Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13788
В. В. Піліпонова, Ганна Даценко, Юлія Олександрівна Даценко, Я. В. Стойка, О. П. Некращук, Г. П. Людкевич
РЕЗЮМЕ. Cерцево-судинні захворювання і досі залишаються на першому місці серед причин смертності в Україні та інших країнах. За даними ВООЗ, відмічається прогресуючий ріст випадків гіпертонічної хвороби у світі. Однією з резистентних до лікування за стандартними протоколами антигіпертензивних препаратів форм є Н-тип есенціальної гіпертензії, який асоціюється з гіпергомоцистеїнемією. На сьогоднішній день актуальним є вивчення генетичних факторів для виникнення ГХ задля можливостей розробки таргетної терапії, а також коригування лікувальних протоколів для гіпергомоцистеїнемії, асоційованої з гіпертензією. Мета – проаналізувати наявність та характер зв’язку між поліморфізмом С677Т гена MTHFR з рівнем АТ та гіпергомоцистеїнемією, вивчити основні ланки патогенезу Н-типу АГ; проаналізувати патогенез розвитку H-HTN. Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 27 обстежуваних, яким було визначено рівні гомоцистеїну та виконано загальне клінічне обстеження. У 17 з них було встановлено діагноз Н-типу гіпертонічної хвороби. Вони склали основну (І) групу. Контрольну (ІІ) групу склали 10 осіб без серцево-судинної та інших патологій і з нормальними рівнями гомоцистеїну. Всім обстежуваним проводили генетичне дослідження С677Т гена MTHFR методом ПЛР. Результати. В основній (І) групі відмічено високу поширеність гомозиготного стану за мутантним алелем Т (70,6 %), що корелювало зі збільшенням ступеня ГХ та рівнем гіпергомоцистеїнемії. У 17,6 % пацієнтів з генотипом ТТ був 2 ступінь АГ, а у 52,9 % – 3 ступінь АГ. Рівні гомоцистеїну значно перевищували нормальні показники та асоціювалися з резистентністю до лікування за стандартними протоколами. Висновки. Н-тип ГХ асоціюється з наявністю мутації в гені MTHFR, генотип ТТ якого корелює з підвищеним рівнем АТ та призводить до зростання тяжкості артеріальної гіпертензії. Тому виявлення поліморфізму С677Т дозволить прогнозувати розвиток резистентної ГХ та коригувати лікувальну тактику у лікуванні таких пацієнтів.
摘要。在乌克兰和其他国家，心血管疾病仍然是导致死亡的主要原因。根据世界卫生组织的数据，全球高血压病例数量正在逐步增加。对标准降压药物治疗方案有抵抗力的一种先天性高血压是 H 型先天性高血压，它与高半胱氨酸血症有关。迄今为止，研究高血压发生的遗传因素对于开发靶向疗法和调整与高血压相关的高同型半胱氨酸血症的治疗方案非常重要。目的--分析 MTHFR 基因 C677T 多态性与血压和高同型半胱氨酸血症之间是否存在关联以及关联的性质，研究 H 型高血压发病机制的主要环节；分析 H-HTN 的发病机制。这项研究涉及 27 名接受同型半胱氨酸水平测定和一般临床检查的受试者。其中 17 人被诊断为 H 型高血压。他们组成了主要（I）组。对照组（II）由 10 名没有心血管疾病和其他病症、同型半胱氨酸水平正常的人组成。所有受试者都通过 PCR 对 MTHFR 基因 C677T 进行了基因检测。在主要（I）组中，突变 T 等位基因的同源性较高（70.6%），这与 GC 和高同型半胱氨酸血症程度的增加有关。17.6% 的 TT 基因型患者患有二级高血压，52.9% 的患者患有三级高血压。同型半胱氨酸水平明显高于正常值，并与标准治疗方案的抗药性有关。H型高血压与MTHFR基因突变有关，其TT基因型与血压升高相关，并导致高血压的严重程度增加。因此，检测 C677T 多态性可预测耐药 HD 的发生，并在治疗此类患者时调整治疗策略。
{"title":"ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПОЛІМОРФІЗМУ RS1801133 ГЕНА MTHFR З РОЗВИТКОМ Н-ТИПУ ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ","authors":"В. В. Піліпонова, Ганна Даценко, Юлія Олександрівна Даценко, Я. В. Стойка, О. П. Некращук, Г. П. Людкевич","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13788","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13788","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Cерцево-судинні захворювання і досі залишаються на першому місці серед причин смертності в Україні та інших країнах. За даними ВООЗ, відмічається прогресуючий ріст випадків гіпертонічної хвороби у світі. Однією з резистентних до лікування за стандартними протоколами антигіпертензивних препаратів форм є Н-тип есенціальної гіпертензії, який асоціюється з гіпергомоцистеїнемією. На сьогоднішній день актуальним є вивчення генетичних факторів для виникнення ГХ задля можливостей розробки таргетної терапії, а також коригування лікувальних протоколів для гіпергомоцистеїнемії, асоційованої з гіпертензією.\u0000Мета – проаналізувати наявність та характер зв’язку між поліморфізмом С677Т гена MTHFR з рівнем АТ та гіпергомоцистеїнемією, вивчити основні ланки патогенезу Н-типу АГ; проаналізувати патогенез розвитку H-HTN.\u0000Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 27 обстежуваних, яким було визначено рівні гомоцистеїну та виконано загальне клінічне обстеження. У 17 з них було встановлено діагноз Н-типу гіпертонічної хвороби. Вони склали основну (І) групу. Контрольну (ІІ) групу склали 10 осіб без серцево-судинної та інших патологій і з нормальними рівнями гомоцистеїну. Всім обстежуваним проводили генетичне дослідження С677Т гена MTHFR методом ПЛР.\u0000Результати. В основній (І) групі відмічено високу поширеність гомозиготного стану за мутантним алелем Т (70,6 %), що корелювало зі збільшенням ступеня ГХ та рівнем гіпергомоцистеїнемії. У 17,6 % пацієнтів з генотипом ТТ був 2 ступінь АГ, а у 52,9 % – 3 ступінь АГ. Рівні гомоцистеїну значно перевищували нормальні показники та асоціювалися з резистентністю до лікування за стандартними протоколами.\u0000Висновки. Н-тип ГХ асоціюється з наявністю мутації в гені MTHFR, генотип ТТ якого корелює з підвищеним рівнем АТ та призводить до зростання тяжкості артеріальної гіпертензії. Тому виявлення поліморфізму С677Т дозволить прогнозувати розвиток резистентної ГХ та коригувати лікувальну тактику у лікуванні таких пацієнтів.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"76 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127490055","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13904
В. В. Шманько, І. С. Дзіх
РЕЗЮМЕ. Наявність болю у нижній частині спини досягла розмірів пандемії у розвинутих країнах світу. Біль призводить до нестерпних страждань та є причиною звернень за невідкладною допомогою до лікарів різних профілів. Це обумовлено виснажливим перебігом і нерідко відсутністю значного ефекту від проведеної терапії, що призводить до суттєвого зниження якості життя. Звідси випливає необхідність оцінки інтегрального показника якості життя як критерію ефективності та доцільності розробки нових підходів до лікування. Мета – оцінити динаміку показників якості життя у хворих із хронічним болем у нижній частині спини вертеброгенного генезу під впливом фітопрепарату сустамар порівняно з теноксикамом та комбінацією сустамар + теноксикам. Матеріал і методи. Обстежено 78 пацієнтів із болем у нижній частині спини (БНС) вертеброгенного генезу, серед яких були 41 жінка і 37 чоловіків, а також 15 здорових осіб без БНС (контрольна група). У перший день візиту пацієнтів рандомізували на три групи: 1 перша група (26 хворих) отримувала