Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.15421/jchemtech.v31i2.260382
Дмитро П. Антюшко
Для людей із підвищеними фізичними, емоційними навантаженнями, упродовж лікувального та реабілітаційного періодів задоволення нутрітивних потреб набуває особливо важливого значення. Метою статті визначено дослідження показників безпечності розробленого сухого розчинного продукту для ентерального харчування геродієтичного призначення, встановлення їх відповідності вимогам законодавчо-нормативної бази та науково обґрунтованим потребам цільових споживачів. Методи. Визначення вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr проведено методом швидкого скринінгу шляхом використання гамма-спектрометрії, афлотоксинів В1 і М1, охратоксину А – високоефективної рідинної хроматографії з флюорометричним детектуванням, токсичних елементів – атомної абсорбційної спектрометрії, пестицидів – газової хроматографії; мікробіологічні показники встановлювалися за стандартними, передбаченими лабораторними методиками. Результати. Досліджено, що за вмістом радіонуклідів (137Cs і 90Sr), мікотоксинів (афлотоксинів В1 і М1, охратоксину А), токсичних елементів (свинцю, кадмію, миш’яку, ртуті, міді, цинку), дихлородифенілтрихлороетану (ДДТ), ізомерів гексахлороциклогексану (ГХЦГ), мікробіологічними показниками кількість МАФАнМ і відсутність БГКП, патогенної мікрофлори розроблений продукт упродовж рекомендованого терміну споживання (використання) відповідає встановленим вимогам законодавчо-нормативної бази та науково обґрунтованим потребам цільових споживачів. Висновок. Встановлено відповідність розробленого сухого розчинного продукту для ентерального харчування геродієтичного призначення упродовж рекомендованого терміну споживання (використання) визначеним нормам і вимогам, що дають змогу рекомендувати його для подальших досліджень, зокрема лабораторної та клінічної апробації фізіологічної ефективності його споживання (використання).
{"title":"ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ БЕЗПЕЧНОСТІ ПРОДУКТУ ДЛЯ ЕНТЕРАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ ГЕРОДІЄТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ","authors":"Дмитро П. Антюшко","doi":"10.15421/jchemtech.v31i2.260382","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/jchemtech.v31i2.260382","url":null,"abstract":"Для людей із підвищеними фізичними, емоційними навантаженнями, упродовж лікувального та реабілітаційного періодів задоволення нутрітивних потреб набуває особливо важливого значення. Метою статті визначено дослідження показників безпечності розробленого сухого розчинного продукту для ентерального харчування геродієтичного призначення, встановлення їх відповідності вимогам законодавчо-нормативної бази та науково обґрунтованим потребам цільових споживачів. Методи. Визначення вмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr проведено методом швидкого скринінгу шляхом використання гамма-спектрометрії, афлотоксинів В1 і М1, охратоксину А – високоефективної рідинної хроматографії з флюорометричним детектуванням, токсичних елементів – атомної абсорбційної спектрометрії, пестицидів – газової хроматографії; мікробіологічні показники встановлювалися за стандартними, передбаченими лабораторними методиками. Результати. Досліджено, що за вмістом радіонуклідів (137Cs і 90Sr), мікотоксинів (афлотоксинів В1 і М1, охратоксину А), токсичних елементів (свинцю, кадмію, миш’яку, ртуті, міді, цинку), дихлородифенілтрихлороетану (ДДТ), ізомерів гексахлороциклогексану (ГХЦГ), мікробіологічними показниками кількість МАФАнМ і відсутність БГКП, патогенної мікрофлори розроблений продукт упродовж рекомендованого терміну споживання (використання) відповідає встановленим вимогам законодавчо-нормативної бази та науково обґрунтованим потребам цільових споживачів. Висновок. Встановлено відповідність розробленого сухого розчинного продукту для ентерального харчування геродієтичного призначення упродовж рекомендованого терміну споживання (використання) визначеним нормам і вимогам, що дають змогу рекомендувати його для подальших досліджень, зокрема лабораторної та клінічної апробації фізіологічної ефективності його споживання (використання).","PeriodicalId":41282,"journal":{"name":"Journal of Chemistry and Technologies","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.5,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45406898","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.15421/jchemtech.v31i2.279050
Михаил А. Поджарский
За допомогою програми Aspen Adsorption проведено комп’ютерне моделювання стадії десорбції води технологічного процесу зневоднення дихлорметану. Моделювання дозволило отримати дані для порівняння ефективності використання азоту та парів дихлорметану як десорбуючих агентів. Дослідження показало, що використання парів дихлорметану супроводжується значно вищими енерговитратами, ніж у випадку азоту, в першу чергу через велику енергію, необхідну для випаровування дихлорметану перед його подачею в колону. Крім того, ендотермічний характер процесу призводить до того, що пари дихлорметану, конденсуючись, утворюють в колоні рідкий шар, що збільшує час десорбції. Тому з технологічної точки зору азот є більш прийнятним десорбуючим агентом, ніж пари дихлорметану, а десорбцію слід проводити за значень температури не нижче 80 °С.
