Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13652
І. О. Говбах
РЕЗЮМЕ. Дослідження взаємозв’язку нейрофізіологічних показників та клініко-неврологічних характеристик у хворих на спадкову моторно-сенсорну нейропатію (СМСН) 1А типу вкрай важливе для розуміння патофізіології поліморфізму, а також факторів, що впливають на ступінь тяжкості та темпи прогресування захворювання. Метою роботи було визначення змін електронейроміографічних показників залежно від віку хворих на СМСН 1А типу та тривалості періоду після маніфестації захворювання. Матеріал і методи. Була проведена стимуляційна електронейроміографія (ЕНМГ) з дослідженням моторної та сенсорної швидкості проведення імпульсу (ШПІ), параметрів М-відповідей та сенсорних відповідей під час стимуляції ліктьового, великогомілкового, поверхневого малогомілкового, шкірно-м’язового та стегнового нервів з двох сторін у хворих на СМСН 1А типу. Проаналізовано дані ЕНМГ-досліджень, які були виконані у різні терміни, у 97 хворих на СМСН 1А типу. Обстежувані хворі були поділені на групи залежно від вікових періодів. Аналізували лише ті дані ЕНМГ-досліджень, що містили повний опис параметрів ШПІ та М-відповідей з моторних та сенсорних периферичних волокон у цифровому значенні. Дослідження виконували за допомогою електронейроміографа «Нейро-МВП-8» (DX-Systems, Україна) з комп’ютерною реєстрацією. Результати. Найбільше зниження амплітуди М-відповіді спостерігалося у групах пацієнтів 36–60 років і 61–75 років. У хворих на СМСН 1А типу з тривалістю більше 10 років після маніфестації захворювання спостерігалися нижчі показники амплітуди М-відповіді, порівняно із хворими з тривалістю менше 10 років після маніфестації захворювання. У 88,7 % випадків ШПІ суттєво не змінювалася протягом усього періоду спостереження та при прогресуванні захворювання; у 85,4 % випадків відзначалося зниження амплітуди М-відповіді при прогресуванні захворювання. Між амплітудою М-відповіді та тривалістю періоду після маніфестації захворювання спостерігався високий кореляційний негативний зв’язок. Висновки. Показник ШПІ не корелює із віком хворого на СМСН 1А типу і дебютом захворювання. Існує кореляційна залежність між ШПІ та тривалістю періоду після маніфестації захворювання. Низькі показники ШПІ та амплітуд М-відповіді на ранніх термінах захворювання можуть бути прогностичним фактором більш швидкого темпу прогресування СМСН 1А типу.
{"title":"АНАЛІЗ ЕЛЕКТРОНЕЙРОМІОГРАФІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ХВОРИХ НА СПАДКОВУ МОТОРНО-СЕНСОРНУ НЕЙРОПАТІЮ 1А ТИПУ","authors":"І. О. Говбах","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13652","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13652","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Дослідження взаємозв’язку нейрофізіологічних показників та клініко-неврологічних характеристик у хворих на спадкову моторно-сенсорну нейропатію (СМСН) 1А типу вкрай важливе для розуміння патофізіології поліморфізму, а також факторів, що впливають на ступінь тяжкості та темпи прогресування захворювання.\u0000Метою роботи було визначення змін електронейроміографічних показників залежно від віку хворих на СМСН 1А типу та тривалості періоду після маніфестації захворювання.\u0000Матеріал і методи. Була проведена стимуляційна електронейроміографія (ЕНМГ) з дослідженням моторної та сенсорної швидкості проведення імпульсу (ШПІ), параметрів М-відповідей та сенсорних відповідей під час стимуляції ліктьового, великогомілкового, поверхневого малогомілкового, шкірно-м’язового та стегнового нервів з двох сторін у хворих на СМСН 1А типу. Проаналізовано дані ЕНМГ-досліджень, які були виконані у різні терміни, у 97 хворих на СМСН 1А типу. Обстежувані хворі були поділені на групи залежно від вікових періодів. Аналізували лише ті дані ЕНМГ-досліджень, що містили повний опис параметрів ШПІ та М-відповідей з моторних та сенсорних периферичних волокон у цифровому значенні. Дослідження виконували за допомогою електронейроміографа «Нейро-МВП-8» (DX-Systems, Україна) з комп’ютерною реєстрацією.\u0000Результати. Найбільше зниження амплітуди М-відповіді спостерігалося у групах пацієнтів 36–60 років і 61–75 років. У хворих на СМСН 1А типу з тривалістю більше 10 років після маніфестації захворювання спостерігалися нижчі показники амплітуди М-відповіді, порівняно із хворими з тривалістю менше 10 років після маніфестації захворювання. У 88,7 % випадків ШПІ суттєво не змінювалася протягом усього періоду спостереження та при прогресуванні захворювання; у 85,4 % випадків відзначалося зниження амплітуди М-відповіді при прогресуванні захворювання. Між амплітудою М-відповіді та тривалістю періоду після маніфестації захворювання спостерігався високий кореляційний негативний зв’язок.\u0000Висновки. Показник ШПІ не корелює із віком хворого на СМСН 1А типу і дебютом захворювання. Існує кореляційна залежність між ШПІ та тривалістю періоду після маніфестації захворювання. Низькі показники ШПІ та амплітуд М-відповіді на ранніх термінах захворювання можуть бути прогностичним фактором більш швидкого темпу прогресування СМСН 1А типу.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"76 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125629828","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13725
Р. Я. Іскра
