Pub Date : 2022-08-29DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13131
А. Д. Беденюк, А. Є. Бурак, О. Г. Нецюк
РЕЗЮМЕ. У роботі вивчено частоту, специфічність, діагностичну точність показників внутрішньочеревного тиску (ВЧТ), сонографічних та рентгенологічних діагностичних критеріїв при різних стадіях гострої спайкової непрохідності тонкої кишки (ГСНТК). Мета – вивчити цінність діагностичних критеріїв при різних стадіях гострої спайкової непрохідності тонкої кишки. Матеріал і методи. Проаналізовано результати клінічного обстеження 182 хворих на гостру спайкову непрохідність тонкої кишки, які лікувались у відділенні хірургії № 1 на базі КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР за період з 2014 по 2021 рік. У комплексі діагностичної програми хворим проводили вимірювання внутрішньочеревного тиску, сонографічні та рентгенологічні обстеження. Результати. У 73,9 % обстежених пацієнтів у стадії компенсації виявлено І ступінь підвищення ВЧТ, що має найвищу чутливість та діагностичну точність у цій стадії, тоді як у стадії декомпенсації у 79,8 % пацієнтів спостерігали ІІ ступінь підвищення ВЧТ, що має найвищу чутливість та діагностичну точність у цій стадії. У 13,8 % пацієнтів у стадії декомпенсації діагностовано ІІІ ступінь підвищення ВЧТ. Сонографічно у стадії компенсації ГСНТК розширення просвіту кишки >30 мм та «секвестрацію рідини» в її просвіті виявлено у 76,1 %, збільшення висоти Керкрінгових складок >10 мм – у 44,6 % хворих та гіперпневматизацію кишечника – у 88,6 % пацієнтів. У стадії декомпенсації ці сонографічні ознаки ГСНТК виявлено зі 100 % частотою. За умов компенсованої ГСНТК потовщення стінки кишки >4 мм виникало у 25,5 % хворих, маятникоподібна перистальтика – у 64,7 %, тоді як у стадії декомпенсації ці ознаки виникали значно частіше – у 88,3 % та 87,2 % хворих відповідно. Також у стадії компенсації вільної рідини у черевній порожнині не виявляли, а у стадії декомпенсації ця ознака спостерігалась у 85,1 % хворих. Рентгенологічно у хворих в стадії компенсації чаші Клойберга були виявлені у 22,7 %, а у стадії декомпенсації ознака виявлена у 100 % хворих. Проте у стадії компенсації гіперпневматизація спостерігалась у 76,1 % хворих, а у стадії декомпенсації цю ознаку виявлено у 68,1 % пацієнтів. Висновки. Гостра спайкова непрохідність тонкої кишки у стадії компенсації супроводжується розвитком внутрішньочеревної гіпертензії І ступеня у 73,9 % хворих, а у стадії декомпенсації – внутрішньочеревної гіпертензії ІІ ступеня у 79,8 % хворих, що має найвищу чутливість та діагностичну точність у цих стадіях відповідно. Ультрасонографічно об’єктивними діагностичними ознаками стадії декомпенсації є розширення просвіту кишки >30 мм, збільшення висоти керкрінгових складок >10 мм, гіперпневматизація кишки – у 100 % пацієнтів, потовщення кишкової стінки понад 4 мм (88,3 %) та вільна рідина в черевній порожнині (80 %).
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИЧНИХ КРИТЕРІЇВ ПРИ РІЗНИХ СТАДІЯХ ГОСТРОЇ СПАЙКОВОЇ НЕПРОХІДНОСТІ ТОНКОЇ КИШКИ","authors":"А. Д. Беденюк, А. Є. Бурак, О. Г. Нецюк","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13131","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13131","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. У роботі вивчено частоту, специфічність, діагностичну точність показників внутрішньочеревного тиску (ВЧТ), сонографічних та рентгенологічних діагностичних критеріїв при різних стадіях гострої спайкової непрохідності тонкої кишки (ГСНТК). \u0000Мета – вивчити цінність діагностичних критеріїв при різних стадіях гострої спайкової непрохідності тонкої кишки. \u0000Матеріал і методи. Проаналізовано результати клінічного обстеження 182 хворих на гостру спайкову непрохідність тонкої кишки, які лікувались у відділенні хірургії № 1 на базі КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР за період з 2014 по 2021 рік. У комплексі діагностичної програми хворим проводили вимірювання внутрішньочеревного тиску, сонографічні та рентгенологічні обстеження. \u0000Результати. У 73,9 % обстежених пацієнтів у стадії компенсації виявлено І ступінь підвищення ВЧТ, що має найвищу чутливість та діагностичну точність у цій стадії, тоді як у стадії декомпенсації у 79,8 % пацієнтів спостерігали ІІ ступінь підвищення ВЧТ, що має найвищу чутливість та діагностичну точність у цій стадії. У 13,8 % пацієнтів у стадії декомпенсації діагностовано ІІІ ступінь підвищення ВЧТ. \u0000Сонографічно у стадії компенсації ГСНТК розширення просвіту кишки >30 мм та «секвестрацію рідини» в її просвіті виявлено у 76,1 %, збільшення висоти Керкрінгових складок >10 мм – у 44,6 % хворих та гіперпневматизацію кишечника – у 88,6 % пацієнтів. У стадії декомпенсації ці сонографічні ознаки ГСНТК виявлено зі 100 % частотою. \u0000За умов компенсованої ГСНТК потовщення стінки кишки >4 мм виникало у 25,5 % хворих, маятникоподібна перистальтика – у 64,7 %, тоді як у стадії декомпенсації ці ознаки виникали значно частіше – у 88,3 % та 87,2 % хворих відповідно. Також у стадії компенсації вільної рідини у черевній порожнині не виявляли, а у стадії декомпенсації ця ознака спостерігалась у 85,1 % хворих. \u0000Рентгенологічно у хворих в стадії компенсації чаші Клойберга були виявлені у 22,7 %, а у стадії декомпенсації ознака виявлена у 100 % хворих. Проте у стадії компенсації гіперпневматизація спостерігалась у 76,1 % хворих, а у стадії декомпенсації цю ознаку виявлено у 68,1 % пацієнтів. \u0000Висновки. Гостра спайкова непрохідність тонкої кишки у стадії компенсації супроводжується розвитком внутрішньочеревної гіпертензії І ступеня у 73,9 % хворих, а у стадії декомпенсації – внутрішньочеревної гіпертензії ІІ ступеня у 79,8 % хворих, що має найвищу чутливість та діагностичну точність у цих стадіях відповідно. Ультрасонографічно об’єктивними діагностичними ознаками стадії декомпенсації є розширення просвіту кишки >30 мм, збільшення висоти керкрінгових складок >10 мм, гіперпневматизація кишки – у 100 % пацієнтів, потовщення кишкової стінки понад 4 мм (88,3 %) та вільна рідина в черевній порожнині (80 %).","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"40 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128544762","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
summary. A pressing concern of modern medicine is the search for new biomarkers that can influence the development and course of acute myocardial infarction (AMI) in patents with type 2 diabetes mellitus (DM). The aim – To examine the dynamics of adropin and irisin serum levels in diabetic patients with or without AMI complications. Materials and Methods. In total, 134 AMI patients were enrolled. Among 60 examined AMI patients (group I), 41 patients were identified without early cardiovascular (CV) complications of AMI and 19 patients – with complicated AMI. Among 74 AMI patients with type 2 DM (group II), there were 48 patients without early AMI complications and 26 patients with early AMI complications. The control group consisted of 20 otherwise healthy persons. Serum levels of adropin and irisin were measured by enzyme-linked immunosorbent assay. Results. The adropin and irisin serum levels on day 1 of treatment was low in both nondiabetic (I) and diabetic patients (II) compared with those in the control group (p<0.05). On the 10th day of treatment, the levels of adropin in group II patients without early AMI complications were reduced by 13.91 % compared with those in group I (p<0.05). Group II with the presence of early AMI complications showed a reduction of 17.34 % in adropin levels on day 10 compared with group II (p<0.05). On day 10 of treatment, the irisin levels in group II without early AMI complications were reduced by 18.94 % compared with those in group I (p<0.05). In group II with the presence of early AMI complications on the 10th day, the irisin levels were reduced by 23.87 % compared with those in group I (p<0.05). Conclusions. The concentrations of adropin and irisin were significantly low in group II on day 1 and 10 of hospital stay. In the dynamics of treatment on day 10, the levels of adropin and irisin remained low in group II with early CV complications of AMI.
Pub Date : 2022-08-29DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13128
М. А. Орел, С. М. Андрейчин
РЕЗЮМЕ. Подагра – хронічне системне метаболічне захворювання, яке характеризується стійкою гіперурикемією і появою запальної реакції в місцях відкладання кристалів моноурату натрію. Вона є найчастішою причиною запального артриту в чоловіків старше 30 років. Її частка серед ревматичних недуг в Україні досягає 1,5–2 %. У провідних країнах світу подагру діагностують в 1–3 % дорослого населення, а гіперурикемію у 4–20 %. При цьому підвищення рівня сечової кислоти є одним із діагностичних критеріїв метаболічного синдрому, маркером високого кардіоваскулярного ризику, а також асоціюється з ендотеліальною дисфункцією, оксидативним стресом, хронічним запаленням, ураженням інших органів та систем. Мета – проаналізувати сучасні літературні джерела та сформулювати висновки щодо впливу підвищеного рівня сечової кислоти в сироватці крові на ураження різних органів і систем у пацієнтів із безсимптомною гіперурикемією та подагрою. Матеріал і методи. У дослідженні використано бібліосистематичний та аналітичний методи. Проаналізовано літературні джерела щодо причин гіперурикемії, її клініко-патогенетичних проявів та впливу на стан здоров’я, а також ролі у виникненні та перебігу подагри, метаболічного синдрому, кардіоваскулярних ускладнень тощо. Результати. Представлено огляд актуальної наукової інформації про безсимптомну гіперурикемію та подагру. Аргументовано, що ці стани становлять велику соціальну та економічну проблему, оскільки страждають ними переважно особи працездатного віку. Це призводить до обмеження професійної діяльності, інвалідизації, значного погіршення якості життя. Підкреслено, що гіперурикемія є одним із основних факторів ризику серцево-судинних захворювань, метаболічного синдрому, ураження нирок, когнітивних розладів. Висновки. Проведений аналіз наукової літератури підтверджує, що наявність як безсимптомної гіперурикемії, так і клінічно маніфестованої подагри істотно обтяжує перебіг захворювань серцево-судинної, ендокринної, гепатобіліарної, сечовидільної, нервової систем.
