Pub Date : 2022-06-30DOI: 10.32626/2309-8082.2022-25.97-105
S. Romanchuk, V. Romanchuk, R. Chaplinskyі, T. Liudovyk, S. Yuriev, Оleksandr Тymochko, I. Fishchuk, Yu.G. Babaiev, M. Babych, Sergii Andreev
Exercise should ensure the formation of a sufficient level of indicators of the functional status of servicemen. Reducing the hours of training in the discipline “Physical Education and Special Physical Training” for cadets of higher education leads to a deterioration of their performance not only physical fitness but also functional status. The purpose of the work is to determine the impact of reducing the time of physical exercises on the indicators of the functional state of university cadets. To achieve this goal we used a set of scientific research methods, namely: general scientific (analysis of scientific and methodological literature), pedagogical (testing), medical and biological (pulsometry, dynamometry, anthropometry, spirometry, spirography, bicycle ergometry), methods of mathematical statistics. The study involved 72 cadets, evenly divided into two groups, those who studied under the program with four hours of physical education (group 1; n = 36) and graduates who studied at the university under the program – 2 hours of physical education training (group 2; n = 36). Testing was conducted during the annual medical examination of cadets. In total, more than 65 sources of information were analyzed, followed by a final review and 21 sources of literature, including 4 foreign authors, the material of which was processed using general scientific methods. Results. During the study we found that graduates of group 1, both at rest and in the process of exercise and recovery after exercise, the functional state of the body in terms of significantly better than graduates of group 2 (p<0.05-0.001). This is manifested in less activity of physiological functions during exercise and faster recovery after exercise. Conclusions. Reduction of hours for physical education classes has a significant negative impact on the functional status of future officers of the Armed Forces of Ukraine (p<0.05-0.001). It is necessary to improve the program of physical training of cadets in order to improve their functional condition and efficiency
{"title":"Changes in indicators of the functional status of graduates when reducing the volume of physical training","authors":"S. Romanchuk, V. Romanchuk, R. Chaplinskyі, T. Liudovyk, S. Yuriev, Оleksandr Тymochko, I. Fishchuk, Yu.G. Babaiev, M. Babych, Sergii Andreev","doi":"10.32626/2309-8082.2022-25.97-105","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-8082.2022-25.97-105","url":null,"abstract":"Exercise should ensure the formation of a sufficient level of indicators of the functional status of servicemen. Reducing the hours of training in the discipline “Physical Education and Special Physical Training” for cadets of higher education leads to a deterioration of their performance not only physical fitness but also functional status. The purpose of the work is to determine the impact of reducing the time of physical exercises on the indicators of the functional state of university cadets. To achieve this goal we used a set of scientific research methods, namely: general scientific (analysis of scientific and methodological literature), pedagogical (testing), medical and biological (pulsometry, dynamometry, anthropometry, spirometry, spirography, bicycle ergometry), methods of mathematical statistics. The study involved 72 cadets, evenly divided into two groups, those who studied under the program with four hours of physical education (group 1; n = 36) and graduates who studied at the university under the program – 2 hours of physical education training (group 2; n = 36). Testing was conducted during the annual medical examination of cadets. In total, more than 65 sources of information were analyzed, followed by a final review and 21 sources of literature, including 4 foreign authors, the material of which was processed using general scientific methods. Results. During the study we found that graduates of group 1, both at rest and in the process of exercise and recovery after exercise, the functional state of the body in terms of significantly better than graduates of group 2 (p<0.05-0.001). This is manifested in less activity of physiological functions during exercise and faster recovery after exercise. Conclusions. Reduction of hours for physical education classes has a significant negative impact on the functional status of future officers of the Armed Forces of Ukraine (p<0.05-0.001). It is necessary to improve the program of physical training of cadets in order to improve their functional condition and efficiency","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"86536354","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-06-30DOI: 10.32626/2309-8082.2022-25.72-77
Olena Klіus, L. Balatska, M. Kuzhel, O. Skavronsky, V. Stasiuk
The health of student youth is an ongoing issue, closely linked to organizing and maintaining physical education. The objective of the study is to investigate the interest of applicants to education in streetball study in the higher education institution.Research materials and methods. To solve the problems, a corresponding set of research methods was used, which were included in the following groups: general scientific, i.e.: analysis, comparison, generalization; sociological (written survey), mathe-matical statistics. As for the organization of the study, it was assumed that only 150 applicants for higher education were involved, namely: Kamenetz-Podolsk National University named after Ivan Ogienko on the physics and mathematics faculty (20 students)Faculty of Science and Economics (15 students), Faculty of History (15 students); Chernivtsi National University named after Yuriy Fedkovich with Faculty of Economics (15 students), Institute of Chemistry, Biology and Bioresources (20 children), Geographic Faculty (15 children); Podolsk State University of the Faculty of Agro-Technologies and Environmental Management (20, guys) Engineering and Technical Faculty (30 students). The questionnaire was intended to provide information about the problem under consideration. Results. Found out guys enjoy playing team sports 86.6 %. The most preferred sports game is football 80 %, volleyball 46 %, basketball 33 %, streetball 13 %. 54 % of respondents wanted to learn how to play streetball. Сonclusion. The essential condition for optimizing motor activity in higher education institutions is that interest is taken into account and new types of interesting classes are introduced. Determined that the most popular game among university applicants is football, volleyball, basketball. Found that students have interest in streetball, and the main reason of interest is the ability to play with friends, as well as have fun
