Pub Date : 2022-11-14DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13288
І. Я. Дзюбановський, Б. Я. Маслій
РЕЗЮМЕ. У роботі вивчено частоту та особливості поєднання атеросклеротичного ураження коронарних судин при інфаркті міокарда з коморбідною патологією на тяжкість перебігу захворювання та наслідки лікування. Мета – вивчити коморбідні стани, які поєднуються з гострим інфарктом міокарда, та оцінити їх вплив на перебіг захворювання. Матеріал і методи. Проаналізовано результати клінічного обстеження 250 пацієнтів з гострим коронарним синдромом з елевацією та без елевації сегмента ST, яким в подальшому виконувалася реваскуляризація інфарктозалежної судини. Результати. У досліджуваних пацієнтів встановлено основний діагноз – ГКС з елевацією сегмента ST (STEMI) у 228 (91,2 %) випадках та без елевації сегмента ST (NSTEMI) у 22 (8,8 %) випадках. Q-ІМ передньої стінки лівого шлуночка – 111 (44,4 %), Q-ІМ нижній (або задньої стінки) – 66 (26,4 %), ІМ без зубця Q – 22 (8,8 %). Повторний ІМ діагностовано у 51 (20,4 %) хворого. Маса некрозу в досліджуваній когорті становила (15,57±1,03) %. У переважної більшості обстежених (212, 84,8 %) виявлена супутня патологія. Артеріальну гіпертензію діагностовано у 195 (78,4 %), цукровий діабет – у 59 (23,7 %), надмірну масу тіла або ожиріння мали 150 (60,0%), у статусі курця перебувала 81 особа (32,4 %) з індексом куріння (23,73±2,00) пачко-років. Гіперхолестеринемію виявлено у 95 обстежених (38,0 %), а підвищення рівня ЛПНГ – у 84 (33,6 %). У 52 хворих (20,8 %) було діагностовано ХОЗЛ. Гастроентерологічну патологію підтверджено у 65 пацієнтів, що склало 26,0 %. Порушення ритму серця мали 102 обстежених (40,8 %), з них життєво небезпечні шлуночкові аритмії спостерігали у 3,6 % випадків. Висновки. У переважної більшості пацієнтів з ГКС, які були скеровані на ургентне коронарне втручання, мала місце супутня патологія, яка впливала на характер і поширеність атеросклеротичного ураження коронарних судин, суттєво обтяжувала перебіг ІМ та вимагала диференційного підходу в процесі виконання процедури коронароангіографії, ангіопластики та стентування.
{"title":"ДЕТЕРМІНАНТНІ ФАКТОРИ АТЕРОСКЛЕРОТИЧНОГО УРАЖЕННЯ КОРОНАРНИХ СУДИН У КЛІНІЧНОМУ ПЕРЕБІГУ ГОСТРОГО ІНФАРКТУ МІОКАРДА","authors":"І. Я. Дзюбановський, Б. Я. Маслій","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13288","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13288","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. У роботі вивчено частоту та особливості поєднання атеросклеротичного ураження коронарних судин при інфаркті міокарда з коморбідною патологією на тяжкість перебігу захворювання та наслідки лікування. \u0000Мета – вивчити коморбідні стани, які поєднуються з гострим інфарктом міокарда, та оцінити їх вплив на перебіг захворювання. \u0000Матеріал і методи. Проаналізовано результати клінічного обстеження 250 пацієнтів з гострим коронарним синдромом з елевацією та без елевації сегмента ST, яким в подальшому виконувалася реваскуляризація інфарктозалежної судини. \u0000Результати. У досліджуваних пацієнтів встановлено основний діагноз – ГКС з елевацією сегмента ST (STEMI) у 228 (91,2 %) випадках та без елевації сегмента ST (NSTEMI) у 22 (8,8 %) випадках. Q-ІМ передньої стінки лівого шлуночка – 111 (44,4 %), Q-ІМ нижній (або задньої стінки) – 66 (26,4 %), ІМ без зубця Q – 22 (8,8 %). Повторний ІМ діагностовано у 51 (20,4 %) хворого. Маса некрозу в досліджуваній когорті становила (15,57±1,03) %. \u0000У переважної більшості обстежених (212, 84,8 %) виявлена супутня патологія. Артеріальну гіпертензію діагностовано у 195 (78,4 %), цукровий діабет – у 59 (23,7 %), надмірну масу тіла або ожиріння мали 150 (60,0%), у статусі курця перебувала 81 особа (32,4 %) з індексом куріння (23,73±2,00) пачко-років. Гіперхолестеринемію виявлено у 95 обстежених (38,0 %), а підвищення рівня ЛПНГ – у 84 (33,6 %). У 52 хворих (20,8 %) було діагностовано ХОЗЛ. Гастроентерологічну патологію підтверджено у 65 пацієнтів, що склало 26,0 %. Порушення ритму серця мали 102 обстежених (40,8 %), з них життєво небезпечні шлуночкові аритмії спостерігали у 3,6 % випадків. \u0000Висновки. У переважної більшості пацієнтів з ГКС, які були скеровані на ургентне коронарне втручання, мала місце супутня патологія, яка впливала на характер і поширеність атеросклеротичного ураження коронарних судин, суттєво обтяжувала перебіг ІМ та вимагала диференційного підходу в процесі виконання процедури коронароангіографії, ангіопластики та стентування.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"16 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"124651770","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-14DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13067
Н. В. Камуть, М. М. Кісельова, К. C. Суханова
РЕЗЮМЕ. Атопічний дерматит є одним з найпоширеніших захворювань шкіри, яке вражає до 20 % дітей та 1–3 % дорослих у більшості країн світу. Велике значення у розвитку атопічного дерматиту мають механізми, які лежать в основі зміни мікробіому шкіри та потребують подальшого з’ясування. Загострення уваги лікарів на проблемі атопічного дерматиту полягає у тому, що це – алергічне захворювання, яке розвивається в осіб із генетичною схильністю до атопії, має рецидивний перебіг, вікові особливості клінічних проявів та характеризується підвищеним рівнем загального і специфічних IgE у сироватці крові. Типовими клінічними проявами АД є екзематозні і ліхеноїдні висипи, що виникають унаслідок гіперчутливості до специфічних (алергени) і неспецифічних подразників. Актуальність проблеми менеджменту діагностики, лікування та профілактики АД є багатофакторною та полягає у порушеннях функції бар’єру шкіри, дисфункції імунної системи та аутореактивності IgE. Останні наукові дослідження свідчать про те, що приблизно 80 % пацієнтів, які страждають АД, мають підвищений рівень IgE в сироватці крові, який корелює зі ступенем тяжкості АД. Мета – визначення рівня IgE у дітей з атопічним дерматитом різного ступеня тяжкості за допомогою імунохімічного методу з хемілюмінесцентною детекцією для глибшого розуміння патогенетичних механізмів розвитку атопічного дерматиту, оптимізації діагностичних втручань, персоніфікованого терапевтичного підходу до вибору схеми терапії дітей з атопічним дерматитом. Матеріал і методи. Робота виконувалась на базі ВП «Лікарні Святого Миколая» КНП «1 ТМО м. Львова». У дослідження залучено 48 дітей віком від 1 до 14 років з проявами атопічного дерматиту різного ступеня тяжкості основної групи та 27 здорових дітей віком від 1 до 14 років без хронічних захворювань, які сформували контрольну групу. Результати. Було