{"title":"УРАЖЕННЯ РІЗНИХ ОРГАНІВ І СИСТЕМ ПРИ ГІПЕРУРИКЕМІЇ ТА ПОДАГРІ","authors":"М. А. Орел, С. М. Андрейчин","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13128","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13128","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Подагра – хронічне системне метаболічне захворювання, яке характеризується стійкою гіперурикемією і появою запальної реакції в місцях відкладання кристалів моноурату натрію. Вона є найчастішою причиною запального артриту в чоловіків старше 30 років. Її частка серед ревматичних недуг в Україні досягає 1,5–2 %. У провідних країнах світу подагру діагностують в 1–3 % дорослого населення, а гіперурикемію у 4–20 %. При цьому підвищення рівня сечової кислоти є одним із діагностичних критеріїв метаболічного синдрому, маркером високого кардіоваскулярного ризику, а також асоціюється з ендотеліальною дисфункцією, оксидативним стресом, хронічним запаленням, ураженням інших органів та систем. \u0000Мета – проаналізувати сучасні літературні джерела та сформулювати висновки щодо впливу підвищеного рівня сечової кислоти в сироватці крові на ураження різних органів і систем у пацієнтів із безсимптомною гіперурикемією та подагрою. \u0000Матеріал і методи. У дослідженні використано бібліосистематичний та аналітичний методи. Проаналізовано літературні джерела щодо причин гіперурикемії, її клініко-патогенетичних проявів та впливу на стан здоров’я, а також ролі у виникненні та перебігу подагри, метаболічного синдрому, кардіоваскулярних ускладнень тощо. \u0000Результати. Представлено огляд актуальної наукової інформації про безсимптомну гіперурикемію та подагру. Аргументовано, що ці стани становлять велику соціальну та економічну проблему, оскільки страждають ними переважно особи працездатного віку. Це призводить до обмеження професійної діяльності, інвалідизації, значного погіршення якості життя. Підкреслено, що гіперурикемія є одним із основних факторів ризику серцево-судинних захворювань, метаболічного синдрому, ураження нирок, когнітивних розладів. \u0000Висновки. Проведений аналіз наукової літератури підтверджує, що наявність як безсимптомної гіперурикемії, так і клінічно маніфестованої подагри істотно обтяжує перебіг захворювань серцево-судинної, ендокринної, гепатобіліарної, сечовидільної, нервової систем.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114896848","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-29DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13142
А. В. Русин, Н. В. Бедей, О. П. Солодовнік
РЕЗЮМЕ. У статті представлено висновки бактеріологічних досліджень калу товстої кишки у хворих на колоректальний рак, які виконували на базі КНП “Закарпатський протипухлинний центр”. Майже у всіх пацієнтів виявили зміни кишкової мікробіоти. Формування дисбіозу товстої кишки у хворих на КРР можна пояснити зривом адаптаційних, захисних, компенсаторних механізмів, при якому макроорганізм не встигає виробляти ефективні захисні механізми від токсичних субстратів, у результаті чого виникають дисбіотичні порушення кишечника різного ступеня тяжкості. Цей факт погіршує перебіг основного захворювання та якість життя пацієнтів. Зміни кількісного та якісного складу мікрофлори товстої кишки вимагають корекції: збільшення кількості біфідо- та лактобактерій та зменшення кількості умовно-патогенних бактерій, тому кожен пацієнт повинен мати індивідуальну схему лікування дисбіотичних явищ у кишечнику. Мета – оцінити кількісний та якісний стан мікрофлори товстої кишки. Вивчити зміни показників ступенів дисбіозу товстої кишки у хворих на КРР в різних стадіях пухлинного процесу. Матеріал і методи. Обстежено 75 пацієнтів з верифікованим діагнозом КРР, які перебували на лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Закарпатський протипухлинний центр» за період 2018–2021 рр. За стадіями патологічного процесу пацієнти були поділені наступним чином: у 6 пацієнтів була І стадія, у 14 пацієнтів – ІІ стадія, у 34 – III стадія, у 21 – IV стадія пухлинного процесу. У всіх випадках діагноз був верифікований за допомогою бактеріологічного дослідження калу. Результати. Обстежено 75 пацієнтів з діагнозом КРР, з яких дисбіоз товстої кишки виявили у 72 хворих. У більшості хворих на КРР виявлено стійкі патологічні зсуви мікроекології товстої кишки, які характеризувалися зміною загальної кількості типових кишкових паличок, появою гемолітичних кишкових паличок, дефіцитом основних представників мікробного пейзажу – біфідобактерій та лактобактерій, збільшенням кількості гнилісних та грибкових бактерій. У таких пацієнтів часто відмічається пригнічення всіх показників імунітету. Як відомо, існує тісний зв’язок між станом імунітету та кандидозом. Кандидоз може бути як наслідком, так і причиною імунної недостатності, що сприяє генералізації кандидозної інфекції. Наведені вище дані дають підставу стверджувати, що застосування імунокоректорів, як і антифунгінальних засобів, є обов’язковим у корекції дисбіотичних порушень у даної категорії пацієнтів. Саме тому, на нашу думку, не важливо, що з них було першим – дисбіотичні зміни товстої кишки чи пухлинна інтоксикація, є необхідність корекції дисбіозу товстої кишки. Висновки. Для підвищення ефективності лікування хворих на КРР є сенс у проведенні бактеріологічного аналізу калу та корекції дисбіозу мікробними комплексами, при цьому до кожного пацієнта має бути індивідуальний підхід.
