Здобутки клінічної і експериментальної медицини最新文献

{"title":"ВИКОРИСТАННЯ БІОСУГЕСТИВНОЇ ТЕРАПІЇ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ ПІД ЧАС ВІЙНИ В УКРАЇНІ","authors":"О. П. Венгер, Тетяна Іваніцька","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13160","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13160","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. З кінця лютого 2022 року мільйони українців покинули свої домівки внаслідок військового вторгнення. Вимушене переселення супроводжується трансформацією усієї системи соціально-психологічних відносин, що спричиняє ризик формування психологічного стану дезінтеграції та дезадаптації.\u0000Мета – вивчити порушення психоемоційної сфери, сну, суб’єктивного сприйняття рівня якості життя внутрішньо переміщених осіб та можливості покращення їхнього функціонування за допомогою методу біосугестивної терапії.\u0000Матеріал і методи. Обстежено 165 осіб, погодилися пройти терапію 114, серед яких 64 внутрішньо переміщені особи (група ВПО) і 50 осіб, які залишалися на постійному місці перебування (група ПМП). Методи дослідження: загальна анкета, що оцінювала соціально-демографічні дані, шкала оцінки рівня якості життя (О. С. Чабан), шкала депресії, тривоги та стресу (DASS-21), індекс якості сну (ISI), методи математичної статистики та метод біосугестивної терапії (О. С. Стражний) для корекції виявлених симптомів.\u0000Результати. Кількість респондентів, у яких після проведених сеансів нормалізувався рівень депресії, у групі ВПО збільшилася на 17,18 %, у групі ПМП – на 18,00 %. Кількість осіб, у яких рівень тривоги досяг норми, у групі ВПО збільшилася на 28,12 %, у групі ПМП – на 30,00 %. Рівень нормального сприйняття стресу в групі ВПО збільшився на 26,56 %, в групі ПМП – на 32,00 %. Після проведених сеансів кількість респондентів, у яких нормалізувався сон, у групі ВПО збільшилася на 39,06 %, в групі ПМП – на 40,00 %. Також після проведеного психотерапевтичного втручання кількість осіб групи ВПО, які вважали свій рівень якості життя високим, зросла на 7,81 %, групи ПМП – на 40,00 %, ще 10,00 % опитаних з групи ПМП почали оцінювати цей рівень як дуже високий.\u0000Висновки. Впровадження біосугестивної психотерапії у процес реабілітації ефективно сприяє подоланню депресивних та тривожних симптомів, знижує рівень стресу, нормалізує сон та покращує суб’єктивне сприйняття рівня якості життя у внутрішньо переміщених осіб.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132730734","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ СЕЧОКАМ’ЯНОЇ ХВОРОБИ, АСОЦІЙОВАНОЇ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ","authors":"Андрій Олександрович Губарь, А. І. Білай, Іван Михайлович Білай, А. В. Хільковець, В. І. Дарій, О. В. Веретельник","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13492","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13492","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Нефролітіаз – поширене в світі захворювання, яке найчастіше розвивається у пацієнтів працездатного віку. Нефролітіаз може бути викликаним ендогенними та екзогенними причинами, залежить від спадковості, має ознаки утворення каменів у нирках та сечовивідних шляхах та схильність до рецидивування й тяжкого перебігу. \u0000Однією з найпоширеніших патологій, асоційованих з нефролітіазом, є метаболічний синдром (МС). \u0000Актуальною проблемою в урології є діагностика та лікування сечокам’яної хвороби (СКХ), коморбідної з МС, застосування лікарських препаратів, які можуть гальмувати екскрецію каменеутворювальних сполук та активувати інгібітори кристалізації, проведення алгоритму метафілактики нефролітіазу. \u0000Мета роботи – на підставі даних наукової літератури проаналізувати можливості діагностики та лікування СКХ, асоційованої з МС. \u0000Ожиріння збільшує каменеутворення надмірним вживанням поживних речовин, що збільшує рух літогенних речовин кальцію, оксалату, сечової кислоти. Зниження в кислу сторону рН сечі викликає розлад синтезу аміаку, що