проведено обстеження 75 дітей віком від 1 до 14 років, серед них було 34 (45 %) хлопчики та 41 (55 %) дівчинка. За віком діти були поділені наступним чином: від 1 до 2 років – 22 (29 %), від 3 до 6 років – 25 (33 %) та від 7 до 10 років – 11 (15 %), від 11 до 14 років – 17 (23 %). Усі діти, які мали прояви АД, були поділені за тяжкістю (залежно від індексу SCORAD): діти з легким ступенем тяжкості – 19 (40 %), з середнім ступенем – 17 (35 %) та з тяжкими проявами – 12 (25 %). У результаті дослідження встановлено зв’язок між рівнем IgE у сироватці крові та ступенем тяжкості проявів АД у дітей віком від 1 до 14 років. Проведений аналіз дослідження показав, що рівень IgE був достовірно вищим у дітей з тяжким ступенем АД, порівняно з його показниками у дітей з легким перебігом (р<0,05) основної групи. Висновки. Результати нашого дослідження підтверджують наявність кореляційного зв’язку (r = – 0,48; p<0,05) між рівнем IgE у сироватці крові та тяжкістю клінічних проявів АД у дітей віком від 1 до 14 років основної групи. Рівень IgE був достовірно вищим у дітей з тяжким ступенем АД, порівняно з його показниками у дітей з легким перебігом (р<0,05) осно
{"title":"КЛЮЧОВІ ЕТАПИ МЕНЕДЖМЕНТУ ДІАГНОСТИКИ, ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ АТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ ЗАЛЕЖНО ВІД СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ У ДІТЕЙ","authors":"Н. В. Камуть, М. М. Кісельова, К. C. Суханова","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13067","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13067","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Атопічний дерматит є одним з найпоширеніших захворювань шкіри, яке вражає до 20 % дітей та 1–3 % дорослих у більшості країн світу. Велике значення у розвитку атопічного дерматиту мають механізми, які лежать в основі зміни мікробіому шкіри та потребують подальшого з’ясування. Загострення уваги лікарів на проблемі атопічного дерматиту полягає у тому, що це – алергічне захворювання, яке розвивається в осіб із генетичною схильністю до атопії, має рецидивний перебіг, вікові особливості клінічних проявів та характеризується підвищеним рівнем загального і специфічних IgE у сироватці крові. Типовими клінічними проявами АД є екзематозні і ліхеноїдні висипи, що виникають унаслідок гіперчутливості до специфічних (алергени) і неспецифічних подразників.\u0000Актуальність проблеми менеджменту діагностики, лікування та профілактики АД є багатофакторною та полягає у порушеннях функції бар’єру шкіри, дисфункції імунної системи та аутореактивності IgE. Останні наукові дослідження свідчать про те, що приблизно 80 % пацієнтів, які страждають АД, мають підвищений рівень IgE в сироватці крові, який корелює зі ступенем тяжкості АД.\u0000Мета – визначення рівня IgE у дітей з атопічним дерматитом різного ступеня тяжкості за допомогою імунохімічного методу з хемілюмінесцентною детекцією для глибшого розуміння патогенетичних механізмів розвитку атопічного дерматиту, оптимізації діагностичних втручань, персоніфікованого терапевтичного підходу до вибору схеми терапії дітей з атопічним дерматитом.\u0000Матеріал і методи. Робота виконувалась на базі ВП «Лікарні Святого Миколая» КНП «1 ТМО м. Львова». У дослідження залучено 48 дітей віком від 1 до 14 років з проявами атопічного дерматиту різного ступеня тяжкості основної групи та 27 здорових дітей віком від 1 до 14 років без хронічних захворювань, які сформували контрольну групу.\u0000Результати. Було проведено обстеження 75 дітей віком від 1 до 14 років, серед них було 34 (45 %) хлопчики та 41 (55 %) дівчинка. За віком діти були поділені наступним чином: від 1 до 2 років – 22 (29 %), від 3 до 6 років – 25 (33 %) та від 7 до 10 років – 11 (15 %), від 11 до 14 років – 17 (23 %). Усі діти, які мали прояви АД, були поділені за тяжкістю (залежно від індексу SCORAD): діти з легким ступенем тяжкості – 19 (40 %), з середнім ступенем – 17 (35 %) та з тяжкими проявами – 12 (25 %). У результаті дослідження встановлено зв’язок між рівнем IgE у сироватці крові та ступенем тяжкості проявів АД у дітей віком від 1 до 14 років. Проведений аналіз дослідження показав, що рівень IgE був достовірно вищим у дітей з тяжким ступенем АД, порівняно з його показниками у дітей з легким перебігом (р<0,05) основної групи.\u0000Висновки. Результати нашого дослідження підтверджують наявність кореляційного зв’язку (r = – 0,48; p<0,05) між рівнем IgE у сироватці крові та тяжкістю клінічних проявів АД у дітей віком від 1 до 14 років основної групи. Рівень IgE був достовірно вищим у дітей з тяжким ступенем АД, порівняно з його показниками у дітей з легким перебігом (р<0,05) осно","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"100 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"122111842","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-14DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13285
Ю. О. Грубар, М. Ю. Грубар
РЕЗЮМЕ. Серед захворювань плечового суглоба «адгезивний капсуліт» – патологія, що найчастіше обговорюється серед ортопедів-травматологів. В основі діагнозу при адгезивному капсуліті лежать дані анамнезу та клінічні симптоми. Консенсус щодо вибору оптимального методу лікування досі відсутній. Мета – провести вивчення ефективності застосування дистензійних внутрішньосуглобових та субакроміальних ін’єкції пролонгованих глюкокортикоїдів під сонографічним контролем у пацієнтів з адгезивним капсулітом. Завдання дослідження – оцінити та порівняти результати даних методів лікування на зменшення болю та покращення обсягу рухів у плечовому суглобі. Матеріал і методи. В обстеження були включені 47 пацієнтів з адгезивним капсулітом плечового суглоба віком від 40 до 60 років, з ригідністю нетравматичного ґенезу, що перевищувала 2,5 місяці, обмеженням активних і пасивних рухів більше 30° у двох або більше площинах. Пацієнтів було поділено на дві групи: А і В. Група A – 23 (48,93 %) хворих, яким вводили глюкокортикоїди в субакроміальну бурсу під УЗД контролем. Група В – 24 (51,07 %) пацієнти яким глюкокортикоїди вводили внутрішньосуглобово. Результати. Отримані результати у пацієнтів обох груп засвідчили зменшення больового синдрому та покращення обсягу рухів у плечовому суглобі. Однак у групі «В» показники лікування були кращими. Так, середні показники нічного болю за ВАШ у групі В знизилися на 45,58 %, порівняно з групою А, а середнє покращення зовнішньої ротації в плечі на 17 %. Висновки. Внутрішньосуглобові дистензійні ін’єкції продемонстрували більшу ефективність у зменшенні больового синдрому та збільшенні обсягу рухів, особливо зовнішньої ротації плечового суглоба.
