Pub Date : 2022-12-23DOI: 10.33189/ectu.v108i4.121
Олена Валентинівна Чеботарьова, Наталiя Нiкуленкова
У статтi розкривається актуальнiсть проблеми оптимiзацiї психiчного стану дiтей шкiльного вiку зрiзним ступенем порушення iнтелектуального розвитку. Представлено аналiз лiтературних джерел,нормативних документiв та сучасних вiтчизняних дослiджень щодо проблем органiзацiї навчан-ня дiтей з особливими освiтнiми потребами в умовах воєнного стану в країнi. Окреслено новiтнiтенденцiї у сферi вiтчизняної шкiльної освiти дiтей з особливими потребами на сучасному етапi, щопередбачають запровадження Концепцiї Нової української школи, Державного стандарту початко-вої та базової середньої освiти, прiоритетнiсть вчасного виявлення проблем психiчного розвитку такомплексної допомоги дiтям з порушеннями психофiзичного розвитку.Охарактеризовано проблеми органiзацiї, навчально-методичного забезпечення навчання дiтей зпорушеннями iнтелектуального розвитку, необхiднiсть створення ефективної системи психолого-педагогiчного супроводу дiтей та їхнiх родин в умовах кризових викликiв; наявнiсть певнихпсихофiзичних обмежень у дiтей зi складними порушеннями розвитку.Репрезентовано сучаснi практики гармонiзацiї психiчного стану учнiв з порушеннямиiнтелектуального розвитку у спецiальнiй школi №16 м. Києва, яка є науково-експериментальниммайданчиком вiддiлу освiти дiтей з порушеннями iнтелектуального розвитку Iнституту спецiальноїпедагогiки i психологiї iменi Миколи Ярмаченка НАПН України.Висвiтлено питання органiзацiї, забезпечення комплексного корекцiйно-розвивального тареабiлiтацiйного впливу на психiчний розвиток дiтей з метою соцiальної адаптацiї та форму-вання життєво необхiдних навичок. Акцентується увага на важливостi злагодженої роботи усiхфахiвцiв закладу, що передбачає залучення педагогiв, батькiв, створення умов для постiйногоудосконалення освiтнього процесу. Передумовами стратегiї розвитку закладу є дiєва система ме-тодичної, корекцiйно-розвивальної роботи, реабiлiтацiйнi заходи, психолого-соцiальний супровiд,нацiонально-патрiотичне виховання, органiзацiя роботи з батьками. Представлено перспективи по-дальшого дослiдження з окресленої проблематики.
{"title":"ОПТИМIЗАЦIЯ ПСИХIЧНОГО СТАНУ ДIТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВIТНIМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ СПЕЦIАЛЬНОЇ ШКОЛИ","authors":"Олена Валентинівна Чеботарьова, Наталiя Нiкуленкова","doi":"10.33189/ectu.v108i4.121","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v108i4.121","url":null,"abstract":"У статтi розкривається актуальнiсть проблеми оптимiзацiї психiчного стану дiтей шкiльного вiку зрiзним ступенем порушення iнтелектуального розвитку. Представлено аналiз лiтературних джерел,нормативних документiв та сучасних вiтчизняних дослiджень щодо проблем органiзацiї навчан-ня дiтей з особливими освiтнiми потребами в умовах воєнного стану в країнi. Окреслено новiтнiтенденцiї у сферi вiтчизняної шкiльної освiти дiтей з особливими потребами на сучасному етапi, щопередбачають запровадження Концепцiї Нової української школи, Державного стандарту початко-вої та базової середньої освiти, прiоритетнiсть вчасного виявлення проблем психiчного розвитку такомплексної допомоги дiтям з порушеннями психофiзичного розвитку.Охарактеризовано проблеми органiзацiї, навчально-методичного забезпечення навчання дiтей зпорушеннями iнтелектуального розвитку, необхiднiсть створення ефективної системи психолого-педагогiчного супроводу дiтей та їхнiх родин в умовах кризових викликiв; наявнiсть певнихпсихофiзичних обмежень у дiтей зi складними порушеннями розвитку.Репрезентовано сучаснi практики гармонiзацiї психiчного стану учнiв з порушеннямиiнтелектуального розвитку у спецiальнiй школi №16 м. Києва, яка є науково-експериментальниммайданчиком вiддiлу освiти дiтей з порушеннями iнтелектуального розвитку Iнституту спецiальноїпедагогiки i психологiї iменi Миколи Ярмаченка НАПН України.Висвiтлено питання органiзацiї, забезпечення комплексного корекцiйно-розвивального тареабiлiтацiйного впливу на психiчний розвиток дiтей з метою соцiальної адаптацiї та форму-вання життєво необхiдних навичок. Акцентується увага на важливостi злагодженої роботи усiхфахiвцiв закладу, що передбачає залучення педагогiв, батькiв, створення умов для постiйногоудосконалення освiтнього процесу. Передумовами стратегiї розвитку закладу є дiєва система ме-тодичної, корекцiйно-розвивальної роботи, реабiлiтацiйнi заходи, психолого-соцiальний супровiд,нацiонально-патрiотичне виховання, органiзацiя роботи з батьками. Представлено перспективи по-дальшого дослiдження з окресленої проблематики.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"46 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116431997","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-12-23DOI: 10.33189/ectu.v108i4.123
К.С. Довгопола, Владислава Курiнна
Актуальнiсть дослiдження обумовлена необхiднiстю пошуку та реалiзацiї нових пiдходiв в навчаннiта вихованнi незрячих дiтей, зокрема, раннього i дошкiльного вiку як фундаментальних етапiв фор-мування особистостi. Раннiй та дошкiльний вiк для незрячих дiтей є найбiльш сприятливим дляформування й розвитку всiх психiчних процесiв, дiяльностi органiв чуття, накопичення уявлень пронавколишнiй свiт. Тому правильно побудована корекцiйно-розвивальна робота – це одна з осно-вних умов успiшностi освiтнього процесу у роботi з дiтьми з порушеннями зорової функцiї. Самезнання, вмiння, навички, сформоване цiннiсне ставлення до дiйсностi закладає фундамент загаль-ного розумового, сенсорного й емоцiйно-вольового розвитку особистостi, що визначає подальшу їїуспiшнiсть в навчаннi, соцiалiзацiї i особистiснiй самореалiзацiї. Вiдсутнiсть або значне обмеженняможливостi вiзуального сприймання може призводити до певних специфiчних вiдхилень, якi мо-жуть бути подоланi шляхом правильно проведеної корекцiйно-розвиткової роботи.