пов’язано з інсулінорезистентністю. Гіперурикемія пов’язана з надмірно низькою кислотністю сечі та збільшує кількість рецидивів каменеутворення і є однією з особливостей МС. Порушення пуринового обміну при сечокислій СКХ можна вважати ознакою інсулінорезистентності. Встановлено кореляційний зв'язок між гіперурекемією та рівнем артеріального тиску, гіперглікемії, об’ємом талії та індексом маси тіла. Доведено, що зниження рівня сечової кислоти зменшує розвиток ускладнень серцево-судинних захворювань. Призначення інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту та сартанів є актуальним у зв’язку із змінами гомеостатичних функцій нирок при МС. Стимуляція плазміногену урокіназою наводить синтез плазміну, який розкладає уромукоїд, знижуючи рецидиви каменеутворення. Літолітична терапія повинна призначатися після дослідження показників метаболічних процесів у пацієнтів із СКХ. Алопуринол призначають при виявленні гіперурикемії та гіперурикурії. Для проведення метафілактики СКХ та МС найперспективнішим лікарським засобом є квертин. \u0000Висновки. Ожиріння та гіперурикемія пов’язані з надмірно низькою кислотністю сечі, збільшують кількість рецидивів каменеутворення. Хворим на СКХ, асоційовану з МС, пропонується комплексне обстеження та лікування традиційною терапією, уриколітичними, урикостатистичними засобами та лікарськими препаратами, які впливають на метаболічні процеси. Квертин на основі рослинних біофлавоноїдів є перспективним лікарським засобом для лікування СКХ, асоційованої з МС.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"87 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"130946598","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ГЕМОКОАГУЛЯЦІЙНА СИСТЕМА У ПАЦІЄНТІВ ПРИ ВІДКРИТІЙ ТА ЕНДОВАСКУЛЯРНІЙ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ БАГАТОРІВНЕВОГО АТЕРОСКЛЕРОТИЧНОГО СТЕНОТИЧНО-ОКЛЮЗИВНОГО ПРОЦЕСУ ІНФРАІНГВІНАЛЬНОГО АРТЕРІАЛЬНОГО РУСЛА","authors":"Денис Ковальський, Н. І. Цюприк","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13506","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13506","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Відкриті реконструктивні втручання займають провідне місце при реваскуляризації багаторівневого атеросклеротичного ураження артеріального русла нижньої кінцівки. Застосування запропонованих методів реваскуляризації (відкритий, гібридний, ендоваскулярний) атеросклеротичного стенотично-оклюзивного процесу стегно-дистального артеріального русла викликає розвиток ряду ускладнень, серед яких у в 6–32 % спостережень діагностують розвиток тромбозу сегмента реконструкції. \u0000Мета – запобігти розвитку тромботичних ускладнень реваскуляризації артеріального русла нижньої кінцівки шляхом застосування патогенетично обґрунтованої системи післяопераційної тромбопрофілактики. \u0000Матеріал і методи. В дослідження включено 97 пацієнтів із атеросклеротичним стенотично-оклюзивним ураженням інфраінгвінального артеріального русла в умовах стенотично-оклюзивного ураження гомілкових артерій. З метою вивчення стану гемокоагуляційної системи у пацієнтів застосовували методики для вивчення показників згортальної, фібринолітичної та агрегаційної систем. \u0000Результати. Формування гіперкоагуляційного синдрому в пацієнтів, у яких застосовано ендоваскулярні методи реваскуляризації артеріального русла, відбувається більш інтенсивно, порівняно із хворими, у яких використовували відкриті методи реваскуляризації артеріального русла. Гіперкоагуляція крові на інтраопераційному етапі реваскуляризації відбувається насамперед за рахунок активності ІІа фактора гемокоагулятивного каскаду. Враховуючи наведені обставини, вже на етапі завершення оперативного втручання з метою тромбопрофілактики слід призначити нефракціонований гепарин (НФГ). Одночасно для профілактики тромбоемболічних ускладнень слід призначити подвійну антитромбоцитарну терапію: клопідогрель, ацетилсаліцилова кислота. \u0000Висновки. 