РЕЗЮМЕ. Цукровий діабет – це метаболічний розлад, що характеризується гіперглікемією, яка виникає внаслідок абсолютної або відносної недостатності інсуліну, необхідного для нормального функціонування багатьох клітин організму. Мета – вивчити вплив цитратів ванадію та хрому на морфологічний стан екзокринної частини підшлункової залози із змодельованим алоксановим цукровим діабетом. Матеріал і методи. Експеримент проведено на 30 лабораторних щурах, які поділені на чотири групи: І група – контрольна; ІІ – група тварин із експериментальним цукровим діабетом без корекції, ІІІ та ІV – групи тварин з цукровим діабетом із корекцією. Матеріал дослідження – тканина підшлункової залози. Моделювання експерименту, забір матеріалу та виготовлення препаратів здійснено згідно з загальноприйнятими методиками. Результати. Підшлункова залоза білих лабораторних щурів І експериментальної групи мала типову будову. У ІІ експериментальній групі міжчасточкова сполучна тканина зазнавала помірного набряку, визначалися структурні зміни елементів кровоносного русла. Секреторні відділи були змінені, панкреатоцити втрачали полярну диференціацію, мали нечіткі контури плазмолеми. Ядра гіпертрофовані, з великою кількістю гетерохроматину. Просвіти більшості вивідних проток розширені, із скупченням секрету, поодиноко зустрічалося відшарування епітеліоцитів. У ІІІ та ІV експериментальних групах тварин, що вживали питну воду з додаванням розчину цитрату ванадію 0,5 мкг V/мл води та розчину хрому 0,1 мкг Cr/мл води, зміни були виражені менше, порівняно з ІІ експериментальною групою. Зменшувався набряк строми, зберігалася часточкова будова залози. Просвіти судин були менш кровонаповнені, без ознак порушення будови їх стінки. Екзокриноцити мали чіткі форми та контури, їх цитоплазма характеризувалась інтенсивною базофілією базальної частини та оксифілією апікальної частини. Ядра з незначною кількістю гетерохроматину. Внутрішньочасточкові та міжчасточкові протоки мали незначно розширені просвіти з невеликою кількістю секрету. Висновки. У тварин ІІ групи з експериментальним діабетом виявлені значні порушення компонентів екзокринної частини підшлункової залози, а у тварин ІІІ та ІV груп, які споживали розчини цитрату ванадію та цитрату хрому, спостерігалася нормалізація структури судин, вивідних проток та ацинусів.
{"title":"ВПЛИВ ЦИТРАТУ ВАНАДІЮ ТА ХРОМУ НА МОРФОЛОГІЧНИЙ СТАН ЕКЗОКРИННОЇ ЧАСТИНИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ ЩУРІВ З АЛОКСАНОВИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ","authors":"Р. Я. Іскра","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13725","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13725","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Цукровий діабет – це метаболічний розлад, що характеризується гіперглікемією, яка виникає внаслідок абсолютної або відносної недостатності інсуліну, необхідного для нормального функціонування багатьох клітин організму. \u0000Мета – вивчити вплив цитратів ванадію та хрому на морфологічний стан екзокринної частини підшлункової залози із змодельованим алоксановим цукровим діабетом. \u0000Матеріал і методи. Експеримент проведено на 30 лабораторних щурах, які поділені на чотири групи: І група – контрольна; ІІ – група тварин із експериментальним цукровим діабетом без корекції, ІІІ та ІV – групи тварин з цукровим діабетом із корекцією. Матеріал дослідження – тканина підшлункової залози. Моделювання експерименту, забір матеріалу та виготовлення препаратів здійснено згідно з загальноприйнятими методиками. \u0000Результати. Підшлункова залоза білих лабораторних щурів І експериментальної групи мала типову будову. У ІІ експериментальній групі міжчасточкова сполучна тканина зазнавала помірного набряку, визначалися структурні зміни елементів кровоносного русла. Секреторні відділи були змінені, панкреатоцити втрачали полярну диференціацію, мали нечіткі контури плазмолеми. Ядра гіпертрофовані, з великою кількістю гетерохроматину. Просвіти більшості вивідних проток розширені, із скупченням секрету, поодиноко зустрічалося відшарування епітеліоцитів. \u0000У ІІІ та ІV експериментальних групах тварин, що вживали питну воду з додаванням розчину цитрату ванадію 0,5 мкг V/мл води та розчину хрому 0,1 мкг Cr/мл води, зміни були виражені менше, порівняно з ІІ експериментальною групою. Зменшувався набряк строми, зберігалася часточкова будова залози. Просвіти судин були менш кровонаповнені, без ознак порушення будови їх стінки. Екзокриноцити мали чіткі форми та контури, їх цитоплазма характеризувалась інтенсивною базофілією базальної частини та оксифілією апікальної частини. Ядра з незначною кількістю гетерохроматину. Внутрішньочасточкові та міжчасточкові протоки мали незначно розширені просвіти з невеликою кількістю секрету. \u0000Висновки. У тварин ІІ групи з експериментальним діабетом виявлені значні порушення компонентів екзокринної частини підшлункової залози, а у тварин ІІІ та ІV груп, які споживали розчини цитрату ванадію та цитрату хрому, спостерігалася нормалізація структури судин, вивідних проток та ацинусів.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"63 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127531760","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13557
Л.М. Чернуха, Я. В. Хребтій
