Pub Date : 2023-03-20DOI: 10.32782/humanitas/2022.6.8
Катерина Шовш
Метою статті є розкриття теоретико-практичних передумов розвитку соціальної культури на сучасному етапі. Виявлено, що соціальна культура є системно цілісною соціальною якістю, яка відображає досягнутий рівень розвитку, який являє собою набір соціальних норм і цінностей, що склалися історично і притаманні певній соціальній системі. Визначено, що серед суттєвих ознак соціальної культури, що визначаються як приналежність до культури в цілому, є природа ціннісних смислів та їх інтерсуб’єктивна взаємодія як джерело трансформації цінностей і смислів. З’ясовано, що соціальна культура є найбільш чутливим показником реалізації прав людини, таких як ідентичність, національна пам’ять, самоповага та соціальний мир. Виявлено, що соціальна культура висвітлює історично зумовлений рівень розвитку українського суспільства, творчі здібності людини, що виражаються в її організації та способі діяльності, створених матеріальних і духовних цінностях, тому стан українського суспільства визначається соціальною культурою українського народу, тобто ступенем відповідності волі і свідомості даним природою законам суспільного життя. Визначено, що для України сьогодні важливим є розвиток соціальної культури, який можна забезпечити дотримуючись принципу демократичності, відповідно до чого справжню демократію може гарантувати лише формування соціальної культури громадян. Розглянуто передумови формування соціальної культури та встановлено, що сучасна Україна, яка зазнала трансформаційних змін після розпаду Радянського Союзу, переживає нову хвилю ціннісної трансформації, яка відродилася після Революції Гідності та триває досі в умовах російсько-української війни. Визначено, що у контексті російсько-української війни, яка вплинула на мільйони життів, соціальна культура виявилася важливим інструментом незламності українського народу та пріоритетом соціального розвитку суспільства.
{"title":"ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ","authors":"Катерина Шовш","doi":"10.32782/humanitas/2022.6.8","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.8","url":null,"abstract":"Метою статті є розкриття теоретико-практичних передумов розвитку соціальної культури на сучасному етапі. Виявлено, що соціальна культура є системно цілісною соціальною якістю, яка відображає досягнутий рівень розвитку, який являє собою набір соціальних норм і цінностей, що склалися історично і притаманні певній соціальній системі. Визначено, що серед суттєвих ознак соціальної культури, що визначаються як приналежність до культури в цілому, є природа ціннісних смислів та їх інтерсуб’єктивна взаємодія як джерело трансформації цінностей і смислів. З’ясовано, що соціальна культура є найбільш чутливим показником реалізації прав людини, таких як ідентичність, національна пам’ять, самоповага та соціальний мир. Виявлено, що соціальна культура висвітлює історично зумовлений рівень розвитку українського суспільства, творчі здібності людини, що виражаються в її організації та способі діяльності, створених матеріальних і духовних цінностях, тому стан українського суспільства визначається соціальною культурою українського народу, тобто ступенем відповідності волі і свідомості даним природою законам суспільного життя. Визначено, що для України сьогодні важливим є розвиток соціальної культури, який можна забезпечити дотримуючись принципу демократичності, відповідно до чого справжню демократію може гарантувати лише формування соціальної культури громадян. Розглянуто передумови формування соціальної культури та встановлено, що сучасна Україна, яка зазнала трансформаційних змін після розпаду Радянського Союзу, переживає нову хвилю ціннісної трансформації, яка відродилася після Революції Гідності та триває досі в умовах російсько-української війни. Визначено, що у контексті російсько-української війни, яка вплинула на мільйони життів, соціальна культура виявилася важливим інструментом незламності українського народу та пріоритетом соціального розвитку суспільства.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49406827","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-20DOI: 10.32782/humanitas/2022.6.9
Вікторія Ісаченко
У статті розглянуто сучасні підходи до визначення понять проблеми професійної самореалізації соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення. Здійснено теоретичний аналіз визначення понятійно-категоріального апарату теми дослідження. Зокрема всебічно розкрито такі поняття, як: «реалізація», «самореалізація», «професійна самореалізація», «професійна самореалізація особистості», «професіоналізм», «професіонал», «професія соціального працівника» та ін. На основі теоретичного аналізу визначено структуру професійної самореалізації соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення. Здійснено аналітичний огляд «Стандарту вищої освіти за спеціальністю 231 «Соціальна робота» для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти», з метою вивчення націлені програми на майбутню професійну самореалізацію соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення. Проаналізовано трактування «професійної самореалізації особистості» у працях сучасних дослідників. Охарактеризовано професійна самореалізація особистості фахівця соціальної сфери в системі освіти. Проаналізовано акмеологічний підхід до визначення та трактування професійної самореалізації особистості фахівця соціальної сфери у системі методичної роботи. Задля більш повного та об’єктивного уявлення про професійну самореалізацію соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення здійснено порівняльний аналіз з професійною самореалізацією психолога в практичній діяльності. Визначено та охарактеризовано критерії, що висуваються до понять «професіоналізм та професійний розвиток особистості». Розглянуто сучасні джерела, які подають власні визначення поняття «Професійна самореалізація майбутніх соціальних працівників». Розкрито роль та місце підвищення кваліфікації у процесі професійної самореалізації соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення.