В статтi розглянуто цiлi виховання та розвитку за 7 основними напрямами: особистiсть дитини,дитина в сенсорно-пiзнавальному просторi; дитина в природному довкiллi; гра дитини; дитина всоцiумi; мовлення дитини; дитина у свiтi мистецтва, за якими реалiзується процес формування iрозвитку ключових компетенцiй у незрячих дiтей раннього i дошкiльного вiку, визначенi вiдповiднодо базового компоненту дошкiльної освiти (рухова i здоров’язбережувальна, особистiсна, пред-метно-практична та технологiчна, сенсорно-пiзнавальна, логiко-математична та дослiдницька,природничо-екологiчна та навички, орiєнтованi на сталий розвиток, iгрова, соцiально-громадянська,мовленнєва, художньо-мовленнєва, мистецько-творча (художньо-продуктивна, музична,театралiзована), що є Державним стандартом дошкiльної освiти в Українi. Програми для незрячихдiтей вiдiграють важливу роль у процесi надання допомоги родинам та повиннi бути корисними,як батькам, так спецiалiстам. Висвiтлено очiкуванi результати навчання i виховання за зазначенимиосвiтнiми напрямами незрячих дiтей на перiод трьох – чотирьох та семи рокiв їх життя.
{"title":"ОСВIТНI НАПРЯМИ У НАВЧАННI ТА ВИХОВАННI НЕЗРЯЧИХ ДIТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКIЛЬНОГО ВIКУ","authors":"К.С. Довгопола, Владислава Курiнна","doi":"10.33189/ectu.v108i4.123","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v108i4.123","url":null,"abstract":"Актуальнiсть дослiдження обумовлена необхiднiстю пошуку та реалiзацiї нових пiдходiв в навчаннiта вихованнi незрячих дiтей, зокрема, раннього i дошкiльного вiку як фундаментальних етапiв фор-мування особистостi. Раннiй та дошкiльний вiк для незрячих дiтей є найбiльш сприятливим дляформування й розвитку всiх психiчних процесiв, дiяльностi органiв чуття, накопичення уявлень пронавколишнiй свiт. Тому правильно побудована корекцiйно-розвивальна робота – це одна з осно-вних умов успiшностi освiтнього процесу у роботi з дiтьми з порушеннями зорової функцiї. Самезнання, вмiння, навички, сформоване цiннiсне ставлення до дiйсностi закладає фундамент загаль-ного розумового, сенсорного й емоцiйно-вольового розвитку особистостi, що визначає подальшу їїуспiшнiсть в навчаннi, соцiалiзацiї i особистiснiй самореалiзацiї. Вiдсутнiсть або значне обмеженняможливостi вiзуального сприймання може призводити до певних специфiчних вiдхилень, якi мо-жуть бути подоланi шляхом правильно проведеної корекцiйно-розвиткової роботи.В статтi розглянуто цiлi виховання та розвитку за 7 основними напрямами: особистiсть дитини,дитина в сенсорно-пiзнавальному просторi; дитина в природному довкiллi; гра дитини; дитина всоцiумi; мовлення дитини; дитина у свiтi мистецтва, за якими реалiзується процес формування iрозвитку ключових компетенцiй у незрячих дiтей раннього i дошкiльного вiку, визначенi вiдповiднодо базового компоненту дошкiльної освiти (рухова i здоров’язбережувальна, особистiсна, пред-метно-практична та технологiчна, сенсорно-пiзнавальна, логiко-математична та дослiдницька,природничо-екологiчна та навички, орiєнтованi на сталий розвиток, iгрова, соцiально-громадянська,мовленнєва, художньо-мовленнєва, мистецько-творча (художньо-продуктивна, музична,театралiзована), що є Державним стандартом дошкiльної освiти в Українi. Програми для незрячихдiтей вiдiграють важливу роль у процесi надання допомоги родинам та повиннi бути корисними,як батькам, так спецiалiстам. Висвiтлено очiкуванi результати навчання i виховання за зазначенимиосвiтнiми напрямами незрячих дiтей на перiод трьох – чотирьох та семи рокiв їх життя.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"177 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-12-23","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116501714","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-15DOI: 10.33189/ectu.v107i3.115
Ксенія Бужинецька
У статті розкрито питання психологічної готовності дітей до навчання в школі. Метою статті є роз-криття питання психологічної готовності дошкільників з порушеннями когнітивного розвитку донавчання в школі та методики дослідження їх навчальної мотивації. У дослідженні, для досягненняпоставленої мети і розкриття тематики, були використані методи пошуку, аналізу, систематизації йузагальнення дослідженого матеріалу.Досліджено психологію мотивації XІХ та ХХ ст. Доведено, що в середині XІX ст. предмет, межі іспецифіка психології мотивації досліджувалися в контексті поведінкової психології, а вже в XX ст.сфера дослідження мотивації набуває ширших меж і фактично розподіляється між соціально-ког-нітивною психологією.Визначено провідну роль мотиваційної готовності, яка є визначальною в успішному навчанні й адапта-ції дитини до школи. Проаналізовано психолого-педагогічні дослідження з означеної проблематики.Ви-окремлено мотиви (зовнішні – отримання хорошої оцінки, підвищення свого престижу, уникнення непри-ємностей тощо і внутрішні – навчально-пізнавальні), які обумовлюють навчальну діяльність дошкільників.За допомогою експериментального тесту О. Венгера «Мотиваційна готовність» визначено орієн-тацію дошкільника на позитивне ставлення до школи, інтерес до процесу і змісту навчання дітейз порушеннями когнітивного розвитку. Виявлено, що готовність дитини до навчальної діяльностіхарактеризується її слабкою орієнтацією на позитивне ставлення до школи, низьким інтересом дозмісту і процесу навчання. Окреслено завдання, які спрямовані на подальше вивчення мотиваційноїготовності до навчання дошкільників з когнітивними порушеннями.Таким чином, проведене дослідження свідчить, що мотивація до навчання в дітей з когнітивнимипорушеннями не сформована. Готовність до навчальної діяльності характеризується слабкою орі-єнтацією дитини на позитивне ставлення до школи, низьким інтересом до змісту і процесу навчан-ня. Через порушення розвитку когнітивних процесів у дошкільників виникають труднощі в процесіпізнавальної і навчальної діяльності.