{"title":"ДИСБІОЗ ТОВСТОЇ КИШКИ У ХВОРИХ НА КОЛОРЕКТАЛЬНИЙ РАК","authors":"А. В. Русин, Н. В. Бедей, О. П. Солодовнік","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13142","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13142","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. У статті представлено висновки бактеріологічних досліджень калу товстої кишки у хворих на колоректальний рак, які виконували на базі КНП “Закарпатський протипухлинний центр”. Майже у всіх пацієнтів виявили зміни кишкової мікробіоти. Формування дисбіозу товстої кишки у хворих на КРР можна пояснити зривом адаптаційних, захисних, компенсаторних механізмів, при якому макроорганізм не встигає виробляти ефективні захисні механізми від токсичних субстратів, у результаті чого виникають дисбіотичні порушення кишечника різного ступеня тяжкості. Цей факт погіршує перебіг основного захворювання та якість життя пацієнтів. Зміни кількісного та якісного складу мікрофлори товстої кишки вимагають корекції: збільшення кількості біфідо- та лактобактерій та зменшення кількості умовно-патогенних бактерій, тому кожен пацієнт повинен мати індивідуальну схему лікування дисбіотичних явищ у кишечнику. \u0000Мета – оцінити кількісний та якісний стан мікрофлори товстої кишки. Вивчити зміни показників ступенів дисбіозу товстої кишки у хворих на КРР в різних стадіях пухлинного процесу. \u0000Матеріал і методи. Обстежено 75 пацієнтів з верифікованим діагнозом КРР, які перебували на лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Закарпатський протипухлинний центр» за період 2018–2021 рр. За стадіями патологічного процесу пацієнти були поділені наступним чином: у 6 пацієнтів була І стадія, у 14 пацієнтів – ІІ стадія, у 34 – III стадія, у 21 – IV стадія пухлинного процесу. У всіх випадках діагноз був верифікований за допомогою бактеріологічного дослідження калу. \u0000Результати. Обстежено 75 пацієнтів з діагнозом КРР, з яких дисбіоз товстої кишки виявили у 72 хворих. У більшості хворих на КРР виявлено стійкі патологічні зсуви мікроекології товстої кишки, які характеризувалися зміною загальної кількості типових кишкових паличок, появою гемолітичних кишкових паличок, дефіцитом основних представників мікробного пейзажу – біфідобактерій та лактобактерій, збільшенням кількості гнилісних та грибкових бактерій. У таких пацієнтів часто відмічається пригнічення всіх показників імунітету. Як відомо, існує тісний зв’язок між станом імунітету та кандидозом. Кандидоз може бути як наслідком, так і причиною імунної недостатності, що сприяє генералізації кандидозної інфекції. Наведені вище дані дають підставу стверджувати, що застосування імунокоректорів, як і антифунгінальних засобів, є обов’язковим у корекції дисбіотичних порушень у даної категорії пацієнтів. Саме тому, на нашу думку, не важливо, що з них було першим – дисбіотичні зміни товстої кишки чи пухлинна інтоксикація, є необхідність корекції дисбіозу товстої кишки. \u0000Висновки. Для підвищення ефективності лікування хворих на КРР є сенс у проведенні бактеріологічного аналізу калу та корекції дисбіозу мікробними комплексами, при цьому до кожного пацієнта має бути індивідуальний підхід.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"8 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114374236","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-29DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.12942
Наталія Іллівна Коваленко, Олена Олександрівна Вовк, І. В. Новікова
РЕЗЮМЕ. Захворювання ЛОР-органів, викликані умовно-патогенними мікроорганізмами, залишаються одними з поширених патологій, що потребують особливої уваги у зв’язку з великою кількістю збудників, тяжкістю захворювань, ускладнень та резистентністю етіологічного чинника. Складний консорціум мікробних спільнот населяє верхні дихальні шляхи. Коливання базової мікробіоти можуть сприяти патогенезу захворювання, тому краще розуміння динаміки між змінною мікробіотою може мати вирішальне значення для керування майбутньою медичною терапією. Мета – вивчити динаміку етіологічної структури та екологічних показників умовно-патогенної мікробіоти при інфекційних захворюваннях ЛОР-органів у 2010 та 2021 роках. Матеріал і методи. У роботі використані результати бактеріологічних досліджень змивів із зіва, носа і зовнішнього вуха хворих на інфекційні захворювання ЛОР-органів, проведених у 2010 і 2021 роках. Всього було обстежено 236 хворих у 2010 р. і 195 хворих у 2021 р. Результати. При вивченні етіологічної структури збудників інфекцій ЛОР-органів було проаналізовано 271 штам умовно-патогенних мікроорганізмів із зіва, 124 штами із носа і 52 штами із зовнішнього вуха хворих на фарингіти, ларингіти, отити, риніти та синусити за 2010 рік і, відповідно, 117, 92 і 27 штамів за 2021 рік. Аналіз якісного та кількісного складу мікробіоти, за даними 2010 та 2021 років, показав, що в обох серіях досліджень переважала грампозитивна кокова мікрофлора в усіх досліджених матеріалах, яка становила 65,5 % у матеріалі із зіва, 92,7 % – із носа і 76,9 % – із зовнішнього вуха у 2010 р. і, відповідно, 61,5 %, 85,9 % та 59,2 % – у 2021 р. Виділені бактерії належали до трьох родів: Streptococcus, Staphylococcus і Enterococcus. При порівнянні динаміки екологічних характеристик залежно від біотопу спостерігалися деякі зміни у домінуванні окремих видів мікроорганізмів і появі нових транзиторних видів. Так, у матеріалі із зіва у 2021 р. частка S. pyogenеs знизилася у 3,25 раза, а S. anhaemolyticus – у 1,8 раза, порівняно з 2010 роком. Проте стрептококи групи viridans виявлялися у 1,5 раза частіше, а також з’явилися нові види, а саме S. anginosus (8,5 %), S. mitis (2,6 %) і S. pneumoniae (0,9 %). У 2021 р. в поодиноких випадках виявляли E. cloacae, A. baumanii, C. glabrata, а частота виділення K. pneumoniae зросла у 2,8 раза. Висновки. Порівняльні дослідження якісного і кількісного складу мікробіоти зіву, носа і зовнішнього вуха хворих на інфекційні захворювання ЛОР-органів, проведені протягом 11 років, показали переважання стафілококів і стрептококів у всіх досліджених матеріалах, а щільність їхньої колонізації свідчить про основну роль у формуванні мікробіоценозу й участь у запальних процесах.