{"title":"Making university’s students interest for streetball","authors":"Olena Klіus, L. Balatska, M. Kuzhel, O. Skavronsky, V. Stasiuk","doi":"10.32626/2309-8082.2022-25.72-77","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-8082.2022-25.72-77","url":null,"abstract":"The health of student youth is an ongoing issue, closely linked to organizing and maintaining physical education. The objective of the study is to investigate the interest of applicants to education in streetball study in the higher education institution.Research materials and methods. To solve the problems, a corresponding set of research methods was used, which were included in the following groups: general scientific, i.e.: analysis, comparison, generalization; sociological (written survey), mathe-matical statistics. As for the organization of the study, it was assumed that only 150 applicants for higher education were involved, namely: Kamenetz-Podolsk National University named after Ivan Ogienko on the physics and mathematics faculty (20 students)Faculty of Science and Economics (15 students), Faculty of History (15 students); Chernivtsi National University named after Yuriy Fedkovich with Faculty of Economics (15 students), Institute of Chemistry, Biology and Bioresources (20 children), Geographic Faculty (15 children); Podolsk State University of the Faculty of Agro-Technologies and Environmental Management (20, guys) Engineering and Technical Faculty (30 students). The questionnaire was intended to provide information about the problem under consideration. Results. Found out guys enjoy playing team sports 86.6 %. The most preferred sports game is football 80 %, volleyball 46 %, basketball 33 %, streetball 13 %. 54 % of respondents wanted to learn how to play streetball. Сonclusion. The essential condition for optimizing motor activity in higher education institutions is that interest is taken into account and new types of interesting classes are introduced. Determined that the most popular game among university applicants is football, volleyball, basketball. Found that students have interest in streetball, and the main reason of interest is the ability to play with friends, as well as have fun","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-06-30","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"78816738","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.246-262
A. Atamanenko
Метою дослідження є встановлення ролі автохтонної української ін- телектуальної еліти Словаччини в посиленні взаємодії української та словацької куль- тур. Методологія дослідження базована на застосуванні проблемно-хронологічного, конкретно-історичного та наративного методів, а також загальнонаукових методів аналізу та синтезу. Наукова новизна полягає у вперше зробленій спробі узагальнити дані про роль автохтонної української громади Словаччини, у т.ч. її інтелектуальної еліти, у сприянні розвитку українсько-словацької міжкультурної взаємодії. Висновки. Упродовж другої половини ХХ – першого двадцятиліття ХХІ ст. представники русинсь- ко-української громади робили все можливе для розвитку, дослідження та популяриза- ції української культури в Словаччині. З входженням останньої до ЄС у 2004 р. акти- візувалась державна підтримка діяльності русинсько-українських громадських організа- цій, видань, шкільництва тощо. Український музей у Свиднику є одним із найпомітні- ших українських етнографічних музеїв світу, а на сторінках його видань досліджуєть- ся та популяризується українська культура, етнографія, фольклор, історія. Словацькі українці багато роблять для розвитку українознавства у Словаччині як на рівні діяль- ності інституцій, так і на рівні наукових публікацій, проведення наукових конференцій. Формуванню позитивного сприйняття української культури в Словаччині сприяла ді- яльність театральних колективів. Не менш важливе значення для популяризації ук раїн- ської культури має творчість літераторів та літературознавців, проведення презен- тацій нових видань і творів, здійснення перекладів української літератури різних епох. Українська культура та історія, включно з історією русинсько-української громади, по- пуляризуються завдяки медіа – радіо, телебачення, преси та Інтернету.
{"title":"Ukrainians of Slovakia as a factor of Ukrainian-Slovak intercultural interaction of the second half of the XX – first twenty years of the XXI centuries","authors":"A. Atamanenko","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.246-262","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.246-262","url":null,"abstract":"Метою дослідження є встановлення ролі автохтонної української ін- телектуальної еліти Словаччини в посиленні взаємодії української та словацької куль- тур. Методологія дослідження базована на застосуванні проблемно-хронологічного, конкретно-історичного та наративного методів, а також загальнонаукових методів аналізу та синтезу. Наукова новизна полягає у вперше зробленій спробі узагальнити дані про роль автохтонної української громади Словаччини, у т.ч. її інтелектуальної еліти, у сприянні розвитку українсько-словацької міжкультурної взаємодії. Висновки. Упродовж другої половини ХХ – першого двадцятиліття ХХІ ст. представники русинсь- ко-української громади робили все можливе для розвитку, дослідження та популяриза- ції української культури в Словаччині. З входженням останньої до ЄС у 2004 р. акти- візувалась державна підтримка діяльності русинсько-українських громадських організа- цій, видань, шкільництва тощо. Український музей у Свиднику є одним із найпомітні- ших українських етнографічних музеїв світу, а на сторінках його видань досліджуєть- ся та популяризується українська культура, етнографія, фольклор, історія. Словацькі українці багато роблять для розвитку українознавства у Словаччині як на рівні діяль- ності інституцій, так і на рівні наукових публікацій, проведення наукових конференцій. Формуванню позитивного сприйняття української культури в Словаччині сприяла ді- яльність театральних колективів. Не менш важливе значення для популяризації ук раїн- ської культури має творчість літераторів та літературознавців, проведення презен- тацій нових видань і творів, здійснення перекладів української літератури різних епох. Українська культура та історія, включно з історією русинсько-української громади, по- пуляризуються завдяки медіа – радіо, телебачення, преси та Інтернету.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"77364364","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.9-36
O. Zavalniuk, Anatoliі Hlushkovetskyi
Для зміцнення науково-педагогічного потенціалу держави, підготовки нових поколінь талановитих українських вчених, формування їх найкращих особистіс- них, професійних і громадських якостей неабияке значення має індивідуальний досвід становлення і розвитку нині діючих кадрів науковців. Метою статті є створення ці- лісного біографічного нарису про формування особистості, науково-педагогічну, управ- лінську та громадську діяльність відомого українського історика, професора, завідувача кафедри Федькова Олександра Миколайовича, який є яскравим прикладом вір ного слу- жіння українській історичній науці, вищій школі, підготовці висококваліфікованих пе- дагогічних і наукових кадрів для нашої країни. Методологічні засади дослідження ста- новлять принципи історизму об’єктивності, всебічності й системності, які реалізовані за допомогою низки таких дослідницьких методів, як аналітичний, синтетичний, опи- совий, біографічний, синхронний, діахронний та інші. Наукова новизна роботи поля- гає у вперше широкому і цілісному осмисленні та представленні загалу пройденого жит- тєвого і професійного шляху відомого українського історика-подолянина О. Федькова, його найбільш важливих складових і здобутків, які мають неординарне значення для сучасників, майбутніх вчених і педагогів як досвід для критичного сприймання і вико- ристання у власному служінні освіті, науці, громаді. Висновки. Доведено, що особис- тість вченого сформувалася упродовж тривалого часу, завдяки інтелігентній сім’ї, пе- дагогам загальноосвітньої та науково-педагогічним працівникам вищої шкіл, де велику роль відіграли його батьки, наставники, факультетський колектив; неабиякі розумові здібності, висока організованість, цілеспрямованість, працьовитість, наполегливість, засвоєн ня усього нового і прогресивного, а також сприяючі умови забезпечили поступо- ве сходження у власній освітній підготовці і науковій сфері, просування щаблями в адмі- ністративній роботі, ріст авторитету як викладача, управлінця, громадського діяча; заснована і керована вченим наукова школа, яка працює у багатьох напрямках, розвиває свою активність і посилює присутність серед університетських шкіл, в сучасній істо- ріографії України, має чималу перспективу.