{"title":"Особливості мотиваційної готовності в дітей у психологічній літературі","authors":"Ксенія Бужинецька","doi":"10.33189/ectu.v107i3.115","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v107i3.115","url":null,"abstract":"У статті розкрито питання психологічної готовності дітей до навчання в школі. Метою статті є роз-криття питання психологічної готовності дошкільників з порушеннями когнітивного розвитку донавчання в школі та методики дослідження їх навчальної мотивації. У дослідженні, для досягненняпоставленої мети і розкриття тематики, були використані методи пошуку, аналізу, систематизації йузагальнення дослідженого матеріалу.Досліджено психологію мотивації XІХ та ХХ ст. Доведено, що в середині XІX ст. предмет, межі іспецифіка психології мотивації досліджувалися в контексті поведінкової психології, а вже в XX ст.сфера дослідження мотивації набуває ширших меж і фактично розподіляється між соціально-ког-нітивною психологією.Визначено провідну роль мотиваційної готовності, яка є визначальною в успішному навчанні й адапта-ції дитини до школи. Проаналізовано психолого-педагогічні дослідження з означеної проблематики.Ви-окремлено мотиви (зовнішні – отримання хорошої оцінки, підвищення свого престижу, уникнення непри-ємностей тощо і внутрішні – навчально-пізнавальні), які обумовлюють навчальну діяльність дошкільників.За допомогою експериментального тесту О. Венгера «Мотиваційна готовність» визначено орієн-тацію дошкільника на позитивне ставлення до школи, інтерес до процесу і змісту навчання дітейз порушеннями когнітивного розвитку. Виявлено, що готовність дитини до навчальної діяльностіхарактеризується її слабкою орієнтацією на позитивне ставлення до школи, низьким інтересом дозмісту і процесу навчання. Окреслено завдання, які спрямовані на подальше вивчення мотиваційноїготовності до навчання дошкільників з когнітивними порушеннями.Таким чином, проведене дослідження свідчить, що мотивація до навчання в дітей з когнітивнимипорушеннями не сформована. Готовність до навчальної діяльності характеризується слабкою орі-єнтацією дитини на позитивне ставлення до школи, низьким інтересом до змісту і процесу навчан-ня. Через порушення розвитку когнітивних процесів у дошкільників виникають труднощі в процесіпізнавальної і навчальної діяльності.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"77 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116143415","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-15DOI: 10.33189/ectu.v107i3.114
Валентина Михайлівна Ільяна
Статтю присвячено питанню читання як процесу в структурі писемного мовлення. Метою статті євисвітлення досліджень у галузі психолінгвістики і нейропсихології, що розкривають сутність про-цесу читання в структурі писемного мовлення.У статті репрезентовано психофізіологічний механізм читання. Автор підкреслює думку про те, щознання психології цієї навички є необхідним не лише методистам, а й кожному педагогу, який хоче на-вчати дітей свідомо і раціонально. Підкреслено, що в читанні формування навичок і вмінь відбуваєть-ся за рахунок активного функціонування і подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів та їхньоговзаємозв’язку. Також наголошено, що читання є не лише процесом сприймання, усвідомлення і ро-зуміння на цій основі інформації, але й складною психологічною структурою мовленнєвої діяльності.Визначальне значення в статті надається розгляду пізнавальної функції читання. Ця функція пе-редбачає розгляд процесу читання з погляду функціонування психічних пізнавальних процесів таосновних механізмів, які лежать в основі зазначеного виду мовленнєвої діяльності. Зроблено ак-цент на представленні сенсомоторного і семантичного рівнів механізму читання, які перебуваютьу складній єдності. Детально розглядається процес читання, що починається із зорового сприй-мання, яке спирається безпосередньо на відчуття. Сприймання писемного мовлення пов’язане збезпосереднім впливом його фізичних якостей на органи почуттів, який відбувається в єдності ізвпливом на читача змісту письмового повідомлення. Ланкою, яка поєднує чуттєве пізнання зовніш-нього світу із психічними процесами вищого порядку, слугують уявлення, які зберігаються в пам’ятіу вигляді узагальнених наочних образів, що виникають у свідомості при відсутності безпосередніхподразників. Необхідним компонентом читання є процеси пам’яті, починаючи від безпосередньоговідображення і закінчуючи свідомим запам’ятовуванням, а звідси – точним відтворенням. Розгля-нуто механізм антиципації, що накладається на всі інші механізми, які беруть участь в акті читання(змістовий, зоровий, слуховий, звукомовленнєворуховий), і значною мірою визначають їхню про-дуктивність. Наявність розвинутої здатності прогнозувати є вкрай важливим для читання, оскількивона дає змогу синтезувати текст, виражений у конкретній мовній формі, у єдине змістове ціле.Розглянуто розвиток умінь прогнозувати на мовному і змістовому рівнях.Ґрунтовний аналіз джерел з психології, психолінгвістики дає змогу автору стверджувати, що дляздійснення процесу читання необхідне активне функціонування таких психічних процесів, як від-чуття, сприймання, уява, увага, пам’ять і мислення. Однак, це не вичерпує всіх нагальних потреб,що має відповідним чином знайти своє відображення в подальших наукових розвідках.