{"title":"МОДЕЛЮВАННЯ АДСОРБЦІЙНОГО ВИДАЛЕННЯ ВОДИ З ДИХЛОРМЕТАНУ З ВИКОРИСТАННЯМ ПРОГРАМИ ASPEN ADSORPTION: СТАДІЯ ДЕСОРБЦІЇ","authors":"Михаил А. Поджарский","doi":"10.15421/jchemtech.v31i2.279050","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/jchemtech.v31i2.279050","url":null,"abstract":"За допомогою програми Aspen Adsorption проведено комп’ютерне моделювання стадії десорбції води технологічного процесу зневоднення дихлорметану. Моделювання дозволило отримати дані для порівняння ефективності використання азоту та парів дихлорметану як десорбуючих агентів. Дослідження показало, що використання парів дихлорметану супроводжується значно вищими енерговитратами, ніж у випадку азоту, в першу чергу через велику енергію, необхідну для випаровування дихлорметану перед його подачею в колону. Крім того, ендотермічний характер процесу призводить до того, що пари дихлорметану, конденсуючись, утворюють в колоні рідкий шар, що збільшує час десорбції. Тому з технологічної точки зору азот є більш прийнятним десорбуючим агентом, ніж пари дихлорметану, а десорбцію слід проводити за значень температури не нижче 80 °С.","PeriodicalId":41282,"journal":{"name":"Journal of Chemistry and Technologies","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.5,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41758251","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.15421/jchemtech.v31i2.275148
Ольга В. Кожемяка, Людмила В. Пешук
Мета. Розробити технологію м’ясних паштетів з використанням мікроводорості Chlorella. Дослідити вплив Chlorella на якісний та кількісний склад незамінних амінокислот, макро- та мікроелементів у готовому продукті. Методи. Дослідження готової харчової продукції проводили за органолептичними, фізико-хімічними та токсикологічними показниками з використанням стандартних методів аналізу. Визначення макро- та мікроелементного складу проводили методом оптичної емісійної спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою (ICP-OES). Результати експериментальних досліджень піддавали статистичній обробці за допомогою стандартних програмних пакетів Microsoft Office. Результати. Розроблено технологію паштетів з використання мікроводорості Chlorella, яка культивується для промислового виробництва в Україні та використовується як харчова добавка в сухому вигляді (порошок), так і жива мікроводорость у вигляді суспензії – wellness-напій Chlorella. Досліджено вплив Chlorella на сенсорні характеристики продукту, вміст білків, макро- та мікроелементний склад, в тому числі токсичних елементів. Для характеристики біологічної цінності продукту розраховано амінокислотний СКОР, кількість незамінних амінокислот, коефіцієнт різниці амінокислотного СКОР (КРАС), коефіцієнт утилітарності (U), коефіцієнт порівняльної надлишковості незамінних амінокислот (σ). Висновок. Виявлено збагачення м’ясних паштетів К, Mg, Ca, Cu, Mn, Zn; збільшення кількості лізину та триптофану; суттєве зменшення вмісту Cd. Коефіцієнт утилітарності та коефіцієнт порівняльної надлишковості НАК показали кращу збалансованість за незамінними амінокислотами. Отже, науково обґрунтовано та експериментально підтверджено використання Chlorella для фортифікації мінерального та амінокислотного складу, що в результаті приведе до підвищення функціональних властивостей м’ясних паштетів та розширення асортименту паштетної продукції оздоровчого призначення.