{"title":"ПРОФЕСІЙНА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ","authors":"Вікторія Ісаченко","doi":"10.32782/humanitas/2022.6.9","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.9","url":null,"abstract":"У статті розглянуто сучасні підходи до визначення понять проблеми професійної самореалізації соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення. Здійснено теоретичний аналіз визначення понятійно-категоріального апарату теми дослідження. Зокрема всебічно розкрито такі поняття, як: «реалізація», «самореалізація», «професійна самореалізація», «професійна самореалізація особистості», «професіоналізм», «професіонал», «професія соціального працівника» та ін. На основі теоретичного аналізу визначено структуру професійної самореалізації соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення. Здійснено аналітичний огляд «Стандарту вищої освіти за спеціальністю 231 «Соціальна робота» для першого (бакалаврського) рівня вищої освіти», з метою вивчення націлені програми на майбутню професійну самореалізацію соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення. Проаналізовано трактування «професійної самореалізації особистості» у працях сучасних дослідників. Охарактеризовано професійна самореалізація особистості фахівця соціальної сфери в системі освіти. Проаналізовано акмеологічний підхід до визначення та трактування професійної самореалізації особистості фахівця соціальної сфери у системі методичної роботи. Задля більш повного та об’єктивного уявлення про професійну самореалізацію соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення здійснено порівняльний аналіз з професійною самореалізацією психолога в практичній діяльності. Визначено та охарактеризовано критерії, що висуваються до понять «професіоналізм та професійний розвиток особистості». Розглянуто сучасні джерела, які подають власні визначення поняття «Професійна самореалізація майбутніх соціальних працівників». Розкрито роль та місце підвищення кваліфікації у процесі професійної самореалізації соціального працівника в сучасній системі соціального забезпечення.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"43132980","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-20DOI: 10.32782/humanitas/2022.6.12
Оксана Сільвестрова, Оксана Жук, Олена Гапончук
ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНОЇ АСОЦІАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ СУЧАСНОСТІ У статті висвітлено особливості та основні напрями діяльності Міжнародної асоціації соціального забезпечення (ISSA). Заснована під егідою Міжнародної організації праці, ISSA налічує понад 320 організацій-членів у більш як 150 країнах. Діяльність ISSA націлена на сприяння вдосконаленню в галузі адміністрування соціального забезпечення за допомогою професійних рекомендацій, знань експертів, послуг та підтримки для розробки ефективних систем та політики соціального забезпечення в усьому світі. Показано місце і роль ISSA в міжнародній системі соціального захисту та соціального забезпечення, її внесок у просування та розвиток системи соціального забезпечення у світі. Метою дослідження є аналіз основних напрямів та специфіки діяльності Міжнародної асоціації соціального забезпечення (ISSA) в контексті глобальних викликів сучасності та співвіднесення діяльності ISSA з програмами соціального добробуту. У статті наголошено, що запобігання соціальним викликам і ризикам розглядається як невід'ємна частина системи соціального забезпечення. Тому сучасні глобальні виклики (безробіття (у тому числі й серед молоді), старіння населення, нерівність доступу до соціальних послуг, систем освіти, охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, проблеми трудової міграції, стрімкий технологічний розвиток та цифровізація економіки, високі очікування громадськості щодо наявності та якості соціальних послуг та інші) ставлять перед системою соціального забезпечення вимогу швидкого та ефективного реагування на виклики часу для мінімізації соціальних ризиків, узабезпечення від погіршення добробуту, зниження соціальної напруженості. Тому перед Міжнародною асоціацією соціального забезпечення постають завдання не лише забезпечення стійкого функціонування існуючої системи соціального забезпечення, а й її модернізації відповідно до викликів часу. Таким чином, діяльність ISSA спрямована на оцінку прогалин та потреби системи соціального забезпечення, визначення пріоритетного плану дій, реалізацію ініціатив з покращення функціонування системи соціального забезпечення та оцінку їх прогресу.