{"title":"Сучасні погляди на процес читання в структурі писемного мовлення","authors":"Валентина Михайлівна Ільяна","doi":"10.33189/ectu.v107i3.114","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v107i3.114","url":null,"abstract":"Статтю присвячено питанню читання як процесу в структурі писемного мовлення. Метою статті євисвітлення досліджень у галузі психолінгвістики і нейропсихології, що розкривають сутність про-цесу читання в структурі писемного мовлення.У статті репрезентовано психофізіологічний механізм читання. Автор підкреслює думку про те, щознання психології цієї навички є необхідним не лише методистам, а й кожному педагогу, який хоче на-вчати дітей свідомо і раціонально. Підкреслено, що в читанні формування навичок і вмінь відбуваєть-ся за рахунок активного функціонування і подальшого розвитку всіх пізнавальних процесів та їхньоговзаємозв’язку. Також наголошено, що читання є не лише процесом сприймання, усвідомлення і ро-зуміння на цій основі інформації, але й складною психологічною структурою мовленнєвої діяльності.Визначальне значення в статті надається розгляду пізнавальної функції читання. Ця функція пе-редбачає розгляд процесу читання з погляду функціонування психічних пізнавальних процесів таосновних механізмів, які лежать в основі зазначеного виду мовленнєвої діяльності. Зроблено ак-цент на представленні сенсомоторного і семантичного рівнів механізму читання, які перебуваютьу складній єдності. Детально розглядається процес читання, що починається із зорового сприй-мання, яке спирається безпосередньо на відчуття. Сприймання писемного мовлення пов’язане збезпосереднім впливом його фізичних якостей на органи почуттів, який відбувається в єдності ізвпливом на читача змісту письмового повідомлення. Ланкою, яка поєднує чуттєве пізнання зовніш-нього світу із психічними процесами вищого порядку, слугують уявлення, які зберігаються в пам’ятіу вигляді узагальнених наочних образів, що виникають у свідомості при відсутності безпосередніхподразників. Необхідним компонентом читання є процеси пам’яті, починаючи від безпосередньоговідображення і закінчуючи свідомим запам’ятовуванням, а звідси – точним відтворенням. Розгля-нуто механізм антиципації, що накладається на всі інші механізми, які беруть участь в акті читання(змістовий, зоровий, слуховий, звукомовленнєворуховий), і значною мірою визначають їхню про-дуктивність. Наявність розвинутої здатності прогнозувати є вкрай важливим для читання, оскількивона дає змогу синтезувати текст, виражений у конкретній мовній формі, у єдине змістове ціле.Розглянуто розвиток умінь прогнозувати на мовному і змістовому рівнях.Ґрунтовний аналіз джерел з психології, психолінгвістики дає змогу автору стверджувати, що дляздійснення процесу читання необхідне активне функціонування таких психічних процесів, як від-чуття, сприймання, уява, увага, пам’ять і мислення. Однак, це не вичерпує всіх нагальних потреб,що має відповідним чином знайти своє відображення в подальших наукових розвідках.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"1 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"125877682","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-15DOI: 10.33189/ectu.v107i3.110
С.В. Кульбіда
Упродовж останніх п’ятнадцяти років міжнародні дослідження щодо позицій жестової двомовностів освіті глухих зростають. Українські дослідники відділу навчання жестової мови Інституту спеці-альної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук,Канадсько-Український Альянс залучені в спільний дослідницький процес. Аналітичну розвідкуприсвячено сучасному стану впровадження жестової двомовності в спеціальній освіті глухих осіб.Відбувається рух від застосування одномовного (усно-словесного підходу до визнання і застосу-вання позицій жестової двомовності в освіті глухих.Мета – визначення підходів навчання в діяльності спеціальних, ікклюзивних закладів для глухих учнів,представлення позицій жестової двомовності керівників, учителів жестової мови спеціальних закла-дів України для збільшення діалогу на означену тему. Методи – використано пошукову методологіюдослідження (Робсон, 2002), як спосіб знайти «що відбувається», «шукати нове розуміння». Осно-вні джерела даних включали: шістдесят анкет для тридцяти директорів, тридцяти вчителів жестовоїмови, тридцяти спеціальних закладів для глухих і зі зниженим слухом дітей, поглиблені інтерв’ю зучасниками анкетування. Дискурсивний аналіз застосовано до емпіричного матеріалу, щоб зрозу-міти нову практику жестового двомовного підходу вчителів жестової мови за останні десятиліття.У результатах проаналізовані шляхи підвищення ефективності білінгвального підходу в спеціаль-них закладах: вивчення предмета «Українська жестова мова» (УЖМ), професійне зростання вчи-теля жестової мови в рівнях кваліфікаційних категорій, організація курсів підвищення кваліфікації,підвищення якості викладання предмета, удосконалення програмного забезпечення, забезпеченнянавчально-методичною літературою, пропозиції щодо покращення якості вивчення та викладанняпредмета «УЖМ», наявність кабінету УЖМ, наявність педагогів з числа осіб з порушеннями слуху.Висновки вміщують позиції жестової двомовності, які формують передумови в зміні поглядів, ворганізації і діяльності спеціальних закладів для осіб з порушеннями слуху в Україні в контекстіоновленого розуміння ролі, місця і значення української жестової мови поряд зі словесною – укра-їнською мовою. Поступова перебудова організаційних основ професійної діяльності вчителя жес-тової мови, детермінованих новим формуванням розуміння білінгвальності, розроблення методикпредмета, рівнів професійної компетентності, відкриття кабінету УЖМ тощо. І хоч це перші кроки,вони стають відкритішими і поширеними для більшості сурдопедагогічної спільноти як чуючих, такі глухих педагогічних фахівців.