{"title":"ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ВНУТРІШНЬОСУГЛОБОВИХ ТА СУБАКРОМІАЛЬНИХ ДИСТЕНЗІЙНИХ ІН’ЄКЦІЙ ПРОЛОНГОВАНИХ ГЛЮКОКОРТИКОЇДІВ ПРИ АДГЕЗИВНОМУ КАПСУЛІТІ","authors":"Ю. О. Грубар, М. Ю. Грубар","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13285","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13285","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Серед захворювань плечового суглоба «адгезивний капсуліт» – патологія, що найчастіше обговорюється серед ортопедів-травматологів. В основі діагнозу при адгезивному капсуліті лежать дані анамнезу та клінічні симптоми. Консенсус щодо вибору оптимального методу лікування досі відсутній. \u0000Мета – провести вивчення ефективності застосування дистензійних внутрішньосуглобових та субакроміальних ін’єкції пролонгованих глюкокортикоїдів під сонографічним контролем у пацієнтів з адгезивним капсулітом. Завдання дослідження – оцінити та порівняти результати даних методів лікування на зменшення болю та покращення обсягу рухів у плечовому суглобі. \u0000Матеріал і методи. В обстеження були включені 47 пацієнтів з адгезивним капсулітом плечового суглоба віком від 40 до 60 років, з ригідністю нетравматичного ґенезу, що перевищувала 2,5 місяці, обмеженням активних і пасивних рухів більше 30° у двох або більше площинах. Пацієнтів було поділено на дві групи: А і В. Група A – 23 (48,93 %) хворих, яким вводили глюкокортикоїди в субакроміальну бурсу під УЗД контролем. Група В – 24 (51,07 %) пацієнти яким глюкокортикоїди вводили внутрішньосуглобово. \u0000Результати. Отримані результати у пацієнтів обох груп засвідчили зменшення больового синдрому та покращення обсягу рухів у плечовому суглобі. Однак у групі «В» показники лікування були кращими. Так, середні показники нічного болю за ВАШ у групі В знизилися на 45,58 %, порівняно з групою А, а середнє покращення зовнішньої ротації в плечі на 17 %. \u0000Висновки. Внутрішньосуглобові дистензійні ін’єкції продемонстрували більшу ефективність у зменшенні больового синдрому та збільшенні обсягу рухів, особливо зовнішньої ротації плечового суглоба.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"56 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133464761","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-14DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13280
А. Д. Беденюк, Й. М. Гриценко, І. Я. Дзюбановський, В. В. Запорожець, Ольвія Гусак, О. В. Кіт, Сергій Іванович Гриценко, С. С. Стефанчук
РЕЗЮМЕ. Мета роботи – проаналізувати первинний досвід упровадження лапароскопічних технологій в хірургічне лікування пацієнтів, хворих на колоректальний рак (КРР). Матеріал і методи. Наш досвід виконання лапароскопічних операцій включає 5 пацієнтів (2 чоловіків та 3 жінки) з КРР, котрим були виконані лапароскопічні операції в умовах Тернопільської обласної клінічної лікарні з грудня 2021 по травень 2022 року. Середній вік пацієнтів склав (62±7,84) роки (інтервал 59–74). Усім пацієнтам проведено передопераційну 3Д-КТ ангіографію та оцінено судинну анатомію брижі ободової кишки. В 3 пацієнтів були раніше проведені оперативні втручання та наявний спайковий процес, проведений лапароскопічний вісцероліз. У 2 пацієнтів пухлина проростала в бокову стінку живота, бокову стінку таза та петлю тонкої кишки відповідно, проведено комбіновані операції. Результати. Середня крововтрата становила (120±77,3) мл (проміжок 50–250 мл). Інтраопераційний час становив (235±46,18) хв (проміжок180–300 хв). В середньому кількість видалених лімфатичних вузлів була 13±2,34 (інтервал 12–17). Відповідно до класифікації TNM стадію T1 було виявлено в 1 пацієнта, Т2 – в 1, T3 – у 3, Т4а – у 1, Т4b – у 1. У 3 пацієнтів було діагностовано високий (G1) ступінь диференціації аденокарциноми, тоді як низький (G3) ступінь виявлено у 2 пацієнтів. Метастази в регіонарні лімфатичні вузли виявлено у 2 хворих. У 3 випадках макропрепарат видаляли через 4 см розріз за Пфаненштілем, в 1 випадку через 5 см розріз над пупком та в 1 випадку через доступ у лівій мезогастральній ділянці, де згодом було сформовано сигмостому. При екстракції макропрепарату використовували захисний рукав. Ми не спостерігали жодного випадку неспроможності анастомозу чи смертності в 30-денний період. У 1 пацієнта післяопераційний період ускладнився розвитком псевдомембранозного коліту. R0 край резекції досягнуто в усіх пацієнтів.
{"title":"ЛАПАРОСКОПІЧНА КОЛОРЕКТАЛЬНА ХІРУРГІЯ: АНАЛІЗ ПЕРШИХ ОПЕРАЦІЙ","authors":"А. Д. Беденюк, Й. М. Гриценко, І. Я. Дзюбановський, В. В. Запорожець, Ольвія Гусак, О. В. Кіт, Сергій Іванович Гриценко, С. С. Стефанчук","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13280","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13280","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Мета роботи – проаналізувати первинний досвід упровадження лапароскопічних технологій в хірургічне лікування пацієнтів, хворих на колоректальний рак (КРР). \u0000Матеріал і методи. Наш досвід виконання лапароскопічних операцій включає 5 пацієнтів (2 чоловіків та 3 жінки) з КРР, котрим були виконані лапароскопічні операції в умовах Тернопільської обласної клінічної лікарні з грудня 2021 по травень 2022 року. Середній вік пацієнтів склав (62±7,84) роки (інтервал 59–74). Усім пацієнтам проведено передопераційну 3Д-КТ ангіографію та оцінено судинну анатомію брижі ободової кишки. В 3 пацієнтів були раніше проведені оперативні втручання та наявний спайковий процес, проведений лапароскопічний вісцероліз. У 2 пацієнтів пухлина проростала в бокову стінку живота, бокову стінку таза та петлю тонкої кишки відповідно, проведено комбіновані операції. \u0000Результати. Середня крововтрата становила (120±77,3) мл (проміжок 50–250 мл). Інтраопераційний час становив (235±46,18) хв (проміжок180–300 хв). В середньому кількість видалених лімфатичних вузлів була 13±2,34 (інтервал 12–17). Відповідно до класифікації TNM стадію T1 було виявлено в 1 пацієнта, Т2 – в 1, T3 – у 3, Т4а – у 1, Т4b – у 1. У 3 пацієнтів було діагностовано високий (G1) ступінь диференціації аденокарциноми, тоді як низький (G3) ступінь виявлено у 2 пацієнтів. Метастази в регіонарні лімфатичні вузли виявлено у 2 хворих. У 3 випадках макропрепарат видаляли через 4 см розріз за Пфаненштілем, в 1 випадку через 5 см розріз над пупком та в 1 випадку через доступ у лівій мезогастральній ділянці, де згодом було сформовано сигмостому. При екстракції макропрепарату використовували захисний рукав. Ми не спостерігали жодного випадку неспроможності анастомозу чи смертності в 30-денний період. У 1 пацієнта післяопераційний період ускладнився розвитком псевдомембранозного коліту. R0 край резекції досягнуто в усіх пацієнтів.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"14 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"121111442","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-14DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13296