теноксикам (20 мг 1 раз на добу); 2 група (26 хворих) – сустамар (по 1 таблетці (480 мг) 2 рази на добу); 3 група (26 хворих) – сустамар+теноксикам у відповідних дозах. Якість життя визначали як у здорових пацієнтів, так і в пацієнтів з БНС на початку лікування та на 29 день, тобто після 28-денного лікування, за анкетою оцінки SF-36 (Medical Outcomes Study Short-Form 36). Результати. Оцінка показників опитувальника SF-36 у хворих БНС виявила суттєві зміни якості їх життя, на що вказує зниження показників ФА, ІБ і дещо менше РФ. Це призводить до значного погіршення їх ЗСЗ та, у підсумку, до негативного впливу на показник ФКЗ. Разом з тим, відмічається також зниження ЖА і СА, виражене зменшення РЕ та ПЗ, що викликає зміни з боку показника ПКЗ. Аналіз ефективності застосування теноксикаму, сустамару та їх комбінації у хворих з БНС за їх впливом на якість життя показав, що монотерапія вказаними препаратами поступається їх комбінованому введенню. Встановлено, що найвищий рівень ФА був після комбінованого прийому ліків, а найменшим – теноксикаму. Подібні зміни виявлені щодо показника РФ, про те менш виражені. На ІБ найкраще впливала комбінація препаратів, а потім сустамар і теноксикам. При цьому рівень ЗСЗ значно покращився у хворих, що отримували комбіноване лікування, а монотерапія сустамаром виявилася більш ефективною, ніж теноксикамом. Показники ЖА і ПЗ найбільше зросли після комбінованого лікування, а сустамар виявився практично вдвічі ефективнішим за теноксикам. За впливом на показники СА і РЕ кращий ефект був за умови комбінованого застосування препаратів, який переважав сустамар і теноксикам. Лікування комбінацією препаратів виразно збільшувало рівень ПКЗ. За впливом на якість життя пацієнтів з БНС препарати можна розташувати у такій послідовності: комбіноване застосування теноксикаму і сустамару, монотерапія сустамаром, монотерапія теноксикамом. Висновки. Визначення показників якості життя дає можливість оцінити тяжкість перебі
{"title":"ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ З БОЛЕМ У НИЖНІЙ ЧАСТИНІ СПИНИ ПІСЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ СУСТАМАРУ І ТЕНОКСИКАМУ","authors":"В. В. Шманько, І. С. Дзіх","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13904","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13904","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Наявність болю у нижній частині спини досягла розмірів пандемії у розвинутих країнах світу. Біль призводить до нестерпних страждань та є причиною звернень за невідкладною допомогою до лікарів різних профілів. Це обумовлено виснажливим перебігом і нерідко відсутністю значного ефекту від проведеної терапії, що призводить до суттєвого зниження якості життя. Звідси випливає необхідність оцінки інтегрального показника якості життя як критерію ефективності та доцільності розробки нових підходів до лікування. \u0000Мета – оцінити динаміку показників якості життя у хворих із хронічним болем у нижній частині спини вертеброгенного генезу під впливом фітопрепарату сустамар порівняно з теноксикамом та комбінацією сустамар + теноксикам. \u0000Матеріал і методи. Обстежено 78 пацієнтів із болем у нижній частині спини (БНС) вертеброгенного генезу, серед яких були 41 жінка і 37 чоловіків, а також 15 здорових осіб без БНС (контрольна група). У перший день візиту пацієнтів рандомізували на три групи: 1 перша група (26 хворих) отримувала теноксикам (20 мг 1 раз на добу); 2 група (26 хворих) – сустамар (по 1 таблетці (480 мг) 2 рази на добу); 3 група (26 хворих) – сустамар+теноксикам у відповідних дозах. Якість життя визначали як у здорових пацієнтів, так і в пацієнтів з БНС на початку лікування та на 29 день, тобто після 28-денного лікування, за анкетою оцінки SF-36 (Medical Outcomes Study Short-Form 36). \u0000Результати. Оцінка показників опитувальника SF-36 у хворих БНС виявила суттєві зміни якості їх життя, на що вказує зниження показників ФА, ІБ і дещо менше РФ. Це призводить до значного погіршення їх ЗСЗ та, у підсумку, до негативного впливу на показник ФКЗ. Разом з тим, відмічається також зниження ЖА і СА, виражене зменшення РЕ та ПЗ, що викликає зміни з боку показника ПКЗ. \u0000Аналіз ефективності застосування теноксикаму, сустамару та їх комбінації у хворих з БНС за їх впливом на якість життя показав, що монотерапія вказаними препаратами поступається їх комбінованому введенню. Встановлено, що найвищий рівень ФА був після комбінованого прийому ліків, а найменшим – теноксикаму. Подібні зміни виявлені щодо показника РФ, про те менш виражені. На ІБ найкраще впливала комбінація препаратів, а потім сустамар і теноксикам. При цьому рівень ЗСЗ значно покращився у хворих, що отримували комбіноване лікування, а монотерапія сустамаром виявилася більш ефективною, ніж теноксикамом. Показники ЖА і ПЗ найбільше зросли після комбінованого лікування, а сустамар виявився практично вдвічі ефективнішим за теноксикам. За впливом на показники СА і РЕ кращий ефект був за умови комбінованого застосування препаратів, який переважав сустамар і теноксикам. Лікування комбінацією препаратів виразно збільшувало рівень ПКЗ. \u0000За впливом на якість життя пацієнтів з БНС препарати можна розташувати у такій послідовності: комбіноване застосування теноксикаму і сустамару, монотерапія сустамаром, монотерапія теноксикамом. \u0000Висновки. Визначення показників якості життя дає можливість оцінити тяжкість перебі","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"48 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116729263","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13901
Д. В. Попович, У. П. Гевко, А.В. Гавриленко, Валерий Юрьевич Бондарчук, Л. С. Ониськів