{"title":"ДИНАМІКА ЗМІН ЕТІОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛОР-ОРГАНІВ","authors":"Наталія Іллівна Коваленко, Олена Олександрівна Вовк, І. В. Новікова","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i2.12942","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i2.12942","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Захворювання ЛОР-органів, викликані умовно-патогенними мікроорганізмами, залишаються одними з поширених патологій, що потребують особливої уваги у зв’язку з великою кількістю збудників, тяжкістю захворювань, ускладнень та резистентністю етіологічного чинника. Складний консорціум мікробних спільнот населяє верхні дихальні шляхи. Коливання базової мікробіоти можуть сприяти патогенезу захворювання, тому краще розуміння динаміки між змінною мікробіотою може мати вирішальне значення для керування майбутньою медичною терапією.\u0000Мета – вивчити динаміку етіологічної структури та екологічних показників умовно-патогенної мікробіоти при інфекційних захворюваннях ЛОР-органів у 2010 та 2021 роках.\u0000Матеріал і методи. У роботі використані результати бактеріологічних досліджень змивів із зіва, носа і зовнішнього вуха хворих на інфекційні захворювання ЛОР-органів, проведених у 2010 і 2021 роках. Всього було обстежено 236 хворих у 2010 р. і 195 хворих у 2021 р.\u0000Результати. При вивченні етіологічної структури збудників інфекцій ЛОР-органів було проаналізовано 271 штам умовно-патогенних мікроорганізмів із зіва, 124 штами із носа і 52 штами із зовнішнього вуха хворих на фарингіти, ларингіти, отити, риніти та синусити за 2010 рік і, відповідно, 117, 92 і 27 штамів за 2021 рік. Аналіз якісного та кількісного складу мікробіоти, за даними 2010 та 2021 років, показав, що в обох серіях досліджень переважала грампозитивна кокова мікрофлора в усіх досліджених матеріалах, яка становила 65,5 % у матеріалі із зіва, 92,7 % – із носа і 76,9 % – із зовнішнього вуха у 2010 р. і, відповідно, 61,5 %, 85,9 % та 59,2 % – у 2021 р. Виділені бактерії належали до трьох родів: Streptococcus, Staphylococcus і Enterococcus. При порівнянні динаміки екологічних характеристик залежно від біотопу спостерігалися деякі зміни у домінуванні окремих видів мікроорганізмів і появі нових транзиторних видів. Так, у матеріалі із зіва у 2021 р. частка S. pyogenеs знизилася у 3,25 раза, а S. anhaemolyticus – у 1,8 раза, порівняно з 2010 роком. Проте стрептококи групи viridans виявлялися у 1,5 раза частіше, а також з’явилися нові види, а саме S. anginosus (8,5 %), S. mitis (2,6 %) і S. pneumoniae (0,9 %). У 2021 р. в поодиноких випадках виявляли E. cloacae, A. baumanii, C. glabrata, а частота виділення K. pneumoniae зросла у 2,8 раза.\u0000Висновки. Порівняльні дослідження якісного і кількісного складу мікробіоти зіву, носа і зовнішнього вуха хворих на інфекційні захворювання ЛОР-органів, проведені протягом 11 років, показали переважання стафілококів і стрептококів у всіх досліджених матеріалах, а щільність їхньої колонізації свідчить про основну роль у формуванні мікробіоценозу й участь у запальних процесах.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"21 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128656094","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-29DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13132
І. К. Венгер, Сергій Костів, М. П. Орлов, Б. П. Сельський, Н. І. Цюприк, І. В. Фарина
РЕЗЮМЕ. Одним із способів вирішення проблеми хірургічного лікування хворих з багаторівневим ураженням артеріального русла нижніх кінцівок може бути застосування ендоваскулярної та гібридної технологій реваскуляризації. Ряд авторів звертають увагу на те, що ендоваскулярні технології реваскуляризації в 6–32 % спостережень сприяють розвитку тромбозу сегмента реконструкції, відсутності ефекту реваскуляризації, рестенозу сегмента оперативного втручання. Поряд із наведеним, відсутні відомості про оперативне лікування ускладнень післяопераційного періоду, особливо у пацієнтів після ендоваскулярної реваскуляризації багаторівневого стенотично-оклюзивного ураження стегно-дистального артеріального русла. Тому лікування пацієнтів із багаторівневим атеросклеротичним ураженням артеріального русла нижніх кінцівок залишається достатньо складною і в багатьох випадках невирішеною проблемою. Мета – покращити результати ендоваскулярної реваскуляризації багаторівневого стенотично-оклюзивного ураження стегно-дистального артеріального русла шляхом виявлення ускладнень післяопераційного періоду та їх оперативної корекції. Матеріал і методи. Під наглядом було 135 пацієнтів. З них у 74 проведено гібридну ендоваскулярну реваскуляризацію, у 61 – ендоваскулярну реваскуляризацію багаторівневого стенотично-оклюзивного ураження стегно-дистального артеріального русла. Ендоваскулярну ангіопластику стегнового сегмента виконували балон-катетерами Pan Medical (PEKICO), OPTA PRO (Cordis) – 50 спостережень. Після балонної ангіопластики у 5 випадках застосовували саморозкривальні стенти Smart ControL (Cordis), у 4 спостереженнях – Carbostent (Flype), у 7 випадках – Vascular stent (BARD). Під час ендоваскулярного етапу гібридного оперативного втручання здійснили інтралюмінальну ангіопластику гомілкових артерій, а у 14 – субінтимальну ангіопластику із наступним стентуванням. У всіх спостереженнях застосували довгі балони (80–150 мм) Armada 35 LL виробництва Аbbott Vascular (USA) і Amphirion Deep (Medtronic) Coyote (Boston Scientific), та стенти CompleteSE (Medtronic), Smart (Cordis). Проведено 122 ендоваскулярні ангіопластики артерій гомілки. З них ангіопластику тільки однієї із гомілкових артерій здійснено у 26 (35,13 %) спостереженнях, одночасно двох судин – у 48 (64,87 %) випадках. Результати. Прослідковано протягом 30-денного післяопераційного періоду безпосередні результати ендоваскулярної реваскуляризації багаторівневого стенотично-оклюзивного процесу стегно-дистального артеріального русла у 61 пацієнта. У 5 (8,20 %) пацієнтів на 3 і 5 добу раннього післяопераційного періоду діагностовано тромбоз сегмента реконструкції: у 4 з них – тромбоз підколінно-гомілкового сегмента, а у одного – тромбоз стегно-підколінного сегмента. Тромбоз сегмента реконструкції виявлено у 4 хворих, у яких під час ендоваскулярної реваскуляризації стегно-дистального артеріального русла здійснено ендоваскулярну ангіопластику тільки однієї із стенотично-оклюзованих гомілкових артерії. Таким чином, на 30 до