{"title":"Professor Oleksandr Fedkov: a bright personality, an intellectual, a talented historian, a patriot of Ukraine","authors":"O. Zavalniuk, Anatoliі Hlushkovetskyi","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.9-36","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.9-36","url":null,"abstract":"Для зміцнення науково-педагогічного потенціалу держави, підготовки нових поколінь талановитих українських вчених, формування їх найкращих особистіс- них, професійних і громадських якостей неабияке значення має індивідуальний досвід становлення і розвитку нині діючих кадрів науковців. Метою статті є створення ці- лісного біографічного нарису про формування особистості, науково-педагогічну, управ- лінську та громадську діяльність відомого українського історика, професора, завідувача кафедри Федькова Олександра Миколайовича, який є яскравим прикладом вір ного слу- жіння українській історичній науці, вищій школі, підготовці висококваліфікованих пе- дагогічних і наукових кадрів для нашої країни. Методологічні засади дослідження ста- новлять принципи історизму об’єктивності, всебічності й системності, які реалізовані за допомогою низки таких дослідницьких методів, як аналітичний, синтетичний, опи- совий, біографічний, синхронний, діахронний та інші. Наукова новизна роботи поля- гає у вперше широкому і цілісному осмисленні та представленні загалу пройденого жит- тєвого і професійного шляху відомого українського історика-подолянина О. Федькова, його найбільш важливих складових і здобутків, які мають неординарне значення для сучасників, майбутніх вчених і педагогів як досвід для критичного сприймання і вико- ристання у власному служінні освіті, науці, громаді. Висновки. Доведено, що особис- тість вченого сформувалася упродовж тривалого часу, завдяки інтелігентній сім’ї, пе- дагогам загальноосвітньої та науково-педагогічним працівникам вищої шкіл, де велику роль відіграли його батьки, наставники, факультетський колектив; неабиякі розумові здібності, висока організованість, цілеспрямованість, працьовитість, наполегливість, засвоєн ня усього нового і прогресивного, а також сприяючі умови забезпечили поступо- ве сходження у власній освітній підготовці і науковій сфері, просування щаблями в адмі- ністративній роботі, ріст авторитету як викладача, управлінця, громадського діяча; заснована і керована вченим наукова школа, яка працює у багатьох напрямках, розвиває свою активність і посилює присутність серед університетських шкіл, в сучасній істо- ріографії України, має чималу перспективу.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"80068795","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.71-103
L. Levchenko
Мета дослідження – на основі документів із Державного архіву Миколаївської області (ф. 229, оп. 4, спр. 87) висвітлити невідомі факти із життя Олександри Соколовської (Бронштейн) та Лева Троцького (Лейби Бронштейна) під час сибірського заслання. Методологія дослідження базується на розумінні ціліснос- ті людської особистості. Прихований бік життя часто визначає загальну поведін- ку, дії та рішення людини. Професійні історики та біографи досліджують переваж- но зовнішнє життя людей, нехтуючи стосунками людини в родинному колі, станом здоров’я, почуттями тощо. Проте, у реальному житті людини вищезазначене віді- грає визначальну роль. Представлене в даній статті дослідження здійснене, виходячи з принципів історизму, об`єктивності, всебічності та цілісності. Методи, які вико- ристовувалися автором (аналізу та синтезу, історико-порівняльний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний) дали змогу виконати поставлені завдання та реа лізувати мету дослідження. Наукова новизна. Після закінчення терміну заслан- ня Олександра Соколовська хотіла повернутися до рідного міста Миколаїв, тому її справу поліція Іркутська направила до поліції Миколаєва. Архівна справа, що збері- гається в провінційному архіві, досі невідома дослідникам. Введення до наукового обі- гу її оригінальних документів, більшість з яких написана власноруч Левом Троцьким і Олександрою Соколовською, а авторство інших належить чинам поліції, дозволяє пе- реоцінити ставлення не лише до Лева Троцького, а й до багатьох більшовицьких ліде- рів. Висновки. Приватне життя Лева Троцького не можна відокремити від його гро- мадської діяльності. Його ставлення до Олександри та дітей яскраво демонструє, чому він міг чинити жорстоко. Попри стан здоров’я дружини Троцький спочатку си- мулював хронічну хворобу (tabes dorsalis), щоб переїхати в Іркутськ, і нарешті втек- ти з сибірського заслання до Лондона, а потім до Парижа, де він не тільки брав участь у революційній боротьбі, а й через кілька місяців завів роман з іншою жінкою. Архівні документи підтверджують аморальність поведінки Лева Троцького та особисту тра- гедію Олександри Соколовської. Відтак, можна говорити про популярність Троцького, однак не про велич його особистості. На жаль, можна виявити чимало аналогічних прикладів з історії людства, включаючи революційні події 1917 року, які стверджують причинно-наслідкові зв’язки у вчинках людей, і зробити висновок, що люди не можуть відрізнятися в особистому та соціальному житті. Вчинки в особистому житті ви- значають поведінку в суспільстві і навпаки.