РЕЗЮМЕ. Відомо, що Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ) (англ. International Classification of Functioning, Disability and Health, ICF) – це класифікація компонентів функціональності та обмеження життєдіяльності. Вона вимірює функціонування людини у суспільстві, незалежно від причин ураження. Важливими компонентами використання МКФ є те, що вона підсилює роль людини в суспільстві незалежно від її фізичних можливостей. Якість життя відображає функціонування пацієнта в суспільстві. Також МКФ визначає вплив навколишнього середовища та особистісних чинників на функціонування людини. Мета – проаналізувати сучасні дослідження та визначити особливості Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я у постановці цілей реабілітації фізичним терапевтом. Матеріал і методи. За допомогою пошукових баз даних мережі «Інтернет» здійснено бібліосистематичний огляд джерел інформації та аналіз матеріалів щодо особливостей застосування міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності у постановці цілей реабілітації. Результати. В огляді проаналізовано сучасні дослідження у напрямку Міжнародної класифікації функціонування, описано роль МКФ у постановці цілей реабілітації. Постановка цілей реабілітації та розподіл відповідальності між різними фахівцями реабілітаційної команди дозволяють, з одного боку, виконувати свої обов’язки незалежно один від одного, з іншого боку – спільно сприяти формуванню нового функціонального статусу пацієнта з точною координацією своїх дій з іншими фахівцями. Мультидисциплінарна команда формує план реабілітаційних заходів (інтервенцій) на основі МКФ, що є ключовим інструментом для постановки цілей процесу реабілітації. Висновки. Міжнародна класифікація функціонування відіграє важливу роль у встановленні цілей реабілітації, оскільки вона забезпечує систематичний підхід до оцінки та категоризації функціонування осіб з обмеженими можливостями, сприяє стандартизації процесу, покращенню комунікації та точному визначенню результатів реабілітації. Цілі реабілітації повинні бути спрямовані на покращення якості життя та незалежності осіб із обмеженими можливостями, враховуючи їхні індивідуальні потреби. Постановка чітких, реалістичних та індивідуалізованих цілей є ключовим елементом успішної реабілітації.
{"title":"РОЛЬ МІЖНАРОДНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ У ПОСТАНОВЦІ ЦІЛЕЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ","authors":"Д. В. Попович, У. П. Гевко, А.В. Гавриленко, Валерий Юрьевич Бондарчук, Л. С. Ониськів","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13901","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13901","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Відомо, що Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ) (англ. International Classification of Functioning, Disability and Health, ICF) – це класифікація компонентів функціональності та обмеження життєдіяльності. Вона вимірює функціонування людини у суспільстві, незалежно від причин ураження. Важливими компонентами використання МКФ є те, що вона підсилює роль людини в суспільстві незалежно від її фізичних можливостей. Якість життя відображає функціонування пацієнта в суспільстві. Також МКФ визначає вплив навколишнього середовища та особистісних чинників на функціонування людини. \u0000Мета – проаналізувати сучасні дослідження та визначити особливості Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я у постановці цілей реабілітації фізичним терапевтом. \u0000Матеріал і методи. За допомогою пошукових баз даних мережі «Інтернет» здійснено бібліосистематичний огляд джерел інформації та аналіз матеріалів щодо особливостей застосування міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності у постановці цілей реабілітації. \u0000Результати. В огляді проаналізовано сучасні дослідження у напрямку Міжнародної класифікації функціонування, описано роль МКФ у постановці цілей реабілітації. Постановка цілей реабілітації та розподіл відповідальності між різними фахівцями реабілітаційної команди дозволяють, з одного боку, виконувати свої обов’язки незалежно один від одного, з іншого боку – спільно сприяти формуванню нового функціонального статусу пацієнта з точною координацією своїх дій з іншими фахівцями. Мультидисциплінарна команда формує план реабілітаційних заходів (інтервенцій) на основі МКФ, що є ключовим інструментом для постановки цілей процесу реабілітації. \u0000Висновки. Міжнародна класифікація функціонування відіграє важливу роль у встановленні цілей реабілітації, оскільки вона забезпечує систематичний підхід до оцінки та категоризації функціонування осіб з обмеженими можливостями, сприяє стандартизації процесу, покращенню комунікації та точному визначенню результатів реабілітації. Цілі реабілітації повинні бути спрямовані на покращення якості життя та незалежності осіб із обмеженими можливостями, враховуючи їхні індивідуальні потреби. Постановка чітких, реалістичних та індивідуалізованих цілей є ключовим елементом успішної реабілітації.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"33 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115631539","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13889
П. М. Воронцов, Ф. С. Леонтьєва, Вячеслав Олексійович Туляков, О. В. Шевцова
РЕЗЮМЕ. Важлива роль у регуляції загоєння уражень кісткової тканини належить цитокінам і матриксноклітинним білкам. Мета дослідження – на основі аналізу цитокінів та матриксноклітинних білків крові лабораторних щурів оцінити перебіг метаболічних процесів після заповнення дефекту в метафізі стегнової кістки алогенними кістковими імплантатами. Матеріал і методи. На моделі транскортикального дефекту критичного розміру в метафізі стегнової кістки білих щурів досліджено вміст у сироватці крові інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-6, трансформуючого фактора росту-β, остеокальцину та остеопонтину. Результати. У щурів з алоімплантатами концентрація інтерлейкіну-1 підвищувалася на 28-у добу, із зменшенням, на відміну від тварин із незаповненим дефектом, на 90-у добу. У щурів з алоімплантатами у сироватці крові було більше трансформуючого фактора росту-β і остеокальцину та менше остеопонтину, ніж у щурів із незаповненим дефектом. У щурів із алоімплантатами рівень остеокальцину у сироватці крові поступово підвищувався, а у щурів із незаповненим дефектом підвищувався на 28-у добу, а потім знижувався. Вміст трансформуючого фактора росту-β характеризувався піком на 28-у добу та зменшенням на 90-у добу. У старших тварин був більший вміст інтерлейкіну-1 та остеопонтину. Висновки. При заповненні дефекту алоімплантатом відзначено біохімічні ознаки більш швидкого ремоделювання кісткової тканини, ніж у щурів із незаповненим дефектом. Для щурів із незаповненим дефектом характерним є триваліший розвиток запалення, ніж у щурів з алоімплантатами. У щурів із алоімплантатами на 90-у добу маркери запалення нормалізувалися, а у щурів із незаповненим дефектом залишалися на високому рівні. У 12-місячних щурів зафіксовано активніший запальний процес та меншу швидкість кальцифікації, ніж у 3-місячних, із вищим рівнем інтерлейкіну-1 та остеопонтину в сироватці крові. Результати досліджень показали необхідність додаткової стимуляції регенераторного процесу в кістковій тканині.