1. Реваскуляризація артеріального русла нижньої кінцівки супроводжується на інтраопераційному етапі хірургічного втручання формуванням гіперкоагулятивного синдрому. 2. Формування гіперкоагулятивного синдрому на інтраопераційному етапі хірургічного втручання в пацієнтів, у яких застосовано ендоваскулярні методи реваскуляризації артеріального русла, відбувається інтенсивніше, ніж у хворих, у яких застосовано відкриті методи реваскуляризації артеріального русла.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"327 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124614880","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"СТАН ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-МНЕСТИЧНОЇ СФЕРИ В ОСІБ ІЗ РІЗНОЮ ТЕПЛОЧУТЛИВІСТЮ","authors":"С. Н. Вадзюк, Тетяна Дживак","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13498","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13498","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. З початку промислової революції у ХІХ столітті глобальна середня температура поверхні планети нестримно збільшується. Наслідки глобального потепління людство спостерігає не лише у вигляді пожеж, повеней, ураганів та інших численних катастроф, а й у вигляді прямого впливу на психіку людини. Зміни також пов’язані зі зниженням розумової працездатності та когнітивних функцій. \u0000Мета – оцінити стан інтелектуально-мнестичної сфери у осіб з різною теплочутливістю. \u0000Матеріал і методи. У дослідженні брали участь 100 осіб віком 17-20 років. Для встановлення теплочутливості була використана теплова проба, що включала в себе вимірювання температури обох кистей, пульсу і артеріального тиску та дані розробленого нами опитувальника «Рівні теплочутливості». Для оцінки стану інтелектуально-мнестичної сфери були проведені: методика «Кільця Ландольта», «Закономірності числового ряду», короткий орієнтовний тест (КОТ). \u0000Результати. Вища теплочутливість була встановлена у 28% обстежуваних (група А), а у 72% відзначалася нижча теплочутливість (група Б). Аналіз стану інтелектуально-мнестичної сфери виявив нижчий рівень когнітивної здатності у групі А, зокрема виявлено знижені показники уваги та пам’яті, середній показник стійкості та продуктивності уваги був на 6,7% менший, ніж у групі Б. Середня кількість запам’ятованих слів за хвилину становила на 5,8% менше. У порівняльному дослідженні мислення та інтелекту суттєвих статистичних відмінностей не було виявлено. \u0000Висновки. Таким чином, у осіб з вищою теплочутливістю виявили нижчу стійкість, продуктивність уваги та пам’ять, розумову працездатність. Отримані результати можуть стати теоретичним підґрунтям для оцінки факторів ризику розвитку захворювань когнітивної сфери, покращення розумової працездатності (когнітивної діяльності) в умовах глобального потепління та їх профілактики.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127566923","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ПРОЗАПАЛЬНІ ЦИТОКІНИ В СІМ’ЯНІЙ ПЛАЗМІ ТА КРОВІ НЕПЛІДНИХ ЧОЛОВІКІВ","authors":"О. В. Мельник, М. З. Воробець, Р. В. Фафула, О. К. Онуфрович, З. Д. Воробець","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13345","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13345","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Приблизно в 50 % випадків непліддя в сімейних парах пов’язано з чоловічим фактором. Непліддя чоловіків без встановленого анамнезу та нормальних аналізів сперми називають «ідіопатичним непліддям». З’являється все більше даних про зв'язок непліддя з автоімуннми патологіями, зокрема ревматоїдним артритом. Регуляція чоловічої репродуктивної функції є багаторівневою, із залученням як ендокринної, так і імунної систем. Механізми формування чоловічого непліддя дедалі частіше виявляються імунозалежними. Крім гормонів, не менш важливу роль в регуляції сперматогенезу відіграють цитокіни.\u0000Мета роботи – дослідження ролі прозапальних і протизапальних цитокінів у сім’яній плазмі та сироватці крові для з’ясування їх ролі в сперматогенезі.