{"title":"Alexandra Sokolovskaya personal tragedy: unique Documents from the provincial Archives of Ukraine","authors":"L. Levchenko","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.71-103","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.71-103","url":null,"abstract":"Мета дослідження – на основі документів із Державного архіву Миколаївської області (ф. 229, оп. 4, спр. 87) висвітлити невідомі факти із життя Олександри Соколовської (Бронштейн) та Лева Троцького (Лейби Бронштейна) під час сибірського заслання. Методологія дослідження базується на розумінні ціліснос- ті людської особистості. Прихований бік життя часто визначає загальну поведін- ку, дії та рішення людини. Професійні історики та біографи досліджують переваж- но зовнішнє життя людей, нехтуючи стосунками людини в родинному колі, станом здоров’я, почуттями тощо. Проте, у реальному житті людини вищезазначене віді- грає визначальну роль. Представлене в даній статті дослідження здійснене, виходячи з принципів історизму, об`єктивності, всебічності та цілісності. Методи, які вико- ристовувалися автором (аналізу та синтезу, історико-порівняльний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний) дали змогу виконати поставлені завдання та реа лізувати мету дослідження. Наукова новизна. Після закінчення терміну заслан- ня Олександра Соколовська хотіла повернутися до рідного міста Миколаїв, тому її справу поліція Іркутська направила до поліції Миколаєва. Архівна справа, що збері- гається в провінційному архіві, досі невідома дослідникам. Введення до наукового обі- гу її оригінальних документів, більшість з яких написана власноруч Левом Троцьким і Олександрою Соколовською, а авторство інших належить чинам поліції, дозволяє пе- реоцінити ставлення не лише до Лева Троцького, а й до багатьох більшовицьких ліде- рів. Висновки. Приватне життя Лева Троцького не можна відокремити від його гро- мадської діяльності. Його ставлення до Олександри та дітей яскраво демонструє, чому він міг чинити жорстоко. Попри стан здоров’я дружини Троцький спочатку си- мулював хронічну хворобу (tabes dorsalis), щоб переїхати в Іркутськ, і нарешті втек- ти з сибірського заслання до Лондона, а потім до Парижа, де він не тільки брав участь у революційній боротьбі, а й через кілька місяців завів роман з іншою жінкою. Архівні документи підтверджують аморальність поведінки Лева Троцького та особисту тра- гедію Олександри Соколовської. Відтак, можна говорити про популярність Троцького, однак не про велич його особистості. На жаль, можна виявити чимало аналогічних прикладів з історії людства, включаючи революційні події 1917 року, які стверджують причинно-наслідкові зв’язки у вчинках людей, і зробити висновок, що люди не можуть відрізнятися в особистому та соціальному житті. Вчинки в особистому житті ви- значають поведінку в суспільстві і навпаки.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"86095891","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.233-246
Anatolii Skrypnyk
Мета дослідження – показати політику і ставлення більшовицького ре- жиму до селян наприкінці 40-х рр., зокрема, його репресивний характер у тодішній при- кордонній смузі. Через звітну документацію представників центрального апарату КП(б) У відобразити важку економічну ситуацію мешканців району, реальний низький авто- ритет радянської влади серед населення, а також спроби патріотів протидіяти ста- лінській тоталітарній системі у вигляді допомоги чи прихильності до визвольного руху ОУН. Методологія дослідження. Об’єктивне відображення та аналіз проблеми здійсне- но з використанням сучасного науково-методологічного інструментарію. Принцип іс- торизму забезпечив хронологічну реконструкцію подій в їх історичних взаємозв’язках. Залучення перевіреної інформації допомогло уникнути однобічного трактування ідео- логічних аспектів та спрощеного бачення досліджуваної теми. Принцип дос товірності уможливив відтворення реальних подій без фальсифікацій, завдяки чому показано нові елементи історії визвольного руху на Поділлі й становище українського селянства у по- воєнний період. Використано спеціальні нау кові методи. Зокрема, метод систематиза- ції допоміг упорядкувати інформацію, подати матеріал у логічній послідовності, ґрун- товно витлумачити події та явища. За структурно-системним методом окреслено об’єкт дослідження й проаналізовано його в межах раціонального пізнання, без тенден- ційної інтерпретації емпіричного матеріалу. Історико-генетичний метод сприяв послі- довному розкриттю соціально-політичних змін, які відбувалися у селах Надзбруччя впро- довж 40-х рр. ХХ ст., відображенню загальних настроїв й прагнення населення, став- лення окремих осіб до радянської влади та її політики, ідеології та збройної боротьби ОУН-УПА на Поділлі. Наукова новизна закладена у відображенні маловідомих фактів з повсякденного життя колгоспників сіл Надзбруччя, статистичних відомостей про со- ціальний склад населення, особистої долі окремих людей. Висновки. З моменту відкрит- тя та розсекречення архівів радянських спецслужб на території України з’явилася мож- ливість здійс нити об’єктивний історичний аналіз соціально-політичних реалій, світо- гляду й уподобань мешканців сільської місцевості, зокрема, точніше окреслити соціаль- ну структуру, настрої колгоспників, їх ставлення до радянського режиму й націоналіс- тичного підпілля, визначити способи, методи і стиль управління керівників колгоспів і районних чиновників. Стало можливим представити широкому загалу, як представни- ки каральних органів та апарату ЦК УРСР ставились до партпрацівників на місцях й оцінювали ефективність їхньої роботи.