{"title":"ЦИТОКІНИ ТА МАТРИКСНОКЛІТИННІ БІЛКИ КРОВІ ЩУРІВ РІЗНОГО ВІКУ ПІСЛЯ ЗАПОВНЕННЯ ДЕФЕКТУ В МЕТАФІЗІ СТЕГНОВОЇ КІСТКИ АЛОГЕННИМИ КІСТКОВИМИ ІМПЛАНТАТАМИ","authors":"П. М. Воронцов, Ф. С. Леонтьєва, Вячеслав Олексійович Туляков, О. В. Шевцова","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13889","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13889","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Важлива роль у регуляції загоєння уражень кісткової тканини належить цитокінам і матриксноклітинним білкам. \u0000Мета дослідження – на основі аналізу цитокінів та матриксноклітинних білків крові лабораторних щурів оцінити перебіг метаболічних процесів після заповнення дефекту в метафізі стегнової кістки алогенними кістковими імплантатами. \u0000Матеріал і методи. На моделі транскортикального дефекту критичного розміру в метафізі стегнової кістки білих щурів досліджено вміст у сироватці крові інтерлейкіну-1, інтерлейкіну-6, трансформуючого фактора росту-β, остеокальцину та остеопонтину. \u0000Результати. У щурів з алоімплантатами концентрація інтерлейкіну-1 підвищувалася на 28-у добу, із зменшенням, на відміну від тварин із незаповненим дефектом, на 90-у добу. \u0000У щурів з алоімплантатами у сироватці крові було більше трансформуючого фактора росту-β і остеокальцину та менше остеопонтину, ніж у щурів із незаповненим дефектом. \u0000У щурів із алоімплантатами рівень остеокальцину у сироватці крові поступово підвищувався, а у щурів із незаповненим дефектом підвищувався на 28-у добу, а потім знижувався. Вміст трансформуючого фактора росту-β характеризувався піком на 28-у добу та зменшенням на 90-у добу. \u0000У старших тварин був більший вміст інтерлейкіну-1 та остеопонтину. \u0000Висновки. При заповненні дефекту алоімплантатом відзначено біохімічні ознаки більш швидкого ремоделювання кісткової тканини, ніж у щурів із незаповненим дефектом. \u0000Для щурів із незаповненим дефектом характерним є триваліший розвиток запалення, ніж у щурів з алоімплантатами. У щурів із алоімплантатами на 90-у добу маркери запалення нормалізувалися, а у щурів із незаповненим дефектом залишалися на високому рівні. \u0000У 12-місячних щурів зафіксовано активніший запальний процес та меншу швидкість кальцифікації, ніж у 3-місячних, із вищим рівнем інтерлейкіну-1 та остеопонтину в сироватці крові. \u0000Результати досліджень показали необхідність додаткової стимуляції регенераторного процесу в кістковій тканині.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"36 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"129876535","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13891
Н. О. Давибіда, М. В. Корінь
РЕЗЮМЕ. Важливим завданням розвитку освіти України в ХХІ ст. є створення ефективної системи навчання і виховання молоді. Сьогодні перед освітою в Україні стоїть чимало проблем, однією з яких є збереження та реорганізація малокомплектних шкіл. На сьогодні поняття «малокомплектна школа» є інтегративним, яке охоплює різноманітні загальноосвітні заклади, що відрізняються за видами діяльності, умовами функціонування, кількістю учнів, які навчаються у них, національним і соціальним складом, територіальним розміщенням. За визначенням енциклопедичних джерел, малокомплектна школа – це школа без паралельних класів, з малим контингентом учнів, де, як правило, учні двох, трьох або чотирьох класів об'єднуються в один клас-комплект. З класом-комплектом працює один вчитель. Мета роботи – удосконалити процес навчальної діяльності учнів на уроках фізичної культури в малокомплектній сільській школі. Матеріал і методи. Теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, вивчення документальних матеріалів і педагогічне спостереження. Результати. За час дослідження, нами розроблено і впроваджено програму уроків фізичної культури в класах-комплектах з використанням індивідуального і диференційованого навчання. Визначено організаційні умови ефективності уроків фізичної культури в класах-комплектах, а саме: підвищення рухової активності молодших учнів шляхом активного поновлення рухового досвіду старших учнів; дотримання в освітньому процесі дидактичних принципів фізичного виховання; забезпечення органічної єдності мотиваційного та практичного компонентів результату навчання; диференційований добір засобів і методів навчання фізичних вправ на основі урахування мотивації, рухових здібностей та фізичної підготовленості школярів; індивідуальний підхід до планування фізичних вправ, організації діяльності та дозування фізичного навантаження; забезпечення системи контролю і оцінювання навчальних досягнень учнів на уроках фізичної культури. Висновки. Доведено, що використання індивідуального та диференційованого навчання фізичних вправ учнів у класах-комплектах дозволяє ефективніше реалізувати завдання вдосконалення фізичних якостей учнів.