{"title":"ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНОЇ АСОЦІАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ СУЧАСНОСТІ","authors":"Оксана Сільвестрова, Оксана Жук, Олена Гапончук","doi":"10.32782/humanitas/2022.6.12","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.12","url":null,"abstract":"ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНОЇ АСОЦІАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ СУЧАСНОСТІ У статті висвітлено особливості та основні напрями діяльності Міжнародної асоціації соціального забезпечення (ISSA). Заснована під егідою Міжнародної організації праці, ISSA налічує понад 320 організацій-членів у більш як 150 країнах. Діяльність ISSA націлена на сприяння вдосконаленню в галузі адміністрування соціального забезпечення за допомогою професійних рекомендацій, знань експертів, послуг та підтримки для розробки ефективних систем та політики соціального забезпечення в усьому світі. Показано місце і роль ISSA в міжнародній системі соціального захисту та соціального забезпечення, її внесок у просування та розвиток системи соціального забезпечення у світі. Метою дослідження є аналіз основних напрямів та специфіки діяльності Міжнародної асоціації соціального забезпечення (ISSA) в контексті глобальних викликів сучасності та співвіднесення діяльності ISSA з програмами соціального добробуту. У статті наголошено, що запобігання соціальним викликам і ризикам розглядається як невід'ємна частина системи соціального забезпечення. Тому сучасні глобальні виклики (безробіття (у тому числі й серед молоді), старіння населення, нерівність доступу до соціальних послуг, систем освіти, охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, проблеми трудової міграції, стрімкий технологічний розвиток та цифровізація економіки, високі очікування громадськості щодо наявності та якості соціальних послуг та інші) ставлять перед системою соціального забезпечення вимогу швидкого та ефективного реагування на виклики часу для мінімізації соціальних ризиків, узабезпечення від погіршення добробуту, зниження соціальної напруженості. Тому перед Міжнародною асоціацією соціального забезпечення постають завдання не лише забезпечення стійкого функціонування існуючої системи соціального забезпечення, а й її модернізації відповідно до викликів часу. Таким чином, діяльність ISSA спрямована на оцінку прогалин та потреби системи соціального забезпечення, визначення пріоритетного плану дій, реалізацію ініціатив з покращення функціонування системи соціального забезпечення та оцінку їх прогресу.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48045467","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-20DOI: 10.32782/humanitas/2022.6.10
Андрій Колосок, Олена БЄЛКІНА-КОВАЛЬЧУК
Метою дослідження є аналіз зарубіжного досвіду соціального захисту населення та визначення перспектив його застосування в Україні. У статті досліджено континентальну, англосаксонську, скандинавську, південно-європейську, неоліберальну моделі соціального захисту населення, виокремлено властиві їм характеристики, переваги та недоліки, зазначено країни де вони застосовуються. Сформовано основні тенденцій характерні адміністративному і правовому регулюванню системи соціального захисту в розвинутих державах світу: стале зростання асортименту та якості соціальних послуг; пріоритетне соціальне обслуговування дітей з особливими потребами і дітей, позбавлених батьківської опіки; максимальне делегування функцій соціального захисту від органів центральної державної влади до місцевого самоврядування, а також передання відповідного фінансового ресурсу; активне залучення громадських організацій, волонтерів, благодійних фондів до вирішення проблем осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах; створення конкурентних умов для приватних надавачів соціальних послуг; забезпечення громадянам права на соціальне обслуговування та постійний контроль за якістю наданих соціальних послуг та особами які їх отримали. Вказано, що у вітчизняній системі соціального захисту необхідно поєднати кращі сторони англосаксонської, континентальної та скандинавської моделей, нівелюючі їх негативні якості. Зокрема, в англосаксонської моделі слід перейняти підходи щодо обмеження кількості пільговиків, отримувачів субсидій та інших видів соціальної допомоги; в скандинавської необхідно запозичити всеохоплюючу систему соціального страхування, за принципом мінімізації відсотка страхування та максимізації кількості застрахованих від всіх можливих соціальних ризиків; в континентальної моделі необхідно перейняти стабільність законодавства, правил соціального страхування та отримання соціальних допомог і виплат. Перспективи подальших досліджень полягають в удосконаленні механізму забезпечення соціальних гарантій населенню в післявоєнний період з урахуванням зарубіжного досвіду.