РЕЗЮМЕ. Лікування венозного тромбоемболізму на сьогоднішній день залишається складною та контраверсійною проблемою. Мета – аналіз власних результатів лікування пацієнтів із венозним тромбоемболізмом, порівняння їх зі світовими даними та формування на основі цього лікувальної стратегії. Матеріал і методи. В нашому дослідженні було проаналізовано результати лікування 1297 пацієнтів із венозним тромбоемболізмом, які отримували стаціонарне лікування в умовах Вінницької обласної клінічної лікарні імені М. І. Пирогова за період з 2009 по 2022 рік. Середній термін перебування в стаціонарі склав 9,32 дня. Під спостереженням перебували 75 (5,5 %) пацієнтів з флотуючим тромбозом. Чоловіків було 725 (55,9 %), жінок – 572 (44,1 %). Результати. Протягом періоду дослідження клінічне покращення було відмічене у 95 % пацієнтів. Емболія в тимчасовий кава-фільтр була відмічена у 4 випадках. Жодного випадку фатальної ТЕЛА після проведеного лікування в досліджуваній групі не трапилося; жодного випадку масивних кровотеч після використання тромболітичної терапії також не було. Рецидивних ТЕЛА під час лікування в клініці констатовано не було. Висновки. Лікування венозного тромбоемболізму є багатогранною проблемою, яка потребує індивідуального підходу до кожного пацієнта. В лікуванні венозного тромбоемболізму потрібно застосовувати увесь спектр можливих методів лікування, базуючись на характері тромбозу, функціональному стані пацієнта, терміні від початку захворювання, вираженні клінічної картини. При цьому в арсеналі лікарів мають бути як методи консервативної терапії, так і методики КСТ, хірургічні методи та малоінвазивні сучасні технології.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ ВЕНОЗНОГО ТРОМБОЕМБОЛІЗМУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ","authors":"Л.М. Чернуха, Я. В. Хребтій","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13557","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13557","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Лікування венозного тромбоемболізму на сьогоднішній день залишається складною та контраверсійною проблемою.\u0000Мета – аналіз власних результатів лікування пацієнтів із венозним тромбоемболізмом, порівняння їх зі світовими даними та формування на основі цього лікувальної стратегії.\u0000Матеріал і методи. В нашому дослідженні було проаналізовано результати лікування 1297 пацієнтів із венозним тромбоемболізмом, які отримували стаціонарне лікування в умовах Вінницької обласної клінічної лікарні імені М. І. Пирогова за період з 2009 по 2022 рік.\u0000Середній термін перебування в стаціонарі склав 9,32 дня. Під спостереженням перебували 75 (5,5 %) пацієнтів з флотуючим тромбозом.\u0000Чоловіків було 725 (55,9 %), жінок – 572 (44,1 %).\u0000Результати. Протягом періоду дослідження клінічне покращення було відмічене у 95 % пацієнтів. Емболія в тимчасовий кава-фільтр була відмічена у 4 випадках. Жодного випадку фатальної ТЕЛА після проведеного лікування в досліджуваній групі не трапилося; жодного випадку масивних кровотеч після використання тромболітичної терапії також не було. Рецидивних ТЕЛА під час лікування в клініці констатовано не було.\u0000Висновки. Лікування венозного тромбоемболізму є багатогранною проблемою, яка потребує індивідуального підходу до кожного пацієнта. В лікуванні венозного тромбоемболізму потрібно застосовувати увесь спектр можливих методів лікування, базуючись на характері тромбозу, функціональному стані пацієнта, терміні від початку захворювання, вираженні клінічної картини. При цьому в арсеналі лікарів мають бути як методи консервативної терапії, так і методики КСТ, хірургічні методи та малоінвазивні сучасні технології.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"40 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114837996","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13733
С. І. Сміян, В. В. Юськевич
РЕЗЮМЕ. Цікавим є факт, що наявність у пацієнтів артриту, асоційованого з Borrelia burgdorferi (B. burgdorferi), призводить до суттєвих змін мікробіому, викликаючи дисбіоз кишки, запускаючи каскад запальної реакції з гіперпродукцією прозапальних цитокінів, які, у свою чергу, відіграють важливу роль у прогресуванні запального процесу в суглобах. Дисбаланс у сторону максимальних значень прозапальних цитокінів сприяє посиленній запальній реакції в організмі, викликає більш тяжкий та агресивний перебіг захворювання, сприяє деструкції кісткової тканини. Мета – оцінити вплив запропоновоної схеми комплексного лікування із застосуванням пробіотика на динаміку ФНП-α, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-4, ІЛ-10 на фоні дисбіотичних змін кишки (ДЗК) у пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА), асоційованим B. burgdorferi. Матеріал і методи. Нами обстежено 126 пацієнтів віком 19–73 роки із РА, асоційованим з B. burgdorferi, Лайм-артритом (ЛА), ізольованим РА та 30 осіб групи контролю. Оцінку активності захворювання визначали за індексом Disease Activity Score (DAS 28). Імуноферментним методом (ІФА) визначали рівні цитокінів (ФНП-α, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-4, ІЛ-10). Шляхом бакпосіву калу визначали якісний та кількісний склад мікробіоти кишки, встановлювали ступінь дисбіозу. Результати. Після застосування комплексної терапії із застосуванням пробіотика «Ремедіум» встановлено статистично достовірне (p<0,05) зниження рівнів прозапальних цитокінів (ФНП-α, ІЛ-6, ІЛ-8) та суттєво достовірне (p<0,05) підвищення протизапальних (ІЛ-10, ІЛ-4) серед пацієнтів всіх досліджуваних груп. Найвищі рівні прозапальних цитокінів до призначеної терапії були у пацієнтів з РА, асоційованим з B. burgdorferi, а протизапальних – у хворих з ЛА. ДЗК після лікування статистично достовірно (p<0,05) знизились у бік нормоценозу, відсоток якого зріс у 5 разів серед хворих з ЛА та у 2,3 раза в пацієнтів з ізольованим РА. Висновки. Включення до комплексної терапії пацієнтів з артритами пробіотика дозволяє статистично достовірно (p<0,05) покращити ДЗК та сприяє швидшій нормалізації інтерлейкінового профілю пацієнтів за рахунок збільшення протизапальних цитокінів та зниження прозапальних.