{"title":"ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ З УЧНЯМИ ШКІЛЬНОГО ВІКУ В МАЛОКОМПЛЕКТНІЙ ШКОЛІ","authors":"Н. О. Давибіда, М. В. Корінь","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13891","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13891","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Важливим завданням розвитку освіти України в ХХІ ст. є створення ефективної системи навчання і виховання молоді. Сьогодні перед освітою в Україні стоїть чимало проблем, однією з яких є збереження та реорганізація малокомплектних шкіл. На сьогодні поняття «малокомплектна школа» є інтегративним, яке охоплює різноманітні загальноосвітні заклади, що відрізняються за видами діяльності, умовами функціонування, кількістю учнів, які навчаються у них, національним і соціальним складом, територіальним розміщенням. За визначенням енциклопедичних джерел, малокомплектна школа – це школа без паралельних класів, з малим контингентом учнів, де, як правило, учні двох, трьох або чотирьох класів об'єднуються в один клас-комплект. З класом-комплектом працює один вчитель. \u0000Мета роботи – удосконалити процес навчальної діяльності учнів на уроках фізичної культури в малокомплектній сільській школі. \u0000Матеріал і методи. Теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, вивчення документальних матеріалів і педагогічне спостереження. \u0000Результати. За час дослідження, нами розроблено і впроваджено програму уроків фізичної культури в класах-комплектах з використанням індивідуального і диференційованого навчання. Визначено організаційні умови ефективності уроків фізичної культури в класах-комплектах, а саме: підвищення рухової активності молодших учнів шляхом активного поновлення рухового досвіду старших учнів; дотримання в освітньому процесі дидактичних принципів фізичного виховання; забезпечення органічної єдності мотиваційного та практичного компонентів результату навчання; диференційований добір засобів і методів навчання фізичних вправ на основі урахування мотивації, рухових здібностей та фізичної підготовленості школярів; індивідуальний підхід до планування фізичних вправ, організації діяльності та дозування фізичного навантаження; забезпечення системи контролю і оцінювання навчальних досягнень учнів на уроках фізичної культури. \u0000Висновки. Доведено, що використання індивідуального та диференційованого навчання фізичних вправ учнів у класах-комплектах дозволяє ефективніше реалізувати завдання вдосконалення фізичних якостей учнів.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"98 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122046689","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13896
А. Я. Никифорук, В. Д. Фіра, П. Г. Лихацький, Л. С. Фіра
РЕЗЮМЕ. Досліджено протизапальну активність сухого екстракту зі шпинату городнього листя в дозі 100 мг/кг маси тіла на моделі карагенінового набряку лапи щурів. Отримані дані можуть бути використані для створення нових протизапальних засобів рослинного походження. Мета дослідження – вивчити протизапальні властивості сухого екстракту зі шпинату городнього листя на моделі карагенінового набряку лапи щурів. Матеріали і методи. Дослідження проводили на білих щурах-самцях масою 180–250 г, які були поділені на 3 групи по 6 тварин у кожній. В усіх тварин запальний набряк викликали шляхом введення 0,1 мл 1 % розчину карагеніну під апоневроз підошви задньої лапи щура. Одній із груп щурів сухий екстракт зі шпинату городнього листя вводили внутрішньошлунково у профілактичному режимі одноразово за 1 год до індукції запалення у дозі 100 мг/кг маси тварини. Контрольні тварини отримували відповідний об’єм води. Ще одна група тварин як препарат порівняння отримувала диклофенак натрію у дозі 8 мг/кг. Ступінь вираження запального процесу оцінювали за збільшенням об’єму ураженої кінцівки, який вимірювали до введення флогогену та через 1, 3, 6 та 24 години після введення флоготропного агента за допомогою механічного онкометра. Результати досліджень піддавали статистичному аналізу за допомогою статистичної програми Statistica 6.0 з використанням параметричного критерію Стьюдента та непараметричного критерію Вілкоксона для зв’язаних вибірок. Зміни вважали вірогідними при р≤0,05. Результати. Дослідження з вивчення протизапальної активності сухого екстракту зі шпинату городнього листя показали, що у групі тварин, яким вводили тільки розчин карагеніну, максимальний об’єм набряку лапи (в 2,3 раза більший у порівнянні з початковим розміром) був зареєстрований на третю годину після введення флогогену. Протизапальна активність сухого екстракту у цей термін становила 21,80 %, через 24 год після введення карагеніну протизапальна активність його була на рівні 29,5%. Протизапальна активність диклофенаку натрію становила 38 % протягом усіх термінів дослідження. Висновки. Результати проведених досліджень свідчать про помірну протизапальну активність сухого екстракту зі шпинату городнього листя, який найбільш активно пригнічує розвиток набряку лапи щурів через 24 години.
{"title":"ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОТИЗАПАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СУХОГО ЕКСТРАКТУ ЗІ ШПИНАТУ ГОРОДНЬОГО ЛИСТЯ","authors":"А. Я. Никифорук, В. Д. Фіра, П. Г. Лихацький, Л. С. Фіра","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13896","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13896","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Досліджено протизапальну активність сухого екстракту зі шпинату городнього листя в дозі 100 мг/кг маси тіла на моделі карагенінового набряку лапи щурів. Отримані дані можуть бути використані для створення нових протизапальних засобів рослинного походження. \u0000Мета дослідження – вивчити протизапальні властивості сухого екстракту зі шпинату городнього листя на моделі карагенінового набряку лапи щурів. \u0000Матеріали і методи. Дослідження проводили на білих щурах-самцях масою 180–250 г, які були поділені на 3 групи по 6 тварин у кожній. В усіх тварин запальний набряк викликали шляхом введення 0,1 мл 1 % розчину карагеніну під апоневроз підошви задньої лапи щура. Одній із груп щурів сухий екстракт зі шпинату городнього листя вводили внутрішньошлунково у профілактичному режимі одноразово за 1 год до індукції запалення у дозі 100 мг/кг маси тварини. Контрольні тварини отримували відповідний об’єм води. Ще одна група тварин як препарат порівняння отримувала диклофенак натрію у дозі 8 мг/кг. Ступінь вираження запального процесу оцінювали за збільшенням об’єму ураженої кінцівки, який вимірювали до введення флогогену та через 1, 3, 6 та 24 години після введення флоготропного агента за допомогою механічного онкометра. Результати досліджень піддавали статистичному аналізу за допомогою статистичної програми Statistica 6.0 з використанням параметричного критерію Стьюдента та непараметричного критерію Вілкоксона для зв’язаних вибірок. Зміни вважали вірогідними при р≤0,05. \u0000Результати. Дослідження з вивчення протизапальної активності сухого екстракту зі шпинату городнього листя показали, що у групі тварин, яким вводили тільки розчин карагеніну, максимальний об’єм набряку лапи (в 2,3 раза більший у порівнянні з початковим розміром) був зареєстрований на третю годину після введення флогогену. Протизапальна активність сухого екстракту у цей термін становила 21,80 %, через 24 год після введення карагеніну протизапальна активність його була на рівні 29,5%. Протизапальна активність диклофенаку натрію становила 38 % протягом усіх термінів дослідження. \u0000Висновки. Результати проведених досліджень свідчать про помірну протизапальну активність сухого екстракту зі шпинату городнього листя, який найбільш активно пригнічує розвиток набряку лапи щурів через 24 години.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"24 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"134027877","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13796