{"title":"ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ","authors":"Андрій Колосок, Олена БЄЛКІНА-КОВАЛЬЧУК","doi":"10.32782/humanitas/2022.6.10","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.10","url":null,"abstract":"Метою дослідження є аналіз зарубіжного досвіду соціального захисту населення та визначення перспектив його застосування в Україні. У статті досліджено континентальну, англосаксонську, скандинавську, південно-європейську, неоліберальну моделі соціального захисту населення, виокремлено властиві їм характеристики, переваги та недоліки, зазначено країни де вони застосовуються. Сформовано основні тенденцій характерні адміністративному і правовому регулюванню системи соціального захисту в розвинутих державах світу: стале зростання асортименту та якості соціальних послуг; пріоритетне соціальне обслуговування дітей з особливими потребами і дітей, позбавлених батьківської опіки; максимальне делегування функцій соціального захисту від органів центральної державної влади до місцевого самоврядування, а також передання відповідного фінансового ресурсу; активне залучення громадських організацій, волонтерів, благодійних фондів до вирішення проблем осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах; створення конкурентних умов для приватних надавачів соціальних послуг; забезпечення громадянам права на соціальне обслуговування та постійний контроль за якістю наданих соціальних послуг та особами які їх отримали. Вказано, що у вітчизняній системі соціального захисту необхідно поєднати кращі сторони англосаксонської, континентальної та скандинавської моделей, нівелюючі їх негативні якості. Зокрема, в англосаксонської моделі слід перейняти підходи щодо обмеження кількості пільговиків, отримувачів субсидій та інших видів соціальної допомоги; в скандинавської необхідно запозичити всеохоплюючу систему соціального страхування, за принципом мінімізації відсотка страхування та максимізації кількості застрахованих від всіх можливих соціальних ризиків; в континентальної моделі необхідно перейняти стабільність законодавства, правил соціального страхування та отримання соціальних допомог і виплат. Перспективи подальших досліджень полягають в удосконаленні механізму забезпечення соціальних гарантій населенню в післявоєнний період з урахуванням зарубіжного досвіду.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48072806","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-20DOI: 10.32782/humanitas/2022.6.5
Світлана Миколюк
У статті обґрунтовано необхідність та виняткову роль роботи соціальних працівників під час воєнних дій на території України. Зокрема, зазначено, що в тривалому стресовому стані соціальний працівник потенційно отримує професійне вигорання. Наголошено, що вигорання працівників соціальної сфери проявляється у: нeгaтивних змiнaх cтepeoтипної пoвeдінки, професійних навичок, моделей комунікацій; зниженні рівня продуктивності виконаної роботи; знівелюванні здатності прийняття вольових рішень, незацікавленості у професійному самовдосконаленні; недобросовісному відношенні до виконання покладених обов’язків. З’ясовано, що професійне вигорання соціального працівника відбувається на фоні підвищеної відповідальності за сам характер та результати своєї діяльності. Даний факт спричиняє неабияке психологічне навантаження для соціального працівника, оскільки супроводжуєть- ся високим рівнем самовідповідальності та потенційними можливими ризиками для отримувачів соціальних послуг. Наголошено, що в умовах військового стану розвиток професійних якостей соціального працівника сповільнюється під впливом стресу та страху перед наслідками військового вторгнення. Проаналізовано фактори котрі найбільше впливають на професійну діяльність у соціальній сфері в умовах війни. Зокрема, виокремлено основні критерії які спонукають вигорання соціального працівника. Проаналізовано ряд об’єктивних та суб’єктивних факторів, котрі загострилися в умовах війни, провокують потужне емоційне напруження та стрес, породжують почуття незадо- воленості, накопичення втоми, що в свою чергу пpизвoдить дo виcнaжeння тa вигopaння соціального працівника. В результаті проведеного аналізу з’ясовано, що професійне вигорання соціальних працівників є тим деструктивним фактором, що не тільки знижує якість надання соціальних послуг, свідчить про професійний регрес, незадоволе- ність самореалізацією, руйнує їхнє фізичне та психологічне здоров’я, а й становить небезпеку для клієнтів, які звертаються до соціальних служб за допомогою.