{"title":"Жестовий двомовний підхід у практиці спеціальних закладів України","authors":"С.В. Кульбіда","doi":"10.33189/ectu.v107i3.110","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v107i3.110","url":null,"abstract":"Упродовж останніх п’ятнадцяти років міжнародні дослідження щодо позицій жестової двомовностів освіті глухих зростають. Українські дослідники відділу навчання жестової мови Інституту спеці-альної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук,Канадсько-Український Альянс залучені в спільний дослідницький процес. Аналітичну розвідкуприсвячено сучасному стану впровадження жестової двомовності в спеціальній освіті глухих осіб.Відбувається рух від застосування одномовного (усно-словесного підходу до визнання і застосу-вання позицій жестової двомовності в освіті глухих.Мета – визначення підходів навчання в діяльності спеціальних, ікклюзивних закладів для глухих учнів,представлення позицій жестової двомовності керівників, учителів жестової мови спеціальних закла-дів України для збільшення діалогу на означену тему. Методи – використано пошукову методологіюдослідження (Робсон, 2002), як спосіб знайти «що відбувається», «шукати нове розуміння». Осно-вні джерела даних включали: шістдесят анкет для тридцяти директорів, тридцяти вчителів жестовоїмови, тридцяти спеціальних закладів для глухих і зі зниженим слухом дітей, поглиблені інтерв’ю зучасниками анкетування. Дискурсивний аналіз застосовано до емпіричного матеріалу, щоб зрозу-міти нову практику жестового двомовного підходу вчителів жестової мови за останні десятиліття.У результатах проаналізовані шляхи підвищення ефективності білінгвального підходу в спеціаль-них закладах: вивчення предмета «Українська жестова мова» (УЖМ), професійне зростання вчи-теля жестової мови в рівнях кваліфікаційних категорій, організація курсів підвищення кваліфікації,підвищення якості викладання предмета, удосконалення програмного забезпечення, забезпеченнянавчально-методичною літературою, пропозиції щодо покращення якості вивчення та викладанняпредмета «УЖМ», наявність кабінету УЖМ, наявність педагогів з числа осіб з порушеннями слуху.Висновки вміщують позиції жестової двомовності, які формують передумови в зміні поглядів, ворганізації і діяльності спеціальних закладів для осіб з порушеннями слуху в Україні в контекстіоновленого розуміння ролі, місця і значення української жестової мови поряд зі словесною – укра-їнською мовою. Поступова перебудова організаційних основ професійної діяльності вчителя жес-тової мови, детермінованих новим формуванням розуміння білінгвальності, розроблення методикпредмета, рівнів професійної компетентності, відкриття кабінету УЖМ тощо. І хоч це перші кроки,вони стають відкритішими і поширеними для більшості сурдопедагогічної спільноти як чуючих, такі глухих педагогічних фахівців.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"5 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132459415","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-15DOI: 10.33189/ectu.v107i3.117
Юлія Шевченко
Стаття розкриває можливості формування соціальної компетентності молодших школярів. Роз-кривається і характеризується поняття «соціальна компетентність», його компонентний і рівне-вий склад. Представлені способи формування соціальної компетентності молодших школярів унавчальній і виховній діяльності. Проаналізовано результати вивчення соціальної компетентностімолодших школярів. Автор статті зазначає, що однією з вимог нових державних освітніх стандартівпочаткової загальної освіти до особистісних результатів засвоєння основної освітньої програми ви-ступає формування навичок конструктивної соціальної взаємодії з однолітками та оточуючими, го-товність вибудовувати свою поведінку відповідно до загальноприйнятих норм і правил, самостійнопрацювати і відповідати за власні вчинки, розвинути соціальну компетентність.Несформованість навички спілкування в дитинстві негативно впливає на подальшу соціалізаціюдорослої людини. На сучасному етапі суспільства виявлена тенденція зростання негативних і де-структивних явищ серед молоді (жорстокість, підвищена агресивність, відчуженість), які маютьсвої витоки в дошкільному дитинстві. Актуальна для дослідження позиція ряду вчених: говоритипро компетентність до досягнення певного віку, що є недостатньо коректним у смисловому пла-ні, оскільки можливість самостійно взаємодіяти з досить широким соціальним оточенням, стаючипевною мірою суб’єктом саморозвитку, з’являється не раніше, ніж у підлітковий період. Тому сто-совно до молодшого шкільного віку правомірно говорити про набуття необхідно-достатньої со-ціальної компетентності. Упровадження компетентнісного підходу в практику шкільної освіти вияв-ляє протиріччя між сучасними завданнями навчання і виховання дітей і реальними можливостямиїх якісної реалізації. Труднощі практичної діяльності, емоційного опосередкування, соціального на-слідування, міжособистісної взаємодії, що виникають у дітей старшого дошкільного віку, обумов-люють особливу актуальність проблеми формування соціальної компетентності школярів.У статті розглядається поняття соціально-психологічної компетентності як найважливішого пси-хологічного компоненту культури і комунікації молодшого школяра, який вивчався вітчизнянимипсихологами. А також розкривається проблема соціалізації в колективі і шляхи фахової допомогидітям у соціальній адаптації.