{"title":"Social structure and political preferences of dwellers in Nadzbruchchia region in late 1940s (the study of the village of Piatnychany))","authors":"Anatolii Skrypnyk","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.233-246","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.233-246","url":null,"abstract":"Мета дослідження – показати політику і ставлення більшовицького ре- жиму до селян наприкінці 40-х рр., зокрема, його репресивний характер у тодішній при- кордонній смузі. Через звітну документацію представників центрального апарату КП(б) У відобразити важку економічну ситуацію мешканців району, реальний низький авто- ритет радянської влади серед населення, а також спроби патріотів протидіяти ста- лінській тоталітарній системі у вигляді допомоги чи прихильності до визвольного руху ОУН. Методологія дослідження. Об’єктивне відображення та аналіз проблеми здійсне- но з використанням сучасного науково-методологічного інструментарію. Принцип іс- торизму забезпечив хронологічну реконструкцію подій в їх історичних взаємозв’язках. Залучення перевіреної інформації допомогло уникнути однобічного трактування ідео- логічних аспектів та спрощеного бачення досліджуваної теми. Принцип дос товірності уможливив відтворення реальних подій без фальсифікацій, завдяки чому показано нові елементи історії визвольного руху на Поділлі й становище українського селянства у по- воєнний період. Використано спеціальні нау кові методи. Зокрема, метод систематиза- ції допоміг упорядкувати інформацію, подати матеріал у логічній послідовності, ґрун- товно витлумачити події та явища. За структурно-системним методом окреслено об’єкт дослідження й проаналізовано його в межах раціонального пізнання, без тенден- ційної інтерпретації емпіричного матеріалу. Історико-генетичний метод сприяв послі- довному розкриттю соціально-політичних змін, які відбувалися у селах Надзбруччя впро- довж 40-х рр. ХХ ст., відображенню загальних настроїв й прагнення населення, став- лення окремих осіб до радянської влади та її політики, ідеології та збройної боротьби ОУН-УПА на Поділлі. Наукова новизна закладена у відображенні маловідомих фактів з повсякденного життя колгоспників сіл Надзбруччя, статистичних відомостей про со- ціальний склад населення, особистої долі окремих людей. Висновки. З моменту відкрит- тя та розсекречення архівів радянських спецслужб на території України з’явилася мож- ливість здійс нити об’єктивний історичний аналіз соціально-політичних реалій, світо- гляду й уподобань мешканців сільської місцевості, зокрема, точніше окреслити соціаль- ну структуру, настрої колгоспників, їх ставлення до радянського режиму й націоналіс- тичного підпілля, визначити способи, методи і стиль управління керівників колгоспів і районних чиновників. Стало можливим представити широкому загалу, як представни- ки каральних органів та апарату ЦК УРСР ставились до партпрацівників на місцях й оцінювали ефективність їхньої роботи.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"77669651","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.162-178
V. Hazin
Мета дослідження – спираючись на доробок попередників, наявну дже- рельну базу, проаналізувати ситуацію в Українській державі, що склалася на 1657 р. та була пов’язана із активізацією української політики Москви та Варшави. Її каталіза- тором стала смерть Богдана Хмельницького та розгортання внутрішньополітично- го протистояння, яке врешті вилилося в громадянську війну 1657-1663 рр. Методологія дослідження. Представлене в даній статті дослідження здійснене, виходячи з принци- пів історизму, об`єктивності, всебічності та цілісності. Методи, які використовува- лися автором (аналізу та синтезу, історико-порів няльний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний) дали змогу виконати поставлені завдання та реалізувати мету дослідження. Наукова новизна полягає у тому, що здійснено спробу проаналізува- ти події 1657 р. як часу формування системи протиріч внутрішнього й зовнішнього ха- рактеру, що врешті призвели до тривалого громадянського протистояння та посилен- ня зовнішнього втручання і завершилися розколом Української держави на два гетьман- ства у 1663 р. Висновки. 1657 р. став для Української козацької держави роком випро- бувань та потрясінь. Фактично, в цей рік була започаткована тривала внутрішньо- політична криза та зумовлено активізацію зовнішніх впливів на Україну з боку сусідніх Московії та Речі Посполитої. Одним з головних чинників різкого загострення ситуації в Україні та довкола став, по-перше, крах надій на реалізацію національно-визвольних завдань за допомогою військово-політичного союзу з Московією. Остання восени 1656 р. уклала сепаратний договір про перемир’я з Річчю Посполитою, знівелювавши цим саму мету українсько-московської угоди 1654 р. Стосовно ж останньої, то в Москві дедалі на- полегливіше вимагали її ревізії в бік посилення позицій Москви в Україні. Другим, на нашу думку, чи не найважливішим, стала смерть Великого українського гетьмана Богдана Хмельницького, яка стала каталізатором низки негативних процесів всередині держави (загострення соціальних протиріч, боротьба за владу) та активізувала зовнішні впливи (насамперед, з боку Москви та Речі Посполитої). Ця втрата сильно позначила- ся на стійкості української політичної еліти, її спроможності вирішувати наростаючі внутрішні та зовнішні проблеми. Чи не найбільшою проблемою стали саме відносини з Москвою. Остання, користуючись зі смерті Б. Хмельницького розпочала шалений тиск на українську владу, вдаючись фактично до засобів «гібридної війни», який мав на меті створення умов, за яких в Чигирині змушені будуть йти на кардинальні поступки, які врешті призведуть до обмеження українського суверенітету та посилення позицій цар- ського уряду. Власне такі дії Москви значною мірою спровокували громадянську війну в Україні. Водночас вони спонукали Український гетьманат до переорієнтації на порозу- міння з Річчю Посполитою, наслідком якого стало започаткування переговорів, що вили- лися в підписання в 1658 р. Гадяцької угоди.