{"title":"ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ","authors":"Світлана Миколюк","doi":"10.32782/humanitas/2022.6.5","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.5","url":null,"abstract":"У статті обґрунтовано необхідність та виняткову роль роботи соціальних працівників під час воєнних дій на території України. Зокрема, зазначено, що в тривалому стресовому стані соціальний працівник потенційно отримує професійне вигорання. Наголошено, що вигорання працівників соціальної сфери проявляється у: нeгaтивних змiнaх cтepeoтипної пoвeдінки, професійних навичок, моделей комунікацій; зниженні рівня продуктивності виконаної роботи; знівелюванні здатності прийняття вольових рішень, незацікавленості у професійному самовдосконаленні; недобросовісному відношенні до виконання покладених обов’язків. З’ясовано, що професійне вигорання соціального працівника відбувається на фоні підвищеної відповідальності за сам характер та результати своєї діяльності. Даний факт спричиняє неабияке психологічне навантаження для соціального працівника, оскільки супроводжуєть- ся високим рівнем самовідповідальності та потенційними можливими ризиками для отримувачів соціальних послуг. Наголошено, що в умовах військового стану розвиток професійних якостей соціального працівника сповільнюється під впливом стресу та страху перед наслідками військового вторгнення. Проаналізовано фактори котрі найбільше впливають на професійну діяльність у соціальній сфері в умовах війни. Зокрема, виокремлено основні критерії які спонукають вигорання соціального працівника. Проаналізовано ряд об’єктивних та суб’єктивних факторів, котрі загострилися в умовах війни, провокують потужне емоційне напруження та стрес, породжують почуття незадо- воленості, накопичення втоми, що в свою чергу пpизвoдить дo виcнaжeння тa вигopaння соціального працівника. В результаті проведеного аналізу з’ясовано, що професійне вигорання соціальних працівників є тим деструктивним фактором, що не тільки знижує якість надання соціальних послуг, свідчить про професійний регрес, незадоволе- ність самореалізацією, руйнує їхнє фізичне та психологічне здоров’я, а й становить небезпеку для клієнтів, які звертаються до соціальних служб за допомогою.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-20","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"48227347","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-17DOI: 10.32782/humanitas/2022.6.4
Ганна Коваль
Сучасний стан розвитку українського суспільства характеризується як кризовий, а тому він обумовлений пошуком власного шляху розвитку та зміни цінностей. Україна, як незалежна держава, що стала на самостійний шлях формування нових соціально-економічних, політичних, духовних орієнтирів, свої ідеї, мрії та сподівання значною мірою пов’язує з молоддю. Сучасні вчені та практики соціальної роботи, педагогіки, психології, управління, соціології, права визначають основні цінності сучасної молоді, якими вона оперує сьогодні і які складають її внутрішній світ та формують ставлення до навколишнього світу. Слід зазначити, що сьогодні культура та цінності молоді формуються під впливом багатьох факторів, які, на жаль, не завжди є позитивними. Молодь переосмислює духовні цінності, норми, змінює свої ідеали та ідеї, які становлять основу визначення пріоритетних напрямів розвитку держави, в тому числі і змінює погляди на формування та становлення демократичних ціннісних засад. Нинішня ситуація характеризується порушеннями в механізмі наступності, молодь відмовляється від усього минулого, не сприймає досвід батьків. Проблема ціннісних орієнтацій є центральною у сучасній соціології, психології, педагогіці та філософії. Вона також є важливою для розуміння процесу врегулювання взаємовідносин людини та суспільства. Соціальна значущість даної проблеми, багатоаспектність її досліджуваності, зростання інтересу до суспільного розвитку – все це вимагає системного аналізу цінностей та ціннісних орієнтацій, їх сутності, природи, взаємозв’язків системи цінностей, ціннісних орієнтацій індивіда, суспільства в цілому і тих соціокультурних трансформаційних процесів, які відбуваються в нашому суспільстві. Разом зі змінами сьогодення, з економічними, національними проблемами, актуальною стає проблема цінностей. Ціннісні орієнтації проявляють свою значимість під час аналізу структури людської діяльності, яка неможлива без орієнтації в навколишньому світі. Тож, як бачимо, питання вивчення природи та сутності ціннісних орієнтацій є дуже важливим на сьогоднішній день, оскільки, вони є основою успішної життєдіяльності кожної людини у суспільстві. Ціннісні орієнтації становлять собою інтегративні, вільно та відповідально обрані особистістю установки, що є ширшими і більш включеними, ніж будь-які фіксовані або ж навіть базові соціальні установки, орієнтири та ідеали. Ціннісні орієнтації характеризують ставлення особистості до найбільш важливих цілей життєдіяльності та до способів досягнення цих цілей. Навіть у стабільних суспільствах процеси розвитку та зміни поколінь зумовлюють протидію конкуруючих нормативно-ціннісних систем. Значно ширше за змістом розуміння сутності поняття «ціннісні орієнтації» представлено у соціологічному словнику, в якому під цим словосполученням автори вбачають соціальні, економічні, політичні, моральні, релігійні, естетичні, гносеологічні, онтологічні та/або ідеологічні засади оціночних суджень суб’єкта про оточуючу дійсність, ті чи інші її сторони, сфери, об’єк