Наталія Серединська, Катерина Марченко-Толста, О. С. Суворова, Тетяна Бершова
РЕЗЮМЕ. На фоні розширення фармацевтичного ринку світу зростання призначень препаратів, надзвичайно широкого неконтрольованого їх застосування в процесі самолікування – особливої уваги заслуговують питання щодо негативного впливу ліків різних фармакологічних груп на органи травної системи. Враховуючи, що надзвичайно розповсюдженими побічними ефектами ліків є саме ураження органів травної системи, зокрема шлунково-кишкового тракту, актуальність питання щодо оцінки їх стану за дії лікарських засобів є безумовною. Моніторинг побічної дії ліків різних фармакотерапевтичних груп щодо впливу на шлунково-кишковий тракт, детальне дослідження стану слизових шлунка та кишечника, зокрема, за тривалого застосування препаратів на тлі хронічних захворювань ревматичного характеру, онкопатології, коморбідних станів, а також за наявності супутніх захворювань травної системи, є пріоритетними завданнями як фармакологів-експериментаторів, так і клініцистів. Необхідність детальної оцінки уражень слизових оболонок шлунка та кишечника потребує розробки нових препаратів, вивчення їх механізмів дії та особливостей фармакодинаміки, фармакокінетики, тропності до певних органів тощо, вивчення взаємодії препаратів різних фармакологічних та/або фармакотерапевтичних груп на тлі різноманітних захворювань, в т. ч. коморбідних станів, навіть, тих, що прямо не пов’язані з патологією шлунка і кишечника. Необхідність дослідження побічної, зокрема, гастро- та ентеротоксичної дії ліків, незаперечна, що потребує застосування відповідних методів оцінки стану слизових оболонок шлунка та кишечника. Мета роботи – запропонувати спосіб поглибленої оцінки стану слизових оболонок шлунка та кишечника за дослідження гастротоксичної та ентеротоксичної дії ліків, що не призначені для лікування власне патології шлунка та кишечника, і застосовуються за різних патологічних станів, в тому числі – за коморбідних. Матеріал та методи. У дослідженні використані статевозрілі нелінійні білі щури обох статей. Макроскопічно проведене обстеження слизових оболонок шлунка та кишечника. Визначені наявність, число та розмір усіх деструкцій, розроблені методи оцінки частоти та інтенсивності їхнього ураження як на моделях різних патологічних станів (в т. ч. – коморбідного), так і за застосування деяких НПЗП. Запропонована формула для визначення гастро- та ентеротоксичної активності лікарських засобів. Результати. Запропонований детальний спосіб розширеної оцінки стану слизових оболонок шлунка та кишечника з урахуванням таких симптомів ураження як набряк (в т. ч. крипт), гіперемія (локальна та тотальна), петехії, крововиливи, ерозії, виразки. Рекомендовано визначати такі показники, як частота гастро- та/або ентеропатії, інтенсивність кожного з видів ураження та загальну інтенсивність гастропатії або інтенсивність ентеропатії, які найбільшою мірою характеризують усі зміни слизових оболонок шлунка та кишечника, ступінь цих змін за бальною шкалою. Зазначені показники можуть надати узагальнюючу характеристику стану сли
{"title":"СПОСІБ ПОГЛИБЛЕНОЇ ОЦІНКИ ГАСТРО- ТА ЕНТЕРОТОКСИЧНОГО ВПЛИВУ ЯК ПОБІЧНОЇ ДІЇ ЛІКІВ РІЗНИХ ФАРМАКОЛОГІЧНИХ ГРУП","authors":"Наталія Серединська, Катерина Марченко-Толста, О. С. Суворова, Тетяна Бершова","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13296","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13296","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. На фоні розширення фармацевтичного ринку світу зростання призначень препаратів, надзвичайно широкого неконтрольованого їх застосування в процесі самолікування – особливої уваги заслуговують питання щодо негативного впливу ліків різних фармакологічних груп на органи травної системи. Враховуючи, що надзвичайно розповсюдженими побічними ефектами ліків є саме ураження органів травної системи, зокрема шлунково-кишкового тракту, актуальність питання щодо оцінки їх стану за дії лікарських засобів є безумовною. Моніторинг побічної дії ліків різних фармакотерапевтичних груп щодо впливу на шлунково-кишковий тракт, детальне дослідження стану слизових шлунка та кишечника, зокрема, за тривалого застосування препаратів на тлі хронічних захворювань ревматичного характеру, онкопатології, коморбідних станів, а також за наявності супутніх захворювань травної системи, є пріоритетними завданнями як фармакологів-експериментаторів, так і клініцистів. Необхідність детальної оцінки уражень слизових оболонок шлунка та кишечника потребує розробки нових препаратів, вивчення їх механізмів дії та особливостей фармакодинаміки, фармакокінетики, тропності до певних органів тощо, вивчення взаємодії препаратів різних фармакологічних та/або фармакотерапевтичних груп на тлі різноманітних захворювань, в т. ч. коморбідних станів, навіть, тих, що прямо не пов’язані з патологією шлунка і кишечника. Необхідність дослідження побічної, зокрема, гастро- та ентеротоксичної дії ліків, незаперечна, що потребує застосування відповідних методів оцінки стану слизових оболонок шлунка та кишечника. \u0000Мета роботи – запропонувати спосіб поглибленої оцінки стану слизових оболонок шлунка та кишечника за дослідження гастротоксичної та ентеротоксичної дії ліків, що не призначені для лікування власне патології шлунка та кишечника, і застосовуються за різних патологічних станів, в тому числі – за коморбідних. \u0000Матеріал та методи. У дослідженні використані статевозрілі нелінійні білі щури обох статей. Макроскопічно проведене обстеження слизових оболонок шлунка та кишечника. Визначені наявність, число та розмір усіх деструкцій, розроблені методи оцінки частоти та інтенсивності їхнього ураження як на моделях різних патологічних станів (в т. ч. – коморбідного), так і за застосування деяких НПЗП. Запропонована формула для визначення гастро- та ентеротоксичної активності лікарських засобів. \u0000Результати. Запропонований детальний спосіб розширеної оцінки стану слизових оболонок шлунка та кишечника з урахуванням таких симптомів ураження як набряк (в т. ч. крипт), гіперемія (локальна та тотальна), петехії, крововиливи, ерозії, виразки. Рекомендовано визначати такі показники, як частота гастро- та/або ентеропатії, інтенсивність кожного з видів ураження та загальну інтенсивність гастропатії або інтенсивність ентеропатії, які найбільшою мірою характеризують усі зміни слизових оболонок шлунка та кишечника, ступінь цих змін за бальною шкалою. Зазначені показники можуть надати узагальнюючу характеристику стану сли","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"85 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"133656762","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-11-14DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13215
О. Є. Смашна