Т. В. Карнаух
РЕЗЮМЕ. Дихальні вправи різних видів впливають на електричну активність головного мозку. Мета – дослідити вплив різних типів дихальних вправ – «Уджайі», «Велике або повне дихання», «Черевне (діафрагмальне) дихання», «Поперемінне дихання», «Капалабхаті» – на електричну активність нейронів головного мозку. Матеріал і методи. Реєстрацію та аналіз електроенцефалограм (ЕЕГ) здійснювали за загальноприйнятою методикою за допомогою комп’ютерного телеметричного енцефалографа «Tredex-TM expert» (Україна). В дослідженні взяли участь (добровільно) 12 осіб жіночої статі зрілого віку ІІ (36–44 роки), які практикують дихальні вправи: 1) «Уджайі»; 2) «Велике або повне дихання»; 3) «Черевне (діафрагмальне) дихання»; 4) «Поперемінне дихання»; 5) «Капалабхаті». ЕЕГ проводили в спокої та під час дихання. Результати. Всі види дихальних вправ достовірно змінили електричну мозкову діяльність. У досліджуваних в стані спокою паттерн ЕЕГ був переважно низьковольтовим. При всіх типах дихальних практик ЕЕГ змінився на середньовольтний. Виявлено відмінності у впливах різних видів дихальних вправ на електричну активність мозку. Зокрема, середнє подвоєння амплітуди ЕЕГ: при всіх видах дихання достовірно збільшились показники і, лише при виконанні дихання типу «Поперемінне дихання», відбулось достовірне зниження даного показника. Максимальний розмах від піку до піку змінилась локалізація при диханні – «Велике або повне дихання» – у відведенні О2 (праве, потиличне). Мінімальний рівень середньої подвоєної амплітуди ЕЕГ при вправі – «Поперемінне дихання» зафіксовано у іншому відведенні (порівняно із іншими станами дихальної системи). Міжпівкульна асиметрія, енергія ЕЕГ більша в усіх випадках у лівій півкулі, залишається без змін при типах дихання – «Уджайі», «Велике або повне дихання», «Капалабхаті» та достовірно зменшується при типу дихання «Черевне (діафрагмальне) дихання» і достовірно збільшується при типі дихання «Поперемінне дихання». Зареєстровані також і інші зміни. Висновки. Дихальні практики – «Уджайі», «Велике або повне дихання», «Черевне (діафрагмальне) дихання», «Поперемінне дихання», «Капалабхаті» чинять вплив на електричну активність нейронів головного мозку.
{"title":"ЕЛЕКТРИЧНА АКТИВНІСТЬ НЕЙРОНІВ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ПРИ ВИКОНАННІ ДИХАЛЬНИХ ВПРАВ","authors":"Т. В. Карнаух","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13796","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13796","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Дихальні вправи різних видів впливають на електричну активність головного мозку.\u0000Мета – дослідити вплив різних типів дихальних вправ – «Уджайі», «Велике або повне дихання», «Черевне (діафрагмальне) дихання», «Поперемінне дихання», «Капалабхаті» – на електричну активність нейронів головного мозку.\u0000Матеріал і методи. Реєстрацію та аналіз електроенцефалограм (ЕЕГ) здійснювали за загальноприйнятою методикою за допомогою комп’ютерного телеметричного енцефалографа «Tredex-TM expert» (Україна). В дослідженні взяли участь (добровільно) 12 осіб жіночої статі зрілого віку ІІ (36–44 роки), які практикують дихальні вправи: 1) «Уджайі»; 2) «Велике або повне дихання»; 3) «Черевне (діафрагмальне) дихання»; 4) «Поперемінне дихання»; 5) «Капалабхаті». ЕЕГ проводили в спокої та під час дихання.\u0000Результати. Всі види дихальних вправ достовірно змінили електричну мозкову діяльність. У досліджуваних в стані спокою паттерн ЕЕГ був переважно низьковольтовим. При всіх типах дихальних практик ЕЕГ змінився на середньовольтний. Виявлено відмінності у впливах різних видів дихальних вправ на електричну активність мозку. Зокрема, середнє подвоєння амплітуди ЕЕГ: при всіх видах дихання достовірно збільшились показники і, лише при виконанні дихання типу «Поперемінне дихання», відбулось достовірне зниження даного показника. Максимальний розмах від піку до піку змінилась локалізація при диханні – «Велике або повне дихання» – у відведенні О2 (праве, потиличне). Мінімальний рівень середньої подвоєної амплітуди ЕЕГ при вправі – «Поперемінне дихання» зафіксовано у іншому відведенні (порівняно із іншими станами дихальної системи). Міжпівкульна асиметрія, енергія ЕЕГ більша в усіх випадках у лівій півкулі, залишається без змін при типах дихання – «Уджайі», «Велике або повне дихання», «Капалабхаті» та достовірно зменшується при типу дихання «Черевне (діафрагмальне) дихання» і достовірно збільшується при типі дихання «Поперемінне дихання». Зареєстровані також і інші зміни.\u0000Висновки. Дихальні практики – «Уджайі», «Велике або повне дихання», «Черевне (діафрагмальне) дихання», «Поперемінне дихання», «Капалабхаті» чинять вплив на електричну активність нейронів головного мозку.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"45 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125259817","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13898
М. А. Орел, Л. П. Мартинюк
РЕЗЮМЕ. Ендотеліальна дисфункція є ключовою ланкою у розвитку захворювань кардіоваскулярної системи та майже завжди передує й супроводжує артеріальну гіпертензію, вважається маркером порушень функціонування серцево-судинної системи при цукровому діабеті та метаболічному синдромі. Водночас, даних щодо стану ендотелію судин у пацієнтів із зниженою функцією щитоподібної залози недостатньо. Метою дослідження було визначення функціонального стану ендотелію судин у хворих на артеріальну гіпертензію із зниженою функцією щитоподібної залози за допомогою візуалізаційних методів обстеження, а саме УЗ-доплерографії плечової артерії. Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 99 пацієнтів, які проходили обстеження та лікування у кардіологічному відділенні КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР з приводу артеріальної гіпертензії ІІ стадії; у 65 з них діагностували зниження функції щитоподібної залози (субклінічний та первинний гіпотиреоз). Усім обстежуваним проводили манжетову пробу. За допомогою УЗ-доплерографії визначали вихідний діаметр плечової артерії, пікову систолічну та кінцеву діастолічну швидкості кровотоку в ній, діаметр плечової артерії повторно на 5-й хвилині після дистальної оклюзії кровотоку та через 90 секунд після релаксації. Ендотелійзалежну вазодилатацію оцінювали як відношення різниці між діаметром під час проведення проби та діаметром у спокої, до діаметру в спокої, яке визначається у відсотках. Результати. Згідно з отриманими нами результатами, порушення нормальної функції ендотелію було зареєстровано у 93 (93,94 %) пацієнтів із артеріальною гіпертензією – середній показник ендотелійзалежної вазодилатації становив (6,70±0,08) %. Більш виражені прояви ендотеліальної дисфункції спостерігались в осіб із зниженою функцією щитоподібної залози, порівняно з хворими на артеріальну гіпертензію із збереженою тиреоїдною функцією. При цьому гірші показники ЕЗВД були в групі осіб із субклінічним гіпотиреозом, порівняно з пацієнтами з групи первинного гіпотиреозу – (5,91±0,05) % та (6,77±0,10) % відповідно. Висновки. Виявлені зміни свідчать про доцільність компенсації функції щитоподібної залози як у хворих на первинний гіпотиреоз, так і серед пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом, задля отримання оптимального ефекту при корекції ендотеліальної дисфункції.