{"title":"ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНІ УСКЛАДНЕННЯ ЕНДОВАСКУЛЯРНОЇ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ БАГАТОРІВНЕВОГО СТЕНОТИЧНО-ОКЛЮЗИВНОГО УРАЖЕННЯ СТЕГНО-ДИСТАЛЬНОГО АРТЕРІАЛЬНОГО РУСЛА – ОПЕРАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ","authors":"І. К. Венгер, Сергій Костів, М. П. Орлов, Б. П. Сельський, Н. І. Цюприк, І. В. Фарина","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13132","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13132","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Одним із способів вирішення проблеми хірургічного лікування хворих з багаторівневим ураженням артеріального русла нижніх кінцівок може бути застосування ендоваскулярної та гібридної технологій реваскуляризації. Ряд авторів звертають увагу на те, що ендоваскулярні технології реваскуляризації в 6–32 % спостережень сприяють розвитку тромбозу сегмента реконструкції, відсутності ефекту реваскуляризації, рестенозу сегмента оперативного втручання. Поряд із наведеним, відсутні відомості про оперативне лікування ускладнень післяопераційного періоду, особливо у пацієнтів після ендоваскулярної реваскуляризації багаторівневого стенотично-оклюзивного ураження стегно-дистального артеріального русла. Тому лікування пацієнтів із багаторівневим атеросклеротичним ураженням артеріального русла нижніх кінцівок залишається достатньо складною і в багатьох випадках невирішеною проблемою. \u0000Мета – покращити результати ендоваскулярної реваскуляризації багаторівневого стенотично-оклюзивного ураження стегно-дистального артеріального русла шляхом виявлення ускладнень післяопераційного періоду та їх оперативної корекції. \u0000Матеріал і методи. Під наглядом було 135 пацієнтів. З них у 74 проведено гібридну ендоваскулярну реваскуляризацію, у 61 – ендоваскулярну реваскуляризацію багаторівневого стенотично-оклюзивного ураження стегно-дистального артеріального русла. \u0000Ендоваскулярну ангіопластику стегнового сегмента виконували балон-катетерами Pan Medical (PEKICO), OPTA PRO (Cordis) – 50 спостережень. Після балонної ангіопластики у 5 випадках застосовували саморозкривальні стенти Smart ControL (Cordis), у 4 спостереженнях – Carbostent (Flype), у 7 випадках – Vascular stent (BARD). \u0000Під час ендоваскулярного етапу гібридного оперативного втручання здійснили інтралюмінальну ангіопластику гомілкових артерій, а у 14 – субінтимальну ангіопластику із наступним стентуванням. У всіх спостереженнях застосували довгі балони (80–150 мм) Armada 35 LL виробництва Аbbott Vascular (USA) і Amphirion Deep (Medtronic) Coyote (Boston Scientific), та стенти CompleteSE (Medtronic), Smart (Cordis). Проведено 122 ендоваскулярні ангіопластики артерій гомілки. З них ангіопластику тільки однієї із гомілкових артерій здійснено у 26 (35,13 %) спостереженнях, одночасно двох судин – у 48 (64,87 %) випадках. \u0000Результати. Прослідковано протягом 30-денного післяопераційного періоду безпосередні результати ендоваскулярної реваскуляризації багаторівневого стенотично-оклюзивного процесу стегно-дистального артеріального русла у 61 пацієнта. У 5 (8,20 %) пацієнтів на 3 і 5 добу раннього післяопераційного періоду діагностовано тромбоз сегмента реконструкції: у 4 з них – тромбоз підколінно-гомілкового сегмента, а у одного – тромбоз стегно-підколінного сегмента. Тромбоз сегмента реконструкції виявлено у 4 хворих, у яких під час ендоваскулярної реваскуляризації стегно-дистального артеріального русла здійснено ендоваскулярну ангіопластику тільки однієї із стенотично-оклюзованих гомілкових артерії. Таким чином, на 30 до","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"122 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134452030","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-29DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13130
Y. Karpenko, Chen Cheng
SUMMARY. The aim – to assess the prevalence of HF in patients with AF. Material and Methods. The study was performed on the basis of the regional clinical hospital (Odesa) in 2018–2021. Medical records of 2459 patients with HF were retrospectively studied. All patients were examined in accordance with the Unified Protocol of Medical Care, Order of the Ministry of Health of Ukraine No. 384 (2012). All patients were assessed for exercise tolerance using a 6-minute walk test. Statistical processing was performed by methods of analysis of variance and correlation. Results. The average age of patients was 64.3–1.9 years, In 2.2 % of patients under the age of 60 was found AF, whereas amongst older patients there were 13.3 % cases. Ist FC CH was in 34 (65.4 %) patients, III FC CH – in 34.6 %. The average test score with a 6-minute walk was 277.5±12.5 m, the average time of restitution after exercise – 32.3±3.7 s. The average score on the CHADS-VASC scale was 4.2±0.3 points, HAS-BLED – 2.9±0.2 points. The results of 6-minutes walking test correlated with the duration of AF (r=-0.66). Conclusions.1. There were 2.2 % of patients under the age of 60 had AF, in older patients – in 13.3 % of cases. The constant form of AF is the most often noted variant. Inverse correlation between the distance traveled by the patient in 6 minutes and the duration of AF (r=-0.66) was found.