{"title":"CHLORELLA – БІОЛОГІЧНО АКТИВНИЙ КОМПОНЕНТ В ТЕХНОЛОГІЇ ПРОДУКТІВ ОЗДОРОВЧОГО ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ","authors":"Ольга В. Кожемяка, Людмила В. Пешук","doi":"10.15421/jchemtech.v31i2.275148","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/jchemtech.v31i2.275148","url":null,"abstract":"Мета. Розробити технологію м’ясних паштетів з використанням мікроводорості Chlorella. Дослідити вплив Chlorella на якісний та кількісний склад незамінних амінокислот, макро- та мікроелементів у готовому продукті. Методи. Дослідження готової харчової продукції проводили за органолептичними, фізико-хімічними та токсикологічними показниками з використанням стандартних методів аналізу. Визначення макро- та мікроелементного складу проводили методом оптичної емісійної спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою (ICP-OES). Результати експериментальних досліджень піддавали статистичній обробці за допомогою стандартних програмних пакетів Microsoft Office. Результати. Розроблено технологію паштетів з використання мікроводорості Chlorella, яка культивується для промислового виробництва в Україні та використовується як харчова добавка в сухому вигляді (порошок), так і жива мікроводорость у вигляді суспензії – wellness-напій Chlorella. Досліджено вплив Chlorella на сенсорні характеристики продукту, вміст білків, макро- та мікроелементний склад, в тому числі токсичних елементів. Для характеристики біологічної цінності продукту розраховано амінокислотний СКОР, кількість незамінних амінокислот, коефіцієнт різниці амінокислотного СКОР (КРАС), коефіцієнт утилітарності (U), коефіцієнт порівняльної надлишковості незамінних амінокислот (σ). Висновок. Виявлено збагачення м’ясних паштетів К, Mg, Ca, Cu, Mn, Zn; збільшення кількості лізину та триптофану; суттєве зменшення вмісту Cd. Коефіцієнт утилітарності та коефіцієнт порівняльної надлишковості НАК показали кращу збалансованість за незамінними амінокислотами. Отже, науково обґрунтовано та експериментально підтверджено використання Chlorella для фортифікації мінерального та амінокислотного складу, що в результаті приведе до підвищення функціональних властивостей м’ясних паштетів та розширення асортименту паштетної продукції оздоровчого призначення.","PeriodicalId":41282,"journal":{"name":"Journal of Chemistry and Technologies","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.5,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48870062","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.15421/jchemtech.v31i2.275434
Сергій В. Юшкевич, Оксана Корнієнко, Олександр І. Биков, Ірина С. Субота
Як відомо, фазові рівноваги в багатокомпонентних оксидних системах є фізико-хімічною основою створення нових матеріалів з покращеними властивостями. У представленій роботі досліджено фазові рівноваги в потрійній системі CeO2–La2O3–Dy2O3 в усьому інтервалі концентрацій. У ході проведеного дослідження побудовано ізотермічний переріз діаграми стану системи CeO2–La2O3–Dy2O3 за температури 1100 °С. Отримані результати свідчать про відсутність утворення нових фаз в дослідженій системі за використаних технологічних режимів. З використанням методу рентгенофазового аналізу визначено, що в дослідженій системі спостерігається утворення твердих розчинів на основі (F) модифікації CeО2 із структурою типу флюориту, моноклинної (В) та гексагональної (А) модифікацій оксидів рідкісноземельних елементів. Здійснено аналіз отриманих значень параметрів елементарних комірок твердих розчинів, що утворюються в потрійній системі CeO2–La2O3–Dy2O3 за температури 1100 °С. З отриманих даних слідує, що параметри елементарних комірок кубічних твердих розчинів, що утворюються в дослідженій системі, змінюються лінійно відповідно до закону Вегарда. В процесі утворення кубічного твердого розчину зі структурою типу флюориту F-CeO2 відбувається заміщення чотиривалентних іонів Ce4+ на тривалентні іони Ln3+, внаслідок чого спостерігається збільшення параметру елементарної комірки кубічних твердих розчинів зі структурою типу флюориту, оскільки заміщення відбувається на іони з більшим іонним радіусом.