{"title":"СТАН ЕНДОТЕЛІЮ СУДИН У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ ЗІ ЗНИЖЕНОЮ ФУНКЦІЄЮ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ","authors":"М. А. Орел, Л. П. Мартинюк","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13898","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13898","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Ендотеліальна дисфункція є ключовою ланкою у розвитку захворювань кардіоваскулярної системи та майже завжди передує й супроводжує артеріальну гіпертензію, вважається маркером порушень функціонування серцево-судинної системи при цукровому діабеті та метаболічному синдромі. Водночас, даних щодо стану ендотелію судин у пацієнтів із зниженою функцією щитоподібної залози недостатньо. \u0000Метою дослідження було визначення функціонального стану ендотелію судин у хворих на артеріальну гіпертензію із зниженою функцією щитоподібної залози за допомогою візуалізаційних методів обстеження, а саме УЗ-доплерографії плечової артерії. \u0000Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 99 пацієнтів, які проходили обстеження та лікування у кардіологічному відділенні КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР з приводу артеріальної гіпертензії ІІ стадії; у 65 з них діагностували зниження функції щитоподібної залози (субклінічний та первинний гіпотиреоз). Усім обстежуваним проводили манжетову пробу. За допомогою УЗ-доплерографії визначали вихідний діаметр плечової артерії, пікову систолічну та кінцеву діастолічну швидкості кровотоку в ній, діаметр плечової артерії повторно на 5-й хвилині після дистальної оклюзії кровотоку та через 90 секунд після релаксації. Ендотелійзалежну вазодилатацію оцінювали як відношення різниці між діаметром під час проведення проби та діаметром у спокої, до діаметру в спокої, яке визначається у відсотках. \u0000Результати. Згідно з отриманими нами результатами, порушення нормальної функції ендотелію було зареєстровано у 93 (93,94 %) пацієнтів із артеріальною гіпертензією – середній показник ендотелійзалежної вазодилатації становив (6,70±0,08) %. Більш виражені прояви ендотеліальної дисфункції спостерігались в осіб із зниженою функцією щитоподібної залози, порівняно з хворими на артеріальну гіпертензію із збереженою тиреоїдною функцією. При цьому гірші показники ЕЗВД були в групі осіб із субклінічним гіпотиреозом, порівняно з пацієнтами з групи первинного гіпотиреозу – (5,91±0,05) % та (6,77±0,10) % відповідно. \u0000Висновки. Виявлені зміни свідчать про доцільність компенсації функції щитоподібної залози як у хворих на первинний гіпотиреоз, так і серед пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом, задля отримання оптимального ефекту при корекції ендотеліальної дисфункції.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"103 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126369601","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13893
Н. О. Давибіда, Л. В. Новакова, В. Л. Назарук
РЕЗЮМЕ. Нетрадиційні види масажу в неврологічній практиці є методом відновлювальної терапії. Вони широко використовуються у лікуванні після травматичних станів, судинних та інфекційних уражень центральної нервової системи. Мета – розробити методику та профілактики лікування центральної нервової системи засобами поєднання класичного і нетрадиційних видів масажу. Матеріал і методи. Аналіз джерел літератури з проблеми захворювання центральної нервової системи та використання масажу при захворюваннях центральної нервової системи, дослідження 150 хворих із різними захворюваннями центральної нервової системи засобами масажу. Результати. Дослідження дозволяє зробити висновок, що застосування нетрадиційних видів масажу як допоміжних або для підсилювання класичного масажу краще впливає на організм людини. За час експерименту найкращі результати дали поєднання класичного і вогняного масажу, 28 % пацієнтів дали схвальні відгуки. Після процедури вогняного масажу ставало легше рухатись, відмічали, що довго тримається ефект тепла, зростає м’язова сила та збільшується обсяг довільних рухів. Лікувально-реабілітаційний масаж з хлібом – 20 %, вакумний масаж – 14 % та масаж ребозо – 11 %, медовий масаж – 9 %. Висновки. Нетрадиційні методи масажу – це цінний досвід стародавньої медицини, який потребує нового переосмислення з наукових, морально-етичних, соціально-біологічних позицій.
