Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.140-149
Andrij Slesarenko, Roman Mychalchuk
Мета дослідження – проаналізувати висвітлення теми Голокосту у творчості чехословацьких кінорежисерів «нової хвилі» 1960-х років, показати мис- тецький та суспільний виміри кінофільмів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності та використання загальнонау- кових методів дослідження. Методом збору та аналізу інформації є візуальний ана- ліз. Використовується інтерпретація змісту кінокартин та їх ідей, застосовується метод дискурс-аналізу. Наукова новизна полягає у тому, що здійснено спробу дослід- ження висвітлення теми Голокосту у кінофільмах чехословацьких режисерів 1960-х років у мистецькому та суспільному аспектах. Проаналізовано публічні демонстра- ції та показано кількість глядачів досліджуваних стрічок у кінотеатрах, телетранс- ляції картин Чеським телебаченням, присутність і перегляди на відеоресурсі YouTube. Висновки. Висвітлюючи ті чи інші аспекти Голокосту у контексті Другої світової вій ни, чехословацькі режисери «нової хвилі» поставили перед глядачем непрості пи- тання: чи можлива непокора абсолютній владі, чи виправдана фашизація світу заради спокою мас та що є власне справедливість? Режисери фокусуються на індивідуально- му людському досвіді війни. Єврейська тема у кінофільмах дозволила максимально за- гострити поставлену в них моральну проблематику. Творчість режисерів 1960-х років безумовно вплинула сьогодні та впливає на формування пам’яті про Голокост у чесь- кому і словацькому суспільстві, сприяла визнанню Катастрофи, як особливої трагедії євреїв, на державному рівні. Досліджувані кінострічки отримали фахове та суспільне визнання, стали «золотою класикою» чехословацького кінематографу. Американську премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою 1966 р. та приз на міжнародно- му кінофестивалі у Каннах (Франція) отримав фільм «Магазин на площі».
{"title":"The Holocaust in Czechoslovakia films of the 1960s: artistic and social aspects","authors":"Andrij Slesarenko, Roman Mychalchuk","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.140-149","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.140-149","url":null,"abstract":"Мета дослідження – проаналізувати висвітлення теми Голокосту у творчості чехословацьких кінорежисерів «нової хвилі» 1960-х років, показати мис- тецький та суспільний виміри кінофільмів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності та використання загальнонау- кових методів дослідження. Методом збору та аналізу інформації є візуальний ана- ліз. Використовується інтерпретація змісту кінокартин та їх ідей, застосовується метод дискурс-аналізу. Наукова новизна полягає у тому, що здійснено спробу дослід- ження висвітлення теми Голокосту у кінофільмах чехословацьких режисерів 1960-х років у мистецькому та суспільному аспектах. Проаналізовано публічні демонстра- ції та показано кількість глядачів досліджуваних стрічок у кінотеатрах, телетранс- ляції картин Чеським телебаченням, присутність і перегляди на відеоресурсі YouTube. Висновки. Висвітлюючи ті чи інші аспекти Голокосту у контексті Другої світової вій ни, чехословацькі режисери «нової хвилі» поставили перед глядачем непрості пи- тання: чи можлива непокора абсолютній владі, чи виправдана фашизація світу заради спокою мас та що є власне справедливість? Режисери фокусуються на індивідуально- му людському досвіді війни. Єврейська тема у кінофільмах дозволила максимально за- гострити поставлену в них моральну проблематику. Творчість режисерів 1960-х років безумовно вплинула сьогодні та впливає на формування пам’яті про Голокост у чесь- кому і словацькому суспільстві, сприяла визнанню Катастрофи, як особливої трагедії євреїв, на державному рівні. Досліджувані кінострічки отримали фахове та суспільне визнання, стали «золотою класикою» чехословацького кінематографу. Американську премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою 1966 р. та приз на міжнародно- му кінофестивалі у Каннах (Франція) отримав фільм «Магазин на площі».","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"91046815","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.113-125
Serhii Tymofiyko
Мета дослідження – висвітлити розгляд проєктів вирішення націо- нального питання у Російській імперії на конференції національних соціалістичних партій та проаналізувати зміст підсумкових резолюцій. У контексті характеристи- ки відносин Партії соціалістів-революціонерів (ПСР) з соціалістичними партіями ін- ших народів важливо дати оцінку пропонованим делегатами проєктам територіаль- ної та екстериторіальної національної автономії. Методологія дослідження базуєть- ся на принципах конкретно-історичного підходу, методах об`єктивності, всебічнос- ті та системності, історико-порівняльному, історико-типологічному та проблемно- хронологічному, а також на використанні методу аналізу та синтезу. Наукова но- визна: вперше детально розглянуто проєкти вирішення національного питання у Російській імперії на конференції національних соціалістичних партії у Гельсингфорсі та проаналізовано основні протиріччя у поглядах на форми післяреволюційного устрою Росії між національними соціалістичними партіями та соціалістами-революціонерами. Висновки. У процесі обговорення не вдалося виробити спільного ставлення до вирішен- ня національного питання у Російській імперії, через протистояння між прихильниками територіалізму та екстериторіальних форм автономії. Залишивши це питання неви- рішеним, делегати від есерів тільки посилили розбіжності у стані союзних партій і не змогли заручитися підтримкою для реалізації власних проєктів перебудови Російської імперії. Однак, незважаючи на загальні суперечності, на конференції було обговорено ряд важливих питань, які стосувалися захисту прав національних меншин у загальнодер- жавних представницьких органах, пропорційного представництва та особливостей со- ціалізації землі у зв’язку з національним питанням.