{"title":"CLINICAL AND EPIDEMIOLOGICAL PARALLELS OF HEART FAILURE AND ATRIAL FIBRILLATION","authors":"Y. Karpenko, Chen Cheng","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13130","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13130","url":null,"abstract":"SUMMARY. The aim – to assess the prevalence of HF in patients with AF. \u0000Material and Methods. The study was performed on the basis of the regional clinical hospital (Odesa) in 2018–2021. Medical records of 2459 patients with HF were retrospectively studied. All patients were examined in accordance with the Unified Protocol of Medical Care, Order of the Ministry of Health of Ukraine No. 384 (2012). All patients were assessed for exercise tolerance using a 6-minute walk test. Statistical processing was performed by methods of analysis of variance and correlation. \u0000Results. The average age of patients was 64.3–1.9 years, In 2.2 % of patients under the age of 60 was found AF, whereas amongst older patients there were 13.3 % cases. Ist FC CH was in 34 (65.4 %) patients, III FC CH – in 34.6 %. The average test score with a 6-minute walk was 277.5±12.5 m, the average time of restitution after exercise – 32.3±3.7 s. The average score on the CHADS-VASC scale was 4.2±0.3 points, HAS-BLED – 2.9±0.2 points. The results of 6-minutes walking test correlated with the duration of AF (r=-0.66). \u0000Conclusions.1. There were 2.2 % of patients under the age of 60 had AF, in older patients – in 13.3 % of cases. The constant form of AF is the most often noted variant. \u0000 \u0000Inverse correlation between the distance traveled by the patient in 6 minutes and the duration of AF (r=-0.66) was found. \u0000","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129211704","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-29DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.12962
Ю. О. Томашевська, О. В. Кривов’яз, С. О. Кривов’яз
РЕЗЮМЕ. Вважається, що синдром сухого ока є однією з найпоширеніших очних патологій у світі, яка зустрічається в пацієнтів різних вікових груп з наявними характерними симптомами та ознаками. Дані скарги є одними з найбільш частих при зверненнях пацієнтів до лікарів-офтальмологів. Тому для уточнення діагнозу користуються, зокрема, специфічними аналізаторами очної поверхні. Мета – визначення статевих та вікових характеристик пацієнтів з синдромом сухого ока шляхом ретроспективного аналізу амбулаторних карт обстежених у ряді офтальмологічних клінік України. Матеріал і методи. Опрацьовано дані амбулаторних карт 783 дорослих пацієнтів з діагнозом синдром сухого ока, що містили інформацію про результати обстежень за допомогою аналізатора очної поверхні «Lacrydiag» за період 2019-2021 рр. Для встановлення вікових особливостей було використано сучасну періодизацію онтогенезу людини, прийняту ВООЗ та ООН. Отримані дані опрацьовано за допомогою статистичного методу: для всіх показників визначали середньоарифметичне (М), похибку середньоарифметичного (m). Результати. Вік пацієнтів обох статей з синдромом сухого ока становив від 18 до 82 років (середній вік – 43,82±13,95 роки). Групу чоловічої статі склало 246 пацієнтів (з 18 до 81 року, середній вік – 40,39±13,35 років), а жіночої – 537 (з 19 до 82 років, середній вік – 45,39±13,94 роки). Найбільш чисельною для чоловічої статі є група молодого віку (53,66 %), а для жінок – середнього віку (37,99 %). В досліджуваній групі пацієнтів інструментально підтверджений ССО одного ока відзначено для 45 пацієнтів, що становить 5,75 %. Серед пацієнтів чоловічої статі цей показник становить 6,91 %, жіночої – 5,21 %. Висновки. Проаналізовано статевий та віковий склад пацієнтів з синдромом сухого ока, що звертались до лікарів-офтальмологів з 2019 по 2021 рр. Отримані результати підтверджують загальносвітову тенденцію до переважання осіб жіночої статі серед пацієнтів з даною патологією.
{"title":"СИНДРОМ СУХОГО ОКА: ВІКОВИЙ ТА СТАТЕВИЙ СКЛАД ОФТАЛЬМОЛОГІЧНИХ ПАЦІЄНТІВ В УКРАЇНІ","authors":"Ю. О. Томашевська, О. В. Кривов’яз, С. О. Кривов’яз","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i2.12962","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i2.12962","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Вважається, що синдром сухого ока є однією з найпоширеніших очних патологій у світі, яка зустрічається в пацієнтів різних вікових груп з наявними характерними симптомами та ознаками. Дані скарги є одними з найбільш частих при зверненнях пацієнтів до лікарів-офтальмологів. Тому для уточнення діагнозу користуються, зокрема, специфічними аналізаторами очної поверхні.\u0000Мета – визначення статевих та вікових характеристик пацієнтів з синдромом сухого ока шляхом ретроспективного аналізу амбулаторних карт обстежених у ряді офтальмологічних клінік України.\u0000Матеріал і методи. Опрацьовано дані амбулаторних карт 783 дорослих пацієнтів з діагнозом синдром сухого ока, що містили інформацію про результати обстежень за допомогою аналізатора очної поверхні «Lacrydiag» за період 2019-2021 рр. Для встановлення вікових особливостей було використано сучасну періодизацію онтогенезу людини, прийняту ВООЗ та ООН. Отримані дані опрацьовано за допомогою статистичного методу: для всіх показників визначали середньоарифметичне (М), похибку середньоарифметичного (m).\u0000Результати. Вік пацієнтів обох статей з синдромом сухого ока становив від 18 до 82 років (середній вік – 43,82±13,95 роки). Групу чоловічої статі склало 246 пацієнтів (з 18 до 81 року, середній вік – 40,39±13,35 років), а жіночої – 537 (з 19 до 82 років, середній вік – 45,39±13,94 роки). Найбільш чисельною для чоловічої статі є група молодого віку (53,66 %), а для жінок – середнього віку (37,99 %). В досліджуваній групі пацієнтів інструментально підтверджений ССО одного ока відзначено для 45 пацієнтів, що становить 5,75 %. Серед пацієнтів чоловічої статі цей показник становить 6,91 %, жіночої – 5,21 %.\u0000Висновки. Проаналізовано статевий та віковий склад пацієнтів з синдромом сухого ока, що звертались до лікарів-офтальмологів з 2019 по 2021 рр. Отримані результати підтверджують загальносвітову тенденцію до переважання осіб жіночої статі серед пацієнтів з даною патологією.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"07 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124449277","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-29DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.12735
I. V. Gorb-Gavrylchenko
SUMMARY. The article presents the types of independent work of a studentʼs dentist. The organization of independent work is not a personal matter of the student, but the managerial function of the university, the task of the teaching staff, which is of particular importance in the context of distance learning. The introduction of self-study methods contributes to the comprehend and independent work of the student, in the first instance with educational material, then with scientific information, build the foundation for self-organization and self-education. The decisive role in the organization of independent work of the student belongs to the teacher, who must work not with the student “in general”, but with a specific personality, with its strengths and weaknesses, individual abilities and inclinations. The task of the teacher is to see and develop the best qualities of the student as a future dentist.