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ЦИТОКІНОВОГО ПРОФІЛЮ ТА ДИСБІОТИЧНИХ ЗМІН ТОВСТОЇ КИШКИ У ПАЦІЄНТІВ З РЕВМАТОЇДНИМ АРТРИТОМ, АСОЦІЙОВАНИМ З BORRELIA BURGDORFERI НА ФОНІ КОМПЛЕКСНОЇ ТЕРАПІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПРОБІОТИКА","authors":"С. І. Сміян, В. В. Юськевич","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13733","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13733","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Цікавим є факт, що наявність у пацієнтів артриту, асоційованого з Borrelia burgdorferi (B. burgdorferi), призводить до суттєвих змін мікробіому, викликаючи дисбіоз кишки, запускаючи каскад запальної реакції з гіперпродукцією прозапальних цитокінів, які, у свою чергу, відіграють важливу роль у прогресуванні запального процесу в суглобах. Дисбаланс у сторону максимальних значень прозапальних цитокінів сприяє посиленній запальній реакції в організмі, викликає більш тяжкий та агресивний перебіг захворювання, сприяє деструкції кісткової тканини. \u0000Мета – оцінити вплив запропоновоної схеми комплексного лікування із застосуванням пробіотика на динаміку ФНП-α, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-4, ІЛ-10 на фоні дисбіотичних змін кишки (ДЗК) у пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА), асоційованим B. burgdorferi. \u0000Матеріал і методи. Нами обстежено 126 пацієнтів віком 19–73 роки із РА, асоційованим з B. burgdorferi, Лайм-артритом (ЛА), ізольованим РА та 30 осіб групи контролю. Оцінку активності захворювання визначали за індексом Disease Activity Score (DAS 28). Імуноферментним методом (ІФА) визначали рівні цитокінів (ФНП-α, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-4, ІЛ-10). Шляхом бакпосіву калу визначали якісний та кількісний склад мікробіоти кишки, встановлювали ступінь дисбіозу. \u0000Результати. Після застосування комплексної терапії із застосуванням пробіотика «Ремедіум» встановлено статистично достовірне (p<0,05) зниження рівнів прозапальних цитокінів (ФНП-α, ІЛ-6, ІЛ-8) та суттєво достовірне (p<0,05) підвищення протизапальних (ІЛ-10, ІЛ-4) серед пацієнтів всіх досліджуваних груп. Найвищі рівні прозапальних цитокінів до призначеної терапії були у пацієнтів з РА, асоційованим з B. burgdorferi, а протизапальних – у хворих з ЛА. ДЗК після лікування статистично достовірно (p<0,05) знизились у бік нормоценозу, відсоток якого зріс у 5 разів серед хворих з ЛА та у 2,3 раза в пацієнтів з ізольованим РА. \u0000Висновки. Включення до комплексної терапії пацієнтів з артритами пробіотика дозволяє статистично достовірно (p<0,05) покращити ДЗК та сприяє швидшій нормалізації інтерлейкінового профілю пацієнтів за рахунок збільшення протизапальних цитокінів та зниження прозапальних.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"9 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114901143","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13727
В. П. Молєв, Е. О. Жигульова, Н. В. Мушкет
РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – вивчити особливості клінічного перебігу остеоартриту (ОА) у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Матеріал і методи. Виділені клінічні групи динамічного спостереження: І група – 58 хворих на остеоартрит (ОА), ІІ група – 38 хворих на ОА у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД), ІІІ група – 25 практично здорових осіб. За віком і статтю групи порівняння були зicтавними. З метою оцінки больового синдрому та загального стану пацієнта застосовували альгофункціональний індекс Лекене (Lequesne). Деформацію суглобів оцінювали за трьома видами змін: обмеження об’єму рухів; осьова деформація; порушення контакту суглобових поверхонь. Усім пацієнтам проводили рентгенологічне обстеження уражених суглобів із визначенням рентгенологічної стадії ОА. За індексом Кетле діагноз «ожиріння» встановлювали при ІМТ >30 кг/м2. Інсулінорезистентність оцінювали, використовуючи метод гомеостатичної моделі – HOMA (homeostasis model assessment). Результати. У групі хворих на ОА у поєднанні з ЦД перебіг остеоартриту є тяжким з обмеженням амплітуди рухів у суглобах, їх деформацією і значним погіршенням функціональної спроможності, періодичними тривалими загостреннями, прогресуванням і генералізацією процесів у різних суглобах, з переважанням ураження колінних та кульшових суглобів. Автори зазначають, що такий клінічний перебіг засвідчує найгірший прогноз. Частіше обтяження перебігу і прогнозу остеоартриту реєстрували у жінок. У зв’язку з мультисистемністю уражень, прогресуванням інсулінорезистентності пацієнти обов’язково повинні спостерігатися, консультуватися і лікуватися у ревматолога, травматолога та ендокринолога. Висновки. Перебіг остеоартриту із ЦД 2-го типу змінює клінічну картину, інтенсивність суглобового синдрому, сприяє більшій деструкції хряща та кісток, супроводжується тяжчим ураженням кульшових суглобів та їх поєднанням із ураженням колінних суглобів із ІІ стадією та вищим ступенем функціональної неспроможності суглобів, порушенням рухливості та повсякденної діяльності, станом інсулінорезистентності, тривалістю та тяжкістю перебігу супутніх захворювань.