РЕЗЮМЕ. Порушення функціонування в різних сферах життя є дуже частими у ветеранів з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), черепно-мозковою травмою (ЧМТ) та поєднанням цих хворобливих станів. Вони значно утруднюють процес реадаптації та ресоціалізації, тому мають бути мішенями втручання, в тому числі транскраніальної електростимуляції та психотерапії. Мета – дослідити особливості функціонування у всіх сферах життя у пацієнтів із ПСТР, легкою черепно-мозковою травмою (ЛЧМТ) та поєднанням ПТСР та ЛЧМТ для розробки диференційного підходу до комплексного медичного втручання. Матеріал і методи. Нами було обстежено 329 комбатантів, в тому числі осіб з ПТСР (n=109), з легкою ЧМТ (n=112) та з коморбідністю ПТСР і ЧМТ (n=108). За шкалою WHODAS 2.0 було визначено рівень функціонування за шістьма доменами: когніції (CW); мобільність (MW); догляд за собою (SW); взаємини (RW); денна активність (LW); соціальна активність (PW); загальний рівень функціонування (WHO). Також була визначена рангова кореляція між окремими критеріями шкали CAPS-5 та доменами тесту WHODAS 2.0. Результати. Стан пацієнтів з ПТСР характеризувався значно більш вираженими порушеннями усіх сфер життєдіяльності, порівняно з пацієнтами з легкою ЧМТ. Найвираженішими в усіх групах були порушення когнітивної сфери, сфери взаємин, соціальної та денної активності. Разом з цим, найбільш виражений загальний рівень порушень функціонування було виявлено у пацієнтів з коморбідними станами в групі (КЧМТ). Порушення окремих доменів функціонування за тестом WHODAS 2.0 корелювало з виразністю окремих критеріїв та симптомів шкалою CAPS-5, що дозволило в подальшому визначити диференційовані мішені для транскраніальної електричної стимуляції постійним струмом (tDCS) та психотерапевтичного втручання для пацієнтів кожної клінічної групи (ПТСР, ЧМТ та КЧМТ). Висновки. Порушення функціонування у осіб з ПТСР, ЧМТ та поєднанням цих хворобливих станів тісно пов’язано з наявністю та виразністю симптомів ПТСР, що дає можливість для диференційованої таргетної терапії окремих клінічних груп пацієнтів.
{"title":"ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ У ВЕТЕРАНІВ ІЗ ПОСТТРАВМАТИЧНИМ СТРЕСОВИМ РОЗЛАДОМ ТА ЛЕГКОЮ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЮ ТРАВМОЮ","authors":"О. Є. Смашна","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13215","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i3.13215","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Порушення функціонування в різних сферах життя є дуже частими у ветеранів з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), черепно-мозковою травмою (ЧМТ) та поєднанням цих хворобливих станів. Вони значно утруднюють процес реадаптації та ресоціалізації, тому мають бути мішенями втручання, в тому числі транскраніальної електростимуляції та психотерапії.\u0000Мета – дослідити особливості функціонування у всіх сферах життя у пацієнтів із ПСТР, легкою черепно-мозковою травмою (ЛЧМТ) та поєднанням ПТСР та ЛЧМТ для розробки диференційного підходу до комплексного медичного втручання.\u0000Матеріал і методи. Нами було обстежено 329 комбатантів, в тому числі осіб з ПТСР (n=109), з легкою ЧМТ (n=112) та з коморбідністю ПТСР і ЧМТ (n=108). За шкалою WHODAS 2.0 було визначено рівень функціонування за шістьма доменами: когніції (CW); мобільність (MW); догляд за собою (SW); взаємини (RW); денна активність (LW); соціальна активність (PW); загальний рівень функціонування (WHO). Також була визначена рангова кореляція між окремими критеріями шкали CAPS-5 та доменами тесту WHODAS 2.0.\u0000Результати. Стан пацієнтів з ПТСР характеризувався значно більш вираженими порушеннями усіх сфер життєдіяльності, порівняно з пацієнтами з легкою ЧМТ. Найвираженішими в усіх групах були порушення когнітивної сфери, сфери взаємин, соціальної та денної активності. Разом з цим, найбільш виражений загальний рівень порушень функціонування було виявлено у пацієнтів з коморбідними станами в групі (КЧМТ).\u0000Порушення окремих доменів функціонування за тестом WHODAS 2.0 корелювало з виразністю окремих критеріїв та симптомів шкалою CAPS-5, що дозволило в подальшому визначити диференційовані мішені для транскраніальної електричної стимуляції постійним струмом (tDCS) та психотерапевтичного втручання для пацієнтів кожної клінічної групи (ПТСР, ЧМТ та КЧМТ).\u0000Висновки. Порушення функціонування у осіб з ПТСР, ЧМТ та поєднанням цих хворобливих станів тісно пов’язано з наявністю та виразністю симптомів ПТСР, що дає можливість для диференційованої таргетної терапії окремих клінічних груп пацієнтів.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"49 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-11-14","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127467927","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-29DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13127
І. Я. Мельничайко, C. М. Андрейчин, Р. Д. Левчук
РЕЗЮМЕ. Бронхіальна астма та хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) є одними з чинників розвитку порушень когнітивних функцій. У світі на сьогодні спостерігається загрозливе зростання поширення когнітивних розладів. При сучасній швидкості прогресу та розвитку нових технологій складно недооцінювати, яким чином може вплинути порушення тих чи інших функцій мозку на життя людини, її оточення та суспільство в цілому. Поєднання цих патологій впливає на пацієнта безпосередньо, погіршуючи його здоров’я, побутову та соціальну активність, і несе значне навантаження на систему охорони здоров’я й суспільство в цілому. Мета – провести аналіз літератури та сформулювати висновки про сучасний стан досліджень когнітивних розладів при хронічних захворюваннях дихальної системи. Основна частина. Хронічні захворювання органів дихання пов’язані з майже подвійним ризиком помірних когнітивних розладів. Навіть у пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості бронхіальної астми та ХОЗЛ спостерігається високий рівень когнітивних дисфункцій. Найбільше зазнають ураження такі когнітивні функції як психомоторна швидкість, обробка інформації, увага, концентрація та пам’ять. Основними патогенетичними ланками розвитку когнітивних порушень вважають судиноопосередковану патологію мозку, окислювальний стрес, гіпоксемію та зниження фізичної активності. Легкі та помірні когнітивні розлади є потенційно зворотним станом, при своєчасному виявленні та корекції якого є ймовірність повернення до нормального когнітивного функціонування у пацієнтів з хронічними захворюваннями органів дихання. Висновки. Негативний вплив когнітивних порушень на здоров’я та повсякденне життя у пацієнтів з хронічними захворюваннями органів дихання показує необхідність оцінювати функції когнітивної сфери у пацієнтів із хронічними захворюваннями органів дихання з метою запобігання розвитку деменції, покращення якості життя та соціальної активності, зменшення частоти госпіталізацій та смертності. Наявність у пацієнтів з ХОЗЛ чи бронхіальною астмою когнітивних порушень потребує індивідуального підходу, комплексної діагностики та лікування з урахуванням обох наявних патологій.
