛素的敏感性，改善碳水化合物代谢，并显著降低并发症的发生率。
{"title":"ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ ТА ГІПЕРГЛІКЕМІЯ – ОСНОВНІ ПРЕДИКТОРИ УСКЛАДНЕНОГО ПЕРЕБІГУ ГОСТРОГО ІНФАРКТУ МІОКАРДА У ХВОРИХ ІЗ КОМОРБІДНИМ МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ ТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-ГО ТИПУ","authors":"М. І. Швед, І. О. Ястремська, Р. М. Овсійчук","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13496","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13496","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Інсулінорезистентність (ІР) відіграє істотну роль у розвитку серцево-судинних захворювань і має несприятливий прогностичний вплив на перебіг гострого інфаркту міокарда (ГІМ) унаслідок прямого проатерогенного ефекту та метаболізм-пошкоджувального впливу на скоротливу функцію міокарда. \u0000Мета – визначити роль ІР та гіперглікемії як тригерів ускладненого перебігу ГІМ у хворих ЦД 2-го типу та МС і апробувати комплексну програму корекції ІР. \u0000Матеріал і методи. Аналіз джерел літератури з проблеми ІР при ГІМ. Комплексне обстеження 85 хворих на ГІМ у поєднанні з МС та ЦД 2-го типу з визначенням ІР за допомогою індексу НОМА-ІR та ступеня вираженості ІР за величиною коефіцієнта ІР за F. Caro. \u0000Результати. Убільшості коморбідних пацієнтів (ГКС+ЦД2+МС) (87,5 %) був ускладнений перебіг ІМ, причиною якого були метаболічні (енергетичні) зміни в міокарді та коронарних судинах унаслідок додаткових впливів інсулінорезистентності, гіперглікемії та гіперінсулінемії. Про порушення вуглеводневого обміну у цих коморбідних хворих свідчать гіперглікемія, підвищення індексу НОМА та зниження індексу Сaro. Корекція виявлених порушень гемодинаміки шляхом застосування аргінін/карнітинової суміші сприяла зменшенню постінфарктного ремоделювання серця, зростанню ФВ (на 7 %) і зниженню частоти ускладнень, а комплексне лікування з додатковим включенням дапагліфлозину суттєво покращувало порушений вуглеводневий обмін та знижувало рівень ІР. \u0000Висновки. У хворих на інфаркт міокарда в поєднанні з цукровим діабетом 2-го типу та метаболічним синдромом у вихідному стані розвивається виражена інсулінорезистентність з порушенням вуглеводневого обміну та зниженням систоло-діастолічної функції серця, які є тригером для розвитку ускладнень. Комплексне лікування з включенням карнітин/аргінінової суміші та дапагліфлозину в цих хворих сприяє відновленню чутливості тканин до інсуліну, покращенню вуглеводневого обміну і достовірному зниженню частоти ускладнень.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"35 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129325482","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-26DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13510
О. О. Саламадзе, Л. С. Бабінець
РЕЗЮМЕ. Проблема розвитку атеросклерозу як одного з базових патогенетичних синдромів при будь-якій нозології, у тому числі при гіпотиреозі (ГТ), є надзвичайно актуальною проблемою, тим більше, що дані наукових джерел свідчать про суперечливі результати щодо параметрів ліпідного профілю у даної категорії хворих. Мета – дослідити параметри ліпідограми пацієнтів із ГТ та їх залежність від рівнів гормонів щитоподібної залози. Матеріал і методи. Обстежено 44 амбулаторних хворих на ГТ віком від 26 до 69 років. Усім хворим проводили загальноклінічне обстеження; визначення тиреоїдного профілю (рівні тиреотропного гормону (ТТГ) і вільного тироксину (вТ4). Порушення ліпідного статусу оцінювали за рівнем загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), коефіцієнтом атерогенності (КА). Результати й обговорення. Оцінка наведених показників свідчить про наявність патологічних змін ліпідного обміну в 72,73 % групи хворих на ГТ. Показник ЛПВЩ як антиатерогенний фактор крові, був достовірно знижений у хворих на ГТ стосовно такого групи контролю. Встановлено, що рівень ТГ був достовірно вищий на 0,6 ммоль/л (31,09 %), ЗХС був вищий на 2,54 ммоль/л (67,5 %), а рівень ЛПНЩ переважав на 1,68 ммоль/л (75,67 %) у групі хворих на ГТ, порівняно з контрольною групою (р<0,05); KA був утричі вищим у групі хворих на ГТ, порівняно з групою контролю (р<0,001). У хворих на ГТ за даними ліпідограми було виявлено гіперліпопротеїнемію переважно ІІа (14 хворих, 31,82 %) і ІІb типів (18 хворих, 40,91 %). Висновки. На основі кореляційно-регресійного аналізу встановлено достовірну залежність рівнів ЗХ, ТГ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ, КА, ЛПВЩ (відповідно r=0,67, r=0,69, r=0,64, r=0,69, r=0,72, r=-0,52; (р<0,05)) від рівнів тиреотропного гормону, а також вільного тироксину (відповідно r=-0,55, r=-0,49, r=-0,54, r=-0,49, r=-0,59, r=0,52; (р<0,05). Отримані результати доводять вплив зниження вмісту гормонів ЩЗ у сироватці крові при ГТ на порушення ліпідного обміну в бік атеросклерозу.