{"title":"ІЗОТЕРМІЧНИЙ ПЕРЕРІЗ ДІАГРАМИ СТАНУ ТРИКОМПОНЕНТНОЇ СИСТЕМИ CeO2–La2O3–Dy2O3 ЗА 1100 °С","authors":"Сергій В. Юшкевич, Оксана Корнієнко, Олександр І. Биков, Ірина С. Субота","doi":"10.15421/jchemtech.v31i2.275434","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/jchemtech.v31i2.275434","url":null,"abstract":"Як відомо, фазові рівноваги в багатокомпонентних оксидних системах є фізико-хімічною основою створення нових матеріалів з покращеними властивостями. У представленій роботі досліджено фазові рівноваги в потрійній системі CeO2–La2O3–Dy2O3 в усьому інтервалі концентрацій. У ході проведеного дослідження побудовано ізотермічний переріз діаграми стану системи CeO2–La2O3–Dy2O3 за температури 1100 °С. Отримані результати свідчать про відсутність утворення нових фаз в дослідженій системі за використаних технологічних режимів. З використанням методу рентгенофазового аналізу визначено, що в дослідженій системі спостерігається утворення твердих розчинів на основі (F) модифікації CeО2 із структурою типу флюориту, моноклинної (В) та гексагональної (А) модифікацій оксидів рідкісноземельних елементів. Здійснено аналіз отриманих значень параметрів елементарних комірок твердих розчинів, що утворюються в потрійній системі CeO2–La2O3–Dy2O3 за температури 1100 °С. З отриманих даних слідує, що параметри елементарних комірок кубічних твердих розчинів, що утворюються в дослідженій системі, змінюються лінійно відповідно до закону Вегарда. В процесі утворення кубічного твердого розчину зі структурою типу флюориту F-CeO2 відбувається заміщення чотиривалентних іонів Ce4+ на тривалентні іони Ln3+, внаслідок чого спостерігається збільшення параметру елементарної комірки кубічних твердих розчинів зі структурою типу флюориту, оскільки заміщення відбувається на іони з більшим іонним радіусом.","PeriodicalId":41282,"journal":{"name":"Journal of Chemistry and Technologies","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.5,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41676004","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.15421/jchemtech.v31i2.274932
Олександр С. Іващук, Володимир М. Атаманюк, Роман А. Чижович, Владислава А. Манастирська, Ірина Б. Собечко
Стаття містить результати експериментальних досліджень виготовлення альтернативного твердого палива з відходів виробництва кави – кавового шламу та висівок зерен ячменю. Створено брикетовані взірці твердого палива у складі 0 : 100, 25 : 75, 50 : 50, 75 : 25 % мас. кавового шламу та ячмінних висівок відповідно. Досліджено вплив вмісту вихідних компонентів на основні параметри створених твердопаливних брикет. Визначено, що вища теплотворна здатність отриманих взірців знаходиться в межах ~17329÷22147 кДж/кг, а їх зольність – 0.6÷2.45 % мас. Показано, що із збільшенням вмісту кавового шламу у твердопаливних взірцях відбувається підвищення показників теплотворної здатності та водночас знижується зольність взірців. Створення композиційних твердопаливних брикетів дозволяє більш раціонально використовувати відходи кавового виробництва та регулювати за допомогою вмісту компонентів вихідної суміші основні показники твердого палива для відповідності до існуючих стандартів.
{"title":"ВИКОРИСТАННЯ ЯЧМІННИХ ВИСІВОК У СТВОРЕННІ АЛЬТЕРНАТИВНОГО ТВЕРДОГО ПАЛИВА З ВІДХОДІВ КАВОВОГО ВИРОБНИЦТВА","authors":"Олександр С. Іващук, Володимир М. Атаманюк, Роман А. Чижович, Владислава А. Манастирська, Ірина Б. Собечко","doi":"10.15421/jchemtech.v31i2.274932","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/jchemtech.v31i2.274932","url":null,"abstract":"Стаття містить результати експериментальних досліджень виготовлення альтернативного твердого палива з відходів виробництва кави – кавового шламу та висівок зерен ячменю. Створено брикетовані взірці твердого палива у складі 0 : 100, 25 : 75, 50 : 50, 75 : 25 % мас. кавового шламу та ячмінних висівок відповідно. Досліджено вплив вмісту вихідних компонентів на основні параметри створених твердопаливних брикет. Визначено, що вища теплотворна здатність отриманих взірців знаходиться в межах ~17329÷22147 кДж/кг, а їх зольність – 0.6÷2.45 % мас. Показано, що із збільшенням вмісту кавового шламу у твердопаливних взірцях відбувається підвищення показників теплотворної здатності та водночас знижується зольність взірців. Створення композиційних твердопаливних брикетів дозволяє більш раціонально використовувати відходи кавового виробництва та регулювати за допомогою вмісту компонентів вихідної суміші основні показники твердого палива для відповідності до існуючих стандартів.","PeriodicalId":41282,"journal":{"name":"Journal of Chemistry and Technologies","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.5,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"42196214","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.15421/jchemtech.v31i2.126304
Віталій О. Пальчиков, Катерина В. Діль, Сергій І. Оковитий
Тетразоли знаходять широке застосування в багатьох галузях, таких як медицина, біохімія, фармакологія та промисловість. Враховуючи наш постійний інтерес до нових азагетероциклів на основі β-кетосульфонів, у цій роботі трикомпонентна гетероциклізація дигідро-2Н-тіопіран-3(4Н)-он-1,1-діоксиду, 1Н-тетразол-5-аміну та ароматичного альдегідів під впливом мікрохвильового опромінення. Незалежно від умов реакції 5-арил-7,8,9,10-тетрагідро-5Н-тетразоло[1,5-a]тіопірано[3,2-d]піримідин 6,6-діоксиди були виділені як єдині продукти реакції. від хороших до відмінних урожаїв. Наскільки нам відомо, згадані азагетероцикли є новими гетероциклічними ансамблями, про які раніше не повідомлялося. Запропоновані структури підтверджені спектральними методами. З огляду на лікарську схожість можна зробити висновок, що сполуки відповідають параметрам правил Ліпінського, Гозе, Вебера, Егана та Мюгге, а також відповідають V класу гострої токсичності. Скринінг in silico біологічного профілю нових похідних продемонстрував адекватні властивості ADMET разом із високими (60 % і більше) рівнями ймовірності активності проти таких збудників/захворювань, як Candida albicans, Alphis gossypii, Tripomastigote Chagas, Tcruzi amastigota, Tcruzi epimastigota тощо.