{"title":"National issue at the conference of the national Socialist parties of the Russian empire near the city of Helsingfors (april 16-20, 1907)","authors":"Serhii Tymofiyko","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.113-125","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.113-125","url":null,"abstract":"Мета дослідження – висвітлити розгляд проєктів вирішення націо- нального питання у Російській імперії на конференції національних соціалістичних партій та проаналізувати зміст підсумкових резолюцій. У контексті характеристи- ки відносин Партії соціалістів-революціонерів (ПСР) з соціалістичними партіями ін- ших народів важливо дати оцінку пропонованим делегатами проєктам територіаль- ної та екстериторіальної національної автономії. Методологія дослідження базуєть- ся на принципах конкретно-історичного підходу, методах об`єктивності, всебічнос- ті та системності, історико-порівняльному, історико-типологічному та проблемно- хронологічному, а також на використанні методу аналізу та синтезу. Наукова но- визна: вперше детально розглянуто проєкти вирішення національного питання у Російській імперії на конференції національних соціалістичних партії у Гельсингфорсі та проаналізовано основні протиріччя у поглядах на форми післяреволюційного устрою Росії між національними соціалістичними партіями та соціалістами-революціонерами. Висновки. У процесі обговорення не вдалося виробити спільного ставлення до вирішен- ня національного питання у Російській імперії, через протистояння між прихильниками територіалізму та екстериторіальних форм автономії. Залишивши це питання неви- рішеним, делегати від есерів тільки посилили розбіжності у стані союзних партій і не змогли заручитися підтримкою для реалізації власних проєктів перебудови Російської імперії. Однак, незважаючи на загальні суперечності, на конференції було обговорено ряд важливих питань, які стосувалися захисту прав національних меншин у загальнодер- жавних представницьких органах, пропорційного представництва та особливостей со- ціалізації землі у зв’язку з національним питанням.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"87565824","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.191-209
V. Adamskyi
Мета дослідження – дослідити становлення інституту комісара у прифронтовій Подільській губернії в період, коли він підпорядковувався структу- рам Тимчасового уряду. При цьому ми не розглядатимемо усіх аспектів цієї пробле- матики, а спробуємо зосередитися лише на тих питаннях, які безпосередньо або опо- середковано впливали на призначення комісарів та затвердження його заступників. Методологія дослідження базується на принципах історизму та об’єктивності, що дозволило розкрити предмет дослідження у просторі та часі. Автор послугову- вався також проблемно-хронологічним, структурним та аналітико-синтетичним методами. Наукова новизна. Вперше в історіографії зроблено спробу на системно- му рівні проаналізувати регіональну специфіку становлення та розвитку інститу- ту Подільського губернського комісара впродовж березня-листопада 1917 р. Висновки. Лютнева революція 1917 р. у Росії зумовила докорінні зміни в системі організації місце- вого управління. На зміну губернаторам був запроваджений інститут губернських та повітових комісарів. Досвід Поділля засвідчує, що передача влади відбулася без знач них ексцесів, у відповідності до тих настанов, які надсилались на місця Тимчасовим уря- дом. Однак становлення регіональної виконавчої структури відбувалося у непрос тих умовах. Спочатку ініціативою володіли представники губернського земства, яким вдалося на надзвичайному зібранні гласних, поповненого демократичними елемента- ми, добитися підтримки їхнього представника П. Александрова. Губернський комісар не відзначився згортанням демократичних процесів у губернії, забезпечивши відкри- ті процедури щодо організації першого засідання Подільської ради громадських організацій. Непорозуміння між українцями на цьому етапі розвитку революційного руху не дозволило поставити свого представника на чолі виконавчої вертикалі в регіоні. Зробивши певні висновки, на другому засіданні Ради українська група спромоглася до- битися обрання М. Стаховського. Однак через зволікання останнього та непоква- пливість Тимчасового уряду він вступив на посаду губернського комісара лише 10 ве- ресня 1917 р. Після більшовицького перевороту у Петрограді М. Стаховський подав у відставку, залишивши виконувати обов’язки у дуже непростий період Г. Степуру. В листопаді 1917 р. місцева виконавча влада перейшла у цілковите підпорядкування Генерального секретаріату внутрішніх справ.