{"title":"Tragic 1657: Ukrainian state in the maelstrom of internal and external challenges","authors":"V. Hazin","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.162-178","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.162-178","url":null,"abstract":"Мета дослідження – спираючись на доробок попередників, наявну дже- рельну базу, проаналізувати ситуацію в Українській державі, що склалася на 1657 р. та була пов’язана із активізацією української політики Москви та Варшави. Її каталіза- тором стала смерть Богдана Хмельницького та розгортання внутрішньополітично- го протистояння, яке врешті вилилося в громадянську війну 1657-1663 рр. Методологія дослідження. Представлене в даній статті дослідження здійснене, виходячи з принци- пів історизму, об`єктивності, всебічності та цілісності. Методи, які використовува- лися автором (аналізу та синтезу, історико-порів няльний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний) дали змогу виконати поставлені завдання та реалізувати мету дослідження. Наукова новизна полягає у тому, що здійснено спробу проаналізува- ти події 1657 р. як часу формування системи протиріч внутрішнього й зовнішнього ха- рактеру, що врешті призвели до тривалого громадянського протистояння та посилен- ня зовнішнього втручання і завершилися розколом Української держави на два гетьман- ства у 1663 р. Висновки. 1657 р. став для Української козацької держави роком випро- бувань та потрясінь. Фактично, в цей рік була започаткована тривала внутрішньо- політична криза та зумовлено активізацію зовнішніх впливів на Україну з боку сусідніх Московії та Речі Посполитої. Одним з головних чинників різкого загострення ситуації в Україні та довкола став, по-перше, крах надій на реалізацію національно-визвольних завдань за допомогою військово-політичного союзу з Московією. Остання восени 1656 р. уклала сепаратний договір про перемир’я з Річчю Посполитою, знівелювавши цим саму мету українсько-московської угоди 1654 р. Стосовно ж останньої, то в Москві дедалі на- полегливіше вимагали її ревізії в бік посилення позицій Москви в Україні. Другим, на нашу думку, чи не найважливішим, стала смерть Великого українського гетьмана Богдана Хмельницького, яка стала каталізатором низки негативних процесів всередині держави (загострення соціальних протиріч, боротьба за владу) та активізувала зовнішні впливи (насамперед, з боку Москви та Речі Посполитої). Ця втрата сильно позначила- ся на стійкості української політичної еліти, її спроможності вирішувати наростаючі внутрішні та зовнішні проблеми. Чи не найбільшою проблемою стали саме відносини з Москвою. Остання, користуючись зі смерті Б. Хмельницького розпочала шалений тиск на українську владу, вдаючись фактично до засобів «гібридної війни», який мав на меті створення умов, за яких в Чигирині змушені будуть йти на кардинальні поступки, які врешті призведуть до обмеження українського суверенітету та посилення позицій цар- ського уряду. Власне такі дії Москви значною мірою спровокували громадянську війну в Україні. Водночас вони спонукали Український гетьманат до переорієнтації на порозу- міння з Річчю Посполитою, наслідком якого стало започаткування переговорів, що вили- лися в підписання в 1658 р. Гадяцької угоди.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"79986215","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.262-283
Vasyl Khomitsky
Мета дослідження – дати аналіз інституалізації УПЦ КП в Західній Україні та з’ясувати структуризацію її єпархій у 1992-2018 рр. Методологія досліджен- ня спирається на принципи історизму, об’єктивності, всебічності і цілісності, систем- ності, а також на використання методів – аналізу та синтезу, історико-порівняльного, проблемно-хронологічного. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в історіографії комплексно показано інституалізацію єпархіальних управлінь УПЦ КП за весь період її існування, а також їхню просвітницьку роль в Західній Україні. Висновки. З об’єднанням УПЦ і УАПЦ у червні 1992 р. сформувалась нова інституція – УПЦ КП і розпочалась її ін- ституалізація. З приходом до патріаршества митрополита Філарета дії із утверджен- ня церкви стали більш активнішими і результативнішими. З омолодженням єпископа- ту, зріс інтерес православних віруючих до УПЦ КП. Нові підходи в служінні дали мож-ливість розширити структурні відділи єпархіальних управлінь. Аналізуючи єпархіаль- ні управління УПЦ КП у західному регіоні України, слід зазначити, що однією із найбільш прогресивних була Волинська єпархія на чолі із митрополитом Михаїлом (Зінкевичем). Серед найменших єпархій слід відзначити Закарпатську, Тернопільсько-Теребовлянську, Кіцманську. З проголошенням незалежності держави, з відродженням українського православ’я місцеве населення почало усвідомлювати, що УПЦ КП є україноцентричною, на відміну від УПЦ МП. Керівництво церквою перебувало в Києві, регулярні візитації па- рафій місцевими єпископами, спільні міжконфесійні заходи почали консолідувати насе- лення Західної України, а військова агресія російської федерації у 2014 р. зумовила зневаж- ливе ставлення вірян до керівництва УПЦ МП і їх парафій і активізацію пошуку шляхів до автокефалії українського православ’я.