\u0000Матеріал і методи. Обстежено 61 інфертильного чоловіка віком 22–48 років, які умовно були поділені на 2 групи: 1 група – 28 чоловіків із системним автоімунним захворюванням – ревматоїдним артритом (РА); 2 група – 33 соматично здорових пацієнти з ідіопатичним непліддям. У контрольну групу увійшли 27 фертильних здорових чоловіків, репрезентативних за віком. Аналіз еякуляту проводили згідно із рекомендаціями ВООЗ (2010). Визначення концентрації цитокінів у сироватці крові та сім'яній рідині проводили імуноферментним методом.\u0000Результати. У хворих із автоімунними захворюваннями (ревматоїдний артрит) було виявлено найвищий показник лейкоцитоспермії, що вказує на можливий тривалий запальний процес. При обстеженні хворих із автоімунним ревматоїдним артритом астенозооспермію виявили у 35,72 % пацієнтів, лейкоспермію у 64,28 %. У неплідних чоловіків обох дослідних груп кількісний показник лейкоцитів у спермі вірогідно перевищував показники контрольної групи. У пацієнтів із автоімунною патологією суглобів була зменшена концентрація ТGF-β1 щодо контрольної групи, що могло сприяти посиленню запального процесу. Одночасно збільшувався рівень прозапального цитокіну ІL-18 – у середньому в 2,52 раза. Зареєстровано також зменшення вмісту ІL-1β – у 1,69 раза. Зростання концентрації прозапальних цитокінів ІL-6, ІL-18, TNF-α, ІFN-γ в 1,4 – 2,4 раза виявлено і при ідіопатичній неплідності.\u0000Висновки. Функціонування імунної і репродуктивної систем чоловічого організму є тісно пов'язаним і взаємозалежним. Розлади імунної реактивності, що супроводжують розвиток автоімунної патології суглобів, асоційовані з порушеннями репродуктивної функції у чоловіків. Тісний зв'язок між порушеннями семіологічних показників і змінами у показниках прозапальних цитокінів у чоловіків з ідіопатичним непліддям переконливо доводить імунний генез цього захворювання.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"12 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132543886","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ ТА ІНТЕНСИВНІСТЬ ЗАХВОРЮВАНЬ ТКАНИН ПАРОДОНТА У ДІТЕЙ НА ФОНІ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ","authors":"О. Я. Видойник","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13499","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13499","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Значна поширеність стоматологічних захворювань серед дитячого населення вимагає розв’язання багатьох питань, пов’язаних із запобіганням розвитку патології та оцінки чинників її виникнення на фоні бронхіальної астми. Недостатньо з’ясованими є особливості патогенетичних механізмів виникнення стоматологічної патології, зокрема, біохімічних, імунологічних та ендокринних; не визначені найчутливіші вікові групи дітей до впливу цієї супутньої патології на стоматологічний статус, що, у свою чергу, обумовлює труднощі при виборі диференційних профілактичних заходів. \u0000Актуальним є обґрунтування профілактичних заходів, спрямованих на усунення метаболічних змін в організмі дітей, підвищення резистентності організму з урахуванням наявності соматичного захворювання. Тому оцінка рівня стоматологічного здоров’я дітей на фоні бронхіальної астми, з’ясування чинників ризику виникнення та розвитку захворювань порожнини рота, проведення аналізу функціональних, біохімічних, імунологічних змін в організмі дітей з бронхіальною астмою є актуальною проблемою сучасної стоматології, вирішення якої дасть можливість обґрунтувати комплекс лікувально-профілактичних заходів стоматологічних захворювань у дітей, що й обумовлює актуальність даного дослідження. \u0000Мета дослідження – вивчити розповсюдженість та інтенсивність захворювань тканин пародонта у дітей на фоні бронхіальної астми. \u0000Матеріал і методи. Для оцінки стоматологічної захворюваності проведено клінічне обстеження 240 дітей, хворих на БА (основна група). Групу порівняння склали 100 дітей без супутніх соматичних захворювань. Обстеження проведено у ключових групах – 7–15 років. \u0000Результати. У результаті обстеження 240 дітей, хворих