{"title":"The Podilsk provincial commissioner in the revolutionary era (march-november 1917): the emergence and formation of the institution of power","authors":"V. Adamskyi","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.191-209","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.191-209","url":null,"abstract":"Мета дослідження – дослідити становлення інституту комісара у прифронтовій Подільській губернії в період, коли він підпорядковувався структу- рам Тимчасового уряду. При цьому ми не розглядатимемо усіх аспектів цієї пробле- матики, а спробуємо зосередитися лише на тих питаннях, які безпосередньо або опо- середковано впливали на призначення комісарів та затвердження його заступників. Методологія дослідження базується на принципах історизму та об’єктивності, що дозволило розкрити предмет дослідження у просторі та часі. Автор послугову- вався також проблемно-хронологічним, структурним та аналітико-синтетичним методами. Наукова новизна. Вперше в історіографії зроблено спробу на системно- му рівні проаналізувати регіональну специфіку становлення та розвитку інститу- ту Подільського губернського комісара впродовж березня-листопада 1917 р. Висновки. Лютнева революція 1917 р. у Росії зумовила докорінні зміни в системі організації місце- вого управління. На зміну губернаторам був запроваджений інститут губернських та повітових комісарів. Досвід Поділля засвідчує, що передача влади відбулася без знач них ексцесів, у відповідності до тих настанов, які надсилались на місця Тимчасовим уря- дом. Однак становлення регіональної виконавчої структури відбувалося у непрос тих умовах. Спочатку ініціативою володіли представники губернського земства, яким вдалося на надзвичайному зібранні гласних, поповненого демократичними елемента- ми, добитися підтримки їхнього представника П. Александрова. Губернський комісар не відзначився згортанням демократичних процесів у губернії, забезпечивши відкри- ті процедури щодо організації першого засідання Подільської ради громадських організацій. Непорозуміння між українцями на цьому етапі розвитку революційного руху не дозволило поставити свого представника на чолі виконавчої вертикалі в регіоні. Зробивши певні висновки, на другому засіданні Ради українська група спромоглася до- битися обрання М. Стаховського. Однак через зволікання останнього та непоква- пливість Тимчасового уряду він вступив на посаду губернського комісара лише 10 ве- ресня 1917 р. Після більшовицького перевороту у Петрограді М. Стаховський подав у відставку, залишивши виконувати обов’язки у дуже непростий період Г. Степуру. В листопаді 1917 р. місцева виконавча влада перейшла у цілковите підпорядкування Генерального секретаріату внутрішніх справ.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"86514289","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.104-112
A. Hrytsenko, V. Nazarova
Мета дослідження – вивчення складових історії єврейської громади міста Глухова через виявлення відомих персоналій із числа євреїв міста, похованих на єврейському кладовищі в радянський період. Це дасть можливість популяризувати до- слідження іудейських і православних кладовищ північного сходу України та у подальшо- му внести найбільш цінні старовинні надгробки єврейського кладовища м. Глухова до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Методологія дослідження базуєть- ся на загальнонаукових принципах аналізу, синтезу, узагальнення, а також на прин- ципах історизму, науковості, верифікації та використанні спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна: вперше було здійснено дослідження у контексті діяльності відомих діячів – членів єврейської громади Глухова, які зробили значний внесок у культуру, економіку та інші сфери жит- тя міста та регіону. Висновки. Аналіз наукової розробки досліджуваної теми дозво- ляє дійти висновку, що життєпис похованих на єврейському цвинтарі м. Глухова пред- ставників єврейської громади Сіверщини має велике значення для вивчення регіональ- ної історії. З проаналізованих нами 268 намогильних плит захоронень радянського пе- ріоду глухівського єврейського кладовища жоден життєпис ґрунтовно істориками не вивчався. Більше того, залишається актуальним питання збереження пам’яток цьо- го кладовища з метою їх подальшого використання як об’єктів музейного показу над- гробків і поховань. Тому, представлена у статті проб лема не вичерпується і має пер- спективи подальшого розвитку у контексті комплекс ного підходу в ході дослідження міських некрополів, а також поховань на прикладі єврейського кладовища м. Глухова.