{"title":"РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ МЕТОДИК РІЗНИХ ВИДІВ НЕТРАДИЦІЙНИХ МАСАЖІВ НА ЦЕНТРАЛЬНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ","authors":"Н. О. Давибіда, Л. В. Новакова, В. Л. Назарук","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13893","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13893","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Нетрадиційні види масажу в неврологічній практиці є методом відновлювальної терапії. Вони широко використовуються у лікуванні після травматичних станів, судинних та інфекційних уражень центральної нервової системи. \u0000Мета – розробити методику та профілактики лікування центральної нервової системи засобами поєднання класичного і нетрадиційних видів масажу. \u0000Матеріал і методи. Аналіз джерел літератури з проблеми захворювання центральної нервової системи та використання масажу при захворюваннях центральної нервової системи, дослідження 150 хворих із різними захворюваннями центральної нервової системи засобами масажу. \u0000Результати. Дослідження дозволяє зробити висновок, що застосування нетрадиційних видів масажу як допоміжних або для підсилювання класичного масажу краще впливає на організм людини. За час експерименту найкращі результати дали поєднання класичного і вогняного масажу, 28 % пацієнтів дали схвальні відгуки. Після процедури вогняного масажу ставало легше рухатись, відмічали, що довго тримається ефект тепла, зростає м’язова сила та збільшується обсяг довільних рухів. Лікувально-реабілітаційний масаж з хлібом – 20 %, вакумний масаж – 14 % та масаж ребозо – 11 %, медовий масаж – 9 %. \u0000Висновки. Нетрадиційні методи масажу – це цінний досвід стародавньої медицини, який потребує нового переосмислення з наукових, морально-етичних, соціально-біологічних позицій.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"60 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"123840911","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-06-01DOI: 10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13853
I. V. Makhnitcka, L. Babinets
SUMMARY. In spite of the considerable advance in the research of pancreatic pathology, clinical symptoms and syndromes, along with the life quality evaluation with the use of SF-36 and GSRS questionnaires of patients with chronic pancreatitis combined with comorbid pathology of gastroduodenal zone (GDZ) organs continues to be studied and substantiated insufficiently. The aim – to study the clinical symptoms and assess life quality using the SF-36 and GSRS questionnaires in the comorbidity of chronic pancreatitis with H. Pylori-associated chronic gastritis. Material and Methods. 30 outpatients with CP and 117 with CP in comorbidity with chronic gastritis (CG) associated with H. Pylori were examined. A combined assessment of clinical manifestations (symptoms/syndromes) of patients with CP and CP with H. Pylori-associated chronic gastritis was conducted. For the reliable assessment of life quality, groups of patients were compared: the control group, patients with CP and patients with comorbidity. The physical and psychological components were evaluated using the SF-36 questionnaire. Indicators of the life quality components of patients of both groups were also studied according to the scales of the GSRS questionnaire. Results. The clinical symptoms in the comorbidity of CP with accompanying gastroduodenal disorders had specific features compared to those in isolated CP: a smaller number of patients had a pain syndrome (93.3 % vs. 100.0 %); dyspepsia syndrome was found in all the patients with comorbid pathology (100.0 % vs. 86.7 %), a significantly larger number of such patients had nausea (63.3 % vs. 26.5 %), a feeling of heaviness (26.7 % vs. 18,8 %), diarrhea (33.3 % vs. 17.9 %), alternating diarrhea and constipation (26.7 % vs. 23.1 %), enteropancreatic and asthenoneurotic syndromes were detected with a slight advantage in patients with comorbidity – 72.6 % against 66.7 %, and 90.0 % against 83.8 %. It was found that the average total index of the physical component of patients with CP with comorbidity compared to that in the group of isolated CP according to the SF-36 questionnaire was found to be significantly lower: the difference between the values of the average total index of the physical component of life quality of the patients from the comparison groups was 10.42 points (11.2 %). Conclusion. It was established that the difference between the total indicators of the psychological component scales of the life quality according to the SF-36 questionnaire of the groups of patients with CP and patients with comorbidity is 9.71 (11.5 %), which proved that the psychological state of patients with CP with concomitant gastroduodenal changes was significantly worse. The total index of the GRSR scales in the group of patients with CP+GDC (gastroduodenal changes) is significantly higher than of the group with isolated CP – by 1.52 times, and this proved a significantly lower quality of life according to the state of gastroenterological syndromes o
{"title":"INFLUENCE OF ACCOMPANYING GASTRODUODENAL PATHOLOGY ON CLINICAL SYMPTOMS AND QUALITY OF LIFE OF PATIENTS WITH CHRONIC PANCREATITIS","authors":"I. V. Makhnitcka, L. Babinets","doi":"10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13853","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2023.v.i2.13853","url":null,"abstract":"SUMMARY. In spite of the considerable advance in the research of pancreatic pathology, clinical symptoms and syndromes, along with the life quality evaluation with the use of SF-36 and GSRS questionnaires of patients with chronic pancreatitis combined with comorbid pathology of gastroduodenal zone (GDZ) organs continues to be studied and substantiated insufficiently.\u0000The aim – to study the clinical symptoms and assess life quality using the SF-36 and GSRS questionnaires in the comorbidity of chronic pancreatitis with H. Pylori-associated chronic gastritis.\u0000Material and Methods. 30 outpatients with CP and 117 with CP in comorbidity with chronic gastritis (CG) associated with H. Pylori were examined. A combined assessment of clinical manifestations (symptoms/syndromes) of patients with CP and CP with H. Pylori-associated chronic gastritis was conducted. For the reliable assessment of life quality, groups of patients were compared: the control group, patients with CP and patients with comorbidity. The physical and psychological components were evaluated using the SF-36 questionnaire. Indicators of the life quality components of patients of both groups were also studied according to the scales of the GSRS questionnaire.\u0000Results. The clinical symptoms in the comorbidity of CP with accompanying gastroduodenal disorders had specific features compared to those in isolated CP: a smaller number of patients had a pain syndrome (93.3 % vs. 100.0 %); dyspepsia syndrome was found in all the patients with comorbid pathology (100.0 % vs. 86.7 %), a significantly larger number of such patients had nausea (63.3 % vs. 26.5 %), a feeling of heaviness (26.7 % vs. 18,8 %), diarrhea (33.3 % vs. 17.9 %), alternating diarrhea and constipation (26.7 % vs. 23.1 %), enteropancreatic and asthenoneurotic syndromes were detected with a slight advantage in patients with comorbidity – 72.6 % against 66.7 %, and 90.0 % against 83.8 %.\u0000It was found that the average total index of the physical component of patients with CP with comorbidity compared to that in the group of isolated CP according to the SF-36 questionnaire was found to be significantly lower: the difference between the values of the average total index of the physical component of life quality of the patients from the comparison groups was 10.42 points (11.2 %).\u0000Conclusion. It was established that the difference between the total indicators of the psychological component scales of the life quality according to the SF-36 questionnaire of the groups of patients with CP and patients with comorbidity is 9.71 (11.5 %), which proved that the psychological state of patients with CP with concomitant gastroduodenal changes was significantly worse.\u0000The total index of the GRSR scales in the group of patients with CP+GDC (gastroduodenal changes) is significantly higher than of the group with isolated CP – by 1.52 times, and this proved a significantly lower quality of life according to the state of gastroenterological syndromes o","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"53 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-06-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121475009","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：