{"title":"ПОРУШЕННЯ КОГНІТИВНИХ ФУНКЦІЙ ПРИ ХРОНІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ОРГАНІВ ДИХАННЯ","authors":"І. Я. Мельничайко, C. М. Андрейчин, Р. Д. Левчук","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13127","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13127","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Бронхіальна астма та хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) є одними з чинників розвитку порушень когнітивних функцій. \u0000У світі на сьогодні спостерігається загрозливе зростання поширення когнітивних розладів. При сучасній швидкості прогресу та розвитку нових технологій складно недооцінювати, яким чином може вплинути порушення тих чи інших функцій мозку на життя людини, її оточення та суспільство в цілому. Поєднання цих патологій впливає на пацієнта безпосередньо, погіршуючи його здоров’я, побутову та соціальну активність, і несе значне навантаження на систему охорони здоров’я й суспільство в цілому. \u0000Мета – провести аналіз літератури та сформулювати висновки про сучасний стан досліджень когнітивних розладів при хронічних захворюваннях дихальної системи. \u0000Основна частина. Хронічні захворювання органів дихання пов’язані з майже подвійним ризиком помірних когнітивних розладів. Навіть у пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості бронхіальної астми та ХОЗЛ спостерігається високий рівень когнітивних дисфункцій. Найбільше зазнають ураження такі когнітивні функції як психомоторна швидкість, обробка інформації, увага, концентрація та пам’ять. \u0000Основними патогенетичними ланками розвитку когнітивних порушень вважають судиноопосередковану патологію мозку, окислювальний стрес, гіпоксемію та зниження фізичної активності. Легкі та помірні когнітивні розлади є потенційно зворотним станом, при своєчасному виявленні та корекції якого є ймовірність повернення до нормального когнітивного функціонування у пацієнтів з хронічними захворюваннями органів дихання. \u0000Висновки. Негативний вплив когнітивних порушень на здоров’я та повсякденне життя у пацієнтів з хронічними захворюваннями органів дихання показує необхідність оцінювати функції когнітивної сфери у пацієнтів із хронічними захворюваннями органів дихання з метою запобігання розвитку деменції, покращення якості життя та соціальної активності, зменшення частоти госпіталізацій та смертності. \u0000Наявність у пацієнтів з ХОЗЛ чи бронхіальною астмою когнітивних порушень потребує індивідуального підходу, комплексної діагностики та лікування з урахуванням обох наявних патологій.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"70 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"127260248","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-29DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13141
О. О. Прохоренко, Г. Ю. Цимбалюк
РЕЗЮМЕ. Хронічні захворювання печінки на сьогодні є досить поширеною патологією. На тлі зростання травматизму значно збільшується ризик отримати травму особам з супутнім дифузним ураженням печінки. Спільним механізмом патогенезу цих патологічних процесів є розвиток синдрому ендогенної інтоксикації. Мета – зʼясувати динаміку маркерів ендогенної інтоксикації в період пізніх проявів краніоскелетної травми за умов супутнього хронічного гепатиту та оцінити ефективність корекції армадіном. Матеріали та методи. В окремих групах нелінійних білих щурів-самців моделювали краніоскелетну травму, хронічний гепатит та їх поєднання. З метою корекції у групі з поєднаним ураженням застосовували армадін у дозі 20 мг/кг внутрішньоочеревино. Через 14, 21, 28 і 35 діб після нанесення травми у сироватці крові піддослідних тварин визначали вміст фракцій молекул середньої маси, визначених при довжині хвилі 238, 254, 260 та 280 нм. Результати. Моделювання краніоскелетної травми в період пізніх проявів травматичної хвороби супроводжується посиленням ендогенної інтоксикації, що виявляється суттєвим зростанням вмісту в сироватці крові досліджуваних фракцій молекул. Показники через 14 діб посттравматичного періоду суттєво перевищують рівень контролю, проте до 21 доби ще більше зростають з наступним зниженням до 35 доби, яке досягає контролю. Після моделювання травми на тлі хронічного гепатиту у всі терміни періоду пізніх проявів травматичної хвороби вміст досліджуваних фракцій молекул середньої маси статистично вірогідно більший, ніж у травмованих тварин без хронічного ураження печінки. В динаміці більшість показників теж досягає максимуму через 21 добу і в подальшому знижується, проте не досягає рівня контролю. Внаслідок застосування армадіну в щурів з краніоскелетною травмою та хронічним гепатитом, порівняно тваринами без корекції, вже з 21 доби експерименту відмічають статистично вірогідне зниження фракцій 238 та 260 нм. Через 28 і 35 діб величина усіх досліджуваних показників стає істотно меншою, ніж у тварин без корекції. Отже, армадін здатний знижувати прояви синдрому ендогенної інтоксикації, зумовленого як патогенними механізмами хронічного гепатиту, так і краніоскелетної травми. Висновки. Нанесення краніоскелетної травми на тлі хронічного гепатиту в період пізніх проявів травматичної хвороби, порівняно з тваринами без супутнього ураження печінки, викликає посилення процесів ендотоксикозу, що проявляється збільшенням вмісту в сироватці крові фракцій молекул середньої маси 238, 254, 260 та 280 нм. Застосування у цій групі тварин армадіну, порівняно з тваринами без корекції, суттєво знижує рівень маркерів ендогенної інтоксикації через 28 і 35 діб посттравматичного періоду.