{"title":"5-АРИЛ-7,8,9,10-ТЕТРАГІДРО-5H-ТЕТРАЗОЛО[1,5-a]ТІОПІРАНО[3,2-d]ПІРИМІДИН 6,6-ДІОКСИДИ – СИНТЕЗ НОВОГО ГЕТЕРОЦИКЛІЧНОГО АНСАМБЛЮ З ВИКОРИСТАННЯМ МУЛЬТИКОМПОНЕНТНОЇ ХІМІЇ","authors":"Віталій О. Пальчиков, Катерина В. Діль, Сергій І. Оковитий","doi":"10.15421/jchemtech.v31i2.126304","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/jchemtech.v31i2.126304","url":null,"abstract":"Тетразоли знаходять широке застосування в багатьох галузях, таких як медицина, біохімія, фармакологія та промисловість. Враховуючи наш постійний інтерес до нових азагетероциклів на основі β-кетосульфонів, у цій роботі трикомпонентна гетероциклізація дигідро-2Н-тіопіран-3(4Н)-он-1,1-діоксиду, 1Н-тетразол-5-аміну та ароматичного альдегідів під впливом мікрохвильового опромінення. Незалежно від умов реакції 5-арил-7,8,9,10-тетрагідро-5Н-тетразоло[1,5-a]тіопірано[3,2-d]піримідин 6,6-діоксиди були виділені як єдині продукти реакції. від хороших до відмінних урожаїв. Наскільки нам відомо, згадані азагетероцикли є новими гетероциклічними ансамблями, про які раніше не повідомлялося. Запропоновані структури підтверджені спектральними методами. З огляду на лікарську схожість можна зробити висновок, що сполуки відповідають параметрам правил Ліпінського, Гозе, Вебера, Егана та Мюгге, а також відповідають V класу гострої токсичності. Скринінг in silico біологічного профілю нових похідних продемонстрував адекватні властивості ADMET разом із високими (60 % і більше) рівнями ймовірності активності проти таких збудників/захворювань, як Candida albicans, Alphis gossypii, Tripomastigote Chagas, Tcruzi amastigota, Tcruzi epimastigota тощо.","PeriodicalId":41282,"journal":{"name":"Journal of Chemistry and Technologies","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.5,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43903860","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.15421/jchemtech.v31i2.268276
Анна В. Іванченко, Олександр Д. Сокол, О.В. Сорока
Досліджено процес очищення модельних розчинів від іонів важких металів феруму(ІІІ) та цинку сорбентами природного походження із вторинної сировини. У роботі проведено ряд експериментів з активації природних сорбентів. Для активації цеоліту використано мінеральні кислоти HNO3, НСl, H3PO4, лігноцелюлозний сорбент із шкарлупи волоського горіху активовано HNO3 та оброблено кислотно-сольовим розчином, який містив 20 % H3PO4, 40 % CO(NH2)2, і 40 % H2O. Активацію сорбентів здійснено шляхом технологічних операцій просочування, промивання дистильованою водою до рН = 7–8, та сушки при температурі 130 °С. Готові сорбенти перевірено на ефективність вилучення іонів важких металів Fe(ІІІ) та Zn із водних систем. Наведено порівняльну характеристику целюлозовмісного сорбенту з мінеральним цеолітом. Встановлено, що використання хімічно активованого лігноцелюлозного сорбенту є ефективнішим для вилучення важких металів у порівнянні із кислотно активованим цеолітом. Оптимальною тривалістю контактування лігноцелюлозного сорбенту з адсорбатом є 3 год, за якої досягається ефективність очищення для Fe(ІІІ) – 82.5 %, Zn – 84.65 %. Встановлено оптимальну дозу лігноцелюлозного сорбенту, що складає 1 г/дм3. Виконано математичне описання кінетики процесу сорбції феруму(ІІІ) та цинку на лігноцелюлозному сорбенті в інтервалі температур 283–293 К. Встановлено, що процес вилучення важких металів протікає у дифузійній області, енергія активації становить для Fe(ІІІ) – 41.22 кДж/моль, Zn – 34.36 кДж/моль. Наведено переваги сорбенту із лігноцелюлози, що характеризуються його дешевизною, селективністю, катіонообмінними властивостями для видалення важких металів та дозволяє застосовувати в технології сорбційного очищення водних систем на промислових підприємствах.