{"title":"Формування соціальної компетентності як загальний показник розвитку особистості","authors":"Юлія Шевченко","doi":"10.33189/ectu.v107i3.117","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v107i3.117","url":null,"abstract":"Стаття розкриває можливості формування соціальної компетентності молодших школярів. Роз-кривається і характеризується поняття «соціальна компетентність», його компонентний і рівне-вий склад. Представлені способи формування соціальної компетентності молодших школярів унавчальній і виховній діяльності. Проаналізовано результати вивчення соціальної компетентностімолодших школярів. Автор статті зазначає, що однією з вимог нових державних освітніх стандартівпочаткової загальної освіти до особистісних результатів засвоєння основної освітньої програми ви-ступає формування навичок конструктивної соціальної взаємодії з однолітками та оточуючими, го-товність вибудовувати свою поведінку відповідно до загальноприйнятих норм і правил, самостійнопрацювати і відповідати за власні вчинки, розвинути соціальну компетентність.Несформованість навички спілкування в дитинстві негативно впливає на подальшу соціалізаціюдорослої людини. На сучасному етапі суспільства виявлена тенденція зростання негативних і де-структивних явищ серед молоді (жорстокість, підвищена агресивність, відчуженість), які маютьсвої витоки в дошкільному дитинстві. Актуальна для дослідження позиція ряду вчених: говоритипро компетентність до досягнення певного віку, що є недостатньо коректним у смисловому пла-ні, оскільки можливість самостійно взаємодіяти з досить широким соціальним оточенням, стаючипевною мірою суб’єктом саморозвитку, з’являється не раніше, ніж у підлітковий період. Тому сто-совно до молодшого шкільного віку правомірно говорити про набуття необхідно-достатньої со-ціальної компетентності. Упровадження компетентнісного підходу в практику шкільної освіти вияв-ляє протиріччя між сучасними завданнями навчання і виховання дітей і реальними можливостямиїх якісної реалізації. Труднощі практичної діяльності, емоційного опосередкування, соціального на-слідування, міжособистісної взаємодії, що виникають у дітей старшого дошкільного віку, обумов-люють особливу актуальність проблеми формування соціальної компетентності школярів.У статті розглядається поняття соціально-психологічної компетентності як найважливішого пси-хологічного компоненту культури і комунікації молодшого школяра, який вивчався вітчизнянимипсихологами. А також розкривається проблема соціалізації в колективі і шляхи фахової допомогидітям у соціальній адаптації.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"466 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"116183605","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-15DOI: 10.33189/ectu.v107i3.111
Світлана Литовченко
На сучасному етапі актуальними є питання забезпечення якості вищої освіти на третьому (освіт-ньо-науковому) рівні, синхронізація національної системи освіти з європейськими стандартами тапоширення кращого досвіду. Відповідно до мети в статті представлено досвід підготовки докторівфілософії зі спеціальної освіти за базовим навчальним курсом «Методологія та проєктування на-укового дослідження в спеціальній та інклюзивній освіті», презентовано сучасні методи, які можутьзастосовуватися на етапі емпіричного дослідження: експертне опитування; SWOT-аналіз щодо до-сягнень і перспектив розвитку системи підтримки дітей з особливими освітніми потребами та підго-товки педагогів; методологія «Побудови дерева проблем», що дає змогу проаналізувати і проясни-ти причинно-наслідкові зв’язки, авторський тренінг «Перспективи розвитку спеціального закладуосвіти» з метою визначення пріоритетів розвитку освіти дітей з порушеннями слуху, обговоренняпитань розвитку закладів спеціальної освіти з педагогами-практиками.Використано методи теоретичного аналізу літературних джерел і результатів сучасних досліджень,представлених в електронних наукових виданнях; аналізу нормативно-правових документів; уза-гальнення досвіду підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в Інституті спеці-альної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України (2016 – 2022).Констатовано підвищення фахового рівня обізнаності аспірантів відповідно до сучасних підходіворганізації дослідження в галузі освіти дітей з особливими потребами, встановлено відзначенняслухачами зниження напруженості в зв’язку з кращою поінформованістю, чіткішими уявленнямищодо необхідних кроків. Представлена програма відповідає критеріям, що включені до «Рекомен-дацій для експертів Національного агентства забезпечення якості вищої освіти стосовно акредитаціїосвітніх програм третього рівня вищої освіти».