{"title":"СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ»","authors":"Ганна Коваль","doi":"10.32782/humanitas/2022.6.4","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.4","url":null,"abstract":"Сучасний стан розвитку українського суспільства характеризується як кризовий, а тому він обумовлений пошуком власного шляху розвитку та зміни цінностей. Україна, як незалежна держава, що стала на самостійний шлях формування нових соціально-економічних, політичних, духовних орієнтирів, свої ідеї, мрії та сподівання значною мірою пов’язує з молоддю. Сучасні вчені та практики соціальної роботи, педагогіки, психології, управління, соціології, права визначають основні цінності сучасної молоді, якими вона оперує сьогодні і які складають її внутрішній світ та формують ставлення до навколишнього світу. Слід зазначити, що сьогодні культура та цінності молоді формуються під впливом багатьох факторів, які, на жаль, не завжди є позитивними. Молодь переосмислює духовні цінності, норми, змінює свої ідеали та ідеї, які становлять основу визначення пріоритетних напрямів розвитку держави, в тому числі і змінює погляди на формування та становлення демократичних ціннісних засад. Нинішня ситуація характеризується порушеннями в механізмі наступності, молодь відмовляється від усього минулого, не сприймає досвід батьків. Проблема ціннісних орієнтацій є центральною у сучасній соціології, психології, педагогіці та філософії. Вона також є важливою для розуміння процесу врегулювання взаємовідносин людини та суспільства. Соціальна значущість даної проблеми, багатоаспектність її досліджуваності, зростання інтересу до суспільного розвитку – все це вимагає системного аналізу цінностей та ціннісних орієнтацій, їх сутності, природи, взаємозв’язків системи цінностей, ціннісних орієнтацій індивіда, суспільства в цілому і тих соціокультурних трансформаційних процесів, які відбуваються в нашому суспільстві. Разом зі змінами сьогодення, з економічними, національними проблемами, актуальною стає проблема цінностей. Ціннісні орієнтації проявляють свою значимість під час аналізу структури людської діяльності, яка неможлива без орієнтації в навколишньому світі. Тож, як бачимо, питання вивчення природи та сутності ціннісних орієнтацій є дуже важливим на сьогоднішній день, оскільки, вони є основою успішної життєдіяльності кожної людини у суспільстві. Ціннісні орієнтації становлять собою інтегративні, вільно та відповідально обрані особистістю установки, що є ширшими і більш включеними, ніж будь-які фіксовані або ж навіть базові соціальні установки, орієнтири та ідеали. Ціннісні орієнтації характеризують ставлення особистості до найбільш важливих цілей життєдіяльності та до способів досягнення цих цілей. Навіть у стабільних суспільствах процеси розвитку та зміни поколінь зумовлюють протидію конкуруючих нормативно-ціннісних систем. Значно ширше за змістом розуміння сутності поняття «ціннісні орієнтації» представлено у соціологічному словнику, в якому під цим словосполученням автори вбачають соціальні, економічні, політичні, моральні, релігійні, естетичні, гносеологічні, онтологічні та/або ідеологічні засади оціночних суджень суб’єкта про оточуючу дійсність, ті чи інші її сторони, сфери, об’єк","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47310024","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-17DOI: 10.32782/humanitas/2022.6.1
Каріна Бортун
Сучасному станові розвитку українського соціуму властиві різноманітні зіткнення суспільних шарів: матеріальних, духовних, виробничих, міжособистісних відносин. Тому важливу роль в архітектоніці професійної компетентності майбутнього соціального працівника відіграє конфліктологічна компетентність, яка вимагає не лише ґрунтовних конфліктологічних знань, а й навичок конструктивного вирішення професійних конфліктологічних ситуацій, попередження розгортання конфліктів, їхньої вчасної діагностики. Актуальним розвиток конфліктологічної компетентності в сучасних реаліях воєнних подій пояснюємо високою конфліктогенністю соціальної сфери. Адже об’єктивні протиріччя в процесі професійної діяльності, здобуваючи майбутній фах надають конфліктам шлейф неминучості, а конфліктологічну компетентність ‒ надважливою складовою професіоналізму соціального працівника. Саме тому пріоритетною вважаємо цілеспрямовану організацію роботи з формування конфліктологічної компетентності під час підготовки здобувача освіти спеціальності 231 «Соціальна робота» закладу вищої освіти до професійної діяльності на соціальній ниві. Конфліктологічна компетентність тлумачимо як важливий рівень обізнаності фахівця соціальної сфери про діапазон правильних стратегій сторін конфлікту та вміння конструктивно діяти в ситуаціях конфлікту. Представлено аналіз підходів формування конфліктологічної компетентності особистості, маємо наголосити, що відповідно до підходів її потрактовують як підсистему професіоналізму, у віковому аспекті, у системі професійної компетентності студентів. Нами унаочнено структуру конфліктологічної компетенції, з детальними коментарями щодо кожного з її елементів. Подано модель формування окресленого явища у майбутніх соціальних працівників, яка передбачає мету, завдання, умови та основні напрями. Маємо наголосити, що умовами формування конструктивної конфліктності здобувачів освіти під час навчання є такі: розвиток інтелектуальної активності, формування критичного мислення, орієнтація на суб’єктність, діалогізація навчального процесу, міжпредметні зв’язки.