{"title":"Burial of the Hlukhiv jewish cemetery in 1922-1991 in the context of the history of the city’s Jewish community","authors":"A. Hrytsenko, V. Nazarova","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.104-112","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.104-112","url":null,"abstract":"Мета дослідження – вивчення складових історії єврейської громади міста Глухова через виявлення відомих персоналій із числа євреїв міста, похованих на єврейському кладовищі в радянський період. Це дасть можливість популяризувати до- слідження іудейських і православних кладовищ північного сходу України та у подальшо- му внести найбільш цінні старовинні надгробки єврейського кладовища м. Глухова до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Методологія дослідження базуєть- ся на загальнонаукових принципах аналізу, синтезу, узагальнення, а також на прин- ципах історизму, науковості, верифікації та використанні спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна: вперше було здійснено дослідження у контексті діяльності відомих діячів – членів єврейської громади Глухова, які зробили значний внесок у культуру, економіку та інші сфери жит- тя міста та регіону. Висновки. Аналіз наукової розробки досліджуваної теми дозво- ляє дійти висновку, що життєпис похованих на єврейському цвинтарі м. Глухова пред- ставників єврейської громади Сіверщини має велике значення для вивчення регіональ- ної історії. З проаналізованих нами 268 намогильних плит захоронень радянського пе- ріоду глухівського єврейського кладовища жоден життєпис ґрунтовно істориками не вивчався. Більше того, залишається актуальним питання збереження пам’яток цьо- го кладовища з метою їх подальшого використання як об’єктів музейного показу над- гробків і поховань. Тому, представлена у статті проб лема не вичерпується і має пер- спективи подальшого розвитку у контексті комплекс ного підходу в ході дослідження міських некрополів, а також поховань на прикладі єврейського кладовища м. Глухова.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"72824396","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.210-221
T. Karoyeva
Мета роботи – на прикладі Вінниці, яка до революцій 1917 р. не мала ста- лих промислових і пролетарських традицій, розглянути інституційну роль промисловос- ті в радянсь кому місті. Методологія дослідження. Промисловість розглянуто як соціаль- ну інституцію, тобто вихідна позиція передбачає те, що функціонування промисловос- ті має культурний зміст, пов’язаний з певними ідеалами, цінностями, нормами тощо. Інституція тут розуміється як сукупність механізмів, завдяки яким культурні орієнти- ри трансформуються в соціальну практику. Хронологічно обрано 1920-ті рр., тобто пе- ріод боротьби міської влади за своє місце та свої права в радянській системі управління. Наукова новизна. Розвиток радянського міста 1920-х рр. розглянутий крізь призму інсти- туційного підходу до такої сфери економіки, як промисловість. Використання такого під- ходу обумовлено тим, що у радянській плановій економіці місто як учасник економічного життя ігнорувалось. Натомість промисловість відігравала визначальну роль в організа- ції життєдіяльності радянського міста. Висновки. Ідеологічні постулати марксистської тео рії та планова радянська економіка (централізоване управління промисловістю), з од- ного боку, та законодавчі обмеження можливостей міського управління, з іншого боку, пере- творювали промисловий комплекс в організм, який існував в міському середовищі сам по собі, зі свої ми правилами та рішеннями, ізольовано від функціонування поселення. Складалася ситуація, коли радянська промисловість самим фактом своєї наявності примушувала міську владу та навколишнє міське середовище прилаштовуватися до неї. Тобто, вона дія- ла як соціальна інституція, котра впливала на структуру населення міста, його соціальні та культурні практики, навколишній міський ландшафт та організацію міського просто- ру, а міська влада не мала жодних прямих управлінських важелів щодо неї.