{"title":"КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ОСТЕОАРТРИТУ В ПОЄДНАННІ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ","authors":"В. П. Молєв, Е. О. Жигульова, Н. В. Мушкет","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13727","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13727","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – вивчити особливості клінічного перебігу остеоартриту (ОА) у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. \u0000Матеріал і методи. Виділені клінічні групи динамічного спостереження: І група – 58 хворих на остеоартрит (ОА), ІІ група – 38 хворих на ОА у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД), ІІІ група – 25 практично здорових осіб. За віком і статтю групи порівняння були зicтавними. З метою оцінки больового синдрому та загального стану пацієнта застосовували альгофункціональний індекс Лекене (Lequesne). Деформацію суглобів оцінювали за трьома видами змін: обмеження об’єму рухів; осьова деформація; порушення контакту суглобових поверхонь. Усім пацієнтам проводили рентгенологічне обстеження уражених суглобів із визначенням рентгенологічної стадії ОА. За індексом Кетле діагноз «ожиріння» встановлювали при ІМТ >30 кг/м2. Інсулінорезистентність оцінювали, використовуючи метод гомеостатичної моделі – HOMA (homeostasis model assessment). \u0000Результати. У групі хворих на ОА у поєднанні з ЦД перебіг остеоартриту є тяжким з обмеженням амплітуди рухів у суглобах, їх деформацією і значним погіршенням функціональної спроможності, періодичними тривалими загостреннями, прогресуванням і генералізацією процесів у різних суглобах, з переважанням ураження колінних та кульшових суглобів. Автори зазначають, що такий клінічний перебіг засвідчує найгірший прогноз. Частіше обтяження перебігу і прогнозу остеоартриту реєстрували у жінок. У зв’язку з мультисистемністю уражень, прогресуванням інсулінорезистентності пацієнти обов’язково повинні спостерігатися, консультуватися і лікуватися у ревматолога, травматолога та ендокринолога. \u0000Висновки. Перебіг остеоартриту із ЦД 2-го типу змінює клінічну картину, інтенсивність суглобового синдрому, сприяє більшій деструкції хряща та кісток, супроводжується тяжчим ураженням кульшових суглобів та їх поєднанням із ураженням колінних суглобів із ІІ стадією та вищим ступенем функціональної неспроможності суглобів, порушенням рухливості та повсякденної діяльності, станом інсулінорезистентності, тривалістю та тяжкістю перебігу супутніх захворювань.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"18 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122963689","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13406
О. П. Венгер, Ю. І. Мисула
РЕЗЮМЕ. Повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну зумовило радикальні суспільні, соціальні та психологічні трансформації в українському суспільстві. Одним із найважливіших суспільних, соціальних та психологічних феноменів, пов’язаних із війною, є вимушена міграція. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває вивчення особливостей структури та характеру психопатологічної симптоматики у вимушених мігрантів. Метою цього дослідження було вивчення структури та особливостей психопатологічної симптоматики у вимушених мігрантів, які виїхали за межі України внаслідок повномасштабної збройної агресії рф проти України. Матеріал і методи. В онлайн-режимі нами клінічно обстежено 265 жінок, які були змушені залишити територію України внаслідок бойових дій після 24 лютого 2022 року, які виїхали для тимчасового проживання на територію Республіки Польща. Середній вік мігрантів склав (31,8±9,4) роки. Обстеження було організовано за методом напівструктурованого клінічного інтерв’ю і проводилося дистанційно в режимі онлайн-відеоконференції з використанням технічних засобів і комп’ютерних платформ, які забезпечували постійний двосторонній відео- та аудіозв’язок. Під час обстеження проводили з’ясування та деталізацію скарг з боку психоемоційної сфери, виявляли і верифікували наявні у обстежених психопатологічні прояви, особливості їх виникнення і патодинаміки. Результати. Серед вимушених мігрантів виявилися поширеними різні форми психічної патології непсихотичного регістру. Ґрунтуючись на результатах дослідження ми запропонували схему комплексного лікування та реабілітації мігрантів, хворих на психічні розлади. Висновки. Виявлені закономірності психопатологічної симптоматики повинні враховуватися при розробці лікувально-реабілітаційних та профілактичних заходів для вимушених мігрантів та внутрішньо переміщених осіб.
{"title":"СТРУКТУРА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНОЇ СИМПТОМАТИКИ У ВИМУШЕНИХ МІГРАНТІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ","authors":"О. П. Венгер, Ю. І. Мисула","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13406","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13406","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну зумовило радикальні суспільні, соціальні та психологічні трансформації в українському суспільстві. Одним із найважливіших суспільних, соціальних та психологічних феноменів, пов’язаних із війною, є вимушена міграція.\u0000У зв’язку з цим особливої актуальності набуває вивчення особливостей структури та характеру психопатологічної симптоматики у вимушених мігрантів.\u0000Метою цього дослідження було вивчення структури та особливостей психопатологічної симптоматики у вимушених мігрантів, які виїхали за межі України внаслідок повномасштабної збройної агресії рф проти України.\u0000Матеріал і методи. В онлайн-режимі нами клінічно обстежено 265 жінок, які були змушені залишити територію України внаслідок бойових дій після 24 лютого 2022 року, які виїхали для тимчасового проживання на територію Республіки Польща. Середній вік мігрантів склав (31,8±9,4) роки. Обстеження було організовано за методом напівструктурованого клінічного інтерв’ю і проводилося дистанційно в режимі онлайн-відеоконференції з використанням технічних засобів і комп’ютерних платформ, які забезпечували постійний двосторонній відео- та аудіозв’язок. Під час обстеження проводили з’ясування та деталізацію скарг з боку психоемоційної сфери, виявляли і верифікували наявні у обстежених психопатологічні прояви, особливості їх виникнення і патодинаміки.\u0000Результати. Серед вимушених мігрантів виявилися поширеними різні форми психічної патології непсихотичного регістру. Ґрунтуючись на результатах дослідження ми запропонували схему комплексного лікування та реабілітації мігрантів, хворих на психічні розлади.\u0000Висновки. Виявлені закономірності психопатологічної симптоматики повинні враховуватися при розробці лікувально-реабілітаційних та профілактичних заходів для вимушених мігрантів та внутрішньо переміщених осіб.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"91 8 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128018747","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-30DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13674
A. Filon
SUMMARY. The aim – to investigate the condition of the oral cavity in patients with malignant neoplasms of the mammary gland and lungs before and after chemotherapy and to analyze the effectiveness of dental prophylaxis. Material and methods. To achieve this goal, a statistical study of oncological patients undergoing chemotherapy at the ONCOLIFE medical center (Zaporizhzhia) was performed. 60 patients, both men and women, were enrolled in the study. All respondents were divided into groups according to cancer type: group 1 consisted of 30 lung cancer patients, group 2 comprised 30 breast cancer patients, and group 3, the control group, included 30 people without cancer. Research results have been processed with modern statistical methods on a PC with Statistica 13 software package. Results. The data were checked for normality of distribution since the distribution of most data differs from normal; the median and interquartile range (Me(Q25; Q75)) of data presentation were designed. A comparison of indicators in three independent groups was performed with the Kruskall – Wallis test, in two independent groups – with the Mann – Whitney test, and the non-parametric Wilcoxon test was used to determine the effect of prophylactic treatment. The Chi-square test was used to compare qualitative data. Differences were considered statistically significant at a significance level of p<0.05. Conclusions. Patients with oncopathology accompanied with unsatisfactory oral hygiene, caries and its complications are more likely to get dental problems during chemotherapy treatment. Oncological patients diagnosed with lung cancer and breast cancer developed relatively similar dental complications, which confirms the negative effect of chemotherapy treatment as is.