на БА (основна група), у 71,67 % випадків були виявлені захворювання тканин пародонта. У 100 дітей без БА та супутньої соматичної патології (порівняльна група) запальні захворювання тканин пародонта діагностували у 1,5 раза рідше. \u0000Зі збільшенням віку обстежених дітей поширеність запальних захворювань тканин порожнини рота зростала в обох групах, однак у дітей з БА цей процес мав більш виражений характер. Так, у 7–9 річних дітей з БА поширеність захворювань тканин пародонта була у 1,6 раза вищою, ніж у дітей без БА (55,26 % проти 35,48 %). У віковому інтервалі 10–12 років поширеність захворювань тканин пародонта у дітей з БА становила 77,22 %, що було у 1,6 раза вище відповідних значень у групі порівняння – 47,06 %. Максимальні значення поширеності запальних захворювань тканин пародонта діагностували у 13–15-річних оглянутих дітей обох груп, причому отримані дані основної групи (81,18 %) були у 1,4 раза вище стосовно відповідних значень групи порівняння (60,00 %). \u0000Аналіз структури захворювань тканин пародонта дозволив з’ясувати, що в обох групах обстежених дітей найпоширенішою патологією був гінгівіт. У дітей основної групи гінгівіт діагностували у 44,17 % випадків, що було у 1,5 раза більше, ніж у групі порівняння – 29,0 %. Локалізований пародонтит у дітей основної групи діагностували у","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"440 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123012392","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ІМУНОЛОГІЧНИЙ СТАТУС ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ У ПОЄДНАННІ ІЗ H. PYLORI-АСОЦІЙОВАНИМ ХРОНІЧНИМ ГАСТРИТОМ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ЕФЕКТИВНОЇ КОРЕКЦІЇ","authors":"І. В. Махніцька, Л. С. Бабінець","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13507","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13507","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Не дивлячись на значні успіхи у дослідженні патології підшлункової залози (ПЗ), імунологічні процеси у розвитку і перебігу захворювань ПЗ залишаються недостатньо вивченими та обґрунтованими. \u0000Мета – дослідження стану та динаміки параметрів імунної системи при коморбідності хронічного панкреатиту із H. Pylori-асоційованим хронічним гастритом під впливом запропонованих комплексних програм лікування. \u0000Матеріал і методи. Обстежено 117 амбулаторних хворих на ХП у коморбідності з хронічним гастритом (ХГ), асоційованим із Н. pylori, після лікування у гастроентерологічному відділенні. Для подальшого дослідження хворих було поділено на дві групи: І група налічувала 58 (49,6 %) пацієнтів з ХП та Н. pylori-асоційованим ХГ, які отримували загальноприйняте комплексне лікування (ЗПК); ІІ група – 59 (50,4 %) пацієнтів, які отримували ЗПКЛ із додаванням доктовіту, що є синергічною комбінацією декспантенолу (провітаміну В5) і метилметіоніну (вітаміну U)) по 2 таблетки на добу після їди протягом 2 місяців. Усім пацієнтам до та після лікування проводили визначення параметрів клітинного та гуморального імунітету. \u0000Результати. Встановили вищу динаміку показників клітинного імунітету у групі із включенням доктовіту (CD3 – на 11,6 %, CD16 – на 8,3 %, CD4 – на 7,2 %, CD8 – 19,3 %), зниження ЦІК – на 5,2 %, зниження всіх показників гуморальної ланки імунітету, підвищення показника комплементу – на 19,4 %. \u0000Включення до загальноприйнятого комплексного лікування хворих на ХП у коморбідності з ХГ, асоційованим із Н. pylori, вітамінного комплексу декспантенолу і метилметіоніну сприяло більш статистично значимому регресу ознак запальної реакції, зменшенню проявів імунної недостатності та активації неспецифічного імунітету у порівнянні із таким у групі пацієнтів, яка отримувала загальноприйнятий лікувальний комплекс (р<0,05). \u0000Висновок. Отримані результати довели вищу ефективність і доцільність використання синергічної комбінації декспантенолу і метилметіоніну (доктовіту) у комплексному лікуванні хворих на ХП у коморбідності з ХГ, асоційованим із Н. pylori.