{"title":"Institutionalization of the UOC-KP in Western Ukraine (1992-2018)","authors":"Vasyl Khomitsky","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.262-283","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.262-283","url":null,"abstract":"Мета дослідження – дати аналіз інституалізації УПЦ КП в Західній Україні та з’ясувати структуризацію її єпархій у 1992-2018 рр. Методологія досліджен- ня спирається на принципи історизму, об’єктивності, всебічності і цілісності, систем- ності, а також на використання методів – аналізу та синтезу, історико-порівняльного, проблемно-хронологічного. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в історіографії комплексно показано інституалізацію єпархіальних управлінь УПЦ КП за весь період її існування, а також їхню просвітницьку роль в Західній Україні. Висновки. З об’єднанням УПЦ і УАПЦ у червні 1992 р. сформувалась нова інституція – УПЦ КП і розпочалась її ін- ституалізація. З приходом до патріаршества митрополита Філарета дії із утверджен- ня церкви стали більш активнішими і результативнішими. З омолодженням єпископа- ту, зріс інтерес православних віруючих до УПЦ КП. Нові підходи в служінні дали мож-ливість розширити структурні відділи єпархіальних управлінь. Аналізуючи єпархіаль- ні управління УПЦ КП у західному регіоні України, слід зазначити, що однією із найбільш прогресивних була Волинська єпархія на чолі із митрополитом Михаїлом (Зінкевичем). Серед найменших єпархій слід відзначити Закарпатську, Тернопільсько-Теребовлянську, Кіцманську. З проголошенням незалежності держави, з відродженням українського православ’я місцеве населення почало усвідомлювати, що УПЦ КП є україноцентричною, на відміну від УПЦ МП. Керівництво церквою перебувало в Києві, регулярні візитації па- рафій місцевими єпископами, спільні міжконфесійні заходи почали консолідувати насе- лення Західної України, а військова агресія російської федерації у 2014 р. зумовила зневаж- ливе ставлення вірян до керівництва УПЦ МП і їх парафій і активізацію пошуку шляхів до автокефалії українського православ’я.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"74790570","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.150-161
Uriy Khoptiar, A. Khoptiar
У статті висвітлюється вплив родини Ярмолинських на розви- ток Ярмолинеччині у ХV–ХVІІ ст. Одним із яскравих представників перших влас- ників Ярмолинець був Ходко Кроата, що став родоначальником місцевої родини Ярмолинських, які сприяли розвитку подільського краю. Вони укріплювали поселен- ня, будували фортифікаційні споруди, що перешкоджали татарським набігам. На по- чатку ХV ст., Ярмолинеччина стає адміністративною одиницею під назвою Ярмоли- нець кий ключ, який належав до Смотрицької волості Кам’янецького староства. Поступово, з невеличкого поселення, Ярмолинці трансформувалися у містечко, про що свідчить побудова фортеці, надання у 1455 р. магдебурзького права. Ярмолинські стали великими землевласниками і накопичували свої землеволодіння на території Поділля упродовж кількох століть. Служба у війську на початку ХVІ ст. стала чи не головною справою подільської шляхти, яка не оминула і Ярмолинських. З 1672 по 1699 рр. Поділля, у т.ч. Ярмолинці, потрапили під протекторат Османської імперії. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі опублікованих джерел та праць вітчиз- няних істориків висвітлити окремі аспекти діяльності перших власників Ярмолин ців родини Ярмолинських упродовж трьох сторічь. Методологія дослідження. У статті на основі принципів багатофакторності, всебічності, історизму, конкретності, сис- темності та науковості автори вибудовували основні положення дослідження. До за- гальноісторичних методів використаних у роботі належать: історико-порівняльний, мікроісторичного аналізу, проблемний, ретроспективний. Наукова новизна. Автори статті використовують у дослідженні низку раніше неопублікованих джерел та зна- чну кількість наукових праць, що дозволяє претендувати на виявлення нових аспек- тів з історії родини Ярмолинських на Ярмолинеччині. Висновки. У статті досліджено період життєдіяльності родини Ярмолинських, зокрема на Ярмолинеччині від першої згадки містечка Ярмолинці, впродовж трьох сторічь, кожне із яких має своє історич- не забарвлення. Визначено вплив родини Ярмолинських на суспільний розвиток краю.
{"title":"The Yarmolynski family and its influence on the development of the Yarmolynechchyna of the Kamianets eldership (1400–1690)","authors":"Uriy Khoptiar, A. Khoptiar","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.150-161","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.150-161","url":null,"abstract":"У статті висвітлюється вплив родини Ярмолинських на розви- ток Ярмолинеччині у ХV–ХVІІ ст. Одним із яскравих представників перших влас- ників Ярмолинець був Ходко Кроата, що став родоначальником місцевої родини Ярмолинських, які сприяли розвитку подільського краю. Вони укріплювали поселен- ня, будували фортифікаційні споруди, що перешкоджали татарським набігам. На по- чатку ХV ст., Ярмолинеччина стає адміністративною одиницею під назвою Ярмоли- нець кий ключ, який належав до Смотрицької волості Кам’янецького староства. Поступово, з невеличкого поселення, Ярмолинці трансформувалися у містечко, про що свідчить побудова фортеці, надання у 1455 р. магдебурзького права. Ярмолинські стали великими землевласниками і накопичували свої землеволодіння на території Поділля упродовж кількох століть. Служба у війську на початку ХVІ ст. стала чи не головною справою подільської шляхти, яка не оминула і Ярмолинських. З 1672 по 1699 рр. Поділля, у т.ч. Ярмолинці, потрапили під протекторат Османської імперії. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі опублікованих джерел та праць вітчиз- няних істориків висвітлити окремі аспекти діяльності перших власників Ярмолин ців родини Ярмолинських упродовж трьох сторічь. Методологія дослідження. У статті на основі принципів багатофакторності, всебічності, історизму, конкретності, сис- темності та науковості автори вибудовували основні положення дослідження. До за- гальноісторичних методів використаних у роботі належать: історико-порівняльний, мікроісторичного аналізу, проблемний, ретроспективний. Наукова новизна. Автори статті використовують у дослідженні низку раніше неопублікованих джерел та зна- чну кількість наукових праць, що дозволяє претендувати на виявлення нових аспек- тів з історії родини Ярмолинських на Ярмолинеччині. Висновки. У статті досліджено період життєдіяльності родини Ярмолинських, зокрема на Ярмолинеччині від першої згадки містечка Ярмолинці, впродовж трьох сторічь, кожне із яких має своє історич- не забарвлення. Визначено вплив родини Ярмолинських на суспільний розвиток краю.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"72962266","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
Pub Date : 2022-04-05DOI: 10.32626/2309-2254.2022-35.48-62
V. Kolesnyk, O. Cheberyako