{"title":"EVALUATION OF THE EFFECTIVENESS OF DENTAL COMPLACATIONS PREVENTION AGAINST THE BACKGROUND OF CHEMOTHERAPY IN ONCOLOGICAL PATIENTS IN ZAPORIZHZHIA","authors":"A. Filon","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13674","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i1.13674","url":null,"abstract":"SUMMARY. The aim – to investigate the condition of the oral cavity in patients with malignant neoplasms of the mammary gland and lungs before and after chemotherapy and to analyze the effectiveness of dental prophylaxis.\u0000Material and methods. To achieve this goal, a statistical study of oncological patients undergoing chemotherapy at the ONCOLIFE medical center (Zaporizhzhia) was performed. 60 patients, both men and women, were enrolled in the study. All respondents were divided into groups according to cancer type: group 1 consisted of 30 lung cancer patients, group 2 comprised 30 breast cancer patients, and group 3, the control group, included 30 people without cancer. Research results have been processed with modern statistical methods on a PC with Statistica 13 software package.\u0000Results. The data were checked for normality of distribution since the distribution of most data differs from normal; the median and interquartile range (Me(Q25; Q75)) of data presentation were designed. A comparison of indicators in three independent groups was performed with the Kruskall – Wallis test, in two independent groups – with the Mann – Whitney test, and the non-parametric Wilcoxon test was used to determine the effect of prophylactic treatment. The Chi-square test was used to compare qualitative data. Differences were considered statistically significant at a significance level of p<0.05.\u0000Conclusions. Patients with oncopathology accompanied with unsatisfactory oral hygiene, caries and its complications are more likely to get dental problems during chemotherapy treatment. Oncological patients diagnosed with lung cancer and breast cancer developed relatively similar dental complications, which confirms the negative effect of chemotherapy treatment as is.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"122 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115705574","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-26DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13505
Любомир Заяць, Ю. В. Федорченко
РЕЗЮМЕ. Цукровий діабет посідає одне з перших місць у структурі ендокринних захворювань і вражає багато органів, у тому числі й легені. Важливою ланкою в патогенезі захворювань органів дихання є стан сурфактанту легень і зокрема сурфактантного протеїну А1 (SP-A1). У науковій літературі недостатньо даних щодо використання сироваткового SP-A1 як потенційного біомаркера ушкодження легень. Мета – оцінити інформативність вмісту сурфактантного протеїну А1 в сироватці крові в якості прогностичного біомаркера ушкодження легень при експериментальному цукровому діабеті. Матеріал і методи. Модель цукрового діабету відтворювали шляхом внутрішньоочеревинного введення білим щурам стрептозотоцину фірми «Sigma» (США), розведеного в 0,1 М цитратному буфері з рН 4,5, з розрахунку 60 мг/кг маси тіла. Контрольній групі тварин внутрішньоочеревинно вводили еквівалентну дозу 0,1 М цитратного буферного розчину з рН 4,5. У сироватці крові визначали вміст SP-A1 за методом імуноферментного аналізу з використанням наборів Rat ELISA Kits (США) через 14, 28, 42 і 70 діб після ін’єкції стрептозотоцину. Результати. Проведені біохімічні дослідження сироватки крові показали, що у тварин з цукровим діабетом спостерігається підвищення рівня SP-A1 на всіх етапах експерименту. Зокрема, вміст SP-A1 у сироватці крові зріс через 14 діб на 7,9 %, через 28 діб на 49,0 %, через 42 доби на 69,5 % і через 70 діб на 91,6 %, порівняно з показниками контрольної групи тварин. Висновки. Експериментальний цукровий діабет протягом усього періоду дослідження супроводжується підвищенням у сироватці крові вмісту сурфактантного протеїну А1 і може розглядатись в якості молекулярного біомаркера легеневого ушкодження при даній патології.