{"title":"ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ КОНФЛІКТОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 231 «СОЦІАЛЬНА РОБОТА»","authors":"Каріна Бортун","doi":"10.32782/humanitas/2022.6.1","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.1","url":null,"abstract":"Сучасному станові розвитку українського соціуму властиві різноманітні зіткнення суспільних шарів: матеріальних, духовних, виробничих, міжособистісних відносин. Тому важливу роль в архітектоніці професійної компетентності майбутнього соціального працівника відіграє конфліктологічна компетентність, яка вимагає не лише ґрунтовних конфліктологічних знань, а й навичок конструктивного вирішення професійних конфліктологічних ситуацій, попередження розгортання конфліктів, їхньої вчасної діагностики. Актуальним розвиток конфліктологічної компетентності в сучасних реаліях воєнних подій пояснюємо високою конфліктогенністю соціальної сфери. Адже об’єктивні протиріччя в процесі професійної діяльності, здобуваючи майбутній фах надають конфліктам шлейф неминучості, а конфліктологічну компетентність ‒ надважливою складовою професіоналізму соціального працівника. Саме тому пріоритетною вважаємо цілеспрямовану організацію роботи з формування конфліктологічної компетентності під час підготовки здобувача освіти спеціальності 231 «Соціальна робота» закладу вищої освіти до професійної діяльності на соціальній ниві. Конфліктологічна компетентність тлумачимо як важливий рівень обізнаності фахівця соціальної сфери про діапазон правильних стратегій сторін конфлікту та вміння конструктивно діяти в ситуаціях конфлікту. Представлено аналіз підходів формування конфліктологічної компетентності особистості, маємо наголосити, що відповідно до підходів її потрактовують як підсистему професіоналізму, у віковому аспекті, у системі професійної компетентності студентів. Нами унаочнено структуру конфліктологічної компетенції, з детальними коментарями щодо кожного з її елементів. Подано модель формування окресленого явища у майбутніх соціальних працівників, яка передбачає мету, завдання, умови та основні напрями. Маємо наголосити, що умовами формування конструктивної конфліктності здобувачів освіти під час навчання є такі: розвиток інтелектуальної активності, формування критичного мислення, орієнтація на суб’єктність, діалогізація навчального процесу, міжпредметні зв’язки.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"41804953","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-17DOI: 10.32782/humanitas/2022.6.2
С.О. Заєць
У статті зазначено зв'язок між поняттями «екологія», «культура» та «екокультура особистості». Проаналізовано поняття «природа» як філософську категорію, зазначивши особливості форм вираження І та ІІ природи. Розкрито поняття екологічної культури в залежності формування свідомості людини; зазначено проблеми формування екологічної свідомості у дітей; наведено приклад формування екокультури в процесі проектної діяльності, як практичний досвід підготовки хореографів до роботи в закладах освіти. Відмічено, екологічні катастрофи як наслідок антропологічної дії сьогоднішнього суспільства на живі системи всіх рівнів. Наголошено на проблемі бездуховності та споживацькому ставленні до природи, що залежить від екокультури особистості. Описано ланцюг системи формування екологічних знань, культури. Школу розглянуто як сходинку збагачення людини знаннями про природне і соціальне оточення, ознайомлення із загальною цілісною картиною світу і формування науково обґрунтованого морального і естетичного ставлення до природи. Розкрито значимість екологічної парадигми в освітньому процесі для розвитку духовно-моральних якостей особистості підвищує значущість нормативного та ціннісного компонентів. Визначено, що системне навчання і виховання формує «людину культури», та саме проектне навчання формує «екокультуру особистості». Наведено приклад проектної діяльності на екологічну тему «Сльози землі». Підсумовано, що необхідна комплексна система заходів, що сприяють формуванню екологічної культури особистості протягом всього її життя. Проєктна діяльність хореографа забезпечує засвоєння екологічних знань у системі, повноцінного формування вмінь та їх практичного застосування і, що особливо важливо, формування наступних завершальних компонентів екологічної культури – поведінкового та діяльнісного.
{"title":"ЕКОКУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ В ПРОЕКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ХОРЕОГРАФА","authors":"С.О. Заєць","doi":"10.32782/humanitas/2022.6.2","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.2","url":null,"abstract":"У статті зазначено зв'язок між поняттями «екологія», «культура» та «екокультура особистості». Проаналізовано поняття «природа» як філософську категорію, зазначивши особливості форм вираження І та ІІ природи. Розкрито поняття екологічної культури в залежності формування свідомості людини; зазначено проблеми формування екологічної свідомості у дітей; наведено приклад формування екокультури в процесі проектної діяльності, як практичний досвід підготовки хореографів до роботи в закладах освіти. Відмічено, екологічні катастрофи як наслідок антропологічної дії сьогоднішнього суспільства на живі системи всіх рівнів. Наголошено на проблемі бездуховності та споживацькому ставленні до природи, що залежить від екокультури особистості. Описано ланцюг системи формування екологічних знань, культури. Школу розглянуто як сходинку збагачення людини знаннями про природне і соціальне оточення, ознайомлення із загальною цілісною картиною світу і формування науково обґрунтованого морального і естетичного ставлення до природи. Розкрито значимість екологічної парадигми в освітньому процесі для розвитку духовно-моральних якостей особистості підвищує значущість нормативного та ціннісного компонентів. Визначено, що системне навчання і виховання формує «людину культури», та саме проектне навчання формує «екокультуру особистості». Наведено приклад проектної діяльності на екологічну тему «Сльози землі». Підсумовано, що необхідна комплексна система заходів, що сприяють формуванню екологічної культури особистості протягом всього її життя. Проєктна діяльність хореографа забезпечує засвоєння екологічних знань у системі, повноцінного формування вмінь та їх практичного застосування і, що особливо важливо, формування наступних завершальних компонентів екологічної культури – поведінкового та діяльнісного.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"49577460","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-03-17DOI: 10.32782/humanitas/2022.6.3