{"title":"The institutional role of industry in a soviet city of the 1920s (on the example of Vinnytsia)","authors":"T. Karoyeva","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.210-221","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.210-221","url":null,"abstract":"Мета роботи – на прикладі Вінниці, яка до революцій 1917 р. не мала ста- лих промислових і пролетарських традицій, розглянути інституційну роль промисловос- ті в радянсь кому місті. Методологія дослідження. Промисловість розглянуто як соціаль- ну інституцію, тобто вихідна позиція передбачає те, що функціонування промисловос- ті має культурний зміст, пов’язаний з певними ідеалами, цінностями, нормами тощо. Інституція тут розуміється як сукупність механізмів, завдяки яким культурні орієнти- ри трансформуються в соціальну практику. Хронологічно обрано 1920-ті рр., тобто пе- ріод боротьби міської влади за своє місце та свої права в радянській системі управління. Наукова новизна. Розвиток радянського міста 1920-х рр. розглянутий крізь призму інсти- туційного підходу до такої сфери економіки, як промисловість. Використання такого під- ходу обумовлено тим, що у радянській плановій економіці місто як учасник економічного життя ігнорувалось. Натомість промисловість відігравала визначальну роль в організа- ції життєдіяльності радянського міста. Висновки. Ідеологічні постулати марксистської тео рії та планова радянська економіка (централізоване управління промисловістю), з од- ного боку, та законодавчі обмеження можливостей міського управління, з іншого боку, пере- творювали промисловий комплекс в організм, який існував в міському середовищі сам по собі, зі свої ми правилами та рішеннями, ізольовано від функціонування поселення. Складалася ситуація, коли радянська промисловість самим фактом своєї наявності примушувала міську владу та навколишнє міське середовище прилаштовуватися до неї. Тобто, вона дія- ла як соціальна інституція, котра впливала на структуру населення міста, його соціальні та культурні практики, навколишній міський ландшафт та організацію міського просто- ру, а міська влада не мала жодних прямих управлінських важелів щодо неї.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"74416573","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.126-140
Volodymyr Kitsak
Мета дослідження – висвітлити позицію Великої Британії щодо по- воєнних кордонів Польщі, вивчити її спроби змінити радянську точку зору щодо непо- рушності кордонів станом на вересень 1939 р. та добитись фактичної незалежності Польщі, яку мали окупувати радянські війська. Заплановано також проаналізувати британську позицію щодо «необхідності» депортації корінного населення Закерзоння. Методологія дослідження базується на загальнонаукових та емпіричних методах нау ки, як історизм, об’єктивність, системність. Використано також методи аналі- зу та синтезу, порівняння, типології, проблемний та проблемно-хронологічний, метод узагальнення. Наукова новизна полягає у можливості залучення цілого ряду джерел, які були недоступні дослідникам у радянські часи, а також у незаангажованій інтер- претації цих джерел. Усе це дозволяє на основі об’єктивного і комплексного аналізу за- перечити загальноприйняту думку щодо того, що єдиними винуватцями депортації були комуністичні уряди СРСР та Польщі. Доводиться також, що певне відношення до цього мав й уряд Великої Британії, який погоджувався з точкою зору СРСР на вста- новлення кордону по лінії Керзона і підтримував ідею широкомасштабних депортацій населення. Такі аспекти все ще не знайшли свого висвітлення в науковій літературі. Висновки. Вважаючи демаркацію кордону по лінії Керзона суттєвою поступкою на ко- ристь Радянського Союзу, В. Черчилль натомість розраховував, що Й. Сталін зробить аналогічну поступку й Польщі, окуповану радянськими військами, повернеться на рід- ну землю законний еміграційний уряд Польщі. Проте ні впродовж відрізку часу, який охоплює дане дослідження, ні в наступні роки британському очільнику не вдалось до- сягнути поставленої мети. Й. Сталін, користуючись тим, що союзники головною ме- тою ставили боротьбу з нацистською Німеччиною, поступово окуповував Польщу й цілковито ігнорував домовленості із західними союзниками щодо повернення законно- го уряду із Великої Британії в Польщу.
{"title":"British position on the harmonization of the Soviet-Polish border during World War II: on the materials of soviet published documents","authors":"Volodymyr Kitsak","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.126-140","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.126-140","url":null,"abstract":"Мета дослідження – висвітлити позицію Великої Британії щодо по- воєнних кордонів Польщі, вивчити її спроби змінити радянську точку зору щодо непо- рушності кордонів станом на вересень 1939 р. та добитись фактичної незалежності Польщі, яку мали окупувати радянські війська. Заплановано також проаналізувати британську позицію щодо «необхідності» депортації корінного населення Закерзоння. Методологія дослідження базується на загальнонаукових та емпіричних методах нау ки, як історизм, об’єктивність, системність. Використано також методи аналі- зу та синтезу, порівняння, типології, проблемний та проблемно-хронологічний, метод узагальнення. Наукова новизна полягає у можливості залучення цілого ряду джерел, які були недоступні дослідникам у радянські часи, а також у незаангажованій інтер- претації цих джерел. Усе це дозволяє на основі об’єктивного і комплексного аналізу за- перечити загальноприйняту думку щодо того, що єдиними винуватцями депортації були комуністичні уряди СРСР та Польщі. Доводиться також, що певне відношення до цього мав й уряд Великої Британії, який погоджувався з точкою зору СРСР на вста- новлення кордону по лінії Керзона і підтримував ідею широкомасштабних депортацій населення. Такі аспекти все ще не знайшли свого висвітлення в науковій літературі. Висновки. Вважаючи демаркацію кордону по лінії Керзона суттєвою поступкою на ко- ристь Радянського Союзу, В. Черчилль натомість розраховував, що Й. Сталін зробить аналогічну поступку й Польщі, окуповану радянськими військами, повернеться на рід- ну землю законний еміграційний уряд Польщі. Проте ні впродовж відрізку часу, який охоплює дане дослідження, ні в наступні роки британському очільнику не вдалось до- сягнути поставленої мети. Й. Сталін, користуючись тим, що союзники головною ме- тою ставили боротьбу з нацистською Німеччиною, поступово окуповував Польщу й цілковито ігнорував домовленості із західними союзниками щодо повернення законно- го уряду із Великої Британії в Польщу.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"80351689","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.37-48