{"title":"КОРЕЛЯЦІЙНІ ВЗАЄМОВПЛИВИ ДИСЛІПІДНИХ І ДИСГОРМОНАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ГІПОТИРЕОЗ","authors":"О. О. Саламадзе, Л. С. Бабінець","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13510","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13510","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Проблема розвитку атеросклерозу як одного з базових патогенетичних синдромів при будь-якій нозології, у тому числі при гіпотиреозі (ГТ), є надзвичайно актуальною проблемою, тим більше, що дані наукових джерел свідчать про суперечливі результати щодо параметрів ліпідного профілю у даної категорії хворих. \u0000Мета – дослідити параметри ліпідограми пацієнтів із ГТ та їх залежність від рівнів гормонів щитоподібної залози. \u0000Матеріал і методи. Обстежено 44 амбулаторних хворих на ГТ віком від 26 до 69 років. Усім хворим проводили загальноклінічне обстеження; визначення тиреоїдного профілю (рівні тиреотропного гормону (ТТГ) і вільного тироксину (вТ4). Порушення ліпідного статусу оцінювали за рівнем загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), коефіцієнтом атерогенності (КА). \u0000Результати й обговорення. Оцінка наведених показників свідчить про наявність патологічних змін ліпідного обміну в 72,73 % групи хворих на ГТ. Показник ЛПВЩ як антиатерогенний фактор крові, був достовірно знижений у хворих на ГТ стосовно такого групи контролю. Встановлено, що рівень ТГ був достовірно вищий на 0,6 ммоль/л (31,09 %), ЗХС був вищий на 2,54 ммоль/л (67,5 %), а рівень ЛПНЩ переважав на 1,68 ммоль/л (75,67 %) у групі хворих на ГТ, порівняно з контрольною групою (р<0,05); KA був утричі вищим у групі хворих на ГТ, порівняно з групою контролю (р<0,001). У хворих на ГТ за даними ліпідограми було виявлено гіперліпопротеїнемію переважно ІІа (14 хворих, 31,82 %) і ІІb типів (18 хворих, 40,91 %). \u0000Висновки. На основі кореляційно-регресійного аналізу встановлено достовірну залежність рівнів ЗХ, ТГ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ, КА, ЛПВЩ (відповідно r=0,67, r=0,69, r=0,64, r=0,69, r=0,72, r=-0,52; (р<0,05)) від рівнів тиреотропного гормону, а також вільного тироксину (відповідно r=-0,55, r=-0,49, r=-0,54, r=-0,49, r=-0,59, r=0,52; (р<0,05). Отримані результати доводять вплив зниження вмісту гормонів ЩЗ у сироватці крові при ГТ на порушення ліпідного обміну в бік атеросклерозу.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131658456","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-26DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13509
А. М. Петрук, М. І. Шкільна
РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – покращити результати лікування гострої кропив’янки, поєднаної з лямбліозом, розробити схему комплексної терапії вказаної поєднаної патології. Матеріал і методи. Під спостереженням перебували 46 хворих на гостру кропив’янку (ГКР), поєднану з лямбліозом, які протягом 2019–2021 рр. лікувались амбулаторно і стаціонарно в КНП «Старокостянтинівська ЦРЛ» і КУТОР «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер». Жінок було 30 (65,2 %), чоловіків – 16 (34,8 %), всі пацієнти були у віці від 19 до 70 років. Для оцінки активності кропив’янки використали Шкалу оцінки активності кропив’янки (Urticaria activity scоre – UAS7), яка ґрунтується на оцінці основних ознак і симптомів, де 0 балів – відсутність уртикарних елементів і свербежу; 1 бал – свербіж незначно виражений (наявний, але не дошкульний і не завдає клопоту), висип незначно виражений (менше 20 пухирів/24 год); 2 бали – помірно виражений свербіж (завдає клопоту, але не перешкоджає нормальній щоденній активності або сну), висип помірно виражений (наявність 21–50 пухирів/24 год); 3 бали – інтенсивний (виражений свербіж, який завдає багато незручностей та перешкоджає нормальній щоденній активності та сну), висип значно виражений (>50 пухирів / 24 год). Відповідно, інтерпретація тяжкості загострення така: 0–2 бали – легке загострення, 3–4 бали – загострення середньої тяжкості, 5–6 балів – тяжке загострення. Для виявлення цист лямблій готували мазок нативного матеріалу фекалій, який досліджували у світлооптичному мікроскопі при малому і великому збільшенні (об. ×8, ×40, ок. ×10). Комплексне лікування хворих на гостру кропив’янку, поєднану з лямбліозом, включало одночасне призначення орнідазолу по 500 мг двічі на добу в поєднанні із сухим екстрактом плодів розторопші плямистої по 2 таблетки 3 рази на добу перорально протягом 10 днів; з наступним 10-денним курсом біластину (неседативного H1-антигістамінного препарату другого покоління) в дозі 20 мг 1 раз на добу. Оцінку ефективності проведеного лікування здійснювали на 5, 10 і 12 дні від початку терапії за динамікою основних ознак і симптомів ГКР (пухирі та свербіж) та Шкалою оцінки активності кропив’янки UAS7 (Urticaria activity scоre), виражених у балах. Результати. Встановлено, що 10 (21,7 %) із 46 обстежених хворих на гостру кропив’янку, поєднану із лямбліозом, мали в анамнезі атопічний дерматит, 5 (10,9 %) пацієнтів – бронхіальну астму, 7 (15,2 %) осіб – алергічний риніт. У решти 24 осіб, що склало 52,2 % від 46 хворих на гостру кропив’янку, поєднану з лямбліозом, алергічних хвороб в анамнезі не виявлено. Проведений нами аналіз вираження основних симптомів недуги (пухирів і свербежу) на 12 день терапії з одночасним призначенням орнідазолу по 500 мг двічі на добу в поєднанні із сухим екстрактом плодів розторопші плямистої по 2 таблетки 3 рази на добу перорально протягом 10 днів дозволив установити, що у хворих на кропив’янку, поєднану із лямбліозом, відмічено достовірне зменшення тяжкості недуги за UAS7 до лег