{"title":"ВИЛУЧЕННЯ ФЕРУМУ(ІІІ) ТА ЦИНКУ ІЗ ВОДНИХ СЕРЕДОВИЩ ХІМІЧНО АКТИВОВА-НИМИ СОРБЕНТАМИ ІЗ ПРИРОДНОЇ СИРОВИНИ","authors":"Анна В. Іванченко, Олександр Д. Сокол, О.В. Сорока","doi":"10.15421/jchemtech.v31i2.268276","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/jchemtech.v31i2.268276","url":null,"abstract":"Досліджено процес очищення модельних розчинів від іонів важких металів феруму(ІІІ) та цинку сорбентами природного походження із вторинної сировини. У роботі проведено ряд експериментів з активації природних сорбентів. Для активації цеоліту використано мінеральні кислоти HNO3, НСl, H3PO4, лігноцелюлозний сорбент із шкарлупи волоського горіху активовано HNO3 та оброблено кислотно-сольовим розчином, який містив 20 % H3PO4, 40 % CO(NH2)2, і 40 % H2O. Активацію сорбентів здійснено шляхом технологічних операцій просочування, промивання дистильованою водою до рН = 7–8, та сушки при температурі 130 °С. Готові сорбенти перевірено на ефективність вилучення іонів важких металів Fe(ІІІ) та Zn із водних систем. Наведено порівняльну характеристику целюлозовмісного сорбенту з мінеральним цеолітом. Встановлено, що використання хімічно активованого лігноцелюлозного сорбенту є ефективнішим для вилучення важких металів у порівнянні із кислотно активованим цеолітом. Оптимальною тривалістю контактування лігноцелюлозного сорбенту з адсорбатом є 3 год, за якої досягається ефективність очищення для Fe(ІІІ) – 82.5 %, Zn – 84.65 %. Встановлено оптимальну дозу лігноцелюлозного сорбенту, що складає 1 г/дм3. Виконано математичне описання кінетики процесу сорбції феруму(ІІІ) та цинку на лігноцелюлозному сорбенті в інтервалі температур 283–293 К. Встановлено, що процес вилучення важких металів протікає у дифузійній області, енергія активації становить для Fe(ІІІ) – 41.22 кДж/моль, Zn – 34.36 кДж/моль. Наведено переваги сорбенту із лігноцелюлози, що характеризуються його дешевизною, селективністю, катіонообмінними властивостями для видалення важких металів та дозволяє застосовувати в технології сорбційного очищення водних систем на промислових підприємствах.","PeriodicalId":41282,"journal":{"name":"Journal of Chemistry and Technologies","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.5,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45148913","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.15421/jchemtech.v31i2.277939
Владислав В. Любченко, Олександр П. Стецюк, В. І. Ратошнюк, Олег В. Венгер, Ігор П. Штанько
Ефірні олії здатні до окиснення та полімеризації, внаслідок чого змінюються їх органолептичні, фізико-хімічні показники та вміст головних компонентів. Це унеможливлює їх подальше використання. Метою нашого дослідження було створення способу технологічного відновлення окисненої частково полімеризованої олії хмелю та встановлення оптимальних термінів зберігання. Для дослідження була вибрана ефірна олія хмелю сорту «Промінь», показники якості якої не відповідали нормативним вимогам. Досліджено кінетику виходу відновленої олії, зміни накопичення терпенових сполук за схемою відбору – 15 : 10 : 15 : 20 хв. Проведено оцінку вмісту терпенових сполук олії хмелю, що отримана способом технологічного відновлення та встановлено відповідність нормативним діапазонам вимог якості, зокрема мірцену, % – 45–75, бета каріофілену, % – 4–15 та гумулену, % 7–35. Аналогічно підтверджено відповідність нормативним вимогам органолептичних, фізико-хімічних критеріїв якості відновленої олії. Експериментально визначено, що раціональний термін зберігання олії після технологічного відновлення за анаеробних умов за температури –15 °С, складає 9 місяців.