{"title":"STUDENT'S INDEPENDENT WORK AS AN ELEMENT OF THE MODERN EDUCATIONAL PROCESS","authors":"I. V. Gorb-Gavrylchenko","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i2.12735","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i2.12735","url":null,"abstract":"SUMMARY. The article presents the types of independent work of a studentʼs dentist. The organization of independent work is not a personal matter of the student, but the managerial function of the university, the task of the teaching staff, which is of particular importance in the context of distance learning. The introduction of self-study methods contributes to the comprehend and independent work of the student, in the first instance with educational material, then with scientific information, build the foundation for self-organization and self-education. The decisive role in the organization of independent work of the student belongs to the teacher, who must work not with the student “in general”, but with a specific personality, with its strengths and weaknesses, individual abilities and inclinations. The task of the teacher is to see and develop the best qualities of the student as a future dentist.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"39 5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130981781","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-29DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13143
С. Т. Рустамян, Іван Петрович Катеренчук
РЕЗЮМЕ. Мета – проаналізувати вплив немедикаментозного лікування, арт-терапії, на рівень тривожно-депресивних розладів у хворих, що перебувають на нирково-замісній терапії (НЗТ). Матеріал і методи. Дослідження проводилося на базі центру нефрології та діалізу Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». У дослідженні взяли участь 114 хворих, з яких 44 – пацієнти, що перебувають на програмному гемодіалізі, 21 – на перитонеальному та 49 пацієнтів, які склали контрольну групу, мали з ХХН І–ІІ стадій. Із 114 пацієнтів лише 42 пацієнти дали згоду на проведення специфічного немедикаментозного лікування. Інші 72 пацієнти були у групі спостереження. Дослідження тривало протягом року. Хворим проводили повторне анкетування для визначення тривоги/депресії, якості життя, яке також було проведено на початку дослідження. Методом немедикаментозного лікування був різновид арт-терапії – ізо-терапія. Для визначення показників тривоги та депресії використовували опитувальник HADS, а для визначення показників якості життя – анкету SF-36. Результати. При повторному огляді пацієнтів виявлено, що показники САТ та ДАТ у хворих, яким проводили арт-терапію, були достовірно нижчими, ніж у тих, яким така терапія не проводилась, р<0,05 у групах ГД1, ГД2, ПД1 та ПД2. Достовірна значима різниця виявлена і при порівнянні показників тривоги та депресії на початку дослідження та через рік. Так, наприклад, у ГД1 на початку дослідження рівень тривоги становив 9,2±0,9, а вже через рік – 6,2±1,2. Подібні дані спостерігаються також і в групах ГД2, ПД1 та ПД2 і при порівнянні показників депресії в даних групах. При дослідженні показників якості життя середні показники демонструють позитивний вплив арт-терапії через рік спостереження. Особливе місце в показниках ЯЖ посідають загальне та ментальне здоров’я. У нашому дослідженні саме ці показники продемонстрували статистично значиму різницю у внутрішній структурі кожної із досліджуваних груп через рік спостереження, р<0,05. Висновки. У пацієнтів, яким у комплексне лікування включали арт-терапію, через 12 місяців від початку терапії відзначали статистично достовірне зниження показників тривожності та депресії, покращення показників якості життя. Одночасно у пацієнтів, які перебували на НЗТ виявили статистично достовірне зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску, що, безумовно, зменшувало ступінь кардіоваскулярного ризику.
{"title":"НЕМЕДИКАМЕНТОЗНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ ТРИВОЖНО-ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ У ПАЦІЄНТІВ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ НА НИРКОВО-ЗАМІСНІЙ ТЕРАПІЇ","authors":"С. Т. Рустамян, Іван Петрович Катеренчук","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13143","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13143","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Мета – проаналізувати вплив немедикаментозного лікування, арт-терапії, на рівень тривожно-депресивних розладів у хворих, що перебувають на нирково-замісній терапії (НЗТ). \u0000Матеріал і методи. Дослідження проводилося на базі центру нефрології та діалізу Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради». У дослідженні взяли участь 114 хворих, з яких 44 – пацієнти, що перебувають на програмному гемодіалізі, 21 – на перитонеальному та 49 пацієнтів, які склали контрольну групу, мали з ХХН І–ІІ стадій. Із 114 пацієнтів лише 42 пацієнти дали згоду на проведення специфічного немедикаментозного лікування. Інші 72 пацієнти були у групі спостереження. Дослідження тривало протягом року. Хворим проводили повторне анкетування для визначення тривоги/депресії, якості життя, яке також було проведено на початку дослідження. Методом немедикаментозного лікування був різновид арт-терапії – ізо-терапія. Для визначення показників тривоги та депресії використовували опитувальник HADS, а для визначення показників якості життя – анкету SF-36. \u0000Результати. При повторному огляді пацієнтів виявлено, що показники САТ та ДАТ у хворих, яким проводили арт-терапію, були достовірно нижчими, ніж у тих, яким така терапія не проводилась, р<0,05 у групах ГД1, ГД2, ПД1 та ПД2. Достовірна значима різниця виявлена і при порівнянні показників тривоги та депресії на початку дослідження та через рік. Так, наприклад, у ГД1 на початку дослідження рівень тривоги становив 9,2±0,9, а вже через рік – 6,2±1,2. Подібні дані спостерігаються також і в групах ГД2, ПД1 та ПД2 і при порівнянні показників депресії в даних групах. При дослідженні показників якості життя середні показники демонструють позитивний вплив арт-терапії через рік спостереження. Особливе місце в показниках ЯЖ посідають загальне та ментальне здоров’я. У нашому дослідженні саме ці показники продемонстрували статистично значиму різницю у внутрішній структурі кожної із досліджуваних груп через рік спостереження, р<0,05. \u0000Висновки. У пацієнтів, яким у комплексне лікування включали арт-терапію, через 12 місяців від початку терапії відзначали статистично достовірне зниження показників тривожності та депресії, покращення показників якості життя. Одночасно у пацієнтів, які перебували на НЗТ виявили статистично достовірне зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску, що, безумовно, зменшувало ступінь кардіоваскулярного ризику.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"23 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115269286","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：