{"title":"ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ГОСТРУ КРОПИВ'ЯНКУ, ПОЄДНАНУ З ЛЯМБЛІОЗОМ","authors":"А. М. Петрук, М. І. Шкільна","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13509","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13509","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – покращити результати лікування гострої кропив’янки, поєднаної з лямбліозом, розробити схему комплексної терапії вказаної поєднаної патології.\u0000Матеріал і методи. Під спостереженням перебували 46 хворих на гостру кропив’янку (ГКР), поєднану з лямбліозом, які протягом 2019–2021 рр. лікувались амбулаторно і стаціонарно в КНП «Старокостянтинівська ЦРЛ» і КУТОР «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер». Жінок було 30 (65,2 %), чоловіків – 16 (34,8 %), всі пацієнти були у віці від 19 до 70 років.\u0000Для оцінки активності кропив’янки використали Шкалу оцінки активності кропив’янки (Urticaria activity scоre – UAS7), яка ґрунтується на оцінці основних ознак і симптомів, де 0 балів – відсутність уртикарних елементів і свербежу; 1 бал – свербіж незначно виражений (наявний, але не дошкульний і не завдає клопоту), висип незначно виражений (менше 20 пухирів/24 год); 2 бали – помірно виражений свербіж (завдає клопоту, але не перешкоджає нормальній щоденній активності або сну), висип помірно виражений (наявність 21–50 пухирів/24 год); 3 бали – інтенсивний (виражений свербіж, який завдає багато незручностей та перешкоджає нормальній щоденній активності та сну), висип значно виражений (>50 пухирів / 24 год). Відповідно, інтерпретація тяжкості загострення така: 0–2 бали – легке загострення, 3–4 бали – загострення середньої тяжкості, 5–6 балів – тяжке загострення.\u0000Для виявлення цист лямблій готували мазок нативного матеріалу фекалій, який досліджували у світлооптичному мікроскопі при малому і великому збільшенні (об. ×8, ×40, ок. ×10).\u0000Комплексне лікування хворих на гостру кропив’янку, поєднану з лямбліозом, включало одночасне призначення орнідазолу по 500 мг двічі на добу в поєднанні із сухим екстрактом плодів розторопші плямистої по 2 таблетки 3 рази на добу перорально протягом 10 днів; з наступним 10-денним курсом біластину (неседативного H1-антигістамінного препарату другого покоління) в дозі 20 мг 1 раз на добу.\u0000Оцінку ефективності проведеного лікування здійснювали на 5, 10 і 12 дні від початку терапії за динамікою основних ознак і симптомів ГКР (пухирі та свербіж) та Шкалою оцінки активності кропив’янки UAS7 (Urticaria activity scоre), виражених у балах.\u0000Результати. Встановлено, що 10 (21,7 %) із 46 обстежених хворих на гостру кропив’янку, поєднану із лямбліозом, мали в анамнезі атопічний дерматит, 5 (10,9 %) пацієнтів – бронхіальну астму, 7 (15,2 %) осіб – алергічний риніт. У решти 24 осіб, що склало 52,2 % від 46 хворих на гостру кропив’янку, поєднану з лямбліозом, алергічних хвороб в анамнезі не виявлено.\u0000Проведений нами аналіз вираження основних симптомів недуги (пухирів і свербежу) на 12 день терапії з одночасним призначенням орнідазолу по 500 мг двічі на добу в поєднанні із сухим екстрактом плодів розторопші плямистої по 2 таблетки 3 рази на добу перорально протягом 10 днів дозволив установити, що у хворих на кропив’янку, поєднану із лямбліозом, відмічено достовірне зменшення тяжкості недуги за UAS7 до лег","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"32 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131467131","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-26DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13513
М. М. Шевчук
РЕЗЮМЕ. Мета – провести ультраструктурне дослідження міокарда та мікроциркуляторного русла серця білих щурів у нормі. Матеріал і методи. Матеріалом для дослідження є біоптати серця білих щурів самців масою 180–230 г. Дослідження проведено за допомогою трансмісійної електронної мікроскопії. Результати. За допомогою методу трансмісійної електронної мікроскопії підтверджено, що серцевий м’яз білого щура сформований м’язовими волокнами. Будова міокарда щурів на ультраструктурному рівні відповідає будові серцевої м’язової тканини. М’язовий компонент утворений тісно пов’язаними між собою поперечносмугастими клітинами – кардіоміоцитами [2, 3]. М’язові волокна міокарда утворені одно- або двоядерними кардіоміоцитами, які на поперечному зрізі мають прямокутну форму. Скоротливі кардіоміоцити утворені пучками паралельно розташованих міофібрил, що обмежені сарколемою. Міофібрили, в свою чергу, складаються з низки саркомерів, обмежених Z-лініями, на кожен з яких припадає 2–3 мітохондрії. Кардіоміоцити з’єднуються між собою за допомогою вставних дисків. Міжклітинний простір між кардіоміоцитами заповнений пухкою сполучною тканиною з нервами та ланками мікроциркуляторного русла. У міокарді мікроциркуляторне русло представлене: артеріолами, передкапілярними артеріолами, гемокапілярами соматичного, нефенестрованого типу, закапілярними венулами та венулами. Окрім типових скоротливих кардіоміоцитів розрізняють і другий вид клітин міокарда – атипові провідні кардіоміцити, які утворюють провідну систему серця. У передсердях та на передсердно-шлуночковій перегородці виділяються секреторні кардіоміоцити. Щілинні контакти чергуються з десмосомами та виявляються між бічними поверхнями передсердних кардіоміоцитів. Вздовж бічної поверхні м’язових клітин виявлено множинні тонкі фібрили, один кінець яких вплітається в базальну мембрану кардіоміоцита, а інший – в базальну мембрану ендотеліоцита капіляра або сусіднього кардіоміоцита. У просторах між м’язовими волокнами міокарда виявлено колагенові фібрили. На поверхні кардіоміоцитів виявлено значну кількість дрібних везикул. У передсердних кардіоміоцитах є безліч мітохондрій і міофібрил. Найщільніше розташування міофібрил спостерігали на периферії кардіоміоцитів, а в центральній зоні локалізуються ядро, канальці агранулярної ендоплазматичної сітки, комплекс Гольджі, мітохондрії та секреторні гранули. Мітохондрії округлої форми з численними кристами і світлим матриксом. У просторах між мітохондріями розташовані елементи агранулярної ендоплазматичної сітки [4, 5], апарата Гольджі та численні секреторні гранули. У саркоплазмі міститься незначна кількість гранул глікогену та поодинокі ліпідні включення [6, 7]. Висновки. 