{"title":"ІННОВАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОВЛЕННЯ ЧАСТКОВО ПОЛІМЕРИЗОВАНОЇ ОЛІЇ ХМЕЛЮ","authors":"Владислав В. Любченко, Олександр П. Стецюк, В. І. Ратошнюк, Олег В. Венгер, Ігор П. Штанько","doi":"10.15421/jchemtech.v31i2.277939","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/jchemtech.v31i2.277939","url":null,"abstract":"Ефірні олії здатні до окиснення та полімеризації, внаслідок чого змінюються їх органолептичні, фізико-хімічні показники та вміст головних компонентів. Це унеможливлює їх подальше використання. Метою нашого дослідження було створення способу технологічного відновлення окисненої частково полімеризованої олії хмелю та встановлення оптимальних термінів зберігання. Для дослідження була вибрана ефірна олія хмелю сорту «Промінь», показники якості якої не відповідали нормативним вимогам. Досліджено кінетику виходу відновленої олії, зміни накопичення терпенових сполук за схемою відбору – 15 : 10 : 15 : 20 хв. Проведено оцінку вмісту терпенових сполук олії хмелю, що отримана способом технологічного відновлення та встановлено відповідність нормативним діапазонам вимог якості, зокрема мірцену, % – 45–75, бета каріофілену, % – 4–15 та гумулену, % 7–35. Аналогічно підтверджено відповідність нормативним вимогам органолептичних, фізико-хімічних критеріїв якості відновленої олії. Експериментально визначено, що раціональний термін зберігання олії після технологічного відновлення за анаеробних умов за температури –15 °С, складає 9 місяців.","PeriodicalId":41282,"journal":{"name":"Journal of Chemistry and Technologies","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.5,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45303248","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.15421/jchemtech.v31i2.275366
Юлія В. Юдіна, Ігор М. Грубник, Людмила М. Малоштан, Дмитро Л. Великий, Ірина Г. Оганесян, Наталія Ю. Бевз, Олександр В. Артюшенко
У даній роботі ми вивчали екстракцію прополісу оліями. Для експерименту використовували зразки прополісу, зібрані в різних регіонах України (Харківська, Сумська, Полтавська, Київська, Дніпропетровська області) та визначали їх відповідність ДСТУ 4662:2006 «Прополіс». Усі відібрані зразки відповідали вимогам цього стандарту, а для отримання олійних екстрактів використовували комбіновану партію прополісу. Екстрагентами були обрані найпоширеніші рослинні олії (кукурудзяна, соняшникова, оливкова), якість яких була підтверджена. Технологічний підхід до отримання олійних екстрактів базувався на даних попередніх досліджень; екстракцію проводили за 60 °C і постійному перемішуванні протягом 1 години. Отримані масляні екстракти прополісу оцінювали за зовнішнім виглядом, кислотним і перекисним числами, густиною, ідентифікацією та кількісним визначенням фенольних речовин. Наявність речовин фенольного та флавоноїдного складу підтверджено специфічними реакціями. У результаті кількісного визначення загалього вмісту фенольних сполук (ТРС) в отриманих екстрактах встановлено, що ТРС в досліджуваних олійних екстрактах становить близько 4.95±0.15 %, що відповідає кількісному вмісту цих біологічно активних речовин у субстанції прополісу (не менше, ніж 25.0 %).
{"title":"МАСЛЯНИЙ ЕКСТРАКТ ПРОПОЛІСУ: ЯКІСНІ ТА КІЛЬКІСНІ АСПЕКТИ","authors":"Юлія В. Юдіна, Ігор М. Грубник, Людмила М. Малоштан, Дмитро Л. Великий, Ірина Г. Оганесян, Наталія Ю. Бевз, Олександр В. Артюшенко","doi":"10.15421/jchemtech.v31i2.275366","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/jchemtech.v31i2.275366","url":null,"abstract":"У даній роботі ми вивчали екстракцію прополісу оліями. Для експерименту використовували зразки прополісу, зібрані в різних регіонах України (Харківська, Сумська, Полтавська, Київська, Дніпропетровська області) та визначали їх відповідність ДСТУ 4662:2006 «Прополіс». Усі відібрані зразки відповідали вимогам цього стандарту, а для отримання олійних екстрактів використовували комбіновану партію прополісу. Екстрагентами були обрані найпоширеніші рослинні олії (кукурудзяна, соняшникова, оливкова), якість яких була підтверджена. Технологічний підхід до отримання олійних екстрактів базувався на даних попередніх досліджень; екстракцію проводили за 60 °C і постійному перемішуванні протягом 1 години. Отримані масляні екстракти прополісу оцінювали за зовнішнім виглядом, кислотним і перекисним числами, густиною, ідентифікацією та кількісним визначенням фенольних речовин. Наявність речовин фенольного та флавоноїдного складу підтверджено специфічними реакціями. У результаті кількісного визначення загалього вмісту фенольних сполук (ТРС) в отриманих екстрактах встановлено, що ТРС в досліджуваних олійних екстрактах становить близько 4.95±0.15 %, що відповідає кількісному вмісту цих біологічно активних речовин у субстанції прополісу (не менше, ніж 25.0 %).","PeriodicalId":41282,"journal":{"name":"Journal of Chemistry and Technologies","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.5,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"45940708","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-07-25DOI: 10.15421/jchemtech.v31i2.278892