{"title":"ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ В ПЕРІОД ПІЗНІХ ПРОЯВІВ КРАНІОСКЕЛЕТНОЇ ТРАВМИ ЗА УМОВ СУПУТНЬОГО ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ TA ЕФЕКТИВНІСТЬ КОРЕКЦІЇ АРМАДІНОМ","authors":"О. О. Прохоренко, Г. Ю. Цимбалюк","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13141","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13141","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Хронічні захворювання печінки на сьогодні є досить поширеною патологією. На тлі зростання травматизму значно збільшується ризик отримати травму особам з супутнім дифузним ураженням печінки. Спільним механізмом патогенезу цих патологічних процесів є розвиток синдрому ендогенної інтоксикації. \u0000Мета – зʼясувати динаміку маркерів ендогенної інтоксикації в період пізніх проявів краніоскелетної травми за умов супутнього хронічного гепатиту та оцінити ефективність корекції армадіном. \u0000Матеріали та методи. В окремих групах нелінійних білих щурів-самців моделювали краніоскелетну травму, хронічний гепатит та їх поєднання. З метою корекції у групі з поєднаним ураженням застосовували армадін у дозі 20 мг/кг внутрішньоочеревино. Через 14, 21, 28 і 35 діб після нанесення травми у сироватці крові піддослідних тварин визначали вміст фракцій молекул середньої маси, визначених при довжині хвилі 238, 254, 260 та 280 нм. \u0000Результати. Моделювання краніоскелетної травми в період пізніх проявів травматичної хвороби супроводжується посиленням ендогенної інтоксикації, що виявляється суттєвим зростанням вмісту в сироватці крові досліджуваних фракцій молекул. Показники через 14 діб посттравматичного періоду суттєво перевищують рівень контролю, проте до 21 доби ще більше зростають з наступним зниженням до 35 доби, яке досягає контролю. Після моделювання травми на тлі хронічного гепатиту у всі терміни періоду пізніх проявів травматичної хвороби вміст досліджуваних фракцій молекул середньої маси статистично вірогідно більший, ніж у травмованих тварин без хронічного ураження печінки. В динаміці більшість показників теж досягає максимуму через 21 добу і в подальшому знижується, проте не досягає рівня контролю. Внаслідок застосування армадіну в щурів з краніоскелетною травмою та хронічним гепатитом, порівняно тваринами без корекції, вже з 21 доби експерименту відмічають статистично вірогідне зниження фракцій 238 та 260 нм. Через 28 і 35 діб величина усіх досліджуваних показників стає істотно меншою, ніж у тварин без корекції. Отже, армадін здатний знижувати прояви синдрому ендогенної інтоксикації, зумовленого як патогенними механізмами хронічного гепатиту, так і краніоскелетної травми. \u0000Висновки. Нанесення краніоскелетної травми на тлі хронічного гепатиту в період пізніх проявів травматичної хвороби, порівняно з тваринами без супутнього ураження печінки, викликає посилення процесів ендотоксикозу, що проявляється збільшенням вмісту в сироватці крові фракцій молекул середньої маси 238, 254, 260 та 280 нм. Застосування у цій групі тварин армадіну, порівняно з тваринами без корекції, суттєво знижує рівень маркерів ендогенної інтоксикації через 28 і 35 діб посттравматичного періоду.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"51 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"115504007","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-29DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13137
І. М. Дейкало, О. І. Карел, Н. М. Островський, М. Б. Ганджалас
РЕЗЮМЕ. Відомо, що злоякісні пухлини періампулярної зони супроводжуються розвитком синдрому механічної жовтяниці (МЖ) у 75–95 % випадків, що може бути як першою ознакою захворювання (65–70 %), так і свідчити про його занедбаність та інкурабельність. МЖ при пухлинах головки підшлункової залози здебільшого виявляється на пізніх стадіях захворювання, коли радикальні втручання вже малоймовірні. Поява МЖ істотно погіршує клінічний перебіг захворювання. Хворих із механічною жовтяницею, в тому числі на ґрунті періампулярних пухлин, як правило, первинно шпиталізують в ургентному порядку в хірургічні відділення, завданням яких є діагностика причин механічної жовтяниці та ефективна декомпресія жовчовивідних шляхів. Золотим стандартом в діагностиці захворювань гепатопанкреатобіліарної зони залишається ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ). Мета роботи – провести аналіз ефективності методів діагностики та ендоскопічних малоінвазивних хірургічних втручань у хворих із механічною жовтяницею онкологічного характеру в умовах лікарні швидкої допомоги. Матеріал і методи. В умовах хірургічного відділення лікарні швидкої допомоги за період 2018–2022 рр. проліковано 1256 пацієнтів із синдромом обтураційної жовтяниці. В структурі захворюваності переважала жовчно-кам’яна хвороба – 921 (73,3 %) пацієнт. Пухлини гепатопанкреатодуоденальної зони виявлено у 335 пацієнтів (26,7 %). Алгоритм діагностичного пошуку включав: загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, ультрасонографію органів черевної порожнини (УЗД ОЧП), спіральну комп’ютерну томографію з внутрішньовенним підсиленням (КТ), магнітно-резонансну холангіопанкреатографію (МРХПГ), езофагогастродуоденоскопію (ЕФГДС) із ретроградною холангіопанкреатографією (ЕРХПГ). Результати. У клініці проліковано 335 пацієнтів із синдромом біліарної обструкції пухлинної етіології періампулярної зони. Стентування проводили 298 (92 %) пацієнтам із використанням поліпропіленових стентів 8–10 Fr завдовжки 5–12 см та у 26 (8 %) пацієнтам частково та повністю покритих нітинолових саморозширювальних стентів 8 Fr завдовжки 5–12 см. Процедурна доцільність транспапілярного жовчного стентування під контролем ЕРХПГ становить понад 90 % з короткостроковою ефективністю щодо полегшення симптомів понад 80 %. Висновки. 1. Серед причин механічної жовтяниці у хворих, госпіталізованих в ургентну клініку, 26,7 % припадає на пухлини гепатопанкреатодуоденальної зони. 29 % – пухлини позапечінкових жовчних шляхів; 62,3 % – пухлини підшлункової залози; 8 % пухлини великого дуоденального сосочка. Комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна холангіопанкреатографія та ретроградна панкреатохолангіографія в сукупності є високоефективним методом діагностики характеру та поширення злоякісних пухлин гепатопанкреатодуоденальної зони в умовах ургентної допомоги. Ефективність ендоскопічного стентування при механічній жовтяниці онкологічного характеру складає 96,7 %. Ендоскопічна паліативна декомпресія загальної жовчної протоки у хвор
{"title":"ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ МЕХАНІЧНОЇ ЖОВТЯНИЦІ ПУХЛИННОГО ГЕНЕЗУ В УМОВАХ ЛІКАРНІ ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ","authors":"І. М. Дейкало, О. І. Карел, Н. М. Островський, М. Б. Ганджалас","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13137","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13137","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Відомо, що злоякісні пухлини періампулярної зони супроводжуються розвитком синдрому механічної жовтяниці (МЖ) у 75–95 % випадків, що може бути як першою ознакою захворювання (65–70 %), так і свідчити про його занедбаність та інкурабельність. МЖ при пухлинах головки підшлункової залози здебільшого виявляється на пізніх стадіях захворювання, коли радикальні втручання вже малоймовірні. Поява МЖ істотно погіршує клінічний перебіг захворювання. \u0000Хворих із механічною жовтяницею, в тому числі на ґрунті періампулярних пухлин, як правило, первинно шпиталізують в ургентному порядку в хірургічні відділення, завданням яких є діагностика причин механічної жовтяниці та ефективна декомпресія жовчовивідних шляхів. Золотим стандартом в діагностиці захворювань гепатопанкреатобіліарної зони залишається ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ). \u0000Мета роботи – провести аналіз ефективності методів діагностики та ендоскопічних малоінвазивних хірургічних втручань у хворих із механічною жовтяницею онкологічного