1. Будова міокарда щурів на ультраструктурному рівні відповідає будові серцевої м’язової тканини. М’язовий компонент утворений тісно пов’язаними між собою поперечносмугастими клітинами – кардіоміоцитами. 2. М’язові волокна міокарда утворені одно- або двоядерними кардіоміоцитами, які на поперечному зрізі мають прям
{"title":"УЛЬТРАСТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ СЕРЦЯ БІЛОГО ЩУРА В НОРМІ","authors":"М. М. Шевчук","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13513","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13513","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Мета – провести ультраструктурне дослідження міокарда та мікроциркуляторного русла серця білих щурів у нормі. \u0000Матеріал і методи. Матеріалом для дослідження є біоптати серця білих щурів самців масою 180–230 г. Дослідження проведено за допомогою трансмісійної електронної мікроскопії. \u0000Результати. За допомогою методу трансмісійної електронної мікроскопії підтверджено, що серцевий м’яз білого щура сформований м’язовими волокнами. Будова міокарда щурів на ультраструктурному рівні відповідає будові серцевої м’язової тканини. М’язовий компонент утворений тісно пов’язаними між собою поперечносмугастими клітинами – кардіоміоцитами [2, 3]. М’язові волокна міокарда утворені одно- або двоядерними кардіоміоцитами, які на поперечному зрізі мають прямокутну форму. Скоротливі кардіоміоцити утворені пучками паралельно розташованих міофібрил, що обмежені сарколемою. Міофібрили, в свою чергу, складаються з низки саркомерів, обмежених Z-лініями, на кожен з яких припадає 2–3 мітохондрії. Кардіоміоцити з’єднуються між собою за допомогою вставних дисків. Міжклітинний простір між кардіоміоцитами заповнений пухкою сполучною тканиною з нервами та ланками мікроциркуляторного русла. У міокарді мікроциркуляторне русло представлене: артеріолами, передкапілярними артеріолами, гемокапілярами соматичного, нефенестрованого типу, закапілярними венулами та венулами. Окрім типових скоротливих кардіоміоцитів розрізняють і другий вид клітин міокарда – атипові провідні кардіоміцити, які утворюють провідну систему серця. У передсердях та на передсердно-шлуночковій перегородці виділяються секреторні кардіоміоцити. Щілинні контакти чергуються з десмосомами та виявляються між бічними поверхнями передсердних кардіоміоцитів. Вздовж бічної поверхні м’язових клітин виявлено множинні тонкі фібрили, один кінець яких вплітається в базальну мембрану кардіоміоцита, а інший – в базальну мембрану ендотеліоцита капіляра або сусіднього кардіоміоцита. У просторах між м’язовими волокнами міокарда виявлено колагенові фібрили. На поверхні кардіоміоцитів виявлено значну кількість дрібних везикул. У передсердних кардіоміоцитах є безліч мітохондрій і міофібрил. Найщільніше розташування міофібрил спостерігали на периферії кардіоміоцитів, а в центральній зоні локалізуються ядро, канальці агранулярної ендоплазматичної сітки, комплекс Гольджі, мітохондрії та секреторні гранули. Мітохондрії округлої форми з численними кристами і світлим матриксом. У просторах між мітохондріями розташовані елементи агранулярної ендоплазматичної сітки [4, 5], апарата Гольджі та численні секреторні гранули. У саркоплазмі міститься незначна кількість гранул глікогену та поодинокі ліпідні включення [6, 7]. \u0000Висновки. 1. Будова міокарда щурів на ультраструктурному рівні відповідає будові серцевої м’язової тканини. М’язовий компонент утворений тісно пов’язаними між собою поперечносмугастими клітинами – кардіоміоцитами. 2. М’язові волокна міокарда утворені одно- або двоядерними кардіоміоцитами, які на поперечному зрізі мають прям","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"129 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132557716","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-26DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13491
L. Levytska, M. I. Kashuba, V. Yurkiv
SUMMARY. Arterial hypertension (AH) is one of the main risk factors for acute coronary syndrome (ACS) and myocardial infarction (MI). From a clinical perspective, blood pressure (BP) should be closely monitored in patients with acute coronary syndrome for many reasons, primarily to prevent further target organ damage and complications. However, there is currently no single point of view regarding the target BP levels in certain categories of patients in different phases of recovery treatment of myocardial infarction. Hypertension in the anamnesis of patients with myocardial infarction is most associated with a worse prognosis. In contrast, some studies have suggested that increased systolic blood pressure in the acute phase of MI has a compensatory and protective effect and is associated with lower 1-year mortality from coronary occlusion. Therefore, the search for optimal programs for the management of arterial hypertension in patients with acute coronary syndrome and myocardial infarction is currently an urgent and promising task.