Катерина Іващенко, Наталія Ревнюк
Метою статті є теоретичне обґрунтування системного мультикомпонентного підходу до специфіки здійснення моніторингу системи управління якістю надання послуг у соціальних закладах в умовах трансформаційного періоду і розробці основних напрямів його удосконалення. Методологія дослідження. Реалізація поставленої мети вимагала вирішення таких завдань: – встановлення теоретико-методологічних основ дослідження системи моніторингу соціальних закладів з позиції сучасної теорії, підходів до тлумачення категорій «надання та контроль якості послуг», «моніторинг соціальних закладів»; – дослідження сучасної моделі формування системи соціального захисту населення; – уточнення основних принципів реалізації моніторингу у сфері надання соціального захисту населенню; – встановлення та обґрунтування основних напрямків удосконалення та оптимізації моніторингу соціальної сфери з урахуванням трансформаційних процесів та регіональних особливостей. Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному узагальненні та спробі оптимізації сучасних підходів щодо здійснення моніторингу соціальних закладів, що забезпечуватиме їх стійке, стабільне та ефективне функціонування в трансформаційних умовах. Обґрунтовано основні напрямки оптимізації моніторингу з урахуванням мультикомпонентного підходу для системного вирішення соціальних задач. Висновки. Система соціального захисту населення України нині реалізується через широкий спектр соціальних послуг, які надаються у межах інституціональної структури, окресленої у дослідженні. Реалії наших днів вимагають встановлення нових стандартів щодо реалізації соціальної політики у цілому та удосконалення менеджменту, контролю, моніторингу діяльності соціальних інституцій зокрема. Моніторинг діяльності соціальних закладів нині вимагає розробки практичних заходів, прикладних методичних рекомендації, визначення більш нагальних і чутливих тем, актуалізації баз даних тощо. Виклики сьогодення максимально актуалізують це питання. Беззаперечним є висновок про те, що сутність і значення моніторингу соціальних закладів в умовах трансформаційних змін найбільш адекватно розкриваються у межах мультикомпонентного підходу, що гарантуватиме належний контроль і бажану якість. Важливим є висновок про те, що в удосконаленні та оптимізації моніторингу діяльності соціальних закладів важливого значення нині набуває специфічний конкретно-ситуативний регіональний підхід.
{"title":"МОНІТОРИНГ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НАДАННЯ ПОСЛУГ У СОЦІАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ","authors":"Катерина Іващенко, Наталія Ревнюк","doi":"10.32782/humanitas/2022.6.3","DOIUrl":"https://doi.org/10.32782/humanitas/2022.6.3","url":null,"abstract":"Метою статті є теоретичне обґрунтування системного мультикомпонентного підходу до специфіки здійснення моніторингу системи управління якістю надання послуг у соціальних закладах в умовах трансформаційного періоду і розробці основних напрямів його удосконалення. Методологія дослідження. Реалізація поставленої мети вимагала вирішення таких завдань: – встановлення теоретико-методологічних основ дослідження системи моніторингу соціальних закладів з позиції сучасної теорії, підходів до тлумачення категорій «надання та контроль якості послуг», «моніторинг соціальних закладів»; – дослідження сучасної моделі формування системи соціального захисту населення; – уточнення основних принципів реалізації моніторингу у сфері надання соціального захисту населенню; – встановлення та обґрунтування основних напрямків удосконалення та оптимізації моніторингу соціальної сфери з урахуванням трансформаційних процесів та регіональних особливостей. Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному узагальненні та спробі оптимізації сучасних підходів щодо здійснення моніторингу соціальних закладів, що забезпечуватиме їх стійке, стабільне та ефективне функціонування в трансформаційних умовах. Обґрунтовано основні напрямки оптимізації моніторингу з урахуванням мультикомпонентного підходу для системного вирішення соціальних задач. Висновки. Система соціального захисту населення України нині реалізується через широкий спектр соціальних послуг, які надаються у межах інституціональної структури, окресленої у дослідженні. Реалії наших днів вимагають встановлення нових стандартів щодо реалізації соціальної політики у цілому та удосконалення менеджменту, контролю, моніторингу діяльності соціальних інституцій зокрема. Моніторинг діяльності соціальних закладів нині вимагає розробки практичних заходів, прикладних методичних рекомендації, визначення більш нагальних і чутливих тем, актуалізації баз даних тощо. Виклики сьогодення максимально актуалізують це питання. Беззаперечним є висновок про те, що сутність і значення моніторингу соціальних закладів в умовах трансформаційних змін найбільш адекватно розкриваються у межах мультикомпонентного підходу, що гарантуватиме належний контроль і бажану якість. Важливим є висновок про те, що в удосконаленні та оптимізації моніторингу діяльності соціальних закладів важливого значення нині набуває специфічний конкретно-ситуативний регіональний підхід.","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-03-17","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"47522916","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2023-01-01DOI: 10.5840/humanitas20233617
Bruce P. Frohnen
{"title":"Culture as the Proper Basis of Law and Politics: Response to Reviewers","authors":"Bruce P. Frohnen","doi":"10.5840/humanitas20233617","DOIUrl":"https://doi.org/10.5840/humanitas20233617","url":null,"abstract":"<jats:p />","PeriodicalId":40399,"journal":{"name":"Humanitas-Portugal","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2023-01-01","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"71153820","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：