Anatolii Zavodovskyi
Мета дослідження – здійснити усесторонній та неупереджений ана- ліз наукових досліджень життя та діяльності Анатолія Кралицького, з’ясувати весь спектр поглядів науковців на особистісні трансформації в його житті та творчості. Методологія дослідження базується на загальнонаукових методах аналізу, синтезу й системності, та спеціальних – описовому, порівняльно-історичному, реконструкції іс- торичних подій, методі контент-аналізу, який дав можливість виявити й оцінити специфічні характеристики проаналізованих текстів. У дослідженні також застосо- вувалися методи історичної імагології. Наукова новизна полягає в системному дослі- дженні публіцистичних і наукових праць про Анатолія Кралицького, а також в глибо- кому аналізі етапів трансформації його національної самоідентичності та світогля- ду в цілому. Висновки. Життєвий шлях та творчий доробок Анатолія Кралицького, значний як за обсягом, так і за жанрами, цікавив істориків, етнографів, літературо- знавців, лінгвістів та націологів упродовж десятиліть. Переважна більшість дослідни- ків досить високо оцінює його вклад у процеси націєтворення і відносить його до най- видатніших діячів закарпатського регіону у «довгому» ХІХ ст. Праці науковців його творчості засвідчують, що одна з найвидатніших заслуг «будителя» полягає у тому, що він чи не вперше в художній літературі Закарпаття, сформував імаготип русинівукраїнців. Життя та творчість А. Кралицького є недостатньо дослідженими, а дея- кі твори письменника про існування яких відомо, ще досі не знайдені. Значна частина його робіт опублікована під псевдонімами, криптонімами або й без підпису через по- боювання автора переслідувань з боку угорської адміністрації та єпископської влади. Ускладнює процес дослідження творчого доробку А. Кралицького те, що він не написав своєї автобіографії, а відомості про його дитячі та юнацькі роки досить заплутані.
{"title":"The figure of the «awakener» Anatoliy Kralytsky in the works of scientists","authors":"Anatolii Zavodovskyi","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.37-48","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.37-48","url":null,"abstract":"Мета дослідження – здійснити усесторонній та неупереджений ана- ліз наукових досліджень життя та діяльності Анатолія Кралицького, з’ясувати весь спектр поглядів науковців на особистісні трансформації в його житті та творчості. Методологія дослідження базується на загальнонаукових методах аналізу, синтезу й системності, та спеціальних – описовому, порівняльно-історичному, реконструкції іс- торичних подій, методі контент-аналізу, який дав можливість виявити й оцінити специфічні характеристики проаналізованих текстів. У дослідженні також застосо- вувалися методи історичної імагології. Наукова новизна полягає в системному дослі- дженні публіцистичних і наукових праць про Анатолія Кралицького, а також в глибо- кому аналізі етапів трансформації його національної самоідентичності та світогля- ду в цілому. Висновки. Життєвий шлях та творчий доробок Анатолія Кралицького, значний як за обсягом, так і за жанрами, цікавив істориків, етнографів, літературо- знавців, лінгвістів та націологів упродовж десятиліть. Переважна більшість дослідни- ків досить високо оцінює його вклад у процеси націєтворення і відносить його до най- видатніших діячів закарпатського регіону у «довгому» ХІХ ст. Праці науковців його творчості засвідчують, що одна з найвидатніших заслуг «будителя» полягає у тому, що він чи не вперше в художній літературі Закарпаття, сформував імаготип русинівукраїнців. Життя та творчість А. Кралицького є недостатньо дослідженими, а дея- кі твори письменника про існування яких відомо, ще досі не знайдені. Значна частина його робіт опублікована під псевдонімами, криптонімами або й без підпису через по- боювання автора переслідувань з боку угорської адміністрації та єпископської влади. Ускладнює процес дослідження творчого доробку А. Кралицького те, що він не написав своєї автобіографії, а відомості про його дитячі та юнацькі роки досить заплутані.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"75511928","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.63-71
Lev Bazhenov
Мета дослідження – з’ясувати роль ректора Кам’янець-Подільського інституту народної освіти у 1923-1928 рр., доктора географічних наук, професора Володимира Ґериновича (1883-1949) у відродженні, становленні та розбудові екскурсій- ної справи в місті Кам’янці-Подільському та на Кам’янеччині в другій половині 1920-х років, у виданні ним перших екскурсійних путівників та розробці екскурсійних марш- рутів для потреб населення України та Кам’янецького округу. У статті розглядають- ся основні віхи життя В. Ґериновича, його наукової творчості на ґрунті досліджень регіональної історії, географії, економіки на Поділлі та в її складі Кам’янеччини, ак- центується увага на такий ще маловивчений аспект його діяльності, як участь у від- родженні екскурсійної справи та її популяризації. Методологія дослідження. При на- писанні статті використано такі принципи проведення історичного дослідження: іс- торизму, конкретності та системності, об’єктивності. Застосовано різні методи дослідження, а саме: історико-порівняльний, історико-хронологічний та аналітико- синтетичний. Наукова новизна публікації полягає в тому, що на основі комплексно- го і об’єктивного вивчення, здійснено спробу розширити та проаналізувати такий ще малодосліджений аспект творчості В. Ґериновича, як його внесок у відродження та розвиток екскурсійної справи на Кам’янеччині у 1920-ті роки. Висновки. Володимиру Ґериновичу та його послідовникам належить непересічна роль у відродженні, станов- ленні та розбудові екскурсійної справи, зокрема на Кам’янеччині, в підготовці та ви- данні перших екскурсійних путівників, порадників, у розробці перших науково обґрун- тованих й наповнених історичним фактажем екскурсійних маршрутів по унікальним пам’яткам природи, історії та культури краю, традиція організації і проведення яких зберіглася на Хмельниччині до сьогодні і використовується для потреб українського та міжнародного туризму.