характеру в умовах лікарні швидкої допомоги. \u0000Матеріал і методи. В умовах хірургічного відділення лікарні швидкої допомоги за період 2018–2022 рр. проліковано 1256 пацієнтів із синдромом обтураційної жовтяниці. В структурі захворюваності переважала жовчно-кам’яна хвороба – 921 (73,3 %) пацієнт. Пухлини гепатопанкреатодуоденальної зони виявлено у 335 пацієнтів (26,7 %). \u0000Алгоритм діагностичного пошуку включав: загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, ультрасонографію органів черевної порожнини (УЗД ОЧП), спіральну комп’ютерну томографію з внутрішньовенним підсиленням (КТ), магнітно-резонансну холангіопанкреатографію (МРХПГ), езофагогастродуоденоскопію (ЕФГДС) із ретроградною холангіопанкреатографією (ЕРХПГ). \u0000Результати. У клініці проліковано 335 пацієнтів із синдромом біліарної обструкції пухлинної етіології періампулярної зони. Стентування проводили 298 (92 %) пацієнтам із використанням поліпропіленових стентів 8–10 Fr завдовжки 5–12 см та у 26 (8 %) пацієнтам частково та повністю покритих нітинолових саморозширювальних стентів 8 Fr завдовжки 5–12 см. Процедурна доцільність транспапілярного жовчного стентування під контролем ЕРХПГ становить понад 90 % з короткостроковою ефективністю щодо полегшення симптомів понад 80 %. \u0000Висновки. 1. Серед причин механічної жовтяниці у хворих, госпіталізованих в ургентну клініку, 26,7 % припадає на пухлини гепатопанкреатодуоденальної зони. 29 % – пухлини позапечінкових жовчних шляхів; 62,3 % – пухлини підшлункової залози; 8 % пухлини великого дуоденального сосочка. \u0000 \u0000Комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна холангіопанкреатографія та ретроградна панкреатохолангіографія в сукупності є високоефективним методом діагностики характеру та поширення злоякісних пухлин гепатопанкреатодуоденальної зони в умовах ургентної допомоги. \u0000Ефективність ендоскопічного стентування при механічній жовтяниці онкологічного характеру складає 96,7 %. \u0000Ендоскопічна паліативна декомпресія загальної жовчної протоки у хвор","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"41 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"131495158","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-08-29DOI: 10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13012
М. О. Франчук, О. А. Франчук
РЕЗЮМЕ. Багатоплідною вагітністю (БВ) називають вагітність, за якої в організмі жінки розвивається два або більше плодів. БВ є вагітністю високого ризику і належить до розділу патологічного акушерства у зв’язку із загрозою виникнення несприятливих наслідків для матері та плодів. В останні 15–20 років частота БВ і пологів прогресивно зростає, що зумовлено широким упровадженням лікування різних форм безпліддя, а також застосуванням допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Однією з найскладніших для вирішення проблемою при багатоплідді є часте, а можливо й переважне розродження до терміну 37 тижнів вагітності. У зв’язку з широким та прогресивним упровадженням ДРТ у сучасне акушерство частота багатопліддя буде продовжувати зростати і надалі. Тому рання діагностика БВ, запобігання та усунення акушерських ускладнень при вагітності і пологах є основними завданнями у вирішенні питання зниження перинатальних втрат та материнських патологій при багатоплідді. Мета – вивчити і проаналізувати анамнестичні особливості, частоту акушерських та перинатальних ускладнень у жінок із багатоплідною вагітністю після застосування ДРТ, котрим не була проведена (у зв’язку з відмовою пацієнток) профілактика переривання вагітності шляхом установлення акушерського розвантажувального песарію. Матеріал і методи. Проаналізовано анамнестичні особливості, перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду і стан новонароджених у 35 жінок з БВ після ДРТ і яким не проводилось встановлення акушерського розвантажувального песарію з профілактичною метою у зв’язку з відмовою пацієнток від даної маніпуляції. Проводились клінічні методи обстеження, загальноприйняті лабораторні обстеження та трансвагінальна цервікометрія. Результати. Нами отримано результати аналізу соматичного та соціального анамнезу у жінок, виявлено низку екстрагенітальних захворювань у вагітних з багатопліддям, досліджено перебіг у них гестаційного періоду та пологів, оцінка стану новонароджених, що вказують на високу частоту різноманітних гестаційних ускладнень у жінок з багатопліддям, частим виникненням передчасних пологів, а також – високу загрозу антенатальних та перинатальних ускладнень і втрат. Висновки. У результаті дослідження виявлено, що у жінок із БВ досліджуваної нами групи спостерігався високий відсоток виникнення гестаційних ускладнень, передчасних пологів і, відповідно, народження дітей з низькою масою тіла з наступними наслідками у постнатальному періоді.
{"title":"БАГАТОПЛІДНА ВАГІТНІСТЬ ПІСЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ: ЇЇ РИЗИКИ, УСКЛАДНЕННЯ, ГЕСТАЦІЙНИЙ ПЕРЕБІГ ТА РЕЗУЛЬТАТИ","authors":"М. О. Франчук, О. А. Франчук","doi":"10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13012","DOIUrl":"https://doi.org/10.11603/1811-2471.2022.v.i2.13012","url":null,"abstract":"РЕЗЮМЕ. Багатоплідною вагітністю (БВ) називають вагітність, за якої в організмі жінки розвивається два або більше плодів. БВ є вагітністю високого ризику і належить до розділу патологічного акушерства у зв’язку із загрозою виникнення несприятливих наслідків для матері та плодів. В останні 15–20 років частота БВ і пологів прогресивно зростає, що зумовлено широким упровадженням лікування різних форм безпліддя, а також застосуванням допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Однією з найскладніших для вирішення проблемою при багатоплідді є часте, а можливо й переважне розродження до терміну 37 тижнів вагітності. У зв’язку з широким та прогресивним упровадженням ДРТ у сучасне акушерство частота багатопліддя буде продовжувати зростати і надалі. Тому рання діагностика БВ, запобігання та усунення акушерських ускладнень при вагітності і пологах є основними завданнями у вирішенні питання зниження перинатальних втрат та материнських патологій при багатоплідді. \u0000Мета – вивчити і проаналізувати анамнестичні особливості, частоту акушерських та перинатальних ускладнень у жінок із багатоплідною вагітністю після застосування ДРТ, котрим не була проведена (у зв’язку з відмовою пацієнток) профілактика переривання вагітності шляхом установлення акушерського розвантажувального песарію. \u0000Матеріал і методи. Проаналізовано анамнестичні особливості, перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду і стан новонароджених у 35 жінок з БВ після ДРТ і яким не проводилось встановлення акушерського розвантажувального песарію з профілактичною метою у зв’язку з відмовою пацієнток від даної маніпуляції. Проводились клінічні методи обстеження, загальноприйняті лабораторні обстеження та трансвагінальна цервікометрія. \u0000Результати. Нами отримано результати аналізу соматичного та соціального анамнезу у жінок, виявлено низку екстрагенітальних захворювань у вагітних з багатопліддям, досліджено перебіг у них гестаційного періоду та пологів, оцінка стану новонароджених, що вказують на високу частоту різноманітних гестаційних ускладнень у жінок з багатопліддям, частим виникненням передчасних пологів, а також – високу загрозу антенатальних та перинатальних ускладнень і втрат. \u0000Висновки. У результаті дослідження виявлено, що у жінок із БВ досліджуваної нами групи спостерігався високий відсоток виникнення гестаційних ускладнень, передчасних пологів і, відповідно, народження дітей з низькою масою тіла з наступними наслідками у постнатальному періоді.","PeriodicalId":375857,"journal":{"name":"Здобутки клінічної і експериментальної медицини","volume":"30 1","pages":"0"},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-08-29","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"128232472","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：