{"title":"PROBLEMS AND PROSPECTS OF OPTIMAL MANAGEMENT OF ARTERIAL HYPERTENSION IN PATIENTS WITH ACUTE CORONARY SYNDROME AND MYOCARDIAL INFARCTION","authors":"L. Levytska, M. I. Kashuba, V. Yurkiv","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13491","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13491","url":null,"abstract":"SUMMARY. Arterial hypertension (AH) is one of the main risk factors for acute coronary syndrome (ACS) and myocardial infarction (MI). From a clinical perspective, blood pressure (BP) should be closely monitored in patients with acute coronary syndrome for many reasons, primarily to prevent further target organ damage and complications. However, there is currently no single point of view regarding the target BP levels in certain categories of patients in different phases of recovery treatment of myocardial infarction. \u0000Hypertension in the anamnesis of patients with myocardial infarction is most associated with a worse prognosis. In contrast, some studies have suggested that increased systolic blood pressure in the acute phase of MI has a compensatory and protective effect and is associated with lower 1-year mortality from coronary occlusion. Therefore, the search for optimal programs for the management of arterial hypertension in patients with acute coronary syndrome and myocardial infarction is currently an urgent and promising task.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134014340","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-26DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13493
О. В. Плитка, В. В. Гнатів
РЕЗЮМЕ. У роботі наведено огляд наукових джерел стосовно імунодіагностики перитонеального сепсису. Внаслідок прогресування запального процесу, викликаного мікроорганізмами, відбувається масивна продукція медіаторів запалення, активація специфічних та неспецифічних ланок імунного захисту. Мета – дослідити механізм імунної відповіді при розвитку перитонеального сепсису. Матеріал і методи. У роботі використані бібліосистематичний та аналітичний методи пошуку та аналізу наукової інформації, отриманої з наукових публікацій з імпакт-фактором. Пошук здійснювався в базах даних Pubmed, medLine, ClinicalKey, включав публікації за останні 10 років. Результати. Сепсис можна розглядати як змагання між патогенами та імунною відповіддю господаря; патогени шукають переваги, виводячи з ладу різні аспекти захисту організму. Наприклад, сепсис індукує апоптотичну делецію імунних ефекторних клітин, пригнічує експресію основних молекул комплексу гістосумісності класу II, збільшує експресію негативних костимулювальних молекул, збільшує кількість протизапальних цитокінів і збільшує кількість регуляторних Т-клітин і мієлоїдних клітин. У пацієнтів із сепсисом моноцити мають знижену здатність вивільняти прозапальні цитокіни у відповідь на ендотоксин. При сепсисі Т-клітини стають малочутливими до проліферації та повертаються до профілю типу 2 із збільшенням продукції IL-4 та IL-10 та пригніченням IL-12 та IFN-γ. Висновки. У пацієнтів із сепсисом відбувається виснаження Т-клітин. Пролонгована тривалість сепсису характеризується високим антигенним навантаженням і високим рівнем прозапальних і протизапальних цитокінів, що викликає виснаження Т-клітин. Зв’язок між виснаженням Т-клітин і смертністю при сепсисі було встановлено дослідженнями, які показали, що підвищена експресія PD-1 в циркулюючих Т-клітинах у пацієнтів із сепсисом корелювала зі зниженням проліферативної здатності та смертності Т-клітин. Основним важелем є те, що перша лінія оборони проти інфекції – вроджений імунітет, може бути двосічним мечем, так як одні й ті ж клітини, молекули і механізми, які беруть участь у захисному процесі, можуть брати участь і в патологічних запальних процесах. Тому при діагностиці потрібно знайти тонкі відмінності між СЗР і сепсисом, а при його лікуванні – зберігати баланс між адекватною імунною відповіддю і запальною реакцією, що дозволить ефективно боротися з патогенами, обмежуючи запалення, яке може завдати шкоди організму.
{"title":"ІМУНОДІАГНОСТИКА ПЕРИТОНЕАЛЬНОГО СЕПСИСУ","authors":"О. В. Плитка, В. В. Гнатів","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13493","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13493","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. У роботі наведено огляд наукових джерел стосовно імунодіагностики перитонеального сепсису. Внаслідок прогресування запального процесу, викликаного мікроорганізмами, відбувається масивна продукція медіаторів запалення, активація специфічних та неспецифічних ланок імунного захисту. \u0000Мета – дослідити механізм імунної відповіді при розвитку перитонеального сепсису. \u0000Матеріал і методи. У роботі використані бібліосистематичний та аналітичний методи пошуку та аналізу наукової інформації, отриманої з наукових публікацій з імпакт-фактором. Пошук здійснювався в базах даних Pubmed, medLine, ClinicalKey, включав публікації за останні 10 років. \u0000Результати. Сепсис можна розглядати як змагання між патогенами та імунною відповіддю господаря; патогени шукають переваги, виводячи з ладу різні аспекти захисту організму. Наприклад, сепсис індукує апоптотичну делецію імунних ефекторних клітин, пригнічує експресію основних молекул комплексу гістосумісності класу II, збільшує експресію негативних костимулювальних молекул, збільшує кількість протизапальних цитокінів і збільшує кількість регуляторних Т-клітин і мієлоїдних клітин. У пацієнтів із сепсисом моноцити мають знижену здатність вивільняти прозапальні цитокіни у відповідь на ендотоксин. При сепсисі