Мета дослідження – розглянути процеси і явища, які відбувалися у другій половині 1940 – 1980-х рр. в радянській історіографії українського партійно- го руху Російської імперії початку ХХ ст. Методологія дослідження включає аналіз і порівняння історіографічних фактів, виходячи з принципів об’єктивності та істо- ризму. Наукова новизна полягає у спробі розкрити вплив марксистсько-ленінської методології, ідеологічно-політичних догм комуністичної влади на зміст і оцін- ки радянської історіографії другої половини 1940 – 1980-х рр. українських партій в Російській імперії на початку ХХ ст. Висновки. Після сталінського погрому істо- ричної науки в УСРР наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. радянські істори- ки до почат ку 90-х рр. ХХ ст. не проявляли помітного наукового інтересу до історії українських політичних партій та організацій у Російській імперії. В умовах сталі- нізму вони майже зовсім обминали цю небезпечну тематику. Лише з другої половини 1940-х рр. в рамках офіційних для радянської історичної науки ідеологічних та полі- тичних канонів окремі невеликі сюжети з історії українських партій у Російській ім- перії почали вкраплювалися в праці, присвячені першій російській революції, робіт- ничому і селянському рухові, суспільно-політичним процесам на українських землях на початку ХХ ст. При цьому українські партії без аналізу їхніх програм і такти- ки декла ративно характеризувалися як «буржуазні», «дрібнобуржуазні», «націона- лістичні», «шовіністичні», їхня «націоналістична» і «контрреволюційна» практич- на діяльність піддавалася необґрунтованій критиці. Відповідно до марксистської тези про пролетарський інтернаціоналізм радянські науковці, звертаючись до істо- рії українських партій у Російській імперії, по суті, виконували важливе політич- не завдання комуністичної влади – вели непримиренну і жорстоку боротьбу з ідео- логією та історичною практикою так званого українського буржуазного націоналіз- му. Такі підходи були характерні для всіх праць радянських істориків, які з’явилися у другій половині 1940-х – у 1980-х рр. Аж до кінця 1970-х – середини 1980-х рр., коли побачили світ дві монографії з історії українських політичних партій у Російській імперії радянського українського історика І. Кураса, означена тема не була предме- том спе ціального дослідження в радянській історіографії. Але на працях дослідни- ка повною мірою позначилася марксистсько-ленінська методологія, яка залишала ук раїнсь кі партії в уже звичних офіційних для радянської історичної науки рамках. Тому оцінки і висновки автора потребують критичного сприйняття. Горбачовська «перебудова» на основі демократизації і гласності внесла незначні зміни в сприйнят- тя радянськими дослідниками історії непролетарських партій в Російській імпе- рії. Однак вони, попри певним позитивним змінам, у своїх методологічних підходах орієн тувалися на концепцію гуманного і демократичного соціалізму, запропоновану комуністичною верхівкою СРСР.
{"title":"In ideological and political vices: Soviet Historiography of the second half of the 1940–1980’s Ukrainian parties in the Russian empire in the early XX century","authors":"V. Kolesnyk, O. Cheberyako","doi":"10.32626/2309-2254.2022-35.48-62","DOIUrl":"https://doi.org/10.32626/2309-2254.2022-35.48-62","url":null,"abstract":"Мета дослідження – розглянути процеси і явища, які відбувалися у другій половині 1940 – 1980-х рр. в радянській історіографії українського партійно- го руху Російської імперії початку ХХ ст. Методологія дослідження включає аналіз і порівняння історіографічних фактів, виходячи з принципів об’єктивності та істо- ризму. Наукова новизна полягає у спробі розкрити вплив марксистсько-ленінської методології, ідеологічно-політичних догм комуністичної влади на зміст і оцін- ки радянської історіографії другої половини 1940 – 1980-х рр. українських партій в Російській імперії на початку ХХ ст. Висновки. Після сталінського погрому істо- ричної науки в УСРР наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. радянські істори- ки до почат ку 90-х рр. ХХ ст. не проявляли помітного наукового інтересу до історії українських політичних партій та організацій у Російській імперії. В умовах сталі- нізму вони майже зовсім обминали цю небезпечну тематику. Лише з другої половини 1940-х рр. в рамках офіційних для радянської історичної науки ідеологічних та полі- тичних канонів окремі невеликі сюжети з історії українських партій у Російській ім- перії почали вкраплювалися в праці, присвячені першій російській революції, робіт- ничому і селянському рухові, суспільно-політичним процесам на українських землях на початку ХХ ст. При цьому українські партії без аналізу їхніх програм і такти- ки декла ративно характеризувалися як «буржуазні», «дрібнобуржуазні», «націона- лістичні», «шовіністичні», їхня «націоналістична» і «контрреволюційна» практич- на діяльність піддавалася необґрунтованій критиці. Відповідно до марксистської тези про пролетарський інтернаціоналізм радянські науковці, звертаючись до істо- рії українських партій у Російській імперії, по суті, виконували важливе політич- не завдання комуністичної влади – вели непримиренну і жорстоку боротьбу з ідео- логією та історичною практикою так званого українського буржуазного націоналіз- му. Такі підходи були характерні для всіх праць радянських істориків, які з’явилися у другій половині 1940-х – у 1980-х рр. Аж до кінця 1970-х – середини 1980-х рр., коли побачили світ дві монографії з історії українських політичних партій у Російській імперії радянського українського історика І. Кураса, означена тема не була предме- том спе ціального дослідження в радянській історіографії. Але на працях дослідни- ка повною мірою позначилася марксистсько-ленінська методологія, яка залишала ук раїнсь кі партії в уже звичних офіційних для радянської історичної науки рамках. Тому оцінки і висновки автора потребують критичного сприйняття. Горбачовська «перебудова» на основі демократизації і гласності внесла незначні зміни в сприйнят- тя радянськими дослідниками історії непролетарських партій в Російській імпе- рії. Однак вони, попри певним позитивним змінам, у своїх методологічних підходах орієн тувалися на концепцію гуманного і демократичного соціалізму, запропоновану комуністичною верхівкою СРСР.","PeriodicalId":33265,"journal":{"name":"Problemi suchasnoyi psikhologiyi","volume":null,"pages":null},"PeriodicalIF":0.0,"publicationDate":"2022-04-05","publicationTypes":"Journal Article","fieldsOfStudy":null,"isOpenAccess":false,"openAccessPdf":"","citationCount":null,"resultStr":null,"platform":"Semanticscholar","paperid":"82418958","PeriodicalName":null,"FirstCategoryId":null,"ListUrlMain":null,"RegionNum":0,"RegionCategory":"","ArticlePicture":[],"TitleCN":null,"AbstractTextCN":null,"PMCID":"","EPubDate":null,"PubModel":null,"JCR":null,"JCRName":null,"Score":null,"Total":0}
京公网安备 11010802042870号
京ICP备2023020795号-1
扫码关注我们
求助内容：
应助结果提醒方式：