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115797340","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"РІВЕНЬ СИРОВАТКОВОГО БЕТА-ЕНДОРФІНУ В ПАЦІЄНТІВ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ ТА СЕБОРЕЙНИМ ДЕРМАТИТОМ","authors":"Власта Височанська","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13500","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13500","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Ендогенні опіоїди, що синтезуються в аденогіпофізі, здатні модулювати вивільнення гормонів підшлункової залози безпосередньо впливаючи на експресію μ- і δ-опіоїдних рецепторів. Бета-ендорфін присутній у панкреатичних острівцях, що свідчить про те, що ендогенні опіоїди можуть секретуватися локально для регуляції роботи підшлункової залози. Існує обмежена кількість досліджень у літературі, що описує коливання рівня глюкози та інсуліну в крові після введення бета-ендорфіну та певний зворотний зв'язок. Опіоїди можуть мати гіпоглікемічний ефект при базовому підвищенні рівня глюкози. А ожиріння може мати різний вплив на рівень цукру залежно від дози опіоїду. При дуже низьких концентраціях β-ендорфін підвищує рівень глюкози в крові в осіб із ожирінням, не впливаючи на рівень глюкози в крові в осіб зі здоровою масою тіла. \u0000Мета – визначення рівня бета-ендорфіну в пацієнтів з метаболічним синдром з/без себорейного дерматиту. \u0000Матеріал і методи. Обстежували пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) у поєднанні з хронічним панкреатитом (ХП) на фоні порушенням індексу маси тіла (ІМТ) (надмірна вага тіла чи ожиріння різного ступеня вираження) та цукрового діабету 2-го типу. 1 групу склали пацієнти без захворювань шкіри, 2 групу – з супутнім себорейним дерматитом. Групу контролю склали здорові особи аналогічного віку. Визначення рівня бета-ендорфіну проводили методом ELISA з тест-системою Human Beta-endorphin NBP2 – 78774 Novus Biologicals. Аналіз і обробка результатів виконані у програмі STATISTICA 10.0. \u0000Результати. Рівень бета-ендорфіну в групі пацієнтів із метаболічним синдромом у поєднанні з себорейним дерматитом був високодостовірно вищим, порівняно з контрольною групою (відповідно (38±2,1) pg/mL; (22±4,1) pg/mL; p<0,000001) та достовірно нижчим у осіб з метаболічним синдром без проявів запалення шкіри – (19±2,6) pg/mL. Отримані результати є схожими до описаних у різних дослідженнях, але не пояснюють механізми регуляції рівня цукру бета-ендорфіном, а лише констатують факт наявності інсулін/глюкагон-опосередкованих та незалежних механізмів регуляції. \u0000Висновки. У пацієнтів з цукровим діабетом, гіперглікемією, інсулінорезистентістю у поєднанні з ожирінням та дисліпідемією рівень бета-ендорфіну нижчий, ніж у здорових осіб. Імовірно, себорейний дерматит посилює вивільнення бета-ендорфіну через наявність постійного запалення та свербежу шкіри, що і сприяє його підвищенню у порівнянні із здоровими людьми.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"39 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116488042","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"ОЦІНКА НЕВРОЛОГІЧНОГО ДЕФІЦИТУ ХВОРИХ ЗІ СПАДКОВОЮ МОТОРНО-СЕНСОРНОЮ НЕЙРОПАТІЄЮ 1А ТИПУ ПІСЛЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИХ ШКАЛ ТА ОПИТУВАЛЬНИКІВ","authors":"І. О. Говбах","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13233","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13233","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Сьогодні не існує ефективних методів лікування хворих на спадкову моторно-сенсорну нейропатію (СМСН) 1А типу. Таким пацієнтам призначають лише комплексні реабілітаційні програми, а також симптоматичну медикаментозну терапію.\u0000Метою роботи була оцінка впливу комплексної реабілітації на динаміку захворювання на основі катамнестичного аналізу клініко-нейрофізіологічних характеристик хворих на СМСН 1А типу.