Т-клітини стають малочутливими до проліферації та повертаються до профілю типу 2 із збільшенням продукції IL-4 та IL-10 та пригніченням IL-12 та IFN-γ. \u0000Висновки. У пацієнтів із сепсисом відбувається виснаження Т-клітин. Пролонгована тривалість сепсису характеризується високим антигенним навантаженням і високим рівнем прозапальних і протизапальних цитокінів, що викликає виснаження Т-клітин. Зв’язок між виснаженням Т-клітин і смертністю при сепсисі було встановлено дослідженнями, які показали, що підвищена експресія PD-1 в циркулюючих Т-клітинах у пацієнтів із сепсисом корелювала зі зниженням проліферативної здатності та смертності Т-клітин. Основним важелем є те, що перша лінія оборони проти інфекції – вроджений імунітет, може бути двосічним мечем, так як одні й ті ж клітини, молекули і механізми, які беруть участь у захисному процесі, можуть брати участь і в патологічних запальних процесах. Тому при діагностиці потрібно знайти тонкі відмінності між СЗР і сепсисом, а при його лікуванні – зберігати баланс між адекватною імунною відповіддю і запальною реакцією, що дозволить ефективно боротися з патогенами, обмежуючи запалення, яке може завдати шкоди організму.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115572762","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-26DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13495
С. В. Хміль, О. В. Денефіль, Н. Ю. Терлецька, М. С. Хміль, Н. Я. Петришин
РЕЗЮМЕ. Мета роботи – визначити склад, біологічну функцію інозитолу, вплив міо-інозитолу на організм жінки, репродуктивну функцію та лікування гінекологічних захворювань, роль у регуляції вуглеводневого та ліпідного обмінів. Матеріал і методи. У дослідженні використано загальнонаукові методи дослідження: аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, формалізація. Результати. Під час виконання дослідження було проаналізовано 53 джерела сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури щодо інозитолу, міо-інозитолу та впливу його на організм та репродуктивну систему жінки. Висновки. Аналіз літературних джерел показав, що міо-інозитол є важливим мікронутрієнтом для профілактики та лікування гінекологічних захворювань на фоні глікемії; жіночого безпліддя, як у природній концепції так і в циклах допоміжних репродуктивних технологій.
{"title":"ВПЛИВ ІНОЗИТОЛУ НА ОРГАНІЗМ ТА РЕПРОДУКТИВНУ ФУНКЦІЮ ЖІНКИ","authors":"С. В. Хміль, О. В. Денефіль, Н. Ю. Терлецька, М. С. Хміль, Н. Я. Петришин","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13495","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13495","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Мета роботи – визначити склад, біологічну функцію інозитолу, вплив міо-інозитолу на організм жінки, репродуктивну функцію та лікування гінекологічних захворювань, роль у регуляції вуглеводневого та ліпідного обмінів. \u0000Матеріал і методи. У дослідженні використано загальнонаукові методи дослідження: аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, абстрагування і конкретизація, системний аналіз, формалізація. \u0000Результати. Під час виконання дослідження було проаналізовано 53 джерела сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури щодо інозитолу, міо-інозитолу та впливу його на організм та репродуктивну систему жінки. \u0000Висновки. Аналіз літературних джерел показав, що міо-інозитол є важливим мікронутрієнтом для профілактики та лікування гінекологічних захворювань на фоні глікемії; жіночого безпліддя, як у природній концепції так і в циклах допоміжних репродуктивних технологій.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115296742","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-26DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13494
С. В. Хміль, Т. Б. Візняк, М. С. Хміль, Л. І. Романчук, І. Я. Підгайна
РЕЗЮМЕ. Eндомeтріоз – однe з нaйпоширeніших зaхворювaнь жіночої рeпродуктивної систeми. Нeзвaжaючи нa понад столітній пeріод з момeнту появи пeрших повідомлeнь про цю проблeму, дeякі aспeкти eтіології, пaтогeнeзу, клініки, діaгностики, лікувaння тa профілaктики цьoго зaхворювaння зaлишaються прeдмeтом нaукових дoсліджeнь. Мета – aнaліз впливу eндомeтріозу нa фeртильність тa використaння допoміжних рeпрoдуктивних тeхнологій у жінок, які хворіють нa дaне зaхворювaння. Матеріал і методи. Було проaнaлізовaно 42 джерела сучaсної наукової літератури, з яких 35 – іноземні. Для цього застосували бібліосемантичний метод. Результати. Eндомeтріоз зaлишaється причинoю вeликої кількості діaгностичних помилок, незвaжaючи нa використaння сучaсних мeтодів обстeжeння. На сьогодні нe існує жодних відомих спосoбів профілaктики eндомeтріозу. Підвищeння обізнaності, рaння підозрa, а тaкож рaння діaгностикa тa лікувaння можуть сповільнити aбо зупинити прогрeсувaння зaхворювaння, оскільки eндомeтріоз чaсто можe мaти симптоми, що імітують інші стaни, чeрeз що діaгностикa є усклaднeною. Бeзліч схeм тa мeтодик лікувaння хворих нa eндомeтріоз при бeзплідді, у тому числі нa eтaпі підготовки до прогрaми допоміжних рeпродуктивних тeхнологій (ДРТ), викликaють дискусії. Висновки. Проблeмa лікування хворих нa eндомeтріоз є склaдною і до кінця нe вирішeною нa сьогоднішній день. Для кожної конкрeтної пaцієнтки слід розробити індивідуaльну схeму обстeжeння і лікувaння. Нe викликає сумніву, що бeзпeрeрвні досліджeння мeхaнізмів пaтогeнeзу, імунологічних тa гeнeтичних основ зaхворювaння, розробкa нових мeтодик хірургічного лікувaння, схeм корeкції клінічних проявів eндомeтріозу тa оптимізaція профілaктичних зaходів покрaщaть eфeктивність тeрaпії тa підвищaть якiсть життя пaцієнток.