{"title":"Методи дослідження проблем освіти осіб з порушеннями слуху (з досвіду підготовки докторів філософії зі спеціальної освіти)","authors":"Світлана Литовченко","doi":"10.33189/ectu.v107i3.111","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v107i3.111","url":null,"abstract":"На сучасному етапі актуальними є питання забезпечення якості вищої освіти на третьому (освіт-ньо-науковому) рівні, синхронізація національної системи освіти з європейськими стандартами тапоширення кращого досвіду. Відповідно до мети в статті представлено досвід підготовки докторівфілософії зі спеціальної освіти за базовим навчальним курсом «Методологія та проєктування на-укового дослідження в спеціальній та інклюзивній освіті», презентовано сучасні методи, які можутьзастосовуватися на етапі емпіричного дослідження: експертне опитування; SWOT-аналіз щодо до-сягнень і перспектив розвитку системи підтримки дітей з особливими освітніми потребами та підго-товки педагогів; методологія «Побудови дерева проблем», що дає змогу проаналізувати і проясни-ти причинно-наслідкові зв’язки, авторський тренінг «Перспективи розвитку спеціального закладуосвіти» з метою визначення пріоритетів розвитку освіти дітей з порушеннями слуху, обговоренняпитань розвитку закладів спеціальної освіти з педагогами-практиками.Використано методи теоретичного аналізу літературних джерел і результатів сучасних досліджень,представлених в електронних наукових виданнях; аналізу нормативно-правових документів; уза-гальнення досвіду підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії в Інституті спеці-альної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України (2016 – 2022).Констатовано підвищення фахового рівня обізнаності аспірантів відповідно до сучасних підходіворганізації дослідження в галузі освіти дітей з особливими потребами, встановлено відзначенняслухачами зниження напруженості в зв’язку з кращою поінформованістю, чіткішими уявленнямищодо необхідних кроків. Представлена програма відповідає критеріям, що включені до «Рекомен-дацій для експертів Національного агентства забезпечення якості вищої освіти стосовно акредитаціїосвітніх програм третього рівня вищої освіти».","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"139 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"132656031","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Установлено, що перед українською тифлологією нині постають завдання методологічної реф-лексії, осмислення власного історичного шляху і сучасного статусу. Констатовано, що тифлологіятрадиційно визначалась як галузь дефектології, яка об’єднує науки: тифлопедагогіку, тифлопси-хологію, спеціальні методики навчання і виховання сліпих і слабозорих, історію тифлопедагогіки,тифлотехніку. Установлено, що здобуття Україною незалежності гостро поставило проблему щодорозвитку теоретичної бази навчально-виховного процесу дітей з порушеннями зору, позаяк мета ізавдання освіти осіб з порушеннями зору докорінно змінилися. Доведено, що епохальні зміни від-булись у законодавстві, термінології, структурі освітніх закладів для осіб із порушеннями зору, утифлологічній теорії і практиці.
{"title":"Українська тифлологія: тридцять років незалежності","authors":"В.В. Кобильченко, О.М. Легкий, К.С. Довгопола, Світлана Кондратенко, Оксана Васильєва","doi":"10.33189/ectu.v107i3.112","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v107i3.112","url":null,"abstract":"Установлено, що перед українською тифлологією нині постають завдання методологічної реф-лексії, осмислення власного історичного шляху і сучасного статусу. Констатовано, що тифлологіятрадиційно визначалась як галузь дефектології, яка об’єднує науки: тифлопедагогіку, тифлопси-хологію, спеціальні методики навчання і виховання сліпих і слабозорих, історію тифлопедагогіки,тифлотехніку. Установлено, що здобуття Україною незалежності гостро поставило проблему щодорозвитку теоретичної бази навчально-виховного процесу дітей з порушеннями зору, позаяк мета ізавдання освіти осіб з порушеннями зору докорінно змінилися. Доведено, що епохальні зміни від-булись у законодавстві, термінології, структурі освітніх закладів для осіб із порушеннями зору, утифлологічній теорії і практиці.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"32 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115705638","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-09-15DOI: 10.33189/ectu.v107i3.113
Олена Валентинівна Чеботарьова
У статті розкривається актуальність проблеми організації навчання і підтримки учнів з порушен-нями інтелектуального розвитку в умовах запровадження воєнного стану в країні. Представленоаналіз літературних джерел, нормативних документів і сучасних вітчизняних досліджень щодо про-блем підтримки і допомоги учням з особливими освітніми потребами в умовах кризових викликіві перспектив їх вирішення.Представлено методичні рекомендації фахівцям щодо організації допомоги і навчання дітей в умо-вах воєнного стану, презентовано сучасне навчально-методичне забезпечення навчання учнів зпорушеннями інтелекту. Акцентується увага на необхідності врахування під час навчання певнихпсихофізичних обмежень у дітей з порушеннями інтелектуального розвитку.Окреслено вагомість інформаційно-комунікаційних технологій для дистанційного навчання учнів зособливими освітніми потребами, необхідність створення системи навчальних ресурсів для школярів.Репрезентовано серію актуальних навчально-методичних посібників, які висвітлюють питання органі-зації, забезпечення методичного супроводу онлайн-навчання дітей; представлено важливі корекційніприйоми, дотримання яких сприятиме підвищенню ефективності освітнього процесу учнів з порушен-нями інтелектуального розвитку. Особлива увага приділяється необхідним психолого-педагогічнимумовам психологічного налаштування учнів до нового розпорядку дня, максимальному врахуваннюіндивідуальних психофізичних можливостей дітей, використанню різних способів передачі інформа-ції тощо. Акцентується увага на перспективі подальшого дослідження з окресленої проблематики.