{"title":"Professor Volodymyr Gerinovich and the establishment of excursion affairs in Kamenechn region in the 20s of the XX century","authors":"Lev Bazhenov","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.63-71","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.63-71","url":null,"abstract":"Мета дослідження – з’ясувати роль ректора Кам’янець-Подільського інституту народної освіти у 1923-1928 рр., доктора географічних наук, професора Володимира Ґериновича (1883-1949) у відродженні, становленні та розбудові екскурсій- ної справи в місті Кам’янці-Подільському та на Кам’янеччині в другій половині 1920-х років, у виданні ним перших екскурсійних путівників та розробці екскурсійних марш- рутів для потреб населення України та Кам’янецького округу. У статті розглядають- ся основні віхи життя В. Ґериновича, його наукової творчості на ґрунті досліджень регіональної історії, географії, економіки на Поділлі та в її складі Кам’янеччини, ак- центується увага на такий ще маловивчений аспект його діяльності, як участь у від- родженні екскурсійної справи та її популяризації. Методологія дослідження. При на- писанні статті використано такі принципи проведення історичного дослідження: іс- торизму, конкретності та системності, об’єктивності. Застосовано різні методи дослідження, а саме: історико-порівняльний, історико-хронологічний та аналітико- синтетичний. Наукова новизна публікації полягає в тому, що на основі комплексно- го і об’єктивного вивчення, здійснено спробу розширити та проаналізувати такий ще малодосліджений аспект творчості В. Ґериновича, як його внесок у відродження та розвиток екскурсійної справи на Кам’янеччині у 1920-ті роки. Висновки. Володимиру Ґериновичу та його послідовникам належить непересічна роль у відродженні, станов- ленні та розбудові екскурсійної справи, зокрема на Кам’янеччині, в підготовці та ви- данні перших екскурсійних путівників, порадників, у розробці перших науково обґрун- тованих й наповнених історичним фактажем екскурсійних маршрутів по унікальним пам’яткам природи, історії та культури краю, традиція організації і проведення яких зберіглася на Хмельниччині до сьогодні і використовується для потреб українського та міжнародного туризму.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"88943461","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.178-190
I. Piddubnyi
Мета дослідження – на основі наявної джерельної бази та наукового доробку дослідників простежити діяльність Бенно Штраухера як очільника єврейської громади м. Чернівці в період перебування міста та Буковини у складі Австро-Угорської імперії та королівства Румунії. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, об`єктивності, всебічності і цілісності, системності у викладі матеріалу. Для вирішення основних завдань нами використано методи аналізу та синтезу, проблемно-хронологічний, історико-порівняльний. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українській історіографії простежено діяльність Бенно Штраухера як представника єврейської громади Чернівців. Він сприяв розвитку містобудування у Чернівцях, наданню місту сучасного вигляду та забезпечення виконання культових по- треб єврейською громадою. Був членом Крайового сейму Буковини, а також обирав- ся до парламенту, де став членом єврейського парламентського клубу, співпрацюючи з іншими депутатами від Буковини при вирішенні регіональних питань у парламенті Румунії підтримував рішення спрямовані на забезпечення освітніх та релігійних прав євреїв Буковини. Висновки. Активна позиція доктора Бенно Штраухера дала змогу йому посісти у єврейській громаді м. Чернівців поважне місце. Перебування на чолі гро- мади та входження до складу законодавчого зібрання герцогства, а пізніше і країни, дало змогу не лише створити умови для облаштування міста новими інституціями і об’єктами, але й забезпечити єврейській меншині в Австро-Угорщині здобуття прав у сфері культури. Продовження діяльності в якості члена румунського парламенту дало Бенно Штраухеру змогу піднімати питання забезпечення освітніх, культурних та ре- лігійних прав євреїв Буковини, а відтак і євреїв усієї Румунії.