{"title":"ЕНДОМЕТРІОЗ-АСОЦІЙОВАНЕ БЕЗПЛІДДЯ: НОВІ ПІДХОДИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ","authors":"С. В. Хміль, Т. Б. Візняк, М. С. Хміль, Л. І. Романчук, І. Я. Підгайна","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13494","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13494","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Eндомeтріоз – однe з нaйпоширeніших зaхворювaнь жіночої рeпродуктивної систeми. Нeзвaжaючи нa понад столітній пeріод з момeнту появи пeрших повідомлeнь про цю проблeму, дeякі aспeкти eтіології, пaтогeнeзу, клініки, діaгностики, лікувaння тa профілaктики цьoго зaхворювaння зaлишaються прeдмeтом нaукових дoсліджeнь. \u0000Мета – aнaліз впливу eндомeтріозу нa фeртильність тa використaння допoміжних рeпрoдуктивних тeхнологій у жінок, які хворіють нa дaне зaхворювaння. \u0000Матеріал і методи. Було проaнaлізовaно 42 джерела сучaсної наукової літератури, з яких 35 – іноземні. Для цього застосували бібліосемантичний метод. \u0000Результати. Eндомeтріоз зaлишaється причинoю вeликої кількості діaгностичних помилок, незвaжaючи нa використaння сучaсних мeтодів обстeжeння. На сьогодні нe існує жодних відомих спосoбів профілaктики eндомeтріозу. Підвищeння обізнaності, рaння підозрa, а тaкож рaння діaгностикa тa лікувaння можуть сповільнити aбо зупинити прогрeсувaння зaхворювaння, оскільки eндомeтріоз чaсто можe мaти симптоми, що імітують інші стaни, чeрeз що діaгностикa є усклaднeною. Бeзліч схeм тa мeтодик лікувaння хворих нa eндомeтріоз при бeзплідді, у тому числі нa eтaпі підготовки до прогрaми допоміжних рeпродуктивних тeхнологій (ДРТ), викликaють дискусії. \u0000Висновки. Проблeмa лікування хворих нa eндомeтріоз є склaдною і до кінця нe вирішeною нa сьогоднішній день. Для кожної конкрeтної пaцієнтки слід розробити індивідуaльну схeму обстeжeння і лікувaння. Нe викликає сумніву, що бeзпeрeрвні досліджeння мeхaнізмів пaтогeнeзу, імунологічних тa гeнeтичних основ зaхворювaння, розробкa нових мeтодик хірургічного лікувaння, схeм корeкції клінічних проявів eндомeтріозу тa оптимізaція профілaктичних зaходів покрaщaть eфeктивність тeрaпії тa підвищaть якiсть життя пaцієнток.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"76 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124924925","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-26DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13504
О. В. Денефіль, С. А. Мусієнко, Ю. В. Зьомко
РЕЗЮМЕ. У статті представлено матеріали дослідження зміни психологічних характеристик студентів під час війни. Мета – дослідити зміни психологічних характеристик студентів 4–5 курсів медичного факультету через тиждень і через півроку від початку війни. Матеріал і методи. Проведено обстеження 30 чоловіків і 30 жінок, які є студентами 4–5 курсу Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, віком 20–22 роки. Перше анкетування проведено 3 березня, друге – 31 серпня. Психологічне обстеження проведено за допомогою Фрайзбурзького особистісного опитувальника FPI, форма B. Перед початком кожного тестування досліджуваних інформували про умови його проведення і методики, які будуть використовуватися, їм надавали гарантії нерозголошення отриманої інформації, що відповідає принципам інформаційної згоди. Результати. Відповідно до отриманих досліджень виявлено, що у жінок під час першого анкетування, порівняно з другим, були достовірно більші значення за шкалами: невротичність, спонтанна агресивність, депресивність, реактивна агресивність, сором’язливість та емоційна лабільність. Натомість достовірно зросли під час другого анкетування урівноваженість та екстраверсія. Аналізуючи отримані результати у чоловіків ми виявили, що під час першого анкетування, порівняно з другим, були достовірно більші значення за шкалами: невротичність, спонтанна агресивність, депресивність, дратівливість, реактивна агресивність, емоційна лабільність. Натомість достовірно зросли під час другого анкетування товариськість, урівноваженість та екстраверсія. Висновки. Результати психологічних досліджень студентів за 03.03.2022 та 31.08. 2022, показали, що молодь повернула всі звичні захисні механізми, адаптувалася та відновила психологічний ресурс. Психоемоційний стан студентів-чоловіків стабілізувався у більшій мірі, ніж у жінок.