\u0000Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 63 пацієнти із СМСН 1А типу віком від 36 до 60 років, які були поділені на основну та контрольну групи. Основну групу становили хворі на СМСН 1А типу, які з моменту маніфестації захворювання проходили щорічно комплексні реабілітаційні програми, а також симптоматичну медикаментозну терапію. До контрольної групи увійшли хворі на СМСН 1А типу, які не отримували комплексні програми реабілітації. Для об’єктивізації клінічних симптомів було проведено оцінку неврологічного дефіциту хворих на СМСН 1А типу з використанням шкал та опитувальників: NIS, NDS, ODSS, MRC-SS, індексу Бартела та тесту «Функціональні категорії ходіння». Для оцінки якості життя пацієнтів використовували опитувальник «Коротка форма дослідження медичних результатів (Short Form Medical Outcomes Study (SF-36))».\u0000Результати. Тяжкість неврологічного дефіциту у хворих на СМСН 1А типу контрольної групи була вищою, порівняно з хворими основної групи. У хворих основної групи спостерігався переважно середній ступінь тяжкості захворювання – у 71,4 % випадків; легкий – у 28,6 % випадків. У хворих контрольної групи спостерігався середній ступінь тяжкості захворювання у 46,4 % випадків; тяжкий – у 53,6 % випадків; легкий ступінь захворювання не спостерігався. У хворих основної групи середні значення показників якості життя за всіма шкалами опитувальника SF-36 були вищі за такі контрольної групи.\u0000Висновки. Регулярні комплексні реабілітаційні програми достовірно знижують темпи прогресування захворювання у хворих на СМСН 1А типу та сприяють стабілізації патологічного процесу. Такі програми підвищують якість життя хворих на СМСН 1А типу завдяки підвищенню рівня фізичної активності, загального емоційного фону, соціального функціонування, загального стану здоров’я, а також найбільше впливають на покращення якості життя завдяки підвищенню показників за шкалою психічного здоров’я.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"55 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116232349","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}

{"title":"КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ІНФІКУВАННЯ SARS-COV-2 НА ПЕРЕБІГ ТА НАСЛІДКИ ВАГІТНОСТІ","authors":"Ю. Б. Якимчук","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13514","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i4.13514","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Мета – оцінити вплив інфікування SARS-CoV-2 на перебіг вагітності. \u0000Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз перебігу вагітності, пологів та перинатальних наслідків у 90 вагітних, які були під спостереженням в Тернопільській комунальній міській лікарні № 2. Вагітні були поділені на дві групи. До першої групи ввійшо 60 вагітних, які під час вагітності перенесли SARS-CoV-2. До другої групи ввійшло 30 вагітних, які не хворіли на SARS-CoV-2 під час вагітності. \u0000Результати й обговорення. Серед вагітних першої групи переважали такі ускладнення, як плацентарна дисфункція (76,7 %), загроза переривання вагітності (40,0 %), синдром затримки розвитку плода (36,7 %), анемія вагітних (53,3 %) та гестаційний пієлонефрит (30,0 %), рідше траплялися гострий дистрес плода (5,0 %) та пізній гестоз вагітних (23,3 %), тоді як у другій групі вагітних такі ускладнення реєстрували суттєво рідше: плацентарна дисфункція (13,3 %), загроза переривання вагітності (13,3 %), пізній гестоз вагітних (10,0 %), анемія вагітних (16,7 %) та гестаційний пієлонефрит (6,7 %). Середня кількість госпіталізацій під час вагітності першої групи була 1,2±0,08, порівняно з другою групою – 0,58±0,01. \u0000Висновки. Інфікування SARS-CoV-2 негативно впливає на перебіг та наслідки вагітності. Вагітність, яка ускладнилась інфікуванням SARS-CoV-2, удвічі частіше супроводжувалась госпіталізацією вагітних, ніж у групі, яка не була у контакті з цим вірусом.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"135 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-26","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127379852","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}