{"title":"СУРФАКТАНТНИЙ ПРОТЕЇН А1 (SP-A1) – МОЛЕКУЛЯРНИЙ БІОМАРКЕР УШКОДЖЕННЯ ЛЕГЕНЬ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ","authors":"Любомир Заяць, Ю. В. Федорченко","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13505","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13505","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Цукровий діабет посідає одне з перших місць у структурі ендокринних захворювань і вражає багато органів, у тому числі й легені. Важливою ланкою в патогенезі захворювань органів дихання є стан сурфактанту легень і зокрема сурфактантного протеїну А1 (SP-A1). У науковій літературі недостатньо даних щодо використання сироваткового SP-A1 як потенційного біомаркера ушкодження легень. \u0000Мета – оцінити інформативність вмісту сурфактантного протеїну А1 в сироватці крові в якості прогностичного біомаркера ушкодження легень при експериментальному цукровому діабеті. \u0000Матеріал і методи. Модель цукрового діабету відтворювали шляхом внутрішньоочеревинного введення білим щурам стрептозотоцину фірми «Sigma» (США), розведеного в 0,1 М цитратному буфері з рН 4,5, з розрахунку 60 мг/кг маси тіла. Контрольній групі тварин внутрішньоочеревинно вводили еквівалентну дозу 0,1 М цитратного буферного розчину з рН 4,5. У сироватці крові визначали вміст SP-A1 за методом імуноферментного аналізу з використанням наборів Rat ELISA Kits (США) через 14, 28, 42 і 70 діб після ін’єкції стрептозотоцину. \u0000Результати. Проведені біохімічні дослідження сироватки крові показали, що у тварин з цукровим діабетом спостерігається підвищення рівня SP-A1 на всіх етапах експерименту. Зокрема, вміст SP-A1 у сироватці крові зріс через 14 діб на 7,9 %, через 28 діб на 49,0 %, через 42 доби на 69,5 % і через 70 діб на 91,6 %, порівняно з показниками контрольної групи тварин. \u0000Висновки. Експериментальний цукровий діабет протягом усього періоду дослідження супроводжується підвищенням у сироватці крові вмісту сурфактантного протеїну А1 і може розглядатись в якості молекулярного біомаркера легеневого ушкодження при даній патології.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"14 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115191981","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-26DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13198
І. В. Ліскіна, О. О. Мельник, Л. М. Загаба, С. Д. Кузовкова, А. Ф. Гренчук
РЕЗЮМЕ. У повсякденній клінічній практиці лікарі зіштовхуються із випадковими рентгенологічними виявами одиночних та множинних вогнищ-вузликів у легенях, які можуть бути як доброякісними, так злоякісними. Важливо мати напрацьовані алгоритми діагностики і лікування та подальшого спостереження утворів різної етіології. В сучасних дослідженнях недостатньо уваги приділено одиночним утворам запального характеру, можливостям їх діагностики та менеджменту. Мета – визначити клініко-анатомічні особливості та етіологію одиночних вогнищевих утворів легень запальної природи. Матеріал і методи. Групу дослідження склали пацієнти з одиночними вузликами в легенях запального ґенезу, які перебували в стаціонарі Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України» впродовж п’ятирічного періоду, усього 107 випадків. У всіх пацієнтів кількість утворів у легенях не перевищувала трьох, їх максимальні розміри були ≤3 см. Результати. Легеневі вузли запального ґенезу найчастіше були представлені лише одним утвором (78,5 % пацієнтів). У більшості випадків локалізація вузлів була у правій легені – 56,6 %, а саме у її верхній та нижній частках – 39,0 % та 44,2 % випадків відповідно. Розмір вузлів був у межах 11–20 мм у 45,2 % випадків; в 54,8 % випадків вони мали округлу форму. При рентгенологічному виявленні або підтвердженні наявності легеневих вузликів у 77,6 % випадків відразу проводили оперативні втручання з морфологічним дослідженням тканини утворів. Частіше утвори були інфекційної природи, туберкульоми склали 29,9 %. На момент госпіталізації 74,8 % пацієнтів з одиночними вогнищевими утворами легень запальної етіології не мали попереднього клінічного діагнозу, у 15,9 % випадках була необхідність проведення диференційної діагностики, лише у 9,3 % випадків було встановлено нозологічну форму захворювання. В результаті проведених діагностично-лікувальних заходів етіологію утворів було встановлено в 91,6 % випадків, у 3,7 % випадків залишилася необхідність подальшої диференційної діагностики та у 4,7 % випадків природа вузликів не була встановлена. Висновок. У результаті комплексного обстеження та низки лікувально-діагностичних процедур етіологія одиночних вузликів у легенях запальної природи встановлена у 91,6 % випадків. Лише в 4,7 % пацієнтів природа утворів не була визначена.
{"title":"ПООДИНОКІ ВОГНИЩЕВІ УРАЖЕННЯ ЛЕГЕНЬ ЗАПАЛЬНОГО ҐЕНЕЗУ: ДІАГНОСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ","authors":"І. В. Ліскіна, О. О. Мельник, Л. М. Загаба, С. Д. Кузовкова, А. Ф. Гренчук","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13198","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13198","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. У повсякденній клінічній практиці лікарі зіштовхуються із випадковими рентгенологічними виявами одиночних та множинних вогнищ-вузликів у легенях, які можуть бути як доброякісними, так злоякісними. Важливо мати напрацьовані алгоритми діагностики і лікування та подальшого спостереження утворів різної етіології. В сучасних дослідженнях недостатньо уваги приділено одиночним утворам запального характеру, можливостям їх діагностики та менеджменту.\u0000Мета – визначити клініко-анатомічні особливості та етіологію одиночних вогнищевих утворів легень запальної природи.\u0000Матеріал і методи. Групу дослідження склали пацієнти з одиночними вузликами в легенях запального ґенезу, які перебували в стаціонарі Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України» впродовж п’ятирічного періоду, усього 107 випадків. У всіх пацієнтів кількість утворів у легенях не перевищувала трьох, їх максимальні розміри були ≤3 см.\u0000Результати. Легеневі вузли запального ґенезу найчастіше були представлені лише одним утвором (78,5 % пацієнтів). У більшості випадків локалізація вузлів була у правій легені – 56,6 %, а саме у її верхній та нижній частках – 39,0 % та 44,2 % випадків відповідно. Розмір вузлів був у межах 11–20 мм у 45,2 % випадків; в 54,8 % випадків вони мали округлу форму.