М.Б. Кравченко, С.В. Кокул
Кріорефрижератори Джоуля-Томсона, що працюють на сумішевих робочих тілах, мають значні переваги перед холодильними машинами, які використовують чисті холодоагенти. В процесі оптимізації складу зеотропних сумішей холодоагентів необхідно враховувати особливості роботи компресорів об'ємної дії. Відомо, що подача поршневого компресора суттєво залежить від ступеня стиснення і тиску нагнітання компресора. Тому оптимізувати склад зеотропних сумішей холодоагентів за фіксованої молярної витрати, як це робиться в багатьох дослідженнях, недоцільно. У цій статті описано метод оптимізації роботи холодильної машини, що працює на п’ятикомпонентній зеотропній суміші холодоагентів. В якості цільової функції було обрано максимальну холодопродуктивність установки, побудованої на базі герметичного компресора TAG 2513Z, за температури об'єкта охолодження 120 К. Під час оптимізації варіювалися такі параметри: тиск нагнітання і всмоктування компресора, склад п’ятикомпонентної робочої суміші, а також температура перед дросельним вентилем і температура на вході в фазовий сепаратор. В результаті обробки результатів чисельного експерименту було отримано аналітичний вираз, який апроксимує роботу холодильної установки в залежності від восьми параметрів, що варіювалися. Це дозволило знайти оптимальний режим роботи холодильної машини, за якого досягається максимальна холодопродуктивність. За оптимального режиму роботи холодильної машини тиск всмоктування становить 2.35 бар, а тиск нагнітання – 16.0 бар. За оптимального складу робочої речовини досягається максимальна холодопродуктивність 147.7 Вт за витрати енергії компресором 2.36 кВт.
{"title":"НОВИЙ ПІДХІД ДО ОПТИМІЗАЦІЇ СКЛАДУ СУМІШЕВОГО ХОЛОДОАГЕНТУ","authors":"М.Б. Кравченко, С.В. Кокул","doi":"10.15421/jchemtech.v31i2.278892","DOIUrl":"https://doi.org/10.15421/jchemtech.v31i2.278892","url":null,"abstract":"Кріорефрижератори Джоуля-Томсона, що працюють на сумішевих робочих тілах, мають значні переваги перед холодильними машинами, які використовують чисті холодоагенти. В процесі оптимізації складу зеотропних сумішей холодоагентів необхідно враховувати особливості роботи компресорів об'ємної дії. Відомо, що подача поршневого компресора суттєво залежить від ступеня стиснення і тиску нагнітання компресора. Тому оптимізувати склад зеотропних сумішей холодоагентів за фіксованої молярної витрати, як це робиться в багатьох дослідженнях, недоцільно. У цій статті описано метод оптимізації роботи холодильної машини, що працює на п’ятикомпонентній зеотропній суміші холодоагентів. В якості цільової функції було обрано максимальну холодопродуктивність установки, побудованої на базі герметичного компресора TAG 2513Z, за температури об'єкта охолодження 120 К. Під час оптимізації варіювалися такі параметри: тиск нагнітання і всмоктування компресора, склад п’ятикомпонентної робочої суміші, а також температура перед дросельним вентилем і температура на вході в фазовий сепаратор. В результаті обробки результатів чисельного експерименту було отримано аналітичний вираз, який апроксимує роботу холодильної установки в залежності від восьми параметрів, що варіювалися. Це дозволило знайти оптимальний режим роботи холодильної машини, за якого досягається максимальна холодопродуктивність. За оптимального режиму роботи холодильної машини тиск всмоктування становить 2.35 бар, а тиск нагнітання – 16.0 бар. За оптимального складу робочої речовини досягається максимальна холодопродуктивність 147.7 Вт за витрати енергії компресором 2.36 кВт.","PeriodicalId":41282,"journal":{"name":"Journal of Chemistry and Technologies","volume":" ","pages":""},"PeriodicalIF":0.5,"publicationDate":"2023-07-25","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"44547560","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：