{"title":"ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ СТУДЕНТІВ СТАРШИХ КУРСІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ","authors":"О. В. Денефіль, С. А. Мусієнко, Ю. В. Зьомко","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13504","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13504","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. У статті представлено матеріали дослідження зміни психологічних характеристик студентів під час війни.\u0000Мета – дослідити зміни психологічних характеристик студентів 4–5 курсів медичного факультету через тиждень і через півроку від початку війни.\u0000Матеріал і методи. Проведено обстеження 30 чоловіків і 30 жінок, які є студентами 4–5 курсу Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, віком 20–22 роки. Перше анкетування проведено 3 березня, друге – 31 серпня. Психологічне обстеження проведено за допомогою Фрайзбурзького особистісного опитувальника FPI, форма B. Перед початком кожного тестування досліджуваних інформували про умови його проведення і методики, які будуть використовуватися, їм надавали гарантії нерозголошення отриманої інформації, що відповідає принципам інформаційної згоди.\u0000Результати. Відповідно до отриманих досліджень виявлено, що у жінок під час першого анкетування, порівняно з другим, були достовірно більші значення за шкалами: невротичність, спонтанна агресивність, депресивність, реактивна агресивність, сором’язливість та емоційна лабільність. Натомість достовірно зросли під час другого анкетування урівноваженість та екстраверсія. Аналізуючи отримані результати у чоловіків ми виявили, що під час першого анкетування, порівняно з другим, були достовірно більші значення за шкалами: невротичність, спонтанна агресивність, депресивність, дратівливість, реактивна агресивність, емоційна лабільність. Натомість достовірно зросли під час другого анкетування товариськість, урівноваженість та екстраверсія.\u0000Висновки. Результати психологічних досліджень студентів за 03.03.2022 та 31.08. 2022, показали, що молодь повернула всі звичні захисні механізми, адаптувалася та відновила психологічний ресурс. Психоемоційний стан студентів-чоловіків стабілізувався у більшій мірі, ніж у жінок.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129539985","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-26DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13508
Н. В. Пасєчко, В М Кульчінська
РЕЗЮМЕ. Останніми роками в Україні та інших країнах світу спостерігається збільшення частоти тиреопатій автоімунного генезу. Патофізіологічне розуміння особливостей автоімунних порушень при автоімунному тиреоїдиті даcть змогу обґрунтувати необхідність призначенння тих чи інших препаратів. Мета – визначити рівень ФНПα, ІЛ-6, ІЛ-10, ІЛ-17, ІЛ-23 у пацієнтів із автоімунним тиреоїдитом, а також встановити взаємозв’язок між рівнем інтерлейкінів та функцією щитоподібної залози при автоімунному тиреоїдиті. Матеріал і методи. Нами обстежено 98 пацієнток віком 18–43 роки із автоімунним тиреоїдитом та 30 жінок контрольної групи. Функціональний стан щитоподібної залози досліджували за допомогою визначення рівнів тиреотропного гормону, тироксину вільного, трийодтироніну вільного у сироватці крові, визначали рівень антитіл до тиреопероксидази та тиреоглобуліну. Стан системного та місцевого запального процесу оцінювали за параметрами ФНП-α, ІЛ-6, та ІЛ-10, ІЛ-17, ІЛ-23. Результати та висновки. У всіх хворих з автоімунним тиреоїдитом було виявлено зміни у цитокіновому статусі, при цьому були деякі відмінності цитокінового статусу залежно від клінічного варіанта автоімунного захворювання щитоподібної залози. Виявлено позитивний кореляційний зв’язок між рівнем ФНП-α та рівнем АТПО (r=0,62, p<0,05), між рівнем ІЛ-6 та рівнем АТПО ( r=0,44, p<0,05), рівнем ІЛ-10 та АТПО (r=0,36, p<0,05), рівнем ІЛ-17 та рівнем АТПО (r=0,42, p<0,05), рівнем ІЛ-23 та рівнем АТПО (r=0,42, p<0,05). Досліджено позитивний кореляційний зв’язок між рівнем ФНП-α та рівнем ТТГ (r=0,58, p<0,05), між рівнем ІЛ-6 та рівнем ТТГ (r=0,41, p<0,05), рівнем ІЛ-10 та ТТГ (r=0,32, p<0,05), рівнем ІЛ-17 та рівнем ТТГ (r=0,37, p<0,05), рівнем ІЛ-23 та рівнем ТТГ (r=0,39, p<0,05).
{"title":"ЦИТОКІНОВИЙ СТАТУС У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ З АВТОІМУННИМ ТИРЕОЇДИТОМ","authors":"Н. В. Пасєчко, В М Кульчінська","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13508","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13508","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Останніми роками в Україні та інших країнах світу спостерігається збільшення частоти тиреопатій автоімунного генезу. Патофізіологічне розуміння особливостей автоімунних порушень при автоімунному тиреоїдиті даcть змогу обґрунтувати необхідність призначенння тих чи інших препаратів. \u0000Мета – визначити рівень ФНПα, ІЛ-6, ІЛ-10, ІЛ-17, ІЛ-23 у пацієнтів із автоімунним тиреоїдитом, а також встановити взаємозв’язок між рівнем інтерлейкінів та функцією щитоподібної залози при автоімунному тиреоїдиті. \u0000Матеріал і методи. Нами обстежено 98 пацієнток віком 18–43 роки із автоімунним тиреоїдитом та 30 жінок контрольної групи. Функціональний стан щитоподібної залози досліджували за допомогою визначення рівнів тиреотропного гормону, тироксину вільного, трийодтироніну вільного у сироватці крові, визначали рівень антитіл до тиреопероксидази та тиреоглобуліну. Стан системного та місцевого запального процесу оцінювали за параметрами ФНП-α, ІЛ-6, та ІЛ-10, ІЛ-17, ІЛ-23. \u0000Результати та висновки. У всіх хворих з автоімунним тиреоїдитом було виявлено зміни у цитокіновому статусі, при цьому були деякі відмінності цитокінового статусу залежно від клінічного варіанта автоімунного захворювання щитоподібної залози. Виявлено позитивний кореляційний зв’язок між рівнем ФНП-α та рівнем АТПО (r=0,62, p<0,05), між рівнем ІЛ-6 та рівнем АТПО ( r=0,44, p<0,05), рівнем ІЛ-10 та АТПО (r=0,36, p<0,05), рівнем ІЛ-17 та рівнем АТПО (r=0,42, p<0,05), рівнем ІЛ-23 та рівнем АТПО (r=0,42, p<0,05). Досліджено позитивний кореляційний зв’язок між рівнем ФНП-α та рівнем ТТГ (r=0,58, p<0,05), між рівнем ІЛ-6 та рівнем ТТГ (r=0,41, p<0,05), рівнем ІЛ-10 та ТТГ (r=0,32, p<0,05), рівнем ІЛ-17 та рівнем ТТГ (r=0,37, p<0,05), рівнем ІЛ-23 та рівнем ТТГ (r=0,39, p<0,05).","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"35 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127058597","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：