\u0000При рентгенологічному виявленні або підтвердженні наявності легеневих вузликів у 77,6 % випадків відразу проводили оперативні втручання з морфологічним дослідженням тканини утворів. Частіше утвори були інфекційної природи, туберкульоми склали 29,9 %.\u0000На момент госпіталізації 74,8 % пацієнтів з одиночними вогнищевими утворами легень запальної етіології не мали попереднього клінічного діагнозу, у 15,9 % випадках була необхідність проведення диференційної діагностики, лише у 9,3 % випадків було встановлено нозологічну форму захворювання. В результаті проведених діагностично-лікувальних заходів етіологію утворів було встановлено в 91,6 % випадків, у 3,7 % випадків залишилася необхідність подальшої диференційної діагностики та у 4,7 % випадків природа вузликів не була встановлена.\u0000Висновок. У результаті комплексного обстеження та низки лікувально-діагностичних процедур етіологія одиночних вузликів у легенях запальної природи встановлена у 91,6 % випадків. Лише в 4,7 % пацієнтів природа утворів не була визначена.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"55 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122525823","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-26DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13497
В. В. Бенедикт, А. М. Продан, Лариса Коробко, В. М. Багрій, К. Ю. Яцук, Ю. В. Котович
РЕЗЮМЕ. У роботі на основі аналізу результатів хірургічного лікування пацієнтів з гострою непрохідністю тонкої кишки (ГНТК) встановлено особливості перебігу даного патологічного стану на фоні защемлення абдомінальних гриж. Мета – покращити безпосередні результати хірургічного лікування хворих на ГНТК, причиною якої є защемлення абдомінальної грижі, шляхом розробки діагностично-лікувального комплексу, спрямованого на запобігання можливим ускладненням. Матеріал і методи. Обстежено 221 хворого на ГНТК, в 10 (4,52 %) з них встановлено защемлення абдомінальної грижі. Ретроспективно проаналізовано 32 медичних карти стаціонарного хворого на це захворювання з несприятливим результатом лікування. Визначали індекс коморбідності (Charlson M. E. et аl., 1987), рівень інтоксикації досліджували за допомогою лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ), за шкалою ASA визначали анестезіологічно-операційний ризик. Результати. Тривалість захворювання у хворих на ГНТК, причиною якої була защемлена грижа, складала в групі з несприятливим перебігом в середньому (3,73±0,36) доби і у пацієнтів, які видужали – (3,56±0,41) доби. У 70,0 % випадків пацієнти всіх вікових груп поступили в хірургічне відділення після 24 годин та в основному це хворі у віці 60 років і більше. На першу добу захворювання було госпіталізовано тільки 30,0 % пацієнтів. Середній час проведення операції в групі цій хворих на ГНТК склав (2,05±0,37) годин, однак, в 46,43 % випадків перевищував 2 години. В 7 (23,33 %) випадках виконана релапаротомія з тривалістю операції 2,15±0,42 годин і у 3 (10,0 %) хворих проведена операція втретє тривалістю 2,06±0,32 годин. У пацієнтів з ГНТК передопераційну підготовку проводили в середньому протягом (40,29±7,28) годин, до 24 годин операція виконана лише у 17 (60,72 %) хворих. У 41,67 % пацієнтів були тяжкі компенсовані захворювання, які становили постійну загрозу для їх життя. У 33,33 % хворих згідно з шкалою ASA анестезіологічно-операційний ризик відповідав V класу, що зумовлювало летальний наслідок у цих пацієнтів. Висновки. Перебіг гострої непрохідності тонкої кишки, причиною якої була защемлена абдомінальна грижа, більш тяжкий і несприятливий, ніж при інших етіологічних причинах.
{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОЇ ТАКТИКИ У ХВОРИХ НА ГОСТРУ НЕПРОХІДНІСТЬ ТОНКОЇ КИШКИ В УМОВАХ ЗАЩЕМЛЕНОЇ АБДОМІНАЛЬНОЇ ГРИЖІ","authors":"В. В. Бенедикт, А. М. Продан, Лариса Коробко, В. М. Багрій, К. Ю. Яцук, Ю. В. Котович","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13497","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13497","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. У роботі на основі аналізу результатів хірургічного лікування пацієнтів з гострою непрохідністю тонкої кишки (ГНТК) встановлено особливості перебігу даного патологічного стану на фоні защемлення абдомінальних гриж. \u0000Мета – покращити безпосередні результати хірургічного лікування хворих на ГНТК, причиною якої є защемлення абдомінальної грижі, шляхом розробки діагностично-лікувального комплексу, спрямованого на запобігання можливим ускладненням. \u0000Матеріал і методи. Обстежено 221 хворого на ГНТК, в 10 (4,52 %) з них встановлено защемлення абдомінальної грижі. Ретроспективно проаналізовано 32 медичних карти стаціонарного хворого на це захворювання з несприятливим результатом лікування. Визначали індекс коморбідності (Charlson M. E. et аl., 1987), рівень інтоксикації досліджували за допомогою лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ), за шкалою ASA визначали анестезіологічно-операційний ризик. \u0000Результати. Тривалість захворювання у хворих на ГНТК, причиною якої була защемлена грижа, складала в групі з несприятливим перебігом в середньому (3,73±0,36) доби і у пацієнтів, які видужали – (3,56±0,41) доби. У 70,0 % випадків пацієнти всіх вікових груп поступили в хірургічне відділення після 24 годин та в основному це хворі у віці 60 років і більше. На першу добу захворювання було госпіталізовано тільки 30,0 % пацієнтів. Середній час проведення операції в групі цій хворих на ГНТК склав (2,05±0,37) годин, однак, в 46,43 % випадків перевищував 2 години. В 7 (23,33 %) випадках виконана релапаротомія з тривалістю операції 2,15±0,42 годин і у 3 (10,0 %) хворих проведена операція втретє тривалістю 2,06±0,32 годин. У пацієнтів з ГНТК передопераційну підготовку проводили в середньому протягом (40,29±7,28) годин, до 24 годин операція виконана лише у 17 (60,72 %) хворих. У 41,67 % пацієнтів були тяжкі компенсовані захворювання, які становили постійну загрозу для їх життя. У 33,33 % хворих згідно з шкалою ASA анестезіологічно-операційний ризик відповідав V класу, що зумовлювало летальний наслідок у цих пацієнтів. \u0000Висновки. Перебіг гострої непрохідності тонкої кишки, причиною якої була защемлена абдомінальна грижа, більш тяжкий і несприятливий, ніж при інших етіологічних причинах.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"14 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121967657","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：