{"title":"Навчання та підтримка дітей з порушеннями інтелектуального розвитку в умовах війни: поради педагогам","authors":"Олена Валентинівна Чеботарьова","doi":"10.33189/ectu.v107i3.113","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v107i3.113","url":null,"abstract":"У статті розкривається актуальність проблеми організації навчання і підтримки учнів з порушен-нями інтелектуального розвитку в умовах запровадження воєнного стану в країні. Представленоаналіз літературних джерел, нормативних документів і сучасних вітчизняних досліджень щодо про-блем підтримки і допомоги учням з особливими освітніми потребами в умовах кризових викликіві перспектив їх вирішення.Представлено методичні рекомендації фахівцям щодо організації допомоги і навчання дітей в умо-вах воєнного стану, презентовано сучасне навчально-методичне забезпечення навчання учнів зпорушеннями інтелекту. Акцентується увага на необхідності врахування під час навчання певнихпсихофізичних обмежень у дітей з порушеннями інтелектуального розвитку.Окреслено вагомість інформаційно-комунікаційних технологій для дистанційного навчання учнів зособливими освітніми потребами, необхідність створення системи навчальних ресурсів для школярів.Репрезентовано серію актуальних навчально-методичних посібників, які висвітлюють питання органі-зації, забезпечення методичного супроводу онлайн-навчання дітей; представлено важливі корекційніприйоми, дотримання яких сприятиме підвищенню ефективності освітнього процесу учнів з порушен-нями інтелектуального розвитку. Особлива увага приділяється необхідним психолого-педагогічнимумовам психологічного налаштування учнів до нового розпорядку дня, максимальному врахуваннюіндивідуальних психофізичних можливостей дітей, використанню різних способів передачі інформа-ції тощо. Акцентується увага на перспективі подальшого дослідження з окресленої проблематики.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"PC-27 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-09-15","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"126679762","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-07-18DOI: 10.33189/ectu.v106i2.102
Валентина Жук
Мета статті – розроблення теоретико-практичних питань технології слухо-мовленнєвого корекцій-но-розвивального впливу, що базується на національному освітньому контексті.Методи дослідження: аналіз літературних джерел, теоретичне моделювання, педагогічний експери-мент, кількісна та якісна обробка експериментальних даних.За результатами аналізу наукової літератури обґрунтовано зміст конструкту «слухо-мовленнєвінавички дітей з кохлеарними імплантами» та визначено, що слухо-мовленнєвий розвиток дітейз кохлеарними імплантами ґрунтується на поетапному формуванні слухових навичок ідентифіка-ції (виявлення), диференціації (розрізнення), ідентифікації (упізнавання) і перцепції (відтворення)акустичних сигналів, які утворюють ієрархію, де кожен наступний елемент «накладається» на рані-ше сформований. Формування слухових навичок забезпечує поступове збільшення ваги слуховогокомпонента в сприйманні, розумінні та продукуванні власного мовлення і є основою формуваннямовленнєвих, а саме лексичних, граматичних, фонетичних навичок; він також пов’язаний з розвиткомслухової уваги, слухо-мовленнєвої пам’яті, аналізу, синтезу, фонематичних процесів.Розроблено, репрезентовано у вигляді моделі та експериментально перевірено технологію слухо-мовленнєвого розвитку дітей з кохлеарними імплантами, складові якої (цільова, концептуальна іпрофесійно-компетентнісна) забезпечують комплексність корекційно-розвивального впливу з ура-хуванням основних чинників та стану слухо-мовленнєвого розвитку дітей з кохлеарними імпланта-ми. Суб’єктами реалізації технології визнано міждисциплінарну команду супроводу, до складу якоївходять лікарі, фахівці з технічного обслуговування, педагоги, батьки.Визначено напрями оптимізації умов слухо-мовленнєвого розвитку дітей з кохлеарними імпланта-ми: організація командної взаємодії на засадах міждисциплінарності; залучення батьків до корек-ційно-розвивальної діяльності на партнерських засадах; поєднання спонтанного і цілеспрямова-ного навчання в умовах сім’ї та закладу освіти; вузькопрофільна фахова підготовка і підвищеннякваліфікації педагогів щодо роботи з дітьми з кохлеарними імплантами.Ключові слова: слухо-мовленнєвий розвиток, слухо-мовленнєві навички, кохлеарна імплантація,діти з порушеннями слуху, корекційно-розвивальний вплив.
{"title":"Формування слухо-мовленнєвих навичок у дітей з кохлеарними імплантами","authors":"Валентина Жук","doi":"10.33189/ectu.v106i2.102","DOIUrl":"https://doi.org/10.33189/ectu.v106i2.102","url":null,"abstract":"Мета статті – розроблення теоретико-практичних питань технології слухо-мовленнєвого корекцій-но-розвивального впливу, що базується на національному освітньому контексті.Методи дослідження: аналіз літературних джерел, теоретичне моделювання, педагогічний експери-мент, кількісна та якісна обробка експериментальних даних.За результатами аналізу наукової літератури обґрунтовано зміст конструкту «слухо-мовленнєвінавички дітей з кохлеарними імплантами» та визначено, що слухо-мовленнєвий розвиток дітейз кохлеарними імплантами ґрунтується на поетапному формуванні слухових навичок ідентифіка-ції (виявлення), диференціації (розрізнення), ідентифікації (упізнавання) і перцепції (відтворення)акустичних сигналів, які утворюють ієрархію, де кожен наступний елемент «накладається» на рані-ше сформований. Формування слухових навичок забезпечує поступове збільшення ваги слуховогокомпонента в сприйманні, розумінні та продукуванні власного мовлення і є основою формуваннямовленнєвих, а саме лексичних, граматичних, фонетичних навичок; він також пов’язаний з розвиткомслухової уваги, слухо-мовленнєвої пам’яті, аналізу, синтезу, фонематичних процесів.Розроблено, репрезентовано у вигляді моделі та експериментально перевірено технологію слухо-мовленнєвого розвитку дітей з кохлеарними імплантами, складові якої (цільова, концептуальна іпрофесійно-компетентнісна) забезпечують комплексність корекційно-розвивального впливу з ура-хуванням основних чинників та стану слухо-мовленнєвого розвитку дітей з кохлеарними імпланта-ми. Суб’єктами реалізації технології визнано міждисциплінарну команду супроводу, до складу якоївходять лікарі, фахівці з технічного обслуговування, педагоги, батьки.Визначено напрями оптимізації умов слухо-мовленнєвого розвитку дітей з кохлеарними імпланта-ми: організація командної взаємодії на засадах міждисциплінарності; залучення батьків до корек-ційно-розвивальної діяльності на партнерських засадах; поєднання спонтанного і цілеспрямова-ного навчання в умовах сім’ї та закладу освіти; вузькопрофільна фахова підготовка і підвищеннякваліфікації педагогів щодо роботи з дітьми з кохлеарними імплантами.Ключові слова: слухо-мовленнєвий розвиток, слухо-мовленнєві навички, кохлеарна імплантація,діти з порушеннями слуху, корекційно-розвивальний вплив.","PeriodicalId":423492,"journal":{"name":"Особлива дитина: навчання і виховання","volume":"102 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-07-18","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"114056653","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}