{"title":"The place and role of Benno Strucher in the life of the Jewish community of Chernivtsi and Bukovina end of XIX – first quarter of XX century","authors":"I. Piddubnyi","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.178-190","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.178-190","url":null,"abstract":"Мета дослідження – на основі наявної джерельної бази та наукового доробку дослідників простежити діяльність Бенно Штраухера як очільника єврейської громади м. Чернівці в період перебування міста та Буковини у складі Австро-Угорської імперії та королівства Румунії. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, об`єктивності, всебічності і цілісності, системності у викладі матеріалу. Для вирішення основних завдань нами використано методи аналізу та синтезу, проблемно-хронологічний, історико-порівняльний. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українській історіографії простежено діяльність Бенно Штраухера як представника єврейської громади Чернівців. Він сприяв розвитку містобудування у Чернівцях, наданню місту сучасного вигляду та забезпечення виконання культових по- треб єврейською громадою. Був членом Крайового сейму Буковини, а також обирав- ся до парламенту, де став членом єврейського парламентського клубу, співпрацюючи з іншими депутатами від Буковини при вирішенні регіональних питань у парламенті Румунії підтримував рішення спрямовані на забезпечення освітніх та релігійних прав євреїв Буковини. Висновки. Активна позиція доктора Бенно Штраухера дала змогу йому посісти у єврейській громаді м. Чернівців поважне місце. Перебування на чолі гро- мади та входження до складу законодавчого зібрання герцогства, а пізніше і країни, дало змогу не лише створити умови для облаштування міста новими інституціями і об’єктами, але й забезпечити єврейській меншині в Австро-Угорщині здобуття прав у сфері культури. Продовження діяльності в якості члена румунського парламенту дало Бенно Штраухеру змогу піднімати питання забезпечення освітніх, культурних та ре- лігійних прав євреїв Буковини, а відтак і євреїв усієї Румунії.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"79565634","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-03-31DOI: 10.32626/2309-8082.2022.24.37-42
V. Sliusarchuk
Information indicates the urgency of addressing the problem of ensuring the work of girls - future officers in the exercise of physical self-development during their studies in higher military education. Material and methods of research. The objectives were achieved by using a set of such research methods: analysis, systematization - for processing sources of information, for obtaining the necessary empirical data - pedagogical testing and experiment, namely its moulding stage, as well as adequate methods of mathematical statistics. All the tests used were consistent with the recommendations not only of domestic researchers, but also of leading foreign countries. The study was attended by 20,6 ± 0,5-year-old girls - future officers, who began their training in the fourth year of the Military Academy. A total of 132 girls were recruited, 24 of them in the pilot group and the remaining 108 in the control group. Results. The use of the pilot project has led to significant improvements for all, while the use of traditional organizations and the content of physical education - only selected indicators of the overall physical fitness of girls - would-be officers. In addition, the former achieved significantly higher values in all the indicators studied than the latter group. The data obtained show that the experimental development in the development task is highly effective and efficient, which makes it possible to recommend it for use in the physical education of girls - future officers in the military academy.
{"title":"Effectiveness of the experimental model in improving the general physical fitness of girls - future officers at the stages of training at the military academy","authors":"V. Sliusarchuk","doi":"10.32626/2309-8082.2022.24.37-42","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-8082.2022.24.37-42","url":null,"abstract":"Information indicates the urgency of addressing the problem of ensuring the work of girls - future officers in the exercise of physical self-development during their studies in higher military education. Material and methods of research. The objectives were achieved by using a set of such research methods: analysis, systematization - for processing sources of information, for obtaining the necessary empirical data - pedagogical testing and experiment, namely its moulding stage, as well as adequate methods of mathematical statistics. All the tests used were consistent with the recommendations not only of domestic researchers, but also of leading foreign countries. The study was attended by 20,6 ± 0,5-year-old girls - future officers, who began their training in the fourth year of the Military Academy. A total of 132 girls were recruited, 24 of them in the pilot group and the remaining 108 in the control group. Results. The use of the pilot project has led to significant improvements for all, while the use of traditional organizations and the content of physical education - only selected indicators of the overall physical fitness of girls - would-be officers. In addition, the former achieved significantly higher values in all the indicators studied than the latter group. The data obtained show that the experimental development in the development task is highly effective and efficient, which makes it possible to recommend it for use in the physical education of girls - future officers in the military academy.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-03-31","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"82230987","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：